Особливості правового регулювання праці слідчих органів внутрішніх справ як суб’єктів трудового права України

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

УДК 349.22

Спеціальність 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Особливості правового регулювання праці слідчих ОВС як суб'єктів трудового права України

Галаван Зіновій Степанович

ЛУГАНСЬК - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, доцент Ярошенко Олег Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри трудового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Іншин Микола Іванович, Державний науково-дослідний інститут МВС України, начальник відділу моніторингу наукового забезпечення діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ;

кандидат юридичних наук, доцент Панасюк Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченко, доцент кафедри трудового, екологічного та аграрного права.

Захист відбудеться «4» грудня 2009 р. о «13» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, вул. Ватутіна, 1 (8 корпус).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: 91034, м. Луганськ, кв. Молодіжний 20а.

Автореферат розісланий «3» листопада 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних завдань, що стоять перед будь-якою державою, є збереження і зміцнення правопорядку, який є це результатом дії й зовнішнього прояву законності. На жаль, не всі члени суспільства є законослухняними громадянами, поведінка яких є завжди правомірною. У такому разі основна функція держави - знайти правопорушника з метою притягнення його до передбаченої законом відповідальності. Ключовою фігурою у виконанні даної функції, безумовно, є органи внутрішніх справ, точніше, їх слідчі підрозділи. Реалізуючи поставлені перед ними завдання, слідчі цих органів вступають у певні відносини з населенням, що є безпосереднім проявом виконання ними своїх службово-трудових обов'язків.

На сьогодні правовий статус слідчого як суб'єкта трудового права є малодослідженим. Це питання порушувалось тільки поверхнево при дослідженні трудо-правового положення працівників органів внутрішніх справ. Серед розробок у цій сфері можна виділити праці О.М. Бандурки, В.С. Венедіктова, В.В. Жернакова, М.І. Іншина, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиця, О.С. Пашкова, С.М. Прилипка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, О.Ф. Скакун, О.В. Смирнова, І.М. Шопіної, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших правознавців. Проте проблеми ненормованого робочого часу, часу відпочинку, співвідношення виконуваних функцій та обсягу робочого навантаження із заробітною платою у службово-трудовій діяльності слідчих досі залишаються маловивченими. Дійове й ефективне правове регулювання трудових відносин за участю працівників слідчих підрозділів є одним з найбільш оптимальних шляхів вирішення зазначених проблем, що стоять на порядку денному. Адже, працюючи в органах внутрішніх справ, слідчі постійно стикаються з неузгодженістю, безсистемністю й неефективністю правового регламентування своєї трудової діяльності.

Отже, правове регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ потребує ретельного вивчення, глибокого аналізу з виявленням тієї специфіки, яка притаманна цьому виду трудових відносин. У зв'язку з тим, що особливим суб'єктом трудового права розглядаються слідчі органів внутрішніх справ України, дослідження проходить у нерозривному взаємозв'язку з вивченням загальних засад правового впорядкування їх службово-трудової діяльності.

Недостатнє дослідження правових аспектів регламентації службово-трудової діяльності з урахуванням специфіки статусу слідчого як суб'єкта трудового права, необхідність забезпечення не тільки прав громадян слідчими, а й самих слідчих при виконанні ними своїх трудових обов'язків, приведення нормативно-правової бази в цій сфері у відповідність до вимог сучасного суспільства - все це визначає актуальність і значущість теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до п. 3.5 Пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 - 2010 роки, схвалених вченою радою Харківського національного університету внутрішніх справ 12 грудня 2005 р., і відповідає Пріоритетним напрямкам наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС, на період 2004 - 2009 роки, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України №755 від 5 липня 2004 р. Основні теоретичні та практичні питання, порушувані в дисертації, досліджувалися в рамках виконання планів наукової роботи науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів і кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в визначенні правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України, досліджені правового статусу слідчого як суб'єкта трудового права та внесенні пропозицій по вдосконаленню відповідного нормативно-правового забезпечення у цій сфері. Для її досягнення в дисертації ставляться такі завдання: службовий трудовий внутрішній справа

- розкрити зміст трудо-правового статусу працівників органів внутрішніх справ України;

- охарактеризувати сучасний стан нормативно-правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів ОВС;

- визначити особливості правового статусу слідчого як суб'єкта трудового права;

- охарактеризувати трудову правосуб'єктність слідчого, визначити його права й обов'язки;

- надати правову характеристику компетенції слідчого та охарактеризувати її співвідношення із суміжними правовими категоріями;

- розкрити особливості виникнення і зміни трудових правовідносин з працівниками слідчих підрозділів ОВС;

- узагальнити підстави припинення трудових правовідносин з працівниками слідчих підрозділів ОВС;

- дослідити питання робочого часу та оплати праці працівників слідчих підрозділів ОВС;

- накреслити напрямки подальшого вдосконалення правового регламентування службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів ОВС.

Об'єкт дослідження - це суспільні відносини у сфері здійснення службово-трудової діяльності працівниками слідчих підрозділів органів внутрішніх справ.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні питання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ, її нормативно-правове забезпечення й правозастосовна практика.

Методи дослідження. При написанні дисертації використовувалися досягнення загальної теорії права, ідеї й концепції, опрацьовані й запропоновані наукою трудового права, інших галузей юридичної науки й правозастосовної практики. Робота побудована на засадах методологічного плюралізму. Розв'язання поставлених завдань потребувало оперування наступними методами: а) системно-структурного, за допомогою якого правова регламентація праці слідчих розглянута як частина правового регулювання службово-трудової діяльності працівників ОВС (підрозділи 1.1; 1.2); б) синтезу й аналізу, які дозволили вивчити правове регламентування праці слідчих як комплексне явище, що потребує взаємоузгодженого та взаємообумовленого впорядкування нормами як трудового законодавства, так і адміністративного (підрозділи 1.2; 1.3); в) абстрагування й узагальнення, що стали в нагоді в процесі опрацювання правових понять і категорій, пов'язаних зі службово-трудової діяльністю слідчих(підрозділи 2.2; 2.3); г) статистичного аналізу, який було застосовано при вивченні сучасного стану оплати праці слідчих, а також при встановленні деяких психологічних характеристик слідчих при виконанні ними своїх службово-трудових обов'язків(підрозділи 1.3.,2.1.,2.2.); д) порівняльно-правового, завдяки якому були визначені напрямки вдосконалення правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ; е) раціональної критики, що допоміг детально проаналізувати нормативно-правові акти, проекти законів і виявити властиві їм протиріччя та ін.

Науково-теоретичною базою даного дослідження послужили праці із загальної теорії держави та права, розробки фахівців у галузі трудового права та теорії управління.

Нормативним підґрунтям роботи слід назвати Конституцію України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України й Міністерства внутрішніх справ України, а також міжнародні правові акти, що стосуються трудового права.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в ході проведення дисертаційного дослідження вперше розглянуто працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ як суб'єктів трудового права, а також виявлено особливості правового регулювання службово-трудової діяльності зазначеної категорії працівників. За його результатами сформульовано авторські основні положення, які виносяться на захист і які містять елементи наукової новизни. Основні з них:

- уперше доведено, що до сфери правового регулювання трудового права входить службово-трудова діяльність слідчих органів внутрішніх справ України, з'ясовані її характерні риси;

- уперше розкрито зміст правового статусу слідчого як спеціального суб'єкта трудового права;

- дістала подальший розвиток наукова позиція щодо необхідності диференційованого підходу до регламентування службово-трудової діяльності слідчих у зв'язку зі специфікою їх діяльності й покладеними на них функціями;

- удосконалено наукове обґрунтування потреби в розробленні і прийнятті нового закону «Про правовий статус слідчого», який сприятиме збереженню існуючого потенціалу слідчих підрозділів усіх правоохоронних органів України, зміцненню їх професійного ядра, поліпшенню кадрового й матеріально-технічного забезпечення. Висловлені міркування щодо структури та змісту цього нормативно-правового акта;

- дістало подальшого розвитку обґрунтування доцільності опрацювання критеріїв, за якими мають відбиратися кандидати на посаду слідчого ОВС України. Зроблено висновок, що слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, а за своїми особистими й моральними якостями, рівнем фізичної підготовки і станом здоров'я відповідає спеціально встановленим критеріям;

- уперше доведена важлива роль наставників при проходженні служби в органах внутрішніх справ, запропоновано шляхи підвищення престижності й ефективності їх роботи;

- удосконалено наукове обґрунтування пропозиції щодо законодавчого закріплення вичерпного переліку підстав звільнення слідчого ОВС з посади;

- дістала подальший розвиток наукова позиція, згідно якої робота слідчого є такою, що проходить в умовах ненормованого робочого часу; внесено пропозиції щодо її належного правового впорядкування.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть використовуватись:

а) у науково-дослідницькій діяльності - для подальшого вивчення правового статусу працівників слідчих підрозділів ОВС України як суб'єктів трудового права;

б) у правотворчості - при підготовці змін і пропозицій до чинного законодавства у сфері правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів ОВС; вони можуть бути враховані також при розробці нового Трудового кодексу України;

в) у правозастосуванні - під час втілення приписів нормативно-правових актів у практику конкретних трудових відносин щодо особливостей правової регламентації діяльності слідчих;

г) у процесі вивчення навчальних дисциплін «Трудове право України», «Соціально-правовий захист працівників органів внутрішніх справ» у вищих юридичних навчальних закладах й на юридичних факультетах, а також при підготовці науково-практичних посібників і методичних рекомендацій.

Апробація результатів дослідження. Підсумки розробки проблеми в цілому, окремі її аспекти, одержані узагальнення й висновки знайшли відбиття в наукових публікаціях, а також доповідях на науково-практичних конференціях: „Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах” (Суми, 2005), „Актуальні проблеми сучасної науки і правоохоронної діяльності” (Харків, 2006). Обговорення результатів проведеного дослідження здійснювалось на засіданнях кафедри трудового, аграрного та екологічного права й науково-дослідної лабораторії з проблем розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів Харківського національного університету внутрішніх справ.

Публікації. Основні результати поданої на захист роботи опубліковані в п'яти наукових статтях у фахових виданнях та двох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, 2-х розділів‚ що містять 6 підрозділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 200 сторінок. Список використаної літератури становить 178 найменувань і займає 18 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми поданої до захисту дисертаційної роботи, зазначено її зв'язок з науковими планами та програмами, визначені об'єкт і предмет, мета й завдання, методи дослідження, наукова новизна, апробація отриманих результатів та їх практичне значення.

Розділ 1. «Загально-правова характеристика працівників ОВС як суб'єктів трудового права» містить 2 підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Працівники ОВС як спеціальні суб'єкти трудового права» з'ясовується сутність поняття «суб'єкт трудового права», визначаються його характерні ознаки, співвідношення з правовою категорією «суб'єкт трудових правовідносин», працівники ОВС вивчаються як суб'єкти трудового права.

Поняття «суб'єкт трудового права» і «суб'єкт трудових правовідносин» є різними за змістом, тому що співвідносяться як ціле й частина. Суб'єкти трудових правовідносин є більш конкретизованими суб'єктами права, які володіють реальними правами й обов'язками. Суб'єкти ж трудового права мають лише здатність до реалізації своїх прав та обов'язків, але з різних причин можуть ніколи у відповідні правовідносини не вступити. Отже, можна стверджувати, що це більш широка категорія, яка охоплює всіх осіб, наділених відповідною правосуб'єктністю і які потенційно мають можливість вступити в певні правовідносини.

Суб'єктам трудового права властиві такі характерні ознаки: а) це фізичні чи юридичні особи, держава чи її органи; б) вони потенційно є учасниками трудових та інших, тісно пов'язаних з ними правовідносин; в) вказані правовідносини цих суб'єктів урегульовані нормами трудового права; г) особам на підставі чинних трудо-правових норм надаються певні суб'єктивні права й покладаються на них юридичні обов'язки; д) надані трудові права й обов'язки мають бути належним чином забезпечені державою; е) реалізувати трудові права й нести обов'язки вони можуть лише у випадку вступу в трудові правовідносини. Таким чином, суб'єкти трудового права - це особи, які потенційно є учасниками трудових та інших, тісно пов'язаних із трудовими відносин, врегульованих нормами трудового права, наділені чинним законодавством трудовою правосуб'єктністю, яка з моменту вступу в трудові правовідносини перетворюється на реальні, забезпечені державою трудові права й обов'язки.

Правова регламентація трудових відносин характеризується єдністю й диференціацією. Диференціація правового регулювання праці - це необхідна умова забезпечення ефективного правового регламентування трудової діяльності окремих категорій працівників залежно від сукупності об'єктивних і суб'єктних чинників. У правовому впорядкуванні службово-трудової діяльності проявляється диференціація трудового права. Правове регулювання праці співробітників органів внутрішніх справ України здійснюється на підставі загальних і спеціальних норм трудового права. Диференціацією пояснюється те, що трудова правосуб'єктність може бути загальною або спеціальною.

Працівники органів внутрішніх справ є спеціальними суб'єктами трудового права. У зв'язку з виконанням специфічних завдань, пов'язаних з реалізацією правоохоронної функції і здійсненням державно-владних повноважень, вони наділяються спеціальною трудовою правосуб'єктністю. Особам рядового й начальницького складу ОВС України як спеціальним суб'єктам трудового права характерні наступні ознаки: а) вони наділяються спеціальною трудовою правосуб'єктністю; б) стати спеціальним суб'єктом можуть тільки особи, які відповідають певним вимогам, установленим чинним законодавством; в) їх статутні (основні) права й обов'язки відповідним чином забезпечені трудовим законодавством за допомогою спеціальних засобів і методів; г) вони несуть підвищену відповідальність за порушення своїх трудових обов'язків; д) їх праця регламентується нормативно-правовими актами загального характеру тільки тією мірою, якою конкретні правовідносини у сфері державної служби не визначені нормами спеціального характеру; е) суб'єктами трудових правовідносин вони стають з моменту укладення контракту про прийом на службу до органів внутрішніх справ; є) з моменту виникнення службово-трудових відносин відбувається реалізація спеціальної правосуб'єктності цих осіб.

У підрозділі 1.2. «Сучасний стан нормативно-правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів ОВС» досліджено сучасний стан нормативно-правового забезпечення службово-трудової діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України.

Наразі нормативно-правові акти, які впорядковують службово-трудову діяльність працівників слідчих підрозділів ОВС, поділяться на 2 групи - акти загальні, присвячені діяльності цих органів і спеціальні, що безпосередньо регулюють здійснення слідчими закріплених за ними повноважень.

Не викликає сумніву, що органи внутрішніх справ України - це складно-структурований орган, кожна з ланок, окремий елемент якого виконують свої специфічні функції, що в цілому забезпечують захист прав і свобод громадян. Відповідно, правова регламентація службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ є складовим елементом правової регламентації службово-трудової діяльності працівників органів внутрішніх справ взагалі. Ці види правового регулювання співвідносяться як ціле й частка.

Необхідно розрізняти діяльність слідчого, яка виконується у зв'язку з реалізацією державно-владних повноважень і яка охоплюється сферою правового регламентування трудовими нормами. Установлено, що до сфери правового регулювання трудового права входить професійна діяльність слідчого ОВС, яка характеризується наступними рисами: а) це є вид трудової діяльності; б) вона є професійною; в) цю трудову діяльність здійснює працівник органів внутрішніх справ; г) вона пов'язана з виконанням загальних функцій органу внутрішніх справ і функцій досудового розслідування; д) дана діяльність регламентується відповідними нормами трудового законодавства.

Розділ 2. «Особливості правового статусу слідчого як суб'єкта трудового права» містить 4 підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Слідчий як суб'єкт трудового права. Правосуб'єктність слідчого, його права й обов'язки» досліджується діяльність слідчого підрозділу ОВС, вивчаються вимоги, що висуваються до нього як до суб'єкта трудового права, розглядаються його права й обов'язки.

Слідчий - це посадова особа, яка порушує кримінальну справу, вживає всіх передбачених законом заходів для встановлення події злочину, а також осіб, винних у вчиненні останнього. Він не є технічним виконавцем, оскільки проведення слідства вимагає від особи, яка цим займається, окрім умінь і хороших знань у різних сферах життя також здатності до абстрактного мислення й наявності творчого підходу до своїх рішень і дій.

Діяльність слідчого ОВС України відбувається в надзвичайно складних умовах: ненормований робочий день, значні нервово-психічні навантаження, велика кількість обов'язків, безсистемне харчування, тиск з боку керівництва, постійні контакти з кримінальними елементами. Слідство разом з кримінальним розшуком, спеціальними підрозділами, патрульно-постовою службою належить до групи з високою ймовірністю виникнення професійної деформації.

До вимог, яким потрібно відповідати, щоб стати слідчим, відносять: вік, освіту, стан здоров'я, наявність відповідних особистісних якостей. Чим точніше й чіткіше проводитиметься відбір кандидатів і подальший розвиток професійних якостей цих осіб, тим вищим буде рівень розкриття злочинів, довіра до органів внутрішніх справ, а значить і підвищення ефективності діяльності слідчого апарату.

Аргументується, що відбір кандидатів у слідчі за допомогою розроблених психологічних моделей є неможливим. Причини в наступному: а) недостатня фінансово-матеріальна база для розроблення таких моделей, для проведення досліджень і подальшого введення їх у дію; б) відсутність можливості здійснення якісного відбору (в умовах дефіциту кадрів до органів внутрішніх справ України беруть усіх бажаючих там працювати); в) необхідність не тільки реформування слідчого апарату, а й взагалі зміни ставлення до органів внутрішніх справ та їх реального сприйняття суспільством.

Настав час опрацювати диференційований підхід до окреслення вимог, яким має відповідати працівник кожного підрозділу органів внутрішніх справ, у тому числі й слідчого апарату. З метою покращання підбору кандидатів на посаду слідчого існує нагальна потреба підтримати ідею створення кваліфікаційних комісій слідчих підрозділів ОВС.

Зроблено висновок, що вимоги стосовно кандидатів на посаду слідчого мають бути сформульовані наступним чином: «Слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і який за своїми особистими й моральними якостями, рівнем фізичної підготовки і станом здоров'я відповідає спеціально встановленим критеріям».

Сучасний стан правового регулювання службово-трудової діяльності слідчого вимагає усунення прогалин і колізій, систематизації й конкретизації шляхом розроблення і прийняття нового закону «Про правовий статус слідчого». Реалізація його норм сприятиме збереженню існуючого потенціалу слідчих підрозділів усіх правоохоронних органів, зміцненню їх професійного ядра, поліпшенню кадрового й матеріально-технічного забезпечення. Це, у свою чергу, надасть можливості суттєво підвищити якість роботи слідчих працівників по розкриттю й розслідуванню злочинів.

Залежно від того, яку посаду займає слідчий, можуть змінюватися й обсяг його прав та обов'язків. Так, якщо особа є начальником слідчого відділу, вона має дещо інші повноваження, ніж рядовий слідчий. Він має право здійснювати функції процесуального й адміністративного керівництва, розслідування конкретних кримінальних справ, користуючись при цьому правами слідчого. Проте не слід плутати правовий статус і компетенцію слідчого. Компетенцією слідчого слід вважати сукупність тих прав та обов'язків, які надані йому державою і які прямо визначені законодавством з метою виконання поставлених перед ним завдань у процесі реалізації своїх трудових функцій. Якщо трудова правосуб'єктність є лише можливістю мати певні трудові права й обов'язки, то трудова компетенція - це реальні права й обов'язки, які закріплені за суб'єктом трудових правовідносин.

У підрозділі 2.2. «Особливості виникнення та зміни трудових правовідносин з працівниками слідчих підрозділів ОВС» досліджено трудові правовідносини за участю працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ України та притаманні цим відносинам особливості.

Виникнення трудових правовідносин зазвичай пов'язують з укладенням трудового договору. Але Кодексом законів про працю України встановлюється, що особа стає суб'єктом трудових правовідносин з моменту не тільки його укладення, а й фактичного виконання покладених на неї трудових обов'язків.

Розглянувши протилежні точки зору науковців на це питання, проаналізувавши всі суттєві випадки на прикладі працівників слідчих підрозділів, автор дійшов висновку, що положення про ототожнення фактичного допуску до роботи з укладенням трудового договору не повинно застосовуватись до працівників органів внутрішніх справ. Слідчі у своїй діяльності вирішують долю багатьох людей шляхом винесення рішення про порушення кримінальної справи чи її закриття. Тому цілком очевидно, що для користування встановленими державно-владними повноваженнями й відповідальності за свої дії є обов'язковим дотримання процедури прийняття на службу в органи внутрішніх справ.

Ще однією особливістю трудових правовідносин зі слідчими є те, що вони укладають такий різновид трудового договору, як контракт. Цей правовий акт між слідчим та органом внутрішніх справ має містити такі основні розділи: а) сторони контракту; б) його зміст; відповідальність сторін за порушення умов контракту. Розділ контракту, присвячений змісту, повинен включати: (а) найменування посади; (б) загальний перелік повноважень слідчого, його права й обов'язки; (в) перелік обмежень, які накладаються у зв'язку з призначенням на посаду; (г) строк, на який укладається контракт; (д) форми й норми оплати праці; (е) режим роботи й відпочинку; (є) умови розірвання контракту.

Після підписання контракту залежно від того, чи володіє особа достатнім кваліфікаційним рівнем і де вона працювала до вступу на службу в органи внутрішніх справ, вона може проходити початкову підготовку або перепідготовку. Значну роль у процесі навчання новопризначеного працівника ОВС відіграє наставник. Обґрунтовується потреба у вивченні можливостей ефективного впровадження наставництва в діяльність досвідчених слідчих з урахуванням його часового навантаження й відповідної оплати роботи зі стажистом, розроблення сучасної системи мотивації. Було б доцільно у період, на який особу призначають наставником, виплачувати їй заробітну плату, що складається з 2-х частин - оплата праці як працівника слідчого підрозділу і як педагога вищого навчального закладу. Важливо враховувати й моральне заохочення наставництва. Дослідивши основні моменти, пов'язані з наставництвом, дисертантом зроблено висновок, що в майбутньому служба в органах внутрішніх справ України вимагатиме проведення курсів підвищення кваліфікації наставників.

У підрозділі 2.3. «Особливості припинення трудових правовідносин з працівниками слідчих підрозділів ОВС» розглядаються підстави звільнення слідчих з органів внутрішніх справ України.

На підставі проведеного аналізу, з огляду на особливості роботи слідчих і для усунення суперечностей між чинними нормативними актами доводиться необхідність в Законі України «Про міліцію» (і в проекті закону «Про про правовий статус слідчих») навести вичерпний перелік підстав звільнення слідчого ОВС з посади, до яких, зокрема, віднести: (1) власне бажання слідчого; (2) його вік; (3) вихід на пенсію за вислуги років; (4) припинення громадянства України; (5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; (6) визнання недієздатним або обмежено дієздатним; (7) закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами; (8) стан здоров'я працівника; (9) скорочення чисельності штатів або посади; (10) службову невідповідність на підставі рішення атестаційної комісії; (11) порушення Конституції чи законів України, актів Президента й Кабінету Міністрів України, наказів або інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів чи Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Не відповідаючими займаним посадам належить визнавати слідчи х органів внутрішніх справ, які мають хоча б один з таких недоліків, як-от: (а) низькі показники оперативно-службової діяльності; (б) незабезпечення належним чином дорученої ділянки роботи; (в) неналежне ставлення до підвищення знань і професійної майстерності, бойової й фізичної підготовки; (г) отримання незадовільної оцінки за заліки зі службової й бойової підготовки; (д) порушення порядку і правил, установлених чинним законодавством України, присягою, статутами, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України й наказами начальників органів внутрішніх справ, що видаються в межах їх повноважень.

У підрозділі 2.4. «Правове регулювання робочого часу й оплати праці працівників слідчих підрозділів ОВС» досліджено часову завантаженість слідчого органів внутрішніх справ України та її вплив на заробітну плату.

Проаналізувавши навантаження на слідчого в перебігу виконання ним своїх службово-трудових обов'язків, відповідний рівень посадових окладів та умови отримання додаткових доплат, автор зробить наступний висновок. Оплата праці працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ потребує перегляду й удосконалення. Цьому мають сприяти: а) законодавче визнання діяльності слідчого такою, що виконується в умовах ненормованого робочого часу; б) встановлення на підставі цього додаткових доплат; в) чітке визначення переліку пільг і компенсацій працівникам слідчих підрозділів ОВС.



ВИСНОВКИ

У дисертації подане теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке виявляється у вирішенні проблем правового регулювання праці слідчих ОВС як суб'єктів трудових правовідносин, вдосконаленні понятійного апарату і формулюванні науково-практичних рекомендацій, які мають бути покладені в основу якісного перетворення механізму правового регулювання праці слідчих ОВС України.

1. Працівникам органів внутрішніх справ України як спеціальним суб'єктам трудового права характерні такі ознаки: (1) вони наділяються спеціальною трудовою правосуб'єктністю; (2) стати спеціальним суб'єктом можуть тільки особи, які відповідають певним вимогам, установленим чинним законодавством; (3) їх статутні (основні) права й обов'язки належним чином забезпечені законодавством за допомогою спеціальних засобів і методів; (4) вони несуть підвищену відповідальність за порушення своїх трудових обов'язків; (5) їх праця регламентується нормативно-правовими актами загального характеру тільки тією мірою, якою конкретні правовідносини у сфері державної служби не визначені нормами спеціального характеру; (6) суб'єктами трудових правовідносин ці особи стають з моменту укладення контракту про прийом на службу в органи внутрішніх справ; (7) з моменту виникнення службово-трудових відносин відбувається реалізація спеціальної правосуб'єктності цих працівників.

2. Процесуальна самостійність і незалежність слідчого забезпечуються: (а) установленим чином законодавством порядком його призначення на посаду і звільнення з неї, притягненням до відповідальності; (б) створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності слідчого; (в) матеріальним і соціальним забезпеченням працівника ОВС.

3. До сфери правової регламентації трудового права входить професійна діяльність слідчого органів внутрішніх справ, що характеризується наступними рисами: (1) це є вид трудової діяльності; (2) вона є професійною; (3) цю трудову діяльність здійснює працівник органів внутрішніх справ; (4) вона пов'язана з виконанням загальних функцій органу внутрішніх справ й органів досудового слідства; 5) дана діяльність упорядкована відповідними нормами чинного законодавства.

4. Орган внутрішніх справ України є складно структурованим, кожна ланка й окремий елемент якого виконує свої специфічні функції, що в цілому забезпечують захист прав і свобод громадян. Їх службово-трудова діяльність хоча й регламентується загальними нормами, що регулюють діяльність працівників ОВС, все ж має свої особливості.

Правове впорядкування службово-трудової діяльності безпосередньо працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ є складовим елементом правового регулювання останньої всіх працівників органів внутрішніх справ. Нормативно-правова регламентація службово-трудової діяльності ОВС є базовим стосовно правового регулювання працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ.

5. Слідчий - це посадова особа, яка порушує кримінальну справу, вживає всіх передбачених законом заходів для встановлення події злочину й осіб, винних у його вчиненні. Він не є технічним виконавцем, оскільки проведення слідства вимагає від особи, яка цим займається, окрім умінь і хороших знань у різних сферах життя також здатності до абстрактного мислення й наявності творчого підходу до дорученої йому справи.

Діяльність цього працівника ОВС відбувається у надзвичайно складних умовах, як-от: (а) ненормований робочий день; (б) значні нервово-психічні навантаження; (в) велика кількість обов'язків; (г) безсистемне харчування; (д) тиск з боку керівництва; (е) контакти з кримінальними елементами та ін. Слідство належить до групи робіт з високою ймовірністю виникнення професійної деформації.

6. Вимоги, яким потрібно відповідати, щоб стати слідчим ОВС України, охоплюють: вік, освіту, стан здоров'я, наявність відповідних особистісних якостей тощо. Чим точніше й чіткіше провадитиметься відбір кандидатів і подальший розвиток професійних якостей слідчого, тим вищим буде рівень розкриття злочинів, довіра пересічних громадян до органів внутрішніх справ, а значить підвищення ефективності діяльності слідчого апарату ОВС. Необхідно опрацювати диференційований підхід до окреслення вимог, яким має відповідати працівник кожного підрозділу органів внутрішніх справ, у тому числі і їх слідчого апарату. З метою покращання підбору кандидатів на посаду слідчого ОВС потребує підтримки ідея створення кваліфікаційних комісій слідчих підрозділів. Вимоги щодо цих кандидатів слід сформулювати наступним чином: «Слідчим може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і який за своїми особистими й моральними якостями, рівнем фізичної підготовки і станом здоров'я відповідає спеціально встановленим критеріям».

7. Сучасне становище правового регулювання службово-трудової діяльності слідчого вимагає усунення прогалин і колізій, систематизації й конкретизації шляхом розроблення і прийняття закону «Про правовий статус слідчого».

Основними питаннями, які мають бути відображені в ньому: (1) загальні положення, що розкривають призначення закону; законодавство в даній сфері; принципи службово-трудової діяльності слідчого; (2) принципові засади прийняття на службу та проходження її на посаді слідчого: (а) вимоги, які встановлюються до кандидатів на посаду слідчого; (б) обмеження, які перешкоджають прийняттю особи саме на цю посаду; (в) істотні умови контракту даного кандидата з відповідним органом; (г) термін служби й умови просування по службі; (д) умови й порядок підвищення кваліфікації;(3) права й обов'язки слідчого; (4) нормування робочого дня, належна оплата праці; компенсаційні й гарантійні виплати; (5) матеріальне забезпечення й соціальний захист слідчих; (6) відповідальність слідчого ОВС.

Реалізація норм зазначеного закону сприятиме збереженню існуючого потенціалу слідчих підрозділів усіх правоохоронних органів, зміцненню їх професійного ядра, поліпшенню кадрового й матеріально-технічного забезпечення.

8. Одним з напрямків підвищення ефективності діяльності слідчого підрозділу, адаптації молодих співробітників органів внутрішніх справ до умов служби є наставництво. Необхідно досліджувати можливості ефективного впровадження наставництва в діяльність досвідчених слідчих з урахуванням часових навантажень і відповідної оплати роботи зі стажистом, розроблення сучасної системи мотивації.

9. На підставі проведеного аналізу особливостей роботи слідчих варто в Законі України «Про міліцію» навести вичерпний перелік підстав звільнення слідчого з посади. До них слід віднести: (1) власне бажання слідчого; (2) його вік; (3) вихід на пенсію за вислуги років; (4) припинення громадянства України; (5) набрання законної сили обвинувальним вироком суду; (6) визнання недієздатним або обмежено дієздатним; (7) закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами; (8) стан здоров'я працівника; (9) скорочення чисельності штатів або посади; (10) службову невідповідність на підставі рішення атестаційної комісії; (11) порушення Конституції чи законів України, актів Президента й Кабінету Міністрів України, наказів або інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів чи Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

10. Виходячи з характеру та специфіки діяльності роботу визнано слідчого такою, що проходить в умовах ненормованого робочого часу. Аргументується нагальна потреба: (а) закріпити це на законодавчому рівні; (б) встановити додаткові доплати до заробітної плати слідчого за ненормованість і переробіток; (в) визначити перелік пільг і компенсацій працівникам слідчих підрозділів органів внутрішніх справ.



СПИСОК ПРАЦЬ ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Галаван З.С. Суб'єкти трудового права та суб'єкти трудових правовідносин: співвідношення понять та змісту // Форум права. - 2007. - №1. - С.23-25.

2. Галаван З.С. Диференціація трудового права у правовому регулюванні праці працівників органів внутрішніх справ // Південноукраїнський правничий часопис. - 2008. - №2. - С. 54-56.

3. Галаван З.С. Сучасний стан нормативно-правового регулювання службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів ОВС // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. - №1. - С. 171-173.

4. Галаван З.С. Необхідність законодавчого закріплення критеріїв відповідності для кандидатів на посаду слідчого. // Науковий вісник Ужгородського університету. - 2009. - випуск №13. -С. 246-249.

5. Галаван З.С. Щодо розробки проекту закону України «Про правовий статус слідчого» // Південноукраїнський правничий часопис. - 2009. -№2. - С. 129-132.

6. Галаван З.С. Співвідношення понять суб'єкти трудового права та суб'єкти трудових правовідносин //Актуальні проблеми роботи з персоналом у правоохоронних органах. Матеріали науково-практичної конференції. м. Харків, 27 листопада 2008 р. - Харків. - С.253-257.

7. Галаван З.С. Особливості понять суб'єкти трудового права та суб'єкти трудових правовідносин // Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин. Матеріали науково-практичної конференції. м. Чернігів, 31травня -2 червня 2007 р. - Чернігів. - 2007. - С. 189-191.

8. Галаван З.С. Училище професійної підготовки працівників органів внутрішніх справ // Науково-практичний посібник. - Харків. - 2008. - розділ 2 (підрозділ 2.2.). - С.42-72.

9. Галаван З.С. Цивільний контроль за діяльністю міліції // Науково-практичний посібник. - Харків. - 2008. - розділ 1 (підрозділ 1.2.), - розділ 2, (підрозділ 2.5.).

10. Галаван З.С. Митний кодекс України // Науково-практичний коментар. - глава 18. - Харків. - 2008. - С.225-231.

11. Галаван З.С. Порядок проходження служби в органах внутрішніх справ // Навчальний посібник/ За заг. ред.., М.І. Іншина, О.М. Музичука. -Харків:Титул. - 2009. - 272с. - С.159-164.



АНОТАЦІЇ

Галаван З.С. Особливості правового регулювання праці слідчих ОВС як суб'єктів трудового права України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню правового регламентування службово-трудових відносин слідчих органів внутрішніх справ України й розкриттю його особливостей. Хоча правове регулювання службово-трудової діяльності цих працівників ОВС і є складовою частиною правового регулювання праці співробітників ОВС, ґрунтується на його принципах, йому притаманні специфічні особливості, пов'язані з функціями, виконуваними слідчими. Визначено сутність та ознаки слідчих ОВС як суб'єктів трудового права, аналізується їх правосуб'єктність, права й обов'язки, досліджується сучасний стан нормативно-правової регламентації службово-трудової діяльності працівників слідчих підрозділів органів внутрішніх справ. Виявляються особливості виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин зі слідчими ОВС. Порушується проблема їх ненормованого робочого часу й належної оплати праці.

Ключові слова: слідчий, суб'єкт трудового права, правове регулювання, службово-трудова діяльність, трудові правовідносини.



Галаван З.С. Особенности правового регулирования труда следователей ОВД как субъектов трудового права Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2009.

Диссертация посвящена исследованию правового регулирования служебно-трудовых отношений следователей органов внутренних дел Украины и раскрытию его особенностей. Хотя правовая регламентация служебно-трудовой деятельности следователей и является составной частью правового регулирования работы органов внутренних дел, основывается на его принципах, ей присущи специфические особенности, связанные с функциями, выполняемыми следователями. Исследуются сущность и признаки сотрудников ОВД как субъектов трудового права, анализируется современное состояние нормативно-правового регламентирования служебно-трудовой деятельности следователей следственных подразделений. Изучается следователь как субъект трудового права, анализируются его правосубъектность, права и обязанности. Определено что следователь - это должностное лицо, которое возбуждает уголовное дело, принимает все предусмотренные законом меры по установлению события преступления, а также устанавливает лиц, виновных в совершении преступления. Он не является техническим исполнителем, поскольку осуществление следствия требует от лица, которое этим занимается, кроме умений и хороших знаний в разных сферах жизни, также и способности к абстрактному мышлению и наличию творческого подхода.

Сделан вывод, что требования, которым нужно отвечать, чтобы стать следователем ОВД Украины, охватывают: возраст, образование, состояние здоровья, наличие соответствующих личностных качеств и т.п.. Чем точнее и четче будет производиться отбор кандидатов и дальнейшее развитие профессиональных качеств следователя, тем высшим будет уровень раскрытия преступлений, доверие граждан к органам внутренних дел, а значит повышение эффективности деятельности следственного аппарата ОВД.

Выявляются особенности возникновения, изменения и прекращения трудовых правоотношений со следователями. Поднимается проблема их ненормированного рабочего времени и надлежащей оплаты труда.

На основании проведенного исследования обосновываются конкретные предложения и рекомендации по усовершенствованию действующего законодательства в сфере регулирования работы сотрудников следственных подразделений ОВД Украины.

Ключевые слова: следователь, субъект трудового права, правовое регулирование, служебно-трудовая деятельность, трудовые правоотношения.



Galavan Z.S. Peculiarities of legal regulation of investigators' work in organs of internal affairs as subjects of Labour Law of Ukraine. - Maniscript.

Thesis for a candidate's degree by specialty 12.00.05 - labor law; social security law. - East Ukraine Volodymyr Dahl National University. - Lugansk, 2009.

Dissertation is devoted to research of legal regulation of official labour relationships of investigative organs of Ukraine and uncovering its peculiarities. Although legal regulation of official labour activity of these officers of organs of internal affairs is a part of legal regulation of officers' work in organs of internal affairs and is based on its principles, it possesses specific peculiarities, connected with investigators' functions. The work studies essence and characteristics of investigators of organs of internal affairs as subjects of Labour Law, analyses their legal personality, rights and obligations, examines present-day state of normative legal regulation of official labour activity of investigative units' officers of organs of internal affairs. It identifies origin, development and termination of labour relationships with investigators of organs of internal affairs. Dissertation raises the issue of their irregular working hours and just salary.

Key words: investigator, subject of Labour Law, legal regulation, official labour activity, labour relationships.

Размещено на Allbest.ru

...