Правове регулювання застосування конфіскації та оплатного вилучення в адміністративно-юрисдикційній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Правове регулювання застосування конфіскації та оплатного вилучення в адміністративно-юрисдикційній сфері

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Адміністративному примусу належить важлива роль у забезпеченні законності, охороні громадського порядку, запобіганні злочинності. Заходи адміністративного впливу застосовують багато органів до широкого кола суб'єктів; адміністративне законодавство, що регулює цю діяльність, включає акти, прийняті різними органами державної влади. Так, у світлі сучасних державотворчих процесів в Україні, зорієнтованих на практичну реалізацію положень Конституції щодо побудови демократичної, соціальної, незалежної, правової держави, важливого значення набуває реформа правової системи в цілому і кожної галузі права, зокрема. Серед останніх своє чільне місце завжди займало й зберігає до цього часу адміністративне право, норми якого, окрім відносин особи та публічної адміністрації, регулюють адміністративно-деліктні відносини, сучасний стан яких, на жаль, не повною мірою узгоджується з реаліями сьогодення, особливо в частині існуючої системи адміністративних стягнень як реакції держави на вчинення адміністративних правопорушень. Сформована ще у 80-х рр. ХХ ст., система адміністративних стягнень постійно привертає увагу вчених-юристів і нормотворців в аспекті формулювання пропозицій щодо її модифікації. Однак узагальнений аналіз свідчить про дещо звужений підхід фахівців до цього питання, недооцінку реального потенціалу окремих адміністративних стягнень, і, перш за все, це стосується конфіскації та оплатного вилучення.

Поширення набула пропозиція щодо доцільності скасування такого виду адміністративного стягнення, як оплатне вилучення, завдяки акценту на неузгодженості її нормативного підґрунтя та сучасних реалій економічного життя. Однак поза увагою залишається комплексний, поліструктурний характер цього виду стягнення, який органічно поєднує особистісні й майнові засади, елементи психологічного, превентивного та карального впливу.

Реформування адміністративного законодавства України неможливо без реформування, зокрема адміністративно-деліктного й адміністративно-процесуального законодавства, в якому певне місце займають норми, які передбачають застосування конфіскації як одного з видів адміністративного стягнення. Так, згідно з постановою від 01.11.1996 року №9 Пленуму Верховного Суду України, право проводити конфіскацію особистого майна громадян надається тільки суду. Хоча, якщо проаналізувати Кодекс України про адміністративні правопорушення, слід зазначити, що він містить понад 30 статей, що передбачають конфіскацію особистого майна громадян, і лише вісім з них належать до компетенції суду. З приводу цього, зокрема, для забезпечення законності при застосуванні даного виду адміністративних стягнень, найближчим часом слід внести зміни та доповнення до Кодексу про адміністративні правопорушення, що пов'язано з тим, що значна частина правозастосовчих органів у своїй роботі керуються саме Кодексом.

Дослідженню окремих адміністративних стягнень присвячено ряд наукових праць українських учених, зокрема, В. Авер'янова, А. Агапова, Н. Александрової, О. Андрійко, І. Арістової, О. Бандурки, Д. Бахраха, Л. Білої, Ю. Битяка, І. Бородіна, А. Васильєва, С. Ващенка, І. Веремєєнка, Ю. Вовка, В. Гаращука, Г. Гулєвської, І. Голосніченка, С. Гончарука, Г. Джагупова, Є. Додіна, В. Зуя, Р. Калюжного, С. Ківалова, Л. Коваля, І. Коліушка, Т. Коломоєць, В. Колпакова, А. Комзюка, О. Константія, О. Кузьменко, Д. Лук'янця, О. Міколенка, В. Пєткова, І. Піскуна, В. Поліщука, С. Стеценка, М. Тищенка, О. Ткачової, В. Шкарупи, А. Школика, І. Федорова, М. Хавронюка, Н. Хорощак, О. Якуби та ін.

Однак в основному в поле зору вчених-юристів потрапляли адміністративний штраф, виправні роботи, адміністративний арешт. Цілісного монографічного дослідження, присвяченого конфіскації та оплатному вилученню як видам адміністративних стягнень, з урахуванням сучасних реалій життя, дотепер ще не було. Усе це зумовлює відсутність надійного наукового фундаменту для нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері, яка істотно активізувалася останнім часом, в тому числі й у напрямі кодифікаційної роботи.

Викладене пояснює актуальність теми дослідження, структуру дисертації, її зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового і практичного матеріалу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертації відповідає та узгоджена з Програмою розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 рр., затвердженої наказом МВС України №356 від 11 травня 2001 р.; роботу виконано в межах планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п.п. 8, 14 Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років, затверджених наказом МВС України №755 від 5 липня 2004 р.)

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до теми науково-дослідної роботи кафедри конституційного та адміністративного права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету «Актуальні проблеми адміністративно-правового регулювання діяльності публічної влади» (затверджена Міністерством освіти і науки України, державний реєстраційний номер 0108U008955).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення сутності, значення, змісту та правових основ застосування конфіскації і оплатного вилучення, їх форм та методів, а також вироблення рекомендацій щодо вдосконалення правового регулювання та практичної діяльності органів внутрішніх справ з їхнього застосування.

Для досягнення постановленої мети поставлено такі завдання:

- проаналізувати стан правової доктрини щодо визначення природи, матеріально-правових та процесуальних властивостей, сутності конфіскації і оплатного вилучення, їхніх особливостей, місця й ролі в системі адміністративних стягнень, співвідношення із суміжними правовими поняттями;

- простежити генезису конфіскації й оплатного вилучення у вітчизняному законодавстві та правовій доктрині;

- визначити нормативні, процесуальні й фактичні підстави застосування конфіскації та оплатного вилучення;

- з'ясувати особливості провадження й процедури застосування конфіскації та оплатного вилучення у справах про адміністративні правопорушення;

- охарактеризувати специфіку виконання постанов про застосування конфіскації та оплатного вилучення;

- узагальнити вітчизняний та зарубіжний досвід дослідження й нормативного визначення конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень;

- окреслити основні напрями наукового дослідження й нормативного врегулювання засад конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень, сформулювати ключові проблеми й пропозиції щодо їхнього подальшого вирішення;

- розробити рекомендації спрямовані на вдосконалення правового регулювання застосування конфіскації та оплатного вилучення.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що пов'язані з встановленням, застосуванням і фактичним виконанням конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень.

Предмет дослідження - теоретико-методологічні засади, нормативні основи та практика застосування конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень.

Методи дослідження. У роботі використано як загальнонаукові методи пізнання об'єктивної дійсності, що базуються на системному підході до досліджуваного об'єкта, так і окремі методи наукового пізнання. Зокрема, логіко-семантичний метод використано під час дослідження нормативних актів, аналітичних матеріалів, точок зору вчених з окремих питань, які є предметом дослідження (розділи 1, 2), а також для формулювання відповідних дефініційних конструкцій (підрозділи 1.1, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2). Історичний метод застосовано під час історико-правового аналізу генезису конфіскації й оплатного вилучення у вітчизняній правовій доктрині та законодавстві, що передбачає виявлення зв'язку минулого і сьогодення (підрозділ 1.3). За допомогою системно-структурного методу здійснено аналіз нормативних актів, які є підґрунтям застосування конфіскації та оплатного вилучення (підрозділ 2.2), а також він використовувався під час вивчення суб'єктів застосування та забезпечення фактичного виконання постанов про застосування конфіскації та оплатного вилучення (підрозділ 2.1). Метод документального аналізу застосовано для виявлення результатів діяльності судових органів та структурних підрозділів органів внутрішніх справ стосовно призначення й фактичного застосування конфіскації та оплатного вилучення (підрозділи 2.2, 2.3). Важливого значення набуває порівняльно-правовий метод, який дає змогу виявити переваги та недоліки зарубіжного досвіду доктринального дослідження, нормативної регламентації засад і практики застосування конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень (підрозділ 1.2), соціологічний метод щодо з'ясування думки юристів та пересічених громадян щодо проблеми, яка досліджується (розділ 3). Метод моделювання, аналізу та синтезу використано при розробці пропозицій з удосконалення законодавства. Вимоги формальної логіки щодо послідовності, визначеності, несуперечливості й обґрунтованості суджень дотримувалися при формулюванні висновків і пропозицій відповідно до мети дослідження. Специфіка досліджуваного об'єкта передбачає у своєму вивченні застосування цілого ряду наукових підходів: фундаментального, органічної єдності теорії і практики (підрозділи 1.1, 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2), поєднання критичного і раціонального (підрозділи 1.2, 1.3, 2.3), порівняно-ретроспективного (підрозділи 1.2, 1.3), єдності логічного та системного підходу.

У процесі виконання дисертаційного дослідження було використано чинне та попереднє законодавство України, а також законодавство зарубіжних країн (зокрема, Російської Федерації, Республік Молдова, Білорусь, Вірменія, Азербайджан тощо), перспективне законодавство (проект Концепції реформування інститут адміністративної відповідальності в Україні, кількох варіантів проекту Кодексу України про адміністративні проступки тощо).

Емпіричну базу дослідження становлять статистичні матеріали, які характеризують діяльність судових органів із застосування конфіскації та оплатного вилучення й органів внутрішніх справ по фактичного виконання постанов про застосування конфіскації з оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень як на загальнодержавному рівні, так і в Запорізькій області.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що у результаті проведеного дослідження сформульовано ряд нових наукових положень та висновків, запропонованих особисто здобувачем, які полягають у такому:

вперше:

– запропоновано й обґрунтовано власний варіант історичної періодизації генезиси конфіскації та оплатного вилучення у вітчизняній адміністративно-правовій науці та законодавстві;

– систематизовано й узагальнено вітчизняний та зарубіжний досвід доктринального дослідження та нормативної фіксації засад використання ресурсу конфіскації як виду адміністративного стягнення із визначенням напрямів його використання;

удосконалено:

– доктринальні положення щодо поняття конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень, їх матеріально-правових і процесуальних властивостей, мети, співвідношення із суміжними адміністративно-правовими та кримінально-правовими поняттями;

– визначення підстав застосування конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень із систематизацією сучасних нормативних, процесуальних і фактичних (безпосередніх) підстав їхнім класифікаційним розподілом та аналізом;

дістало подальшого розвитку:

– теоретичні положення щодо визначення адміністративних стягнень, їхньої сутності, різновидів, класифікаційного розподілу за різноманітними критеріями, окреслення місця й ролі кожного з них у системі адміністративних стягнень;

– поняття провадження із застосування конфіскації та оплатного вилучення як складової адміністративного процесу, виду юрисдикційного адміністративного провадження з виділенням та характеристикою особливостей та стадій цього провадження;

– обґрунтування доцільності збереження оплатного вилучення в системі адміністративних стягнень із формулюванням конкретних рекомендацій щодо, перспективного законодавства, пропозиції з удосконалення чинного законодавства і практики його застосування;

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані та обґрунтовані в дисертації висновки і пропозиції становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері основні висновки дослідження розширюють та поглиблюють існуючі уявлення про сутність, особливості, систему й види адміністративних стягнень;

- у правотворчості використання результатів дослідження сприятиме вдосконаленню нормативно-правового регулювання застосування конфіскації та оплатного вилучення в адміністративно-юрисдикційній сфері;

- у правозастосовній діяльності використання одержаних результатів сприятиме поліпшенню практичної діяльності органів внутрішніх справ (Акт впровадження від 05.06.2009);

- у навчальному процесі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані під час викладання таких дисциплін: «Адміністративне право України», «Адміністративна діяльність», «Адміністративний процес», їх враховано також у навчально-методичних розробках, підготовлених за участю дисертанта (Акт впровадження від 10.06.2009).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідалися та обговорювалися на конференціях і семінарах, серед яких можна визначити, зокрема, такі: Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи» (м. Запоріжжя, 2003 р.); Міжнародна наукова конференція «Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених» (м. Хмельницький, 2002 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства» (м. Запоріжжя, 2003 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників міліції» (м. Запоріжжя 2003 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства» (м. Запоріжжя, 2004 р.); Всеукраїнська науково-практична конференції «Теоретичні та практичні проблеми організації досудового слідства» (м. Запоріжжя, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2006 р); Всеукраїнська науково-практична конференція «Проблеми систематизації законодавства України про адміністративні правопорушення» (м. Сімферополь, 2006 р.); Щорічна міжнародна конференція «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 2007 р.); Міжнародна науково-практична конференція «Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції» (м. Одеса 2007 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Правова держава: історія, сучасність та перспективи формування в Україні» (м. Запоріжжя, 2008 р.).

Публікації. Результати дослідження викладені у 18 публікаціях, 8 з яких - статті в наукових фахових виданнях, 10 - тез доповідей на науково-практичних конференціях. Загальний осяг публікацій становить 4,72 авт. арк.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 218 сторінок. Список використаних джерел включає із 189 найменувань і займає 18 сторінок, додатки займають 6 сторінок.

Основний зміст роботи

конфіскація оплатний адміністративний правопорушення

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено її зв'язок з науковими планами та програмами, мету й завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1. - «Сутність конфіскації та оплатного вилучення як проявів адміністративної відповідальності» - складається з трьох підрозділів. Розділ присвячено дослідженню змісту й основних принципів адміністративної відповідальності, співвідношенню адміністративної відповідальності з іншими видами відповідальності, а також особливостям конфіскації та оплатного вилучення порівняно з іншими мірами адміністративного примусу, пов'язаного з обмеженням права власності.

У підрозділі 1.1 - «Поняття, підстави та цілі застосування конфіскації та оплатного вилучення в ході притягнення до адміністративної відповідальності» - розглянуто поняття адміністративної відповідальності як інституту правової відповідальності, в більшості випадків теоретики права зводять її до різновиду юридичної відповідальності, яка в свою чергу виступає видом соціальної відповідальності. Розгляд автором визначень адміністративної відповідальності, які надають вчені-адміністративісти, дав змогу зробити висновок про те що під адміністративною відповідальністю розуміють особливий вид юридичної відповідальності, яка полягає в застосуванні, реалізації адміністративних стягнень за адміністративні правопорушення суб'єктами функціональної влади на підставі та в порядку, встановленому адміністративним правом.

Адміністративні стягнення відносяться до адміністративно-примусових заходів та застосовуються з метою виховання осіб, які скоїли адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів та запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Виходячи зі різноманіття визначень адміністративної відповідальності, можна дійти висновку, що адміністративній відповідальності приманні такі ознаки: це один із самостійних видів правової відповідальності; вона є засобом охорони встановленого державою правопорядку; вона є специфічною формою правового реагування з боку держави в особі її компетентних органів на певну категорію протиправних проявів; вона є наслідком винного антигромадського діяння; вона є одним з видів державного примусу; вона зобов'язує правопорушника дати відповідь перед повноваженим державним органом щодо своїх неправомірних дій і понести за це стягнення з негативними для правопорушника наслідками (морального або матеріального характеру); фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності, як правило, виступає адміністративне правопорушення (проступок); правами щодо застосування адміністративної відповідальності наділено широке коло повноважених державних органів, перелік яких визначений законодавством; вона, як правило, застосовується щодо фізичних осіб, але не виключає можливості притягнення до відповідальності юридичних осіб; цей вид юридичної відповідальності врегульовано нормами адміністративного права; на відміну від інших видів відповідальності, за вчинення адміністративних проступків на правопорушників накладаються відповідні адміністративні стягнення; метою застосування адміністративного стягнення є виховання особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Поряд із цим, відзначено, що термін «підстави» означає «те головне, на чому базується що-небудь». Підстави застосування конфіскації та оплатного вилучення як виду адміністративного стягнення поділяються на нормативні, процесуальні та юридико-фактичні (фактичні). Основну увагу в роботі зосереджено на аналізі останніх, які конкретизуються в законодавстві у складах адміністративних правопорушень.

Враховуючи специфіку конфіскації та оплатного вилучення, дисертант робить висновок, що перелік їх фактичних підстав, на відміну від інших адміністративних стягнень, є меншим, однак кожна з них характеризується підвищеним ступенем суспільної шкідливості. У дисертації наведено перелік фактичних підстав застосування конфіскації й оплатного вилучення з класифікаційним розподілом їх на групи та узагальненим аналізом елементів. Задля забезпечення узгодженості законодавчого визначення підстав застосування конфіскації та оплатного вилучення із реаліями правозастосування дисертантом сформульовано конкретні пропозиції щодо модифікації переліку відповідних підстав.

У підрозділі 1.2 - «Особливості конфіскації та оплатного вилучення у порівнянні з іншими мірами адміністративного примусу, пов'язаного з обмеженням права власності» - зазначено, що конфіскація та оплатне вилучення є різновидом адміністративних стягнень, реакцією держави на вчинення адміністративних правопорушень, яка поєднує в собі елементи особистісного й майнового характеру, превентивний, виховний та каральний аспекти мети, що й дало змогу зробити висновок про комплексний поліструктурний потенціал конфіскації та оплатного вилучення.

Адміністративне стягнення є одним із засобів адміністративного примусу, який спрямований на захист правопорядку, виховання осіб у дусі дотримання законів, а також запобігання вчиненню нових проступків як самими правопорушниками, так і іншими особами.

Кожне із зазначених у Кодексі України про адміністративні правопорушення стягнень є покаранням, призначеним за проступки, застосування якого означає настання юридичної відповідальності й тягне для винної особи несприятливі наслідки у вигляді позбавлення чи обмеження певних благ або прав.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних в наслідок вчинення адміністративного правопорушення, полягає в примусовій безоплатній передачі цього предмета, грошей у власність держави.

Конфіскація майна в адміністративному порядку може бути як основним так і додатковим видом стягнення. Зараз конфіскацію застосовують в окремих випадках, вказаних у законодавстві. Вона має місце при контрабанді, при незаконному перевезенні визначених предметів на будь-якому виді транспорту, при пересилці поштою предметів, які заборонено пересилати, при незаконному полюванні та рибальстві тощо.

Зміст оплатного вилучення полягає в позбавленні власника певного предмета можливості користуватися ним у натурі. Адже він вилучається в примусовому порядку. Однак така особа не позбавляється права на вартісний вміст цього предмета. Отже, мета, яка переслідується в даному випадку, є іншою, ніж при конфіскації, хоч і близькою до неї - позбавити права користування предметом. Особливість полягає лише в тому, що власник вилученого в нього предмета, який позбавлений права власності на нього, не позбавляється права на його вартісний вміст.

Природа оплатного вилучення досить складна, хоча запобіжний характер цього стягнення очевидний. Реалізація цього стягнення призводить до видозмінення майнових прав порушника і є обмеженням його суб'єктивного права, що тим самим примушує його до виконання невиконаного правового обов'язку.

У дисертації проаналізовано праці вчених-адміністративістів, адміністративно-деліктне законодавство, на підставі чого сформульовано визначення конфіскації та оплатного вилучення, окреслено їх ознаки, роль і місце в системі адміністративних стягнень.

Зосереджено увагу на відмежуванні конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень від суміжних правових понять, а також конфіскації як різновиду кримінального покарання.

Дисертантом сформульовано висновок про те, що конфіскація та оплатне вилучення є основними видами адміністративних стягнень і займають своє чільне місце в системі адміністративних стягнень, мають комплексний характер і є адекватною реакцією держави на вчинення особою адміністративних проступків із підвищеним ступенем суспільної шкідливості.

У підрозділі 1.3 - «Розвиток законодавства про конфіскацію та оплатне вилучення як види адміністративного стягнення» - відзначено, що історичний аналіз завжди дав змогу глибоко дослідити будь-який процес, виділити його передумови, тенденції розвитку, уникнути помилок та врахувати позитивні здобутки минулого. Генезис нормативного закріплення засад конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві характеризується певною тривалістю, наявністю певних етапів.

У перші роки радянської влади конфіскацію майна застосовувало широке коло органів, вона являла собою міру адміністративного та економічного впливання на визначене коло суб'єктів та сприяла їх усуненню. Цю політичну спрямованість конфіскації відображали перші радянські декрети «Про реквізиції та конфіскації», «Про порядок реквізиції та конфіскації майна приватних осіб та товариств». Ці декрети детально визначали порядок виконання реквізиції та конфіскації, коло органів, які її виконують; встановлювали судову відповідальність посадових осіб за порушення правил проведення реквізиції та конфіскації, вказаних у декретах. Законодавство про конфіскацію в адміністративному порядку в подальшому розвивалося в напрямі звуження сфери її використання та зберігання основних положень розглянутого декрету РНК. В подальшому було прийнято «Зведений закон про реквізицію та конфіскацію майна», який визначав випадки конфіскації в судовому та адміністративному порядку: конфіскуються предмети, пересилка яких поштою заборонена; якщо при перевезенні будь-яким видом транспорту буде виявлено предмети, перевезення яких заборонено в інтересах громадського порядку, ці предмети підлягають конфіскації; конфіскації підлягають предмети дрібної спекуляції; по відношенню до майна осіб, «що втекли за кордони Республіки з політичних спонукань і не повернулися до моменту конфіскації».

На підставі опрацювання різноманітних наукових, нормативних, публіцистичних джерел дисертантом запропоновано власний варіант періодизації нормативного закріплення засад конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві.

Розділ 2. - «Адміністративно-процесуальне регулювання застосування конфіскації та оплатного вилучення» - складається із трьох підрозділів і присвячений розгляду питань адміністративно-процесуального регулювання застосування конфіскації та оплатного вилучення, а саме суб'єктів застосування адміністративних стягнень даного виду, порядку провадження із застосування адміністративних стягнень та засобів забезпечення законності в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів.

У підрозділі 2.1 - «Суб'єкти застосування адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення» - проведено юридичний аналіз адміністративно-правового статусу органів державного управління.

Всі державні органи володіють певною компетенцією, але не всі з них мають адміністративно-юрисдикційні повноваження, хоча слід визнати, що кількість органів виконавчої державної влади, яким надані ці повноваження, щороку збільшується. Прийнято вважати, що з розвитком ринкових відносин сфера дії адміністративного примусу буде звужуватися, але, на жаль, цього не відбулося. Як відомо, адміністративний примус неоднорідний: залежно від мети й підстав застосування того або іншого адміністративно-примусового заходу у правовій літературі їх розподіляють на декілька груп. За їх цільовим призначенням вони можуть бути поділені на три групи: адміністративно-запобіжні заходи; заходи адміністративного припинення та заходи адміністративної відповідальності. Автор погоджується з існуючим у науці адміністративного права уявленням про те, що поняття адміністративно-юрисдикційного органу не збігається з поняттям органу державного управління. Про це свідчить розділ ІІІ Кодексу України про адміністративні правопорушення, в якому зазначено органи, які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Дисертант звертає увагу на різноманіття, неоднорідність органів адміністративної юрисдикції, зміну ролі кожного з них відповідно до динаміки політичних, соціально-економічних процесів, що відбуваються в суспільстві. У дисертації здійснено їх класифікацію та порівняння з органами цивільного та кримінального судочинства. Дисертант досліджує систему органів адміністративної юрисдикції і водночас аналізує юрисдикційні повноваження кожного з них.

З метою забезпечення надійного захисту прав громадян та відповідно до положень Концепції реформи адміністративного права України дисертант вважає за потрібне звільнити адміністративно-юрисдикційні органи від обов'язків, які не пов'язані з основною діяльністю, вивільнити додаткові ресурси, які можна використати з більшою ефективністю на інших ділянках адміністративної діяльності; посилити контроль за діяльністю органів внутрішніх справ, створивши перешкоди щодо різного роду зловживань; посилити ділову компетентність, засади незалежності, ефективність, оперативність, безсторонність у провадженні в справах про застосування конфіскації та оплатного вилучення.

У підрозділі 2.2 - «Порядок провадження по застосуванню адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення» - подано аналіз положень сучасної адміністративно-правової доктрини щодо поняття адміністративного процесу, його структури, різновидів адміністративних проваджень, визначення місця й ролі в адміністративному процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачено конфіскацію та оплатне вилучення.

Конфіскація, як адміністративне стягнення є судово-адміністративним заходом, що застосовується, як правило, як додаткове на рівні з основним стягненням, передбаченим статтею 24 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Конфіскація не пов'язана з відшкодуванням нанесених громадянам майнових збитків, за винятків випадків відміни відповідної постанови органу адміністративної юрисдикції з припиненням справи про адміністративні правопорушення, коли особа має право вимагати повернення неправильно відсудженого майна або сплати його вартості.

Конфіскацію як адміністративне стягнення необхідно відрізняти від конфіскації як адміністративно-запобіжного заходу, що застосовується в позасудовому порядку посадовими особами митних органів, спеціалізованих інспекцій щодо відносно обмежених обігоздатних предметів. Конфіскація в адміністративному порядку не переслідує інтересів державної необхідності, її мета - примушення особи до виконання покладених на неї законом обов'язків.

Порядок застосування заходів адміністративного стягнення являє собою сукупність значного числа процедурних і процесуальних дій учасників процесу. Ці дії спрямовані на досягнення конкретних завдань: своєчасне, усебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи; вирішення справи в точній відповідності із законодавством; забезпечення виконання винесеної постанови, а також з'ясування причин і умов, що сприяють здійсненню адміністративних правопорушень; запобігання їх; виховання громадян у дусі дотримання законів; зміцнення законності.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення, будучи складовою адміністративно-юрисдикційного процесу, містить у собі сукупність стадій, що характеризуються специфічною функціональною спрямованістю, відносною самостійністю й логічною завершеністю.

Стадіями провадження в справах про адміністративні правопорушення є логічно пов'язані, наступні один за іншим етапи здійснення дій суб'єктів правозастосування, спрямовані на вирішення визначеного проміжного завдання (фіксація правопорушення, встановлення очевидців, адміністративне затримання, відбір пояснень). Деякі стадії завершують провадження (виконання прийнятого рішення). Стадії, на відміну від провадження, не завжди закінчуються складанням підсумкового процесуального документа.

Дисертант доводить, що відповідне провадження є різновидом юрисдикційного провадження та має свої специфічні властивості. У роботі виділено та детально проаналізовано стадії відповідного провадження, принципи, завдання, правовий статус учасників, строки, місце розгляду, основні процесуальні документи. Під кутом аналізу стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачено застосування конфіскації та оплатного вилучення, виділено найбільш проблемні питання й сформульовано пропозиції щодо їх вирішення, в тому числі шляхом внесення змін і доповнень до законодавства.

У підрозділі 2.3 - «Засоби забезпечення законності в діяльності адміністративно-юрисдикційних органів із застосування конфіскації та оплатного вилучення» - визначено й проаналізовано відповідні засоби.

З утворенням незалежної України як демократичної, соціальної, правової держави стало можливим повернення влади до проблем людини та забезпечення її прав і свобод. Конституція України визнає людину, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю, гарантує її права і свободи. Саме це зумовило становлення нових суспільних відносин, які потребують належного правового регулювання. Незважаючи на часті зміни, чинне законодавство не дає змоги повною мірою забезпечити охорону та захист прав і свобод громадян, що сприяє розвитку різних негативних тенденцій, створює сприятливі умови для поглиблення антисоціальних проявів і негативно впливає на процеси державотворення.

До правових гарантій належить правова охорона прав і свобод громадян, яка здійснюється за допомогою різноманітних засобів, зокрема шляхом встановлення й застосування заходів юридичної відповідальності. Механізм правової охорони потребує подальшого вдосконалення, приведення у відповідність до нових умов, що склались в Україні, міжнародних стандартів. Основним елементом, на якому базується зазначений механізм, є об'єкт правової охорони - права і свободи громадян. Одним з основних елементів системи правової охорони і захисту прав і свобод людини є встановлення та реалізація юридичної відповідальності за їх порушення.

Відповідно можна виділити конституційно-правову, адміністративно-правову, кримінально-правову, цивільно-правову, цивільно-процесуальну, кримінально-процесуальну охорону.

Адміністративно-правова охорона прав та свобод громадян - це спосіб регулювання суспільних відносин у сфері державного управління, спрямований на попередження порушень прав та свобод громадян і усунення перешкод для їх реалізації.

Особливу увагу дисертант приділяє характеристиці механізму права на оскарження постанов (рішень) та дій з питань адміністративної відповідальності, контролю та нагляду в адміністративно-юрисдикційній діяльності з боку уповноважених органів і формулює пропозиції щодо їх удосконалення.

Розділ 3. - «Проблеми вдосконалення законодавчого регулювання застосування адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення» - присвячено аналізу зарубіжного досвіду нормативного закріплення засад застосування конфіскації та оплатного вилучення, а також основним напрямам реформування вітчизняного законодавства про конфіскацію та оплатне вилучення на сучасному етапі розвитку. Підкреслено, що вивчення всіх досягнень та помилок нормативного визначення засад існування конфіскації як виду адміністративного стягнення зарубіжних країн є необхідною умовою успішної нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері.

Відзначено, що на сьогодні істотно активізувалася діяльність і вчених-юристів, і нормотворців у напряму оновлення адміністративно-деліктного законодавства, в тому числі тієї його частини, яка визначає засади використання потенціалу оплатного вилучення як виду адміністративного стягнення. Як наслідок - поява значної кількості зразків перспективного законодавства: проекту Концепції реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні, кількох варіантів проекту Кодексу України про адміністративні проступки, проекту Закону України «Про кримінальні проступки» тощо. Аналіз їх положень та новітньої адміністративно-правової наукової літератури дав змогу дисертанту вести мову про існуючу багатовекторність у вирішенні подальшої долі оплатного вилучення як виду адміністративного стягнення: від повного заперечення його існування й аж до збереження як такого.

Висновки

У результаті дисертаційного дослідження автором запропоновано нове вирішення актуального наукового завдання та сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, що мають формальні ознаки наукової новизни.

1. Визначено поняття конфіскації предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, як виду адміністративного стягнення, що застосовується виключно судом до правопорушника, полягає в примусовій безоплатній передачі предмета у власність держави.

Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення - як вид адміністративного стягнення, полягає в оплатному примусовому вилученні за рішенням суду предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення і наступній його реалізації з передачею вирученої суми колишньому власникові з відрахуванням витрат на реалізацію вилученого предмета.

Обидва види стягнення спрямовані на перевиховання правопорушника в дусі дотримання законів, профілактику вчинення правопорушень та покарання винної особи. Це стягнення може застосовуватися лише в судовому порядку (за суб'єктом застосування); повинно розглядатися як основне (за характером та змістом); передбачає перевиховання правопорушника та профілактику правопорушень (за методом досягнення мети).

2. Запропоновано ґенезу становлення та розвитку конфіскації та оплатного вилучення у вітчизняній адміністративно-правовій науці поділити на кілька етапів. Перший етап (30-60-ті рр. ХХ ст.), коли можна знайти певне більш-менш змістовне згадування про цей вид адміністративного стягнення у працях учених-адміністративістів, характеризується фрагментарним аналізом конфіскації та оплатного вилучення при загальному погляді на всю систему адміністративних стягнень, а також певним впливом досягнень кримінально-правової науки в дослідженні аналогічного виду кримінального покарання на результати наукової роботи вчених-адміністративістів. Другий етап (60-90-ті рр. ХХ ст.), під час якого вчені-адміністративісти активно брали участь у підготовці проектів кодифікованих адміністративно-деліктних актів і у своїх наукових працях детально аналізували засади існування конфіскації та оплатного вилучення як видів адміністративних стягнень. Третій (з початку 90-х рр. ХХ століття і до початку ХХІ ст.) - етап поглибленого наукового аналізу сутності, призначення цього адміністративного стягнення, як, до речі, й інших різновидів адміністративних стягнень, пошуку можливих шляхів їх удосконалення, загострення наукових дискусій щодо подальшої долі оплатного вилучення в арсеналі адміністративних стягнень.

3. Уточнено, що підстави застосування конфіскації та оплатного вилучення поділяються на нормативні, процесуальні та фактичні. Фактичні підстави застосування конфіскації та оплатного вилучення як явища реальної дійсності конкретизуються в законодавстві у формі конкретних складів, яких фіксуються обов'язкові та факультативні (додаткові) ознаки того чи іншого діяння. Чинне законодавство містить ряд складів адміністративних правопорушень, за вчинення яких передбачено стягнення у вигляді конфіскації та оплатного вилучення, однак, враховуючи значну суворість самого стягнення, їх перелік є невеликим. При цьому кожен з них характеризується значним (підвищеним) ступенем суспільної шкідливості у порівнянні з іншими адміністративними правопорушеннями.

4. Провадження у справах про застосування конфіскації та оплатного вилучення є складовою адміністративного процесу, видом юрисдикційного провадження, видом провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це регламентована адміністративно-процесуальними нормами низка послідовних дій уповноважених державних органів (посадових осіб), спрямована на виявлення адміністративних правопорушень, оформлення матеріалів про них, розгляд і вирішення справ, в тому числі про застосування конфіскації та оплатного вилучення, перегляд постанов у справах унаслідок оскарження або опротестування, а також їх виконання.

Відповідне провадження базується на принципах: законності, рівності громадян перед законом і особою, що розглядає справу, презумпції невинуватості, встановлення об'єктивної (матеріальної) істини, публічності (офіційності), гласності (відкритості) розгляду справи, безпосередності, самостійності і незалежності суду у прийнятті постанови, національної мови провадження, відповідальності державних органів за належне виконання процесуальних дій, економності, простоти, оперативності. Воно передбачає вирішення завдань: своєчасного, повного й об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності до законодавства, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

5. Досліджено процес виконання постанов про застосування конфіскації та оплатного вилучення передбачає участь кількох суб'єктів: судді, інспектора державної виконавчої служби або співробітника органів внутрішніх справ. Направляється постанова не пізніше наступного дня з моменту прийняття. Порядок виконання постанов про оплатне вилучення, конфіскацію предмета та грошей, одержаних унаслідок вчинення адміністративного правопорушення, за змістом мало відрізняється. І в тому, і в іншому випадку предмет вилучається і реалізується відповідно до статей 312, 315 КУпАП. Однак у разі виконання оплатного вилучення суми, виручені від реалізації, передаються колишньому власникові з відрахуванням комісійних витрат, а в разі застосування конфіскації - перераховуються до державного бюджету (так само як гроші, одержані внаслідок вчинення адміністративного проступку).

6. Аналіз зарубіжного досвіду у відповідній сфері відносин свідчить про багатовекторність у нормотворчій діяльності щодо врегулювання цього питання - від повного заперечення потреби визначення оплатного вилучення в арсеналі адміністративних стягнень із посиланням на неузгодженість застарілих правових засад із сучасними соціально-економічними пріоритетами розвитку держав (інколи навіть при автоматичному запозиченні досвіду Російської Федерації) і до збереження оплатного вилучення як виду адміністративного стягнення, що слід визнати більш виправданим, безперечно, за умови істотної модифікації потенціалу, бо при їх вилученні рівнозначної заміни стягненням із комплексним характером не пропонується, чим порушується баланс адекватності реакції держави та адміністративного проступку.

7. Запропоновано варіант часткової модифікації нормативних засад оплатного вилучення в кодифікованому акті замість анулювання стягнення як такого. У проекті нового Кодексу України про адміністративні правопорушення потрібно визначити конфіскацію та оплатне вилучення як основні види стягнення. Цілком доречно було б дещо змінити строки розгляду справ про застосування конфіскації та оплатного вилучення. На сьогодні день цей термін дорівнює 15 днів (ст. 277 КУпАП), враховуючи той факт, що такі справи не є досить складними, зазначена пропозиція щодо скорочення строків розгляду до п'яти днів, що підтверджується і аналізом правозастосовчої практики, вважається цілком можливою.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Купін А.П. Сутність та засоби забезпечення законності при застосуванні адміністративних стягнень у вигляді конфіскації та оплатного вилучення / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2001. - №3. - С. 45-47.

2. Купін А.П. Основні положення застосування конфіскації як одного з видів адміністративних стягнень / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2002. - №4. - С. 168-172.

3. Купін А.П. Сутність та значення оплатного вилучення як виду адміністративних стягнень в законодавстві про адміністративні правопорушення / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2002. - №1. - С. 125-132.

4. Купін А.П. Розвиток Українського законодавства про адміністративну відповідальність у ХХ - ХХІ століттях / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту МВС України. - 2004. - №4. - С. 132-142.

5. Купін А.П. Розвиток принципів застосування адміністративних стягнень / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - №2. - С. 84-93.

6. Купін А.П. Місце адміністративних стягнень в системі заходів адміністративного примусу / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2007. - №1. - С. 85-94.

7. Купін А.П. Місце адміністративних стягнень в системі заходів державного примусу / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2008. - №1. - С. 75-94.

8. Купін А.П. Особливості нормативного закріплення адміністративних стягнень / А.П. Купін // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2009. - №2. - С. 91-99.

9. Купін А.П. Проблеми законності при застосуванні конфіскації як виду адміністративного стягнення / Купін А.П. // Актуальні проблеми правознавства очима молодих вчених: Міжнародна наукова конференція. - Хмельницький, 2002. - C. 182-183.

10. Купін А.П. Основні положення провадження з виконання постанов щодо застосування адміністративних стягнень у вигляді конфіскації / А.П. Купін // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. - 2003. - №1. - С. 240-243.

11. Купін А.П. Сутність та значення оплатного вилучення як виду адміністративних стягнень у законодавстві про адміністративні правопорушення / А.П. Купін // Актуальні проблеми боротьби зі злочинністю на етапі реформування кримінального судочинства: Всеукраїнська науково-практична конференція 14-15 травня 2002 р., м. Запоріжжя. - Запоріжжя, 2002. - С. 100-105.

12. Купін А.П. Провадження з виконання постанов щодо застосування адміністративних стягнень у вигляді конфіскації / А.П. Купін // Актуальні проблеми державотворення в умовах адміністративної реформи: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11-12 квітня 2003 р. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003. - С. 112-115.

13. Купін А.П. Застосування оплатного вилучення як виду адміністративного стягнення / А.П. Купін // Проблеми й напрямки формування світогляду майбутніх працівників міліції: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 11-12 грудня 2003 р. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2003. - С. 68-72.

14. Купін А.П. Основні принципи провадження по справах про адміністративні правопорушення / А.П. Купін // Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 28-29 травня 2004 р. - Запоріжжя: Юридичний ін-т МВС України, 2004. - С. 138-141.

15. Купін А.П. Забезпечення прав фізичних та юридичних осіб у процесі застосування адміністративних стягнень / А.П. Купін // Запорізькі правові читання: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 18-19 травня 2006 р. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2006. - С. 161-162.

16. Купін А.П. Розвиток принципів застосування адміністративних стягнень / А.П. Купін // Запорізькі правові читання: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 17-18 травня 2007 р. / за заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - С. 148-150.

17. Купін А.П. Нові тенденції у законодавстві стосовно суб'єктів адміністративної відповідальності. / А.П. Купін // Організаційно-правові засади управлінської діяльності ОВС в умовах Європейської інтеграції: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції 26-27 жовтня 2007 р. - Одеса, 2007. - С. 167-170.

18. Купін А.П. Тенденції у законодавстві стосовно суб'єктів адміністративної відповідальності / А.П. Купін // Правова держава: історія, сучасність, та перспективи формування в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції 30 травня 2008 р. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2008. - Ч. ІІ. - С. 54-56.

Размещено на Allbest.ru