Державне регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 35:659.33

Державне регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Сітко Ірина Василівна

Запоріжжя 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник:

доктор фізико-математичних наук, професор МАШКАРОВ Юрій Григорович, Харківський регіональний інститут Національної академії державного управління при Президентові України, професор кафедри інформатизації державного управління.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, професор ДОЛГАЛЬОВА Олена Вячеславівна, Інститут економіки, менеджменту і права в будівництві Донбаської національної академії будівництва і архітектури,директор;

кандидат наук з державного управління, доцент ГОНЧАРЕНКО Марина Василівна, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та фінансів.

Захист відбудеться 09 квітня 2009 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б.

Автореферат розісланий «05» березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк

підприємництво малий середній державний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Підтримка малого й середнього підприємництва є складовою економічної політики будь-якої країни, саме його розвиток забезпечує формування конкурентних умов виробництва продукції та соціально-економічну стабільність у суспільстві.

Структурні зрушення продуктивних сил світового господарства, зумовлені швидким розвитком науково-технічного прогресу, призвели до зростання цінностей інформації в забезпеченні ефективності виробництва. У середини ХХ ст. формується управління виробничим процесом, основною рисою якого є визнання важливої ролі інформації у виробництві, а у науковий обіг вводиться нова економічна категорія - «інформаційний ресурс». Суспільство з характерним зростанням питомої ваги інформації у витратах на матеріальне виробництво дістало назву «інформаційне». Разом з виникненням інформаційного суспільства зросла необхідність розв'язання декількох завдань, а саме і забезпечення умов для дотримання принципу рівноваги при використанні інформаційних ресурсів підприємствами різних розмірів; захист прав інтелектуальної власності; впровадження інформаційних технологій у державне управління тощо.

Зростання значення інформаційної складової у виробничому процесі погіршує конкурентні позиції економічних суб'єктів малого та середнього бізнесу, які мають незначні фінансові ресурси й обмежені в доступі до нових технологій, інноваційних розробок та ноу-хау. Такі обставини, виходячи з приоритетних цілей економічної політики, забезпечують економічний розвиток країни та покращення добробуту населення, актуалізують пошук методів і механізмів державного регулювання розвитку підприємництва в інформаційному суспільстві, які стримують процес монополізації ринку великими компаніями та сприяють створенню умов для ефективної реалізації прав власності.

Актуальність теми дослідження також зумовлена недостатнім теоретичним розробленням підходів до обґрунтування співвідношення методів державного впливу на розвиток підприємництва, що не забезпечує надання процесу державного управління характеру комплексності та системності, не сприяє зростанню ролі його інформаційної складової, внаслідок чого гальмується зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки.

Підприємницька діяльність відіграє важливу роль в економічному житті суспільства, тому увагу дослідників привертають різні її аспекти, зокрема державно-управлінський. Вагомий внесок у теоретичну розробку підходів до розв'язання завдань державного регулювання економіки та становлення інформаційного суспільства зробили такі зарубіжні вчені, як: Е.Вайнінг, Д. Веймер, Д. Кейнс, Ф. Кене, В. Леонтьєв, Д. Рікардо, П. Самуельсон, А. Сміт та ін.

Серед сучасних вітчизняних дослідників проблематики державного регулювання підприємництва необхідно назвати О. Барановського, З. Варналія, Л. Воротіну, О. Довгальову, Ю. Єханурова, І. Жиляєва, К. Ляпіну, Є. Панченка, І. Райніна, С. Реверчука, В. Сизоненка, Р. Соболя, О. Титаренко, Л. Хмелевську, В. Черняка, О. Щура та ін.

Окремі питання створення організаційно-правових, економічних та інституціональних умов для розвитку підприємництва вивчали такі українські вчені-економісти, як: В. Биковець, Л. Безчасний, В. Бордюк, В. Геєць, В. Голіков, A. Грищенко, М. Долішній, П. Єщенко, І. Лукінов, С. Мочерний, Ю. Ніколенко, В. Новиков, Ю. Палкін, О. Пасхавер, Ю. Пахомов, В. Рибалкін, В. Савчук, B. Степаненко, О. Турчинов, А. Чухно та ін.

Значний внесок у загальну теорію та методологію державного управління, зокрема державного регулювання розвитку підприємництва, зробили Ю. Авксентьєв, О. Амосов, Ю. Бажал, В. Бакуменко, Г. Білоус, С.Біла, В. Бодров, В. Гриньова, А. Дєгтяр, Л. Дмітриченко, О. Кілієвич, А. Мерзляк, О. Мордвінов, Г. Одінцова, І. Сараєва, Т. Сьомкіна, Ю. Чернецький та ін.

З розвитком інформаційного суспільства державне регулювання розвитку малого та середнього підприємництва усе більш здійснюється за допомогою механізмів, заснованих на використанні сучасних інформаційно-телекомунікаційних технологій. Однією з форм реалізації механізмів державного регулювання економіки став «електронний уряд». Різні аспекти його створення та розвитку досліджують українські науковці В. Лисицький, О. Баранов, О. Голобуцький, О. Шевчук, І. Клименко, К. Линьок; російські - В. Дрожжинов, А. Павроз, О. Кошкін, Л. Сморгунов та ін.

Проте наукові здобутки багатьох учених не мають і не можуть мати завершеного характеру, оскільки динамічні процеси в економічному середовищі суспільства зумовлюють потребу в постійному осмисленні теоретичних і прикладних аспектів державного регулювання підприємницької діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано на кафедрі інформатизації державного управління Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України в межах науково-дослідної роботи «Інформатизація районних державних адміністрацій як шлях підвищення ефективності їх роботи» (0104U000089), що є складовою Комплексного наукового проекту НАДУ «Державне управління та місцеве самоврядування» (держаний реєстраційний номер 0102U001590). Роль автора полягає в розробці та обґрунтуванні заходів покращення державного регулювання розвитку підприємництва в регіоні шляхом інформатизації системи надання державних послуг.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка практичних пропозицій щодо вдосконалення державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні, що сприятиме налагодженню взаємодії між органами державної влади й суб'єктами підприємницької діяльності та підвищенню ефективності підприємництва.

Виходячи з поставленої мети, передбачено вирішення таких завдань:

– з'ясувати та систематизувати особливості державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в інформаційному суспільстві;

– опрацювати інституціонально-організаційні засади запровадження механізму «електронного офісу»;

– здійснити порівняльний аналіз інформатизації державного управління в зарубіжних країнах і узагальнити світові тенденції розвитку відносин «е-уряд» - бізнес;

– обґрунтувати організаційно-функціональні засади механізму державного регулювання малого й середнього підприємництва в Україні в умовах інформаційного суспільства;

– дати змістовну характеристику категорії «електронний офіс»;

– удосконалити методичне забезпечення процесу інформатизації державного регулювання підприємництва;

– окреслити напрями розв'язання основних проблем, які перешкоджають розвитку малого і середнього підприємництва в Україні.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в Україні в умовах становлення інформаційного суспільства.

Предметом дослідження є інформаційно-організаційний механізм державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва, заснований на використанні сучасних інформаційних технологій.

Методи дослідження. Теоретичною базою дослідження є фундаментальні положення теорії державного управління, праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем державного управління в економічній сфері, зокрема програмно-цільового управління, а також наукові дослідження щодо обґрунтування організаційно-правових основ державного регулювання розвитку підприємництва України.

У роботі використано: історичний та абстрактно-логічний методи - для дослідження генезису й розвитку малого та середнього підприємництва, узагальнення теоретичних положень і формування висновків; економіко-статистичного аналізу - для виявлення залежності між окремими показниками розвитку підприємництва в Україні; аналізу і синтезу - для визначення стратегічних пріоритетів державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва на регіональному рівні; експерименту та моделювання - для обґрунтування й розробки концепції запровадження на регіональному рівні «єдиних електронних офісів».

Нормативну основу дослідження становлять Конституція України, закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, що регулюють організаційно-процесуальну діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, політичних і громадських об'єднань на регіональному рівні. Емпіричною базою дослідження є дані органів державної статистики.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та опрацюванні механізмів державного регулювання малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства, що конкретизується в таких положеннях:

вперше:

- висвітлено та систематизовано особливості державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства, визначено передумови й етапи запровадження «єдиного електронного офісу» як способу вдосконалення взаємодії між органами влади та малим і середнім підприємництвом;

удосконалено:

– методичні підходи щодо налагодження механізму інформаційного забезпечення державного регулювання розвитку підприємництва, які полягають у розробці процедури реформування системи надання державних послуг (реєстрація, ліцензування, видача дозволів, консультування тощо) суб'єктам підприємницької діяльності за допомогою інноваційної форми управління «електронний уряд»;

– організаційно-функціональні засади державного регулювання малого та середнього підприємництва в Україні, які передбачають: зменшення адміністративного та фіскального тиску на підприємців; формування системи моніторингу результативності дії прийнятих регуляторних актів, підвищення якості надання управлінських послуг суб'єктам підприємницької діяльності; розвиток інфраструктури підтримки підприємництва; забезпечення неухильного дотримання принципів державної регуляторної політики всіма органами влади;

дістало подальший розвиток:

- обґрунтування напрямів розв'язання основних завдань, що перешкоджають розвитку малого та середнього підприємництва в Україні, існування яких зумовлене недосконалістю процесу регламентування регуляторної діяльності органів державного управління; неготовністю працівників органів державного управління до запровадження нових форм, методів і технологій налагодження взаємодії з підприємцями; відсутністю ефективної взаємодії між владою, підприємцями та громадськими об'єднаннями з актуальних питань місцевого соціально-економічного розвитку; недосконалою системою оподаткування підприємницької діяльності; обмеженістю доступу підприємців до необхідної інформації; відсутністю системи належної мотивації підприємців до інноваційної діяльності;

- узагальнення світових тенденцій розвитку відносин «е-уряд» - бізнес та переваг реалізації концепції «електронного уряду» на місцевому рівні, серед яких головними є: забезпечення комплексності послуг, що надаються державними установами підприємцям; підвищення рівня інформованості різних соціальних груп про діяльність органів влади, зменшення витрат на їхнє утримання, зниження рівня бюрократизації та корумпованості;

- характеристика поняття «електронний офіс», в якій, на відміну від існуючих, акцентується увага не лише на способі надання державних послуг, а й на визначенні їх структурних елементів (реєстрація, видача дозволів і надання необхідної інформації).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що в сукупності вони створюють теоретичну й методичну основу для вдосконалення методів державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства.

Матеріали дисертаційної роботи можуть бути використані як наукове підґрунтя для вдосконалення процесу налагодження взаємодії органів місцевого самоврядування, регіональних державних органів влади щодо регулювання розвитку малого та середнього підприємництва.

Запропоновані в дисертації наукові розробки та рекомендації прийнято для опрацювання та впровадження Дніпропетровським інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт № 17-7/481 від 05.10.2007 p.); Головним управлінням економіки та ринкових відносин Харківської облдержадміністрації (акт № 06-15/2134 від 18.12.2007 p.); Харківським інститутом державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (акт № 24 від 07.11.07 р.)

Отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні модулів «Інформаційна політика», «Електронне врядування», «Регіональна економіка», «Соціальна інфраструктура та комунікаційне забезпечення регіонів» магістрам державного управління та в системі перепідготовки й підвищення кваліфікації державних службовців і посадових осіб місцевого самоврядування Національної академії державного управління при Президентові України.

Апробація результатів дисертації. Основні результати й висновки дисертації обговорювались на V, VI, VII Міжнародних конгресах «Державне управління та місцеве самоврядування»(м. Харків 2005, 2006, 2007 р.р.), науково-практичних конференціях Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України (2005-2007 рр.), науково-методичних та теоретичних семінарах кафедри інформатизації державного управління Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Публікації. Основні положення й результати дослідження опубліковано в колективній монографії, 9 наукових працях, з них 6 - у наукових фахових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3 авт. арк.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається зі списку скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 232 сторінок (основна частина - 187 сторінок), у тому числі 4 таблиці основної частини займають 2 повних сторінки, 6 рисунків - 3 повні сторінки, 8 додатків - 13 сторінок, список використаних джерел, що налічує 272 найменування, - 30 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв'язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію й публікації.

У першому розділі - «Теоретичні засади державного регулювання розвитку підприємництва в інформаційному суспільстві» - виявлено особливості державного регулювання розвитку підприємництва в інформаційному суспільстві, розглянуто сутність поняття «мале та середнє підприємництво», запропоновано критерії для виокремлення малих і середніх підприємств, з'ясовано роль підприємництва в становленні інформаційного суспільства, узагальнено теоретичні засади державного регулювання підприємницької діяльності в цілому та за допомогою електронного уряду зокрема.

В останні десятиліття ХХ ст. у сфері інформаційних технологій, відбулися значні зміни; а саме: інтенсивний розвиток засобів масової комунікації, широке поширення електронно-обчислювальної техніки (зокрема, персональних комп'ютерів), побудова глобальних інформаційних мереж, поширення мережевої економіки, електронної комерції та інших технічних інноваціях. Усе це свідчить про зростання значення діяльності, пов'язаної з виробництвом, споживанням, обробкою і зберіганням інформації. Новий етап розвитку людства дістав назву «інформаційне суспільство».

З розвитком інформаційного суспільства постає необхідність вирішити ряд взаємозалежних завдань, які можна об'єднати у дві групи:

1) сприяння розвитку інформаційного суспільства в межах країни з метою забезпечення її конкурентоспроможності на світовому ринку;

2) сприяння зміни форм і методів роботи державно-управлінського апарату з метою підвищення якості послуг, що надаються громадянам.

Для усунення чинників, які гальмують процес інформатизації державного управління (недостатнє розуміння з боку державних службовців важливості застосування інформаційних технологій, недостатність баз даних, невизначеність правил доступу громадян до інформації послуг, які надаються органами влади тощо), необхідно вирішити ряд завдань, таких як: заохочення конкуренції, боротьба з монополізмом; налагодження ефективної комунікації з усіма суб'єктами підприємницької діяльності; забезпечення доступу до інформації; створення інформаційних мереж та умов для впровадження електронної комерції.

Одним з головних аргументів на користь забезпечення взаємодії між органами державної влади та підприємництвом є усвідомлення того, що малі та середні підприємства виконують надзвичайно важливі, з погляду забезпечення стабільного суспільного розвитку, функції: створення та розвитку конкурентного середовища, структурної перебудови економіки держави; забезпечення високих темпів економічного розвитку країни; формування умов для раціонального використання виробничих ресурсів; розширення пропозицій товарів і послуг на ринках; сприяння зайнятості населення; наповнення місцевих бюджетів.

Інформаційне суспільство зумовило появу нової концепції здійснення державного управління, яка ґрунтується на можливостях інформаційно-телекомунікаційних технологій, враховуючи цінності суспільства й задовольняння суспільних потреб. Вона була покладена в основу створення «електронного уряду» («е-уряду»).

Особливістю електронного уряду як механізму державного регулювання розвитку підприємництва є прискорення надання державно-управлінських послуг і поліпшення їх якості, а також максимальне врахування індивідуальних потреб підприємств, що стало можливим завдяки використанню інформаційно-телекомунікаційних технологій (табл. 1).

Таблиця 1

Переваги для органів державної влади та підприємців від реалізації механізму «е-уряду»

Переваги для підприємців	Переваги для органів державної влади
- спрощення спілкування з представниками органів державної влади; - зменшення вартості доступу та скорочення часу отримання інформації; - зменшення кількості адміністративних помилок; - зменшення розміру оплати за отримання дозволів або ліцензій; - підвищення якості документів	- зменшення вартості проведення трансакцій; - створення сприятливих можливостей для урізноманітнення послуг; - синхронізація поліпшення внутрішньої інформаційної інфраструктури державних установ з потребами суспільства; - позитивні зміни внутрішньої культури в державних установах; - підвищення рівня узгодження; - покращення суспільного добробуту; - зниження рівня безробіття в суспільстві

Використання механізму «е-уряду» забезпечує спрощений доступ підприємців до державних послуг, водночас підвищуючи якість і зменшуючи вартість цих послуг, а також підвищує ефективність дій, прозорість і відповідальність влади в цілому.

У другому розділі - «Особливості сучасного стану державного регулювання розвитку малого й середнього підприємництва в Україні та за кордоном» - досліджено інституційно-правове забезпечення розвитку підприємництва європейських країн у контексті можливості запозичення європейського досвіду, проаналізовано стан і визначено основні завдання розвитку вітчизняного малого та середнього підприємництва, на підставі національних програм підтримки підприємців в Україні узагальнено найбільш поширені форми й методи взаємодії держави та підприємництва.

Посилення ролі держави щодо розвитку малого та середнього підприємництва в європейських країнах привело до істотного зростання обігу і загального балансу підприємств за останні десять років (табл. 2).



Таблиця 2

Динаміка розвитку малого та середнього підприємництва в Європейському Союзі, 1997-2007 рр.

Класифікація підприємств	Кількість працівників, осіб	Обіг, € млн	Загальний баланс, € млн
		1997	2007	2007 у % до 1996	1997	2007	2007 у % до 1997
Середні	< 250	40	50	125	27	43	160
Малі	< 50	7	10	142,8	5	10	200

Проведений аналіз дає підстави зробити висновок, що покращення результативності підприємницької діяльності в зарубіжних країнах стало наслідком запровадження урядами цих країн комплексу регуляторних заходів, а саме: створення рівних умов для конкуренції; сприяння розвитку інноваційної діяльності та інформаційних технологій; зменшення адміністративного впливу; спрощення доступу малих і середніх підприємств до бюджетних та позабюджетних коштів; створення розгалуженої мережі підтримки бізнесу (де провідну роль відіграють недержавні установи).

Останнім часом у розвинутих країнах спостерігається інтенсивна розробка законодавства щодо налагодження взаємодії між підприємцями й органами влади за допомогою сучасних телекомунікаційних технологій, що має бути враховано в діяльності законодавчих органів влади України.

Серед сукупності факторів, які впливають на розвиток малих та середніх підприємств, суттєве значення має якісний стан бізнес-середовища, ефективність дій держави в забезпеченні інституційної інфраструктури, наближеної до умов ринкової економіки.

У розвитку бізнес-середовища країни важливе дотримання правового забезпечення та встановлення передбачуваних правил економічної діяльності. Тут може стати в пригоді досвід країн ЄС, використання якого має бути адаптоване до соціальне-економічних та політичних умов України.

Протягом останніх років в Україні було докладено чимало зусиль для розвитку вітчизняного підприємництва. Важливим заходом державної політики у цьому плані стало ухвалення у 2001 р. Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні. Рекомендації щодо підтримки розвитку малих та середніх підприємств надавалися також, у рамках міжнародних проектів, серед яких найбільш значущими були БІЗНЕТ (1994-2000) та БІЗПРО (2000-2006). Ці зусилля привели до майже трикратного зростання кількості суб'єктів підприємницької діяльності протягом 1995-2006 рр. (рис. 2). Кількісні зміни у сфері підприємництва відбувались одночасно з напрацюванням нормативно-правової бази щодо його регулювання. Було ухвалено важливі Закони України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» № 1160-ІV від 11 вересня 2003р., «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15 травня 2003 р., «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» № 2806-IV від 6 вересня 2005 р., «Про внесення змін до Кодексу про адміністративні правопорушення» № 978-V від 20 квітня 2007 р., «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» № 1128-V від 6 червня 2007 р.

Рис. 1 Динаміка розвитку малого підприємництва в Україні, тис. од.

Важливим кроком у забезпеченні інформатизації підприємництва стало видання у 2008 р. наказу Державної податкової адміністрації «Про подання електронної податкової звітності», що спростило процедури ведення звітності суб'єктами підприємницької діяльності в Україні.

Проте перелік проблем, актуальних для малого та середнього підприємництва, усе ще залишається великим. Серед них основними є такі:

– велика кількість податків;

– складні процедури реєстрації підприємництва й отримання різних дозволів;

– складні митні процедури;

– відсутність партнерської взаємодії між органами влади та підприємцями;

– відсутність загальнодержавної програми впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису.

Забезпечення успішного функціонування малих і середніх підприємств у контексті зростання значення інформаційної складової потребує усунення недоліків, що негативно впливають на діяльність суб'єктів державного регулювання підприємництва, до яких слід віднести:

- відверте нехтування окремими органами виконавчої влади вимог чинного законодавства;

- незадовільний рівень володіння фахівцями органів виконавчої влади та представниками зацікавленої громадськості практичними навичками застосування норм і процедур законодавства з питань державної регуляторної політики;

– відсутність у діях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування системного підходу до провадження державної регуляторної політики;

– недофінансування регіональних програм розвитку підприємства з місцевих бюджетів

– невміння багатьох працівників органів влади користуватися сучасними інформаційними технологіями.

У третьому розділі - «Шляхи удосконалення механізмів державного регулювання підприємницької діяльності в умовах інформаційного суспільства» - визначено стратегічні пріоритети розвитку державного регулювання малого та середнього підприємництва на регіональному рівні, розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавчої бази державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства, виокремлено етапи впровадження «єдиного електронного офісу» як інструменту впливу електронного уряду на розвиток малого та середнього підприємництва України.

Виходячи з окреслених вище питань, пріоритетними завданнями держави щодо розвитку та державного регулювання малого й середнього підприємництва можна визнати:

- забезпечення неухильного дотримання принципів державної регуляторної політики всіма без винятку органами влади;

- формування системи моніторингу результативності дії прийнятих регуляторних актів;

- прийняття закону щодо вичерпного переліку документів дозвільного характеру;

- завершення процесу побудови нової системи реєстрації підприємств, яка має забезпечити здійснення реєстраційної процедури протягом одного дня;

- підвищення якості обслуговування суб'єктів підприємницької діяльності;

- впровадження нових ефективних механізмів державної підтримки підприємництва, розвиток відповідної інфраструктури.

На особливу увагу заслуговують питання здійснення регіональної політики розвитку підприємництва, яка являє собою практичну діяльність органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюється в межах закріплених засад загальнодержавної політики, спрямована на створення необхідних умов розвитку підприємництва і водночас, досягнення певних цілей соціально-економічного розвитку регіону.

Для ефективної реалізації регіональної політики розвитку підприємництва, насамперед, необхідно виконати три ключових завдання: удосконалити систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва; упорядкувати процедуру перевірок суб'єктів підприємницької діяльності; спростити процедуру видачі документів дозвільного характеру відповідно до європейських принципів.

Виконання цих завдань сприятиме реалізація концепції «електронного уряду» та діючого в його межах «єдиного електронного офісу».

В умовах інформаційного суспільства економічно розвинуті держави практично повністю перейшли на електронний документообіг, що значно покращало якість взаємодії держави та бізнесу. На жаль, в Україні цей процес перебуває в початковому стані, що приводить до виникнення проблем у відносинах між державою та підприємствами й гальмування розвитку малого та середнього бізнесу. Аналіз зарубіжного досвіду дав змогу обґрунтувати перехід до реалізації концепції «електронного офісу» в державному регулюванні підприємництва. Дослідження довело, що слід розмежувати поняття «єдине вікно» та «єдиний електронний офіс».

«Єдине вікно» - це місце зосередження представників органів місцевої влади, де можна вибрати тип послуги: реєстрація підприємства, ліквідація підприємства, отримання відповідного дозволу. Формат «єдиного вікна» означає, що заявники можуть подати документи на одержання певних адміністративних послуг представникам різних державних органів і в результаті отримати весь комплект документів, необхідних для провадження господарської діяльності, зокрема свідоцтво про державну реєстрацію (з автоматичною постановкою на облік), чи документи дозвільного характеру. За умов реалізації «єдиного вікна» всю систему входження до бізнесу можна буде здійснювати он-лайн за три етапи.

Перший етап - державна реєстрація підприємства. Вона має бути максимально спрощена через «єдине вікно», створення якого забезпечують місцеві органи влади. Через систему «єдиного вікна» представник підприємства отримує попередню інформацію про процедуру заповнення реєстраційної карти та здійснює реєстрацію.

Другий етап - ліцензування. Представник підприємства отримує інформацію про перелік документів, які треба надати для отримання ліцензії на відповідний вид діяльності та зразки заповнення електронних форм.

Третій етап - отримання дозволів. Представнику підприємства надається інформація щодо отримання всіх дозволів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Поняття «єдиний електронний офіс» значно ширше й може бути ідентифіковане як інтегрована система обміну інформацією державних органів виконавчої влади з усіма суб'єктами підприємницької діяльності, яка дає змогу узгодити їх взаємодію та звести до мінімуму суперечності економічних інтересів.

«Єдиний електронний офіс» - це комплексна електронна платформа (портал), яка дає змогу сторонам, що взаємодіють (органи влади, підприємці і представники підприємств):

- розміщувати стандартизовану інформацію та документи;

- прискорювати та спрощувати інформаційні потоки інформації;

- уникати необхідності готувати численні анкети та документи;

- створювати централізоване сховище інформації;

- отримувати доступ до відповідної інформації;

- координувати свої спільні дії.

Функціонування «єдиного електронного офісу» можливо за дотримання таких принципів:

- цілодобова робота електронного офісу;

- максимальна простота і прозорість (електронний офіс має обслуговувати звичайних громадян, а не лише фахівців);

- єдині технічні стандарти і взаємна сумісність (електронні додатки повинні відповідати принципам загальної архітектури систем ідентифікації, безпеки, дизайну);

- забезпечення конфіденційності й дотримання правил інформаційної безпеки.

На рис. 2 показано схему роботи механізму «єдиного електронного офісу», де представник підприємства надає первісну інформацію та отримує необхідні дані через загальну шину (жирна вертикальна лінія).

Рис. 2 Схема роботи механізму «єдиного електронного офісу»

Первісна інформація накопичується та обробляється в інформаційних системах і виступає основою для складання та формування державних програм, планів і правових ініціатив, що регулюють розвиток підприємництва.

ВИСНОВКИ

Отримані наукові результати сприяють вирішенню важливого наукового завдання щодо вдосконалення механізму державного регулювання розвитку малого й середнього підприємництва в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні, що дало змогу зробити узагальнені висновки та пропозиції:

1. Інформаційне суспільство є об'єктивно зумовленою стадією розвитку людської цивілізації, характерною рисою якого є зростання частки нематеріальних (інформаційних) ресурсів, що використовуються в процесі виробництва, глобалізація ринків на основі створення інформаційних мереж і, внаслідок цього, різке зростання впливу інформації та інформаційно-комп'ютерних технологій на всі сфери суспільного життя. Оскільки одним з визначальних чинників розвитку демократичного суспільства є приватна ініціатива громадян, тому перед державою на сучасному етапі її розвитку постає вкрай важливе завдання - забезпечення конкурентоспроможності національної економіки та зростання рівня добробуту громадян шляхом створення належних умов для розвитку вітчизняного підприємництва. Реалізація цього завдання передбачає, насамперед, здійснення якісних змін форм, методів і способів діяльності суб'єкта державного управління, зокрема щодо організації нових форм взаємодії з малим та середнім підприємництвом.

2. Формування нової ефективної державної політики розвитку малого та середнього підприємництва має стати невід'ємною частиною загальнодержавної доктрини демократичних соціально-економічних перетворень в Україні, стратегічною метою якої є створення значного прошарку середнього класу в країні як основи для подальших процесів європейської інтеграції України.

3. Державне регулювання розвитку підприємництва становить комплекс засобів, інструментів і методів, за допомогою яких органи державної влади, спираючись на чинну нормативно-правову базу, створюють умови для ведення справ чинними суб'єктами підприємницької діяльності та стимулювання підприємницької активності інших громадян. Основними функціями державного регулювання малого та середнього підприємництва є:

- сприяння розширенню існуючих, створенню та залученню до діяльності нових суб'єктів господарювання;

- підтримка та розвиток конкуренції;

- захист прав як підприємців, так і споживачів їхньої продукції;

- забезпечення ефективного функціонування підприємницьких структур;

- забезпечення надходжень від діяльності підприємницьких структур до бюджетів усіх рівнів.

4. У процесі державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва держава використовує ряд методів, головними серед яких є правові, економічні та адміністративні. Основними засобами (конкретним способом дії, який є неодмінною умовою для реалізації управлінського рішення) регуляторної політики виступають:

- оподаткування та кредитування;

- стандартизація та сертифікація;

- ліцензування;

- валютне регулювання;

- дозвільна система;

- мита і квоти;

- договори на виконання робіт і здійснення послуг для загальнодержавних та місцевих потреб.

Основними інструментами (комплексними знаряддями для досягнення поставленої мети, що мають першочергове значення, насамперед для організації діяльності органів державного управління) є:

– соціально-економічні прогнози;

– бюджетні запити;

– трудові баланси;

– науково-технічні, економічні, соціальні загальнодержавні та регіональні програми тощо;

5. Одним з визначальних пріоритетів державної регуляторної політики в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні має стати забезпечення належного доступу суб'єктів підприємницької діяльності до необхідної для їхньої діяльності інформації. Для цього з боку держави для суб'єктів підприємницької діяльності повинна бути гарантована цінова доступність послуг Інтернету й телекомунікацій, а також можливість швидкого доступу до Інтернету. Держава також повинна підтримувати дії суб'єктів підприємницької діяльності й освітніх установ у сфері захисту споживача, безпеки інформаційних систем і обміну інформацією між суб'єктами ринку. Необхідно залучати бізнес-структури до використання інформаційних технологій і до підтримки міжнародного співробітництва у сфері ноу-хау й одержання практичного досвіду за допомогою порівняних програм місцевих (локальних) ринків. Неабияку роль у досягненні поставлених цілей повинен відігравати «електронний уряд».

6. Дослідження засвідчило, що «електронний уряд» являє собою механізм державного управління, який передбачає організацію взаємодії співпраці органів влади з громадянами, підприємцями, суб'єктами підприємницької діяльності і громадськими організаціями та побудований на синтезі інформаційно-комунікаційних технологій, нормативно-правової й інформаційно-ресурсної бази. Концепція «е-уряду» складається з двох взаємозалежних (і одночасно самостійних) проектів: перший - відносини влади з іншими суб'єктами соціально-економічної діяльності, другий - внутрішня взаємодія різних рівнів (центрального, регіонального, місцевого) і різних гілок влади (виконавчої, законодавчої, судової). Основна мета першого - покращення взаємодії та надання державними органами високоякісних послуг громадянам, підприємцям та суб'єктам підприємницької діяльності; другого - поліпшення координації діяльності державних органів.

7. Одним з дієвих механізмів взаємодії держави та малого й середнього підприємництва є створення в регіонах «єдиних електронних офісів» з комплексним наданням державних адміністративних послуг підприємцям, через «єдине вікно» (відкриття, ліцензування, отримання дозволів для підприємницької діяльності тощо). «Єдиний електронний офіс» являє собою єдиний урядовий веб-портал, де кожен суб'єкт підприємницької діяльності може вибрати тип необхідної послуги, отримати всю необхідну інформацію про неї, заповнити необхідні форми, отримати консультацію в режимі он-лайн чи за попереднім запитом тощо.

Функціонування «єдиного електронного офісу» базується на таких принципах:

- цілодобова робота електронного офісу;

- максимальна простота і прозорість;

- єдині технічні стандарти і взаємна сумісність;

- забезпечення конфіденційності й дотримання правил інформаційної безпеки.

При цьому державні органи виконуватимуть три основні функції:

– складання єдиних та прозорих правил роботи на ринку послуг електронного документообігу;

– надання своїм підрозділам можливості для прийому даних з будь-яких прикладних систем;

– контроль за виконанням учасниками ринку загальних правил, а також за відповідністю прикладних систем вимогам за форматами та регламентом.

8. Для запровадження системи «єдиних електронних офісів» необхідно виконати такі умови:

– упорядкувати відповідно до норм Європейського Союзу законодавство про захист інтересів споживача, передбачивши реальний пріоритет споживача і створивши умови для надійного захисту цих прав через суд;

– розвинути в законодавстві конституційні положення про захист особистих даних і інформації приватного характеру;

– прийняти закон про електронний підпис та електронні документи, який би максимально відповідав нормам Євросоюзу (зокрема, дозволяв суб'єктам підприємницької діяльності надсилати електронні звіти, державним установам здійснювати процедури реєстрації, видачі дозволів тощо);

– ухвалити закон «Про державні електронні послуги».

9. Процес переходу до режиму «єдиного електронного офісу» є складним організаційно-технічним завданням і тому в роботі пропонується три етапи його впровадження.

Перший етап - аналіз функцій органів виконавчої влади та документів, що ними видаються, частоти та кількості звернення заявників, строки та складність підготовки документів, необхідна кількість узгоджень для підготування кожного документа, що видається тощо.

Другий етап - відпрацювання регламентів зовнішніх та внутрішніх взаємодій служби «єдиного електронного офісу». Завдяки єдиним регламентам виникає взаємозв'язок між цілями, функціями та процесами, з одного боку, та кадровими, фінансовими, інформаційними, апаратно-програмними ресурсами - з іншого.

Третій етап - відпрацювання електронних адміністративних регламентів та створення єдиних точок входу до електронної комунікаційно-обслуговуючої системи.

Головними результами запровадження «єдиних електронних офісів» можуть стати: збільшення надходження податків до місцевих та державного бюджетів; сприяння розвитку підприємництва, налагодження конструктивного діалогу між владою та бізнесом; покращання бізнес-середовища; зменшення соціальної напруженості; створення позитивного іміджу влади тощо.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Сітко І.В. Інноваційні напрями впровадження бізнес-уряду: від «єдиного вікна» до «єдиного електронного офісу» / І. В. Сітко // Реалізація політики інноваційно-інвестиційного розвитку економіки на регіональному рівні : [монографія] / А.О. Дєгтяр, О.Ю. Амосов, А.О. Латинін [та ін.]; за заг. ред.

2. А.О. Дєгтяря. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - (Серія «Державне управління ХХІ століття»).- С.91-99.

3. Сітко І.В. Адаптація європейського досвіду державного регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в Україні (на прикладі Німеччини) / І. В. Сітко //Теорія та практика державного управління. - Вип. 9. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2004.- С. 170-174.

4. Сітко І.В. Використання світової практики розвитку підприємництва в умовах України / І. В. Сітко // Теорія та практика державного управління. - Вип.1(10). - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2005. - С. 107-113.

5. Сітко І.В. Вплив державного управління на розвиток малого та середнього підприємництва в Україні / І. В. Сітко // Держава та регіони: наук.-виробн. журнал. Серія Державне управління. - 2006. -№1. - С. 152-157.

6. Сітко І.В. Правові засади державного регулювання розвитку підприємництва в умовах інформаційного суспільства / І. В. Сітко // Актуальні проблеми державного управління. - Дніпропетровськ : ДРІДУ НАДУ, 2007. -Вип.3(29).-С. 153-159.

7. Сітко І.В. Уряд-бізнес:від єдиного вікна до єдиного електоронного офісу / І. В. Сітко //Вісник Національної академії державного управління при Президентові України: наук.журнал. - Вип. 4. - Київ.: Вид-во НАДУ, -2007. - С. 268-278.

8. Сітко І.В. Механізм удосконалення надання державних послуг для малого та середнього підприємництва / І. В. Сітко // Теорія та практика державного управління:зб. наук. праць. - Вип. 1(20) - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2008. - С. 133-140.

9. Сітко І.В. Україна на шляху до європейської інтеграції / І. В. Сітко // Теорія та практика державного управління. - Вип.5. Матеріали наук.-практ.конференції, 24 вересня 2003 р. - Х. : Вид-во Хар РІНАДУ «Магістр», 2004. - С. 135-137.

10. Сітко І.В. Європейський досвід державної політики у розвитку електронної комерції / І. В. Сітко //Державне управління та місцеве самоврядування : тези VI Міжнар. наук. конгресу, 23 лютого 2006 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2006. - С. 111-112.

11. Машкаров Ю.Г., Сітко І.В. Перспектива розвитку секторів G2B, B2B, B2C в Україні в межах інформаційної системи «Електронний уряд» / Ю.Г. Машкаров, І. В. Сітко // Державне управління та місцеве самоврядування : збірник тез VIІ міжнародного наукового конгресу 29-30 березня 2007 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», - 2007.- С.7-8.

АНОТАЦІЇ

Сітко І.В. Державне регулювання розвитку малого та середнього підприємництва в умовах інформаційного суспільства. - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню питань державного регулювання розвитку підприємництва в умовах становлення інформаційного суспільства в Україні. На основі аналізу феномену малого та середнього підприємництва, узагальнення існуючих підходів до його державного регулювання, чинної нормативної бази та європейського досвіду, автором визначено особливості та принципи державної регуляторної політики, заснованої на використанні сучасних інформаційних технологій.

Емпіричний аналіз нинішнього стану державної регуляторної політики довів існування ряду проблем, серед яких головними є велика кількість податків, складні процедури реєстрації підприємництва, а також отримання різних дозволів, складні митні процедури; відсутність діалогу між владою й суб'єктами підприємницької діяльності; відсутність загальнодержавної програми впровадження електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису. Недосконалою в цілому, як можна стверджувати за результатами дослідження, є й нормативно-правова база, яка регулює діяльність органів державної влади у сфері сприяння розвитку підприємництва.

Доведено, що на етапі розвитку інформаційного суспільства реформування державної регуляторної політики є можливим за умови зміні форм і методів роботи державно-управлінського апарату з метою підвищення якості послуг, що надаються представникам малого та середнього підприємництва.

Безпосереднім засобом підвищення ефективності взаємодії органів державної влади з представниками малого та середньго піприємництва виступає «єдиний електронний офіс», функціонування якого базується на принципах надання послуг у будь-який момент часу, максимальної простоти і прозорості всіх процедур; єдиних технічних стандартів і забезпечення конфіденційності.

У роботі визначено основні функції державних органів під час реалізації технології «єдиного електронного офісу», умови та етапи запровадження системи «єдиних електронних офісів» на місцевому рівні.

Ключові слова: державне регулювання, мале та середнє підприємництво, «електронний уряд», «електронний офіс», інформаційно-комп'ютерні технології.

Ситко И.В. Государственное регулирование развития малого и среднего предпринимательства в условиях информационного общества. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

Диссертация посвящена исследованию вопросов государственного регулирования развития предпринимательства в условиях становления информационного общества в Украине.

Информационное общество представляет собой объективную стадию развития человеческой цивилизации, характерной чертой которой является рост нематериальных (информационных) ресурсов, глобализация рынков основных ресурсов на основе информационных сетей и, вследствие этого, резкий рост влияния информации и информационно-компьютерных технологий на все области общественной жизни. Поскольку, что одним из определяющих факторов развития демократичного общества является частная инициатива, перед органами государственной власти на современном этапе стоит крайне важная задача - обеспечение конкурентоспособности национальной экономики и роста уровня благосостояния граждан с помощью создания надлежащих условий для развития отечественного предпринимательства. Реализация этой задачи предусматривает, в первую очередь, осуществление качественных изменений форм, методов и способов деятельности субъекта государственного управления, в частности по организации новых форм взаимодействия с малым и средним предпринимательством.

На основе анализа феномена малого и среднего предпринимательства, обобщения существующих подходов по государственному регулированию его развития, действующей нормативно-правовой базы и европейского опыта автором определены особенности и принципы государственной регулирующей политики, основанной на использовании современных информационно-компьютерных технологий. Автор приходит к выводу, что государственное регулирование развития предпринимательства представляет собой комплекс средств, инструментов и методов, с помощью которых происходит влияние государства на сферу предпринимательства с целью формирования благоприятной бизнес-среды. Государственное регулирование осуществляется по принципам законности, комплексности, адекватности, последовательности, результативности, а также с помощью организационных, правовых, экономических, административных и информационных методов, соответствующих средств и инструментов.

Эмпирический анализ нынешнего состояния государственной регуляторной политики позволил выделить целый ряд проблем в развитии малого и среднего предпринимательства в Украине, среди которых основными являются: многочисленное налогообложение; сложные процедуры регистрации предпринимательства и получения различных разрешений; несовершенная нормативно-правовая база, определяющая основы деятельности органов государственной власти в сфере содействия развитию предпринимательству.

Доказано, что на этапе развития информационного общества реформирование государственной регуляторной политики является возможным при условии изменения форм и методов работы государственно-управленческого аппарата благодаря повышению качества услуг, которые предоставляются представителям малого и среднего предпринимательства.

Как средство повышения эффективного взаимодействия органов государственной власти с представителями малого и среднего предпринимательства предлагается «единый электронный офис», функционирование которого базируется на принципах предоставления услуг круглосуточно; максимальной простоты и прозрачности всех процедур; единых технических стандартов и обеспечения конфиденциальности.

В работе определены основные функции государственных органов во время реализации технологии «единого электронного окна», предложены условия и этапы внедрения системы «единых электронных офисов» на местном уровне.

Ключевые слова: государственное регулирование, малое и среднее предпринимательство, «электронное правительство», «электронный офис», информационно-компьютерные технологии.

Sitko I.V. Government control of development of small and middle enterprise in the conditions of informative society. - Manuscript.

Dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration following the speciality 25.00.02 - mechanisms of public administration. - Classical private university. - Zaporizhja, 2009.

The Dissertation is devoted research of government control questions of enterprise development in the conditions of becoming of informative society in Ukraine. On the basis of analysis the phenomenon of small and middle enterprise, generalization of the existent going near his government control, operating normative base and European experience features and principles of public regulator policy, based on the use of modern information technologies are certain an author.

The empiric analysis of the present state of public regulator policy led to existence of a number of problems, such as plenty of taxes, difficult procedures of registration of enterprise, and also receipts of different permissions, difficult custom procedures; absence of institucional dialog between power and businessmen; absence of the national program of introduction of electronic dokuments with using of electronic digital signature. Imperfect on the whole, as possible to assert as a result of research, there is a normatively legal base which regulates public authorities activity in the sphere of assistance development an enterprise.

...