Інституційні та договірні механізми регламентації міжнародного співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 341.35:247.3

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Інституційні та договірні механізми регламентації міжнародного співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай

Спеціальність 12.00.11. - міжнародне право

КУЛЬКО Андрій Вадимович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права та порівняльного правознавства Київського університету права Національної академії наук України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, професор

Член-кореспондент Академії правових наук України

ЗАДОРОЖНІЙ Олександр Вікторович

Інститут міжнародних відносин Київського

національного університету імені Тараса Шевченка

завідувач кафедри міжнародного права

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Дмітрієв Анатолій Іванович

Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі при Міністерстві фінансів України (м. Київ)

професор кафедри міжнародного права

кандидат юридичних наук, доцент

Єфименко Анатолій Петрович

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут міжнародних відносин науковий співробітник

Захист відбудеться 15 грудня 2009 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.10 в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.10.

Автореферат розіслано 11 листопада 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради М.О. Медведєва

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Міжнародні ріки завжди відігравали важливу роль в економічному, політичному, соціальному аспектах міжнародного життя. Природно, що вони не залишаються поза увагою міжнародного права. Норми міжнародного права регулюють більшість відносин щодо використання ресурсів міжнародних річок. Це в повній мірі стосується і Дунаю як однієї з найважливіших рік Європи, що протікає територією десяти держав континенту, є величезним транспортним шляхом, а також джерелом води, енергії, риби та інших ресурсів.

Актуальність обраної теми пов'язана з тим, що функціонування міжнародних договірних та інституційно-правових механізмів регламентації використання ресурсів Дунаю має велике значення для всіх держав європейського континенту, зокрема і для нашої держави. Україна як придунайська держава використовує річку для судноплавства, рибальства та задоволення інших господарських потреб, бере активну участь у роботі Дунайської Комісії.

Наприкінці минулого - на початку цього століття відбуваються суттєві зміни у правовому режимі Дунаю. Процеси значних політичних перетворень на європейському континенті після розпаду Радянського Союзу, СФРЮ та утворення нових незалежних держав поклали початок цим перетворенням. Суттєве розширення Європейського Союзу, входження до його складу більшості придунайських держав зумовило збільшення впливу ЄС на регламентацію відносин щодо використання ресурсів Дунаю, поширення законодавства Європейського Союзу на ці відносини, активізацію процесу гармонізації норм ЄС, Дунайської Комісії, Центральної комісії з судноплавства на Рейні, окремих придунайських держав.

В цих умовах неминучим є реформування інституційних та договірно-правових механізмів регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів ріки Дунай. Основою перетворень має стати прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї від 1948 р. як основного міжнародно-правового акту, що регулює відносини щодо використання річки. Зокрема, Дунайську Комісію, створену відповідно до Конвенції, необхідно адаптувати до нових умов так, щоб вона ефективніше виконувала свої функції. Вказані процеси, безумовно, потребують детального аналізу, надання характеристик та оцінок. Проте вони не є достатньо дослідженими в українській юридичній літературі, і однією з причин є саме те, що ці процеси відбуваються і досі, вони ще не є завершеними. Для України тема міжнародно-правової регламентації використання ресурсів Дунаю є актуальною ще й у зв'язку із процесом відновлення глибоководного суднового ходу «Дунай - Чорне море», який для нашої держави є своєрідним мостом між Європою та Азією і величезний потенціал якого необхідно використати для розвитку як придунайського регіону, так і всієї держави в цілому.

Стан дослідження теми дисертації. Наукові роботи радянських та іноземних вчених (Ю.Я. Баскін, М.В. Почкаєва, П.Г. Фандіков, В.Д. Логунов, А.С. Кокін, А.Д. Кейлін, Г. Тункін, Ф. Мартенс, А. Кокін, Л. Корбут, Д. Фельдман, Й. Кунц, Р. Джонсон, Е. Кребіль, І. Мерфі, Г. Шерман, Й. Кунц, Я. Броунлі, Р. Джонсон, Е. Кребіль, М. Хойг, Г. Єніке, А. Швабах, Дж. Шорт, М. Іон тощо), присвячені міжнародним інституційним та договірно-правовим механізмам регламентації використання ресурсів ріки Дунай, заклали серйозний фундамент для досліджень їх функціонування в умовах сьогодення. Серед сучасних дослідників варто відзначити Дж. Галамбош, Б. Фуйана, Ф. Мадая, Е. Мартіна, Х. Фюрста, Дж. Фітцморіса, Г. Екштейна, Е. Прайса, Д. МакГівелрея, В. Менселла, А. Вольфа, Дж. Деніелсона, К.-Х. Браутмана, К. Павельщика, Ю. Шаумбурга, С. Гурєєва, І. Тарасову, В. Логунова, В. Воронцова, Є. Єрьоміна, Л. Аніщенко, А. Єфименка, В. Романенка. Віддаючи належне напрацюванням цих авторів, слід зазначити про зосередженість їх робіт на окремих аспектах міжнародно-правової регламентації використання ресурсів Дунаю. Сьогодні важливо розвинути дослідження завдяки комплексному аналізу інституційних та договірних механізмів регламентації використання річки в умовах активної європейської інтеграції та співпраці придунайських держав при прийнятті нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках наукової програми Київського університету права Національної академії наук України. «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» №0108U010270

Мета і завдання дослідження. Метою наукового дослідження є визначення основних характерних рис, тенденцій розвитку, проблем та перспектив міжнародних інституційних та договірно-правових механізмів регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів ріки Дунай, знаходження оптимальних правових рішень для їх удосконалення, забезпечення відповідності сучасним умовам.

Для досягнення означеної мети були поставлені такі основні завдання:

- дослідити історію становлення інституційних та договірних механізмів регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів Дунаю, визначити основні тенденції та закономірності цього процесу, дати оцінку його впливу на сучасний механізм правового регламентації;

- сформувати цілісне бачення і виявити особливості сучасних інституційного та договірно-правового механізмів регламентації співробітництва щодо використання ресурсів ріки Дунай;

- з'ясувати вплив сучасних євроінтеграційних процесів на місце міжнародних інституційних та договірних механізмів у системі правової регламентації використання ресурсів ріки Дунай;

- здійснити аналіз міжнародно-правових актів, які регулюють використання Дунаю з навігаційними та іншими цілями та практики їх застосування, а також судових рішень, що стосуються використання ресурсів річки;

- провести дослідження міжнародно-правових аспектів проблеми співвідношення використання Дунаю з ненавігаційною метою та захисту навколишнього середовища, в тому числі на прикладі міжнародного спору з приводу гідровузла «Габчиково-Надьмарош» на угорсько-словацькій частині Дунаю, процесу його вирішення за допомогою Міжнародного суду ООН;

- проаналізувати процес відновлення глибоководного суднового ходу «Дунай - Чорне море» в українській частині дельти Дунаю в аспекті його відповідності нормам міжнародного права, надати обґрунтовану та об'єктивну оцінку правомірності дій України;

- розробити конкретні пропозиції та рекомендації щодо заходів правового характеру, які має здійснити Україна для вирішення існуючих проблем та забезпечення стабільного функціонування глибоководного суднового ходу у суворій відповідності до норм міжнародного права.

Об'єктом дослідження є міжнародні відносини щодо використання Дунаю як важливого транспортного шляху, джерела води, енергії, інших природних ресурсів. дунай правовий регламентація навігаційний

Предметом дослідження є двосторонні та багатосторонні міжнародні договори, акти міжнародних організацій, нормативно-правові акти придунайських держав, що регулюють відносини щодо використання ресурсів Дунаю, практика їх застосування, а також судові рішення, які стосуються питань використання ресурсів Дунаю.

Методологічну основу дослідження становить комплекс загальновизнаних в юридичній науці принципів і методів дослідження, які знайшли широке застосування в сучасній науці міжнародного права. При аналізі розвитку міжнародно-правового механізму регулювання використання ресурсів Дунаю застосовувався, насамперед, діалектичний метод пізнання соціальних явищ та юридичних фактів, а також історичний та природно-правовий методи. Логічний, системний та формально-юридичний методи застосовувались при розгляді особливостей сучасних інституційних та договірно-правових механізмів регламентації використання Дунаю. При дослідженні рішень Міжнародного суду ООН і міжнародних арбітражів, договірної практики та національного законодавства прибережних держав широко використовувався порівняльний метод.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що воно є одним із перших в Україні сучасних спеціальних комплексних досліджень інституційних та договірно-правових механізмів правової регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів Дунаю в умовах європейської інтеграції та трансформації режиму Дунаю, містить детальний аналіз практично всіх аспектів даної тематики. Основні наукові положення дослідження, які виносяться на захист як особистий внесок дисертанта:

Вперше у вітчизняній науці міжнародного права:

- проведено всебічне дослідження міжнародних інституційних та договірно-правових механізмів регламентації співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай, виявлені основні характерні риси, тенденції та закономірності розвитку. Доведено, що міжнародно-правове регулювання поширюється на все більшу частину аспектів використання ресурсів Дунаю, при цьому посилюється вплив норм міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних інституцій; в інституційному механізмі регламентації постійно зростає роль Європейського Союзу. Виявлено, що на сьогодні відсутні єдині міжнародно-правовий та інституційний механізми регламентації використання ресурсів Дунаю, відбувається дублювання функцій різних організацій, що має своїм наслідком та нагальну необхідність проводити гармонізацію актів; не можна ствердно говорити про міжнародно-правове забезпечення дотримання інтересів придунайських держав.

- здійснено аналіз впливу процесів європейської інтеграції на розвиток інституційних та договірно-правових механізмів регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів ріки Дунай. Встановлено, що провідне положення при удосконаленні правового регулювання використання ресурсів Дунаю займає Європейський Союз. Гармонізація норм ЄС, Дунайської Комісії, внутрішнього права придунайських держав відбувається переважно шляхом пристосування інших норм до норм права ЄС;

- на основі аналізу сучасного міжнародно-правового режиму Дунаю встановлено, що він не відповідає вимогам часу, не дозволяє забезпечити дотримання інтересів придунайських держав та потребує суттєвого вдосконалення. Основним шляхом реформування має стати прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

- надані і обґрунтовані пропозиції щодо конкретних положень, закріплення яких в новій редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї сприятиме розвитку правової регламентації навігації на річці. Зокрема, пропонується: наділити Європейський Союз членством у Дунайській Комісії з обмеженням права голосування та впливу на рішення Комісії; надати нормам, які приймаються Дунайською Комісією, статусу обов'язкових для всіх держав-членів із врахуванням положень нормативних актів ЄС та законодавства придунайських держав; поширити міжнародний режим Белградської Конвенції на весь судноплавний Дунай, включаючи і Кілійське гирло річки.

- зроблено висновок про необхідність реформування Дунайської Комісії як основного органу з регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ріки Дунай з навігаційними цілями. В якості конкретних заходів, що сприятимуть вдосконаленню Дунайської Комісії запропоновано: створити в рамках Дунайської Комісії орган по вирішенню спорів із широкими повноваженнями, зокрема, щодо розслідування обставин справи, рішення якого будуть остаточними та обов'язковими для виконання, а також розширити адміністративні повноваження Дунайської Комісії, в тому числі щодо керівництва та надання контрольних функцій при виконанні робіт по підтриманню Дунаю в судноплавному стані;

- проведено комплексний аналіз правових аспектів спорудження глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море» в українській частині дельти Дунаю, зроблено висновок про те, що відновлення глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море» в українській частині дельти Дунаю в цілому відповідає нормам міжнародного права, однак відбувалися і їх порушення, що ставить під сумнів визнання міжнародною спільнотою правомірності дій України і функціонування ходу.

- запропоновано заходи юридичного характеру, які б забезпечили дотримання інтересів України і водночас запобігли міжнародним спорам та іншим проблемам у міжнародних відносинах України. По-перше, відповідно до норм міжнародних угод та українського законодавства інформувати громадськість (українську та міжнародну) про заплановану діяльність щодо каналу та надавати її обґрунтування. По-друге, на основі Конвенції Еспо про оцінку впливу на навколишнє природне середовище у транскордонному контексті 1991 р. слід інціювати розробку та впровадження міжнародної програми комплексного моніторингу дельти Дунаю, зокрема її румунської частини; водночас при використанні дельти Дунаю для судноплавства здійснювати всі можливі заходи для уникнення шкоди навколишньому середовищу, дотримуючись норм міжнародних угод, в тому числі Орхуської Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля 1998 р. та Конвенції Еспо, а також мінімізовувати шкоду, якої не можна уникнути. По-третє, після відновлення стабільної роботи каналу слід поставити питання про юридичне закріплення за українським глибоководним судновим ходом «Дунай-Чорне море» статусу міжнародного водного транспортного шляху.

- надані пропозиції щодо вдосконалення міжнародного інституційного механізму регламентації захисту Дунаю від забруднення: заснування комплексної програми з попередження та відслідковування забруднень в рамках Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай (далі - МКЗД) з наділенням Комісії повноваженнями розслідувати випадки забруднень; наділення МКЗД судовими функціями, які повинні передбачати повноваження консультувати сторони спору, здійснювати примирення сторін спору, за взаємною згодою сторін проводити повноцінний судово-арбітражний процес.

Дістали подальший розвиток:

- проведено цілісне комплексне дослідження всіх основних аспектів міжнародно-правової регламентації використання ресурсів Дунаю в умовах реформування міжнародно-правового режиму Дунаю шляхом прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї; зроблено і обґрунтовано висновок про відсутність єдиних внутрішньо узгоджених інституційних та договірно-правових механізмів регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів ріки Дунай.

- досліджено процес вирішення спору щодо гідровузла «Габчиково-Надьмарош» в контексті його впливу на формування міжнародного інституційного та договірно-правового механізмів регламентації захисту навколишнього середовища ріки Дунай. Встановлено, що вплив виявився передусім у тому, що «попереджувальний підхід» та принцип сталого розвитку, важливість яких була доведена при розгляді справи Міжнародним Судом ООН, згодом були закріпленні в багатьох нормативно-правових актах Міжнародної Комісії із захисту ріки Дунай, а також в Основних правилах плавання на Дунаї, прийнятих Дунайською Комісією.

Особистій внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною науковою роботою. Сформульовані в ній положення та наукові результати отримані на базі особистих досліджень, критичного осмислення більш ніж двохсот шістдесяти наукових і нормативних джерел, вивчення практики Міжнародного суду ООН та міжнародних арбітражів.

Практична важливість роботи полягає в тому, що автор дослідив, проаналізував та сформулював бачення міжнародних інституційно-правового та нормативно-правового механізмів регламентації використання ріки Дунай, зробив висновок про відсутність системності та єдності у вказаних механізмах, що породжує необхідність трансформації міжнародно-правового режиму ріки Дунай.

Автор надав оцінку та сформулював власне бачення можливих змін до Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, які сприяли б розвитку дунайського судноплавства та забезпеченню інтересів України як придунайської держави. Висновки автора можуть бути використані при внесенні змін до Конвенції. Крім того, автор дослідив правові аспекти суперечки щодо спорудження та використання глибоководного суднового ходу «Дунай - Чорне море» в українській частині дельти. Автор сформулював конкретні заходи юридичного характеру, які сприяли б розв'язанню існуючих проблем та забезпеченню стабільного функціонування каналу в рамках існуючих норм міжнародного права. Крім того, автор сформував власне бачення і надав пропозиції щодо удосконалення міжнародного інституційного механізму регламентації захисту Дунаю від забруднення.

Положення, викладені в дисертації, можуть сприяти подальшому розвиткові науки міжнародного права, зокрема міжнародного річкового права, наступним дослідженням правової регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів Дунаю та інших міжнародних річок. Висновки автора можуть застосовуватись для визначення правової позиції України щодо міжнародної регламентації використання ресурсів Дунаю, зокрема, в процесі прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, при затвердженні положень нормативних актів Дунайської Комісії тощо.

Положення, викладені в дисертаційному дослідженні можуть сприяти науково-освітній роботі, використовуватись при розробці та викладанні курсу міжнародного публічного права у вищих навчальних закладах України та спецкурсів (міжнародне річкове право, міжнародне право охорони навколишнього середовища), при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднені на П'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, м. Київ, 2 березня 2007 р., доповідь опубліковано), XIV міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов» (Московський державний університет імені М.В. Ломоносова, м. Москва, 11-14 квітня 2007 р.), IV міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (Волинський державний університет імені Лесі Українки, м. Луцьк, 1-2 червня 2007 р., доповідь опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Шості осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 26-27 жовтня 2007 р., тези опубліковано), Міжнародній науковій конференції «Четверті юридичні читання» (Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова, 3-4 квітня 2008 р., тези опубліковано) .

Публікації. Основні положення та висновки дисертаційного дослідження дістали відображення у чотирьох наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, матеріалах науково-практичних конференцій та семінарів.

Структура і обсяг дисертації. Структура зумовлена предметом, метою, завданнями та логікою дослідження обраної теми. Обрано структуру дисертації, яка містить вступ, чотири розділи, що об'єднують вісім підрозділів, висновки та список використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 200 сторінок, список використаних джерел викладений на 26 сторінках, який нараховує 266 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовані актуальність обраної теми, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, визначається мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, дається характеристика теоретичним та методологічним засадам дисертаційної роботи, розкривається наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, а також зазначаються дані стосовно апробації, публікацій результатів дисертації, її структури й обсягу.

Розділ І «Основи міжнародно-правової регламентації використання Дунаю як найбільшої міжнародної ріки Європи» присвячений дослідженню розвитку та сучасного стану міжнародних інституційних та договірних механізмів регламентації використання ресурсів ріки Дунай.

У підрозділі 1.1. «Історичний розвиток міжнародно-правового режиму Дунаю від стародавніх часів до Другої світової війни» проаналізовано процес становлення механізму правової регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ресурсів Дунаю як однієї з найбільш важливих міжнародних рік Європи в економічному та політичному відношенні. Основи вказаного механізму були закладені в період з другої половини XVIII ст. до Другої світової війни. Основною тенденцією цього періоду є поступовий перехід від обмеження прав іноземних суб'єктів на річці прибережними державами до запровадження свободи судноплавства. Дослідивши процес розвитку міжнародно-правового механізму регламентації використання ресурсів ріки Дунай, автор прийшов до висновку, що досвід, набутий європейськими державами при вдосконаленні міжнародно-правової регламентації використання Дунаю у минулому, має величезне значення і тепер. Принцип свободи судноплавства, запроваджений понад шістдесят років тому, став основою сучасного правового режиму річки шляхом закріплення у Конвенції про режим судноплавства на Дунаї 1948 р. в якості основи діяльності Дунайської комісії як міжнародного органу, покликаного регламентувати міжнародне співробітництво із використання природних ресурсів ріки Дунай.

У підрозділі 1.2. «Сучасний інституційний механізм регламентації міжнародного співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай» автор досліджує основи діяльності, структуру, функції, особливості функціонування міжнародних організацій, покликаних забезпечувати ефективну співпрацю держав при використанні Дунаю як найбільшої міжнародної ріки Європи.

Основна сучасна тенденція розвитку міжнародно-правового режиму Дунаю полягає у тому, що все більше аспектів використання Дунаю стають предметом міжнародно-правового регулювання. І провідну роль в цій сфері відіграє Європейський Союз, Європейська економічна комісія ООН (далі - ЄЕК ООН), а також спеціалізовані міжнародні організації: Дунайська Комісія, Міжнародна Комісія із захисту ріки Дунай. В роботі досліджено особливості їх діяльності при регламентації використання ресурсів ріки Дунай. Зроблено висновок, що характерною рисою сучасного міжнародно-правового режиму Дунаю є відсутність єдиних міжнародно-правового та інституційного механізмів регламентації використання ресурсів ріки Дунай. Відсутність єдиного інституційного механізму проявляється у тому, що регулюванням використання ресурсів ріки Дунай займається ряд організацій, функції яких часом перетинаються, що веде до неузгодженості, протиріч у регламентації та необхідності здійснювати складний процес гармонізації. На сьогодні європейська спільнота нездатна забезпечити на належному рівні ефективну міжнародно-правову регламентацію використання ресурсів ріки при дотриманні інтересів всіх придунайських держав. Белградська Конвенція про режим судноплавства на Дунаї застаріла і потребує приведення до відповідності сучасним умовам; відповідно потребує реформування і Дунайська Комісія у зв'язку із нездатністю виконувати свої функції належним чином, недостатністю повноважень та недосконалістю організаційної структури.

У підрозділі 1.3. «Міжнародний договірно-правовий механізм регламентації використання ресурсів Дунаю» досліджуються процес укладення міжнародних договорів щодо Дунаю як найбільшої міжнародної ріки Європи, основний зміст їх положень, особливості та значення для сучасного міжнародного права.

Наголошується, що міжнародний договірно-правовий механізм регламентації використання ресурсів ріки Дунай формувався протягом століть. На сьогодні він складається з достатньо великої кількості міжнародних договорів, двосторонніх та багатосторонніх, укладених в рамках міжнародних організацій, передусім Дунайської Комісії, Міжнародної комісії з охорони ріки Дунай, Європейської економічної комісії ООН. Вказані нормативно-правові акти регулюють більшість аспектів використання ресурсів Дунаю: судноплавство, використання енергії води, захист природного середовища тощо. Важливою є і роль Європейського Союзу, акти якого займають значне місце у регламентації співробітництва у вказаних сферах. Порівняння міжнародних актів приводить автора до висновку, що в якості основоположного слід розглядати Конвенцію про режим судноплавства на Дунаї. Іншими важливими міжнародними договорами, що регулюють використання ріки Дунай є Конвенція про співробітництво щодо охорони та сталого використання ріки Дунай 1994 р., Європейська угода про найважливіші внутрішні водні шляхи міжнародного значення 1996 р., Конвенція про відповідальність при зіткненні суден внутрішнього плавання 1960 р., Конвенція про реєстрацію суден внутрішнього плавання 1965 р. тощо. Шляхом дослідження вказаних міжнародних актів, в роботі зроблено висновок про те, що вони закріпили ряд принципів міжнародного річкового права: принцип суверенітету прибережної держави щодо належної їй ділянки міжнародної ріки; принцип рівності прибережних держав щодо використання всієї течії міжнародної ріки та виключення будь-яких привілеїв однієї держави порівняно із іншими; принцип співробітництва держав при використанні міжнародної ріки; принцип справедливого використання міжнародних річок при дотриманні загальних інтересів всіх прибережних держав та специфічних інтересів кожної з них. В умовах європейської інтеграції та активізації використання водних шляхів Європи співпраця із ЄС в напрямку гармонізації норм взагалі стає однією із основних складових діяльності Дунайської Комісії. Взаємодія відбувається і при підготовці нових правових норм ЄС, які розглядаються і досліджуються Дунайською Комісією для того, щоб вона вже на етапі їх створення добивалась прийняття до уваги інтересів дунайського судноплавства, однак провідне положення все ж займає саме Європейський Союз. Такий стан речей є загрозливим для стабільного розвитку міжнародно-правового режиму Дунаю, для придунайських держав загалом і України зокрема. Одним із можливих шляхів розв'язання протиріч між нормами різних міжнародних правових актів, що діють на Дунаї, та подолання безсистемного характеру правового механізму регламентації використання ресурсів ріки в роботі зазначена гармонізація норм. Іншим заходом може стати прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

В розділі 2 «Міжнародно-правове регулювання навігації на Дунаї» досліджуються інституційні та договірно-правові механізми міжнародного співробітництва щодо використання Дунаю як найбільшого судноплавного шляху Європи, а також міжнародно-правові аспекти процесу відновлення глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море».

Підрозділ 2.1. «Міжнародно-правове співробітництво з розвитку дунайського судноплавства» присвячений питанням діяльності держав та міжнародних організацій при співпраці в регламентації судноплавства, проведено аналіз міжнародних договорів, що регламентують навігацію на Дунаї, досліджено практику їх застосування. Міжнародно-правове співробітництво з розвитку дунайського судноплавства відбувається завдяки активним зусиллям держав басейну Дунаю, міжнародних організацій (передусім, Дунайської Комісії, Центральної комісії судноплавства по Рейну (далі - ЦКСР), Європейської економічної комісії ООН), Європейського Союзу. Його договірною основою є Белградська Конвенція про режим судноплавства на Дунаї 1948 р., укладено ряд інших міжнародних багатосторонніх та двосторонніх договорів, діють акти ЄС, ЄЕК ООН. Однак сучасні міжнародні інституційні та договірні механізми регламентації використання Дунаю з метою судноплавства не здатні виконувати свої функції належним чином. В ході дослідження автор виявив наступні актуальні проблеми. По-перше, відсутня єдина чітко структурована система міжнародної договірно-правової регламентації співробітництва держав при використанні Дунаю для судноплавства. По-друге, мають місце недоліки у роботі Дунайської Комісії при регламентації судноплавства. По-третє, загрозливим є привілейоване положення Європейського Союзу при гармонізації норм щодо судноплавства. Зроблено висновок, що вирішення вказаних проблем можливо за допомогою активізації роботи з гармонізації норм міжнародного права, які регламентують судноплавство на Дунаї, завершення процесу узгодження норм, прийнятих в рамках Дунайської Комісії та ЦКСР, прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

У підрозділі 2.2 «Правові аспекти спорудження глибоководного суднового ходу «Дунай - Чорне море» в українській частині дельти Дунаю» здійснено всебічний міжнародно-правовий аналіз спорудження суднового ходу (далі - ГСХ) «Дунай - Чорне море», досліджено процес врегулювання проблеми, пов'язаної із потенційною загрозою навколишньому середовищу, а також україно-румунської суперечки з приводу реалізації проекту ГСХ. Шляхом всебічного дослідження правових аспектів процесу спорудження ГСХ, міжнародної суперечки між Україною та Румунією щодо його правомірності, спроб вирішення проблеми за допомогою міжнародних організацій зроблено висновок, що в цілому проект відповідає нормам міжнародного права та законодавства України. Однак при втіленні ідеї спорудження ГСХ «Дунай - Чорне море» було допущено ряд помилок, що дало приводи противникам проекту заявляти про порушення норм не лише законодавства України, а і міжнародних угод, стороною яких є Україна. В роботі зроблено висновок про необхідність здійснення наступних заходів, в тому числі юридичного характеру, які забезпечать дотримання інтересів України та запобігатимуть можливим міжнародно-правовим спорам. По-перше, відповідно до норм міжнародних угод та норм українського законодавства слід інформувати громадськість про заплановану діяльність щодо каналу та надавати її обґрунтування. По-друге, варто ініціювати розробку та впровадження міжнародної програми комплексного моніторингу дельти Дунаю, зокрема і її румунської частини, при використанні дельти Дунаю для судноплавства здійснювати всі можливі заходи для уникнення шкоди навколишньому середовищу, дотримуючись норм міжнародних угод, зокрема, Орхуської Конвенції та Конвенції Еспо, а також мінімізовувати шкоду, якої не можна уникнути. По-третє, після відновлення стабільної роботи каналу необхідно поставити питання про юридичне закріплення за українським глибоководним судновим ходом «Дунай - Чорне море» статусу міжнародного водного транспортного шляху, а також включення ГСХ до територіальної сфери дії Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

Розділ 3 «Міжнародно-правові основи регламентації ненавігаційного використання ріки Дунай» присвячений дослідженню інституційних та договірно-правових механізмів регулювання міжнародного співробітництва при господарському використанні природних ресурсів ріки Дунай, а також міжнародно-правовим аспектам охорони природного середовища Дунаю. Наголошується, що несудноплавне використання вод Дунаю було започатковано після Другої світової війни придунайськими державами, які в Белградській конвенції про режим судноплавства на Дунаї передбачили серед повноважень Дунайської Комісії складання загального плану основних робіт на Дунаї, в тому числі і щодо застосування енергії води. Міжнародно-правові аспекти співробітництва придунайських держав у вказаній галузі досліджено на прикладі проекту гідровузла «Габчиково-Надьмарош». Проаналізовано причини і наслідки угорсько-словацького спору щодо гідровузла, який виник у зв'язку із відмовою Угорщини завершувати роботи по проекту через побоювання завдати шкоди природному середовищу придунайських територій. Досліджено процес розгляду справи у Міжнародному суді ООН, що мав велике значення для міжнародного права в цілому як один із перших в історії розгляд МС ООН справи, пов'язаної із проблемами захисту навколишнього середовища. Фактично спір між Угорщиною та Словаччиною з приводу проекту гідровузла «Габчиково-Надьмарош» виявив проблеми співвідношення між необхідністю захисту навколишнього середовища та розвитком господарства для задоволення людських потреб. Було продемонстровано, що ці проблеми можуть бути врегульовані за допомогою міжнародного права і такого його основоположного механізму як Міжнародний суд ООН. Важливо також і те, що Міжнародний суд ООН у своєму рішенні підтвердив важливість «попереджувального підходу» в сфері захисту навколишнього середовища та концепції сталого розвитку як компоненту цього підходу. В роботі наголошується, що справа «Габчиково-Надьмарош» ще раз підкреслила правильність підходу, відповідно до якого загрози навколишньому середовищу, які виникають в контексті господарських проектів, направлених на економічний розвиток, повинні тлумачитись не лише в сенсі їх існування чи відсутності, а і в сенсі того, як їх можна попередити чи зменшити.

В підрозділі 3.2 «Міжнародно-правове регулювання охорони природного середовища ріки Дунай» проаналізовано міжнародні інституційні та договірні механізми регламентації міжнародного співробітництва із захисту ріки Дунай від забруднення, зроблені висновки щодо можливих заходів юридичного характеру, які сприятимуть уникненню, попередженню та зменшенню рівня забрудненості.

Наголошується, що високий рівень забрудненості Дунаю вимагає рішучих дій від держав басейну річки, в тому числі і правового характеру. Однак на практиці цього не відбувається. Всі держави басейну Дунаю без виключення віддають перевагу розвитку господарства перед захистом екології ріки. Очевидно, що чинні міжнародні договори та існуючі міжнародні організації не виконують свої функції належним чином. Необхідно покращити роботу щодо знаходження винних у забрудненні Дунаю. Можливим виходом з такого становища, на думку автора, стало б заснування комплексної програми з попередження і відслідковування забруднень в рамках Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай. При цьому повноваження МКЗД слід розширити, надати їй повноваження не лише загального спостереження, а і виявлення конкретних джерел забруднення з належною організацією та фінансуванням відповідних груп спостерігачів. Одночасно із цим варто наділити МКЗД повноцінними судовими функціями. Це не лише б підняло вагу, авторитет, ефективність діяльності організації при захисті Дунаю, а і дозволило б забезпечити розгляд справ щодо забруднення Дунаю тим органом, який безпосередньо займається захистом ріки.

В розділі 4 «Трансформація міжнародно-правового режиму судноплавства на Дунаї в умовах європейської інтеграції» досліджується реформування міжнародного договірно-правового механізму, проаналізовано процес прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, надані пропозиції щодо внесення змін до Конвенції, які сприятимуть розвитку правового регулювання судноплавства на Дунаї.

В підрозділі 4.1. «Реформування міжнародно-правового механізму регламентації використання Дунаю як передумова розвитку дунайського судноплавства» наголошено на тому, що постійне підвищення ролі Європейського Союзу в регулюванні використання ресурсів Дунаю призводить до пропорційного зменшення не лише ролі окремих держав, а і Дунайської Комісії. Норми права ЄС як норми прямої дії мають пріоритет над внутрішнім законодавством держав. Сучасний процес активної гармонізації нормативних актів при зростанні ролі ЄС та відсутності єдиного внутрішньо узгодженого міжнародного договірно-правового механізму регламентації використання ресурсів Дунаю має у значній мірі односторонній характер. Незважаючи на достатньо активне співробітництво між ЄС та Дунайською Комісією, пристосовувати свої норми доводиться саме останній. На думку автора, в сфері судноплавства як найважливішій сфері використання Дунаю, що підлягає міжнародному регулюванню, каталізатором позитивних перетворень має стати прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї. Крім Додаткового протоколу 1998 р., про який було зазначено вище, за майже 60-річну новітню історію дунайського судноплавства інші необхідні зміни до чинної Конвенції практично не вносились, незважаючи на те, що проблему вдосконалення цього міжнародного акту держави-члени Дунайської Комісії обговорюють вже понад десять років і протягом шести років ведуться перемовини та консультації з конкретних питань. Очевидно, що зміни, відображені в новій редакції Конвенції, повинні бути радикальними. Роки діяльності Дунайської Комісії продемонстрували, що частина положень застаріла, а частина фактично не виконується.

Підрозділ 4.2. «Нова редакція Конвенції про режим судноплавства на Дунаї - основний засіб вдосконалення інституційного та міжнародно-правового механізму регламентації використання річки» присвячений процесу внесення необхідних змін до основного міжнародного нормативно-правового акту, що регулює співробітництво із використання ресурсів ріки Дунай.

Виходячи з того, що сучасні міжнародні інституційні та договірно-правові механізми регламентації використання Дунаю з метою судноплавства нездатні відповідати на ті виклики, які постають сьогодні, назріла необхідність у перетвореннях. Основним інструментом реформування міжнародно-правового режиму річки має стати прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, що заплановане на кінець 2009 року. Проаналізувавши пропозиції щодо конкретних норм, які підтримуються більшістю придунайських держав при роботі в рамках підготовчого комітету по перегляду Конвенції, автор прийшов до наступних висновків. Проект нової редакції Конвенції містить ряд позитивних нововведень, але і не позбавлений недоліків. Значні зміни очікують організаційну структуру Дунайської Комісії. Автор вважає, що в проекті нової редакції Конвенції закріплено певний розумний компроміс щодо критеріїв відбору кандидатів на найвищі посади. Встановлені правила повинні дозволити досягти баланс і дотримуватись рівності серед держав-членів Дунайської Комісії. Підхід, відображений в проекті Конвенції щодо порядку прийняття рішень, також видається авторові оптимальним. Беручи до уваги склад Дунайської Комісії, прийняття найбільш важливих рішень консенсусом дозволить забезпечити дотримання інтересів всіх придунайських держав. Щоправда, з іншого боку, закріплення відповідних положень може призвести до того, що процес прийняття рішень буде дещо ускладненим та більш тривалим. Для України важливо зберегти принцип консенсусу при прийнятті рішень про зміни до Конвенції, а також щодо найбільш важливих рішень і в новій редакції, оскільки лише він може забезпечити врахування інтересів та позиції України в ситуації, коли більшість держав-членів Комісії є членами Європейського Союзу. На відміну від чинної Конвенції, в проекті нової редакції більш детально врегульовані права суден, що плавають Дунаєм, конкретизовані вимоги, які до них пред'являються, та покращено становище транзитних суден. Безперечно прогресивною рисою проекту нової редакції Конвенції є і детальне регулювання вимог щодо суден, що дозволить підвищити рівень безпеки судноплавства. Введення обов'язкових єдиних стандартів щодо суднових документів стане великим кроком до їх взаємного визнання при плаванні суден на Дунаї, Майні та Рейні, що, у свою чергу, обов'язково призведе до активізації судноплавства.

Шляхом ретельного дослідження міжнародного інституційного механізму регламентації використання Дунаю з метою судноплавства, тенденцій його розвитку, проблем та недоліків автор виробив пропозиції щодо норм, закріплення яких у новій редакції Конвенції сприятиме розвитку судноплавства на Дунаї та забезпечить дотримання інтересів України. Прийняття нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї повинно стати важливим кроком на шляху до вдосконалення міжнародно-правового регулювання використання річки як найбільшого внутрішнього водного шляху континенту в умовах розширення Європейського Союзу та активізації співпраці між Сходом та Заходом Європи, а також сприяти вирішенню проблем, викликаних відсутністю єдиного договірно-правового механізму регламентації міжнародного співробітництва у сфері дунайського судноплавства.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення конкретного наукового завдання, що виявляється в дослідженні інституційних та договірних механізмів регламентації міжнародного співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай. Висновки, яких дійшов дисертант в результаті дослідження, підсумовані наприкінці кожного розділу роботи. Серед висновків, що зроблені в дисертації, найважливішими є такі.

1. Міжнародні інституційні та договірно-правові механізми регламентації міжнародного співробітництва з використання ресурсів ріки Дунай формувалися протягом багатьох років і сьогодні функціонують на основі принципу свободи судноплавства. Дослідженням встановлені характерні риси вказаних механізмів на сьогоднішньому етапі їх розвитку. По-перше, міжнародно-правове регулювання поширюється на все більшу частину аспектів використання ресурсів Дунаю. В інституційному механізмі регламентації постійно зростає роль Європейського Союзу, що пояснюється обов'язковістю його норм для більшості придунайських держав, які вже входять до складу ЄС. По-друге, на сьогодні немає єдиних міжнародно-правового та інституційного механізмів регламентації використання ресурсів Дунаю; дублювання функцій різних організацій має своїм наслідком та нагальну необхідність проводити гармонізацію актів. По-третє, сьогодні не можна ствердно говорити про міжнародно-правове забезпечення дотримання інтересів придунайських держав. Основний міжнародно-правовий акт, який регламентує навігацію на річці - Белградська Конвенція про режим судноплавства, - в її сьогоднішньому вигляді нездатна сприяти цьому і має бути реформована шляхом прийняття нової редакції. Крім того, має бути активізована робота з гармонізації норм міжнародного права, які регламентують судноплавство на Дунаї, зокрема щодо узгодження норм Дунайської Комісії та Центральної комісії судноплавства на Рейні.

2. Проект нової редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї, що має бути затверджений до кінця 2009 року, передбачає значні перетворення у міжнародно-правовому режимі судноплавства на Дунаї. Суттєві зміни очікують організаційну структуру Дунайської Комісії. Норми, що містяться в проекті, на думку автора, підвищать ефективність її функціонування, дозволять досягти балансу і дотримуватись рівності серед держав-членів Дунайської Комісії. Зміниться і підхід щодо порядку прийняття рішень в Комісії. Прийняття найбільш важливих рішень консенсусом повинно забезпечити дотримання інтересів всіх придунайських держав, сприяти знаходженню компромісів. Ускладниться та стане більш тривалим прийняття рішень, які можуть викликати суперечки.

3. В новій редакції Конвенції про режим судноплавства на Дунаї повинні бути закріплені положення, що сприятимуть розвитку правової регламентації навігації на річці. Зокрема, Європейський Союз має бути наділений членством у Дунайській Комісії з обмеженням права голосування та впливу на рішення Комісії. Норми, які приймаються Дунайською Комісією, повинні отримати статус обов'язкових для всіх держав-членів із врахуванням положень нормативних актів ЄС та законодавства придунайських держав. Крім того, міжнародний режим Белградської Конвенції має бути поширений на весь судноплавний Дунай, включаючи і Кілійське гирло річки.

4. Дунайська Комісія як основний орган з регламентації міжнародного співробітництва щодо використання ріки Дунай з навігаційними цілями повинна бути суттєво реформована в організаційному відношенні. В якості конкретних заходів, що сприятимуть вдосконаленню Дунайської Комісії запропоновано: створити в рамках Дунайської Комісії орган по вирішенню спорів із широкими повноваженнями, зокрема, щодо розслідування обставин справи, рішення якого будуть остаточними та обов'язковими для виконання, а також розширити адміністративні повноваження Дунайської Комісії, в тому числі щодо керівництва та надання контрольних функцій при виконанні робіт по підтриманню Дунаю в судноплавному стані.

5. При реформуванні міжнародно-правового режиму Дунаю для України, яка на відміну від більшості придунайських держав, не є членом Європейського Союзу, важливо зберегти широке застосування принципу консенсусу при роботі Дунайської Комісії. Це дозволить нашій державі досягати врахування її позиції при розгляді можливих шляхів вирішення сучасних проблем міжнародно-правового регулювання судноплавства на Дунаї, прийнятті рішень органами Дунайської Комісії.

6. Для України одним з найбільш актуальних питань, пов'язаних із використанням Дунаю, є питання функціонування глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море», що може принести значну користь не лише нашій державі, а і розвитку дунайського судноплавства в цілому. Ретельно проаналізувавши міжнародно-правові аспекти процесу спорудження ГСХ, автор зробив висновок, що в цілому проект відновлення глибоководного суднового ходу «Дунай-Чорне море» відповідає нормам міжнародного права, внутрішньому законодавству та міжнародним зобов'язанням України. Проте, претензії Румунії та міжнародних інституцій до України щодо неправомірності окремих дій щодо ГСХ мають під собою підстави.

7. Автор висловлює наступні пропозиції щодо заходів, здійснення яких, по-перше, забезпечить дотримання інтересів України при функціонуванні ГСХ, а по-друге, запобігатиме міжнародно-правовим спорам. Держава повинна виконувати свої міжнародні зобов'язання і норми багатосторонніх міжнародних угод, зокрема, в аспектах застосування попереджувального підходу, мінімізації шкоди, а також участі громадськості при прийнятті рішень, які стосуються навколишнього середовища. Автор вважає, що Україні варто ініціювати розробку та впровадження міжнародної програми комплексного моніторингу дельти Дунаю, в тому числі румунської частини, на якій постійно виконуються потенційно небезпечні для навколишнього середовища роботи. Крім того, Україна повинна добиватись надання глибоководному судновому ходу «Дунай - Чорне море», який може мати велике значення для всієї Європи, статусу міжнародного водного транспортного шляху, зокрема, шляхом включення ГСХ до територіальної сфери дії Конвенції про режим судноплавства на Дунаї.

8. Для Дунаю характерний незадовільний стан навколишнього природного середовища. Основною проблемою є те, що в час активної господарської діяльності міжнародний інституційний механізм регламентації захисту навколишнього середовища Дунаю (до якого входять Міжнародна комісія із захисту ріки Дунай, Європейська економічна комісія ООН, Дунайська Комісія, Європейський Союз), незважаючи на дію ряду багатосторонніх договорів у цій сфері, на жаль, не здатен в достатній мірі вирішити екологічні проблеми Дунаю.

9. Шляхом дослідження діяльності держав та міжнародних організацій, практики застосування міжнародних актів в галузі захисту навколишнього середовища, автор пропонує кроки для удосконалення інституційного механізму регламентації захисту навколишнього середовища. Перспективним може стати заснування комплексної програми з попередження та відслідковування забруднень в рамках Міжнародної комісії із захисту ріки Дунай (яка повинна бути наділена повноваженнями розслідувати випадки забруднень). Крім того, автор вважає за доцільне надати МКЗД також і судові функції: консультування сторін спору при арбітражному процесі, примирення сторін, проведення повноцінного судово-арбітражного процесу.

10. В процесі розвитку міжнародної регламентації захисту навколишнього середовища Дунаю значну роль зіграв спір між Угорщиною та Словаччиною (Чехословаччиною) з приводу проекту гідровузла «Габчиково-Надьмарош». Розгляд справи Міжнародним Судом ООН сприяв перетворенням в інституційному та міжнародно-правовому механізмі захисту навколишнього середовища Дунаю. Після підтвердження Судом важливості застосування «попереджувального підходу», принципу сталого розвитку, вони стали одними з найважливіших принципів функціонування Міжнародної Комісії із захисту ріки Дунай. Крім того, відбулось їх закріплення в Основних правилах плавання на Дунаї, прийнятих Дунайською Комісією.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Основні положення дисертації були викладені в таких роботах:

Статті у фахових виданнях:

Кулько А. В. Угорсько-словацький спір щодо гідровузла «Габчиково-Надьмарош» та міжнародне право / А. В. Кулько // Український часопис міжнародного права. - 2006 - №1 . - С. 136-147.

Кулько А. В. Розгляд справи «Габчиково-Надьмарош» у Міжнародному Суді ООН: передумови, процес, значення для міжнародного права / А. В. Кулько // Український часопис міжнародного права. - 2007 - №3 . - С. 45-56.