Правові та організаційні засади розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій України

23

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

12.00.09 - Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Правові та організаційні засади розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій України

Пазиніч Віталій Іванович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Київському національному університеті внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, доцент

Письменний Дмитро Петрович,

Київський національний університет внутрішніх справ,

професор кафедри кримінального процесу

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Шумило Микола Єгорович,

Національна академія Служби безпеки України, проректор

доктор юридичних наук, професор Лук'янчиков Євген Дмитрович, Національний технічний університет України «КПІ»,

професор кафедри інформаційного та підприємницького права

Захист відбудеться 22 січня 2010 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.05 у Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: ДП-680, м. Київ, Солом'янська площа, 1

Автореферат розісланий «___» грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої радиЛ.Д. Удалова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Конституція України проголосила, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ст. 3). Значної шкоди соціальній цінності завдає злочинність, яка втручається у всі сфери життєдіяльності людини.

На рубежі ХХ-ХХІ століть під час бурхливого розвитку науково-технічного прогресу, у зв'язку з кількісною і якісною зміною засобів і послуг мобільного зв'язку, надзвичайно актуальною стала проблема неправомірного доступу до систем мобільних телекомунікацій та користування їхніми ресурсами.

Несанкціонований доступ до систем зв'язку та інші незаконні дії завдають значних матеріальних збитків. Відповідно до оцінок фахівців, від 10 до 30 % трафіку операторів зв'язку відносять нелегальним дзвінкам. За результатами досліджень створеною у США Асоціацією з контролю за шахрайством у телекомунікаціях загальні втрати мобільних операторів від протизаконних дій за період 2003-2008 рр. склали близько 54,4-60 мільярдів доларів (приблизно 5 % річного доходу)Кількість абонентів стільникового зв'язку в Україні. - Режим доступу : http://www.rbc.ua/ukr/top/2009/01/27/495305.shtml . Тому можливість контролювати мережі зв'язку має особливе значення для терористичних угруповань, що обумовлює їх співпрацю з кримінальним співтовариством у галузі інформаційних технологій. За даними аналітиків, прибутки від вказаної злочинної діяльності дорівнюють прибутку з наркоторгівлі. Букин М. С. Мобильник: друг и защитник или угроза свободе или кошельку / М. С. Букин - СПб. : БХВ - Петербург, 2005. - С. 234.

Проблему ускладнює той факт, що у Кримінальному кодексі України відсутні норми, що безпосередньо передбачають відповідальність за подібні порушення, а тому окремої статистики про злочини у сфері мобільного зв'язку не ведеться. Проте, узагальнені відомості Державної судової адміністрації України за фактами порушених кримінальних справ у сфері інформаційних технологій і телекомунікацій свідчать про їх невпинне зростання. У 2003 р. було порушено 240 кримінальних справ, у 2004 р. - 180, у 2005 р. - 210, у 2006 р. - 327, у 2007 р. - 436, у 2008 р. їх кількість зросла до 524, з яких 419 є телекомунікаційними Відомості одержані від Державної судової адміністрації України відповідно запиту..

За даними МВС України кількість злочинів у сфері інформаційних технологій і телекомунікацій за останні шість років збільшилася практично у 10 разів. У 2003 р. таких злочинів було зафіксовано 1,3 тис., у 2006 р. - 10,9 тис., у 2007 р. - 13,7 тис.,

у 2008 р. їх кількість зросла до 15,8 тис., з яких 2600 є телекомунікаційними. Крім того, дійсні відомості про злочинну активність залишаються прихованими, латентність у цій сфері сягає порядку 90 % Узагальнені відомості МВС України про злочини у сфері інформаційних технологій і телекомунікацій..

У законодавстві та юридичній літературі не сформувалося єдиного підходу до методики виявлення, документування та розслідування даного виду злочинів. Значний внесок у вивчення зазначеної проблеми зробили провідні українські та зарубіжні вчені-юристи, а саме: О. Я. Баєв, Р. С. Бєлкін, В. Д. Гавловський, Ю. В. Гаврилін, В. О. Голубєв, Б. Д. Завідов, І. В. Лазарева, В. А. Мещеряков, О. М. Піменов, Н. А. Розенфельд, Г. В. Семенов, О. І. Усов, та інші.

Теоретичним підґрунтям дисертації слугували праці українських вчених:

Ю. П. Аленіна, О. В. Бауліна, В. П. Бахіна, А. Ф. Волобуєва, В. І. Галагана, В. Г. Гончаренка, Ю. М. Грошевого, Ю. О. Гурджі, А. Я. Дубинського, А. В. Іщенка, О. В. Капліної, Н. С. Карпова, Н. І. Клименко, І. І. Котюка, В. С. Кузьмічова, В. К. Лисиченка, Є. Д. Лук'янчикова, В. Г. Лукашевича, О. Р. Михайленка, М. М. Михеєнка, В. Т. Нора, Ю. Ю. Орлова, Д. П. Письменного, М. А. Погорецького, М. В. Салтевського, М. Я. Сегая, С. М. Стахівського, Л. Д. Удалової, В. С. Цимбалюка, М. Є. Шумила та ін.

Вчені зробили вагомий внесок у загальну теорію і практику розслідування злочинів, створили наукове підґрунтя для подальших творчих пошуків. Їх роботи мають значну наукову і практичну цінність. Водночас, низка аспектів досліджуваної проблеми, залишається дискусійною і суперечливою. Це зумовлено і тим, що комплексного дослідження з розкриття і розслідування несанкціонованого доступу до мереж мобільного зв'язку у вітчизняній практиці не було.

Таким чином, недосконалість кримінального законодавства, висока латентність, відсутність виробленої судової і слідчої практики створюють суттєві труднощі у діяльності правоохоронних органів з розкриття і розслідування несанкціонованого доступу до мереж мобільного зв'язку. Підвищенню результативності такої роботи може сприяти: по-перше, отримання криміналістичних знань про злочини, пов'язані з несанкціонованим доступом до телекомунікаційних мереж, по-друге, розробка науково обґрунтованих рекомендацій щодо виявлення, розкриття і розслідування таких злочинів, що визначає актуальність і зумовлює вибір теми даного дослідження та визначає його основні напрями.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до Пріоритетних напрямів наукових і дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження у практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (наказ МВС України від 05.06.2004 р. № 755), планів науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2010 рр., ґрунтується на положеннях Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр. (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1767) та Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджена Указом Президента України від 08.04.2008 р. № 311/2008), Плану заходів щодо реалізації Концепції реформування кримінальної юстиції України (затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.08.2008 р. № 1153-р), Комплексної програми побудови єдиної національної системи зв'язку України, прийнятої і схваленої 23.09.1993 р. № 790, Концепції розвитку мереж електричного і поштового зв'язку загального користування і формування ринку послуг зв'язку на Україні до 2010 року, прийнятої Міністерством зв'язку України.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є комплексна розробка кримінально-процесуальних і криміналістичних проблем розкриття та розслідування злочинів, пов'язаних з незаконним втручанням у роботу мереж мобільного зв'язку.

Для досягнення мети поставлені і вирішувалися дослідницькі завдання:

визначити проблеми, пов'язані з кримінально-правовою кваліфікацією злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

встановити особливості мереж мобільного зв'язку як середовища вчинення злочинів, виявити закономірності і чинники, що визначають специфіку злочинного діяння;

розробити категоріальний апарат, що має значення для правового і криміналістичного аналізу злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

встановити характерні ознаки цих злочинів та здійснити їх криміналістичну класифікацію;

сформувати криміналістичну характеристику злочинів, що пов'язані із втручанням у сферу мобільних телекомунікацій;

виявити специфічні особливості процесуальної діяльності органів досудового розслідування у стадії порушення кримінальної справи, підготовки і проведення окремих слідчих дій та прийняття процесуальних рішень при розслідуванні злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

сформулювати відповідні рекомендації щодо особливостей організації розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій, на основі яких розробити пропозиції щодо оптимізації правозастосовної діяльності.

Об'єкт дослідження - це кримінально-процесуальні та оперативно-розшукові відносини, що формуються у процесі діяльності з виявлення та розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій.

Предмет дослідження - правові та організаційні засади розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій України.

Методи дослідження обрано з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта та предмета. Історико-порівняльний метод дозволив показати генезис об'єкта дослідження (розділ 1); формально-логічний надав можливість проаналізувати положення кримінально-правової і криміналістичної доктрини щодо злочинів у сфері мобільного зв'язку (підрозділ 2.1); системно-структурного аналізу - дозволив дослідити ознаки складів цих посягань (розділ 1; 2; 3); логіко-юридичний метод застосовувався при проектуванні та обґрунтуванні відповідних статей до КПК України (розділ 2); статистичний метод використаний під час узагальнення результатів, отриманих вивченням матеріалів кримінальних справ (розділ 2; 3); порівняльно-правовий використовувався при аналізі законодавства окремих зарубіжних країн, що передбачає відповідальність за злочини у мережі мобільного зв'язку (розділ 1; 2; 3), соціологічний метод - при аналізі результатів анкетування працівників правоохоронних органів.

Нормативно-правову основу дисертації становлять Конституція України, чинне кримінальне та кримінально-процесуальне законодавство України, законодавство зарубіжних країн, інші міжнародні нормативно-правові акти, норми Модельного Кримінально-процесуального кодексу для держав-учасниць СНД, проект КПК України (реєстр. № 1233), укази Президента України, постанови Верховної ради України, відомчі нормативні акти Міністерства внутрішніх справ та Міністерства транспорту і зв'язку України.

Емпіричну основу дослідження становлять: відомості статистичної звітності МВС України та Державної судової адміністрації України про зареєстровані і розкриті злочини у сфері мобільних телекомунікацій за 2003-2008 рр.; узагальнені дані анкетування працівників правоохоронних органів та Служби безпеки України, які брали участь у розкритті та розслідуванні злочинів у сфері мобільних телекомунікацій України; 524 кримінальні справи про злочини у сфері мобільного зв'язку; 252 постанови про відмову у порушенні кримінальної справи і 67 постанов прокурора зі скасування постанов про закриття справи; узагальнені дані, отримані при опитуванні за розробленою анкетою протягом 2004-2005 рр. (312 осіб): слідчих прокуратури та ОВС - 135; співробітників ДСБЕЗ - 104; співробітників карного розшуку - 73; узагальнення опублікованої практики Верховного Суду України; набутий за час перебування на посаді слідчого слідчої частини слідчого відділу Кременчуцького міського управління УМВС України у Полтавській області. Визначаючи об'єм емпіричної основи дослідження ми виходили з вимог, які обумовили її репрезентативність у межах України.

Наукова новизна одержаних результатів зумовлена тим, що дисертація є першим у вітчизняній науці монографічним дослідженням комплексу правових і криміналістичних проблем, пов'язаних з формуванням і вдосконаленням методики розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій.

Автором сформульовані положення і висновки, що мають важливе теоретичне і практичне значення, зокрема:

вперше: розслідування злочин телекомунікація мобільний

запропоновано криміналістичну характеристику злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

розроблено криміналістичну класифікацію злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

узагальнено і систематизовано знання про способи вчинення злочинів, виявлено закономірності, що їх обумовили та передумови існування у мережах мобільного зв'язку;

встановлено особливості механізму слідоутворення при вчиненні цього виду злочинів;

удосконалено:

кримінально-правову кваліфікацію злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

рекомендації з підготовки і проведення окремих слідчих дій;

напрями використання спеціальних знань у процесі виявлення і розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій;

дістало подальший розвиток:

рекомендації з організації і тактики кримінально-процесуальної діяльності на стадії порушення кримінальної справи;

типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій.

Практичне значення одержаних результатів полягає в :

законотворчій роботі - при внесенні змін та доповнень до КПК України і під час вдосконалення проекту КПК України, Закону України «Про телекомунікації» (акт Комітету Верховної Ради України від 07.11.2007 р. № 06-26/18-2552);

правозастосовній діяльності - рекомендації позитивно оцінені і застосовуються органами досудового слідства та дізнання МВС України у процесі розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій (акт впровадження від 15.12.2006 р. № 13/6-647);

навчальному процесі - при вивченні слухачами, курсантами і студентами юридичних закладів освіти відповідних розділів кримінального процесу та спецкурсів, практичними працівниками правоохоронних органів при підвищенні їх кваліфікації (акт впровадження від 24.10.2007 р.).

Апробація результатів дисертації. Матеріали дисертаційного дослідження доповідались на чотирьох конференціях: Міжвузівській науково теоретичній конференції «Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів» (Київ, 2005); Науково-теоретичній конференції молодих та майбутніх вчених, присвяченій п'ятій річниці Навчально-наукового інституту управління НАВСУ, «Україна 2005: поступальна хода до верховенства права» (Київ, 2005); Всеукраїнської науковій конференції «Другі юридичні читання до 170-річчя НПУ ім. М. П. Драгоманова»; Науково-практичній конференції «Засади кримінального судочинства та їх реалізація у законотворчій і правозастосовній діяльності» (Київ, 2009).

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дістали відображення у семи наукових публікаціях, три статті - опубліковані у виданнях, включених ВАК України до переліку фахових з юридичних наук, чотири статті - у збірниках тез конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, семи додатків на 27 сторінках, списку використаних джерел (314 найменувань). Повний обсяг дисертації становить

231 сторінки, з них загальний обсяг тексту - 180 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми; визначено зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами; сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів; наведено дані про їх апробацію та впровадження, а також щодо публікацій, структури й обсягу роботи.

Перший розділ «Генеза розвитку мобільних телекомунікацій» складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 1.1. «Поняття та етапи розвитку телекомунікацій, класифікація телекомунікаційних систем», в якому аналізується процес становлення і розвиток телекомунікацій, визначено етапи розвитку телекомунікацій та підстави для класифікації телекомунікаційних систем. Акцентується увага на зростанні та організаційному характері злочинних дій у мережах мобільного зв'язку, пов'язаних із завданням значної матеріальної шкоди. Розглядається поява нових матеріальних об'єктів - носіїв інформації - при вчиненні злочинів у сфері мобільних телекомунікацій (апаратно-програмні комплекси мереж мобільного зв'язку); формування нових криміналістичних завдань : виявлення і аналізу закономірностей виникнення, фіксації і дослідження комп'ютерної інформації у мережах мобільного зв'язку. Висвітлюються специфічні особливості механізму утворення слідів на традиційних об'єктах та засобах апаратно-програмної підтримки систем мобільного зв'язку, наводиться характеристика методів і прийомів виявлення, фіксації і дослідження цих слідів. Необхідність розроблення таких рекомендацій підтвердили 87 % опитаних працівників правоохоронних органів.

У підрозділі 1.2. «Порівняльно-правовий аналіз предмету злочинного посягання у сфері мобільних телекомунікацій України» наводиться класифікація злочинів у сфері мобільних технологій: а) шахрайство, що завдає збитків операторам мобільного зв'язку, дилерам і абонентам; б) перехоплення конфіденційної інформації;

в) порушення режиму мережного обслуговування абонентів з хуліганських спонукань або інших причин, не пов'язане з перехопленням інформації. Розкриваються особливості протиправних діянь на вітчизняних телекомунікаційних мережах. На підставі аналізу правових актів робиться висновок, що законодавство України про відповідальність за ці злочини потребує удосконалення. Доводиться, що аналіз предмету злочину, пов'язаного з незаконним доступом до мережі мобільного зв'язку з урахуванням обставин, у яких він здійснюється, дозволить слідчому побудувати версію, перевірка якої дозволить відтворити обставини злочину, встановити спосіб злочинних дій та коло осіб, причетних до нього.

У підрозділі 1.3. «Кримінально-правова відповідальність за злочини у сфері мобільних телекомунікацій» здійснено аналіз законодавства України та зарубіжних країн, яке передбачає кримінальну відповідальність за злочини у сфері мобільних телекомунікацій. Автор дійшов висновку, що такі злочини є багатооб'єктними, що викликає складнощі кваліфікації. Доводиться, що діяння передбачені ст. 361 КК України за способом вчинення злочину є логічно самостійними і потребують виділення в окремі норми. Під злочинами, які пов'язані з втручанням у роботу мереж мобільного зв'язку слід розглядати злочинну діяльність, в яку включаються не тільки кримінальні дії з користування ресурсами (послугами) системи мобільного зв'язку, а і кримінальні дії щодо доступу до даної системи. Виділяються групи таких дій та розкриваються їх складові: 1) злочинні дії, щодо отримання доступу до системи мобільного зв'язку (привласнення абонентських рухомих станцій мобільного зв'язку: крадіжки, грабіж, шахрайство); 2) злочинні дії, що полягають у отриманні обманним шляхом ресурсів (послуг) мобільного зв'язку без мети їх належної оплати (завдання майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою; привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем; шахрайство; порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю). Обґрунтована пропозиція у примітці до ст. 361 КК України сформулювати визначення ЕОМ, мережі ЕОМ і системи ЕОМ для однозначного їх розуміння та застосування на практиці.

У підрозділі 1.4. «Криміналістична класифікація злочинів, що пов'язані з втручанням у сферу мобільного зв'язку» обґрунтовується, що в основу класифікації злочинів даного виду має бути покладений аналіз системи мобільного зв'язку як складного багаторівневого об'єкту і виявлення набору типових елементарних операцій на кожному з його рівнів. Виділяються та аналізуються дії, типові для даного виду злочинів, які можуть бути покладені в основу криміналістичної класифікації: а) доступ до системи мобільного зв'язку (до апаратно-технічних засобів підтримки системи мобільного зв'язку; за допомогою підключення мобільного телефону через допоміжні засоби підтримки системи підтримки мобільного зв'язку; доступ до інформаційних засобів підтримки системи мобільного зв'язку - програмного забезпечення, даних і баз даних, що дозволяють системі мобільного зв'язку здійснювати свої функціональні можливості); б) дії, пов'язані з користуванням ресурсами мобільного зв'язку (користування ресурсами мобільного зв'язку без її належної оплати і реєстрації). Під злочинами у сфері мобільних телекомунікацій ми розуміємо систему кримінально караних послідовних дій, спрямованих на несанкціонований доступ до системи мобільного зв'язку, користування її ресурсами і наданню такої можливості іншим особам.

Другий розділ «Криміналістична характеристика злочинів, що пов'язані з втручанням у сферу мобільного зв'язку» складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. «Основні схеми вчинення злочинів, що пов'язані з втручанням у роботу мереж мобільного зв'язку» встановлено, що базовим елементом криміналістичної характеристики злочинів і основою криміналістичних рекомендацій з їх розслідування завжди були знання про спосіб вчинення злочину. Під способом вчинення злочинів у сфері мобільних телекомунікацій розуміється система дій з підготовки, вчинення і приховання даної категорії злочинів, що виражаються у несанкціонованому доступі до системи мобільного зв'язку, користуванні її ресурсами і (чи) наданні такої можливості третім особам, об'єднаних загальною цільовою спрямованістю - несанкціоноване користування ресурсами системи мобільного зв'язку без їх належної оплати і (чи) реєстрації, детермінованих суб'єктивними і об'єктивними чинниками.

Здійснено класифікацію і опис способів вчинення злочинів у сфері мобільних телекомунікацій: а) дії, спрямовані на доступ до апаратно-технічних засобів підтримки системи мобільного зв'язку; б) дії, спрямовані на підключення мобільного телефону через допоміжні засоби підтримки системи мобільного зв'язку; в) дії, пов'язані з доступом до ідентифікаційних даних. Зазначений спосіб полягає у перепрограмуванні в мобільному телефоні злочинця несанкціоновано одержаних ідентифікаційних даних легальних користувачів (створення «двійника»); г) дії, спрямовані на доступ до системи базових станцій, комутатора, апаратних і програмних засобів, що здійснюють білінгові операції (облікові системи). До них, у першу чергу, відносяться дії, що полягають у проникненні в комп'ютерну систему захисту для знешкодження механізмів захисту або переконфігурації системи базових станцій з метою використання (або подальшої реалізації) наявних у системі функціональних можливостей або користування ресурсами мобільного зв'язку.

У підрозділі 2.2. «Способи підготовки та вчинення дій, спрямованих на незаконне користування ресурсами мобільного зв'язку» аналізуються підстави для класифікації способів користування ресурсами системи. Виділяються групи абонентської активності: а) постійна (стабільна) кримінальна поведінка; б) періодична (нестабільна) кримінальна поведінка. Виокремлено характерні ознаки, притаманні кожному з цих способів незаконного користування ресурсами мобільного зв'язку. Пропонується розрізняти способи незаконної абонентської активності осіб, спрямовані на безпосереднє користування ресурсами мобільного зв'язку. Розкриваються види надання можливості користування ресурсами мобільного зв'язку іншим особам: а) безпосереднє, коли мобільний телефон (SIМ-карта) передається у тимчасове або постійне користування іншим особам; б) опосередковане - за допомогою використання функціональних можливостей системи мобільного зв'язку.

У підрозділі 2.3. «Обстановка, яка спрямована на встановлення і доказування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій» елементом вчинення злочинів у сфері мобільних телекомунікацій визнано:

Місце вчинення злочинів у сфері мобільних телекомунікацій знаходиться у межах зони покриття, у переважній більшості - це територія того або іншого міста (приміські території). Вказаною закономірністю багато у чому пояснюється і те, що місце проживання (місце постійного або переважного перебування) учасників таких злочинів зареєстроване у тому ж місті, де здійснювався незаконний доступ і користування ресурсами мобільного зв'язку, тобто знаходиться у зоні покриття постраждалого оператора. Простежується залежність знаходження місця події злочинів у сфері мобільного зв'язку від розташування тих або інших засобів комп'ютерної техніки системи мобільного зв'язку, у межах яких був вчинений злочин і знаходяться сліди його вчинення.

У підрозділі 2.4. «Особа злочинця та мотивація злочинної поведінки у злочинах, що пов'язані з втручанням у роботу мереж мобільного зв'язку» на підставі вивчення кримінальних справ, а також архівних матеріалів і узагальнень МВС України встановлено, що дану групу злочинів переважно вчиняють чоловіки - 91 %. За соціальним статусом і рівнем освіти правопорушники розподілилися наступним чином: особи, які не працювали - 36 %; студенти - 34 %; працювали у комерційних організаціях - 18 %; приватні підприємці - 12 %. Серед правопорушників переважають особи з вищою (38 %) і неповною вищою освітою (34 %). З числа осіб, які вчинили злочини у сфері мобільних телекомунікацій, лише 9 % були працівниками (колишніми працівниками) операторів мобільного зв'язку. За віковими ознаками порушники розподіляються таким чином: 18-24 років - 38 %, 25-29 років - 38 %, 30-39 років - 16 %, 40-49 років - 8 %. Особи, яким більше 50 років у вивченому нами масиві кримінальних справ не зустрічалися.

З'ясовано, що суттєву роль у структурі криміналістичної характеристики відіграють мотиви, що детермінують загальну цільову спрямованість і формулюється їх класифікаційний ряд: корисливі мотиви; хуліганські мотиви; підрив фінансової основи компанії оператора мобільного зв'язку та її авторитету: а) дискредитація оператора мобільного зв'язку щодо її заходів безпеки; б) отримання переваг під час конкуренції. За рідкісним вийнятком, у мотивації даного виду злочинів складно виділити лише один мотив. У більшості випадків зазначені мотиви, як і мета даних кримінальних проявів, інтегруються.

Третій розділ «Особливості організації та проведення окремих слідчих дій у справах, про злочинне втручання у сферу мобільних телекомунікацій» об'єднує три підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Особливості перевірки інформації та порушення кримінальної справи про злочини, що пов'язані з втручанням у роботу мереж мобільного зв'язку» визначаються приводи для порушення кримінальної справи за цим видом злочинів: заява компанії оператора мобільного зв'язку і (або) легального користувача (абонента) про вчинення кримінальних дій у мережі; явка з повинною про вчинення злочинів у мережі мобільного зв'язку; повідомлення про кримінальні дії у мережі мобільного зв'язку, одержане з інших джерел.

На підставі аналізу слідчої практики відмічено стійку тенденцію порушення кримінальних справ з ознаками злочинів у сфері мобільних телекомунікацій за заявами компанії оператора мобільного зв'язку і матеріалами оперативно-розшукових заходів спеціальних підрозділів МВС України і СБУ.

За критерієм інформаційної визначеності виділено типові ситуації початкового етапу розслідування: а) повідомлення про злочин і матеріали, що додаються, містять достатню інформацію для вирішення питання про порушення кримінальної справи; б) повідомлення про злочин і матеріали, що додаються, містять відомості про кримінальні події, яких недостатньо для обґрунтованого висновку про порушення кримінальної справи, або відмови у цьому.

Відповідно до цього сформульовані завдання і процесуальні дії щодо перевірки наявності у події ознак злочинів даної категорії або приготування до їх вчинення, встановлення попереднього розміру шкоди, заподіяної у результаті злочинних дій, встановлення причетності до злочину особи (осіб), зазначеної у заяві, а також інших обставин, що мають значення для порушення кримінальної справи і визначення напрямів розслідування.

У підрозділі 3.2. «Проведення окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів у сфері мобільних телекомунікацій» розглядаються найбільш специфічні для даної категорії злочинів слідчі дії: огляд, обшук, виїмка.

Аналізуючи ч. 2 ст. 190 КПК України, автор вважає, що місцем події відповідного виду злочинів є елементи апаратно-програмного комплексу системи мобільного зв'язку, «у середині» яких був скоєний злочин або виявлені його матеріальні сліди.

Виділено дві групи типових об'єктів огляду: приміщення, автотранспорт та інші місця, де здійснювалося зберігання, клонування мобільних телефонів, виробництво інших радіоелектронних пристроїв, підробка документів; предмети, пов'язані зі вчиненням злочинів у сфері мобільних телекомунікацій: мобільний телефон злочинця, інші радіоелектронні пристрої, засоби комп'ютерної техніки злочинця і оператора мобільного зв'язку, паперові носії інформації. Наголошується на необхідності залучення спеціаліста при проведенні слідчого огляду.

Встановлено, що специфіка обшуку обумовлюється характером об'єктів, на встановлення яких спрямована пізнавальна діяльність: 1) апаратно-технічні засоби (мобільний телефон, скануючи технічні пристрої, монітори мобільного зв'язку, засоби комп'ютерної техніки); 2) комп'ютерна інформація, яка має відношення до злочинів, що розслідуються; 3) паперові носії.

На підставі аналізу технічних особливостей телекомунікаційних сервісів систем мобільного зв'язку наведено і обґрунтовано ряд специфічних тактичних рекомендацій щодо проведення обшуку та виїмки.

У підрозділі 3.3. «Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів у сфері мобільних телекомунікацій» встановлено найбільш ефективні форми участі спеціаліста на стадії порушення кримінальної справи і досудовому розслідуванні,

а саме:

використання допомоги спеціаліста при підготовці до проведення окремих слідчих та процесуальних дій, а також оперативно-розшукових заходів, а саме - консультування слідчого з питань визначення специфіки слідчої дії, визначення її мети, способу і прийомів її досягнення, допомога у підборі понятих;

використання допомоги спеціаліста під час проведення слідчих дій (у виявленні, описі, упаковці, опечатуванні і транспортуванні засобів апаратно-технічної підтримки мережі мобільного зв'язку, що вилучаються і можуть містити сліди неправомірних дій; формулюванні запитань експерту; складанні запитів);

використання допомоги спеціаліста шляхом постановки перед ним питань сторонами і надання останнім висновків у письмовій формі, що є самостійним джерелом доказів.

Обґрунтовано доцільність проведення експертизи предмету злочину до порушення кримінальної справи для встановлення ознак даного злочину. Виділяються групи об'єктів судової комп'ютерно-технічної експертизи у справах про цей вид злочинів: а) засоби апаратно-технічної підтримки мереж мобільного зв'язку; базові станції та їх обслуговуюче устаткування; комутатори та устаткування; технічна документація до вказаного устаткування; 2) засоби інформаційної підтримки (програми); дані, що забезпечують роботу програм; технічна документація до зазначених інформаційних засобів підтримки); 3) дані користувача (електронна інформація бази оператора, договір про підключення та надання послуг мобільного зв'язку).

ВИСНОВКИ

Результати дисертаційного дослідження проблем розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій засвідчили нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв'язанні низки концептуальних питань щодо розробки криміналістичної характеристики цього виду злочинів, визначення типових ситуацій, які виникають у процесі розслідування та напрямів їх вирішення, форм використання спеціальних знань у такій категорії кримінальних справ. Обґрунтування гіпотези, мети і завдань дослідження сприяли формулюванню висновків і пропозицій, а саме :

1. Поява і зростання кримінальних проявів у мережах мобільного зв'язку українських операторів прямо залежить від ряду чинників, серед яких : швидкі темпи розвитку бездротових засобів зв'язку; прогалини правового регулювання у сфері інформаційної безпеки; недосконалість засобів інформаційної безпеки сфер мобільного зв'язку та активне використання кримінальним світом сучасних досягнень науки і техніки.

2. Дані, що характеризують стан і динаміку злочинів у сфері мобільних телекомунікацій, та завдані ними збитки неоднозначні й уривчасті. Потерпіла сторона (оператор мобільного зв'язку), бажаючи зберегти професійний імідж і конфіденційність відомостей, що стосуються її діяльності, рідко звертається у правоохоронні органи із заявою про факт вчинення злочинів у їх мережі і вважає за краще не публікувати дані про заподіяний збиток і кількість зафіксованих службою безпеки випадків неправомірного доступу до мережі та користування її ресурсами.

Накопичення такої інформації у правоохоронних органах теж має ряд труднощів, зокрема: відсутність відповідних криміналістичних обліків; внутрівідомча роз'єднаність слідчих і оперативних апаратів; закритий характер ряду відомостей та їх джерел; пасивність низових підрозділів у наповненні баз даних інформацією. Цим зумовлюється високий рівень латентності даного виду злочинів.

3. Специфіка середовища, та обумовлені нею кримінальні дії у мережах мобільного зв'язку призвели до того, що сучасна система окремих криміналістичних методик не може задовольнити потреби практики боротьби з даним видом злочинів та вимагає розробки самостійної криміналістичної методики розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій.

4. При виділенні загальних ознак, які дозволяють віднести злочини у сфері мобільних телекомунікацій до певної класифікаційної групи встановлено, що дії злочинця, спрямовані на отримання доступу до системи мобільного зв'язку залежать від даної системи і здійснюються «ззовні» або «у середині неї». Загальні принципи технічної побудови системи мобільного зв'язку у цілому індукують свої властивості і визначають типові дії різного рівня, які виступають підставою для розробки криміналістичної класифікації злочинів у сфері мобільних телекомунікацій:

І. Дії спрямовані на доступ до системи мобільного зв'язку:

а) доступ до апаратно-технічних засобів підтримки системи мобільного зв'язку:

- незаконне заволодіння мобільним телефоном (інші способи заволодіння чужим майном, передбачені Особливою частиною КК України);

- створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут;

б) доступ за допомогою підключення мобільного телефону через допоміжні засоби підтримки системи мобільного зв'язку (центри роботи з клієнтами, дилери та ін.):

умисне надання невірних даних шляхом надання підроблених документів, що засвідчують особу, при укладенні договору на надання послуг мобільного зв'язку;

створення фіктивної організації з метою неправомірного користування ресурсами (послугами) мобільного зв'язку та отримання майнової вигоди;

здійснення без державної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької та яка підлягає ліцензуванню, або здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов'язано з отриманням прибутку у великих розмірах;

в) доступ до інформаційних засобів підтримки системи мобільного зв'язку - програмного забезпечення, даних і баз даних, що дозволяють системі мобільного зв'язку здійснювати свої функціональні можливості:

- несанкціоноване отримання ідентифікаційних даних користувачів за допомогою засобів комп'ютерної техніки, перепрограмування ідентифікаційних даних легальних користувачів, проникнення у комп'ютерну систему захисту для видалення механізмів захисту або переконфігурації системи базових станцій з метою використання (або подальшої реалізації) наявних у системі функціональних можливостей або з метою користування ресурсами мобільного зв'язку.

ІІ. Дії, спрямовані на користування ресурсами мобільного зв'язку (кримінальна абонентська активність): а) користування ресурсами мобільного зв'язку без її належної оплати і (або) реєстрації.

5. Під злочинами у сфері мобільних телекомунікацій пропонується розуміти злочинну діяльність, до якої включається комплекс (система) не тільки кримінальних дій з користування ресурсами (послугами) системи мобільного зв'язку, а також і кримінальні дії щодо доступу до даної системи, передбачені самостійними складами Кримінального кодексу України.

6. Під способом вчинення злочинів у сфері мобільних телекомунікацій розуміється система дій з підготовки, вчинення і приховування даної категорії злочинів, що виражаються у несанкціонованому доступі до системи мобільного зв'язку, користуванні її ресурсами і (чи) наданні такої можливості іншим особам, об'єднаних загальною цільовою спрямованістю - несанкціоноване користування ресурсами системи мобільного зв'язку без їх належної оплати і (чи) реєстрації, детермінованих суб'єктивними і об'єктивними чинниками.

7. Розроблена криміналістична класифікація способів вчинення злочинів у сфері мобільних телекомунікацій залежно від характеру локальних типових завдань (цілей), яких злочинець бажає досягти на певному етапі.

8. Для забезпечення якісного розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій конкретизовані дані про способи їх вчинення, типові мотиви і мету, обстановку і місце злочину, розроблені теоретичні положення, що розкривають механізм слідоутворення у мережах мобільного зв'язку та виявлені його особливості.

9. Визначені типові приводи і підстави порушення кримінальних справ про злочини у сфері мобільних телекомунікацій. За критерієм інформаційної визначеності, виділено групи типових ситуацій, що виникають на стадії порушення кримінальної справи і початковому етапі розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій, зокрема:

I. Ситуації, у яких повідомлення про злочин і матеріали, що додаються до них, містять достатні дані для вирішення питання про порушення кримінальної справи:

заявники (оператор мобільного зв'язку) власними силами виявили факт кримінального доступу до мережі мобільного зв'язку і користування її ресурсами, інші ознаки злочинів у сфері мобільних телекомунікацій, виявили дані про підозрювану особу і заявили про це у правоохоронні органи;

заявники (оператор мобільного зв'язку) власними силами виявили факт кримінального доступу до мережі мобільного зв'язку і користування її ресурсами і (чи) інші ознаки злочинів у сфері мобільних телекомунікацій, проте не змогли самі встановити винну особу (осіб), зважаючи на це звернулися у правоохоронні органи із заявою;

факт кримінального доступу до мережі мобільного зв'язку і користування ресурсами і (чи) інші ознаки злочинів у сфері мобільних телекомунікацій, винна особа (особи), були встановлені під час проведення оперативно-розшукових заходів.

ІІ. Ситуації, у яких повідомлення про злочин і матеріали, що додаються, містять відомості про кримінальні факти, яких не достатньо для обґрунтованого висновку про порушення або відмову у порушенні кримінальної справи.

10. Виявлені характерні особливості підготовки і тактики проведення окремих слідчих дій, розроблені криміналістичні рекомендації з використання спеціальних знань у процесі розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій.

11. Обґрунтовано пропозиції з вдосконалення чинного законодавство України, яке передбачає відповідальність за злочини у сфері мобільних телекомунікацій:

з огляду на специфіку діянь, передбачених диспозицією ст. 361 КК України, а також на те, що вони посягають на різні об'єкти, доцільно виділити окрему статтю «Незаконне втручання в роботу мереж електрозв'язку», яка передбачала б відповідальність за незаконне втручання у роботу мереж електрозв'язку, що призвело до знищення, перекручення, блокування інформації або до порушення встановленого порядку її маршрутизації;

як примітки до статті 361 КК України закріпити на законодавчому рівні визначення ЕОМ, мережі ЕОМ і системи ЕОМ;

встановити у ст. 192 КК України нижню межу майнової шкоди;

до ст. 3611 КК України включити норму про відповідальність за придбання і зберігання шкідливих програмних чи технічних засобів, призначених для несанкціонованого втручання у роботу електронно-обчислювальних машин (комп'ютерів), автоматизованих систем, комп'ютерних мереж чи мереж електрозв'язку.

12. Сформульовано низку пропозицій щодо внесення змін та доповнень до КПК України, зокрема:

в статті 97 КПК України передбачити можливість проведення експертизи до порушення кримінальної справи, якщо це потрібно для встановлення ознак злочину у сфері телекомунікаційних систем, а іншими засобами встановити це неможливо;

статтю 191 КПК України доповнити положенням про те, що огляд телекомунікаційних систем і мереж проводиться з обов'язковим залученням спеціаліста.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Пазиніч В. І. Генезис злочинів у сфері мобільних телекомунікацій / В. І. Пазиніч // Науковий вісник НАВСУ. - 2005. - № 2. - С. 226-231.

Пазиніч В. І. Криміналістична класифікація способів здійснення шахрайства в системі мобільного зв'язку / В. І. Пазиніч // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 7. - С. 146-161.

Пазиніч В. І. Особливості порушення кримінальної справи і початкового етапу розслідування злочинів, які пов'язані з втручанням в роботу мереж мобільного зв'язку / В. І. Пазиніч // Науковий вісник Іменем закону. - 2007. - № 2. - С. 27-29.

Пазиніч В. І. Історія та сучасність злочинів у сфері мобільних телекомунікацій / В. І. Пазиніч // Треті осінні юридичні читання : зб. міжнарод. наук. конф. молодих науковців, (6 листоп. 2004 р.) / Університет управління та права. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права, 2004. - С. 120-125.

Пазиніч В. І. Боротьба зі злочинами у сфері зв'язку і телекомунікацій /

В. І. Пазиніч // Збірник матеріалів науково-теоретичної конференції, присвяченої п'ятій річниці Навчально-наукового інституту управління НАВСУ. - К., 2005. - С. 98-102.

Пазиніч В. І. Види злочинів у сфері мобільного зв'язку / В. І. Пазиніч // Правове забезпечення взаємодії оперативних підрозділів та слідчих апаратів у розкритті та розслідуванні злочинів : зб. міжвуз. курсантської (студ.) наук.-теор. конф., 27-28 квіт. 2005 р. - К. : Націонал. акад. внутріш. справ України, 2005. - С. 45-51.

Пазиніч В. І. Кримінально-правова характеристика злочинів, які пов'язані з втручанням в роботу мереж мобільного зв'язку / В. І. Пазиніч // Засади кримінального судочинства та їх реалізація в законотворчій і правозастосовній діяльності : тези доповідей та повідомлень наук.-практ. конф. (Київ, 3 квіт. 2009 р.) : Видання присвячене пам'яті професора А. Я. Дубинського. - К. : Атіка, 2009. - С. 314-320.

АНОТАЦІЯ

Пазиніч В. І. Правові та організаційні основи розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню кримінально-процесуальних та криміналістичних проблем розслідування злочинів у сфері мобільних телекомунікацій України. Висвітлюються питання криміналістичної характеристики злочинів, пов'язаних з втручанням у роботу стільникового зв'язку.

Аналізуються недоліки правового регулювання порушення кримінальних справ та провадження окремих слідчих дій при розслідуванні злочинів, що пов'язані зі сферою мобільних телекомунікацій України, формулюються висновки і пропозиції з досліджуваних питань.

Ключові слова: злочини у сфері мобільних телекомунікацій, втручання у роботу стільникового зв'язку, розкриття, розслідування злочинів.

АННОТАЦИЯ

Пазынич В. И. Правовые и организационные основы расследования преступлений в сфере мобильных телекоммуникаций Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием, в котором на монографическом уровне проанализированы актуальные теоретические и практические аспекты обнаружения, документирования, раскрытия и расследования преступлений в сфере мобильных телекоммуникаций Украины.

Раскрываются этапы развития телекоммуникационных систем, определяются основания для классификации телекоммуникационных систем. Акцентируется внимание на организованном характере преступных действий в системах мобильных телекоммуникаций. Раскрываются специфические особенности механизма образования следов на традиционных объектах и средствах аппаратно-программной поддержки систем мобильной связи. Анализируются методы и приемы выявления, фиксации и исследования таких следов.

Предлагается классификация преступлений в сфере мобильных технологий. Раскрываются особенности противоправных действий в отечественных телекоммуникационных сетях. Обосновывается вывод о необходимости совершенствования законодательства Украины об ответственности за такие преступления, предлагаются варианты соответствующих статей Уголовного кодекса Украины. Формулируется определение преступлений, которые совершаются в сетях мобильной связи.

В работе рассматриваются вопросы общей характеристики преступлений, связанных с неправомерным доступом к линиям электросвязи.

Предложена криминалистическая классификация преступлений в сфере сотовой связи, выделены конкретные группы таких преступлений, раскрыто их содержание и составляющие элементы.

В диссертации раскрываются вопросы криминалистической характеристики преступлений, связанных с неправомерным доступом к линиям электросвязи, исследуется каждый из составляющих ее элементов. Обращается внимание на специфику места совершения преступлений в сфере мобильных телекоммуникаций, которое будет находиться именно в пределах зоны покрытия.

На основе проведенного исследования приводятся обобщенные данные, которые характеризуют личность преступника. Подчеркивается, что существенную роль в структуре криминалистической характеристики имеет мотив, который детерминирует общую целевую направленность.

Анализируются основные способы и схемы совершения преступлений в сфере мобильных телекоммуникаций Украины. Исследуется обстановка, в которой совершаются указанные преступления. Выделяются и анализируются действия, типичные для данного вида преступлений, которые могут быть положены в основу криминалистической классификации.

Предлагается авторское определение способа совершения преступления в сфере мобильных телекоммуникаций, под которым предлагается понимать систему действий по подготовке, совершению и сокрытию данной категории преступлений, которая выражается в несанкционированном доступе к системе мобильной связи, пользовании ее ресурсами и предоставлении такой возможности третьим лицам, объединенных общей целевой направленностью - несанкционированным пользованием ресурсами систем мобильной связи.

Автором анализируются особенности возбуждения уголовных дел. Рассматриваются типичные поводы к возбуждению дел данной категории и совокупность фактических данных, которые представляют основание для принятия итогового решения в данной стадии процесса. В зависимости от информационной определенности выделяются типичные ситуации первоначального этапа расследования этих преступлений. К каждой из выделенных ситуаций сформулированы задания и предложены наиболее рациональные направления их разрешения.

Исследуются недостатки правового регулирования производства отдельных следственных действий при расследовании преступлений, связанных с неправомерным доступом к линиям электросвязи. Рассматриваются также особенности и формы использования специальных знаний в ходе досудебного расследования преступлений в сфере сотовой связи.

Высказываются научно обоснованные предложения и рекомендации, направленные на совершенствование действующего уголовно-процессуального законодательства, регулирующего порядок расследования преступлений в сфере мобильных телекоммуникаций Украины.

Ключевые слова: преступления в сфере мобильных телекоммуникаций, вмешательство в работу сотовой связи, раскрытие, расследование преступлений.

SUMMARY

Pazynich V. I. Legal and organizational principles of crime investigation in the sphere of mobile telecommunications of Ukraine. - Manuscript.

Thesis work for getting a scientific degree of candidate of legal sciences in specialty 12.00.09 - criminal procedure and criminalistics, forensic inquiry, operational investigative activity. - Kyiv National University of Internal Affairs. - Kyiv, 2009.

This thesis work is dedicated to integrated study of criminal procedural and criminalistical problems of crime investigation in the sphere of mobile telecommunications of Ukraine. Problems of crimes criminalistical characteristic associated with interference to the work of cellular communications are reported.

Disadvantages of legal regulation towards initiation of crime cases and separate investigation actions carrying out while investigation of crimes associated with the sphere of mobile telecommunications of Ukraine are analyzed, conclusions and proposals on matters under investigation.

Key words: crimes in the sphere of mobile telecommunications, interference to the work of cellular communications, detection, investigation of crimes.

Размещено на Allbest.ru

...