Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ЗАКОНОДАВСТВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

УДК 34:002 (477)

12.00.07. - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні

Маруженко Олексій Петрович

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік Академії правових наук України, Заслужений юрист України КОПИЛЕНКО Олександр Любимович, Інститут законодавства Верховної Ради України, директор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор СТЕЦЕНКО Семен Григорович, Національна академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії держави і права

кандидат юридичних наук, доцент ДЕМСЬКИЙ Едуард Францович, Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”, професор кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

Захист відбудеться “26” березня 2009 р. об 11.00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Із дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053 м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано “24” лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Биков



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з головних пріоритетів розвитку України є побудова соціальноорієнтованого, відкритого, демократичного суспільства, в якому кожен міг би створювати, накопичувати, поширювати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, реалізуючи тим самим свій потенціал, можливості соціального зростання. Констатуючи зазначену тенденцію процесу соціальних змін, Закон України “Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки” визначає на її основі системоутворювальний вектор державної інформаційної політики.

Інформаційне суспільство слід розглядати як черговий етап розвитку сучасної цивілізації, що характеризується суттєвим зростанням ролі інформації та знання, утвердженням інфокомунікацій, повсюдним поширенням інформаційних продуктів та послуг, формуванням глобального інформаційного простору, що забезпечує ефективну інформаційну взаємодію, доступ до світових інформаційних ресурсів як засобу задоволення соціально значущих потреб індивідів у інформаційних продуктах та послугах.

Підвищення рівня інформатизації вимагає ефективної державної політики в інформаційній сфері, формуванні базових цінностей інформаційного суспільства, зміцненні його політичних, економічних і соціальних інститутів. Ефективність інформаційної політики, результативність її впливу багато в чому визначає демократичний потенціал суспільства, змістовне наповнення державного управління, законотворчого процесу, національної безпеки тощо.

Сучасною світовою тенденцією розвитку інституту парламентаризму є еволюція у напрямі моделі Е-Parliament (Електронний парламент), яка передбачає, передусім, відкриту, прозору діяльність законодавчого органу, що ґрунтується на взаємодії з громадянами і суспільством, забезпеченні їх участі у прийнятті законотворчих рішень та реалізується за допомогою засобів інформаційно-комунікаційних технологій. Відповідно, юридична наука все більше уваги приділяє питанням надання парламенту кваліфікованого наукового, аналітичного, інформаційного забезпечення для виконання покладених на нього завдань, підготовки якісних, соціально обґрунтованих законодавчих актів.

Окремим загальнотеоретичним та практичним аспектам законотворчості, інформаційного забезпечення законотворчого процесу присвячені праці багатьох вітчизняних і зарубіжних авторів: В.Б. Авер'янова, І.В. Арістової, И.Л. Бачила, К.І. Бєлякова, T. Бірза, О.В. Богачової, В.М. Брижко, Л.К. Воронової, В.Д. Гавловського, О.А. Гаврилова, І.П. Голосніченка, А.Г. Гуринович, М.В. Гуцалюка, Е.Ф. Демського, Т.Г. Дрогаль, В.С. Журавського, О.В. Зайчука, І.О. Здзеби, Р.А. Калюжного, Д.А. Козлова, С.В. Коновченко, О.Л. Копиленка, В.А. Копилова, О.В. Кохановської, І.Г. Малюкової, А.І. Марущака, М.Г. Михайловського, М.П. Недюхи, Н.Р. Нижник, Д.Б. Новикова, Н.М. Оніщенко, О.П. Орлюк, Е.В. Охотського, О.В. Петришина, С.В. Петровського, Н.Ю. Пришви, П.М. Рабіновича, А.М. Ришелюка, П.А. Рустамова, А.О. Селіванова, А.Г. Серго, В.Ф. Сіренка, О.В. Сосніна, Е.В. Скурко, С.Г. Стеценко, А.А. Тадеєва, Ю.А. Тихомирова, О.Ф. Фрицького, К. Худа, В.С. Цимбалюка, М.Я. Швеця, Ю.С. Шемшученка та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження інформаційного забезпечення законотворчого процесу здійснено в межах науково-дослідної програми відділу теорії і практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України “Науково-правове забезпечення законотворчої діяльності” (реєстраційний № РК 0104U006963).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є аналіз сутності, визначення засад та встановлення тенденцій розвитку інформаційного забезпечення національного законотворчого процесу в єдності його інформаційно-аналітичної, інформаційно-технічної та інформаційно-комунікативної складових.

Для досягнення поставленої мети визначені такі основні завдання:

- окреслити коло завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його реалізації, з'ясувати сутність окремих його складових, проаналізувати зміст діяльності та функції суб'єктів, що беруть участь у ньому; інформаційний комунікативний законотворчий аналітичний

- запропонувати авторське визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”;

- дослідити змістовну та функціональну характеристики інформації на різних етапах законотворчого процесу;

- здійснити аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- вивчити зарубіжний досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- визначити вплив інформаційного фактору на ефективність законотворчого процесу;

- сформулювати пропозиції щодо подальшого вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Об'єктом дослідження є законотворча діяльність органів державної влади та інших суб'єктів законотворчого процесу в Україні.

Предметом дослідження є інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи складає система загальнонаукових, філософських і спеціальних методів, застосування яких забезпечує достовірність отриманих результатів, досягнення сформульованих мети і завдань дослідження.

Діалектичний метод пізнання дозволив розглянути проблематику дослідження в єдності її соціального змісту та юридичної форми, обґрунтуванні тенденцій інформаційного забезпечення законотворчого процесу (п. 3.1).

Використання можливостей системного аналізу дозволило дослідити інформаційне забезпечення законотворчого процесу як цілісність в єдності його основних складових, а також системну якість як показник результативності, ефективності цього процесу (п. 3.3).

Логіко-семантичний та історико-правовий методи аналізу сприяли з'ясуванню змісту основних понять (пп. 1.1. - 1.3) та дослідженню історії адміністративно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу (пп. 1.3, 3.1).

Порівняльно-правовий та системно-структурний методи дозволили вивчити досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн та можливості його застосування у вітчизняній законотворчій практиці, адміністративно-правовому її регулюванні (пп. 2.1 - 2.3).

Спеціальні методи - статистично-правовий, класифікації та групування - послугували з'ясуванню особливостей процесу розробки проектів законів, виокремленню окремих стадій цього процесу як цілепідпорядкованої послідовності дій законотворця, професійної підготовки останнього тощо (пп. 2.1, 2.3, 3.2, 3.3).

Використано також науково-евристичний потенціал таких філософських методів дослідження як аналіз, синтез, абстрагування, дедукція тощо.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим у вітчизняній юридичній науці комплексним науково-теоретичним дослідженням інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні та шляхів його вдосконалення.

В проведеному дослідженні:

вперше:

- здійснено комплексний аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні;

- визначено необхідність розробки Положення про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, аналогічних положень щодо інформаційного забезпечення інших суб'єктів законотворчого процесу в Україні;

- обґрунтовано необхідність підготовки Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

- здійснено аналіз ролі інформації та її різновидів на різних етапах законотворчого процесу;

- обґрунтовано сутність нового принципу законотворчого процесу - інформаційного, зміст якого полягає в належному забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною, своєчасною й актуальною інформацією; обробка останньої на всіх етапах законотворчої діяльності має здійснюватись з використанням інформаційно-комунікаційних технологій;

- сформульовано особливості та узагальнено вимоги до професійної підготовки суб'єктів законотворчого процесу;

- встановлено два аспекти інформаційної складової професійної підготовки суб'єктів законотворчого процесу: інформаційно-правовий та інформаційно-технічний;

удосконалено:

- теоретичне визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”. На цій основі сформульовано авторське визначення зазначеного поняття;

дістали подальшого розвитку:

- функціональні підходи до розуміння сутності інформаційного забезпечення законотворчого процесу, виокремлення його завдань тощо;

- інструментарій вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні, зокрема його аналітичної, технічної та комунікативної складових;

- атрибутивні ознаки інформації законотворчого процесу, зокрема, її відкритості, доступу до неї громадян, участі в обговоренні тощо, що дозволило автору обґрунтувати необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”;

- окремі аспекти розвитку електронного парламенту в Україні “e-Parliament” у системі електронного управління державою (E-Government);

- питання системного забезпечення ефективності роботи парламенту шляхом вдосконалення його інформаційного забезпечення на кожному етапі законотворчого процесу.

Практичне значення одержаних результатів. Результати проведеного дослідження можуть бути використані:

- в науково-дослідницькій сфері - висновки доповнюють і розвивають основні теоретичні положення з питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, формуючи нову вихідну базу для подальшого наукового дослідження;

- в правотворчості - висновки та положення дисертаційної роботи можуть бути враховані в процесі підготовки та внесення змін до нормативно-правових актів, що регулюють питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу;

- в освітній діяльності - при викладанні курсів (навчальних предметів) інформаційного, адміністративного права, спеціальних курсів та спеціальних семінарів з підвищення кваліфікації законотворців, рівня їхньої інформаційної культури тощо, а також при підготовці відповідних навчальних і навчально-методичних посібників та курсів лекцій.

- у діяльності суб'єктів законотворчості - вдосконаленні інформаційно-комунікаційних та програмних комплексів, що використовуються у законотворчому процесі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконано самостійно з використанням останніх досягнень науки адміністративного та інформаційного права. Всі сформульовані в ньому положення і висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорювались на засіданнях відділу теорії та практики законотворчої діяльності Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні положення дисертації викладено на: семінарі “Верховенство права. Нормотворчість органів місцевого самоврядування” (м. Київ, 14 грудня 2005 року), науково-практичній конференції “Проблеми теорії і практики законотворчості в контексті формування громадянського суспільства” (м. Київ, 19 грудня 2005 року), міжнародній науковій конференції “Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності” (м. Київ, 26 жовтня 2007 року).

Окремі положення дисертації використані як складові курсу лекцій і практичних занять в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Результати дослідження були використані також при підготовці тез лекцій дистанційного курсу “Законотворча діяльність” у рамках системи дистанційного навчання в Українській школі законотворчості Інституту законодавства Верховної Ради України.

Дисертант також брав участь у формуванні характеристик вихідних інформаційних масивів концептуальної моделі законотворчого процесу Верховної Ради України.

Результати дисертаційного дослідження були використані при підготовці п'яти науково-практичних та методичних видань серії “Бібліотека Української школи законотворчості”, довідкового видання “Законотворча діяльність. Словник термінів і понять”.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у п'яти наукових статтях, три з яких опубліковано у фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел, до якого ввійшли 310 найменувань, що викладені на 33 сторінках. Загальний обсяг дисертації складає 202 сторінки, з яких 169 сторінок основного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються його мета та завдання, об'єкт і предмет дослідження, методологічні засади, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, наведені дані щодо апробації та публікації результатів проведеного дослідження, структури та обсягу роботи.

Розділ 1 “Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в сучасних умовах” включає три підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Інформаційне забезпечення законотворчого процесу: поняття та сутність” дається аналіз теоретичних підходів вітчизняних та зарубіжних авторів до питань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, визначається змістовне наповнення даного поняття, виокремлюється коло завдань інформаційного забезпечення законотворчості.

Виходячи зі специфіки роботи законодавчого органу, автор розглядає інформаційне забезпечення як комплекс складових, що ґрунтуються на наданих парламенту ресурсах і забезпечують основні напрямки його діяльності, задовольняють інформаційні потреби, необхідні для здійснення вищим законодавчим органом своїх повноважень. Відповідно, виділяються аналітична, технічна та комунікативна складові інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

З'ясуванню сутності інформаційного забезпечення та його окремих складових сприяв аналіз функцій суб'єктів, що беруть участь у цьому процесі. Логічним результатом зазначеної наукової розвідки стало визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”.

У підрозділі 1.2. “Інформація у законотворчому процесі та її основні різновиди” здійснено аналіз вихідного поняття “інформація”, окремих галузей та видів інформації, наукових підходів щодо її класифікації.

Дослідження інформаційних процесів на різних етапах і стадіях законотворчості дозволило зробити висновок про значення в законотворчому процесі правової інформації, а також інших її різновидів, зокрема: статистичної, соціологічної, політичної, економічної, соціальної, екологічної тощо.

Автор обґрунтовує особливість законотворчого процесу, яка полягає у спроможності перетворювати первинну інформацію на нормативно-правову. Доведено, що на кожному етапі законотворчого процесу доцільно використовувати “інформаційну комбінацію”, тобто поєднувати на засадах синергії необхідні види, галузі і джерела інформації.

В дослідженні зроблено акцент на питаннях достовірності джерел первинної інформації, її точності й актуальності для законотворчого процесу. Наголошується, що пошук, обробка й аналіз останньої потребують від експерта високого рівня фахової підготовки, знання методів і прийомів роботи з інформацією використовуючи засоби ІКТ, практичних навичок пошуково-інформаційної та аналітичної роботи тощо.

У підрозділі 1.3. “Правові аспекти інформаційного забезпечення законотворчого процесу” здійснено аналіз нормативно-правових актів, окремі положення яких регулюють питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні, на підставі якого автор робить висновок про розгалуженість відповідних нормативних положень у загальному масиві нормативних документів, невідповідність окремих положень існуючому стану, перспективам розвитку інформаційних відносин, реальним завданням, які постали в контексті інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

Зважаючи на те, що інформаційне забезпечення набуло вагомого значення у законотворчому процесі і стало його невід'ємною складовою, автором запропоновано узагальнити питання щодо регулювання інформаційного забезпечення й викласти в окремому Положенні про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, та аналогічних положеннях, затверджених уповноваженими органами державної влади - суб'єктами законотворчого процесу в Україні.

У дослідженні проаналізовано діяльність органів державної влади у сфері удосконалення чинного інформаційного законодавства, виконання обов'язків та зобов'язань України, що випливають з її членства в Раді Європи та інших міжнародних організаціях. Недостатня зкоординованість дій органів державної влади у цьому напрямі має наслідком неузгодженість нових нормативно-правових актів з діючим законодавством, що потребує внесення відповідних змін, виключення застарілих норм та гармонізації з європейським правом, термінологічної відповідності.

Автором обґрунтовано необхідність розробки “Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування”, реалізація завдань якої дозволить піднести рівень та вдосконалити механізми державного управління, послугує підґрунтям впровадження моделі електронного управління державою (E-Government).

Розділ 2 “Досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу зарубіжних країн” містить три підрозділи.

У підрозділі 2.1. “Парламентські аналітичні служби в інформаційному забезпеченні законотворчого процесу” визначено роль аналітичних підрозділів апаратів парламентів зарубіжних країн в інформаційному забезпеченні законотворчості. До завдань таких аналітичних служб належать, зокрема, інформаційно-аналітичне та інформаційно-комунікативне забезпечення діяльності парламенту, що безпосередньо пов'язано з підвищенням ефективності його роботи.

Автором відзначаються як певні відмінності у діяльності зазначених служб, що полягають, зокрема, в штатній чисельності, складі, структурі, покладених на них завданнях тощо, так і споріднюючі принципи, які покладені в основу їх роботи: політичної нейтральності, професійності, неупередженості, своєчасності, достовірності, доступності, конфіденційності.

Наголошено, що в ряді країн здійснено розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій відповідних служб парламенту, що надає певні переваги у реалізації завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу.

Вивчення досвіду парламентських аналітичних служб зарубіжних країн дозволило автору визначити шляхи підвищення ефективності інформаційно-аналітичної діяльності українського парламенту.

У підрозділі 2.2. “Парламентські інформаційні системи” проведено аналіз зарубіжного досвіду інформаційно-технічного забезпечення законотворчого процесу на прикладі побудови та функціонування парламентських інформаційних систем, запроваджених у Російській Федерації, Європейському Союзі та Сполучених Штатах Америки, що дозволило окреслити можливі шляхи вдосконалення інформаційно-технічного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Оновлення наявних і впровадження нових інформаційних систем у діяльність законодавчого органу, виходячи з практики інформаційно-технічного забезпечення законотворчого процесу Державної Думи і Ради Федерації, на думку автора, є корисним для вітчизняного законотворчого процесу на засадах таких розробок, як: Фонд електронних інформаційних ресурсів; форма on-line звернення громадян на офіційному веб-сайті парламенту; ситуаційно-аналітичний центр; система електронного цифрового підпису в електронному документообігу; база індексів до стенограм засідань тощо.

Найбільш розвиненими в світі вважаються парламентські інформаційні системи Євросоюзу та США (Thomas). Інструментарієм забезпечення функціонування таких інформаційних систем є офіційні парламентські веб-сайти.

З огляду на міжнародну практику вдосконалення інформаційної системи Верховної Ради України має враховувати труднощі, з якими зіткнулося широке коло користувачів вищезазначених систем, зокрема: неоднозначність розуміння різними категоріями користувачів специфічних законодавчих процедур, юридичної термінології, що міститься у текстах законопроектів; складність пошуку законодавчої інформації, яка розміщена на веб-сайтах різних суб'єктів законотворчого процесу тощо.

Встановлено, що подальший розвиток парламентаризму пов'язується з розширенням використання інформаційно-комунікаційних технологій у законотворчому процесі, вдосконаленням існуючого інформаційно-технічного забезпечення парламентської діяльності та наділенням органу законодавчої влади новими характеристиками, притаманними відкритому електронному парламенту (E-Parliament).

Підкреслено, що підвищення ефективності роботи парламенту потребує, зокрема, впровадження інформаційних технологій в роботу усіх його структур. Сутнісні характеристики електронного парламенту мають розглядатися в єдності з такими його атрибутивними ознаками, як прозорість, доступність, відповідальність законодавчого органу на основі широкого використання ІКТ.

У підрозділі 2.3. “Відкритість інформації законотворчого процесу як складова демократичного розвитку суспільства” проаналізовано практику розвинених демократичних країн із забезпечення відкритості інформації щодо законотворчого процесу.

В Україні до основних проблем доступу до інформації можна віднести: недостатнє висвітлення державними органами своєї діяльності; відсутність контролюючого органу за забезпеченням права на доступ до інформації; недостатність механізмів реалізації права “шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів”, передбаченого ст. 19 Загальної декларації прав людини (1948 р.); необґрунтоване застосування грифів обмеження доступу до інформації; низький рівень правосвідомості, правової, інформаційно-правової культури громадян, посадових і службових осіб тощо.

Одним із варіантів розв'язання проблеми доступу до інформації в дисертації пропонується нормативне врегулювання цих питань відповідно до положень проекту Закону України “Про доступ до публічної інформації” № 2763 від 11 липня 2008 р., яким передбачається, зокрема, забезпечення більш широкого доступу громадськості до публічної інформації, у тому числі в сфері законотворчості, спрощення процедури звернення з інформаційними запитами, запровадження дієвого механізму оскарження рішень щодо порушення права на доступ до публічної інформації.

Забезпечення принципу гласності законотворчої діяльності, який передбачає відкрите, вільне та цільове обговорення проектів законодавчих актів, інформування про них населення тощо, потребує прозорості в діяльності органів державної влади - суб'єктів законотворчості, оперативного надання своїм громадянам повної, об'єктивної, точної і зрозумілої інформації про діяльність цих органів та їх посадових осіб.

Розділ 3 “Шляхи вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу” включає три підрозділи.

У підрозділі 3.1. “Інформаційне забезпечення законотворчого процесу і тенденції його розвитку” досліджені питання вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчої діяльності в рамках процесів становлення інформаційного суспільства, впровадження нових інформаційних технологій, що справляють суттєвий вплив на всі сфери життєдіяльності суспільства.

Автором доведено, що стан інформаційного забезпечення законотворчого процесу суттєво впливає на формування індексів як методологічних критеріїв, за якими оцінюється стан розвитку інформаційного суспільства в окремій країні. До відповідних індикаторів, що утворюють зазначені індекси, слід віднести: ефективність дії нормативно-правових актів; ефективність законотворчих органів; рівень сприяння органів державної влади розвитку ІКТ; рівень впровадження ІКТ у діяльність державних установ; використання ІКТ як засобу вдосконалення державного управління тощо.

З'ясовано можливості посилення впливу Верховної Ради України на процеси розвитку інформаційного суспільства, зокрема, запропоновано створити спеціальний парламентський комітет з питань розвитку інформаційного суспільства, що дозволило б активізувати законотворчу роботу у цьому напрямі.

Запропоновано ряд заходів зі створення необхідних умов для становлення електронного парламенту в Україні “E-Parliament”, як невід'ємної складової моделі електронного управління державою “E-Government”, яка включає систему державної влади та органів місцевого самоврядування.

У підрозділі 3.2. “Особливості професійної підготовки суб'єктів законотворчого процесу (інформаційна складова)” визначено, що ефективність реалізації Верховною Радою України своєї законодавчої функції зростає, так само як вдосконалюється якість законотворчості інших органів державної влади завдяки професійній підготовці суб'єктів законотворчості, підвищенню рівня їх правової та інформаційної культури.

Останню автор визначає як явище, що обумовлене спроможністю людини або соціальної групи, відповідно до набутих знань, існувати в інформаційному середовищі та задовольняти свої інформаційні потреби відповідно до встановлених у суспільстві принципів.

Інформатизація законотворчості потребує розв'язання кадрових питань, що пов'язано, передусім, з визначальною роллю в процесі інформаційного забезпечення законотворчого процесу людського фактору, адже від професійних здібностей та навичок законотворця залежить міра повноти використання наявних і потенційних інформаційних технологій і ресурсів. Як свідчать результати дослідження, у правоосвітній діяльності приділяється недостатня увага питанням, пов'язаним з правовою інформатизацією, системою правової інформації, використанням інформаційних технологій тощо.

Дослідження інформаційної складової професійної підготовки законотворців дозволило виділити два її аспекти, а саме: інформаційно-правовий та інформаційно-технічний. При цьому інформаційно-правовий аспект передбачає належну фахову підготовку зі спеціальних дисциплін, які охоплюють питання правового регулювання інформаційного простору та інформаційних технологій, тоді як інформаційно-технічний аспект пов'язується автором з ефективним використанням у професійній діяльності суб'єктів законотворчого процесу новітніх можливостей інформаційних технологій.

У підрозділі 3.3. “Інформаційне забезпечення як чинник ефективності законотворчого процесу” наголошено на постійному впливі інформаційних потоків та їх обробки на прийняття оптимального рішення в законотворчому процесі. Останнє визначається в дисертації поняттям “інформаційний фактор”, змістовними складовими якого є інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційні технології, інформаційні відносини, інформаційне середовище та інформаційна діяльність суб'єктів законотворчого процесу.

Дослідження ролі зазначеного фактору у законотворчому процесі дало підстави виокремити окремий принцип законотворчості, який можна визначити як інформаційний.

Основною ідеєю цього принципу є реалізація таких положень: оптимізація законотворчої процедури, зменшення кількості юридичних помилок, сприяння процесу адаптації національного законодавства до норм міжнародного та європейського права, забезпечення прозорості діяльності парламенту та доступу громадян до законотворчого процесу, підвищення якості законодавства в цілому.

За результатами дослідження впливу інформаційного фактору на забезпечення ефективності роботи парламенту на кожному етапі законотворчого процесу автором сформульовано пропозиції щодо його подальшого вдосконалення.



ВИСНОВКИ

1. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу являє собою комплекс складових, які включають інформаційно-аналітичну, інформаційно-технічну та інформаційно-комунікативну компоненти.

Аналіз кола завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу на кожному етапі його реалізації, з'ясування сутності окремих його складових та функцій суб'єктів, що беруть участь у цьому процесі, дозволив визначити інформаційне забезпечення законотворчого процесу як процес одержання, оцінки, зберігання, обробки та систематизації інформації, що включає комплекс інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних заходів, та забезпечує ефективне використання суб'єктами законотворчого процесу інформаційних ресурсів та інформаційно-комунікаційних технологій на різних етапах і стадіях законотворчої діяльності.

2. На основі з'ясування ролі інформації в законотворчому процесі зроблено висновок про те, що окрім правової інформації, яка є інструментом, за допомогою якого забезпечується прийняття рішень всіма учасниками законотворчого процесу на різних етапах його розгортання, важливу роль відіграють й інші її види та галузі, зокрема: статистична, соціологічна, політична, економічна, соціальна, екологічна тощо. Це зумовлено спроможністю законотворчого процесу перетворювати зазначену первинну інформацію на нормативно-правову. В свою чергу, враховуючи замкнений цикл законотворчого процесу, його послідовно зорієнтований і цілеорієнтований характер, новостворена нормативно-правова інформація дає поштовх для подальшого вивчення правових потреб суспільства, держави і країни в цілому.

3. З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу доведено необхідність:

- врегулювання питань інформаційного забезпечення окремим Положенням про інформаційне забезпечення законотворчого процесу у Верховній Раді України, зважаючи на ту обставину, що воно набуло вагомого значення у законотворчості та стало її невід'ємною складовою. Це Положення могло б бути затверджене Розпорядженням Голови Верховної Ради України. Аналогічні положення могли б бути затвердженими й іншими уповноваженими органами державної влади;

- розробки Концепції впровадження інформаційних технологій у діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування, реалізація завдань якої дозволить піднести рівень та вдосконалити механізм державного управління, послугує підґрунтям переходу до моделі електронного управління (E-Government).

4. Діяльність парламентських аналітичних служб зарубіжних країн, яка супроводжує й забезпечує етапи законотворчого процесу - від прогнозування розвитку законодавства до моніторингу, оцінки ефективності дії чинних законодавчих актів, - безпосередньо пов'язується з підвищенням ефективності роботи законодавчого органу. Такі служби спроможні запропонувати законотворцям альтернативні варіанти рішень загального плану, надати вихідний теоретико-інформаційний та емпіричний матеріал щодо аналізу основних політичних і економічних наслідків прийняття/неприйняття тих чи інших законопроектів, запропонувати парламенту власні бази даних з ключових проблем державотворення, комп'ютерні моделі їх розв'язання, а також здійснити довгострокове інформаційне прогнозування, тобто задовольнити інформаційні потреби парламенту як вищого законодавчого органу країни.

Сприяти підвищенню ефективності інформаційно-аналітичної діяльності апарату Верховної Ради України може цілепідпорядкування зусиль, функціональне розмежування інформаційно-аналітичних, інформаційно-технічних та інформаційно-комунікативних функцій відповідних служб парламенту, посилення їхньої взаємодії при одночасному впорядкуванні засад такої взаємодії, належне фінансування інформаційно-аналітичної діяльності, підбір висококваліфікованих кадрів, впровадження ІКТ у науково-дослідницьку діяльність.

5. Вдосконалення інформаційно-технічного та інформаційно-комунікативного забезпечення законотворчого процесу неможливе поза наділенням органу законодавчої влади новими характеристиками, притаманними відкритому електронному парламенту (E-Parliament), -прозорістю, доступністю, відповідальністю, широким використанням ІКТ.

6. Забезпечення принципу гласності законотворчої діяльності, потребує прозорості в діяльності органів державної влади - суб'єктів законотворчості.

Аналіз практики розвинених демократичних країн свідчить, що питання відкритості інформації щодо законотворчого процесу віднесено до пріоритетних напрямів їх державної політики, що забезпечуються різними інструментами: нормативно-правовою регламентацією доступу громадян до публічної інформації; створенням спеціальних інституцій, відповідальних за реалізацію права на доступ до інформації; піднесенням ролі парламентських комітетів та відкритістю їхніх інформаційних ресурсів тощо. У зв'язку з цим в дисертації обґрунтовано необхідність прийняття Закону України “Про доступ до публічної інформації”.

7. Інформаційне забезпечення діяльності суб'єктів законотворчого процесу в Україні має розглядатися в контексті переходу до інформаційного суспільства, розвитку, що вимагає: підтримки науково-дослідницької сфери, створення спеціального парламентського комітету з питань розвитку інформаційного суспільства, забезпечення ефективної роботи Міжгалузевої ради з питань розвитку інформаційного суспільства, прискорення темпів впровадження моделі електронного управління державою - E-Government.

8. Верховна Рада України має посилити свій вплив на процеси розвитку інформаційного суспільства, у тому числі шляхом запровадження заходів, що створюють необхідні умови для становлення електронного парламенту в Україні “E-Parliament” як складової “E-Government”. Остання включає всю систему державної влади та місцевого самоврядування, без яких реалізація ідей “електронного управління державою” неможлива. До таких заходів, зокрема, слід віднести:

впровадження в електронний документообіг Верховної Ради України системи електронного цифрового підпису;

запровадження обов'язкової логіко-лінгвістичної експертизи актів Верховної Ради України із використанням відповідних програмних продуктів (на виконання Рекомендацій парламентських слухань з питань розвитку інформаційного суспільства, затверджених Постановою Верховної Ради України від 1 грудня 2005 р. №3175-IV);

запровадження переведення бібліотечного фонду Верховної Ради України у електронний вигляд з подальшою можливістю вільного on-line доступу до електронних текстів;

активізація роботи зі створення системи порівняння законодавства України та законодавства Європейського Союзу;

вивчення можливості створення “Системи моделювання наслідків законотворчих рішень”;

розширення можливостей інформаційно-пошукової системи “Законодавство”;

здійснення заходів із вдосконалення інформаційно-технічного забезпечення Апарату Верховної Ради України;

докорінна технічна модернізація веб-сайту Верховної Ради України з вдосконаленням його змістовної частини, зокрема, впровадження:

відповідних on-line механізмів комунікації з громадськістю з подальшою інтеграцією їх до автоматизованої системи “Листи та звернення громадян”;

системи розширеного пошуку по веб-сайту;

форуму для обговорення законопроектів та діючого законодавства у рамках Єдиного законотворчого порталу;

інструментів для проведення опитувань відвідувачів веб-сайту з найбільш важливих питань;

Інтернет-представництв парламентських комітетів у структурі веб-сайту Верховної Ради України, які б передбачали представницьку, корпоративну, інформативну, комунікаційну та довідкову функції відповідного комітету (у Законі України “Про Комітети Верховної Ради України” замість встановленої можливості Комітетів створювати свої веб-сторінки передбачити обов'язковість їх створення та необхідний перелік розміщуваної інформації);

on-line трансляції засідань парламенту;

віртуального туру по українському парламенту.

9. Підвищенню ефективності реалізації Верховною Радою України своєї законодавчої функції, вдосконалення якості законотворчості інших органів державної влади має сприяти відповідна професійна підготовка суб'єктів законотворчості, підвищення рівня їхньої правової та інформаційної культури, у тому числі з використанням сучасних методів дистанційного навчання, оскільки професійними здібностями та практичними навичками законотворця обумовлюється можливість ефективного використання наявних у його розпорядженні інформаційних технологій і ресурсів.

10. На ефективність законотворчості значною мірою впливають інформаційні потоки, їх відповідна обробка та використання, що обумовлює прийняття оптимального рішення у законотворчому процесі.

11. Основними смислоутворювальними компонентами поняття “інформаційний фактор” є інформаційні системи, інформаційні процеси, інформаційні технології, інформаційні відносини, інформаційне середовище та інформаційна діяльність суб'єктів законотворчого процесу.

Вплив зазначеного фактору на законотворчий процес дає підстави для виділення окремого принципу законотворчості - інформаційного. Його сутність полягає в забезпеченні законотворчого процесу достовірною, повною та актуальною інформацією, її обробці на всіх етапах законотворчої діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

12. Системне забезпечення ефективності роботи парламенту на кожному етапі законотворчого процесу з урахуванням інформаційної компоненти передбачає:

створення в межах Єдиного законотворчого порталу повнотекстової мережевої бази даних з розширеними пошуковими можливостями, яка б об'єднала в собі всі інформаційні ресурси суб'єктів законотворчого процесу;

забезпечення взаємодії парламенту та органів судової влади щодо налагодження оперативного інформування парламенту про виявлені недоліки та протиріччя у законодавстві в процесі правозасточовчої практики. Це питання уявляється доцільним розглядати в комплексі із заходами щодо запровадження системи електронного судочинства (E-Court);

створення повної інформаційно-пошукової електронної бази рішень Європейського суду з прав людини, перекладених українською мовою;

впровадження пошукової системи матеріалів стенограм пленарних засідань;

забезпечення повноти наповнення бази законодавства, що розміщена у вільному доступі на веб-сайті парламенту;

можливість надання веб-сайту Верховної Ради України офіційного статусу джерела оприлюднення законів та інших нормативно-правових актів України.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Маруженко О.П. Питання інформаційного забезпечення законотворчості / О.П. Маруженко // Інститут законодавства Верховної Ради України: Збірник наукових праць. - К.: Реферат, 2005. - С. 75 - 78.

2. Маруженко О.П. Правові адреси Internet / О.П. Маруженко // Законотворчість: Проблеми гармонізації законодавства України з міжнародним та європейським правом (збірник науково-практичних матеріалів) / Інститут законодавства Верховної Ради України; Українсько-європейський центр з питань законодавства (UEPLAC)/ - К.: ТОВ “АТОПОЛК”, 2005. - Вип. 4. - С. 125-167. (Бібліотека Української школи законотворчості).

3. Маруженко О.П. Реалізація права громадян на доступ до інформації щодо законотворчого процесу як необхідна складова розвитку демократичного суспільства / О.П. Маруженко // Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності: Матеріали міжнародної наукової конференції, 26 жовтня 2007р., м. Київ / Академія правових наук України, Київський регіональний центр. - Х.: Право, 2008. - С. 284 - 286.

4. Маруженко О.П. Роль інформації у законотворчому процесі / О.П. Маруженко // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2008. - №3 (77). - С. 99-101.

5. Маруженко О.П. Роль мережі Інтернет у інформаційному забезпеченні законотворчого процесу / О.П. Маруженко // Право України. - 2008. - №9. - С. 126-129.

6. Маруженко О. П. Картотека законів України (16.07.1990 р. - 08.07.2005 р.) / О. П. Маруженко // Законотворчість. Суспільство. Людина: Інформаційний бюлетень з питань чинного законодавства / Ред. кол.: О.В. Богачова, В.О. Зайчук (голова), О.Л. Копиленко, С.В. Шевчук. - К.: Реферат, 2005. - Вип. 1. - С. 61 - 91. - (Бібліотека Української школи законотворчості).

7. Законотворчість. Конституційні засади законотворчої діяльності / Упорядн.: О.В. Богачова, О.П. Маруженко та ін; ред. кол.: О.В. Богачова, В.О. Зайчук (голова), О.Л. Копиленко, С.В. Шевчук. - К.: Парламентське вид-во, 2005. - Вип. 2. - 162 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).

8. Законотворчість / Укл.: І.С. Терлецька, А.В. Поповська, О.П. Маруженко; ред. кол.: О.В. Богачова, В.О. Зайчук (голова), О.Л. Копиленко, Е.Р. Рахімкулов; Інститут законодавства Верховної Ради України; Програма сприяння парламенту України. - К., 2004. - Вип. 1. - 74 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).

9. Законотворчість: Словник термінів і понять з міжнародного та європейського права / Авт. - упор.: О.В. Богачова, О. Л. Копиленко, О. П. Маруженко та ін., ред. кол.: В.О. Зайчук, О.Л. Копиленко, Йоганнес Пост та ін.; Інститут законодавства Верховної Ради України; Українсько-європейський центр з питань законодавства (UEPLAC). - К.: ТОВ “АТОПОЛК”, 2005. - 160 с. - (Бібліотека Української школи законотворчості).



АНОТАЦІЯ

Маруженко О.П. Інформаційне забезпечення законотворчого процесу в Україні. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Інститут законодавства Верховної Ради України, Київ, 2009.

У дисертації досліджено питання інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Автором окреслено коло завдань інформаційного забезпечення законотворчого процесу, з'ясовано сутність окремих його складових, проведено аналіз змісту та функцій суб'єктів, що беруть участь у ньому. Запропоноване авторське визначення поняття “інформаційне забезпечення законотворчого процесу”. З'ясовано змістовну та функціональну ролі інформації та її різновидів на різних етапах законотворчого процесу. Здійснено аналіз нормативно-правового регулювання інформаційного забезпечення законотворчого процесу та запропоновано рекомендації щодо його вдосконалення. Досліджено зарубіжний досвід інформаційного забезпечення законотворчого процесу. Визначено вплив інформаційного фактору на ефективність законотворчого процесу. Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення інформаційного забезпечення законотворчого процесу в Україні.

Ключові слова: законотворчий процес, суб'єкти законотворчого процесу, інформаційне забезпечення законотворчого процесу, інформація в законотворчому процесі, інформаційний фактор, електронний парламент, ІКТ у діяльності парламенту, парламентські аналітичні служби.

АННОТАЦИЯ

Маруженко А.П. Информационное обеспечение законотворческого процесса в Украине. - Рукопись

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Институт законодательства Верховной Рады Украины, Киев, 2009.

В диссертации исследованы вопросы информационного обеспечения законотворческого процесса в Украине.

В работе дается анализ теоретических подходов отечественных и зарубежных авторов к вопросам информационного обеспечения законотворческого процесса, определяется содержательное наполнение данного понятия, выделяется круг задач информационного обеспечения, дано определение данного понятия. Проведен анализ исходного понятия “информация”, отдельных отраслей и видов информации, научных подходов к ее классификации, сделан акцент на вопросах достоверности источников исходной информации, ее точности и актуальности для законотворческого процесса. Проведен нормативно-правовой анализ информационного обеспечения законотворчества, предложены пути его совершенствования.

Исследован зарубежный опыт информационного обеспечения законотворческого процесса, в частности, проанализированы: аспекты деятельности парламентских аналитических служб; вопросы, связанные с функционированием парламентских информационных систем; проблемы обеспечения открытости информации о законотворческом процессе. На основании зарубежного опыта выработаны рекомендации для усовершенствования законотворческого процесса в Украине.

Рассмотрены вопросы совершенствования информационного обеспечения в аспекте становления информационного общества в Украине, исследованы соответствующие индикаторы, на основании которых оценивается состояние развития информационного общества в отдельной стране, определены возможности усиления влияния украинского парламента на указанные процессы. Исследованы аспекты профессиональной подготовки субъектов законотворчества, повышения уровня их правовой и информационной культуры. Выделен новый принцип законотворческого процесса - информационный. Проведен анализ влияния информационного фактора на эффективность деятельности парламента на каждом этапе законотворческого процесса.

Ключевые слова: законотворческий процесс, субъекты законотворческого процесса, информационное обеспечение законотворческого процесса, информация в законотворческом процессе, информационный фактор, электронный парламент, ИКТ в деятельности парламента, парламентские аналитические службы.



SUMMARY

Maruzhenko О.P. The Informational Support for the Law-making Process in Ukraine. - Manuscript.

A thesis for a Candidate Degree, speciality in Law Sciences, 12.00.07 - Administrative Law and Procedure; Financial Law; Informational Law. - The Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The thesis focuses on the informational support for the law-making process in Ukraine.

The author has defined a set of objectives of the informational support for the law-making process, ascertained the essence of its certain elements, and analyzed the content and the functions of the subjects participating in that process. The author presents its own definition for “informational support for the law-making process”. The thesis specifies the content and the functional roles of the information and its types at the different stages of the law-making process.

The author has analyzed the legal regulation of the informational support for the law-making process in Ukraine and presented own recommendations on its improvement. The author has explored foreign experience in the field of informational support for the law-making process. The influence of the informational factor on the law-making process' effectiveness has been defined. There have been formulated the proposals on improvement of the informational support for the law-making process in Ukraine.

Key words: law-making process, subjects of the law-making process, informational support for the law-making process, information in the law-making process, informational factor, electronic parliament, ІCТ in the parliament's activity, parliamentary analytical services.

Размещено на Allbest.ru

...