Размещено на http://www.allbest.ru

Дніпропетровський державний університет

внутрішніх справ

Кириченко Юрій Вікторович

УДК 343.721

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВИКРАДЕННЯ ЕЛЕКТРИЧНОЇ АБО ТЕПЛОВОЇ ЕНЕРГІЇ

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, професор

Куц Віталій Миколайович,

Національна академія прокуратури України, проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Дудоров Олександр Олексійович,

Луганський державний університет внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, професор кафедри кримінального права

кандидат юридичних наук, доцент

Кузнецов Віталій Володимирович,

Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри кримінального права

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ (м. Дніпропетровськ, просп. Гагаріна, 26)

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради С.М. Школа

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. До невід'ємних природних прав і свобод людини і громадянина належить право власності. Власність є економічною основою життя будь-якого суспільства, показником його добробуту. Держава гарантує стабільність правовідносин власності, забезпечує їх захист. Кримінальний кодекс України (далі - КК України) одним із своїх завдань проголосив правове забезпечення охорони власності від злочинних посягань незалежно від її форми. Однак офіційна статистика свідчить про те, що сьогодні злочини проти власності становлять одну з найбільш поширених і суспільно небезпечних груп злочинних діянь (у структурі злочинності вони складають 65 %). Одним із таких злочинів є визначене в ст. 188¹ КК України як викрадення незаконне використання електричної або теплової енергії. Щороку лише енергопостачальні компанії в Україні від зазначеного злочину недоотримують понад 5 млрд грн. У зв'язку з цим в Україні склалася загрозлива ситуація у сфері забезпечення підприємств, установ, організацій та населення енергоресурсами.

Зважаючи на те що енергетика є базовою галуззю національної економіки, відіграє провідну роль у розвитку технічного прогресу і підвищенні життєвого рівня людей, а також те, що викрадення електричної або теплової енергії набуло значного поширення, Верховна Рада України Законом України № 2598-IV від 31 травня 2005 р. доповнила розділ VI Особливої частини КК України (“Злочини проти власності”) статтею 188¹ (“Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання”). Зазначене законодавче рішення можна розглядати як спробу держави відреагувати на стрімке зростання незаконного споживання електроенергії, як прагнення забезпечити належну охорону власності на електричну та теплову енергію, а також як спробу дисциплінувати її споживачів. електричний тепловий енергія злочин законодавчий

Разом з тим ця новела викликала серед науковців дискусію щодо її змісту. Зокрема, постало питання про можливість викрадення енергії взагалі, з огляду на те, що вона не є річчю, а лише властивістю певних речей про співвідношення цього злочину з діянням, передбаченим ст. 192 КК України, та його відмежування від суміжних злочинів тощо.

Питання кримінальної відповідальності за злочини проти власності досліджували такі вчені, як П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, О.І. Бойцов, В.О. Владимиров, Б.В. Волженкін, Л.Д. Гаухман, О.О. Дудоров, В.П. Ємельянов, Г.І. Волков, А.Ф. Зелінський, М.Й. Коржанський, С.М. Кочої, Г.А. Крігер, В.М. Куц, Н.О. Лопашенко, Ю.І. Ляпунов, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, М.І. Панов, А.О. Пінаєв та ін. Окремі проблеми кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії розглядали в своїх публікаціях Н.О. Антонюк, А.І. Бойко, С.М. Бринза, М.А. Гельфер, А.Н. Круглевський, В.В. Кузнецов, В.О. Навроцький, І.Х. Халіков та інші автори, а єдине дисертаційне дослідження з цього питання в Україні здійснила Т.А. Чумаченко, в якому основну увагу приділено кримінально-правовій характеристиці складу злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України.

Значна поширеність незаконного використання електричної та теплової енергії в усіх регіонах і населених пунктах України, наявність тенденції до подальшого розповсюдження цього явища, недостатня теоретична розробленість проблеми кримінальної відповідальності за досліджуваний злочин, а також недосконалість ст. 188¹ КК України та її неефективне застосування судами і органами внутрішніх справ зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 р., Програми протидії злочинам проти власності на 2007-2010 роки, затвердженої наказом МВС України № 398 від 17 жовтня 2007 р., а також Пріоритетних напрямків наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., та плану науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ.

Тема дисертації затверджена Вченою радою Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ 11.07.2006 р., протокол № 11.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вдосконалення теоретичних положень кримінального права в частині відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії, напрацювання науково обґрунтованих рекомендацій щодо вдосконалення відповідних законодавчих положень та практики їх застосування.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

- дослідити показники незаконного використання електричної або теплової енергії в Україні, зокрема встановити причинно-умовний комплекс детермінації цього злочину та роль правової заборони в блокуванні причин та умов його вчинення;

- з'ясувати соціальну обумовленість виокремлення цього діяння в самостійний склад злочину;

- проаналізувати чинне кримінальне законодавство зарубіжних країн щодо незаконного використання електричної або теплової енергії;

- на підставі аналізу об'єктивних, суб'єктивних і кваліфікуючих ознак складу злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, виявити найбільш складні й суперечливі положення теорії та практики застосування цієї кримінально-правової норми;

- здійснити відмежування злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, від суміжних злочинів та адміністративних проступків;

- дослідити чинне кримінальне законодавство України стосовно визначення покарання за незаконне використання електричної або теплової енергії;

- сформулювати та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення зазначеної кримінально-правової норми та практики її застосування.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини у сфері кримінально-правової охорони власності.

Предметом дослідження є кримінальна відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети, завдань, змісту його об'єкта та предмета. Для досягнення об'єктивності результатів дослідження застосовувались як загальнонаукові, так і спеціально-наукові методи пізнання. За допомогою історико-правового методу розглянуто історію розвитку кримінального законодавства про відповідальність за незаконне використання електричної або теплової енергії на різних етапах історичного розвитку держави (підрозділ 1.2). Формально-логічний (догматичний) метод застосовано під час юридичного аналізу норми, що встановлює кримінальну відповідальність за незаконне використання електричної або теплової енергії з погляду дотримання правил законодавчої техніки при її конструюванні (підрозділи 1.2, 2.1, розділ 3). Використання системно-структурного методу дозволило розглянути об'єктивні, суб'єктивні та кваліфікуючі ознаки складу злочину, передбаченого ст.188¹ КК України, виявити недоліки цієї кримінально-правової норми, сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавчої регламентації відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії (підрозділи 2.1, 2.2, 2.3, розділ 3). Статистичний метод застосовано при аналізі статистичних даних правозастосовної практики, причин та умов вчинення зазначеного злочину (підрозділ 1.1), а соціологічний метод - при анкетуванні працівників органів внутрішніх справ та споживачів електроенергії (підрозділи 1.1, 1.2). Порівняльно-правовий метод використано при вивченні норм чинного КК України та порівнянні їх із відповідними нормами кримінального законодавства окремих зарубіжних країн (Австрії, Естонії, Іспанії, Латвії, Польщі, Франції, ФРН, Швейцарії, Швеції), які регламентують відповідальність за незаконне використання електричної або теплової енергії, що дозволило внести пропозиції щодо вдосконалення аналізованої норми та практики її застосування (підрозділи 1.2, 2.1, розділ 3).

Основні теоретичні висновки і положення дисертаційного дослідження спираються на результати аналізу відповідних положень Конституції України, вітчизняного кримінального, кримінально-процесуального, адміністративного, цивільного законодавства України, законодавства інших держав, постанов Пленуму Верховного Суду України, наукових робіт вітчизняних та зарубіжних авторів.

Емпіричну базу дослідження становлять: статистичні дані МВС України та Державної судової адміністрації України щодо викрадення електричної або теплової енергії за період 2005-2008 рр.; матеріали, отримані при аналізі й узагальненні 56 кримінальних справ, порушених за ознаками ст. 87² КК 1960 р., ст.ст. 185, 188¹, 192 КК України, 116 матеріалів про відмову у порушенні кримінальних справ, 84 справ про правопорушення у сфері використання електричної та теплової енергії; результати опитування 285 працівників органів внутрішніх справ із семи областей України (Запорізької, Дніпропетровської, Херсонської, Одеської, Полтавської, Черкаської, Київської) та м. Київ, а також 160 споживачів електроенергії Запорізької та Дніпропетровської областей стосовно проблемних питань кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є одним із перших монографічних досліджень кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії, в якому:

вперше:

- проаналізовано показники незаконного використання електричної та теплової енергії в Україні та встановлено причини й умови, які сприяють вчиненню цього діяння; зроблено висновок, що це діяння набуло в Україні значного поширення та має тенденцію до стрімкого зростання, а також встановлено наявність високого рівня його латентності;

- з'ясовано підстави виокремлення незаконного використання електричної або теплової енергії в самостійний склад злочину і доведено соціальну обумовленість доцільності такого законодавчого рішення;

- доведено некоректність законодавчого визначення цього злочину як викрадення, оскільки предметом викрадення може бути лише уречевлене майно, яким електрична та теплова енергія не визнаються;

- запропоновано визначення злочину, що розглядається, із застосуванням поняття “незаконне використання енергії”;

- визначено поняття незаконного використання електричної або теплової енергії як умисного протиправного споживання будь-яким способом цих видів енергії з метою одержання вигоди;

- обґрунтовано доцільність розширення сфери дії ст. 188¹ КК України за рахунок зменшення удвічі мінімального розміру шкоди, необхідної для визнання незаконного використання електричної або теплової енергії злочином;

- аргументовано необхідність доповнення санкції ч. 1 ст. 188¹ КК України покаранням у виді громадських робіт, а санкції ч. 2 цієї статті - покаранням у виді штрафу;

удосконалено:

- підхід до розуміння об'єкта незаконного використання електричної або теплової енергії та доведено, що родовим об'єктом цього злочину є власність як значна цінність, що охороняється кримінальним законом від злочинних посягань, передбачених розділом VI Особливої частини КК України, і як складна економіко-правова категорія. Безпосереднім об'єктом незаконного використання електричної або теплової енергії є власність безпосередньо власника або постачальника енергії, якому завдано майнової шкоди;

- критерії відмежування злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, від суміжних злочинів та адміністративних проступків, передусім за такими ознаками, як об'єкт та предмет злочину; об'єктивна сторона, включаючи розмір заподіяної шкоди; суб'єкт злочину;

дістало подальший розвиток:

- бачення фізичних, соціальних та юридичних ознак електричної та теплової енергії як предмета злочину;

- кримінально-правова характеристика інших об'єктивних ознак основного складу цього злочину, а також суб'єктивних та кваліфікуючих його ознак.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблені та сформульовані в роботі теоретичні положення і пропозиції можуть бути використані: у законотворчому процесі - під час підготовки проекту Закону України “Про внесення змін та доповнень до Кримінального кодексу України” стосовно кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії (відповідний Лист Комітету ВР України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності надіслано дисертантом 06.10.2008 р.); у правозастосовній діяльності - стосовно кваліфікації незаконного використання електричної або теплової енергії органами внутрішніх справ (Лист Головному слідчому управлінню МВС України надіслано дисертантом 06.10.2008 р.), а також для підготовки методичних рекомендацій з питань кваліфікації цього злочину в практичній діяльності УДСБЕЗ та СУ ГУМВС України в Запорізькій області (акти впровадження № 5/3903 від 15.09.2006 р.; № 5/835 від 20.02.2007 р.; № 6/4899 від 05.09.2008 р.); у науково-дослідній діяльності - для подальшого дослідження теоретичних питань кримінальної відповідальності за злочини проти власності; у навчальному процесі - під час викладання курсантам і студентам юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів курсів “Кримінальне право”, “Кримінологія” та спецкурсів (акт впровадження Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ від 12.01.2009 р.), при підготовці монографій, наукових статей, підручників, навчальних і методичних посібників.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею. Результати та висновки, в т.ч. й ті, що характеризують наукову новизну, отримані та сформульовані автором особисто. Теоретичними розробками дисертанта в наукових працях, опублікованих у співавторстві, є обґрунтування пропозиції щодо визнання власності постачальника енергії або іншого суб'єкта, якому завдано майнової шкоди, основним безпосереднім об'єктом цього злочину.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри кримінального права та кримінології Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ та були оприлюднені на шести науково-практичних конференціях: Всеукраїнській науково-практичній конференції “Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України” (25-26 травня 2006 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (17-18 травня 2007 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених та здобувачів “Сучасні проблеми юридичної науки” (30-31 жовтня 2007 р., м. Харків); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень” (02 листопада 2007 р., м. Запоріжжя); Міжнародній науково-практичній конференції “Запорізькі правові читання” (15-16 травня 2008 р., м. Запоріжжя); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах” (31 жовтня 2008 р., м. Запоріжжя).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження висвітлено у чотирьох наукових статтях, які надруковано у виданнях, визнаних як фахові з юридичних наук ВАК України, та у шести тезах доповідей.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають п'ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 218 сторінок, із них основного тексту - 172 сторінки, додатків - 18 сторінок, списку використаних джерел - 28 сторінок (316 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження та характеризується ступінь її наукової розробки, висвітлюється зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначається мета, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкривається наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, наводяться дані щодо їх апробації.

Розділ 1. “Соціальна обумовленість виокремлення викрадення електричної або теплової енергії в самостійний склад злочину” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Загальна характеристика викрадення електричної та теплової енергії в Україні” аналізується сучасний стан злочинного використання цих видів енергії і робиться висновок, що це явище останніми роками набуло значного поширення в Україні та має тенденцію до стрімкого зростання. Також відзначено високий рівень латентності цих посягань, що пояснюється низкою причин, зокрема недосконалістю законодавчої регламентації відповідної кримінально-правової норми; недостатньою протидією органами внутрішніх справ таким злочинним проявам; недооцінкою суспільно небезпечних наслідків незаконного використання електричної або теплової енергії тощо.

Дослідивши комплекс причин та умов вчинення цього злочину, дисертант дійшов таких висновків. Основними причинами є різке погіршення матеріального та побутового становища населення, чому значною мірою сприяє спад суспільного виробництва та безробіття, а також соціальна нерівність членів суспільства та незахищеність його окремих верств.

Умовами, що сприяють поширенню незаконного використання електричної або теплової енергії, є вади сімейного та шкільного виховання; вплив безпосереднього мікросередовища, в якому перебуває особа, її оточення та безпосередні умови життя; відсутність належного контролю з боку відповідних служб енергопостачальних компаній; існування різноманітних недоліків в управлінській та організаційній діяльності в галузі електроенергетики; непрозорість складання тарифів за оплату електричної та теплової енергії; технічна незахищеність мереж постачання цих видів енергії та приладів обліку; незадовільна робота органів внутрішніх справ (необґрунтована відмова у порушенні кримінальних справ) та недостатній рівень протидії з їх боку цим злочинним проявам, у тому числі в частині їх профілактики.

У підрозділі 1.2. “Підстави виокремлення викрадення електричної або теплової енергії в самостійний склад злочину” досліджується відповідність введення на законодавчому рівні окремої кримінально-правової заборони принципам криміналізації, розробленим теорією кримінального права.

Дисертант доводить необхідність виокремлення незаконного використання електричної або теплової енергії в самостійний склад злочину, що зумовлено наявністю таких підстав: 1) значна ступінь суспільної небезпечності цього діяння; 2) негативна динаміка росту цих діянь; 3) необхідність кримінально-правового забезпечення конституційної гарантії недоторканності власності; 4) наявність причин та умов вчинення злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, які неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності.

На підставі аналізу соціально-психологічних і системно-правових принципів криміналізації, основних етапів розвитку історії вітчизняного кримінального права, чинного кримінального законодавства України та окремих зарубіжних країн дисертант дістав висновку, що виокремлення незаконного використання електричної або теплової енергії в Україні у самостійний склад злочину є в цілому соціально обумовленим рішенням. Виокремлення відповідного складу злочину з масиву злочинів проти власності здійснює позитивний вплив на протидію його вчиненню та сприяє утриманню його рівня в структурі злочинності в соціально-придатних межах.

При цьому законодавча реалізація цього рішення з погляду юридичної техніки виявилася невдалою через недоречне застосування поняття “викрадення” щодо незаконного використання зазначених видів енергії.

Розділ 2. “Склад викрадення електричної або теплової енергії як юридична підстава кримінальної відповідальності за його вчинення” має три підрозділи.

У підрозділі 2.1. “Об'єктивні ознаки викрадення електричної або теплової енергії” розглянуто об'єкт, об'єктивну сторону та об'єктивні кваліфікуючі ознаки незаконного використання електричної або теплової енергії.

Спираючись на результати аналізу чинного законодавства України та узагальнюючи погляди фахівців щодо визначення понять “власність” і “право власності”, визначено, що родовим об'єктом групи злочинів, до якої належить так зване викрадення електричної та теплової енергії, є власність. При цьому доведено, що такий вид злочину посягає не на право власності, а на саму власність, її економічну субстанцію, тобто на реальний стан привласненості предмета, а не на юридичну оболонку “навколо” такого стану.

Основним безпосереднім об'єктом цього злочину визнано власність безпосереднього постачальника енергії або іншого суб'єкта, якому завдано майнової шкоди шляхом незаконного використання належної йому електричної або теплової енергії.

Предметом злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, є електрична та теплова енергія. Характеризуючи електричну та теплову енергію з фізичної точки зору, дисертант дійшов висновку, що вони, як і будь-які інші види енергії, не є річчю. Енергія - це не сама річ, а природна властивість речей. Соціальною ознакою електричної та теплової енергії є те, що вона не є річчю, проте визнається майном. В цьому проявляється соціально-економічне значення зазначеної субстанції. Однак з огляду на те, що майну притаманний певний режим правового регулювання (статус), воно має не лише соціально-економічну, але й юридичну природу, яка пізнається через юридичні ознаки майна. Повною мірою це стосується й названих видів енергії. Юридична ознака характеризує енергію як предмет злочину у трьох площинах: 1) не будучи річчю матеріального світу, енергія як властивість речей юридично визнається майном; 2) у складі злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, вона є чужою для злочинця; 3) вона має конкретного власника і юридично йому належить.

Відповідно до законодавчого визначення злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, його об'єктивна сторона полягає у викраденні електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями заподіяно значної шкоди. На підставі аналізу об'єктивних ознак складу викрадення електричної або теплової енергії дисертант дійшов висновку, що використання терміна “викрадення” у цій кримінально-правовій нормі є недоречним. Традиційно цей термін вживається при визначенні злочинного заволодіння речовим майном. Оскільки електрична та теплова енергія таким майном не визнається, незважаючи на те, що вона є предметом власності та товаром, викрасти її у традиційному кримінально-правовому розумінні цього злочинного діяння неможливо. Суспільно небезпечне діяння в структурі об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, необхідно визначати як незаконне використання електричної або теплової енергії. У примітці до ст. 188¹ КК України пропонується надати визначення незаконного використання електричної або теплової енергії як умисного протиправного споживання будь-яким способом електричної або теплової енергії з метою одержання вигоди. З огляду на це запропоновано уніфікувати термінологію в Законі України “Про електроенергетику” і Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення” та внести до них відповідні зміни.

Суспільно небезпечне діяння, що досліджується, фігурує не лише як ознака основного складу такого виду злочину. Один із його різновидів, а саме вчинення його повторно, є об'єктивною кваліфікуючою ознакою, передбаченою ч. 2 ст. 188¹ КК України, тобто вчинення двох або більше одиничних злочинів, передбачених ст. 188¹ КК України, в різний час незалежно від засудження особи за попередньо вчинений злочин.

На думку дисертанта, у диспозиції ст. 188¹ КК України законодавець недоречно вказав на такі, що не вживаються в інших кримінально-правових нормах, способи його вчинення: 1) шляхом самовільного використання енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов'язкове); 2) умисне пошкодження приладів обліку; 3) будь-яким іншим способом. Перелічені способи є не кримінально-правовими, а криміналістичними, технічними за своїм характером. Якщо кримінально-правову природу злочину, передбаченого цією статтею, розглядати не як викрадення, а як незаконне використання енергії, спосіб цього діяння як такий, що має виключно технічне значення, взагалі не повинен фігурувати за конститутивну ознаку об'єктивної сторони такого виду злочину. Він не має жодного кримінально-правового значення, адже те, яким способом суб'єкт спожив чужу енергію, не впливає на кримінально-правову характеристику цього діяння.

Зазначений склад злочину за конструкцією є матеріальним, тому необхідними ознаками об'єктивної сторони є суспільно небезпечні наслідки. Автор дійшов висновку, що законодавець необґрунтовано встановив існуючий розмір майнової шкоди у складі цього злочину. Якщо в ст. 192 КК України, якою передбачалася відповідальність за незаконне використання енергії до прийняття аналізованої статті, майнова шкода визнається значною тоді, коли вона у п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - у сто і більше разів, то за ст. 188¹ КК України - відповідно в сто і більше разів та в двісті п'ятдесят і більше разів. Внаслідок такого збільшення відбулося не посилення кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії, що було метою виокремлення цього діяння в самостійний склад злочину, а суттєве скорочення сфери дії відповідної заборони. У зв'язку з цим запропоновано зменшення мінімального розміру заподіяння шкоди як ознаки об'єктивної сторони цього злочину.

Причинний зв'язок між незаконним використанням електричної або теплової енергії і наслідками у виді майнової шкоди також є необхідною ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України. При цьому причиною виступає незаконне використання зазначених видів енергії, а наслідками - заподіяння потерпілому майнової шкоди.

У підрозділі 2.2. “Суб'єктивні ознаки викрадення електричної або теплової енергії” розглянуто суб'єкт, суб'єктивну сторону та суб'єктивні кваліфікуючі ознаки незаконного використання електричної або теплової енергії.

Суб'єктом цього злочину визнається фізична осудна особа, яка на момент вчинення суспільно небезпечного діяння досягла шістнадцяти років. Обґрунтовується, що незаконне використання електричної або теплової енергії, вчинене службовою особою з використанням влади чи службового становища, слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ст. 188¹ та 364 КК України.

Наявність суб'єктивної сторони незаконного використання електричної або теплової енергії передбачає встановлення, насамперед, умисної форми вини, яка може проявлятися у виді прямого або непрямого умислу. При прямому умислі суб'єкт, здійснюючи будь-яким способом протиправне споживання зазначених видів енергії, моделює таку суспільно небезпечну ситуацію, свідомо визначає зміст і послідовність своїх діянь, а також передбачає, що фактом незаконного використання енергії він завдає значної майнової шкоди її власнику і при цьому бажає її спричинення. При непрямому умислі суб'єкт, здійснюючи незаконне протиправне споживання електричної або теплової енергії, також моделює відповідну суспільно небезпечну ситуацію, визначає зміст і послідовність своїх дій, передбачає можливість настання їх суспільно небезпечних наслідків, але не бажаючи їх настання, допускає це. Відсутність умисної форми вини виключає кримінальну відповідальність за ці діяння.

Мета незаконного використання електричної або теплової енергії - одержання вигоди - є обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони злочину. Незаконне використання електричної або теплової енергії без такої мети виключає склад цього злочину.

Дисертант констатує, що суб'єктивною кваліфікуючою ознакою зазначеного злочину є його вчинення за попередньою змовою групою осіб, тобто спільне вчинення незаконного використання електричної або теплової енергії декількома (двома і більше) суб'єктами злочину, які заздалегідь домовилися про його спільне вчинення. Віднесення цієї кваліфікуючої ознаки саме до суб'єктивної складової такого виду злочину пояснюється, по-перше, множинністю суб'єктів його вчинення, а по-друге, спільністю умислу на вчинення злочинного діяння.

У підрозділі 2.3. “Відмежування викрадення електричної або теплової енергії від суміжних злочинів та адміністративних проступків” дисертант на підставі співвідношення злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, і суміжних злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 190, 191, 192, 194, 194¹, 364 КК України, доводить, що відмежовувати один злочин від іншого потрібно, насамперед, за такими ознаками, як об'єкт та предмет злочину, об'єктивна сторона, включаючи розмір заподіяної шкоди, а також суб'єкт злочину.

Основним критерієм відмежування злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, від злочинів, передбачених ст. 185 та ст. 186 КК України, є предмет злочину. Предметом крадіжки та грабежу є речове майно, а предметом незаконного використання електричної або теплової енергії - лише зазначені види енергії, які не відносяться до речового майна.

Автор зосереджує увагу на тому, що ст. 188¹ та ст. 192 КК України співвідносяться як спеціальна і загальна норма, і тому при їх конкуренції застосовується спеціальна норма, тобто ст. 188¹ КК України. Також обґрунтовується, що відмежування злочинів, передбачених ст. 188¹ та ст. 194 КК України, відбувається за такими ознаками, як предмет злочину, об'єктивна та суб'єктивна сторона, суб'єкт злочину, а ст. 188¹ та ст. 194¹ КК України - ще й розмір заподіяної шкоди.

Розмежування між злочином, передбаченим ст. 188¹ КК України, і адміністративними проступками, передбаченими ст.ст. 95¹, 103¹ КУпАП, здійснюється за розміром шкоди, заподіяної діянням.

Розділ 3. “Покарання як форма кримінальної відповідальності за викрадення електричної або теплової енергії”. У розділі дисертант на підставі аналізу санкції ст. 188¹ КК України, практики її реалізації, відповідних норм кримінального законодавства окремих зарубіжних країн дійшов висновку, що вітчизняним законодавцем при формулюванні санкції не дотримано необхідного балансу між суспільною небезпечністю цього злочину, його наслідками і покаранням, яке передбачене зазначеною статтею, і тому ця санкція потребує вдосконалення. Доводиться, що в судовій практиці у справах про “викрадення” електричної або теплової енергії альтернативою виправним роботам повинна стати практика призначення штрафу, розмір якого необхідно збільшити. Пропонується передбачити у санкції ч. 1 ст. 188¹ КК України, в альтернативі з іншими, покарання у виді громадських робіт.

Аналіз санкцій ст. 188¹ та ст.ст. 185, 190, 192 КК України дозволив дисертанту констатувати, що законодавець неоднозначно оцінює тяжкість злочинів проти власності, тому пропонується передбачити в санкції ч. 2 ст. 188¹ КК України покарання у виді штрафу як альтернативу позбавленню волі.

Автор звертає увагу на те, що вирішення проблеми невідповідності між розміром викрадення електричної або теплової енергії і можливим покаранням буде сприяти ефективності застосування покарання, а також дозволить забезпечити досягнення його основної мети - запобігання вчиненню нових злочинів.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційного дослідження наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розв'язанні питань кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії, зокрема зазначається, що:

1. Незаконне використання електричної або теплової енергії в Україні є діянням, яке має достатній для його криміналізації ступінь суспільної небезпечності. Це визначається насамперед розміром заподіяної шкоди, демонстративним ігноруванням суб'єктом загальнозрозумілих правил використання цих видів енергії, чітким усвідомленням факту відвертого порушення цих норм та бажанням задовольнити корисливі потреби за рахунок власника чи постачальника енергії.

2. Незаконне використання електричної або теплової енергії набуло загрозливого поширення, і протидіяти цьому без застосування кримінальної відповідальності в сучасних умовах загострення економічної кризи неможливо. При цьому наявні статистичні дані не відображають реального стану його поширеності, що пояснюється високим рівнем латентності таких посягань.

3. До основних причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, належать: низький рівень життя населення країни; соціальна нерівність членів суспільства та незахищеність окремих його верств; відсутність належної системи правового виховання населення; недостатній контроль за використанням електричної або теплової енергії з боку енергопостачальних компаній; недосконалість відповідної кримінально-правової норми; відсутність роз'яснень Верховного Суду України щодо застосування цієї норми; недостатній рівень запобігання органами внутрішніх справ цим злочинним проявам; безпідставна відмова у порушенні кримінальних справ. Причинно-умовний комплекс існування та відновлення такого виду злочину свідчить про неможливість протидії його вчиненню без застосування засобів кримінально-правового впливу.

4. Незаконне використання електричної або теплової енергії характеризується достатньо високим ступенем суспільної небезпечності та значною поширеністю. Наявність причин та умов, які неможливо усунути без застосування кримінальної відповідальності, підтверджує соціальну обумовленість криміналізації цього діяння.

5. З'ясування підстав виокремлення досліджуваного суспільно небезпечного діяння в окремий склад злочину свідчить про їх наявність. При цьому принципи здійснення такого виокремлення не були дотримані, в результаті чого кримінально-правова норма сформульована в законі з численними недоліками. Зокрема, неправильно визначено назву складу злочину, об'єктивну сторону сформульовано з порушенням традиційних уявлень про зміст викрадення та інше. Усунення цих недоліків забезпечить підвищення якості законодавчої регламентації кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії.

6. Родовим об'єктом незаконного використання електричної або теплової енергії є власність як значна цінність, що охороняється кримінальним законом від злочинних посягань, передбачених розділом VI Особливої частини КК України. Основним безпосереднім об'єктом цього злочину переважно є власність безпосереднього постачальника енергії, а інколи також власність її виробника чи споживача. Додатковий об'єкт такого виду злочину відсутній. Предметом злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, є електрична та теплова енергія.

7. За результатами дослідження об'єктивних ознак зазначеного складу злочину доведено, що використання терміна “викрадення” в його законодавчому визначенні є некоректним, тому запропоновано суспільно небезпечне діяння в структурі об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, визначити як незаконне використання електричної або теплової енергії. Відповідно пропонується змінити і назву статті.

8. Під незаконним використанням електричної або теплової енергії слід розуміти умисне, вчинене з метою одержання вигоди, протиправне споживання будь-яким способом електричної або теплової енергії.

9. З метою уніфікації термінології щодо юридичної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії у нормативно-правових актах запропоновано до абз. 2 ст. 27 Закону України “Про електроенергетику”, а також до абз. 2 п. 35, абз. 4 п. 48, п. 53 Постанови Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення” внести відповідні зміни, а саме: терміни “крадіжка” та “розкрадання” вилучити і замінити їх на термін “незаконне використання”.

10. Склад незаконного використання електричної або теплової енергії належить до матеріальних і тому злочин вважається закінченим з моменту настання визначених суспільно небезпечних наслідків. За результатами дослідження цих наслідків запропоновано зменшити удвічі мінімальний розмір заподіяння шкоди суспільно небезпечним діяннями, передбаченими ч. 1 та ч. 2 ст. 188¹ КК України.

11. Суб'єктивна сторона розглядуваного злочину може характеризуватися як прямим, так і непрямим умислом. Відсутність умисної форми вини виключає кримінальну відповідальність за його вчинення. Метою незаконного використання електричної або теплової енергії є одержання вигоди.

12. Для визначення меж кримінальної відповідальності за незаконне використання електричної або теплової енергії і правильної організації протидії йому велике значення має відмежування цього злочину від суміжних з ним злочинів, передбачених ст.ст. 185, 186, 190, 191, 192, 194, 194¹, 364 КК України, та адміністративних проступків, передбачених ст.ст. 95¹, 103¹ КУпАП. Відмежування слід проводити за такими ознаками, як об'єкт та предмет злочину; за об'єктивною стороною, включаючи розмір заподіяної шкоди; за ознаками суб'єкта злочину.

13. На підставі аналізу санкції ст. 188¹ КК України запропоновано збільшити розміри штрафів за незаконне використання електричної або теплової енергії, передбачити у санкції ч. 1 ст. 188¹ КК України покарання у виді громадських робіт, а в санкції ч. 2 цієї статті - у виді штрафу.

14. Статтю 188¹ КК України пропонується викласти в такій редакції:

“Стаття 188¹. Незаконне використання електричної або теплової енергії

1. Незаконне використання електричної або теплової енергії, якщо такими діями завдано значної шкоди, -

карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоди у великих розмірах, -

караються штрафом від п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

Примітка. 1. Незаконним використанням електричної або теплової енергії у цій статті є умисне, вчинене з метою одержання вигоди, протиправне споживання будь-яким способом електричної або теплової енергії.

2. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Кириченко Ю.В. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання: сучасні проблеми кримінальної відповідальності та перспективи їх наукової розробки / Ю. В. Кириченко // Вісник Запорізького юридичного інституту : наук.-практ. зб. -- 2006. -- № 4. -- С. 136-143.

2. Кириченко Ю.В. Причини та умови викрадення електричної або теплової енергії / Ю. В. Кириченко // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ : зб. наук. праць. -- 2007. -- № 2. -- С. 176-182.

3. Кириченко Ю.В. Кваліфікуючі ознаки викрадення електричної або теплової енергії / Ю. В. Кириченко // Вісник Запорізького юридичного інституту ДДУВС : наук.-практ. зб. -- 2008. -- № 3. -- С. 158-166.

4. Куц В.М. Об'єкт незаконного використання електричної та теплової енергії / В. М. Куц, Ю. В. Кириченко // Вісник Національної академії прокуратури України : наук. журнал. -- 2008. -- № 3. -- С. 49-54.

5. Кириченко Ю.В. Кримінальна відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії за законодавством європейських країн / Ю. В. Кириченко // Реформування законодавства з питань протидії злочинності в контексті євроінтеграційних прагнень України : матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 25-26 травня 2006 р. -- Запоріжжя: Запорізьк. юрид. ін-т ДДУВС, 2006. -- С. 155-157.

6. Кириченко Ю.В. Суб'єкт викрадення електричної або теплової енергії / Ю. В. Кириченко // Запорізькі правові читання : матер. щорічної Міжнар. наук.-практ. конф., 17-18 травня 2007 р.; за заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць. -- Запоріжжя: Запорізьк. нац. ун-т, 2007. -- С. 276-279.

7. Кириченко Ю.В. Суб'єктивна сторона викрадення електричної або теплової енергії / Ю. В. Кириченко // Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень : матер. Всеукр. наук.-практ. конф., 2 листопада 2007 р. -- У 2-х ч. -- Запоріжжя: Запорізьк. юрид. ін-т ДДУВС, 2007. -- Ч. I. -- С. 25-27.

8. Кириченко Ю.В. Запобігання викраденню електричної або теплової енергії / Ю. В. Кириченко // Запорізькі правові читання: матер. щорічної Міжнар. наук.-практ. конф. 15-16 травня 2008 р. / за заг. ред. С.М. Тимченка, Т.О. Коломоєць. -- Запоріжжя: Запорізький нац. ун-т, 2008. -- С. 403-406.

9. Кириченко Ю.В. Стан викрадення електричної або теплової енергії в Україні / Ю. В. Кириченко // Сучасні проблеми юридичної науки : тези допов. та наук. повідомл. Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів; за заг. ред. А.П. Гетьмана. -- Х.: Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого, 2008. -- С. 402-405.

10. Кириченко Ю.В. Предмет викрадення електричної або теплової енергії / Ю. В. Кириченко // Актуальні проблеми розкриття та розслідування злочинів у сучасних умовах : матер. Всеукр. наук.-прак. конф., 31 жовтня 2008 р. -- У 2-х ч. -- Запоріжжя: Запорізьк. юрид. ін-т ДДУВС, 2008. -- Ч. II. - С. 100-103.

АНОТАЦІЇ

Кириченко Ю.В. Кримінальна відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпропетровськ, 2009.

У дисертації проведено дослідження комплексу питань теоретичного і практичного характеру, пов'язаних з кримінальною відповідальністю за так зване викрадення електричної або теплової енергії (ст. 188'¹ КК України). Аналізуються показники цього злочину в Україні, причини та умови його поширення. Обґрунтовується доцільність виокремлення незаконного використання електричної або теплової енергії в самостійний склад злочину, а також визначено прогалини відповідної кримінально-правової норми.

Досліджуються проблемні питання об'єктивних, суб'єктивних та кваліфікуючих ознак злочину, передбаченого ст. 188¹ КК України, проводиться його відмежування від суміжних злочинів, а також від адміністративних проступків.

За результатами дослідження сформульовано низку теоретичних висновків, внесено пропозиції щодо вдосконалення чинної редакції ст. 188¹ КК України та практики її застосування.

Ключові слова: кримінальна відповідальність, викрадення, незаконне використання, електрична енергія, теплова енергія.

Кириченко Ю.В. Уголовная ответственность за похищение электрической или тепловой энергии. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Днепропетровский государственный университет внутренних дел, Днепропетровск, 2009.

В диссертации проведено исследование комплекса вопросов теоретического и практического характера, связанных с уголовной ответственностью за так называемое похищение электрической и тепловой энергии (ст.188¹ УК Украины). Анализируются показатели этого преступления в Украине, причины и условия его совершения.

Анализ оснований для выделения исследуемого общественно опасного деяния в отдельный состав преступления свидетельствует о социальной обусловленности такого законодательного решения. Однако принципы его осуществления не были соблюдены, в результате чего уголовно-правовая норма сформулирована с рядом недостатков, среди которых основным является определение этого преступления в качестве похищения.

Родовым объектом преступления, предусмотренного ст. 188¹ УК Украины, является собственность; непосредственным объектом - собственность непосредственного поставщика энергии, которому причинен имущественный ущерб, либо иных лиц.

Указано на то, что предметом данного преступления является электрическая и тепловая энергия как неовеществленное имущество.

На основе исследования объективных признаков состава преступления обосновывается необходимость определить общественно опасное деяние, предусмотренное ст. 188¹ УК Украины, в качестве незаконного использования данных видов энергии вместо похищения, а также дается авторское определение её незаконного использования. Также обосновывается предложение об исключении способов совершения данного преступления из диспозиции ст. 188¹ УК Украины, поскольку они являются технико-криминалистическими по своему характеру и не влияют на уголовно-правовую характеристику этого деяния.

Состав незаконного использования электрической или тепловой энергии относится к числу материальных, поэтому преступление считается оконченным с момента наступления общественно опасных последствий. По результатам исследования этих последствий предложено уменьшить их размер в два раза.

Субъективная сторона преступления, предусмотренного ст. 188¹ УК Украины, характеризуется как прямым, так и косвенным умыслом. Целью данного преступления является получение выгоды.

На основании анализа квалифицирующих признаков проведено отграничение состава рассматриваемого преступления от составов смежных преступлений (ст.ст. 185, 186, 190, 191, 192, 194, 194¹, 364 УК Украины) и административных проступков (ст.ст. 95¹, 103¹ Кодекса Украины об административных правонарушениях).

Обосновывается вывод, что при формулировании санкции ст. 188¹ УК Украины нарушен баланс между общественной опасностью деяния, его последствиями и наказанием. Предлагается увеличить размер штрафа за совершение данного преступления. Аргументируется предложение о необходимости введения в санкцию ч. 1 ст. 188¹ УК Украины наказания в виде общественных работ, а в санкцию ч. 2 этой же статьи - в виде штрафа.

На основе полученных в ходе исследования результатов разработаны предложения по совершенствованию соответствующих положений уголовного законодательства.

Ключевые слова: уголовная ответственность, похищение, незаконное использование, электрическая энергия, тепловая энергия.

Kirichenko U.V. Criminal responsibility for electrical or thermal energy theft. - Manuscript.

The thesis for obtaining academic candidate's degree of sciences (Law) on speciality 12.00.08 - Criminal Law and Criminology; Criminal Executive Law. - Dnipropetrovs'k State University of Internal Affairs, Dnipropetrovs'k, 2009.

The dissertation reveals the complex of theoretical and practical questions connected with the theft of electrical or thermal energy (art. 188¹ of the Criminal Code of Ukraine).

The research work reveals the fundamental investigation of current status of electrical or thermal energy theft in Ukraine. It gives the reasons and the conditions of the existing phenomenon and suggests methods of its prevention. The type, form and object of electrical or thermal energy theft are determined.

The necessity of the existence of the special regulation in the current Ukrainian legislation is grounded. The thesis inquires objective and subjective, as well as qualifying features of the crime, conducts its separation from the similar crimes and administrative torts.

According to the results of the research work a number of theoretical conclusions are formulated and a number of amendments are introduced in order to improve the current redaction of the art. 188¹ of the Criminal Code of Ukraine.

Key words: criminal responsibility, theft, unauthorized use, electrical energy, thermal energy.

...