SUMMARY

Krasnostup G.M. Organizational and legal fundamentals of regulating social relations as to software. - Manuscript.

Dissertation for a Candidate of Legal sciences degree (PhD); specialty: 12.00.07 (administrative law and proceeding); financial law; information law. National University of State Tax Service of Ukraine, Irpin', 2009.

This dissertation is one of first special monographic research papers in Ukraine dealing with legal regulation of social relations relative to computer programs (software) as an institute of information law. By means of analyzing historical pre-conditions of social and legal regulation of social relations as to software and studying the place of social relations as to software in the system of the legal regulation, the scientific idea that software is a prominent factor in formation of information society has been substantiated. The phenomenon of a computer program as a subject of different branches of law has been studied. The necessity of defining the social relations in relation to software as an inter-branch complex institute on the basis of particular branch institutes in information law has been proved. In the dissertation certain attention was paid to the directions of state regulation in the field of software usage. It was shown that it is necessary to apply systematization of information legislation by means of codification, taking regulation of social relations as to computer programs into obligatory account.

Farsighted ways of reforming the information legislation concerning regulation of social relations as to software have been suggested, on the basis of which the propositions regarding provisions of the project of the Information Code of Ukraine have been formulated.

Key words: information law, information, computer program, software, inter-branch complex institute of law.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що наша держава перебуває на новому етапі свого розвитку, коли виникла потреба вирішувати важливі завдання стосовно приєднання України до Європейського Співтовариства, світової інформаційної цивілізації та культури, в якому активно розвивається інформаційне суспільство. Широке впровадження комп'ютерних, електронних, інформаційних і комунікаційних технологій сприяло виникненню унікальних можливостей для масового активного та ефективного розвитку знань людини та суспільства.

Розвиток електронно-обчислювальної техніки дозволяє обробляти великі обсяги інформації для прийняття рішень, у тому числі органами державної влади. Наша держава довгий час вважалася однією з провідних держав у сфері комп'ютерного програмування поряд із США, Японією, Німеччиною та Англією. І донині Україна входить у першу двадцятку країн за кількістю розробників комп'ютерних програм. Але серед українських компаній за ознакою обсягів виробництва та розповсюдження програмного забезпечення немає компаній на зразок американської Microsoft.

Без комп'ютерних програм не можна уявити інформаційного суспільства. Так, комп'ютерні інформаційні технології - це не речі, а засоби, що за певних умов через усвідомлення їх як ресурсу прирівнюються до складових національної безпеки, а саме: втрата фахівців, зокрема, у сфері комп'ютерного програмування, у зв'язку із їх виїздом на постійне місце проживання та роботи за межі країни; втрата фінансових ресурсів, пов'язаних із скоєнням різних правопорушень, у тому числі злочинів; економічні втрати, зокрема, пов'язані з „промисловими секретами”.

Зазначену проблему визнано на державному рівні. Так, у Законі України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” йдеться про необхідність підготовки та прийняття Інформаційного кодексу України, куди потрібно, зокрема, включити розділ про правову охорону прав щодо змісту комп'ютерних програм. Проте центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики в інформаційній та видавничій сферах робочої групи з підготовки зазначеного проекту створено не було, а питанню адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у цьому законі приділено недостатньо уваги.

У зв'язку з цим поняття комп'ютерної програми підлягає ретельному та зваженому аналізу в правовому аспекті, результати якого необхідно використати під час формування правових засад у проекті Інформаційного кодексу України.

Необхідно зазначити, що рівень наукових розробок у цій сфері є недостатнім. У межах вітчизняної наукової школи інформаційного права та правової інформатики окремі питання стосовно комп'ютерних програм висвітлено у працях К.І. Бєлякова, В.М. Брижка, В.Д. Гавловського, В.В. Гриценка, М.В. Гуцалюка, В.І. Жукова, Р.А. Калюжного, О.В. Кохановської, І.В. Арістової, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, В.М. Машукова, а також зарубіжних учених А.Б. Гельба, В.О. Копилова, І.Л. Бачило.

Більшість публікацій вітчизняних та зарубіжних учених присвячено лише цивільно-правовому аспекту охорони комп'ютерних програм. В аспекті кримінального-права досліджено обставини злочинів щодо комп'ютерних програм та їх попередження.

Не зменшуючи ролі та значущості робіт вказаних науковців, необхідно визнати, що в Україні до цього часу немає спеціальних монографічних досліджень стосовно визначення організаційних та правових засад правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм, які формуються в інформаційному праві, а тим більше з питань визнання їх ролі у формуванні інформаційного суспільства.

Саме актуальність, науково-теоретична і практична важливість проблеми, її недостатнє вивчення і обґрунтування в Україні зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано у контексті наукового супроводження правового забезпечення реалізації основних положень Національної програми інформатизації, затвердженої Законом України „Про Національну програму інформатизації”, та Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки, затверджених Законом України від 9 січня 2007 року № 537-V, як один із напрямів державної політики в інформаційній сфері.

Дисертацію виконано відповідно до напрямів досліджень Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України: „Удосконалення органіційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об'єктів інтелектуальної власності” (державний реєстраційний номер 0104U006032) та „Організація інформаційно-аналітичної підтримки прийняття рішень в плануванні податкових надходжень” (державний реєстраційний номер 0105U003869).

Мета і завдання дослідження.

Мета дослідження полягає у розробці системи знань щодо суспільних відносин і засобів правового регулювання щодо інформаційних технологій взагалі та комп'ютерних програм зокрема.

Зазначена мета обумовила постановку та пошук оптимальних шляхів вирішення таких завдань:

- визначити місце суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у системі правового регулювання;

- дослідити історичні передумови публічно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм;

- обґрунтувати наукову позицію щодо місця комп'ютерних програм як визначального чинника формування інформаційного суспільства;

- дослідити теоретико-правові підходи щодо визначення поняття „комп'ютерна програма” та її місця в інформаційних правовідносинах;

- обґрунтувати взаємозв'язок комплексного інституту - права інтелектуальної власності з інформаційним правом стосовно комп'ютерних програм;

- визначити комп'ютерну програму як особливий вид нематеріальних активів;

- визначити комп'ютерну програму як предмет суспільних відносин в інформаційному праві;

- здійснити аналіз системи управляння з боку держави у сфері створення, розповсюдження та застосування комп'ютерних програм;

- обґрунтувати потребу у визначенні суспільних відносин, які виникають у сфері правового регулювання щодо комп'ютерних програм як правового феномену;

- сформувати концептуальні положення системного регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм.

Об'єктом дослідження визначено суспільні відносини організаційного та правового регулювання щодо комп'ютерних програм.

Предметом дослідження є організаційні та правові засади регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм.

Методи дослідження. В основу дослідження була покладена раціональна сукупність методів і прийомів теорії пізнання, а системний підхід до їх застосування дав можливість дослідити проблеми у єдності їх соціального змісту і юридичної форми. У процесі дослідження використовувався також діалектичний метод (загальний метод пізнання соціально-правових явищ та їх суперечностей, розвитку та змін), а також похідні від нього методи і прийоми пізнання.

За допомогою діалектичного методу комп'ютерна програма розглядалася за загальною моделлю „набір інструкцій, виражених у формі, придатній для зчитування комп'ютером - відомості або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді - комп'ютерна інформація - інформація - предмет суспільних відносин в інформаційному праві”. Це дозволило розглянути комп'ютерну програму як предмет інформаційних правовідносин, який перебуває в процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі предметів інформаційного права (підрозділи 1.2, 1.3, 2.5, розділ 3).

Соціологічний метод дозволив розкрити суспільні умови функціонування правових інститутів та норм, що їх створюють (підрозділи 2.5, 3.2).

Крім загальних методів, дисертантом було використано приватно-наукові методи пізнання.

У межах зазначеного методологічного підходу використано також історико-правовий метод, що дозволило змінити зміст поняття „комп'ютерна програма” в конкретних історичних умовах, динаміку його розвитку та відображення у нормативно-правових актах (підрозділ 1.1).

Формально-юридичний метод забезпечив здійснення обробки правового матеріалу (розділ 2).

За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалося регулювання інформаційних відносин щодо комп'ютерних програм у різних країнах. На цій методологічній основі здійснювався збір, обробка та аналіз емпіричного матеріалу. Під час дослідження ситуативно застосовувалися також інші загальнонаукові методи, традиційні для сучасної юридичної науки (підрозділ 2.4).

Критичний метод дозволив з'ясувати, наскільки організаційні та правові засади регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм відповідають сучасним потребам України, а також яких змін потребує чинне законодавство, що регулює цю сферу правовідносин (підрозділи 3.2, 3.3).

При підготовці дисертації були використані результати науково-дослідних розробок за участю дисертанта. Емпіричною базою дослідження є чинне законодавство України, законодавство зарубіжних країн. У процесі дослідження опрацьовувалася також монографічна та навчальна література, у тому числі й іноземна.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробленні ряду нових аспектів важливої проблеми - необхідності удосконалення правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм, а дисертація є комплексним дослідженням організаційних та правових засад суспільних відносин у зазначеній сфері.

Наукова новизна визначається також досягнутими у процесі вирішення поставлених завдань положеннями, які запропоновані дисертантом особисто та містять елементи новизни, зокрема:

вперше:

- визначено та обґрунтовано місце комп'ютерних програм як предмета суспільних відносин в інформаційному праві;

- запропоновано теоретичне співвідношення таких понять, як „інформація”, „комп'ютерна інформація” та „комп'ютерна програма”;

- обґрунтовано потребу у визначенні суспільних відносин щодо комп'ютерних програм як правового феномену;

удосконалено:

- науковий підхід до визначення структури комп'ютерної програми;

- практичні рекомендації щодо здійснення управління з боку держави у сфері застосування комп'ютерних програм;

- концептуальні положення системного регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм;

набули подальшого розвитку:

- уявлення про історичні передумови публічно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм;

- теоретико-правові підходи до визначення поняття „комп'ютерна програма”, її місця в інформаційних правовідносинах;

- теорія гіперсистем стосовно перерозподілу сфери нормативного регулювання між окремими галузями права;

- ідея про взаємозв'язок комплексного інституту - права інтелектуальної власності з інформаційним правом стосовно комп'ютерних програм;

- наукова думка, відповідно до якої комп'ютерні програми є визначальним чинником формування інформаційного суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення, висновки та пропозиції проведеного наукового дослідження свідчать про певний внесок дисертантом свого наукового доробку в сферу розвитку організаційних та правових засад регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм в Україні, а також створює основу для подальшого поглибленого теоретичного вивчення специфіки правового забезпечення відповідних суспільних відносин.

Одержані результати дослідження використані:

- у практичній роботі відділу законодавства про інформацію Департаменту соціального, трудового та гуманітарного законодавства Міністерства юстиції України, зокрема під час участі дисертанта у міжвідомчих робочих групах з підготовки законопроектів;

- як частина науково-дослідної роботи за темою „Удосконалення органіційно-управлінської та правової інфраструктури детінізації сфери обороту об'єктів інтелектуальної власності” (акт впровадження від 5 лютого 2005 року);

- при викладанні лекцій в Академії прокуратури України з курсу „Інформаційні технології в прокурорській діяльності” за темою „Загальні, основні положення інформаційного права щодо інформатизації в прокурорській діяльності України”, а також при підготовці навчальної програми, планів практичних занять з курсу „Інформаційні технології в прокурорській діяльності” (акт впровадження від 4 грудня 2006 року).

Разом з тим окремі теоретичні положення дисертації можуть бути застосовані в навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін „Інформаційне право України”, „Інформаційна безпека”, „Адміністративне право України”, „Правова інформатика” та ін. Зміст окремих положень дисертації може стати підґрунтям для подальших наукових досліджень.

Особистий внесок. Наукові дослідження, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані дисертантом самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані наукові праці, у дисертації не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації, розроблені в процесі дослідження, обговорювалися на розширеному засіданні кафедри адміністративного та фінансового права Національного університету державної податкової служби України. Окремі положення дисертації доповідалися на: ІІ Всеукраїнській конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Крок у майбутнє” (22-24 травня 2002 року, Київський національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”, м. Київ); Міжвузівській науково-практичній конференції „Податкова політика України та механізми її реалізації в податковому кодексі” (23-24 травня 2005 року, Національний університет державної податкової служби України, м. Ірпінь); Міжнародній науково-практичній конференції „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до Світового Співтовариства” (24-25 листопада 2005 року, Академія митної служби України, м. Дніпропетровськ); Республіканській науково-практичній конференції „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (18-19 травня 2006 року, Волинський державний університет ім. Лесі Українки, м. Луцьк); Міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука” (16-17 травня 2008 року, Сумський національний аграрний університет, м. Суми).

Публікації. Основні результати дослідження - положення, висновки, пропозиції, практичні рекомендації, відображено у 13 наукових працях, з них: 8 наукових статей, опубліковано у журналах, що входять до переліку наукових фахових видань, затверджених ВАК України, та 5 тез виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація містить вступ, три розділи, що складаються з 11 підрозділів, висновки, додатки, список використаних джерел (208 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 185 сторінок, з яких 160 сторінок - основна частина.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, ступінь наукової розробки проблеми, вказується на зв'язок роботи з науковими програмами, визначається мета та завдання дослідження, його об'єкт, предмет, методи дослідження, показано наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення отриманих у процесі дослідження результатів, ступінь їх апробації.

Розділ 1 „Суспільні правовідносини щодо комп'ютерних програм як об'єкт наукового дослідження в інформаційному праві” складається з трьох підрозділів і висновків до розділу.

У першому підрозділі „Історичні передумови правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм” висвітлено результати аналізу світового досвіду дослідження „суспільних відносин щодо комп'ютерних програм”. При цьому зазначається, що дане поняття та його особливості виникли в другій половині ХХ століття.

Разом з тим дисертантом наголошується, що процес глобальної комп'ютеризації набуває ознак явища соціального значення, яке можна розглядати з різних сторін. Визнання комп'ютеризації як соціально значущого явища ставить перед суспільством завдання виявлення тих наслідків, які супроводжують цей феномен.

З появою нових інформаційних технологій, заснованих на впровадженні електронно-обчислювальної техніки, засобів зв'язку, систем телекомунікації, комп'ютерна програма стає усвідомленим суспільством атрибутом суспільних відносин.

Під час проведеного дослідження визначено історичні передумови правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм і місце суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у системі правового регулювання.

У другому підрозділі „Комп'ютерні програми та інформація як визначні чинники формування інформаційного суспільства” зазначається, що комп'ютерна техніка, а відповідно й програмування змінюються швидкими темпами. Водночас змінюються і суспільні відносини щодо комп'ютерних програм. Наголошується, що розвиток комп'ютерних програм було визнано одним із головних чинників формування інформаційного суспільства та необхідності правового регулювання його інститутів.

Аналізуючи роботи зарубіжних та українських теоретиків зазначається, що інформація та комп'ютерна програма певною мірою є взаємозалежними: комп'ютерна програма може містити, створювати, збирати, зберігати, застосовувати та поширювати певну інформацію, а інформація за формою збереження (за ознакою виду носія) може бути комп'ютерною.

Таким чином, в інформаційному праві комп'ютерну програму можна розглядати як різновид комп'ютерної інформації поряд з комп'ютерними базами даних і знань тощо. Комп'ютерна інформація, в свою чергу, є різновидом інформації поряд з іншими формами її відображення (письмовими, усними тощо).

У третьому підрозділі „Теоретико-правові підходи щодо визначення поняття "комп'ютерна програма” та місце комп'ютерних програм в інформаційному праві” досліджено теоретико-правові підходи до визначення поняття „комп'ютерна програма” та її місце в інформаційних правовідносинах. Проаналізовано розвиток учень про інформацію у контексті комп'ютерних програм, лексичне становлення термінів „інформація” та „комп'ютерна програма”, структуру комп'ютерної програми, а також її співвідношення зі змістом інформації. Порівняно терміни „інформація”, „комп'ютерна інформація” та „комп'ютерна програма” та зроблено висновок, що комп'ютерна програма є різновидом комп'ютерної інформації поряд з базами даних, знань тощо; комп'ютерна програма -різновид інформації у вигляді структурованих технологічних даних, відомостей, сигналів, кодів тощо.

Водночас звертається увага на те, що у процесі правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у різні часи застосовувалися різні терміни. Так, при перших спробах патентування комп'ютерних програм писали про охорону „алгоритмів” і „математичних методів”, а пізніше з'явилися терміни „математичне забезпечення” та „програмне забезпечення”. Широкого застосування в теорії та практиці набув також термін „програмний засіб”. Крім того, зазначається, що найбільш широко охоплює та правильно передає весь комплекс нетехнічних засобів, що обслуговують комп'ютер, термін „програмне забезпечення”.

Дисертантом стверджується, що сама наявність формулювання терміна „комп'ютерна програма” у вітчизняному законодавстві відрізняється від законодавств інших країн. Визначено, що у деяких країнах не існує законодавчого визначення комп'ютерної програми.

Оскільки комп'ютерну програму водночас можна визначити як предмет права інтелектуальної власності та специфічний предмет інформаційних правовідносин, зроблено припущення, що суспільні відносини щодо комп'ютерних програм доцільно певною мірою регулювати нормами інформаційного права. Це дозволило дисертанту зробити висновок стосовно необхідності додаткового дослідження суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у системі правового регулювання в межах інформаційного права.

У контексті кодифікації інформаційного законодавства України запропоновано під час юридичного визначення видів інформації включити положення стосовно комп'ютерної інформації, її різновидів, у тому числі комп'ютерних програм.

Розділ 2 „Місце суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у системі правового регулювання„ складається із п'яти підрозділів і висновків до нього.

У першому підрозділі „Комп'ютерні програми як особливий предмет права інтелектуальної власності„ зазначено, що правове регулювання в сфері інформатизації та інтелектуальної власності необхідно розглядати в комплексі всіх її елементів, включаючи комп'ютерні програми та бази даних. За законодавством України, комп'ютерна програма вважається твором.

З метою визначення місця комп'ютерної програми в системі суспільних відносин щодо інформації досліджується цивільно-правова система регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм.

Дисертантом зазначено, що алгоритми, що застосовуються під час роботи комп'ютерної програми, дуже часто є тією послідовністю команд, що є суттю комп'ютерної програми, оскільки кожний автор застосовує свій власний метод комп'ютерного програмування. Проте алгоритми, як правило, не охороняються ні патентним, ні авторським правом.

Робиться припущення, що кількість комбінацій об'єктів охорони, пов'язаних із програмним забезпеченням, є значно більшою.

Зроблено припущення, що визначаючи комп'ютерну програму лише як об'єкт авторського права, ми звужуємо правову охорону комп'ютерних програм. На підставі викладеного вище зроблено висновок про необхідність постановки питання щодо перегляду визначення терміна „комп'ютерна програма” як літературного твору та подальшого його доопрацювання.

Дисертантом робиться висновок, що суспільні відносини щодо комп'ютерних програм мають тенденцію до переходу в сферу інформаційного права. При цьому не відкидається можливість існування суспільних відносин щодо комп'ютерних програм і у таких міжгалузевих комплексних інститутах права, як авторське право та право промислової власності, які мають своє „представництво” у всіх галузях права: конституційному, адміністративному, кримінальному, цивільному тощо.

У зв'язку цим лише комплексний підхід може створити ефективну систему правового регулювання охорони та захисту суспільних відносин щодо комп'ютерних програм як різновиду інформації.

У другому підрозділі „Комп'ютерні програми як особливий предмет правовідносин у банківському праві” зазначається, що в банківській сфері можна розглядати два види суспільних відносин щодо комп'ютерних програм:

- можливість використання комп'ютерної програми як предмета застави для отримання кредиту, оскільки комп'ютерна програма є ліквідною;

- застосування комп'ютерних програм для автоматизації банківських операцій.

На підставі проведеного дослідження дисертантом сформовано рекомендації для отримання кредиту під комп'ютерні програми.

Так, заставою кредиту пропонується обов'язково визначати всі компоненти, що містить комп'ютерна програма, майнові права якої передаються під заставу: опис алгоритму; вихідний код; об'єктний код; текстовий супровід; звуковий супровід; зображення, що виводяться комп'ютерною програмою на екран монітора; назву; логотип та інтерфейс.

Крім того, запропоновано за відсутності необхідних фахівців, які можуть визначити відповідність застави кредитному договору, звертатися до спеціалізованих міжнародних організацій, за допомогою яких складається трьохсторонній договір на збереження вихідного й об'єктного кодів та інше.

На підставі аналізу суспільних відносин у банківській сфері дисертант стверджує, що комп'ютерні програми - особливий предмет правовідносин у банківському праві, що має значення не тільки при формуванні кредитної політики комерційних банків щодо надання кредитів під залог майнових прав на комп'ютерні програми, але може стати засобом розвитку вітчизняної індустрії у сфері виробництва комп'ютерних програм. Дисертантом підкреслено, що у цьому сенсі законодавче регулювання може відіграти інформаційну функцію та функцію заохочення ініціативи суб'єктів підприємницької діяльності.

У третьому підрозділі „Комп'ютерна програма як особливий вид нематеріальних активів” розглядаються питання про місце комп'ютерної програми в бухгалтерському та податковому обліку.

Доводиться що як нематеріальний актив у бухгалтерському та в податковому обліку можна визнати комп'ютерні програми, виражені у вигляді технічної документації, опису комп'ютерної програми тощо.

Зазначається, що у бухгалтерському обліку комп'ютерні програми як один із видів активів включено до групи нематеріальних активів „Авторські і суміжні з ними права”. При цьому у податковому обліку згідно з визначенням „нематеріальний актив” згадуються права інтелектуальної та промислової власності без предметної конкретизації цього права.

Дисертантом зазначено, що внесення змін до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 „Нематеріальні активи” наблизить бухгалтерський облік нематеріальних активів до норм та принципів Європейського Співтовариства, дозволить більш правильно відображувати в бухгалтерському обліку комп'ютерні програми, які є нематеріальними активами.

Зазначено, що правила податкового та бухгалтерського обліку щодо відображення нематеріальних активів дещо відрізняються. Так, дисертантом зазначено, що операція передачі комп'ютерної програми в користування в бухгалтерському обліку не відображається.

У четвертому підрозділі „Досвід правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм у праві інших країн” аналізуються нормативно-правові акти інших країн, що регулюють суспільні відносини щодо комп'ютерних програм.

На думку дисертанта, головною підставою, що спонукала Комісію Європейського Співтовариства запропонувати уніфіковані критерії охорони комп'ютерних програм, стало переміщення зазначених творів і їх застосування в усьому світі, а також одержання їх копій за незначну плату за допомогою сучасних цифрових технологій.

Зазначено, що комп'ютерні програми також охороняються нормами міжнародного права, яке певним чином імплементується у національне право.

Особливу увагу дисертант приділяє аналізу законодавства країн - членів Співдружності Незалежних Держав, а саме: Республіки Молдова, Російської Федерації, Республік Таджикистан та Узбекистан, на підставі чого стверджує, що широкого застосування в законодавстві цих країн знайшли такі терміни, як „устаткування (hardware)”, „інформатика”, „інформатизація”, „інформатичний продукт”, „програмний продукт (software)”, „програма (комп'ютерна програма)”, „інформаційний ресурс”, „інформатична мережа (комп'ютерна мережа)”, „інформатична мережа”, „інформаційна мережа”, „інформаційні технології”. Зазначене дозволило зробити висновок, що зазначені акти містять норми як адміністративного, так і інформаційного права.

У п'ятому підрозділі „Комп'ютерна програма як предмет суспільних відносин в інформаційному праві” зазначається, що предмет правового регулювання є визначальним критерієм системи права. При цьому зазначено, що недостатньо дослідженою залишається комп'ютерна програма як факультативний предмет правового регулювання в системі інформаційних суспільних відносин.

Дисертантом висловлено припущення на користь інформаційного права, предметом самостійного правового регулювання якого можуть бути суспільні відносини в сфері інформації, що включають питання її одержання, застосування та поширення, а також особливої правової охорони та захисту комп'ютерних програм.

Разом з тим дисертантом визначено теоретичну позицію, що комп'ютерна програма є предметом спеціального комплексного правового регулювання у складі суспільних правовідносин у сфері інформації.

Правові норми щодо комп'ютерних програм сьогодні містяться в різних галузях права, але це не виключає можливості віднесення їх за системною ознакою до такої комплексної галузі, як інформаційне право.

Розділ 3 „Концептуальні положення системного регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм” складається із трьох підрозділів і висновків до розділу.

У першому підрозділі „Формування системи управління з боку держави у сфері застосування комп'ютерних програм” на підставі аналізу норм чинного законодавства та за допомогою методу екстраполяції раніше отриманих знань виділено напрями управління з боку держави у сфері застосування комп'ютерних програм: законотворча діяльність; здійснення заходів, спрямованих на формування інформаційного суспільства; державна реєстрація комп'ютерних програм.

Комплексний підхід до правового регулювання застосування та розвитку інформаційних технологій та комп'ютерних програм обумовлює формування так званого імперативно-диспозитивного методу регулювання суспільних відносин, які визначають сутність сучасного правового впливу на поведінку людей. При цьому підкреслюється, що сполучення взаємодіючих між собою заборон, зобов'язань та дозволів, що становлять у сукупності основу юридичного режиму регулювання, використання та розвитку інформаційно-телекомунікаційних технологій, вбачається у вигляді системи засобів, що забезпечує взаємозв'язок соціальних елементів, які визначають вольове поводження учасників відповідних суспільних відносин.

Розглянуто порядки легалізації та реєстрації комп'ютерних програм в органах виконавчої влади, а також проблемні питання у вказаній сфері.

При цьому зазначено, що комплексний зміст правового регулювання застосування та розвитку електронно-інформаційних технологій обумовлюється імперативно-диспозитивними методами регулювання суспільних відносин, що визначають сутність правового впливу на поведінку особи за нових обставин.

Доведено, що на рівні органів державної влади для уникнення різних політико-правових колізій існує нагальна потреба звернути особливу увагу на юридичне закріплення сфери створення, впровадження, застосування та розвитку комп'ютерних програм.

Тому управління з боку держави у сфері створення, реєстрації, застосування та розповсюдження комп'ютерних програм повинно бути комплексним. Так, відповідне регулювання має відбуватися не тільки на етапі реєстрації та легалізації комп'ютерних програм, але й на етапі їх створення, розповсюдження, охорони та захисту.

Дисертант вказує, що впровадження Основних засад розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки потребує гармонійного поєднання зусиль держави, суспільства та громадян.

У другому підрозділі „Суспільні відносини щодо комп'ютерних програм як правовий феномен” досліджуються питання визначення суспільних відносин щодо комп'ютерних програм як правового феномену. Зазначене дослідження здійснюється шляхом аналізу структурних елементів і критеріїв побудови системи права щодо комп'ютерних програм.

Законодавство досить швидко розвивається, намагаючись відобразити розвиток соціальної складової впливу комп'ютерних технологій на інформаційні правовідносини. Проте відповідна „частина” вітчизняного законодавства не встигає через розумний правовий консерватизм за всіма нюансами потреб практики, що припускають створення нових правових засобів за умови нагромадження „критичної маси” правовідносин, що вимагають регулювання.

Водночас доводиться, що сьогодні існує система відносно обособлених від інших та пов'язаних між собою правових норм щодо комп'ютерних програм, що регулюють відповідну групу суспільних відносин. Так, до таких правових норм можна віднести: закони України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, „Про телекомунікації”, „Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”, „Про авторське право і суміжні права”, окремі положення Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також Цивільного, Господарського, Кримінального кодексів України тощо. У зв'язку з цим зазначені норми повинні створити гармонійно узгоджену комплексну систему правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм.

У третьому підрозділі „Правові засади визначення суспільних відносин щодо комп'ютерних програм як складова загальної частини інформаційного права” суспільні відносини, які виникають у сфері правового регулювання щодо комп'ютерних програм, визначено складовою загальної частини інформаційного права.

Поряд із визначенням терміна „інформаційне право” сучасні юридичні енциклопедії містять визначення терміна „комп'ютерне право - це комплексна галузь права, яка регулює суспільні відносини у сфері інформатики, створення і використання електронно-обчислювальних машин, засобів і продуктів електронного програмування”. У значенні „комп'ютерне право” вживаються також такі термінологічні конструкції, як „інформаційно-комп'ютерне право”, „електронне право”, „кібернетичне право” та „правова кібернетика”. У зв'язку з цим дисертантом зазначається, що формування права за речовою ознакою суспільних відносин є недоцільним. Водночас традиція теорії та „практика” права дозволяє робити його структуризацію за предметною ознакою суспільних відносин.

Зазначено, що у нашій країні поки що немає спеціального систематизованого законодавства щодо комп'ютерних програм. Воно фрагментарно розпорошено в праві, створеному за суб'єктивною ознакою - в авторському праві, яке є складовою права, утвореного за об'єктивною ознакою - права інтелектуальної власності, а також права про інформацію.

У зв'язку з цим дисертантом робиться висновок, що сьогодні існують засади визначення суспільних відносин щодо комп'ютерних програм як складової загальної частини інформаційного права.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми, що полягає у необхідності вдосконалення механізму адміністративно-правового регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм, визначення адміністративно-правових засад діяльності державних органів щодо їх легалізації та захисту.

За результатами дисертаційної роботи, виконаної на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного законодавства про комп'ютерні програми та практики його застосування, теоретичного осмислення наукових праць у різних галузях знань, дисертантом запропоновано вирішення поставленого наукового завдання, що полягає у визначенні організаційних і правових засад регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм, а також у наданні пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного інформаційного законодавства. У процесі реалізації обумовлених завдань дисертантом сформовано такі висновки, пропозиції та рекомендації:

1. У дисертації висловлена основна авторська ідея, яка полягає у тому, що комп'ютерна програма є предметом суспільних відносин в інформаційному праві та доведено, що зміст комп'ютерної програми може стати підґрунтям для подальших наукових досліджень у межах інформаційного права.

2. Обґрунтовано твердження, згідно з яким правове регулювання щодо комп'ютерних програм є правовим феноменом, який формується в інформаційному праві, джерелами якого поряд з інформаційним правом є цивільне, адміністративне, кримінальне право та ряд комплексних галузей права (трудового, господарського тощо).

3. Інформаційне право, виконуючи економічні та соціально-політичні функції та взаємодіючи, постійно розвивається, удосконалюється та змінюється. У зв'язку з тим, що розвиваються суспільні відносини, потребує змін відповідна система правового регулювання.

4. Виникнення численних правових колізій у сфері створення, розповсюдження комп'ютерних програм свідчить, що існуючий на сьогодні захист їх авторським правом недостатній, а віднесення комп'ютерних програм до літературних творів не є коректним.

5. Розвинено положення щодо потреби у вдосконаленні правового забезпечення суспільних відносин щодо комп'ютерних програм: внаслідок внесення змін до чинного законодавства та підготовки проекту Інформаційного кодексу України.

6. З метою підвищення ефективності розвитку інформаційного суспільства в Україні необхідно створити цілісну систему законодавства, гармонізовану з нормами міжнародного права у контексті розвитку глобального інформаційного суспільства, а саме: здійснити кодифікацію інформаційного законодавства. При цьому підготовка проекту Інформаційного кодексу України повинна відбуватися з проведенням його громадського обговорення із залученням до розробки науковців, які спеціалізуються на інформаційному праві.

При реформуванні інформаційного законодавства потрібно керуватися загальними принципами Конституції України, а також базуватися на принципах свободи створення, розповсюдження, отримання, застосування інформації; об'єктивності, достовірності, повноти і точності інформації; гармонізації інтересів людини, суспільства та держави в інформаційній діяльності; обмеження доступу до інформації виключно на підставі закону; недопущення незаконного розповсюдження, застосування і порушення цілісності інформації.

З метою реалізації зазначених принципів необхідно підготувати та прийняти Інформаційний кодекс України, як це вже передбачено Законом України „Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки”, включивши до нього розділи, зокрема про засади електронної торгівлі, правову охорону прав на зміст комп'ютерних програм, удосконалення захисту прав інтелектуальної власності щодо них тощо.

Оскільки право щодо комп'ютерних програм є правовим феноменом, який формується в інформаційному праві, правові норми, що регулюватимуть суспільні відносини щодо комп'ютерних програм, дисертантом пропонується викласти окремою главою у відповідному розділі проекту Кодексу.

7. До проекту Інформаційного кодексу одночасно з положеннями щодо правової охорони прав на зміст комп'ютерних програм, удосконалення захисту прав інтелектуальної власності щодо них, дисертантом пропонується включити положення стосовно надання органами державної влади та органами місцевого самоврядування юридичним та фізичним особам інформаційних послуг з використанням мережі Інтернет; запровадження електронного документообігу та електронного цифрового підпису, дистанційного навчання, телемедицини, електронних платіжних систем, електронного бізнесу, електронних бірж та аукціонів. Зазначена справа відповідальна й довготривала, оскільки Інформаційний кодекс України безумовно стане предметом неупередженого аналізу й критики. Водночас необхідно створювати умови для залучення та застосування можливостей фінансових програм, які пропонують Європейське Співтовариство, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй та інші міжнародні організації для підтримання проектів інформаційного суспільства та розвитку регуляторних інституцій.

Як показує життя та стверджують провідні експерти, ХХІ століття - це століття інтелектуальної власності та комп'ютерних інформаційних технологій. У зв'язку з цим необхідно включити питання про інформаційно-комунікаційний розвиток України в п'ятірку головних пріоритетних напрямів державної політики та забезпечити відповідною правовою базою. За таких умов можна буде створювати „український інтелектуальний ринок високих технологій”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

1. Красноступ Г. М. Нормативно-правові аспекти захисту прав розробників програмного забезпечення, їх місце в системі охорони прав інтелектуальної власності / Г. М. Красноступ // Правова інформатика. - 2004. - № 4. - С. 56 - 63.

2. Красноступ Г. М. Комп'ютерні програми як особливий вид правовідносин в інформаційному та банківському праві / Г. М. Красноступ // Правова інформатика. - 2005. - № 1(5). - С. 29 - 35.

3. Красноступ Г. М. Правове регулювання суспільних відносин щодо комп'ютерних програм (у контексті інформаційного права) / Г. М. Красноступ // Правова інформатика. - 2005. - № 3 (7). - С. 79 - 87.

4. Красноступ Г. М. Комп'ютерна програма як об'єкт нематеріальних активів в оцінці інтелектуальної власності / Г. М. Красноступ // Науковий вісник Національної академії державної податкової служби (економіка, право). - 2005. - № 3 (30). - С. 207 - 214.

5. Красноступ Г. М. Комп'ютерна програма як об'єкт інформаційних правовідносин / Г. М. Красноступ // Право України. - 2005. - № 8. - С. 114 - 118.

6. Красноступ Г. М. Організаційно-правові аспекти реформування сучасного інформаційного законодавства / Г. М. Красноступ // Право України. - 2005. - № 9. - С. 81 - 83.

7. Красноступ Г. М. Сучасний стан та перспективи розвитку державної політики в сфері свободи слова та інформації / Г. М. Красноступ // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 11. - С. 152 - 156.

8. Красноступ Г. М. Проблеми визначення об'єкта та предмета інформаційного права / Г. М. Красноступ // Право України. - 2007. - № 5. - С. 125 - 128.

Тези виступів на науково-практичних конференціях:

1. Красноступ А. Н. Актуальные проблемы авторского договора с разработчиком программного обеспечения / А. Н. Красноступ : тези доповідей ІІ Всеукраїнської конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Крок у майбутнє” (Київ, 22-24 травня 2002 року) / Київський національний технічний університет „Київський політехнічний інститут”. - Київ, 2002. - С. 130.

2. Красноступ Г. М. Щодо необхідності визначення у Податковому кодексі комп'ютерних программ як особливого предмета податкових правовідносин / Г. М. Красноступ : матеріали науково-практичної конференції „Податкова політика України та механізми її реалізації в податковому кодексі” (Ірпінь, 23-24 травня 2005 року) / Національний університет державної податкової служби України. - Ірпінь, 2005. - С. 38 - 42.

3. Красноступ Г. М. Стан і питання забезпечення інформаційної безпеки держави / Г. М. Красноступ : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Економічна безпека держави в умовах інтеграції до Світового Співтовариства” (Дніпропетровськ, 24-25 листопада 2005 року) / Академія митної служби України. - Дніпропетровськ, 2005. - С. 236 - 237.

4. Красноступ Г. М. Інформаційно-правові аспекти європейської інтеграції / Г. М. Красноступ : тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів і молодих науковців „Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво” (Луцьк, 18-19 травня 2006 року) / Волинський державний університет ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2006. - С. 106 - 108.

5. Красноступ Г. М. Визначення напрямів діяльності держави в інформаційній сфері / Г. М. Красноступ : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції „Інформаційне суспільство в Україні: інформаційно-правова культура, освіта, наука” (Суми, 16-17 травня 2008 року) / Сумський національний аграрний університет. - Суми, 2008. - С. 128 - 131.