Державна політика Чехії в галузі освіти: стан і тенденції розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Академія муніципального управління

УДК 351.851(437.1/2)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державна політика Чехії в галузі освіти: стан і тенденції розвитку

25.00.02 - механізми державного управління

Бондарчук Наталія Олександрівна

Київ 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Висвітлення, узагальнення та осмислення досвіду постсоціалістичних країн, зокрема Чеської Республіки, відкривають можливості творення сучасної освітньої політики України з урахуванням переваг та подолання недоліків, що притаманні цим європейським країнам. Такий досвід є для України суттєвим ще й тому, що проблеми ефективності державного управління освітою, а саме - підготовки менеджерів освіти на сучасному етапі демократичних перетворень, привертають особливу увагу як керівників освіти, так і споживачів освітніх послуг - учнів, студентів, їх батьків, усіх, хто вчиться та навчає.

Нові вимоги до рівня знань та вмінь, норм поведінки людини потребують переосмислення парадигми освіти, якості загальноосвітнього рівня особистості, ціннісних орієнтацій у всіх сферах суспільного життя.

Чеська Республіка, за оцінками експертів, найбільш послідовно й комплексно проводить реформи, спрямовані на повноцінну адаптацію до Європейського Союзу, зокрема реформи системи освіти. Разом з тим, розвиток державної політики Чеської Республіки в галузі освіти, як і більшості європейських держав, значною мірою залежить, з одного боку, від внутрішніх чинників, а з другого, від успіхів міжнародної співпраці. На прикладі Чеської Республіки можна простежити весь процес змін у державній освітній політиці від соціалістичної (адміністративно-командної) до сучасної системи освіти країни - члена Європейського Союзу.

Тому комплексне дослідження реалізації в освітній політиці курсу Чеської Республіки на інтеграцію до Європейського Союзу та перших кроків в його складі має не лише важливе теоретичне, передусім і практичне значення. Вивчення і врахування досвіду трансформаційних процесів у Чеській Республіці може бути корисним для України, для якої сьогодні актуальним завданням є створення сучасної, дієвої та цілісної системи підготовки фахівців у галузі управління освітою з урахуванням кращого зарубіжного досвіду.

Проблеми державної політики в галузі освіти Чехії досліджували вітчизняні та зарубіжні вчені, зокрема: Л.Ю.Кіцила, В.В.Лемак, А.А.Полонніков, А.Такер, С.Устич, Т.В.Фініков, Дж.Дюр, Д.Mарек, П.Шарадін та ін.

Питання реформування систем освіти в Україні та в європейських країнах, державного управління освітою, приведення національних систем освіти європейським вимогам знайшли відображення в роботах відомих вчених: В.П.Андрущенка, А.Ю.Бажала, М.М.Білинської, Я.Я.Болюбаш, Л.М.Ващенко, О.М.Величко, В.Г.Вікторова, В.Г.Кременя, С.В.Крисюка, В.І.Лугового, Т.О.Лукіної, В.К.Майбороди, О.Ю.Оболенського, В.В.Олійника, В.М.Олуйка, В.М.Охотського, В.В.Поповича, Н.Г.Протасової, В.Арноста, Дж.Калоуса, П.Черноха та ін.

Слід зазначити, що в освітянській літературі та дослідженнях у галузі науки “Державне управління” немає системного комплексного дослідження та теоретичного обґрунтування механізмів реалізації цього завдання, насамперед, співставлення реалій практики вітчизняної системи управління освітою та досвіду зарубіжних країн, зокрема, Чеської Республіки, яка успішно пройшла шлях реформування й здійснює подальші кроки в напрямі становлення та розвитку єдиного європейського та світового освітнього простору. Саме цими міркуваннями й зумовлено вибір теми даного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося на кафедрі управління освітою Національної академії державного управління при Президентові України в межах Комплексного наукового проекту академії “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0101002898) й пов'язане з науково-дослідними роботами за темами: “Основні напрямки державного управління освітою в Україні” (номер державної реєстрації 0101U002902), “Становлення державно-громадського управління освітою в Україні” (номер державної реєстрації 0102U002535), “Розроблення системної моделі професіоналізації державної служби України” (номер державної реєстрації 0208U000919), “Розроблення та науково-методичний супровід нормативних дисциплін із демократичного державного управління та публічної політики у ВНЗ України” (номер державної реєстрації 0101U002902). Роль автора полягає у розробці пропозицій з удосконалення вітчизняної системи освіти та державного управління нею з урахуванням досвіду європейських країн, зокрема, Чеської Республіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є визначення основних принципів, змісту та тенденцій розвитку державної освітньої політики Чехії в період підготовки і вступу до Європейського Союзу, виділення суттєвих перетворень у галузі освіти відповідно до вимог європейської освітньої спільноти та науково-теоретичне обґрунтування на цій основі пропозицій щодо механізмів удосконалення державної освітньої політики України.

Для досягнення поставленої мети у дисертаційній роботі вирішувалися такі завдання:

- проаналізувати наукову літературу та нормативні джерела за темою дослідження та визначити його напрями;

- розкрити базові засади реформування державної освітньої політики Чеської Республіки періоду суспільних змін;

- провести структурно-функціональний аналіз системи освіти і управління нею в Чеській Республіці та в Україні, уточнити термін “державне управління освітою”;

- визначити тенденції, стратегію, стратегічні цілі та завдання державної освітньої політики Чеської Республіки у період підготовки до вступу в Європейський Союз;

- проаналізувати механізми реформування системи освіти в Чеській Республіці та виокремити ті з них, що можуть бути застосовані в Україні;

- розробити пропозиції щодо стратегії та механізмів вдосконалення освітньої політики України з урахуванням досвіду Чехії.

Об'єктом дослідження є державна освітня політика Чеської Республіки.

Предметом дослідження є стан та тенденції розвитку державної політики Чеської Республіки в галузі освіти.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань було використано комплекс методів дослідження: аналіз джерел за темою дослідження (для визначення ступеня розробленості теми в науковій літературі та вибору питань, що потребують дослідження), структурно-функціональний та порівняльний аналіз (для виявлення механізмів реформування державної освітньої політики Чеської Республіки та України), метод оцінювання (для визначення перспектив міжнародної співпраці в галузі освіти), метод синтезу (при розробленні практичних рекомендацій щодо механізмів удосконалення освітньої політики України з урахуванням досвіду Чеської Республіки).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що у дисертаційній роботі

вперше:

- проаналізовано, узагальнено, систематизовано та відображено у пропозиціях для України досвід освітньої політики Чеської Республіки під час підготовки до вступу до Європейського Союзу, зокрема:

- виявлено, що тенденціями такої політики є: демократизація і професіоналізація управління освітою шляхом формування корпусу професійних управлінців; розмежування середньострокової та довгострокової стратегії реформування освіти; підвищення престижності педагогічних професій з метою забезпечення якості освіти; посилення політичного впливу й законодавче регулювання освітніх реформ; удосконалення адміністрування та фінансування проведення реформ;

- виділено основні завдання освітньої політики Чеської Республіки, серед яких: запровадження концепції навчання впродовж життя для всіх громадян; забезпечення вільного і справедливого доступу до освіти кожному громадянину відповідно до його здібностей, вимог та потреб; перебудова системи освіти згідно зі стратегічними цілями Народної програми розвитку освіти Чехії; підвищення якості освіти; створення системи оцінювання якості та ефективності освіти на всіх рівнях державного управління, адміністрування та моніторингу результатів навчання; розвиток автономії, інноваційності, відкритості та прозорості діяльності всіх закладів освіти; підтримка соціального та професійного статусу педагогічних та науково-педагогічних працівників, мотивації їхнього професійного вдосконалення в умовах інформаційного суспільства; децентралізація державного управління освітньою сферою; розподіл повноважень та функцій між органами управління із широким залученням громадськості, соціальних партнерів та інших суб'єктів громадянського суспільства;

- визначено шляхи вдосконалення освітньої політики України з урахуванням досвіду Чеської Республіки, зокрема, теоретично обґрунтовано й розроблено стратегію реформування освітньої галузі України, побудовану на засадах стратегічного планування, що включає шість блоків, кожний з яких визначає певний напрям діяльності: стратегічний, управлінський, фінансовий, управління людськими ресурсами, організаційний (адміністративний), технологічний;

дістали подальшого розвитку:

- науково-теоретичне обґрунтування системи організаційних форм та інструментів державного управління освітою в Україні з урахуванням досвіду Чеської Республіки та вимог Європейського Союзу на основі принципів: доступності до якісної освіти для всіх громадян; відкритості системи освіти та управління освітою, що передбачає стимулювання ініціативи та відкритого діалогу з широкими колами громадськості; диференціації функцій управління освітою за рівнями управління: центральному; регіональному та на рівні навчальних закладів; політичної та фінансової підтримки державними органами, органами самоврядування, підприємствами, громадськістю й окремими особами освіти як пріоритету соціально-економічного розвитку;

- термінологічний апарат системи державного управління освітою у контексті європейських вимог до системи освіти, а саме: конкретизовано поняття “державна освітня політика” як пріоритетний напрям розвитку громадянського суспільства, спрямований на задоволення різнобічних освітніх потреб громадян, що регулюється державою в інтересах кожного окремого індивіда та всього суспільства в цілому; “державне управління освітою” як процес регулювання державою освітньої діяльності, що поширюється на всі верстви населення та створює умови для задоволення освітніх потреб кожного громадянина відповідно до його здібностей, уподобань і потреб та відповідно суспільно-економічним вимогам і потребам країни; “адміністрування системи освіти” як організацію діяльності навчальних закладів на основі їх автономії, що має на меті гарантування якості освіти за допомогою комплексу управлінських механізмів і заходів, спрямованих на розвиток самоврядних функцій усіх суб'єктів освіти.

Практичне значення отриманих результатів полягає в розробці: стратегії реформування управління освітою в Україні на основі вимог Європейського Союзу; практичних рекомендацій щодо застосування механізмів реформування освітньої політики України з урахуванням досвіду Чехії. Результати дослідження можуть бути використані для: розробки нормативних документів щодо організації та управління освітою в Україні, формування сучасної освітньої політики України з урахуванням досвіду європейських країн; підготовки та підвищення кваліфікації державних службовців, працівників органів управління освітою; підготовки програм навчальних дисциплін з освітньої політики. Матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані в процесі розробки плану заходів із організації співробітництва в галузі управління освітою та освітньої політики України з європейськими інституціями.

Доцільність використання результатів дослідження в державному управлінні та управлінні освітою України підтверджено довідками: результати дисертаційного дослідження використовувалися Департаментом вищої освіти Міністерства освіти і науки України (№ 141/2 від 31.08.2006 р.); викладачами кафедри теорії та методики післядипломної освіти і кафедри менеджменту освіти, економіки та маркетингу Центрального інституту післядипломної педагогічної освіти в процесі розробки навчальних занять та навчально-методичних матеріалів для курсів підвищення кваліфікації таких категорій слухачів: директорів загальноосвітніх навчальних закладів, методистів районних (міських) методичних кабінетів, інспекторів районних відділів освіти. Було розроблено факультативний спеціальний курс на тему „Управління освітою на регіональному рівні: європейський досвід”, який викладався для слухачів курсів підвищення кваліфікації інспекторів районних відділів освіти (№ 01-14/178 від 03.04.2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладені в наукових доповідях, повідомленнях на науково-практичних конференціях, зокрема: “Основні тенденції розвитку національної системи освіти у контексті європейського вибору України” (Київ, травень 2004), “Проблеми реформування вищої освіти в контексті реалізації вимог Болонського процесу” (Київ, травень 2005), “Основні стратегічні напрямки державної освітньої політики Чеської Республіки у період входження до ЄС” (Київ, травень 2006), “Європейські орієнтири розвитку освіти: досвід Чехії періоду суспільних змін” (Київ, травень 2007).

Результати дослідження також обговорювались на засіданнях кафедри управління освітою, міжкафедрального семінару навчально-наукового комплексу “Соціальна і гуманітарна політика” Національної академії державного управління при Президентові України, міжкафедрального семінару кафедр державного управління та місцевого самоврядування, управління муніципальним розвитком Академії муніципального управління.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою працею та містить отримані особисто автором результати в галузі науки державного управління.

Публікації. Основні положення та отримані результати дослідження викладено в 9 одноосібних наукових працях, у тому числі у 5 наукових статтях у фахових виданнях у галузі науки державного управління, а також у 4 тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 198 сторінок, з яких 172 сторінки основного тексту. Робота містить 1 таблицю на 1 сторінці, 8 рисунків на 5 сторінках. Список використаних джерел включає 273 найменування (з них 68 - іноземними мовами) на 26 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження, її науково-теоретичну і практичну значущість, охарактеризовано ступінь розробленості наукової теми, сформовано основні положення, які виносяться дисертантом на захист, вказано на зв'язок роботи з науковими програмами й темами, розкрито елементи наукової новизни та практичне значення одержаних результатів, наведено дані щодо їх апробації та опублікування.

У першому розділі - “Аналіз розробленості теми в науковій літературі та вибір напрямів дослідження” - розглянуто проблеми державної політики Чехії періоду суспільних змін у науковій літературі (перший підрозділ), проблеми освітньої політики Чеської Республіки у політичній та педагогічній науковій літературі (другий підрозділ) та нормативно-правове забезпечення освіти в Чеській Республіці (третій підрозділ).

Проаналізовано: наукову літературу та нормативні джерела з теми дослідження; виявлено завдання, стратегічні цілі та заходи з їх досягнення у державній освітній політиці Чеській республіці періоду підготовки до вступу у Європейський Союз; проведено структурно-функціональний аналіз реформування та управління системою освіти в Чеській Республіці та Україні. Досліджено механізми реформування системи освіти в Чеській Республіці та виокремлено ті з них, що можуть бути застосовані в Україні. Визначено тенденції розвитку освітньої політики Чехії в період підготовки до вступу в Європейський Союз та стратегічні цілі й механізми вдосконалення освітньої політики України з урахуванням цього досвіду.

Проблеми державної політики в галузі освіти Чехії досліджували державні службовці, аналітики, історики: Л.Ю.Кіцила, В.В.Лемак, А.А.Полонніков, А.Такер, С.Устич, Т.В.Фініков, Дж.Дюр, Д.Mарек, П.Шарадін та ін.

У галузі державного управління питання трансформації суспільства, механізмів державного управління, зарубіжного досвіду та завдань європейської інтеграції України досліджували науковці: Т.В.Андрущенко, В.Б.Авер'янов, Г.В.Атаманчук, В.Д.Бакуменко, М.Беблави, Ю.А.Борко, В.М.Буренко, В.М.Вакулич, Л.М.Віткін, С.А.Галкіна, С.М.Гречаний, І.А.Грицяк, О.О.Ковальова, В.О.Лемак, Н.Р.Нижник, О.Ю.Оболенський, В.М.Олуйко, А.Д.Пахарєв, В.М.Посольський, Д.П.Прасол, Н.Г.Протасова, В.В.Тертичка, В.В.Цвєтков, В.О.Чмига, В.Г.Шемятенков, А.Л.Шинкарук та ін.

Питанням реформування систем освіти в Україні та в європейських країнах приділяють велику увагу вітчизняні та зарубіжні науковці та громадськість, зокрема: В.П.Андрущенка, А.Ю.Бажала, М.М.Білинської, Я.Я.Болюбаш, Л.М.Ващенко, О.М.Величко, В.Г.Вікторова, В.Г.Кременя, С.В.Крисюка, В.І.Лугового, Т.О.Лукіної, В.К.Майбороди, О.Ю.Оболенського, В.В.Олійника, В.М.Олуйка, В.М.Охотського, В.В.Поповича, Н.Г.Протасової, В.Арноста, Дж.Калоуса, П.Черноха, які розглядають питання освітньої політики та відповідності національних систем освіти європейським вимогам.

Серед досліджень з державного управління окреме місце займає дисертаційний фонд. Вивчення його дало змогу встановити, що дослідження проблем оцінювання, культури, кадрового забезпечення державної політики в сфері державного управління здійснювали: Т.В.Андрущенко, В.В.Карлова, В.Л.Міненко, В.М.Олуйко, О.І.Пархоменко-Куцевіл, В.В.Тертичка, К.Л.Шкумбатюк, В.О.Чмига; освітньої політики та управління освітою - В.О.Огнев'юк, А.В.Мазак, І.О.Бушман, І.А.Медведєв.

Різні питання освітньої політики та державного управління освітою розглядалися такими вітчизняними дослідниками, як: В.І.Луговий, Н.Г.Протасова, Л.М.Ващенко, В.В.Олійник, Л.І.Даниленко, Д.П.Прасол, Г.О.Опанасюк, Г.В.Єльникова, Т.М.Сорочан.

Особливості управління окремими освітніми закладами досліджені в працях вітчизняних дослідників М.М.Дарманського, Л.М.Карамушки, Г.В.Єльникової, А.І.Прокопенка.

Окреме місце в науковій літературі відведено вивченню тенденцій розвитку в системі освіти. Зокрема, тенденції розвитку вищої та післядипломної освіти України досліджувалися в працях: С.В.Крисюка, В.І.Лугового, В.К.Майбороди, Н.Г.Протасової, Т.В.Фінікова, В.Г.Кременя.

Вивчення, аналіз та узагальнення наукових джерел за темою дослідження засвідчують зростання інтересу до дослідження євроінтеграційних процесів та проблем творення державної політики в Україні та за кордоном.

Дослідження проблем державної політики Чеської Республіки періоду суспільних змін, зокрема її освітньої політики, спрямованої на адаптацію до вимог Європейського Союзу, показало, що вони мають багато спільного із сучасними проблемами України, якою також проголошено курс на європейську інтеграцію.

Вивчення прогресивного досвіду Чехії, з'ясування концептуальних засад освітньої політики та виявлення тенденцій її подальшого розвитку є для України перспективним і доцільним, оскільки надає можливість використання певного позитивного досвіду для проведення освітніх реформ в Україні.

Докладний аналіз показав, що нормативно-правове забезпечення освіти та управління нею в Чеській Республіці в період адаптації до Єврейського Союзу створило умови (підґрунтя) для подальшого її розвитку, приведення у відповідність із європейськими освітніми стандартами, підвищення конкурентоспроможності та привабливості освіти, зокрема вищої, для громадян інших європейських країн, сприяло утвердженню системи освіти Чеської Республіки як повноправного учасника європейського освітнього простору. Такий досвід також може бути запозичений нашою країною.

Для забезпечення цілісності, комплексності й завершеності дисертації було визначено такі напрями дослідження, які дозволили повною мірою розкрити тему дисертаційної роботи, виконати її завдання, підтвердити гіпотезу та надати практичні рекомендації щодо використання в Україні прийнятного досвіду реформування системи освіти Чеської Республіки в контексті адаптації до вимог Європейського Союзу.

У другому розділі - “Реформування державної освітньої політики Чехії у період підготовки до вступу у Європейський Союз”- проаналізовано завдання та стратегічні цілі освітньої політики Чеської Республіки, проведено структурно-функціональний аналіз системи освіти в Чеській Республіці, управління нею, розглянуто питання державного управління освітою, її адміністрування та фінансування за нових умов, а також європейської та міжнародної співпраці Чеської Республіки в галузі освіти в період підготовки до вступу в Європейський Союз.

Стратегія та механізми реформування державної освітньої політики Чеської Республіки в період підготовки до вступу в Європейський Союз з огляду на тему даного дослідження становлять значний інтерес для України, оскільки можуть бути використані при проведенні вітчизняної реформи системи освіти, зумовленої адаптацією її до європейського освітнього простору.

Згідно з освітньою стратегією Чехії державна політика в галузі освіти є пріоритетним напрямом розвитку громадянського суспільства, спрямованим на задоволення різнобічних освітніх потреб громадян, що регулюється державою в інтересах як усього суспільства, так і кожного окремого індивіда.

Реформування державної освітньої політики Чеської Республіки періоду суспільних змін базувалося на засадах цілісної стратегії розвитку освіти, що дозволило уряду країни в короткі строки і комплексно виконати завдання входження до європейського освітнього простору та приведення у відповідність із європейськими стандартами.

Стратегія державної освітньої політики Чеської Республіки в період реформування державного управління була одним із напрямів суспільних змін у країні та передбачала визначення основних завдань (місії), стратегічних цілей та заходів, спрямованих на досягнення спільної мети - приведення системи освіти у відповідність із вимогами ЄС та збереженням її національних особливостей.

Можна стверджувати, що запровадження механізмів державного управління освітою Чехії дало можливість успішно реалізувати принципи демократичної освітньої політики, які полягають у: забезпеченні рівного доступу до навчання для всіх; максимальному розвитку кожного громадянина; введенні змін у традиційній середній освіті, головним завданням якої стає створення міцної основи для навчання впродовж усього життя; забезпеченні учнів необхідними знаннями, уміннями та навичками і створенні мотивації до навчання; створенні нової освітньої системи, метою якої є досягнення якомога вищої якості та ефективності навчання.

Дисертантом виокремлено кілька основних завдань (місію) освітньої політики Чеської Республіки, які докорінним чином вплинули на реформування її системи освіти в період підготовки до вступу в ЄС, а саме: запровадження концепції навчання впродовж життя для всіх; забезпечення вільного і справедливого доступу до освіти кожному громадянину згідно з його здібностями, вимогами та потребами; перебудова системи освіти відповідно до стратегічних цілей, визначених у Народній програмі розвитку освіти Чехії.

З'ясовано, що основні стратегічні напрями освітньої політики Чеської Республіки періоду вступу до Єврейського Союзу базувалися на засадах, що були виведені з аналізу основних тенденцій розвитку освітньої системи розвинених демократичних країн - членів ЄС, вони й визначали стратегічні цілі чеської освітньої політики.

Головними стратегічними цілями освітньої політики в Чеській Республіці визначено такі: а) мотивація і задоволення освітніх потреб громадян будь-якого віку шляхом забезпечення рівного доступу до якісної освіти впродовж усього життя громадян; б) надання якісних освітніх послуг, підвищення якості освіти; в) децентралізація державного управління освітньою сферою, розподіл повноважень та функцій між органами управління із широким залученням громадськості, соціальних партнерів та інших суб'єктів (представників) громадянського суспільства; г) розвиток автономії, інноваційності, відкритості та прозорості всіх закладів освіти; д) підтримка соціального та професійного стану (статусу) педагогічних та науково-педагогічних працівників, мотивації їхнього професійного вдосконалення в умовах інформаційного суспільства; е) створення системи оцінювання якості та ефективності освіти на всіх рівнях державного управління, адміністрування та моніторингу результатів навчання.

Кардинальною передумовою реалізації головних стратегічних цілей реформування стала політична та фінансова підтримка освіти державними органами та органами самоврядування, підприємствами, громадськістю та окремими особами як пріоритету соціально-економічного розвитку, що суттєво впливає на людський та соціальний капітал суспільства, якість життя і ціннісну орієнтацію людей.

Структурно-функціональний аналіз системи освіти в Чеській Республіці та управління нею показав, що в результаті проведення реформи освітньої системи було досягнуто такої структури та функціональної відповідності вищої освіти, яка повною мірою відповідала вимогам Європейського Союзу. У Чеській Республіці було розроблено нові механізми реформування управління системою освіти, які в рамках обов'язкових правил і спільних цілей стимулюють ініціативу й завжди вимагають діалогу і згоди громадян, диференціюють та виважують компетенції всіх рівнів управління: центральних органів влади - визначати правила, за якими відбувається розвиток системи освіти в країні; регіональних органів освіти - координувати діяльність закладів освіти з усіх напрямів діяльності та проводити моніторинг освітньої діяльності, а навчальних закладів - застосовувати свою творчу ініціативу в межах запровадження принципу автономії діяльності закладів освіти.

Реформи освітньої галузі Чеській Республіці у період підготовки до вступу в Європейський Союз можуть слугувати зразком для країн, які обрали шлях європейської інтеграції. Особливо це стосується України, яка має деякі спільні проблеми в освітній політиці. У першу чергу, це стосується питань управління освітою, адміністрування, демократизації, децентралізації, автономізації та фінансування освітньої галузі.

Правильний вибір стратегії, що випливала б із національних інтересів України, враховувала зарубіжний досвід, зокрема, Чеської Республіки, і ґрунтувалася на науковому аналізі та прогнозуванні суспільного розвитку, може дати шанс успішній реалізації цілей України в галузі освітньої політики.

У третьому розділі - “Механізми реформування освітньої політики Чехії та можливість їх реалізації в Україні” - досліджено процес реформування системи освіти Чеської Республіки з огляду на можливість застосування такого досвіду в Україні, розглянуто тенденції розвитку освітньої політики Чеської Республіки періоду суспільних змін, запропоновано механізми вдосконалення освітньої політики України, розроблені на засадах стратегічного планування та комплексного підходу до реформування.

Шляхом аналізу проведення освітніх реформ у Чеській Республіці виокремлено прийнятний для України досвід, визначено тенденції, механізми реформування, які можуть бути застосовані в нашій країні за відповідних умов.

Пріоритетом при формуванні державної освітньої політики та проведенні освітніх реформ в Україні має стати усвідомлення необхідності самореалізації особистості в процесі навчання протягом усього життя як основи всіх трансформацій у галузі освіти. Саме на цих засадах потрібно вибудовувати стратегію та визначати механізми реалізації державної освітньої політики.

Серед країн Центральної та Східної Європи в Чеській Республіці реформування системи освіти, що було однією з умов повноцінної адаптації до Європейського Союзу, було проведено найбільш конструктивно та в найкоротші строки. Тому виявлення тенденцій розвитку відповідної державної політики в галузі освіти та вивчення цього досвіду мають важливе значення для нашої країни. Важливо, що завдання та цілі освітньої політики впроваджувались разом зі значними загальносуспільними змінами - у Чеській Республіці було реалізовано комплексну реформу державного управління. Головним завданням цієї реформи, у тому числі і в галузі освіти, стала демократизація суспільства, яка забезпечувалась, передусім, процесами децентралізації та участі всіх зацікавлених сторін.

Визначено тенденції реформування системи освіти Чеської Республіки у період підготовки до вступу у Європейський Союз, основними з яких є: демократизація; професіоналізація управління освітою шляхом формування корпусу професійних управлінців; формування середньострокової та довгострокової стратегії реформування освіти; кадрова політика і забезпечення якості освіти; політичний вплив та законодавче регулювання освітніх реформ; адміністрування та фінансування проведення реформ.

З певного переліку стратегічних цілей, визначених в процесі реформування освіти Чеської Республіки, дисертантом виокремлено цілі, що за умови використання відповідних механізмів державного управління можуть бути поставлені та досягнуті в нашій країні. До таких стратегічних цілей можуть біти віднесені: децентралізація управління освітою та автономізація закладів освіти; мотивація громадян до безперервного навчання впродовж життя та відповідні державні гарантії якості освіти; запровадження освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку; формування корпусу професійних управлінців у галузі освіти; модернізація системи оплати праці в освітній галузі; структурні зміни змісту середньої освіти; розширення доступності вищої освіти за рахунок упровадження інших, ніж стаціонарна, форм навчання; входження системи вищої освіти до європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу; підвищення матеріальної бази закладів освіти та їхнього фінансового забезпечення; підвищення рівня навчання за інтересами (профільного навчання та позашкільної освіти); створення розвивальних та інноваційних програм.

На основі досвіду Чеській Республіці в проведенні реформування освіти в період підготовки до вступу в Європейський Союз запропоновано певну стратегію реформування освітньої галузі України, побудовану на засадах стратегічного планування. Умовно таку стратегію можна поділити на шість блоків (див. рисунок), кожний з яких має важливе значення у реформуванні системи освіти та визначає певний напрям діяльності: стратегічний, управлінський, фінансовий, управління людськими ресурсами, організаційний (адміністративний) та технологічний, які, у свою чергу, містять перелік прийнятних для України механізмів державного управління реформуванням освітньої галузі.

державний політика Чехія освіта

Рисунок. Модель стратегії реформування системи освіти України в умовах підготовки до вступу в Європейський Союз

Стратегічний блок реформування передбачає: розроблення на державному рівні цілісної стратегії реформування системи освіти України за нових умов із визначеною місією (обґрунтуванням кінцевого результату) реформування; визначення стратегічних цілей, тобто основних напрямів діяльності; розроблення механізмів реалізації в державі стратегії реформування системи освіти, затвердження плану заходів щодо досягнення місії, завдань, стратегічних цілей реформування з використанням механізмів реалізації; проведення регулярного моніторингу діяльності з метою встановлення ефективності механізмів та заходів з реалізації стратегії, адекватних місії (завданням) та стратегічним цілям, а також, за необхідності, коригування всіх складових моделі стратегії реформування системи освіти в Україні.

Управлінський блок стратегії включає проведення змін у державній освітній політиці, розвиток державно-громадського управління освітою, структурно-функціональну перебудову державного управління системою освіти; вироблення загальних правил для навчальних закладів; професіоналізацію управлінських кадрів; децентралізацію управління; створення чіткої системи оцінювання діяльності навчальних закладів; спрямування освіти в інтересах сталого розвитку держави; узгодження національних, європейських та глобалізаційних процесів в освіті, моніторинг ефективності управлінської діяльності та у разі потреби періодичне коригування складових стратегічного блоку.

Фінансовий блок моделі включає як державне фінансування освіти, так і отримання закладами освіти доходів від власної діяльності через надання освітніх, науково-дослідних, консультаційних та експертних послуг разом із використанням залучених коштів - інвестицій та доброчинних внесків.

Блок управління людськими ресурсами включає спрямування спільних зусиль працівників освіти та споживачів освітніх послуг на становлення системи навчання впродовж всього життя, задоволення освітніх потреб громадян, участь у державно-громадському управлінні освітою та запрова-дження інституційних механізмів мотивації до освіти впродовж життя.

Організаційний блок (адміністрування закладів освіти) включає механізми адміністрування навчальних закладів в нових умовах, а саме: запровадження автономії; створення матеріальної та ресурсної бази; зростання заробітної плати працівників; інноваційність діяльності; участь громадськості, прозорість та відкритість у діяльності навчального закладу; проведення зовнішнього аудиту діяльності; встановлення чітких та зрозумілих систем і критеріїв оцінювання досягнень та, як наслідок, гарантування якості освіти.

Блок розвитку освітніх технологій передбачає створення умов для розвитку системи освіти України через: мотивацію громадян до освітніх потреб, удосконалення змісту освіти, проведення наукових досліджень у галузі освіти, забезпечення якісної освіти та навчання, удосконалення освітніх технологій та впровадження ефективних методів навчання.

Стратегічними блоками окреслено певний перелік механізмів, застосування яких при проведенні реформування освіти дозволить більш ефективно вирішувати конкретні проблеми освітньої галузі України на засадах стратегічного планування. Запровадження механізмів реформування освітньої політики дозволить комплексно реалізувати стратегію перебудови системи освіти України та державного управління нею відповідно до європейських вимог.

Обґрунтовано, що механізми реалізації стратегічних цілей і завдань реформи освіти Чеської Республіки у період підготовки до вступу у Європейський Союз можуть бути певною мірою реалізовані й в Україні з урахуванням вітчизняного досвіду. У свою чергу, запровадження механізмів реформування освітньої політики дозволить комплексно реалізувати стратегію перебудови системи освіти України на європейських засадах.

Висновки

У дисертаційній роботі вирішено наукове завдання визначення основних принципів, змісту та тенденцій розвитку державної освітньої політики Чехії в період підготовки і вступу в Європейський Союз, виділення суттєвих перетворень в галузі освіти відповідно із вимогами європейської освітньої спільноти та науково-теоретичного обґрунтування на цій основі пропозицій щодо механізмів удосконалення державної освітньої політики України. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати такі висновки й рекомендації:

1. Проаналізовано науковий доробок за темою дослідження та показано, що в публікаціях лише частково розкриваються питання, які висвітлюють цю тему. Зокрема, науковцями досліджувалися загальні питання трансформації суспільства, зумовлені сучасними реаліями, а також питання адаптації Чеської Республіки, зокрема, її системи освіти, до вимог Європейського Союзу. В науковій галузі ”Державне управління” є окремі публікації, присвячені питанням освітньої політики, управління освітою та вивченню зарубіжного досвіду реформування суспільства в контексті сучасних вимог, визначенню механізмів державного управління освітою. В той же час, державна політика Чехії в галузі освіти, стан та тенденцій її реформування в період підготовки до вступу в Європейський Союз науковцями не розглядались, що зумовлює актуальність виконання даного дослідження.

2. Доведено, що реформування державної освітньої політики Чеської Республіки періоду суспільних змін базувалося на засадах цілісної стратегії розвитку освіти, що дозволило уряду країни в короткі строки і комплексно виконати завдання входження до європейського освітнього простору, приведення системи освіти у відповідність із європейськими стандартами. Стратегія державної освітньої політики Чеської Республіки в період реформування державного управління була одним із напрямів суспільних змін у країні та передбачала визначення стратегічних цілей, основних завдань та заходів, спрямованих на досягнення головної мети - приведення національної системи освіти у відповідність із вимогами Європейського Союзу із збереженням її національних особливостей. Згідно з освітньою стратегією Чехії державна політика в галузі освіти є пріоритетним напрямом розвитку громадянського суспільства, спрямованим на задоволення різнобічних освітніх потреб громадян, що регулюється державою в інтересах як всього суспільства, так і кожного окремого індивідуума.

3. На основі структурно-функціонального аналізу системи освіти та управління нею в Чеській Республіці показано, що в результаті проведення їх реформи було досягнуто структурну та функціональну відповідність вищої освіти вимогам Європейського Союзу. Чинна Програма реформування освіти Чехії: базується на цілісній стратегії реформування; розрахована на середньо- та довгострокову перспективу; розглядає питання розвитку освітньої системи в контексті світових процесів глобалізації та демократизації суспільного життя; визначає конкретні заходи, які сприятимуть децентралізації управління освітою та автономізації діяльності навчальних закладів; утверджує концепцію навчання впродовж життя основним пріоритетом освітніх реформ; підпорядковує всю стратегію реформування системи освіти країни вимогам адаптації до європейського освітнього простору. В той же час, Національною доктриною розвитку освіти України не визначено конкретних шляхів та заходів інтеграції системи освіти України до європейського освітнього простору, вона носить переважно декларативний характер, не враховує освітніх інновацій, не має системного характеру та потребує прийняття нової редакції з урахуванням сучасних світових та європейських тенденцій в освіті.

4. Доведено, що завдання та цілі освітньої політики Чехії в період підготовки до вступу в Європейський Союз упроваджувались разом зі значними загальносуспільними змінами. Зокрема, було реалізовано комплексну реформу громадського управління. Головним завданням цієї реформи, в тому числі і в галузі освіти, стала демократизація суспільства, яка забезпечувалась, передусім, процесами децентралізації та участі всіх зацікавлених сторін. Таким чином, у Чехії були розроблені нові механізми, які в рамках обов'язкових правил і спільних цілей стимулюють ініціативу та вимагають діалогу й згоди громадян, диференціюють та виважують компетенції всіх рівнів управління: центральних органів влади - визначати правила; регіональних органів освіти - координувати діяльність закладів освіти з усіх напрямів діяльності та проводити моніторинг освітньої діяльності, а навчальних закладів - застосо-вувати свою творчу ініціативу на засадах автономії та адміністрування.

5. Виявлено, що в період реформування системи освіти Чеської Республіки було проведено розмежування функцій органів управління освітою на загальнодержавному, регіональному, місцевому рівнях і на рівні адміністрування окремого навчального закладу, тому постала необхідність в уточненні терміна “державне управління освітою”, а саме розуміння його як процесу регулювання державою освітньої діяльності, що поширюється на всі верстви населення та створює умови для задоволення освітніх потреб кожного громадянина згідно з його здібностями, вимогами і потребами та відповідно до суспільно-економічних вимог і потреб країни. Важливим чинником реформування управління освітою Чехії стало запровадження адміністрування в системі освіти на засадах автономізації організації діяльності навчальних закладів з метою гарантування якості освіти та розвитку самоврядних функцій суб'єктів освіти.

6. Виявлено та охарактеризовано основні тенденції розвитку освітньої політики Чеської Республіки в період підготовки до вступу в Європейський Союз, серед яких: демократизація; державне управління освітою за нових умов; професіоналізація управління освітою та формування корпусу професійних управлінців; формування середньострокової і довгострокової стратегії реформування освіти; проведення нової кадрової політики й забезпечення якості освіти; встановлення політичного впливу та законодавче регулювання освітніх реформ; запровадження адміністрування та фінансування проведення реформ. Також виокремлено кілька основних завдань (місію) освітньої політики Чеської Республіки, які докорінним чином вплинули на реформування її системи освіти в зазначений період, а саме: запровадження концепції навчання впродовж життя для всіх; забезпечення вільного і справедливого доступу до освіти кожному громадянину згідно з його здібностями, вимогами та потребами; перебудова системи освіти згідно зі стратегічними цілями, визначеними у Народній програмі розвитку освіти Чехії.

7. Визначено, що стратегія реформування державної освітньої політики Чеської Республіки в період підготовки до вступу в Європейський Союз становить значний інтерес для України та може бути використана при проведенні вітчизняної реформи системи освіти, зумовленої адаптацією її до європейського освітнього простору. До стратегічних цілей віднесені такі: мотивація і задоволення освітніх потреб громадян будь-якого віку шляхом забезпечення рівного доступу до якісної освіти впродовж усього життя громадян; надання якісних освітніх послуг, підвищення якості освіти; створення системи оцінювання якості та ефективності освіти на всіх рівнях державного управління, адміністрування та моніторингу результатів навчання; розвиток автономії, інноваційності, відкритості та прозорості всіх закладів освіти; підтримка соціального та професійного стану (статусу) педагогічних та науково-педагогічних працівників, мотивації їхнього професійного вдосконалення в умовах інформаційного суспільства; децентралізація державного управління освітньою сферою, розподіл повноважень та функцій між органами управління із широким залученням громадськості, соціальних партнерів та інших суб'єктів (представників) громадянського суспільства. Кардинальною передумовою реалізації стратегічних цілей реформування системи освіти в Чеській Республіці стала її політична та фінансова підтримка державними органами та органами самоврядування, підприємствами, громадськістю та окремими особами освіти як пріоритету соціально - економічного розвитку.

8. Виокремлено шляхом аналізу проведення освітніх реформ у Чехії прийнятний для України досвід, визначено ті принципи та механізми реформування системи освіти, які можуть бути застосовані в нашій країні за відповідних умов. Насамперед, йдеться про принцип усвідомлення пріоритетності самореалізації особистості у процесі навчання впродовж усього життя як основи всіх трансформацій в галузі освіти. Саме “відштовхуючись” від нього необхідно вибудовувати стратегію та визначати механізми реалізації державної освітньої політики. Серед відповідних механізмів реформування виділені наступні: децентралізація управління освітою та автономізація закладів освіти; мотивація громадян до безперервного навчання впродовж життя та відповідні державні гарантії якості освіти; запровадження освіти в інтересах сталого (збалансованого) розвитку; формування корпусу професійних управлінців в галузі освіти; модернізація системи оплати праці в освітній галузі; проведення структурних змін змісту середньої освіти; розширення доступності вищої освіти за рахунок впровадження інших, ніж стаціонарна, форм навчання; входження системи вищої освіти до Європейського освітнього простору в рамках Болонського процесу; підвищення матеріальної бази закладів освіти та їхнього фінансового забезпечення; підвищення рівня навчання за інтересами (профільного навчання та позашкільної освіти); створення розвивальних та інноваційних програм.

9. Запропоновано з урахуванням досвіду Чеської Республіки в проведенні реформування освіти в період підготовки до вступу в ЄС певну стратегію реформування освітньої галузі України, побудовану на засадах стратегічного планування. Така стратегія представлена у вигляді шістьох блоків, кожний з яких визначає певний напрям діяльності: стратегічний, державно-управлінський, фінансовий, розвитку людських ресурсів, адміністрування в системі освіти та розвитку освітніх технологій. Цими блоками окреслено певний перелік заходів, проведення яких дозволить вирішити конкретні проблеми освітньої галузі України. Наголошено, що запровадження механізмів реформування освітньої політики, визначених цими блоками, дозволить комплексно реалізувати стратегію перебудови системи освіти України на європейських засадах.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Бондарчук Н. О. Моделі управління освітою: вітчизняний і зарубіжний досвід / Н. О. Бондарчук // Упр. суч. містом. - 2004. - № 4-6 (14) - С.140-145.

2. Бондарчук Н. О. Основні стратегічні напрямки освітньої політики Чеської Республіки / Н. О. Бондарчук // Упр. суч. містом. - 2005. - №3-4/7-12(19 - 20). - С. 102-110.

3. Бондарчук Н. О. Державна освітня політика Чехії періоду суспільних змін: стан, тенденції, проблеми / Н. О. Бондарчук // Електрон. наук. фахов. журн. “Державне управління: теорія і практика”. - 2007. - жовтень. - Режим доступу : http: //www.academy.gov.ua/ej5/txts/07bnostp.htm

4. Бондарчук Н. О. Політика Чеської Республіки у сфері професіоналізації управління освітою / / Н. О. Бондарчук // Теоретичні та прикладні питання державотворення : електр. наук. фах. вид. - 2008. - № 2. - Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/2008-2/08bnopuo.htm/08bnopuo.htm

5. Бондарчук Н. О. Європейська та міжнародна співпраця Чехії в галузі освіти / Н. О. Бондарчук // Вісн. НАДУ - 2007. - № 1. - С. 160-169.

6. Бондарчук Н. О. Основні тенденції розвитку національної системи освіти у контексті європейського вибору України / Н. О. Бондарчук // Актуальні теоретико-методичні та організаційно-практичні проблеми державного управління матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 28 трав. 2004 р.: У 2 т. - К. Вид-во НАДУ, 2004.- Т.1. - С. 382-385.

7. Бондарчук Н. О. Проблеми реформування вищої освіти в контексті реалізації вимог Болонського процесу / Н. О. Бондарчук // Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення: матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, 31 трав. 2005 р.: У 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2005. - Т. 1. - С. 371-373.

8. Бондарчук Н. О. Основні стратегічні напрямки державної освітньої політики Чеської Республіки у період входження до ЄС / Н. О.Бондарчук // Проблеми трансформації системи державного управління в умовах політичної реформи в Україні : матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав., 2006 p. : У 2 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2006. - Т. 1. - С. 321-323.

9. Бондарчук Н. О. Європейські орієнтири розвитку освіти: досвід Чехії періоду суспільних змін / Н. О. Бондарчук // Стратегія реформування системи державного управління на засадах демократичного врядування: Матеріали наук.-практ. конф. за міжнар. участю, Київ, 31 трав., 2007 p.: У 4 т. - К. : Вид-во НАДУ, 2007. - Т. 2 - С. 60-62.

Анотація

Бондарчук Н.О. Державна політика Чехії в галузі освіти: стан і тенденції розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02. - механізми державного управління. - Академія муніципального управління. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню реформування державної політики Чеської Республіки в галузі освіти в період підготовки до вступу в Європейський Союз. Досвід реформування системи освіти Чехії в період адаптації до ЄС є корисним для України, оскільки саме Чехія пройшла шлях реформ у найбільш короткі строки, що дозволило уряду країни комплексно виконати завдання входження до європейського освітнього простору та приведення системи освіти у відповідність з європейськими стандартами.

Дослідження досвіду реформування системи освіти Чеської Республіки дозволило запропонувати певну стратегію реформування освітньої галузі України, побудовану на засадах стратегічного планування. Умовно таку стратегію можна поділити на шість блоків, кожний з яких визначає певний напрям діяльності: стратегічний, управлінський, фінансовий, управління людськими ресурсами, організаційний блок (адміністрування закладів освіти) і технологічний. Відповідні механізми реформування системи освіти України їх комплексне запровадження надасть змогу найбільш ефективно розв'язувати проблеми адаптації системи освіти України до вимог європейського освітнього простору.

Ключові слова: Чеська Республіка, освітня політика, реформування освіти, механізми державного управління в галузі освіти, європейські стандарти освіти, зарубіжний досвід, стратегія реформування освіти, державне управління освітою.

Анотація

Бондарчук Н.А. Государственная политика Чехии в области образования: состояние и тенденции развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук государственного управления по специальности 25.00.02. - механизмы государственного управления. - Академия муниципального управления. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию реформирования государственной политики Чешской Республики в области образования в период подготовки к вступлению в Европейский Союз.

В диссертации проанализирована научная наработка по теме диссертации и показано, что в публикациях только частично раскрыты вопросы, освещающие эту тему. Государственная политика Чехии в отрасли образования, состояние и тенденции её реформирования в период подготовки к вступлению в Европейский Союз учёными не рассматривались, что обуславливает актуальность проведения данного исследования.

Показано, что реформирование государственной образовательной политики Чешской Республики базировалось на основе целостной стратегии развития образования. В соответствии с образовательной стратегией Чехии государственная политика в области образования является приоритетным направлением развития гражданского общества, направленным на удовлетворение разнообразных образовательных потребностей граждан, которое регулируется государством в интересах как всего общества, так и каждого отдельного индивидуума.