Господарсько-правове забезпечення функціонування ринку фінансових послуг в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 346.009.6 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Господарсько-правове забезпечення функціонування ринку фінансових послуг в Україні

12.00.04 - господарське право;

господарсько-процесуальне право

Масляєва Катерина Василівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник:

кандидат юридичних наук, доцент Бойчук Роман Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри господарського права

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, старший науковий співробітник Замойський Ігор Євгенович, Донецький університет економіки та права, завідувач кафедри господарського права і процесу;

кандидат юридичних наук, доцент Шуміло Інеса Анатоліївна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри аграрного права.

Захист відбудеться 23 квітня 2009 року о 09.30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.64.086.04 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 19 березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В. П. Колісник

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Побудова економіки ринкового типу та реформування соціальної сфери України відбуваються в умовах гострої нестачі інвестиційних ресурсів, важливим джерелом яких може виступати ринок фінансових послуг (РФП). Однак стан вітчизняного РФП сьогодні характеризується неоднаковим рівнем розвитку його ключових сегментів, нерозвиненістю матеріальної бази, високим ступенем ризикованості фінансових операцій, низькими інвестиційними якостями вітчизняних цінних паперів, достатньо великою часткою спекулятивного обігу, агресивною конкуренцією за відсутності традицій ділової етики тощо.

Основні причини такої ситуації полягають у недосконалості чинного законодавства й існуючого механізму державного регулювання сфери фінансових послуг. Суттєвими недоліками є неузгодженість норм загального та спеціального законодавства, відсутність комплексних законодавчих актів щодо діяльності окремих фінансових посередників, слабка координація дій між державними регуляторами й відсутність довгострокової стратегії розвитку РФП України. Крім того, у вітчизняній правовій науці відсутні комплексні дослідження господарсько-правового забезпечення сфери надання фінансових послуг як єдиного організованого ринку.

На думку дисертанта, розкриття обраної тематики дисертаційного дослідження сприятиме забезпеченню ефективності функціонування РФП України, поліпшенню механізму його державного регулювання та наближенню вітчизняного законодавства до відповідних правових стандартів Європейського Союзу (ЄС).

Науково-теоретичною базою для проведення дослідження стали праці провідних вітчизняних та зарубіжних правознавців й економістів: М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, І.А. Безклубого, В.В Бєляєва, С.Л. Брю, О.М. Вінник, В.В. Вітрянського, Л.К. Воронової, У. Едвардеса, Л.Г. Єфімової, І.Є. Замойського, Ю.В. Іларіонова, В.Я. Іохіна, А.І. Камінки, О.Г. Каратуєва, Дж. Кейнса, Н.І. Клейн, В.М. Козирєва, Ф. Котлера, С.Ю. Кравцової, Н.С. Кузнєцової, О.П. Лебедєва, Л.А. Лунца, З.В. Макарчука, К.Р. Макконнелла, В. Марчинського, Ю.В. Мици, І.Р. Назарчука, О.М. Олейник, О. Онуфрієнка, О.П. Орлюк, Н.О. Саніахметової, Н.Г. Семилютіної, В.М. Суторміної, К.А. Флейшиць, В.П. Ходаківської, В.С. Щербини, І.А. Шуміло, В.Л. Яроцького та ін.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження обрано згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках комплексної цільової програми «Удосконалення правового механізму державного впливу на ринкові відносини (публічно-правові та приватноправові аспекти)» (номер державної реєстрації - 0186.0.070869). Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, протокол № 5 від 17 грудня 2004 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення сутності та специфіки правового регулювання РФП України на основі проведення комплексного аналізу господарсько-правового забезпечення вітчизняної сфери фінансових послуг, її структурних елементів, механізму державного регулювання, адекватності відповідним європейським стандартам та розроблення пропозицій з удосконалення чинного законодавства України про РФП. Відповідно до зазначеної мети були поставлені та вирішені основні завдання дисертаційного дослідження:

1) з'ясувати особливості правового змісту РФП, його структуру, роль і функції в сучасних умовах розвитку економіки України й запропонувати авторське визначення цієї категорії;

2) виявити специфічні риси фінансової послуги, на підставі чого вдосконалити її легальне визначення та розробити класифікацію фінансових послуг, передбачених чинним законодавством;

3) встановити деякі особливості правового статусу окремих професійних суб'єктів вітчизняного РФП і розробити конкретні рекомендації з удосконалення механізму правового регулювання їхньої діяльності;

4) розробити комплекс критеріїв ефективності фінансового інструмента на основі аналізу його специфічних рис і вдосконалити законодавче визначення терміна «фінансовий інструмент»;

5) виявити основні напрями державного регулювання РФП за законодавством України;

6) з'ясувати ефективність застосування деяких видів засобів державного впливу на сферу фінансових послуг;

7) виявити загальні та відмінні риси господарської компетенції НБУ, ДКЦПФР та ДКРФП на підставі порівняльно-правового аналізу;

8) встановити предмет наближення вітчизняного законодавства у сфері фінансових послуг до законодавства ЄС;

9) виробити рекомендації з удосконалення чинного законодавства України у сфері фінансових послуг у напрямах забезпечення ефективності функціонування фінансових посередників та підвищення захисту прав і законних інтересів споживачів фінансових послуг, поліпшення механізму взаємодії державних регуляторів та наближення вітчизняного законодавства до відповідних правових стандартів ЄС.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, які виникають у межах РФП України.

Предметом дисертаційного дослідження обрано: 1) правові норми, які регламентують професійну діяльність на вітчизняному РФП; 2) правовий механізм державного регулювання РФП України; 3) джерела регулювання сфери надання фінансових послуг у праві ЄС.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є метод діалектичного пізнання суспільних явищ та процесів. Залежно від конкретних аспектів дослідження використовувалися спеціальні методи: історико-правовий - для вивчення етапів еволюціонування загальної економіко-правової категорії «ринок» та розвитку правового регулювання національного РФП; порівняльно-правовий - з метою з'ясування особливостей господарської компетенції трьох державних регуляторів вітчизняного РФП і зіставлення правової бази України та ЄС з питань фінансового посередництва; метод комплексного аналізу - при дослідженні правової сутності РФП та специфіки існуючого механізму його державного регулювання.

Для тлумачення норм чинного законодавства України та положень права ЄС, а також з метою створення нових юридичних конструкцій, які пропонується запровадити у вітчизняне законодавство, дисертантом застосовувалися системний, формально-юридичний та логіко-семантичний методи дослідження.

Наукова новизна отриманих результатів. Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає у з'ясуванні сутності РФП, особливостей його структури та господарсько-правових рис, сучасного стану державного регулювання фінансового посередництва, а також виробленні конкретних пропозицій з удосконалення чинного законодавства у сфері фінансових послуг.

У результаті проведеного дослідження дисертантом отримані та виносяться на захист наукові положення та висновки, що мають наукову новизну.

Уперше:

- виявлено специфічні господарсько-правові риси РФП, які дозволяють виокремити його в структурі єдиного ринкового механізму. До них належать наявність фінансового посередника як специфічного суб'єкта РФП, особливий об'єкт ринкових відносин - фінансова послуга, дія спеціального правового поля, функціонування конкретної системи державних регуляторів - НБУ, ДКЦПФР та ДКРФП, а також специфічність функцій РФП;

- доведено, що така правова риса фінансової послуги, як збереження реальної вартості фінансових активів, є її обов'язковою метою. Без неї стає неможливим досягнення іншої мети фінансової послуги - отримання прибутку. Наголошено на неможливості розгляду обох цілей фінансової послуги як альтернативних, що має місце в Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Закон про фінансові послуги). Враховуючи відсутність у чинному законодавстві дефініції терміна «збереження реальної вартості фінансових активів», автором запропоновано визначення цієї категорії як обов'язкового результату діяльності фінансових посередників, що за умов урахування існуючого в країні індексу інфляції забезпечує в будь-який час адекватний обмін грошей на відповідну кількість товарів, робіт та послуг;

- на основі порівняльно-правового аналізу врегульованих нормами Цивільного кодексу України (ЦКУ) правочинів гарантії, поруки, страхування, управління майном, позики, кредиту, банківського вкладу та факторингу із законодавчо визначеними ознаками фінансової послуги виділено дві групи фінансових послуг - абсолютні й відносні.

Як абсолютні запропоновано розглядати ті фінансові послуги, що в будь-якому разі відповідають усім легально визначеним специфічним рисам фінансової послуги: спеціальному правовому статусу виконавця послуги; грошовому характеру його дій; наданню послуги на користь третьої особи; особливій меті фінансової послуги, наданню фінансової послуги лише на підставі договору та в межах здійснення господарської діяльності. Абсолютними фінансовими послугами автор визначає гарантію, страхування, кредит, банківський вклад (депозит) і факторинг.

Цивільні правочини, які не завжди можуть відповідати всім специфічним рисам фінансової послуги, автор зараховує до відносних. Це стосується поруки, управління майном і позики.

Фіксація в положеннях Господарського кодексу України (ГКУ) запропонованої класифікації фінансових послуг дозволяє розмежувати поля дії Закону про фінансові послуги й ЦКУ;

- доведено, що найбільш оптимальною організаційно-правовою формою (ОПФ) для комерційних фінансових посередників слід вважати відкрите акціонерне товариство (ВАТ). Стосовно товариств з обмеженою або додатковою відповідальністю (ТОВ, ТДВ) висловлено пропозицію щодо фіксації в законі особливого порядку виходу учасників зі складу цих товариств. Обґрунтовано також доцільність правового закріплення обов'язку учасників ТДВ зі створення спеціального фонду, в який протягом конкретно визначеного строку вони мають внести власні грошові кошти у розмірі, пропорційному їхній додатковій відповідальності;

- обґрунтовано доцільність виключення фізичних осіб-підприємців з переліку ОПФ комерційних фінансових посередників;

- розроблено комплекс критеріїв, обов'язкова відповідність яким дозволяє віднести фінансовий інструмент до розряду ефективних. До них автором віднесені оборотність, ліквідність, дохідність фінансового інструмента, наявність у його конструкції захисного механізму від потенційних ризиків та інформативність. Рекомендовано фіксацію цього переліку критеріїв на рівні закону. З метою запобігання появи на РФП фінансових інструментів спекулятивного характеру запропоновано впровадження в законодавство процедури обов'язкового ліцензування ДКЦПФР нових видів фінансових інструментів;

- обґрунтовано необхідність удосконалення вітчизняного законодавства у сфері РФП шляхом таких дій: 1) прийняття спеціального закону про надання фінансових послуг державі та суб'єктам природних монополій виключно на підставі відкритого конкурсу фінансових посередників; 2) створення на рівні закону системи стандартизації та сертифікації фінансових послуг в Україні; 3) законодавче встановлення процедури обов'язкового рейтингування для всіх професійних суб'єктів РПФ України; 4) розробка державної програми управління інноваційною діяльністю в галузі фінансових послуг;

- запропоновано з метою зниження ризику інвестиційної діяльності фінансових посередників, особливо на початковому етапі їх функціонування, закріпити на рівні закону положення про переважне використання професійними суб'єктами РФП внутрішніх інструментів із фіксованим доходом - банківських депозитів та державних і муніципальних цінних паперів, а також обмеження інвестування в корпоративні цінні папери лише тими з них, що мають достатньо високий інвестиційний рейтинг, або виконання зобов'язань за якими забезпечено гарантією чи порукою;

- проведено порівняльно-правовий аналіз господарської компетенції трьох державних регуляторів - НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП з точки зору єдиного механізму регулювання РФП України. Як наслідок виявлено штучний характер передбаченого в Законі про фінансові послуги розмежування сфер впливу державних регуляторів, дублювання їхніх повноважень з ліцензування професійної діяльності та нез'ясованість ситуації стосовно підконтрольності фінансових посередників тому або іншому регуляторному органу. У зв'язку з цим запропоновано розробити і впровадити на рівні закону чіткі критерії підвідомчості фінансових посередників конкретному державному регулятору. З метою вирішення проблеми дублювання функцій регуляторів у сфері ліцензування професійної діяльності визнано доцільним закріпити за кожним державним регулятором вичерпний перелік операцій з фінансовими активами, здійснення яких потребує отримання ліцензії;

- доведено передчасність створення державного мегарегулятора у сфері РФП України. Запропоновано сформувати певний координаційний орган (раду або комітет), метою роботи якого буде узгодження діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, у тому числі на рівні формування нормативно-правової бази, а також забезпечення оперативного обміну інформацією між ними, що сприятиме формуванню в державних регуляторів цілісного погляду на вітчизняний РФП. Зроблено висновок, що даний міжвідомчий орган, координуюча функція якого вже передбачає певні елементи мегарегулювання, в майбутньому може стати базою для створення реального мегарегулятора вітчизняного РФП.

Удосконалено:

- дефініцію економіко-правової категорії «ринок». Визначено, що ринок - це сфера економічних зв'язків, які виникають між суб'єктами ринкових відносин з приводу виготовлення та реалізації продукції, виконання робіт і надання послуг шляхом погодження ціни й регулюються державою. Фіксація в ГКУ запропонованого визначення сприятиме усуненню розбіжностей у тлумаченні даного терміна в правозастосовній практиці. У теоретичному розумінні ця дефініція може служити базою для формулювання поняття РФП як самостійного ринкового сектора;

- правове визначення РФП, в основу якого покладено виявлені його специфічні господарсько-правові риси. Згідно з висновком дисертанта, РФП - це самостійний структурний елемент фінансового ринку, який опосередковує процес трансформації фінансових ресурсів у інвестиційний капітал шляхом взаємодії фінансових посередників з прямими учасниками фінансових операцій - власниками й реципієнтами фінансових ресурсів і ґрунтується на оформлених відповідно до чинного законодавства договорах про надання фінансових послуг і принципах економічної доцільності;

- законодавче визначення фінансової послуги на основі аналізу її специфічних правових рис. Фінансову послугу визначено як господарські операції з фінансовими активами, що здійснюються на основі договору спеціальними суб'єктами господарювання - фінансовими посередниками - на користь третіх осіб за власний рахунок, за рахунок цих осіб або за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою обов'язкового збереження їх реальної вартості й отримання прибутку;

- легальну дефініцію фінансового інструмента в результаті дослідження його специфічних рис. За визначенням дисертанта фінансовий інструмент - це оборотоспроможний, ліквідний, дохідний фінансовий засіб, оформлений відповідно до чинного законодавства, який містить інформацію про фінансовий актив однієї сторони й фінансове зобов'язання іншої та використання якого спрямовано на мобілізацію, ефективний розподіл і раціональне розміщення грошей в економічній та соціальній сферах країни.

Дістали подальшого розвитку положення, які вказують на необхідність розробки реальної довгострокової стратегії розвитку РФП України та систематизації неузгоджених з європейськими стандартами норм вітчизняного законодавства щодо механізму правового регулювання фінансового посередництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання з науково-дослідною метою - для подальшої розробки питання правового регулювання відносин, які виникають на РФП. Сформульовані в роботі пропозиції можуть служити певною базою для розробки нових та вдосконалення вже існуючих актів законодавства України. Результати дослідження також можуть бути використані при підготовці навчальних посібників для студентів і читанні лекцій за темою «Правове регулювання ринку фінансових послуг» у рамках навчального курсу «Господарське право України».

Апробація результатів дисертації. Положення дисертації неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри господарського права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Результати виконаного дослідження використовувались у навчальному процесі в рамках курсу «Господарське право України». Авторські погляди на порушені в дисертаційному дослідженні проблеми були оприлюднені на таких науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми правознавства» (2006 р., м. Харків); «Сучасні проблеми юридичної науки та практики» (2007 р., м. Харків); «Проблемні питання цивільного та господарського права» (2007 р., м. Харків); «Проблеми судової реформи в Україні» (2008 р., м. Харків).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць, з яких 4 статті - у фахових наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тези 4 наукових доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, 2-х розділів, які включають 6 підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 208 сторінки, з них 178 сторінок основного тексту. Загальна кількість використаних джерел - 224 найменування.

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, висвітлюються його предмет, об'єкт, мета та завдання, викладені методологічна і теоретична основи роботи, положення, що характеризують її наукову новизну, розкриваються теоретичне і практичне значення роботи та апробація результатів дослідження.

Розділ 1. Особливості організації та правові проблеми функціонування ринку фінансових послуг України складається із трьох підрозділів, в яких проводиться аналіз правового змісту РФП, його структури та функцій у сучасних економічних умовах України, дається характеристика правового статусу окремих фінансових посередників, а також досліджується правова сутність фінансових інструментів, що обертаються на вітчизняному РФП.

Підрозділ 1.1. Поняття ринку фінансових послуг, його структура та функції в сучасних умовах розвитку економіки України присвячено проблемі тлумачення таких базових категорій, як ринок, РФП і фінансова послуга в науковій літературі та в чинному законодавстві. У результаті аналізу їх дефініцій автором запропоноване власне визначення цих понять.

Критичний аналіз специфічних ознак фінансової послуги дав можливість удосконалити її законодавче визначення. Автор аргументує положення, згідно з яким збереження реальної вартості фінансових активів є обов'язковою метою фінансової послуги, без досягнення якої стає неможливим реалізувати іншу її мету - отримання прибутку. Дисертантом запропоновано визначення досі відсутньої в законодавстві категорії «збереження реальної вартості фінансових активів».

У цьому підрозділі також розглядається проблема розмежування поля дії Закону про фінансові послуги й ЦКУ та пропонується шлях її вирішення на підставі класифікації фінансових послуг на абсолютні й відносні.

Крім того, автором виявлено специфічні ознаки РФП, що характеризують його як самостійний ринковий сегмент, а саме: обов'язкова наявність фінансового посередника як специфічного суб'єкта РФП, особливий об'єкт ринкових відносин - фінансова послуга, дія спеціального правового поля та функціонування конкретної системи державних регуляторів - НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, а також своєрідність виконуваних ним функцій. Це дозволило запропонувати власне визначення РФП, в основу якого покладено вищенаведені риси.

У підрозділі 1.2. Характеристика правового статусу окремих професійних суб'єктів національного ринку фінансових послуг проведено правовий аналіз окремих професійних суб'єктів вітчизняного РФП за критеріями «коло фінансових послуг», «сфера РФП», «функціональні засади діяльності», «ОПФ», «вимоги до власника капіталу фінансових посередників» та «інвестиційна політика», що дозволило визначити обґрунтовані та достатні вимоги до їхнього правового статусу.

Автором виявлено низку недосконалостей чинного законодавства у сфері фінансового посередництва, а саме:

- заборона надання кредитів за рахунок пенсійних активів недержавних пенсійних фондів (НПФ). Обстоюється позиція щодо надання НПФ можливості використовувати акумульовані пенсійні кошти для надання кредитних послуг за умов дотримання ними основних принципів кредитування. Як засоби забезпечення виконання таких кредитних зобов'язань рекомендується використовувати лише банківську гарантію та поручительство;

- некоректність передбаченого у спеціалізованому законодавстві розподілу контрольно-наглядової компетенції НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП за сферами вітчизняного РФП. Автор вважає доцільним запровадження такого критерію розмежування їх контрольно-наглядової компетенції, як конкретний вид фінансової операції. У зв'язку з цим до предмета контролю і нагляду НБУ поряд із валютно-обмінними операціями слід віднести кредитні, ДКЦПФР - операції з цінними паперами та похідними цінними паперами, а ДКРФП - операції зі страхування та надання послуг у сфері накопичувального пенсійного забезпечення;

- недостатня ефективність передбаченого у спеціалізованому законодавстві механізму мінімізації ризиків діяльності фінансових посередників. У разі наявності декількох функціональних засад їх діяльності пропонується розподіл потенційних ризиків та відповідальності між декількома спеціалізованими суб'єктами РФП або створення в складі організаційної структури такого фінансового посередника спеціалізованих підрозділів, діяльність яких буде спрямована на мінімізацію конкретного виду фінансового ризику; ринок фінансовий державний стандарт

- недосконалість ОПФ страхових компаній, довірчих товариств, ломбардів, пайових інвестиційних фондів, фактора. Доводиться, що найбільш оптимальною ОПФ для комерційних посередників слід вважати ВАТ. Стосовно ТОВ і ТДВ висловлюється пропозиція про фіксацію в законі особливого порядку виходу засновників з їх складу. З метою забезпечення фінансової стійкості ТДВ доцільним також видається правове закріплення обов'язку засновників товариства щодо створення спеціального фонду, в який протягом конкретно визначеного строку учасниками товариства повинні бути внесені власні грошові кошти у розмірі, пропорційному їх додатковій відповідальності.

Враховуючи особливості майнової основи підприємницької діяльності фізичних осіб, фактичну відсутність їх повної відповідальності та спрощений порядок державного регулювання, автор пропонує виключити фізичних осіб-підприємців з переліку ОПФ комерційних фінансових посередників;

- недоліки встановлених спеціальним законодавством вимог до власника капіталу будь-яких фінансових посередників, у зв'язку з чим рекомендується закріпити на рівні закону положення щодо мінімального розміру статутного фонду, виключно грошової його форми, обов'язковості підтримання адекватності власного капіталу та створення додаткових резервів, спрямованих на покриття можливих фінансових втрат;

- складність реалізації передбаченої законом інвестиційної політики фінансових посередників, що пов'язано з великою ненадійністю цінних паперів, які обертаються на сучасному фондовому ринку України, суттєвим обмеженням можливості диверсифікації вкладів, відсутністю законодавчо встановленої процедури повністю вільного виходу фінансових посередників на міжнародні ринки цінних паперів тощо. У зв'язку з цим видається доцільною фіксація на законодавчому рівні розроблених автором базових уніфікованих принципів колективного інвестування.

Підрозділ 1.3. Правова характеристика фінансових інструментів, що обертаються на сучасному ринку фінансових послуг України присвячено аналізу положень чинного законодавства України, в яких містяться дефініції фінансового інструмента. Автором показано відсутність єдиного підходу до розуміння даного терміна та чітко сформульованих кваліфікаційних ознак фінансового інструмента. На основі аналізу специфічних рис фінансового інструмента запропоновано удосконалене визначення цього терміна.

Поширеність останнім часом фіктивних фінансових інструментів та неефективність більшості традиційних, а також відсутність адекватного правового регулювання новостворених фінансових продуктів викликають необхідність розробки й закріплення на законодавчому рівні комплексу критеріїв ефективності (конкурентоспроможності) фінансових інструментів, до яких дисертант пропонує віднести оборотність, ліквідність, дохідність, наявність у конструкції фінансового інструмента захисного механізму від потенційних ризиків та його інформативність.

Крім того, автор вважає доцільним впровадження процедури обов'язкового ліцензування ДКЦПФР нових видів фінансових інструментів, що запобігатиме появі на РФП України тих фінансових інструментів, використання яких загрожуватиме його стабільності й ефективному функціонуванню.

Розділ 2. Оптимізація правового механізму державного регулювання ринку фінансових послуг України містить у собі три підрозділи й присвячений визначенню напрямів, методів та господарсько-правових засобів державного впливу на сферу фінансових послуг, питанню регуляторної діяльності та взаємодії НБУ, ДКЦПФР й ДКРФП, а також проблемам систематизації та вдосконалення законодавства України у сфері діяльності професійних суб'єктів РФП, у тому числі в аспекті його наближення до відповідних положень права ЄС.

У підрозділі 2.1. Напрями, методи та господарсько-правові засоби державного регулювання фінансових послуг за законодавством України дисертантом виокремлено пріоритетні напрями державного регулювання вітчизняного РФП. Особливу увагу приділено питанню адекватності застосування таких господарсько-правових засобів державного впливу на РФП, як державне замовлення та державне завдання, ліцензування, патентування, квотування, сертифікація, стандартизація, застосування нормативів та лімітів, регулювання цін та тарифів, надання інвестиційних, податкових та інших пільг, дотацій, компенсацій, цільових інновацій і субсидій.

Доведено необхідність розробки і прийняття правової бази з питань укладення державного контракту на поставку фінансових послуг, захисту економічної конкуренції, впровадження обов'язкових процедур стандартизації, сертифікації фінансових послуг і рейтингової оцінки усіх фінансових посередників. Установлено доцільність розроблення державної програми управління інноваційною діяльністю в галузі вітчизняного РФП.

Наголошено на необхідності подальшого доопрацювання питання присутності іноземних суб'єктів на вітчизняному РФП, адекватності ліцензійних умов професійної діяльності спеціалізованих банків і доцільності надання права страховим компаніям на підставі однієї ліцензії здійснювати одночасно страхування та перестрахування.

Виявлено основні проблеми сучасної системи квотування інвестиційної діяльності професійних суб'єктів РФП України. З метою подолання виявлених недоліків дисертантом запропоновано фіксацію на рівні закону положення, що передбачає переважне використання професійними суб'єктами РФП, особливо на початковому етапі їх функціонування, внутрішніх інструментів із фіксованим доходом, а саме - банківських депозитів та державних і муніципальних цінних паперів. У разі вкладення коштів фінансовими посередниками у корпоративні цінні папери вважається доцільним обмеження процесу інвестування рамками лише тих цінних паперів даного виду, які мають достатньо високий інвестиційний рейтинг або виконання зобов'язань за якими забезпечено гарантією чи порукою.

Окрім того, в цьому підрозділі велику увагу приділено питанню прийняття реальної довгострокової стратегії розвитку РФП України. Автором запропоновано комплекс заходів, які повинні бути обов'язково відображені в її положеннях.

Підрозділ 2.2. Господарська компетенція та взаємодія державних органів України, що здійснюють регулювання ринку фінансових послуг присвячено порівняльно-правовому аналізу повноважень трьох державних регуляторів - НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП з точки зору єдиного механізму регулювання вітчизняного ринку фінансового посередництва. Виявлено низку недоліків функціонування цих органів: штучний характер передбаченого в Законі про фінансові послуги розмежування сфер їхнього впливу, дублювання повноважень із ліцензування професійної діяльності, нез'ясованість ситуації стосовно підконтрольності фінансових посередників тому чи іншому регуляторному органу, а також фактичне обмеження їхньої господарської компетенції в галузі вітчизняного РФП функціями контролю та нагляду.

У зв'язку з цим автор наголошує на необхідності закріплення за кожним державним регулятором вичерпного переліку операцій із фінансовими активами, здійснення яких потребує ліцензування. Додатково аргументовано доцільність розробки та фіксації на рівні закону чітких критеріїв підвідомчості фінансових посередників тому чи іншому регуляторному органу та активізації моніторингової діяльності держави у сфері РФП України шляхом створення постійно діючої системи прямих і зворотних зв'язків між державним регулятором та фінансовим посередником.

Окремо досліджено питання про можливість створення в сучасних умовах державного мегарегулятора вітчизняної сфери фінансових послуг. Доведено передчасність його створення на сучасному етапі розвитку РФП України. За існуючих обставин більш доцільним видається створення певного координаційного органу, метою роботи якого стане узгодження діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, в тому числі на рівні формування нормативно-правової бази.

У підрозділі 2.3. Проблема систематизації законодавства України у сфері діяльності професійних суб'єктів ринку фінансових послуг, шляхи його вдосконалення та перспективи наближення до правових стандартів Європейського Союзу досліджено теперішній стан чинного законодавства України у сфері РФП, в системі якого виокремлено два рівня - загальне (у вигляді Закону про фінансові послуги) та спеціальне законодавство (у вигляді нормативно-правових актів у різних галузях фінансового посередництва).

Дисертант акцентує увагу на відсутності узгодженості деяких норм спеціальних законів з аналогічними приписами базового Закону про фінансові послуги, зокрема, це стосується понятійного апарату. Так, у роботі запропоновано внести до чинного Закону України «Про фінансовий лізинг» положення про визначення лізингових компаній як спеціальних суб'єктів надання послуг із фінансового лізингу. Рекомендовано привести у відповідність до легально визначеного терміна «фінансова послуга», який наведено у пункті 5 статті 1 Закону про фінансові послуги, тих його трактувань, що містяться в підзаконних нормативно-правових актах ДКРФП. Необхідним також визнано усунення недоліку базового Закону стосовно визначення терміна «збереження реальної вартості фінансових активів», для чого пропонується авторська дефініція цієї категорії.

Визнано доцільним розробку та прийняття базових спеціалізованих законодавчих актів, здатних комплексно врегулювати правовий статус та діяльність суб'єктів валютного ринку, ломбардів, лізингових та факторингових компаній. Наголошено на необхідності розробки уніфікованого переліку підстав для ідентифікації клієнтів фінансових установ, що має знайти своє адекватне відображення в нормах базового Закону та Закону України № 249-ІV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

Поряд з цим дисертантом встановлено низку неузгоджених з європейськими стандартами положень законодавства України. Так, подальшого наближення до європейських стандартів потребують вітчизняні правові норми щодо механізму гарантування банківських вкладів, процедури державного контролю за діяльністю страхових компаній, питання надання державних преференцій на страховому ринку та рівня його інформаційного забезпечення, механізму оптимального співвідношення між ризиками та дохідністю цінних паперів, питання розробки правової бази для здійснення операцій з похідними цінними паперами, процедури допуску на національний фондовий ринок іноземних цінних паперів та питання підвищення правого захисту прав споживачів фінансових послуг.

Висновки

У дисертаційному дослідженні розв'язується наукове завдання, яке полягає у з'ясуванні основного змісту та специфічних ознак господарсько-правового забезпечення функціонування РФП України. За результатами проведеного дослідження дисертантом зроблено такі основні висновки:

1. Існуючі на сьогодні визначення базової економіко-правової категорії «ринок» відображають лише його економічну сутність, тому автором запропонована з метою фіксації в положеннях ГКУ власна дефініція поняття «ринок», яка охоплює такі його специфічні ознаки, як суб'єкти, об'єкт, мета, механізм реалізації ринкових відносин і ціноутворення, дія економічних законів, принцип економічної свободи та необхідність державного регулювання.

2. Специфічними ознаками РФП, що характеризують його як самостійний ринковий сегмент виступають: обов'язкова наявність фінансового посередника як специфічного суб'єкта РФП, особливий об'єкт ринкових відносин - фінансова послуга, дія спеціального правового поля та функціонування конкретної системи державних регуляторів - НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, а також своєрідність виконуваних ним функцій. На підставі даних рис запропоновано власне визначення РФП.

3. Вирішення проблеми розмежування поля дії Закону про фінансові послуги й ЦКУ можливе шляхом поділу фінансових послуг на абсолютні та відносні. Так, абсолютні фінансові послуги є предметом регулювання Закону про фінансові послуги, а відносні - лише в тих випадках, коли вони повністю відповідають усім легально визначеним рисам фінансової послуги. У противному разі вони регулюються нормами ЦКУ.

4. Відсутність у чинному законодавстві визначення терміна «збереження реальної вартості фінансових активів» призводить до необґрунтованого розширення контрольно-наглядових повноважень державних регуляторів. У зв'язку з цим наголошується на обов'язковій фіксації визначення цієї категорії в Законі про фінансові послуги, що служитиме своєрідною гарантією законності дій з боку відповідних органів держави. Запропоновано власну дефініцію цього терміна.

5. До основних недосконалостей вітчизняного спеціалізованого законодавства, яке регулює професійну діяльність на РФП, належать: заборона надання кредитів за рахунок пенсійних активів НПФ; некоректність передбаченого в Законі про фінансові послуги розподілу контрольно-наглядової компетенції НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП за сферами вітчизняного РФП; недостатня ефективність механізму мінімізації ризиків діяльності фінансових посередників; недосконалість ОПФ страхових компаній, довірчих товариств, ломбардів, пайових інвестиційних фондів, фактора; недоліки встановлених в законі вимог до власника капіталу фінансових посередників; складність реалізації передбаченої законодавством інвестиційної політики фінансових посередників.

6. Чинне законодавство в сфері фінансових послуг досі не містить єдиного підходу до розуміння терміна «фінансовий інструмент», чітко сформульованих його кваліфікаційних ознак. Некоректною також є фіксація в законі вичерпного переліку тих об'єктів, які слід розглядати як фінансовий інструмент. Це дозволило запропонувати удосконалене визначення цього терміна. З метою запобігання появи на РФП України нових фінансових інструментів, використання яких загрожуватиме стабільності його функціонування, вважається доцільним впровадження у законодавство розробленого автором комплексу критеріїв ефективності фінансових інструментів та процедури обов'язкового ліцензування ДКЦПФР нових видів фінансових інструментів.

7. Доцільним є розробка та прийняття правової бази з питань укладення державного контракту на поставку фінансових послуг, захисту економічної конкуренції, впровадження обов'язкових процедур стандартизації, сертифікації фінансових послуг і рейтингової оцінки усіх фінансових посередників. Актуальним є розроблення державної програми управління інноваційною діяльністю в галузі фінансових послуг. Визначено, що подальшого доопрацювання потребують процедури ліцензування професійної діяльності суб'єктів вітчизняного РФП та квотування здійснюваних ними інвестувань.

8. Сучасний механізм державного регулювання РФП України відрізняється штучним характером передбаченого в Законі про фінансові послуги розмежування сфер впливу державних регуляторів, дублюванням їх повноважень з ліцензування професійної діяльності та нез'ясованістю ситуації стосовно підконтрольності фінансових посередників тому чи іншому регуляторному органу. У зв'язку з цим запропоновано розробити та впровадити на рівні закону чіткі критерії підвідомчості фінансових посередників конкретному державному регулятору та закріпити за кожним з них вичерпний перелік операцій з фінансовими активами, здійснення яких потребує отримання ліцензії.

Все більшої актуальності сьогодні набувають такі сторони регуляторної діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, як організація та формування нових, а також розвиток вже існуючих ринкових сегментів вітчизняного РФП, робота з інтеграції цього ринку в європейський і світовий РФП, функція моніторингу ринкових відносин.

9. Сучасними тенденціями до мегарегулювання вітчизняного РФП є наступні: поступове опанування фінансовими установами відразу декількох ринкових сегментів, створення великих фінансових груп, концентрація регулюючих функцій у діяльності ДКРФП, під егідою якої зібрано різні за своєю функціональною спрямованістю небанківські фінансові установи. Незважаючи на це, створення державного мегарегулятора у сфері РФП України на сьогодні є передчасним. Більш доцільним вважається створення певного координаційного органу, метою роботи якого буде узгодження регуляторної діяльності НБУ, ДКЦПФР і ДКРФП, що дозволить сформувати в них цілісний погляд на вітчизняний РФП.

10. З метою подолання проблеми неузгодженості деяких норм спеціальних законів з аналогічними приписами Закону про фінансові послуги пропонується: 1) внести до чинного Закону України «Про фінансовий лізинг» положення про визначення лізингових компаній як спеціальних суб'єктів надання послуг з фінансового лізингу; 2) привести у відповідність до легально визначеного терміна «фінансова послуга», який наведено в пункті 5 статті 1 Закону про фінансові послуги, тих його трактувань, які містяться у підзаконних нормативно-правових актах ДКРФП, зокрема у Листі № 347/07/1-3/1; 3) розробити уніфікований перелік підстав для ідентифікації клієнтів фінансових установ, що має знайти своє адекватне відображення в нормах базового Закону та Закону України № 249-ІV «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».

11. Предметом подальшого наближення до європейських стандартів виступають такі положення законодавства України у сфері фінансового посередництва, як механізм гарантування банківських вкладів, процедура державного контролю за діяльністю страхових компаній, питання надання державних преференцій на страховому ринку та рівень його інформаційного забезпечення, механізм оптимального співвідношення між ризиками та дохідністю цінних паперів, питання розробки правової бази для здійснення операцій з похідними цінними паперами, процедура допуску на національний фондовий ринок іноземних цінних паперів та питання підвищення правого захисту прав споживачів фінансових послуг.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Масляєва К. В. Недержавні пенсійні фонди - спеціальний суб'єкт ринку фінансових послуг в Україні / К. В. Масляєва // Вісник АПН України. - 2006. - № 4 (47). - С. 242-248.

2. Масляєва К. В. Проблеми захисту інвестиційних прав учасників недержавних пенсійних фондів / К. В. Масляєва // Актуальні проблеми правознавства : тези доп. та наук. повідомл. учасн. наук. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2006. - С. 97-99.

3. Масляєва К. В. Аналіз поняття фінансової послуги та її специфічних рис / К. В. Масляєва // Проблемні питання цивільного та господарського права, 16 лютого 2007 р. : матеріали ІІ Міжнар. студентської наук.-практ. конф. студентів та аспірантів. - Х., 2007. - С. 430-432.

4. Масляєва К. В. Щодо питання про деякі основні поняття ринку фінансових послуг / К. В. Масляєва // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 36. - С. 382-389.

5. Масляєва К. В. Стратегічні напрями розвитку ринку фінансових послуг / К. В. Масляєва // Юридична Україна. - 2007. - № 7. - С. 49-53.

6. Масляєва К. В. Специфіка правового статусу органів державного регулювання ринку фінансових послуг України: проблеми та шляхи їх вирішення / К. В. Масляєва // Юридична Україна. - 2007. - № 8. - С. 41-45.

7. Масляєва К. В. Деякі проблеми механізму державного регулювання сучасного ринку фінансових послуг України / К. В. Масляєва // Сучасні проблеми юридичної науки та практики : тези доп. та наук. повідомл. всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених та здобувачів. - Х., 2007. - С. 101-104.

8. Масляєва К. В. Удосконалення законодавства про фінансові послуги в контексті підвищення ефективності правозастосування / К. В. Масляєва // Проблеми судової реформи в Україні, 9 квітня 2008 р. : тези доп. та наук. повідомл. учасн. науково-практичного семінару молодих учених та здобувачів. - Х., 2008. - С. 117-119.

Анотація

Масляєва К.В. Господарсько-правове забезпечення функціонування ринку фінансових послуг в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.04 - господарське право; господарсько-процесуальне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Робота присвячена дослідженню питань господарсько-правового забезпечення вітчизняної сфери фінансових послуг. Аналізуються особливості правового змісту ринку фінансових послуг, його структури та функцій у сучасних умовах економіки України, дається характеристика правового статусу окремих фінансових посередників, а також з'ясовується правова сутність фінансових інструментів, що обертаються на вітчизняному ринку фінансових послуг.

Детально аналізуються основні напрями, методи та господарсько-правові засоби державного впливу на сферу фінансових послуг, питання регуляторної діяльності та взаємодії Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України й Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, а також проблеми систематизації та вдосконалення вітчизняного законодавства у сфері діяльності професійних суб'єктів ринку фінансових послуг, в тому числі у аспекті його наближення до відповідних положень права Європейського Союзу.

Окремо розглядається питання про можливість створення в сучасних умовах державного мегарегулятора ринку фінансових послуг України. Висувається низка пропозицій щодо формування реальної довгострокової стратегії розвитку ринку фінансових послуг України.

Ключові слова: ринок, ринок фінансових послуг, фінансова послуга, фінансовий посередник, фінансовий інструмент, фінансовий актив, державне регулювання, апроксимація законодавства.

Аннотация

Масляева Е.В. Хозяйственно-правовое обеспечение функционирования рынка финансовых услуг в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.04 - хозяйственное право; хозяйственно-процессуальное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого, Харьков, 2009.

Диссертация посвящена исследованию вопросов хозяйственно-правового обеспечения отечественной сферы финансовых услуг. С этой целью был проведен комплексный анализ структурных элементов рынка финансовых услуг, механизма его государственного регулирования, адекватности действующего законодательства Украины в сфере финансового посредничества соответствующим европейским стандартам.

Установлено отсутствие единого правового толкования таких базовых категорий, как «рынок финансовых услуг», «финансовая услуга», «финансовый инструмент» и несовершенство их законодательных дефиниций. Акцентируется внимание на отсутствии в действующем законодательстве определения такой обязательной черты финансовой услуги, как «сохранение реальной стоимости финансовых активов». В этой связи автором разработаны собственные определения данных категорий.

Выявлены специфические хозяйственно-правовые черты рынка финансовых услуг, позволяющие выделить его в структуре единого рыночного механизма.

В диссертации обосновывается целесообразность разделения финансовых услуг на абсолютные и относительные, что позволяет разграничить сферы действия специального (Закон Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг») и общего законодательства (Гражданский кодекс Украины).

С целью выявления эффективных (конкурентоспособных) финансовых инструментов предлагается использование комплекса таких критериев, как оборотность, ликвидность, доходность финансового инструмента, наличие в его конструкции защитного механизма от потенциальных рисков и его информативность. Рекомендуется фиксация этого перечня критериев на уровне закона.

На основании анализа некоторых аспектов деятельности основных финансовых посредников при помощи таких критериев, как «круг финансовых услуг», «сфера рынка финансовых услуг», «функциональные основы деятельности профессиональных субъектов рынка финансовых услуг», «их организационно-правовая форма», «требования к собственнику капитала финансовых посредников» и «инвестиционная политика последних» в работе конкретизируются обоснованные и достаточные требования к их правовому статусу.

Подчеркивается искусственный характер предусмотренного в Законе Украины «О финансовых услугах и государственном регулировании рынков финансовых услуг» разграничения сфер влияния государственных регуляторов, дублирование их полномочий в сфере лицензирования профессиональной деятельности и неопределенность ситуации с подчиненностью финансовых посредников тому или иному регулятивному органу. Обосновывается преждевременность создания мегарегулятора в сфере рынка финансовых услуг Украины.

Делается вывод о необходимости принятия специального закона об оказании финансовых услуг государству и субъектам естественных монополий исключительно на основании открытого конкурса финансовых посредников; создания на уровне закона системы стандартизации и сертификации финансовых услуг в Украине; законодательного установления распространения процедуры обязательного рейтингования на всех профессиональных субъектов отечественного рынка финансовых услуг; разработки государственной программы управления инновационной деятельностью в сфере финансового посредничества.

Выдвигается ряд предложений по формированию реальной долгосрочной стратегии развития рынка финансовых услуг Украины. Проводится сравнительно-правовой анализ положений права Европейского Союза и законодательства Украины в сфере финансовых услуг.

Ключевые слова: рынок, рынок финансовых услуг, финансовая услуга, финансовый посредник, финансовый инструмент, финансовый актив, государственное регулирование, аппроксимация законодательства.

Annotation

Maslyaeva K.V. Economic and legal support of function of financial services market in Ukraine. - Manuscript.

The thesis for getting the candidate degree on the speciality of 12.00.04. - economic law, economic procedural law. - National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry, Kharkiv, 2009.

The dissertation is devoted to research of a current state of economic and legal support of Ukrainian financial services sphere. The work analyses the peculiarities of legal matter of financial services market, its structure and functions in current economic conditions. The author gives her own characteristics of legal status of some financial mediators and determines legal matter of financial instruments, which keep turning on Ukrainian financial services market.

Attention is drawn to the analyse of main directions, methods, economic and legal means of a state influence over the financial services sphere. The thesis touches upon a question of regulation activity and cooperation of representative state organs and also upon problems of systematization, perfection of special Ukrainian legislation and its approximation to the European Union legislation.

The questions about possibility of a creation of state financial services market megaregulator are analysed. The work contains a number of propositions for forming of real long-term strategy of Ukrainian financial services market development.

...