Повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього судового розгляду

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПОВЕРНЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ПРОКУРОРУ ЗІ СТАДІЇ ПОПЕРЕДНЬОГО СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ

Спеціальність: 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Луцик Василь Васильович

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кримінальний прокурор суд повернення

Актуальність теми. Запровадження інституту повернення кримінальної справи прокурору, на думку законодавця, мало сприяти посиленню дієвого судового контролю за дотриманням законності в діяльності прокурора та слідчого, забезпеченню права обвинуваченого бути судимим без невиправданої затримки. Однак, як свідчить судова та прокурорсько-слідча практика, ці сподівання законодавця в повній мірі не виправдались, а тому слід вдосконалювати механізм реалізації інституту повернення кримінальної справи прокурору, оскільки він на сьогоднішній день не є достатньо ефективним, і не дозволяє повною мірою сприяти забезпеченню виконання завдань кримінального судочинства.

Аналіз проблем, які виникають у зв'язку з поверненням кримінальної справи прокуророві, свідчить, що їхнє існування обумовлене, насамперед, недоліками нормативного регулювання: нечіткістю й суперечливістю окремих положень Кримінально-процесуального кодексу України, відсутністю низки правових норм, які б конкретизували спірні моменти його застосування, а також забезпечили усунення неоднозначного тлумачення та застосування окремих норм цього інституту.

У вітчизняній кримінально-процесуальній науці відсутні спеціальні монографічні дослідження, присвячені інституту повернення кримінальної справи прокурору. Окремі питання застосування цього процесуального інституту, зокрема щодо підстав повернення кримінальної справи прокурору, строків, усунення недоліків прокурором, досліджували у своїх працях такі сучасні науковці-процесуалісти: О. Александров, В. Азаров, А. Баранов, М. Бобильов, І.В. Жеребятьєв, О.В. Єжова, П.Л. Ішимов, М.М. Ковтун, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, В.О. Попелюшко, А.А. Юнусов.

Однак, проблеми застосування інституту повернення судом кримінальної справи прокурору комплексно, на дисертаційному рівні дотепер в українській кримінально-процесуальній науці не досліджувалися, не робилось спроб дослідити правову природу даного інституту, механізм процесуальної взаємодії прокурора та суду під час повернення кримінальної справи прокурору тощо.

Таким чином, новизна та значення інституту повернення судом кримінальної справи прокурору для теорії кримінального процесу, а також практики його застосування, недоліки його законодавчого регулювання та відсутність комплексних монографічних робіт у цій сфері обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили його предмет та об'єкт, постановку мети і завдань.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідницької роботи кафедри кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка на 2006-2008 роки "Проблеми удосконалення кримінально-процесуального законодавства України в умовах його реформування" (номер державної реєстрації роботи 0106U005910). Тема дисертаційного дослідження “Повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього судового розгляду” затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол №39/2 від 22 лютого 2006 року).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретичних положень, що розкривають сутність інституту повернення судом кримінальної справи прокурору, його значення для забезпечення швидкого та справедливого судового розгляду; в науковому обґрунтуванні пропозицій по вдосконаленню чинного кримінально-процесуального законодавства, на основі всебічного аналізу правових підстав повернення судом кримінальної справи прокурору, з метою підвищення ефективності здійснення правосуддя, посилення гарантій прав особи в кримінальному судочинстві.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі завдання:

- розкрити правову природу інституту повернення судом кримінальної справи прокурору, його значення в кримінальному судочинстві, сформулювати поняття цього кримінально-процесуального інституту;

- дослідити підстави повернення кримінальної справи прокурору за чинним кримінально-процесуальним законодавством, запропонувати шляхи їх вдосконалення, а також сформулювати нові підстави повернення кримінальної справи прокурору;

- дослідити процесуальний порядок дій суду під час повернення кримінальної справи прокурору, а також процесуальний порядок усунення прокурором недоліків, виявлених судом;

- підготувати пропозиції спрямовані на вдосконалення чинного кримінально-процесуального законодавства, метою яких є підвищення ефективності застосування даного процесуального інституту, та посилення гарантій здійснення правосуддя і прав особи в кримінальному судочинстві.

Об'єктом дослідження є процесуальні правовідносини, які виникають у зв'язку з поверненням судом кримінальної справи прокурору для усунення виявлених порушень закону.

Предметом дослідження є норми, які регламентують процесуальний порядок і підстави повернення кримінальної справи прокурору, а також теоретичні і практичні проблеми застосування норм цього інституту.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути інститут повернення кримінальної справи прокурору, як елемент правової системи, що перебуває в процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі кримінально-процесуальних інститутів. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство щодо інституту повернення кримінальної справи прокурору, практика його застосування; історичний метод, що дозволило дослідити існування цього інституту в конкретних історичних умовах, динаміку його розвитку. За допомогою порівняльно-правового методу було визначено спільне та відмінне у правовому регулюванні інституту повернення кримінальної справи прокурору в Україні та в деяких зарубіжних державах. На цій методологічній основі здійснювалися збір, обробка й аналіз емпіричного матеріалу.

Названі методи дослідження використовувалися в роботі у взаємозв'язку та взаємозалежності, що забезпечило повноту дослідження і достовірність отриманих наукових результатів.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці з філософії, історії та теорії держави та права, криміналістики, кримінального, кримінально-процесуального права України. Крім праць зазначених вище науковців, при підготовці дисертації використовувалися роботи як українських так і закордонних науковців: Ю.П. Аленіна, О.В. Бабаєвої, М.І. Бажанова, В.І. Баскова, В. Бернхема, В.П. Бойка, С.В. Бурмагіна, О.М. Відельської, Ю.М. Грошевого, М.М. Видрі, І.М. Гальперіна, Ю.О. Гришина, К.Ф. Гуценка, Т.М. Добровольської, Г.І. Загорського, В. Зикіна, Л.Д. Калінкіної, К.Б. Каліновського, В.П. Кашепова, М.В. Куліка, С.М. Лосякової, В.З. Лукашевича, Т.А. Михайлової, В.Т. Нора, І.Д. Перлова, М.С. Строговича, В.П. Шибіка, О.В. Шигурова, В.О. Шиплюка, О.О. Ширванова, М.Є. Шумила та інших.

Нормативна база дослідження. Нормативну основу дисертаційної роботи становлять: норми міжнародного права, Конституція України, Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України.

Під час написання дисертації також використані правоположення, що містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України, які стосуються питань, пов'язаних із темою дослідження.

Емпіричну базу дослідження становлять матеріали 45 кримінальних справ, повернутих прокурору судами Львівської та Тернопільської областей за період з 2003 по 2008 роки, дані статистичних звітів про діяльність судів і прокурорів з вказаної проблематики за цей же період.

Наукова новизна одержаних результатів визначається постановкою проблемних питань інституту повернення кримінальної справи прокурору і комплексним підходом до їх дослідження.

У результаті проведеного дослідження автор розробив та сформулював низку нових положень, які виносяться на захист:

Уперше:

- запропоновано авторське визначення поняття інституту повернення кримінальної справи прокурору, як сукупності кримінально-процесуальних норм, які регулюють кримінально-процесуальні відносини між судом та прокурором, що виникають внаслідок виявлення судом під час попереднього розгляду кримінальної справи істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону, а також процесуальну діяльність прокурора, спрямовану на усунення виявлених судом порушень та повторне направлення справи до суду;

- на базі оновленого кримінально-процесуального законодавства України виділено наступні форми реалізації інституту повернення кримінальної справи прокурору:

повернення судом кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду з підстав, передбачених ст. 249¹ КПК України;

повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру;

повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

повернення кримінальної справи прокурору у разі невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

- обґрунтовано положення про те, що підставами для повернення кримінальної справи прокурору є істотні формальні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Під істотними формальними порушеннями кримінально-процесуального закону, слід розуміти такі обмеження чи позбавлення прав учасників процесу, або порушення встановлених законом вимог до форми та змісту кримінально-процесуальних актів, які не стосуються всебічності та повноти проведеного досудового розслідування, та які можна усунути безпосередньо прокурором без проведення слідчих дій;

- виявлено і сформульовано систему типових порушень кримінально-процесуального закону, які допускаються при складанні обвинувального висновку та тягнуть за собою повернення кримінальної справи прокурору:

обвинувальний висновок не підписаний слідчим або не затверджений прокурором, або до нього не додані передбачені законом додатки;

в обвинувальному висновку відсутні або неправильно вказані дані, про особу обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу;

явна невідповідність обвинувачення, викладеного у постанові про притягнення як обвинуваченого, тому обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному висновку;

в обвинувальному висновку відсутні або неправильно вказані дані про розмір або характер заподіяної злочином шкоди;

порушення, допущені при викладенні в обвинувальному висновку фактичних обставин злочину (часу, місця, способу вчинення) та юридичної кваліфікації вчиненого обвинуваченим суспільно-небезпечного діяння, а також невідповідність форми обвинувального висновку встановленим законом процесуальним вимогам.

- обґрунтовано необхідність передбачити в законодавстві право учасників процесу оскаржити постанову суду про повернення кримінальної справи прокурору;

- обґрунтовано необхідність закріплення в законодавстві строку, протягом якого прокурор зобов'язаний усунути виявлені недоліки і повторно направити справу в суд.

Дістали подальшого розвитку:

- необхідність запровадження нової процедури вручення копії обвинувального висновку обвинуваченому, а саме - покладення цього обов'язку на прокурора. Запровадження нової процедури вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку, буде виступати важливою процесуальною гарантією ефективної реалізації права обвинуваченого на захист, посилить змагальність судового процесу на стадії попереднього розгляду справи суддею;

- доведено, що метою інституту повернення кримінальної справи прокурору є оперативне процесуальне реагування суду на виявлені ним істотні формальні порушення кримінально-процесуального закону, допущені прокурором при розгляді кримінальних справ, які надійшли до нього від слідчого та оперативне усунення прокурором цих порушень закону;

- теза про те, що строк усунення порушень повинен обчислюватись з моменту отримання кримінальної справи прокурором, який в межах встановленого строку повинен усунути допущені порушення закону;

- положення про необхідність вдосконалення інституту повернення кримінальної справи прокурору згідно із розробленим автором проектом Закону про внесення змін до КПК України.

На підставі отриманих під час дослідження наукових результатів сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до чинного КПК України з метою вдосконалення механізму реалізації окремих норм інституту повернення кримінальної справи прокурору.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати дисертаційного дослідження мають значення для подальшого розвитку науки кримінального процесу, розширюючи наукові положення про інститут повернення судом кримінальної справи прокурору в українському кримінальному судочинстві.

Практична значимість дослідження полягає в можливості використання його результатів при подальшій розробці вченими проблем повернення судом кримінальної справи прокурору, в законотворчому процесі під час вдосконалення норм кримінально-процесуального закону, в навчальному процесі під час викладання курсу кримінально-процесуального права, а також у практичній діяльності органів досудового слідства, прокурорів і суддів. Результати дисертаційного дослідження також можуть бути використані під час підготовки відповідних постанов Пленуму Верховного Суду України.

Апробація результатів дисертації. Дисертація підготовлена на кафедрі кримінального процесу і криміналістики юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, представлена і обговорена на засіданні кафедри, схвалена нею і рекомендована до захисту.

Окремі положення дисертації оприлюднені у вигляді виступів і доповідей на науково-практичних конференціях: ІІ Міжнародна науково-практична конференція студентів та аспірантів “Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку”, (м. Луцьк, 2006р.); Міжнародна наукова конференція молодих учених “П'яті осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2006р.); Міжнародна науково-практична конференція “Другі Прибузькі юридичні читання” (м. Миколаїв, 2006р.); ХІІІ регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2007р.); XIV Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов» (м. Москва, 2007р.); Міжнародна наукова конференція молодих учених “Шості осінні юридичні читання” (м. Хмельницький, 2007р.); ХІV регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2008 р.); XV Міжнародна конференція студентів, аспірантів і молодих вчених «Ломоносов» (м. Москва, 2008р.); ХV регіональна науково-практична конференція “Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні” (м. Львів, 2009р.); І Міжнародна наукова конференція студентів і аспірантів «Current issues of the development of law in the time of the Chech presidency of the EU» (м. Оломоуц, Чеська Республіка, 2009 рік)».

Публікації. За темою дисертації опубліковано 15 публікацій, з них 5 статей у збірниках, віднесених до переліку наукових фахових видань ВАК України та тези 10 конференцій.

Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів (поділених на 9 підрозділів), висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи складає 220 сторінок, з них основного тексту - 189 сторінок, додатки (5) - 9 сторінок, список використаних джерел (186 найменуваннь) - 22 сторінки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкриваються сутність і сучасний стан вивчення наукової проблеми, обраної автором для дослідження, обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначаються мета, завдання, об'єкт і предмет дослідження, його методологічна й теоретична основи, формулюються положення, які характеризують наукову новизну роботи, теоретичне та практичне значення зроблених висновків, апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Правова природа та значення інституту повернення кримінальної справи прокурору» складається з трьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. «Поняття і завдання інституту повернення кримінальної справи прокуророві зі стадії попереднього розгляду справи суддею» присвячений дослідженню правової природи даного інституту, визначенню його поняття, завдань, які стоять перед цим інститутом. З метою найбільш повного з'ясування сутності та правової природи досліджуваного інституту автор розглядає його реалізацію у чотирьох формах: 1) повернення судом кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду з підстав, які передбачені ст. 249¹ КПК України; 2) повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру; 3) повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру; 4) повернення кримінальної справи прокурору у разі невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності. На підставі аналізу мети, завдань та форм реалізації досліджуваного інституту дається наступне визначення цього інституту: під інститутом повернення кримінальної справи прокурору, слід розуміти сукупність кримінально-процесуальних норм, які регулюють кримінально-процесуальні відносини між судом та прокурором, що виникають внаслідок виявлення судом під час попереднього розгляду кримінальної справи істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону, а також процесуальну діяльність прокурора, спрямовану на усунення виявлених судом порушень та повторне направлення справи до суду.

У підрозділі 1.2. «Реалізація положень інституту повернення кримінальної справи прокурору в законодавстві інших держав» досліджується сутність, специфіка, підстави та порядок повернення кримінальної справи прокурору в законодавстві інших держав.

За результатами проведеного порівняльного дослідження кримінально-процесуального законодавства Російської Федерації, Казахстану, Киргизстану, Молдови, Азербайджану, Естонії, Польщі, Австрії, Німеччини, Македонії, США, Великобританії, автор приходить до висновку, що інститут повернення кримінальної справи прокурору, який існує в законодавстві багатьох держав, містить додаткові гарантії забезпечення охорони прав та законних інтересів учасників кримінального процесу, забезпечує неухильне дотримання вимог кримінально-процесуальної форми при вчиненні процесуальних дій особами, які здійснюють процесуальну діяльність на досудових стадіях кримінального процесу, а також є дієвою формою судового контролю за дотриманням процесуального законодавства.

У підрозділі 1.3. «Історичні передумови запровадження інституту повернення кримінальної справи прокурору у сучасне українське законодавство» досліджується історія розвитку інституту повернення кримінальної справи прокурору на території України. Автором проаналізовано законодавство XIX-XX ст. Російської імперії, Австро-Угорської імперії, Польської республіки, УНР, ЗУНР, УРСР, що діяло на території України у зазначений період. За результатами даного дослідження автор робить висновок, що інститут повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду справи суддею, виокремився як самостійний процесуальний інститут завдяки історичному розвитку форм і способів усунення помилок, допущених прокурором при затвердженні обвинувального висновку і направленні кримінальної справи до суду, і в сучасних умовах повинен слугувати дієвим засобом усунення процесуальних порушень.

Розділ 2 «Підстави повернення кримінальної справи прокурору» складається з чотирьох підрозділів, які логічно об'єднані дослідженням підстав повернення кримінальної справи прокурору, що існують в чинному українському законодавстві, а також обґрунтуванням пропозицій щодо необхідності запровадження нових підстав повернення кримінальної справи прокурору.

У підрозділі 2.1. «Загальна характеристика підстав повернення кримінальної справи прокурору в чинному КПК України» увагу приділено аналізу підстав повернення кримінальної справи прокурору, закріплених в ст.ст. 228-232 КПК України.

Чинний КПК України підставою повернення кримінальної справи прокурору визначає суттєві порушення вимог статей 228 - 232 КПК України. Автор обґрунтовує недоцільність використання терміну «суттєві порушення», який є недоліком законодавчої техніки, і пропонує замість нього використовувати поняття «істотні формальні порушення кримінально-процесуального закону». Під істотними формальними порушеннями кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставою повернення кримінальної справи прокурору, слід розуміти такі обмеження чи позбавлення прав учасників процесу, або порушення встановлених законом вимог до форми та змісту кримінально-процесуальних актів, які не стосуються всебічності та повноти проведеного досудового слідства, і які можуть бути усунені безпосередньо прокурором без проведення слідчих дій.

Проаналізувавши зміст статей 228 - 232 КПК України автор робить висновок, що в них закріплені наступні підстави повернення кримінальної справи прокурору: невідповідність форми і змісту обвинувального висновку вимогам кримінально-процесуального закону або не затвердження його прокурором; явна невідповідність обвинувачення, викладеного у постанові про притягнення як обвинуваченого, тому обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному висновку. Крім цих підстав чинний КПК України прямо передбачає ще одну підставу повернення кримінальної справи прокурору, а саме, невідповідність постанови про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру встановленим процесуальним вимогам.

У підрозділі 2.2. «Невідповідність обвинувального висновку встановленим кримінально-процесуальним законом вимогам, як підстава повернення кримінальної справи прокурору», проведено аналіз порушень, які допускаються при складанні обвинувального висновку, сформовано їх систему, та обґрунтовуються пропозиції щодо вдосконалення норм, які регулюють діяльність правозавстосовчих органів при складанні обвинувального висновку.

У пункті 2.2.1. «Система порушень, які допускаються при складанні обвинувального висновку та можуть бути підставою повернення кримінальної справи прокурору», проведено критичний аналіз точок зору науковців, які розглядали проблему порушень кримінально-процесуального закону при складанні обвинувального висновку. Автор на підставі вивчення прокурорської практики сформулював систему порушень кримінально-процесуального закону, які допускаються при складанні обвинувального висновку та тягнуть за собою повернення кримінальної справи прокурору.

У пункті 2.2.2. «Обвинувальний висновок не підписаний слідчим або не затверджений прокурором, або до нього не додані передбачені законом додатки» автор аналізує зазначену підставу повернення кримінальної справи прокурору і робить висновок, що не затвердження обвинувального висновку прокурором або не підписання слідчим обвинувального висновку або одного з додатків є безумовною підставою повернення кримінальної справи прокурору.

У пункті 2.2.3. «Відсутність або неправильне зазначення в обвинувальному висновку даних про особу обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу» автор робить висновок, що не всі з обставин, які характеризують особу обвинуваченого, можуть бути підставами повернення кримінальної справи прокурору у разі їх відсутності в обвинувальному висновку або в матеріалах кримінальної справи. Крім того, підставами повернення кримінальної справи прокурору слід також вважати, не зазначення або неправильне зазначення даних про особу потерпілого, цивільного позивача та відповідача, законного представника неповнолітнього.

При цьому справа підлягає поверненню прокурору лише в тому випадку, коли в інших матеріалах справи дані, які характеризують особу, викладені повно і правильно, і для встановлення даних щодо цих осіб не потрібно проводити слідчі та процесуальні дії.

Підставою для повернення кримінальної справи прокурору може бути також зазначення в обвинувальному висновку прізвищ та адрес осіб, щодо яких застосовані заходи безпеки.

У пункті 2.2.4. «Явна невідповідність обвинувачення, викладеного у постанові про притягнення особи як обвинуваченого, тому обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному висновку» автор вважає, що явна невідповідність обвинувачення може полягати в наступних конкретних порушеннях: суперечливе викладення фактичних обставин обвинувачення; обвинувачення в обвинувальному висновку не викладено щодо одного з обвинувачених у справі; викладення суті обвинувачення неповно або у невідповідності із змістом постанови про притягнення як обвинуваченого; не зазначення в обвинувальному висновку формулювання обвинувачення; викладення формулювання обвинувачення не повністю або в невідповідності з диспозицією статті кримінального закону, якою передбачений злочин, вчинений обвинуваченим.

У пункті 2.2.5. «Відсутність в обвинувальному висновку даних, які конкретизують розмір та (або) характер заподіяної злочином шкоди», автор вважає, що повернення кримінальної справи прокурору з цієї підстави можливе лише в наступних випадках: ці дані відображені в матеріалах справи, проте в обвинувальному висновку вони відсутні або викладені суперечливо, що не дає можливості встановити дійсний розмір заподіяної злочином майнової шкоди; розмір заподіяної злочином майнової шкоди, яка вказана в постанові про притягнення особи як обвинуваченого істотно відрізняється від розміру, що вказаний в обвинувальному висновку.

У пункті 2.2.6. «Порушення, допущені при викладенні в обвинувальному висновку фактичних обставин злочину (час, місце, спосіб, обстановка), юридичної кваліфікації вчиненого обвинуваченим суспільно-небезпечного діяння, а також невідповідність форми обвинувального висновку встановленим законом процесуальним вимогам» автор робить висновок, що підставою повернення кримінальної справи прокурору будуть наступні обставини: в обвинувальному висновку не вказано, який запобіжний захід застосовано до обвинуваченого; наявні суперечності при викладенні формулювання обвинувачення щодо різних осіб, які вчинили злочин у співучасті; при викладенні доказів немає посилань на відповідні томи та аркуші справи; неповний список осіб, які підлягають виклику в судове засідання; факти неприпустимої натуралізації викладення в обвинувальному висновку обставин вчиненого злочину проти статевої недоторканності особи, що виключає їх публічне оголошення; відсутній переклад обвинувального висновку на рідну мову обвинуваченого або на мову, якою він вільно володіє; недоліки при викладені в обвинувальному висновку формулювання обвинувачення.

У підрозділі 2.3. «Повернення прокурору кримінальної справи, направленої до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру» автор обґрунтовує висновок, що повернення таких справ прокурору буде сприяти більш швидкому розгляду цих кримінальних справ, створить додаткові гарантії охорони і захисту прав неповнолітніх та неосудних або обмежено осудних осіб. При цьому підставами повернення кримінальної справи прокурору, на думку автора можуть бути наступні: невідповідність постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного або медичного характеру встановленим процесуальним законом вимогам, за умови, що ці недоліки можуть бути усуненні шляхом складання нової постанови; не затвердження постанови прокурором або не підписання її слідчим; відсутність списку осіб, які підлягають виклику до суду.

У підрозділі 2.4. «Перспективи вдосконалення підстав повернення кримінальної справи прокурору», який складається з двох пунктів, пропонується розширення підстав повернення кримінальної справи прокурору.

У пункті 2.4.1. «Не вручення прокурором копії обвинувального висновку обвинуваченому, як підстава повернення кримінальної справи прокурору» автор погоджується з поглядами науковців в тому, що обов'язок вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку варто покласти на прокурора, позбавивши цим самим суд виконання обвинувальної функції на стадії попереднього розгляду кримінальної справи суддею. Як підставу повернення кримінальної справи прокурору, автор розглядає факт невиконання прокурором обов'язку щодо вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку.

Вважаємо, що після затвердження обвинувального висновку прокурор негайно, але не пізніше трьох днів, вручає обвинуваченому під розписку копію обвинувального висновку. Якщо обвинувачений відмовився від отримання копії обвинувального висновку, то прокурор своєю постановою направляє справу до суду, з обґрунтуванням причин неможливості вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку.

У пункті 2.4.2. «Повернення кримінальної справи прокурору в процесі розгляду кримінальних справ, які надійшли до суду із постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності» автор зазначає, що хоча така підстава повернення кримінальної справи прокурору прямо не закріплена в чинному КПК України, однак вона зустрічається в правозастосовній практиці, і на думку автора, потребує законодавчого закріплення.

Підставою повернення кримінальної справи в даному випадку будуть порушення вимог кримінально-процесуального закону щодо обґрунтованості вказаної постанови, а саме: не зазначення в ній фактичних обставин вчиненого злочину, відсутність посилання на докази, якими підтверджується вчинення обвинуваченим злочину, не вказані правові підстави і умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності, а також не погодження даної постанови прокурором.

Розділ 3 «Процесуальний порядок повернення кримінальної справи прокурору» складається з двох підрозділів, які логічно об'єднані дослідженням спірних питань, що виникають в діяльності органів прокуратури та суду при поверненні кримінальної справи прокурору, а також пошуку можливих шляхів їх вирішення.

У підрозділі 3.1. «Процесуальний порядок дій суду, при вирішенні питання про повернення кримінальної справи прокурору» звертається увага на проблеми, що виникають в діяльності судів під час повернення кримінальної справи прокурору.

Одним з основних недоліків при запровадженні даного інституту, на думку автора, є відсутність законодавчо визначеного строку, впродовж якого прокурор зобов'язаний виправити недоліки, виявлені судом і повторно направити справу до суду. Це дає можливість прокурору, крім усунення недоліків виявлених судом, також вживати заходи для збирання додаткових доказів, проведення слідчих дій, прийняття рішення про закриття кримінальної справи. Враховуючи досвід зарубіжних країн, автор пропонує законодавчо закріпити норму згідно якої суддя, повертаючи справу прокурору, зобов'язує його в строк до 7 діб усунути виявлені недоліки і повторно направити справу до суду.

Автор зазначає, що досить часто помилки судів при винесенні постанов про направлення справи прокурору полягають у недостатній вмотивованості вказаних постанов. І хоча в ст. 249¹ КПК України прямо не вказано, що постанова про повернення справи прокурору повинна бути мотивованою, все ж таки, вважаємо, що суддя повинен обґрунтовувати наявність істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону у своїй постанові.

У підрозділі 3.2. «Процесуальний порядок усунення прокурором недоліків, виявлених судом» вказується, що отримавши із суду кримінальну справу з виявленими недоліками, прокурор повинен вчинити певні процесуальні дії щодо їх усунення, однак законодавець не встановлює, в якому саме порядку слід діяти прокурору, а також чи зобов'язаний він особисто усувати виявлені недоліки.

Постанова суду про повернення справи прокурору є процесуальною підставою для проведення у кримінальній справі необхідних процесуальних дій, визначаючи їх межі лише вказівкою на конкретні порушення закону, які перешкоджають суду призначити справу до судового розгляду.

Після усунення виявлених судом недоліків, прокурор зобов'язаний повторно направити справу до суду стосовно того ж самого обвинуваченого (обвинувачених) та за тим же самим обвинуваченням для розгляду її по суті.

У випадку порушення прокурором строків усунення недоліків суд, керуючись ст. 23² КПК України, може винести окрему ухвалу до вищестоящого прокурора, з метою вжиття останнім заходів дисциплінарного впливу до прокурора, який не направив справу до суду у визначений ним строк.

У Розділі 4 «Організація діяльності прокурора з перевірки кримінальної справи, яка надійшла до нього від органів досудового розслідування, як передумова зменшення кількості справ повернутих судом прокурору» дисертант вважає, що при перевірці кримінальних справ не слід підходити до цього формально, оскільки невиявлені прокурором порушення закону будуть згодом встановлені на судових стадіях, і це призведе до повернення кримінальної справи прокурору або направлення її на додаткове розслідування, а отже, до порушення прав учасників процесу та затягування розгляду справи по суті.

Перевірку кримінальної справи варто починати із початку: з постанови про порушення кримінальної справи із наступним поступовим розглядом всіх її матеріалів. Лише після цього прокурору варто вивчити підсумковий процесуальний документ слідчого - обвинувальний висновок.

Перевіряючи кримінальну справу, яка надійшла з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурору необхідно враховувати можливість складання постанови про застосування примусових заходів медичного характеру стосовно обмежено осудних осіб. У такому випадку прокурору варто враховувати положення ст. 20 КК України, згідно з якою особа, визнана обмежено осудною, підлягає кримінальній відповідальності, і, відповідно, прокурору потрібно самостійно скласти обвинувальний висновок у такій справі або доручити складання слідчому, який направив прокурору справу із постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Перевіряючи кримінальну справу, яка надійшла з постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів виховного характеру, прокурор повинен з'ясувати, чи встановлені слідчим всі додаткові обставини, які входять до предмету доказування у справах про злочини вчиненні неповнолітніми.

ВИСНОВКИ

У ході проведеного дослідження було виявлено певні недоліки у правовому регулюванні інституту повернення кримінальної справи прокурору, законодавчу невизначеність підстав повернення кримінальної справи прокурору, процесуального порядку дій суду та прокурора при реалізації норм даного інституту. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розробці науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення інституту повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду справи суддею.

У зв'язку з цим, та з врахуванням зарубіжного досвіду регулювання досліджуваного інституту, його ґенези та останніх здобутків кримінально-процесуальної науки, сформульовані наступні висновки та пропозиції:

1. Інститут повернення кримінальної справи прокурору - це сукупність кримінально-процесуальних норм, які регулюють кримінально-процесуальні відносини між судом та прокурором, що виникають внаслідок виявлення судом під час попереднього розгляду кримінальної справи істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону, а також процесуальну діяльність прокурора, спрямовану на усунення виявлених судом порушень та повторне направлення справи до суду.

2. Можна виділити наступні форми реалізації інституту повернення кримінальної справи прокурору:

повернення судом кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього розгляду з підстав, передбачених ст. 249¹ КПК України;

повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру;

повернення кримінальної справи прокурору у випадку невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

повернення кримінальної справи прокурору у разі невідповідності вимогам закону постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

3. Завданнями суду при вирішенні питання про повернення кримінальної справи прокурору є:

вивчення обвинувального висновку з точки зору його відповідності вимогам ст.ст. 223-224 КПК України;

виявлення фактів порушення прав та законних інтересів учасників процесу на стадії попереднього розгляду справи суддею, які хоча не тягнуть за собою повернення кримінальної справи на додаткове розслідування, проте можуть бути підставою для повернення кримінальної справи прокурору;

перевірка в порядку ст. 419 КПК України відповідності вимогам закону постанови слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до особи примусових заходів медичного характеру;

перевірка в порядку ст. 447 КПК України відповідності вимогам закону постанови слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру;

перевірка відповідності вимогам закону постанови слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Завданнями прокурора, в контексті даного інституту є:

ретельна перевірка прокурором законності та обґрунтованості рішень органів досудового розслідування у кримінальних справах, які надійшли до нього від слідчого;

затвердження підсумкових процесуальних документів досудового розслідування;

оперативне усунення недоліків, виявлених суддею під час попереднього розгляду кримінальної справи, та повторне направлення справи до суду.

4. Метою інституту повернення кримінальної справи прокурору є оперативне процесуальне реагування суду на виявлені істотні формальні порушення кримінально-процесуального закону, допущені прокурором при перевірці кримінальних справ, які надійшли від органів досудового розслідування та оперативне усунення цих порушень прокурором.

5. Підставами для повернення кримінальної справи прокурору є істотні формальні порушення вимог кримінально-процесуального закону. Під істотними формальними порушеннями кримінально-процесуального закону, слід розуміти такі обмеження чи позбавлення прав учасників процесу, або порушення встановлених законом вимог до форми та змісту кримінально-процесуальних актів, які не стосуються всебічності та повноти проведеного досудового слідства, та які можна усунути безпосередньо прокурором без проведення слідчих дій.

6. Можна виділити наступну систему порушень кримінально-процесуального закону, що допускаються на етапі перевірки прокурором кримінальних справ, які надійшли до нього з обвинувальним висновком, та тягнуть за собою повернення кримінальної справи прокурору:

обвинувальний висновок не підписаний слідчим або не затверджений прокурором, або до нього не додані передбачені законом додатки;

в обвинувальному висновку відсутні або неправильно вказані дані про особу обвинуваченого, потерпілого та інших учасників процесу;

явна невідповідність обвинувачення, викладеного у постанові про притягнення особи як обвинуваченого, тому обвинуваченню, яке викладене в обвинувальному висновку;

в обвинувальному висновку відсутні або неправильно вказані дані про характер або розмір заподіяної злочином майнової шкоди;

порушення допущені при викладенні в обвинувальному висновку фактичних обставин злочину (часу, місця, способу вчинення) та юридичної оцінки злочину, що ставиться у вину обвинуваченому, а також невідповідність форми обвинувального висновку встановленим законом вимогам.

7. Законодавець, на думку дисертанта, необґрунтовано використовує у ст. 249¹ КПК України термін «суттєві порушення вимог кримінально-процесуального закону», а тому об'єктом дослідження є встановлення змісту істотних формальних порушень кримінально-процесуального закону, які можуть бути підставою повернення кримінальної справи прокурору.

8. Доцільно доповнити КПК України статтею 249² «Підстави повернення кримінальної справи прокурору» наступного змісту:

„Підставами повернення кримінальної справи прокурору є:

невідповідність обвинувального висновку встановленим кримінально-процесуальним законом вимогам;

не вручення прокурором обвинуваченому копії обвинувального висновку;

невідповідність постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру встановленим кримінально-процесуальним законом, вимогам;

невідповідність постанови про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.”

9. Автором обґрунтовується пропозиція щодо запровадження нової процедури вручення копії обвинувального висновку обвинуваченому, а саме - покласти цей обов'язок на прокурора. Запровадження нової процедури вручення обвинуваченому копії обвинувального висновку виступатиме важливою процесуальною гарантією ефективної реалізації обвинуваченим права на захист, посилить змагальність процесу на стадії попереднього розгляду справи суддею, зніме з суду виконання елементу обвинувальної функції.

10. Автор вважає, що під час складання постанови про повернення кримінальної справи прокурору судам доцільно конкретизувати виявлені ними недоліки для того, щоб прокурор чітко знав, які саме порушення кримінально-процесуального закону потрібно усунути, і щоб в подальшому не виникало підстав для повторного повернення кримінальної справи прокурору.

11. Автор обґрунтовує пропозицію щодо необхідності доповнення ст. 249¹ КПК України частиною третьою наступного змісту: “Суддя, повертаючи справу прокурору, зобов'язує його в строк до 7 діб усунути виявлені порушення закону і повторно направити кримінальну справу до суду”.

12. Строк усунення порушень повинен обчислюватись з моменту отримання справи прокурором, який в його межах зобов'язаний усунути виявлені порушення закону.

13. Перевіряючи кримінальну справу, прокурорам доцільно ретельно і повно перевіряти законність та обґрунтованість процесуальних рішень, оскільки не виявлені на цьому етапі прокурором порушення будуть згодом встановлені на судових стадіях, і це призведе або до повернення кримінальної справи прокурору, або на додаткове розслідування, а отже до затягування судового розгляду справи, порушення права обвинуваченого на швидкий судовий розгляд та права потерпілого на швидке відшкодування шкоди заподіяної злочином, а також прав та законних інтересів інших учасників процесу.

На підставі проведеного дослідження сформульовані пропозиції, спрямовані на удосконалення кримінально-процесуального законодавства України в частині підстав, умов та порядку повернення кримінальної справи прокурору, зокрема, запропонована нова редакція статтей 249¹, 419, 229 КПК України, а також обґрунтована пропозиція про доповнення КПК України статтею 249².

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Луцик В. В. Порушення кримінально-процесуальної форми при складанні обвинувального висновку, як підстава повернення кримінальної справи прокурору / В. В. Луцик // Університетські наукові записки. - 2008. - №1(25). - С. 242 - 249.

2. Луцик В. В. Недоліки допущені при складанні обвинувального висновку, як підстава для повернення справи прокурору / В. В. Луцик // Підприємництво, господарство, право. - 2008. - №2(146). - С. 141 - 145.

3. Луцик В. В. Підстави повернення кримінальної справи прокурору за чинним КПК України: проблемні питання / В. В. Луцик // Університетські наукові записки. - 2007. - №4(24). - С. 393 - 398.

4. Луцик В. В. Процесуальний порядок дій суду при поверненні справи прокурору / В. В. Луцик // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2008. - № 47. - С. 245 - 251.

5. Луцик В. В. Поняття, форми та завдання інституту повернення кримінальної справи прокурору / В. В. Луцик // Підприємництво, господарство, право. - 2009. - №8(164). - С. 24 - 27.

6. Луцик В. В. Право на апеляційне оскарження постанови про повернення кримінальної справи прокурору / В. В. Луцик // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез наук. доп. ІІ Між нар. наук. - практ. конф. студ. та аспірантів (17-18 березня 2006р.). - Луцьк, 2006. - С.348-349.

7. Луцик В. В. Повернення кримінальної справи на додаткове розслідування та прокурору на стадії попереднього розгляду справи судом / В.В. Луцик // Молодь у юридичній науці: Збірник тез Міжнародної наукової конференції молодих учених “П'яті осінні юридичні читання” (27-28 жовтня 2006 року, м. Хмельницький) : У 5-ти частинах: Частина п'ята : “Кримінальне право. Кримінологія. Кримінально-виконавче право. Кримінальний процес. Криміналістика. Судова експертиза” Підтом 1. - Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. - С.132-134.

8. Луцик В. В. Реалізація інституту повернення кримінальної справи прокурору в кримінальному процесі Російської Федерації та України / В. В. Луцик // Право ХХІ століття: становлення та перспективи розвитку: Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції “Другі Прибузькі юридичні читання”/ Під ред. В. І. Терентьєва, О. В. Козаченка. - Миколаїв, 2006. - С.394 - 396.

9. Луцик В. Реалізація інституту повернення кримінальної справи прокурору в законодавстві зарубіжних країн / В. Луцик // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні : Матеріали ХІІІ регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2007р. - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2007. - С. 604 - 606.

10. Луцык В. Основания возвращения уголовного дела прокурору в уголовном процессе Украины: проблемные вопросы / В. Луцык // Материалы докладов XIV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И. А. Алешковский, П. Н. Костылев. [Электронный ресурс] - М.: Издательский центр Факультета журналистики МГУ им. М. В. Ломоносова, 2007. ISBN 5-7776-0079-4. - 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. Ї Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader.

11. Луцик В. В. Не вручення прокурором обвинувального висновку обвинуваченому, як підстава повернення кримінальної справи прокурору / В. В. Луцик // Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції “Шості осінні юридичні читання” (26-27 жовтня 2007 року, м. Хмельницький): У 3-х частинах. - Частина третя. - Хмельницький : Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2007. - С. 221 - 223.

12. Луцик В. В. Повернення кримінальної справи прокурору під час розгляду справ про застосування примусових заходів медичного та виховного характеру / В. В. Луцик // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІV регіональної науково-практичної конференції. 8-9 лютого 2008р. - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2008. - С. 348 - 350.

13. Луцык В. Некоторые вопросы сроков устранения прокурором недостатков обвинительного заключения в уголовном процессе Украины / В. Луцык // Материалы докладов XV Международной конференции студентов, аспирантов и молодых ученых «Ломоносов» / Отв. ред. И. А. Алешковский, П. Н. Костылев, А. И. Андреев. [Электронный ресурс] -- М.: Издательство МГУ; СП МЫСЛЬ, 2008. ISBN 978-5-91579-003-1 -- 1 электрон. опт. диск (CD-ROM); 12 см. - Систем. требования: ПК с процессором 486 +; Windows 95; дисковод CD-ROM; Adobe Acrobat Reader. [Адрес ресурса в сети интернет: http://www.lomonosov-msu.ru/2008/.]

14. Луцик В. В. Ґенеза інституту повернення кримінальної справи прокурору / В. В. Луцик // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХV регіональної науково-практичної конференції. 4-5 лютого 2009р. - Львів : Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - С. 375 - 376.

15. Lutsyk V. Returning of the criminal case from juditial stage to prejudicial in the context of European standards / V. Lutsyk // The 1^st International Scientific conference on the topic «Current issues of the development of law in the time of the Chech presidency of the EU». - Officials: Palacky University in Olomouc, faculty of law, 2009. - P. 33-34.

АНОТАЦІЇ

Луцик В.В. Повернення кримінальної справи прокурору зі стадії попереднього судового розгляду. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

...