28

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА імені В.М. КОРЕЦЬКОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Право на захист цивільних прав та інтересів

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

Підлубна Тетяна Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України, Заслужений діяч науки і техніки України ШЕВЧЕНКО Ярославна Миколаївна, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, завідуюча відділом.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, СТЕФАНЧУК Руслан Олексійович, Хмельницький університет управління та права, проректор з наукової роботи

кандидат юридичних наук, доцент, ШИМОН Світлана Іванівна, Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, доцент

Захист відбудеться " 10 " червня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий " 07 " травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук Кваша О. О.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Основним напрямком розвитку України в умовах сучасності є побудова громадянського суспільства в рамках демократичної, соціальної, правової держави. Правова держава закріплює права і свободи людини й громадянина, зобов'язуючись ці права і свободи не тільки не порушувати, але й забезпечити їх системою юридичних гарантій. Видається безспірним, що конституційне проголошення прав і свобод вищою цінністю в реальному житті ще не означає ефективного їх здійснення, оскільки необхідним є дієвий, ефективно функціонуючий механізм їх реалізації, забезпечення охорони та захисту з позицій гарантій прав особи. Слід зазначити, що реалізація й ефективність норм про права й свободи людини в будь-якій державі, суспільстві так чи інакше залежать від багатьох факторів, серед яких можна виділити: ступінь демократичності владних інститутів держави; політичні, культурні, правові традиції; стан законності й правопорядку; наявність ефективного механізму охорони та захисту цивільних прав, свобод та інтересів. Саме захист прав і свобод особи означає захист її можливостей альтернативно реалізувати свої права, що закріплені в цивільному законодавстві. Для того, щоб можливості, які містяться в діючому законодавстві, перейшли в площину конкретних правовідносин, необхідно створити надійний механізм контролю за дотриманням прав і свобод людини й громадянина. Держава покладає на себе обов'язок щодо створення такого механізму, надання гарантій захищеності особі, забезпечення її прав в рамках встановленого в суспільстві та країні правопорядку.

Хоч конституційні положення щодо захисту прав і свобод отримали своє закріплення в цивільному законодавстві, однак подальший розвиток положень про захист цивільних прав та інтересів вимагає створення реального, дієвого механізму правового захисту, а також активізації зусиль відносно його більш детального дослідження, визначення умов і факторів, які виступають в якості соціального середовища дії даного механізму, розробки нових теоретичних положень як щодо всього інституту, так і його складових (форм, способів, засобів захисту).

Без створення науково обґрунтованого й ефективно дієвого механізму захисту цивільних прав та інтересів не є можливим ні формування громадянського суспільства, ні створення правової і соціальної держави, ні досягнення справжньої свободи українських громадян. У зв'язку з цим дослідження проблеми захисту цивільних прав та інтересів набуває своєї актуальності.

Актуальність теми підвищується й в силу того, що пошук резервів правового забезпечення прав та інтересів є важливим та актуальним завданням правової політики української держави. Мова йде про більш ефективне використання вже наявних форм, способів і засобів захисту, а також розробку нових, які б розширили можливості здійснення цивільних прав та інтересів, а також їх захисту.

Питанням захисту цивільних прав та інтересів приділялася значна увага в радянській правовій науці. Проте в українському правознавстві останніх років ці питання знаходилися поза увагою науковців і висвітлювались лише в окремих наукових статтях. Тому теоретично дана тема є не досить розробленою.

Окремі аспекти захисту прав та інтересів, а саме форми захисту, окремо взяті способи захисту були предметом дисертаційних досліджень таких науковців: В.Д. Андрійцьо, О.І. Антонюк, М.С. Корабльова, В.В. Болгова, Т.І. Пашук, О.І. Наливайко, Г.П. Тимченко, М.О. Стефанчук, Е.В. Вавілін, Е.Л. Страунінг, Г.О. Свердлик та ін.

В дисертації використано наукові досягнення, які містяться в працях учених - цивілістів: М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, О.В. Дзери, О.С. Іоффе, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця, Д.І. Мейєра, О.М. Вінник, С.І. Шимон, І.Б. Новицького, І.С. Претерського, О.В. Кохановської, О.О. Красавчикова, Ю.К. Толстого, Є.О. Харитонова, Р.Й. Халфіної, Я.М. Шевченко, О.П. Орлюк, Г.Ф. Шершеневича, І.М. Кучеренко, С.М. Братуся, В.П. Грібанова, Є.О. Суханова, О.В. Іванова, Д.М. Чечота, Т.В. Боднар, Н.В. Вітрук, Р.Б. Шишки, М.С. Малєїна, О.В. Гетманцева, Н.А. Чечіної, А.В. Дзери та інших правознавців.

Комплексного дослідження права на захист в сучасній науковій літературі поки що не проводилось. Окремі питання висвітлювалися на рівні підручників, навчальних посібників, наукових статей, що і зумовлює необхідність проведення такого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов'язане з плановою тематикою науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, де і виконувалась робота. Вона є складовою частиною загальної теми “Суб'єкти цивільного права України ” (РК 0106U012117).

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є з'ясування на основі концептуальних наукових підходів, аналізу сучасного стану та тенденцій розвитку українського цивільного права юридичної природи права на захист цивільних прав та інтересів, визначення способів і форм захисту порушеного права та інтересу.

Для досягнення цієї мети поставлені такі завдання дослідження:

визначити зміст поняття "право на захист цивільних прав та інтересів", провести його розмежування із суб'єктивним правом;

дослідити та розкрити поняття і сутність захисту прав та інтересів і виокремити основні ознаки, властиві даному правовому явищу; провести розмежування суміжних правових категорій "захист прав" та "охорона прав";

установити і проаналізувати змістовий склад елементів захисту суб'єктивних цивільних прав;

захист право цивільне інтерес

розкрити сутність законного інтересу як окремого об'єкта захисту в цивільному праві та показати його співвідношення із суб'єктивним правом;

на основі наукових підходів і правозастосовчої практики дослідити сутність і зміст категорій "форми захисту", "способи захисту", "засоби захисту";

з'ясувати взаємозв'язок співіснування різних форм захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів; визначити порядок і засоби захисту, що властиві для кожної із форм;

з'ясувати специфіку цивільно-правових способів захисту суб'єктивних цивільних прав, визначити особливості їх застосування щодо захисту законних інтересів;

дослідити природу, джерела та характер способів захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів та виокремити критерії для їх класифікації;

на основі аналізу наукових концепцій та практики застосування норм цивільного законодавства виробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення і підвищення ефективності захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів як галузевого інституту права.

Об'єктом дослідження є комплекс цивільно-правових відносин, які виникають між державою в особі уповноважених органів, з однієї сторони, і фізичною особою - з другої, а також між фізичними особами у сфері захисту порушених цивільних прав та законних інтересів.

Предметом дослідження є особливості законодавчого регулювання права на захист цивільних прав та інтересів і практика реалізації норм цивільного права у сфері захисту цивільних прав та інтересів.

Методи дослідження складають загальнотеоретичні методи та підходи до визначення змісту інституту права на захист цивільних прав та інтересів. З цією метою дисертантом використовується система як загальнофілософських (діалектика, об'єктивність, історизм), загальнонаукових (метод системного аналізу, структурно-функціональний, ретроспективно-порівняльний, метод моделювання і прогнозування), так і спеціальних (формально-юридичний, порівняльно-правовий, статистичний) методів дослідження.

Зокрема, за допомогою історичного методу досліджено виникнення, формування та розвиток правових норм (від римського права до положень чинного ЦК України), що регулюють відносини, пов'язані з захистом цивільних прав та інтересів. Аналіз поняття й змісту права на захист, динаміки правовідношення, що виникає у зв'язку із порушенням права і його захистом, здійснювався з використанням аналітико-синтетичного методу. Формально-логічний метод застосовано для з'ясування механізму реалізації загальних принципів цивільного законодавства при застосуванні основних форм, способів і засобів захисту та принципів добросовісності, розумності й справедливості як принципів, які слугують основою правомірного захисту порушеного права чи інтересу. Теоретичне значення мало застосування системно-структурного методу, який сприяв визначенню співвідношення права на захист, способів і форм захисту, засобів захисту як сукупності різних правових явищ їх взаємозв'язків. Порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу відповідних положень інституту захисту прав та інтересів встановлених ЦК УРСР і чинним ЦК України та ГК України (в частині виконання майново-господарських зобов'язань), а також при порівняльному дослідженні й аналізі норм цивільного законодавства пострадянських держав, які вже накопичили певний досвід у застосуванні норм цивільного права приватного спрямування. Метод моделювання застосовано при розробленні пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення законодавства і практики його застосування.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у здійсненому вперше у вітчизняній правовій доктрині комплексному науковому дослідженні права на захист цивільних прав та інтересів та обґрунтуванні теоретичних та практичних позицій застосування цивільно-правових способів та форм захисту та їх порівняльну характеристику. Дослідження спрямоване на подальший розвиток інституту захисту в цивільному праві шляхом формування нових і вдосконалення існуючих правових конструкцій, понять і категорій, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства.

Наукова новизна одержаних результатів конкретизується, зокрема, в теоретичних положеннях, висновках, рекомендаціях, найважливіші серед яких наступні:

вперше:

запропоноване розуміння права на захист як конституційного права, яке полягає в можливості його носія самостійно вчиняти юридично значимі активні дії й при настанні певних умов реалізується в конкретному правовідношенні, з метою відновлення порушеного права чи інтересу;

обґрунтована необхідність розуміти право на захист в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. В об'єктивному значенні право на захист є гарантією забезпечення прав та інтересів особи, що реалізується лише у випадку порушення суб'єктивного права, визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки. Право на захист є одним із складових елементів будь-якого суб'єктивного права;

запропоноване визначення способів захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів, як правових прийомів, що передбачені договором, законом або звичаєм ділового обороту, за допомогою яких заінтересована особа, право якої порушено, невизнано чи оспорено, має змогу припинити його порушення, здійснити його відновлення і в такий спосіб реалізувати надане їй суб'єктивне цивільне право на захист;

проведено розмежування засобів і способів захисту і доведено, що засоби захисту - це інструменти реалізації способів захисту. Пропонується внести зміни до Конституції України, зокрема до ч.5 ст.55, в якій застосувати більш доцільний термін "способи захисту", і викласти її в такій редакції: "Кожен має право будь-якими незабороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань";

запропоновано визначення самозахисту, під яким належить розуміти правомірні дії, спрямовані на захист суб'єктивного цивільного права та законного інтересу, забезпечення недоторканності права, припинення порушення й ліквідацію наслідків такого порушення, які здійснюються шляхом самостійних односторонніх дій володільця права, а також самостійних односторонніх дій третьої особи щодо захисту життя чи майна заінтересованої особи в договірних чи позадоговірних відносинах. Пропонується доповнити ст. 19 ЦКУ поняттям самозахисту;

удосконалено:

визначення суб'єктивного права, а саме: суб'єктивне право - це надана державою через норми об'єктивного права юридична можливість суб'єкта діяти (поводитися певним чином), вимагати відповідної поведінки від інших, можливість користуватися соціальним благом, а також можливість використовувати право на захист, шляхом звернення до компетентних органів або вчинення особою дій, які не суперечать закону, з метою задоволення особистих інтересів;

визначення поняття захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів, під яким розуміється правозастосовча діяльність, що здійснюється компетентним органом або безпосередньо управомоченою особою у випадках, визначених законом, з метою відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного суб'єктивного права та інтересу;

положення про те, що захист законного інтересу може відбуватися тими ж способами, що і захист суб'єктивного цивільного права, але з урахуванням окремих особливостей, які залежать від того, інтерес в яких правовідносинах підлягає захисту: речевоправових чи зобов'язальноправових;

дістало подальший розвиток:

розмежування форм захисту цивільних прав та інтересів у процесуальному та матеріальному аспектах. Форма захисту суб'єктивного цивільного права у матеріальному аспекті - це комплекс внутрішньо узгоджених організаційних заходів стосовно відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного права і/або інтересу, що здійснюється управомоченою органами або безпосередньо уповноваженою особою. Форма захисту суб'єктивного цивільного права у процесуальному аспекті - це способи здійснення процесуальних дій, які виконуються за певними правилами у визначеному порядку тим чи іншим управомоченим суб'єктом;

визначення юридичної природи захисту шляхом установлення його особливостей, серед яких можна виділити: а) правозастосовчу діяльність, що здійснюється компетентним органом чи управомоченою особою самостійно; б) механізм реалізації такої діяльності гарантується державою; в) метою такої діяльності є відновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права або інтересу; г) підставою застосування захисту цивільних прав та інтересів є їх порушення, невизнання чи оспорювання; д) обов'язкова наявність суб'єкта - особи, суб'єктивне цивільне право або інтерес якої порушено, невизнано чи оспорюється; ж) диспозитивний характер захисту цивільних прав та інтересів;

положення про те, що на законодавчому рівні особливим об'єктом захисту є законний інтерес, під яким належить розуміти відображену в об'єктивному праві або таку, яка випливає з його загального змісту, й гарантовану державою юридичну можливість. Вона полягає в прагненні суб'єкта користуватися конкретним соціальним благом. Цій можливості кореспондує загальний юридичний обов'язок інших осіб, який є критерієм розмежування суб'єктивного права та законного інтересу.

Практичне значення одержаних результатів. Практична значимість дослідження обумовлена тим, що отримані висновки і узагальнення можуть бути використані в процесі розробки та вдосконалення законодавства про права та свободи особи, для підвищення ефективності діяльності суб'єктів у сфері захисту прав та інтересів, на усунення окремих прогалин, що існують в науці цивільного права. Результати дослідження можуть бути використані в роботі органів державної влади, правозастосовчій діяльності судів, у процесі викладання нормативних та спеціальних курсів для студентів юридичних вузів, при підготовці підручників та навчальних посібників з цивільного права (загальна частина).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації були оприлюднені на науково-практичних конференціях: міжнародній науково-практичній конференції "Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку" (30 травня 2008р., м. Одеса), II міжнародній науково-практичній конференції "Проблемні питання цивільного та господарського права" (16 лютого 2007 р., м. Харків), III міжнародній науково-практичній конференції "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (23-24 березня 2007р., м. Луцьк), III всеукраїнській науково-практичній конференції з цивільного права "Цивільний кодекс України: наукові новели та практика застосування" (22-23 лютого 2007р., м. Львів), II всеукраїнській цивілістичній науковій конференції студентів та аспірантів (30-31 березня 2007р., м. Одеса), міжнародній науково-практичній інтернет-конференції "Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми" (березень 2008р., м. Тернопіль), X всеукраїнській науково-практичній конференції "Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи" (11 квітня 2008р., м. Тернопіль), всеукраїнській науково-практичній конференції "Українське правосуддя: здобутки та перспективи" (16 травня 2008р., м. Чернівці), IX всеукраїнській науково-практичній конференції "Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи" (13 квітня 2007р., м. Тернопіль).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були викладені у 5 статтях у фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також тезах 9 доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, а також списку використаних джерел, що становить 245 найменування. Повний обсяг дисертації становить 209 сторінок, список використаних джерел - 21 сторінка.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, ступінь її наукової розробки, зв'язок роботи з науковими програмами, визначаються предмет, об'єкт, мета і завдання дослідження, сформульовані основні положення, що відображають наукову новизну одержаних результатів та ступінь їх новизни, висвітлюються практичне значення і апробація результатів дослідження.

Перший розділ "Захист цивільних прав та інтересів як цивільно-правова категорія" присвячений дослідженню права на захист як суб'єктивного цивільного права, поняття захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів, здійснений аналіз форм захисту цивільних прав та інтересів, на основі якого зроблені відповідні висновки. Розділ складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1 "Право на захист як суб'єктивне цивільне право" на основі аналізу наукових поглядів і різних концепцій досліджено поняття права на захист в контексті його співвідношення з суб'єктивним цивільним правом. В результаті узагальнено основні підходи щодо розуміння суб'єктивного права і надано його інтегруюче визначення.

Право на захист слід розуміти в об'єктивному та суб'єктивному значеннях. В об'єктивному значенні право на захист є гарантією забезпечення прав та інтересів особи, що реалізується лише у випадку порушення суб'єктивного права, визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки. Право на захист є одним із складових елементів будь-якого суб'єктивного права. Право на захист однакове для усіх осіб, яким воно надане. Саме тому воно є родовою можливістю і розраховане на конкретизацію в кожній окремій ситуації. Суб'єктивне ж право специфічне для кожного суб'єкта, оскільки воно характеризується обставинами, які існують у кожному конкретному випадку.

Автор робить висновок, що при визначенні елементів суб'єктивного права, таких як право на власні дії та право на чужі дії, доцільно включати і третій елемент - право на захист, в зміст якого входить не тільки можливість звернення до компетентних органів з вимогою захисту порушеного права, але й можливість особи, право якої порушено, самостійно, без звернення до компетентних органів реалізувати своє право на захист. Разом з тим, особливістю права на захист є те, що самостійне суб'єктивне право, яке одночасно є складовим елементом будь-якого суб'єктивного права реалізується лише у випадку порушення останнього.

Обґрунтовано положення про те, що право на захист - це можливість його носія самому вчиняти юридично значимі активні дії в разі порушення його прав та інтересів шляхом звернення до компетентних державних органів або за допомогою застосування особою фактичних дій, які не суперечать закону з метою задоволення особистих інтересів.

У роботі доведена необхідність розмежування таких понять як "охорона" та "захист".

У підрозділі 1.2 "Поняття захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів" розглядаються особливості захисту цивільних прав та інтересів. Результати дослідження дали змогу визначити, що захистом суб'єктивних цивільних прав та інтересів є правозастосовна діяльність, яка здійснюється компетентним органом або безпосередньо уповноваженою особою з метою відновлення порушеного, невизнаного чи оспорюваного суб'єктивного права та інтересу.

Зазначається, що складовими елементами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів є об'єкт, суб'єкт, спосіб та форма захисту. Акцентується увага на тому, що необхідно розмежовувати такі об'єкти захисту, відповідно до норм чинного законодавства, як законний інтерес та суб'єктивне цивільне право. Обґрунтовано висновок, що законний інтерес є особливим об'єктом захисту, під яким слід розуміти відображену в об'єктивному праві правову можливість, що полягає у прагненні суб'єкта користуватись соціальним благом, який на відміну від суб'єктивного права кореспондує лише загальний юридичний обов'язок.

У підрозділі 1.3 "Поняття і види форм захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів" на основі аналізу існуючих юридичних концепцій було досліджено правову природу форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів. Автором визначено, що проблема визначення форм захисту лежить в площині як матеріального так і процесуального права. В силу цього необхідно розмежовувати процесуальну форму захисту та форму захисту суб'єктивного цивільного права в матеріальному аспекті.

Автором обґрунтована доцільність поділу форми захисту цивільних прав та інтересів на юрисдикційну та неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту здійснюється спеціально уповноваженими на даний вид діяльності органами, в той час як захист прав та інтересів в неюрисдикційній формі протікає в рамках матеріального правовідношення і здійснюється самими учасниками правовідносин.

В результаті аналізу юрисдикційної форми захисту встановлено, що вона може реалізуватися в рамках загального, спеціального чи альтернативного порядку. При неюрисдикційній формі захист здійснюється самостійними діями осіб в межах застосування самозахисту, претензійного порядку вирішення спорів.

Розділ другий "Цивільно-правові способи захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів" присвячений визначенню способів захисту цивільних прав та інтересів, характеристиці їх окремих видів та аналізу можливості застосування способів захисту цивільних прав стосовно захисту законних інтересів. Розділ складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 "Поняття та критерії розмежування способів захисту цивільних прав та інтересів" на основі дослідження низки специфічних ознак (підстава застосування, реалізація в рамках матеріального правовідношення), що виокремлюють способи захисту в самостійний правовий інститут, робиться висновок, що способами захисту є правові прийоми, за допомогою яких заінтересована особа має змогу відновити своє порушене, оспорюване чи невизнане право та інтерес. Автором обґрунтовано положення про те, що є доцільним розмежування способів захисту та засобів захисту цивільних прав та інтересів. Засоби захисту цивільних прав та інтересів - це інструменти реалізації того чи іншого способу захисту.

За результатами проведеного аналізу автором запропоновано обрати кілька критеріїв для класифікації існуючих способів захисту, які в повній мірі враховують особливості даного правового явища. Такими критеріями є наступні: результат застосування, характер застосування, суб'єктний склад. Доцільно також здійснювати поділ способів захисту на міри захисту та міри відповідальності, розмежування між якими слід здійснити на основі таких критеріїв: спрямованість, підстави застосування, співвідношення порівнювальних категорій із правопорушенням.

Підрозділ 2.2 "Окремі види способів захисту суб'єктивних цивільних прав" присвячений детальному аналізу таких способів захисту як визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Визнання права як спосіб захисту є основою для інших однопорядкових явищ, носить універсальний характер і реалізується виключно у юрисдикційному порядку. Пропонується переглянути деякі положення чинного законодавства й внести зміни для ефективнішого застосування права на захисту у випадку незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обґрунтовано висновок, що право вибору способу захисту порушеного права належить особі, право якої порушено, в межах специфіки правовідносин, у сфері яких було вчинено правопорушення. В окремих випадках вибір способу захисту може визначатися вказівкою спеціального закону, що регулює конкретне цивільне правовідношення або визначатиметься за попередньою взаємною домовленістю.

У підрозділі 2.3 "Особливості застосування окремих способів захисту цивільних прав щодо способів захисту законного інтересу" показані особливості захисту законного інтересу через призму застосування способів захисту суб'єктивного цивільного права. Автором було встановлено, що більш ефективного захисту законного інтересу в силу застосування такого способу захисту як відшкодування збитків можна досягнути застосувавши концепцію абстрактних збитків. Під абстрактними збитками слід розуміти такі збитки, які могли настати, але не настали в силу передбачливості кредитора. Це положення є розвитком нових положень, що знайшли місце в цивільному праві.

Відшкодування моральної шкоди у зв'язку з порушенням законного інтересу здійснюється за аналогією закону: можливість застосування до захисту суб'єктивного права, то відповідно можливість захисту законного інтересу. У зв'язку з чим пропонується внести відповідні зміни до норм чинного законодавства.

Законний інтерес у речових правовідношеннях не опосередкований суб'єктивним правом, захищається опосередковано, найчастіше зобов'язальними правовідносинами і їхніми способами захисту. У зобов'язальному правовідношенні інтерес кредитора захищається як способами, які передбачені статтею 16 ЦКУ, так і особливими способами, які властиві цьому правовому інституту. Спосіб захисту інтересів боржника - це певна правова можливість відновлення становища в рамках зобов'язання для реалізації законного інтересу самим боржником або уповноваженими органами.

Третій розділ "Форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів" присвячений більш детальному аналізу юрисдикційної та неюрисдикційної форми захисту цивільних прав та інтересів і складається з трьох підрозділів. Підрозділ 3.1 "Юрисдикційна форма захисту цивільних прав та інтересів" розкриває особливості захисту цивільних прав та інтересів в рамках судової, адміністративної та нотаріальної форми захисту. Судова форма є однією з найбільш застосовуваних форм захисту, основним процесуальним засобом захисту якої виступає позов. У силу правової природи в рамках судової форми вирішується спір про право, під яким слід розуміти розбіжність сторін із приводу взаємних прав та обов'язків, ухиляння від виконання покладеного на особу обов'язку, а також ті випадки, коли для здійснення прав потрібне підтвердження суду. Альтернативними формами захисту цивільних прав та інтересів в контексті судової форми захисту можна визначити діяльність третейських судів.

Спеціальними формами захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів є захист в адміністративному та нотаріальному порядку. Адміністративна форма захисту являє собою певну сукупність дій органів адміністративної юстиції, які спрямовані на захист порушених суб'єктивних прав та інтересів. Специфіка розгляду справ нотаріальними органами полягає в тому, що повноваження нотаріуса поширюються винятково на встановлення безспірних фактів, у наявності яких є можливість переконатися безпосередньо, на підставі несуперечливих, відповідних закону документів. Основним засобом захисту прав нотаріальним органом є вчинення виконавчого напису на борговому документі.

У підрозділі 3.2 "Неюрисдикційна форма захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів" дисертант досліджує правову природу самозахисту і обґрунтовується положення, що самозахист - це форма захисту цивільних прав та інтересів. Самозахист полягає в самостійних односторонніх діях володільця права, а також в самостійних односторонніх діях третьої особи щодо захисту життя чи майна заінтересованої особи в договірних чи позадоговірних відносинах. Автором було визначено юридичну та фактичну підстави виникнення права на самозахист.

Проведений порівняльний аналіз самозахисту та самоправності свідчить, що розмежування даних правових явищ слід проводити на основі об'єктивної сторони останньої.

В ході дослідження було встановлено, що захист цивільних прав та інтересів в рамках самозахисту відбувається за допомогою застосування способів самозахисту, вибір яких залежить від характеру порушення і ступеня його небезпеки. На основі аналізу існуючих наукових концепцій пропонується всі способи захисту класифікувати за критерієм динаміки розвитку правопорушення на такі основні групи: припинювальні, відновлювальні, забезпечувальні і компенсаційні.

У підрозділі 3.3 "Нове в законодавстві України й питання захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів" стверджується, що в межах юрисдикційних та неюрисдикційних форм захисту виникають нові інститути, які дають змогу ефективно захистити порушені суб'єктивні цивільні права та інтереси. У зв'язку з існуванням чималої кількості органів, які прямо чи опосередковано покликані здійснювати захист цивільних прав та інтересів, пропонується внести деякі зміни до законодавчої бази з метою ефективнішого виконання даними органами покладених на них функцій. Зокрема, для громадських організацій у сфері захисту прав споживачів доцільно було б закріпити їх можливість щодо внесення пропозицій до проектів законодавства з питань захисту прав споживачів, визначити їх роль у зверненні зі скаргами в інтересах споживачів - в індивідуальному чи колективному порядку - до уповноважених органів, передбачити їх у переліку органів у сфері захисту прав споживачів, створення перешкод у процесі діяльності яких тягне відповідальність.

Досліджена правова природа інших державних та громадських організацій, діяльність яких спрямована на захист прав та інтересів, в тому числі і цивільних (Третейський інформаційний суд, Європейський суд з прав людини). У результаті чого встановлено, що чимала кількість органів, основною функцією яких є захист порушених прав та інтересів, дублюють права і обов'язки один одного. Разом з тим належного механізму реалізації ними своїх повноважень теж непередбачено, у зв'язку з чим пропонується внести відповідні зміни до законодавства.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється в дослідженні права на захист цивільних прав та інтересів, як можливості його носія відновити порушене, оспорюване чи невизнане право чи інтерес, та зокрема способів, форм захист суб'єктивних цивільних прав та інтересів.

Головні наукові та практичні результати роботи тісно пов'язуються з її науковими і прикладними положеннями та можуть бути підставою для теоретичного узагальнення й формулювання відповідних практичних рекомендацій заінтересованими суб'єктами під час нормотворчої діяльності.

Зокрема, такими теоретичними узагальненнями та новими підходами у вирішенні наукової проблеми є наступні положення. Право на захист - це можливість його носія самостійно вчиняти юридично значимі активні дії в разі порушення його прав та інтересів шляхом звернення до компетентних державних органів або за допомогою застосування особою фактичних дій, які не суперечать закону, з метою задоволення особистих інтересів.

В об'єктивному значенні право на захист є гарантією забезпечення прав та інтересів особи, що реалізується лише у випадку порушення суб'єктивного права, визначає та фіксує ступінь свободи правомірної поведінки. Право на захист є одним із складових елементів будь-якого суб'єктивного права. Право на захист однакове в усіх осіб, яким воно надане. Саме тому воно є родовою можливістю і розраховане на конкретизацію в кожній окремій ситуації. Суб'єктивне ж право специфічне для кожного суб'єкта, оскільки воно характеризується обставинами, які існують у кожному конкретному випадку.

Підставою для розмежування законного інтересу та суб'єктивного права є кореспондуючий юридичний обов'язок. Законний інтерес, на відміну від суб'єктивного права, є простою правовою можливістю, що має характер прагнення, у якій відсутня вказівка діяти в установленому законом порядку і вимагати відповідної поведінки від інших осіб, тобто можливість не забезпечена конкретним юридичним обов'язком.

Юрисдикційна форма захисту реалізується шляхом залучення спеціально уповноважених державою на даний вид діяльності органів, із властивим кожному з них певним процесуальним порядком діяльності. Неюрисдикційна форма захисту протікає в рамках матеріального правовідношення і здійснюється, як правило, особою право якої порушено.

Основні критерії для класифікації способів захисту наступні. Результат застосування, тобто характер наслідків їхнього застосування для порушеного права. При цьому всі способи захисту можна об'єднати в три групи: ті, що дають змогу припинити порушення права; ті, які дозволяють попередити порушення права, та ті, що мають на меті відновити порушене право. Характер застосування передбачає поділ способів на загальні, тобто такі, що можуть бути застосовані для захисту більшості цивільних правовідносин і спеціальні, застосовувані лише у виняткових випадках. Суб'єктний склад передбачає класифікацію способів захисту залежно від компетентного органу чи уповноваженої особи, яка здійснює захист порушеного права. Вказана система критеріїв може доповнюватися іншими, тобто вона не є статичною, оскільки розвиток соціально-економічних відносин в суспільстві вимагатиме її постійного оновлення в силу появи нових способів захисту порушених прав та інтересів.

Вибір способу захисту характеризується тим, що, по-перше, право вибору способу захисту належить особі право якої порушено, невизнано чи оспорено в контексті вчиненого правопорушення. Водночас межі реалізації даного права визначаються специфікою правовідносин у сфері яких було вчинено правопорушення, і наслідками, які настали після нього. По-друге, можливість вибору способу захисту може бути обмежена прямою вказівкою спеціального закону, що регулює конкретне цивільне правовідношення, і визначатиме спосіб захисту порушеного права. По-третє, існують такі способи захисту, які в більшості випадків застосовуються за наявності попередньої взаємної домовленості, а цивільне законодавство лише регламентує порядок їх застосування.

Захист законного інтересу здійснюється тими ж способами, що й захист суб'єктивного права, але з урахуванням його особливостей. Так, ефективний захист законного інтересу при застосуванні такого способу захисту як відшкодування збитків можливий у разі застосування концепції абстрактних збитків, під якими розуміють такі збитки, які могли настати, але не настали в силу передбачливості кредитора. Порушник у даному випадку повинен відповідати не за реальні конкретні наслідки, а за власні діяння - створення абстрактної можливості несприятливих наслідків, тобто можливу загрозу інтересам, які підлягають захисту.

Самозахист - це правомірні дії, спрямовані на захист суб'єктивного цивільного права та законного інтересу, забезпечення недоторканності права, припинення порушення й ліквідацію наслідків такого порушення, які здійснюються шляхом самостійних односторонніх дій володільця права, а також самостійних односторонніх дій третьої особи щодо захисту життя чи майна заінтересованої особи в договірних чи позадоговірних відносинах. Даним визначенням пропонується доповнити ч.1 ст. 19 ЦКУ.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Ярова Т.М. Право на захист як суб'єктивне цивільне право / Т.М. Ярова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 37. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. - С.390-396.

2. Ярова Т.М. Поняття і види форм захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць.

3. Вип.375: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2007. - С.63-67.

4. Підлубна Т.М. Поняття захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Підлубна // Підприємництво, господарство і право. - № 9. - 2008. - С.96-99.

5. Ярова Т.М. Критерії розмежування способів захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Підприємництво, господарство і право. - № 8. - 2008. - С.12-15.

6. Ярова Т.М. Поняття способів захисту цивільних прав та інтересів / Т.М. Ярова // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С.386-392.

7. Ярова Т.М. Критерії розмежування способів захисту цивільних прав та інтересів / Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 30 травня 2008р. / М-во освіти і науки України, Одеський національний ун-т ім. І.І. Мечникова; редкол.: В.І. Захарченко [та ін.]. - Одесса: "Астропринт", 2008. - С.656-661.

8. Ярова Т.М. Законний інтерес та суб'єктивне право в цивільному праві: питання про їх співвідношення / Проблемні питання цивільного та господарського права: матеріали II Міжнар. наук.-практ. конфер. студентів та аспірантів, 16 лютого 2007р. / М-во освіти і науки України, Харківський національний ун-т ім. В.Н. Каразіна, юридичний факультет, кафедра цивільно-правових дисциплін; редкол.: І.В. Венедіктова (голов. ред. ) [та ін.]. - Харків: ХНУ ім.В.Н. Каразіна, 2007. - С.504-506.

9. Ярова Т.М. Момент виникнення права на захист в судових органах / Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: матеріали III Міжнар. наук.-практ. конфер. студентів, аспірантів та здобувачів, 23 - 24 березня 2007р. / М-во освіти і науки України, Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, юридичний факультет; редкол.: П.Д. Пилипенко (голов. ред. ) [та ін.]. - Луцьк, Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки, 2007. - С.210-211.

10. Ярова Т.М. Способи захисту законного інтересу в цивільному праві / Цивільний кодекс України: наукові новели та практика застосування: матеріали III Всеукр. наук.-практ. конфер. з цивільного права, 22-23 лютого 2007р. / Львівський національний ун-т ім. І. Франка, Ліга студентів Асоціації правників України [та ін.]. - Львів, Львівський національний ун-т ім. І. Франка, 2007. - С.125-127.

11. Ярова Т.М. Визнання права як спосіб захисту суб'єктивних цивільних прав / Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми: матеріали Міжнар. наук.-практ. інтернет-конфер., березень 2008р. / Тернопільський національний економічний ун-т. - Тернопіль, 2008. - С.161-164.

12. Ярова Т.М. Поняття способів захисту цивільних прав та інтересів / Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: матеріали X Всеукр. наук.-практ. конфер., 11 квітня 2008р. / М-во освіти і науки України, Тернопільський національний економічний ун-т; редкол.: О.С. Башняк [та ін.]. - Тернопіль: ТзОВ "Терно-граф", 2008. - С.402-404.

13. Ярова Т.М. Право на захист як суб'єктивне цивільне право / Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: матеріали IX Всеукр. наук.-практ. конфер., 13 квітня 2007р., частина 2/М-во освіти і науки України, Тернопільський національний економічний ун-т; редкол.: З.С. Гладун [та ін.]. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - С.94-98.

14. Ярова Т.М. Юрисдикційна форма захисту цивільних прав та інтересів / Українське правосуддя: здобутки та перспективи: матеріали Всеукр. наук.-практ. конфер., 16 травня 2008р. / Чернівецький національний ун-т ім.Ю. Федьковича. - Чернівці, 2008. - С.292-295.

15. Ярова Т.М. Самозахист як форма захисту цивільних прав / Матеріали II Всеукр. цивілістична наук. конфер. студентів та аспірантів, 30-31 березня 2007р. / М-во освіти і науки України, Одеська національна юридична академія, факультет цивільної та господарської юстиції. - Одеса: Фенікс, 2007. - С.248-249.

Анотації

Підлубна Т.М. Право на захист цивільних прав та інтересів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація містить комплексний аналіз загальнотеоретичних та практичних проблем права на захист цивільних прав та інтересів, сутності законного інтересу як особливого об'єкту захисту, визначення способів та форм захисту цивільних прав та інтересів, та розробку обґрунтованих пропозицій й рекомендацій щодо вдосконалення й ефективного застосування норм законодавства у сфері захисту цивільних прав та інтересів.

Досліджено поняття і сутність захисту прав та інтересів, встановлено розмежування між такими категоріями як "форма", "спосіб", "засіб" захисту, визначено специфіку та можливість застосування цивільно-правових способів захисту суб'єктивних цивільних прав щодо захисту законного інтересу.

Ключові слова: право на захист, захист цивільних прав та інтересів, охорона прав та інтересів, законний інтерес, способи захисту, форми захисту.

Подлубная Т.Н. Право на защиту гражданских прав и интересов. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук за специальностью 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права имени В.М. Корецького НАН Украины. - Киев, 2009.

Диссертация включает в себя введение, три главы, выводы, список использованной литературы. Диссертация содержит комплексный анализ общетеоретических и практических проблем права на защиту гражданских прав и интересов, исследовано понятие права на защиту субъективных гражданских прав и интересов и определено его соотношение с субъективным правом, дано определение способов и форм защиты гражданских прав и интересов, определение эффективности правового регулирования гражданско-правовых отношений в сфере защиты гражданских прав и интересов.

Рассмотрено понятия и сущность защиты гражданских прав и интересов, определено ее основные признаки, проанализирован содержательный состав элементов защиты субъективных гражданских прав и интересов. Определена юридическая природа права на защиту, которая обусловливается следующими особенностями: правоприменительная деятельность, которая осуществляется компетентным органом или субъектом самостоятельно; механизм реализации такой деятельности гарантируется государством; целью деятельности является целью такой деятельности есть восстановления нарушенного, или непризнанного права или интереса; основанием применения защиты гражданских прав и интересов есть их нарушение, непризнание или оспаривание; обязательное наличие субъекта - лица, субъективное гражданское право или интерес которого нарушены, непризнанны; диспозитивный характер защиты гражданских прав и интересов.

Исследована правовая природа законного интереса как самостоятельного объекта защиты в гражданском праве, форм и способов его защиты. На основе правоприменительной практики и научных подходов определены соотношение формы, способа и средства защиты гражданских прав и интересов.

Определены особенности сосуществования разных форм защиты и присущие им средства защиты. Проведено разграничение форм защиты гражданских прав и интересов в процессуальном и материальном аспектах. Обобщенны критерии классификации форм защиты гражданских прав и интересов, которые делятся на юрисдикционные и неюрисдикционные. Юрисдикционная форма защиты гражданских прав и интересов реализуется посредством обращения к уполномоченных государством на такой вид деятельности органам из присущим им процессуальным порядком деятельности. Неюрисдикционная форма защиты существует в рамках материального правоотношения и осуществляется, как правило, лицом, право которого нарушено. Уделено также внимание способам защиты, а именно определено понятия, виды, проведенная классификация способов защиты гражданских прав и интересов. Определено, что критериями для классификации способов защиты гражданских прав и интересов есть: результат применения, характер применения, субъектный склад. В работе изложена правовая характеристика отдельных способов защиты и определена возможность применения гражданско-правовых способов защиты гражданских прав относительно защиты законного интереса. Доведено, что выбор способа защиты гражданских прав и интересов обусловливается: волеизъявлением субъекта, а также в определенных случаях прямым указанием закона.

На основе сравнительно-правового анализа норм гражданского законодательства Украины и государств стран-участниц СНГ, практики и анализа применения норм украинского гражданского законодательства разработаны предложения и рекомендации относительно усовершенствования и правильного применения правовых норм в сфере защиты гражданских прав и интересов.

Ключевые слова: право на защиту, защита гражданских прав и интересов, охрана прав и интересов, законный интерес, способы защиты, формы защиты.

Pidlubna T. The right to protection of the civil rights and interests. - Manuscript.

The dissertation for conferring the scientific degree of the candidate of laws on the specialty 12.00.03. - Civil right and civil process; family law; international private rights. - V. M. Koretsky Institute of the State and Law of the National Ukrainian Academy of Sciences. - Kyiv, 2009.