Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

УДК 35.012.25

МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ РЕГІОНУ

Спеціальність 25.00.02 - Механізми державного управління

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

Алфьорова Ірина Євгенівна

ДОНЕЦЬК 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк)

Науковий керівник - доктор наук з державного управління, професор Лобас Віталій Михайлович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), професор кафедри менеджменту у невиробничій сфері

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Гончаров Валентин Миколайович, Луганський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України (м. Луганськ), завідувач кафедри економіки праці та соціально-трудових відносин в АПК;

кандидат наук з державного управління Вольська Олена Михайлівна, Донбаська національна академія будівництва та архітектури Міністерства освіти і науки України (м. Макіївка), кафедра менеджменту організацій.

Захист відбудеться: 20 січня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.107.01 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий «11» грудня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Клейнер Я.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасний стан економічного і соціального розвитку України не дозволяє повністю задовольнити навіть мінімальні соціальні потреби населення. Це в значній мірі пов'язано, перш за все, з відсутністю ефективних механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури, яка може значним чином визначити економічне зростання в країні та регіонах.

Аналіз основних факторів розвитку соціально-економічної інфраструктури показує, що сьогодні найбільш впливовими з них є такі, як: технологічні нововведення в галузі, ступінь децентралізації у регулюванні інфраструктурних галузей, реформування місцевого самоврядування, відповідність законодавчої бази та інституційного забезпечення вимогам часу.

Незважаючи на інноваційну спрямованість концепції економічного розвитку України, перешкоди на шляху до впровадження інновацій мають значний негативний вплив на розвиток інфраструктури, особливо в її фізичному складі, який включає переважно всю економічну інфраструктуру. Це пояснюється особливістю розвитку соціально-економічної інфраструктури через інноваційний фактор, коли дискретні її елементи (освіта, охорона здоров'я), які вимагають менших довгострокових капітальних вкладень і реалізують свій потенціал через надання знань та забезпечення здоров'я працівників, піддаються більш швидким інноваційним змінам. В свою чергу, мережні складові, які модернізуються через значні капітальні вкладення і де ефект масштабу відіграє більшу роль, розвиваються за рахунок інноваційного стрибка, що показано в теорії довгих хвиль.

У зв'язку з цим, постає важливим і актуальним дослідження проблем державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури.

Проблематика регулювання соціально-економічної інфраструктури була предметом досліджень переважної частини наукових шкіл та економістів. Значна увага їй приділялася такими економістами, як Т.Еггертссон, Дж.М.Кейнс, А.Лаффер, А.Сміт, К.Маркс, А.Маршалл, Дж.Ст.Мілль, В.Ойкен, Ф.Хайєк тощо. Сучасні практичні та теоретичні погляди зосереджені в роботах А.Аслунда, В.Базилевича, А.Бартона, М.Дайламі, Т.Ділоренцо, А.Естаче, Дж.Стігліца та інших.

Проблеми формування і функціонування соціально-економічної інфраструктури знайшли відображення в роботах О.Амоши, Н.Алимова, Ю.Бажала, В.Базилевича, Є.Бельтюкова, П.Бєлєнького, В.Бодрова, В.Важеніна, А.Величко, Ю.Верланова, О.Гаврилюка, В.Гончарова, В.Гейця, М.Єрмошенка, Н.Каменевої, В.Кудряшова, А.Ревенка, Ф.Хміля та інших.

Значний внесок в теоретичні та практичні дослідження впливу держави на розвиток соціально-економічної інфраструктури зробили такі вчені, як В.Бакуменко, В.Гончаров, Г.Губерна, О.Долгальова, Г.Козаченко, В.Лобас, О.Мордвінов, О.Новікова, В.Огаренко, С.Поважний, Я.Радиш, О.Черниш, М.Чумаченко, та інші.

Незважаючи на значний досвід наукових пошуків, економісти, юристи, політологи та управлінці й досі не дійшли єдиного висновку щодо управління розвитком соціально-економічної інфраструктури, особливо на регіональному рівні. Все це робить теоретичні дослідження в області державного управління соціально-економічними процесами в контексті сучасних тенденцій розвитку економіки досить актуальними.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою частиною наукового дослідження «Інноваційний і стратегічний соціальний менеджмент у регіональному управлінні» (номер держреєстрації 0102U001295), що виконується на кафедрі менеджменту у невиробничій сфері Донецького державного університету управління протягом 2003 - 2008 років. Дисертантом в межах цієї теми обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури в державі та регіонах.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у розробці пропозицій щодо вдосконалення фінансового та організаційно-інституційного механізмів стимулювання розвитку соціально-економічної інфраструктури на підставі виявлених проблем функціонування основних механізмів державного управління цим розвитком.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішено наступні задачі:

обґрунтовано соціально-економічну інфраструктуру регіону як об'єкт державного управління;

проаналізовано сутність та зміст державної політики щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури;

виявлено фактори розвитку соціально-економічної інфраструктури;

встановлено вплив держави на взаємодію соціально-економічної інфраструктури та економічного зростання;

визначено пріоритетні напрями державної політики в контексті розвитку соціально-економічної інфраструктури в зарубіжних країнах;

обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури;

запропоновано комплекс інструментів та важелів бюджетно-фінансової політики, що реалізуються через фінансовий та організаційно-інституційний механізми забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури в регіоні. інфраструктура соціальний економічний держава

Об'єктом дослідження є процеси, які виникають у сфері державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури.

Предметом дослідження є механізми державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури та їх вдосконалення.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною базою дослідження є теоретичні положення, які були накопичені в результаті економічних та соціальних реформ в Україні, а також у країнах ближнього та дальнього зарубіжжя, результати фундаментальних досліджень вітчизняних і зарубіжних учених з питань розробки елементів фінансового та організаційно-інституційного механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури.

Реалізація поставлених завдань дисертації здійснювалася за допомогою методів: аналізу і синтезу - для поглиблення розуміння сутності соціально-економічної інфраструктури як об'єкту державного управління; статистичного аналізу, порівняння та узагальнення при дослідженні впливу держави на взаємодію соціально-економічної інфраструктури та економічного зростання; економіко-математичного та графічного аналізу при розробці рекомендацій щодо удосконалення бюджетно-фінансового регулювання в галузях соціально-економічної інфраструктури; порівняльного економічного аналізу при дослідженні особливостей механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури в зарубіжних країнах; логічного узагальнення результатів при формулюванні висновків.

Інформаційну базу дослідження становлять Закони України, Укази Президента України, Постанови Кабінету Міністрів, статистичні данні Державного Комітету статистики України, Донецького обласного управління статистики, звітна документація Донецької обласної державної адміністрації, матеріали міжнародних і українських наукових конференцій та результати особистих досліджень.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у вдосконаленні фінансового та організаційно-інституційного механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

визначено соціально-економічну інфраструктуру регіону, як об'єкт державного управління, яка забезпечує життєдіяльність та відтворення трудового потенціалу і ефективне функціонування суб'єктів господарювання в регіональній економічній системі;

удосконалено:

накопичувальну стратегію пенсійного забезпечення в процесі формулювання змісту державної політики щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури з метою забезпечення покращення життєдіяльності населення і підвищення економічної ефективності суб'єктів господарювання;

фінансовий та організаційно-інституційний механізми забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури за рахунок створення регулюючого інституту в регіоні; зміни функціонального призначення бюджетних коштів для фінансування проектів реформування економічної інфраструктури; впровадження системи державного медичного страхування населення; впровадження системи контрактів між споживачами інфраструктурних послуг та їх виробниками для захисту прав обох сторін;

дістало подальший розвиток:

ідентифікація основних макроекономічних факторів, що стримують розвиток соціально-економічної інфраструктури в контексті посилення соціальної направленості ринкових перетворень в країні, а саме посилення соціального захисту;

визначення основних пріоритетів державної політики, яка ґрунтується на досвіді зарубіжних країн в управлінні розвитком соціально-економічної інфраструктури та враховує особливості вітчизняної економіки, серед таких пріоритетів заснування інституту партнерства між державою та приватними агентами, реформування органів місцевого самоврядування і поглиблення бюджетної децентралізації, реформування підприємств житлово-комунального господарства, збільшення обсягів фінансування освіти та охорони здоров'я;

принципи формування державної політики щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури з метою посилення ринкового механізму регулювання такі, як: наукове обґрунтування, оптимальність, ефективність, єдність та взаємозв'язок всіх заходів бюджетно-фінансової політики;

фактори розвитку соціально-економічної інфраструктури регіону такі, як: технологічні нововведення в галузях соціально-економічної інфраструктури, рівень та форма (державна, приватна, змішана) фінансування, ступінь децентралізації у регулюванні інфраструктурних галузей, законодавча база та інституційне забезпечення, соціокультурний чинник як специфічний неекономічний фактор;

механізм впливу фінансування інфраструктури на економічне зростання, який може бути представлений як сукупність бюджетного механізму та механізму скорочення трансакційних витрат, що зумовлюють їх послідовний взаємозв'язок і призводять до єдиного результату.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані в ході дослідження висновки і конкретні пропозиції щодо вдосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури. Обґрунтована зміна функцій державного управління соціально-економічної інфраструктурою в регіоні (довідка № 12/02-751 від 04.02.2008 р.).

Результати досліджень щодо вдосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури в регіоні можуть бути використані в розробці планів соціально-економічного розвитку відповідних територій органами державної влади та місцевого самоврядування, а також в наукових дослідженнях щодо подальшого визначення ролі і змісту соціально-економічної інфраструктури у відтворювальних процесах (довідка № 5-2/420 від 07.02.2008 р.).

Теоретичні розробки автора, практичні висновки і пропозиції дисертаційного дослідження використовуються в навчальному процесі Донецького державного університету управління при викладанні дисциплін «Місцевий економічний розвиток», «Планування у невиробничій сфері», «Основи регіонального управління», «Менеджмент організацій соціального захисту» (довідка № 117-1/02 від 07.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертації наукові результати, висновки, рекомендації і пропозиції належать особисто автору і є його науковим доробком. Особистий внесок здобувача у сумісні роботи зазначений у списку опублікованих робіт.

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження були викладені на 5 конференціях: на ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції «Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів» (м. Святогірськ, 2006 р.), І Международной научно-практической конференции «Наука и технологии: шаг в будущее - 2006» (м. Бєлгород, 2006 р.), ІІ Международной научно-практической конференции «Образование и наука без границ - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), Всеукраїнської науково-практичної конференції «Актуальні проблеми муніципального управління» (м. Київ, 2007 р.), ІІІ Международной научно-практической конференции «Дни науки - 2007» (м. Дніпропетровськ, 2007 р.).

Публікації. По темі дисертаційного дослідження опубліковано 12 робіт, з них: 7 статей в збірниках наукових праць, а також 5 публікацій в збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 3,2 д.а. (особисто авторові належить 2,1 д.а.).

Структура та обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків. Повний обсяг дисертації складає 237 сторінок. Матеріали містять 23 рисунки та 24 таблиці, які розташовані на 27 сторінках. Список використаних літературних джерел складається з 180 найменувань, які наведено на 17 сторінках, 3 додатки на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Розділ 1. Теоретичні основи державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури регіону. Враховуючи новітні тенденції в розгляді явища «інфраструктура», в дослідженні використано поняття «соціально-економічної інфраструктури» як об'єкта державного управління, яка забезпечує життєдіяльність та відтворення трудового потенціалу і ефективне функціонування суб'єктів господарювання в територіальній економічній системі. Для цього використано три основні підходи до формування критеріїв, що виокремлюють галузі соціально-економічної інфраструктури територіального господарського комплексу як об'єкту державного управління. Кожен підхід по-своєму формує базу поняття соціально-економічної інфраструктури. Перший ґрунтується на виділенні функціональних особливостей суб'єктів господарювання, які є часткою інфраструктури. Другий підхід розглядає інфраструктуру як фактор забезпечення умов функціонування суспільного виробництва. Третій є наслідком системного аналізу результатів діяльності підприємств інфраструктури, а також їх взаємодії з об'єктами, які вони обслуговують, і відповідними суб'єктами управління.

Використання різних підходів до формування критеріїв, що виокремлюють галузі соціально-економічної інфраструктури територіального господарського комплексу як об'єкту державного управління, дозволяє визначити ті спільні елементи, для яких виконуються всі умови та обмеження, закладені в критеріях. Такими елементами бази поняття виступають: транспорт, зв'язок, житлово-комунальні послуги (водо-, газо-, енергопостачання, збір та вивезення сміття), охорона здоров'я, освіта та наука.

Тривалий час соціально-економічна інфраструктура вважалася обєктом, що обслуговує матеріальне виробництво та населення. До 90-х років визнавалося, що її об'єкти виконують лише єдину функцію - забезпечення загальних умов соціально-економічного розвитку. Сучасні погляди вбачають зміну функціонального призначення інфраструктури, яке переміщується з полюсу забезпечення умов розвитку та обслуговування до полюсу забезпечення та регулювання економіки у вигляді впливу на весь процес відтворення. Виходячи з вище вказаних елементів економіки, що зараз відносять до інфраструктури, такі функції може виконувати кожен з них, незважаючи на різноманітність походження, стану, в якому функціонує той чи інший обєкт, та значимості в активізації певної сфери економічної діяльності.

З метою визначення соціально-економічної інфраструктури як об'єкту державного управління в роботі були виявлені функції інфраструктури, реалізація яких відбувається у тісному взаємозв'язку та єдності. Це інтеграційна функція, функція регулювання та функція забезпечення. З огляду на вказані функції, значення інфраструктури можна розглядати в різних площинах: на державному рівні - як частку національного багатства, що не відноситься до тієї чи іншої галузі виробництва окремо, але відіграє вагому роль для всього господарського комплексу; регіональному рівні - як базу для розвитку усіх галузей господарства регіону; і на мікрорівні - як процес ефективного виробництва шляхом логістичного забезпечення підприємств. Таким чином, виходячи з викладених характеристик соціально-економічної інфраструктури, репрезентативна частина цього поняття як об'єкту державного управління полягає у реалізації функцій інтеграції, регулювання та забезпечення.

У зв'язку з переходом України до ринкових відносин різко знизилась роль держави як системи, що забезпечує населення соціальними гарантіями, такими як безкоштовне житло, освіта, охорона здоров'я та інші послуги. Тому головним напрямом соціальної політики держави на етапі трансформації українського суспільства має бути зниження рівня бідності і зменшення диференціації доходів населення за рахунок забезпечення випереджаючих темпів зростання заробітної платні, створення умов для реалізації соціального потенціалу людини, реформування системи соціального захисту, соціального страхування і пенсійного забезпечення, посилення адресності підтримки соціально незахищених верств населення, здійснення активної демографічної політики, реформування системи охорони здоров'я, освіти, сфери культури і мистецтва.

Соціальний захист передбачає забезпечення соціально гарантованих умов для нормального існування і розвитку людини, тобто певного життєвого рівня. Дієвим важелем в підвищенні рівня життя населення може стати система обов'язкового соціального страхування, зокрема пенсійного. В Україні доля середньої пенсії до середньорічного доходу фізичної особи протягом останніх 5-ти років в середньому складає 34%. Для того, щоб зберегти існуюче співвідношення в умовах демографічної ситуації, що склалася, країна має вишукувати додаткові джерела фінансування, або зменшувати розмір пенсій, або підвищувати пенсійний вік. В Україні і в світі спостерігається тенденція зростання коефіцієнту, що характеризує відношення населення пенсійного віку до населення працездатного віку. Запровадження накопичувальної системи пенсійного забезпечення в контексті розробки державної політики щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури надасть додаткове джерело фінансування її галузей.

Результати досліджень, проведених в роботі, обґрунтовують, що розвиток соціально-економічної інфраструктури значним чином може визначати економічне зростання в країні. Найбільш впливовими факторами розвитку інфраструктури є такі: технологічні нововведення в галузях соціально-економічної інфраструктури, рівень та форма (державна, приватна, змішана) фінансування, ступінь децентралізації у регулюванні інфраструктурних галузей, законодавча база та інституційне забезпечення, соціокультурний чинник як специфічний неекономічний фактор.

Розділ 2. Аналіз механізмів державного управління функціонуванням соціально-економічної інфраструктури. Проведений аналіз взаємозв'язку між обсягом державних витрат на соціально-економічну інфраструктуру і темпами економічного зростання підтверджує існування такої залежності достатньо високим значенням коефіцієнту кореляції (78%). Зв'язок між соціально-економічною інфраструктурою та економічним зростанням передбачає наявність певного механізму, через який інфраструктура, отримуючи інвестиції, здійснює вплив на економіку. При цьому мають місце декілька каналів впливу як з боку фінансування на соціально-економічну інфраструктуру, так і з боку інфраструктури на економічне зростання.

Звідси механізм впливу фінансування інфраструктури на економічне зростання може бути представлений як сукупність бюджетного механізму та механізму скорочення трансакційних витрат, що зумовлюють їх послідовний взаємозв'язок і призводять до єдиного результату. Схема механізму впливу фінансування соціально-економічної інфраструктури на економічне зростання представлена на рис. 1, на якому у взаємозв'язку «фінансування - інфраструктура» представлено два канали впливу - державні видатки та приватні інвестиції. Приватні інвестиції мають наслідком більш високу ефективність перетворень в галузі інфраструктури, оскільки спрямовані на отримання максимальної віддачі (прибутку) від вкладеного капіталу. Державні видатки переважно спрямовані на забезпечення соціального ефекту і мають наслідком розвиток людського капіталу, який вкладається приватними підприємцями у виробництво і приносить більш високий дохід.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Механізм впливу фінансування соціально-економічної інфраструктури на економічне зростання

Взаємозв'язок соціально-економічної інфраструктури та економічного зростання передбачає використання трьох каналів впливу: прискорення обігу капіталу, покращення якості вхідних ресурсів та розширення ринків збуту. В трансформаційній економіці ці канали взаємопов'язані та можуть обумовлювати один одного.

Вплив економічного зростання на накопичення інфраструктурного потенціалу реалізується через бюджетне наповнення, зокрема, через бюджетний механізм. При стійких темпах економічного зростання уряд має змогу прогнозувати збільшення надходжень до бюджету, а також планувати підвищення обсягів видатків на соціально-економічну інфраструктуру.

Іншим каналом зв'язку є надходження інвестицій в інфраструктуру. Це підтримує як внутрішній інвестиційний потенціал в результаті отримання прибутків та доходів, так і зовнішній через підвищення кредитного рейтингу країни.

Інвестиції в інфраструктуру спричиняють підвищення ефективності діяльності підприємств, призводячи до прискорення темпів зростання ВВП. Цей процес здійснюється через механізм скорочення трансакційних витрат.

Інституційна теорія відокремлює декілька видів трансакційних витрат: витрати на пошук інформації, ведення переговорів і укладання контрактів, вимірювання, специфікації та захист прав власника, опортуністична поведінка. У будь-якому суспільстві (особливо в країнах з трансформаційною економікою) трансакційні витрати залишаються високими, але кожна з них піддається впливу інвестицій в інфраструктуру. Трансакційні витрати перевищують 45% національного доходу, отже, підвищення якості інфраструктурних послуг та забезпечення за рахунок цього зниження трансакційних витрат є вагомим резервом прискорення обернення грошового та товарного капіталу, створення умов для залучення інвестицій. В Україні стан інвестування в інфраструктуру можна вважати незадовільним, а отже трансакційні витрати - значними.

Розглянутий механізм впливу інвестицій в соціально-економічну інфраструктуру на економічне зростання підприємств враховує специфіку трансформаційної економіки, яка характеризується недосконалістю ринкових інститутів, високим ступенем невизначеності ринкового середовища та рентоорієнтованою поведінкою.

В контексті цілей і задач дисертаційної роботи проаналізовано соціально-економічні моделі розвинутих країн, розвиток яких формувався під впливом не тільки історичних аспектів, але і реформування в період постіндустріального розвитку суспільства. Як показав цей аналіз, необхідно вдосконалювати механізми державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури, які, в свою чергу, визначають пріоритетні напрями державної політики в цих галузях для досягнення стійкого економного зростання.

Визначення цих пріоритетних напрямів значною мірою обумовлюється врахуванням внутрішніх специфічних для країни факторів, таких як: еволюція макроекономічної політики та розвиток національних ринків капіталу, значна політична стабільність, наявність прийнятних законних схем господарювання, підприємницьке середовище та розвиток інфраструктури. Проте, існують й екзогенні фактори, яких держави світу неспроможні уникнути, а лише можуть непрямим шляхом зменшувати або збільшувати їх впливи. Таким фактором виступає глобалізація. Вона балансує необхідність і можливості залучення іноземних інвестицій в різні галузі економіки та значним чином починає впливати на фінансову та соціальну політику трансформаційних економік.

Вибір принципів, методів та інструментів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури, що склалась в Україні, може ґрунтуватися на аналізі досвіду інших країн. Аналіз досвіду країн, який проведено в дослідженні, дав можливість виявити інституційну, політичну та фінансову специфіку організації надання інфраструктурних послуг, що в свою чергу дозволяє визначити зміст реалізованих підходів та умови, за яких було досягнуто успішні результати. У зв'язку з цим, система державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури має ґрунтуватися на таких пріоритетних напрямах її забезпечення:

1) в сфері економічної інфраструктури: співпраця державного і приватного сектору через укладання контрактів концесії, оренди, що підвищує економічну ефективність використання ресурсів, які інвестуються в підприємства інфраструктури та зменшують тягар бюджетних витрат; бюджетна децентралізація, яка має наслідком збільшення місцевих витрат на інфраструктуру на одну особу і сприяє економічному зростанню; зміна інституційного забезпечення у відповідності до цілей зменшення державного втручання в інфраструктурні галузі, пошуку іноземних та внутрішніх партнерів; розширення дії конкурентних механізмів;

2) в сфері соціальної інфраструктури: комбінування різних форм взаємодії держави та ринку; децентралізація системи управління.

Розділ 3. Вдосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури регіону. Для обґрунтування необхідності удосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури в досліджені виконана класифікація основних факторів, які стримують розвиток соціально-економічної інфраструктури в контексті посилення соціальної направленості ринкових перетворень у країні. В якості системоутворюючого признаку даної класифікації виступають об'єктивні потреби людини, які задовольняють суб'єкти соціальної інфраструктури. Класифікаційні ознаки визначаються: за джерелами фінансування; за характером інвестування; за територіальним розміщенням; за функціональним призначенням; за охватом населення, яке обслуговується; за терміном функціонування.

У зв'язку з цим побудова ефективного фінансового механізму реалізації фінансової політики держави щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури забезпечить досягнення пріоритетних стратегічних і тактичних цілей в її галузях, підвищить якість інфраструктурних послуг та розширить доступ до них.

Визначено принципи реалізації управлінських рішень через фінансовий механізм з метою розвитку соціально-економічної інфраструктури, які зводяться до: наукової обґрунтованості; оптимальності; ефективності; єдності і взаємозв'язку всіх заходів бюджетно-фінансової політики; оптимального сполучення ринкових і неринкових фінансових інструментів.

Фінансовий механізм стимулює весь процес відтворення: виробництво, розподіл, обмін та споживання. Він представляє собою сукупність економіко-організаційних заходів, правових та економічних форм і методів управління фінансовою діяльністю держави, важелів та інструментів, що використовуються в процесі формування, розподілу й використання бюджетних та позабюджетних грошових ресурсів для задоволення потреб суспільства. Показником ефективності фінансового механізму на макрорівні є обсяг валового внутрішнього продукту на одну особу.

Методами реалізації фінансового механізму постають планування (прогнозування), інвестування, кредитування, фінансування, ціноутворення, оподаткування, господарський розрахунок, фондоутворення. Основними фінансовими важелями при цьому є: інвестиції, кредити, ціна, податок, прибуток, стимули, санкції, системи і форми розрахунків і взаємовідносин.

Отже, необхідним у фінансовому механізмі стає не зменшення ролі держави, а зміна її функцій та напрямків використання бюджетних коштів. Надані пропозиції передбачають також вдосконалення й організаційно-інституційного механізму державного регулювання соціально-економічної інфраструктури.

Відновлення економічного зростання в Україні та підтримання його стабільних темпів може відбутися за умови визначення раціонального співвідношення між реформами в галузях соціально-економічної інфраструктури та їх фінансовим забезпеченням, між існуючими принципами організації діяльності галузей інфраструктури та оновленням організаційно-інституційного механізму.

Організаційно-інституційний механізм забезпечення діяльності галузей соціально-економічної інфраструктури являє собою складний багатоплановий і динамічний організм, що складається з таких ланок: правового забезпечення, інституційного забезпечення та їх взаємозв'язку.

Інституційно-правове забезпечення функціонування фінансового механізму повинно не тільки регламентувати фінансові відносини, а й стимулювати економічне зростання країни. Тому такого важливого значення набуває наукове обґрунтування методів і нормативів, на підставі яких відбуватиметься фінансове забезпечення функціонування галузей соціально-економічної інфраструктури.

Взаємозв'язок між фінансовим та організаційно-інституційним механізмами має узгоджуватися із стратегією розвитку країни в цілому. Так, стратегія економічної політики на 2000-2010 роки визначила у якості пріоритетів наступні:

1. Оптимізація кількості інститутів, які розподіляють фінансові кошти.

2. Оптимізація обсягів і забезпечення формування регіональної структури державних ресурсів та відповідних видатків бюджету.

3. Запровадження механізму змішаного фінансування підприємств, які мають високоефективні інвестиційні та інноваційні проекти.

Комплексна дія фінансового та організаційно-інституційного механізмів на розвиток соціально-економічної інфраструктури подана на рис. 2, на якому визначені основні джерела фінансування розвитку соціально-економічної інфраструктури, що передбачають використання власних коштів підприємств (прибуток та амортизацію), коштів фондів медичного страхування, які покривають витрати на лікування пацієнтів, державні витрати, що здійснюються з двома цілями - як інструмент антициклічного регулювання та з метою створення сприятливих умов для входження інвесторів на цей ринок, коштів іноземних та внутрішніх інвесторів, оплата послуг населенням.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2 Фінансовий та організаційно-інституційний механізми управління розвитком соціально-економічної інфраструктури

В розподілі коштів приймають участь три органи - фонди медичного страхування (державний та приватні), регулюючий інститут, в задачі якого поставлено здійснення відбору проектів та інвесторів, надання інформації органам державної влади для отримання державного фінансування, державний орган влади (Міністерство фінансів), що здійснює безпосереднє фінансування підприємств та закладів соціально-економічної інфраструктури.

На сучасному етапі розвитку України забезпечення галузей соціально-економічної інфраструктури не має відходити від переважно державної. Але досвід інших країн світу показав, що державний механізм не виключає наявності ринкових інститутів, які підсилюватимуть конкуренцію між закладами і становитимуть альтернативу для споживача. Аналіз різних форм співпраці державного і приватного секторів, таких як: контракт на обслуговування, контракт на управління, оренда, будівництво - експлуатація - передача, концесія, передача права власності, показав, що найвищий рівень потенційних вигід спостерігається за такими формами, як концесії та переуступка прав власності. Але вони вимагають високого ступеня контролю з боку держави і здатності до регулювання.

Пріоритетним напрямком стає запровадження багатоканального (змішаного) механізму фінансування соціально-економічної інфраструктури, який включає: державні гарантії, спільне фінансування та державне кредитування приватних агентів.

В Україні представлено секторну модель регулювання галузей економічної інфраструктури. Не зважаючи на те, що ця модель є оптимальною для умов України, вона не позбавлена недоліків. По-перше, втрачається взаємозв'язок між галузями. По-друге, виникає конкуренція між регулюючими органами за бюджетні кошти за принципом - «найгірше становище галузі - найбільший обсяг фінансування». Найкраще контроль та узгодження між елементами інфраструктури може здійснювати єдиний орган шляхом проведення постійного поточного і періодичного моніторингу діяльності всіх своїх департаментів. Такий багатогалузевий інститут має бути спрямований на координацію інвестиційної діяльності в галузях інфраструктури, сприяти залученню інвестицій, дотриманню договірних умов, ефективному ціноутворенню тощо. В Україні існує значна кількість державних органів, функції яких дублюються. Тому доцільним буде передача частини повноважень від міністерств до регулюючого інституту. Регулюючий орган має здійснювати тарифне регулювання, надання ліцензій, сприяти наданню підприємств соціально-економічної інфраструктури в оренду, концесії та інші види участі приватного сектору. На відміну від існуючих інститутів, отримання інвестицій через які є складним бюрократичним процесом, регулюючий інститут, що пропонується створити, передусім має бути незалежним від уряду. Фінансування такого інституту за рахунок зборів із споживачів його послуг (тобто фірм, що ним регулюються) надасть додаткові стимули до зменшення адміністративного апарату, покращення фінансового стану цих підприємств та ефективного виконання функцій щодо залучення інвесторів.

З метою забезпечення прозорості бюджетного процесу та моніторингу соціально-економічних проблем в рамках діяльності робочої групи з розробки програми та прогнозу соціально-економічного розвитку м.Донецька в роботі було запропоновано ряд індикаторів соціально-економічного розвитку міста або регіону, аналіз яких дозволить досягти запланованих цілей органом місцевого самоврядування, а також вирішувати конкретні задачі. Всі індикатори перевірені на забезпеченість інформацією з загальнодоступних джерел. При розробці індикаторів використовувалася класифікація сфер соціально-економічної діяльності, запропонована Кабінетом Міністрів України. Індикатори розвитку соціально-економічної інфраструктури були об'єднані в три групи: показники, що характеризують ринкові перетворення; дію механізмів регулювання (управління об'єктами комунальної власності, інвестиційна діяльність, реалізація державних цільових та регіональних програм); структуру гуманітарної сфери. Моніторинг ефективності бюджетних видатків дозволить виявляти проблеми як на місцевому рівні, так і на загальнодержавному, розробляти програми пріоритетного фінансування об'єктів соціально-економічної інфраструктури.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і дане нове рішення науково-практичної задачі щодо формування фінансового та організаційно-інституційного механізму стимулювання розвитку соціально-економічної інфраструктури на основі вдосконалення класифікації і виявлення факторів розвитку соціально-економічної інфраструктури в трансформаційній економіці, виявлення впливу інфраструктури на економічне зростання, розробки практичних рекомендацій. Проведене дослідження дозволяє зробити такі основні висновки і пропозиції теоретичного та науково-практичного спрямування:

1. Відсутність ефективних механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури стримує економічний і соціальний розвиток України, лишає можливості створити сприятливі умови для реалізації соціального потенціалу людини, а також забезпечити економічне зростання через вплив на інфраструктуру.

2. Обґрунтовано соціально-економічну інфраструктуру регіону як об'єкт державного управління, яка забезпечує життєдіяльність та відтворення трудового потенціалу та ефективне функціонування суб'єктів господарювання в регіональній економічній системі.

3. Визначено сутність та зміст державної політики щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури шляхом виявлення основних макроекономічних факторів, що стримують розвиток соціально-економічної інфраструктури в контексті посилення соціальної направленості ринкових перетворень в країні. До таких факторів серед інших відносяться соціальний захист і стратегія пенсійного забезпечення.

4. Ідентифіковано фактори розвитку соціально-економічної інфраструктури регіону такі, як: технологічні нововведення в галузях соціально-економічної інфраструктури, рівень та форма (державна, приватна, змішана) фінансування, ступінь децентралізації у регулюванні інфраструктурних галузей, законодавча база та інституційне забезпечення, соціокультурний чинник як специфічний неекономічний фактор.

5. Встановлено вплив держави на взаємодію соціально-економічної інфраструктури та економічного зростання через механізм впливу фінансування інфраструктури на економічне зростання, який може бути представлений як сукупність бюджетного механізму та механізму скорочення трансакційних витрат, що зумовлюють їх послідовний взаємозв'язок і призводять до єдиного результату.

6. Досліджено особливості механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури в зарубіжних країнах. У зв'язку з цим, визначено основні пріоритети державної політики, яка ґрунтується на досвіді зарубіжних країн в управлінні розвитком соціально-економічної інфраструктури та враховує особливості вітчизняної економіки. Серед таких пріоритетів: заснування інституту партнерства між державою та приватними агентами, реформування органів місцевого самоврядування і поглиблення бюджетної децентралізації, реформування підприємств житлово-комунального господарства, збільшення обсягів фінансування освіти та охорони здоров'я.

7. Обґрунтовано необхідність удосконалення механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури через вдосконалення принципів формування державної політики з метою посилення ринкового механізму регулювання. До таких принципів були віднесені: наукове обґрунтування, оптимальність, ефективність, єдність та взаємозв'язок всіх заходів бюджетно-фінансової політики.

8. Запропоновано комплекс інструментів та важелів бюджетно-фінансової політики, що реалізуються через фінансовий та організаційно-інституційний механізми забезпечення розвитку соціально-економічної інфраструктури в регіоні за рахунок створення регулюючого інституту в регіоні; зміни функціонального призначення бюджетних коштів для фінансування проектів реформування економічної інфраструктури, що вивільнить кошти для забезпечення соціальної сфери; впровадження системи державного медичного страхування населення, отримання оптимального співвідношення економічної ефективності через приватне фінансування та соціальної справедливості через коригуюче фінансування державою; впровадження системи контрактів між споживачами інфраструктурних послуг та їх виробниками для захисту прав обох сторін щодо тарифної політики, якості послуг, своєчасності оплати тощо.

Список опублікованих ПРАЦЬ за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Вишняк И.Е. Пути совершенствования государственного управления научно-технической деятельностью в Украине / И.Е. Вишняк, И.И. Кириченко // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2003. т.IV, вип. 45, серія «Державне управління». С. 63-71.

Особистий внесок здобувача: запропоновано шляхи удосконалення державної інноваційної політики.

2. Вишняк И.Е. О зарубежном опыте государственного управления естественными монополиями (на примере электроэнергетики) / И.Е. Вишняк, С.В. Брадул // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2004. т.V, вип. 50, серія «Державне управління». С. 30-40.

Особистий внесок здобувача: проведена оцінка досвіду реформування природних монополій в економічно розвинених країнах.

3. Вишняк И.Е. Механизмы государственного регулирования социальной инфраструктуры Украины / И.Е. Вишняк, И.Ю. Беганская // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2006. т.VІІ, вип. 61, серія «Державне управління». С. 69-78.

Особистий внесок здобувача: розроблено рекомендації щодо реформування і подальшого розвитку сфери освіти на основі розробки та впровадження відповідних державних механізмів.

4. Вишняк І.Є. Взаємодія соціально-економічної інфраструктури та економічного зростання в трансформаційних економіках / І.Є. Вишняк // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2006. т.VІІ, вип. 62, серія «Державне управління». С. 111-117.

5. Вишняк І.Є. Проблематика механізму регулювання розвитку соціально-економічної інфраструктури / І.Є. Вишняк // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2006. т.VІІ, вип. 72, серія «Державне управління». С. 68-75.

6. Алфьорова І.Є. Вплив органів регіонального управління на підвищення ефективності функціонування територіально-відособлених без балансових відділень комерційного банку / І.Є. Алфьорова, Т.І. Атаян // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2007. т.VІІІ, вип. 79, серія «Державне управління». С. 19-27.

Особистий внесок здобувача: запропоновано модель комплексної оцінки фінансово-економічних результатів філій комерційних банків.

7. Алферова И.Е. Основные направления повышения эффективности государственного регулирования развития основных сфер социальной инфраструктуры / И.Е. Алферова // Соціальний менеджмент і управління інформаційними процесами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. Донецьк, 2007. т.VІІІ, вип. 90, серія «Державне управління». С. 127-132.

Матеріали наукових конференцій:

8. Вишняк И.Е. Проблемы и отличительные особенности государственного регулирования социальной сферы / И.Е. Вишняк // Роль менеджмент-освіти в контексті розвитку механізмів державного регулювання соціально-економічних процесів: ІV всеукраїнська наук.-практ. конф., 11-13 травня 2006 р.: тез. доп. Донецьк, 2006. С. 26-27.

9. Вишняк І.Є. Удосконалення державного регулювання інноваційної діяльності підприємств / І.Є. Вишняк // Наука и технологии: шаг в будущее - 2006: І междунар. науч.-практ. конф., 20-31 марта 2006 г.: тез. докл. Белгород, 2006. С. 57-58.

10. Алферова И.Е. Исследование взаимосвязи социально-экономической инфраструктуры и экономического роста / И.Е. Алферова // Образование и наука без границ - 2006: ІІ междунар. науч.-практ. конф., 18-28 дек. 2006 г. Днепропетровск, 2006. С. 78-79.

11. Алферова И.Е. Социальная политика и местное самоуправление: проблемы и пути решения / И.Е. Алферова // Актуальні проблеми муніципального управління: всеукраїнська наук.-практ. конф., 15 груд. 2006 р. Київ, 2007. С. 264-266.

12. Алферова И.Е. Концептуальный подход к оценке результатов деятельности территориально-обособленных безбалансовых отделений банков / И.Е. Алферова, Т.И. Атаян // Дни науки - 2007: ІІІ междунар. науч.-практ. конф., 1-15 апр. 2007 г. Днепропетровск, 2007. С. 6-9.

Особистий внесок здобувача: запропоновано модель комплексної оцінки фінансово-економічних результатів філій комерційних банків.

Анотація

Алфьорова І.Є. Механізми державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури регіону - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

В дослідженні обґрунтовано соціально-економічну інфраструктуру регіону як об'єкт державного управління. Визначено зміст державної політики щодо розвитку соціально-економічної інфраструктури на основі класифікації макроекономічних факторів, що стримують розвиток інфраструктури в контексті посилення соціальної направленості ринкових перетворень в країні.

Проведено аналіз особливостей механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури в зарубіжних країнах.

На основі удосконалення принципів формування механізмів державного управління розвитком соціально-економічної інфраструктури регіону обґрунтована необхідність такого удосконалення. На основі визначених принципів та пріоритетних напрямів державної політики запропоновано схему фінансового та організаційно-інституційного механізму управління розвитком соціально-економічної інфраструктури.

Ключові слова: об'єкт державного управління, механізми державного управління, державна політика, функції державного управління, інфраструктура, соціально-економічний розвиток.

аннотация

Алферова И.Е. Механизмы государственного управления развитием социально-экономической инфраструктурой региона - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2008.

В исследовании обосновано социально-экономическую инфраструктуру региона как объект государственного управления. Определено понятие инфраструктуры, которое может иметь многообразные дефиниции, которые классифицируются по таким признакам: по направлениям экономической науки: теория производства, урбанистика и тому подобное; по видам рынков: инфраструктура товарного рынка, инфраструктура рынка труда, инфраструктура рынка капиталов и тому подобное; по целям исследования: выявление влияния на уменьшение уровня безработицы, зависимость от культурно-исторических или природных предпосылок и тому подобное; по видам управленческой деятельности: финансовая, инновационная, технологическая, информационная, экологическая, институционная инфраструктура.

Определена сущность и содержание государственной политики относительно развития государственной социально-экономической инфраструктуры на основе классификации основных макроэкономических факторов, что сдерживают развитие социально-экономической инфраструктуры в контексте усиления социальной направленности рыночных преобразований в стране. Определенно также, что главным направлением социальной политики государства на этапе трансформации украинского общества является снижение уровня бедности и уменьшения дифференциации доходов населения за счет обеспечения опережающих темпов роста заработной платы, создания условий для реализации социального потенциала человека, реформирования системы социальной защиты, социального страхования и пенсионного обеспечения, усиления адресности поддержки социально незащищенных слоев населения, осуществления активной демографической политики, реформирования системы здравоохранения, образования, сфер культуры и искусств.

...