Державне стимулювання регіонального розвитку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 351.71/353.88

Державне стимулювання регіонального розвитку України

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Колосюк Анастасія Андріївна

Запоріжжя 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Класичному приватному університеті.

Науковий керівник

кандидат політологічних наук, доцент

Постол Олена Євгенівна,

Запорізька державна інженерна академія,

доцент кафедри менеджменту організацій.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор

Дєгтяр Андрій Олегович,

Харківський регіональний інститут державного

управління НАДУ при Президентові України,

завідувач кафедри економічної теорії та фінансів;

кандидат наук з державного управління, доцент

Халецька Аліна Анатоліївна,

Донецький державний університет управління,

доцент кафедри державного та адміністративного менеджменту.

Захист відбудеться 28 січня 2010 року о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий 25 грудня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

регіональний міжбюджетний державний правовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Головною передумовою розбудови України як незалежної, демократичної, правової соціально орієнтованої держави, її інтеграції у світове співтовариство є підвищення рівня соціально-економічного розвитку країни та її регіонів, забезпечення гідних умов життя населення незалежно від місця проживання, а також зниження наявної міжрегіональної диференціації. Вирішення багатьох проблем, пов'язаних із регіональним розвитком України та створенням ефективної системи управління на місцевому рівні, зумовлює необхідність формування теоретичних засад державного регулювання розвитку регіонів країни та розроблення конкретних пропозицій щодо вдосконалення його механізмів.

Переважна більшість досліджень, які формують основу теоретичного забезпечення державного управління регіональним розвитком України, проводилося і проводиться сьогодні окремо у двох наукових напрямах: державне управління та регіоналістика. Вчені кожного із них окреслюють власне бачення процесів, пов'язаних із забезпеченням регіонального розвитку країни, в тому числі через систему державного управління, що унеможливлює застосування системного підходу до вирішення комплексних проблем регіонів, які з часом лише ускладнюються.

Виходячи із цього, одним з найважливіших наукових завдань на сьогодні є формування цілісної концепції державного стимулювання регіонального розвитку України, а також теоретичних і науково-прикладних засад його реалізації.

Таким чином, проблематика, пов'язана з розробкою нових підходів до державного стимулювання регіонального розвитку в умовах ринкової економіки, є не тільки практично значущою, але й вимагає теоретичного обґрунтування різноманітних механізмів стимулювання підприємців на ті види господарської діяльності, які на даний момент є пріоритетними для розвитку економіки держави.

Отже, необхідним є наукове обґрунтування нових підходів до регіонального розвитку, які дали б змогу реалізувати науково-технічний, кадровий і виробничий потенціал регіонів повною мірою.

Методології здійснення державного управління як суспільного явища та складного процесу, в тому числі щодо розвитку регіональних та субрегіональних соціально-економічних систем різних рівнів, присвятили свої фундаментальні праці В.Б. Авер'янов, О.Ю. Амосов, Г.В. Атаманчук, В.М. Бабаєв, В.Д. Бакуменко, С.О. Біла, А.О. Дєгтяр, В.Б. Дзюндзюк, О.М. Іваницька, В.Ю. Керецман, І.Б. Коліушко, О.І. Крюков, В.С. Куйбіда, О.Я. Лазор, В.М. Мартиненко, О.А. Машков, А.Ф. Мельник, А.В. Мерзляк, А.О. Монаєнко, О.Г. Мордвінов, Н.Р. Нижник, В.М. Огаренко, С.Є. Саханенко, В.М. Селіванов, О.В. Скрипнюк, В.В. Тертичка, В.В. Цвєтков, Ю.П. Шаров та інші відомі вчені.

Вагомий внесок у формування уявлення про підходи до управління регіонами країни, регіональний розвиток, засади розробки та здійснення регіональної політики, виявлення особливостей державної регіональної політики, окреслення суб'єктів та об'єктів зробили такі провідні науковці, як: Е.Б. Алаєв, О.І. Амоша, Г.В. Балабанов, П.Т. Бубенко, З.С. Варналій, С.Г. Галуза, З.В. Герасимчук, А.П. Голіков, Г.К. Губерна, М.І. Долішній, Л.М. Зайцева, Ю.М. Іпатов, Б.Т. Кліяненко, В.С. Кравців, О.П. Крайник, Н.Г. Кузнецов, Л.М. Кузьменко, А.Г. Мазур, Т.С. Максимова, А.С. Маршалова, С.А. Мельник, І.Р. Михасюк, Н.А. Мікула, Ю.В. Наврузов, О.С. Новоселов, В.І. Нудельман, Н.В. Павліха, В.І. Павлов, В.А. Поповкін, С.А. Романюк, В.К. Симоненко, Д.М. Стеченко, Г.Ф. Столбов, Л.Л. Тарангул, С.Г. Тяглов, В.М. Ходачек, Л.Г. Червова, М.Г. Чумаченко, Б.М. Штульберг, М.Д. Янків та інші.

Водночас питання державного стимулювання регіонального розвитку в системному викладі є відносно слабо розробленими в сучасній вітчизняній і зарубіжній науці. Зокрема, потребують подальшої розробки концептуальні положення реформування міжбюджетних відносин, формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку шляхом фінансової підтримки регіонів; розвитку понятійного апарату у сфері державного стимулювання регіонального розвитку, удосконалення правового забезпечення державної регіональної політики.

Актуальність проблеми, недостатнє її відображення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до наукових тем Класичного приватного університету: «Планування, прогнозування та державне регулювання мікро- та макроекономічних процесів» (номер державної реєстрації 0102U003195) і «Механізми державного управління об'єктами та процесами ринкової економіки» (номер державної реєстрації 0109U002113).

У рамках виконаних тем особисто здобувачем було обґрунтовано ключові положення Концепції реформування міжбюджетних відносин, удосконалено правове забезпечення державного регулювання регіонального економічного розвитку та правове забезпечення стимулювання розвитку регіонів через обґрунтування пропозицій щодо розробки і прийняття проекту Закону України «Про основи державної регіональної політики України» та проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів» відповідно.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку України.

Для досягнення поставленої мети було поставлено такі завдання:

розробити понятійний апарат у сфері державного стимулювання регіонального розвитку;

дослідити сучасний стан регіонального розвитку України;

запропонувати ключові положення Концепції реформування міжбюджетних відносин в Україні;

удосконалити теоретичний підхід до формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку;

розробити пропозиції щодо правового забезпечення державної регіональної політики та стимулювання розвитку регіонів.

Об'єктом дослідження є процеси державного стимулювання регіонального розвитку.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що пропоновані механізми державного стимулювання регіонального розвитку та їх запровадження в практичну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування дадуть можливість підвищити ефективність державної регіональної політики України, зменшити диференціацію економічного розвитку регіонів, покращити координацію діяльності органів державної влади всіх рівнів при прийнятті управлінських рішень.

Методи дослідження. Досягнення визначеної в роботі мети спиралося на методологію науки державного управління. У процесі дослідження було застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: комплексний підхід _ для розгляду усього спектра понять державного стимулювання регіонального економічного розвитку; метод аналізу - для дослідження теоретичних здобутків українських та зарубіжних науковців у галузях державного управління та управління регіональним розвитком; метод синтезу - для визначення сутності, змісту та ряду понять державного та регіонального управління; економіко-статистичні методи _ для оцінювання стану регіонального розвитку України; конкретно-історичний аналіз - для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі розвитку системи державного регулювання регіонального економічного розвитку; абстрактно-логічний метод - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Інформаційною базою досліджень є законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, матеріали міжнародних і регіональних конференцій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

- обґрунтовано необхідність розробки й запропоновано ключові положення Концепції реформування міжбюджетних відносин в Україні, яка дасть змогу розподілити видаткові повноваження й відповідальність між органами влади й управління різних рівнів, дохідні джерела між рівнями бюджетної системи; вдосконалити методику формування та розподілу ресурсів фінансової підтримки регіонів; реалізувати інвестиційну підтримку розвитку регіонів;

удосконалено:

- теоретичний підхід до формування фінансового механізму державного стимулювання регіонального розвитку шляхом створення Фонду фінансової підтримки регіонів, діяльність якого спрямовуватиметься на перерозподіл коштів Державного бюджету України на користь місцевих бюджетів з метою зменшення дисбалансів регіонального економічного розвитку;

набуло подальшого розвитку:

- визначення поняття управління розвитком регіону через проектний підхід, який трактує його як управління взаємоузгодженими проектами розвитку всіх сфер життєдіяльності регіону, що прийняті до виконання на договірній основі й реалізуються відповідно до підтриманих населенням та підприємцями пріоритетів, державних і регіональних інтересів;

- правове забезпечення державного стимулювання регіонального розвитку через обґрунтування пропозицій щодо розробки та прийняття проекту Закону України «Про основи державної регіональної політики України», сутність якого полягає у встановленні цілей і змісту державної регіональної політики, визначанні компетенції й регламентації правовідносин органів державної влади України, місцевих органів державної влади та органів місцевого самоврядування у сфері організації розробки й реалізації державної регіональної політики в Україні;

- правове забезпечення стимулювання розвитку регіонів через обґрунтування пропозицій щодо розробки та прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів», який встановлює порядок створення та функціонування територій пріоритетного розвитку (ТПР), порядок розгляду й контролю за інвестиційними проектами, оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, задіяних у виконанні інвестиційних проектів на ТПР.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними до застосування у практиці державного стимулювання регіонального розвитку.

Результати досліджень використано в діяльності Запорізької обласної державної адміністрації при впровадженні Концепції реформування міжбюджетних відносин і розробки програми соціально-економічного розвитку регіону (довідка № 12/123 від 10.05.2009 р.) та Дніпропетровської обласної державної адміністрації при впровадженні пропозицій щодо створення Фонду фінансової підтримки регіонів під час підготовки рішення обласної ради про затвердження обласного бюджету (довідка № 123 від 02.06.2009 р.).

Теоретичні положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні таких дисциплін: «Державне управління», «Державне регулювання економіки», «Правове забезпечення державного управління» (довідка № 405 від 17.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею і містить отримані автором нові результати в галузі державного управління, що розв'язують важливу наукову проблему щодо вдосконалення механізмів державного стимулювання регіонального розвитку. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержані здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження доповідались на всеукраїнських та міжнародних наукових конференціях та конгресах: «Наука та вища освіта» (м. Запоріжжя, 2009 р.), «Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування» (м. Київ, 2009 р.), «Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір» (м. Мелітополь, 2009 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,9 д. а., з них 5 - у фахових виданнях.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 204 сторінки, з них основного тексту _ 169 сторінок. Робота містить 8 рисунків, 3 таблиці, 1 додаток. Список використаних джерел містить 188 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність дослідження; визначено мету та завдання роботи; викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну дослідження; вісвітлено практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі - «Теоретичні аспекти державного стимулювання регіонального розвитку» - досліджено сучасну парадигму державного стимулювання регіонального розвитку, теорії державного регулювання регіонального розвитку, основні форми та напрями, поняття державної регіональної політики.

Сучасний розвиток світової економіки свідчить, що головною рушійною силою будь-якої національної господарської системи є регіони. Саме на рівні регіонів вирішуються питання відтворення продуктивних сил, реалізуються проекти соціально-економічного розвитку, задовольняються ключові соціальні потреби населення. Показники розвитку регіональної економіки є критерієм визначення рівня економічного розвитку держави в цілому. Тому дослідження регіонального управління економічними процесами, формування нової якості територіального управління стає надзвичайно важливим науково-практичним завданням.

Основними цілями регіональної політики в Україні, на нашу думку, є: забезпечення економічних, соціальних, правових і організаційних основ, створення єдиного економічного простору; забезпечення єдиних мінімальних соціальних стандартів і рівного соціального захисту, гарантування соціальних прав громадян, встановлених Конституцією України, незалежно від економічних можливостей регіонів; вирівнювання умов соціально-економічного розвитку регіонів; запобігання забрудненню навколишнього середовища, а також ліквідація наслідків його забруднення, комплексний екологічний захист регіонів; пріоритетний розвиток регіонів, що мають особливо важливе стратегічне значення; максимальне використання природно-кліматичних особливостей регіонів; становлення й забезпечення гарантій місцевого самоврядування.

Під державним регулюванням регіонального розвитку ми розуміємо дії держави в особі її органів влади, мета яких полягає у впливі на соціально-економічний, політичний, екологічний розвиток регіонів. Відповідно, державне регулювання економічного розвитку регіонів - це цілеспрямований вплив держави на економічний розвиток окремих регіонів. При цьому під державою в переважній більшості випадків розуміють центральні органи влади.

Державне регулювання економічного розвитку регіонів передбачає використання форм і методів узгодження інтересів між центром та регіонами, посилення взаємозв'язку між використанням міжрегіональних і внутрішньорегіональних матеріальних ресурсів і фінансових потоків, вдосконалення механізму державної підтримки соціально-економічного розвитку регіонів, особливо депресивних регіонів. На нашу думку, органи державної влади регіону виконують дві основні функції: управління функціонуванням регіону й управління розвитком регіону.

Управління соціально-економічним розвитком регіону здійснюється за допомогою широкого спектра різних стратегій, програм, конкретних дій і одноразових заходів, за допомогою яких влада прагне стимулювати розвиток економіки регіону, створити нові робочі місця, збільшити податкову базу, розширити можливості для певних видів економічної активності. Не зменшуючи значення першої функції, можна сказати, що функція економічного розвитку стає все більш значущою, включаючи питання формування та розвитку ринкової інфраструктури й подолання кризових явищ.

Управління розвитком регіону, на нашу думку, є управлінням взаємоузгодженими програмами (проектами) розвитку всіх сфер життєдіяльності регіону відповідно до підтриманих населенням пріоритетів, державних і регіональних інтересів, що прийняті до виконання на законній або договірній основі, передбачають використання необхідних ресурсів, вжиття певних заходів у встановлені терміни.

Теоретичну основу державного стимулювання регіонального розвитку становлять теорії розміщення продуктивних сил, теорії регіональних зростань. Всі теорії розміщення можна поділити на статичні й динамічні. Статичні теорії з'явилися ще в першій половині ХІХ ст. Динамічні теорії пов'язані з роботами вчених, які працювали на початку ХХ ст.

У сучасній практиці набули значного поширення два основні підходи до побудови державної регіональної політики: «політика вирівнювання» рівнів розвитку регіонів (Німеччина) і «теорія полюсів зростання» (Франція).

«Політика вирівнювання» - це підтримка окремих регіонів з метою прискореного розвитку шляхом перерозподілу коштів Державного бюджету на їх користь на певний період часу за рахунок інших регіонів. Об'єктивними підставами для її проведення є екологічні катастрофи, економічна депресія, несприятливі умови тощо. Прикладом проведення «політики вирівнювання» є пріоритетне фінансування східних земель Німеччини після її об'єднання на початку 1990-х рр.

«Теорія полюсів зростання» стала методологічною основою перебудови територіальної структури управління у Франції в 1970-х рр. Ця теорія була висунута економістами й регіоналами Ф. Перру і Ж. Будевілем. Суть теорії полягає в констатації та поясненні нерівномірності соціально-економічного розвитку, який у просторовому плані виступає у вигляді утворення «полюсів зростання», здатних справити потужний вплив на основні чинники виробництва - капітал і робочу силу. «Регіональний полюс зростання» - це набір галузей, що розвиваються й розширюються, розміщених на певній території і здатних викликати активізацію економічної діяльності в усій зоні свого впливу.

Утворення «полюсів зростання» відбувається тільки тоді, коли існує ключова (провідна) галузь промисловості, що належить до найбільш динамічних (за наявності сприятливих умов для інтенсивного впровадження досягнень НТП).

Теорія не тільки науково пояснює нерівномірність економічного розвитку регіонів, а й вказує на один з можливих шляхів інтенсивного вирішення регіональних соціально-економічних проблем за допомогою створення в менш розвинутих регіонах штучних «полюсів зростання», здатних справити потужний організаційний вплив на піднесення економіки в регіоні.

Подальшим розвитком наукової думки є теорії регіонального зростання. Теорії регіонального зростання, що розвивалися в країнах Заходу, були тісно пов'язані з практичною діяльністю держави і спиралися на наявні статистичні дані. Тому вони були вимушені розглядати як регіони - об'єкти дослідження - адміністративно-територіальні одиниці різного ієрархічного рівня або створені на їх основі так звані програмні (або планові) регіони. При цьому часто доводилося нехтувати тим, що регіональні межі розбивають територію соціально-економічних вузлових регіонів, тобто об'єктивно існуючих ареалів з центром, що збирає або розподіляє ресурсні та інші потоки. X. Річардсон вважав, що програмні регіони, створені на базі об'єктивних існуючих вузлових регіонів, - ідеал для планування. У теоріях регіонального зростання можна виділити дві їх основні групи: неокласичні теорії, засновані на виробничій функції, і теорії кумулятивного зростання, що є синтезом неокейнсіанських, інституціоналістичних та економіко-географічних моделей.

Окремий напрям сучасних досліджень становлять праці, що ґрунтуються на інституціоналістичних підходах. Основна увага в них приділяється політиці місцевих органів державної влади як одному з найважливіших факторів економічного розвитку регіонів. Отже, вони також не можуть претендувати на повноту пояснення міжрегіональних відмінностей у темпах зростання.

Згідно з «новою теорією регіонального зростання», регіони не можуть мати однаковий рівень розвитку, оскільки темпи нагромадження капіталу, людського капіталу й технічних знань у них відрізняються. Водночас певне вирівнювання завдяки процесу дифузії інновацій можливе.

Інститути, за цією теорією, є одним з видів інфраструктури. Вдосконалення рамкових умов для інвесторів сприймається як доповнення до розвитку фізичної та соціальної інфраструктури. При цьому можливість досягнення в регіоні оптимальної структури інститутів ставиться під сумнів.

Виходячи з аналізу теорій регіонального розвитку, ми вважаємо, що державне регулювання регіональної економіки слід спрямувати на:

1) законодавче встановлення правових норм господарської діяльності з урахуванням особливостей регіону, контроль і повну гарантію їх дотримання всіма господарюючими суб'єктами;

2) забезпечення надійного функціонування найважливіших виробничих і соціальних структур, а також окремих об'єктів життєзабезпечення регіону;

3) забезпечення збереження, відтворення й ефективного використання власності в регіоні;

4) визначення оптимального розміру та структури державного сектора економіки, забезпечення його ефективного функціонування;

5) соціальний розвиток і забезпечення населення, концентрацію необхідних для цього ресурсів за рахунок перерозподілу необхідної частки суспільного продукту.

Державна регіональна політика економічного розвитку має бути спрямована на створення умов для поліпшення якості життя людини, незалежно від місця її проживання, через забезпечення територіально цілісного та збалансованого розвитку України, інтеграцію регіонів у єдиному політичному, правовому, інформаційному та культурному просторі, максимально повне використання їх потенціалу з урахуванням природних, економічних, історичних, культурних, соціальних та інших особливостей, підвищення конкурентоспроможності регіонів і територіальних громад.

У другому розділі - «Сучасний стан регіонального розвитку України» - проведено аналіз тенденцій регіонального розвитку, стану економічного розвитку Запорізької області; визначено пріоритети регіонального розвитку України.

Специфічність реалізації регіональної політики, яка потребує чіткої вертикальної та горизонтальної координації владних структур, відбувалася за умов перманентної політичної та інституційної криз, зумовила неоднозначність процесів у цій сфері в Україні протягом 2005-2009 рр. Загальною ознакою структурної перебудови регіональної економіки за цей період стали її стихійність, неврегульованість, збереження значної диспропорційності.

Характерно, що динаміка промислового виробництва регіонів значною мірою визначається структурою регіональних промислових комплексів. У 2008 р. спостерігалося щомісячне зменшення обсягів промислового виробництва порівняно з 2007 р. Скорочення кумулятивного промислового виробництва зафіксовано у 12 регіонах, з яких лише в Івано-Франківській області ця тенденція триває другий рік поспіль. Крім того, промислове виробництво зросло у 14 регіонах, з яких в 11 _ темпами нижчими, ніж у 2007 р.

Негативні тенденції у промисловому комплексі країни, які мали місце за підсумками 2008 р., зумовлені зниженням виробництва у провідних галузях економіки України: харчова, металургійна, машинобудівна. В 2008 р. активізувалося виробництво в сільському господарстві, приріст якого становив 17,5%. Основними виробниками агропромислової продукції були Київська (6,5% загальноукраїнського виробництва), Дніпропетровська (6,4%), Вінницька (6,1%), Черкаська (6,0%) та Полтавська (5,6%) області.

Складною є ситуація в будівництві. З травня 2008 р. має місце зниження обсягів виконаних будівельних робіт. Загалом за 2008 р. виконано будівельних робіт на суму 64,4 млрд грн, що на 16,0% менше, ніж у 2007 р. (у 2007 р. їх обсяги зросли на 15,6%). Скорочення обсягів будівельних робіт зафіксовано у 25 регіонах, з яких найбільше у Вінницькій області - на 32,2% (у зв'язку зі зменшенням обсягів будівництва та капітального ремонту доріг) і Луганській - на 30,8%. Крім того, у 2008 р. другий рік поспіль мало місце скорочення будівельних робіт у 4 регіонах, а саме у Миколаївській, Запорізькій, Кіровоградській та Закарпатській областях.

За підсумками 2008 р. у всіх регіонах доходи місцевих бюджетів без трансфертів (загальний та спеціальний фонд) зростали темпами нижчими, ніж у 2007 р. Це зумовило уповільнення їх приросту в цілому по Україні - 26,6% проти 43,6%. Наприкінці 2008 р. спостерігалися негативні тенденції на ринку праці. Загалом за 2008 р. чисельності зареєстрованих безробітних зросла у всіх регіонах, з яких найвищий приріст мав місце у Волинській області _ на 56,7%, Дніпропетровській _ на 53,4%, м. Севастополі, Чернігівській Донецькій областях на _ 47,9%. Рівень зареєстрованого безробіття на початок 2009 р. по Україні зріс до 3,0% проти 2,3% на початку 2008 р. Загалом рівень безробіття порівняно з початком 2008 р. зріс у всіх регіонах, зокрема найбільше: у Волинській (до 4,1%), Чернігівській (до 4,7%), Хмельницькій (до 4,3%) областях.

У 2008 р., порівняно з 2007 р., у всіх регіонах уповільнилось зростання реальної заробітної плати. Станом на 01.01.2009 р. порівняно з початком 2008 р. у 26 регіонах мало місце зростання заборгованості з виплати заробітної плати, що головним чином зумовлено її приростом на економічно активних підприємствах. Протягом 2008 р. спостерігалося зростання цін на споживчому ринку, у наслідок цього індекс споживчих цін у грудні 2008 р. до грудня 2007 р. становив 122,3%, проти 116,6% у грудні 2007 р. до грудня 2006 р.

Серед регіонів, крім Київської області, середньоукраїнський рівень інфляції перевищували ще 11 регіонів, а саме: Автономна Республіка Крим (123,3%), Дніпропетровська (124,6%), Одеська (123,7%), Львівська (125,1%), Харківська (123,8%), Луганська (123,3%), Запорізька (123,6%), Полтавська (123,5%), Хмельницька (122,7%), Чернігівська (123,1%) та Донецька (124,0%) області. Ціни зросли за всіма видами товарів та послуг, найбільше на продукти харчування. У регіональному розрізі найбільше зростання цін на продовольчі товари та безалкогольні напої спостерігалося у Київській області (129,0%), Дніпропетровській (127,2%), Львівській (127,0%), Луганській (125,8%), Донецькій (125,7%) областях, Автономній Республіці Крим (125,4%).

Нині регіональна економічна дезінтеграція є однією з важливих проблем регіонального розвитку України. Вона виявляється у зміні внутрішньої консолідації економічного простору, послабленні міжрегіональних зв'язків унаслідок посилення замкнутості регіональних господарських комплексів та збільшення ролі зовнішньоекономічних зв'язків.

Пріоритетними напрямами державної регіональної політики, на нашу думку, є запровадження програмних підходів до державного стимулювання регіонального розвитку, що передбачає:

– розроблення та затвердження регіональних стратегій розвитку з визначенням їх пріоритетів на середньо- та довгострокову перспективу з урахуванням національних інтересів;

– підготовка та укладання угод щодо розвитку регіонів, у яких реалізуються пілотні проекти;

– проведення моніторингу розвитку регіонів, районів і міст обласного значення для виявлення проблем, що стримують розвиток регіонів з ознаками депресивності;

– підготовка програм подолання депресивності;

– зміцнення ресурсної бази місцевих бюджетів з метою ефективного функціонування місцевого самоврядування та створення фінансово спроможних адміністративно-територіальних одиниць;

– продовження вдосконалення міжбюджетних відносин, виходячи з динаміки фінансово-бюджетних та соціально-економічних показників розвитку адміністративно-територіальних одиниць;

– реформування системи планування та виконання місцевих бюджетів на основі запровадження програмно-цільового методу, підвищення ефективного розподілу й використання бюджетних ресурсів.

У третьому розділі - «Розробка механізмів державного стимулювання регіонального розвитку України» - запропоновано заходи державного регулювання міжрегіональної інтеграції і зменшення диференціації регіонального розвитку, законодавче забезпечення державної регіональної політики України.

Недосконалість системи державного управління регіональним розвитком та його стимулювання з боку держави спричинили необхідність розробки дієвих механізмів державного стимулювання регіонального розвитку. Пріоритетним завданням у розвитку відносин між центром та регіонами є остаточний законодавчий розподіл бюджетних повноважень між центральними та місцевими органами державної влади. Сучасний стан правової бази добре ілюструє провідну роль міжбюджетних відносин у державному регулюванні територіального розвитку.

З метою подальшого вдосконалення механізмів державного регулювання економічного розвитку регіонів ми пропонуємо у складі Державного бюджету України створити Фонд фінансової підтримки регіонів (ФФПР). За рахунок фінансової підтримки з ФФПР мають компенсуватися дисбаланси бюджетної системи. Кошти Фонду у вигляді трансфертів мають становити основу державної фінансової допомоги місцевим бюджетам.

Алгоритм розрахунку трансфертів ґрунтується на двохетапній процедурі вирівнювання. Суть першого етапу полягає у виділенні регіонам середньодушового бюджетного доходу, який є нижчим за середній; визначенні суми, необхідної для доведення їх доходів до середнього рівня. На другому етапі виділяються регіони, для яких розрахункова сума доходів не покриває прогнозованої суми видатків на черговий фінансовий рік. Згодом пропорційно загальній потребі регіону в ресурсах на першому і другому етапах вирівнювання розраховуються суми трансфертів. Загальний обсяг коштів ФФПР має визначатися щорічно, виходячи з можливостей державного бюджету. Формуватися Фонд має за рахунок відрахувань з податку на додану вартість по товарах і послугах.

Окремо слід виділити також бюджетні позики й кошти, що передаються місцевим бюджетам у ході здійснення взаємних розрахунків. Кошти, що передаються на нижчі рівні бюджетної системи в межах проведення взаємних розрахунків, офіційно визначаються як кошти на фінансування видатків, пов'язаних з виконанням прийнятих протягом року державних рішень, тобто вже після того, як закон про Державний бюджет набув чинності. За рахунок зазначених коштів регіонам має компенсуватися збільшення видатків унаслідок рішень, що приймаються на державному рівні, видатків, пов'язаних з виконанням державних програм і регіональних інвестиційних програм.

Ураховуючи вищенаведене, на нашу думку, доцільно розробити та затвердити Концепцію реформування міжбюджетних відносин в Україні. Концепцією мають бути встановлені такі основні напрями реформи міжбюджетних відносин: розподіл видаткових повноважень і відповідальності між органами влади й управління різних рівнів; розподіл дохідних джерел між рівнями бюджетної системи; вдосконалення методики формування й розподілу Фонду фінансової підтримки регіонів; інвестиційна підтримка розвитку регіонів.

За кожним з напрямів Концепція має вміщувати положення, на яких ґрунтується бюджетна реформа, а також перелік заходів, необхідних для вирішення поставлених завдань. Так, у частині визначення видаткових повноважень бюджетів різних рівнів слід установити основні види видатків, що підлягають, відповідно до Конституції, фінансуванню з бюджетів різних рівнів, а також видатки, що підлягають спільному фінансуванню. У сфері розподілу дохідних джерел наведено закритий перелік загальнодержавних і місцевих податків, який повинен бути закріплений у відповідних нормативних актах, а також перелік державних податків, що підлягають розподілу між бюджетами різних рівнів.

Одним з найбільш важливих розділів Концепції реформування міжбюджетних відносин має бути її частина, присвячена методиці формування й розподілу Фонду фінансової підтримки регіонів. У документі має затверджуватися, що в перспективі фінансова допомога з ФФПР повинна визначатися на основі нормативів фінансових видатків на надання державних послуг, загальний обсяг коштів ФФПР визначатиметься на термін не менше ніж 3 роки, а частина коштів ФФПР може виділятися для додаткової підтримки високодотаційних регіонів на основі єдиної методики.

Відповідно до пропонованої нами Концепції, розрахункові величини трансфертів мають визначатися так, щоб довести приведені доходи місцевих бюджетів до рівня, що визначається обсягом Фонду. Для приведення середньодушових місцевих доходів слід використовувати індекс бюджетних видатків, розрахований не по окремих регіонах, а по їх групах.

Варто зазначити, що узгодження діяльності центральних та місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування у сфері державного стимулювання регіонального розвитку, виконання регіональних стратегій розвитку здійснюється на основі угод щодо регіонального розвитку, які укладаються між Кабінетом Міністрів України та Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською, Севастопольською міськими радами і виконуються відповідно до Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» та інших нормативно-правових актів.

Проаналізувавши нормативно-правову базу та керуючись ст. 3 Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» щодо державного стимулювання регіонального розвитку, яке здійснюється відповідно до основ державної регіональної політики, ми встановили, що в нормативно-правовій базі відсутній законодавчий акт, який затверджував би основи державної регіональної політики.

Враховуючи вищенаведене, ми пропонуємо ключові положення проекту закону України «Про основи державної регіональної політики України», які подані нами в дисертаційній роботі. Законопроект визначає не тільки основи розробки й реалізації державної регіональної політики на державному рівні, зміст і порядок розробки й реалізації державної регіональної політики в регіонах мають бути встановлені нормативно-правовими актами відповідних органів публічної влади. Проект закону України «Про основи державної регіональної політики» містить такі ключові положення: цілі, завдання, принципи, основні напрями і пріоритети державної регіональної політики, засновані на ціннісному підході. При цьому передбачено, що до вищих цінностей державної регіональної політики належать: гідний рівень життя людини, незалежно від регіону мешкання; територіальна цілісність України; економічний розвиток регіонів; розвиток галузей економіки держави.

У пропонованому законопроекті визначено перелік суб'єктів державної регіональної політики. У переліку суб'єктів державної регіональної політики вперше виділено великі господарюючі суб'єкти і некомерційні організації, які мають активно разом з державою брати участь у процесах регіонального розвитку. Вперше визначено єдиний перелік нормативних документів у сфері регіонального розвитку, серед яких провідне місце посідає Державна доктрина регіонального розвитку України, яка ухвалюється у вигляді закону України і під якою розуміється нормативний правовий акт державно-управлінського характеру, що визначає зміст державної регіональної політики України на довгостроковий період.

Особливу увагу в законопроекті приділено механізмам здійснення державної регіональної політики, а також взаємодії між органами державної влади та місцевими органами державної влади у сфері організаційного, інформаційного і ресурсного забезпечення в процесі розробки й реалізації державної регіональної політики.

Законопроектом визначено обов'язок Уряду України щорічно готувати доповідь про реалізацію державної регіональної політики України, яка містить докладну інформацію про ефективність і результативність державної регіональної політики, завдання Уряду України з реалізації цієї політики наступного року, а також про стан і проблеми розвитку взаємовідносин окремих регіонів, місцевого самоврядування. Доповідь виноситься на розгляд Верховної Ради України одночасно з проектом закону України про Державний бюджет на черговий фінансовий рік як доповнення до документів і матеріалів, передбачених Бюджетним кодексом України.

Крім того, доцільно окремо зупинитися, на нашу думку, на аналізі Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів». На наш погляд, у законі України відсутні положення про порядок створення та функціонування території пріоритетного розвитку. Тому ми пропонуємо законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів».

Ми обґрунтовуємо прийняття законопроекту «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів» тим, що він спрямований на стимулювання розвитку регіонів України та покращення інвестиційного клімату в Україні, враховує український і міжнародний досвід щодо залучення інвестицій.

Метою законопроекту є сприяння залученню інвестицій в регіони України з урахуванням їх економічної та географічної специфіки, надання державним органам реального механізму залучення інвестицій у високотехнологічні галузі для покращення конкурентоспроможності української економіки. Законопроектом встановлено порядок створення та роботи територій пріоритетного розвитку, порядок розгляду й контролю за інвестиційними проектами, оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, задіяних у виконанні інвестиційних проектів на територіях пріоритетного розвитку.

Прийняття проекту закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів» буде сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні, залученню інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та напрями розвитку депресивних територій і, відповідно, підвищенню добробуту населення шляхом створення високооплачуваних робочих місць.

ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку України шляхом визначення напрямів і механізмів його вдосконалення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Встановлено, що управління соціально-економічним розвитком регіону здійснюється за допомогою широкого спектра стратегій, програм, конкретних дій та заходів, через які державна влада прагне стимулювати розвиток економіки регіону, створити нові робочі місця, збільшити податкову базу, розширити можливості для певних видів економічної активності.

Управління розвитком регіону є управлінням взаємоузгодженими програмами (проектами) розвитку всіх сфер життєдіяльності регіону відповідно до підтриманих населенням пріоритетів, державних і регіональних інтересів, що прийняті до виконання на законній або договірній основі, передбачають використання необхідних ресурсів, вжиття певних заходів у встановлені терміни.

2. Тенденції регіонального економічного зростання в більшості регіонів мають недостатньо стійкий характер і перебувають у високій залежності від впливу тимчасових чинників. Негативною характеристикою регіонального економічного розвитку залишається низький рівень економічного обміну між регіонами. Найбільш тісні економічні зв'язки існують лише між Донецькою, Дніпропетровською, Запорізькою та Луганською областями, в яких сконцентровані галузі важкої промисловості України.

3. Встановлено, що негативні наслідки диференціації у складі національної економіки регіонів-лідерів промислового розвитку, які одночасно виконували й функцію валютних донорів країни, далися ознаки з настанням світової фінансової кризи у другому півріччі 2008 р. Зміна кон'юнктури на світових ринках зумовила й стрімке падіння обсягів виробництва та погіршення соціально-економічних показників насамперед у промислових регіонах, які традиційно мали статус «лідерів» регіонального розвитку: Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській областях тощо.

Стрімке падіння обсягів виробництва у східних регіонах, висока питома вага монофункціональних районів, відсутність потенційних можливостей та досвіду розвитку альтернативних видів економічної діяльності, зорієнтованих на потреби внутрішнього ринку, відсутність традицій «заробітчанства» спричинюють «консервацію» кризової ситуації в цих регіонах та загострюють низку загальнонаціональних проблем: поповнення державного, місцевого бюджетів, виплати працівникам бюджетної сфери та соціальні виплати тощо.

4. Аналіз стану регіонального розвитку України засвідчує наявність негативних тенденцій, зокрема: поглиблення міжрегіональних суперечностей, зростання диспропорцій та загострення економічних і соціальних проблем регіонів. Головною причиною цих тенденцій є те, що в Україні не створено цілісної дієвої системи реалізації державної регіональної політики, не сформовано ефективного механізму відносин центру з регіонами та регіонів між собою. Несистемним залишається правове поле у сфері регулювання регіонального розвитку.

5. Запровадження у 2006 р. в Україні політичної реформи кардинально змінило формат системи управління регіональним і місцевим розвитком, розподіл повноважень та відповідальності за розвиток регіонів. Передача основних повноважень у сфері регіонального й місцевого розвитку органам місцевого самоврядування гальмується відсутністю адекватної системи й механізмів контролю за ефективністю рішень і дій цих органів: з одного боку, послаблюється вертикаль виконавчої влади, з іншого - не сформовано дієвих механізмів контролю громад за місцевою владою.

6. З метою подальшого вдосконалення теоретичного підходу до формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку запропоновано у складі Державного бюджету України створити Фонд фінансової підтримки регіонів. За рахунок фінансової підтримки такого фонду мають компенсуватися дисбаланси бюджетної системи. Створення фонду і введення нового механізму бюджетного регулювання передбачає узгодження з представниками місцевої влади базових дохідних і видаткових показників, що враховуються при розподілі міжбюджетних трансфертів. Результатом створення Фонду фінансової підтримки регіонів буде вирівнювання економічних регіональних дисбалансів; фінансування регіонів України, які найбільше потребують фінансової підтримки держави.

7. Обґрунтовано та запропоновано ключові положення Концепції реформування міжбюджетних відносин в Україні. Концепцією встановлено основні напрями реформи міжбюджетних відносин: розподіл видаткових повноважень і відповідальності між органами влади й управління різних рівнів; розподіл дохідних джерел між рівнями бюджетної системи; вдосконалення методики формування й розподілу Фонду фінансової підтримки регіонів; інвестиційна підтримка розвитку регіонів. Затвердження такої Концепції призведе до покращення організації бюджетного процесу в Україні, вдосконалення міжбюджетних відносин, зміцнення дохідної бази місцевого самоврядування, вдосконалення правових основ надання міжбюджетних трансфертів та забезпечення фінансового вирівнювання, а також створення умов для підвищення зацікавленості органів державної влади та органів місцевого самоврядування усіх рівнів у зміцненні власної дохідної бази, збільшення доходів бюджетів; розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо здійснення запозичень до місцевих бюджетів відповідно до принципів Європейської хартії місцевого самоврядування.

8. Розроблено та запропоновано ключові положення проекту закону України «Про основи державної регіональної політики України». Законопроектом визначено основи розробки й реалізації державної регіональної політики на державному рівні, зміст і порядок розробки й реалізації державної регіональної політики в регіонах. Ухвалення закону України «Про основи державної регіональної політики» дасть можливість органам державної влади і місцевим органам державної влади вивести на новий рівень розробку і реалізацію державної регіональної політики, що характеризуватиметься системністю, взаємоузгодженістю і взаємопов'язаністю прийнятих державно-управлінських рішень. В результаті реалізації положень закону результативність державної регіональної політики в Україні зросте.

9. На підставі аналізу Закону України «Про стимулювання розвитку регіонів» встановлено відсутність положень про порядок створення та функціонування території пріоритетного розвитку. Запропоновано законопроект «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів». Законопроект спрямований на стимулювання розвитку регіонів України та покращення інвестиційного клімату в Україні, з урахуванням українського та міжнародного досвіду щодо залучення інвестицій. Прийняття проекту закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку регіонів» буде сприяти покращенню інвестиційного клімату в Україні, залученню інвестицій у пріоритетні галузі економіки України та напрями розвитку депресивних територій і, відповідно, підвищенню добробуту населення шляхом створення високооплачуваних робочих місць. Реалізація законопроекту надасть уряду можливості щодо стимулювання розвитку депресивних регіонів та залучення інвестицій у високотехнологічні галузі, що буде сприяти збільшенню обсягів надходжень до бюджету.

10. До напрямів подальшого дослідження пошуків шляхів вдосконалення механізмів державного стимулювання економічного розвитку регіонів належать: розробка та затвердження Державної доктрини регіонального розвитку України; більш поглиблене визначення в законодавчому порядку кола повноважень місцевих державних адміністрацій щодо реалізації державної політики регіонального економічного розвитку; у сфері фінансово-економічного забезпечення розробка інструментів довгострокового бюджетного планування, бюджетного вирівнювання, що уможливлює гарантування державою соціальних стандартів з боку держави; наукове обґрунтування функціонування діяльності консультативно-дорадчого органу з питань державної регіональної політики при Президентові України, створення координаційних рад з питань регіональної політики в регіонах України, створення при центральному органі виконавчої влади з питань регіонального розвитку наукового центру для розроблення наукових основ державної регіональної політики, здійснення методологічного, аналітичного, правового, інформаційного забезпечення та моніторингу реалізації Концепції державної регіональної політики, створення агентств регіонального розвитку в регіонах України; формування фондів підтримки регіонального розвитку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Колосюк А.А. Особливості регіональної політики України в сучасних умовах / А.А. Колосюк // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 4. - С. 141-143.

2. Колосюк А.А. Правове забезпечення регіонального розвитку України / А.А. Колосюк // Державні механізми управління природокористуванням : Серія «Державне управління» : збірник наукових праць. - Донецьк, 2008. - Т. 9. - Вип. 111. - С. 236-245.

3. Колосюк А.А. Механізми державного стимулювання регіонального розвитку України / А.А. Колосюк // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 2. - С. 99-105.

4. Колосюк А.А. Інституціональне забезпечення державою регіонального розвитку України / А.А. Колосюк // Економіка та держава. - 2009. - № 3. -
С. 95-97.

5. Колосюк А.А. Сучасні механізми регіонального розвитку України / А.А. Колосюк // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 1. - С. 94-99.

6. Колосюк А.А. Використання потенціалу регіонів / А.А. Колосюк // Удосконалення механізмів державного управління та місцевого самоврядування : матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю (10.04.2009) : у 2 ч. / за заг. ред. В.К. Присяжнюка, В.Д. Бакуменка, Т.В. Іванової. - К. : Видавничо-поліграфічний центр Академії муніципального управління, 2009. - Ч. 2. - С. 200-201.

7. Колосюк А.А. Державні інвестиції як фактор зростання регіональної економіки / А.А. Колосюк // Соціально-економічний розвиток України: європейський вибір : зб. наук. праць учасників ІХ Міжнародної наукової конференції молодих учених та студентів (Мелітополь, 17-18 травня 2009 р.) : у 2 ч. / за заг. ред. А.А. Ткача. - Мелітополь : МІДМУ «КПУ», 2009. - Ч. 1. - С. 52-55.

8. Колосюк А.А. Аналіз динаміки економічного розвитку регіонів / А.А. Колосюк // Наука і вища освіта : тези доповідей учасників XVII Міжнар. наук. конф. студентів і молодих учених, м. Запоріжжя, 9-10 квітня 2009 р. : у 4 т. / Класичний приватний університет. - Запоріжжя : КПУ, 2009. - Т. 2. - С. 32-33.

АНОТАЦІЇ

Колосюк А.А. Державне стимулювання регіонального розвитку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2009.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку України. Розроблено понятійний апарат у сфері державного стимулювання регіонального розвитку. Досліджено сучасний стан регіонального розвитку України. Запропоновано ключові положення Концепції реформування міжбюджетних відносин в Україні. Удосконалено теоретичний підхід до формування механізмів державного стимулювання регіонального розвитку. Розроблено пропозиції щодо правового забезпечення державної регіональної політики та стимулювання розвитку регіонів.

...