Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

УДК 343.125+343.131

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

РЕАЛІЗАЦІЯ ПРИНЦИПУ ЗМАГАЛЬНОСТІ СТОРІН ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ЗАХОДІВ ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРИМУСУ НА СТАДІЇ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ

Мохонько Олена

Олександрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент Гевко Віктор Васильович, Національна академія Служби Безпеки України, завідувач кафедрою криміналістики

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Погорецький Микола Анатолійович, Служба безпека України, заступник начальника управління кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Сірий Микола Іванович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник

Захист відбудеться «____» __________ 2010 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий «____» __________ 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.Д. Удалова

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Закріплення на законодавчому рівні принципу змагальності, викликало необхідність істотних змін у кримінальному судочинстві. Нагальним стало прийняття нового кримінально-процесуального кодексу, який би своїми нормами закріпив пріоритет загальнолюдських цінностей та збалансував їх з державними інтересами. Указом Президента України № 311/2008 було затверджено Концепцію реформування кримінальної юстиції України. Даним правовим актом було визначено основні напрямки по реформуванню як кримінального судочинства, так і самої структури кримінальної юстиції в цілому. Серед засад, що мають фундаментальне значення було названо принцип змагальності, і необхідність розповсюдження змагальних начал на стадію досудового розслідування.

Реформування діючого кримінально-процесуального законодавства саме в цьому напрямку дасть змогу досягти встановлення в Україні змагальної системи судочинства, яка відповідатиме сучасному рівню суспільного розвитку розвиненої, правової держави.

Розширення дії принципу змагальності на стадію досудового розслідування має важливе значення, оскільки саме на цій стадії здійснюється збір оцінка і фіксація доказів, на підставі яких, згодом, формується обвинувачення, застосовуються заходи примусу. Інститут застосування заходів примусу на стадії досудового розслідування викликає особливий інтерес з точки зору можливості реалізації принципу змагальності на даному етапі провадження у кримінальній справі. Значимість даного правового інституту спонукає законодавця постійно вдосконалювати правову основу застосування заходів примусу, оскільки у процесі розвитку даного інституту необхідно чітко визначати і дотримуватись відповідності застосовуваного заходу примусу передбачуваним ризикам невиконання процесуальних обов'язків, для того щоб не допустити необґрунтованої жорстокості по відношенню до підозрюваних, обвинувачених шляхом невиправданого їх застосування, але в той же час, з метою ефективної боротьби зі злочинністю. А для цього необхідно дослідити можливість і необхідність реалізації принципу змагальності під час застосування заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування.

Це вимагає більш глибокого і системного аналізу кримінально-процесуальних норм (діючих і проектованих), що регулюють механізм забезпечення змагальних начал кримінального процесу на стадії досудового розслідування, а саме під час застосування заходів процесуального примусу.

З впевненістю можна сказати, що останнім часом принципу змагальності приділяється значна увага як вітчизняних, так і зарубіжних науковців.

Науково-теоретичне підґрунтя для виконання дисертації склали загальнотеоретичні наукові праці, розробки фахівців в галузі теорії процесуального права: Ю.П. Аленіна, В.В. Гевка, Ю.М. Грошевого, Л.М. Дерев'янкіна, Я.П. Зейкана, В.С. Зеленецького, Н.С. Карпова, О.А. Коваля, Т.В. Каткової, А.Ф. Клейнмана, В.Г. Клочкова, Г.К. Кожевнікова, Л.М. Лобойко В.Т. Маляренка, М.А. Маркуш, Є.О. Мірошниченка, О.Р. Міхайленко, М.М. Михеєнко, В.В. Молдована, А.І. Макаркіна, М.О. Ноздріної, В.Т. Нора, В.П. Півненка, М.А. Погорецького, В.О. Попелюшко, Д.П. Письменного, П.І. Репешко, М.І. Сірого, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, Л.Д. Удалової, І.Я. Фойницького, П.Л. Фріса, В.П. Шестакової, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило, М.Л. Якуба, Ю.П. Яновича.

Не дивлячись на високий науковий рівень вказаних робіт та широкий спектр науково-теоретичних розробок щодо принципу змагальності сторін та можливостей його реалізації у кримінальному процесі України, а також покращенню практики кримінального судочинства та вдосконаленню чинного законодавства стосовно реалізації принципу змагальності, досить значний сегмент даного наукового напрямку залишився не дослідженим. Спірними залишаються питання щодо змісту і ролі принципу змагальності в системі принципів кримінального процесу, поширення його дії на стадію досудового розслідування, а також можливостей його реалізації під час застосування заходів процесуального примусу. Проблемними залишаються питання щодо збалансованості прав учасників кримінального процесу під час застосування заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування, а також питання пов'язанні з необхідністю посилення судового контролю при застосуванні заходів примусу на даному етапі провадженні у кримінальній справі. Відповідно 89,7% респондентів переконані в тому, що захист у кримінальному судочинстві мають здійснювати лише професійні захисники. Не вирішені принципові питання щодо дії даного принципу при затриманні іноземних громадян і осіб без громадянства з метою подальшої їх екстрадиції, а також порядку застосування такого заходу процесуального примусу як поміщення особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років у приймальник-розподільник для дітей. Потребує розв'язання проблема реалізації принципу змагальності і при направленні обвинуваченого на стаціонарну експертизу.

Невирішеність вказаних питань, а також невідповідність вітчизняного кримінально-процесуального законодавства в цій частині Конституції України та європейським стандартам щодо застосування процесуального примусу на стадії досудового розслідування, а також те, що низка теоретично розроблених питань, прямо чи побічно пов'язаних з конституційним принципом змагальності і проблемами його реалізації, зокрема при застосуванні заходів процесуального примусу, ще не були апробовані практикою, дають всі підстави дійти висновку про нагальну потребу ґрунтовного комплексного наукового їх дослідження. Це дасть змогу реформувати кримінально-процесуальне законодавство України в частині що стосується застосування заходів примусу на стадії досудового розслідування і розширить можливості реалізації принципу змагальності сторін на даному етапі провадження у кримінальній справі, що й обумовлює актуальність обраної теми дослідження і вибір її дисертантом.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до тематики пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років (наказ МВС України №755 від 05.07.2004), Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів (Указ Президента України №361/2006), Концепції реформування кримінальної юстиції України (Указ Президента України № 311/2008) та планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2008 рр.

Мета і завдання дослідження. Мета даного дисертаційного дослідження полягає у теоретичному аналізі необхідності і можливості реалізації принципу змагальності сторін на стадії досудового розслідування, а особливо під час застосування заходів процесуального примусу на вказаному етапі провадження по кримінальній справі, а також у розробці на підставі результатів дослідження рекомендацій по удосконаленню норм кримінально-процесуального законодавства.

Вказана мета обумовила вирішення наступних завдань:

- здійснити аналіз наукових точок зору щодо змісту, сутності і значимості кримінально-процесуального принципу;

- розглянути різні концептуальні підходи до розуміння сутності принципу змагальності сторін на основі вивчення і узагальнення теоретичних джерел та емпіричних даних для визначення методологічного підходу дослідження;

- розкрити місце і роль принципу змагальності сторін в системі принципів права, розглянути взаємодію принципу змагальності з іншими принципами кримінального процесу, і довести існування такої обов'язкової ознаки притаманної принципу змагальності, як системність;

- розкрити поняття, сутність та виокремити структурні елементи принципу змагальності сторін у кримінальному процесі України;

- довести можливість і необхідність розширення дії принципу змагальності сторін на стадії досудового розслідування;

- обґрунтувати необхідність і можливість реалізації принципу змагальності сторін, як самостійного принципу кримінального процесу, при обранні заходів процесуального примусу;

- виявити недоліки у реалізації принципу змагальності сторін в сучасній практиці обрання запобіжних заходів і намітити деякі напрями їх попередження та усунення;

- внести конкретні пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України яке регулює застосування заходів примусу на стадії досудового розслідування.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини у сфері кримінального процесу, що регулюються нормами діючого кримінально-процесуального законодавства України та виникають при реалізації принципу змагальності сторін.

Предмет дослідження - реалізація принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є сукупність методів і прийомів наукового пізнання, а також наукові принципи й концептуальні положення розроблені спеціалістами в галузі кримінально-процесуального права. Діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів, на основі якого досліджено поняття принципу змагальності сторін, а також можливостей його реалізації на стадії досудового розслідування у кримінальній справі (підрозділи 1.2, 2.2, 2.3). Логіко-семантичний метод широко використано для поглиблення понятійного апарату, саме при встановленні сутності та визначені понять «принцип кримінального процесу», поняття «реалізації» в кримінальному процесі, «судовий контроль», «прокурорський нагляд», «примус» в кримінальному процесі (підрозділи 1.1; 1.2; 2.1; 3.1-3.4). За допомогою структурно-логічного методу здійснено аналіз структурних елементів змагальності (підрозділ 1.2). Порівняльно-правововий метод використано для дослідження принципу змагальності сторін, диспозитивності, публічності у контексті теорії процесуального права, також даний метод застосовувався при співставленні окремих положень КПК України та кримінально-процесуального законодавства деяких зарубіжних країн (підрозділи 2.2, 3.2, 3.3). Метод соціологічного опитування використано для з'ясування ефективності реалізації процесуальної діяльності по забезпеченню прав і свобод людини при застосуванні заходів примусу на стадії досудового розслідування по кримінальній справі у кримінальному процесі України (підрозділи 1.2, 2.2, 3.1-3.3). Статистичний метод, а також метод системно-структурного аналізу дозволили здійснити документальний аналіз положень Конституції України, відповідних міжнародно-правових актів, чинного та проекту нового КПК України, постанов Пленуму Верховного Суду України, відомчих нормативно-правових актів МВС України, Генеральної прокуратури, (підрозділи 1.2, 2.1-2.2, 3.1-3.3). Логіко-юридичний метод застосовувався при проектуванні та обґрунтуванні відповідних статей до КПК України (розділ 2, 3).

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали вивчення 187 кримінальних справ, а також дані, отримані під час анкетування та опитування 267 слідчих ОВС, а також 63 співробітників прокуратури, 57 адвокатів та 24 суддів, узагальнення та аналізу опублікованих матеріалів слідчої практики, дані статистичних звітів МВС України. Використовувався також власний практичний досвід дисертанта, набутий за час роботи у слідчому підрозділі системи МВС України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що за характером та змістом розглянутих питань дана робота є одним з перших у вітчизняній кримінально-процесуальній науці монографічним комплексним дослідженням, присвяченим проблемам реалізації принципу змагальності на стадії досудового розслідування саме під час застосування заходів примусу. В дисертації висунуто низку нових в концептуальному плані положень, а також пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України.

До найбільш істотних нових наукових результатів автора слід віднести такі:

вперше:

- теоретично обґрунтована можливість і необхідність реалізації принципу змагальності на стадії досудового розслідування і, зокрема, при обранні заходів процесуального примусу;

- розроблено порядок застосування такого заходу процесуального примусу як поміщення особи, яка вчинила суспільно-небезпечне діяння у віці від одинадцяти до чотирнадцяти років, у приймальник-розподільник для «дітей»;

- розроблено порядок затримання особи з метою екстрадиції та запропоновано процедуру застосування такого заходу процесуального примусу;

- обґрунтовано внесення змін до чинного кримінально-процесуального законодавства і запропоновано доповнити ч.3 ст.611 КПК України після слів «за поданням особи, яка провадить дізнання, слідчого» словами «погодженого з прокурором», «вирішує суддя за місцем провадження розслідування»;

удосконалено:

- положення про те, що порядок подання органу дізнання, слідчого чи прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту має бути внесено до суду для розгляду не пізніше як за 3 години до закінчення строку затримання;

- ідею про необхідність обов'язкової участі захисника в кожному випадку, коли в судовому засіданні бере участь прокурор, під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту;

- ідею про доповнення ст. 205 КПК України вказівкою про те, що подання слідчого про поміщення обвинуваченого на стаціонарну експертизу повинно обґрунтовуватись висновком експерта про необхідність тривалого спостереження або дослідження обвинуваченого;

- положення про те, що необхідно виключити із ст. 61 КПК України таку підставу усунення захисника від участі у справі, як порушення щодо цієї особи кримінальної справи;

дістало подальшого розвитку:

- теоретичні положення про систему наукових підходів щодо розуміння поняття, сутності та ознак принципу кримінального судочинства України;

- положення про те, що нормативним пріоритетом у сфері кримінального процесу є закріплення змагальних засад на стадії досудового розслідування.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення, наведені висновки, запропоновані рекомендації та пропозиції використовуються:

у правотворчій діяльності - при внесенні необхідних змін і доповнень до чинного КПК України та при доопрацюванні проекту нового КПК України. Основні положення та висновки дисертації були сформульовані в пропозиціях, направлених до Верховної Ради України (лист про впровадження № VI-642/09 від 25.06.2009);

у практичній діяльності органів дізнання та досудового слідства. Пропозиції й рекомендації, викладені у дисертації, прийняті й використовуються слідчим підрозділом УМВС України в Херсонській області (акт впровадження від 30.07.2008), слідчим підрозділом ЛВ на ст. Херсон ЛУ на Одеській залізниці УМВС України на залізничному транспорті (акт впровадження від 06.05.2008), слідчим підрозділом УМВС України в Кіровоградській області (акт впровадження від 15.01.2009);

у навчальному процесі - для підготовки фахівців юридичного профілю у вищих навчальних закладах, під час написання окремих розділів підручників і навчальних посібників з кримінально-процесуального права України, під час викладання курсів з дисциплін «Кримінальний процес», «Досудове слідство в ОВС», а також методичному забезпеченні практичної діяльності. Матеріали дисертаційного дослідження впроваджені в навчальний процес Херсонського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ (акт впровадження від 21.01.2008).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації неодноразово обговорювались і були схвалені на засіданнях кафедри кримінального процесу Київського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження доповідалися автором на: науково-практичному семінарі «Сучасний стан і проблеми реформування кримінально-процесуального законодавства України» (29.04.2008, м. Сімферополь); міжнародній науково-практичній конференції «Інформаційне забезпечення розкриття та розслідування злочинів» (30-31.05.2008, м. Луганськ); міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми теорії і практики застосування норм права у кримінальному судочинстві» (25.04.2008, м. Херсон); міжрегіональній науково-практичній конференції «Практичні та прикладні проблеми розкриття, розслідування та попередження злочинів проти життя і здоров'я особи» (02.12.2008, м. Херсон); науково-практичній конференції «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України» (24-25.04.2009, м. Сімферополь).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження дістали відображення у п'яти наукових публікаціях, які викладені у фахових виданнях, затверджених ВАК України і у чотирьох тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків, шести додатків на 23 сторінках, списку використаних джерел (283 найменувань). Повний обсяг дисертації становить 224 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 173 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертації; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; охарактеризовано мету, головні завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Розділ 1 «Поняття принципу в кримінальному процесі України» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. «Принцип як правова категорія кримінального судочинства України» проведено теоретичний аналіз основних положень діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів, серед яких важливе місце займають принципи кримінального процесу.

З метою всебічного і точного пізнання принципу, як правової категорії розглянуто декілька підходів щодо його обґрунтування, а саме: розглянуто вказану категорію, згрупувавши все різноманіття формулювань в три концептуальні підходи: правовий, практичний і інтегративний (комплексний); розкрито категорію принципу, розтлумачивши його у вузькому та широкому значенні.

Аналіз генезису розвитку категорії принципи кримінального процесу дозволив окреслити значення принципів кримінального процесу, які полягають в тому, що вони: є першоджерелом і визначають базисну основу інших кримінально-процесуальних інститутів; становлять юридичну основу при вирішенні суперечливих питань, та прогалин в законодавстві; конкретизуючись в нормах спеціального характеру, забезпечують гарантії дотримання прав, свобод і законних інтересів людини; визначають зміст і сутність процесуальної форми, виступають основою її подальшого розвитку. Зроблено висновок про те, що не всі ознаки, що виділяються дослідниками у змісті поняття принципу кримінального процесу, можна відобразити в одному універсальному визначенні.

Запропоновано наступне визначення категорії «принципи кримінального процесу» - це закріплені в законі основоположні, фундаментальні, керівні положення, засади, що визначають тип, сутність і природу кримінального процесу, носять обов'язковий характер, встановлюють зміст і направленість діяльності суб'єктів кримінального процесу, спосіб і процесуальну форму їх діяльності та здійснення правосуддя, конкретизуючись в нормах спеціального характеру, забезпечують гарантії дотримання прав, свобод і законних інтересів людини та забезпечення справедливості правосуддя, засади, від яких не відступають, а їх порушення веде до скасування вироку та інших прийнятих за таких умов рішень у справі.

У підрозділі 1.2. «Поняття і сутність принципу змагальності в кримінальному судочинстві України» розкривається правова природа, суть і значення принципу змагальності сторін.

Окреслено розвиток наукової думки щодо принципу змагальності - проаналізовані праці М.С. Строговича, В.М. Савицького, А.Д. Бойкова, Г.Д. Побегайло, П.А. Лупинської, Т.Н. Добровольської, Ю.М. Грошевого, В.Т. Маляренка, М.Є. Шумила.

Проаналізовано три основних елементи принципу змагальності: поділ функцій обвинувачення, захисту і правосуддя; наділення сторін рівними процесуальними правами для здійснення своїх функцій; керівне положення суду в кримінальному процесі і надання тільки суду права приймати рішення по справі.

На підставі розгляду двох точок зору щодо визначення категорії «принципу змагальності» автором підтримана позиція що сторони обвинувачення й захисту зобов'язані і мають право надавати суду докази, і на їх основі обґрунтовувати свої висновки, на суддю не можна покладати обов'язок доказування, але йому й не можна заборонити активні дії з метою усунення виникаючих сумнівів чи протиріч.

Вважаємо, за необхідне підкреслити, що дія змагальності повинна обмежувати активність суду, заборонивши органу правосуддя у будь-якому разі порушувати кримінальні справи, а також за власною ініціативою збирати і досліджувати докази, оскільки подібна діяльність не тільки суперечить визначеним у Конституції засадам судочинства, але й істотно порушує права осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, наділяючи функцію правосуддя обвинувальним характером. На наше запитання про те чи повинен суд зберегти за собою активну участь дослідження обставин справи в суді - проти висловилися 75,4% опитаних адвокатів і 87,5% суддів.

Доведено, що абсолютно логічним є відсутність законодавчого закріплення принципу рівності сторін у кримінально-процесуальному законодавстві, оскільки принцип змагальності і рівність сторін співвідносяться як ціле і частина, де останнє повинне розглядатися лише як складовий елемент принципу змагальності.

Вважаємо, що оскільки принцип змагальності сторін справедливо визнається як пріоритетний напрямок по реформуванню кримінального судочинства, тому він повинен бути самостійно закріплений в нормах кримінально-процесуального законодавства для того щоб не вносити плутанину як у теоретичне пізнання даного принципу так і у практичне його застосування.

У підрозділі 1.3. «Принцип змагальності в системі принципів кримінального процесу України» підкреслюється, що принцип змагальності є конституційною засадою здійснення судочинства (п. 4 ст. 129 Конституції України), одним з елементів всієї системи принципів кримінального процесу.

Охарактеризовано взаємозв'язок і доведено, що принцип змагальності органічно співіснує з принципами: рівності громадян перед законом і судом; здійснення судочинства державною мовою; гласності судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; доведеності вини (презумпції невинуватості); законності; публічності та диспозитивності.

Вказані принципи перебувають з принципом змагальності сторін у двосторонньому зв'язку, вони є взаємозалежними, що підкреслює таку ознаку принципу змагальності сторін як системність.

Розділ 2 «Теоретичні засади визначення ролі принципу змагальності при застосуванні заходів примусу» містить два підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Розмежування трьох основних процесуальних функцій як складовий елемент принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу» за допомогою методу системного аналізу охарактеризовано розподіл кримінально-процесуальних функцій на: обвинувачення (кримінального переслідування); захист та вирішення справи по суті.

Підтримано позицію, що під кримінально-процесуальними функціями розуміють окремі види діяльності суб'єктів, які визначають їх основне призначення в кримінальному процесі, що зумовлене виконанням покладених обов'язків і реалізацією наданих прав.

Зазначено, що функція захисту це не окрема дія, а діяльність, тобто сукупність дій захисника, підозрюваного (обвинуваченого) об'єднаних спільною метою - захист інтересів підозрюваного (обвинуваченого) шляхом надання юридичної допомоги.

Підтримана думка щодо введення на стадії досудового розслідування нового суб'єкта - слідчого суддю. Це суддя суду першої інстанції, який призначається із суддів цього суду в порядку черговості для виконання функцій судового контролю під час досудового розслідування.

На підставі вивчення думок науковців і аналізу норм законодавства виведене положення, що функція кримінального переслідування є ширшою і первинною відносно функції обвинувачення і формується на стадії досудового розслідування. В суді функцію обвинувачення реалізує прокурор, через підтримання державного обвинувачення, а на стадії досудового розслідування функція кримінального переслідування реалізується слідчим з моменту винесення постанови про притягнення як обвинуваченого і прокурором - в формі нагляду і керівництва досудовим слідством.

Обґрунтовано, що розширення меж судового контролю в стадії досудового розслідування кримінальної справи забезпечує доступність судового захисту, можливість запобігання незаконному обмеженню конституційних прав учасників кримінально-процесуальної діяльності, а у разі необхідності й ефективного їх відновлення. Крім того, судовий контроль дозволяє вести мову про реалізацію принципу змагальності сторін на даному етапі провадження у справі.

У підрозділі 2.2. «Можливості реалізації принципу змагальності при застосування заходів примусу» підтримано думку вчених (Ю.М. Грошевого, В.Т. Маляренко, М.А. Маркуш), які вважають, що і на стадії досудового розслідування реалізується принцип змагальності сторін.

Проблема державно-правового примусу є вихідною у дослідженні заходів процесуального примусу.

Охарактеризовано заходи процесуального примусу, які є одночасно і засобами охорони, і засобом правообмеження у кримінальному процесі, виступають гарантією прав та законних інтересів його учасників, і разом з тим запобігають намірам ухилитися від виконання покладеного на них законом обов'язку, позбавляючи можливості перешкодити правомочному суб'єкту належним чином здійснити збір й дослідження доказового матеріалу. змагальність кримінальний судовий диспозитивність

На підставі аналізу можливостей реалізації принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу виокремлено із системи існуючих заходів примусу саме ті, під час яких реалізується принцип змагальності сторін на стадії досудового розслідування. До таких заходів примусу необхідно віднести ті, які обираються за умов змагального процесу, тобто при наявності сторін обвинувачення, захисту і суду. Згідно чинного законодавства такими, необхідно вважати: затримання; обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; затримання і взяття під варту іноземних громадян і осіб без громадянства, що підлягають екстрадиції; поміщення обвинуваченого на стаціонарну експертизу. До вказаної системи заходів процесуального примусу пропонуємо віднести і: поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для дітей на строк до 30-ти діб та відсторонення захисника від участі у справі.

Розділ 3 «Судовий контроль, як необхідна умова реалізації принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу» складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Реалізація принципу змагальності сторін під час затримання особи» розглядається процесуальна природа процесу затримання.

Висвітлено особливості реалізації принципу змагальності сторін на стадії досудового розслідування. Підкреслено, що реалізація принципу змагальності має особливе значення при застосуванні заходів процесуального примусу, оскільки кожне його застосування обов'язково призводить до обмеження прав і свобод особи. Доведено необхідність визнання затримання самостійним заходом процесуального примусу. Обґрунтовано, що матеріали відповідної кримінальної справи повинні бути подані до суду не пізніше ніж за три години до спливу строку затримання.

У підрозділі 3.2. «Реалізація принципу змагальності сторін під час обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту» визначено процедуру реалізації порядку застосування запобіжного заходу - взяття під варту із врахуванням функції судів щодо вирішення справ про законність та обґрунтованість застосування цього запобіжного заходу.

Зазначається, що лише за умови усвідомлення суддями необхідності реалізації таких визначених Конституцією України засад судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дозволить поліпшити якість подань органів дізнання та досудового слідства про взяття під варту.

Вважаємо, що закріплення обсягу матеріалів кримінальної справи, з якими має право ознайомлюватися захисник на стадії досудового розслідування, на законодавчому рівні, буде гарантією реалізації прав сторони захисту і поширення змагальних засад на стадію досудового розслідування по кримінальній справі.

З метою гарантування права особи на захист, і дотримання принципу змагальності під час розгляду подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, запропоновано внести зміни у ч. 1 ст. 45, ч. 5 ст.1652, ч. 3 ст. 1653 чинного КПК України.

У підрозділі 3.3. «Реалізація принципу змагальності сторін під час обрання «інших» заходів примусу» підкреслюється важливість реалізації принципу змагальності при поміщенні неповнолітнього до приймальника-розподільника для дитини до 30-ти діб. Досліджено приводи і підстави поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника до 30 діб, також вказується і на умови перебування в даних закладах. На підставі цього обґрунтовано зміни до системи запобіжних заходів, а саме - доповнити ст. 149 КПК України таким запобіжним заходом, як поміщення у приймальник-розподільник для дітей на строк до 30 діб. Також розроблено процедуру розгляду вказаної постанови і запропоновано доповнити діючий КПК України статтею 74. «Порядок поміщення осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності у приймальник-розподільник для дітей».

Констатується, що при поміщенні особи в медичний заклад для проведення стаціонарної експертизи обмежується її свобода. На підставі цього, з метою дотримання змагальних начал, а також прав і свобод обвинуваченого обґрунтовується необхідність доповнення чинного КПК України, а саме ст. 205 вказівкою про те, що подання слідчого про поміщення обвинуваченого на стаціонарну експертизу повинно обґрунтовуватись висновком експерта про необхідність тривалого спостереження або дослідження обвинуваченого. Відмічається, що процедура прийняття рішення про направлення обвинуваченого на стаціонарну експертизу відбувається при реалізації принципу змагальності. Але, ст. 1652 КПК України, в порядку якої розглядається подання про поміщення обвинуваченого у медичний заклад не передбачає обов'язкової участі захисника при розгляді подання слідчого. Тому треба зауважити, що участь захисника при розгляді даного подання повинна бути обов'язковою.

Досліджуючи питання про реалізацію принципу змагальності сторін при реалізації такого заходу процесуального примусу як усунення захисника від участі у справі зауважується на тому, що така підстава усунення захисника від участі у справі, як порушення щодо нього кримінальної справи, суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості. На підставі цього обґрунтовується пропозиція внесення змін у п. 4 ч. 1 ст. 61 КПК України, відповідно до якої захисником не може бути особа засуджена за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили.

З метою зміцнення принципу змагальності сторін при застосуванні даного заходу примусу пропонується виправлення таких неточностей в законодавстві, як: відсутність погодження прокурором подання особи, яка провадить дізнання або слідчого; неможливість оскарження постанови про усунення захисника від участі у справі.

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного комплексного й системного дослідження питань реформування кримінально-процесуального законодавства України в частині, що стосується застосування заходів примусу на стадії досудового розслідування і можливостей реалізації принципу змагальності сторін на даному етапі провадження по кримінальній справі, сформульовано теоретичні положення та рекомендації, яки відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики, зокрема:

1. Системне вивчення сутності принципу змагальності сторін застосовуючи загальне вчення про поняття принципу кримінального процесу надає можливість зробити висновки про можливість його реалізації не тільки на стадії судового розгляду, але і на інших стадіях процесу. Механізм реалізації принципу змагальності знаходить своє вираження в тих повноваженнях, якими закон наділяє суб'єктів кримінально-процесуальної діяльності правом звертатися до суду для вирішення виниклих протиріч, а також під час застосування деяких заходів процесуального примусу (наприклад, під час обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, оскарженні до суду затримання, при затриманні іноземних громадян та осіб без громадянства з метою екстрадиції, поміщення неповнолітнього до приймальника-розподільника для дітей строком до 30 діб).

2. Принцип змагальності сторін є складним, багатогранним правовим явищем, який утворюється завдяки сукупності відносно самостійних, взаємопов'язаних структурних елементів. До таких зокрема відносяться: розподіл функцій: функція обвинувачення, функція захисту, функція вирішення справи; наявність сторони захисту і обвинувачення; наявність незалежного, самостійного суду; наявність у сторін певного об'єму прав і обов'язків, що повинні бути збалансованими; регламентовані діючим законодавством процесуальні процедури, через які реалізується принцип змагальності (оскарження дій та рішень слідчого, прокурора на стадії досудового розслідування до суду, застосування деяких заходів процесуального примусу в умовах змагальності сторін).

3. Використовуючи системний підхід до вивчення поняття кримінально-процесуальних функцій автор приходить до висновку, що до функцій відносяться: кримінального розслідування (обвинувачення (прокуратура); захист (підозрюваний, обвинувачений або підсудний і його захисник); розгляд справи в суді.

4. Акцентується увага на тому, що чіткий розподіл основних кримінально-процесуальних функцій є визначальним, системоутворюючим, оскільки саме даний елемент стоїть в основі побудови змагального досудового провадження по кримінальних справах.

5. Висвітлено особливості реалізації принципу змагальності сторін на стадії досудового розслідування. Підкреслено, що реалізація принципу змагальності має особливе значення при застосуванні заходів процесуального примусу, оскільки кожне його застосування обов'язково призводить до обмеження прав і свобод особи. Відмічається, що принцип змагальності на даний час, реалізується при застосуванні не всіх заходів процесуального примусу.

6. Реалізація принципу змагальності сторін на стадії досудового розслідування вимагає вирішення існуючих спірних питань, що виникають на практиці, а саме: визначення питання початкового моменту обчислення строку затримання, що безпосередньо пов'язано з моментом допуску захисника до участі у справі; вирішення питання про перелік матеріалів що обґрунтовують затримання і з якими необхідно ознайомлювати підозрюваного, його захисника; закріплення в діючому КПК України, гарантованого Конституцією України, права особи на правовий захист, і надати право свідкові користуватись послугами захисника. Обґрунтована необхідність, у випадку винесення постанови про незаконність затримання підозрюваного, роз'яснення судом, разом з правом на подачу апеляції, права особи на відшкодування, в порядку ст. 531 КПК України, шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями.

7. Відмічено, що проблемним залишається вирішення актуального питання, що пов'язано з залученням захисника в порядку передбаченому ст. 47 КПК України. Підкреслюється наявність позитивного прагнення держави щодо вирішення даного важливого як у теоретичному так і практичному значенні питання, шляхом створення у деяких містах України «Громадських комітетів сприяння реалізації права людини на правовий захист». Відмічено їх значний внесок у правозастосовчу практику.

8. Досліджуючи питання реалізації принципу змагальності сторін під час обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, відзначається, необхідність вирішення важливих проблем: необхідність нормативного закріплення і визнання обов'язковими: участь захисника, під час обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту; вручення постанови або ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, що є принциповим, саме з точки зору реалізації принципу змагальності, оскільки відсутність копії такої постанови або ухвали робить не можливим її оскарження.

9. З метою реалізації принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування дисертантом розроблено низку законопроектних моделей, а саме:

- доповнити ст. 1652 КПК України, частиною четвертою, виклавши її наступним чином: «Подання разом з матеріалами відповідної кримінальної справи повинні бути подані до суду не пізніше ніж за три години до спливу строку затримання»;

- доповнити ст. 45 КПК України пунктом 4, такого змісту: «коли в судовому розгляді приймає участь прокурор»;

- для правильного застосування практичними працівниками норм діючого законодавства щодо застосування запобіжного заходу з метою екстрадиції, пропонуємо доповнити діючий КПК України статтею 1654 «Порядок обрання запобіжного заходу з метою екстрадиції»;

- пропонуємо доповнити діючий КПК України статтею 74 «Порядок поміщення осіб, які не досягли віку кримінальної відповідальності у приймальник-розподільник для дітей»;

- доповнити ст. 205 КПК України вказівкою про те, що подання слідчого про поміщення обвинуваченого на стаціонарну експертизу повинно обґрунтовуватись висновком експерта про необхідність тривалого спостереження або дослідження обвинуваченого;

- внести зміни у п. 4 ст. 61 КПК України, зазначивши, що «Захисником не може бути особа…

…4) засуджена за вчинення злочину - після набрання вироком законної сили;

- доповнити ст. 611 КПК України положенням про обов'язкове погодження подання слідчого про усунення захисника від участі у справі, з прокурором. Доповнити ч. 3 ст.611 КПК України словами: «погодженого з прокурором, вирішує суддя за місцем провадження розслідування».

10. Подальше зміцнення змагальних засад при реалізації заходів процесуального примусу вбачаються у віднесенні до компетенції суду вирішення питань про відсторонення обвинуваченого від посади та накладення арешту на майно. Дані заходи примусу значно обмежують конституційні права осіб на працю та права особи на недоторканність приватної власності.

11. За результатами дисертаційного дослідження, автором робиться висновок про те, що інститут застосування заходів процесуального примусу потребує посиленого судового контролю за обмеженням конституційних прав людини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Мохонько О. О. Можливості реалізації принципу змагальності сторін під час затримання особи: проблеми теорії і практики / О. О. Мохонько // Право України. - 2009. - №10. - С. 247-253.

2. Мохонько О. О. Тактичні дії та процесуальні можливості захисника під час обрання запобіжного заходу взяття під варту / О. О. Мохонько // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - Спец. випуск №5. - 2008. - С. 141-150.

3. Мохонько О. О. Про поняття принципу в кримінальному процесі: теоретико-методологічний аспект / О. О. Мохонько // Право України. - 2008. - №12. - С.105-111.

4. Мохонько О. О. Роль і місце принципу змагальності у системі принципів кримінально-процесуального права / О. О. Мохонько // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - №1. - С. 120-123.

5. Мохонько О. Взаємозв'язок принципу публічності і змагальності у кримінальному процесу України / О. О. Мохонько // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - №12. - С. 81-83.

6. Мохонько О. О. Проблемні питання застосування статті 611 Кримінально-процесуального кодексу України / О. О. Мохонько // Матеріали науково-практичної конференції : «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України». - Сімферополь, 24-25 квіт. 2009 р. - С. 25-31.

7. Мохонько О. О. Застава, як запобіжний захід в Україні:проблеми застосування / О. О. Мохонько // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції : «Процесуальне та організаційне забезпечення діяльності органів досудового слідства та дізнання в системі МВС України». - Сімферополь, 17 трав. 2008 р. - C. 85-92.

8. Мохонько О. О. Альтернативні заходи процесуального примусу: активізація інституту особистої поруки в Україні / О. О. Мохонько // Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції: «Проблеми теорії і практики застосування норм права у кримінальному судочинстві».- Херсон, 25 квіт. 2008 р. - C. 123-129.

9. Мохонько О. О. Реалізація принципу змагальності сторін при поміщенні обвинуваченого на стаціонарну експертизу / О. О. Мохонько // Матеріали міжрегіональної науково-практичної конференції: «Практичні та прикладні проблеми розкриття, розслідування та попередження злочинів проти життя і здоров'я особи».- Херсон, 2 груд. 2008 р. - C. 49-56.

АНОТАЦІЯ

Мохонько О.О. Реалізація принципу змагальності сторін при застосуванні заходів процесуального примусу на стадії досудового розслідування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2009.

У дисертації узагальнено результати дослідження, що стосуються застосування заходів примусу на стадії досудового розслідування і можливостей реалізації принципу змагальності сторін на даному етапі провадження по кримінальній справі. Сформульовано теоретичні положення та рекомендації, що відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для науки та правоохоронної практики.

Ключові слова: кримінально-процесуальні принципи, принцип змагальності сторін, заходи процесуального примусу, стадія досудового розслідування.

Мохонько О.О. Реализация принципа состязательности сторон при применении мер криминально-процессуального принуждения на стадии досудебного расследования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических вопросов, которые связаны с реализацией принципа состязательности сторон при применении мер процессуального принуждения на стадии досудебного расследования.

В работе анализируются критерии, по которым то или иное процессуальное положение можно охарактеризовать как уголовно-процессуальный принцип. Сформулировано авторское понятие «принцип уголовного процесса», а также освещено содержание основных элементов принципа состязательности сторон, описано их взаимосвязь.

Аргументируется необходимость расширения сферы действия принципа состязательности сторон на стадию досудебного расследования. Подчеркивается важность реализации этого принципа при применении мер процессуального принуждения. Исследуются возможности реализации принципа состязательности сторон при применении мер процессуального принуждения.

В системе существующих мер принуждения выделяются именно те, которые применяются в условиях состязательного процесса. Такими необходимо считать: задержание; избрание меры пресечения в виде взятия под стражу; задержание и взятие под стражу иностранных граждан и лиц без гражданства, которые подлежат экстрадиции; помещение обвиняемого на стационарную экспертизу. К указанной системе мер процессуального принуждения предлагается отнести и: помещение несовершеннолетнего в приемник-распределитель для детей сроком до 30-ти суток, а также отстранение защитника от участия по уголовному делу.

Исследование определяется прикладной направленностью, в результате чего обоснованы и сформулированы авторские предложения относительно усовершенствования норм действующего уголовно-процессуального законодательства, которые имеют отношение к рассматриваемой проблеме.

На основании анализа норм уголовно-процессуального законодательства, теоретического материала, следственной и судебной практики обосновывается необходимость, в случае вынесения постановления о незаконном задержании подозреваемого, разъяснения судом, вместе с правом на подачу апелляции, и право лица на возмещение вреда причиненного ему незаконными действиями, которое предусмотрено ст. 531 УПК Украины.

Отмечено, что проблемным остается решение актуального вопроса, которое связано с привлечением защитника в порядке ст. 47 УПК Украины. Подчеркивается наличие положительного стремления государства в решении этого важного, как в теоретическом, так и практическом значении вопроса, путем создания в некоторых городах Украины «Общественных комитетов содействия реализации права человека на правовую защиту».

Обосновывается необходимость определения баланса процессуальных средств расследования преступлений и процессуальных средств защиты от подозрения, обвинения, закрепления и обеспечения соразмерности процессуальных средств обвинения и защиты от него, в связи, с чем предлагается расширить права субъектов защиты на стадиях досудебного расследования.

Результаты исследования обогащают теоретические основы уголовного процесса, могут быть использованы в будущих научных исследованиях, в процессе совершенствования действующего законодательства, в учебном процессе, в практической деятельности по осуществлению защиты в уголовных делах.

Ключевые слова: уголовно-процессуальные принципы, принцип состязательности сторон, меры процессуального принуждения, стадия досудебного расследования.

Mokhonko O.O. Parties' Competition Principle Realization during Taking Measures of Procedural Coercion at Prejudicial Inquiry Stage. - Manuscript.

Thesis on taking scientific degree of candidate of legal sciences in qualification 12.00.09 - criminal process and criminology; forensic enquiry; investigative activities. - Kyiv National University of Internal Affairs. - Kyiv, 2009.

Results of researching the issues related to taking measures of coercion on the prejudicial inquiry stage and possibilities to realize the parties' competition principle at the present stage of proceedings in criminal case have been generalized in the thesis. Theoretical statements and recommendations that meet the requirements of scientific novelty and are of importance for science and law enforcement practice have been phrased.

Key words: criminal and procedural principles, parties competition principle, means of procedural coercion, prejudicial inquiry stage.

Размещено на Allbest.ru

...