Правове регулювання використання та охорони вод в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 349.6: 349.41: 627.12 (477)

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИКОРИСТАННЯ ТА ОХОРОНИ ВОД

В УКРАЇНІ

12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ДЖУГАН Вікторія Олегівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника Міністерства освіти і науки України, м. Івано-Франківськ

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор БАСАЙ Віктор Давидович, Одеська національна юридична академія, директор навчально-консультаційного центру у м. Івано-Франківську

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор КОСТИЦЬКИЙ Василь Васильович, Національна експертна комісія України з питань суспільної моралі, голова

кандидат юридичних наук, доцент ФЕДОРОВИЧ Володимир Іванович, Львівський національний університет імені Івана Франка, доцент кафедри трудового, аграрного та екологічного права

Захист відбудеться „12” березня 2009 р. о 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корп. 3, кім. 65

З дисертацією можна ознайомитись у науковій бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корп. 4, кім. 28

Автореферат розісланий „_6__” лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О. В. Артеменко



Джуган В. О. Правове регулювання використання та охорони вод в Україні. -- Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання використання та охорони вод в Україні. У дослідженні дається визначення понять водні відносини, водні ресурси, сформульовано правові ознаки водного об'єкта. Подано обширну класифікацію водних об'єктів за різними критеріями та запропоновано основні пріоритети державно-правової політики в галузі використання та охорони вод в Україні. Також запропоновано визначення правової охорони вод та охарактеризовано основні заходи правової охорони вод в Україні. Досліджено інститут права водокористування, особливості права загального та спеціального водокористування в Україні, проведено обширну класифікацію права водокористування за його основними ознаками. Встановлено зміст та особливості функції контролю у галузі використання та охорони вод. Висвітлено основні аспекти застосування видів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України. Розроблені й обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання використання та охорони вод в Україні. водний законодавство охорона правовий

Ключові слова: води, водні відносини, водні об'єкти, водні ресурси, правова охорона вод, екологічний контроль, екологічна шкода.



Джуган В. О. Правовое регулирование использования и охраны вод в Украине. -- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правового регулирования использования и охраны вод в Украине. В работе дается определение понятий водные отношения, водные ресурсы, сформулированы правовые признаки водного объекта. Также исследовано структуру водных отношений как предмета правового регулирования подотрасли водного права (субъект, объект и содержание). Подано обширную классификацию водных объектов за разными критериями и предложено основные приоритеты государственно-правовой политики в сфере использования и охраны вод в Украине. Во-первых, к ним относится установление водоохранных зон, прибрежных защитных полос, полос отведения, береговых полос водных путей, зон санитарной охраны; во-вторых - установление особого режима использования и охраны водных объектов природно-заповедного фонда; в-третьих - меры охраны вод от загрязнения, засорения и исчерпания; в-четвертых - меры по избеганию действий, которые наносят ущерб водам, а также авариям на водных объектах и ликвидация их последствий. Исследовано институт права водопользования, особенности права общего и специального водопользования в Украине. Общее водопользование бесплатное, устремлено на удовлетворение гражданами их потребностей, осуществляется без специального разрешения и закрепления объекта за конкретными лицами. Специальное водопользование платное и срочное, осуществляется на основании специального разрешения, реализуется с применением соответственных сооружений, технических приборов, каналов, осуществляется для лечебных, хозяйственно-бытовых, оздоровительных, сельскохозяйственных, промышленных, транспортных, энергетических, рыбных и других государственных и общественных потребностей, водный объект или его часть закрепляется за конкретным пользователем. Проведено обширную классификацию права водопользования за его главными критериями (цель, способ, срок предоставления права водопользования, плата за предоставление водного объекта в использование, значимость водного объекта, количество водопользователей, основание возникновения права водоиспользования). Предложено закрепить право неспециального водопользования и особого водопользования в Украине. Установлено содержание и особенности функции контроля в отрасли использования и охраны вод. Экологический контроль как функция управления в сфере вод обеспечивает соблюдение водного законодательства физическими и юридическими лицами. Одним из важнейших методов его реализации является экологический надзор в сфере вод. Рассмотрены главные аспекты применения видов юридической ответственности за нарушения водного законодательства Украины. Предлагается деление юридической ответственности за нарушения водного законодательства за следующими критериями: отношение к соблюдению правовых норм; характер нанесенного ущерба; субъект привлечения к ответственности; субъект правонарушения; отрасль правоведения и законодательства. Предлагается делить правонарушения в сфере вод на: нарушения права собственности на воды; нарушения правил охраны вод; нарушения права использования вод. Установлено особенности главных видов юридической ответственности в сфере вод, которые состоят в определении ущерба, сложном характере ответственности, которая осуществляется при взаимодействии разных отраслей права, специфике водного объекта.

Ключевые слова: воды, водные отношения, водные объекты, водные ресурсы, правовая охрана вод, экологический контроль, экологический ущерб.



Dzhuhan V. O. Legal regulation of exploiting and protection of watering-places in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for gaining the scientific degree of candidate of juridical sciences on specialty 12.00.06 - land law; agrarian law; ecological law; natural resource law. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine. - NULES of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The dissertation is dedicated to complex investigation of legal regulation of exploiting and protection of watering-places in Ukraine. The definitions of water relations and water resources are given in the investigation. The legal features of water object are formulated there. A wide classification of water objects by different characteristics is given. The main preferences of the state legal policy in branch of exploiting and protection of watering-places in Ukraine are suggested. The definitions of legal watering-places' protection is proposed, main actions of legal watering-places' protection are characterized. The institute of water exploiting right and the peculiarities of universal and special water exploiting rights in Ukraine are researched. The wide classification of water exploiting right by its main features is realized. The substance and peculiarities of control function in the branch of watering-places' exploiting and protection are determined. The main aspects of applying the kinds of juridical responsibility for infringement of water legislation of Ukraine are elucidated. The suggestions for improving legal regulation of watering-places' exploiting and protection in Ukraine are elaborated and substantiated by investigator.

Keywords: watering-places, water relations, water objects, water resources, legal protection of watering-places, ecological control, ecological harm.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасних умовах використання та охорона вод є надзвичайно складною проблемою. Питання екологічної ситуації водних ресурсів є актуальним для всіх водних басейнів України, оскільки більшість поверхневих та підземних вод України є забрудненою або засміченою. Саме тому в Основних напрямках державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та підтримання екологічної безпеки визначені основні проблеми раціонального використання та охорони водних ресурсів, які зводяться до надмірного антропогенного навантаження на водні об'єкти, значного забруднення водних об'єктів, недосконалості економічного механізму і системи управління водокористуванням та охороною вод, відсутності ефективного моніторингу екологічного стану акваторій Чорного та Азовського морів, якості питної та стічних вод. У Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні за 2006 рік встановлено, що основними забруднювачами вод на території України є промислові підприємства, які в 2006 році викинули 2259 млн. куб. м забруднених вод та житлово-комунальні підприємства, які викинули 1579 млн. куб. м забруднених вод. Розв'язання окремих проблем охорони водних об'єктів та забезпечення водопостачання населення передбачене Національною програмою екологічного оздоровлення Дніпра та поліпшення якості питної води (1997 р.); Загальнодержавною програмою охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів (2001 р.); Загальнодержавною програмою розвитку водного господарства (2002 р.). Чинне законодавство України не в повній мірі забезпечує врегулювання відносин, що виникають в процесі раціонального використання та охорони вод в Україні.

На даний час немає комплексного наукового дослідження правових питань використання і охорони вод в Україні. Це, у свою чергу, обумовлює актуальність і важливість обраної теми дисертаційної роботи.

Науковою основою для проведення дослідження стали праці українських учених-правознавців у галузі екологічного права: В. І. Андрейцева, Г. В. Анісімової, О. С. Баб'яка, Г. І. Балюк, В. Д. Басая, А. Г. Бобкової, А. П. Гетьмана, І. І. Каракаша, В. М. Комарницького, В. В. Костицького, Н. Р. Малишевої, М. І. Малишка, В. Л. Мунтяна, О. О. Погрібного, В. К. Попова, С. В. Размєтаєва, В. І. Семчика, Н. І. Титової, В. І. Федоровича, В. С. Шахова, Ю. С. Шемшученка, М. В. Шульги та інших.

У дослідженні використані також наукові праці вчених-правознавців радянської та російської правової науки в галузі екологічного права: Г. О. Аксеньонка, М. А. Атаєва, А. П. Анісімова, С. А. Боголюбова, М. М. Брінчука, М. М. Веліканової, А. В. Вилегжаніна, А. М. Волкова,Т. М. Гайворонської, Л. А. Заславської, О. Л. Дубовик, Н. Д. Еріашвілі, Б. В. Єрофеєва, Е. Ю. Ісмайлової, О. С. Колбасова, О. І. Крассова, Є. А. Немировського, В. В. Петрова, Г. М. Полянської та інших.

Також у роботі використані праці вчених-правознавців, які безпосередньо торкалися проблем водного права, зокрема Б. Б. Гавриленка, Л. М. Горбача,В. І. Гордєєва, Ю. П. Кулаковського, А. А. Сисуєвої, М. А. Хвесика,О. М. Шумила.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження є складовою частиною цільової комплексної програми кафедри трудового, екологічного та аграрного права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника «Проблеми правового регулювання екологічних та аграрних відносин в Україні в сучасних умовах».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є з'ясування сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні.

Зазначена мета зумовила наступні завдання наукового дослідження:

– з'ясувати зміст поняття вод як об'єкта правового регулювання використання та охорони;

– визначити склад водного фонду України;

– обґрунтувати основні напрями державної водної політики в Україні;

– здійснити аналіз правової охорони вод в Україні;

– здійснити характеристику права водокористування;

– розкрити особливості права загального та спеціального водокористування;

– здійснити дослідження змісту функції контролю у галузі використання та охорони вод;

– охарактеризувати поняття юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України та провести класифікацію її видів;

– розкрити особливості основних видів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України;

– розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення правового режиму використання та охорони вод в Україні.

Об'єкт дослідження - це суспільні відносини, що виникають у процесі використання та охорони вод в Україні.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють правове використання та охорону вод в Україні.

Методи дослідження. У процесі дисертаційного дослідження використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, метод системного аналізу, метод переходу від абстрактного до конкретного, статистичний) та спеціальні правові методи дослідження (порівняльно-правовий, формально-юридичний, метод тлумачення правових норм). У визначеній системі методів базовим є діалектичний метод, який дав можливість дослідити основні поняття, ознаки, види, напрями діяльності у сфері вод у їх взаємозв'язку і взаємодії. Зокрема, при дослідженні взаємодії використання та охорони вод в Україні, взаємозв'язку юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України та санкції правової норми. Метод системного аналізу дав змогу здійснити систематизацію діючого законодавства України щодо використання та охорони вод. За допомогою методу переходу від абстрактного до конкретного досліджувалося поняття водних відносин, ознаки водних об'єктів, права, обов'язки, обмеження водокористувачів, заходи правової охорони вод, поняття та види контролю за використанням та охороною вод, види юридичної відповідальності та правопорушень у сфері вод в Україні. Статистичний метод використаний при характеристиці видів водних об'єктів, вивченні існуючого стану водокористування, кількісній характеристиці правопорушень у сфері використання та охорони вод в Україні.

Норми міжнародних договорів та нормативно-правових актів окремих зарубіжних країн (Російської Федерації, Республіки Молдова, Республіки Білорусь, Азербайджанської Республіки, Республіки Казахстан) з питань правового регулювання використання на охорони вод аналізувались на підставі порівняльно-правового методу. За допомогою формально-юридичного методу - суть правових норм, які передбачають окремі види юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України. Метод тлумачення правових норм використовувався для з'ясування змісту правових норм, які охоплюють значну частину законодавства щодо використання та охорони вод в Україні.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є одним з перших комплексних наукових досліджень сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні. До результатів, що містять наукову новизну, слід віднести наступні, які виносяться на захист:

уперше:

– обґрунтовано авторське визначення: „водні відносини - це нормативно врегульовані відносини з приводу використання та охорони вод (водних об'єктів)”. Одночасно пропонується доповнити ст. 1 Водного кодексу України „Визначення основних термінів” вказаним поняттям;

– обґрунтовується наявність додаткових ознак водного об'єкта, до яких належать: відсутність постійних меж, рівня та об'єму водного об'єкта; відсутність сталої вартості;

– пропонується прийняття нового підзаконного нормативно-правового акту - Переліку видів спеціального водокористування, в якому слід вказати чіткий перелік споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також перелік споруд і технічних засобів, які можуть бути використані при загальному водокористуванні;

– обґрунтовано авторське визначення: „дозвіл на спеціальне використання водних ресурсів - офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд і технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із використанням каналів”;

удосконалено:

– визначення поняття: „водні ресурси - це обсяги поверхневих, підземних і морських вод, які використовуються або можуть бути використані у перспективі”, яке пропонується уточнити у ст. 1 Водного кодексу України „Визначення основних термінів”;

дістали подальшого розвитку:

– питання напрямів державної політики в галузі використання та охорони вод в Україні. Пропонуються наступні основні напрями державної політики у галузі використання та охорони вод в Україні: 1) ефективна реалізація екологічного законодавства України з метою раціонального використання та охорони вод, збереження водного фонду України; 2) поєднання державної водної політики з іншими напрямами державної політики, насамперед, у сфері довкілля; максимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; 3) поєднання раціонального використання і охорони водних об'єктів, що потребують особливої охорони; 4) пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів; 5) реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об'єктів; 6) орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; 7) забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод, формування в населення екологічного світогляду;

– питання класифікації права водокористування за таким критерієм, як підстава виникнення права водокористування. Обґрунтовано доцільність виділення, крім загального та спеціального водокористування, права неспеціального та особливого водокористування. Неспеціальне водокористування є проміжним і об'єднує види водокористування, які не пов'язані із забором води з водних об'єктів і відведенням в них зворотних вод, а також такі, що не відносяться ні до загального, ні до спеціального водокористування. Особливе водокористування характерне для водних об'єктів, користування якими може бути частково або повністю заборонено, якщо водні об'єкти мають особливе значення, наукову або культурну цінність, а також якщо вони входять до складу оборотного водопостачання та атомних електростанцій;

– пропозиції про необхідність доповнення Кодексу України про адміністративні правопорушення окремими існуючими адміністративними правопорушеннями, не закріпленими у визначеному кодексі;

– теоретичне обґрунтування класифікації екологічних злочинів у сфері вод, а саме за: об'єктом кримінально-правової охорони, розміщенням у Кримінальному кодексі України;

– питання особливостей здійснення права загального та спеціального водокористування, а також особливостей видів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України, обґрунтовано необхідність внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, де регламентуються питання механізму здійснення водокористування та видів складів екологічних злочинів, адміністративних, дисциплінарних, цивільних правопорушень у сфері вод.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та результати дослідження можуть бути використані:

у науково-дослідній сфері - результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання використання та охорони вод в Україні;

у правотворчій сфері - висновки та пропозиції, викладені в дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні водного законодавства України;

у навчальному процесі - положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсу „Екологічне право України”. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників „Екологічне право України”, методичних матеріалів.

Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, оцінки та висновки, рекомендації та пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу статистичних та практичних матеріалів Державного комітету України з водного господарства, галузевих структурних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Івано-Франківської міжрайонної природоохоронної прокуратури та нормативно-правових джерел. Особистий внесок здобувача у друкованих працях окремо конкретизовано у списку опублікованих праць.

Апробація результатів дисертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри трудового, екологічного та аграрного права та міжкафедральних засіданнях Юридичного інституту Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника.

Основні положення та висновки, викладені у дисертації, були предметом наукових доповідей на: міжрегіональній науково-практичній конференції „Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави” (м. Івано-Франківськ, 24-25 вересня 2004 р.); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового регулювання щодо забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 16 квітня 2004 р.); регіональній науково-практичній конференції „Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.); регіональній міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 22 квітня 2005 р.); на всеукраїнській міжвузівській науковій конференції молодих вчених та аспірантів „Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні” (м. Івано-Франківськ, 28 квітня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „П'яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 27-28 жовтня 2006 р.); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції „Правова держава: напрямки та тенденції її розбудови в Україні (м. Тернопіль, 26 лютого 2007 р.); регіональній науково-практичній конференції, присвяченій 15-й річниці Юридичного інституту Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника „Верховенство права у правозастосовчій діяльності” (м. Івано-Франківськ, 12-13 жовтня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Сьомі осінні юридичні читання”(м. Хмельницький, 28-29 листопада 2008 р.).

Публікації. Основні положення, висновки і пропозиції дисертації викладені у 13 наукових працях, з яких 5 опубліковано у фахових виданнях ВАК України з юридичних наук та у тезах доповідей на 8 науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (які містять 13 підрозділів), висновків та списку використаних джерел (221 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок друкованого тексту, з них основний текст - 172 сторінки, список використаних джерел - 23 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначаються предмет та об'єкт, формулюються мета та основні завдання роботи, характеризуються науково-теоретична і методологічна бази дослідження, підкреслюється практичне значення одержаних результатів, сформульовані основні положення та позиції, що виносяться на захист, їх наукова новизна, наводяться дані щодо апробації даного дослідження.

Розділ 1 «Води як об'єкт екологічних правовідносин» складається з трьох підрозділів, в яких визначаються поняття вод як об'єкта правового регулювання використання та охорони, склад водного фонду України, а також основні напрями державно-правової політики в галузі використання та охорони вод в Україні.

Підрозділ 1.1. «Поняття води як об'єкта правового регулювання використання та охорони» присвячений з'ясуванню поняття вод як об'єкта правового регулювання використання та охорони, що обумовило необхідність дослідження поняття водних об'єктів та їх ознак, водних ресурсів, співвідношення водних об'єктів та водних ресурсів, а також поняття та структури водних відносин.

Водні відносини становлять самостійний предмет правового регулювання підгалузі водного права і охоплюють відносини з приводу використання та охорони вод (водних об'єктів). Структура водних відносин розкриває їх суть і охоплює суб'єкт, об'єкт і зміст. Суб'єктами водних відносин є водокористувачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Об'єктами водних відносин в Україні є води (водні об'єкти або їх частини). Зміст водних відносин складають права та обов'язки їх учасників. До ознак водних об'єктів належать: 1) природне походження; 2) екологічний взаємозв'язок з навколишнім природним середовищем; 3) виконання життєзабезпечувальних функцій; 4) відсутність постійних меж, рівня і об'єму водного об'єкта; 5) відсутність сталої вартості.

До об'єктів підгалузі водного права, крім водних об'єктів, належать водні ресурси. Водні об'єкти є невід'ємною складовою частиною навколишнього природного середовища, а водні ресурси є частиною водних об'єктів. Водні ресурси є обсягами поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, які використовуються або можуть бути використані у перспективі.

У підрозділі 1.2. «Склад водного фонду України» проведено детальну класифікацію водних об'єктів, які становлять водний фонд України, за різними критеріями.

Дисертантка вказує на те, що всі водні об'єкти, які становлять водний фонд України, за фізико-географічною ознакою поділяються на 3 групи (поверхневі, підземні, морські), для кожної з яких характерний свій поділ. До основних критеріїв класифікації водних об'єктів належать: правовий режим; природні характеристики; державно-правове значення; види водокористування; спосіб виникнення.

До поверхневих водних об'єктів належать поверхневі водотоки (річки, струмки, канали) та водойми (озера, водосховища, ставки, моря), до підземних водних об'єктів: водоносний горизонт, басейн підземних вод, родовище підземних вод, природний вихід підземних вод. Як корисні копалини загальнодержавного значення підземні води поділяються на мінеральні, питні, промислові, теплоенергетичні. Розрізняються також підземні води в замкненому просторі і протічні, холодні і гарячі, ґрунтові і артезіанські, напірні і безнапірні. До природних водних об'єктів належать моря, озера, річки, струмки, до штучних - водосховища ставки і канали.

У підрозділі 1.3. «Основні напрями державно-правової політики в галузі використання та охорони вод в Україні» запропоновано 3 групи нормативних актів, які мають стратегічне значення для розвитку водного господарства, а також головні напрями державно-правової політики в галузі використання та охорони вод в Україні.

Пропонуються наступні групи нормативних актів, які мають стратегічне значення для розвитку водного господарства України: 1) такі, що стосуються державної політики розвитку водного господарства в цілому; 2) такі, що стосуються питної води, водопостачання та оздоровлення басейнів рік; 3) такі, що стосуються охорони вод. Дисертантка виділяє головні напрями державної політики в галузі використання та охорони вод в Україні: 1) ефективна реалізація екологічного законодавства України з метою раціонального використання та охорони вод, збереження водного фонду України; 2) поєднання державної водної політики з іншими напрямами державної політики, насамперед, у сфері довкілля; максимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; 3) поєднання раціонального використання і охорони водних об'єктів, що потребують особливої охорони; 4) пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів; 5) реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об'єктів; 6) орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; 7) забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод, формування в населення екологічного світогляду.

Вказується на можливість вирішення існуючих в Україні проблем щодо використання та охорони вод при формуванні ефективних правових, економічних та організаційних передумов раціонального водокористування, запровадженні водозберігаючих форм господарювання, створенні замкнутих циклів водокористування з мінімальним забрудненням води, забезпеченні відновлюваної спроможності водних джерел.

Розділ 2 «Правова охорона та використання вод в Україні» складається з п'яти підрозділів, присвячених правовій охороні вод, загальній характеристиці права водокористування, дослідженню права загального та спеціального водокористування, змісту та особливостей функції контролю у галузі використання та охорони вод.

Підрозділ 2.1. «Поняття правової охорони вод України» присвячений дослідженню поняття правової охорони вод та заходів, спрямованих на охорону вод в Україні.

Правова охорона вод є законодавчо визначеною системою заходів, основні завдання якої полягають в охороні вод від забруднення, засмічення та виснаження. До основних заходів, спрямованих на охорону вод в Україні, належать: 1) встановлення водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, смуг відведення, берегових смуг водних шляхів, зон санітарної охорони; 2) встановлення особливого режиму використання та охорони водними об'єктами природно-заповідного фонду; 3) заходи охорони вод від забруднення, засмічення і вичерпання; 4) заходи з запобігання шкідливих дій водам та аварій на водних об'єктах і ліквідація їх наслідків

Підрозділ 2.2. «Загальна характеристика права водокористування» присвячений аналізу поняття права водокористування, змісту водного правовідношення та класифікації права водокористування за різними критеріями. Запропоновано виділення права неспеціального та особливого водокористування за підставою його виникнення.

Право водокористування пропонується розкривати через інститут права природокористування. Право водокористування слід розуміти: 1) як сукупність правових норм, що регулюють права та обов'язки водокористувача (в об'єктивному розумінні); 2) як водні відносини; 3) як законну можливість суб'єкта права здійснювати водокористування (в суб'єктивному значенні). Для здійснення водокористування у водокористувачів є загальні та спеціальні права, обов'язки та обмеження, закріплені водним законодавством України. З огляду на це кожен водокористувач повинен здійснювати свої права і нести обов'язки в межах, встановлених правовими приписами і не виходити за їх межі. Автор стверджує, що інститут обмежень є проявом узгодження державного регулювання водних правовідносин та самостійності здійснення своїх прав водокористувачами. Право водокористування класифікується на підставі різних ознак: мета (для задоволення питних і господарсько-побутових потреб, для лікувальних, курортних і оздоровчих цілей, для потреб сільського і лісового господарства та інших), спосіб (забір води з водних об'єктів, використання водної поверхні, скид стічних вод), строк надання права водокористування (строкове - короткострокове та довгострокове, безстрокове), суб'єктний склад (первинне, вторинне), плата за надання водного об'єкта у користування (платне, безкоштовне), значимість водного об'єкта (водними об'єктами загальнодержавного значення, водними об'єктами місцевого значення), кількість водокористувачів (спільне, відокремлене), підстави виникнення права водокористування (загальне, спеціальне, неспеціальне, особливе).

Підрозділ 2.3. «Право загального водокористування» присвячений характеристиці права загального водокористування в Україні та його ознак.

Досліджуються особливості загального водокористування, до яких належать: 1) спрямованість на задоволення громадянами їх потреб; 2) безоплатність; 3) здійснення без одержання спеціального дозволу; 4) загальне водокористування здійснюється без закріплення водного об'єкта за окремими особами. Воно здійснюється на водних об'єктах загального водокористування і на водних об'єктах, наданих у відокремлене користування. В окремих випадках встановлюються його обмеження права (для охорони життя, здоров'я громадян та навколишнього природного середовища; на водних об'єктах, наданих в оренду).

Підрозділ 2.4. «Право спеціального водокористування» присвячений характеристиці права спеціального водокористування та його ознак, особливостей здійснення права користування водними об'єктами на умовах оренди, підстав виникнення та припинення права спеціального водокористування.

В роботі досліджуються ознаки спеціального водокористування, а саме: 1) здійснення на підставі спеціального дозволу; 2) платність; 3) закріплення водного об'єкта (його частини) за певним користувачем; 4) здійснення водокористування з застосуванням відповідних споруд, технічних пристроїв, каналів; 5) здійснення даного виду водокористування для лікувальних, господарсько-побутових, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб; 6) строковість. Пропонується під дозволом на спеціальне використання водних ресурсів розуміти офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із використанням каналів. Підставою його виникнення є юридичний склад (кілька юридичних фактів): 1) волевиявлення особи про надання їй водного об'єкта в користування (клопотання чи заява); 2) рішення про видачу дозволу на водокористування, попередньо погоджене з компетентними органами; 3) одержання документа, який посвідчує право водокористування.

Досліджуються особливості права спеціального водокористування на умовах оренди. Існує договірна форма використання водних об'єктів на умовах оренди. Об'єктом таких правовідносин виступає водний об'єкт або його частина, причому ними можуть бути лише водні об'єкти (їх частини) місцевого значення та ставки, які знаходяться в басейнах рік загальнодержавного значення. Особливістю орендного водокористування є здійснення його лише для певних цілей: 1) для риборозведення; 2) для виробництва сільськогосподарської і промислової продукції; 3) з лікувальною і оздоровчою метою.

В даний час правовою основою користування водними об'єктами на умовах оренди є ст. 51 Водного кодексу України, що є недостатнім. Пропонується прийняти Закон України „Про оренду водних об'єктів”, у якому слід визначити поняття та умови договору користування водними об'єктами на умовах оренди, а також врахувати прогалини у Водному кодексі України з цього питання. В такому договорі обов'язково повинні бути включені такі умови, як об'єкт (його частина), умови використання та цільового призначення, орендна плата, права та обов'язки сторін, строк дії, порядок повернення водного об'єкта (його частини), обмеження та припинення договору, відповідальність сторін та інші.

Підстави припинення спеціального водокористування визначені водним законодавством і поділяються на умовні, безумовні, правомірні та протиправні.

У підрозділі 2.5. «Контроль в галузі використання та охорони вод» дається поняття екологічного контролю як функції управління природокористуванням та охороною довкілля, проведена класифікація екологічного контролю у сфері вод, визначений порядок його здійснення, коло суб'єктів та об'єктів, методи і форми здійснення екологічного контролю у даній сфері.

Функція контролю за використанням та охороною вод полягає в забезпеченні додержання всіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства і включає 4 стадії: 1) вибір об'єкта контролю; 2) проведення контрольних дій; 3) узагальнення отриманої інформації; 4) прийняття рішень про заходи реагування, визначення їх комплексу. До методів екологічного контролю належать: нагляд, спостереження, інспектування, перевірка, обстеження.

Дисертантка досліджує поділ контролю за використанням та охороною вод за наступними критеріями: за діючим екологічним законодавством (державний, громадський); за характером діяльності органів державного управління (загальний, спеціальний); за суб'єктами його здійснення (державний, відомчий, виробничий, громадський); за об'єктивним складом (природоохоронний, антропоохоронний). Об'єктами екологічного контролю виступають: стан довкілля та водних об'єктів, виконання заходів охорони довкілля водокористувачами, забезпечення заходів екологічної безпеки, дотримання водного законодавства, екологічних норм і правил. Зміст екологічного контролю розкривається через форми та методи його здійснення.

Розділ 3 «Юридична відповідальність за порушення водного законодавства України» складається з п'яти підрозділів, які присвячені дослідженню поняття та особливостей застосування видів юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України.

У підрозділі 3.1. «Поняття та види юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України» досліджуються поняття та види юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України.

Юридична відповідальність за порушення законодавства про охорону довкілля є комплексним міжгалузевим інститутом екологічного права України, яка настає за вчинення екологічного порушення, яке може стосуватись як довкілля загалом, так і окремого природного об'єкта, зокрема водного.

Поділ юридичної відповідальності за порушення водного законодавства України проводиться за наступними критеріями: 1) відношення до дотримання правових норм (перспективна (позитивна), ретроспективна (негативна); 2) характер шкоди (еколого-економічна (економічна), еколого-правова);3) суб'єкт притягнення до відповідальності (здійснювана виконавчо-розпорядчими органами, судовими органами, стороною договору та інша); 4) суб'єкт правопорушення (у фізичних осіб, у юридичних осіб); 5) галузь права та законодавства (адміністративна, кримінальна, дисциплінарна, цивільно-правова). Правопорушення у сфері вод умовно поділяються на: 1) порушення права власності на води; 2) порушення правил охорони вод; 3) порушення права користування водами (водними об'єктами).

Підрозділ 3.2. «Адміністративна відповідальність за порушення водного законодавства України» присвячений дослідженню поняття та особливостей застосування відповідальності за адміністративні екологічні правопорушення у сфері вод в Україні.

Підставою її застосування є адміністративне водне правопорушення, тобто протиправне, винне діяння, що посягає на право власності на природні ресурси, встановлений порядок управління природокористуванням, права та законні інтереси громадян на сприятливе навколишнє середовище і встановлений режим використання та охорони природних ресурсів.

Пропонується включити до Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідальність за: порушення режиму господарської діяльності у водоохоронних зонах та на землях водного фонду, порушення природних умов поверхневого стоку під час будівництва і експлуатації автошляхів, залізниць та інших інженерних комунікацій; незаконне створення систем скидання зворотних вод у водні об'єкти, міську або зливову каналізацію та незаконне скидання зворотних вод; допущення наднормативних, аварійних і залпових скидів забруднюючих речовин у водні об'єкти; відмову від надання (приховування) проектної документації та висновків щодо якості проектів підприємств, споруд та інших об'єктів, що можуть впливати на стан вод, а також актів і висновків комісій, які приймали об'єкт в експлуатацію; порушення строків внесення зборів за використання водних ресурсів та за забруднення навколишнього природного середовища та інші.

У підрозділі 3.3. «Кримінальна відповідальність за порушення водного законодавства України» визначено поняття, підстави, особливості та види екологічних злочинів у сфері вод.

Під екологічним злочином слід розуміти винне суспільно небезпечне діяння, яке посягає на встановлений екологічний правопорядок, екологічну безпеку суспільства і шкоду, завдану довкіллю і здоров'ю населення, вчинене суб'єктом злочину.

Пропонується класифікувати екологічні злочини у сфері вод за наступними критеріями: 1) об'єкт кримінально-правової охорони (злочини загального характеру, спрямовані роти охорони довкілля в цілому; злочини, що посягають на окремі елементи довкілля; злочини, що посягають на об'єкти флори і фауни, умови біологічного різноманіття і збереження біосфери землі); 2) розміщення у Кримінальному кодексі України (злочини, склади яких містяться у розділі 8 „Злочини проти довкілля”; злочини, склади яких містяться у статтях, розміщених в інших розділах кодексу); 3) ступінь тяжкості (невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі). Екологічні злочини мають такі особливості: 1) являють собою суспільно небезпечні діяння; 2) їм характерний високий ступінь суспільної небезпеки; 3) заборонені кримінальним законом (протиправні).

У підрозділі 3.4. «Дисциплінарна відповідальність за порушення водного законодавства України» визначено поняття, підстави, ознаки та види дисциплінарних екологічних проступків за порушення водного законодавства України, а також особливості застосування матеріальної відповідальності у сфері вод.

Підставою дисциплінарної відповідальності у сфері екології є вчинення працівником дисциплінарного проступку під час виконання трудових обов'язків, які порушують екологічні вимоги і входять в його трудові функції. Досліджуються ознаки дисциплінарної відповідальності за екологічні правопорушення у сфері вод, до яких належать: 1) протиправність; 2) наявність вини суб'єкта; 3) професійна правосуб'єктність в галузі екології; 4) невиконання чи неналежне виконання екологічних вимог, які складають службові професійні обов'язки.

У підрозділі 3.5. «Цивільно-правова відповідальність за порушення водного законодавства України» аналізуються поняття, умови цивільно-правової відповідальності за екологічні правопорушення та особливості відшкодування екологічної шкоди, заподіяної внаслідок здійснення водокористування та завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок порушення водного законодавства України.

Суть цивільно-правова відповідальності за екологічні правопорушення (делікти) полягає у виконанні обов'язку фізичними чи юридичними особами щодо компенсації шкоди, заподіяної власникам чи користувачам природних ресурсів порушенням екологічного законодавства або порушенням екологічних та інших прав громадян. Основною ціллю майнової відповідальності є виконання компенсаційно-відновлювальної функції.

Підставою цивільно-правової відповідальності у сфері екології є шкода (майнова чи моральна), відшкодування якої у випадку порушення водного законодавства України зводиться до компенсації завданих збитків. До умов застосування цивільно-правової відповідальності за порушення водного законодавства України належать: 1) протиправність поведінки порушника водного законодавства; 2) наявність шкоди; 3) причинний зв'язок між діями (бездіяльністю) правопорушника і шкодою; 4) вина правопорушника.

З метою вдосконалення механізму застосування цивільно-правової відповідальності за порушення водного законодавства України пропонується внести доповнення та удосконалити Водний кодекс України, Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища”, Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища „Про затвердження Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів”, Кодекс торгового мореплавства України та інші нормативно-правові акти.



ВИСНОВКИ

Результатом проведеного дисертаційного дослідження стало вирішення наукового завдання, яке полягало у з'ясуванні сутності та змісту правового регулювання використання та охорони вод в Україні. За результатами дослідження у дисертації обґрунтовано наступні висновки і пропозиції:

1. Аналіз чинного законодавства дає змогу констатувати відсутність в Україні узгодженого підходу до правового регулювання використання та охорони вод. Основою таких підсумків є суперечливість положень Водного кодексу України, Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” та інших нормативно-правових актів України.

2. Під час дослідження обґрунтовано визначення водних відносин як нормативно врегульованих відносин з приводу використання та охорони вод в Україні, яким слід доповнити ст. 1 „Визначення основних термінів” Водного кодексу України.

3. В результаті дослідження структури водних відносин (суб'єкта, об'єкта і змісту) з'ясовано, що суб'єктами водних відносин виступають водокористувачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, об'єктами - води (водні об'єкти або їх частини) в межах території України. Стверджується про необхідність закріплення цих елементів водних відносин у ст. 1 Водного кодексу України.

Аналіз категорії водного об'єкта виходить з аналізу більш загального поняття природного об'єкта і, враховуючи специфіку водної сфери, свідчить про те, що до ознак водного об'єкта належать: природне походження, екологічний взаємозв'язок з довкіллям, виконання життєзабезпечувальних функцій, відсутність постійних меж, рівня і об'єму водного об'єкта, відсутність сталої вартості.

З метою з'ясування поняття водних ресурсів як об'єктів підгалузі водного права пропонується уточнення поняття водних ресурсів як обсягів поверхневих, підземних і морських вод відповідної території, які використовуються або можуть бути використані у перспективі.

З'ясовуючи склад водного фонду України, визначеного ст. 3 Водного кодексу України, який побудований за фізико-географічною ознакою (поверхневі, підземні, морські води), виділено основні критерії поділу водних об'єктів за наступними ознаками: правовий режим, природні характеристики, державно-правове значення, види водокористування, спосіб виникнення. На основі аналізу діючого законодавства України, статистики та літератури обґрунтовується доцільність доповнення ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України, якою слід передбачити види підземних водних об'єктів (водоносний горизонт, басейн підземних вод, родовище підземних вод та природний вихід підземних вод), а також закріпити визначення басейну підземних вод, родовища підземних вод та природного виходу підземних вод у ст. 1 „Визначення основних термінів” Водного кодексу України.

4. З метою покращення стану водних ресурсів в Україні, їх раціонального використання та охорони, пропонується проводити ефективну державно-правову політику у сфері вод, орієнтовану на: ефективну реалізацію водного законодавства України, збереження водного фонду України; поєднання державно-правової водної політики з іншими напрямами державної політики; оптимальне узгодження водно-екологічних та соціальних інтересів; поєднання раціонального використання і охорони водних об'єктів, що потребують особливої охорони; пріоритетність питного водопостачання і водоохоронних заходів; реалізація міжнародних договорів з метою належного правового режиму транскордонних водних об'єктів; орієнтування на європейські стандарти кількісного і якісного стану вод; забезпечення реалізації функцій управління використанням та охороною вод; формування у населення екологічного світогляду.

5. В якості вирішення поставленої проблематики правового режиму охорони вод пропонується під забрудненням вод розуміти надходження або утворення у водних об'єктах забруднюючих речовин понад встановлені нормативи та вимоги якості вод. Тому у змісті ст. 1 Водного кодексу України пропонується доповнити це поняття. Засмічення являє собою привнесення у водні об'єкти сторонніх предметів і матеріалів, що шкідливо впливають на стан вод. При цьому слід враховувати, що внаслідок тривалого засмічення вод нерозчинними речовинами можливе їх часткове розчинення, тобто засмічення переходить в забруднення. Виснаженням є зменшення кількості вод у водних об'єктах внаслідок неправомірних дій або природних стихійних явищ, що носить стійкий характер. Пропонується закріпити дане поняття у змісті ст. 1 Водного кодексу України.

6. Обґрунтовано доцільність виділення права неспеціального водокористування, до якого належать: пропуск води через гідровузли; подача води водокористувачами у маловодні регіони; усунення шкідливої дії вод; використання підземних вод для вилучення корисних компонентів; вилучення води з надр разом з видобуванням корисних копалин; виконання будівельних, днопоглиблювальних і вибухових робіт; видобування корисних копалин і водних рослин; прокладання трубопроводів і кабелів; проведення бурових, геологорозвідувальних робіт; користування водами для потреб повітряного транспорту, води для протипожежних потреб; інші роботи, які виконуються без забору води та скидання зворотних вод. Доцільно об'єднати в загальну групу види водокористування, які не пов'язані з забором води з водних об'єктів і відведенням в них зворотних вод, а також ті види водокористування, які не належать ні до загального, ні до спеціального. Пропонується чітко визначити Водним кодексом України право особливого водокористування статтею 54 Водного кодексу України, в якій варто визначити порядок його здійснення та обмеження.

З метою чіткого поділу права водокористування на види пропонується прийняти Перелік видів спеціального водокористування, в якому необхідно закріпити їх перелік, вказати види споруд та технічних засобів, які застосовуються при спеціальному водокористуванні, а також види споруд, які можуть бути використані при загальному водокористуванні.

При з'ясуванні ознак спеціального водокористування досліджується питання дозволу на спеціальне водокористування, під яким пропонується розуміти офіційний документ, який засвідчує право юридичних та фізичних осіб здійснювати забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Дане визначення варто закріпити у ст. 49 Водного кодексу України.

...