Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 340.11

Спеціальність 12.00.01- теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ: ПОНЯТТЯ, СТРУКТУРА, ФУНКЦІЇ

Подорожна Тетяна Станіславівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ, Міністерство Внутрішніх справ України.

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права Національного транспортного університету

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Мурашин Олександр Геннадійович, професор кафедри теорії та історії держави і права Відкритого міжнародного університету розвитку людини "Україна";

кандидат юридичних наук, доцент Фатхутдінова Олена Василівна, декан юридичного факультету Київського університету туризму, економіки і права

Захист відбудеться "22" травня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, зал засідань Вченої Ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розісланий "17" квітня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Ю. Пришва

Анотації

Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції: поняття, структура, функції. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2009.

У дисертації здійснюється комплексне теоретико-правове дослідження законодавчих дефініцій, їхньої правової природи, логіко-структурних закономірностей, а також особливостей в процесі інтерпретації права. Законодавчі дефініції подаються як особливе правове явище, що виступає юридичним виразом різних елементів механізму правового регулювання. При розгляді функцій законодавчих дефініцій, особлива увага звертається на те, що на відміну від більшої частини самостійних регулятивних і охоронних приписів, які містяться в законодавстві, законодавчі дефініції, як правило, безпосередньо нічого не регулюють і не охороняють, вони спрямовані на розмежування, розрізнення та ідентифікацію понять. Аналізуються особливості законодавчих дефініцій та їх співвідношення з нормами права. Окремій теоретичній розробці піддається проблема тлумачення норм права за допомогою законодавчих дефініцій. Зазначається, що законодавчі дефініції є способом тлумачення, яке здійснюється законодавцем.

Ключові слова: дефініція, законодавча дефініція, понятійний апарат, термінологія, законодавча техніка, функція, норма права, система права, галузь права, механізм правового регулювання, законодавство, нормативно-правовий акт, тлумачення. законодавчий правовий дефініція

Подорожная Т.С. Законодательные дефиниции: понятие, структура, функции. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. Киев, 2009.

В диссертации осуществляется комплексное теоретически-правовое исследование законодательных дефиниций, их правовая природа, логические, структурные закономерности и особенности в процессе интерпретации права, с учетом специфики правового регулирования в конкретных отраслях права. Законодательные дефиниции рассматриваются как неотъемлемый элемент любого правового явления и являются сложной категорией юридической науки. Они выступают одними из важнейших средств, обеспечивающих ясность, однозначность и определенность юридических понятий.

Среди множества предписаний, что имеют место в законодательстве, они занимают одно из главных мест, так как не только помогают в реализации правил поведения (как и другие основополагающие нормы), а становятся основой для создания новых норм. Законодательные определения выступают основой всего правотворчества, так как все остальные нормы должны им соответствовать. Исходя из этого, автор приходит к выводу, что дефиниции необходимо относить к основополагающим, а не второстепенным предписаниям. Дефиниция занимает центральное место в структуре всего текста нормативно-правового акта: она его смысловой центр, так как все, что сказано выше, подводит читателя к данному определению, а всё что сказано ниже, направлено на объяснение и сообщение высказанного в дефиниции.

На основании примеров, что приведены в диссертации, автор аргументирует, что законодательные дефиниции не могут трансформироваться в правовые нормы, они проявляют себя как особенные государственно-властные предписания, которые в отличии от научных и повседневных определений выступают общеобязательными при интерпретации и применении положений нормативно-правового акта. Также отмечается, что законодательные дефиниции - это основные, самостоятельные, специфические правовые предписания, являющиеся короткими определениями понятий, используемых в законодательстве. Они не выражают непосредственно правила поведения, в которых формулируются права и обязанности субъектов правоотношений. Законодательные дефиниции влияют на общественные отношения не прямо, а косвенно, то есть вместе с нормами права при их реализации.

Анализируются особенности законодательных дефиниций относительно традиционной логической структуры нормы права. Относительно этого отмечается, что сама особенность законодательных дефиниций заключается в том, что они, в отличие от норм права, не имеют традиционной логической структуры, а именно таких элементов, как гипотеза, диспозиция и санкция. Дефиниции никогда не содержат санкции, хотя являются частью нормы, которая владеет ею.

При рассмотрении функций законодательных дефиниций, особенное внимание обращается на то, что в отличии от большинства самостоятельных регулятивных и охранительных предписаний, содержащихся в законодательстве, законодательные дефиниции, как правило, непосредственно ничего не регулируют и не охраняют, они направлены на разграничение, различие и идентификацию понятий, в результате чего достигается объяснение содержания указанных предписаний. В данном аспекте раскрывается вопрос о возможности деления функций законодательных дефиниций на общие, раскрывающие значение этого феномена в обществе и специальные функции, с помощью которых дефиниция рассматривается как основной элемент объяснения значения терминов, которые имеют место в тексте нормативно-правового акта.

В отдельной теоретической разработке рассматривается проблема толкования норм права с помощью законодательных дефиниций. Сформулировано утверждение, что законодательные дефиниции являются одним из способов толкования, которое осуществляется законодателем. В результате толкования возникает особенная форма предписаний - объяснения, которые выступают как дефинитивные положения. Исходя из данного утверждения, законодательные дефиниции обеспечивают возможность познания правовой реальности субъектами, а через нее - возможности для интерпретации права и правотворчества.

В диссертации рассматривается также дефинитивная специфика конституции как основного понятия конституционного права. В связи с этим отмечено, что так как конституция - это высоко абстрактный и, как правило, небольшой по объёму нормативно-правовой акт, то определения в нём целесообразно вводить значительно реже, нежели в кодексах и иных законах. Анализ норм Основного закона государства даёт основания утверждать, что его терминология имеет довольно большую интерпретационную привязку к очень абстрактным понятиям (право, обязанность, свобода, правовое государство и т.п.). Определение таких понятий выступают не законодательными, а доктринальными дефинициями. Именно поэтому наблюдается отсутствие законодательных дефиниций в тексте конституции.

Диссертант рассматривает также дефинитивные аппараты уголовного и гражданского права. В перечисленных отраслях права большинство терминов имеет законодательные определения непосредственно в текстах Уголовного и Гражданского кодексах. Уголовное законодательство максимально принимает "чужие" термины и их определения. Поэтому в процессе интерпретации субъект должен брать во внимание дефиниции, что используются в действующем законодательстве.

Уголовный кодекс Украины отличается большим количеством дефиниций, размещённых не только в статьях, но и в примечаниях к ним. Особенную роль (как количественная особенность) играют определения относительно положений Особенной части Уголовного кодекса, в которой помещены конкретные составы преступлений. Автором отмечается, что в форме дефиниций здесь в большинстве случаев выражается объективная сторона.

Одной из важных проблем эффективного применения положений гражданского законодательства выступает унификация понятийного аппарата та усовершенствование содержания дефиниций отдельных понятий (например, "ущерб", "самозащита" и т.п.).

Ключевые слова: дефиниция, законодательная дефиниция, понятийный аппарат, терминология, законодательная техника, функция, норма права, система права, механизм правового регулирования, законодательство, нормативно-правовой акт, толкование.

Podorozhna Т.С. Legislative definitions: concept, structure, functions. - Manuscript.

Dissertation for the degree of the Candidate of Law science in specialty 12.00.01 - Theory and history of state and law; history of political and law studies. - Kyiv National University named after Taras Shevchenko. Kyiv, 2009.

The Dissertation is dedicated to the legislative definitions, their legal nature, logic-structural conformities to the law, and also features, is carried out in the process of interpretations of law. A legislative definition is given as the special legal phenomenon that comes forward legal expression of different elements of mechanism of the legal adjusting. At consideration of functions of legislative definitions, the special attention applies on that unlike greater part of independent regular and protective orders which are contained in the legislation, legislative definitions, as a rule, directly regulate nothing and does not guard, they are directed on differentiating, distinction and authentication of concepts. The features of legislative definitions and their correlation are analyzed with the norms of law. To separate theoretical development the problem of interpretation of norms of law is added by legislative definitions. It is marked, that legislative definitions is the variety of interpretation which is carried out by a legislator.

Key words: definitions, legislative definitions, apparatus of concept, terminology, legislative technique, function, norms of law, system of law, mechanism of the legal adjusting, legislation, normative acts, interpretations.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дисертаційного дослідження. Сучасне демократичне суспільство потребує відкритості, прозорості й ефективності правової системи. Ці постулати залежать від мови, якою твориться та реалізується право. Будь-яка сфера людської життєдіяльності, і юриспруденція зокрема, має особливі мовні правила для означення понять, які відображають об'єктивну дійсність і процеси, що в ній відбуваються. Право і мова онтологічно взаємопов'язані, що зумовлює необхідність їхнього дослідження у взаємодії. Наявність такого взаємозв'язку притаманна не тільки системі законодавства, а й правовій системі загалом. Саме тому не випадково, особлива увага сучасного наукового суспільства звернена до проблем понятійного апарату вітчизняної юридичної науки. Необхідність поглибленого вивчення проблем понять та категорій пояснюється тим, що в межах загальної теорії права може бути створена його цілісна концепція, котра буде покладена в основу технології проектування ефективно-діючих нормативно-правових актів.

Стрімкий розвиток суспільних відносин також став одним із чинників, що зумовив потребу чітких і зрозумілих нормативно-правових актів. Одним із прийомів законодавчої техніки, що сприяє розв'язанню окреслених проблем, є законодавчі дефініції, які становлять основу понятійного апарату чинного законодавства та виступають "будівельним елементом" тексту нормативно-правового акта. Дослідженню цього правового феномену і присвячене дисертаційне дослідження.

Важливість дефініцій для мови законодавства очевидна, так як саме в них відображається сучасне знання людини про певне правове явище.

Законодавець, який створює й удосконалює систему понять тієї чи іншої галузі законодавства, враховує і систему логічних конструкцій, складові якої потребують назви, і наявний склад лексичних одиниць мови, беручи до уваги всі можливості її організації. Дефініція, що запозичена вченими з логіки, виконує при цьому важливі функції, оскільки не тільки є складовою мови законодавства, а й фіксує стан знань на певному етапі розвитку науки і практики. ЇЇ якість безпосередньо залежить від врахування законодавцем варіантів розв'язання логіко-семантичних і методологічних завдань теорії визначень. Останнім часом було прийнято велику кількість законів і підзаконних нормативних актів, що як і інші види державно-владних приписів, містять дефініції. Проте, як показує аналіз чинного законодавства, якість їх доволі низька.

Варто наголосити, що сьогодні дефініції є вагомою частиною понятійного інструментарію системи законодавства, яка сприяє її формальній визначеності. Поряд з іншими приписами, вони виконують завдання тлумачення понять, що створені законодавцем, і повинні знайти оптимальні форми закріплення у мові сучасного українського законодавства. Пошук та апробація таких форм є одним з актуальних завдань правової науки.

Аналіз ступеня наукової розробки проблеми засвідчує факт зацікавленості до законодавчих дефініцій, дослідження яких останнім часом набуває дедалі більшої актуальності у професійній свідомості фахівців різноманітних сфер знань. Дискусії ведуться в діапазоні від логіко-методологічних проблем юридичних понять і понятійного апарату правознавства (А. Козловський, В. Котюк, О. Мурашин, Д. Керімов, М. Панов, В. Титов) до лінгвістичних і формально-логічних аспектів законодавчої техніки (В. Баранов, Л. Апт), що безперечно є корисним для дослідження правової дійсності та вдосконалення технічних аспектів законодавчого процесу.

Так як ряд авторів розглядають виключно мовні або ж логічні аспекти дефініцій (О. Сербенська, Д. Горський), досліджують їх стосовно конкретних галузевих понять (С. Головіна, Т. Латковська, В. Чернадчук, І. Москаленко), то є підстави констатувати, що комплексного дослідження правової природи саме законодавчих дефініцій, зокрема їхньої структурної специфіки, функцій та динаміки у процесі інтерпретації права, в сучасній теоретико-правовій науці досі немає. Усі ці обставини зумовлюють необхідність дослідження такого правового феномену, як законодавча дефініція та вироблення правил його використання у чинному законодавстві. Тому тема пропонованого дослідження видається актуальною як для подальшого розвитку теорії вітчизняного правознавства, так і для вироблення пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства та його практичного застосування.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як частина загального плану науково-дослідної роботи кафедри теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ відповідно до бюджетної теми: "Методологія вивчення державно-правових явищ, філософії права, стану і перспектив розвитку ОВС України" (шифр роботи 0113; державний номер 0106U003648).

Метою дисертаційного дослідження є комплексний теоретико-правовий аналіз сутності та особливостей законодавчих дефініцій задля вдосконалення понятійного апарату юридичної науки.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв'язати такі завдання:

дослідити існуючі доктринальні підходи до розуміння природи законодавчих дефініцій та визначити їхнє місце в системі інших приписів права;

сформулювати основні логіко-структурні закономірності існування та функціонування визначень, які використовуються в чинному законодавстві;

роз'яснити галузеву специфіку законодавчих дефініцій;

охарактеризувати функції дефініцій, що містяться в нормативно-правових актах України та розкрити їх значення для сучасного нормотворення;

визначити та обґрунтувати особливості тлумачення норм права за допомогою законодавчих дефініцій;

виявити особливості тлумачення законодавчих визначень у деяких галузях права, зокрема, конституційному, цивільному та кримінальному.

Об'єктом дисертаційного дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі застосування дефінітивних приписів в законодавстві України.

Предметом дослідження є правова природа законодавчих дефініцій, а також закономірності їхньої побудови та інтерпретації.

Методологічна основа дослідження. З метою одержання найбільш достовірних наукових результатів у дисертаційному дослідженні використовувалася система принципів та підходів, побудована на всезагальних, загальнонаукових та спеціальних наукових (юридичних і неюридичних) методах. Вибір методів пізнання зумовлювався предметом дисертаційного дослідження.

Основним з-поміж сукупності підходів став інтегративний метод, що складається із взаємодоповнюючих комплексних методологічних засобів пізнання правової дійсності - формально-юридичного та соціологічного, кожен з яких інтегрує набір пізнавальних засобів, що відображає відповідну своєрідність властивостей права (його статику та динаміку). Так, догматичний метод, як елемент інтегративного підходу, дав змогу встановити основні наукові підходи до розуміння природи законодавчих дефініцій, а соціологічний - їхню динаміку у процесі інтерпретації права. В дисертаційному дослідженні широко використовувався також системний метод, за допомогою якого розкрито дефінітивний аспект дії права через розуміння сутності системно-структурної функції дефінітивних приписів. Під час написання дисертації використовувався метод порівняльно-правового дослідження. Він допоміг з'ясувати закономірне і випадкове, загальне і специфічне у змісті законодавчих дефініцій. Позитивну роль відіграли історико-правовий та методи звернення до інших юридичних наук, методи статистичної обробки емпіричного матеріалу, реального пізнання, особистого спостереження.

Окремо слід наголосити, що автор керувався науковим принципом максимальної об'єктивності при встановленні достовірності і повноти інформації, яка використовувалася в процесі дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлюється тим, що дисертація є першим у вітчизняній загальній теорії держави і права дослідженням сутності та особливостей законодавчих дефініцій, а також основних закономірностей їхнього вираження у чинному законодавстві України.

Елементи наукової новизни притаманні наступним положенням і висновкам:

уперше:

висунуто ідею, що законодавчі дефініції не виступають "прямими" правилами поведінки. Їх потрібно розглядати не як норми права (вони можуть входити до них лише як частина), а як особливі державно-владні приписи, які на відміну від наукових та повсякденних визначень є загальнообов'язковими при тлумаченні і застосуванні положень нормативно-правових актів;

доведено, що на відміну від більшої частини самостійних регулятивних і охоронних приписів, що містяться в законодавстві, законодавчі дефініції, як правило, безпосередньо нічого не регулюють і не охороняють. Вони спрямовані на розмежування, розрізнення та ідентифікацію понять, в результаті чого пояснюється зміст вказаних приписів;

віднесено дефінітивні приписи до основоположних, а не до обслуговуючих. Вони є найважливішою частиною норми права і виступають стосовно неї первинним елементом механізму правового регулювання;

розкрито питання про можливість поділу функцій законодавчих дефініцій на загальні, що розкривають значення цього феномену у суспільстві, та спеціальні функції, за допомогою яких дефініція розглядається як основний елемент пояснення значення термінів, що мають місце в тексті нормативно-правового акта;

сформульовано думку, що законодавчі дефініції є способом тлумачення, яке здійснюється законодавцем. У результаті тлумачення з'являється особлива форма приписів - пояснення, що виступають як дефінітивні положення;

удосконалено:

визначення поняття "законодавчі дефініції", згідно з яким - це вихідні (основоположні), самостійні та специфічні елементи механізму правового регулювання, що є короткими визначеннями понять, які використовуються в законодавстві;

визначення функцій законодавчих дефініцій як відносно відокремлених напрямів впливу законодавчих дефініцій на свідому діяльність (поведінку) людей, в яких виявляється їхня природа і призначення, місце і роль у механізмі правового регулювання;

набули подальшого розвитку:

твердження, що головне призначення законодавчих дефініцій - це системотворення. У цьому плані вони виконують роль основного будівельного матеріалу елементів тексту закону;

положення, що законодавчі дефініції забезпечують можливість пізнання правової реальності суб'єктами, а через неї - можливості для інтерпретації права і правотворчості.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки дисертанта можуть бути використані в процесі викладання навчальних і спеціальних курсів з теорії держави і права, історії держави і права України, конституційного, кримінального та цивільного права, а також при розробці учбово-методичних посібників для студентів юридичних вузів, при підготовці наукових доповідей, написанні курсових і дипломних робіт, у загальнотеоретичних та історичних дослідженнях понятійно-категорійного апарату права.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані при реалізації норм чинного законодавства, а також корегуванні сутності, змісту, форм і методів правотворчої та правозастосовної практики.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження здійснене автором самостійно, зроблені висновки і рекомендації ґрунтуються на особистому дослідженні наукових і нормативно-правових джерел, юридичної, зокрема, судової практики щодо питань реалізації дефінітивних приписів права.

Апробація результатів дослідження. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі теорії та історії держави і права Львівського державного університету внутрішніх справ. Деякі результати дисертаційного дослідження були апробовані на 26-ти наукових конференціях: "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (м. Тернопіль, 20 лютого 2003 р.); "Фінансово-правова доктрина постсоціалістичної держави" (м. Чернівці, 22-24 вересня 2003 р.); "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість" (м. Київ, 15-16 квітня 2004 року.); "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні" (м. Львів, 3-4 лютого 2005 р.); "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку" (м. Луцьк, 25 березня 2005 р.); "Дні науки - 2005" (м. Дніпропетровськ, 15 квітня 2005 р.); "Формування правової системи в Україні на сучасному етапі" (м. Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 р.); "Наука: теорія і практика" (м. Дніпропетровськ, 5 серпня 2005 р.); "Наука та інновації - 2005" (м. Дніпропетровськ, 17-31 жовтня 2005 р.); "Сучасні наукові дослідження - 2006" (м. Дніпропетровськ, 20-28 лютого 2006 р.); "Законодавча дефініція: логіко-гносеологічні, політико-юридичні, морально-психологічні і практичні проблеми" (м. Чернівці, 21-23 вересня 2006 р.); "Сучасні наукові досягнення - 2007" (м. Дніпропетровськ, 1-14 лютого 2007 р.); "Стратегічні питання світової науки - 2007" (м. Дніпропетровськ, 15-28 лютого 2007 р.); "Наука та технології: крок в майбутнє - 2007" (м. Дніпропетровськ, 1-15 березня 2007 р.); "Актуальні питання держави і громадянського суспільства на сучасному етапі" (м. Уфа, Росія, 10-11 квітня 2007 р.); "Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи" (м. Тернопіль, 13 квітня 2007 р.); XV міжнародній науковій конференції молодих науковців (м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.); IV міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої пам'яті академіка Ю. Бугая (м. Київ, 18 травня 2007 р.); в тезах доповідей днів науки Гуманітарного університету "ЗІДМУ" (м. Запоріжжя, 11-12 жовтня 2007 р.); "Формування правової держави в Україні. Проблеми і перспективи" (м. Тернопіль, 11 квітня 2008 р.); "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції" (м. Київ, 14-16 травня 2008 р.); "Наукові дослідження: теорія та експеримент 2008" (м. Полтава, 19-21 травня 2008 р.); "Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми" (м. Тернопіль, жовтень 2008 р.); "Механізм правового регулювання правоохоронної та правозахисної діяльності в умовах формування громадянського суспільства" (м. Львів, 7 листопада 2008 р.); "Розвиток наукових досліджень - 2008" (м. Полтава, 24-26 листопада 2008 р.); науково-практичній конференції присвяченої 60-річчю прийняття "Загальної декларації прав людини" (м. Запоріжжя, 10 грудня 2008 року).

Публікації. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження викладені одноосібно автором у 24 наукових статтях, 22 з яких опубліковані у виданнях, що визнані ВАК України як фахові з юридичних наук, а також у 26 збірниках опублікованих тез наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи зумовлені завданнями та логікою здійсненого дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів (розподілених на одинадцять підрозділів), загальних висновків та списку використаних джерел (370 найменувань на 38 сторінках). Обсяг дисертації (без списку використаних джерел) становить 167 сторінок.

Основний зміст

У Вступі обґрунтовується актуальність теми, зазначається ступінь її наукової розробки, визначаються об'єкт, предмет, мета, завдання і методи дослідження, формулюються основні положення роботи, які виносяться на захист, а також вказується на апробацію, опублікування та практичне застосування одержаних результатів.

Перший розділ "Загальнотеоретична характеристика законодавчих дефініцій" складається із трьох підрозділів і присвячений аналізові становлення та розвитку основних наукових підходів до розуміння природи законодавчих дефініцій; характеристиці основних логіко-структурних закономірностей буття дефінітивних приписів; розглядові галузевої специфіки означеної проблеми.

У підрозділі 1.1. "Основні наукові підходи до розуміння природи законодавчих дефініцій" із використанням праць А. Козловського, В. Баранова, Н. Артикуци, Л. Чулінди, А. Хворостянкіної та інших авторів, аналізуються основні наукові підходи до розуміння сутності законодавчих дефініцій розглядається їхня структура, особливості та співвідношення з нормами права.

Визначення (дефініція) - це один із найважливіших засобів, що забезпечує ясність, однозначність і визначеність понять, які вживаються, зокрема, і в законодавстві. З-поміж багатьох приписів вони посідають найважливіше місце. Тому дисертант вважає, що їх доцільно віднести до основоположних, а не до обслуговуючих. Вони не тільки допомагають у реалізації правил поведінки, а й постають основою для створення нових норм, оскільки ті повинні відповідати термінології, що закріплена дефініціями згідно з вимогами відповідної галузі права.

На основі прикладів, які наведені у дисертації, автор довів, що дефініції не виступають "прямими" правилами поведінки. Їх необхідно розглядати не як норму права, а як особливий державно-владний припис, який на відміну від наукових та повсякденних визначень є загальнообов'язковим при тлумаченні і застосуванні положень нормативно-правового акта. Законодавчі дефініції мають свою структуру, котра включає три компоненти - термін, частину, що визначає його та предикативний зв'язок. Початок визначення з терміна, що визначається, свідчить про намір законодавця ввести в нормативно-правовий акт нове для нього поняття. Саме тому спочатку вводиться поняття, а потім воно визначається.

Автором також сформульоване визначення законодавчих дефініцій. Зазначено, що дефініції є елементами системи законодавства, які надають їй стійкості і стабільності. Саме з їхньою допомогою робляться зрозумілими, власне, регулюючі та охоронні приписи держави - правові норми. Дефініція займає центральне місце в структурі всього тексту нормативно-правового акта: вона його смисловий центр, так як все, що сказано вище, підводить читача до даного визначення, а все, що сказане нижче, спрямоване на пояснення і повідомлення висловленого в дефініції.

У підрозділі 1.2. "Логіко-структурні закономірності законодавчих дефініцій" дослідження природи даного феномену здійснюється з точки зору комплексного, інтегративного підходу, що включає і формально-логічні, і лінгвістичні підстави для формування законодавчих дефініцій.

У підрозділі розглянуто формально-логічні правила побудови та інтерпретації законодавчих дефініцій. Стандартну процедуру визначення називають визначенням через найближчий рід і видові ознаки. З'ясовано, що в результаті даної операції з'являються родовидові дефініції. Розрізняють також описові (казуїстичні) визначення, перелікові (екстенсійні) визначення (відкриті та закриті), комбіновані дефініції, цифрові визначення. Інколи в законодавстві використовуються так звані "контекстуальні" визначення та "оціночні" поняття. З цього приводу зазначено, що всі визначення (крім контекстуальних) та всі поняття (крім оціночних), що закріплені в законі, можуть розглядатися як самостійний вид правових приписів - законодавчі дефініції. Лінгвістична ж методологія дозволяє текстуально виразити відповідну дефініцію. В даному процесі необхідно дотримуватись і лексичних, і морфологічних, і синтаксичних вимог.

Відмічено, що законодавча практика використовує декілька способів закріплення дефініцій у тексті нормативно-правового акта: при першому згадуванні терміну, у назві статті, у примітках (подібний спосіб закріплення дефініцій слід визнати нетиповим, але дійсно необхідним), розміщення у вигляді окремої статті, що об'єднує всі поняття, які використовуються в нормативно-правовому акті і розміщена на його початку. У деяких нормативно-правових актах дефініції розміщено в преамбулі. Зазначено, що преамбула як самостійна структурна частина документу з позицій юридичної техніки не призначена для розміщення в ній дефініцій і виконує інші функції.

У підрозділі 1.3. "Галузева специфіка законодавчих дефініцій: теоретико-прикладні аспекти" досліджується специфіка законодавчих дефініцій як елементу термінологічного апарату галузі права.

Існування "галузевих понять" пов'язане з можливістю використовувати терміни тільки в тому значенні, в якому вони визначені в нормативно-правовому акті, що має в конкретній галузі законодавства найвищу юридичну силу. Якщо галузь включає декілька нормативно-правових актів, що мають однакову юридичну силу, то вперше прийнятий нормативно-правовий акт може містити перелік визначень, а ті документи, що були прийняті пізніше - тільки робити на нього посилання. В контексті сказаного зазначено, що потрібно ввести на законодавчому рівні спеціальну норму про те, що у випадках, коли закон передбачає прийняття підзаконного нормативно-правового акта, усі терміни і поняття які використовуються у ньому, повинні мати таке ж значення, яке вони мають у законі, якщо інше не передбачено цим законом.

Одні галузі містять дефініції, що є основою для всього законодавства, а інші можуть включати визначення тільки для власного використання. Автор зазначає, що спільним для усіх галузей права є саме дефінітивний зв'язок, тобто таке відношення між термінами різних галузей права, коли один з них визначається через інші. Виходячи з цього, констатується, що дефініції в нормативно-правових актах виконують функцію забезпечення внутрішньої погодженості законодавства і безпосередньо пов'язану з нею функцію попередження протиріччя законодавства.

Другий розділ "Функції законодавчих дефініцій в системі права" складається з двох підрозділів і присвячується дослідженню функцій законодавчих визначень; аналізується їхнє значення для ефективного нормотворення.

У підрозділі 2.1. "Поняття, зміст та види функцій законодавчих дефініцій" дається поняття функцій дефінітивних приписів та розглядається їхня видова характеристика.

У підрозділі сформульоване визначення функцій законодавчих дефініцій. Акцентується увага на тому, що слід виділяти дві групи функцій законодавчих дефініцій: загальні функції, що розкривають значення цього феномену у суспільстві та спеціальні функції, за допомогою яких дефініція розглядається як основний елемент пояснення значення термінів які мають місце в тексті нормативно-правового акта. До першої групи відноситься онтологічна, гносеологічна (пізнавальна), логічна, техніко-інструментальна, евристична, критична, прогностична, інформаційна, констатуюча, акумулююча, символічна, описова та ідеологічно-виховна функції.

Спеціальні функції законодавчих дефініцій, здійснюють особливу роль в досягненні ясності тексту нормативно-правового акта. Автором відмічено, що головним призначенням законодавчих дефініцій є системотворення. Тому в цій групі виділяється системно-структурна функція, яка забезпечує внутрішню узгодженість усіх елементів механізму правового регулювання, відображення в них єдиних цілей і завдань. В структурі вищезазначеної функції, законодавчі дефініції можуть виконувати функцію системо-спрощення і системо-збереження. Зазначено що на відміну від більшої частини самостійних регулятивних і охоронних приписів, які містяться в законодавстві, законодавчі дефініції зазвичай безпосередньо нічого не регулюють і не охороняють, а спрямовані на розмежування, розрізнення та ідентифікацію понять, в результаті чого стає зрозумілим зміст вказаних приписів.

У підрозділі 2.2. "Оптимізація функцій законодавчих дефініцій" розглядається особлива роль законодавчих дефініцій у системі права, їх позитивний вплив на правотворчу та інтерпретаційну діяльність.

Особлива роль законодавчих дефініцій полягає в тому, що розкриваючи зміст понять, вони допомагають громадянам не тільки дотримуватись чи виконувати вимоги нормативно-правових актів, але й активно використовувати свої права. Маючи можливість не звертатися за допомогою юристів-професіоналів, законодавчі дефініції сприяють росту популярності діючого законодавства. Роз'яснюючи і уточнюючи значення термінів, що вживаються в законодавстві, сприяючи виключенню спорів під час їх тлумачення, одночасно законодавчі визначення виконують функцію підвищення ролі і значення інших державно-владних приписів. Зазначається, що існування законодавчих дефініцій сприятливо впливає на правозастосовну діяльність. Вони сприяють правильному розумінню і застосуванню закону, а відтак, покращують якість усього механізму правового регулювання. З'ясовано, що з однієї сторони - дефекти конструювання і використання дефініцій значно понижують ефективність правового впливу нормативних документів, а з іншої - занадто велике захоплення дефініціями призводить до порушення правил законодавчої техніки. Тому, щоб оптимальніше вирішити дану проблему, впорядкування термінології потрібно здійснювати на трьох рівнях: понятійному, дефінітивному та лінгвістичному.

Третій розділ "Динаміка законодавчих дефініцій у процесі інтерпретації права" складається з трьох підрозділів і присвячений особливостям тлумачення норм права за допомогою законодавчих дефініцій; дефінітивним проблемам нормотворення у деяких галузях права, а також дефінітивній специфіці конституції як основного закону держави.

У підрозділі 3.1. "Особливості тлумачення норм права за допомогою законодавчих дефініцій" формулюються правила тлумачення норм права за допомогою законодавчих дефініцій, висвітлюється особливості законодавчих дефініцій як способу тлумачення.

У підрозділі наголошується, що законодавча дефініція не просто визначає поняття в тексті закону, але й відображає його суттєві ознаки, дає вичерпне тлумачення. При тлумаченні пояснюється принциповий зміст правових нормативних приписів, що закладені законодавцем. В результаті цього процесу з'являється особлива форма приписів - пояснення, що виступають як дефінітивні положення. Отже, вперше висувається ідея про те, що законодавчі дефініції є способом тлумачення, яке здійснюється законодавцем.

Автором відмічено, що необхідність тлумачення пов'язана з особливостями мови закону. Ці особливості передбачають використання самих різних прийомів і правил тлумачення. До їх числа відноситься застосування саме законодавчих дефініцій для встановлення точного значення тих слів, що були вжиті законодавцем. Стосовно цього автором формулюються два правила тлумачення норм права за допомогою дефініцій: 1) якщо є законодавча дефініція, то термін повинен розумітися саме в такому значенні, яке вона встановлює; 2) найбільш точно інтерпретувати термін можна лише за допомогою відповідного визначення (дефініції). Зазначається, що важливу роль в полегшенні тлумачення міг би зіграти офіційний словник-довідник, який би включав в себе всю понятійно-термінологічну базу нормативно-правових актів із законодавчими визначеннями.

У підрозділі 3.2. "Дефінітивна специфіка конституції як основного закону держави" висвітлюється дефінітивна специфіка основного поняття конституційного права - конституції.

Конституція - це високо абстрактний і відносно невеликий по об'єму нормативно-правовий акт, тому визначення (дефініції) в ньому доцільно вводити значно рідше, ніж у кодексах та поточному законодавстві. Аналіз норм Основного закону держави дає підстави стверджувати, що його термінологія має доволі жорстку інтерпретаційну прив'язку до дуже абстрактних наукових понять (право, обов'язок, свобода, правова держава тощо). Визначення таких понять є не законодавчими дефініціями, а доктринальними. Саме тому спостерігається переважна відсутність законодавчих дефініцій в тексті конституції.

У підрозділі 3.3. "Дефінітивні проблеми нормотворення (на прикладі норм кримінального та цивільного законодавства)" розглядаються мовні апарати кримінального та цивільного законодавства стосовно дефінітивних проблем інтерпретації у цих галузях.

У цивільному та кримінальному праві, більшість термінів містить законодавчі дефініції безпосередньо в текстах Цивільного та Кримінального кодексів.

Кримінальне законодавство максимально сприймає "чужі" терміни та визначення. Тому в процесі інтерпретації права, суб'єкт тлумачення повинен брати до уваги законодавчі визначення понять, що мають місце в чинному законодавстві.

Кримінальний кодекс України рясніє великою кількістю дефініцій, які розміщуються не тільки в статтях, а й значною мірою знаходять місце в примітках до них. Особливу роль (як кількісна особливість) відіграють визначення стосовно положень Особливої частини Кримінального кодексу в якій містяться конкретні склади злочинів. Автором відмічено, що у формі дефініцій тут здебільшого виражається об'єктивна сторона.

Однією з важливих проблем ефективного застосування положень цивільного законодавства є також уніфікація понятійного апарату та вдосконалення змісту дефініцій окремих його норм. Це повною мірою стосується інституту зобов'язального права, визначення таких понять, як "самозахист", "відомості, що не відповідають дійсності", термінів "збитки", "шкода" тощо.

У Висновках автором наводяться основні положення проведеного дослідження, формулюються його результати.

Здійснений аналіз показав особливе значення дефініцій в правореалізаційній та правоінтерпретаційній сферах. З-поміж багатьох приписів, що містяться в законодавстві, дефініції посідають найважливіше місце. Тому їх доцільно віднести до основоположних, а не до обслуговуючих. Визначення не тільки допомагають у реалізації правил поведінки, а й постають основою для створення нових норм.

Автор дисертації дійшов висновку, що законодавчі визначення не виступають "прямими" правилами поведінки. Їх потрібно розглядати не як норму права (вони можуть входити до неї лише як частина), а як особливий державно-владний припис, який на відміну від наукових та повсякденних визначень є загальнообов'язковим при тлумаченні і застосуванні положень нормативно-правового акта.

Законодавчі дефініції - це вихідні (основоположні), самостійні та специфічні державно-владні приписи, що є короткими визначеннями понять, які використовуються в законодавстві. Вони являють собою особливі елементи механізму правового регулювання за допомогою яких робляться зрозумілими, власне, регулюючі та охоронні приписи держави - правові норми.

Примітки слід визнати нетиповим, але необхідним способом закріплення дефініцій у чинному законодавстві. У преамбулі, навпаки не доцільно розміщувати дефініції, так як вона не міститься нормативний матеріал. З цього приводу виявляється принагідним прийняти правила підготовки нормативно-правових актів, в яких закріпити випадки необхідності визначення понять, критерії вибору способу і прийому конструювання дефініцій у тексті нормативного акта.

Автор стверджує, що на відміну від більшої частини самостійних регулятивних і охоронних приписів, які містяться в законодавстві, законодавчі дефініції зазвичай безпосередньо нічого не регулюють і не охороняють, а спрямовані на розмежування, розрізнення та ідентифікацію понять, в результаті чого стає зрозумілим зміст вказаних приписів.

Функції законодавчих дефініцій - це відносно відокремлені напрями впливу законодавчих дефініцій на свідому діяльність (поведінку) людей, в котрих проявляється їх природа і призначення, місце і роль в механізмі правового регулювання. На думку автора, слід виділяти дві групи функцій законодавчих дефініцій: загальні функції, що розкривають значення цього феномену у суспільстві та спеціальні, за допомогою яких дефініція розглядається як основний елемент пояснення значення термінів, що мають місце в тексті нормативно-правового акта. Обґрунтовано, що головне призначення законодавчих дефініцій - це системотворення. У цьому плані вони виконують роль основного будівельного матеріалу елементів тексту закону.

Встановлено, що в результаті тлумачення з'являється особлива форма приписів - пояснення, що виступають як дефінітивні положення. Стосовно цього автор стверджує, що законодавчі дефініції є способом тлумачення, яке здійснюється законодавцем. Важливу роль у полегшенні тлумачення міг би зіграти офіційний словник-довідник, який би включав у себе всю понятійно-термінологічну основу нормативно-правових актів із законодавчими визначеннями.

Аналіз норм Основного закону держави дає підстави стверджувати про наявність так званих непрямих дефініцій, що мають місце в тексті конституції.

Цивільно-правові дефініції, перебувають у тісному зв'язку з кримінально-правовими дефініціями. Цей зв'язок полягає в частковому чи повному збігові визначень понять, а також використанні кримінально-правових дефініцій для встановлення підстав цивільно-правової відповідальності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Подорожна Т.С. Логіко-функціональні аспекти розташування законодавчих дефініцій у тексті закону / Т.С. Подорожна // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 41. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 61-66.

2. Подорожна Т.С. Юридична галузева специфіка законодавчих дефініцій / Т.С. Подорожна // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 42. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - С. 62-67.

3. Подорожна Т.С. Вплив дефініцій на якість нормативно-правових актів: теоретичний аспект / Т.С. Подорожна // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 3. - С. 63-66.

4. Подорожна Т.С. Динаміка дефінітивних норм у процесі правозастосування: кримінальне право / Т.С. Подорожна // Часопис Київського університету права. - 2008. - № 4. - С. 215-219.

5. Подорожна Т.С. Правова природа законодавчих дефініції / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 6. - С. 68-70.

6. Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції: історичний аспект / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 7. - С. 75-78.

7. Подорожна Т.С. Співвідношення законодавчих дефініцій із нормами права / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 8. - С. 99-101.

8. Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції як засоби забезпечення однозначного тлумачення та застосування закону / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 9. - С. 10-13.

9. Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції як засіб оптимізації правових режимів / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 10. - С. 79-81.

10. Подорожна Т.С. Законодавчі дефініції як різновид тлумачення: теоретико-правовий аспект / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 11. - С. 133-136.

11. Подорожна Т.С. Лінгвістичні підстави для формування законодавчих дефініцій / Т.С. Подорожна // Вісник МНТУ ім. Ю. Бугая. Збірник наукових праць. - 2008. - № 2. - С. 77-80.

12. Подорожна Т.С. Дефініція поняття "бюджетний процес" / Т.С. Подорожна // Вісник МНТУ ім. Ю. Бугая. Збірник наукових праць. - 2008. - № 3. - С. 52-61.

13. Подорожна Т.С. Формально-логічні підстави для формування законодавчих дефініцій / Т.С. Подорожна // Часопис Хмельницького університету управління та права. Університетські наукові записки. - 2008. - № 3 (27).- С. 22-25.

14. Подорожна Т.С. Правила побудови законодавчих дефініцій: логіко-теоретичні закономірності / Т.С. Подорожна // Часопис Хмельницького університету управління та права. Університетські наукові записки. - 2008. - № 4 (28) . - С. 43-46.

15. Подорожна Т.С. Нормативно-правові акти як джерело бюджетного права / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2005. - № 9. - С. 30-33.

16. Подорожна Т.С. Процесуальні норми бюджетного права / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 5. - С. 74-76.

17. Подорожна Т.С. Теоретичні аспекти поняття норми бюджетного права України / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2004. - № 8. - С. 75-77.

18. Подорожна Т.С. Джерела бюджетного права України / Т.С. Подорожна // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск 227. Правознавство. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 67-72.

19. Подорожна Т.С. Принципи бюджетного права як його джерело / Т.С. Подорожна // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск 236. Правознавство. - Чернівці: Рута, 2004. - С. 91-95.

20. Подорожна Т.С. Бюджетно-правові поняття: теоретико-правовий аспект Т.С. Подорожна // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. - 2003. - № 2 (6). - С. 106-109.

21. Подорожна Т.С. Питання співвідношення категорій і понять бюджетного права України / Т.С. Подорожна // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. Науковий часопис. - 2003. - № 3-4 (7-8). - С. 181-185.

22. Подорожна Т.С. Розвиток понятійно-категорійного апарату бюджетного права в сучасних умовах / Т.С. Подорожна // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск 172. Правознавство. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 92-95.

23. Подорожна Т.С. Понятійно-категорійний апарат бюджетного права / Т.С. Подорожна // Науковий вісник Чернівецького університету: Зб. наук. праць. Випуск 200: Правознавство. - Чернівці: Рута, 2003. - С. 94-98.

24. Подорожна Т.С. Характерні риси та особливості понятійно-категорійного апарату бюджетного права / Т.С. Подорожна // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 57-59.

25. Подорожна Т.С. Наука бюджетного права в сучасних реаліях / Т.С. Подорожна // Тези доповідей Міжнар. науково-теоретичної конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть", 20 лютого 2003 р., м. Тернопіль. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. - С. 51-53.

26. Подорожная Т.С. Категория "система бюджетного права" и её структурно-понятийный ряд / Т.С. Подорожная // Финансово-правовая доктрина постсоциалистического государства. Сб. научных докладов и сообщений по материалам междунар. научной конференции 22-24 сентября 2003 года. Выпуск 2. - Черновцы: Рута. - 2003. - С. 93-100.

27. Подорожна Т.С. Бюджетний устрій України: дискусійні питання / Т.С. Подорожна // Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість: Зб. Матеріалів.VII Всеукраїнської науково-практичної конференції, Київ, 15-16 квітня 2004 р.; У 7-ми т. // Редкол.: Андрущенко В.П. (відп. ред.) та ін. - К.: Вид-во Європ. Університету, 2004. - Т. 3. - С. 243-246.

28. Подорожна Т.С. Термінологічні аспекти понятійно-категорійного апарату бюджетного права України / Т.С. Подорожна // Матеріали ХІ регіональної науково-практичної конференції "Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні", м. Львів, 3-4 лютого 2005 року. - Львів, 2005. - С. 187-190.

29. Подорожна Т.С. Структура бюджетно-правової норми / Т.С. Подорожна // Матеріали всеукраїнської наукової конференції студентів та аспірантів "Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку", 25 березня 2005 року. - Луцьк: РВВ "Вежа", 2005. - С. 124-125.

30. Подорожна Т.С. Співвідношення норм бюджетного права з нормами адміністративного права / Т.С. Подорожна // Матеріали Міжнар. науково-практичної конференції "Дні науки - 2005", 15-27 квітня 2005 р. м. Дніпропетровськ. Т. 28. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 33-36.

31. Подорожна Т.С. Співвідношення бюджетного права з іншими інститутами фінансового права / Т.С. Подорожна // Materials of international scientifically-practical conference "The Science: theory and practice. Vol 20. Economic sciences. - Praha: Publishing House "Education and Science" s.r.o.; Prague, Czechif - Dnepropetrovsk, Ukraine - Belgorod, Russian, 2005. - Р.11-15.

32. Подорожна Т.С. Об'єктивна зумовленість місця категорій і понять бюджетного права в системі категорій і понять вітчизняного права / Т.С. Подорожна // Міжнар. наукова конференція в рамках ІІ читань пам'яті В.М. Корецького: "Формування правової системи в Україні на сучасному етапі", Дніпропетровськ, 21-22 квітня 2005 р. - Дніпропетровськ, 2005. - С. 17-21.

...