Клопотання в кримінальному процесі України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія адвокатури України

УДК 343.131

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Клопотання в кримінальному процесі України

12.00.09 - кримінальний процес і криміналістика; судова експертиза

Єні Олена Василівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального процесу і криміналістики Академії адвокатури України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Кучинська Оксана Петрівна, Академія адвокатури України, проректор

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Михайленко Олександр Романович, Академія прокуратури України, завідувач кафедри теорії і практики прокурорської діяльності і кримінального процесу

кандидат юридичних наук, професор Письменний Дмитро Петрович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінального процесу кримінальний закон процесуальний

Захист відбудеться „3” ____березня_____ 2009 р. о 15 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.122.01 в Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Академії адвокатури України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 27.

Автореферат розісланий „__2__” _____лютого_______ 2009 р.

В.о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради В. І. Бояров

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Важливим кроком на шляху розбудови правової держави в Україні, виходу її на міжнародний рівень, становлення демократичних засад кримінального судочинства стала ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 якої закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вказане свідчить, що пріоритетною діяльністю в Україні на даний час стає захист прав та законних інтересів людини. Особливу роль в цьому відіграють гарантії забезпечення та дотримання прав людини під час відправлення правосуддя - як адміністративного, господарського, цивільного, так і кримінального. У зв'язку зі специфікою кримінального процесу як діяльності, пов'язаної з певними обмеженнями прав людини, особливу увагу необхідно приділяти дотриманню прав особи саме під час здійснення кримінального судочинства - як від моменту порушення кримінальної справи і аж до стадій виконання вироку та виключного провадження.

Чинним законодавством розроблено ряд гарантій, за допомогою яких здійснюється ефективне та дієве забезпечення прав людини під час відправлення кримінального судочинства. Одним із засобів неухильного дотримання прав учасника процесу є передбачений законом механізм заявлення ним клопотань та їх розв'язання компетентним державним органом. Водночас політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років і тривають в даний час, свідчать про необхідність та нагальність реформування кримінально-процесуального законодавства, особливо в частині гарантій забезпечення та дотримання прав учасників кримінального судочинства, що забезпечують доступ до правосуддя. Вибір теми дослідження обумовлений необхідністю визначити основні напрямки реформування кримінально-процесуального законодавства та удосконалення правозастосовчої практики в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України.

Вагомий внесок у розробку проблем інституту клопотань в кримінальному процесі зробили такі автори, як Н. А. Власова, П. А. Лупінська, А. Я. Меженцева, І. Д. Перлов, О. Г. Торянніков, О. В. Хімічева, Л. В. Черечукіна, В. В. Шимановський та інші. Окремі аспекти процесуального порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на досудовому слідстві та в суді вивчалися В. Л. Будніковим, Ю. О. Гришиним, С. О. Ковальчуком, О. Ю. Костюченко, О. П. Кучинською, В. Т. Маляренком, О. Р. Михайленком, Д. П. Письменним, М. А. Погорецьким, В. О. Попелюшком, А. Ю. Строган, М. С. Строговичем, А. М. Титовим, В. М. Трофименком, В. С. Шадріним та ін. Варто констатувати, що в науці кримінально-процесуального права більш розробленими є процесуальні проблеми заявлення клопотань захисниками, що були предметом дослідження у працях М. О. Баєва, Т. В. Варфоломеєвої, Я. П. Зейкана, Л. Д. Кокорєва, Т. В. Корчевої, О. Ю. Львової, З. В. Макарової, Г. Д. Побегайла, Ю. І. Стецовського та ін.

В той же час у вітчизняній кримінально-процесуальній науці немає єдиного комплексного дослідження інституту клопотань та особливостей процесуального порядку їх заявлення, розгляду та вирішення на всіх стадіях кримінального судочинства. На даний час в Україні захищено два дисертаційних дослідження, пов'язаних зі вказаною проблематикою (Л. В. Черечукіна, 1998 рік; А. Ю. Строган, 2008 рік), однак в них акцент зроблено на праві подавати скарги та клопотання на досудовому слідстві. Інші дисертаційні дослідження (А. Я. Меженцева, О. Г. Торянніков) проводилися ще в 1980-х роках і базувалися на радянському законодавстві. Відповідно, у вказаних працях з об'єктивних причин не враховано ті концептуальні зміни в українському законодавстві, які були прийняті в останні роки. Тому маємо констатувати, що питання, пов'язані із процедурою заявлення, розгляду та вирішення клопотань, залишилися поза спеціальним дослідженням і не отримали повного і цілісного висвітлення в юридичній літературі, деякі інші не одержали однозначного вирішення в практичній діяльності (що підтверджується проведеним автором вивченням кримінальних справ та опитуванням працівників правоохоронних органів). Наведені аргументи свідчать про актуальність обраної теми дослідження та обумовлюють необхідність комплексного вивчення особливостей процесу заявлення, розгляду та вирішення клопотань в кримінальному процесі України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт „Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи”, затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 року, протокол № 5. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Академії адвокатури України від 26 лютого 2007 року, протокол № 8.

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у комплексному вивченні теоретичних і практичних проблемних питань, що виникають під час заявлення, розгляду, вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України; визначенні недоліків та прогалин чинного кримінально-процесуального закону; розробці і формулюванню на цій основі обґрунтованих пропозицій та рекомендацій, спрямованих на вдосконалення законодавства у вказаній частині та підвищення ефективності його застосування.

Для досягнення зазначеної мети під час дослідження були поставлені наступні завдання:

1. Дослідити різноманітні підходи до тлумачення поняття „клопотання” в наукових працях вчених-процесуалістів та практичних працівників; розробити власне визначення цього поняття; з'ясувати процесуальну природу клопотань.

2. Розробити науково обґрунтовану класифікацію клопотань в кримінальному процесі України.

3. Дослідити процесуальний порядок заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях та етапах кримінального процесу, визначити їх особливості.

4. Проаналізувати чинне кримінально-процесуальне законодавство та правозастосовчу практику, виявити недоліки у правовому регулюванні процедури заявлення, розгляду та вирішення клопотань.

5. На підставі здійсненого дослідження сформулювати та запропонувати науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного КПК України, а також в порядку обговорення проекту КПК України.

Об'єктом дослідження є інститут клопотань у кримінальному процесі України.

Предметом дослідження є проблемні теоретичні та практичні питання, а також закономірності кримінально-процесуального регулювання, пов'язані із порядком заявлення та розгляду клопотань; відповідні наукові джерела; кримінально-процесуальне законодавство України та інших держав; матеріали слідчої і судової практики.

Методи дослідження. Методологією даного дисертаційного дослідження є система філософських, загальнонаукових та спеціально-юридичних методів пізнання, які використано у взаємозв'язку і взаємозалежності, що дозволило провести всебічне, повне та об'єктивне дослідження. Основою методики є діалектичний метод, за допомогою якого предмети (явища) вивчалися в єдності та суперечності їх протилежностей та в їх розвитку. Крім того, використано наступні спеціальні методи дослідження:

- системно-структурний метод, який дав змогу розробити класифікацію клопотань в кримінальному процесі, а також розглянути структуру клопотань;

- порівняльно-правовий метод, який використано при порівнянні окремих норм КПК України із положеннями проекту КПК та відповідними нормами законодавства інших країн з метою виявлення та використання позитивного досвіду останніх;

- формально-логічний метод, який використано при визначенні понять і з'ясуванні їх сутності, розмежуванні різних категорій;

- конкретно-соціологічний та статистичний методи, які застосовано при вивченні та узагальненні судової і слідчої практики, аналізі результатів проведеного анкетування;

- метод моделювання, який дав змогу розробити та запропонувати власні моделі слідчо-судових процедур, пов'язаних із заявленням та розв'язанням клопотань.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження складають наукові праці та дослідження, що стосуються кримінально-процесуального і кримінального права, теорії держави і права, судоустрою, криміналістики, юридичної психології, прокурорського нагляду, конституційного права тощо.

Емпіричну базу дослідження становлять: матеріали узагальнень, статистичні дані, результати вивчення автором 170 кримінальних справ, розглянутих судами, результати анкетування працівників правоохоронних органів (93 слідчих органів внутрішніх справ і прокуратури та 80 суддів). Крім того, автором використано особистий досвід роботи в органах прокуратури України.

Нормативно-правову базу дослідження становлять: міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною, Конституція України, Кримінально-процесуальний кодекс України та деяких інших держав СНД (Російської Федерації, Білорусі, Вірменії), окремі нормативні акти України. При проведенні дослідження також проводився аналіз положень проекту КПК України № 1233 від 13 грудня 2007 року.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дослідженні вперше в науці кримінального процесу України із врахуванням сучасних тенденцій розвитку вітчизняного кримінально-процесуального права здійснено системний, комплексний аналіз сутності, змісту, видів клопотань, що можуть бути заявлені особами, які беруть участь у здійсненні кримінального судочинства, узагальнено проблемні теоретичні та практичні питання, сформульовано обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального судочинства.

В результаті проведеного дослідження сформульовано ряд висновків та положень, що відповідають вимогам наукової новизни і виносяться на захист. До них слід віднести наступні наукові результати:

Уперше:

- встановлено, що в науці кримінально-процесуального права поняття клопотання визначається в декількох аспектах: як прохання, як звернення, як вимога, як право учасника процесу;

- обґрунтовано необхідність теоретичного розроблення поняття процесуальної вимоги. Зроблено висновок, що КПК України в окремих нормах оперує поняттям „вимога” учасника процесу, а тому запропоноване поняття має бути введено в теорію та практику кримінального процесу України;

- аргументовано, що в КПК України при наявності спеціальних норм відсутні загальні норми щодо порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань, що є суттєвою прогалиною закону, яка може впливати на стан забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального судочинства. Обґрунтовано, що норми, які в основному розуміються як загальні (ст. 129 КПК України - „Розгляд клопотань слідчим” та ст. 296 КПК України - „Заявлення і розв'язання клопотань”) є спеціальними нормами, що регулюють відповідний порядок лише на окремих етапах кримінального процесу. Вказане призводить до необхідності доповнення КПК України загальними нормами щодо порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань як під час досудового слідства, так і в суді;

- обґрунтовано необхідність заміни формулювання „просити”, „просить”, що міститься в окремих статтях КПК України (ст. ст. 146, 170, 197, 262 КПК України) на вираз „заявляти клопотання”, „заявляє клопотання”;

- запропоновано надати учасникам процесу право шляхом заявлення клопотання ознайомлюватися з матеріалами справи в суді не після призначення справи до розгляду, а до моменту проведення попереднього розгляду справи;

- висловлено ідею про доповнення КПК України нормою про те, що якщо до моменту проведення попереднього розгляду справи учасником процесу до суду внесено письмове клопотання, і під час попереднього розгляду у суду виникає необхідність уточнення обґрунтування чи вимог по даному клопотанню у його заявника, в разі неявки останнього, суд може перенести проведення попереднього розгляду на строк до 10 діб, визнавши обов'язковою участь вказаного учасника і повідомивши його про це належним чином.

Набуло подальшого розвитку:

- розроблено науково обґрунтовану класифікацію клопотань в кримінальному процесі. За таким критерієм як етап кримінального судочинства клопотання поділяються на заявлені на досудовому слідстві та після його закінчення, та заявлені під час розгляду справи в суді. За суб'єктом заявлення розподіляються на клопотання учасників процесу та клопотання осіб, які не є учасниками, але беруть участь у справі; за суб'єктом розгляду та вирішення - на клопотання, адресовані особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору, суду. За обов'язковістю (імперативністю) задоволення клопотання поділяються на такі, що вирішуються на розсуд уповноваженого органу, і такі, що підлягають безумовному задоволенню. За формою виділяються усні та письмові клопотання; за метою - пошукові та процедурні. В залежності від того, чи заявлялося клопотання раніше, можна виділити первинні та повторні клопотання;

- наведено аргументи щодо удосконалення правового регулювання строку для вирішення клопотань в ході досудового слідства та запропоновано встановити 2 різновиди таких строків - залишити
3-добовий строк для клопотань про проведення слідчих дій, заявлених до закінчення слідства; та передбачити в загальній нормі, що розгляд і вирішення клопотань має відбуватися негайно, але не пізніше доби після його заявлення. В такому ж порядку (негайно) слід розглядати та вирішувати клопотання при виконанні вимог ст. ст. 217-218 КПК України. Щодо клопотань, заявлених в суді до винесення судового рішення, обґрунтовано необхідність їх негайного розв'язання;

- запропоновано встановити більш врегульований порядок ознайомлення заявника клопотання із прийнятим рішенням за результатами його розв'язання слідчим, особою, яка проводить дізнання, прокурором, а саме - шляхом особистого ознайомлення з постановою і засвідчення цього факту своїм підписом;

- висловлено власні пропозиції щодо удосконалення порядку пред'явлення обвинувачення з метою недопущення перенесення цієї процесуальної дії на останній день досудового слідства, що може призвести до порушення права на заявлення клопотань;

- підтримано та розвинуто ідею про надання засудженому, його захиснику або законному представнику права подавати клопотання до суду про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку.

Удосконалено:

- поняття клопотання в кримінальному процесі, під яким автор розуміє офіційне звернення до уповноваженого суб'єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду) особою, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи, з метою забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві;

- запропоновано встановити, що застосування запобіжного заходу у вигляді особистої поруки або застави можливе лише за клопотанням чи згодою особи, яка бажає виступити поручителем або внести заставу, і особи, щодо якої вирішується питання про обрання запобіжного заходу;

- зроблено висновок про необхідність встановлення в законі додаткових гарантій щодо ознайомлення потерпілого з матеріалами справи після закінчення слідства і запропоновано новий порядок відповідного ознайомлення;

- на усунення випадків незаконних, пов'язаних із браком часу відмов в задоволенні клопотань, заявлених після закінчення слідства, обґрунтовано доцільність встановлення в законі процедури скороченого порядку продовження строку слідства з метою належного вирішення таких клопотань і вчинення необхідних процесуальних дій;

- аргументовано, що в ході судових дебатів в разі необхідності сторонами можуть бути заявлені окремі види клопотань. Запропоновано доповнити чинне законодавство відповідними змінами.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що отримані висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути використані:

- у законотворчій діяльності - при внесенні змін та доповнень до чинного КПК України, а також при доопрацюванні проекту КПК України;

- у науково-дослідній сфері - для подальших досліджень проблемних теоретичних та практичних питань кримінально-процесуального права України;

- у правозастосовчій діяльності - під час провадження у кримінальних справах працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами, адвокатами, суддями;

- у навчальному процесі - при викладанні курсу кримінально-процесуального права України, підготовці підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних вказівок, науково-практичних коментарів.

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу та криміналістики Академії адвокатури України, представлена і обговорена на засіданні цієї кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися й обговорювалися на міжнародній науковій конференції „Верховенство права в адвокатській діяльності” (14-15 грудня 2007 року, м. Київ); науково-практичному семінарі „Удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України” (20 березня 2008 року, м. Луганськ); міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання реформування правової системи України” (30-31 травня 2008 року, м. Луцьк); науково-практичній конференції „Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України” (14 листопада 2008 року, м. Хмельницький); міжнародній науковій конференції „Проблеми захисту і представництва прав громадян” (14 листопада 2008 року, м. Київ).

Пропозиції автора щодо вдосконалення чинного кримінально-процесуального закону та розробки нового КПК України направлені Голові Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя (акт впровадження результатів дисертаційного дослідження від 29 жовтня 2008 року, з якого вбачається, що пропозиції мають необхідний теоретичний і методологічний рівень та практичну значимість і можуть бути враховані робочою групою Комітету при підготовці до другого читання законопроекту).

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції дисертації викладені у шести наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених Вищою атестаційною комісією України, та трьох тезах доповідей.

Структура дисертації обумовлена метою та предметом дослідження і відповідає логіці наукового пошуку. Робота складається з вступу, трьох розділів, що включають десять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 229 сторінок, із яких 193 сторінки основного тексту. Список використаних джерел на 26 сторінках (246 найменувань).

Основний зміст

У вступі роботи обґрунтовується актуальність теми дослідження, визначаються мета та завдання, об'єкт та предмет дослідження, викладається методологічна основа, формулюються висновки роботи, які відповідають вимогам наукової новизни, пропонується теоретичне та практичне застосування положень дисертації і отриманих висновків, наводяться дані про апробацію результатів роботи.

Розділ 1 „Поняття, процесуальна природа та види клопотань в кримінальному процесі України” присвячений з'ясуванню поняття клопотання в кримінальному процесі України, визначенню його процесуальної природи та сутності, розробленню класифікації клопотань.

У підрозділі 1.1. „Поняття і процесуальна природа клопотань” автором зроблено висновок про необхідність офіційного закріплення визначення терміну клопотання у КПК України. Дисертантом детально проаналізовано погляди науковців та практиків на поняття клопотання та встановлено, що воно визначається у декількох аспектах: як прохання, як звернення, як вимога, як право. На думку автора, клопотання - це офіційне звернення до уповноваженого суб'єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду) особою, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи, з метою забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві.

Автором визначаються спільні та відмінні риси між інститутом клопотань та інститутами заяв і скарг, особливу увагу приділено розмежуванню клопотань та відводів у кримінальному процесі України. Розглянуто процесуальну природу клопотань, особливістю якої, на думку дисертанта, є її подвійний характер. По-перше, передбачений кримінально-процесуальним законом порядок розгляду та вирішення клопотань є однією із важливих гарантій забезпечення прав та законних інтересів особи у кримінальному судочинстві. По-друге, інститут клопотань обумовлюється дією таких принципів кримінального процесу, як законність, рівність усіх учасників перед законом та судом, змагальність та диспозитивність. Розглядається вплив кожного із вказаних принципів на правовідносини, пов'язані із заявленням та розглядом клопотань.

У підрозділі 1.2. „Класифікація клопотань” автором розроблено їх розподіл на види за такими критеріями як етап кримінального судочинства, на якому заявляється клопотання; суб'єкт його заявлення; суб'єкт його розгляду та вирішення; обов'язковість (імперативність) задоволення; форма; мета, а також те, чи заявлялося клопотання раніше. Розроблено поняття процесуальної вимоги, під чим дисертант розуміє різновид клопотання в кримінальному процесі, який являє собою офіційне звернення особи, звернене до уповноваженого суб'єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду), викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, що мають значення для справи з метою забезпечення здійснення її певного права, прямо передбаченого в законі, яке підлягає безумовному задоволенню уповноваженим суб'єктом. Зроблено висновок, що чинний КПК України в окремих нормах оперує поняттям „вимога” учасника процесу, а тому запропоноване поняття має бути введено в теорію та практику кримінального процесу України.

Розділ 2 „Заявлення, розгляд та вирішення клопотань на досудовому слідстві” присвячений з'ясуванню та визначенню особливостей процесу розв'язання клопотань на різних етапах провадження досудового слідства.

У підрозділі 2.1. „Клопотання при проведенні дослідчої перевірки, порушенні справи або відмови у її порушенні” автором констатовано, що на стадії порушення кримінальної справи закон не передбачає процедуру заявлення, розгляду та вирішення клопотань і не надає таке право зацікавленим особам, що може призвести до негативних наслідків у вигляді необґрунтованого прийняття рішення. Тому аргументується необхідність наділення зацікавлених учасників правом заявляти клопотання про подання нових доказів під час проведення дослідчої перевірки, а в разі винесення постанови про відмову в порушенні кримінальної справи - про ознайомлення з матеріалами перевірки та отримання копії постанови. Також запропоновано в законодавчому порядку розширити перелік слідчих дій, які можна виконувати до порушення кримінальної справи, зокрема, в частині надання особі, яка проводить дізнання, слідчому, прокурору права на проведення виїмки чи добровільної видачі (в разі віднесення цієї процесуальної дії до слідчих) за відповідним клопотанням особи. Наведені пропозиції, на думку дисертанта, мають сприяти прийняттю законного та обґрунтованого рішення про порушення кримінальної справи чи відмову у її порушенні, а відтак - і забезпеченню стану законності в цілому.

У підрозділі 2.2. „Клопотання у зв'язку з проведенням слідчих дій та обранням, скасуванням або зміною запобіжного заходу” автором зроблено висновок, що особа, яка проводить дізнання, слідчий, прокурор вправі з метою правильного вирішення заявленого клопотання про проведення слідчої дії, провести додатковий допит особи, яка його заявила, або отримати відповідні пояснення, уточнення чи доповнення з метою з'ясування обставин, про встановлення яких просить особа.

Акцентовано увагу на тому, що особи, які беруть участь у судовому розгляді подання про обрання (зміну) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, повинні володіти правом на заявлення клопотань під час такого розгляду. Тому необхідно внести відповідні доповнення в КПК України. Підтримана пропозиція розробників проекту КПК України про те, що особиста порука може бути застосована як запобіжний захід лише за клопотанням чи згодою особи, яка бажає виступити як поручитель та особи, щодо якої вирішується питання про обрання запобіжного заходу, оскільки її належне здійснення залежить виключно від волевиявлення останніх. Аргументовано, що аналогічні вимоги слід запровадити і при застосуванні застави.

У підрозділі 2.3. „Клопотання при пред'явленні обвинувачення, закінченні досудового слідства та перевірці прокурором справи перед затвердженням обвинувального висновку” дисертантом на основі пропозицій О. Г. Торяннікова, В. А. Стремовського, В. А. Сербулова, О. Я. Дубинського запропоновано доповнити ст. 133 КПК України положенням про те, що обвинувачення має бути пред'явлено не пізніше, ніж за три доби до закінчення загального (чи продовженого) строку досудового слідства, метою чого є надання обвинуваченому, його захиснику можливості якісно підготувати клопотання, а слідчому - належним чином їх розглянути.

Розглядаються загальний та особливий порядки ознайомлення учасників із матеріалами справи при закінченні досудового слідства, що включає в себе і заявлення ними клопотань. Зроблено висновок про необхідність посилення на законодавчому рівні гарантій забезпечення прав потерпілого на вказаному етапі, зокрема, шляхом внесення змін до ст. 217 КПК України в частині того, що слідчий зобов'язаний повідомити особисто потерпілого про закінчення досудового слідства і про його право ознайомитися з матеріалами справи та заявити клопотання. В разі неможливості особистого повідомлення, якщо, наприклад, потерпілий проживає в іншій місцевості, направляти поштове повідомлення рекомендованим листом або телеграмою не менше як за 7 днів до закінчення строків слідства, в тому числі і запланованого направлення справи до прокуратури для подальшого спрямування до суду.

Підтримуючи думку Т. В. Варфоломеєвої, автор критикує формулювання ст. 218 КПК України в частині зазначення окремих видів клопотань, що можуть бути заявлені обвинуваченим при виконанні вказаної дії. Тому більш логічно було б доповнити ст. 218 КПК вказівкою про те, що обвинувачений може заявити клопотання як про доповнення досудового слідства, так і інші види клопотань.

Доводиться, що при ознайомленні з матеріалами справи необхідно встановити вказівку про негайність розгляду заявлених клопотань і винесення відповідних постанов (в будь-якому разі, не більше доби).

На усунення випадків запізнілого оголошення про закінчення досудового слідства та надання матеріалів справи для ознайомлення, що, відповідно, призводить до неможливості заявлення учасниками процесу обґрунтованих клопотань та їх належного розгляду і вирішення, автором запропоновано запровадити так зване скорочене продовження строків досудового слідства. В разі, якщо є підстави для задоволення клопотання, однак не вистачає часу для проведення слідчих чи процесуальних дій, слідчий звертається до прокурора, який здійснює нагляд за проведенням досудового слідства, з поданням про продовження строку досудового слідства на певний термін, в якому обґрунтовує необхідність такого продовження на строк від 3 до 15 днів, в залежності від складності запланованої дії і можливих наслідків її проведення. Прокурор, вивчивши матеріали справи, клопотання учасника процесу та подання слідчого, протягом доби або надає згоду на таке продовження, або відмовляє. На думку дисертанта, запропонований порядок має на законодавчому рівні гарантувати належне забезпечення права учасників процесу на заявлення клопотань.

У підрозділі 2.4. „Розгляд та вирішення клопотань слідчим” автором доводиться, що норма, закріплена в ст. 129 КПК України, є спеціальною нормою, яка передбачає порядок розв'язання клопотань лише про проведення слідчих дій. Тому запропоновано передбачити в законі два види строків розгляду та вирішення клопотань на досудовому слідстві - загальний (негайно, але не пізніше доби) та спеціальний (3 доби).

Обґрунтовано необхідність більш чіткого врегулювання порядку повідомлення заявника про результати розгляду і вирішення заявленого ним на досудовому слідстві клопотання, а саме - що про результати повідомляється особа, яка його заявила, шляхом особистого ознайомлення з постановою про задоволення, відмову в задоволенні (часткову відмову в задоволенні) клопотання і засвідчення цього факту своїм підписом. В разі неможливості такого ознайомлення з поважних причин, слідчий направляє заявнику повідомлення про результати розгляду і вирішення клопотання та копію відповідної постанови. Дані, що підтверджують таке направлення, зберігаються у матеріалах кримінальної справи.

Розділ 3 „Заявлення, розгляд і вирішення клопотань в суді” присвячений встановленню та визначенню особливостей процесу розв'язання клопотань на різних стадіях та частинах судового розгляду справи.

У підрозділі 3.1. „Клопотання на попередньому розгляді справи суддею” автор констатує, що надання учасникам попереднього розгляду права заявляти лише окремі види клопотань, як це передбачено КПК України, є істотним порушенням їх прав. Практика свідчить про те, що на вказаній стадії може бути заявлено низку клопотань, не передбачених законом, а тому до КПК варто внести відповідні зміни.

Дисертант не підтримує точку зору окремих науковців про необхідність закріплення в законі вимоги про обов'язкову участь у попередньому розгляді усіх учасників. Однак, з метою найбільш повного та об'єктивного розгляду клопотань, що надійшли до проведення розгляду, запропоновано передбачити в законі наступну процедуру: якщо під час попереднього розгляду у суду виникає необхідність уточнення обґрунтування чи вимог по даному клопотанню у його заявника, в разі неявки останнього, суд може перенести проведення попереднього розгляду на строк до 10 діб, визнавши обов'язковою участь вказаного учасника і повідомивши його про це належним чином. В разі повторної неявки зазначеного учасника, суд проводить попередній розгляд, при цьому розглядаючи і вирішуючи наявне клопотання в межах заявлених вимог чи прохань. Запропонована процедура, на думку дослідника, має сприяти швидкості та оперативності судочинства, оскільки виключатимуться випадки необґрунтованого призначення справи до судового розгляду.

Також дисертантом доводиться необхідність закріплення в кримінально-процесуальному законі права учасників процесу на ознайомлення з матеріалами справи з моменту її надходження до суду (а не після призначення її до судового розгляду, як це передбачено на даний час), що реалізується у формі заявлення учасником і задоволення судом відповідного клопотання.

У підрозділі 3.2. „Клопотання у судовому розгляді справи” розглядається процесуальний порядок заявлення та розв'язання клопотань на різних етапах судового розгляду.

Автором зроблено висновок, що особливістю порядку заявлення клопотань у підготовчій частині судового розгляду є те, що закон визначає конкретний момент можливості такого заявлення, а саме - після виконання судом низки послідовних дій.

Далі дисертантом розглядаються особливості заявлення окремих видів клопотань в ході судового слідства. Так, запропоновано внести зміни до ч.3 ст. 299 КПК України, в яких передбачити, що вказаний порядок дослідження доказів може бути застосований лише за клопотанням підсудного або його захисника за згодою підсудного, після роз'яснення судом змісту зазначеної статті. Прокритиковано пропозицію розробників проекту КПК України в частині надання права підсудному заявляти клопотання про застосування особливого порядку прийняття судового рішення.

Зроблено висновок, що якщо є обґрунтовані підстави вважати, що докази, про дослідження яких в судовому розгляді клопоче сторона, відповідатимуть вимогам належності та допустимості, суд зобов'язаний в усіх випадках задовольняти такі клопотання. На основі пропозиції О. Р. Михайленка аргументується необхідність надання допитаним в судовому засіданні свідку та експерту права протягом нетривалого строку після допиту (дисертантом пропонується строк у 7 діб) ознайомитися шляхом заявлення клопотання із тією частиною протоколу судового засідання, в якій відображено їх показання, дані у ході допиту, та право внесення зауважень.

Автором зроблено висновок, що у ході судових дебатів учасники процесу можуть заявити три види клопотань: про поновлення судового слідства, приєднання тексту промови до матеріалів справи і про оголошення перерви. Оскільки вказані клопотання є за своєю суттю процедурними і не несуть в собі нової доказової сили, запропоновано внести відповідні доповнення до КПК України.

Дослідником не підтримано думку тих науковців, які зазначають про можливість розгляду судом клопотань при постановленні вироку (мова йде про клопотання про притягнення свідка, потерпілого, перекладача чи експерта до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві показання, переклад чи завідомо неправдивий висновок). На думку дисертанта, належним суб'єктом розв'язання зазначеного клопотання може бути лише прокурор, а суд вправі лише проінформувати прокурора про ситуацію, що склалася.

У підрозділі 3.3. „Клопотання при апеляційному, касаційному перегляді справи; перегляді в порядку виключного провадження” йдеться про особливості процедури розв'язання клопотань на зазначених стадіях.

Дисертант критично осмислює порядок проведення попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції і приходить до висновку, що учасники процесу мають бути наділені правом клопотати про проведення апеляційним судом попереднього розгляду з питань, передбачених ст. ст. 357-358 КПК України із обов'язковим зазначенням в клопотанні цих питань, і в такому разі при згоді суду з необхідністю проведення попереднього розгляду участь заявника клопотання має визнаватися обов'язковою (якщо він не клопоче про супротивне).

Доводиться, що клопотання про витребування та дослідження додаткових доказів чи проведення апеляційною (касаційною) інстанцією інших процесуальних дій, що можуть вплинути на сутність прийнятого в подальшому рішення, повинні стосуватися частини оскарженого судового рішення, і вирішуватися судом за загальними правилами розгляду та вирішення клопотань.

Автор підтримує думку В. О. Попелюшка щодо необхідності законодавчого включення потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача і їх представників до числа ініціаторів перегляду судових рішень в порядку виключного провадження.

У підрозділі 3.4. „Клопотання на стадії виконання вироку” мова йде про доцільність надання засудженому, його захиснику чи законному представнику права особисто звертатися до суду з клопотаннями в порядку виконання вироку. При цьому участь заявника в судовому розгляді має визнаватися обов'язковою (якщо він не клопоче про супротивне). Далі автором розглядаються особливості судового розгляду окремих видів клопотань, пов'язаних із виконанням вироку.

Висновки

У висновках сформульовано найважливіші наукові та практичні результати дослідження, зазначено пропозиції по удосконаленню чинного кримінально-процесуального законодавства. Зокрема:

1. Клопотанням є офіційне звернення до уповноваженого суб'єкта (дізнавача, слідчого, прокурора чи суду) особою, яка наділена таким правом, викладене в усній чи письмовій формі, про виконання певної процесуальної дії чи прийняття рішення з усіх питань, які мають значення для справи, з метою забезпечення прав та свобод особи у кримінальному судочинстві. Офіційне визначення цього поняття має міститися в КПК України. Різновидом клопотання є процесуальна вимога, особливістю якої є те, що вона підлягає обов'язковому задоволенню.

2. Чинний КПК України слід доповнити загальними нормами, які б регулювали порядок заявлення, розгляду та вирішення клопотань як під час досудового слідства, так і в суді. Враховуючи специфіку кожного із таких порядків, вказані норми мають міститися в главах 11 („Основні положення досудового слідства”) та 24 („Загальні положення судового розгляду”) КПК України відповідно. Такий же підхід до розміщення норм варто зберегти і в новому КПК України.

3. В загальній нормі про порядок розв'язання клопотань на досудовому слідстві необхідно передбачити, що розгляд та вирішення клопотань учасників процесу має відбуватися негайно, але не пізніше доби після їх заявлення, якщо інше не встановлено Кодексом. 3-добовий строк розв'язання варто залишити лише для клопотань про проведення слідчих дій, заявлених до закінчення досудового слідства.

4. Формулювання „просити”, „просить” яке міститься в окремих статтях КПК України (ст. ст. 146, 170, 197, 262 КПК України) підлягає заміні на вираз „заявляти клопотання”, „заявляє клопотання”.

5. Виникає необхідність в законодавчому порядку наділити зацікавлених учасників правом заявляти клопотання про подання нових доказів під час проведення дослідчої перевірки; законного представника неповнолітнього обвинуваченого - правом на заявлення клопотань в разі його участі при оголошенні про закінчення досудового слідства і пред'явленні для ознайомлення матеріалів справи; правопорушника - правом на заявлення клопотань під час провадження протокольної форми досудової підготовки матеріалів; особу, що притягалася до кримінальної відповідальності, особу, за заявою якої була порушена справа, а також потерпілого та цивільного позивача - правом шляхом заявлення клопотання ознайомитися з матеріалами закритої кримінальної справи.

6. Слід передбачити право учасників на заявлення клопотань і вказівку про негайність їх розв'язання при розгляді судом подання про обрання (зміну) запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, продовження строків тримання під вартою, а також при розгляді судом скарг в окремому провадженні.

7. В главі 23 КПК України варто закріпити право учасників процесу на ознайомлення з матеріалами справи з моменту її надходження до суду до моменту проведення попереднього розгляду, що реалізується у формі заявлення учасником і задоволення судом відповідного клопотання, та доповнити нормою про те, що якщо до моменту проведення попереднього розгляду справи учасником процесу до суду внесено письмове клопотання, і під час попереднього розгляду у суду виникає необхідність уточнення обґрунтування чи вимог по даному клопотанню у його заявника, в разі неявки останнього суд може перенести проведення попереднього розгляду на строк до 10 діб, визнавши обов'язковою участь вказаного учасника і повідомивши його про це належним чином. В разі повторної неявки зазначеного учасника суд проводить попередній розгляд, при цьому розглядаючи і вирішуючи наявне клопотання в межах заявлених вимог чи прохань.

8. В загальній нормі про порядок розв'язання клопотань в суді необхідно передбачити, що клопотання можуть бути заявлені учасниками процесу та іншими особами, які наділені таким правом, в усній або письмовій формі. Заявлені клопотання розглядаються та вирішуються судом негайно, а якщо вони надійшли до суду до початку судового розгляду або в перерві між судовими засіданнями - то у найближчому за часом судовому засіданні. Зобов'язати суд задовольняти клопотання про дослідження нових доказів, якщо є обґрунтовані підстави вважати, що такі докази є належними та допустимими.

9. В судових дебатах в разі необхідності сторонами можуть бути заявлені клопотання про відновлення судового слідства, якщо попередній учасник, викладаючи суду свої міркування, повідомив нові дані, що не були предметом судового слідства і що мають істотне значення для справи; про приєднання до матеріалів справи тексту промови в дебатах; про оголошення перерви.

10. В ст. 357 КПК України варто передбачити, що учасники процесу наділені правом клопотати про проведення апеляційним судом попереднього розгляду з питань, передбачених ст. ст. 357-358 КПК України із обов'язковим зазначенням в клопотанні цих питань, і в такому разі при згоді суду з необхідністю проведення попереднього розгляду участь заявника клопотання має визнаватися обов'язковою (якщо він не клопоче про супротивне).

11. Необхідно надати засудженому, його захиснику або законному представнику право подавати клопотання до суду про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку та передбачити обов'язкову участь заявника у судовому розгляді питань, про розгляд яких йдеться у клопотанні.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Єні О. В. Поняття клопотання в кримінальному процесі України / О. В. Єні // Вісник Академії адвокатури України. - 2007. - № 2. - С. 94-98.

2. Єні О. В. Клопотання захисника в кримінальному процесі України / О. В. Єні // Вісник Академії адвокатури України. - 2008. - № 1. - С. 92-95.

3. Єні О. В. Класифікація клопотань у кримінальному процесі України / О. В. Єні // Науковий вісник Ужгородського національного університету. - (серія „Право”). - 2008. - Вип. 9. - С. 387-391.

4. Єні О. В. Процесуальний порядок та особливості заявлення та розгляду клопотання про поновлення пропущеного строку в кримінальному судочинстві України / О. В. Єні // Вісник Академії адвокатури України. - 2008. - № 2. - С. 84-89.

5. Єні О. Прокурор як суб'єкт заявлення клопотань під час судового розгляду кримінальної справи / Олена Єні // Вісник прокуратури України. - 2008. - № 9. - С. 46-51.

6. Єні О. В. Клопотання та інші форми звернень у кримінальному процесі України: спільне і відмінне / О. В. Єні // Вісник Академії адвокатури України. - 2008. - № 3. - С. 78-81.

7. Єні О. В. Удосконалення норм КПК України щодо порядку заявлення клопотань учасниками процесу / О. В. Єні // Удосконалення норм кримінально-процесуального законодавства України. - Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е. О. Дідоренка. - 2008. - Спеціальний випуск № 3. - С. 285-288.

8. Єні О. В. Питання вдосконалення порядку заявлення клопотань під час виконання вимог ст. ст. 217-218 КПК України / О. В. Єні // Актуальні питання реформування правової системи України : зб. наук. статей за матеріалами V Міжнар. наук.-практ. конф. - Луцьк. - 2008. - С. 458-460.

9. Єні О. В. Стадія порушення кримінальної справи органом дізнання, слідчим, прокурором в контексті права особи на заявлення клопотань / О. В. Єні // Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів України : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. (14 листопада 2008 року). - Хмельницький : вид-во Нац. академії ДПСУ, 2008. - С. 19-20. (Серія „Юридичні науки”).

Анотація

Єні О. В. Клопотання в кримінальному процесі України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Академія адвокатури України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено дослідженню комплексу теоретичних та практичних питань, що виникають у ході заявлення, розгляду та вирішення клопотань в кримінальному процесі України. Автор досліджує поняття „клопотання в кримінальному процесі”, його процесуальну природу, сутність, структуру, класифікацію. Особлива увага приділяється процедурі заявлення та розв'язання клопотань на різних етапах досудового слідства та в суді. Обґрунтовано та сформульовано ряд пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного кримінально-процесуального законодавства України та проекту КПК України.

Ключові слова: клопотання, вимога, кримінальний процес, права та законні інтереси, судочинство, учасники процесу.

Аннотация

Ени Е. В. Ходатайства в уголовном процессе Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза. - Академия адвокатуры Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию комплекса теоретических и практических вопросов, возникающих в ходе заявления, рассмотрения и разрешения ходатайств в уголовном процессе Украины. Автор исследует понятие “ходатайство в уголовном процессе”, его процессуальную природу, сущность, структуру, классификацию. Особое внимание уделяется процедуре заявления и разрешения ходатайств на различных этапах досудебного следствия и в суде. Обосновано и сформулировано ряд предложений относительно внесения изменений и дополнений в действующее уголовно-процессуальное законодательство Украины и проект УПК Украины.

Предложено толкование ходатайства в уголовном процессе как официального обращения к уполномоченному субъекту (дознавателю, следователю, прокурору или суду) лицом, наделенным таким правом, изложенное в устной или письменной форме, об исполнении определенного процессуального действия или принятии решения по всем вопросам, имеющим значение для дела, с целью обеспечения прав и законных интересов лица в уголовном судопроизводстве. Обосновано необходимость официального закрепления указанного определения в УПК Украины. Среди различных видов ходатайств особое внимание автор уделяет процессуальному требованию, под которым понимает разновидность ходатайства в уголовном процессе, подлежащее безусловному удовлетворению уполномоченным субъектом.

Автором впервые в науке уголовно-процессуального права Украины разработана и предложена классификация ходатайств по таким критериям как этап уголовного судопроизводства, на котором заявлено ходатайство; субъект его заявления; субъект его рассмотрения и разрешения; обязательность (императивность) удовлетворения; форма; цель.

Диссертант рассматривает и анализирует особенности заявления и разрешения ходатайств на стадии возбуждения уголовного дела, которую предложено называть стадией проведения доследственной проверки, возбуждения уголовного дела или отказа в его возбуждении; досудебного следствия; предварительного рассмотрения дела судьей; судебного рассмотрения дела; апелляционного, кассационного рассмотрения дела, рассмотрения в порядке исключительного производства; исполнения приговора.

На основании анализа действующего УПК Украины автором сделано выводы об отсутствии в кодексе общих норм, регулирующих порядок заявления, рассмотрения и разрешения ходатайств, как во время досудебного следствия, так и в суде. Нормы, которые в практической жизни применяются по аналогии как общие (ст. ст. 129, 296 УПК Украины), по мнению автора, являются специальными и должны применяться лишь на соответствующих этапах уголовного судопроизводства. Поэтому сделан вывод о необходимости включения в действующее уголовно-процессуальное законодательство Украины общих норм, регулирующих указанные выше вопросы. При этом предложено различные сроки для разрешения ходатайств в зависимости от их вида.

Ключевые слова: ходатайство, требование, уголовный процесс, права и законные интересы, судопроизводство, участники процесса.

Summary

Yeni O. V. Motions in the Criminal Procedure of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for obtaining the scientific Candidate degree of Legal Sciences on speciality 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Judicial Examination. - Academy of Advocaсy of Ukraine, Kуiv, 2009.

The thesis is devoted to the theoretical and practical problems complex research which emerge during the claime, consideration and resolution of the motion in criminal procedure of Ukraine. The author researches the issue of the motion in criminal procedure, its procedural nature, essence, structure, classification. The special attention is paid to the procedure of claiming and motions consideration at various stages of pretrial proceedings in the court. The number of proposals as for introduction and annexation to the current legislation and draft of Criminal Procedural Code of Ukraine vested and formulated.

Key words: motion, claim, criminal procedure, rights and legal interests, judicial proceeding, participants.

Размещено на Allbest.ru

...