Державно-управлінська еліта як чинник державотворення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при Президентові України

Харківський регіональний інститут державного управління

УДК 35.082.4

Державно-управлінська еліта як чинник державотворення в Україні

Спеціальність 25.00.01 - теорія та історія державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Конотопцева Юлія Володимирівна

Харків 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор КОРЖЕНКО Володимир Васильович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора з наукової роботи, професор кафедри державного управління та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ГОНЧАРУК Наталія Трохимівна, Секретаріат Кабінету Міністрів України, начальник управління адміністративної реформи;

кандидат наук з державного управління СЕЛЮТІНА Наталія Федорівна,Донецький державний університет управління МОН України, доцент кафедри соціології управління

Захист відбудеться “22” травня о “14.00” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1-й поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий “21” квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець

державний управлінський еліта україна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Послідовна розбудова незалежної, суверенної, демократичної, правової та соціальної держави можлива лише за умови повноцінного функціонування інституцій громадянського суспільства, що спонукає його рекрутувати кращих особистостей в окрему елітну групу управлінців і державотворців, незалежно від способу її формування. Важливими чинниками процесу державотворення є мова, національна самосвідомість, культура, освіта, національна безпека, внутрішній ринок країни, здоров'я нації та ін. Проте, серед цієї достатньо розгалуженої системи своєю важливістю та значущістю вирізняється саме управлінська еліта, унікальність якої полягає у її визначальному впливові на зміст державотворення.

Функціонування державно-управлінської еліти безпосередньо пов'язується з наявним культурним середовищем, духовністю нації, організацією державних інституцій, добробутом громадян тощо. Тому наукове обґрунтування та визначення шляхів розвитку будь-якої держави неможливе без комплексного дослідження усіх її інституцій взагалі та, враховуючи ключове значення для системи державного управління, еліти зокрема.

Стан наукової розробки проблеми. Управління державою та управлінці з давніх часів є об'єктом наукових досліджень (Кофуцій, Платон, Арістотель). Багато плідних ідей щодо еліти як суспільного феномена знаходимо у працях пізніших авторів, а саме: М. Вебера, Д. Донцова, В. Липинського, Н. Мак'явеллі, М. Міхновського, Г. Моски, Ф. Ніцше, В. Парето, К. Попера та ін.

Сучасні дослідження проблеми функцій еліти аналізуються у наукових роботах Г. Ашина, М. Восленського, О. Гаман-Голутвіної, У. Кленнер, О. Крюкова, Б. Кухти, Л. Мандзій, Т. Мотренко, М. Нарти, О. Понедєлкова тощо. З позицій соціально-філософського підходу з'ясовують основи буття еліти Г. Ашин, К. Баранцева, Р. Берклі, Б. Глотов В. Корженко, С. Чукут. Проблеми ідентифікації та функціонування національної еліти досліджують С. Вовканич, Г. Водолазов, М. Пірен, С. Серьогін, С. Чемекова, Г. Щерба. Впливовість і особливості діяльності еліти на рівні регіональноого управління досліджують О. Логвиненко, А. Круглашов, Н. Селютіна. Практичні питання щодо визначення механізмів функціонування еліти вирішують Е. Афонін, В. Бакуменко, Б. Буздан, М. Головатий, Н. Гончарук, В. Олуйко, С. Троян, Дж. Хіглі, М. Шульга тощо.

В той же час зазначені наукові розробки не призвели до опрацювання завершеної концепції формування і функціонування державно-управлінської еліти. Ще недостатньо чітким залишається визначення поняття цього суспільного феномена, його характерних рис, природи виникнення та умов розвитку, про що, зокрема, свідчить використання науковцями у своїх дослідженнях різних назв для позначення державно-управлінської еліти: О. Понедєлков - “політико-адміністративна еліта”, Б. Кухта - “політична еліта”, Л. Мандзій - “правляча еліта”, М. Лагунова - “управлінська еліта”, О. Крюков - “політико-управлінська еліта” та ін. Усе це зумовлює актуальність даного дослідження та вибір теми для подальших наукових розвідок.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано на кафедрі державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах науково-дослідної роботи “Формування та механізми реалізації регіональної кадрової політики у сфері державного управління і місцевого самоврядування” (державний реєстраційний номер 0106U001260). Особистий внесок дисертанта у виконання даної НДР полягає в розробці пропозицій щодо з'ясування специфічної ролі управлінця в системі державної влади.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є визначення сутнісних рис та тенденцій розвитку сучасної державно-управлінської еліти України, а також з'ясування умов її функціонування як суб'єкта державотворення в українському суспільстві.

Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:

- уточнити зміст поняття “державно-управлінська еліта” та визначити основні підходи до її формування;

- узагальнити вітчизняний та світовий досвід формування і розвитку еліти, з'ясувати її місце та роль у процесі державотворення;

- визначити теоретичні засади становлення нової державно-управлінської еліти в Україні;

- оцінити стан сучасного управлінського потенціалу в Україні з точки зору результативності діяльності органів державного управління;

- розробити пропозиції щодо функціонування організаційного механізму формування державно-управлінської еліти та запропонувати шляхи його удосконалення;

- визначити форми та методи підвищення результативності діяльності державно-управлінської еліти в Україні.

Об'єкт дослідження - державно-управлінська еліта як суспільний феномен.

Предмет дослідження - процес формування та розвитку державно-управлінської еліти в Україні як дієвого чинника державотворення.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження стали загальні принципи та сучасні методи наукового пізнання, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів. Системний підхід, що є методологічною основою всієї роботи, використовується при вирішенні більшості завдань дослідження. За допомогою дедуктивного методу узагальнено теоретичні засади генезису державно-управлінської еліти. При з'ясуванні її місця в системі державного управління України використано історичний підхід та комплексний аналіз. Метод моделювання дозволив визначити основні напрямки та заходи щодо подолання відособленості державно-управлінської еліти в суспільстві. Окремі теоретичні положення сформульовані завдяки використанню методів аналізу і синтезу, індукції і дедукції та ін.

Нормативно-правову базу дисертаційної роботи складають Конституція України, закони України, укази Президента України та постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові документи центральних органів виконавчої влади, які регулюють питання кадрового забезпечення державного управління. Емпіричною базою дослідження є монографії з досліджуваної проблематики, публікації в наукових та періодичних виданнях, статистичні матеріали щодо функціонування державно-управлінської еліти в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні та обґрунтуванні теоретичних засад підвищення результативності функціонування державно-управлінської еліти в Україні, що конкретизується в таких положеннях:

уперше:

- запропоновано критерії оцінки результативності діяльності державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування в Україні (частка самостійних джерел життєзабезпечення громадян у структурі їх доходів, рівень залучення непрацездатних груп громадян до праці, суспільно-економічна привабливість України);

- класифіковано процеси циркуляції державно-управлінської еліти з визначенням окремих етапів (реальне суспільно-політичне середовище потенційних управлінців, природний відбір, диференціація еліти на відкриту та закриту, формування кадрового складу системи державного управління);

удосконалено:

- змістовні характеристики державно-управлінської еліти з урахуванням її культурно-ментальних особливостей та повноважень для прийняття відповідних суспільно значущих рішень;

- спосіб взаємодії державно-управлінського сектора з інституціями громадянського суспільства, що ґрунтується на взаємодовірі державно-управлінської еліти та народу;

дістали подальший розвиток:

- періодизація етапів історичного розвитку української державно-управлінської еліти з часів перших державних утворень у східних слов'ян до проголошення сучасної незалежної Української держави, що уможливило визначення безпосередньої залежності зміцнення державності від якості управління державними справами;

- обґрунтування засобів щодо подолання негативних тенденцій у функціонуванні державно-управлінської еліти у процесі державотворення в Україні (прагнення до закритості, недостатня спроможність виконувати функції лідера та задовольняти суспільні потреби та ін.);

- теоретичне узагальнення шляхів запровадження новітніх технологій реформування органів державного управління з урахуванням можливостей державно-управлінської еліти як чинника державотворення (визначені програми, цілі та індикатори, що стосується підвищення результативності діяльності державно-управлінської еліти в Україні).

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розробці теоретичних засад та технологій підвищення ефективності функціонування державно-управлінської еліти у процесі державотворення в Україні. Сформульовані в роботі наукові положення, рекомендації та висновки використані Харківським регіональним інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України у навчальному процесі при підготовці навчально-методичного комплексу дисциплін “Кадрова політика та державна служба в Україні”, “Керівник в інституціях сфери публічного управління” програми магістерської підготовки за спеціальністю “Державне управління” (довідка про впровадження від 16.04.2008 р. №01-561/01). Окрім того, результати дисертаційного дослідження ураховано при формуванні структури виконавчого апарату та організації професійного навчання депутатів Полтавської обласної ради (довідка про впровадження від 04.02.2009 р. №01-29/63).

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження оприлюднені на VII Харківських Сковородинівських читаннях “Практична філософія і правовий порядок” (м. Харків, 29-30 вересня 2000 р.); науково-практичній конференції “Державне управління: теорія, практика, перспективи” (м. Харків, 7 грудня 2005 р.); VI-VIIІ міжнародних наукових конгресах “Державне управління та місцеве самоврядування” (м. Харків, 23 лютого 2006 р.; м. Харків, 29-30 березня 2007 р.; м. Харків, 27- 28 березня 2008 р.); міжнародній науковій конференції “Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика” (м. Львів, 22 березня 2007 р.).

Публікації. Основні положення та результати, що отримано у дисертаційному дослідженні, викладені у дев'яти наукових працях, у тому числі у чотирьох статтях, опублікованих у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових видань у галузі науки “Державне управління”. Загальний обсяг публікацій, які належать особисто автору, 3.09 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 191 сторінка, у т. ч. рисунків - 18 (на 6 сторінках), таблиць - 5 (на 3 сторінках), кількість додатків - 5 (на 5 сторінках). Список використаних джерел налічує 207 найменувань, у т. ч. 12 іноземною мовою (на 19 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію.

У першому розділі “Теоретичні засади та витоки формування державно-управлінської еліти” - досліджується еволюція теорії еліт у світовій та вітчизняній соціально-філософській думці з метою виявлення місця та ролі державно-управлінської еліти в державі, з'ясовується сутність державно-управлінської еліти як суспільного явища, уточнюється зміст понять, аналізуються основні типи соціального порядку.

В дисертації аналізується еволюція теорії еліт з виокремленням трьох її етапів, які певною мірою співпадають зі стадіями розвитку суспільства, виділеними Д. Беллом:

І етап - традиційне (аграрне) суспільство (VII ст. до н.е. - перша пол. ХІХ ст.): розпорошеність ідей елітаризму в межах соціально-політичних вчень про суспільство, що належали відомим мислителям (Конфуцій, Платон, Т. Аквінський, Н. Мак'явеллі, Ф. Ніцше);

ІІ етап - індустріальне суспільство (друга пол. ХІХ - перша пол. ХХ ст.): розвиток ідей елітаризму в цілісні школи та теорії - поява наукових концепцій еліт (Г.Моска, В.Парето, Р.Міхельс, В.Липинський, Д.Донцов та ін.);

ІІІ етап - постіндустріальне (інформаційне) суспільство (кін. ХХ ст. - до наших днів): переосмислення ролі та значення еліти в суспільстві, що викликане соціально-економічними трансформаціями та вимагає нових її якостей, здатностей до функціонування, особистісних характеристик (Б.Кухта, О. Понедєлков тощо).

В процесі розвитку науки зміст поняття еліти прогресує від інтуїтивно-абстрактного до доказово-конкретного. Кожен теоретик елітизму в залежності від об'єкта свого дослідження звертається до різних акцентів. Проте переважна більшість фахівців суттєвою ознакою еліти називають наявність певних якостей, що дозволяють їй впливати на суспільство, а умовами її результативного функціонування вважають відкритість та спрямованість діяльності на задоволення суспільних інтересів.

З часом поняття еліти змістовно “кристалізується”, поступово з'ясовуються не тільки ознаки елітності (критерії віднесення певних соціальних груп до еліти), а й необхідні умови, що стосуються функціонування державно-управлінської еліти. У таблиці 1 представлено критерії елітарності та умови результативного функціонування еліти, визначені у працях фахівців.

В дисертації з'ясовується місце державно-управлінської еліти як суспільного явища з визначенням її основних характеристик (ознак, типів та функцій в сучасному розвинутому суспільстві). Зокрема, до основних ознак державно-управлінської еліти належать: відносна виокремленість, наявність відповідних якостей, вмінь, навичок, здатність до прийняття управлінських рішень, розвинута відповідальність, впливовість.

У цілому, державно-управлінська еліта визначається як певна сукупність громадян, що займають керівні посади в державних установах та володіють повноваженнями, достатніми для прийняття відповідальних управлінських рішень, та які впливають на функціонування і розвиток держави як складної соціально-економічної та політико-правової системи



Таблиця 1

Критерії елітарності та умови результативного функціонування еліти, визначені у працях фахівців

Дослідник еліти	Критерії елітарності	Умови результативного функціонування
	вплив	якість	відкритість	Спрямованість на благо інших
Традиційне (аграрне) суспільство
Конфуцій	-	+	-	-
Мо Ді	-	+	+	-
Мен Дзи	+	+	-	-
Хань Фей-цзи	-	+	-	-
Платон	-	+	+	-
Августін Аврелій	+	-	-	+
Фома Аквінський	+	+	-	-
Н. Мак'явеллі	+	+	+	+
Т. Гоббс	-	+	-	-
Ф. Ніцше	-	+	+	-
Індустріальне суспільство
В. Парето	+	+	+	-
Г. Моска	+	+	+	-
М. Вебер	+	+	-	-
Д. Донцов	+	+	-	+
В. Липинський	+	+	-	-
Х. Ортега-і-Гассет	-	+	-	-
Г. Лассуелл	+	+	-	-
Л. Саністебан	+	+	-	-
М. Восленський	+	+	-	-
Постіндустріальне (інформаційне) суспільство
К. Баранцева	-	+	+	-
М. Головатий	+	+	+	+
О. Крюков	+	+	+	-
Б. Кухта	+	+	+	-
Л. Мандзій	+	-	+	+
М. Пірен	+	+	+	+
О. Понедєлков	+	+	+	+

Другий розділ - “Державно-управлінська еліта як важливий чинник державотворення” - присвячено дослідженню особливостей розвитку державно-управлінської еліти на різних історичних етапах українського державотворення, визначенню стану сучасної державно-управлінської еліти, з'ясуванню критеріїв оцінки результативності її діяльності.

Відповідно до етапів українського державотворення виявлено суспільні групи, що можна віднести до еліти. Зокрема, у родо-племенних союзах ІV ст., що утворювались на території сучасної України, елітою можна вважати вождів, воїнів та жерців; у Київській Русі ІХ ст. - князів та воїнів; у Галицько-Волинському князівстві ХІІІ ст. - князів, бояр та чорне духівництво; у Литовсько-Руській державі ХІV-ХVІ ст. - магнатів та шляхту; у Польсько-Литовській державі ХVІ-ХVІІ ст. - магнатів, шляхту, духівництво; у Козацькій державі ХVІІ-ХVІІІ ст. з'являється нова еліта - гетьман та старшина, продовжує функціонування чорне духівництво; у Російській імперії ХVІІІ-ХХ ст. провідною суспільною верствою виступає дворянство, а в СРСР - керівні діячі партії, чиновництво та частка інтелігенції. В сучасній Україні до еліти належать окремі чиновники, частина інтелігенції, бізнесменів та чорне духівництво.

Проведений в дисертації аналіз дозволяє визначити хронологію появи різних видів еліти у процесі державотворення в Україні, згідно з якою державно-управлінська еліта з'являється близько 1000 року та функціонує до сьогодні. Відповідно до потреб історичної доби до неї входять різні суспільні групи (від воїнів до інтелігенції), які виступають на певному етапі чинником державотворення (рис. 1).

Рис. 1 Хронологія формування різних видів еліти у процесі розвитку державотворення в Україні

У комплексі нормативно-правових актів, які регламентують роботу органів державного управління, не міститься точний перелік осіб чи суспільних груп, приналежних до державно-управлінської еліти, але в той же час визначаються особливі умови відбору, навчання та функціонування деяких посадовців. До них належать: члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних органів виконавчої влади та їх заступники, керівні працівники (включно до начальників структурних підрозділів) Секретаріату Президента України, голови обласних державних адміністрацій та їх заступники, керівники державних підприємств та інших установ І-ІІ номенклатурних груп, голови правлінь загальнодержавних (національних) акціонерних товариств, контрольний пакет акцій яких належить державі, та ін.

Для визначення якості функціонування владного апарату в роботі запропоновано критерії оцінки результативності діяльності державно-управлінської еліти (табл. 2).



Таблиця 2

Результативність діяльності державно-управлінської еліти в Україні

Показники результативності	Рівні результативності
	високий	середній	низький
Частка самостійних джерел життєзабезпечення громадян у структурі їх доходів	Зменшення частки соціальних виплат разом зі збільшенням частки заробітної плати у складі доходів громадян	Стабільність складників доходів громадян	Збільшення частки соціальних виплат разом зі зменшенням частки заробітної плати у складі доходів громадян
Рівень залучення непрацездатних груп громадян до праці	Зменшення частки осіб непрацездатного віку разом зі збільшенням частки осіб працездатного віку серед зайнятого населення	Стабільність співвідношення осіб працездатного та непрацездатного віку серед зайнятих громадян	Збільшення частки осіб непрацездатного віку разом зі зменшенням частки осіб працездатного віку серед зайнятого населення
Соціально-економічна привабливість України	Збільшення частки непостійного населення серед наявного	Частка непостійного населення незмінна	Зменшення частки непостійного населення серед наявного

На основі даних Державного комітету статистики України та відповідно до зазначених критеріїв проведено оцінку результативності діяльності державно-управлінської еліти в Україні за останні два роки. З'ясовано, що за “часткою самостійних джерел життєзабезпечення громадян у структурі їх доходів” результативність можна вважати високою; за другим та третім показниками (“рівень залучення непрацездатних груп громадян до праці” та “соціально-економічна привабливість України”) - середньою.

Одним із суттєвих завдань діяльності державно-управлінської еліти має стати підвищення результативності функціонування, що дозволить забезпечити добробут та довіру громадян до влади, покращити імідж держави у світі та налагодити процеси державотворення в Україні.

У третьому розділі - “Підвищення ролі державно-управлінської еліти в розвитку держави” - досліджено вплив наявного менталітету на якість взаємозв'язку громадян і влади, розроблено механізм формування складу державно-управлінської еліти як невід'ємного чинника державотворення в Україні, обґрунтовано завдання з підвищення результативності функціонування державно-управлінської еліти та запропоновано конкретні програми щодо їх реалізації.

Узагальнено основні стереотипи, що стосуються соціальної функції комунікації, з урахуванням національних культурно-ментальних характеристик:

- особа, що належить до влади, сприймається відчужено (її соціальний статус стає перешкодою у спілкуванні);

- низький рівень довіри громадян до осіб, що належать до державно-управлінської еліти (такі особи завжди мають привід для звинувачення у нечесному веденні справ, порушенні законів та моральних принципів);

- патерналістські настрої громадян, покладання відповідальності на державно-управлінську еліту за усе, що відбувається в державі (включаючи й досягнення добробуту кожним окремим громадянином).

Існування зазначених стереотипів заважає громадянам обґєктивно сприймати дійсність та створює проблеми недовіри, відчуження, негативного сприйняття влади.

В дисертації доводиться, що здатність до змінності та відкритість є найважливішими принципами в процесі формування державно-управлінської еліти, що реалізуються таким чином:

· на першому етапі із суспільного загалу формується реальне середовище потенційних управлінців, відбувається відбір елітного ресурсу через наявність якостей, вмінь, навичок, харизми, тобто таких індивідуальних рис, які не є притаманними для більшості громадян;

· другий етап характеризується реальним відбором “кращих з кращих”, “найуспішніших з успішних” і являє собою природний відбір, така особа займає відповідну управлінську посаду та отримує доступ до ресурсів, можливість приймати відповідальні управлінські рішення та ін.;

· на третьому етапі можливі два варіанти розвитку подій. Особа, яка належить до державно-управлінської еліти, може втратити свій статус (стати екс-елітою) через різні обставини - зміну політичної ситуації, адміністративні порушення, професійну непридатність тощо. В цьому випадку на ІV етапі така особа повертається до суспільного загалу, але залишається при цьому “цінним кадром”, який має досвід та навички роботи на управлінських посадах. Якщо втрата посади відбулася через зміну політичної ситуації, то можливість повернення до державно-управлінської еліти достатньо висока. Такі особи є кадровим потенціалом державно-управлінської еліти і саме вони складають конкуренцію існуючій еліті.

Разом з тим, за другим варіантом, еліта може формуватися як певна “каста”, члени якої змінюючи посади, постійно залишаються у складі управлінської еліти (“поплавкова еліта”). Така “еліта” легко пристосовується до будь-яких умов управління, не підвищуючи якості роботи, не удосконалюючи свої вміння та навички тощо. Вона порушує природний процес циркуляції еліт, оскільки не проходять І та ІІ етапи відбору (рис. 2).

Рис. 2 Етапи циркуляції державно-управлінської еліти

Виходячи із зазначеного, можна наполягати, що для підвищення якості циркуляції державно-управлінської еліти в Україні необхідно створити відповідні умови, які забезпечать природне проходження зацікавленими особами перших етапів циркуляції (тобто відбору), а також входження до державно-управлінської еліти представників молоді.

У цілому, підвищення результативності функціонування державно-управлінської еліти в Україні пов'язане з виконанням таких завдань:

· спрямуванням діяльності державно-управлінської еліти виключно на задоволення суспільних потреб та інтересів;

· забезпеченням реалізації принципів відкритості та прозорості в діяльності державно-управлінської еліти;

· проведенням заходів з підвищення рівня довіри громадян до державно-управлінської еліти.

Для розв'язання цих завдань необхідна реалізація наступних програм:

- патріотичного виховання державно-управлінської еліти;

- створення системи підготовки вищих керівних кадрів, що відповідає сучасним європейським стандартам якості;

- чіткого визначення повноважень, прав та обов'язків посадових осіб, а також ступеня їх відповідальності на усіх рівнях державного управління;

- узалежнення перебування осіб в складі державно-управлінської еліти від результатів їх діяльності;

- реалізації технології та процедури ротації складу державно-управлінської еліти.

На основі запропонованого комплексу заходів визначаються умови забезпечення результативного функціонування державно-управлінської еліти України: природного формування еліти, спрямування її діяльності на досягнення суспільних благ, відкритості еліти та подолання її відчуженості.

ВИСНОВКИ

Одержані результати дисертаційного дослідження дозволяють вирішити важливе наукове завдання щодо визначення умов формування та функціонування державно-управлінської еліти як суб'єкта державотворення в сучасному українському суспільстві. Теоретичне та прикладне значення мають такі основні висновки та положення:

1. Систематизовано і уточнено визначення понять “еліта”, “управлінська еліта”, “державно-управлінська еліта”, що дозволило виділити як найбільш прийнятний для української дійсності інтегративний спосіб формування еліти (через актуалізацію інституту державної служби).

2. Порівняльний аналіз двох протилежних організуючих начал соціального порядку довіра держави до громадянина або недовіра держави до громадянина - дозволяє переосмислити механізми взаємовідносин влади та суспільства, визначити як пріоритетні зв'язки, що ґрунтуються на взаємній довірі, коли державно-управлінська еліта стає служником громадянського суспільства, організатором надання ефективних і якісних соціальних послуг.

3. Аналіз нормативно-правової бази дозволяє зробити висновок про недостатню внормованість умов для діяльності державно-управлінської еліти. Оскільки державно-управлінська еліта є одним з найважливіших чинників державотворення, необхідно нормативно закріпити її визначення, ступінь відповідальності згідно з посадовими обов'язками, розробити стандарти якості функціонування.

4. Дослідження специфічних особливостей у розвитку українського державотворення та історичного досвіду функціонування еліти дозволяють виділити та обґрунтувати основні фактори щодо підвищення результативності діяльності державно-управлінської еліти України як чинника державотворення:

- усвідомлення громадянами та державно-управлінською елітою об'єднавчої державотворчої ідеї, що ґрунтувалась би на патріотизмі населення та патріотично налаштованому державному управлінні;

- формування позитивного іміджу держави та наявної державно-управлінської еліти;

- упровадження сучасних соціальних технологій щодо оцінки діяльності державно-управлінської еліти;

- забезпечення умов для формування кадрового потенціалу державно-управлінської еліти як генератора державотворчого процесу та ін.

5. Одна із провідних ролей у розвитку держави належить державно-управлінській еліті, від якості роботи якої залежить безпека держави, якість управлінських послуг та можливість досягнення добробуту громадянами власними зусиллями. Сьогодні Україна має достатній історичний досвід для побудови сучасної системи державного управління та створення умов функціонування еліти, критеріями якості та результативності діяльності якої можна вважати: її здатність забезпечити громадянам самостійні джерела життєзабезпечення у структурі їх доходів, відповідний рівень залучення непрацездатних груп громадян до праці, соціально-економічну привабливість України.

6. Формування державно-управлінської еліти є процесом з кількома етапами розвитку. Пріоритетним напрямом в утворенні якісної, здатної до результативної діяльності державно-управлінської еліти є дотримання правил її природної циркуляції, де ключовим є забезпечення технологій її змінності та спадковості.

7. Програмно-цільова організація державного управління вимагає удосконалення якості державно-управлінської еліти шляхом упровадження конкретних програм, формулювання відповідних цілей та визначення індикаторів з урахуванням моніторингу громадської думки стосовно ставлення громадян до влади; створення та підтримки позитивного іміджу державно-управлінської еліти; роботи з громадськими організаціями задля встановлення зворотного зв'язку та взаємодовіри; аналізу змін щодо кількості звернень громадян тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Конотопцева Ю.В. Оновлення управлінської еліти у процесі реформування політичної системи / Ю.В. Конотопцева // Теорія та практика державного управління. - Вип. 8. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2004. - С. 92-96.

2. Конотопцева Ю.В. Свобода і соціальний порядок у розвитку суспільства: роль еліти / Ю.В. Конотопцева // Теорія та практика державного управління. - Вип. 2(11). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2005. - С. 237-241.

3. Конотопцева Ю.В. Моделювання управлінської еліти в сучасному суспільстві / Ю.В. Конотопцева // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - №2 (28): У 2-х ч. - Ч. 1. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 262-268.

4. Конотопцева Ю.В. Розвиток державно-управлінської еліти в Україні / Ю.В. Конотопцева // Актуальні проблеми державного управління: зб. наук. пр. - Вип. 4 (26). - Дніпропетровськ : Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2006. - С. 74-82.

5. Конотопцева Ю.В. Соціальна ідентифікація громадян як спосіб формування позитивного ставлення до державно-управлінської еліти України / Ю.В. Конотопцева // Теорія та практика державного управління. - Вип. 4(23). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2008. - С. 99-103.

6. Конотопцева Ю.В. Демократизація системи владних відносин - основний шлях змінності еліти в Україні / Ю.В. Конотопцева // Політична реформа як засіб демократизації українського суспільства: матеріали наук.-практ. конференції. Харків, 18 квітня 2003 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2003. - С.71-73.

7. Конотопцева Ю.В. Досвід структурування політичних систем європейських держав у визначенні шляхів оновлення управлінської еліти України / Ю.В. Конотопцева // Актуальні проблеми європейської та євроатлантичної інтеграції України: матеріали 3-ї регіональної наук.-практ. конф. - Дніпропетровськ, 18 травня 2006 р. - Дніпропетровськ : Вид-во ДРІДУ НАДУ, 2006. - С. 135-138.

8. Конотопцева Ю.В. Адаптація технологій реформування органів державного управління Франції “Ligne organique de loi de finance” до застосування в умовах України / Ю.В. Конотопцева // Демократичні стандарти професійного навчання та діяльності публічних службовців: теорія та практика: матеріали міжнар. наук. конф. - Львів, 22 березня 2007 р. - Л. : Вид-во ЛРІДУ НАДУ, 2007. - С. 64-68.

9. Конотопцева Ю.В. Результативність діяльності керівного складу органів державної влади / Ю.В. Конотопцева // Державне управління та місцеве самоврядування: матеріали ІХ Міжнародного конгресу 26-27 березня 2009 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2009. - С.210-211.

АНОТАЦІЇ

Конотопцева Ю.В. Державно-управлінська еліта як чинник державотворення в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.01 теорія та історія державного управління. Харківський регіональний інститут державного управління при Президентові України. Харків, 2009.

В дисертації досліджуються теоретичні засади та витоки формування державно-управлінської еліти як чинника державотворення. З'ясовується зміст поняття “державно-управлінська еліта”, її роль та характерні риси у сучасному державотворенні. Детально аналізується вплив державно-управлінської еліти на формування української державності та її стан на сучасному етапі розвитку держави. Визначаються необхідні умови функціонування та пропонуються критерії оцінки результативності діяльності державно-управлінської еліти, основні стереотипи у відносинах між людиною і державою, які формують негативне ставлення громадян до влади.

Ключові слова: теорія державного управління, державно-управлінська еліта, державотворення, результативність діяльності державно-управлінської еліти, циркуляція, відбір державно-управлінської еліти, довіра громадян до влади, стереотипи комунікації людина - влада.

Конотопцева Ю.В. Государственно-управленческая элита как фактор государственного строительства в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.01 теория и история государственного управления. Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. Харьков, 2009.

В диссертации исследуются теоретические основы и истоки формирования государственно-управленческой элиты. Выясняется содержание понятия “государственно-управленческая элита”, ее роль и характерные черты в современном государственном строительстве. Выявляются противоречия и расхождения в способах формирования и условиях функционирования государственно-управленческой элиты. Детально анализируется влияние государственно-управленческой элиты на формирование украинской государственности и ее состояние на современном этапе развития государства. Определяются необходимые условия функционирования и предлагаются критерии оценки результативности деятельности государственно-управленческой элиты. Выделены показатели результативности: структура доходов населения; структура занятого населения; общественно-политическая привлекательность Украины.

Формулируются основные стереотипы в отношениях между человеком и государством, которые формируют негативное отношение граждан к власти, и проявляются в отчужденности, недоверии, приниженной ответственности. Преодоление этой отчужденности является не только гарантией стабилизации процесса украинского государственного строительства, но и необходимой предпосылкой результативной деятельности государственно-управленческой элиты.

Определяются основные этапы циркуляции государственно-управленческой элиты: первый - выделение из общества активной части; второй - собственно создание элиты, когда из сферы политики, государственной службы и бизнеса избираются лучшие, наиболее успешные; на третьем этапе часть государственно-управленческой элиты становится закрытой, а другая - возвращается к другим видам деятельности и становится ее кадровым потенциалом; на четвертом этапе закрытая элита циркулирует в пределах своей группы, а кадровый потенциал ассимилируется в общество.

Одним из методов повышения результативности деятельности является повышение уровня доверия общества к государственно-управленческой элите, которое реализуется по следующим программам: обеспечение открытости и прозрачности функционирования государственной власти; информирование общества; внедрение четкого и понятного разделения полномочий управленцев.

Ключевые слова: теория государственного управления, государственно-управленческая элита, государственное строительство, результативность деятельности государственно-управленческой элиты, циркуляция, отбор государственно-управленческой элиты, доверие граждан к власти, стереотипы коммуникации человек - власть.

Konotoptseva Y.V. Public-administrative elite as factor of creation of the state in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the specialty 25.00.01 - theory and history of public administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2009.

The thesis is devoted to the problems of creation and functioning of public-administrative elite as factor of creation of the state in Ukraine. Clarify the definition of “public-administrative elite” and described how her education on the basis of international experience elite research and development of modern scholars. Determine the necessary conditions and proposed criteria for evaluating performance of public-administrative elite, known historical background of its formation and current state of operation. The main stereotypes in relations between man and state, forming a negative attitude of citizens to government.

Key words: theory of public administration, public-administrative elite, the state, the impact of the activities of public administrative elite, circulation, selection of public-administrative elite, confidence in the power of communication stereotypes man - power.

Размещено на Allbest.ru

...