Проблеми регулювання трудових процесуальних відносин в українській правовій системі

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 349. 22: 331.9

Проблеми регулювання трудових процесуальних відносин в українській правовій системі

12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Плахотіна Наталія Андріївна

Харків 2009

Дисертація є рукописом.

Робота виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор

Лазор Валерій Васильович,

Східноукраїнський національний

університет імені Володимира Даля,

професор кафедри правознавства;

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Іншин Микола Іванович,

Харківський національний університет

внутрішніх справ, начальник науково-дослідної

лабораторії з розроблення законодавчих

та інших нормативно-правових актів;

кандидат юридичних наук, доцент

Жернаков Володимир Володимирович,

Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого,

завідувач кафедри трудового права.

Захист відбудеться «10» квітня 2009 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (61080, м. Харків, проспект 50 річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий «10» березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Є. Кириченко

трудовий конфлікт правовий

АНОТАЦІЇ

Плахотіна Н.А. Проблеми регулювання трудових процесуальних відносин в українській правовій системі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за фахом 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2009.

У роботі виявлені особливості трудових процесуальних відносин як предмета правового регулювання і особливості методу їх регулювання, сформульоване визначення трудових процесуальних відносин. Вироблені специфічні принципи правової регламентації трудових процесуальних відносин. Зроблений висновок про доцільність формування окремої галузі Трудового процесуального права. Проведений аналіз регулювання трудових процесуальних відносин за кордоном. Зроблені пропозиції щодо вдосконалення позасудових стадій трудових процесуальних відносин та виділення у вітчизняній судовій системі спеціалізованих трудових судів. Внесені пропозиції щодо організації діяльності та компетенції трудових судів, запропоновані етапи формування трудових судів в Україні.

Ключові слова: трудові процесуальні відносини, трудове процесуальне право, інститут представництва, трудові спори, трудові конфлікти, трудові розбіжності, позасудова стадія трудових процесуальних відносин, судова стадія трудових процесуальних відносин, трудові суди, інститут народних засідателів.

Плахотина Н.А. Проблемы правового регулирования трудовых процессуальных отношений в украинской правовой системе. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков. - 2009.

В диссертации выявлены особенности трудовых процессуальных отношений как специфического предмета правового регулирования, которые выражаются в особенностях их субъектов, объектов и содержания. Проведена классификация субъектов трудовых процессуальных отношений по следующим признакам: 1) по количественному признаку - на индивидуальные и коллективные; 2) по их значению для возникновения трудовых процессуальных отношений - на обязательные и факультативные. Разработаны фундаментальные основы правовой регламентации представительства в трудовых процессуальных отношениях, отвечающие современным потребностям украинского общества. Определена специфика метода правового регулирования трудовых процессуальных отношений.

Исследованы особенности реализации общеправовых и межотраслевых принципов в трудовых процессуальных отношениях, предложено нормативное закрепление специфических принципов, необходимых для эффективной регламентации трудовых процессуальных отношений на этапе формирования и развития в Украине рыночной экономики: 1) принцип презумпции правоты работника, 2) принцип добросовестного участия в деле.

Обоснована целесообразность выделения в отечественной системе права самостоятельной отрасли Трудового процессуального права и формирования нормативно-правовых источников этой отрасли, основными из которых должны стать Трудовой процессуальный кодекс и закон Украины «О трудовых судах Украины.

Проведен анализ правового регулирования трудовых процессуальных отношений в Украине и за рубежом. Внесены предложения, направленные на усовершенствование внесудебных стадий трудовых процессуальных отношений: а) разработаны способы повышения эффективности внесудебной стадии трудовых процессуальных отношений по разрешению индивидуальных разногласий, а также выработаны средства повышения авторитета юрисдикционного органа по разрешению индивидуальных разногласий; б) разработаны меры для устранения: проблем в сфере представительства сторон коллективных трудовых процессуальных отношений, проблем функционирования органов по разрешению коллективных разногласий, а также проблем, связанных с исполнением решений этих органов. Обосновано, что для эффективной защиты нарушенных прав участников социально-партнерских отношений предлагается предоставить им возможность на судебную защиту своих прав и предусмотреть альтернативную подведомственность для коллективных трудовых споров (разногласий искового характера).

Для создания наиболее эффективного механизма судебного разрешения трудовых разногласий в работе предложена комплексная судебная реформа с выделением в отечественной судебной системе специализированных трудовых судов. Разработано поэтапное формирование специализированных судебных органов по разрешению трудовых разногласий в Украине с выделением в её структуре самостоятельной специализированной подсистемы трудовых судов, включающей в себя три инстанции: местные трудовые суды, апелляционные трудовые суды, Высший трудовой суд, который будет выступать кассационной инстанцией для всех трудовых дел.

Впервые определена предметная компетенция специализированных трудовых судов в национальной судебной системе. Внесены предложения относительно организации деятельности трудовых судов. Обоснована целесообразность участия в судебном разбирательстве, помимо профессиональных судей, двух народных заседателей - по одному из числа выдвинутых кандидатов от трудовых коллективов предприятий (или профсоюзных организаций) и объединений работодателей для отдельных категорий трудовых дел. Предложен порядок подбора и основы деятельности народных заседателей в правосудии по трудовым делам.

Предложены порядок и сроки представления апелляционных и кассационных жалоб по трудовым делам, а также возможные виды решений апелляционной и кассационной инстанций по рассмотрению трудовых разногласий.

Ключевые слова: трудовые процессуальные отношения, трудовое процессуальное право, институт представительства, трудовые споры, трудовые конфликты, трудовые разногласия, внесудебная стадия трудовых процессуальных отношений, судебная стадия трудовых процессуальных отношений, трудовые суды, институт народных заседателей.

Plahotina N.A. The problems of the legal regulation of the labour judicial relations in Ukrainian jus. - Manuscript.

Thesis for obtaining а scientific degree of а Candidate of the Sciences (Law) on the speciality 12.00.05 - labour law; social security law. - Kharkiv national university of internal affairs. - Kharkiv, 2009.

The the features of the labour processual relations, as а subject of law regulation, and the specifics of legal regulation's method were found out in the dissertation, determination of the labour processual relations was formulated. Specific principles of legal regulation of the labour processual relations which are not peculiar to none of the existent fields of the national law are developed. The conclusion about expedience of forming of the separate field of the Labour processual law was done. The analysis of the legal regulation of the labour judicial relations in foreign countries was conducted. The necessity of creation of the specialized labor courts was settled down. Complex juridical reform is offered in the thesis, the stages of such reform are developed and offered.

Key words: labour processual relations, labour processual law, institute of representative office, labour disputes, labour conflicts, labour disagreements, extra-judicial stage of labour processual relations, judicial stage of labour processual relations, labour courts, institute of folk assessors.

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах переходу України до цивілізованого ринку, інтеграції української економіки у світову систему важливим завданням для України стає якісна реформа всієї раніше створеної системи права, рецепція його до нових економічних і політичних реалій суспільства. Зокрема, це стосується законодавства, яке регулює застосування найманої праці. Це пов'язано, перш за все, з появою великої кількості робочих місць у недержавному секторі економіки, у зв'язку з чим раніше створена система регулювання відносин в трудовому праві, у тому числі і процесуальних відносин з вирішення трудових розбіжностей, не відповідає вимогам сьогодення.

В умовах ринкових відносин повністю уникнути розбіжностей між роботодавцем і працівником неможливо, оскільки, хоч вони обидва і зацікавлені в існуванні трудових правовідносин, але, природно, наявний деякий антагонізм інтересів сторін цих відносин. Тому у період формування ринкової економіки найважливішим завданням у сфері регулювання найманої праці є створення ефективного механізму вирішення трудових спорів і конфліктів. Правова регламентація різних форм та етапів відносин з вирішення трудових розбіжностей, або, як їх ще називають у науковій літературі, трудових процесуальних відносин, ще недостатньою мірою відповідає реаліям сучасних соціально-економічних умов.

Проблемам вирішення трудових спорів і конфліктів та правовій регламентації трудових процесуальних відносин в окремих аспектах приділяли увагу такі вчені, як В.Р. Автанділов, Р.М. Агапов, В.С. Венедіктов, О.Я. Волощук, Л.А. Горбунова, К.М. Гусов, В.В. Жернаков, А.Г. Мостовщиков, М.І. Іншин, Л.І. Лазор, В.В. Лазор, В.Р. Оробец, П.Д. Пилипенко, О.І. Процевський, О. Скеллерхольм, Г.І. Ставцева, М.П. Стадник, В.М. Толкунова, А. Фадєєнко, Г.І. Чанишева, Н.М. Хуторян, І.І. Шамшина, В.І. Щербіна, А.В. Яресько та інші. Разом з тим ряд проблемних питань у сфері правового регулювання трудових процесуальних відносин залишаються ще невирішеними.

На сучасному етапі вимагає якісних перетворень нормативно-правова регламентація позасудових стадій трудових процесуальних відносин. Крім того, специфіка трудових процесуальних відносин обумовлює ряд особливостей судового розгляду трудових розбіжностей, які пов'язані з необхідністю особливого підходу до застосування норм матеріального і процесуального характеру. У зв'язку з цим у науковій літературі вже декілька десятків років обговорюється необхідність виділення самостійної галузі трудового процесуального права, норми якої комплексно і всебічно регулювали б трудові процесуальні відносини. Проте до теперешнього моменту не було проведено комплексного аналізу трудових процесуальних відносин з тим, щоб з'ясувати, чи дійсно трудові процесуальні відносини можна називати самостійним предметом правового регулювання.

Теоретичні проблеми визначення місця трудових процесуальних відносин у системі галузей вітчизняного права, необхідність створення концептуальних підстав для формування ефективного механізму правового регулювання трудових процесуальних відносин на позасудовій стадії, потреба вдосконалення судового вирішення трудових розбіжностей і наукової розробки теоретичного базису для створення спеціалізованої трудової юстиції обумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету і кафедри: «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі»; а також до господарсько-договірної програми «Розробка систем оплати праці, систем і видів преміювання працівників ВАТ ХК "Луганськтепловоз" на базі законодавчих актів України» на 2004-2007 р.р. (шифр роботи № Ю-2-04; номер державної реєстрації 0104U01-0226).

Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є обґрунтування необхідності правового регулювання трудових процесуальних відносин у межах самостійної галузі - трудового процесуального права; створення нового концептуального підходу до правової регламентації різних форм і стадій трудових процесуальних правовідносин; розробка й обґрунтування пропозицій зі створення спеціалізованої трудової юстиції в Україні.

Для досягнення мети дисертаційної роботи ставляться такі завдання: 1) виділити особливості суб'єктного складу, об'єкта і зміста відносин з вирішення трудових спорів і конфліктів, як основних елементів предмета правового регулювання; 2) провести класифікацію суб'єктів відносин з вирішення трудових спорів і конфліктів; 3) визначити специфіку елементів методу правового регулювання трудових процесуальних відносин; 4) розкрити особливості реалізації загальноправових і міжгалузевих принципів у трудових процесуальних відносинах; 5) обґрунтувати необхідність нормативного закріплення специфічних принципів правового регулювання трудових процесуальних відносин; 6) внести пропозиції, спрямовані на вдосконалення і підвищення значення позасудової стадії трудових процесуальних відносин при вирішенні індивідуальних трудових спорів і конфліктів; 7) внести пропозиції з вдосконалення захисту прав та інтересів сторін колективних трудових розбіжностей; 8) виділити особливості історичного та зарубіжного досвіду функціонування спеціалізованих органів з вирішення трудових спорів і конфліктів; 9) розробити концепцію створення системи спеціалізованих трудових судів в Україні.

Об'єктом дисертаційного дослідження є трудові процесуальні відносини, а також засоби і способи їх ефективної правової регламентації в умовах розвитку в Україні ринкових відносин і становлення демократичної, правової, соціальної держави.

Предметом дослідження виступають система правових норм, які регулюють трудові процесуальні відносини в українській правовій системі, та у зарубіжних країнах.

Методи дослідження. Методологічну базу склали діалектичний, історико-правовий, системно-структурний, логіко-юридичний, порівняльно-правовий, соціологічний методи наукового пізнання, метод раціональної критики. За допомогою загальнонаукового діалектичного методу виявлені основні закономірності виникнення і розвитку трудових процесуальних відносин (підрозділ 1.1, 1.2). Історико-правовий метод використовувався для розкриття генезису правової регламентації трудових процесуальних відносин на різних етапах суспільного розвитку (підрозділи 2.1 та 3.1). Системно-структурний - для виявлення особливостей окремих елементів трудових процесуальних відносин і структурних елементів методу їх правового регулювання (підрозділ 1.1). Завдяки логіко-юридичного методу були розроблені та аргументувані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання трудових процесуальних відносин в Україні (розділи 2, 3). За допомогою порівняльно-правового і соціологічного методів з'ясовані особливості правової регламентації трудових процесуальних відносин у ряді зарубіжних країн і в Україні, що дозволило зробити відповідні узагальнення та окреслити перспективи розвитку вітчизняного законодавства, що регулює порядок вирішення трудових розбіжностей (підрозділи 1.3, 2.2, 3.1). Метод раціональної критики використовувався для детального аналізу вітчизняної та зарубіжної нормативної бази, що регулює трудові процесуальні відносини і практику вирішення трудових спорів і конфліктів, і виявлення в них існуючих недоліків, прогалин, колізій (підрозділи 2.1, 2.2, 3.1, 3.2).

Правову базу дослідження склали: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Закон України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", інші законодавчі акти, що регулюють трудові процесуальні відносини в Україні, міжнародно-правові акти, нормативні акти зарубіжних країн, постанови Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Національної служби посередництва і примирення та інші підзаконні акти; матеріали судової практики.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведене комплексне дослідження трудових процесуальних відносин та їх структури, виявлені особливості їх суб'єктного складу, об'єкта і змісту. Визначена специфіка структурних елементів методу правового регулювання трудових процесуальних відносин. Проведений аналіз основних потреб правової регламентації трудових процесуальних відносин у сучасних соціально-економічних реаліях.

У процесі проведеного дослідження розроблені та сформульовані такі положення:

вперше:

- обґрунтований висновок про те, що відносини з вирішення трудових спорів і конфліктів характеризуються специфікою суб'єктного складу, об'єкта і змісту, що дає підставу для визначення їх як самостійного предмета правового регулювання і позначення їх терміном «трудові процесуальні відносини»; доведено, що правовому регулюванню трудових процесуальних відносин властивий власний метод, специфічність якого виражається у характерних особливостях його структурних елементів;

- запропонована класифікація суб'єктів трудових процесуальних відносин за двома підставами: за кількісною ознакою (індивідуальні та колективні) і залежно від їх значення для виникнення трудових процесуальних відносин (обов'язкові та факультативні);

- розроблена концепція створення системи спеціалізованих трудових судів в Україні, у тому числі, запропоновано до впровадження структурну побудову вітчизняної системи трудових судів; розроблені пропозиції, спрямовані на нормативне закріплення завдань, принципів правосуддя з трудових справ, зазначено, що спеціалізовану трудову юстицію в Україні необхідно формувати шляхом комплексної судової реформи, етапи якої запропоновані у цій роботі.

удосконалено:

- правовий підхід щодо захисту інтересів работодавця у сучасних умовах, якому необхідно надати право на звернення до позасудового органу при індивідуальному трудовому спорі або конфлікті;

- правові засоби реалізації трудових прав робітниками з обмеженой або з неповной дієзтатністю, для чого запропоновано законному представнику працівника надати право звернення у позасудовий орган з розгляду трудових розбіжностей;

- концептуальні засади правової регламентації представництва у трудових процесуальних відносинах;

дістало подальший розвиток:

- обґрунтування необхідності формування самостійної галузі, спрямованої на правову регламентацію трудових процесуальних відносин - Трудового процесуального права - шляхом виявлення специфіки цих відносин, як предмета правового регулювання, й особливостей методу їх правового регулювання;

- визначення принципів, необхідних для найбільш ефективної правової регламентації трудових процесуальних відносин: запропоновано нормативно закріпити в якості галузевих принципів Трудового процесуального права принцип презумпції правоти працівника і принцип сумлінної участі у справі;

- концепція реформування позасудової стадії трудових процесуальних відносин: доведено, що принцип соціального партнерства, повинен бути покладений в основу формування всіх позасудових органів з вирішення трудових розбіжностей - як колективних, так і індивідуальних;

Практичне значення одержаних результатів. Науково-практична значущість роботи полягає у тому, що дисертаційне дослідження спрямоване на розробку нової галузі - Трудового процесуального права, яка буде комплексно і всебічно регулювати трудові процесуальні відносини в Україні, а також на формування у судовій системі України спеціалізованої трудової юстиції. Досягнення вказаної мети сприятиме підвищенню ефективності захисту трудових прав та інтересів учасників трудових правовідносин у сучасних умовах, якнайповнішій реалізації конституційних гарантій у сфері праці, досягненню соціального миру у суспільстві.

Положення, розроблені у дисертаційному дослідженні, та висновки, зроблені на їх підставі, можуть бути використані у науково-практичних цілях, у законотворчій роботі, у правозастосовчій практиці. У науково-практичних цілях - у подальших розробках теоретичної бази для виділення у системі права самостійної галузі - Трудового процесуального права; для розробки концепції створення в Україні спеціалізованої системи трудових судів; для розробки прогресивних норм, здатних найефективніше регулювати трудові процесуальні відносини; для здійснення імплементації міжнародно-правових норм у законодавство, що регулює процес вирішення трудових спорів і конфліктів в Україні. У законотворчій практиці отримані результати можуть послужити теоретичним базисом для створення Трудового процесуального кодексу, прийняття якого дозволить якісно впорядкувати відносини з вирішення трудових спорів і конфліктів. У правозастосовчій практиці результати роботи можуть бути використані для вдосконалення методів формування позасудових органів з вирішення трудових розбіжностей, судового розгляду трудових спорів і конфліктів. Отримані результати можуть також використовуватися у навчальному процесі при підготовці навчальних програм, методичних рекомендацій, підручників, коментарів законодавства.

Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати дисертаційного дослідження докладалися на щорічних Міжнародних науково-практичних конференціях «Університет і регіон», які проходять на базі СНУ імені Володимира Даля. Висновки і пропозиції дисертанта були представлені на науково-практичній конференції "Трудове право України в контексті Європейської інтеграції", м. Харків, 25-27 травня, 2006 р.; науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових співробітників СНУ імені Володимира Даля "Університетська наука, 2007", м. Луганськ, квітень, 2007 р.; науково-практичній конференції "Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин", м. Чернігів, 31 травня - 2 червня 2007р.; на міжнародній науковій конференції "Ґендерні відносини в Україні в контексті світового досвіду: історико-правовий аспект", м. Луганськ, 1-2 листопада 2007 р.; на науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових співробітників СНУ імені Володимира Даля "Університетська наука, 2008", м. Луганськ, квітень 2008р.; науково-практичній конференції "Трудове право України: сучасний стан і перспективи", м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р. та ін. Результати роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні учбових дисциплін "Трудове право", "Порівняльне трудове право", "Правове регулювання праці в ринкових відносинах", спецкурсу з підготовки магістрів права "Правове регулювання процесуальних відносин у трудовому праві" на кафедрі правознавства СНУ імені Володимира Даля, а також при виконанні студентами науково-дослідних робіт.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 9 наукових статтях, опублікованих у спеціальних виданнях, перелік яких затверджений ВАК, і тезах виступів на 3 наукових конференціях.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують 8 підрозділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 186 сторінок, безпосередньо текст роботи складає 167 сторінок. Кількість використаних джерел - 190 найменувань.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, вказано ступінь її наукової розробки, визначаються цілі та завдання, розкриті методи дисертаційного дослідження, представлений огляд використаних джерел, визначена наукова новизна і практична значущість роботи, сформульовані положення, що виносяться на захист.

Перший розділ «Теоретичні аспекти становлення трудового процесуального права як самостійної галузі у системі права України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 «Трудові процесуальні правовідносини як самостійний предмет правового регулювання та особливості методу їх правового регулювання» вперше проведений комплексний аналіз правовідносин з вирішення трудових спорів і конфліктів як предмета правового регулювання з дослідженням специфічних особливостей їх структурних елементів: суб'єктів, об'єктів і змісту. Зазначена така собливість трудових процесуальних правовідносин, як їх характер. Вони можуть носити як позовний, так і непозовний характер, і можуть протікати як у судовому засіданні, так і на засіданні іншого юрисдикційного органу (КТС, примирлива комісія, трудовий арбітраж).

Вперше також здійснена характеристика елементів методу правового регулювання трудових процесуальних відносин. На підставі ретельного аналізу зроблений висновок, що відносини з вирішення трудових розбіжностей є сукупністю якісно однорідних суспільних відносин, які мають особливості суб'єктного складу, об'єкта і змісту. Це дозволяє розглядати відносини з вирішення трудових розбіжностей як самостійний предмет правового регулювання і визначити їх як «трудові процесуальні відносини».

Крім того, метод правового регулювання трудових процесуальних відносин має свої особливості, які виражаються у специфіці загального положення суб'єктів, специфіці юридичних фактів, а також характері юридичних санкцій, що використовуються при регулюванні цих правовідносин. У зв'язку з цим зроблений висновок, що для сучасної науки трудового права актуальним є офіційне визнання самостійності трудового процесуального права, як правової галузі.

У підрозділі 1.2 «Принципи трудового процесуального права та їх особливості» охарактеризовані принципи, на яких базується правове регулювання трудових процесуальних відносин в Україні.

Проведений аналіз показав, що окрім загальноправових принципів, правова регламентація трудових процесуальних відносин ґрунтується переважно на принципах процесуальних галузей права. Проте ці принципи знаходять якісно нове втілення у трудових процесуальних відносинах, що обумовлюється їх тісним зв'язком з трудовими правовідносинами. Субординаційний характер правовідносин у трудовому праві спричиняє відсутність фактичної рівності суб'єктів трудових процесуальних відносин всупереч юридичній рівності їх процесуальних прав і обов'язків.

Результатом проведеного дослідження стала розробка двох специфічних принципів трудового процесуального права, які є необхідними для найбільш єфективного регулювання трудових процесуальних відносин, а саме: 1) принципу презумпції правоти працівника; і 2) принципу сумлінної участі у справі. Обґрунтовані також пропозиції щодо нормативного закріплення принципів трудового процесуального права.

У підрозділі 1.3 «Суб'єкти трудових процесуальних правовідносин та їх класифікація» проведений аналіз суб'єктів трудових процесуальних відносин. Запропоновані деякі зміни і доповнення до чинного законодавства щодо вдосконалення нормативного визначення кола суб'єктів трудових процесуальних відносин. Обґрунтовується доцільність підрозділу суб'єктів трудових процесуальних відносин на окремі види по двох підставах: 1) кількісна ознака; 2) значення для виникнення трудових процесуальних відносин. За кількісною ознакою доцільно виділяти індивідуальні і колективні суб'єкти. А за значенням для виникнення трудових процесуальних відносин запропоновано підрозділяти суб'єкти на обов'язкові та факультативні, що забезпечить більшу чіткість нормативного регулювання трудових процесуальних відносин.

В ході роботи виявлена особлива специфіка представника як учасника трудових процесуальних відносин: він може бути не тільки факультативним суб'єктом цих відносин, але й обов'язковим. У зв'язку з цим обґрунтована необхідність розробки окремого правового інституту представництва у трудових процесуальних відносинах, який чітко регулював би такі питання: коло осіб, які мають право бути представниками; порядок надання представнику прав і оформлення представництва; права і обов'язки представника; терміни дії трудового представництва; відповідальність представника; порядок припинення представництва. Розроблені пропозиції щодо регламентації вказаних питань.

Другий розділ «Місце позасудових способів вирішення трудових спорів і конфліктів у правовому регулюванні трудових процесуальних відносин» присвячений детальному аналізу позасудових способів вирішення індивідуальних і колективних трудових розбіжностей. Сьогодні у вітчизняній правовій системі спостерігається недостатня ефективність позасудового вирішення трудових спорів і конфліктів. У зв'язку з цим запропоновані деякі зміни до чинного українського законодавства, які базуються на необхідності врахування характеру розбіжності (позовного або непозовного) для вдосконалення правової регламентації позасудових стадій трудових процесуальних відносин. Другий розділ об'єднує в собі два підрозділи.

У підрозділі 2.1 «Проблеми регламентації позасудової стадії процесуальних відносин з вирішення індивідуальних трудових розбіжностей та її співвідношення з судовою стадією» виявлені причини недостатньої ефективності позасудової стадії вирішення індивідуальних трудових спорів і конфліктів та розроботані пропозиції, спрямовані на підвищення авторитету позасудових органів з вирішення індивідуальних трудових розбіжностей в Україні.

Для вдосконалення позасудової стадії трудових процесуальних відносин обґрунтована необхідність нормативно закріпити такі принципи функціонування юрисдикційного органу на виробництві - комісії з трудових спорів і конфліктів (далі - КТСК): 1) обов'язковість формування КТСК на всіх підприємствах (зі встановленими законом винятками); 2) паритетність формування складу КТСК; 3) рівність процесуальних прав сторін трудової розбіжності; 4) незалежність членів комісії. Запропоновані також деякі зміни до чинного законодавства, які дозволять реалізовувати вказані принципи на практиці.

У роботі відстоюється позиція, що можливість розгляду індивідуальної трудової розбіжності в юрисдикційному органі безпосередньо на підприємстві має важливе значення при розгляді трудових конфліктів (тобто розбіжностей непозовного характеру), тому що у цьому випадку розбіжність розглядається особами, які мають повне уявлення про специфіку функціонування цього підприємства і умови праці на ньому. Поділяючи позицію про необхідність закріплення позасудової стадії як обов'язкової щодо індивідуальних трудових конфліктів, пропонується покласти на суд при подальшому розгляді конфлікту повноваження апеляційної інстанції. Обгрунтовано також, що для трудових спорів (розбіжностей позовного характеру) позасудова стадія їх розгляду, на відміну від конфліктів, повинна залишатися альтернативною - на розсуд зацікавленої сторони, за винятком спорів, віднесених до виключно судової підвідомчості (спори про необґрунтовану відмову у прийомі на роботу, про незаконне звільнення, про притягнення працівника до повної матеріальної відповідальності). Крім того запропоновано законодавчо передбачити винесення судом при розгляді трудових спорів і конфліктів як другою інстанцією окремої ухвали щодо рішення КТСК по цій розбіжності для сприяння затребуваності позасудовій стадії трудових процесуальних відносин і підвищенню авторитету і професіоналізму КТСК.

В ході дослідження обгрунтована пропозиція, що право на звернення в КТСК нарівні з працівниками повинне бути передбачене також для роботодавця і для законних представників працівників.

У цьому підрозділі досліджені проблеми матеріально-технічного забезпечення юрисдикційного органу на виробництві і зроблений висновок, що обов'язок роботодавця в даній сфері слід конкретизувати в нормативному порядку. З цією метою розроблений перелік досягнень науково-технічного прогресу, необхідних для успішного функціонування позасудового органу на підприємстві.

Позасудова стадія розгляду індивідуальних трудових спорів і конфліктів є важливим етапом трудових процесуальних відносин і запропоновані зміни у правове регулювання цієї стадії направлені на підвищення її ефективності.

У підрозділі 2.2 «Проблеми правового регулювання примирливо-третейської форми трудових процесуальних відносин з вирішення колективних спорів і конфліктів» виявлені деякі проблеми правової регламентації розгляду колективних трудових розбіжностей. До основних проблем у цій сфері можна віднести: неможливість судового захисту порушених прав і свобод соціальних партнерів; відсутність необхідної правової регламентації діяльності представників сторін, які у цьому випадку виступають як обов'язкові суб'єкти трудових процесуальних відносин; відсутність реальної юридичної сили рішень позасудових органів з вирішення колективних трудових спорів і конфліктів; недостатньо повна реалізація потенціалу посередництва як способу вирішення колективних конфліктів.

Для усунення вказаних проблем в ході дослідження розроблені і обґрунтовані наступні пропозиції: 1) необхідне закріплення альтернативної підвідомчості колективних трудових спорів (розбіжностей позовного характеру); це дасть можливість зацікавленій стороні вибрати або розгляд спора в рамках судового провадження, або вибрати примирливо-третейські форми трудових процесуальних відносин; 2) презюмувати представницькі повноваження профспілкового органу доцільно тільки у випадках, коли його членами є більш ніж 50 відсотків працівників підприємства; 3) слід передбачити, що якщо більше половини членів профспілки не згодні з тим, щоб їх інтереси представляв профспілковий орган, то профспілковий орган позбавляється цього права, а працівники, у свою чергу, повинні створити інший представницький орган; 3) необхідно закріпити чіткий порядок надання повноважень представникам сторін колективних розбіжностей та фиксації цього факту (такий порядок розроблений і представлений дисертантом в даному підрозділі); 4) необхідно надати рішенню примирливої комісії, а також рішенню трудового арбітражу (у тих випадках, коли сторони домовилися про його обов'язковість) силу виконавчого листа, щоб у разі невиконання однієї зі сторін ухваленого рішення у встановлені терміни, зацікавлена сторона мала б можливість удатися до його примусового виконання; 5) доцільно закріпити посередництво як самостійну стадію трудових процесуальних відносин з вирішення колективних трудових конфліктів, яка могла б існувати у двох формах: а) у формі другого етапу розгляду розбіжності примирливою комісією, але вже за участі в її діяльності незалежного посередника; б) у формі самостійної процесуальної стадії, при якій саме незалежний посередник є "юрисдикційним органом", виступаючи як третейський суддя.

Внесення запропонованих змін і доповнень у способи і порядок позасудового ваирішення трудових спорів і конфліктів дозволить значним чином упорядкувати трудові процесуальні правовідносини у цій сфері, що сприятиме досягненню максимального балансу інтересів працівників і роботодавців, а також буде спрямовано на зміцнення соціального миру у суспільстві.

Розділ третій «Концепція створення трудових судів в Україні» присвячений дослідженню судових органів з вирішення трудових спорів і конфліктів, а також розробці основних положень і принципів формування в Україні спеціалізованих трудових судів.

У підрозділі 3.1 «Історичний і зарубіжний досвід функціонування трудових судів» досліджені різноманітні форми і види судових і позасудових державних органів з вирішення трудових спорів і конфліктів у зарубіжних країнах. Проведений також аналіз вітчизняного історичного досвіду у сфері створення спеціалізованих органів для вирішення трудових розбіжностей. Доведено, що найбільш гармонійно трудові процесуальні відносини врегульовані у тих правових системах, де трудові розбіжності вирішуються у межах самостійних інстанційних судових підсистем. Обґрунтовано, що триланкова інстанційна структура системи трудових судів у Німеччині може виступати правовим орієнтиром при створенні вітчизняної системи спеціалізованих трудових судів.

У підрозділі 3.2 «Місце трудової юстиції у судовій системі України» досліджені деякі чинники, які обумовлюють необхідність створення спеціалізованої трудової юстиції на сучасному етапі розвитку української держави і суспільства; обґрунтована доцільність формування трудової юстиції в Україні у межах самостійної інстанційної системи судових органів, очолюваної власним Вищим судом.

В ході дослідження розроблена комплексна реформа судової системи України з поступовим виділенням спеціалізованої системи судових органів з вирішення трудових спорів і конфліктів, при цьому виділені основні етапи цієї реформи. На першому етапі реформи пропонується створення у межах судів загальної юрисдикції спеціалізованих колегій з трудових справ. Одночасно необхідно вилучити з цивільного судочинства розбіжності, які витікають з трудових правовідносин, і віднести їх до виняткової компетенції колегій з трудових справ. Необхідно також на цьому етапі розробити і прийняти основні нормативно-правові акти, якими регулюватиметься діяльність трудових судів - Трудовий процесуальний кодекс і закон України «Про трудові суди України».

На другому етапі судової реформи передбачається створення спеціалізованих трудових судів першої інстанції. Третім етапом судової реформи необхідно підкреслити інстанционность трудової юстиції, тобто, на цьому етапі мають бути створені апеляційні трудові суди. На завершення судової реформи пропонується створення Вищого трудового суду.

В цьому підрозділі розроблені пропозиції щодо компетенції Вищого трудового суду України, принципи його функціонування і принципи організації системи трудових судів у цілому. Обґрунтовано, що одним з основних принципів організації системи трудових судів повинен стати принцип автономності цієї системи, що включає такі складові елементи: відповідна нормативна база, специфічні функції і повноваження цієї системи судових органів, власний кадровий і матеріально-технічний потенціал.

Підрозділ 3.3 «Порядок організації і діяльності трудових судів» присвячений розробці основних нормативних положень, регулюючих функціонування трудових судів у межах вітчизняної судової системи.

Дисертантом вперше визначена предметна компетенція трудових судів, що відповідає потребам сучасного українського суспільства. До компетенції трудових судів запропоновано віднести: 1) розгляд індивідуальних трудових спорів і конфліктів; 2) вирішення колективних трудових спорів (розбіжностей позовного характеру); 3) оцінка рішення позасудового органу по суті справи, якщо розбіжність заздалегідь розглядалася у позасудовому порядку; 4) розгляд скарг у справах, які виникають з колективних трудових конфліктів (розбіжностей непозовного характеру), якщо роботодавець (об'єднання роботодавців) у встановлений законом термін не повідомляє про своє рішення щодо розгляду конфлікту у примирливому порядку, або ухиляється від ведення переговорів з представниками працівників; 5) визнання оголошеного або розпочатого страйку незаконим; 6) спори, пов'язані з питаннями соціального забезпечення.

У даному підрозділі розроблений також склад трудових судів різного рівня. Обгрунтовано, що до складу трудових судів першої інстанції, окрім професійного судді, повинні входити народні засідателі, які призначатимуться по одному з числа висунутих кандидатів від трудових колективів підприємств (або профспілкових організацій) і об'єднань роботодавців для колегіального розгляду окремих трудових розбіжностей. Правове регулювання порядку призначення, надання повноважень, участі народних засідателів на судовому етапі трудових процесуальних відносин і звільнення їх від обов'язків повинно здійснюватися у межах окремого правового інституту галузі трудового процесуального права.

За обов'язкової участі народних засідателів у трудових судах пропонується розгляд індивідуальних трудових конфліктів (розбіжностей непозовного характеру); колективних трудових спорів (розбіжностей позовного характеру); спорів, пов'язаних з трудовим правопорушенням, яке має ознаки кримінального злочину.

У ході дослідження розроблені основи правової регламентації трудових процесуальних відносин на різних етапах судового розгляду: на етапі розгляду справи місцевим трудовим судом, на етапі апеляційного провадження, на етапі касаційного оскарження ухваленого рішення.

Виходячи з досягнень сучасної процесуальної науки, автор наполягає на доцільності нормативного закріплення двох можливих порядків судового розгляду трудових спорів (розбіжностей позовного характеру) у суді першої інстанції: 1) позовне провадження; 2) наказове провадження.

Позовне провадження з трудових справ, на думку дисертанта, повинне мати місце при зверненні до трудового суду зацікавленої сторони з приводу трудових прав, порушення яких відповідач не бажає визнавати.

Наказове провадження, тобто спрощену процесуальну форму, доцільно використовувати, коли вимоги зацікавленої сторони підтверджуються неспростовними доказами і відповідач не висловлює заперечень з приводу вимог, які висуваються до нього. Вважаємо, що у наказовому порядку повинні розглядатися спори про стягнення нарахованої, але неоплаченої заробітної плати; спори про притягнення працівника до матеріальної відповідальності, розмір якої виходить за межі його середньомісячного заробітку, якщо провина працівника підтверджується відповідними доказами, працівник визнає свою провину і згоден з розміром матеріальної відповідальності.

У роботі запропоновані порядок і терміни подання апеляційних і касаційних скарг з трудових справ, а також можливі рішення апеляційної та касаційної інстанцій з розгляду трудових розбіжностей.

ВИСНОВКИ

У висновках дисертаційної роботи наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачи, виявляється в обґрунтованні необхідності правового регулювання трудових процесуальних відносин у межах самостійної галузі - трудового процесуального права; формуванні нового концептуального підходу до правової регламентації різних форм і стадій трудових процесуальних правовідносин; внесенні конкретних пропозицій щодо створення спеціалізованої трудової юстиції в Україні. Окремі пропозиції щодо вирішення основних проблем правового регулювання трудових процесуальних відносин у вітчизняній правовій системі наводяться нижче:

1. Трудові процесуальні відносини є специфічним предметом правового регулювання. Це підтверджується аналізом структурних елементів трудових процесуальних відносин, у ході якого виявлені особливості суб'єктного складу, об'єкта і змісту цих правовідносин. Метод правового регулювання трудових процесуальних відносин характеризується специфікою загального положення суб'єктів, специфікою юридичних фактів, а також особливостями характеру юридичних санкцій, що використовуються при регулюванні цих правовідносин. Все це обумовлює необхідність формування у вітчизняній системі права нової галузі - Трудового процесуального права.

2. Основним нормативним джерелом, що регулює трудові процесуальні відносини, повинен стати Трудовий процесуальний кодекс, при розробці якого необхідно врахувати особливості реалізації загальноправових принципів у трудових процесуальних відносинах; специфіку відображення основних міжгалузевих принципів права при вирішенні трудових розбіжностей; необхідність нормативного закріплення двох специфічних принципів, не властивих жодній іншій галузі права, а саме: 1) принципу презумпції правоти працівника; і 2) принципу сумлінної участі у справі.

3. Суб'єктів трудових процесуальних відносин слід класифікувати за такими ознаками: 1) за кількісною ознакою - на індивідуальні та колективні; 2) за їх значенням для виникнення трудових процесуальних відносин - на обов'язкові та факультативні. Розроблені фундаментальні засади правової регламентації представництва у трудових процесуальних відносинах, що відповідають сучасним потребам українського суспільства.

4. Розроблені конкретні заходи для підвищення ефективності і затребуваності позасудової стадії трудових процесуальних відносин з розгляду індивідуальних трудових спорів і конфліктів.

5. Для ефективного захисту порушених прав учасників соціально-партнерських відносин пропонується надати їм можливість на судовий захист своїх прав і передбачити альтернативну підвідомчість для колективних трудових спорів (розбіжностей позовного характеру).

6. Для вдосконалення позасудової стадії колективних трудових процесуальних відносин запропоновані положення щодо термінів і порядку виконання рішень примирливої комісії та трудового арбітражу, а також щодо вдосконалення стадії посередництва, яку доцільно використовувати у двох формах: а) як другий етап розгляду розбіжності примирливою комісією, але вже за участі в її діяльності незалежного посередника; б) як самостійну процесуальну стадію, при якій саме незалежний посередник є "юрисдикційним органом", виступаючи як третейський суддя.

7. Розроблена комплексна реформа вітчизняної судової системи з виділенням в її структурі самостійної спеціалізованої підсистеми трудових судів, що включає три інстанції: місцеві трудові суди, апеляційні трудові суди, Вищий трудовий суд, який виступатиме касаційною інстанцією для всіх трудових справ. Запропоновані окремі етапи впровадження спеціалізованих трудових судів до національної судової системи, а також принципи організації діяльності трудових судів в Україні.

8. Визначена предметна компетенція спеціалізованих трудових судів в Україні, до якої слід віднести: розгляд індивідуальних трудових спорів і конфліктів; спори, пов'язані з різними питаннями соціального забезпечення; колективні трудові спори (розбіжності позовного характеру). При цьому підвідомчість колективних трудових спорів повинна визначатися їх рівнем.

9. Обґрунтована доцільність участі у судовому розгляді, крім професійних суддів, двох народних засідателів - по одному з числа висунутих кандидатів від трудових колективів підприємств (або профспілкових організацій) і об'єднань роботодавців для окремих категорій трудових справ. Запропонований порядок підбору і підстави діяльності народних засідателів у правосудді з трудових справ.

10. Для стабільної і збалансованої роботи системи трудових судів в Україні необхідне чітке законодавче закріплення функцій, повноважень і юрисдикції кожної з трьох інстанцій спеціалізованих трудових судів, модель яких розроблена і запропонована у дисертаційній роботі.

Сформульовані також інші пропозиції з вдосконалення правового регулювання трудових процесуальних відносин на сучасному етапі розвитку української держави.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ПО ТЕМІ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Плахотіна Н.А. Трудові процесуальні відносини як специфічний предмет правового регулювання // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2005. - №7. - С.150-156.

2. Плахотіна Н.А. Правовий аналіз принципів трудового процесуального права і їх реалізація в сучасних умовах // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2006. - №8. - С.189-196.

3. Плахотіна Н.А. Особливості методу правового регулювання трудових процесуальних правовідносин // Право і безпека. - 2006. - №2. - С.116-119.

4. Плахотіна Н.А. Трудові процесуальні відносини як специфічний предмет правового регулювання. - В зб. Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково-практичної конференції, м. Харків, 25-27 травня, 2006 р. - Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський національний університет внутрішніх справ, 2006. - С.334-336.

5. Плахотіна Н.А. Класифікація суб'єктів трудових процесуальних правовідносин // Право і безпека. - 2007. - №2. - С.144-148.

6. Плахотіна Н.А. Доцільність трудової юстиції і проблеми її становлення в Україні. - В зб. Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: Матеріали науково-практичної конференції. м.Чернігів, 31 травня-2 червня 2007 р. - Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, 2007. - С.237-240.

7. Плахотіна Н.А. Історичний і закордонний досвід функціонування трудових судів // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2007. - №9. - С.215-224.

8. Плахотіна Н.А. Правове забезпечення реалізації ґендерної політики в трудових процесуальних відносинах // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2007. - №10. - С.80-85.

9.Плахотіна Н.А. Місце трудової юстиції в судовій системі України. - В зб. Трудове право України: сучасний стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м.Сімферополь, 22-24 травня 2008 р. - Сімферополь: Українська асоціація фахівців трудового права, 2008. - С.188-193.

10. Плахотіна Н.А. Юридична необхідність виділення самостійної галузі трудового процесуального права // Форум права. - 2008. - № 2. - С. 405-409.

11. Плахотіна Н.А. Проблеми представництва сторін при вирішенні колективних трудових розбіжностей // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2008. - №11. - С.117-126.

12. Плахотіна Н.А. Перспективи формування трудової юстиції в судовій системі України та загальні засади организації її діяльності // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2008. - №12. - С.205-214.

Размещено на Allbest.ru

...