Еволюція державної влади в сучасній Україні (теоретико-правове дослідження)

Дослідження теоретико-правових проблем державної влади в умовах еволюції сучасної державності в Україні. Здійснення аналізу сучасної державності як феномена, юридичної категорії та її соціально-політичні реалії. Взаємодії між людиною та державною владою.

Рубрика Государство и право
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2015
Размер файла 67,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут законодавства Верховної ради України

УДК 342.5 (477)

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора юридичних наук

Еволюція державної влади в сучасній Україні (теоретико-правове дослідження)

Мінченко Раїса Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України

Науковий консультант: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АПрН України Копиленко Олександр Любимович, Інститут законодавства Верховної Ради України, директор

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Гуренко-Вайцман Марина Миколаївна, Кримський гуманітарний університет професор кафедри історії і правознавства

доктор юридичних наук, професор, Заслужений юрист України Мурашин Олександр Геннадійович, Відкритий університет розвитку людини "Україна", професор кафедри теорії та історії держави і права

доктор юридичних наук, доцент Дудченко Валентина Віталіївна, Одеська національна юридична академія, професор кафедри теорії держави і права

Захист відбудеться 24.02.2009 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.867.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) юридичних наук в Інституті законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту законодавства Верховної Ради України за адресою: 04053, м. Київ, пров. Несторівський, 4.

Автореферат розіслано 21.01. 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.М. Биков

Анотації

Мінченко Р.М. Еволюція державної влади в сучасній Україні (теоретико-правове дослідження). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Інститут законодавства Верховної Ради України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню теоретико-правових проблем державної влади в умовах еволюції сучасної державності в Україні. Висвітлюються основні сучасні теоретико-методологічні принципи та процедури дослідження державної влади та державності. Дається визначення поняття та розкривається політико-правова природа державної влади. Здійснюється аналіз сучасної державності як феномена, юридичної категорії та соціально-політична реалії. Досліджуються сутність, функції та юридичний механізм реалізації державної влади в контексті еволюції сучасної державності. правовий влада державність

Розглядаються теоретико-правові проблеми взаємодії між людиною та державною владою в контексті еволюції сучасної державності, зокрема питання сутності державної влади та сучасної державності аналізуються через призму "людського виміру", досліджуються принципи взаємодії особистості та державної влади в умовах еволюції сучасної державності. Висвітлюються особливості та розкривається значення правової активності особистості в умовах еволюції сучасної державності та становлення громадянського суспільства.

Виділено особливості еволюції сучасної державності в умовах становлення інститутів місцевого самоврядування, зокрема інститут місцевого самоврядування розглядається як локальний вимір демократичної державності. Аналізуються форми і методи взаємодії між державною владою та місцевим самоврядуванням у контексті еволюції сучасної державності. Показані особливості функціонування державної влади та модернізації механізму сучасної держави в контексті становлення реального місцевого самоврядування.

Ключові слова: державна влада, державність, еволюція державності, функції державної влади, механізм державної влади, "людський вимір", правова активність особистості, місцеве самоврядування.

Минченко Р.Н. Эволюция государственной власти в современной Украине (теоретико-правовое исследование). - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Институт законодательства Верховной Рады Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию теоретико-правовых проблем государственной власти в условиях эволюции современной государственности в Украине. Освещаются основные современные теоретико-методологические принципы и процедуры исследования государственной власти и государственности.

Дается понятийная характеристика и раскрывается политико-правовая природа государственной власти. По мнению автора, в основе современного учения о государственной власти должно быть положено её понимание как системы специфических общественных отношений, в силу чего государственная власть - это система публично-властных отношений, возникающих между соответствующими субъектами (государством, обществом, органами и должностными лицами государственной власти и т.д.), в пределах которых реализуются функции государства, а также форма таких отношений, в которых, соответственно социальным и правовым нормам, принятым суверенным народом и государством, деятельность одних субъектов, влияя на деятельность других, изменяет либо стабилизирует ее адекватно своим заданиям и целям.

Проведено исследование современной государственности как феномена, юридической категории и социально-политической реалии. Всесторонне рассматриваются сущность, функции и юридический механизм реализации государственной власти в контексте эволюции современной государственности. Делается вывод, что сущность, содержание и механизм государственной власти на современном этапе можно всесторонне исследовать лишь на основе либеральных концепций демократической государственности, в условиях которой власть проявляется как вид публичной власти, институт политической системы общества и народовластия, играющий основоположную роль в процессе модернизации отечественной государственности.

На основании исследования различных научных подходов рассматриваются теоретико-правовые проблемы взаимодействия между человеком и государственной властью в контексте эволюции современной государственности. Вопросы эволюции сущности государственной власти и современной государственности анализируются через призму человеческого измерения. Исследуются принципы взаимодействия личности и государственной власти. Показаны особенности и раскрывается значение правовой активности личности в условиях эволюции современной государственности и становления гражданского общества.

Исследованы особенности эволюции современной государственности в условиях становления институтов местного самоуправления. Институт местного самоуправления рассматривается как локальное измерение демократической государственности. Анализируются формы и методы взаимодействия между государственной властью и местным самоуправлением в контексте эволюции современной государственности.

Ключевые слова: государственная власть, государственность, эволюция государственности, функции государственной власти, механизм государственной власти, человеческое измерение, правовая активность личности, местное самоуправление.

Minchenko R.M. An evolution of state power is in modern Ukraine (a study in theory and law). - Manuscript.

Thesis for the Scientific Degree of Doctor of Law in Speciality 12.00.01 - Theory and History of State and Law, History of Political and Law Sciences. - Institute of Legislation of the Verkhovna Rada of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The proposed doctorial thesis is dedicated to the research of theoretical and legal issues of state authority in the evolution conditions of contemporary statehood in Ukraine. Main contemporary theoretical and methodological principles and procedures of state authority and statehood are elucidated in the thesis.

The notions used in this work are defined, the political and legal nature of the state authority is revealed. According to the author's viewpoint the modern science of state authority should be understood as a system of specific social relationships, hence the state authority is a system of public and governmental relationships which arise between the corresponding subjects (such as the state, society, institutional bodies and official representatives of state authority, etc.) and within those subjects the functions of the state are realized according to the social and legal norms which have been adopted by sovereign people and state. The activities of a part of those subjects influence the activities of the others, thus changing or stabilizing such activities in accordance with their aims and tasks.

A study has been conducted on the contemporary statehood of Ukraine both as a phenomenon and as a legal category, as well as social and political realia. The essence, functions and legal mechanism of the state authority realization have been studied multilaterally within the context of evolution of the contemporary statehood. A conclusion has been drawn that the essence, content and mechanism of the state authority at the present-day stage can be multilaterally researched only basing upon the liberal conceptions of democratic statehood. In such conditions the authority is manifested as a type of public authority, as an institution of the political system of society and sovereignty of the people. This type of authority plays the basic role in the process of modernizing the statehood of Ukraine.

Basing upon the study of different approaches to the problem, theoretical and legal issues have been analyzed in their interaction between man and state power within the context of contemporary statehood evolution. The evolution issues in the state authority essence have been analyzed from the viewpoint of human evaluation. The principles of interaction between personality and state authority have also been studied. The research has shown that there exist peculiarities in this respect and it has revealed the importance of legal activity of a personality in the conditions of evolution of contemporary statehood and in the period of formation of civil society.

The thesis has also dealt with the peculiarities of contemporary Ukrainian statehood in the conditions of local self-government. An institution of local self-government has been considered as a local index of democratic statehood. Forms and methods of interaction between the state authority and local self-government have been analyzed within the context of Ukrainian contemporary statehood.

Key words: state authority, statehood, evolution of statehood, state authority functions, state authority mechanism, human evaluation, legal activity of a personality, local self-government.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Починаючи з першої половини 90-х років ХХ ст. істотно змінився вектор суспільно-політичного розвитку України, що обумовило необхідність теоретичного політико-правового та соціально-філософського аналізу тих процесів, що відбуваються в суспільстві. Сьогодні точаться інтенсивні, але не завжди продуктивні дискусії щодо інтерпретації сучасних українських трансформацій. Деякі вбачають у них демократичну модернізацію, інші - форму соціально-політичної мутації, яка супроводжується перманентними кризами державності, треті - пошук власного шляху розвитку, четверті - невдалу спробу рецепції здобутків західних демократій тощо.

За всього розмаїття точок зору та оцінок у вітчизняній та зарубіжній науці, по суті, домінує позиція, згідно з якою радикальні зміни в політичній та соціально-економічній сферах були необхідними кроками в модернізації радянських, а з часом українських суспільства та держави. З цією точкою зору в цілому можна погодитися, але разом з тим необхідно все ж таки підкреслити, що проблема критичного аналізу сучасних модернізаційних процесів, які відбуваються у вітчизняній державності, є надзвичайно актуальною.

Безумовно, модернізаційний розвиток в Україні, що розпочався на початку 90-х років ХХ ст., був окреслений у загальних рисах як перехід до ринкових відносин, демократичних цінностей, західного вектора розвитку. Особливість сучасного етапу еволюції вітчизняної державності полягає в тому, що якщо вектор перемін другої половини 80-х - початку 90-х років ХХ ст. був спрямований на руйнацію старої партійно-державної системи та утворення нових державних інститутів, їх правове закріплення у відповідних нормативних актах, то завдання сьогоднішнього дня - налагодження, удосконалення вже утвореного державного механізму; пошук правових, а не силових важелів вирішення питань взаємодії інститутів державної влади між собою та інститутами громадянського суспільства.

Слід зазначити, що перманентні соціально-економічні кризи, конституційні та політичні конфлікти в Україні, трансформація не тільки державного, а й значною мірою суспільного ладу, зміна ціннісно-нормативної системи та пов'язана з цим соціальна анемія навіть після того, як ситуація в країні стала змінюватися до кращого, детермінували довгий адміністративний дисбаланс на різних рівнях публічної влади. Визначилися суперечності в системі публічного управління, які не змогли не вплинути на взаємовідносини органів державної влади та органів місцевого самоврядування в загальній системі управління країною. Ці суперечності охопили основні сфери управлінської діяльності, особливо помітними стали у плануванні, підборі та розташуванні кадрів, їх підготовці та перепідготовці, контролі виконання. Внаслідок причин, пов'язаних з перехідним станом як суспільства, так і держави, у системі публічного управління розквітла корупція, широкого розмаху набули корисні злочини, і ці проблемні аспекти сфери управління виявились під прицілом ЗМІ, які в свою чергу формували та продовжують формувати у громадській думці, як правило, негативний образ державної влади. Адже всі державні структури у 1990-і роки мали вкрай низькі показники довір'я, і лише у 2004 - 2005 роках деякі з них (насамперед Президент України) стали сприйматися більш-менш позитивно значною частиною громадян. У той самий час і структури громадянського суспільства залишалися протягом усього пострадянського періоду в ембріональному стані та не могли належним чином забезпечувати участь населення в управлінні справами суспільства і держави.

Сутністю процесів демократичної еволюції Української держави, усіх сфер її життєдіяльності має стати, насамперед, їх олюднення, наповнення гуманістичним змістом, створення, зокрема, у механізмах державної влади і місцевого самоврядування та їх взаємодії як між собою, так і суспільством в цілому умов забезпечення і захисту юридичними засобами суб'єктивних прав і свобод людини і громадянина, а також законних інтересів юридичних осіб, що створені ними, які (умови) сприяли б суспільному руху, вільному від злиднів народу і його духовного невігластва, шляхом забезпечення гармонії свободи і порядку. Дійсно, розвиток суспільних відносин може розглядатися як об'єктивне явище, але люди можуть і впливають на цей розвиток. Суспільство змінюється за їх активної участі, у процесі діалектичної взаємодії індивідуальної і колективної ідентичності.

Саме тому найважливішими проблемами сьогодення в Україні є, зокрема, проблеми організації державної влади, її джерел, завдань і функцій, вирішення яких потребує власної концепції державної влади, яка б не тільки відображала загальні риси, властиві будь-якій державній владі, а й особливості, властиві Україні, і була втілена у державно-правову реальність. Сучасна соціальна дійсність вимагає як від теоретиків, так і практиків державотворення і юридичного нормотворення не тільки визначення сутності і змісту системи демократичних цінностей, їхньої ролі в державно-правових процесах, а передусім розрізнення понять "державна влада" і "держава", з одного боку, як соціальних цінностей, а з іншого - як системи певних державних органів.

Слід констатувати, що сучасна юридична наука не приділяє належної уваги феномену державної влади в контексті еволюції вітчизняної державності. Незважаючи на велику кількість наукових праць, присвячених проблемам державотворення та правотворення, у науці майже не дослідженими залишаються питання поняття, принципів, функцій та механізму державної влади, суб'єктно-об'єктних взаємозв'язків у системі координат "державна влада, особистість та громадянське суспільство" тощо, що значною мірою обумовлює актуальність даного дисертаційного дослідження.

Аналіз феномена державності та всієї багатогранності форм її прояву належить до числа найскладніших проблем теоретичного державознавства та правознавства. Витоки його дослідження сягають своїми коренями ще в античну науку, набуваючи відомої концептуальної цілісності в ученнях про сутність держави та державної влади в трактатах мислителів Нового часу, працях дореволюційних та сучасних вітчизняних і зарубіжних учених, які презентують різні школи та напрями юриспруденції. Ця обставина детермінувала необхідність звернення до широкого кола наукових джерел, які належать до різних періодів формування правової думки. Дисертант проаналізувала погляди на сутність державності й державної влади, механізми функціонування їхніх інститутів, відображені у працях класиків політико-правової думки - Арістотеля, Демокрита, Платона, Цицерона, Сократа, Н. Макіавеллі, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббса, Дж. Локка, І. Канта, Й.-Г. Фіхте, Г. Гегеля, Т. Кампанелли, Ш. Монтеск'є, Т. Мора; багатьох авторитетних учених-державознавців дореволюційної Росії, зокрема А.С. Алексєєва, О.О. Алексєєва, В.М. Гессена, В.Ф. Дерюжинського, А.І. Єлістратова, В.В. Івановського, І.А. Ільїна, М.М. Ковалевського, Ф.Ф. Кокошкіна, М.М. Коркунова, С.А. Котляревського, М.І. Лазаревського, С.А. Муромцева, М.І. Палієнка, І.Т. Тарасова, Б.М. Чичерина, Г.Ф. Шершеневича, А.С. Ященка та ін.

Також до аналізу публічно-владних відносин та проблем державності зверталися філософи, соціологи, юристи та політичні мислителі із світовим ім'ям, у тому числі Г. Єллінек, Л. Дюгі, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, М. Вебер, Б. Рассел, Т. Парсонс, Р. Даль, М. Фуко. Починаючи з 50-х років ХХ ст. обсяг літератури з питань влади різко зростає. Істотний внесок у розробку концепції влади внесли Р. Берштедт, П. Блау, Д. Картрайт, С. Клегг, Н. Луман, Ф. Оппенгейм, Д. Ронг та багато інших дослідників.

У радянській юридичній, соціально-філософській, соціологічній та політологічній літературі також накопичений значний концептуальний досвід дослідження державної влади та проблем державності. Зокрема, можна виділити праці Р.П. Алексюка, В.М. Амєліна, М.Й. Байтіна, М.М. Кейзєрова, А.Й. Кіма, В.Г. Лєдяєва, О.О. Лузана, В.Б. Пастухова, М.М. Степанова, Ю.О. Тихомирова, В.Л. Усачова, Є.І. Фарбера, В.В. Цвєткова, В.Є. Чиркіна, Л.П. Юзькова та ін.

В останнє десятиліття інтерес до вивчення проблем влади, у тому числі й аналізу поняття державної влади, її видів, форм здійснення, функцій та механізму реалізації, у контексті сучасних модернізаційних процесів істотно зростає як у вітчизняній, так і зарубіжній науці. Зокрема, за даною тематикою можна виділити наукові праці багатьох вітчизняних вчених, серед яких варто згадати В.Б. Авер'янова, В.Д. Бабкіна, М.О. Баймуратова, А.П. Зайця, О.В. Зайчука, А.А. Коваленка, О.Л. Копиленка, Л.Т. Кривенко, Ю.М. Оборотова, Н.М. Онищенко, М.П. Орзіха, О.В. Петришина, В.Ф. Погорілка, А.О. Селіванова, В.М. Селіванова, О.В. Скрипнюка, О.Ю. Тодику, Ю.М. Тодику, О.Ф. Фрицького, Ю.О. Фрицького, В.М. Шаповала, В.О. Шевчука, С.В. Шевчука, Ю.С. Шемшученка, О.І. Ющика, О.Н. Ярмиша та ін.

Теоретико-правові проблеми еволюції сучасної державності в умовах демократизації суспільства і держави, а також глобальних політичних процесів значною мірою знайшли своє відображення також у багатьох наукових та публіцистичних працях російських дослідників. Зокрема, питання щодо розуміння сутності сучасної державності викликають дедалі більший інтерес таких російських вчених-правознавців, політологів та філософів, як Р.А. Абдрафіков, С.А. Авак'ян, І.Л. Бачило, О.В. Войтенко, І.В. Востріков, І.М. Гомеров, М.П. Граф, В.Г. Графський, Д.В. Гусєв, Ю.О. Дмитрієв, В.О. Затонський, Д.М. Зоїров, В.І. Козін, А.М. Кумиков, В.Г. Лєдяєв, О.А. Лук'янова, Р.Д. Марданов, А.Ю. Мордовцев, Л.А. Морозова, О.Ю. Погожаєва, Є.В. Подберезний, Ж.Т. Тощенко, В.Ф. Халіпов, О.І. Цукатова, В.Є. Чиркін та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна дослідження виконане у зв'язку з науковою темою Інституту законодавства Верховної Ради України - стратегія розвитку законодавства України (державний реєстраційний номер 0103U007975) .

Мета і завдання дослідження. Дана робота має за мету розробити теоретико-методологічні основи державної влади та державності як загальноправових категорій, найбільш повно і комплексно, з позицій методології сучасної юридичної науки дослідити взаємозв'язок між цими категоріями, а також проаналізувати політико-правові проблеми організації та функціонування державної влади у контексті еволюції державності, визначити основні напрями та форми еволюції вітчизняної державності та через це - виявити основні проблеми організації та функціонування державної влади в сучасній Україні, окреслити тенденції й перспективи розвитку її механізму через призму взаємовідносин держави з особою та суб'єктами місцевого самоврядування як основоположного інституту громадянського суспільства.

Досягнення зазначеної мети обумовило постановку та послідовне вирішення цілого ряду теоретичних та прикладних завдань, а також напрацювання та перевірку робочих гіпотез, у тому числі шляхом:

1) розкриття політико-правової природи сучасної державності, розробити визначення поняття "державність" та проаналізувати основні напрями та форми еволюції української державності в контексті демократизації взаємовідносин між державною владою і людиною та інститутами громадянського суспільства;

2) дослідження світового та вітчизняного, історичного та сучасного досвіду будівництва державно-владних відносин, проаналізувати можливості його використання в умовах конституційної реформи;

3) обґрунтування за допомогою базових категорій сучасного правознавства цілей, завдань та функцій державної влади, її суб'єктно-об'єктного складу, виявити оптимальні алгоритми функціонування державної влади в контексті еволюції сучасної державності та становлення громадянського суспільства;

4) визначення тенденцій державно-правового будівництва та становлення інститутів демократичної державності, здійснити науковий прогноз щодо еволюції конституційної моделі державної влади в Україні;

5) внесення науково-практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізму державної влади, конституційної моделі її поділу на окремі види, а також виявлення тенденцій розвитку законодавства, що регламентує взаємовідносини між різними гілками державної влади;

6) напрацювання атрибутів та критеріїв державної влади, ефективності її діяльності під час реалізації та захисту прав та свобод людини і громадянина, виявити основні критерії "людського виміру" сучасної державності;

7) концептуального аналізу проблем сучасної державності в контексті децентралізації, деконцентрації та централізації державної влади, виявити критерії оптимального співвідношення означених тенденцій між собою та процесів становлення місцевого самоврядування як локального виміру демократичної державності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі становлення, організації та функціонування державності в Україні.

Предметом дослідження є теоретико-правові проблеми організації та функціонування державної влади в контексті еволюції державності в сучасній Україні.

Методи дослідження. В основу методології дослідження покладені загальнотеоретичні й спеціальні методи наукового пізнання, принципи і підходи щодо визначення понять державності та державної влади, їх співвідношення між собою, аналізу сутності, змісту і форми державної влади на сучасному етапі, її місця в механізмі народовладдя та механізмі взаємодії з інститутами громадянського суспільства. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів дослідження застосовувалися філософські, загальнонаукові й спеціальні методи, що забезпечують єдність гносеологічного, соціально-філософського, теоретико-правового та політологічного аналізу. Зокрема, метод діалектичної логіки використовувався під час аналізу напрямів і форм еволюції державної влади та чинників модернізації сучасної державності, особливостей інституціональних моделей та функціональних проявів державної влади за різних епох та основних тенденцій впровадження її інститутів у процес становлення соціально-правової державності та громадянського суспільства на сучасному етапі демократичного розвитку України. Також він дозволив виявити сформовані закономірності й тенденції розвитку системи функцій державної влади. Закон єдності й боротьби протилежностей дозволив виявити суперечливі тенденції у сфері становлення та здійснення державної політики щодо прав і свобод людини і громадянина та місцевого самоврядування, яка на сьогодні є основним критерієм модернізаційних перетворень у механізмі вітчизняної державності, а також під час аналізу форм та методів взаємодії державної влади та місцевого самоврядування на різних етапах історичного розвитку держави і суспільства. Закон заперечення заперечення дав можливість на основі вивчення ранніх етапів розвитку державної влади та її функцій виявити тенденції формування сучасної української державності.

У дисертації використані принципи історизму, об'єктивності, конкретності, плюралізму в підходах до істини, гуманізму; методи індукції і дедукції тощо. Серед філософських методів усебічно використовувався принцип об'єктивності (наприклад, при систематизації й аналізі наукових поглядів на категорії "влада", "публічна влада", "державна влада", "державність"). Методологічну основу, з огляду на багатоаспектність предмета дослідження, складають і такі загальнонаукові методи, як аналіз і синтез, узагальнення, моделювання й ін. Так, використання методів аналізу і синтезу дало можливість проаналізувати атрибути та критерії державної влади як виду публічної влади, дослідити систему її функцій, виявити загальні й відмінні риси між процесами становлення сучасної державності та інститутів демократичної державної влади, визначити "точки зіткнення" між ними. Соціологічний метод знайшов своє застосування під час аналізу внутрішніх і зовнішніх чинників і суспільних процесів, що обумовили виникнення, еволюцію та конституційне оформлення інститутів сучасної української державності, а також при аналізі сучасного стану розвитку державності через призму "людського виміру" державної влади; формально-логічний метод - для визначення основних понять юридичних конструкцій, правових основ вирішення юридичних колізій конституційного та законодавчого регулювання державно-владних відносин; системно-функціональний - для здійснення класифікації функцій державної влади тощо.

Наукова новизна дисертації полягає в тому, що вона є однією з небагатьох, а на рівні докторської дисертації - першим в Україні дослідженням монографічного характеру, в якому за широкого використання категорій сучасної теорії держави і права, історії політичних та правових вчень здійснена спроба комплексного осмислення концептуальних проблем державної влади в контексті еволюції державності в Україні на сучасному етапі, а також сформульовано авторську теорію еволюції державної влади через призму "людського виміру" влади, права та політики.

Наукову новизну дисертаційного дослідження становлять, зокрема, такі основні положення, висновки та рекомендації:

вперше:

зроблено висновок, що поняття "державність" у категоріальному апараті теорії держави і права виконує ряд пояснювальних, аксіологічних та ідентифікуючих функцій, які розкривають змістовну та формально-юридичну специфіку різних етапів цього процесу в напрямі формування суверенної держави та її інститутів, та доведено, що сучасна державність є однією з найважливіших властивостей суспільства, яка забезпечує його життєздатність шляхом політичної структуризації і легітимації;

обґрунтовано висновок про іманентний зв'язок теоретико-методологічних і конституційних основ організації та діяльності державної влади і процесів еволюції державності, на основі чого доведено, що без демократичної, соціальної, правової державності неможливо зробити докорінну модернізацію суспільства та держави;

доведено, що еволюція державності та процеси інституціоналізації громадянського суспільства в Україні залежать від ступеня адекватності загальновизнаним демократичним цінностям правової політики, здійснюваної державною владою, основне призначення якої полягає в утворенні комплексу політико-правових та соціально-економічних умов та можливостей, які забезпечують правове поле для формування цивілізованих відносин у системі координат "людина - територіальна громада - суспільство - держава", без яких інститути громадянського суспільства не в змозі сформуватися та оптимально функціонувати;

виявлено взаємозв'язки та взаємозалежності між станом державності та ефективністю функціонування державного механізму, що обумовило висновок про вплив особливостей еволюції української державності на державу, процес здійснення державної влади, право та законодавство, оскільки життєдіяльність держави полягає в повсякденній реалізації державної влади, а державність є ланкою, що зв'язує наміри державної влади та результати їх здійснення;

доведено, що еволюція концептуальних основ державної влади свідчить про те, що на трансформацію наукових уявлень щодо державності та критеріїв її демократичності суттєво вплинули ідеї природного права, верховенства права, громадянського суспільства, конституційної держави, поділу влади та визнання місцевого самоврядування, що, у свою чергу, дозволило автору обґрунтувати два основоположних та системоутворюючих вектори розвитку сучасної ліберально-демократичної державності в Україні: "людський вимір" державної влади та її інститутів та усебічний розвиток місцевого самоврядування як локального виміру демократичної державності;

здійснено системний аналіз основних концепцій державної влади та доведено, що її сутність, зміст та механізм на сучасному етапі можна повною мірою усвідомити лише на основі ліберальних концепцій демократичної державності, за яких державна влада найоптимальніше виявляє себе як самостійний вид публічної влади, інститут політичної системи суспільства і форма народовладдя, що дозволяє визначити державну владу, з одного боку, як легітимне офіційне волевиявлення держави, її органів і посадових осіб щодо здійснення їх функцій і повноважень шляхом прийняття і реалізації правових актів в порядку, передбаченому Конституцією і законами, та, з іншого боку, як провідний інститут політичної системи суспільства, який виконує основоположну роль у процесі модернізації вітчизняної державності;

запропоновано авторську концепцію механізму реалізації державної влади, в основу якої покладено принцип "стримувань та противаг" у системі органів державної влади, що дало можливість сформулювати визначення поняття механізму державної влади, згідно з яким це просякнута єдиними, законодавчо закріпленими принципами, заснована на поділі влади і наявності необхідних матеріальних придатків система органів державної влади, яка здійснює або забезпечує здійснення її завдань і функцій;

доведено, що сутність еволюції вітчизняної державності так званого демократичного транзиту України, її держави та її діяльності, державної влади та державного управління полягає в корінній зміні соціальних зв'язків, відповідно до якої основним критерієм демократичності державності та всіх її публічно-владних інститутів має стати принцип "людського виміру";

доведено, що демократичний вимір конституційної реформи в Україні необхідно розуміти виключно в контексті модернізації державної організації суспільства як системи з прямими й обов'язково розвинутими зворотними зв'язками між державою і народом, де державна влада має виконувати об'єктивну соціальну функцію упорядкування суспільства, забезпечення його цілості й сталого динамічного розвитку на основі правового закону, який має розроблятися й ухвалюватися на засадах людиноцентристської ідеології;

доведено, що еволюція вітчизняної державності та розвиток інститутів громадянського суспільства іманентно пов'язані з процесом політико-правового удосконалення особистості, яка в суспільно-політичних процесах, по суті, відіграє дві ролі - громадянина держави та члена громадянського суспільства, виходячи з чого зроблено висновок, що одним із найважливіших завдань дослідження сучасної державності є виявлення сутнісних характеристик держави в її взаємодії з правовою активністю особистості, та обґрунтовано положення про те, що тільки активізація особистості в правовій та політичній сфері дозволить зміцнити вітчизняну державність та посилити державну владу;

зроблено висновок про те, що сучасний етап еволюції української державності характеризується протиборством тенденцій централізації, децентралізації та деконцентрації, в основі яких - об'єктивні передумови та фактори (з одного боку, становлення демократичної соціально-правової держави, в якій народ здійснює свою владу, у тому числі реалізуючи своє право на місцеве самоврядування, з іншого - необхідність збереження, особливо в умовах конституційної кризи та сучасної політичної нестабільності, державної цілісності, республіканського устрою, єдиного економічного та правового простору) та суб'єктивні фактори, багато в чому пов'язані не тільки з проблемами перехідного періоду, а й з відсутністю наукової концепції, загальновизнаних підходів до вирішення проблеми гармонізації тенденцій централізації, децентралізації та деконцентрації;

дістало подальший розвиток:

висновок про те, що в основу сучасного вчення про державну владу в Україні варто покласти її розуміння як системи специфічних суспільних відноси, внаслідок чого державна влада - це система публічно-владних відносин, які виникають між відповідними суб'єктами (державою, суспільством, органами та посадовими особами державної влади тощо), у межах яких реалізуються функції держави, а також форма таких відносин, у яких, згідно із соціальними та правовими нормами, які формуються суверенним народом та державою, діяльність одних суб'єктів, впливаючи на діяльність інших, змінює або стабілізує її відповідно до своїх завдань і цілей;

ідея щодо контінуїтету національної державності, в основі якої висновок про те, що державність є не тільки інтегралом минулого і сучасного державноорганізованого суспільства, а й втілює у собі об'єднуючий проект можливого вектора майбутнього, як правило, доволі стійка в часовому відношенні, але є матеріально (ідеологічно) і фізично мінливою субстанцією та продуктом історичного розвитку;

теорія функцій державної влади в контексті її поділу на окремі види в умовах еволюції сучасної державності, що дозволило поглибити висновок, згідно з яким ідея поділу влад, що теоретично обґрунтовується однойменною політико-правовою доктриною в сучасній практиці державотворення та державного управління, знаходить свій вираз або у формі конституційного принципу (що є підґрунтям організації влади будь-якої демократичної держави і політичною гарантією виключення можливості встановлення авторитарного чи тоталітарного політичного режиму в країні), або у формі організаційно-технічного принципу впорядкування управлінської праці;

висновок про те, що соціальне призначення є іманентною ознакою держави, державної влади та її функцій, яке полягає в різноманітній, широкій діяльності, спрямованій на вирішення завдань, які випливають з необхідності нормального, безконфліктного існування та прогресивного розвитку суспільства, виходячи з того, що сучасна демократична держава - соціальний арбітр, суб'єкт вирішення загальних справ, організатор багатьох важливих заходів, без вжиття яких не може нормально функціонувати суспільство;

висновок про те, що з точки зору практики демократичного державотворення сучасна державність є однією з найважливіших властивостей державноорганізованого суспільства, яка забезпечує його життєздатність, а з точки зору сучасного державознавства категорія державності характеризує якісний стан суспільства на будь-якому конкретно-історичному етапі його розвитку, причому найбільшою мірою її пізнавальний потенціал розкривається при аналізі транзитних суспільств, бо це поняття розширює можливості розуміння і пояснення різних проблем трансформації тоталітарної системи в соціальну з демократичною організацією громадянського суспільства і правовою державою;

теорія правової активності особистості, в основі якої знаходиться позиція, згідно з якою будь-яке життя, незалежно від його форми, не може містити виключно конструктивні, позитивні начала, враховуючи, що воно включає в себе всі можливі прояви, реальне існування різних тенденцій, видів поведінки, з усіма їх плюсами та мінусами, виходячи з чого зроблено висновок, що правова активність може бути як позитивною, правовою, так і протиправною, негативною, як "із знаком плюс", так і "із знаком мінус", включати в себе не тільки діяльність щодо здійснення вимог права, але і діяльність, яка не відповідає вимогам закону;

висновок про те, що демократична еволюція України включає як трансформацію вищих, центральних і місцевих органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування, безпосередньо пов'язаних з територіальними громадами - первинними суб'єктами місцевого самоврядування, виходячи з чого доведено, що процеси становлення місцевого самоврядування нерозривно пов'язані з демократизацією державного і суспільного життя, розвитком в Україні інститутів громадянського суспільства і правової держави, що об'єктивно призводить до самообмеження держави, прерогатив державної влади та органів, які її реалізують на користь інших суб'єктів політичної системи;

обґрунтовано:

необхідність посилення уваги науковців до проблем еволюції національної державності в контексті прав і свобод людини і громадянина та процесів становлення інститутів місцевого самоврядування з позицій державознавства, сучасної теорії держави і права, філософії права, кратології, політології та інших наукових напрямів та запровадження як обов'язкових для вивчення у вищих юридичних закладах освіти навчальних курсів "Теорія сучасної державності" та "Історія національної державності";

доцільність невідкладної реформи інститутів політичної системи суспільства як першого етапу процесу еволюції національної державності, в основу якої насамперед має бути покладено ідеологію верховенства права та "людського виміру" влади;

доцільність послідовної реалізації в процесі державотворення та правотворення ідеї про те, що дієздатне місцеве самоврядування є неодмінним атрибутом демократичної державності та одним із ключових чинників модернізації механізму державної влади; зокрема, вважаємо за потрібне прийняти Закон "Про засади державної регіональної політики" та схвалити Декларацію про основи державної політики щодо місцевого самоврядування, на основі якої розробити Національну стратегію розвитку місцевого самоврядування в Україні, прийняти її у формі закону та з часом на її засадах провести масштабну муніципальну реформу.

Практичне значення одержаних результатів визначається актуальністю дослідження, новизною і висновками як загальнотеоретичного, так і практичного характеру. Так, теоретична цінність положень, що містяться в дисертації, полягає не тільки в їхньому узагальнюючому, але й дискусійно-постановочному характері. У роботі отримала подальший розвиток думка, звернена до проблем сучасної державності та державної влади в Україні, міститься спроба проаналізувати сутнісні суб'єктно-об'єктні та функціональні особливості державної влади, а також розкрити її зміст і форми в різні історичні епохи, за різних політико-правових та соціально-економічних умов розвитку вітчизняної державності. Матеріали дисертації розширюють наукові уявлення про правову природу та соціальне призначення державної влади як виду публічної влади.

Результати дисертаційного дослідження можуть служити методологічним, теоретичним стимулом для галузевих досліджень у юридичній науці. Основні положення і висновки дисертації можуть бути використані в науково-дослідній роботі при аналізі актуальних проблем теорії держави і права, історії політичних та правових вчень, конституційного права та політології; при підготовці лекцій, підручників, навчальних посібників і іншої навчально-методичної літератури по деяких напрямах та темах означених наукових дисциплін; у практичній діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Практичне значення роботи також полягає в тому, що вона сприяє вдосконаленню механізму регулювання державно-владних відносин у сучасній Україні.

Апробація результатів дисертації. Висновки і положення дисертації обговорювались на засіданнях відділу моніторингу ефективності законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України.

Основні результати дослідження, пропозиції та висновки, зроблені в дисертації, автор використовувала для внесення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України в галузі організації державної влади та місцевого самоврядування, а також практики його застосування.

Результати дослідження оприлюднені в доповідях на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях, круглих столах, зокрема "Практика виборчого процесу в Україні та проблеми його правового регулювання" (м. Одеса, 18-19 листопада 2005 р., тези опубліковано), "Українсько-німецький правовий семінар" (м. Одеса, 9-10 січня 2006 р., тези опубліковано), "Право, держава, духовність: Шляхи розвитку та взаємодії" (м. Одеса, 3 вересня 2006 р., тези опубліковано), "11 щорічна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу та студентства" (м. Одеса, 2007 р., тези опубліковано), "Право и экономика: Генезис, современное состояние и перспективы развития" (м. Одеса, 30 травня 2008 р., тези опубліковано), "111 звітна науково-практична конференція професорсько-викладацького складу та молодих науковців" (м. Одеса, 28 березня 2008 р., тези опубліковано) Всеукраїнський правовий семінар "Правове регулювання діяльності органів місцевого самоврядування. Проблеми і перспективи розвитку(Одеса 4-5 квітня 2008р.), міжнародна конференція " Европейская политика добрососедства (ЕПД) как инструмент трансформации, адаптации и интеграции - пример Украины" (м. Регенсбург, 27 - 28 червня 2007 р), 1Х Международный конгресс Сравнительного и Европейского права (м. Регенсбург, 29 - 30 червня 2007 р.), тощо.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційної роботи знайшли відображення в 1 індивідуальній монографії та 31 науковій статті (серед яких 24 у фахових виданнях).

Структура дисертаційної роботи визначається її метою та завданнями. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, які об'єднують одинадцять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 444 сторінок, з них 87 - список використаних джерел (685 найменувань).

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізується сучасний стан її наукової розробленості, зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету і завдання дослідження, об'єкт та предмет дослідження, характеризуються методологічна основа, наукова новизна одержаних результатів та їх теоретичне і практичне значення, подано відомості про апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

У Розділі 1 "Державна влада та державність як об'єкт та предмет теоретико-правових досліджень: методологія формування та систематизація понятійного апарату", який складається з двох підрозділів, аналізується стан наукової розробленості теоретико-правових проблем державної влади та державності, а також висвітлюються сучасні теоретико-методологічні підходи, принципи та процедури дослідження феномена державної влади та демократичної державності.

Так, у підрозділі 1.1 "Стан наукової розробленості теоретико-правових проблем державної влади та державності" аналізуються основні наукові підходи щодо дослідження проблем організації та діяльності державної влади, її поділу, механізму реалізації в умовах еволюції інститутів державності. Аксіоматично, що реформування суспільно-політичного життя в сучасній Україні, підвищення його базових якісних показників та соціальних стандартів значною мірою обумовлені якістю організації та функціонування публічно-владних та управлінських структур, їх здатністю адекватно, співзвучно викликам часу та традиціям класичних західних демократій керувати країною та її регіонами в інтересах суспільства, територіальних спільнот і окремих громадян. Десятиліття тому інтерес наукового співтовариства в Україні був прикований до вивчення, з одного боку, здебільшого концептуального осмислення шляхів розвитку держави і суспільства в далекоглядній перспективі в умовах глобальних соціально-політичних трансформацій, пов'язаних із становленням соціально-правової державності або громадянського суспільства (А.П. Заєць, Т.І. Ковальчук, П.М. Любченко, О.В. Скрипнюк та ін.), та, з іншого боку, переосмислення досвіду радянського державного будівництва чи аналізу негативного досвіду перехідного періоду у взаємовідносинах між центром та місцями (Л.Т. Кривенко, В.Ф. Погорілко, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Ю.О. Фрицький та ін.). З часом предметом вивчення спеціалістів став аналіз і порівняння основних характеристик сучасних теорій походження, організації або функціонування публічної влади, у тому числі західних кратологічних концепцій або управлінських парадигм, можливостей їх рецепції в умовах українських реалій сьогодення (М.П. Орзіх, В.М. Селіванов, М.О. Теплюк, В.В. Цвєтков та ін.) тощо. У міру становлення вітчизняної теорії місцевого самоврядування вагомими є здобутки щодо дослідження процесів децентралізації державної влади, форм і методів її взаємодії з муніципально-владними інститутами (М.О. Баймуратов, О.В. Батанов, М.П. Орзіх та ін.).

Аналіз джерельної бази дослідження засвідчив наявність значної наукової спадщини, основу якої складають праці як класиків, так і сучасних дослідників проблем державної влади та державності не тільки в галузі юриспруденції, а й політології, філософії, історії, соціології, а також спеціалістів-практиків, які у різні часи займалися розробкою даної проблематики.

Перше найбільш повне та послідовне концептуальне обґрунтування й вираження ідеї державної влади та еволюції державності набули у творчості таких ярких мислителів, як Шан Ян, Конфуцій, Арістотель, Демокрит, Платон, Цицерон, Сократ, які було доповнено такими представниками епохи Відродження, Нового часу та Сучасності, як Н. Макіавеллі, Ж.-Ж. Руссо, Т. Гоббс, Дж. Локк, І. Кант, Й.-Г. Фіхте, Г. Гегель, Т. Кампанелла, Ш. Монтеск'є, Т. Мор, А. Шопенгауер, В. Парето, Р. Михельс, Ф. Ніцше, Г. Моска, Г. Єллінек, Р. Даль, Л. Дюгі, К. Маркс, Ф. Енгельс, В. Ленін, М. Вебер, Б. Рассел, Т. Парсонс, М. Фуко та ін., теорії та концептуальні підходи яких пізніше сформувалися в окремі специфічні наукові школи та дослідницькі підходи. Так, починаючи з 50-х років ХХ ст. обсяг літератури з питань державної влади та інститутів державності різко зростає. Істотний внесок у розробку концепцій влади внесли Р. Берштедт, П. Блау, Д. Картрайт, С. Клегг, Н. Луман, Ф. Оппенгейм, Д. Ронг та ін.

Всебічно проблематика організації та функціонування державної влади та її інститутів, її єдності та поділу подана й у працях багатьох авторитетних вітчизняних дослідників початку ХХ ст. або учених-державознавців дореволюційної Росії, зокрема А.С. Алексєєва, О.О. Алексєєва, В.М. Гессена, В.Ф. Дерюжинського, А.І. Єлістратова, В.В. Івановського, І.А. Ільїна, М.М. Ковалевського, Ф.Ф. Кокошкіна, М.М. Коркунова, С.А. Котляревського, М.І. Лазаревського, С.А. Муромцева, М.І. Палієнка, І.Т. Тарасова, Б.М. Чичерина, Г.Ф. Шершеневича, А.С. Ященка та ін.

У радянській науці також накопичений значний концептуальний досвід дослідження державної влади та проблем державності. Зокрема, можна виділити праці Р.П. Алексюка, В.М. Амєліна, М.Й. Байтіна, М.М. Кейзєрова, А.Й. Кіма, В.Г. Лєдяєва, О.О. Лузана, В.Б. Пастухова, М.М. Степанова, Ю.О. Тихомирова, В.Л. Усачова, Є.І. Фарбера, В.В. Цвєткова, В.Є. Чиркіна, Л.П. Юзькова та ін., сформульований у них критичний аналіз теоретико-методологічних підходів знайшов своє висвітлення в дисертації.

В останнє десятиліття інтерес до вивчення проблем державної влади, її видів, форм здійснення, функцій та механізму реалізації в контексті сучасних трансформаційних процесів істотно зростає як у вітчизняній, так і зарубіжній науці. Зокрема, за даною тематикою вагомими є здобутки таких вітчизняних вчених, як В.Б. Авер'янов, О.Ф. Андрійко, В.Д. Бабкін, М.О. Баймуратов, В.П. Горбатенко, А.П. Заєць, О.В. Зайчук, А.А. Коваленко, О.Л. Копиленко, Л.Т. Кривенко, Н.М. Онищенко, М.П. Орзіх, О.В. Петришин, В.Ф. Погорілко, А.О. Селіванов, В.М. Селіванов, О.В. Скрипнюк, М.О. Теплюк, О.Ю. Тодика, Ю.М. Тодика, О.Ф. Фрицький, Ю.О. Фрицький, В.М. Шаповал, В.О. Шевчук, С.В. Шевчук, Ю.С. Шемшученко, О.І. Ющик, О.Н. Ярмиш та ін., аналіз наукових поглядів яких було здійснено в контексті дослідження

Теоретико-правові проблеми державності в умовах демократизації суспільства і держави, а також глобальних політичних процесів значною мірою знайшли своє відображення також у багатьох наукових та публіцистичних працях сучасних російських дослідників. Зокрема, питання щодо розуміння сутності сучасної державності викликають інтерес таких російських вчених-правознавців, політологів та філософів, як Р.А. Абдрафіков, С.А. Авак'ян, І.Л. Бачило, О.В. Войтенко, І.В. Востріков, І.М. Гомеров, М.П. Граф, В.Г. Графський, Д.В. Гусєв, Ю.О. Дмитрієв, В.О. Затонський, Д.М. Зоїров, В.І. Козін, А.М. Кумиков, В.Г. Лєдяєв, О.А. Лук'янова, Р.Д. Марданов, А.Ю. Мордовцев, Л.А. Морозова, О.Ю. Погожаєва, Є.В. Подберезний, Ж.Т. Тощенко, В.Ф. Халіпов, О.І. Цукатова, В.Є. Чиркін та ін.

...

Подобные документы

  • Дослідження правових засад державної підтримки сільськогосподарської дорадчої діяльності в Україні в розрізі сучасних реалій та подальших перспектив. Напрями та обсяги фінансування в рамках програми державної підтримки "Фінансова підтримка заходів в АПК".

    статья [23,6 K], добавлен 11.09.2017

  • Модель взаємодії органів державної влади України у правоохоронній сфері. Суб’єкти державного управління у правоохоронній сфері. Правоохоронна сфера як об’єкт державного управління. Європейські принципи і стандарти в діяльності органів державної влади.

    дипломная работа [129,4 K], добавлен 30.04.2011

  • Теоретичне та історичне обґрунтування принципу розподілу влад. Загальні засади, організація та реалізація державної влади в Україні. Система державного законодавчого, виконавчого, судового органів, принципи та основні засади їх діяльності і взаємодії.

    курсовая работа [52,1 K], добавлен 02.11.2014

  • Основні напрямки правоохоронної діяльності. Компоненти поняття судової влади в Україні, засади її організації, повноваження та атрибути. Роль суду як органу державної влади. Структура судової системи України. Система засад здійснення судочинства.

    реферат [17,4 K], добавлен 21.03.2009

  • Система державної влади в Україні. Концепція адміністративної реформи. Діяльність держави та функціонування її управлінського апарату. Цілі і завдання державної служби як інституту української держави. Дослідження феномена делегування повноважень.

    реферат [30,9 K], добавлен 01.05.2011

  • Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права. Правове регулювання інформаційного забезпечення органів виконавчої влади. Порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні ЗМІ.

    курсовая работа [24,3 K], добавлен 05.01.2007

  • Недостатнє нормативно-правове забезпечення інформаційної сфери як один з факторів, що значно впливають на розвиток системи електронного урядування в Україні. Офіційні сайти - джерело постійної актуальної інформації про діяльність державної влади.

    статья [13,6 K], добавлен 07.11.2017

  • Загальна характеристика України як демократичної, правової держави і характеристика основних етапів становлення української державності. Політичний аналіз системи конституційних принципів української державності і дослідження еволюції політичної системи.

    реферат [27,6 K], добавлен 11.06.2011

  • Мета і принципи державної кадрової політики в Україні. Основні підходи до реформування державної служби в Україні. Формування кадрового резерву органів виконавчої влади. Роль Молодіжної адміністрації Івано-Франківської області у формуванні молодих кадрів.

    дипломная работа [532,4 K], добавлен 20.01.2011

  • Національна Асамблея Угорщини як орган законодавчої влади. Правовий статус та повноваження її представників. Принципи організації роботи. Дослідження питання щодо уповноважених Національної Асамблеї, їх функції. Здійснення державної влади на місцях.

    реферат [23,0 K], добавлен 13.06.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.