Правове регулювання дисциплінарної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ

Размещено на http://www.allbest.ru/

СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ IМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

Спеціальність 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Коваленко Костянтин

Вікторович

Луганськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі трудового , Міністерство освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Андріїв Василь Михайлович, Чернігівський державний інститут права, соціальних технологій та праці, ректор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор

Лазор Валерій Васильович,

Східноукраїнський національний університет імені В.Даля, професор кафедри правознавства кандидат юридичних наук, доцент Прудивус Олег Васильович, Запорізький окружний адміністративний суд, голова

Захист відбудеться «01» лютого 2010 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 29.051.10 у Східноукраїнському національному університеті iмені Володимира Даля за адресою: вул. Ватутіна, 1 (8 корпус),
м. Луганськ,91034,

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля за адресою: кв. Молодіжний, 20 а, м. Луганськ, 91034.

Автореферат розісланий «24 » грудня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.І. Шамшина

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Дисциплінарна відповідальність працівників - безумовний елемент комплексу обов'язків працівника в його трудових правовідносинах з роботодавцем, важливий фактор, який активно впливає на ефективність продуктивності праці, сприяє сумлінному ставленню до своїх функціональних обов'язків, з одного боку, і надає можливість вживання роботодавцем відповідних заходів у разі порушення робітником трудової дисципліни.

Захист прав, свобод та інтересів громадян завжди був і залишається обов'язком держави, яка виконує його за допомогою відповідних спеціально створених органів. Саме на них покладено тягар врегулювання різних спорів між окремими людьми, між людьми й органами влади тощо. Але працювати в цих органах доводиться таким самим людям, як і всі інші, хоча вимоги до них ставляться значно вищі. У системі суспільних відносин службова дисципліна осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ займає особливе місце. Актуальність теми дослідження пов'язана передусім з тим, що правоохоронні органи, забезпечуючи громадську безпеку, ефективний захист прав та свобод людини і громадян, охороняючи громадський порядок, відіграють важливу роль у становленні й розвитку демократичної та правової держави. Необхідною умовою успішного вирішення завдань, поставлених державою перед правоохоронними органами, є чітке й неухильне дотримання працівниками цих органів вимог законності і службової дисципліни, беззаперечне й точне виконання службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України та Присяги працівника органів внутрішніх справ.

Проблема юридичної відповідальності взагалі й дисциплінарної відповідальності зокрема є однієї із центральних у правознавстві, оскільки право втрачає сенс без належного механізму забезпечення його реалізації, виконання, основною ланкою якого виступає саме юридична відповідальність. Неможливо говорити окремо про дисциплінарну відповідальність осіб рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ, тому що вона базується на загальних поняттях дисциплінарної відповідальності й дисциплінарного стягнення. Досліджуючи спеціальну дисциплінарну відповідальність працівників правоохоронних органів, слід спиратися на праці науковців, які вивчали як загальну, так і спеціальну дисциплінарну відповідальність (щодо суддів, прокурорів та ін.)

Проблеми правового регулювання дисциплінарної відповідальності висвітлювались у працях багатьох вчених, зокрема О.А. Абрамової, Ю.С. Адушкіна, С.С. Алексєєва, О.Т. Барабаша, Н.Б. Болотіної, С.М. Братуся, В.С. Венедиктова, Д.О. Гавриленка, В.М. Горшеньова, В.О. Гринюка, В.В. Єршова, І.О. Картузової, О.Е. Лейста, В.І. Нікітінського, О.Т. Панасюка, О.С. Пашкова, Ю.А. Пильда, С.В. Подкопаєва, Ю.М. Полєтаєва, О.І. Процевського, С.М. Прилипка, І.С. Самощенка, О.Ф. Скакуна, В.М. Смирнова, О.Ю. Синявської, Л.О. Сироватської, Л.С. Таля, В.І. Щербина, М.Х. Фарукшина, Б.Ф. Хрустальова, О.М. Ярошенка та ін. Проте, незважаючи на достатньо велику кількість змістовних наукових праць, написаних у минулі роки, які присвячені правопорядку й відповідальності, можна стверджувати, що дотепер у вітчизняному правознавстві немає єдиної концепції правового забезпечення внутрішнього трудового розпорядку в органах внутрішніх справ, немає єдиних принципів і методів забезпечення службової дисципліни. Наука та практика потребують серйозного комплексного дослідження цих проблем.

Зазначене вище свідчить про актуальність і складність проблеми дисциплінарної відповідальності в органах внутрішніх справ і зумовлює вибір її як теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з п.п. 9.1 Пріоритетних напрямків наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006 - 2010 рр. й затверджена вченою радою вказаного вищого навчального закладу 26 січня 2007 р. (протокол №2/2). Тема дослідження відповідає планам наукових досліджень кафедри трудового, екологічного та аграрного права Харківського національного університету внутрішніх справ.

Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб з урахуванням концептуальних розробок юридичної науки, доктрини трудового права, вимог чинного законодавства та правозастосовної практики розробити теоретичні положення щодо дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, напрацювати конкретні наукові пропозиції та практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення відповідного законодавства.

Для досягнення цієї мети в дисертаційному дослідженні були поставлені такі основні завдання:

- дати визначення поняття “службова дисципліна” в органах внутрішніх справ та розкрити його зміст;

- розглянути основні підходи до розуміння категорії “дисциплінарна відповідальність”, визначити принципи її правового регулювання та основні відмінності від інших видів юридичної відповідальності;

- визначити підставу та умови дисциплінарної відповідальності;

- сформулювати поняття “дисциплінарний проступок в органах внутрішніх справ” та охарактеризувати його ознаки;

- розглянути систему дисциплінарних стягнень в органах внутрішніх справ та визначити шляхи її вдосконалення;

- дослідити зміст стадій дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ;

- виробити науково-практичні рекомендації і пропозиції щодо вдосконалення законодавства та правозастосовної практики у сфері регулювання службової дисципліни в органах внутрішніх справ.

Об'єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у зв'язку із застосуванням матеріальних і процедурно-процесуальних норм трудового законодавства, що регулюють дисциплінарну відповідальність працівників органів внутрішніх справ.

Предметом дослідження є правові норми трудового права, практичні дослідження та судова практика, що стосуються дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ.

Методи дослідження. Для одержання достовірних наукових результатів широко застосовувалася система загальних і спеціальних методів наукового пізнання, вибір яких був зумовлений особливостями об'єкта, предмета, мети і завдань дисертаційного дослідження. Методологічною основою дисертації став діалектичний метод пізнання правових явищ. Історичний метод застосовувався при вивченні зміни й розвитку законодавства та поглядів науковців з питань службової дисципліни. Порівняльно-правовий метод дослідження було використано для визначення специфіки правового регулювання дисциплінарної відповідальності співробітників органів внутрішніх справ зарубіжних країн, що дозволило зробити узагальнення і визначити напрямки вдосконалення вітчизняного законодавства в цій сфері. Абстрагування та узагальнення застосовувалося у процесі розробки дефініцій різних правових понять і категорій (службова дисципліна, дисциплінарна відповідальність, дисциплінарне провадження та ін.). Формально-юридичний метод став підґрунтям внесення пропозицій, спрямованих на вдосконалення чинного та розробки нового законодавства з питань підвищення рівня службової дисципліни в правоохоронних органах. За допомогою методу раціональної критики проаналізовано нормативні акти, проекти законів і виявлено їх достоїнства та недоліки.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших у сучасній науці трудового права України монографічних комплексних досліджень, де розглядаються проблеми дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ в умовах реформування правоохоронних органів.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано низку положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, до найбільш значущих з яких належать:

- удосконалено поняття “службова дисципліна в органах внутрішніх справ” та зроблено висновок, що вона полягає в безумовному виконанні особами рядового і начальницького складу службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в державних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності й централізації управління;

- дістало подальшого розвитку розуміння підстав та умов дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ;

- удосконалено визначення дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ як урегульованої дисциплінарно-процесуальними нормами діяльності посадових осіб з вирішення індивідуально-конкретних справ, пов'язаних з порушенням норм службової дисципліни особами начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, з метою застосування й виконання заходів дисциплінарної відповідальності. До його завдань віднесено: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню дисциплінарних проступків, запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності;

- за характером процесуального статусу суб'єкти дисциплінарно-процесуальних відносин класифіковані на основні (начальник, наділений владними повноваженнями, та працівник ОВС, стосовно якого вирішується питання про застосування дисциплінарної відповідальності) й неосновні (свідки, спеціалісти, перекладачі та ін.);

- уперше піддано всесторонньому науковому дослідженню інститут службового розслідування в органах внутрішніх справ як комплексу заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, та встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження опубліковані в 7 наукових статтях, з яких 4 - у фахових виданнях, та тезах 3 доповідей на наукових конференціях.

Структура й обсяг дисертації. Структура дисертації відображає мету, завдання й основні напрями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, які об'єднують сім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (168 найменувань). Загальний обсяг дисертації 207 сторінок, із яких основного тексту 191 сторінка.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюється мета дисертації, її об'єкт, предмет і завдання, висвітлюється наукова новизна й методологія роботи, апробація отриманих результатів та їх практичне значення.

Розділ 1. «Загальні засади дисциплінарної відповідальності» містить 2 підрозділи.

У підрозділі 1.1. «Поняття та зміст службової дисципліни в органах внутрішніх справ» зроблено висновок, що на сучасному етапі розвитку виробничих і соціальних відносин дисципліна праці набуває глобального значення та наповнюється новим змістом. Для її вивчення необхідно застосовувати системний підхід і розглядати через призму складної системи відносин, що включає в себе соціальні, економічні, психологічні та інші аспекти. Дисципліна праці, з одного боку, існує як об'єктивно необхідна і така, що регулюється нормами правова система відносин, яка складається в процесі діяльності трудового колективу; з другого - вона є складовою частиною кожного конкретного трудового правовідношення, що виражає якість здійснення повноважень по виконанню обов'язків кожним учасником певного трудового колективу, його підпорядкування встановленому нормами трудового права порядку на даному підприємстві, в установі або організації.

Обстоюється думка, що значення дисципліни праці як правової категорії полягає в тому, що вона по-перше, сприяє досягненню високої якості результатів праці окремо взятого працівника та всього виробництва в цілому; по-друге, створює умови для працівника трудитися з повною віддачею, проявляти розумну ініціативу та новаторство; по-третє, підвищує ефективність виробництва й продуктивність праці кожного працівника; по-четверте, сприяє охороні здоров'я під час трудової діяльності, охороні праці кожного працівника й усього колективу в цілому.

Визначення службової дисципліни, яке міститься в Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ України, є формальним і не відображає змістового наповнення та правової природи цього явища. З метою формування одноманітного підходу до категоріальної бази запропоновано закріпити в ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України нове визначення службової дисципліни.

У підрозділі 1.2. «Поняття та особливості дисциплінарної відповідальності» дисциплінарна відповідальність розглядається як самостійний вид юридичної відповідальності, що характеризується наявністю: а) власної підстави - дисциплінарного правопорушення; б) особливих санкцій - дисциплінарних стягнень; в) суб'єкта дисциплінарного проступку; г) суб'єкта, наділеного щодо винної особи дисциплінарною владою та уповноваженого застосовувати дисциплінарні стягнення. Дисциплінарна відповідальність - це застосування до винного працівника в порядку й на умовах, передбачених законодавством про працю, дисциплінарних стягнень у виді обмежень особистого або організаційного характеру.

Висловлюється міркування, що юридична відповідальність незалежно від її видів реалізується в чіткій відповідності із встановленими принципами. Принципи дисциплінарної відповідальності реалізуються через управлінські рішення й визначають правильний напрямок дисциплінарної практики стосовно відносин у сфері праці. До числа принципів дисциплінарної відповідальності належать: законність, справедливість, невідворотність, доцільність, індивідуалізація покарання.

Доводиться, що для більш повної реалізації принципів законності та справедливості у новий Трудовий кодекс України слід включити норму про необхідність при визначенні дисциплінарного стягнення враховувати обставини, пом'якшуючі й обтяжуючі вину працівника, який учинив правопорушення. До числа останніх слід віднести: повторність вчинення правопорушення; участь у груповому порушенні трудової дисципліни; вчинення проступку, що потягнув істотне порушення правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства; заподіяння роботодавцеві майнової шкоди; вчинення трудового правопорушення в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння та ін.

Розділ 2. «Дисциплінарна відповідальність працівників органів внутрішніх справ як засіб забезпечення службової дисципліни» об'єднує 2 підрозділи.

У підрозділі 2.1. «Підстава та умови дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ» зроблено висновок, що визначення дисциплінарного проступку, яке міститься в ст. 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, є неповним (у ньому відсутні основні ознаки проступку), а отже, не дає можливості чітко визначити, чи можна те чи інше протиправне діяння віднести до категорії дисциплінарних правопорушень. Пропонується визначити дисциплінарний проступок в органах внутрішніх справ як протиправне, винне діяння особи рядового або начальницького складу, тобто невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки особу рядового або начальницького складу, а й органи внутрішніх справ України, за яке може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

З метою уникнення спірних і конфліктних ситуацій у розд. ІV “Дисциплінарні стягнення” Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України запропоновано навести примірний перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни.

Загальним об'єктом дисциплінарних проступків співробітників ОВС є службова дисципліна в органах внутрішніх справ, тобто встановлений порядок, правовий режим службової діяльності, що виражається в дотриманні особами рядового і начальницького складу покладених на них обов'язків, закріплених по кожній посаді у відповідних посадових інструкціях. Правопорушення у царині дисципліни праці дезорганізують нормальний ритм діяльності органів внутрішніх справ, упливають на порядок правовідносин у процесі реалізації службових функцій співробітниками органів внутрішніх справ і тим самим заподіюють шкоду суспільним відносинам, що становлять зміст службової дисципліни.

Залежно від характеру дисциплінарних проступків осіб начальницького та рядового складу ОВС родовим об'єктом є однорідна група суспільних відносин, що представляє самостійну частину загального об'єкта, та має наступний вигляд: а) службові обов'язки, що визначені за кожною з посад осіб працівників органів внутрішніх справ; б) правила здійснення службової діяльності; в) загальні правила поведінки поза службовою діяльністю осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, за порушення яких встановлено адміністративну відповідальність. Під видовим об'єктом слід розуміти різновид родового, тобто відокремлену групу суспільних відносин, спільних для певної кількості проступків. Безпосереднім об'єктом правопорушення є конкретні суспільні відносини, на які зазіхає конкретне порушення. дисциплінарний відповідальність виправний стягнення

У підрозділі 2.2. «Дисциплінарні стягнення, що накладаються на працівників органів внутрішніх справ» доводиться, що наявність різноманітних за характером дисциплінарних стягнень, що застосовуються до працівників ОВС, дає можливість реалізувати принцип індивідуалізації відповідальності шляхом вибору того стягнення, що найбільшою мірою відповідає тяжкості проступку та особі винного. Дисциплінарні стягнення неоднорідні за змістом та зачіпають різні права й інтереси осіб начальницького й рядового складу. Це зумовлює необхідність класифікації стягнень з метою глибшого пізнання специфіки їх примусового впливу на поведінку осіб, що вчинили дисциплінарні проступки.

До першої групи належать дисциплінарні стягнення, які мають в основному морально-правовий характер, їх виховне значення домінує над каральним і не пов'язане безпосередньо з несприятливими для співробітника матеріальними наслідками (усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана та ін.). Однак наявність цього стягнення є перешкодою для підвищення співробітника на посаді або в спеціальному званні. Другу групу утворюють стягнення, які носять матеріальний характер (пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з посади). До третьої групи відноситься звільнення з органів внутрішніх справ. Це стягнення припиняє службово-трудові правовідносини осіб начальницького й рядового складу ОВС із відповідним підрозділом.

Звільнення осіб рядового й начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. До нього вдаються у випадку, якщо інші заходи дисциплінарного впливу вичерпані та не дали позитивного ефекту. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України не містить норми, яка б вказувала, в яких випадках співробітник органів внутрішніх справ може бути звільнений. Ця ситуація створює серйозні перепони на шляху належного та якісного застосування дисциплінарного законодавства стосовно осіб рядового й начальницького складу. Вказаний недолік потребує якнайскорішого законодавчого врегулювання.

Розділ 3. «Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ» містить 3 підрозділи.

У підрозділі 3.1. «Поняття, завдання та суб'єкти дисциплінарного провадження в органах внутрішніх справ» дисциплінарне провадження в ОВС розглядається як врегульована дисциплінарно-процесуальними нормами діяльність посадових осіб з вирішення індивідуально-конкретних справ, пов'язаних з порушенням норм службової дисципліни особами начальницького і рядового складу, з метою застосування й виконання заходів дисциплінарної відповідальності. Його завданням є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють учиненню дисциплінарних проступків, запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Дисциплінарне провадження базується на певних принципах, найважливішими з яких є: законність, презумпція невинуватості, право на захист, рівність громадян перед законом, з'ясування об'єктивної істини у справі, гласність провадження; оперативність.

За характером процесуального статусу суб'єктів дисциплінарно-процесуальних відносин можна розділити на основні й неосновні. Основними суб'єктами дисциплінарного провадження є начальник, наділений владними повноваженнями, та співробітники ОВС, стосовно яких вирішується питання про застосування дисциплінарної відповідальності. Неосновними суб'єктами є допоміжні учасники провадження (свідки, спеціалісти, перекладачі та ін.). Сутність цих суб'єктів полягає в тому, що їх здатність до правоволодіння спрямована на обслуговування функціонування основних суб'єктів як повноцінних учасників дисциплінарного провадження.

У підрозділі 3.2. «Порядок притягнення працівників органів внутрішніх справ до дисциплінарної відповідальності» висловлюється думка, що приводом для порушення дисциплінарної справи є ті джерела, з яких компетентні органи та їхні посадові особи одержують відомості про правопорушення. Самі повідомлення відповідних суб'єктів ще не є підставою для порушення дисциплінарного провадження; вони - лише привід для обговорення питання про можливість або неможливість порушення провадження. Підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку. Однак, наявність приводу не тягне автоматичного порушення дисциплінарної справи. Зважаючи на це, необхідно закріпити в Дисциплінарному статуті органів внутрішніх справ норму, яка б містила перелік обставин, що виключають провадження у справі.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу для їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, з приводу якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

У підрозділі 3.2. «Зарубіжний досвід правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівників правоохоронних органів» автор відстоює позицію, що в умовах реформування вітчизняних правоохоронних органів виникає нагальна потреба у розробці принципово нових підходів до вирішення проблем правового регулювання дисциплінарної відповідальності осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ України. Зважаючи на це, доцільно використати і значний досвід, накопичений багатьма зарубіжними країнами. Аналіз цієї діяльності і застосування окремих підходів або елементів є, безумовно, корисним, оскільки вивчення чужого досвіду та здобутків завжди збагачує власну діяльність, дає можливість покращити її. Порівняння дисциплінарних стягнень, які застосовуються в Україні і в інших державах, дає можливість зробити висновок: у зарубіжних країнах велику питому вагу складають дисциплінарні стягнення матеріального характеру, які є більш дієвими порівняно з дисциплінарними стягненнями, які мають на меті моральний вплив.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення теоретико-правових проблем щодо вдосконалення правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, що дозволило сформулювати низку висновків, спрямованих на досягнення поставленої в роботі мети:

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ полягає в безумовному виконанні особами рядового й начальницького складу службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів, та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в державних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності й централізації управління.

З метою уникнення спірних чи конфліктних ситуацій у розділі ІV “Дисциплінарні стягнення” Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України слід навести примірний перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни.

Принципово правильною є спроба законодавця розширити в проекті нового Трудового кодексу України перелік дисциплiнарних стягнень. При цьому вважаємо, що штраф є стягненням нетиповим для трудового права і таким, що суперечить його специфіці як права соціального захисту. У Трудовому кодексі повинен бути закріплений вичерпний перелік дисциплінарних стягнень, що є підставами для звільнення працівника, а також міститися вказівка на неприпустимість застосування будь-яких інших не передбачених кодексом заходів дисциплінарного впливу на працівника, що вчинив дисциплінарний проступок.

Звільнення осіб рядового та начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу. До нього вдаються у разі, якщо інші заходи дисциплінарного впливу вичерпані й не дали позитивного ефекту. Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України не містить норми, яка б указувала, в яких випадках співробітник органів внутрішніх справ може бути звільнений. Ця ситуація створює серйозні перепони на шляху належного та якісного застосування дисциплінарного законодавства стосовно осіб рядового та начальницького складу. Цей недолік потребує якнайскорішого законодавчого врегулювання.

Дисциплінарне провадження в органах внутрішніх справ - це врегульована дисциплінарно-процесуальними нормами діяльність посадових осіб з вирішення індивідуально-конкретних справ, пов'язаних з порушенням норм службової дисципліни особами начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, з метою застосування й виконання заходів дисциплінарної відповідальності. Його завданням є: своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи; вирішення її в точній відповідності із законом; забезпечення виконання винесеного рішення, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню дисциплінарних проступків; запобігання їм, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Дисциплінарне провадження базується на певних принципах, найважливішими з яких є: законність, презумпція невинуватості, право на захист, рівність громадян перед законом, з'ясування об'єктивної істини у справі, гласність провадження, оперативність.

Службове розслідування в органах внутрішніх справ - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника ОВС і його ставлення до вчиненого.

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Коваленко К.В. Дисциплінарна відповідальність працівників ОВС / К.В. Коваленко // Актуальні проблеми держави і права : збірник наукових праць. - Вип. 46. - Одеса : Юридична література, 2009. - С. 130-136.

2. Коваленко К.В. Щодо визначення поняття службової дисципліни в органах внутрішніх справ / К.В. Коваленко // Держава і право : збірник наукових праць, юридичні і політичні науки. - Вип.. 44. - Київ : Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, 2009. - С.354-359.

3. Коваленко К.В. Дисциплінарні стягнення, що накладаються на працівників органів внутрішніх справ / К.В. Коваленко // Актуальні проблеми права: теорія і практика : збірник наукових праць. - Вип.. 13. - Луганськ : Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля, 2009. - С.372-379.

4. Коваленко К.В. Загальна та спеціальна дисциплінарна відповідальність / К.В. Коваленко // Форум права : електронне наукове фахове видання. - Вип.. 2. - Харківський національний університет внутрішніх справ, 2008. - С.231-236.

5. Коваленко К.В. Щодо об'єкту дисциплінарного проступку осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ / К.В. Коваленко // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення : Тези доповідей та наукових повідомлень учасників міжнародної науково-практичної конференції; 22-23 квітня 2009р. / За ред. к.ю.н., доц.. В.В. Жернакова. - Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2009. - С.326-328.

6. Коваленко К.В. Особливості спеціальної дисциплінарної відповідальності осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України / К.В. Коваленко // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально - трудових відносин в Україні : Матеріали науково-практичної конференції м. Харків 5-6 червня 2009 р. / За ред. д-ра юрид. наук, проф. В.С. Венедиктова. - Харків: Харківський економіко-правовий університет, 2009. - С. 283-285.

7. Коваленко К.В. Порушення дисциплінарного провадження: питання захисту трудових прав осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ / К.В. Коваленко // Актуальні питання безоплатної правової допомоги в Україні: теорія та практика : збірка статей та тез наукових доповідей і повідомлень науково-практичної конференції. - Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2008. - С.163-168.

АНОТАЦІЇ

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення / Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля. - Луганськ, 2009.

Правоохоронні органи, забезпечуючи громадську безпеку, ефективний захист прав та свобод людини і громадян, охороняючи громадський порядок, відіграють важливу роль у становленні й розвитку демократичної та правової держави. Необхідною умовою успішного вирішення завдань, поставлених державою перед правоохоронними органами, є чітке й неухильне дотримання працівниками цих органів вимог законності і службової дисципліни, беззаперечне й точне виконання службових обов'язків, визначених Конституцією і законами України, актами Президента і Кабінету Міністрів, наказами та іншими нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України та Присяги працівника органів внутрішніх справ.

У даному науковому дослідженні розглянуті основні підходи до розуміння дисциплінарної відповідальності працівників органів внутрішніх справ, визначені принципи її правового регулювання, досліджені стадії дисциплінарного провадження.

Ключові слова: службова дисципліна; органи внутрішніх справ; дисциплінарна відповідальність; дисциплінарні стягнення; дисциплінарне провадження.

Коваленко К.В. Правовое регулирование дисциплинарной ответственности сотрудников органов внутренних дел. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения / Восточноукраинский национальный университет имени Владимира Даля. - Луганск, 2009.

Правоохранительные органы, обеспечивая общественную безопасность, эффективную защиту прав и свобод человека и гражданина, охраняя общественный порядок, играют важную роль в становлении и развитии демократического и правового государства. Необходимым условием успешного решения задач, поставленных государством перед правоохранительными органами, является четкое и неуклонное соблюдения сотрудниками этих органов требований законности и служебной дисциплины, безоговорочное и точное выполнения служебных обязанностей, определенных Конституцией и законами Украины, актами Президента и Кабинета Министров, приказами и другими нормативно-правовыми актами Министерства внутренних дел Украины и Присяги работника органов внутренних дел.

В данном научном исследовании сформулировано понятие "дисциплинарный проступок в органах внутренних дел" и охарактеризованы его признаки. Рассмотрены основные подходы к пониманию дисциплинарной ответственности работников органов внутренних дел, определены принципы ее правового регулирования, исследованы стадии дисциплинарного проведения. Выработаны научно-практические рекомендации и предложения по усовершенствованию законодательства и правоприменительной практики в сфере регулирования служебной дисциплины в органах внутренних дел.

Ключевые слова: служебная дисциплина; органы внутренних дел; дисциплинарная ответственность; дисциплинарные взыскания; дисциплинарное производство.

Kovalenko K.V. Legal Control of Law Enforcement Officials Disciplinary Responsibility. - Manuscript.

Legal sciences candidate's academic degree 12.00.05 in labor law; social security law/ Vladimir Dal Eastern Ukrainian National University. - Lugansk, 2009.

Law enforcement agencies contribute to establishment and development of democratic and legal state while providing security, efficient protection of human rights and freedoms, securing public order. The prerequisite of successful solution of tasks which are set by law enforcement agencies is a legible abidance to legality and office discipline requirements, absolute and definite discharge of duties defined by Constitution and laws of Ukraine, Acts of President and Cabinet of Ministers, warrants and other Ministry of Interior Department of Ukraine regulatory acts and oath of law enforcement agencies workers.

In this research investigation the main approaches to awareness of disciplinary responsibility of workers are described, the theories of its legal regulation are fixed, degrees of its disciplinary proceedings are investigated.

Key words: labor discipline; law enforcement agencies; disciplinary responsibility; disciplinary penalty; disciplinary proceedings.

Размещено на Allbest.ru