Правовий режим земель оздоровчого призначення

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ

І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 349.415:332.33.:711.455

12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВИЙ РЕЖИМ ЗЕМЕЛЬ ОЗДОРОВЧОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

Петлюк Юрій Степанович

Київ - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті біоресурсів і природокористування України, Кабінет Міністрів України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор Єрмоленко Володимир Михайлович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, завідувач кафедри аграрного, земельного та екологічного права ім. академіка В. З. Янчука

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент НАН України, академік АПрН України Семчик Віталій Іванович, Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, завідувач відділу проблем аграрного, земельного та екологічного права

кандидат юридичних наук, доцент Пащенко Олександр Миколайович, Одеський державний університет внутрішніх справ, завідувач кафедри трудового, земельного та екологічного права

Захист відбудеться «23» вересня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 13

Автореферат розісланий «13» серпня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради О. Ю. Піддубний



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах загрозливої екологічної ситуації та надмірної інтенсифікації темпів життя сучасного індивіда зростає значення й цінність природних лікувальних ресурсів, використання яких здійснюється для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей. Здоров'я сучасного та майбутнього поколінь Українського народу безпосередньо залежить від збереження, відтворення, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів, властивістю яких є здатність благодатно впливати на відновлення й розвиток фізіологічних життєвих сил людини.

Землі, які мають природні лікувальні ресурси, з прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001р. були законодавчо виокремлені у самостійну категорію з назвою «землі оздоровчого призначення». Такий крок законодавця обумовив необхідність вироблення нових підходів, спрямованих на вдосконалення правового регулювання відносин, об'єктом яких є землі оздоровчого призначення. Важливість теоретичного вивчення проблем правового режиму земель оздоровчого призначення зумовлена завданням подальшого розвитку законодавства у даному напрямку.

Зважаючи на проблеми законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення та відсутність доктринальних підходів з цього приводу, постала нагальна потреба здійснення комплексного наукового дослідження даної галузі суспільних відносин.

Науково-теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці таких відомих вітчизняних учених-правознавців у галузі земельного та екологічного права, як В. І. Андрейцев, Є. С. Бердников, А. Г. Бобкова, Л. О. Бондар, Д. В. Бусуйок, Т. М. Гапотченко, А. П. Гетьман, В. К. Гуревський, В. М. Єрмоленко, П. Д. Індиченко, І. І. Каракаш, Т. Г. Ковальчук, М. В. Краснова, П. Ф. Кулинич, Н. Р. Малишева, А. М. Мірошниченко, В. Л. Мунтян, В. В. Носік, А. М. Орлов, О. М. Пащенко, О. О. Погрібний, В. І. Семчик, Н. І. Титова, Ю. С. Шемшученко, М. В. Шульга, В. З. Янчук та ін.

Виходячи із комплексного характеру дисертаційного дослідження у роботі використовувалися доробки вчених - представників радянської та російської шкіл земельного права: Г. О. Аксеньонка, О. П. Анісімова, В. П. Балезіна, Г. Ю. Бистрова, Б. В. Єрофеєва, І. О. Іконицької, О. С. Колбасова, М. І. Краснова, О. І. Крассова та ін.

Широка семантична форма юридичної категорії «правовий режим» зумовила також використання праць учених інших галузей права: теорії права (С. С. Алексєєва, В. М. Горшенєва, Б. В. Ісакова, В. О. Котюка, О. В. Малька, М. І. Матузова, П. Ю. Недбайла, В. С. Нерсесянца, О. Ф. Скакун, Т. І. Тарахонич), сімейного права (І. В. Жилінкової), цивільного права (Д. В. Бобрової, Т. С. Шкрум), адміністративного права (О. М. Бандурки, В. К. Колпакова).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до Пріоритетних напрямів наукових досліджень Національного університету біоресурсів і природокористування України в межах державної науково-технічної програми «Ринкова трансформація аграрної сфери економіки України». Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана із земельно-правовими аспектами наукової теми «Правове забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва, безпеки та якості сільськогосподарської продукції» (номер державної реєстрації 0106U004241). оздоровчий земля законодавство правовий

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у проведенні комплексного наукового аналізу правового режиму земель оздоровчого призначення, виявленні особливостей їх охорони і використання, а також виробленні на цій основі пропозицій щодо вдосконалення відповідного законодавства.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

- проаналізувати становлення та розвиток законодавства про землі, які мають природні лікувальні властивості;

- дослідити проблеми визначення поняття та складу земель оздоровчого призначення;

- визначити юридичну природу категорії «правовий режим земель оздоровчого призначення», сформулювати поняття «правовий режим земель оздоровчого призначення» та визначити його зміст;

- здійснити аналіз нормативно-правових актів, які закріплюють правовий режим земель оздоровчого призначення;

- виявити та охарактеризувати особливості використання земель оздоровчого призначення;

- розкрити сутність правової охорони земель оздоровчого призначення як основного змістоутворювального елементу їх правового режиму;

- дослідити правові засади управління використанням та охороною земель оздоровчого призначення;

- розробити та обґрунтувати пропозиції щодо вдосконалення законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення.

Об'єктом дисертаційного дослідження є система суспільних відносин у сфері збереження, раціонального використання, відтворення, охорони земель оздоровчого призначення та забезпечення управління ними.

Предметом дисертаційного дослідження є правовий режим земель оздоровчого призначення.

Методи дослідження. При здійсненні дисертаційного дослідження були використані такі методи наукового пізнання: діалектичний, загальнонаукові та спеціально-галузеві юридичні методи. Діалектичний метод дав змогу розглянути правовий режим земель оздоровчого призначення у взаємозв'язку і взаємодії всіх його змістоутворювальних елементів у контексті розвитку загальної концепції поняття правового режиму земель. Структурно-функціональний метод використовувався при характеристиці окремих елементів категорії «правовий режим земель оздоровчого призначення». Історико-правовий метод застосовувався для дослідження поетапного формування законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення. За допомогою формально-юридичного методу (методу тлумачення) сформульоване поняття «правовий режим земель оздоровчого призначення». Функціонально-правовий метод став основою дослідження ефективності правових приписів, що регулюють відносини щодо охорони й використання земель оздоровчого призначення та управління ними. Порівняльно-правовий метод застосовувався при проведенні порівняльного аналізу окремих положень нормативно-правових актів України та інших країн, що визначають правовий режим земель оздоровчого призначення.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній земельно-правовій науці проведено окреме комплексне дослідження правового режиму земель оздоровчого призначення, актуальних теоретичних та практичних проблем правовідносин, об'єктом яких є землі, що мають природні лікувальні властивості. Наукову новизну конкретизовано в таких основних положеннях, висновках та пропозиціях, які й виносяться на захист:

уперше:

1. Науково обґрунтовані та сформульовані юридичні визначення понять:

а) «правовий режим земель оздоровчого призначення», яким є встановлений правовими засобами специфічний порядок регулювання відносин щодо здійснення прав на землі оздоровчого призначення, управління ними та забезпечення особливого характеру їх охорони;

б) «правова охорона земель оздоровчого призначення», під якою розуміють сукупність правових норм, які визначають порядок застосування засобів і здійснення заходів щодо збереження, відтворення, раціонального використання та захисту земель, що мають природні лікувальні властивості і які використовуються або можуть бути використані для забезпечення оздоровлення, медичної реабілітації та профілактики захворювань;

в) «управління в галузі використання та охорони земель оздоровчого призначення», яким є діяльність державних органів із забезпечення збереження, відтворення, раціонального використання та охорони земель оздоровчого призначення на основі проведення організаційно-правових та адміністративно-управлінських заходів і стимулювальних заходів економічного характеру.

2. Визначено зміст юридичної категорії «правовий режим земель оздоровчого призначення», складниками якого є: використання, правова охорона та управління використанням й охороною земель оздоровчого призначення.

3. Класифіковано основні етапи становлення та розвитку законодавства, яке закріплює правовий режим земель оздоровчого призначення.

4. Запропоновано внести зміни та доповнення до Земельного кодексу України в частині: ст. 47 (конкретизація поняття земель оздоровчого призначення), зміни та доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення ст. 52-1 (псування та забруднення земель, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості), зміни та доповнення до Кримінального кодексу України ст. 239-1 (псування та забруднення земель, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості).

5. Аргументовано положення про те, що основним засобом забезпечення охорони земель курортів та територій лікувально-оздоровчих місцевостей є встановлення округу та зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів та лікувально-оздоровчих місцевостей з чітким визначенням та оформленням на місцевості меж округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони;

удосконалено:

визначення поняття земель оздоровчого призначення, відповідно до якого такими землями є землі курортів та лікувально-оздоровчі місцевості, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості та використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей;

набули подальшого розвитку:

пропозиції та рекомендації щодо розроблення та прийняття інтегрованого нормативно-правового акта у вигляді закону про землі оздоровчого призначення, у якому було б чітко регламентовано як правовий режим земель курортів, так і правовий режим лікувально-оздоровчих місцевостей (структуру закону подано в Додатку «А»);

пропозиції внесення змін і доповнень до ст. 49 Земельного кодексу України (використання земель оздоровчого призначення на праві загального та спеціального використання).

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості застосування теоретичних положень, висновків, пропозицій та практичних рекомендацій, обґрунтованих у дисертації, у:

науково-дослідній роботі - як матеріал для подальших досліджень правового режиму земель оздоровчого призначення та земель інших категорій і субкатегорій;

правотворчій діяльності - для розроблення нового і вдосконалення чинного земельного законодавства та екологічного законодавства (в частині забезпечення раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів й управління ними);

діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними повноважень щодо забезпечення реалізації прав на землю та управління в галузі використання й охорони земель;

навчальному процесі - при викладанні навчальних дисциплін «Земельне право» та «Сучасні проблеми земельного права», а також як теоретична база при написанні підручників, навчальних посібників, курсів лекцій, методичних рекомендацій із земельного права для студентів юридичних навчальних закладів та факультетів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційного дослідження обговорювалися на кафедрі аграрного, земельного та екологічного права імені акад. В. З. Янчука Національного університету біоресурсів і природокористування України.

Основні теоретичні положення, висновки і практичні рекомендації дисертаційної роботи викладено на таких наукових конференціях: IV Міжнародна науково-практична конференція молодих вчених «Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Луцьк, 14-15 березня 2008 р.), Міжнародна наукова конференція «Четверті юридичні читання» (м. Київ, 3-4 квітня 2008 р.), Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 5-річчю заснування юридичного факультету Білоцерківського національного аграрного університету «Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва» (м. Біла Церква, 17-18 квітня 2008 р.), Всеукраїнська науково-практична конференція молодих вчених, присвячена 110-річчю Національного аграрного університету «Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України» (м. Київ, 18 квітня 2008 р.), V Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 30 - 31 травня 2008 р.), VІ Міжнародна науково-практична конференція «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 29 - 30 травня 2009 р.).

Одержані результати дисертаційного дослідження впроваджено у навчальному процесі на юридичному факультеті Національного університету біоресурсів і природокористування України при викладанні навчальної дисципліни «Земельне право» (Акт впровадження № 26 від 19 травня 2009 р.).

Публікації. Сформульовані в дисертації наукові положення, висновки та пропозиції відображено в 10 наукових публікаціях, з яких 4 статті - у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 6 тез доповідей на наукових конференціях.

Структура та обсяг дисертації обумовлені метою і завданнями дослідження. Дисертація складається із вступу, двох розділів, які містять 6 підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 195 сторінок, з них додатків 5, список використаних джерел 26 сторінок, що налічує 247 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дисертаційного дослідження, характеризується ступінь її розроблення у спеціальній літературі, визначається мета, основні завдання, об'єкт та предмет дисертаційного дослідження. Зазначається науково-методологічна основа проведеного дослідження. Відображається наукова новизна та практичне значення роботи. Формуються положення, що виносяться на захист. Наводяться відомості щодо публікацій за темою дисертації, структури та обсягу роботи.

Розділ перший має назву «Землі оздоровчого призначення як категорія земель України» і складається з трьох підрозділів, у яких досліджуються теоретичні аспекти правового режиму земель оздоровчого призначення.

У підрозділі 1.1. «Становлення та розвиток законодавства про землі оздоровчого призначення» зроблено загальний аналіз становлення та розвитку законодавства про землі оздоровчого призначення, виділено чотири етапи нормативно-правового регулювання відносин, пов'язаних з їх використанням та охороною, визначені недоліки та запропоновані можливі шляхи вдосконалення чинного законодавства з питань забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення.

Автор робить висновок, що з часу прийняття у 1919 р. Положення ВЦВК «Про соціалістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства» та Декрету РНК РРФСР від 20 березня 1919 р. «Про лікувальні місцевості загальнодержавного значення» і дотепер розвиток законодавства про землі оздоровчого призначення можна поділити на чотири етапи: перший етап (1919-1968 рр.) характеризується законодавчим закріпленням земель курортів як виду земель спеціального призначення (Положення ВУЦВК «Про соціалістичний землеустрій і про заходи переходу до соціалістичного землеробства» від 26 травня 1919), прийняттям кодифікованих актів земельного законодавства загальносоюзного (Загальні засади землекористування і землевпорядкування від 15 грудня 1928 р.) та республіканського (Земельного кодексу 1922 року), а також спеціальних нормативно-правових актів щодо забезпечення використання та охорони земель курортів («Положення про українське курортне управління», «Положення про санітарну охорону курортів і місцевостей лікувального значення» тощо); другий етап (1968-1990 рр.), упродовж якого після зміни найменування категорії із «земель спеціального призначення» на «землі промисловості, транспорту, курортів, заповідників та іншого несільськогосподарського призначення» були прийняті нормативно-правові акти, що врегульовували питання складу земель курортів, правового режиму земель у межах округів санітарної охорони й інші аспекти організації та функціонування курортів (Основи земельного законодавства Союзу РСР і союзних республік 1968 р., Земельний кодекс Української РСР 1970 р.); третій етап (1990-2001 рр.), який характеризується віднесенням земель оздоровчого призначення до категорії земель зі схожим цільовим призначенням (екологічним характером використання та посиленим ступенем охорони) і прийняттям на цій основі відповідних законодавчих актів (Закон України «Про курорти» 2000 р.); четвертий етап (розпочався з 2001 р. і триває дотепер) характеризується виокремленням у законодавчому порядку земель оздоровчого призначення у самостійну категорію.

Відзначено той факт, що впродовж усієї історії розвитку радянського земельного законодавства та земельного законодавства незалежної України до прийняття Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. землі оздоровчого призначення входили як вид більш загальної категорії до складу земельного фонду держави. На всіх етапах розвитку законодавства про землі оздоровчого призначення визнавався пріоритет їх правової охорони над раціональним використанням.

Аналіз законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення дає змогу стверджувати, що на сьогодні правовий режим не має достатнього юридичного оформлення. Неприйняття закону, який визначав би правові засади використання земель оздоровчого призначення ускладнює реалізацію норм ст. 49 Земельного кодексу України.

На основі порівняльного аналізу законодавчих підходів щодо визначення місця земель оздоровчого призначення у земельному фонді держави на прикладі України, Росії та Білорусі зроблено висновок про те, що лише в Україні ці землі становлять окрему, законодавчо закріплену категорію земель. У двох інших вищевказаних країнах землі оздоровчого призначення входять до складу більш загальних категорій. Зокрема, за нормами Земельного кодексу Російської Федерації (ст. 94) території лікувально-оздоровчих місцевостей та курортів входять до категорії земель з назвою: «землі особливо охоронюваних територій», а в Республіці Білорусь землі оздоровчого призначення входять до складу збірної категорії, яка має назву: «землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення» (розд. VII Земельного кодексу Республіки Білорусь).

Підрозділ 1.2. «Поняття та склад земель оздоровчого призначення» присвячений дослідженню правових проблем визначення поняття та складу земель даної категорії.

Автор дійшов висновку, що законодавче визначення поняття земель оздоровчого призначення (ст. 47 Земельного кодексу України), за яким до земель даної категорії належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей, є недосконалим. Законодавець нечітко визначив просторово-територіальну організацію цих земель, адже природні лікувальні властивості, що використовуються для профілактики захворювань і лікування людей, тією чи іншою мірою має переважна більшість земель. Окрім того, лікувальні властивості мають не самі землі, а розташовані на них природні лікувальні ресурси. Хоча зі змісту законодавчого визначення земель оздоровчого призначення випливає розуміння того, що саме землі володіють природними лікувальними властивостями.

На основі аналізу правових проблем визначення поняття земель оздоровчого призначення сформульована вдосконалена дефініція «землі оздоровчого призначення». Пропонуємо статтю 47 Земельного кодексу України викласти у такій редакції: «До земель оздоровчого призначення належать землі курортів та лікувально-оздоровчі місцевості, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості й використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей».

Обґрунтовується твердження про те, що правові проблеми визначення складу земель оздоровчого призначення обумовлені насамперед суперечностями правового регулювання (земельно-правового та еколого-правового) відносин щодо раціонального використання, відтворення та охорони цих територій, що спричинило відсутність чіткого розмежування категорій земельного права («землі курортів») й екологічного права («лікувально-оздоровча територія»).

Визначення поняття та складу земель оздоровчого призначення має важливе як теоретичне (для вдосконалення понятійного апарату науки земельного права, формування правового інституту земель оздоровчого призначення тощо), так і практичне (для належного правозастосування, уникнення помилок при застосуванні конкретних земельно-правових норм, для встановлення належності тих чи інших земельних ділянок до земель оздоровчого призначення) значення.

У підрозділі 1.3. «Юридична природа правового режиму земель оздоровчого призначення» дисертант зосередив увагу на розгляді теоретичних аспектів правового режиму земель оздоровчого призначення: генезисі наукових досліджень поняття правового режиму земель; визначенні поняття та змісту правового режиму земель оздоровчого призначення; його співвідношенні із загальним правовим режимом земель; поєднанні типів, способів і методів правового регулювання, що притаманні правовому режиму земель оздоровчого призначення.

Запропоноване визначення поняття правового режиму земель оздоровчого призначення як встановленого правовими засобами специфічного порядку регулювання відносин щодо здійснення прав на землі оздоровчого призначення, управління ними та забезпечення особливого характеру їх охорони. Змістоутворювальними елементами правового режиму є: використання земель оздоровчого призначення на титулі права власності та права землекористування; правова охорона земель оздоровчого призначення та управління в галузі використання й охорони земель оздоровчого призначення.

Оскільки відносини, пов'язані з використанням та охороною земель оздоровчого призначення, є специфічною сферою суспільних відносин, тому встановлення правового режиму цієї категорії земель обумовлює специфічне поєднання способів, методів і типів правового регулювання. Усі елементи, що є «інструментарієм» правового регулювання, правовий режим земель оздоровчого призначення включає в себе, відводячи одним домінуючу роль, а іншим - допоміжну. Вважаємо, що правовий режим земель оздоровчого призначення є різноплановим (залежно від способу правового регулювання) і поєднує у собі дозвільну, забороняючу і таку, що заснована на позитивних зобов'язаннях, спрямованість. Зважаючи на те, що при регулюванні земельних правовідносин у межах правового режиму земель оздоровчого призначення пріоритетність має імперативний метод, а серед способів правового регулювання заборона має ширше застосування порівняно з дозволом, це дає змогу зробити висновок, що в даній сфері суспільних відносин основне значення має спеціально-дозвільний тип правового регулювання.

Правовий режим земель оздоровчого призначення як окремої категорії є результатом диференціації загального правового режиму земель України, яка відбувається з урахуванням цільового призначення даної категорії земель.

Розділ другий «Загальна правова характеристика змістоутворювальних елементів правового режиму земель оздоровчого призначення» містить три підрозділи, у кожному з яких подана правова характеристика складових правового режиму земель даної категорії земель.

У підрозділі 2.1. «Використання земель оздоровчого призначення» досліджуються правові засади реалізації права власності та права користування на землі оздоровчого призначення.

Обґрунтовується думка щодо застосування в Земельному кодексі України узагальнюючої формули про те, що порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом без чітких вказівок на конкретні акти. Відсутність нормативно-правового акта, який визначав би правові засади використання земель оздоровчого призначення, дає підстави говорити про недостатнє юридичне оформлення правового режиму цієї категорії земель.

Проведене дослідження дало змогу визначити особливості використання земель оздоровчого призначення, серед яких варто виділити забезпечення реалізації природного права людини на здоров'я, відновлення і розвиток її фізіологічних життєвих сил.

Встановлено, що суб'єкти використання земель оздоровчого призначення мають земельну правосуб'єктність, особливістю якої є те, що вона властива тільки тим особам, за якими земельне законодавство визнає цю здатність, тобто земельною правосуб'єктністю можуть бути наділені тільки ті громадяни та юридичні особи, які передбачені законом.

Надання земельних ділянок для потреб курортних або лікувально-оздоровчих зон відбувається на загальних підставах, визначених Земельним кодексом України, але за особливою процедурою (ст. 13 Закону України «Про курорти») на підставі розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання землі та проектів відведення земельних ділянок з урахуванням затверджених округів і зон санітарної (санітарно-гірничої) охорони і схем медичного зонування.

Підрозділ 2.2. «Правова охорона земель оздоровчого призначення» містить аналіз положень щодо забезпечення правової охорони земельних ділянок, які містять природні ресурси, що мають лікувальні властивості.

Недоліком нормативно-правового регулювання охорони земель оздоровчого призначення є те, що у законодавчому порядку встановлюється лише спосіб забезпечення їх охорони. Так, відповідно до ст. 50 Закону України «Про охорону земель» охорона земель оздоровчого призначення здійснюється через включення цих земель до складу екологічної мережі, обмеження їх вилучення (викупу) та антропогенного впливу на такі землі.

Автор дійшов висновку, що правова охорона земель оздоровчого призначення - це сукупність правових норм, які визначають порядок застосування засобів та здійснення заходів щодо збереження, відтворення, раціонального використання та захисту земель, що мають природні лікувальні властивості, і які використовуються або можуть бути використані для забезпечення оздоровлення, медичної реабілітації та профілактики захворювань людей. Правова охорона є основною складовою правового режиму земель оздоровчого призначення.

Правова охорона земель оздоровчого призначення включає комплекс природоохоронних засобів та заходів, основним з яких є встановлення округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони та зонування земель курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей. До інших засобів відносяться: застосування заходів юридичної відповідальності за порушення правового режиму земель цієї категорії земель; економічне стимулювання впровадження заходів щодо охорони та використання земель оздоровчого призначення; екологічне виховання та підвищення рівня екологічної свідомості і культури; здійснення екологічного контролю за дотриманням чинного законодавства у сфері раціонального використання природних лікувальних ресурсів; проведення моніторингу та комплексних досліджень з метою розроблення наукових засад збереження, використання та відтворення таких земель; розвиток інформаційної системи про стан земель оздоровчого призначення.

У підрозділі 2.3. «Управління в галузі використання та охорони земель оздоровчого призначення» автор зосередив увагу на дослідженні системи органів державного управління у сфері використання й охорони земель оздоровчого призначення та їх компетенції. Визначаються та характеризуються особливості таких функцій управління використанням та охороною земель оздоровчого призначення, як моніторинг, кадастр, контроль, землеустрій.

Особливо важливе значення оформлення меж адміністративно-територіальних утворень має при встановленні меж населених пунктів, віднесених до курортних. Відсутність посвідчень меж таких адміністративно-територіальних утворень породжує суперечки не тільки щодо належності спірних територій до тієї чи іншої адміністративно-територіальної одиниці, а й віднесення таких ділянок до певної категорії земель.

Встановлено, що розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного призначення є важливим чинником не тільки в системі управління використанням та охороною даних земель, а й у процесі реалізації прав на ці землі.

Запропоноване визначення управління в галузі використання та охорони земель оздоровчого призначення як діяльності державних органів із забезпечення збереження, відтворення, раціонального використання й охорони земель оздоровчого призначення на основі проведення організаційно-правових та адміністративно-управлінських заходів і стимулювальних заходів економічного характеру.

Відзначається, що важливим засобом управлінського характеру, спрямованим на забезпечення збереження, відтворення, раціональне використання та охорону земель оздоровчого призначення є державний облік лікувальних ресурсів, який здійснюється за допомогою Державного кадастру природних лікувальних ресурсів.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що виявляється у проведенні комплексного наукового аналізу правового режиму земель оздоровчого призначення. У результаті виконання поставлених завдань одержано самостійні висновки і сформульовано практичні рекомендації та пропозиції, спрямовані на вдосконалення законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення, зокрема:

1. Землі оздоровчого призначення (землі курортів, лікувально-оздоровчі місцевості) завжди були невід'ємною частиною земельного фонду держави та входили до складу тієї чи іншої категорії земель і лише з прийняттям Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 р. одержали законодавче закріплення як самостійна категорія земель України. Впродовж усього досліджуваного періоду в законодавстві домінував принцип забезпечення правової охорони земель оздоровчого призначення над принципом забезпечення їх раціонального використання.

Аналіз розвитку законодавчого забезпечення використання, охорони земель оздоровчого призначення та управління ними дав змогу диференціювати історію розвитку законодавства про землі оздоровчого призначення впродовж ХХ - поч. ХХІ століття за такими етапами: перший етап (1919-1968 рр.); другий етап (1968-1990 рр.); третій етап (1990-2001 рр.); четвертий етап (розпочався з 2001 р. - дотепер), специфіка яких визначається рівнем розвитку курортної галузі та суспільно-політичними умовами певного етапу, обумовленими особливостями земельного устрою держави.

2. Правові проблеми визначення поняття та складу земель оздоровчого призначення обумовлені насамперед суперечностями правового регулювання (земельно-правового та еколого-правового) відносин щодо використання й охорони цих територій, що спричинило відсутність чіткого розмежування категорій земельного права («землі курортів») та екологічного права («лікувально-оздоровча територія»). Тому в дисертації здійснено авторське удосконалення визначення поняття земель оздоровчого призначення як земель курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості та використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей.

3. У юридичній літературі не існує єдиного розуміння поняття правового режиму земель та його змісту. Правовий режим земель є складною юридичною категорією, що встановлює та забезпечує порядок регулювання суспільних відносин, об'єктом яких є земля. Екстраполюючи загальні особливості поняття правового режиму на правовий режим земель оздоровчого призначення, можна визначити останній як «встановлений правовими засобами специфічний порядок регулювання відносин щодо здійснення прав на землі оздоровчого призначення, управління ними та забезпечення особливого характеру їх охорони».

До основних змістоутворювальних елементів правового режиму земель оздоровчого призначення відносяться: використання, правова охорона та управління цими землями.

Домінуючим методом правового регулювання у правовому режимі земель оздоровчого призначення є імперативний, оскільки відносно цих земель встановлюється особливий порядок охорони, який може бути забезпечений за умови широкого застосування імперативних норм. Серед способів правового регулювання найважливіше значення відіграє заборона як засіб забезпечення організованості суспільних відносин, що має обов'язковий характер і забезпечується засобами юридичної відповідальності. Пріоритетність має спеціально-дозвільний тип правового регулювання. Оскільки тип правового регулювання визначає тип правового режиму, то стверджується, що правовий режим земель оздоровчого призначення є спеціально-дозвільним.

4. Аналіз законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення дає підставу стверджувати таке: позитивним є виділення Земельним кодексом України земель оздоровчого призначення в окрему категорію земель; з виокремленням земель оздоровчого призначення в самостійну категорію не відбулося належного законодавчого забезпечення їх правового режиму; застосування в Земельному кодексі формули про те, що порядок використання земель оздоровчого призначення визначається законом без чітких вказівок на конкретні акти, ускладнює його практичне застосування; відсутність саме закону, який визначав би правові засади використання земель оздоровчого призначення, дає підстави говорити про недостатнє юридичне оформлення правового режиму даної категорії земель; у правовому режимі земель оздоровчого призначення мають застосування норми кодифікованих актів інших, крім земельного, галузей права, а також норми різних галузей законодавства.

5. Автор визначає такі особливості використання земель оздоровчого призначення: забезпечення реалізації природного права людини на здоров'я, відновлення і розвиток своїх фізіологічних життєвих сил; встановлення особливого порядку надання, вилучення та зміни цільового призначення земельних ділянок порівняно з відповідним порядком стосовно земельних ділянок інших категорій; наявність у структурі права загального користування, яке потребує законодавчого забезпечення, та спеціального користування цими землями; встановлення обмежень прав на землі через заборону певних видів діяльності; встановлення обмежень земельних сервітутних відносин; забезпечення диференційованого підходу при оподаткуванні (застосування стимулів у разі належного використання земель оздоровчого призначення та посиленої відповідальності за правопорушення у сфері їх використання).

6. Під правовою охороною земель оздоровчого призначення розуміють сукупність правових норм, які визначають порядок застосування засобів та здійснення заходів щодо збереження, відтворення, раціонального використання і захисту земель, що мають природні лікувальні властивості і які використовуються або можуть бути використані для забезпечення оздоровлення, медичної реабілітації та профілактики захворювань людей.

Правова охорона земель оздоровчого призначення включає комплекс природоохоронних засобів та заходів, основним з яких є встановлення округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони та зонування земель курортів і лікувально-оздоровчих місцевостей, а також встановлення охоронного режиму в кожній із зон округу санітарної (гірничо-санітарної) охорони із чіткою правовою регламентацією запровадження обмежень прав на ці землі.

7. Управління в галузі використання й охорони земель оздоровчого призначення є засобом забезпечення збереження, відтворення, раціонального використання та охорони земель, які містять природні ресурси, що мають лікувальні властивості. Впорядкування системи правовідносин, об'єктом яких є землі оздоровчого призначення, є можливим за умови функціонування цілісної системи управління, яка б базувалася на засадах чіткої визначеності та розмежування функцій і повноважень її структурних елементів.

8. Пропонується:

- розробити та прийняти інтегрований нормативно-правовий акт у вигляді закону про землі оздоровчого призначення, у якому було б чітко визначено правовий режим земель курортів і правовий режим лікувально-оздоровчих місцевостей, що сприяло б уникненню колізій та уніфікації норм, які регулюють дану групу суспільних відносин;

- внести зміни та доповнення до Земельного кодексу України, виклавши статтю 47 у такій редакції: «До земель оздоровчого призначення належать землі, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості та використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань, лікування та медичної реабілітації людей»;

- внести доповнення до Земельного кодексу України - ст. 49-1 «Використання земель оздоровчого призначення на праві загального та спеціального використання»;

- внести доповнення до Кодексу України про адміністративні правопорушення - та до Кримінального кодексу України - ст. 239-1 «Псування та забруднення земель, що містять природні ресурси, які мають лікувальні властивості»



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петлюк Ю. С. Землі оздоровчого призначення як категорія земель України: етапи розвитку законодавства / Ю. С. Петлюк // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 2. - С. 83-86.

2. Петлюк Ю. С. Теоретичні аспекти правового режиму земель оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 3. - С. 101-104.

3. Петлюк Ю. С. Особливості використання земель оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - С. 94-97.

4. Петлюк Ю. С. Правова охорона як основний змістоутворюючий елемент правового режиму земель оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Юридична Україна. - 2008. - № 7. - С. 86-90.

5. Петлюк Ю. С. Генезис наукових досліджень правового режиму земель / Ю. С. Петлюк // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: Зб. тез допов. IV Міжнар. наук.-практ. конф. молодих вчених (м. Луцьк, 14-15 березня 2008 р.). - Луцьк, 2008. - С. 333-336.

6. Петлюк Ю. С. Обмеження прав на землі оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Четверті юридичні читання: Матеріали Міжнар. наук. конф. (м. Київ, 3-4 квітня 2008 р.). - К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2008. - С. 79-81.

7. Петлюк Ю. С. Суб'єкти охорони земель / Ю. С. Петлюк // Проблеми вдосконалення земельного законодавства та правового забезпечення аграрного виробництва: Матеріали міжнар. наук. конф., [присвяч. 5-річчю заснування юрид. факультету Білоцерківського національного аграрного університету], (17-18 квітня 2008 р., м. Біла Церква). - Біла Церква, 2008. - С. 62-63.

8. Петлюк Ю. С. До питання пріоритету імперативного методу правового регулювання у правовому режимі земель оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Актуальні проблеми правового забезпечення національної продовольчої безпеки і сталого розвитку сільського господарства України: Зб. наук. праць учасників Всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених, [присвяч. 110-річчю Національного аграрного університету], (18 квітня 2008 р., м. Київ). Ред. кол.: А. С. Даниленко, В. І. Курило та ін. - К.: НАУ, 2008. - С. 173-175.

9. Петлюк Ю. С. Правові проблеми визначення поняття і складу земель оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Актуальні питання реформування правової системи України // Зб. наук. стат. за матеріалами V Міжнар. наук.-практ. конф. ( м. Луцьк, 30-31 травня 2008 р.). - Луцьк, 2008. - С. 366-369.

10. Петлюк Ю. С. Сучасні проблеми законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення / Ю. С. Петлюк // Актуальні питання реформування правової системи України // Зб. наук. стат. за матеріалами VІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луцьк, 29-30 травня 2009 р.). - Луцьк, 2009. - С. 424-427.



Петлюк Ю. С. Правовий режим земель оздоровчого призначення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2009.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення як категорії земель України.

У роботі висвітлюються основні етапи розвитку законодавства про землі оздоровчого призначення. Аналізуються проблеми визначення поняття та складу земель цієї категорії. Досліджується юридична природа правового режиму земель оздоровчого призначення та співвідношення його з правовим режимом земель.

Досліджені теоретичні та практичні аспекти реалізації прав на землі оздоровчого призначення. Визначені особливості використання земельних ділянок оздоровчого призначення. Встановлено, що правова охорона є основним змістоутворювальним елементом правового режиму цієї категорії земель.

Обґрунтовано пропозиції щодо внесення змін та доповнень до чинного законодавства для вдосконалення законодавчого забезпечення правового режиму земель оздоровчого призначення.

Ключові слова: землі оздоровчого призначення, правовий режим земель оздоровчого призначення, природні лікувальні ресурси, використання земель оздоровчого призначення, правова охорона земель оздоровчого призначення.



Петлюк Ю. С. Правовой режим земель оздоровительного назначения. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию законодательного обеспечения правового режима земель оздоровительного назначения как категории земель Украины. Проведен историко-правовой анализ становления и развития законодательства, в котором закрепляется правовой режим земель курортов, которые трансформировались в земли оздоровительного назначения, в результате чего была предложена соответствующая периодизация.

Раскрывается содержание понятия «земли оздоровительного назначения», предлагается усовершенственное его определение, согласно которому землями оздоровительного назначения являются земли курортов и лечебно-оздоровительные местности, на которых размещены природные ресурсы, обладающие лечебными свойствами, и используются или могут быть использованы для профилактики заболеваний, лечения и медицинской реабилитации людей. Анализируется и уточняется состав земель оздоровительного назначения, элементами которой являются земли курортов и лечебно-оздоровительные местности.

В диссертации научно обосновывается и формулируется понятие правового режима земель оздоровительного назначения, который определяется как установленный правовыми средствами специфический порядок регулирования отношений по осуществлению прав на земли оздоровительного назначения, управления ими и обеспечения особенного характера их охраны. Определяется содержание правового режима земель оздоровительного назначения как юридической категории, составляющими элементами которого есть использование, правовая охрана и управление в отрасли использования и охраны земель оздоровительного назначения.

Обосновывается вывод о том, что правовая охрана является основным элементом правового режима земель оздоровительного назначения. Она представляет собой совокупность правовых норм, определяющих порядок применения средств и совершения мероприятий по сохранности, воспроизведению, рациональном использовании и защите земель, имеющих природные лечебные свойства, которые используются или могут быть использованы для обеспечения оздоровления, медицинской реабилитации и профилактики заболеваний людей.

Исследуются теоретические и практические аспекты реализации прав на земельные участки оздоровительного назначения. Определяются особенности использования земель оздоровительного назначения.

На основе проведенного исследования был сделан вывод о том, что управление землями оздоровительного назначения является важным средством обеспечения сохранения, рационального использования и охраны земель, содержащих природные ресурсы, которые владеют лечебными свойствами и используются или могут быть использованы для профилактики заболеваний, лечения и медицинской реабилитации людей. Определяются и характеризуются особенности таких функций управления в отрасли использования и охраны земель оздоровительного назначения, как мониторинг, кадастр, контроль, землеустройство.

Сформулированы предложения по усовершенствованию законодательного обеспечения правового режима земель оздоровительного назначения как категории земельного фонда Украины.

Ключевые слова: земли оздоровительного назначения, правовой режим земель оздоровительного назначения, природные лечебные ресурсы, использование земель оздоровительного назначения, правовая охрана земель оздоровительного назначения.



Petljuk Yu. S. Legal regime for lands of the health-improvement using. - Manuscript.

The Dissertation for the receipt of scientific degree of candidate of legal sciences on the speciality 12.00.06 - law of the land; agrarian law; ecological law; environmental

Law. - National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

In dissertation the complex research of the legislative maintenance of the legal mode of lands of the health-improvement using as category of lands of Ukraine is considered.

In work the basic stages of development of the legislation about the lands of the health-improvement using are shined. The problems of definition of concept and composition of lands of this category are analyzed. The legal nature of the legal regime of lands of the health-improvement using and its parity with the legal regime of lands as the general and private is investigated.

Theoretical and practical aspects of realization of the rights to the lands of the health-improvement using are investigated, is analyzed subjective structure of these legal relations. The features of the use of ground areas of the health-improvement using are defined. It is established that a legal protection is the basic containing element of the legal regime of lands of the health-improvement using.

It's grounded the offer about bringing of changes and additions in a current legislation for improvement of the legislative maintenance of the legal regime of lands of the health-improvement using.

Keywords: lands of the health-improvement using, legal regime of lands of the health-improvement using, natural medical resources, uses of lands of the health-improvement using, legal protection of lands of the health-improvement using.

Размещено на Allbest.ru

...