Проблеми правового статусу працівника як суб'єкта трудового права в умовах ринкових відносин
Аналіз проблем правового статусу працівника як суб'єкта трудового права в умовах ринкових відносин. Основні права, обов'язки, гарантії та юридична відповідальність працівника. Здатність до трудової діяльності, що вимагає розумової або фізичної напруги.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 26.08.2015 |
| Размер файла | 32,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
СХІДНОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ
АВТОРЕФЕРАТ
Дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Спеціальність 12.00.05 - трудове право;
право соціального забезпечення
ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ПРАЦІВНИКА ЯК СУБ'ЄКТА ТРУДОВОГО ПРАВА В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН
Котова Любов Вячеславна
Луганськ - 2009
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
правовий працівник трудовий юридичний
Актуальність теми. Проголошення конституційного права людини на вільне розпорядження своєю здатністю до праці істотно змінює правовий статус працівника як суб'єкта трудового права. У зв'язку з акцентуванням уваги на правах людини у сучасних умовах посилюється пріоритет інтересів і потреб кожного окремого працівника.
Сьогодні правовий статус працівника, деякі елементи його змісту визначені нормами КЗпП України. Чинний КЗпП був розроблений в інших соціально-економічних умовах, коли у системі інтересів суб'єктів трудових відносин первинними були інтереси держави, яка у радянський період була й основним суб'єктом, що регламентував трудові відносини, й одночасно, основним, єдиним роботодавцем. Правовий статус працівника був похідним від статусу держави, що було цілком природно в умовах домінування державної форми власності.
Становлення ринкових відносин у суспільстві і демократизація трудових правовідносин зумовили потребу по-новому поглянути на нормативне регулювання правового статусу працівника як суб'єкта трудового права. Саме сьогодні, коли у центрі уваги трудового права знаходиться людина та її особистість, питання правового становища працівника і закріплення його правового статусу у процесі прийняття нового Трудового кодексу України є особливо актуальними. Трудовий кодекс має не тільки узагальнювати і систематизувати вже накопичений нормативний матеріал, але й стати основним законодавчим актом у сфері трудового права, побудованим на принципово нових засадах, важливою складовою якого будуть положення, що регламентуватимуть правовий статус працівника.
Проблемам правового регулювання статусу працівника в трудовому праві в окремих аспектах приділяли увагу такі вчені, як Б.К. Бегічев, В.С. Венедіктов, Л.П. Грузінова, В.С. Гуславський, К.М. Гусов, В.В. Жернаков, О.Б. Зайцева, І.В. Зуб, С.О. Іванов‚ М.І. Іншин, О.М. Клюєв, І.Я. Кисельов, Т.А. Коляда, В.Г. Короткин, А.М. Курєнной, В.В. Лазор, Л.І. Лазор, Р.З. Лівшиць‚ А.М. Лушніков, М.В. Лушнікова, Ю.П. Орловський, С.М. Прилипко, В.І. Прокопенко, О.І. Процевський, В.Г. Ротань, Л.Х. Саакян, В.М. Скобєлкин, О.В. Смирнов, Б.С. Стичинський, Л.А. Сироватська, В.М. Толкунова, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишева, І.І. Шамшина, І.М. Якушев, О.М. Ярошенко та ін. Разом з тим, ряд теоретичних і практичних питань у сфері регулювання правового статусу працівника ще залишаються невирішеними.
Сьогодні є відкритим питання про легальне визначення поняття «працівник» і про виділення ознак працівника у сучасних умовах; про співвідношення понять «працівник» і «найманий працівник», про виділення видів працівників у трудовому праві. Дискусійною є також проблема визначення змісту правового статусу працівника як суб'єкта трудового права у сучасних умовах.
Крім проблем загальнотеоретичного характеру, необхідно також відзначити, що правове регулювання окремих елементів правового статусу працівника не цілком відповідає реаліям ринкової економіки в Україні.
Необхідність переосмислення ряду теоретичних питань, пов'язаних з регулюванням правового статусу працівника як суб'єкта трудового права, техніко-юридичні недоліки норм, що регулюють окремі елементи трудоправового статусу працівника, а також необхідність пошуку оптимального вирішення правових проблем і суперечностей у сфері визначення правового статусу працівника, що трансформувалися або знов виникли у сучасних умовах, зумовлюють актуальність обраної теми дисертаційного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля відповідно до комплексної цільової програми університету і кафедри: «Актуальні проблеми розвитку українського законодавства на сучасному етапі», а також до господарсько-договірної теми «Розробка систем оплати праці, систем і видів преміювання працівників ВАТ «Холдінгова Компанія «Луганськтепловоз» на базі законодавчих актів України» на 2004-2007 р.р. (шифр роботи № Ю-2-04; номер державної реєстрації 0104U01-0226).
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертаційної роботи є формування нового підходу до регулювання правового статусу працівника, розробка рекомендацій та пропозицій із вдосконалення правового статусу працівника як суб'єкта трудового права в умовах подальшого розвитку в Україні ринкової економіки.
Для досягнення мети дисертаційної роботи ставляться такі завдання:
- виділити характерні ознаки працівника як суб'єкта трудового права у сучасних умовах;
- визначити зміст правосуб'єктності працівника як елемента його правового статусу та умов її набуття;
- виділити види трудової правосуб'єктності працівника;
- провести диференціацію правового статусу працівника залежно від правосуб'єктності, необхідної для його набуття;
- розробити дефініції понять таких елементів правового статусу працівника: «основні права працівника», «основні обов'язки працівника», «основні гарантії трудових прав працівника»;
- внести пропозиції щодо законодавчих формулювань основних прав, обов'язків і гарантій трудових прав працівника;
- обґрунтувати необхідність розширення правових гарантій реалізації прав працівника як суб'єкта трудового права;
- розкрити особливості трудоправової відповідальності працівника як складової частини його правового статусу;
- внести пропозиції з подальшого розвитку правового регулювання дисциплінарної відповідальності працівника як суб'єкта трудового права;
- визначити шляхи вдосконалення матеріальної відповідальності працівника у сучасних умовах.
Об'єктом дисертаційного дослідження виступають суспільні відносини, пов'язані з умовами і підставами набуття особою правового статусу працівника, а також з реалізацією правового статусу працівника як суб'єкта трудового права в умовах ринкових відносин.
Предметом дисертаційного дослідження є система правових норм, що визначають і регулюють правовий статус працівника як суб'єкта трудового права.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених у дисертаційному дослідженні завдань використовувалися методи як загальнонаукового, так і спеціально-юридичного характеру. Методологічною основою дослідження став діалектичний метод пізнання соціально-правових явищ. Разом з ним використовувалися історико-правовий, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-логічний, дедуктивний методи наукового пізнання. За допомогою історико-правового методу проаналізований генезис правової доктрини і розвиток законодавчої регламентації правового статусу працівника і його окремих елементів (підрозділи 1.1., 1.2., 3.1., 3.2.). Використання системно-структурного методу сприяло розкриттю змісту трудової правосуб'єктності працівника як елемента його правового статусу (підрозділ 1.2.). Порівняльно-правовий метод використовувався при зіставленні норм, що регулюють правовий статус працівника в Україні, з аналогічними нормами законодавства зарубіжних країн (підрозділи 1.1., 2.1.) а також з нормами проекту Трудового кодексу України (підрозділи 2.1., 2.2., 3.2., 3.3.). Формально-логічний і дедуктивний - для визначення змісту і формулювання дефініцій правових категорій: «основні права працівника», «основні обов'язки працівника», «основні гарантії трудових прав працівника». У роботі використані такі засоби формальної логіки, як поняття, визначення, думка, аналіз, синтез, аналогія, доказ, спростування, порівняння, узагальнення та ін.
Правовою базою дослідження виступають: Конституція України, Кодекс законів про працю України, закони України, підзаконні акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, а також нормативно-правові акти міжнародних організацій, іноземних держав, відомчі акти, матеріали судової практики та ін.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є комплексним, теоретично обґрунтованим науковим дослідженням широкого спектру проблем регулювання правового статусу працівника як суб'єкта трудового права в Україні, спрямованим на вдосконалення чинного трудового законодавства щодо закріплення юридичних властивостей працівника як суб'єкта трудового права у сучасних соціально-економічних реаліях.
У процесі проведеного дослідження розроблені і сформульовані такі положення:
вперше:
- запропоновано закріпити як елемент трудової правосуб'єктності працівника «здатність до трудової діяльності», під якою слід розуміти здатність здійснювати усвідомлену суспільно-корисну діяльність, що вимагає розумової або фізичної напруги, відповідно до вимог до змісту, обсягу й умов виконання роботи;
- розроблена диференціація правового статусу працівника залежно від трудової правосуб'єктності працівника, необхідної для його набуття;
- обґрунтована необхідність законодавчого закріплення як самостійних гарантій трудових прав працівника: 1) права на захист від моббінгу; 2) права на самозахист;
удосконалено:
- правовий підхід до нормативного визначення поняття «працівник»; запропонована класифікація працівників у сучасних умовах на: 1) найманих працівників, 2) працівників «подібних» найманим, тобто які здійснюють функції складеного характеру; сформульовані дефініції відповідних понять;
- концептуальні засади визначення змісту основних прав та обов'язків як елементів правового статусу працівника;
- правові способи забезпечення реалізації трудових прав громадян як суб'єктів трудового права у сучасних соціально-економічних реаліях;
дістало подальший розвиток:
- визначення умов, необхідних для набуття фізичною особою трудової правосуб'єктності працівника;
- пошук найбільш раціональних і однозначних формулювань для закріплення основних прав, обов'язків і гарантій трудових прав працівника;
- концепція вдосконалення трудоправової відповідальності працівника як елемента його правового статусу.
Практичне значення одержаних результатів. Науково-практична значущість роботи полягає у тому, що дисертаційне дослідження спрямоване на розвиток науково-правової думки й на вдосконалення нормативного регулювання правового статусу працівника у складних соціально-економічних реаліях сучасності. Досягнення вказаної мети сприятиме підвищенню ефективності реалізації трудової правосуб'єктності працівника у сучасних умовах незалежно від її різновиду й якнайповнішої реалізації трудових прав працівника, дотриманню ним трудових обов'язків, поступальному розвитку вітчизняної економіки та досягненню соціального миру у суспільстві.
Окремі висновки і пропозиції, розроблені у дисертації, можуть бути використані у науково-практичних цілях, у законотворчій роботі, у правозастосовчій практиці, у навчально-методичній роботі. У науково-практичних цілях - у подальших розробках теоретичної бази для визначення поняття, структури і змісту правового статусу працівника як суб'єкта трудового права в умовах ринкової економіки в Україні. У законотворчій практиці одержані результати можуть бути враховані при доопрацюванні проекту Трудового кодексу України, при внесенні змін до чинного трудового законодавства, при розстановці пріоритетів у правовому регулюванні між законами, підзаконними актами та постановами Пленуму Верховного Суду України. У правозастосовчій практиці результати роботи можуть бути використані для вдосконалення правових підходів до винесення ухвал позасудовими і судовими органами з питань, що стосуються правового статусу працівника і реалізації цього статусу в сучасних умовах. У навчально-методичній роботі одержані результати можуть використовуватися у навчальному процесі при підготовці навчальних програм, методичних рекомендацій, підручників, коментарів законодавства.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Результати дисертаційного дослідження докладалися на щорічних міжрегіональних науково-практичних конференціях «Університет і регіон» (Луганськ, 2002-2009). Висновки, одержані узагальнення і пропозиції доповідалися та обговорювалися дисертантом на: Республіканській науково-практичній конференції «Загальна декларація прав людини як міжнародний стандарт правового положення особи в Україні» (Луганськ, 1999), «Проблеми розвитку соціально направленої економіки в регіоні» (Луганськ, 2001), міжнародній науковій конференції «Проблеми права на зламі тисячоліть” (Дніпропетровськ, 2001), міжнародній науковій конференції „Ідея правової держави: історія і сучасність” (Луганськ, 2003), науково-практичній конференції «Форми соціально-правового захисту працівників в службово-трудових відносинах» (Суми, 2005), науково-практичній конференції «Трудове право України в контексті європейської інтеграції» (Харків, 2006), науково-практичній конференції «Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин» (Чернігів, 2007), міжнародній науковій конференції «Ґендерні відносини в Україні у контексті світового досвіду: історико-правовий аспект” (Луганськ, 2007), круглому столі «Проблеми правового забезпечення праці та соціального захисту населення України в сучасних умовах» (Чернігів, 2007), науково-практичній конференції «Трудове право України: сучасний стан та перспективи» (Сімферополь, 2008), міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення» (Харків, 2009).
Результати роботи використовуються у навчальному процесі при викладанні навчальних дисциплін "Трудове право", "Порівняльне трудове право", "Правове регулювання праці у ринкових відносинах" на кафедрі правознавства Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, а також при виконанні студентами науково-дослідних робіт.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені в 11 наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та тезах виступів на 7 наукових конференціях.
Структура дисертації обумовлена цілями і завданнями дослідження. Робота складається зі вступу, трьох розділів, які об'єднують 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (206 найменувань). Повний обсяг роботи становить 201 сторінку, із них основний текст - 181 сторінка, список використаних джерел - 20 сторінок.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її мета, завдання та об'єкт дослідження, його зв'язок з науковими планами і програмами, визначена наукова новизна і практична значущість роботи, розкриті методи дисертаційного дослідження, сформульовані положення, які виносяться на захист.
Розділ перший «Поняття працівника та його правосуб'єктність у сучасному трудовому праві» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1. «Поняття працівника і зміст цієї правової категорії в умовах ринкових відносин» відстоюється теза про те, що базовим поняттям, що визначає всіх трудящих за трудовим договором, має залишатися поняття «працівник». Виділені ознаки, характерні для всіх осіб, що реалізовують своє конституційне право на працю у сфері трудового права, до яких відносяться: а) приналежність працівника до категорії фізичних осіб; б) наявність трудової правосуб'єктності; в) наявність юридичного факту - трудового договору.
З урахуванням сформульованих вище ознак працівника як суб'єкта трудового права запропоновано закріпити частину 1 статті 20 нового Трудового кодексу України у такій редакції: «Працівник - це фізична особа, яка має трудову правосуб'єктність та взяла на себе обов'язок виконувати певну трудову функцію на умовах трудового договору».
У роботі одержала розвитку концепція про виділення двох видів працівників у сучасних умовах: 1) наймані працівники, які виконують функції загального характеру; 2) працівники «подібні» найманим, тобто які виконують функції складеного характеру. Виділені характерні ознаки найманих працівників і працівників «подібних» найманим, тобто які виконують функції складеного характеру, з урахуванням чого сформульовані відповідні дефініції. Найманий працівник - це залежний працівник, який здійснює в інтересах і на засоби виробництва роботодавця певну міру праці за певну плату з підпорядкуванням трудовому розпорядку. Працівник «подібний» найманому - це працівник, наділений державно-владними повноваженнями, який здійснює свої функції на користь суспільства і держави, реалізовуючи політичні інтереси і відносини у суспільстві (тобто який виконує функції складеного характеру).
У підрозділі 1.2. «Правовий аналіз змісту правосуб'єктності працівника» проведений ретельний аналіз трудової правосуб'єктності працівника як елементу його правового статусу з дослідженням його внутрішньої структури та специфічних особливостей.
У зв'язку з тим, що в основі трудової правосуб'єктності працівника полягає його фактична здатність до праці, запропоновано закріпити як елемент трудової правосуб'єктності працівника його «здатність до трудової діяльності». Здатність до трудової діяльності визначається, як здатність здійснювати усвідомлену суспільно-корисну діяльність, що вимагає розумової або фізичної напруги, відповідно до вимог до змісту, обсягу й умов виконання роботи.
Як умову настання трудової правосуб'єктності працівника, разом з віковим критерієм, запропоновано нормативно закріпити вольовий критерій, що включає психічний стан фізичної особи.
Підрозділ 1.3. «Диференціація трудової правосуб'єктності як підстава класифікації правового статусу працівника» присвячений аналізу специфічних особливостей трудової правосуб'єктності окремих категорій працівників та їх вплив на зміст правового статусу працівника. На підставі проведеного аналізу зроблений висновок про те, що трудова правосуб'єктність працівника може бути диференційована на загальну, спеціальну і виняткову правосуб'єктність. Під загальною правосуб'єктністю працівника запропоновано розуміти ту базову здатність фізичної особи бути носієм трудових прав, своїми діями набувати і реалізовувати трудові права та обов'язки і нести юридичну відповідальність за трудові правопорушення, що визнається нормами права. Сформульована теза про те, що під спеціальною трудовою правосуб'єктністю працівника необхідно розуміти здатність особи своїми діями, у встановленому законом особливому порядку, набувати і здійснювати особливі (спеціальні) трудові права та обов'язки‚ а також нести трудоправову відповідальність. Обґрунтовано, що загальна трудова правосуб'єктність працівника може бути поділена на повну і неповну трудову правосуб'єктність. При неповній трудовій правосуб'єктності працівника обмежується такий елемент її структури, як «можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю до праці»: крім вільного волевиявлення при неповній трудовій правосуб'єктності працівника потрібні додаткові чинники для її реалізації. Обґрунтована доцільність виділення особливої форми загальної трудової правосуб'єктності - обмеженої правосуб'єктності працівника (обсяг якої був обмежений за рішенням суду).
Як самостійну правову категорію пропонується передбачити виняткову правосуб'єктність, під якою слід розглядати можливість осіб, що допускається трудовим законодавством, які не досягли чотирнадцятирічного віку, при дотриманні певних умов, виконувати трудові функції, пов'язані з реалізацією здатності до художньо-артистичної діяльності.
На підставі диференціації правосуб'єктності працівника виділені такі види правового статусу працівника: загальний правовий статус, спеціальний правовий статус, особливий правовий статус і винятковий правовий статус малолітніх працівників.
Розділ другий «Основні трудові права, обов'язки та їх гарантії як елементи правового статусу працівника» складається з двох підрозділів.
Підрозділ 2.1. «Перспективи розвитку основних трудових прав і обов'язків працівника в умовах ринкової економіки» присвячений аналізу питань, пов'язаних із визначенням кола основних прав і обов'язків працівника, та їх змісту.
У ході проведеного дослідження зроблений висновок, що до змісту правового статусу працівника як самостійного суб'єкта трудового права не можуть входити права, які він не здатний здійснювати індивідуально, а саме: право на укладання колективного договору, право на страйк та ін. Окремо взятий працівник не може об'єднуватися у профспілку, вести колективні переговори або оголошувати страйк. Такі дії може здійснювати лише група, тобто колектив працівників. У зв'язку з цим у новому Трудовому кодексі України пропонується закріпити дві окремі статті, одна з яких буде присвячена основним правам працівника як одному з елементів його правового статусу, а інша - колективним правам працівників.
У роботі запропоновано законодавчо визначити основні права працівника як соціальні блага, які є метою вступу працівника у трудові відносини і забезпечують реалізацію природних прав людини при здійсненні трудової діяльності. Обґрунтований висновок про доцільність вилучення з норми, що закріплює основні права працівника, гарантійних прав і закріплення їх серед основних гарантій трудових прав працівника в окремій статті нового Трудового кодексу України.
У цьому підрозділі розроблений і запропонований для законодавчого закріплення перелік основних прав працівника з відповідними формулюваннями, які найбільш чітко й однозначно розкривають сенс закріплюваних основних прав працівника.
У ході дисертаційного дослідження розроблена така дефініція: «Основні обов'язки працівника - це обов'язки, що розповсюджуються на всі категорії працівників і виконання яких необхідне для організації нормального процесу праці». Запропоновані формулювання основних обов'язків працівника як суб'єкта трудового права, які можуть бути використані при доопрацюванні проекту Трудового кодексу України.
У підрозділі 2.2. «Особливості гарантій трудових прав працівника на сучасному етапі» досліджена специфіка змісту основних гарантій трудових прав працівників у сучасних соціально-економічних умовах. Проведений аналіз різних класифікацій гарантій трудових прав працівника на сучасному етапі. Запропоновано законодавчо закріпити норму, що визначатиме основні гарантії трудових прав працівника як засоби‚ способи й умови‚ які відображатимуть головні напрями законодавства про працю із забезпечення реалізації основних трудових прав працівників і міститимуть перелік основних гарантій трудових прав працівника.
Запропоновано як самостійну гарантію нормативно закріпити право працівника на самозахист, під яким слід розуміти відмову працівника виконувати свої трудові обов'язки з метою поновлення порушеного трудового права. Обґрунтована необхідність нормативного закріплення можливості використання працівником права на самозахист незалежно від використання ним інших способів захисту (звернення до органів із розгляду індивідуальних трудових спорів або до органів, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням трудового законодавства).
У цьому підрозділі досліджені негативні тенденції сучасного суспільства щодо розвитку моббінгу, що визначається як психологічний тиск на працівника з боку інших суб'єктів трудових відносин (роботодавця або окремих працівників). Доведено, що ця проблема має не тільки соціально-психологічний, але й правовий аспект. По-перше, моббінг є прямим утиском передбаченого у проекті Трудового кодексу України права працівника на повагу до його гідності і честі. По-друге, наслідки моббінгу позначаються на психічному стані людини та її здоров'ї. По-третє, моббінг нерідко є серйозною перешкодою для повноцінної реалізації працівником свого конституційного права на працю.
Враховуючи високу суспільну небезпеку такого явища як мобінг, запропоновано серед основних гарантій трудових прав працівника закріпити право на захист від моббінгу і покласти відповідальність за реалізацію цього права на роботодавця.
Розділ третій «Відповідальність працівника як складова його правового статусу: проблеми правового регулювання» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 3.1. «Підстави і види відповідальності працівника за трудовим правом» проведений аналіз правової природи і сутності юридичної відповідальності працівника у трудовому праві як елемента його правового статусу. На базі ретельного дослідження зроблений висновок, що недоцільно виділяти позитивний аспект трудоправової відповідальності працівника. Підкреслено, що трудоправова відповідальність працівника має розглядатися виключно у негативному аспекті. Цю відповідальність слід визначати як обов'язок суб'єктів трудового права зазнати негативних наслідків правопорушення, що витікають з нормативних приписів. І цей обов'язок спрямований на забезпечення реалізації суб'єктивних прав і обов'язків у трудових і тісно з ними пов'язаних правовідносинах.
Підрозділ 3.2. «Дисциплінарна відповідальність працівника у сучасних умовах» присвячений правовому аналізу сутності та специфіки дисциплінарної відповідальності працівника у структурі правового статусу працівника на сучасному етапі. Обґрунтована доцільність законодавчого закріплення визначення дисциплінарної відповідальності працівника як обов'язку працівника відповідати перед роботодавцем за вчинений ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Запропонована дефініція дисциплінарного проступку як невід'ємної умови притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Обґрунтована необхідність законодавчого закріплення як обов'язкової умови дисциплінарної відповідальності провини працівника з нормативним визначенням можливих форм провини працівника. Також порушена проблема відсутності у чинному українському законодавстві нормативної вказівки на строки, протягом яких працівник має бути ознайомлений з наказом про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Це призводить до невизначеності в обчисленні строку, протягом якого працівник знаходиться під дисциплінарним стягненням, а також створює труднощі у реалізації працівником свого права на оскарження дисциплінарного стягнення.
Звертаючись до проблеми моббінгу у сучасних умовах і до способів забезпечення захисту працівника від психологічного пресингу, запропоновано законодавчо закріпити можливість застосування до працівника заходів дисциплінарного стягнення за дії, що є проявом моббінгу відносно інших працівників.
Підрозділ 3.3. «Шляхи вдосконалення матеріальної відповідальності працівника в умовах ринкових відносин» розкриває зміст і правову природу матеріальної відповідальності працівника у трудовому праві. У роботі відстоюється позиція, що обмежена матеріальна відповідальність працівника має зберегти своє існування у вітчизняному трудовому праві як основний вид матеріальної відповідальності працівника за трудовим договором.
На базі ретельного дослідження зроблений висновок, що чинний перелік посад, на яких допускається укладання договору про повну матеріальну відповідальність працівника, є застарілим і вимагає системного оновлення. Як недолік правового регулювання умов настання повної матеріальної відповідальності працівника визначається відсутність переліку посад і робіт, при заміщенні яких допускається отримання майна під звіт за разовим дорученням (та іншими разовими документами). Істотною прогалиною трудового законодавства також є відсутність нормативно закріпленого строку, протягом якого працівник має бути ознайомлений з наказом про притягнення його до матеріальної відповідальності. Це позбавляє працівника можливості своєчасного оскарження цих дій роботодавця у випадку незгоди з ними.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає в обґрунтуванні необхідності формування сучасного підходу до регламентації правового статусу працівника і його окремих елементів, таких як трудова правосуб'єктність, основні права, обов'язки, гарантії та юридична відповідальність. Окремі пропозиції щодо вирішення основних проблем регулювання правового статусу працівника як суб'єкта трудового права у сучасній правовій системі наводяться нижче:
1. Базовим поняттям, що визначає всіх трудящих за трудовим договором, має залишатися поняття «працівник», дефініцію якого необхідно нормативно закріпити таким чином: «Працівник - це фізична особа, яка має трудову правосуб'єктність та взяла на себе обов'язок виконувати певну трудову функцію на умовах трудового договору». Таке визначення якнайповніше відображатиме теоретичне і практичне призначення терміна «працівник».
2. У сучасних умовах працівників слід поділяти на два основні види: 1) наймані працівники, тобто залежні працівники, які здійснюють в інтересах і на засобах виробництва роботодавця певну міру праці за певну плату з підпорядкуванням трудовому розпорядку; 2) працівники «подібні» найманим, тобто які виконують функції складеного характеру; тут слід розуміти працівників, наділених державно-владними повноваженнями, які здійснюють свої функції на користь суспільства і держави, реалізовуючи політичні інтереси і відносини у суспільстві. Відбиття цього наукового підходу в сучасному трудовому законодавстві України дозволить чіткіше розмежувати загальні норми трудового права, що поширюють свою дію на всіх працівників, і спеціальні норми, що відносяться тільки до працівників «подібних» найманим.
3. Трудова правосуб'єктність працівника як елемент його правового статусу, що класично включає трудову праводієздатність і деліктоздатність, у своїй основі має фактичну здатність фізичної особи до праці, що необхідно відобразити у структурі правосуб'єктності працівника. У зв'язку з цим, слід закріпити як елемент трудової правосуб'єктності працівника «здатність до трудової діяльності». Під здатністю до трудової діяльності слід розуміти здатність здійснювати усвідомлену суспільно-корисну діяльність, що вимагає розумової або фізичної напруги, відповідно до вимог до змісту, обсягу й умов виконання роботи. Як умову настання трудової правосуб'єктності, разом із віковим критерієм, необхідно нормативно закріпити вольовий критерій, що включає психічний стан особи.
4. Трудова правосуб'єктність працівника може бути диференційована на три основні види: 1) загальна правосуб'єктність, тобто здатність фізичної особи бути носієм трудових прав, своїми діями набувати і реалізовувати трудові права й обов'язки та нести юридичну відповідальність за трудові правопорушення; 2) спеціальна правосуб'єктність - здатність особи своїми діями, у встановленому законом особливому порядку, набувати і здійснювати особливі (спеціальні) трудові права й обов'язки‚ а також нести трудоправову відповідальність; 3) виняткова правосуб'єктність (осіб до 14-ти років), під якою слід розуміти можливість осіб, що допускається трудовим законодавством, які не досягли чотирнадцятирічного віку, при дотриманні певних умов, виконувати трудові функції, пов'язані з реалізацією здатності до художньо-артистичної діяльності.
5. Загальна трудова правосуб'єктність працівника як елемент його правового статусу може бути поділена на повну (з 16-ти років) і неповну трудову правосуб'єктність (з 14-ти років). При неповній трудовій правосуб'єктності працівника обмежується такий елемент її структури, як «можливість самостійно розпоряджатися своєю здатністю до праці»: крім вільного волевиявлення, при неповній трудовій правосуб'єктності працівника потрібні додаткові чинники для її реалізації. Як особливу форму загальної трудової правосуб'єктності необхідно визначити обмежену правосуб'єктність працівника (обсяг якої був обмежений за рішенням суду).
Залежно від виду правосуб'єктності, необхідного для набуття правового статусу працівника, слід розрізняти загальний правовий статус, спеціальний правовий статус, особливий правовий статус працівника і винятковий правовий статус малолітніх працівників.
6. Основні права працівника слід законодавчо визначити, як соціальні блага, що є метою вступу працівника у трудові відносини і забезпечують реалізацію природних прав людини при здійсненні трудової діяльності. Недоцільним є включення до переліку основних прав працівника колективних трудових прав і тих прав, що мають характер гарантійних. Як основні права працівника слід закріпити: 1) право на вільне укладання, зміну і розірвання трудового договору в порядку і на умовах, що встановлені Кодексом та іншими законами України; 2) право на рівні можливості і рівне ставлення при вирішенні будь-яких питань у трудових і тісно пов'язаних з ними відносинах; 3) право на належні, безпечні і здорові умови праці, включаючи право на одержання вичерпної і достовірної інформації щодо умов праці і вимог охорони праці на робочому місці; 4) право на заробітну плату, не нижчу встановленої законом мінімальної заробітної плати, і своєчасну її виплату з урахуванням кількості та якості виконаної роботи; 5) право на матеріальну підтримку при настанні страхового випадку, передбаченого положеннями загальнообов'язкового страхування працівника; 6) право на відпочинок, включаючи міжзмінний відпочинок, вихідні і святкові дні, відпустку.
7. Основні обов'язки працівника доцільно законодавчо визначити, як обов'язки, що розповсюджуються на всі категорії працівників і виконання яких необхідне для організації нормального процесу праці. Основні обов'язки працівника, перелік і формулювання яких запропоновані у цій дисертаційній роботі, мають бути нормативно закріплені в окремій статті нового Трудового кодексу України.
8. Закріпленню основних гарантій трудових прав працівника має бути присвячена окрема стаття у новому Трудовому кодексі України. Основні гарантії трудових прав працівника слід визначити як засоби‚ способи й умови‚ що відображають головні напрями трудового законодавства із забезпечення реалізації основних трудових прав працівника. Серед переліку основних гарантій трудових прав працівника необхідно передбачити: а) право на захист від моббінгу (відповідальність за реалізацію якого слід покласти на роботодавця); б) право на самозахист.
9. Юридична відповідальність працівника як елемент його правового статусу має розглядатися виключно у негативному аспекті. Дисциплінарну відповідальність доцільно нормативно визначити, як обов'язок працівника відповідати перед роботодавцем за вчинений ним дисциплінарний проступок і понести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового права. Як обов'язкову умову дисциплінарної відповідальності необхідно законодавчо закріпити дисциплінарний проступок (з легальною дефініцією, запропонованою в роботі) і провину працівника. У сучасних умовах слід дещо розширити сферу застосування дисциплінарної відповідальності і передбачити її застосування за дії працівника, що є проявом моббінгу відносно співробітників.
10. У сучасних умовах перелік посад, на яких допускається укладання договору про повну матеріальну відповідальність працівника, вимагає якісного оновлення. Необхідно також закріпити перелік посад і робіт, при заміщенні яких допускається одержання майна під звіт за разовим дорученням (та іншими разовими документами). Законодавчо слід встановити триденний строк, протягом якого працівник має бути ознайомлений з наказом про притягнення його до дисциплінарної і/або матеріальної відповідальності.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
1. Котова Л.В. Правовое положение работника как субъекта трудового права // Актуальні проблеми права: теорія и практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ. - 2000. - №1(2). - С.279-283.
2. Котова Л.В. Значення ознаки статі при характеристиці трудової правосуб'єктності працівників // Проблеми права на зламі тисячоліть. Матеріали міжнар. наук. конференції: Наукове видання. - Дніпропетровськ: Вид-во ІМА-пресс, 2001. - С.491-493.
3. Котова Л.В. Актуальные вопросы защиты трудовых прав человека // Актуальні проблеми права: теорія и практика. Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2002. - №3. - С.227-231.
4. Котова Л.В. Актуальные проблемы закрепления правового статуса работника в процессе систематизации трудового законодательства Украины // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. - 2003. - №5. - С.269 - 274.
5. Котова Л.В. Некоторые аспекты взаимодействия норм международного права и норм трудового законодательства Украины относительно защиты трудовых прав работников // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Спецвипуск. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С.139-142.
6. Котова Л.В. Роль и значение современного украинского государства в правовом регулировании наемного труда // Вісник Луганської академії внутрішніх справ МВС України ім. 10-річчя незалежності України. - Луганськ, 2004. - Ч.4. - С.142-146.
7. Котова Л.В. Юридические гарантии как составной элемент трудоправового статуса работника // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля.- 2005. - №6. - С.123-131.
8. Котова Л.В. Работник как субъект трудового права Украины // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2005. - №7. - С.96-105.
9. Котова Л.В. Актуальні питання захисту трудових прав працівника у процесі систематизації трудового законодавства України: В зб. Форми соціально-правового захисту працівників у службово-трудових відносинах: Матеріали науково-практичної конференція, м.Суми, 2-4 червня 2005 р. - Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, 2005. - С.87-90.
10. Котова Л.В. Питання адаптации трудового законодательства Украины к трудовым стандартам ЕС относительно защиты трудовых прав работников // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2006. - №8. - С.221-227.
11. Котова Л.В. Проблеми гармонізації трудового законодавства України до трудових стандартів ЄС щодо захисту трудових прав працівників. - В зб. Трудове право України в контексті європейської інтеграції: Матеріали науково-практичної конференції, м.Харків, 25-27 травня 2006 р. - Харків: Українська асоціація фахівців трудового права, 2006. - С.62-67.
12. Котова Л.В. Формування інституту захисту прав людини у сфері праці: актуальні питання // Актуальні проблеми права: теорія і практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2007. - №9. - С.167-175.
13. Котова Л.В. Значення ознаки статі при характеристиці правового статусу працівника // Актуальні проблеми права: теорія и практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2007. - №10. - С.62-67.
14. Котова Л.В. Деякі питання ролі держави в правовому регулюванні праці працівників. - В зб. Соціально-захисна діяльність держави в умовах ринкових відносин: Матеріали науково-практичної конференції, м.Чернигів, 31травня - 2 червня 2007 р. - Чернігів: Українська асоціація фахівців трудового права, 2007. - С.224-227.
15. Котова Л.В. Правовий статус працівника як суб'єкта трудового права у нових соціально-економічних умовах // Актуальні проблеми права: теорія и практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2008. - №11. - С.138-145.
16. Котова Л.В. Система основних трудових прав працівника у сучасних умовах // Актуальні проблеми права: теорія и практика. Збірник наукових праць. - Луганськ: Вид-во СНУ ім. В. Даля. - 2008. - №12. - С.158-164.
17. Котова Л.В. Формування інституту захисту прав людини у сфері праці: актуальні питання. - В зб. Трудове право України: сучасний стан та перспективи: Матеріали науково-практичної конференції; м. Сімферополь, 22-24 травня 2008 р. - Сімферополь: Українська асоціація фахівців трудового права, 2008. - С.150-155.
18. Котова Л.В. Щодо визначення правового статусу працівника як суб'єкта трудового права // Актуальні проблеми розвитку законодавства про працю та соціальне забезпечення: Тези доповідей і наукових повідомлень учасників Міжнародної науково-практичної конференції; м. Харків, 22-23 квітня 2009 р. - Харків: Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, 2009. - С.335-337.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Поняття та зміст правового статусу працівника. Основні трудові права та обов'язки працівника. Особливості гарантій трудових прав. Підстави юридичної відповідальності працівника за трудовим правом. Основні види юридичної відповідальності працівника.
дипломная работа [222,4 K], добавлен 27.09.2014Загальна характеристика основних підстав розірвання трудового договору. Порядок звільнення за ініціативою працівника. Наказ про звільнення з ініціативи працівника до закінчення строку договору. Реформування сучасних інститутів трудового права України.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 08.11.2013Громадяни України в сфері трудових правовідносин, умови набуття ними статусу працівників. Визначення поняття суб'єкта трудового права України. Класифікація суб'єктів трудового права: власник або уповноважений ним орган як суб'єкт трудового права.
курсовая работа [52,9 K], добавлен 14.12.2009Юридична конструкція правового статусу особи. Негативні та позитивні риси гарантій прав, свобод і обов’язків людини і громадянина в демократичній державі. Права особи у структурі правового статусу. Правове становище особи в Україні, її законні інтереси.
курсовая работа [58,2 K], добавлен 07.02.2011Класифікація підстав припинення трудового договору у зв’язку з певними подіями. Порядок розірвання строкового трудового договору та укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника. Гарантії: проведення розрахунку, вихідна допомога при звільненні.
курсовая работа [79,4 K], добавлен 05.02.2014Поняття контракту як форми трудового договору. Порядок та підстави припинення трудового договору за ініціативи працівника. Розірвання трудового договору з ініціативи власника. Переведення працівника з його згоди в іншу організацію чи підприємство.
курсовая работа [47,6 K], добавлен 01.09.2014Аналіз принципів трудового права України. Розгляд основних причин припинення трудових відносин. Суб’єкт права як учасник суспільних відносин: підприємства, державні органи. Характеристика державних органів, виступаючих суб'єктами трудового права України.
контрольная работа [46,2 K], добавлен 24.03.2013Закономірності правового регулювання суспільних відносин договором страхування; його юридична природа, види та загальна характеристика. Зміст та істотні умови договору страхування; права, обов’язки та відповідальність сторін; вирішення проблем та спорів.
дипломная работа [182,9 K], добавлен 14.02.2013Поняття та порівняння загального та адміністративно-правового статусу людини і громадянина. Види адміністративно-правового статусу громадянина та характеристика його елементів: правосуб’єктність, громадянство, права та обов’язки, юридичні гарантії.
реферат [31,2 K], добавлен 21.06.2011Причини тривалої відсутності працівника на робочому місці і поняття дисциплінарної відповідальності. Особливості правового становища працівника, не присутнього на роботі тривалий період часу. Прогул і його кваліфікація, шляхи вирішення для роботодавця.
реферат [27,5 K], добавлен 18.05.2011Поняття фізичних осіб у цивільному праві. Значення імені фізичної особи та її місця проживання. Цивільна правоздатність та дієздатність фізичної особи, їх сутність та законодавче обмеження. Характеристика правового статусу громадянина-підприємця.
курсовая работа [50,1 K], добавлен 26.10.2014Правове регулювання конституційного права України. Конституційні права, свободи та обов’язки громадян України та гарантії їх дотримання. Основи конституційно–правового статусу людини і громадянина. Зв’язок між конституційним і фінансовим правом.
контрольная работа [24,8 K], добавлен 08.12.2013Дисциплінарна відповідальність як одна з форм забезпечення виконання умов трудового договору та як один з видів юридичної відповідальності, її поняття, види. Проблеми правового регулювання дисциплінарної відповідальності в сучасних ринкових умовах.
реферат [29,5 K], добавлен 26.05.2009Суб’єкти господарського права. Поняття суб'єкта господарського права. Види суб'єктів господарського права. Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права. Поняття та принципи підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
курсовая работа [42,3 K], добавлен 09.05.2007Загальна характеристика суб’єктів трудового права: поняття, види, зміст статусу. Головні повноваження трудових колективів усіх видів підприємств. Професійні спілки: обов’язки, завдання. Паритетні, дорадчі, самостійні та погоджувальні права профспілок.
курсовая работа [40,9 K], добавлен 30.09.2014Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Огляд проблемних питань правового регулювання встановлення випробування при прийомі на роботу та звільнення працівника за його результатами. Опис процесу перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Порядок звільнення працівника.
статья [25,5 K], добавлен 14.08.2013Поняття та класифікація суб’єктів трудового права. Правовий статус роботодавця і найманого працівника, трудового колективу, професійних спілок та державних органів у сфері регулювання праці. Вивчення та засвоєння сфери застосування найманої праці.
курсовая работа [41,1 K], добавлен 03.01.2014Особливості звертання до суду з позовом про поновлення на роботі. Дійсність трудового договору з моменту допущення працівника до роботи. Звільнення за систематичне порушення трудової дисципліни. Рішення про відхилення позову. Встановлення графіку роботи.
контрольная работа [9,7 K], добавлен 28.01.2012Поняття надр та їх характеристика. Проблеми правового забезпечення відносин надрокористування в Україні. Права та обов’язки надрокористувачів. Обмеження прав надрокористувачів. Відповідальність за порушення українського законодавства про надра.
реферат [23,9 K], добавлен 03.02.2008
