Правове регулювання інтелектуальної власності в Україні: загальнотеоретичне дослідження

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Реалізація проголошеного Конституцією України курсу на становлення України як демократичної та правової держави, а також виконання вимог «Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС» залежить від низки факторів, серед яких чільне місце посідає правове регулювання інтелектуальної власності як складової права власності.

Загальнотеоретичний рівень (рівень загальної теорії права), що дає інтегровані уявлення про явища права і держави та визначає основні правові терміни і категорії, дасть змогу узагальнити стан правового регулювання інтелектуальної власності в Україні та запропонувати напрями оптимізації правової регламентації у цій сфері.

Новий, нематеріальний об'єкт - результат інтелектуальної діяльності - увійшов концептуально до цивільного обігу два сторіччя тому; з того часу перед правом України як нормативним регулятором соціальних відносин постало завдання пошуку правового механізму, адекватного його впровадженню.

Право власності, засноване на праві володіння, яке, здавалося б, є ідеальним правовим механізмом введення матеріальних об'єктів до цивільного обігу, зважаючи на низку особливостей (спрямованість на врегулювання відносин щодо матеріальних об'єктів; переважання приватноправового характеру регулювання відносин стосовно його об'єктів), виявилося неспроможним повноцінно забезпечити вільне використання результату інтелектуальної діяльності у цивільному обігу.

Пошук нових підходів до розуміння інтелектуальної власності та правового регулювання відносин у цій сфері, як у межах, так і поза межами права власності, спричинив появу низки концепцій з патентного права, авторського права, але, не дав узагальнених теоретичних розробок щодо інтелектуальної власності та сутності її правового регулювання. До того ж спроби наукового осмислення зазначеної проблеми породили суттєві розбіжності між вченими-цивілістами.

Широка правова проблематика щодо інтелектуальної власності, досліджувана дотепер переважно у межах галузевих юридичних дисциплін, а також необхідність виходу за межі суто цивілістичного правового інструментарію, охоплення ним усього комплексу відносин, що виникають у зв'язку із набуттям, використанням, розпорядженням, охороною та захистом інтелектуальної власності, обумовлює теоретико-правовий ракурс дослідження.

Актуальним постає розроблення загальновизнаної науково-практичної моделі правового регулювання інтелектуальної власності, а також переосмислення і оновлення фундаментальних правових категорій (право, правове регулювання, реалізація права, правопорушення, відповідальність тощо), подолання суперечностей у вивченні питань, загальних для всіх об'єктів права інтелектуальної власності, які негативно впливають на розвиток законодавства, покликаного стати надійною юридичною основою для врегулювання відповідних відносин.

Загальнотеоретичною парадигмою правового регулювання інтелектуальної власності автор прагне не лише актуалізувати необхідність у реформуванні існуючої нормативно-правової бази у цій сфері, а й внести пропозиції стосовно напрямів і змісту такого реформування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планами науково-дослідної роботи Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП на 2004 2008 р.р. - аспект «Правове забезпечення інтелектуальної діяльності» в межах загальної теми «Правове забезпечення управління персоналом», затвердженої рішенням Вченої ради МАУП (Протокол № 1 від 21.01.2004). Відповідно до зазначеної теми дисертант як співвиконавець здійснив загальнотеоретичне дослідження правового регулювання інтелектуальної власності та розробив пропозиції із вдосконалення правових категорій та нормативно-правової бази у цій сфері.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є вироблення на основі загальнотеоретичного аналізу правового регулювання інтелектуальної власності пропозицій із вдосконалення правових категорій та нормативно-правової бази у цій сфері.

Для досягнення зазначеної мети в дисертаційній роботі було поставлено такі завдання:

- визначити поняття «інтелектуальна власність» і «право інтелектуальної власності»;

- сформулювати зміст основних і суміжних категорій права інтелектуальної власності, використовуючи методологічний інструментарій загальної теорії права;

- встановити особливості регулювання інтелектуальної власності в цілому та її нормативно-правового виду зокрема;

- визначити роль договірного виду регулювання відносин у регламентації відносин інтелектуальної власності;

- виявити основні ознаки норм права інтелектуальної власності та розкрити співвідношення матеріальних і процесуальних норм, що діють у сфері інтелектуальної власності;

- визначити способи гармонізації національного законодавства у сфері інтелектуальної власності з правом ЄС, враховуючи офіційно прийняту програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу;

- аргументувати необхідність систематизації національного законодавства у сфері інтелектуальної власності.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі набуття, використання, припинення чинності прав на об'єкти інтелектуальної власності та їх захисту в разі порушення.

Предмет дослідження - загальнотеоретичні засади правового регулювання інтелектуальної власності в Україні.

Методи дослідження. Для повного та всебічного дослідження було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: діалектичний, історичний, системний, порівняльно-правовий, формально-юридичний, герменевтичний та ін.

Традиційний діалектичний метод, з його принципом протиріччя як основного аналітичного засобу став у нагоді при висвітленні динаміки формування інтелектуальної власності та її правового регулювання (Розділ 2.). Системний метод дав змогу в загальнотеоретичному плані розглянути право інтелектуальної власності як комплексну приватно-публічну галузь права, зі своєю структурою і зв'язками між елементами (Розділ 2., підрозділ 2.1.). За допомогою історичного методу встановлено основні історичні етапи трансформації правового регулювання інтелектуальної власності (Розділ 1., підрозділ 1.1.). Порівняльно-правовий метод дав можливість виявити загальне й особливе у поняттях «виключні права», «власність» і «інтелектуальна власність»; простежити зв'язок між положеннями правових актів (національних, європейських, міжнародних) щодо охорони інтелектуальної власності; з'ясувати стан гармонізації національного законодавства з правом ЄС та хід і перспективи адаптації законодавства України до європейських стандартів у сфері інтелектуальної власності (Розділ 2., підрозділ 2.1.; Розділ 3., підрозділи 3.1. та 3.2.). Формально-юридичний метод допоміг проаналізувати техніко-юридичні особливості правових приписів українського законодавства щодо інтелектуальної власності (Розділ 2., підрозділи 2.3., 2.4.), а герменевтичний метод - здійснити тлумачення нормативно-правового матеріалу (чинного національного і європейського законодавств у сфері інтелектуальної власності, міжнародних договорів та конвенцій, присвячених охороні інтелектуальної власності), осмислити наукові тексти з цієї тематики та запропонувати загальнотеоретичний понятійно-категоріальний інструментарій дослідження (Розділ 2., підрозділи 2.1., 2.2., 2.3., 2.4.; Розділ 3., підрозділи 3.1. та 3.2.).

Теоретичною основою дослідження стали роботи українських і російських вчених - теоретиків права та цивілістів: С.С. Алексєєва, І.А. Блізнеца, О.В. Дзери, В.А. Дозорцева, В.В. Копєйчикова, Н.С. Кузнєцової, В.В. Лазарєва, О.Г. Мурашина, В.С. Нерсесянца, Н.М. Оніщенко, О.А. Підопригори, П.М. Рабіновича, О.П. Сергєєва, О.Д. Святоцького, О.Ф. Скакун, Г.Ф. Шершеневича, Р.Б. Шишки, О.Х. Юлдашева та ін.

Емпіричною базою дослідження є Конституція та закони України, інші нормативно-правові акти національного законодавства, міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють інтелектуальну власність, зокрема акти Європейського Союзу, міжнародні договори та конвенції, присвячені охороні інтелектуальної власності. Крім того, використовувались матеріали і рекомендації Всесвітньої організації інтелектуальної власності, річні звіти діяльності Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним загальнотеоретичним монографічним дослідженням правового регулювання інтелектуальної власності, спрямованим на удосконалення низки правових категорій та усієї нормативно-правової бази цієї сфери. Наукова новизна одержаних результатів виявляється у таких теоретичних положеннях і висновках, що виносяться на захист:

уперше:

- розроблено загальнотеоретичну концепцію правового регулювання інтелектуальної власності, що ґрунтується на розумінні права інтелектуальної власності як виключного виду права власності та поширенні режиму права власності на об'єкти як матеріальні (речове право власності), так і нематеріальні (право інтелектуальної власності);

- запропоновано оновлене визначення понять «інтелектуальна власність» та «загальносоціальне право інтелектуальної власності», згідно з яким інтелектуальна власність трактується як система прав на сприйманий результат інтелектуальної діяльності, а загальносоціальне право інтелектуальної власності - як суспільне усвідомлення загальновизнаних природних прав абстрактної особи на результат інтелектуальної діяльності;

удосконалено систему основних і суміжних концептуальних правових дефініцій:

- суб'єктивне право інтелектуальної власності - юридично визначена можливість особи задовольнити свої немайнові (особисті) та майнові потреби щодо об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються державою;

- зміст суб'єктивного права інтелектуальної власності - система виключних майнових прав, майнових прав та немайнових (особистих) прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

- здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності - дії особи, спрямовані на матеріалізацією належних їй прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

- зміст здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності - система дій, що полягають у вчиненні власником виключних майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, використання об'єктів права інтелектуальної власності, надання дозволу (ліцензії) на використання об'єктів права інтелектуальної власності, перешкоджання та (або) заборону неправомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності, передання виключних майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

- використання прав на об'єкти права інтелектуальної власності - вчинення особою дій з реалізації належних їй прав на об'єкти права інтелектуальної власності;

- використання об'єктів права інтелектуальної власності - вид активної форми здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності, що полягає у застосуванні матеріального носія об'єктів права інтелектуальної власності у виробництві, технологічних процесах, цивільному обігу тощо;

- розпорядження майновими правами інтелектуальної власності - дії власника майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності, що полягають у визначенні фактичної та юридичної їх долі (майнових прав інтелектуальної власності) за допомогою передання виключних майнових прав інтелектуальної власності чи надання дозволу на використання об'єктів права інтелектуальної власності (ліцензія);

- обмеження реалізації суб'єктивного права інтелектуальної власності - визначені законом умови здійснення особою суб'єктивного права інтелектуальної власності задля узгодження інтересів особи (творця, власника прав) і суспільства, а також звуження суб'єктивного права інтелектуальної власності, які добровільно бере на себе особа з метою отримання прибутку;

дістали подальшого розвитку:

- класифікація нормативно-правового регулювання інтелектуальної власності, зокрема, виокремлено і проаналізовано загальне і особливе нормативно-правове регулювання інтелектуальної власності;

- положення про матеріально-процедурний характер норм права інтелектуальної власності, що визначає їх зв'язок з державою, забезпеченість державною системою правової охорони і захисту;

- положення щодо необхідності збалансованого регулювання інтелектуальної власності як публічно-правовими (нормативно-правове регулювання) так і приватноправовими методами (договірне регулювання), що забезпечить оперативне реагування на вимоги сучасного розвитку науки, техніки та динамічних відносин;

- загальнотеоретична основа гармонізації законотворчої діяльності у сфері інтелектуальної власності з правом ЄС, яку становить системна цілісність дій: вдосконалення механізму перевірки проектів нормативно-правових актів на відповідність праву ЄС; вдосконалення механізму взаємодії Верховної Ради України з уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері адаптації законодавства України до законодавства ЄС; орієнтування при здійсненні адаптації законодавства України до законодавства ЄС на всі джерела права ЄС - acquis communautaire; систематизація законодавства України про інтелектуальну власність та вироблення кодифікованого нормативно-правого акта на зразок «Основ законодавства про інтелектуальну власність».

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення, висновки та пропозиції можуть бути використані:

- у дієвому реформуванні інститутів творення і реалізації права інтелектуальної власності, орієнтованих на систему права ЄС, в удосконаленні українського законодавства з інтелектуальної власності;

- у діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також судів при вирішенні спорів з питань інтелектуальної власності;

- у сфері правового виховання для підвищення обізнаності громадян та державних службовців з питань права інтелектуальної власності;

- у навчальному процесі при підготовці та викладанні навчальних курсів з теорії держави і права та підготовці навчально-методичних розробок з питань правового регулювання приватноправових відносин, видів інститутів приватного права тощо.

Пропозиції, внесені автором до чинного законодавства з метою удосконалення питань інтелектуальної власності, враховано Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України при підготовці змін і доповнень до законодавства України з питань інтелектуальної власності (довідка № 16-09/505 від 09.02.07)

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертацію обговорено на спільному засіданні кафедри історії та теорії держави і права, кафедри цивільно-правових дисциплін і кафедри комерційного та трудового права Інституту права ім. князя Володимира Великого МАУП.

Основні положення дисертації доповідалися і обговорювалися на міжнародних науково-практичних конференціях з проблем правової охорони інтелектуальної власності, а саме «Захист прав інтелектуальної власності» (Алушта, 2006), «Актуальні проблеми охорони інтелектуальної власності» (Алушта, 2006), «Захист прав інтелектуальної власності» (Алушта, 2007), ІІ Міжнародна науково-практична конференція «Інтелектуальна власність в XXI сторіччі. Соціально-збалансовані права інтелектуальної власності та відкритий доступ до наукової інформації» (Київ, 2008), «Актуальні проблеми інтелектуальної власності» (Ялта, 2008).

Публікації. Основні положення дисертації відображені в п'яти статтях, що містяться у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в п'яти публікаціях тез доповідей.

Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що поєднують дев'ять підрозділів, і висновків. Повний обсяг дисертації - 211 сторінок комп'ютерного тексту. Список використаних джерел нараховує 280 найменувань.

Основний зміст дисертації

У Вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної теми, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначено мету і завдання дослідження, об'єкт, предмет та методи дослідження. Зазначено теоретичну основу дослідження та наукову новизну одержаних результатів.

Розділ 1. «Генезис правового регулювання інтелектуальної власності та роль держави у його еволюції» складається з двох підрозділів, у яких досліджуються питання трансформації правового регулювання інтелектуальної власності, а також місце і роль держави у забезпеченні такого регулювання.

У підрозділі 1.1. «Історичний аналіз правового регулювання інтелектуальної власності» розглянуто історію правового регулювання інтелектуальної власності та проаналізовано витоки понятійного апарату, яким користується сучасне право інтелектуальної власності.

Висвітлюючи питання про еволюцію правового регулювання промислової власності, автор розкриває систему прав, які надавалися першими охоронними документами; показує зміну критеріїв, що наразі є умовами для визнання результату інтелектуальної діяльності - винаходом, корисною моделлю, промисловим зразком. Динаміку інституту засобів індивідуалізації учасників цивільного обігу показано через: а) функції торговельних марок; б) права, що надавалися на торговельні марки; в) підстави для визнання права на торговельні марки.

Еволюцію інституту авторського права простежено за такими аспектами: матеріальний - встановлено права, що надавалися авторам та визначено правові засоби їх захисту; ідеологічний - розкрито вплив філософських концепцій на розвиток авторського права.

У підрозділі 1.2. «Місце і роль держави в охороні інтелектуальної власності» розкрито знакове місце і роль держави в охороні інтелектуальної власності, наголошено, що результати інтелектуальної діяльності (зокрема щодо об'єктів права промислової власності) не можуть стати товаром, який вільно використовується у цивільному обігу, якщо не будуть визнані таким державою.

Розкрито функції держави щодо охорони інтелектуальної власності, зокрема зазначено, що за усталеною традицією функції держави у даній сфері зводилися переважно до закріплення прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Проте, враховуючи вимоги сьогодення, виникає необхідність внести корективи у відповідні державні функції -- розширити їх за рахунок державних завдань з підтримки винахідництва та виробити комплекс заходів державного регулювання комерціалізації об'єктів права інтелектуальної власності.

Розділ 2. «Загальнотеоретичний понятійно-категоріальний інструментарій дослідження інтелектуальної власності та основи правового регулювання відносин у цій сфері» містить чотири підрозділи, в яких досліджено категорію «інтелектуальна власність» у теоретико-правовій площині, основні теорії права інтелектуальної власності, розмежування матеріальних та процесуальних норм щодо інтелектуальної власності, а також основні види регулювання відносин у цій сфері.

У підрозділі 2.1 «Інтелектуальна власність і суміжні з нею категорії у теоретико-правовому вимірі» на підставі аналізу впливу права на інтелектуальну власність дається визначення фундаментальних категорій права інтелектуальної власності, як «загальносоціальне право», «суб'єктивне право», «зміст суб'єктивного права», «здійснення суб'єктивного права», «обмеження здійснення суб'єктивного права», «використання прав», «використання об'єктів права інтелектуальної власності», «розпорядження майновими правами».

Дослідження загальносоціального права інтелектуальної власності є новим як для теорії права, так і для теорії права інтелектуальної власності, але передумовами появи цього поняття були філософські дослідження сутності інтелектуальної власності та загальнотеоретичне осмислення таких категорій: а) свобода творчості та її необхідність; б) соціальні фактори спонукання до реалізації свободи та її обмеження; в) справедливість стосовно інтересів творця (приватна сфера) та суспільства (публічна сфера). Введення категорії «загальносоціальне право інтелектуальної власності» дає змогу глибоко зрозуміти сутність об'єктивного та суб'єктивного права інтелектуальної власності та наблизитися до пізнання їх ролі у розвитку особи та в еволюції суспільства.

У підрозділі наголошується на важливості аналізу права інтелектуальної власності як спеціально-юридичної категорії, тобто на її об'єктивному вираженні. Встановлено, що у правовій науці право інтелектуальної власності як об'єктивна категорія досліджено ґрунтовніше, ніж суб'єктивна категорія. Проте з аналізу поняття права інтелектуальної власності, яке наведено в Цивільному кодексі України (ЦКУ), можна дійти висновку, що змістом суб'єктивного права інтелектуальної власності є система виключних майнових прав, майнових прав та немайнових (особистих) прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Пропонується внести відповідні доповнення до існуючих визначень прав інтелектуальної власності та надати їм характеру уніфікованого тлумачення.

У зв'язку з відсутністю визначення поняття «здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності» у чинному національному законодавстві автор пропонує власну дефініцію - це дії особи, спрямовані на матеріалізацією належних їй прав на об'єкти права інтелектуальної власності. Що стосується змісту здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності, то ним є система дій особи - носія цих прав, спрямованих на використання об'єкта права інтелектуальної власності, надання дозволу (ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності, перешкоджання та (або) заборону неправомірного використання об'єкта права інтелектуальної власності, передання виключних майнових прав на об'єкт права інтелектуальної власності. Здійснення права інтелектуальної власності можна об'єднати у такі групи: 1) дії щодо використання прав на об'єкти права інтелектуальної власності; 2) дії щодо використання об'єктів права інтелектуальної власності (тобто дії, спрямовані на використання матеріального носія, у якому втілено об'єкт права інтелектуальної власності).

Оскільки реалізація суб'єктивного права інтелектуальної власності можлива шляхом розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, а його визначення у кодексі немає, автор пропонує власне визначення зазначеної дефініції.

Далі аналізуються поняття абсолютного і обмеженого здійснення права інтелектуальної власності. Система обмежень поділяється на групи: державно-юридичні (загальні й особливі) та добровільні (договірні); дається визначення понять кожного з них.

У підрозділі 2.2. «Характеристика основних теорій права інтелектуальної власності» аналізуються основні теорії, що пояснюють природу прав на результат інтелектуальної діяльності: проприєтарна теорія та теорія виключних прав. Згідно з проприєтарною теорією інтелектуальна власність, зміст її прав, розглядаються у межах права власності. Водночас зазначається, що права на результати інтелектуальної діяльності не можуть бути точно охарактеризовані класичною тріадою правомочностей права власності (володіння, користування, розпорядження), оскільки останні відображають матеріальний характер об'єкта-речі.

Теорія виключних прав полягає у виділенні «виключних прав» у самостійну правову категорію, та розумінні прав на результат інтелектуальної діяльності як прав sui generic (особливого роду). Встановлено, що конструкції, засновані на теорії виключних прав, у багатьох випадках виявляються «важкими» для сприйняття, є не завжди практичними, оскільки потребують численних винятків і застережень.

У підрозділі пропонується для забезпечення повноцінної правової охорони інтелектуальної власності поширити поняття «право власності» як на матеріальні об'єкти (регулюється речовими правами), так і на нематеріальні об'єкти (регулюється правом інтелектуальної власності ).

Правова охорона результату інтелектуальної діяльності, як правило, зводиться до надання можливості певній особі визначати долю результату інтелектуальної діяльності (фактично розпоряджатися ним). Тому при визначенні місця прав на результат інтелектуальної діяльності у системі абсолютних прав запропоновано розглядати їх як виключний вид права власності, що є системою прав на сприйманий результат інтелектуальної діяльності.

У підрозділі 2.3. «Розмежування матеріальних та процесуальних норм у сфері інтелектуальної власності» досліджуються питання про: дихотомію норм права інтелектуальної власності (матеріальні та процесуальні); реалізацію норм права інтелектуальної власності завдяки механізмам, передбаченим процесуальними нормами; виокремлення процедурних норм у межах норм матеріальних і виявлення їх специфіки.

Підкреслюється, що матеріальні процедурні норми регламентують порядок реалізації права завдяки такій її особливі формі, як застосування норм права відповідними державними органами. Аргументується ідея про необхідність вдосконалення та уніфікації матеріально-процедурних норм у сфері інтелектуальної власності.

Далі детально аналізуються процесуальні норми, що стосуються захисту прав інтелектуальної власності. Пропонується системно виробляти відповідні процесуальні норми, спроможні ефективно реалізувати охорону прав на об'єкти права інтелектуальної власності, проголошену матеріальними нормами, зокрема, поширити на спори щодо інтелектуальної власності порядок наказового провадження, а позовне провадження поділити на дві стадії. інтелектуальна власність право регулювання

Підрозділ 2.4. «Нормативно-правове та договірне регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності» присвячений аналізу основних видів регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності - нормативно-правовому (загальному і особливому) та договірному; наголошено на необхідності збалансованості їх регулювання; окреслено ознаки кожного з цих видів.

Результатом загального нормативно-правового регулювання є видання компетентними органами держави нормативного акта, спрямованого на врегулювання певних відносин. Особливе нормативно-правове регулювання виявляється у правовідносинах між суб'єктами, з яких одна сторона користується спеціальними владними повноваженнями, що й реалізуються в цій ситуації. Зазначаючи знакову роль публічно-правового характеру нормативно-правового регулювання інтелектуальної власності (здійснення через відповідні органи охоронної і захисної функцій щодо інтелектуальної власності; визнання результату інтелектуальної діяльності об'єктом права інтелектуальної власності), автор підкреслює переваги приватноправової форми договірного регулювання інтелектуальної власності, що дає змогу оперативно реагувати на вимоги сучасного розвитку науки, техніки та динамічних відносин. Особливу увагу приділено типовим договорам, якими можуть передбачатися істотні умови, здатні захистити творця від недобросовісних контрагентів.

Розділ 3. «Гармонізація національного законодавства у сфері охорони права на інтелектуальну власність з правом ЄС» містить три підрозділи, в яких висвітлено найактуальніші завдання законотворчої діяльності в цій сфері, адаптацію законодавства України до європейських стандартів та систематизацію законодавства України.

У підрозділі 3.1. «Сучасний стан та перспективи розвитку законодавства України щодо інтелектуальної власності» на основі загальної характеристики законодавства України у сфері інтелектуальної власності визначено такі найактуальніші завдання, що стоять перед законодавцем: 1) формувати систему реалізації прав інтелектуальної власності, за якої захист права інтелектуальної власності був би швидким та ефективним; 2) спрямувати вектор законотворчої роботи на закріплення за державними та громадськими організаціями обов'язків із захисту прав інтелектуальної власності, зокрема запобігання правопорушенням.

Визначено, що законотворча діяльність у сфері інтелектуальної власності спрямовується у двох головних напрямах - гармонізація національного законодавства з правом ЄС через його адаптацію; уніфікація законодавства у процесі його систематизації, що зумовлені факторами як «зовнішніми» (орієнтацією на вступ до ЄС), так і «внутрішніми» (потребами реформування законодавства).

Підрозділ 3.2. «Адаптація законодавства України до європейських стандартів у сфері інтелектуальної власності» присвячений дослідженню одного з векторів законотворчої роботи у сфері інтелектуальної власності, яким є адаптація законодавства України до законодавства ЄС. Адаптацію можна кваліфікувати як один із ефективних способів досягнення стратегічного завдання - гармонізації законодавства у цій сфері з правом ЄС. Адаптація законодавства можлива, зокрема, шляхом приєднання до міжнародних угод у цій сфері. Так, положенням про захист права інтелектуальної власності присвячено кілька статей і додатків до угод про партнерство і співробітництво, укладених між ЄС і третіми країнами. Авторське право, патенти, промислові зразки, товарні знаки, топографії інтегральних схем, захист від недобросовісної конкуренції - це далеко неповний перелік категорій інтелектуальної власності, на які поширюється зобов'язання сторін, що уклали угоди про партнерство і співробітництво.

Аналіз зазначених питань розпочато з дослідження проблем понятійного апарату, яким користується законодавець у ході правового регулювання процесу адаптації. Ґрунтовно висвітлено інституційний механізм адаптації у сфері інтелектуальної власності. Зазначено, що процес адаптації вимагає оновлення процедури законотворчості. Проаналізовано вимоги до законотворчої діяльності, спричинені адаптаційним процесом, та проблеми контролю за дотриманням цих вимог.

У підрозділі 3.3. «Систематизація законодавства України про інтелектуальну власність» стверджується, що процес адаптації законодавства України щодо інтелектуальної власності до права ЄС доповнюється таким вектором законотворчої діяльності, як його систематизація.

Питання про подальшу кодифікацію законодавства про інтелектуальну власність було поставлено в науковій літературі одразу ж після прийняття ЦКУ. Ідея повної кодифікації норм про інтелектуальну власність шляхом внесення їх до ЦКУ загрожувала послабленням позицій ЦКУ як основного акта цивільно-правового характеру, оскільки норми права інтелектуальної власності мають значною мірою процедурну спрямованість і, отже, публічно-правовий характер. В той же час, охорона інтелектуальної власності будується переважно на системі приватного права (ініціюється власником прав за його волею).

Неможливість обмежитися внесенням багатьох найважливіших для права інтелектуальної власності публічно-правових положень у такий переважно цивілістичний акт, яким є ЦКУ, спонукає до поєднання правових матеріалів з інтелектуальної власності, вміщених у нормативні акти різної галузевої належності, у єдиний акт за зразком «Основ законодавства України про інтелектуальну власність». В такому акті знайшли б місце як публічно-правові, так і приватноправові методи правового регулювання інтелектуальної власності.

Висновки

Розроблено загальнотеоретичний понятійний апарат права інтелектуальної власності, здійснено диференціацію права інтелектуальної власності на загальносоціальне, об'єктивне, суб'єктивне; конкретизовано зміст кожного з них.

Сформульовано дефініцію загальносоціального права інтелектуальної власності - суспільне усвідомлення загальновизнаних природних прав абстрактної особи на результат інтелектуальної діяльності.

Досліджено право інтелектуальної власності як об'єктивну категорію, що становить собою систему специфічних соціальних норм про інтелектуальну власність, які існують незалежно від волі окремих індивідуумів (фізичних чи юридичних осіб), поширюють свою дію на територію певної країни або на групу країн та можуть не бути відображеними у нормативно-правових актах (звичаї ділового обороту).

Суб'єктивне право інтелектуальної власності досліджено через аналіз немайнових та майнових прав особи на об'єкти права інтелектуальної власності; обґрунтовано авторське визначення суб'єктивного права інтелектуальної власності - юридично визначена можливість особи задовольнити свої немайнові (особисті) та майнові потреби щодо об'єктів права інтелектуальної власності, які охороняються державою.

Дано визначення категорії «здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності» - дії особи, спрямовані на матеріалізацією належних їй прав на об'єкти права інтелектуальної власності та встановленого його зміст.

Проаналізовано форми здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності: активна (вчинення певних дій) та пасивна (утримання від дій); визначено, що активна форма здійснення права інтелектуальної власності становить: а) використання прав на об'єкти права інтелектуальної власності; б) власне використання об'єктів права інтелектуальної власності. Дано визначення категорій «використання прав на об'єкти права інтелектуальної власності» та «використання об'єктів права інтелектуальної власності». Крім того, запропоновано авторське визначення категорії «розпорядження майновими правами інтелектуальної власності».

Досліджено категорію «обмеження здійснення суб'єктивного права» та винесено на науковий розгляд її поняття - визначені законом умови здійснення особою суб'єктивного права інтелектуальної власності задля узгодження інтересів особи (творця, власника прав) і суспільства, а також звуження суб'єктивного права інтелектуальної власності, які добровільно бере на себе особа з метою отримання прибутку. Виділено державно-юридичні та добровільні (договірні) обмеження здійснення прав та визначено їх дефініції.

Охарактеризовано проблеми співвідношення матеріальних і процесуальних норм. З метою підвищення ефективності правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності запропоновано поширити на сферу захисту прав інтелектуальної власності порядку наказового провадження, а позовне провадження поділити на дві стадії.

З'ясовано регулятивний вплив права на інтелектуальну власність. Аргументовано необхідність збалансованого регулювання інтелектуальної власності як публічно-правовими (нормативно-правове регулювання) так і приватноправовими методами (договірне регулювання), що забезпечить оперативне реагування на вимоги сучасного розвитку науки, техніки та динамічних відносин.

Здійснено класифікацію нормативно-правового регулювання: загальне та особливе; розглянуто зміст кожного з них. Досліджено договірний вид правового регулювання. Визначено, що найбільш доцільним є підготовка типових договорів для найтиповіших видів використання об'єктів інтелектуальної власності, а також доктринальне узагальнення результатів правотворчої та правозастосовчої практики.

Критично проаналізовано законодавство України у сфері інтелектуальної власності. Визначено найважливіші завдання, що стоять перед законодавцем - формування системи реалізації прав інтелектуальної власності, за якої захист права інтелектуальної власності був би швидким та ефективним. Для забезпечення ефективності законодавства, запропоновано спрямувати вектор законотворчої роботи на закріплення за державними та громадськими організаціями можливостей захищати права інтелектуальної власності, передусім запобігати правопорушенням у цій сфері.

Розглянуто законотворчу діяльність у сфері інтелектуальної власності та визначено, що законотворча діяльність у цій сфері спрямовується у двох головних напрямах - гармонізація національного законодавства з правом ЄС; уніфікація законодавства у процесі його систематизації, які зумовлені факторами як «зовнішніми» (вступ до ЄС), так і «внутрішніми» (реформування законодавства).

Як спосіб гармонізації законодавства України з правом ЄС проаналізовано адаптацію законодавства України у сфері інтелектуальної власності до права ЄС. Наголошено, що цей процес не повинен обмежуватися лише приведенням законодавства України у відповідність до законодавства ЄС, а має враховувати всі джерела права ЄС.

Досліджено систематизацію законодавства як актуальний вектор законотворчої діяльності у цій сфері. На підставі розуміння права інтелектуальної власності як комплексної приватно-публічної галузі права запропоновано систематизувати законодавство про інтелектуальну власність у єдиному акті - «Основи законодавства України про інтелектуальну власність», в якому об'єднати норми публічного і приватного права, що діють у цій сфері.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Потоцький М.Ю. Актуальні питання розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності / М.Ю. Потоцький // Зовнішня торгівля: право та економіка. -- 2005. -- № 2-3. -- С. 80--88.

2. Потоцький М.Ю. Теоретичні проблеми здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності / М.Ю. Потоцький // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- № 4. -- С. 28-32.

3. Потоцький М.Ю. Межі здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності: загальнотеоретичний аспект / М.Ю. Потоцький // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- № 6. -- С. 26--29.

4. Потоцький М.Ю. Передання виключних майнових прав на об'єкти права інтелектуальної власності: теоретико-правовий аналіз / М.Ю. Потоцький // Підприємництво, господарство і право. -- 2006. -- № 9. -- С. 28--32.

5. Потоцький М.Ю. Правопорушення як фактор розвитку законодавства у сфері інтелектуальної власності / М.Ю. Потоцький // Защита прав интеллектуальной собственности: Х юбилейная междунар. науч.-практ. конф., 29 мая - 02 июня 2006 г. : тезисы докл. -- Алушта, 2006. -- С. 226--233.

6. Потоцький М.Ю. Використання об'єктів права інтелектуальної власності: теоретико-правовий аналіз / М.Ю. Потоцький // Актуальные проблемы охраны интеллектуальной собственности: 10-я междунар. научн.-практ. конф., 11-15 сент. 2006 г. : тезисы докл. -- Алушта, 2006. -- С. 367--374.

7. Потоцький М.Ю. Адаптація законодавства України до європейських стандартів щодо захисту прав інтелектуальної власності / М.Ю. Потоцький // Защита прав интеллектуальной собственности: ХІ междунар. науч-практ. конф., 28 мая - 01 июня 2007 г. : тезисы докл. -- Алушта, 2007. -- С. 104--115.

8. Потоцький М.Ю. Місце прав на результати інтелектуальної діяльності у системі абсолютних прав / М.Ю. Потоцький // Підприємництво, господарство і право. -- 2007. -- № 11. -- С. 82--87.

9. Потоцький М.Ю. Регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності: теоретико-правовий аспект / М.Ю. Потоцький // Інтелектуальна власність в XXI сторіччі. Соціально-збалансовані права інтелектуальної власності та відкритий доступ до наукової інформації: II Міжнар. наук-практ. конф., 3-5 жовт. 2008 р.: тези допов. -- К., 2008. -- С. 55--59.

10. Потоцький М.Ю. Особливості норм права інтелектуальної власності / М.Ю. Потоцький // Актуальные проблемы интеллектуальной собственности: 13-я междунар. науч.-практ. конф., 1-5 сент. 2008 г.: тезисы докл. - Ялта, 2008. -- С. 121--127.

Анотації

Потоцький М.Ю. Правове регулювання інтелектуальної власності в Україні: загальнотеоретичне дослідження. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права, історія політичних і правових учень. - Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2009.

Дисертація присвячена загальнотеоретичному дослідженню правового регулювання інтелектуальної власності та внесенню на його основі пропозицій (з урахуванням особливостей національної законотворчої діяльності в цій сфері) про вдосконалення концептуальних дефініцій основних і суміжних правових понять і категорій: «інтелектуальна власність», «загальносоціальне право інтелектуальної власності», «суб'єктивне право інтелектуальної власності», «зміст суб'єктивного права інтелектуальної власності», «здійснення суб'єктивного права інтелектуальної власності», «межі здіснення суб'єктивного права інтелектуальної власності», «використання прав на об'єкти права інтелектуальної власності», «використання об'єктів права інтелектуальної власності», «розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності».

Доопрацьовано класифікацію видів нормативно-правового регулювання інтелектуальної власності - нормативно-правове (загальне і особливе) та договірне; досліджено співвідношення матеріальних та процесуальних норм у сфері інтелектуальної власності.

Обґрунтовано заходи щодо реформування національного законодавства у сфері інтелектуальної власності відповідно до європейського вектора розвитку: приведення законодавства України у відповідність до всього права ЄС; систематизація законодавства та вироблення кодифікованого нормативно-правового акта «Основи законодавства про інтелектуальну власність».

Ключові слова: інтелектуальна власність, результат інтелектуальної діяльності, право, право інтелектуальної власності, об'єкт права інтелектуальної власності, майнові права, немайнові права, правове регулювання, законотворча діяльність, гармонізація, адаптація, систематизація.

Потоцкий Н. Ю. Правовое регулирование интеллектуальной собственности в Украине: общетеоретическое исследование. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория государства и права, история политических и правовых учений. - Харьковский национальный университет внутренних дел, Харьков, 2009.

Диссертация посвящена общетеоретическому исследованию правового регулирования интеллектуальной собственности, основанному на понимании права интеллектуальной собственности как исключительного вида права собственности и распространении режима права собственности на объекты как материальные (вещное право), так и нематериальные (право интеллектуальной собственности).

Усовершенствованы фундаментальные правовые категории («интеллектуальная собственность» и «обще-социальное право интеллектуальной собственности»), опираясь на особенности правового регулирования интеллектуальной собственности и законотворческой деятельности в этой сфере. Под интеллектуальной собственностью понимается совокупность прав на воспринятый результат интеллектуальной деятельности. Понятие «обще-социальное право интеллектуальной собственности» предложено ввести в теорию права как категорию, определяющую общественное осознание естественных общепризнанных прав абстрактного лица на результат его интеллектуальной деятельности.

На основе выводов об особенностях правового регулирования интеллектуальной собственности уточнено ряд основных и сопредельных категорий, в частности: «субъективное право»; «содержание субъективного права»; «осуществление субъективного права»; «ограничения осуществления субъективного права»; «использование прав на объект права интеллектуальной собственности»; «использование объекта права интеллектуальной обственности»; «распоряжение имущественными правами».

Исследовано право интеллектуальной собственности как объективную категорию, которая представляет собой совокупность специфических социальных норм об интеллектуальной собственности, которые существуют независимо от воли отдельных индивидуумов (физических или юридических лиц), распространяют свое действие на территорию определенной страны или на группу стран, и могут не быть отображенными в нормативно-правовых актах (обычаи делового оборота).

Субъективное право интеллектуальной собственности рассмотрено с помощью анализа неимущественных и имущественных прав лица на объекты права интеллектуальной собственности; обосновано авторское определение субъективного права интеллектуальной собственности.

Предложено определение категории «осуществление субъективного права интеллектуальной собственности» - действия лица, направленные на материализацию надлежащих ему прав на объекты права интеллектуальной собственности; определено его содержание.

Проанализированы формы осуществления субъективного права интеллектуальной собственности: активная (совершения определенных действий) и пассивная (удержания от действий); определено, что активная форма осуществления права интеллектуальной собственности составляет: а) использования прав на объекты права интеллектуальной собственности; б) использование объектов права интеллектуальной собственности. Предложены определения категорий «использование прав на объекты права интеллектуальной собственности» и «использование объекта права интеллектуальной собственности».

Исследованы «ограничения осуществления субъективного права» и предложено определение данной категории - это установленные законом условия выполнения лицом субъективного права интеллектуальной собственности, направленные на гармонизацию интересов лица и общества, а также ограничения, которые добровольно берет на себя лицо с целью получения прибыли. Выделены государственно-юридические и добровольные (договорные) ограничения осуществления прав. Государственно-юридические ограничения осуществления прав лица определены как установленные нормативно-правовыми актами ограничения осуществления субъективных прав лица. Добровольные (договорные) ограничения осуществления прав лица - это ограничения, которые лицо принимает на себя добровольно, в том числе по договору.

Проведена углубленная классификация видов нормативно-правового регулирования интеллектуальной собственности, в частности, выделены общие и особенные их подвиды.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, результат интеллектуальной деятельности, право, право интеллектуальной собственности, объект права интеллектуальной собственности, имущественные права, неимущественные (личные права) права, правовое регулирование, законотворческая деятельность, гармонизация, адаптация, систематизация.

Pototskyy M.Y. Legal regulation of intellectual property in Ukraine: general theoretic research. - Manuscript.

The Dissertation is for acquiring the scientific degree of the candidate of law sciences on specialty - theory and history of state and law, history of political and legal studies. - The National University of Internal Affairs of the City of Kharkiv, Kharkiv, 2009.

The Dissertation is devoted to general theoretic research of legal regulation of intellectual property; on the basis of this research the proposals have been made on the improvement of main and related conceptual legal definitions and categories (with consideration of peculiarities of the national lawmaking activities in this sphere): intellectual property, common-social law of intellectual property, subjective intellectual property right, substance of subjective intellectual property right, exercising of subjective intellectual property right, limits of subjective intellectual property right exercising, the use of rights to intellectual property law objects, the use of intellectual property objects, management of economic intellectual property rights.

The classification of the forms of legal regulation of intellectual property, in particular normative and legal (common and special) and contractual, has been revised; correlation of substantive and procedural norms in the sphere of intellectual property has been researched.

The Dissertation proves the necessity of taking appropriate measures on reformation of the national legislation in the sphere of intellectual property in accordance with the European vector of development: bringing of the legislation of Ukraine into correspondence with the legislation of the European Union; systematization of legislation and development of codified normative legal act “The Fundamentals of the legislation of intellectual property”.

Keywords: intellectual property, result of intellectual activities, right, intellectual property law, intellectual property law object, economic rights, moral rights, legal regulation, lawmaking activities, adaptation, systematization.

Размещено на Allbest.ru