Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право;

муніципальне право

УДК 342.42

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ УЧАСТІ ГРОМАДЯН

УКРАЇНИ У МАСОВИХ ПУБЛІЧНИХ ЗАХОДАХ

Лемішко Юрій Миколайович

Харків 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі конституційного права України Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор Колісник Віктор Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри конституційного права України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Георгіца Аурел Зиновійович, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, завідувач кафедри міжнародного права і порівняльного правознавства;

кандидат юридичних наук, доцент Коломієць Юрій Миколайович, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри конституційного та міжнародного права.

Захист відбудеться 01 жовтня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77).

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70).

Автореферат розісланий 31 серпня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиВ. П. Колісник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

громадянин мітинг демонстрація

Актуальність теми дослідження. Право громадян на проведення мирних зборів, мітингів, походів і демонстрацій як прояв громадянської активності має своїм підґрунтям природне прагнення людей до об'єднання, до спільного обговорення та вирішення важливих питань суспільного значення. На сучасному етапі розвитку громадянського суспільства та правової держави колективні політичні права, й передусім право на проведення масових публічних заходів, набули нового змісту і поступово перетворилися, з одного боку, на дієву форму участі населення у публічній сфері життя соціуму, а з другого - стали однією з головних форм контролю громадянського суспільства за діяльністю держави, важливим засобом впливу громадян та соціальних спільнот на перебіг різноманітних суспільних процесів. З ухваленням Конституції України суттєво змінився порядок проведення масових публічних заходів (з так званого “дозвільного” на значно демократичніший - “сповіщальний” (“повідомний”) порядок), внаслідок чого істотно зросли як загальна громадянська, так і масова політична активність.

Конституційне право громадян на участь у масових публічних заходах та окремі аспекти його реалізації досліджувалися у роботах О. В. Васьковської, В. В. Гостева, В. В. Долежана, О. І. Кононенка, М. І. Логвиненка, В. Г. Поліщука, О. О. Чуб та деяких інших вітчизняних науковців. В Росії це право досліджували Д. А. Балтага, Ю. А. Дмитрієв, Є. І. Ковєшніков, С. І. Колосов, Д. А. Левчик, І. С. Полянська, О. В. Сивопляс.

Разом з тим сутність, юридична природа та особливості права громадян на участь у масових публічних заходах все ще повністю не з'ясовані, а процедура їх організації та проведення, права та обов'язки їх учасників, а також повноваження органів державної влади й місцевого самоврядування, які беруть участь у вирішенні питань, пов'язаних з проведенням цих заходів, все ще законодавчо не визначені. До того ж поза увагою як вітчизняних, так і зарубіжних науковців залишилися

важливі й складні питання, пов'язані з реалізацією громадянами права збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації. Це, зокрема, питання про головний зміст, предмет і суб'єкти масових публічних заходів, специфіку цього права та механізм його реалізації. Потребує з'ясування й питання про те, чи поширюються вимоги ст. 39 Конституції України на усі прояви політичної активності у вигляді масових публічних заходів, зокрема, й на ті, що проводяться в межах референдарних та виборчих процедур.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до цільової комплексної програми Національної юридичної академії Україні імені Ярослава Мудрого “Права людини і проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства” № 0106u002285.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у встановленні сутності, правової природи, ролі та значення права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, з'ясуванні поняття та структури механізму реалізації права громадян на мирні збори та участь у інших масових публічних заходах, головних ознак та особливостей його структурних елементів.

Для досягнення цієї мети були поставлені такі завдання:

встановити роль і місце права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації в системі основних прав і свобод людини і громадянина;

з'ясувати специфіку та головні ознаки окремих видів масових публічних заходів;

встановити предмет масових публічних заходів і визначити особливості їх суб'єктного складу;

з'ясувати вплив міжнародно-правових стандартів на конституційно-правове закріплення права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації;

розробити поняття та структуру правового механізму реалізації права громадян на мирні збори та участь у інших масових публічних заходах, встановити головні ознаки та особливості його структурних елементів;

встановити роль органів державної влади та органів місцевого самоврядування в правовому механізмі забезпечення права громадян на мирні збори та участь у інших масових публічних заходах;

розробити пропозиції і рекомендації щодо удосконалення конституційно-правового законодавства, що визначає порядок реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що складаються у процесі реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, а також у зв'язку з організацією та проведенням масових публічних заходів.

Предметом дослідження є конституційно-правове регулювання права громадян на участь у масових публічних заходах.

Методологічну основу дослідження становить комплексний підхід до досліджуваних явищ. У процесі роботи автор використовував широкий комплекс загальнонаукових і спеціальних методів дослідження,

зокрема, методи діалектики, абстрагування, аналізу, синтезу тощо. За допомогою діалектичного методу різноманітні аспекти права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації розглядалися у їх розвитку, взаємозв'язку та взаємодії. Аксіологічний метод використовувався для з'ясування ролі та значення права на мирні зібрання в контексті головних цінностей конституціоналізму в цілому та прав і свобод людини зокрема, встановлення їх пріоритетності. Із спеціальних методів дослідження в роботі застосовувалися історично-правовий, порівняльно-правовий, формально-логічний, системно-структурний, структурно-функціональний, статистичний, метод моделювання, прогнозування та інші. Історично-правовий метод використовувався для з'ясування головних етапів становлення та розвитку конституційного закріплення права на мирні збори; системно-структурний - для встановлення ролі і значення права на мирні збори у системі політичних прав громадян; порівняльно-правовий - для встановлення особливостей конституційного закріплення права на мирні збори у різних державах, а також для розробки нової класифікації конституцій; формально-логічний, структурно-функціональний, методи синтезу та абстрагування - для моделювання головних понять і категорій, зокрема, поняття окремих видів масових публічних заходів, механізму реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації та розробки його структури.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у з'ясуванні сутності, правової природи, ролі та значення права громадян на мирні збори та участь у інших масових публічних заходах, розробці поняття та структури механізму реалізації цього права.

На основі проведеного дослідження сформульовано ряд положень, узагальнень та висновків, які виносяться на захист.

Вперше:

– розроблено поняття загального механізму реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації як сукупності взаємопов'язаних між собою чинників політичного, соціального, правового, духовно-культурного, психологічного та фінансово-економічного характеру, спрямованих на задоволення потреб особи та різних соціальних груп у висловленні власної позиції щодо найважливіших питань розвитку суспільства та держави в процесі колективного спілкування та колективного формування шляхом обговорення ставлення до певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення;

- розроблено поняття конституційно-правового механізму організації та проведення масових публічних заходів у двох площинах: у статиці - як система нормативно-правових та інституційно-організаційних елементів, які, у своїй сукупності та взаємодії, забезпечують здійснення громадянами контролю за діяльністю органів публічної влади шляхом формування і висування (проголошення) відповідних вимог в процесі проведення масових публічних заходів, сприяють вияву їх громадсько-політичної активності та публічному висловленню колективного ставлення до певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення, та реалізації інших прав і свобод; у динаміці - як сукупність взаємозалежних, взаємопов'язаних, послідовних та логічно обумовлених періодів (етапів), спрямованих на задоволення потреби бути почутим іншими людьми та органами публічної влади саме в процесі або за результатом колективного обговорення певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення, вияв громадської та політичної активності громадян, накопичення ними досвіду управління та громадсько-політичного спілкування, усвідомлення змісту власних прав та обов'язків, формування навичок чітко та лаконічно формулювати власні вимоги, пов'язані з реалізацією та захистом інших прав громадян;

- обґрунтовано нові критерії класифікації конституцій зарубіжних держав, на підставі яких розроблено їх диференціацію на види залежно від особливостей закріплення права на мирні збори: 1) за способом закріплення права на участь у мирних масових публічних заходах; 2) залежно від закріплення обов'язку ініціаторів (організаторів) повідомляти про проведення масового публічного заходу та встановлення форми такого повідомлення; 3) за критерієм закріплення можливості обмеження мирних зборів та встановленням підстав таких обмежень; 4) в залежності від того, чи здійснена в конституції диференціація масових публічних заходів за місцем їх проведення, тобто у громадських місцях (“просто неба”) та у так званих “закритих” приміщеннях; 5) за рівнем деталізації конституційних норм, присвячених праву громадян збиратися мирно і проводити збори та інші масові публічні заходи; 6) залежно від суб'єктів, за якими визнається право на мирні збори та інші масові публічні заходи (“кожен”, “усі”, “громадяни”);

- визначено перелік питань, які не можуть бути предметом масових публічних заходів (зокрема, заклики: до невиконання або порушення Конституції України та законів України; до заворушень, до незаконного захоплення державної влади; до пропаганди війни, насильства; до вчинення дій, що можуть завдати шкоди інтересам національної безпеки, до повалення конституційного ладу тощо).

Удосконалено:

- визначення поняття права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації як політичного права, за допомогою якого громадяни отримують гарантовану конституцією можливість вільно збиратися на масові публічні заходи з метою спільного обговорення проблемних питань, подій, дій і рішень органів публічної влади, вироблення спільної позиції з цих питань і вільного її проголошення з метою доведення її до широкого загалу та органів публічної влади;

- термінологію, пов'язану з правовим регулюванням права на мирні збори, зокрема, обґрунтована доцільність запровадження і до наукового обігу, і в законодавче регулювання об'єднуючого та узагальнюючого поняття - право на “масові публічні заходи”;

- визначення поняття предмету масових публічних заходів як кола питань (дії, події, рішення, проблеми), що становлять спільний інтерес для їх учасників та мають суспільне (суспільно-політичне) значення, які вільно й відкрито розглядаються (обговорюються) шляхом висловлення солідарності, протесту, заклику, апеляції, вимоги з метою їх вирішення чи привернення до них уваги органів публічної влади та громадськості;

- визначення понять головних видів масових публічних заходів: а) збори громадян - це завчасно підготовлений та організовано проведений у попередньо визначеному місці масовий захід з метою розгляду, обговорення та прийняття рішення з затвердженого його учасниками кола питань, що становить для них спільний інтерес; б) мітинг - це особливий різновид організаційно підготовлених та (або) організовано проведених масових зборів громадян у попередньо визначеному місці просто неба, з використанням засобів наочної агітації, звукопідсилення та інших технічних засобів, з метою публічного висловлення солідарності, протесту, заклику, вимоги, апеляції до конкретних рішень чи дій органів публічної влади, їх посадових осіб, громадських та інших організацій з приводу суспільно-політичних або інших актуальних питань поточного життя, які завершуються, як правило, прийняттям резолюції учасників; в) демонстрація (вуличний похід, вулична хода) - це організований рух групи громадян попередньо визначеним організаторами маршрутом, з використанням засобів наочної агітації чи без них з метою привернення уваги органів публічної влади та широкого загалу до проблем, що становлять спільний інтерес, або з метою вираження громадського протесту; г) похід - це організований тривалий рух громадян за попередньо визначеним організаторами маршрутом, шляхами загального користування, через (повз) населені пункти з метою привернення уваги органів публічної влади та громадськості до суттєвих проблем загальнодержавного, регіонального чи місцевого значення або вираження громадянського протесту.

Набули подальшого розвитку положення:

- про суб'єктний склад конституційно-правових відносин, що виникають в процесі реалізації права на участь у масових публічних заходах (ініціатори; організатори; учасники; органи державної влади загальної компетенції; органи місцевого самоврядування; органи державної виконавчої влади спеціальної компетенції, на які покладається обов'язок забезпечити громадський порядок і безпеку учасників масових заходів й сторонніх осіб, які з різних причин опинилися в місці їх проведення);

- про структуру правового механізму реалізації права громадян на мирні збори та участь у інших масових публічних заходах, запропоновано виокремити два його головні складові елементи: нормативно-правовий та інституційно-організаційний блоки, розроблено їх загальну характеристику.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації як на конституційному рівні, так і на рівні поточного законодавства. Положення дисертації можуть бути використані в процесі узгодження між собою різних законопроектів, присвячених порядку організації та проведення масових публічних заходів.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації доповідалися на наукових конференціях: Сучасні проблеми юридичної науки та практики (Харків, 2007), Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України (Харків, 2007), Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку (Харків, 2007), Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи (Харків, 2008).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладені в трьох статтях у фахових наукових виданнях і чотирьох тезах виступів на конференціях молодих учених.

Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, що включають вісім підрозділів, висновків та бібліографії. Загальний обсяг дисертації - 229 сторінок, з них основного тексту - 206 сторінок. Кількість використаних джерел - 235.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, визначаються зв'язок дисертації з науковими планами та програмами, її мета і завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація, міститься інформація щодо публікацій, структури й обсягу дисертації.

Розділ 1 “Теоретичні основи реалізації права громадян на участь у масових публічних заходах” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Становлення права громадян на участь у масових публічних заходах: історично-правовий аналіз” досліджено процес виникнення, становлення та правового закріплення права особи на участь у масових публічних заходах і в контексті зарубіжного історичного досвіду, і на різних етапах розвитку української державності та суспільства. Наголошується, що найбільшого поширення масові публічні заходи набували в періоди прояву громадського протесту проти дій влади.

Право громадян на масові публічні заходи має глибокі історичні витоки, тривалий період свого осмислення, усвідомлення, визнання й позитивного закріплення в конституційних текстах. На різних історичних етапах розвитку держави і суспільства, в різних державах світу воно набувало різного обсягу, значення й форм зовнішнього прояву. Існували різні механізми його практичного забезпечення. Однак в усі часи воно фактично було одним з головних засобів спільного вираження громадянами свого ставлення до найбільш важливих для суспільства питань, подій та проблем. Вперше ж його нормативне закріплення відбулося в епоху буржуазно-демократичних революцій, що, фактично, й зумовило його роль і значення в системі основних прав і свобод, суттєво вплинуло на його головний зміст.

У підрозділі 1.2. “Конституційне право громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації у системі основних прав і свобод громадян” зазначається, що право на проведення масових публічних заходів є невід'ємною складовою частиною конституційного статусу людини й громадянина у всіх демократичних державах світу. Це одна з форм безпосередньої демократії, яка дозволяє політично-активним громадянам дуже оперативно впливати на перебіг різноманітних процесів в суспільстві й державі, забезпечує можливості фактично постійної участі в політичному житті, безперервної реалізації народом своєї влади.

Обґрунтовано, що право громадян на участь у масових публічних заходах є одним з визначальних в системі політичних прав і свобод громадян України, оскільки воно: а) має суттєву соціально-правову цінність саме по собі, тому що дозволяє кожному громадянину, соціальним спільнотам і політичним об'єднанням вільно і відкрито висловлювати свою громадянську позицію з будь-яких питань суспільного та політичного життя, є дієвим засобом вираження громадянського протесту; б) забезпечує формування та реалізацію масової громадської й політичної активності та змушує владу прислуховуватись до волі народу; в) є одночасно гарантією і складовою конституційно-правового механізму забезпечення громадянських, соціально-економічних, екологічних, культурних прав і свобод людини, сприяє їх ефективній реалізації та захисту; г) є дієвим засобом здійснення громадського контролю за органами публічної влади; ґ) сприяє зростанню й поширенню політичної активності громадян, забезпечує задоволення їх прав і законних інтересів, а отже виступає однією з необхідних передумов формування дієвих інститутів громадянського суспільства; д) сприяє накопиченню досвіду використання форм безпосередньої демократії у повсякденному житті та формуванню й поширенню демократичних традицій; е) сприяє зниженню соціальної напруженості; є) стає одним з головних каналів “зворотного зв'язку” між тими, хто управляє, та тими, ким управляють.

Підрозділ 1.3. “Поняття та види масових публічних заходів” присвячений з'ясуванню головного змісту кожного з видів масових публічних заходів, їх характерних ознак та розробці їх понять.

Збори громадян визначаються як завчасно підготовлений та організовано проведений у попередньо визначеному місці масовий захід з метою розгляду, обговорення та прийняття рішення з затвердженого його учасниками кола питань, що становить для них спільний інтерес; мітинг - як особливий різновид організаційно підготовлених та (або) організовано проведених масових зборів громадян у попередньо визначеному місці просто неба, з використанням засобів наочної агітації, звукопідсилення та інших технічних засобів, з метою публічного висловлення солідарності, протесту, заклику, вимоги, апеляції до конкретних рішень чи дій органів публічної влади, їх посадових осіб, громадських та інших організацій з приводу суспільно-політичних або інших актуальних питань поточного життя, які завершуються, як правило, прийняттям резолюції учасників; демонстрація (вуличний похід, вулична хода) - як організований рух групи громадян попередньо визначеним організаторами маршрутом, з використанням засобів наочної агітації чи без них з метою привернення уваги органів публічної влади та широкого загалу до проблем, що становлять спільний інтерес, або з метою вираження громадського протесту; похід - як організований тривалий рух громадян за попередньо визначеним організаторами маршрутом, шляхами загального користування, через (повз) населені пункти з метою привернення уваги вищих та місцевих органів державної влади, органів місцевого самоврядування, широкого загалу до суттєвих проблем загальнодержавного, регіонального чи місцевого значення чи вираження громадянського протесту.

Виходячи з узагальнення характерних ознак пікету запропоновано його авторське визначення як форми спільного (масового) публічного протесту, яка виражає ставлення його учасників до дій чи рішень органів влади, підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, проводиться біля чи навколо їх будівель шляхом мовчазного стояння (сидіння), у тому числі - через оголошення голодування, з плакатами, гаслами, транспарантами, портретами та іншими формами наочної агітації, в яких зазначається причина пікету і вимоги пікетувальників.

У підрозділі 1.4. “Предмет і суб'єкти масових публічних заходів” проаналізовано особливості їх предмету з урахуванням специфіки окремих видів масових публічних заходів, а також з'ясовано особливості суб'єктного складу правовідносин, що виникають у зв'язку з проведенням таких заходів.

Предметом масових публічних заходів є коло питань з приводу спільного, публічного й вільного розгляду яких, чи з метою привернення уваги до яких організовуються і проводяться відповідні масові заходи, або певні публічні дії, які задовольняють спільні індивідуальні й колективні інтереси їх учасників. На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що предметом масових публічних заходів не можуть бути заклики: до невиконання або порушення Конституції України та законів України; до заворушень, до незаконного захоплення державної влади; до пропаганди війни, насильства; до вчинення дій, що можуть завдати шкоди інтересам національної безпеки, до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, до скоєння діянь, передбачених Кримінальним кодексом України як злочини; до посягання на права і свободи, честь і гідність людини і громадянина, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, до вчинення дій, що можуть завдати шкоди здоров'ю населення. Організатори та учасники масових публічних заходів мають дотримуватися вимог, що випливають із Закону України “Про захист суспільної моралі”.

Усіх суб'єктів масових публічних заходів запропоновано поділяти на такі групи (категорії): а) ініціатори; б) організатори; в) учасники; г) органи державної влади загальної компетенції; ґ) органи місцевого самоврядування; д) органи державної виконавчої влади спеціальної компетенції, на які покладається обов'язок забезпечувати громадський порядок і безпеку учасників масових заходів й сторонніх осіб, які з різних причин опинилися в місці їх проведення. Окремим суб'єктом, права та свободи якого також потребують врахування й забезпечення в процесі проведення масового публічного заходу, можна вважати й осіб, які мешкають безпосередньо поряд з місцем його проведення.

Розділ 2 “Конституційно-правовий механізм організації та проведення масових публічних заходів” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Механізм організації й проведення масових публічних заходів та його складові елементи” запропоновано розглядати механізм реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації в широкому та вузькому (спеціальному або правовому) розумінні. Механізм реалізації права громадян збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації визначається як сукупність взаємопов'язаних між собою чинників політичного, соціального, правового, духовно-культурного, психологічного та фінансово-економічного характеру, спрямованих на задоволення потреб особи та різних соціальних груп у висловленні власної позиції щодо найважливіших питань розвитку суспільства та держави в процесі колективного спілкування (обговорення певних суспільно значущих питань) та колективного формування ставлення до певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення.

Конституційно-правовий механізм організації та проведення масових публічних заходів розглядається у двох площинах: у статиці - як система нормативно-правових та інституційно-організаційних елементів, які, у своїй сукупності та взаємодії, забезпечують здійснення громадянами контролю за діяльністю органів публічної влади шляхом формування і висування (проголошення) відповідних вимог в процесі проведення масових публічних заходів, що сприяють вияву їх громадсько-політичної активності та публічному висловленню колективного ставлення до певних подій, фактів та рішень, які мають суспільне значення, та реалізації інших прав і свобод; у динаміці - як сукупність взаємозалежних, взаємопов'язаних, послідовних та логічно обумовлених періодів (етапів), спрямованих на задоволення потреби бути почутим іншими людьми та органами публічної влади саме в процесі або за результатом колективного обговорення певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення, вияв громадської та політичної активності громадян, накопичення ними досвіду управління та громадсько-політичного спілкування, усвідомлення змісту власних прав та обов'язків, формування навичок чітко та лаконічно формулювати власні вимоги, пов'язані з реалізацією та захистом інших прав.

Підрозділ 2.2. “Порівняльно-правовий аналіз конституційного закріплення механізму реалізації права на проведення масових публічних заходів” присвячений з'ясуванню особливостей правового регулювання порядку проведення масових публічних заходів в конституційних актах зарубіжних держав.

На підставі проведеного аналізу розроблено нову класифікацію конституцій, згідно з якою виокремлюються такі їх види залежно від особливостей закріплення права на мирні збори: 1) за способом закріплення права на участь у мирних масових публічних заходах: а) ті, що прямо не вимагають прийняття поточного законодавства; б) ті, в яких безпосередньо передбачено необхідність ухвалення спеціального закону, що має визначити порядок реалізації цього права (останній різновид у свою чергу може поділятися на два підвиди - ті, що потребують ухвалення звичайного закону; ті, що потребують ухвалення конституційного закону); 2) залежно від закріплення обов'язку ініціаторів (організаторів) повідомляти про проведення масового публічного заходу та встановлення форми такого повідомлення: а) ті, в яких відсутня вимога попереднього повідомлення; б) ті, в яких вимагається попереднє повідомлення; в) ті, які вимагають отримання дозволу відповідних органів влади; 3) за критерієм закріплення можливості обмеження мирних зборів та встановленням підстав таких обмежень конституції поділяються на: а) ті, що не передбачають жодних обмежень права на проведення масових заходів; б) ті, що передбачають обмеження цього права; 4) в залежності від того, чи здійснена в конституції диференціація масових публічних заходів за місцем їх проведення, тобто у громадських місцях (“просто неба”) та у так званих “закритих” приміщеннях, вони поділяються на: а) ті, що передбачають такий поділ; б) ті, що не враховують такий поділ; 5) з урахуванням рівня деталізації конституційних норм, присвячених праву громадян збиратися мирно і проводити збори та інші масові публічні заходи, вони поділяються на чотири види: а) конституції, в яких відсутня навіть мінімальна деталізація; б) конституції, норми яких містять мінімальну деталізацію; в) конституції, що істотно деталізують порядок проведення масових публічних заходів; г) конституції, що містять вимогу подальшої деталізації в законі; 6) залежно від суб'єктів, за якими визнається право на мирні збори та інші масові публічні заходи (“кожен”, “усі”, “громадяни”) конституції можна диференціювати на ті, в яких: а) право на мирні збори та участь у інших масових публічних заходах визнається лише за громадянами держави; б) це право визнається за будь-якою особою (тобто і за громадянами, і за іноземцями і за особами без громадянства).

У підрозділі 2.3. “Нормативний блок конституційно-правового механізму реалізації права на участь у масових публічних заходах в Україні” встановлено особливості нормативно-правового закріплення зазначеного права в Конституції України та поточному українському законодавстві, а також підзаконних нормативно-правових актах (зокрема, у Статуті патрульно-постової служби міліції України).

На підставі проведеного аналізу зроблено висновок, що нормативний блок конституційно-правового механізму забезпечення прав громадян України на проведення масових публічних заходів є розпорошеним, строкатим, різнорівневим, фрагментарним, непослідовним та неузгодженим. Нормативне регулювання порядку організації та проведення масових публічних заходів включає в себе низку неузгоджених між собою законів та підзаконних нормативно-правових актів. Відсутність спеціального, базового закону, присвяченого порядку реалізації права громадян на участь у масових публічних заходах, істотно гальмує прояви політичної активності громадян, перешкоджає формуванню їх політичної та правової культури, негативним чином відбивається на становленні громадянського суспільства та утвердженні демократичних традицій в усіх сферах життєдіяльності.

Брак логічно завершеного, внутрішньо узгодженого, досконалого та добротного законодавчого врегулювання порядку організації та проведення мирних зборів й інших масових публічних заходів звужує можливості громадян не лише щодо здійснення контролю за органами публічної влади, а й щодо реалізації інших суміжних та близьких прав людини, зокрема, права на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, право вільно поширювати інформацію, право на свободу світогляду, право на звернення. Це, в свою чергу, по-перше, ускладнює діяльність органів державної виконавчої влади, правоохоронних органів, судів та органів місцевого самоврядування, повноваження яких або ж взагалі не визначені, або ж окреслені приблизно та нечітко, по-друге, створює передумови для зловживання правом на масові заходи з боку їх організаторів та учасників.

У підрозділі 2.4. “Інституційно-організаційний блок механізму організації та проведення масових публічних заходів” запропоновано визначення інституційно-організаційного блоку зазначеного механізму як сукупності державних та недержавних інституцій, посадових і службових осіб, на яких покладається обов'язок створити належні умови для реалізації громадянами права на мирні зібрання, а також здійснення постійного контролю за їх проведенням та забезпечення правопорядку з метою недопущення порушення прав учасників та інших осіб в процесі здійснення масових публічних заходів. До таких органів та посадовців віднесено: 1) Верховну Раду України; 2) органи державної виконавчої влади, тобто районні та обласні державні адміністрації; 3) правоохоронні органи (передусім органи внутрішніх справ); 4) суди; 5) органи місцевого самоврядування; 6) недержавні (неурядові) організації.

Значної уваги приділено аналізу повноважень органів внутрішніх справ щодо забезпечення громадського порядку під час проведення масових публічних заходів, а також рішень органів місцевого самоврядування, присвячених питанням організації проведення масових публічних заходів.

На підставі проведеного аналізу обґрунтовано, що система органів публічної влади, які покликані сприяти підвищенню політичної активності та забезпечити реалізацію права громадян на участь у масових публічних заходах, не визначена належним чином, а їх функції, завдання, повноваження та порядок взаємодії в процесі проведення мирних зборів та інших масових публічних заходів законодавчо не встановлені. Це ускладнює, а інколи навіть унеможливлює, належне виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними та судовими органами виконання покладених на них функцій щодо забезпечення порядку організації та проведення масових публічних заходів, дотримання громадського порядку та гарантування безпеки громадян під час проведення таких заходів.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягало у встановленні сутності, правової природи, ролі та значення права громадян на участь у масових публічних заходах, з'ясуванні поняття та структури механізму реалізації цього права, головних ознак та особливостей його структурних елементів. За результатами проведеного дослідження зроблено такі висновки:

1. Доцільно ввести і до наукового обігу, і в законодавче регулювання об'єднуюче поняття - “масові публічні заходи”, оскільки воно на відміну від інших об'єднуючих (узагальнюючих) словосполучень (таких як “масові заходи”, “масові акції”, “мирні збори”, “мирні зібрання”), більш точно відбиває зміст, сутність та спрямованість усіх передбачених Основним Законом України масових заходів, акцентує увагу саме на наявності публічного інтересу в процесі їх організації та проведення.

2. Усі форми масової публічної політичної активності громадян поєднує одна предметна сутність - спільне відкрите формування та (або) вираження ставлення, протесту їх учасників до подій, рішень чи дій органів публічної влади, інших суб'єктів суспільних відносин. Предметом масових публічних заходів політичного спрямування можуть бути будь-які питання, окрім тих, які прямо заборонені Конституцією та Законами України.

3. Право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації - це політичне право, за допомогою якого громадяни отримують гарантовану конституцією можливість вільно збиратися на певні масові заходи з метою спільного обговорення тих чи інших проблемних питань, подій, дій і рішень органів влади, вироблення спільної позиції з цих питань і вільного її проголошення з метою доведення її до широкого загалу, і, насамперед, - до органів публічної влади. Через це колективне політичне право висловлюється громадська позиція чи громадянський протест різноманітних соціальних груп, політичних об'єднань та інших спільнот, кожного свідомого громадянина, формується та проявляється громадська й політична активність, здійснюється громадський контроль за державною владою та органами місцевого самоврядування, реалізуються та захищаються інші права і свободи громадян.

4. З метою приведення Конституції України у відповідність до міжнародних стандартів, необхідно редакційно змінити ч. 1 статті 39 Основного Закону України, вклавши її таким чином: “Кожен має право на свободу мирних зборів, мітингів, походів, демонстрацій, про час і місце проведення яких організатори завчасно сповіщають органи місцевого самоврядування. Право на пікетування гарантується”.

5. Конституційно-правовий механізм організації та проведення масових публічних заходів складається з двох блоків (нормативно-правового та інституційно-організаційного) і визначається як система нормативно-правових та інституційно-організаційних елементів, які, у своїй сукупності та взаємодії, забезпечують здійснення громадянами контролю за діяльністю органів публічної влади шляхом формування і висування (проголошення) відповідних вимог в процесі проведення масових публічних заходів, сприяє вияву їх громадсько-політичної активності та публічному висловленню колективного ставлення до певних подій, фактів та рішень, що мають суспільне значення, та реалізації інших прав і свобод.

6. Нормативний блок конституційно-правового механізму забезпечення прав громадян України на проведення масових публічних заходів є розпорошеним, строкатим, різнорівневим, фрагментарним, непослідовним та неузгодженим. Неналежний рівень нормативно-правового регулювання, по-перше, ускладнює діяльність органів державної виконавчої влади, правоохоронних органів, судів та органів місцевого самоврядування, повноваження яких або ж взагалі не визначені, або ж окреслені приблизно та нечітко. Це створює передумови для можливостей зловживання правом на масові заходи з боку їх організаторів та учасників, та відкриває прямий шлях до зловживань з боку посадовців, що може призвести до суттєвих обмежень в реалізації права громадян на масові публічні заходи.

7. Систему органів публічної влади, які покликані забезпечити реалізацію права громадян на участь у масових публічних заходах, належним чином не визначено, а їх функції, завдання, повноваження та порядок взаємодії в процесі проведення мирних зборів та інших масових

публічних заходів законодавчо не встановлені. Це ускладнює, а інколи навіть унеможливлює, належне виконання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, правоохоронними та судовими органами виконання ними покладених на них функції щодо забезпечення порядку організації та проведення масових публічних заходів, дотримання громадського порядку та гарантування безпеки громадян під час проведення таких заходів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Лемішко Ю. М. Конституційно-правовий механізм проведення масових публічних заходів та проблеми його удосконалення / Ю. М. Лемішко // Проблеми законності: респ. міжвідом. наук. зб. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - Вип. 88. - С. 44 - 52.

2. Лемішко Ю. М. Конституційне право громадян на участь у масових публічних заходах в контексті історично-правового аналізу / Ю. М. Лемішко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ.- Х., 2007 - Вип. 39. - С. 264 - 267.

3. Лемішко Ю. М. Загальні збори громадян за місцем проживання як прояв масової політичної активності на місцевому рівні / Ю. М. Лемішко // Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. наук. праць. - Х.: Право, 2008. - Вип. 16. - С. 65 - 72.

4. Лемішко Ю. М. Проблеми реалізації права громадян на участь у масових публічних заходах / Ю. М. Лемішко // Сучасні проблеми юридичної науки та практики: тези доповідей та наукових повідомлень всеукраїнської науково-практичної конференції молодих учених та здобувачів / За заг. ред. проф. М. І. Панова. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007. - С. 9 - 11.

5. Лемішко Ю. М. Масові публічні заходи як реакція на глобалізаційні процеси / Ю. М. Лемішко // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України. Збірник тез (за матеріалами ХІХ Харківських політологічних читань). - Х.: НЮАУ ім.. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2007. - С. 117 - 119.

6. Лемішко Ю. М. Правова культура громадян, які беруть участь у масових публічних заходах / Ю. М. Лемішко // Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку: матеріали міжнародної наукової конференції 12 жовтня 2007 р. - Х.: Право, 2007. - С.169 - 170.

7. Лемішко Ю. М. Масові публічні заходи як віддзеркалення політико-правової культури // Політична культура суспільства: джерела, впливи, стереотипи. Збірник статей і тез (за матеріалами Всеукраїнської науково-теоретичної конференції - ХХ Харківські політологічні читання). - Харків: НЮАУ, НДІДБМС, 2008. - С. 194 - 196.

АНОТАЦІЯ

Лемішко Ю. М. Конституційно-правові основи участі громадян України у масових публічних заходах. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.02 - конституційне право; муніципальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню правового регулювання права громадян України на участь у масових публічних заходах політичного спрямування. У роботі проаналізовано сутність й правову природу права громадян на участь у масових публічних заходах, його роль і місце в системі конституційних прав і свобод людини і громадянина. Здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо удосконалення конституційно-правового регулювання права на участь у масових публічних заходах як одного з визначальних елементів побудови в Україні демократичної, правової держави. Запропоновано авторське визначення конституційно-правового механізму організації та проведення масових публічних заходів, досліджено його складові елементи, проаналізовано предмет та суб'єктний склад масових публічних заходів.

Ключові слова: політичні права, масові публічні заходи, право на участь у масових публічних заходах, мирні збори, мітинги, походи, демонстрації, конституційно-правовий механізм проведення масових публічних заходів.

АННОТАЦИЯ

Лемешко Ю. Н. Конституционно-правовые основы участия граждан Украины в массовых публичных мероприятиях. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.02 - конституционное право; муниципальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правового регулирования права граждан Украины на участие в массовых публичных мероприятиях. В работе проанализирована история становления и развития конституционно-правового регулирования права граждан на участия в мирных манифестациях, проанализированы его сущность, правовая природа, роль и место в системе конституционных прав и свобод человека и гражданина. Автором обосновано, что право граждан Украины на участие в массовых публичных мероприятиях является одним из определяющих в системе политических прав и свобод граждан Украины. В диссертации осуществлено теоретическое обобщение и предложено новое решение научной задачи по усовершенствованию конституционно-правового регулирования права граждан на участие у массовых публичных мероприятиях как одного из определяющих элементов построения в Украине демократического, правового государства.

Автором усовершенствовано определение понятия права граждан собираться мирно, без оружия и проводить собрания, митинги, походы и демонстрации как политического права, с помощью которого граждане получают гарантированную конституцией возможность свободно собираться на массовые публичные мероприятия с целью совместного обсуждения проблемных вопросов, событий, действий и решений органов публичной власти, выработки общей позиции по этим вопросам и свободного ее провозглашения с целью информирования общественности и органов публичной власти. Также усовершенствовано определение понятий основных видов массовых публичных мероприятий.

В работе дано авторское определение конституционно-правового механизма организации и проведения массовых публичных мероприятий, который рассматривается как в статике, так и в динамике. В статике - это система нормативно-правовых и институционно-организационных элементов, которые, в своей совокупности и взаимодействии, обеспечивают осуществление гражданами контроля за деятельностью органов публичной власти путем формирования и выдвижения (провозглашения) соответствующих требований в процессе проведения массовых публичных мероприятий, содействуют проявлению их общественно-политической активности и публичному выражению коллективного отношения к определенным событиям, фактам и решениям, которые имеют общественное значение, и реализации других прав и свобод. В динамике - это совокупность взаимозависимых, взаимосвязанных, последовательных и логически обусловленных периодов (этапов), направленных на удовлетворение потребности быть услышанным другими людьми и органами публичной власти именно в процессе или в результате коллективного обсуждения определенных событий, фактов и решений, которые имеют общественное значение, проявление общественной и политической активности граждан, накопление ими опыта управления и общественно-политического общения, осознание содержания собственных прав и обязанностей, формирование навыков четко и лаконично формулировать собственные требования, связанные с реализацией и защитой других прав. Автором разработаны нормативный и институционально-организационный блоки конституционно-правового механизма организации и проведения массовых публичных мероприятий, проанализирован их структурные элементы.

В диссертации проанализированы предмет и субъектный состав массовых публичных мероприятий, определен перечень вопросов, которые не могут быть предметом массовых публичных мероприятий (в частности, призывы: к невыполнению или нарушению Конституции Украины и законов Украины; к незаконному захвату государственной власти; к пропаганде войны, насилия; к совершению действий, которые могут нанести ущерб интересам национальной безопасности, к свержению конституционного строя и т. п.). Обоснованы новые критерии классификации конституций зарубежных государств, в соответствии с которыми разработана их дифференциация на виды в зависимости от особенностей закрепления права на мирные собрания.

Ключевые слова: политические права, право на участие в массовых публичных мероприятиях, мирные собрания, митинги, демонстрации, уличные походы.

ANNOTATION

Lemishko J.M. Constitutional Legal bases of the Ukrainian citizens participation in mass public actions. - Manuscript.

Dissertation for scientific degree of Candidate of Legal Sciense peciality 12.00.02 - a constitutional law, municipal law. -National Law Academy named after Y. Mudry of Ukraine, Kharkiv, 2009.

The dissertation is devoted to the complex research of the citizens right legal regulation in Ukraine on participation in mass public actions of a political orientation. In work it is analysed essence and the legal nature of the citizens right on participation in mass public actions, their role and a place in system of constitutional laws and freedoms of the person and the citizens. Theoretical generalisation is carried out and the new decision of a scientific problem on improvement of constitutional law regulation of the right to participation in mass public actions as one of defining elements of construction in Ukraine a lawful democratic state is offered. Author's definition of a constitutional law mechanism of the organisation and carrying out of mass public actions is offered, its components are investigated, the subject and subject's structure of mass public actions is analysed.

Keywords: the political rights, mass public actions, the right to participation in mass public actions, peace meeting, meetings, campaigns, demonstrations, a constitutional law mechanism of conducting of mass public actions.

Размещено на Allbest.ru