Громадські лікарські організації як суб’єкти формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров’я

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія державного управління при президентові України

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Громадські лікарські організації як суб'єкти формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я

25.00.02 - механізми державного управління

ЛЕЩЕНКО Василина Володимирівна

КИЇВ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

громадський лікарський ідентифікація оптимізація

Актуальність теми. Побудова в Україні демократичного суспільства та правової держави супроводжується загостренням політичних і соціальних проблем, погіршенням економічної ситуації у країні. Існуюча модель системи охорони здоров'я продемонструвала свою неефективність, про що свідчать показники її діяльності - насамперед незадовільний стан здоров'я громадян України (високий рівень захворюваності, низька тривалість життя, висока дитяча смертність тощо) та неналежна доступність і якість медичної допомоги, у зв'язку з чим зростає невдоволення населення системою охорони здоров'я.

У таких умовах, як показує вітчизняний та зарубіжний досвід, важливим фактором стабілізації соціально-економічної та політичної ситуації в Україні можуть стати використання потенціалу громадських організацій, залучення їх до ефективної співпраці з органами державної влади. На думку дослідників (Л.Пиріг, 2000-2006 рр.; В.Глуховський, 2006-2008 рр.), передача частини повноважень громадськості дасть змогу відродити представницьку демократію в такому важливому соціальному секторі, як охорона здоров'я, розширить соціальну єдність і встановить кращий баланс інтересів та партнерство між різними її учасниками, що приведе до поліпшення функціонування системи охорони здоров'я в цілому.

Однак сьогодні ми змушені констатувати, що в нашій державі питання участі громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я ще не стали предметом детального наукового розгляду в нерозривному зв'язку з виявленням шляхів щодо виведення вітчизняної сфери охорони здоров'я з кризового стану.

Виконання даного дослідження саме й зумовлене необхідністю підвищення ефективності державного управління охороною здоров'я України, його прозорості та відкритості, пошуку нових шляхів для вдосконалення процесу формування й реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я через залучення громадськості до управління охороною здоров'я.

Актуальність дослідження підтверджується і необхідністю виконання положень низки законодавчих і нормативних документів, серед яких основними є: укази Президента України “Про забезпечення умов для ширшої участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики” № 854/2004 від 31 липня 2004 р., “Про забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики” № 1276/2005 від 15 вересня 2005 р.; постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики” № 1378 від 15 жовтня 2004 р., “Про затвердження Програми діяльності Кабінету Міністрів України “Український прорив: для людей, а не політиків” № 14 від 16 січня 2008 р.; наказ Міністерства охорони здоров'я України “Про додаткові заходи щодо залучення громадян до участі в управлінні державними справами” № 286 від 15 червня 2005 р.), мета яких - забезпечення гласності та відкритості в діяльності органів державної влади, узгодження їх основних функцій із практичними діями громадських організацій, сприяння зростанню ролі громадських медичних об'єднань у розв'язанні проблем охорони здоров'я, що слугуватиме демократизації управління у зазначеній сфері.

Теоретико-методологічні засади державного управління, його механізми, шляхи вирішення ключових питань реалізації державної політики у різних сферах суспільного життя в умовах трансформаційних перетворень досліджують у своїх наукових працях В.Бакуменко, В.Воротін, В.Гошовська, Н.Грицяк, В.Князєв, В.Козаков, М.Корецький, О.Лебединська, А.Мерзляк, О.Мордвінов, П.Надолішній, Н.Нижник, О.Оболенський, В.Олуйко, І.Розпутенко, Г.Ситник, В.Тертичка, С.Чукут та ін.

Значну увагу науковці приділяють пошуку шляхів удосконалення державного управління галуззю охорони здоров'я. Зокрема, особливий інтерес для теми нашого дослідження становлять праці таких дослідників, як М.Білинська, В.Глуховський, Т.Грузєва, В.Долот, Л.Жаліло, Д.Карамишев, Н.Кризина, В.Лєхан, В.Москаленко, О.Мусій, О.Перетяка, Л.Пиріг, Я.Радиш, І.Рожкова, В.Рудень, І.Солоненко, Н.Солоненко.

Аналізу взаємодії громадських організацій з органами державної влади присвячено праці О.Бабінової, Т.Бутирської, Н.Ковалішиної, В.Надраги, В.Новака, Ю.Работи, Л.Руїс Мендісабаль, О.Тинкован, О.Хуснутдінова.

Однак серед досліджень цих та інших авторів досі немає наукової праці, у якій було б комплексно розглянуто діяльність громадських лікарських організацій, визначено їх внесок у формування та реалізацію державної політики України в галузі охорони здоров'я. Зазначене і стало підставою для вибору теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, що отримані в процесі виконання комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0199U002827). Проблематика дисертації відповідає темі, що розроблялася кафедрою управління охороною суспільного здоров'я: “Удосконалення організаційно-правових засад збереження і розвитку трудового потенціалу України” (номер державної реєстрації 0108U002030), в якій автор була одним із виконавців, досліджувала питання участі медичної громадськості у розв'язанні проблем галузі охорони здоров'я та запропонувала критерії для класифікації громадських лікарських організацій.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження ролі й місця громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я і виявлення на цій основі шляхів використання отриманих результатів у практиці державного управління сферою охорони здоров'я.

Ґрунтуючись на меті дослідження та спираючись на аналіз вітчизняних і зарубіжних наукових джерел, у дисертації були визначені основні напрями дослідження, в межах яких поставлено та вирішено такі завдання:

проаналізувати стан вивчення проблеми участі громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я у вітчизняній і зарубіжній літературі;

дослідити сутність основних понять, що складають категорійно-понятійний апарат досліджуваної теми;

здійснити аналіз стану законодавчого забезпечення діяльності громадських лікарських організацій в Україні з часу її незалежності;

розробити класифікацію діючих в Україні громадських лікарських організацій, запропонувати критерії для їх ідентифікації;

обґрунтувати шляхи оптимізації діяльності громадських лікарських організацій щодо формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я;

визначити напрями подальших наукових досліджень проблеми участі громадських лікарських організацій у процесі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я.

Об'єкт дослідження - державна політика України в галузі охорони здоров'я.

Предмет дослідження - механізми реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я щодо ролі й місця в цих процесах громадських лікарських організацій.

Методи дослідження. Для реалізації визначених мети і завдань у процесі дослідження широко використовувався комплекс взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, спрямованих на отримання об'єктивних і достовірних результатів:

- метод загальнонаукового аналізу - під час дослідження наукових джерел та офіційних документів, що регламентують діяльність галузі охорони здоров'я;

метод функціонально-структурного аналізу, що передбачав вивчення досліджуваної проблеми і дав змогу простежити причинно-наслідкову й історичну зумовленість її виникнення;

метод порівняльного і статистичного аналізу фактів та явищ, їх синтезу для дослідження динаміки розвитку нормативно-правової бази, що регулює діяльність громадських лікарських організацій;

системний і комплексний підходи, які, по-перше, забезпечили цілісність дослідження, а, по-друге, дали можливість розглянути систему охорони здоров'я як комплекс взаємопов'язаних підсистем, з'ясувати властивості досліджуваної системи, її внутрішні та зовнішні зв'язки;

метод контент-аналізу - для дослідження визначень понять “формування і реалізація державної політики”, “державна політика України в галузі охорони здоров'я”, “громадські лікарські організації” у наукових джерелах і документах, що регламентують діяльність суб'єктів державного управління охороною здоров'я та формулювання авторського варіанта тлумачення словосполучення “участь громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я”;

метод узагальнення, а також прогностичний метод застосовувалися для формулювання висновків, рекомендацій та пропозицій щодо обґрунтування шляхів оптимізації роботи громадських лікарських організацій у процесі розв'язання найбільш важливих проблем галузі;

метод обробки даних - для узагальнення отриманих результатів дослідження та зниження суб'єктивізму у висновках.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації:

уперше:

проведено комплексне дослідження діяльності українських та зарубіжних громадських лікарських організацій як суб'єктів формування та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я;

розроблено класифікацію зареєстрованих в Україні громадських лікарських організацій на основі таких критеріїв: сфера діяльності (організації медичних працівників, пацієнтів та юристів), організаційні цілі (об'єднання загального спрямування та вузькоспеціалізовані), територіальна поширеність (міжнародні та всеукраїнські об'єднання), розгалуженість структури (кількість членів та наявність регіональних осередків), джерела фінансування (членські внески, кошти грантів, державна підтримка);

удосконалено:

способи розв'язання проблем підвищення ефективності діяльності галузі охорони здоров'я шляхом залучення медичної спільноти до проведення громадських обговорень проектів нормативно-правових актів, участі в парламентських слуханнях, у роботі ліцензійних комісій, обговоренні звітів про діяльність органів управління охороною здоров'я тощо;

шляхи оптимізації діяльності громадських лікарських організацій у розв'язанні проблем галузі через їх взаємодію з органами державної влади у форматі Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України, Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з питань охорони здоров'я, Національної ради з питань охорони здоров'я населення при Президентові України;

категорійно-понятійний апарат з досліджуваної теми шляхом визначення сутності та введення в науковий обіг поняття “участь громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я” - як діяльності, що спрямована на забезпечення конституційного права громадян на охорону здоров'я і вільного доступу до інформації про діяльність галузі; сприяння участі медичної громадськості у розв'язанні актуальних проблем охорони здоров'я; підвищення доступності, якості та ефективності медичної допомоги з метою поліпшення здоров'я української нації;

дістали подальшого розвитку:

дослідження суперечностей щодо залучення громадських лікарських організацій до процесів формування та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я (недосконалість національного законодавства та відсутність політичної волі керівництва галузі);

умови залучення громадських лікарських організацій до формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, основними з яких є: комплексне дослідження діяльності громадських лікарських організацій, уточнення та розвиток категорійно-понятійного апарату з даної проблеми, інституціоналізація громадських лікарських організацій та розвиток їх мережі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що в дисертації містяться практичні рекомендації щодо ефективного функціонування та перспектив розвитку громадських лікарських організацій у сучасних умовах, урахування їх потенціалу у процесі розв'язання проблем галузі охорони здоров'я.

Запропоновані в дисертаційному дослідженні наукові положення, висновки й рекомендації можуть бути використані в практичній діяльності органів виконавчої влади для удосконалення процесу вироблення державної політики в галузі охорони здоров'я, забезпечення демократизації процесів прийняття державно-управлінських рішень, у підходах державних структур до застосування напрацювань громадських лікарських організацій.

Крім того, матеріали дисертації можуть бути використані під час розробки навчальних програм, модулів спеціалізації з питань державного управління охороною здоров'я.

Результати дисертаційного дослідження були використані в роботі:

відділу інформаційно-аналітичного забезпечення, зв'язків з Верховною Радою України та громадськістю Міністерства охорони здоров'я України під час підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів щодо планування та реалізації державної політики, законодавчих актів, актів та доручень Президента України, Кабінету Міністрів України з питань забезпечення зв'язків з громадськістю та відкритості діяльності органів виконавчої влади; у процесі підготовки матеріалів для проведення Всеукраїнського Форуму інтелігенції; матеріалів для збірника “Забезпечення зв'язків з громадськістю: законодавча та нормативно-правова база” (довідка від 7 квітня 2008 р. № 010922);

Всеукраїнського лікарського товариства для підготовки документів, статей, проведення організаційних заходів; під час проведення конференцій осе-редків товариства, ХІ та ХІІ конгресів Світової федерації українських лікарських товариств; для допомоги вступу Всеукраїнського лікарського товариства до міжнародних лікарських інституцій (акт про впровадження від 16 травня 2008 р. № 05-09);

Спілки громадських організацій “Всеукраїнська асоціація захисту прав пацієнтів “Здоров'я нації” під час розробки плану роботи на 2008 р. (довідка від 11 січня 2008 р. № 03-08);

Асоціації замовників та виробників соціальної реклами в Україні (довідка від 19 травня 2008 р. № 57).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, виконаною на основі наукових праць вітчизняних та зарубіжних учених, і містить результати, що одержані автором особисто. Дисертантом було зібрано та проаналізовано відомості про діяльність громадських лікарських організацій в Україні та за кордоном як в історичному аспекті, так і на сучасному етапі. Було вивчено статутну і програмно-нормативну діяльність громадських лікарських організацій, що зареєстровані в Україні, та на цій основі розроблено їх класифікацію.

Крім того, автор особисто брала участь у роботі відділу інформаційно-аналітичного забезпечення, зв'язків з Верховною Радою України та громадськістю Міністерства охорони здоров'я України, Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я України при підготовці інформаційно-аналітичних матеріалів щодо планування та реалізації державної політики; упорядкувала збірник нормативно-правових актів України з питань зв'язків з громадськістю в галузі охорони здоров'я “Забезпечення зв'язків з громадськістю: законодавча та нормативно-правова база”.

У дисертації не використовуються ідеї та розробки, що належать Я.Ф.Радишу, співавтору статті “Роль і місце населення та громадських лікарських організацій у формуванні державної політики в галузі охорони здоров'я: вступ до проблеми”.

Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та рекомендації, які становлять теоретичну і практичну основи дисертаційної роботи, оприлюднені на таких науково-практичних конференціях та міжнародних форумах:

науково-практичні конференції за міжнародною участю: “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення” (Київ, 2005); “Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні” (Київ, 2006); “Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування” (Київ, 2007);

науково-практична конференція до 90-річчя державної служби України “Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку” (Київ, 2008);

Всеукраїнська конференція медичних працівників галузі охорони здоров'я (Вінниця, 2006);

ХІ Конгрес Світової федерації українських лікарських товариств (Полтава, 2006);

дисертація заслухана на засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 3 від 15 лютого 2008 р.) та на розширеному засіданні кафедри управління охороною суспільного здоров'я Національної академії державного управління при Президентові України (протокол № 11-2 від 2 грудня 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 11 наукових праць (загальним обсягом 2,8 друкованих аркуша), у тому числі: п'ять статей у наукових фахових виданнях за спеціальністю “Державне управління” та шість тез доповідей у матеріалах науково-практичних конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту становить 162 сторінки. Роботу доповнюють 3 рисунки, 1 таблиця та 6 додатків. Перелік використаних джерел містить 227 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, встановлено ступінь її наукової розробленості, зазначено зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, методи дослідження, розкрито наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, подано інформацію щодо апробації головних ідей та результатів роботи, вказано загальні відомості про публікації за темою дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади дослідження діяльності громадських лікарських організацій як суб'єктів формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я” - на основі аналізу офіційних документів та наукових праць вітчизняних і зарубіжних авторів висвітлюється діяльність громадських лікарських організацій в Україні та за кордоном. Доведено, що сучасний етап державотворення в Україні диктує необхідність активного розвитку системи громадських організацій, у тому числі громадських лікарських організацій та лікарського самоврядування, що є ознакою соціальної спрямованості держави, її прагнення до становлення громадянського суспільства.

Комплексний аналіз літературних джерел дав підстави зробити висновок про те, що розуміння необхідності участі громадськості у вирішенні низки питань галузі охорони здоров'я було причиною створення в Європі медичних об'єднань ще на початку ХІХ ст. І сьогодні практично в усіх економічно розвинених країнах світу основне місце в організації лікарської діяльності традиційно посідають національні медичні самоврядні організації, які несуть моральну, а також правову та фінансову відповідальність перед державою і суспільством за якість медичної допомоги, професійну підготовку медичних фахівців, дотримання норм медичної етики та вирішують інші питання охорони здоров'я.

Встановлено, що на сьогодні сформувалися базові принципи розподілу повноважень між лікарськими організаціями та органами державного управління, тобто виникла державно-суспільна система управління охороною здоров'я. Сутність такої системи полягає в активній участі громадських лікарських організацій у розробці концепцій, принципів і програм розвитку охорони здоров'я, у формуванні політики і стратегії реформування галузі, розробці та реалізації медичних програм, у роботі органів охорони здоров'я різних рівнів, у здійсненні контролю за ринком лікарських засобів, у проведенні експертиз, у виконанні міжнародних проектів і заходів медичного характеру, в широкій роз'яснювальній роботі, підготовці керівних та інших медичних кадрів, а також в інформаційному забезпеченні професійної медичної діяльності тощо.

З метою з'ясування ролі лікарського самоврядування у становленні громадянського суспільства було розглянуто розвиток міжнародних та національних медичних асоціацій США, Канади, Великобританії, Німеччини, Норвегії, Болгарії, Польщі, Словенії та Російської Федерації. На цій основі обґрунтовано, що громадські лікарські організації мають бути незалежними впливовими структурами, основними принципами діяльності яких є:

консолідація лікарського співтовариства щодо розв'язання проблемних питань галузі охорони здоров'я;

співпраця з органами державної влади, політичними організаціями, професійними спілками, а також іншими громадськими організаціями з питань, що стосуються охорони здоров'я населення.

У розділі визначено також концепцію та загальну методику виконання дисертаційного дослідження, що проводилося у п'ять основних етапів На першому етапі основна увага була зосереджена на виборі напряму дослідження, визначенні його мети, завдань, об'єкта, предмета, гіпотези та основних методів дослідження.

Другий етап був присвячений аналізу нормативних документів, вітчизняних та зарубіжних літературних і наукових джерел з питань діяльності громадських лікарських організацій. Процес участі цих структур у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я вивчався на основі дослідження нормативно-правової бази та категорійно-понятійного апарату їх діяльності, статутних документів цих організацій, а також звітів Міністерства охорони здоров'я України про стан справ у системі охорони здоров'я.

На цьому ж етапі детально розглянуто та проаналізовано досвід функціонування зарубіжних та міжнародних об'єднань лікарів. Результати другого етапу дослідження використано при написанні першого, другого розділу та висновків дисертації.

Метою третього етапу дослідження став аналіз діяльності громадських лікарських організацій як суб'єктів формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. Досягнення цієї мети потребувало детального розгляду функціонування таких організацій в Україні, що було здійснено на підставі вивчення статутів та основних програмних документів цих організацій, розгляду конкретних прикладів їх участі в розробленні державної політики. Було проаналізовано дані інтернет-джерел, періодичних друкованих видань тощо.

На четвертому етапі дослідження було розроблено критерії ідентифікації та класифікацію діючих в Україні громадських лікарських організацій, а також визначено механізм взаємодії держави та громадських лікарських організацій у процесі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. Результати четвертого етапу використано у процесі написання третього розділу та висновків дисертації.

На заключному, п'ятому етапі дослідження проведено узагальнення отриманих результатів та здійснено наукове обґрунтування практичних рекомендацій стосовно шляхів оптимізації діяльності громадських лікарських організацій при розв'язанні ключових проблем галузі охорони здоров'я.

Така структуризація забезпечила системність дослідження, оскільки результати кожного етапу ставали логічною основою як для наступних етапів, так і для узагальнення отриманих результатів та наукового обґрунтування досягнення мети дослідження.

Таким чином, комплексний аналіз літературних джерел та дослідження ступеня наукової розробленості теми дали підстави для визначення основних напрямів подальших досліджень. Це, насамперед, розгляд таких питань, як удосконалення нормативно-правової бази діяльності громадських лікарських організацій; розширення повноважень громадських лікарських організацій щодо виконання окремих функцій органів управління охороною здоров'я (ведення реєстру лікарів, проведення їх атестацій та підвищення кваліфікації; діяльність регіональних громадських лікарських організацій та їх взаємодія з органами місцевого самоврядування тощо).

У другому розділі - “Державне регулювання діяльності громадських лікарських організацій в Україні” - підкреслюється, що дослідження законодавчого забезпечення функціонування громадських лікарських організацій зумовлюється не лише науковим інтересом до цього суспільного явища, але, передусім, визначається тенденціями євроінтеграційного розвитку України.

У розділі обґрунтовано, що охорона здоров'я виступає важливим ціннісним орієнтиром суспільного розвитку і за своєю сутністю формує умови якості життя громадян, що необхідні для суспільного прогресу. Основною організаційно-правовою формою державного впливу на діяльність громадських лікарських організацій є створення ефективної нормативно-правової бази їх функціонування.

На основі проведеного аналізу законодавства встановлено, що діяльність громадських лікарських організацій в Україні регулюється низкою законів та підзаконних актів, головними з яких є Конституція України та Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров'я”. У контексті теми дисертаційного дослідження розглянуто також закони України “Про об'єднання громадян”, “Про благодійництво та благодійні організації”, “Про державні соціальні стандарти і соціальні гарантії”, “Про державні цільові програми”, “Про акредитацію органів з оцінки відповідності”, “Про стандартизацію”, “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”; укази Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення відкритості у діяльності органів державної влади”, “Про забезпечення умов для ширшої участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики”, “Про забезпечення участі громадськості у формуванні і реалізації державної політики”; відповідні постанови Кабінету Міністрів України. Встановлено необхідність прийняття Верховною Радою України Закону України “Про лікарське самоврядування”, яким буде визначено завдання, функції, права та обов'язки медичної громадськості та громадських лікарських організацій щодо розв'язання проблем галузі охорони здоров'я.

Питання діяльності організацій лікарів висвітлено і в низці міжнародних актів, серед яких особливе значення мають документи Всесвітньої медичної асоціації “Дванадцять принципів організації охорони здоров'я для будь-якої системи охорони здоров'я” (1983 р.) і “Декларація щодо ролі лікарів у вирішенні екологічних та демографічних проблем” (1988 р.). Зазначено, що в соціально стабільних державах медичне законодавство щодо діяльності лікарських організацій є надзвичайно розвинутим. Так, у Франції, Німеччині, Італії, США існують лікарські, або медичні кодекси, нормами яких детально регламентуються права громадян щодо охорони здоров'я, професійна діяльність медичних працівників - членів громадських лікарських організацій, встановлюється чітка відповідальність за порушення визначених норм.

У розділі зазначається, що формування та реалізація ефективної державної політики України в галузі охорони здоров'я значною мірою залежать від наявності твердої політичної волі керівництва держави та галузі у здійсненні глибоких суспільних перетворень. Зважаючи на це, у розділі наведено результати аналізу передвиборчих програм політичних партій напередодні виборів до Верховної Ради України 2006 та 2007 рр.

Встановлено, що сьогодні в українському політичному середовищі ще не сформувалося розуміння здоров'я як чинника соціального та економічного благополуччя суспільства і держави. Поряд із цим прогресивним є задеклароване прагнення більшості політичних сил щодо спрямування пріоритетних цільових програм на сприяння здоровому способу життя, збільшення тривалості життя, підвищення народжуваності. Доведено, що дані такого огляду слугуватимуть меті формування практики політичної відповідальності у суспільстві щодо стратегічно важливої сфери охорони здоров'я. Аналіз, оцінка та узагальнення інтелектуального багажу, представленого в передвиборчих програмах, є необхідним та корисним кроком для розвитку політичної свідомості громадян країни та для сталого поступу самої України.

Дослідження питань впливу держави на діяльність громадських лікарських організацій зумовило необхідність проаналізувати наукові тлумачення основних термінів і понять за темою дисертаційної роботи, що стане запорукою успіху в подальшому розвитку наукової термінології у галузі охороні здоров'я та її законодавчому забезпеченні. Встановлено, що формування та обґрунтування визначення того чи іншого поняття, явища або процесу є однією з найбільш складних процедур наукового дослідження. Доведено, що неоднозначні підходи до термінології створили колізію в управлінні медичною галуззю.

На основі аналізу дій органів влади стосовно унормування діяльності громадських лікарських організацій встановлено, що існує суперечність при визначенні організації, яка має представляти інтереси українських лікарів. Так, у різних документах згадуються Всеукраїнське лікарське товариство, Українська медична асоціація, Українська колегія лікарів, Всеукраїнська лікарська асоціація тощо. Немає також критеріїв щодо коректності використання термінів “громадські лікарські організації”, “громадські лікарські об'єднання”, “медична громадськість”, “професійні медичні організації”, “медичні асоціації”, “фахові медичні товариства” тощо. Така ситуація є свідченням незрілості органів влади у розумінні даної проблеми та підходів до її розв'язання.

У розділі обґрунтовано доцільність вживання терміна “громадські лікарські організації”. Ґрунтуючись на викладеному, запропоновано авторське тлумачення словосполучення “участь громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я” - як діяльності, що спрямована на забезпечення конституційного права громадян на охорону здоров'я і вільного доступу до інформації про діяльність галузі; сприяння участі медичної громадськості у розв'язанні актуальних проблем охорони здоров'я; підвищення доступності, якості та ефективності медичної допомоги з метою поліпшення здоров'я української нації.

У третьому розділі - “Перспективи розвитку взаємодії держави і громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я” - визначено, що вирішальним фактором впливу на хід розвитку та становлення системи охорони здоров'я сьогодні є залучення громадян та їх фахових організацій до формування політики охорони здоров'я. За останні роки у світовому масштабі діяльність громадських лікарських організацій стає все більш відчутною. Одним із чинників, що стимулює розширення сфер їх впливу, є протидія порушенням балансу між державою та її структурами, з одного боку, та громадянським суспільством - з другого.

Проаналізовано установчі документи медичних громадських організацій, зареєстрованих Міністерством юстиції України. На основі аналізу статутів цих організацій та здійсненого опитування їх керівників запропоновано такі критерії для ідентифікації: сфера діяльності; організаційні цілі; територіальна поширеність; розгалуженість структури; джерела фінансування.

Відповідно до зазначених критеріїв розроблено класифікацію громадських лікарських організацій України.

Так, у процесі дослідження встановлено, що за критерієм “сфера діяльності” доцільно виокремлювати організації медичних працівників, пацієнтів та юристів;

за критерієм “організаційні цілі” - об'єднання загального спрямування та вузькоспеціалізовані;

за критерієм “територіальна поширеність” - міжнародні, всеукраїнські та регіональні об'єднання;

за критерієм “розгалуженість структури” - розрізняти організації за кількістю членів та наявністю місцевих осередків;

за критерієм “джерела фінансування” - звертати увагу на те, чи аналізовані організації фінансуються лише за рахунок членських внесків, чи залучають кошти грантів або ж має місце державна підтримка.

Визначено, що використання запропонованої класифікації органами управління охороною здоров'я сприятиме ефективності взаємодії держави і громадських лікарських організацій при формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, оскільки дасть їм можливість більш ефективно діяти у процесі здійснення вибору партнерів для співпраці.

У розділі обґрунтовано, що основними стратегіями оптимізації впливу громадських лікарських організацій на діяльність галузі охорони здоров'я та її реформування можуть бути такі:

- розробка та впровадження ефективної науково та юридично обґрун-тованої методології створення й діяльності відповідних громадських структур;

- стимулювання громадських лікарських організацій до участі в процесах прийняття рішень суб'єктами управління галуззю з метою забезпечення їх прозорості;

- підвищення компетентності всіх зацікавлених сторін у питаннях кон-солідованого прийняття рішень;

- сприяння запровадженню в Україні національного та міжнародного досвіду роботи громадських рад, організацій пацієнтів і професіоналів у сфері охорони здоров'я на всіх рівнях надання медичної допомоги.

У процесі дослідження діяльності громадських лікарських організацій та визначенні шляхів оптимізації їх роботи аргументовано, що сила таких організацій - в об'єднанні та узгодженості спільних дій. Тому в даному розділі визначено організаційні основи та зміст роботи громадських рад у галузі охорони здоров'я. Встановлено, що на загальнодержавному рівні таке об'єднання сьогодні відбувається в рамках Національної ради з питань охорони здоров'я при Президентові України, Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з охорони здоров'я та Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я. Доведено, що схожу практику необхідно поширювати і на регіональному рівні. Зокрема, у розділі підтверджуються напрацювання окремих дослідників та авторів про те, що громадські ради мають функціонувати як неприбуткові організації, діяльність яких спрямована на посилення ролі громадськості у формуванні та реалізації державної і регіональної політики в охороні здоров'я. Ефективність діяльності рад забезпечить участь у їх роботі професіоналів - представників громадських лікарських організацій - разом з представниками широких верств населення. Основними функціями громадських рад мають стати:

репрезентування думки громадськості щодо стану справ в охороні здоров'я і забезпечення зворотного зв'язку з державними органами;

розробка незалежної аналітичної підтримки діяльності галузі у вигляді експертних оцінок документів і подій;

вплив на якість підготовки й удосконалення нормативно-правової бази;

представлення та захист інтересів “зацікавлених сторін”, тобто тих груп населення або представників різних структур, на які спрямовані прийняті рішення.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуального наукового завдання, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні ролі й місця громадських лікарських організацій як суб'єктів формування та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я.

Отримані в ході виконаного дослідження результати підтверджують гіпотезу, покладену в його основу, а реалізована мета і завдання дослідження дають можливість зробити такі висновки й сформулювати пропозиції.

1. Проаналізовано зарубіжні та вітчизняні наукові джерела, що присвячені питанням участі громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, та доведено, що виведення системи охорони здоров'я України з глибокої системної кризи неможливе без активної участі професійних лікарських організацій у цьому процесі.

2. Досліджено сутність основних понять, що складають категорійно-понятійний апарат досліджуваної теми (державна політика, формування та реалізація державної політики, громадська лікарська організація тощо). Визначено, що недосконалість категорійно-понятійного апарату, а також організаційна та інституціональна невизначеність державної політики в галузі охорони здоров'я є значною перешкодою для широкого впровадження нових методів вироблення державної політики.

Запропоновано ввести в науковий обіг поняття “участь громадських лікарських організацій у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я” в такому авторському формулюванні: це діяльність, що спрямована на забезпечення конституційного права громадян на охорону здоров'я і вільного доступу до інформації про діяльність галузі; сприяння участі медичної громадськості у розв'язанні актуальних проблем охорони здоров'я; підвищення доступності, якості та ефективності медичної допомоги з метою поліпшення здоров'я української нації.

3. Здійснено аналіз стану законодавчого забезпечення діяльності громадських лікарських організацій в Україні з часу її незалежності та встановлено його недосконалість. Визначено, що удосконалення відповідної нормативно-правової бази сприятиме розв'язанню проблем охорони здоров'я спільними зусиллями держави та лікарської спільноти в межах державно-суспільної моделі управління галуззю (модель, за якої повноваження з прийняття рішень щодо управління галуззю розподіляються між органами державної влади (державна складова) та медичною громадськістю (один із основних компонентів суспільної складової)).

4. Розроблено класифікацію зареєстрованих в Україні 166 громадських лікарських організацій на основі таких критеріїв їх ідентифікації: сфера діяльності (організації медичних працівників, пацієнтів та юристів), організаційні цілі (об'єднання загального спрямування та вузькоспеціалізовані), територіальна поширеність (міжнародні, всеукраїнські та регіональні об'єднання), розгалуженість структури (кількість членів та наявність місцевих осередків), джерела фінансування (членські внески, кошти грантів, державна підтримка), спираючись на яку органи управління сферою охорони здоров'я зможуть більш ефективно обирати партнерів для співпраці.

5. Обґрунтовано шляхи оптимізації діяльності громадських лікарських організацій щодо формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. Встановлено, що сьогодні в Україні доцільною є спільна робота таких організацій у форматі Національної ради з питань охорони здоров'я при Президентові України, Дорадчої ради при Комітеті Верховної Ради України з охорони здоров'я та Громадської ради при Міністерстві охорони здоров'я (всеукраїнський рівень). Встановлено, що на місцевому рівні необхідно активізувати створення громадських рад у галузі охорони здоров'я, основою яких можуть стати члени різних громадських лікарських організацій. Необхідно прискорити роботу з перегляду та удосконалення нормативно-правової бази, зокрема прийняти Закон України “Про лікарське самоврядування”.

6. Визначено шляхи подальших наукових досліджень проблеми участі громадських лікарських організацій у процесі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. Ними може бути розгляд таких питань: розширення повноважень громадських лікарських організацій щодо виконання деяких функцій органів управління охороною здоров'я (ведення реєстру лікарів, проведення їх атестацій та підвищення кваліфікації тощо); діяльність регіональних громадських лікарських організацій та їх взаємодія з органами місцевого самоврядування.

7. Урахування основних результатів дослідження, вітчизняного та зарубіжного досвіду дає підстави рекомендувати наступне:

органам державної влади - прискорити внесення змін до нормативно-правових актів України: прийняти закони України “Про лікарське самоврядування”, “Про соціальний захист медичних та фармацевтичних працівників, працівників галузі охорони здоров'я“, “Про статус та діяльність закладів охорони здоров'я”, “Про медичне обслуговування населення та медичні заклади”, “Про фінансування охорони здоров'я та медичне страхування”, “Про первинну медико-санітарну допомогу”;

громадським лікарським організаціям та іншим організаціям, що працюють у сфері охорони здоров'я, - наявними сьогодні засобами більш активно впливати та співпрацювати з органами державної влади щодо вирішення важливих питань реформування системи охорони здоров'я, розробки та внесення змін, контролю за впровадженням нових напрацювань та аналізу їх ефективності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях

1. Лещенко В. Діяльність українських громадських лікарських організацій / В. Лещенко // Вісн. НАДУ. - 2006. - № 3. - С. 201-206.

2. Лещенко В. Проблеми та шляхи реформування галузі охорони здоров'я України / В. Лещенко // Зб. наук. пр. НАДУ. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Вип. 2. - С. 142-155.

3. Лещенко В. Охорона здоров'я в політичних програмах українських партій / В. Лещенко // Економіка та держава. - 2007. - № 12. - С. 33-36.

4. Лещенко В. Вплив Британської медичної асоціації на управління національною системою охорони здоров'я: досвід для України / В. Лещенко // Держава та регіони. - 2007. - № 4. - С. 130-133.

Лещенко В. В. Роль і місце населення та громадських лікарських організацій у формуванні державної політики в галузі охорони здоров'я: вступ до проблеми / Я. Ф. Радиш, В. В. Лещенко // Економіка та держава. - 2008. - № 1. - С. 52-55.

(Особистий внесок дисертанта: визначено основні напрями діяльності лікарських професійних організацій щодо їх участі у формуванні та реалізації державної політики в галузі охорони здоров'я, сформульовано висновки. Авторські сторінки: 53 - 55).

Тези доповідей, матеріали наукових конференцій

6. Лещенко В. Проблеми соціальної безпеки України / В. Лещенко // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, присвяченої 10-річчю Академії, Київ, 31 трав. 2005 р. : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 2. - С. 323-324.

7. Лещенко В. Роль медичної громадськості в удосконаленні системи охорони здоров'я в Україні / В. Лещенко // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2006 р. : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 2. - С. 449-452.

8. Лещенко В. Досвід діяльності міжнародних медичних об'єднань: Всесвітня медична асоціація / В. Лещенко // матеріали ХІ Конґресу Світової федерації українських лікарських товариств, Полтава, 28-30 серп. 2006 р. - Полтава ; К. ; Чикаго, 2006. - С. 101-102.

9. Лещенко В. До питання обов'язковості членства лікарів у національних лікарських організаціях / В. Лещенко // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав. 2007 р. : у 4 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 4. - С. 241-242.

10. Лещенко В. Категорійно-понятійний апарат до проблеми державного управління охороною здоров'я / В. Лещенко // Проблеми й тенденції розвитку галузі науки “Державне управління” в Україні: від теорії до практики : зб. матеріалів симп. за міжнар. участю / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - С. 114-115.

11. Лещенко В. Механізми участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я / В. Лещенко // Державна служба України в історичному контексті: проблеми становлення та розвитку : матеріали наук.-практ. конф. до 90-річчя державної служби України, Київ, 18 листоп. 2008 р. : у 2 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К. : НАДУ, 2009. - Т. 2 : у 3 ч. - Ч. 3. - С. 19-21.

АНОТАЦІЇ

Лещенко В. В. Громадські лікарські організації як суб'єкти формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Національна академія державного управління при Президентові України. - Київ, 2009.

У дисертації розглянуто принципи, закономірності та тенденції розвитку державного управління охороною здоров'я в Україні, проаналізовано досвід діяльності громадських лікарських організацій в Україні та за кордоном.

Доведено, що урахування кращих напрацювань зарубіжних громадських лікарських організацій приведе до більш ефективної організації роботи українських професійних лікарських об'єднань, їх взаємодії з органами державного управління, що в результаті сприятиме ефективності функціонування галузі охорони здоров'я України.

Визначено основні напрями оптимізації впливу громадських лікарських організацій на діяльність галузі охорони здоров'я та її реформування.

Окреслено шляхи подальших наукових досліджень проблеми участі громадських лікарських організацій у процесі формування та реалізації державної політики України в галузі охорони здоров'я, зокрема розгляд таких питань, як: розширення повноважень громадських лікарських організацій щодо виконання деяких функцій органів управління охороною здоров'я (ведення реєстру лікарів, здійснення їх атестацій і проведення підвищення кваліфікації тощо); діяльність регіональних громадських лікарських організацій та їх взаємодія з органами місцевого самоврядування.

На підставі основних результатів дисертаційного дослідження, з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду дано рекомендації органам державної влади, громадським лікарським організаціям, іншим організаціям, діяльність яких пов'язана з питаннями охорони здоров'я.

Ключові слова: охорона здоров'я, державне управління охороною здоров'я, громадські лікарські організації, лікарське самоврядування, формування державної політики України в галузі охорони здоров'я.

Лещенко В. В. Общественные врачебные организации как субъекты формирования и реализации государственной политики Украины в сфере здравоохранения. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Национальная академия государственного управления при Президенте Украины. - Киев, 2009.

В диссертации рассмотрены принципы, закономерности и тенденции развития государственного управления здравоохранением в Украине. Проанализирован опыт деятельности профессиональных общественных врачебных организаций в Украине и за рубежом.

Исследование вопросов влияния государства на деятельность общественных врачебных организаций привело к необходимости анализа научных толкований основных терминов по теме диссертационной работы, что станет залогом успеха в последующем развитии научной терминологии в отрасли здравоохранения и ее законодательном обеспечении. Установлено, что формирование и обоснование определения того или иного понятия, явления или процесса являются одной из наиболее сложных процедур научного исследования. Доказано, что неоднозначные подходы к терминологии создали коллизию в управлении медицинской отраслью. На основе анализа действий органов власти относительно регулирования деятельности общественных врачебных организаций установлено, что сегодня существует противоречие при определении организации, которая должна представлять интересы украинских врачей. Не существуют также критерии относительно корректности использования терминов “общественные врачебные организации”, “общественные врачебные объединения”, “медицинская общественность”, “профессиональные медицинские организации”, “медицинские ассоциации”, “профессиональные медицинские общества”. Такая ситуация свидетельствует о недостаточной подготовленности органов государственной власти к восприятию данной проблемы и поиску путей ее решения.

Доказано, что заимствование лучших наработок зарубежных общественных врачебных организаций приведет к более эффективной организации работы украинских общественных врачебных организаций, их взаимодействию с органами государственного управления, что в результате будет способствовать эффективному функционированию отрасли здравоохранения Украины.

На основе анализа зарубежных и отечественных источников, посвященных вопросам участия населения и общественных врачебных организаций в формировании государственной политики в отрасли здравоохранения аргументировано, что улучшение деятельности системы здравоохранения Украины невозможно без активного участия общественности и общественных врачебных организаций в процессе формирования и реализации государственной политики в данной отрасли.

Здравоохранение является важным ориентиром общественного развития и, по сути, формирует условия качества жизни граждан, необходимые для общественного прогресса. Основной организационно-правовой формой государственного влияния на деятельность общественных врачебных организаций является создание эффективной нормативно-правовой базы, которая будет способствовать их функционированию. В диссертации приведены основные законодательные и нормативные акты, регулирующие деятельность общественных врачебных организаций в Украине, а также осуществлен их краткий анализ. Также рассмотрен проект Закона Украины “О врачебном самоуправлении”, которым будут определены задания, функции, права и обязанности медицинской общественности и общественных врачебных организаций относительно решения проблем отрасли здравоохранения.

Аргументировано, что усовершенствование соответствующей нормативной базы отбросит все существующие противоречия и будут способствовать решению проблем здравоохранения совместными усилиями государства и врачебного сообщества в рамках государственно-общественной модели управления отраслью.

Определены основные стратегические направления деятельности общественных врачебных организаций относительно их участия в формировании и реализации государственной политики Украины в отрасли здравоохранения.

Обозначены пути дальнейших научных исследований проблемы участия общественных врачебных организаций в процессе формирования и реализации государственной политики Украины в отрасли здравоохранения, в частности, рассмотрение таких вопросов, как: расширение полномочий общественных врачебных организаций относительно выполнения некоторых функций органов управления здравоохранением (ведение реестра врачей, проведение их аттестаций и повышение квалификации); деятельность региональных общественных врачебных организаций и их взаимодействие с органами местного самоуправления.

...