Принцип верховенства конституції

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.02 - конституційне право

Принцип верховенства конституції

АБЛЯЗОВ ДЕНИС ЕДУАРДОВИЧ

ХАРЬКІВ - 2008

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в контексті загальних процесів побудови в Україні правової, демократичної держави особливої ваги набувають питання пов'язані із реалізацією тих основних принципів і вимог, які й характеризують такі феномени як демократія та правова державність. Наразі до таких принципів більшість провідних конституціоналістів відносить і принцип верховенства конституції.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється двома групами факторів. По-перше, до сьогодні серед вчених-конституціоналістів часто зустрічаються прямо протилежні визначення поняття “верховенство конституції”, що значно актуалізує не тільки концептуальний аналіз зазначених методологічних підходів, але й загальне визначення змісту та вимог принципу верховенства конституції. Водночас, завдяки своєму тісному зв'язку з теорією правової держави, дослідження принципу верховенства конституції та механізмів його реалізації дозволяє розглядати його як одну з необхідних складових загального процесу побудови в Україні правової держави. По-друге, повернення до універсальних цінностей права, свободи і справедливості, зумовило необхідність трансформації правової культури та правової свідомості в напрямі наповнення їх реальними цінностями конституціоналізму, духом поваги до конституції та чітким усвідомленням того, що мається увазі, коли вживається поняття “верховенство конституції”.

Проблематика визначення змісту та значення принципу верховенства конституції досліджувалась в межах вітчизняної юридичної науки в двох аспектах. З одного боку, цей принцип потрапляв до кола уваги тих науковців, які займались розробкою питань теорії правової держави та дослідженнями процесів її становлення в Україні. В цьому сенсі маємо назвати насамперед такі імена як: В.Акуленко, В.Бабкін, І.Голосніченко, В.Горбатенко, Р.Гринюк, Ю.Грошевий, В.Денисов, А.Заєць, О.Зайчук, В. Колісник, А.Колодій, О.Копиленко, О.Костенко, В.Копєйчиков, Г.Мурашин, Н.Оніщенко, М.Оніщук, О.Петришин, А.Селіванов, В.Селіванов, В.Семчик, В.Сіренко, О.Скакун, О.Скрипнюк, В.Тимошенко, В.Тихий, Є.Тихонова, М.Цвік, Ю.Шемшученко, Л.Юзьков, О.Ющик. З іншого боку, в Україні було представлено й потужну традицію дослідження самої конституції, до сфери аналізу якої потрапляв і такий важливий для сучасного конституціоналізму принцип як принцип верховенства конституції. В цьому сенсі маємо згадати таких авторів як: С.Бобровник, В.Кампо, М.Козюбра, В.Кравченко, М.Малишко, В.Погорілко, П.Рабінович, В.Тацій, Ю.Тодика, В.Федоренко, О.Фрицький, В.Шаповал та інших. Однак при цьому як такому принципу верховенства конституції, особливо в контексті його впливу на процеси політико-правового розвитку України, приділялась відносно незначна увага (за винятком окремих робіт С.Головатого, М.Козюбри, В.Погорілка, Ю.Тодики). З огляду на що, а також зважаючи на описану вище актуальність дослідження автором дисертації було обрано саме цей напрям конституційно-правових досліджень.

Водночас, звернення до сучасних державотворчих процесів в Україні дозволяє зробити висновок, що проголошення на конституційному рівні принципів верховенства права, верховенства конституції та законності стало необхідним, але тільки першим кроком на шляху до постання України як правової держави. Тому актуальним завданням сучасної юридичної науки є змістовний і всебічний аналіз теоретико-практичних проблем реалізації конституційних принципів, серед яких одне з основних місць належить принципу верховенства конституції.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана як частина науково-дослідної роботи Національного університету “Острозька Академія” за темою “Права людини: досвід комплексного аналізу” (реєстраційний номер 2201020). Тема дисертації складає частину загального плану наукової роботи кафедри державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету “Острозька Академія”, а також відповідає пріоритетним напрямкам розвитку правової науки на 2005-2010 затверджених загальними зборами Академії правових наук України.

Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі сучасного рівня розвитку науки конституційного права, аналізу Конституції України, практики реалізації її основних норм, розкрити зміст принципу верховенства конституції та його вплив на політико-правовий розвиток України, втілення в державотворчій практиці ідеалів демократії і праводержавності.

Для досягнення поставленої мети в дисертації основна увага була сконцентрована навколо послідовного вирішення наступних завдань:

- сформулювати правовий та науково-теоретичний зміст принципу верховенства конституції, окреслити основні концептуально-методологічні підходи, що застосовуються в сучасній науці конституційного права для його аналізу, обґрунтувати необхідність виокремлення принципу верховенства конституції як самостійного поняття, наряду з такими поняттями як “верховенство права”, “законність”, “конституціоналізм”, висвітлити основні етапи становлення та способи обґрунтування принципу верховенства конституції;

- розкрити зміст принципу верховенства конституції в контексті визначення умов реалізації функцій сучасних конституцій;

- обґрунтувати зв'язок принципу верховенства конституції з іншими конституційними принципами, розкрити причини та форми їх взаємної кореляції, обґрунтувати подвійну роль принципу верховенства конституції одночасно як способу надання найвищої юридичної сили всім іншим принципам правової, демократичної держави, і як умови їх практичної реалізації;

- виявити взаємозв'язок забезпечення принципу верховенства конституції та динаміки конституційних змін, зумовлених необхідністю приведення юридичної конституції у відповідність до тих об'єктивних процесів політико-правового розвитку, що відбуваються в державі та суспільстві, з'ясувати сутність консервативного тлумачення поняття “стабільності конституції” і принципу її верховенства, запропонувати критичні аргументи щодо нього;

- охарактеризувати правові способи та механізми гарантування принципу верховенства конституції, визначити роль судових органів та органів конституційної юрисдикції в цьому процесі, запропонувати шляхи вирішення найбільш актуальних проблем пов'язаних із забезпеченням принципу верховенства конституції;

- визначити тенденції розвитку системи національного законодавства в аспекті забезпечення принципу верховенства конституції, запропонувати конкретні кроки законодавчого характеру покликані сприяти забезпеченню верховенства конституції.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини конституційно-правового характеру, що виникають в процесі реалізації принципу верховенства конституції в Україні, а також вплив принципу верховенства конституції на зазначені відносини.

Предметом дослідження є принцип верховенства конституції, а також його реалізація в процесі конституційно-правового розвитку України.

Методи дослідження. В основу роботи було покладено систему загальнонаукових та спеціальних методів, кожен з яких застосовувався з метою повнішого та всебічного висвітлення дисертаційної теми, а також адекватного вирішення тих конкретних завдань, що ставились в роботі. Разом з тим автором було залучено окремі загально філософські методи, серед яких головну роль відіграв діалектичний метод дослідження, який передбачає розгляд явищ у їх взаємозв'язку та єдності, розвитку та взаємному впливі. Це дозволило представити та всебічно дослідити як сутнісний зміст принципу верховенства конституції, так і його місце в системі інших принципів, які характеризують розвиток правової, демократичної держави.

Серед загальнонаукових методів дослідження найбільш важливими були: а) структурно-функціональний метод, який дозволив виявити зміст поняття “верховенство конституції”, охарактеризувати окремі вимоги цього принципу, продемонструвати зв'язок між принципом верховенства конституції та процесом функціонування конституції в сучасній державі та сучасному суспільстві; б) системний метод, який було покладено в основу загальної системної реконструкції принципів правової, демократичної держави і чіткого визначення серед них місця принципу верховенства конституції; в) історичний метод, завдяки якому автор отримав можливість дослідити взаємозв'язок реальної та формальної конституції, а також виявити основні тенденції у ставленні до поняття “верховенство конституції”, як воно тлумачилось в радянський період історико-правового розвитку України та після набуття нею незалежності; г) компаративний метод, який дозволив дослідити специфіку закріплення принципу верховенства конституції та його вимог в конституційному законодавстві сучасних держав, порівняти механізми забезпечення цього принципу в конституційній практиці різних країн, визначити універсальні складові змісту поняття “верховенство конституції”; д) метод теоретичного моделювання, завдяки якому автором було запропоновано загальну модель забезпечення принципу верховенства конституції, а також сформульовано пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства в частині сприяння реалізації принципу верховенства конституції. Серед спеціально наукових методів, які застосовуються сучасною юридичною наукою, і які було залучено до процесу дисертаційного дослідження, необхідно назвати метод формально-логічного аналізу юридичних норм та методи теоретичного тлумачення положень конституції (при цьому автор спирався як на сучасні доктринальні інтерпретації конституційних норм, так і на офіційне тлумачення конституції).

Водночас дисертаційне дослідження ґрунтувалось на сучасних здобутках науки конституційного права, загальної теорії держави і права, компаративного конституційного права, а також на залученні широкого емпіричного та нормативного матеріалу, який склали в першу чергу сама Конституція України, закони України, нормативно-правові акти Президента України, рішення Конституційного Суду України, постанови Верховного Суду України, проекти законів та постанов внесених на розгляд до Верховної Ради України, різноманітні експертні оцінки. При цьому звернення до загальної практики забезпечення принципу верховенства конституції передбачало залучення конституційно-правового матеріалу зарубіжних країн (насамперед країн-учасниць СНД та країн ЄС).

Наукова новизна полягає в тому, що у дисертації вирішене наукове завдання, суть якого полягає у комплексному з'ясуванні змісту принципу верховенства конституції в аспекті його впливу на розвиток політико-правових відносин в сучасній Україні. В роботі розроблена і запропонована загальна теоретична модель корелятивного зв'язку принципу верховенства конституції з іншими фундаментальними принципами правової, демократичної держави, яка пояснює його значущість для політико-правового розвитку України та дозволяє сформулювати конкретні практичні кроки спрямовані на його забезпечення. Крім цього, наукова новизна роботи обумовлюється сучасною постановкою проблеми, використанням нових ідей та тенденцій державотворення при її вирішенні.

Автором запропоновано ряд теоретичних висновків, які характеризуються науковою новизною в досліджуваній сфері науки конституційного права:

Вперше:

- визначено та узагальнено зміст основних теоретико-методологічних підходів до визначення змісту принципу верховенства конституції, всебічно доведено необґрунтованість застосування редукціоністського підходу до визначення принципу верховенства конституції, та запропоноване його тлумачення як базового принципу організації суспільних і державних відносин у демократичній, правовій державі, який ґрунтується на визнанні за самою конституцією ряду специфічних властивостей (це вимоги принципу верховенства конституції), що зумовлюють її статус у правовій системі, а також характеризують гуманний, правовий та демократичний зміст самої конституції;

- розкриті основні вимоги принципу верховенства конституції, роль яких полягає в реалізації його змісту та створенні умов для наповнення цього принципу безпосереднім практичним змістом, Доведено, що двома фундаментальними вимогами принципу верховенства конституції є забезпечення нормам конституції найвищої юридичної сили та гарантування їх статусу, як норм прямої дії;

- обґрунтовано, що теоретичний зміст основних вимог принципу верховенства конституції складає визнання первинності конституційного регулювання, яке передбачає, що окреслена в конституції модель розвитку держави і суспільства вважається тим ґрунтом, який може бути розвинуто чи уточнено в поточному законодавстві, але саме це законодавство жодним чином не може входити в суперечність з конституцією, або виступати засобом обмеження конституційних норм.

- обґрунтоване значення принципу верховенства конституції у загальній системі конституційних принципів, яке полягає в тому, що він виступає одночасно і як прояв найвищої юридичної сили всіх інших принципів правової, демократичної держави, і як умова їх практичної реалізації.

З нових позицій:

- обґрунтовано зв'язок між забезпеченням принципу верховенства конституції та процесом реалізації основних функцій конституції в сучасних умовах державо- і правотворення в Україні, а також аргументовано, що забезпечення практично всіх без винятку функцій конституції уможливлюється лише за умови дотримання верховенства конституції, а також тих вимог, що імпліцитно містяться в факті юридичної фіксації цього принципу;

- доведено, що науково-теоретичний аналіз зв'язку принципу верховенства конституції з основними принципами правової, демократичної держави, засвідчує наявність чіткої кореляції між ними як на теоретичному, так і та суто практичному рівнях.

- охарактеризована специфіка взаємозв'язку процесу забезпечення принципу верховенства конституції та динаміки конституційних змін, зумовлених необхідністю приведення юридичної конституції у відповідність до тих об'єктивних процесів політико-правового розвитку, що відбуваються в державі та суспільстві

Удосконалено:

- критичну аргументацію щодо вузького розуміння принципу верховенства конституції, з'ясовано причини виникнення феномена розриву між юридичною і фактичною конституцією, встановлені шляхи його запобігання;

- визначення змісту основних правових механізмів гарантування принципу верховенства конституції, визначена роль окремих органів державної влади в цьому процесі, запропоновані шляхи вирішення найактуальніших проблем, пов'язаних із забезпеченням принципу верховенства конституції у сучасних умовах політико-правового розвитку України.

Обґрунтовані авторські пропозиції:

- про доцільність розробки і прийняття ряду законодавчих актів, які сприяють забезпеченню статусу Конституції України як Основного Закону, насамперед в частині чіткого законодавчого врегулювання процесу внесення змін до Конституції України, який би передбачав об'єктивну відмінність між двома типами змін до конституції (ті, які містять в собі зміни до розділів І, ІІІ та ХІІІ) та зміни до інших розділів конституції.

Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони можуть бути використані:

- у науково-дослідній діяльності при подальшому дослідженні проблем пов'язаних із забезпеченням реалізації принципу верховенства конституції в сучасній державотворчій та правотворчій практиці України; водночас проведений аналіз надає широкий матеріал для подальших наукових досліджень та наукового обґрунтування процесів просування України в напрямі реалізації конституційних цілей побудови правової, демократичної держави;

- в навчальному процесі при підготовці розділів підручників, навчальних посібників, складанні навчально-методичних комплексів та спеціальних програм з таких дисциплін як “Конституційне право України”, “Конституційне право зарубіжних країн”, “Теорія держави і права” а також під час викладання зазначених дисциплін у вищій школі України; представлений в дисертації матеріал може виступити складовою частиною більш широких програм підготовки і запровадження в вищій школі України нових курсів та спецкурсів пов'язаних з тематикою конституціоналізму та перспектив його становлення в Україні;

- в правотворчому процесі при вдосконаленні чинного законодавства, підготовці проектів законів “Про особливості процедури розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України”, “Про закони та законодавчу діяльність”, розробці нового Регламенту Верховної Радим України та інших важливих для практичної реалізації принципу верховенства конституції законодавчих актів; при цьому висловлені в роботі конкретні пропозиції щодо забезпечення вимог принципу верховенства конституції можуть бути використані при розробці проекту планів законодавчих робіт Верховної Ради України;

- у правовиховній та правоосвітній діяльності, оскільки засвоєння та популяризація поданих в дисертації матеріалів сприятиме поглибленню усвідомлення широкою громадськістю місця і ролі конституції в процесі суспільного і державного розвитку, підвищенню рівня знань про конституцію та закріплені в ній фундаментальні принципи, формуванню високої культури поваги до Основного Закону, що матиме своїм загальним наслідком підвищення загального рівня правової культури в Україні.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана і обговорена на кафедрі державно-правових дисциплін правничого факультету Національного університету “Острозька Академія”. Протягом роботи над дисертацією основні положення досліджуваної теми та пов'язані з нею питання регулярно доповідались автором на засіданнях кафедри, а також виносились на обговорення на теоретичні та методологічні семінари викладачів та аспірантів кафедри. Окремі узагальнення та проміжні висновки дисертації доповідались автором на наукових конференціях “Проблеми державотворення та захист прав людини в Україні” (Острог, 2005 - 2008 р.). Також автор брав участь у проведенні міжнародних наукових конференцій “Трансформація політики в право”, (Київ-Харків, 2005 р.), “Демократія та право: проблеми взаємовпливу і взаємозалежності” (Київ, 2007 р.), “Громадянське суспільство в Україні: проблеми забезпечення правотворчої діяльності” (Київ, 2008 р.). Важливі концептуальні положення та матеріали дисертаційного дослідження були також апробовані в процесі педагогічної практики і проведення семінарських занять з конституційного права.

Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотири статті загальним обсягом 2,2 друк. арк. у фахових наукових виданнях затверджених переліком ВАК України. Окремі висновки, пропозиції та проміжні результати дослідження викладені в тезах доповідей за матеріалами наукових конференцій, в яких брав участь автор. Всі статті та тези написано без співавторів.

Структура роботи. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, поділених на шість підрозділів, висновків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи без врахування списку використаної літератури становить 178 сторінок. Список використаних джерел налічує 275 найменувань і викладений на 24 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, надається характеристика ступеня розробки дисертаційної проблематики, визначаються її зв'язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об'єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержанні, апробація результатів дисертації, публікації, структура й обсяг роботи.

Перший розділ - “Загальна характеристика принципу верховенства конституції” присвячений аналізу правового та науково-теоретичного змісту принципу верховенства конституції, характеристиці основних концептуально-методологічних підходів, що застосовуються в сучасній науці конституційного права для його аналізу, обґрунтуванню необхідності виокремлення принципу верховенства конституції як самостійного поняття, наряду з такими поняттями як “верховенство права”, “законність”, “конституціоналізм”. Значна увага приділяється розкриттю специфіки функціонального обґрунтування принципу верховенства конституції, який ґрунтується на аналізі умов реалізації функцій сучасних конституцій.

У підрозділі 1.1 “Поняття принципу верховенства конституції” автор доводить, що серед наявних на сьогоднішній день підходів до аналізу поняття “верховенство конституції” можна виділити дві найбільш загальні групи, відповідно яких можна надати загальну класифікацію досліджень цієї тематики. До першої з них відносяться позиції всіх тих дослідників, які повністю або частково заперечують доцільність вжитку цього поняття поряд з поняттями “верховенство закону” та “верховенство права”. До другої ж відносимо всіх тих авторів, які погоджуючись з необхідністю чіткого визначення змісту “трьох верховенств”, тим не менш вважають, що кожне з цих понять, не зважаючи на їх тісний взаємозв'язок, має специфічний, властивий йому зміст.

Сам автор стає на позицію тих фахівців, які заперечують правомірність теоретико-методологічної редукції принципу верховенства конституції до вимоги конституційності, оскільки за своїм змістом цей принцип включає в себе не лише формально-юридичну вимогу відповідності конституції всіх нормативно-правових актів, а також законотворчої діяльності в цілому, але ще й встановлює заборонну норму, яка упереджає можливість створення певних “надконституційних” норм будь-якого характеру (політичного, партійного, економічного, кланового тощо) та гарантує відповідність чинного законодавства закріпленим в конституції правовим цінностям. Водночас реалізація принципу верховенства конституції має серйозні наслідки для загальної організації системи органів державної влади, оскільки зазначений принцип унеможливлює появу та цілеспрямоване формування будь-яких органів державної влади, на які б не розповсюджувався або для яких не мав імперативної значущості зазначений принцип. Це, в свою чергу, дозволяє гарантувати не тільки відповідний правовий статус конституції, але й убезпечити її положення, норми і принципи від впливу поточної нормотворчості будь-яких органів (за винятком деяких спеціально регламентованих законом випадків, коли вплив на конституцію здійснюється шляхом внесення змін чи доповнень в її основний текст). Таким чином, аналіз теоретико-методологічних проблем пов'язаних із визначенням змісту поняття верховенства конституції та ролі принципу верховенства конституції в процесі формування сучасної правової держави, дає підстави висновувати, що поняття верховенства конституції поряд з поняттями верховенства закону та верховенства права є важливим елементом сучасних конституційно-правових досліджень, а принцип верховенства конституції постає як один з фундаментальних принципів сучасного тлумачення феномену праводержавності.

Водночас автор звертає увагу, що в першому підрозділі предметом аналізу було саме поняття “верховенство конституції”, тоді як обґрунтування доцільності і необхідності його наукового вжитку розбудовувалось через фіксацію тих відмінностей та застережних моментів, які не дозволяють провести його ототожнення з поняттями “верховенство закону” та “верховенство права”. Але серед сучасних конституціоналістів, а також тих джерел, які містять різні наукові підходи до аналізу принципу верховенства конституції, можна побачити, що поряд з цим доволі часто робиться наголос на важливості застосування методу структурно-функціонального обґрунтування досліджуваного нами принципу, що склало основний предмет розгляду в наступному підрозділі першого розділу.

У підрозділі 1.2 “Основні етапи становлення та розвитку принципу верховенства конституції” автор демонструє, що значущість структурно-функціонального обґрунтування принципу верховенства конституції відіграє важливу теоретико-методологічну роль з огляду на те, що завдяки ньому ми отримуємо можливість досліджувати феномен верховенства конституції не лише як своєрідний синтетичний результат запровадження мір з державного гарантування певних конституційних вимог (надання конституції статусу правового акту найвищої юридичної сили, визнання за нормами конституції прямої дії, структурування і розвиток законодавства у відповідності до конституції тощо), а як вихідний й універсальний принцип, що уможливлює функціонування конституції та забезпечує практичну реалізацію її юридичної, політичної, ідеологічної, гуманістичної, консолідаційної та інших функцій. При цьому специфіка взаємозв'язку між реалізацією функцій конституції та дотриманням принципу верховенства конституції зумовлена в першу чергу тим, що забезпечення та практичне втілення всіх функцій сучасних конституцій, - якщо ми свідомо не включаємо до нашого розгляду, так звані, “декларативні” конституції, що служать не більш як юридичною ширмою для пануючого недемократичного політичного режиму, - ґрунтується на характерному лише для конституції статусі правового акту найвищої юридичної силу та Основного Закону держави і суспільства. В цьому сенсі зміна статусу конституції або відмова від принципу верховенства конституції мають своїм логічним наслідком перегляд основних функцій конституції та їх фундаментальну ревізію, яка тягне за собою відмову від визнання за конституцією тих функцій, які сьогодні відносяться правовою теорію до розряду її основних функцій

Таким чином, на сьогоднішній день в юридичній літературі з питань конституційного права можна побачити чіткі ознаки структурно-функціонального методу обґрунтування принципу верховенства конституції, коли він розглядається як певна вихідна умова не лише теоретичної побудови системи функцій конституції, але й усіх процесів їх правового забезпечення та практичної реалізації. На думку автора, подібне розширення методологічного кола досліджень принципу верховенства конституції дозволяє відійти від його традиційного суто теоретичного обґрунтування, і продемонструвати його зв'язок з безпосередніми процесами реалізації функцій конституції та її загального впливу на суспільно-правове життя тієї чи іншої країни.

Наприкінці розділу підводяться проміжні висновки дослідження, робляться теоретичні узагальнення, які дозволяють здійснити логічний та послідовний перехід до тематики другого розділу дисертації.

Другий розділ - “Принцип верховенства конституції в системі принципів конституційного права України” присвячений дослідженню місця та ролі принципу верховенства конституції в системі базових принципів правової, демократичної держави, а також аналізу способів науково-теоретичної інтерпретації проблеми взаємозв'язку принципу верховенства конституції та динаміки конституційних змін.

В підрозділі 2.1 “Співвідношення принципу верховенства конституції з іншими принципами правової, демократичної держави” автор наголошує, що оцінюючи місце і роль принципу верховенства конституції в системі принципів правової, демократичної держави, ми повинні виходити не стільки з наявних на сьогоднішній день в науці конституційного права переліків цих принципів, скільки з загального теоретико-методологічного аналізу, який має на меті з'ясування того, наскільки реалізованими можуть бути ті чи інші фундаментальні принципи правової, демократичної держави поза дотриманням і забезпеченням принципу верховенства конституції. Подібний методологічний шлях дозволяє уникнути елементів випадковості та суб'єктивізму при оцінці значущості принципу верховенства конституції, а також продемонструвати логічний зв'язок між ним та такими принципами як: принцип верховенства права, законності, поділу влади, незалежності суду, народного суверенітету, ефективної включеності в суспільне життя країни тощо.

Як продемонстровано в дисертації, глибинний зв'язок принципу верховенства конституції з основними принципами правової, демократичної держави проявляється в тому, що експлікація теоретичного змісту кожного з них дозволяє чітко виділити як загальне поняття “верховенство конституції”, так і такі складові цього принципу як найвища юридична сила конституції та пряма дія конституційних норм. Так само безпосередньо пов'язаним з принципом верховенства конституції є і такий фундаментальний для демократичної держави принцип як народний суверенітет. Автор наголошує, що сучасні демократичні конституції не тільки формально закріплюють за народом статус єдиного джерела влади та носія суверенітету, але й в такий спосіб організують систему державної влади, щоб громадяни держави могли ефективно брати участь в процесі державного управління та постійно контролювати дії як держави в цілому, так і її окремих органів і посадових осіб. Для того, щоб принцип народного суверенітету реалізувався на практиці необхідно існування такого специфічного законодавчого акту, який би чітко встановлював межі державної влади, її основне призначення, способи її реалізації, її цілі, базові принципи її організації та функціонування, умови набуття цієї влади. Причому специфіка подібного законодавчого акту полягає в тому, що він повинен не тільки мати найвищу юридичну силу, але й характеризуватись властивістю прямої дії його норм. Очевидно, що таким документом виступає саме конституція, а вимоги прямої дії її норм та її найвищої юридичної сили складають теоретичну основу принципу верховенства конституції.

Підрозділ 2.2 “Принцип верховенства конституції в контексті конституційно-правової реформи в Україні” дисертант зазначає, що підвищення актуальності проблематики співвідношення між принципом верховенства конституції та динамікою конституційних змін спостерігається в ті моменти конституційно-правового розвитку, коли можна спостерігати розрив між фактичною та юридичною конституцією. Причому сам цей розрив може визначатись як випереджаючими темпами розвитку юридичної конституції, так і значним випередженням фактичними суспільними відносинами тих норм, механізмів, цінностей і принципів, що зафіксовано на рівні юридичної конституції. У будь-якій з цих двох ситуацій стабілізація конституційного процесу та стабілізація самої конституції передбачає приведення у відповідність фактичної та юридичної конституції. Проте, якщо в першому з названих випадків йдеться про підвищення темпів правової, політичної та економічної модернізації самого суспільства, то другий випадок має єдиним способом для свого врегулювання внесення відповідних змін до конституції. З цієї точки зору динамічний вимір конституції відповідає природній внутрішній динаміці будь-якої суспільної та державної організації, генезис якої передбачає й відповідні зміни на рівні Основного Закону.

При цьому вплив принципу верховенства конституції на процес конституційних змін проявляється в тому, що як на теоретичному, так і на суто практичному рівні ми можемо виділити два типи конституційних змін. З одного боку, це зміни, які не чіпають основ конституційного ладу, основні права і свободи людини і громадянина, а стосуються лише системи організації державної влади чи місцевого самоврядування, перерозподілу повноважень між різними органами державної влади, збільшення або зменшення термінів їх функціонування, зміни окремих процедур їх формування тощо. Подібні зміни не тільки не суперечать принципу верховенства конституції, а навпаки - лише сприяють його реалізації, оскільки тоді підвищується рівень ефективності державної влади, що дозволяє більш якісно реалізовувати базові конституційні принципи та цілі. З іншого боку, може йтися про зміни основ конституційного ладу. На відміну від першого типу змін, такі зміни суперечать принципові верховенства конституції, що означає, що для їх реалізації необхідно чи прийняття нової конституції, чи всенародна згода щодо них. Але можливість подібної трансформації має враховувати той фактор, що нова чи лише оновлена конституція повинна містити відповідний універсальний конституційний зміст, що формує принцип верховенства конституції, тобто вона має враховувати міжнародні стандарти демократичного конституціоналізму, утверджувати права людини і загальнолюдські цінності, мати високий рівень легітимності. Водночас, узгодження можливостей зміни конституції та дотримання принципу її верховенства передбачає чітке нормативне врегулювання процедури внесення змін до конституції, яке б унеможливило елементи випадковості в цьому складному і надзвичайно відповідальному процесі. Реальним законодавчим кроком в цьому напрямі могло б стати прийняття закону “Про особливості процедури розгляду законопроектів про внесення змін до Конституції України” або ж чітке врегулювання цих питань в новому Регламенті Верховної Ради України.

Наприкінці другого розділу автор надає узагальнення опрацьованому в межах другого розділу матеріалу, формулює завдання та основні цілі подальшого дослідження в третьому розділі дисертації.

Третій розділ - “Основні напрямки розвитку принципу верховенства конституції в сучасних умовах” - присвячений висвітленню специфіки функціонування правових механізмів гарантування принципу верховенства конституції, а також висвітленню процесів його забезпечення в Україні в контексті розвитку та вдосконалення вітчизняної системи законодавства.

В підрозділі 3.1 “Стан і перспективи правового забезпечення принципу верховенства конституції в Україні” автор звертає увагу на те, що орієнтація на цінності верховенства права та верховенства конституції передбачає в першу чергу зміни в практиці застосування та реалізації конституційних норм. Справді, розпочатий процес реального правового забезпечення принципу верховенства конституції, який практично запроваджується в Україні через різноманітні механізми гарантування безпосередньої дії конституційних норм, поступово набуває дедалі більш широкого розповсюдження. Також необхідно наголосити на ролі інституційно-організаційної складової функціонування цього механізму. В цьому сенсі маємо зазначити, що поряд з традиційними заходами правової охорони конституції та забезпечення її верховенства, в період побудови незалежної України ми стали свідками формування ряду нових інститутів та механізмів, які забезпечують реалізацію цієї мети. В першу чергу йдеться про інститут спеціалізованого конституційного контролю або судового конституційного контролю, який на сьогоднішній день здійснюється в Україні єдиним органом конституційної юрисдикції, яким є Конституційний Суд України. Причому, як демонструє аналіз матеріалу, наявність інституту судового конституційного контролю прямо випливає з принципу верховенства конституції. Це пояснюється наступними причинами: а) верховенство конституції прямо передбачає існування такої системи конституційного правопорядку, яка забезпечує логічну єдність та цілісність законодавства, що відповідає конституції як установчому акту найвищої юридичної сили; б) забезпечення верховенства конституції в реальній практиці функціонування органів державної влади є тісно пов'язаним з реалізацією функції негативного законодавства (мається на увазі об'єктивна потреба у винесенні незалежних рішень арбітражного характеру, які б могли розв'язувати нормотворчі конфлікти між окремими органами державної влади); в) верховенство конституції означає визнання за нею специфічного положення в системі нормативно-правових актів, яке пояснюється її характерним “імунітетом” від нормативного свавілля вищого органу законодавчої влади (з цієї точки зору реалізація верховенства конституції потребує на існування такого органу державної влади, який би міг контролювати законодавчі ініціативи щодо зміни самої конституції).

Однак діяльність органів конституційної юрисдикції складає лише один з наявних на сьогоднішній день способів забезпечення та практичної реалізації принципу верховенства конституції. В цьому сенсі, вказуючи на існуючі загрози конституції, слід звернути увагу в першу чергу на вірогідність прийняття таких нормативно-правових актів, які б суперечили конституції чи ставили під сумнів окремі норми законів, прийнятих на її основі. Така загроза виходить насамперед від тих органів державної влади, які наділені широкими нормотворчими повноваженнями, а у якості контролюючих органів, які мають можливість встановлювати відповідність чи невідповідність конституції їх актів є органи конституційної юрисдикції. Але навіть зверхній аналіз діяльності конституційного суду демонструє, що доволі часто далеко не всі факти невідповідності конституції тих чи інших нормативно-правових актів стають предметом його розгляду, а, з іншого боку, - сама процедура розгляду справи в конституційному суду займає певний час, протягом якого ті нормативно-правові акти, що викликають сумнів щодо своєї конституційності продовжують діяти.

Тому сьогодні об'єктивно постала проблема вдосконалення системи контролю над конституційністю не тільки законів, але й актів Президента України та актів Кабінету Міністрів України, що, в свою чергу, передбачає внесення значних коректив як в порядок організації та діяльності самого конституційного суду, так і надання йому додаткових контрольних повноважень. Водночас, для забезпечення принципу верховенства конституції вкрай важливо, щоб й всі інші органи державної влади, покликані відповідно до чинної Конституції України, діяти на її виконання та сприяти забезпеченню верховенства її норм, реалізовували це завдання в повному обсязі, не намагаючись модифікувати чи трансформувати конституційні положення в процесі своєї нормотворчої діяльності.

В підрозділі 3.2 “Тенденції розвитку національного законодавства у сфері забезпечення принципу верховенства конституції” автор досліджує зв'язок принципу верховенства конституції з розвитком системи національного законодавства, визначає співвідношення конституції та законодавчих актів, а також ставить на меті встановити зв'язок між змістом принципу верховенства та практичними вимогами його реалізації в процесі формування системи національного законодавства.

Обґрунтовується теза, що юридичне закріплення та офіційне визнання принципу верховенства конституції передбачає встановлення специфічної моделі відносин між конституцією та поточним законодавством. Зазначена специфіка полягає в тому, що конституція тлумачиться як основний закон суспільства і держави (саме як закон, а не як декларація, угода, конвенція, договір тощо), що надає йому об'єктивну можливість впливати на всю систему законодавства і виступати гарантією її цілісності з точки зору відповідності цієї системи та її узгодженості з конституційними нормами. Водночас як за своєю природою, так і за своїми функціями не може бути прирівняна до звичайного закону, що робить неможливим застосовування до конституції тих же самих процедур що й до звичайних законів.

Серед найважливіших ознак, які характеризують теоретичний зміст принципу верховенства конституції з точки зору співвідношення понять “конституція” та “закон” слід назвати такі як: визнання за конституцією властивостей позитивного закону, надання конституції як основному законові найвищої юридичної сили по відношенню до будь-яких актів позитивного законодавства, гарантування найбільшого рівня стабільності конституційних норм, забезпечення пріоритетності конституційних норм по відношенню до норм позитивних законів, формування механізмів та процедур скасування або припинення дії норм позитивних законів, якщо вони суперечать конституційним нормам, фіксація принципу прямої дії конституційних норм як по відношенню до законів, які конкретизують конституційні положення, так і для всіх тих випадків, коли в результаті державної нормотворчості обмежуються або порушуються встановлені конституцією права і свободи.

Автор доводить, що проблема забезпечення принципу верховенства Конституції України не повинна досліджуватись окремо від проблематики її взаємозв'язку з системою діючого законодавства. Водночас, шляхом розв'язання цієї проблеми має бути лише той, який передбачає забезпечення таких умов, які б поставили систему законодавства в умови, коли закони та інші нормативно-правові акти органічно розвивають основні принципи та норми конституції та служать на їх забезпечення і практичну реалізацію. Тому загальний принцип верховенства конституції зберігає свою імперативну силу й по відношенню до процесу розвитку системи законодавства України, який так само як і всі інші досліджені в дисертації процеси, повинен спрямовуватись з урахуванням загальної настанови на визнання, гарантування та втілення принципу верховенства конституції.

Наприкінці третього розділу надаються висновки проведеному в цьому розділі дисертації дослідженню.

ВИСНОВКИ

У висновках представлені теоретичні підсумки роботи, які в узагальненому вигляді відображають мету, завдання і новизну дослідження:

1. Серед наявних сьогодні підходів до тлумачення змісту принципу верховенства конституції більш обґрунтованим слід вважати той, що визначає його як невід'ємну складову частину сучасної правової і демократичної держави, яка характеризує не лише формальний статус конституції як акту найвищої юридичної сили, але й характеризує зміст самої конституції, порядок та фундаментальні засади конституційного регулювання. Оскільки за своїм змістом принцип верховенства конституції включає в себе не лише формально-юридичну вимогу відповідності конституції всіх нормативно-правових актів, але ще й встановлює заборонну норму, яка упереджає можливість створення та введення в практику суспільних відносин певних норм будь-якого характеру, які б височили над конституцією та вираженою в ній установчою волею народу.

2. Принцип верховенства конституції слід розуміти як базовий принцип організації суспільних і державних відносин в демократичній, правовій державі, який ґрунтується на визнанні за самою конституцією ряду специфічних властивостей, що зумовлюють її статус в правовій системі, а також характеризують гуманний, правовий та демократичний зміст самої конституції.

3. Тісно пов'язаним із забезпеченням принципу верховенства конституції є процес практичної реалізації тих вимог, які формують його структуру та його юридично-правовий зміст. До них відносяться насамперед такі як визнання конституції актом найвищої юридичної сили та гарантування прямої дії конституційних норм і принципів. Спираючись на дві зазначені базові вимоги принципу верховенства конституції, можна розбудувати систему елементів, які визначають загальний зміст цього принципу та характеризують його роль в процесі формування в Україні правової, демократичної держави і постання громадянського суспільства.

4. В загальному апараті теоретико-методологічних засобів дослідження принципу верховенства конституції суттєва роль належить методу, в основі якого лежить виявляння впливу між рівнем та ефективністю забезпечення принципу верховенства конституції та характером реалізації її базисних функцій. В зв'язку з чим можемо обґрунтовано висновувати, що недотримання принципу верховенства конституції або неналежний рівень його реалізації має своїм прямим наслідком виникнення серйозних збоїв в процесі функціонування конституції.

5. Завдяки принципу верховенства конституції набувають найвищої юридичної сили всі ті властиві для правової держави норми, які фіксують положення про верховенство права, законність, поділ державної влади, народний суверенітет, незалежність суду тощо. Водночас цілком справедливо висновувати, що беручи для аналізу кожен з фундаментальних принципів правової, демократичної держави, ми можемо логічним шляхом вивести з нього принцип верховенства конституції чи як безпосередньо пов'язану з ним вимогу демократії та праводержавності, чи як умову реалізації даного принципу.

6. Основною причиною, яка дозволяє твердити про наявність зв'язку принципу верховенства конституції з фундаментальними принципами правової держави, є те, що експлікація теоретичного змісту кожного з них дозволяє чітко виділити як загальне поняття “верховенство конституції”, так і такі складові цього принципу як найвища юридична сила конституції та пряма дія конституційних норм. З іншого боку, принцип верховенства конституції є однією з умов практичної реалізації такого базового для демократії принципу як принцип народного суверенітету.

7. Необхідність спеціального аналізу проблематики співвідношення принципу верховенства конституції та процесів її динамічного розвитку має своєю причиною необхідність теоретичного узгодження двох базових положень сучасної науки конституційного права, одне з яких, акцентує увагу на незаперечній цінності стабільності конституції, а інше, - обґрунтовує зв'язок між характером та специфікою конституційного регулювання і реальним станом суспільних відносин. Ключем, який дозволяє розв'язати зазначену суперечність є правильне визначення поняття стабільності конституції, оскільки якщо під стабільністю конституції ми розумітимемо постійну адекватність процесів конституційного регулювання і суспільного розвитку, то тоді можливість внесення змін до конституції не поставатиме ані загрозою для її стабільності, ані для принципу верховенства конституції.

8.Забезпечення принципу верховенства конституції в Україні в сучасних умовах її політико-правового розвитку прямо пов'язано з ефективністю тих інститутів та механізмів, які дозволяють реалізовувати його на практиці. В цьому сенсі доцільно виділити принаймні дві основні складові практичного забезпечення принципу верховенства конституції. З одного боку, - це гарантії забезпечення найвищої юридичної сили конституції, які передбачають ефективність процесів та процедур охорони конституції. З іншого боку, - це гарантії забезпечення прямої дії конституційних норм.

9. Важливою проблемою, пов'язаною із забезпеченням принципу верховенства конституції в процесі політико-правового розвитку сучасної України є розробка та запровадження такої моделі відносин між конституцією та поточним законодавством, коли на підставі того, що конституція тлумачиться як Основний Закон суспільства і держави, вона має об'єктивну можливість впливати на всю систему законодавства і виступати гарантією її цілісності з точки зору відповідності цієї системи та її узгодженості з конституційними нормами.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аблязов Д. Е. Теоретико-методологічні аспекти дослідження принципу верховенства Конституції // Актуальні проблеми політики: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Одеса, «Фенікс» - 2005. - № 27. - С. 98-109.

2. Аблязов Д. Е. Принцип верховенства конституції та сучасні проблеми її реалізації в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2005. - Випуск 30. - С. 237-246.

3. Аблязов Д. Е. Принцип верховенства Конституції і позитивне законодавство // Юридична Україна: Збірник наукових праць. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - № 5 (41). - С. 28-35.

4. Аблязов Д. Е. Проблеми функціонального обґрунтування принципу верховенства конституції в правовій теорії // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. - Випуск 32. - С. 154-164.

5. Аблязов Д. Е. Принцип верховенства конституції і забезпечення прав людини в Україні // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VI Всеукраїнської науково-практичної конференції (28-29 квітня 2005 р.). - Острог: Правничий факультет Національного університету «Острозька Академія», 2005. - С. 80-81.

6. Аблязов Д. Е. Верховенство Конституції як принцип правової держави і умова трансформації політики в право // Трансформація політики в право: різні традиції та досвід. Матеріали міжнародної наукової конференції (9-12 листопада, 2005). - Харків: «Право», 2006. - С. 263-265.

7. Аблязов Д. Е. Проблеми вдосконалення законодавства України і гарантування верховенства Конституції // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VІI Всеукраїнської науково-практичної конференції (26 травня 2006 р.). - Острог: Правничий факультет Національного університету «Острозька Академія», 2006. - С. 6-9.

8. Аблязов Д. Е. Забезпечення верховенства Конституції і проблема конституційного розвитку // Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні: Матеріали VШ Всеукраїнської науково-практичної конференції (26-27 квітня 2007 р.). - Острог: Правничий факультет Національного університету «Острозька Академія», 2007. - С. 7-8.

Размещено на Allbest.ru