Міжнародно-правові основи регулювання відносин в мережі інтернет

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.11 - міжнародне право

Міжнародно-правові основи регулювання відносин в мережі інтернет

Шахбазян Карина Суренівна

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі міжнародного права Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Мицик Всеволод Всеволодович, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка, професор кафедри міжнародного права.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук Антипенко Володимир Федорович, Інститут міжнародних відносин Національного авіаційного університету МОН України, завідувач кафедри міжнародного права,

кандидат юридичних наук Радзівілл Олександр Анатолійович, Міжгалузевий інститут управління МОН України, доцент кафедри теорії держави і права.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.М. Гнатовський.

Анотація

Шахбазян Карина Суренівна. Міжнародно-правові основи регулювання відносин в мережі Інтернет. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2009 р.

Дисертація присвячена дослідженню аспектів міжнародно-правових основ регулювання відносин в мережі Інтернет. В дисертаційній роботі викладена загальна характеристика сучасного стану міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, запропоновано періодизацію етапів міжнародно-правового регулювання Інтернет-відносин, визначено правовий статус Інтернет, проаналізовано систему джерел міжнародного права у галузі Інтернет, а також діяльність суб'єктів міжнародно-правового регулювання. Досліджено також регіональну систему регулювання Інтернет на рівні ЄС та в Україні. Досліджено відповідність законодавства України в галузі Інтернет-регулювання міжнародно-правовим нормам та праву ЄС.

Ключові слова: право Інтернет, міжнародні інформаційні відносини, міжнародно-правове регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, захист прав людини в Інтернет, кіберзлочинність.

Аннотация

Шахбазян Карина Суреновна. Международно-правовые основы регулирования отношений в сети Интернет. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.11 - международное право. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченка. Киев, 2009 г.

Диссертация посвящена исследованию международно-правовых основ регулирования отношений в сети Интернет. Особое внимание уделено определению объектов и субъектов международно-правового регулирования отношений в Интернет, определению правовой природы сети, этапам международно-правового регулирования деятельности в Сети, исследуется практическая деятельность международных правительственных и неправительственных организаций по поводу такого регулирования Интернет, регулирования Интернет-деятельности на уровне ЕС, проведено исследование по соответствию законодательства Украины в области Интернет-регулирования международно-правовым нормам и праву ЕС.

Ключевые слова: право Интернет, международное информационное право, международно-правовое регулирование деятельности в Интернет, защита прав человека в Интернет, информационная безопасность, кибепреступность.

Annotation

Shakhbasian Karyna Surenivna. International legal regulation of relations in the Internet. - Manuscript.

Thesis for obtaining a scientific degree of Candidate of Legal Sciences (Ph.D. in Law) under speciality 12.00.11 - International Law. - Kyiv Taras Shevchenko National University, Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to considering different aspects of regulation of Internet-relations by means of international law. Particular attention is given to the determining of subjects and objects of international legal regulation of relations in the Internet, determining legal nature of the Internet. There is proposed periodization of stages of Internet development and development of its international legal regulation, determining international legal basis of Internet-regulation. Also, the thesis is devoted to the practical activity of international governmental and non-governmental organizations in the sphere of Internet-regulation, Internet-regulation at the EU level.

The main result of the conducted research is that legal relations in the Internet are of extra-national character and that's why regulation of such relations by local norms will be ineffective without considering legislation of other countries and international law. This fact requires giving priority attention to the development of Internet-oriented international legal rules through concluding and execution of international agreements and work of the international governmental and NGOs. The conclusion includes idea of necessity of legal stipulating of aims and principles of Internet functioning for successful unification of international legal rules, regulating such relations. At present the main regulating role in the sphere of Intertnet-regulation belongs to the «soft law», performing for now the role of information and conceptual basis of international organizations activity and activity of other subjects of international law. It is proved the conclusion that development and implementation of the Internet legal regulation model is for now the most actual issue of its further development, that's why it's proposed to develop the Concept of legal regulation of informational exchange in Internet within the framework of international organizations activity. Also, there is given practical recommendations on possible ways of international cooperation of Ukraine in the sphere of Internet-regulation. The necessity of acceleration of Ukraine's participation in the activity of leading governmental organizations and NGO's on Internet-activity development is grounded.

Key words: Internet law, cyberlaw, international informational relations, international organizations, relations in the sphere of Internet-activity, legal regulations of electronic data exchange, human rights protection in the Internet, international information security, cybercrime.

1. Загальна характеристика роботи

міжнародний право інтернет законодавство

Актуальність теми дослідження. Важливою ознакою сучасних загальносвітових процесів є розбудова світового інформаційного суспільства. У цьому універсальному процесі розвитку інформаційного суспільства залишається нерозв'язаним одне з найважливіших питань - становлення міжнародно-правових засад регулювання відносин, пов'язаних з функціонуванням мережі Інтернет, а також дослідження сучасного стану і перспектив розвитку такого регулювання. Розробка даної теми насамперед необхідна для таких інститутів та галузей міжнародного права, як міжнародно-правове регулювання науково-технічної співпраці, міжнародне інформаційне право, право міжнародної безпеки, міжнародна боротьба зі злочинністю, право міжнародних організацій, захист прав людини, які останнім часом є досить актуальними для міжнародної спільноти.

Дослідження проблем правового регулювання відносин у телекомунікаційних мережах, зокрема відносин в Інтернет, привертає значну увагу учених різних країн. Для аналізу правового регулювання в цій галузі особливе значення мають роботи з теорії міжнародного права - Тункіна Г.І., Боброва Р.Л., Буткевича В.Г., Лукашука І.І., Колосова Ю.М., Ушакова М.О., Черниченка С.В., Шибаєвої О.А., Поточного М., у яких розглядаються загальні проблеми науки міжнародного права. Також теоретичною базою дисертації є праці українських і російських правознавців - Волчинської О.К., Копилова В.А., Мелюхіна І. С. та інших. У зарубіжній науковій літературі питання міжнародно-правової регламентації відносин в Інтернет досліджуються досить активно. Так, під час написання роботи були враховані результати досліджень щодо міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, правників із Західної Європи та США: Я. Акденіза, Т. Белла, Х. Мовлани, М. Фрумкіна, Д. Менте, Д. Поста, Г. Перріта, Л. Лесіга, Л. Дамавіль. Для з'ясування окремих аспектів правового регулювання відносин в Інтернет велике значення мають роботи українських учених-правників. Зокрема, в Україні деяким питанням регулювання відносин, пов'язаних діяльністю в Інтернет, присвячено роботи Дутова М.М (право ЄС у галузі Інтернет), Мережка О.О., Гуцалюка М.І. (захист персональних даних), Бачила І.Л. (Інформаційне право), Гаєнко В.І., Борисової Л.В., (правове регулювання Інтернет-технології в Україні), Макаренко Є.А. (поширення в Інтернет шкідливої інформації), Кохановської О.В., Виноградової Г.В. (правове регулювання інформаційних відносин в Україні), Пазюка А.В. (міжнародно-правовий захист права людини на приватність персоніфікованої інформації) тощо.

Для України проблема правового регулювання Інтернет-відносин є надзвичайно актуальною з огляду на процес становлення національного інформаційного суспільства в нашій країні, а також визначення шляхів інтеграції до світового інформаційного суспільства. Проте в українській науці бракує ґрунтовних і систематизованих міжнародно-правових досліджень з відповідної проблематики. Наявність в Україні соціально-економічної потреби в розвитку національного сектору Інтернет як однієї з умов входження до світового інформаційного суспільства, необхідність створення міжнародної уніфікованої системи правового регулювання відносин, пов'язаних з функціонуванням Інтернет, а також відсутність комплексних досліджень обумовлюють актуальність даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках Комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (номер державної реєстрації 01U015204), програми Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України» (№ 01 БФ048-01), наукової програми кафедри міжнародного права «Інтеграція України у світовий та європейський правовий простір».

Мета і завдання дослідження визначені з урахуванням важливості наукової тематики, актуальності обраної теми та стану її наукового дослідження. З огляду на те, що проблема міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, у вітчизняній правовій науці комплексно і всебічно не розглядалась, метою даної роботи є ґрунтовне дослідження міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з мережею Інтернет.

Ця мета визначила необхідність виконання таких завдань:

дослідити феномен «міжнародна мережа Інтернет» як правову категорію, визначити правову природу Мережі і сформулювати науково обґрунтоване міжнародно-правове визначення цього поняття;

проаналізувати правовідносини, що виникають в Інтернет, та визначити об'єктну та суб'єктну сферу їх міжнародно-правового регулювання;

розкрити особливості етапів виникнення і становлення мережі Інтернет, а також і правового регулювання відносин, що пов'язані з нею;

проаналізувати та систематизувати джерела міжнародного права, що регулюють відносини, пов'язані з Інтернет;

визначити особливості та ефективність діяльності суб'єктів міжнародного права, які приймають участь в регулюванні відносин, пов'язаних з Інтернет;

дослідити діяльність ООН та її спеціалізованих установ, інших міжнародних міжурядових та неурядових організацій, а також Європейського Союзу (далі - Євросоюз) у сфері правового регулювання відносин в Інтернет;

проаналізувати сучасний стан правового регулювання Інтернет в Україні та визначити напрямки вдосконалення національного законодавства у сфері врегулювання Інтернет-відносин у відповідності до норм міжнародного права та права Євросоюзу;

на підставі теоретичних розробок виробити рекомендації щодо напрямків міжнародно-правового регулювання відносин інформаційного обміну в Інтернет.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини держав та міжнародних організацій в галузі міжнародно-правового співробітництва з приводу функціонування глобальної мережі Інтернет.

Предметом дослідження є принципи та норми міжнародного права, норми «м'якого права», право Європейського Союзу, національне право України і держав Європи (у межах дослідження), які становлять нормативну основу функціонування мережі Інтернет та відносин, що виникають у зв'язку з цим.

Методи дослідження. В процесі вивчення правових проблем функціонування глобальної комп'ютерної мережі Інтернет було використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. Загальні формально-юридичний та формально-логічний методи використані при аналізі понять та категорій, що використовувались в роботі, та при встановленні особливостей та закономірностей розвитку системи міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з Інтернет. За допомогою цих методів проведено аналіз міжнародно-правових норм і принципів, міжнародних актів, рішень інституційних установ. За допомогою спеціального структурно-функціонального методу визначається місце міжнародних організацій стосовно інших суб'єктів міжнародного права у галузі регулювання Інтернет-сфери, виявляється їх значення для становлення інформаційного права, і зокрема, права Інтернет. При визначенні основних етапів розвитку Інтернет та його міжнародно-правового регулювання було також використано історико-правовий метод.

Наукова новизна одержаних результатів характеризується тим, що ця робота є першим комплексним дослідженням міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з Інтернет, здійсненого на основі аналізу широкого кола чинних міжнародних актів правового і політичного характеру, національного законодавства різних країн, вітчизняної та зарубіжної науки міжнародного права. У рамках проведеного дослідження одержано наступні результати, що мають наукову новизну, виносяться на захист і запропоновані автором.

Вперше:

- обґрунтовано, що правовідносини в Інтернет мають екстранаціональний характер, тобто виходять за межі як внутрішньої компетенції, так і територіальних кордонів держав. Застосування локальних правових норм до таких правовідносин без врахування і зв'язку із законодавством інших країн є неефективним, що вимагає пріоритетної уваги до розробки правових норм Інтернет на міжнародно-правовому рівні шляхом укладання і виконання міжнародних угод;

- доведено, що не зважаючи на переваги міжнародних договорів як інструментів регулювання відносин, пов'язаних з функціонуванням Інтернет, важливе значення має «м'яке право» (soft law) як засіб регулювання Мережі, визнаючи потребу в адаптації традиційних форм права до сучасних процесів глобалізації. На цей час «м'яке право» виконує функції, пов'язані з утворенням інформаційної бази і концептуальних основ діяльності міжнародних організацій та інших суб'єктів міжнародного права щодо Інтернет-регулювання. Такі норми виконують важливу допоміжну роль у становленні або визначенні звичаєвих норм та розробленні договірних міжнародно-правових норм;

- запропоновано періодизацію етапів розвитку мережі Інтернет та міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з її функціонуванням: розбудова основ правового регулювання інформаційного обміну (1965-1980 рр.); розробка основ міжнародно-правового регулювання обміну електронними даними (1980-1994 рр.); становлення системи регулювання Інтернет на рівні міжнародних неурядових організацій (1994-1999 рр.); розвиток процесу багатостороннього регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, засобами міжнародних урядових і неурядових організацій (починаючи з 1999 р.);

- встановлено, що основні принципи міжнародного права поширили свою дію на відносини, пов'язані із електронними комунікаціями, включаючи й Інтернет. Насамперед, особливе значення має принцип поваги до прав людини і основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань. З розвитком міжнародного інформаційного обміну і появою технологій електронних комунікацій розширилась сфера дії принципу, згідно з яким держава має утримуватися в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування. В сфері міжнародного інформаційного обміну є недопустимими дії, пов'язані з порушенням принципу, що стосується обов'язку держав не втручатись у справи, що належать до внутрішньої компетенції будь-якої іншої держави. Розвиток глобальних комп'ютерних мереж здійснив вплив на ефективність дії принципу, згідно з яким держави повинні співпрацювати одна з одною, адже комп'ютерні мережі дозволяють прискорити установлення і здійснення міжнародних зв'язків;

- визначено, що разом із формуванням мережі Інтернет сформувались спеціальні правові принципи міжнародного інформаційного обміну. Зокрема, до відносин міжнародного інформаційного обміну застосовуватимуться такі принципи: принцип вільного, широкого і збалансованого поширення інформації; принцип, згідно з яким здійснення свободи думки, вираження і інформації являється істотним фактором укріплення миру і міжнародної безпеки; принцип, який визначає, що доступ громадськості до інформації має гарантуватися різноманіттям доступних їй джерел та засобів інформації; принцип необхідності спростувати відомості, поширення яких спричинило шкоду зусиллям з укріплення миру і міжнародного порозуміння, розвитку прав людини, боротьби проти расизму, апартеїду і підбурювання до війни.

Набули подальшого розвитку:

- визначення поняття мережі Інтернет для міжнародного права як міжнародної телекомунікаційної мережі загального користування, що призначена для обміну повідомленнями (даними), яка є комплексним предметом правового регулювання, до якого входять різноманітні суспільні відносини в єдиній системі, що існує завдяки глобальній комп'ютерній мережі і призначена для обміну даними, які зчитуються машиною та представлені у вигляді, зрозумілому для людини;

- визначення того, що об'єктом міжнародного права у цій сфері є міжнародні відносини між різними суб'єктами відносин в мережі Інтернет та з приводу її функціонування: між провайдерами і користувачами, між самими користувачами та у взаємодії із іншими особами і державними органами, міжнародними установами щодо передачі інформації, надання послуг через Інтернет та функціонування самої мережі;

- обґрунтування положення про те, що міжнародне регулювання питань діяльності в Інтернет і функціонування цієї мережі шляхом укладання багатосторонніх угод наразі є нагально необхідним для відповідного його врегулювання на національному рівні;

- з'ясування того, що розробка і впровадження моделі міжнародно-правового регулювання діяльності в Інтернет є одним з найбільш актуальних питань подальшого розвитку цієї мережі. Задля цього пропонується прийняття на рівні міждержавних організацій (ООН, ЮНЕСКО) документу щодо правового регулювання інформаційного обміну в Інтернет. За формою документ може бути викладеним у вигляді Декларації або резолюції міжнародних організацій, які беруть участь в її розробці, або шляхом запровадження спеціальних програм в окремих спеціалізованих установах, або загальної програми в рамках ООН. Також обґрунтовуються пропозиції до змісту Концепції документу (Додаток ІІ);

- визначення того, що головними суб'єктами міжнародно-правового регулювання відносин в мережі Інтернет є міжнародні міжурядові організації, діяльність яких пов'язана із правовими, політичними, економічними питаннями функціонування Інтернет, тоді як неурядові організації зосереджені на вирішенні технічних та соціально-економічних аспектів функціонування мережі;

- проведення дослідження правового регулювання Інтернет-відносин на регіональному рівні - в Євросоюзі. Правова регламентація Інтернет там базується на тому принципі, що мережа Інтернет визнана одним з наріжних каменів Глобальної інформаційної інфраструктури і найважливішим елементом Інформаційного суспільства в Європі (повідомлення Єврокомісії «Глобалізація та інформаційне суспільство - потреба у зміцненні міжнародного регулювання», 1998 р. (COM/98/0050)), для якого було запропоновано змішаний приватно-публічний режим регулювання разом із значними повноваженнями державних органів. Згодом було визнано необхідність саме у міжнародному регулюванні Інтернет-відносин, затверджено принцип сприяння міжнародній координації Інтернет-регулювання урядами країн - членів ЄС. Такий підхід зазначено у інших повідомленнях Єврокомісії, окрім вищезазначеного - COM/98/0050, «i2010 - Інформаційний простір Європи для зростання та підвищення рівня працевлаштування», 2005 р. (COM(2005) 229); «Шлях до глобального партнерства в інформаційному суспільстві: пропозиції Комісії до другої фази Всесвітнього самміту інформаційного суспільства», 2004 р. (COM(2004) 408).

Запропоновано:

- пропозиції щодо правової регламентації розвитку мережі Інтернет в Україні та рекомендації щодо напрямків міжнародної співпраці України у галузі Інтернет-регулювання. Україна має гармонізувати своє законодавство у галузі Інтернет з правом ЄС, і одночасно брати активнішу участь в правотворчій роботі відповідних міжнародних урядових і неурядових організацій стосовно правового регулювання функціонування самої мережі та відносин в ній.

- здійснювати аналітичні огляди діяльності провідних міжнародних організацій із розвитку Інтернет, а також підготовку рекомендацій щодо активнішої співпраці з ними державних і громадських організацій України;

- врахувати у законодавстві України положення директив ЄС щодо правового регулювання відносин в Інтернет, зокрема Директиви 95/46/EC від 24 жовтня 1995 р. про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних, Директиви 2000/31/EC від 8 червня 2000 р. про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку, а також інші документи Єврокомісії, які стосуються запровадження інформаційного суспільства в Європі, наприклад, документ Єврокомісії «Шлях Європи до Інформаційного суспільства: план дій» (COM(94) 347, 19 липня 1994 р).

- ратифікувати підписану від імені України Конвенцію Ради Європи про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних від 28 січня 1981 р., підписати від імені України Конвенцію Ради Європи про інформаційне і правове співробітництво, що стосується «Послуг інформаційного суспільства» від 4 жовтня 2001 р., а також приєднатися до Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000р. та ратифікувати Конвенцію ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних контрактах від 23 листопада 2005 р.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації суттєво доповнюють сучасні вітчизняні дослідження з правового регулювання Інтернет-відносин на міжнародному рівні і дозволяють простежити закономірності становлення і розвитку міжнародно-правового регулювання Інтернет, а також виявити тенденції і можливості перспективи врегулювання цих проблем у майбутньому. Отримані результати можливо використати для подальших досліджень закономірностей формування системи міжнародно-правового регулювання Інтернет-відносин.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється можливістю їх використання для підготовки та викладання спеціальних курсів у вищих навчальних закладах - при викладанні дисциплін «Міжнародне публічне право», «Міжнародне приватне право», «Право міжнародних організацій», «Право ЄС», «Право комп'ютерних технологій», «Міжнародне інформаційне право», а також для підготовки навчальних посібників з міжнародного інформаційного права і права ЄС. Результати досліджень можливо використати при розробці національного законодавства України у сфері Інтернет-відносин, внесенні змін до законодавства, що регулює її участь в міжнародному інформаційному просторі, а також при підготовці пропозицій із вдосконалення системи міжнародно-правового регулювання Інтернет-відносин та проектів міжнародних угод, що визначають статус Інтернет і умови використання мережі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою. Основні теоретичні положення та розробки, що характеризують наукову новизну дослідження, теоретичне і практичне значення його результатів, одержані дисертантом особисто. В статті «Міжнародний досвід та перспективи впровадження Інтернет-технологій у систему державного управління в Україні», що була написана у співавторстві з Капіцею Ю.М., особистим внеском здобувача є положення щодо міжнародного досвіду запровадження Інтернет-технологій у систему державного управління та визначення сучасного стану запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в державне управління України. В статті «Правовое регулирование электронной подписи в зарубежных странах», що була написана у співавторстві з Капіцею Ю.М., особистий внесок здобувача становить аналіз законодавства у галузі електронної комерції, і, зокрема, використання електронного підпису в країнах Північної Америки та Європи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були висвітлені у виступах на міжнародних, всеукраїнських конференціях та форумах: Міжнародній науково-практичній конференції «Інформація, аналіз, прогноз - стратегічні важелі ефективного державного управління» (Київ, 15 листопада 2004 року); Міжнародній науково-практичній конференції «Єдиний інформаційний простір «2004» (Дніпропетровськ, 2 грудня 2004 року); Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут міжнародних відносин, 15 березня 2003 року); Науково-практичному форумі «Інформаційні технології в ХХI столітті» (Дніпропетровськ, 22 квітня 2003 року); Міжнародній конференції «Знаннєве суспільство: виклики науці» (Київ, 23 листопада 2005 року).

Публікації. Основні наукові результати дисертації відображені у п'яти статтях, опублікованих здобувачем без співавторів у наукових фахових виданнях України, а також у шести інших публікаціях (дві - у співавторстві).

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків, двох додатків та списку використаних джерел (383 найменування). Загальний обсяг дисертації - 219 сторінок, з яких обсяг використаних джерел - 32 сторінки, додатків - 9 сторінок.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовується актуальність і рівень дослідженості теми дисертації, визначені її мета та завдання, дається характеристика методології роботи, сформульовано наукову новизну одержаних результатів та їхнє теоретичне та практичне значення, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, висвітлено зв'язок із науковими програмами, планами і темами Інституту, подано відомості про апробацію, практичне впровадження результатів дослідження, характер публікацій, структур і обсяг дослідження. У розділі першому «Глобальна мережа Інтернет: теоретичні та історичні аспекти» визначається поняття мережі Інтернет, з'ясовуються об'єкти та суб'єкти міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з функціонуванням мережі, розглядається правова природа Інтернет та визначення юрисдикції в кіберпросторі, досліджено етапи становлення Інтернет та міжнародно-правового регулювання діяльності в мережі.

У підрозділі 1.1 «Поняття мережі Інтернет та об'єкти міжнародно-правового регулювання в ній» Інтернет розглянуто як систему інформаційного зв'язку, враховуючи при цьому сукупність суспільних відносин з приводу обміну даними і виділено наступні ознаки вказаної категорії: як технологічна система, що забезпечує обмін інформацією між комп'ютерними пристроями, Інтернет є різновидом мережі електрозв'язку - телекомунікаційної мережі; однією з особливостей Інтернет є те, що він має глобальний характер; Інтернет являє собою мережу зв'язку загального спільного користування; ключовою відмінністю від інших мереж зв'язку є те, що мережа Інтернет призначена для передачі даних, що зчитуються машиною - тобто, використовується для обміну електронними даними. Ці ознаки дозволили сформулювати визначення Інтернет як глобальної телекомунікаційної мережі загального користування, що призначена для обміну повідомленнями (даними), що зчитуються машиною - тобто, дані про оточуюче середовище, його об'єкти, процеси та явища у формі, що дозволяє провести їх безпосередню машинну обробку.

Метою підрозділу 1.2 «Суб'єкти міжнародно-правового регулювання Інтернет» є визначення кола суб'єктів міжнародно-правового регулювання відносин в Інтернет. Визначаючи коло суб'єктів, на яких поширюється дія міжнародного права, і які беруть участь у міжнародно-правовому регулюванні Інтернет-відносин, можливо виділити два основних суб'єкти: держави та міжнародні урядові організацій. Допоміжна роль у здійсненні Інтернет-регулювання належить міжнародним неурядовим організаціям, виходячи з того, що неурядові організації позбавлені міжнародної правосуб'єктності. Хоча держави є головними суб'єктами міжнародного права і можуть безпосередньо контролювати діяльність інших суб'єктів міжнародного права, доцільним є аналіз роботи міжнародних організацій як суб'єктів міжнародного права, безпосередньо задіяних в Інтернет-регулюванні. Також було визначено, що саме міжнародним неурядовим організаціям належить провідна роль у заохоченні і нагляді в Інтернет-регулюванні. На даний час всі суб'єкти міжнародно-правових відносин докладають значних зусиль щодо розробки спільних і єдиних норм щодо адміністрування і використання Інтернет. При цьому Інтернет спричинив виникнення нових форм регулювання, в яких значну роль відіграють приватний сектор і громадськість (саморегулювання, співрегулювання Інтернет-відносин). Однак особливого значення набуває публічно-правове регулювання діяльності, пов'язаної з Інтернет, адже регулювання на глобальному рівні має визначатися уніфікованими - міжнародно-правовими нормами. Через те, що це питання спричинило багато політичних суперечок, держави досі не встановили взаємоузгоджені міжнародні режими регулювання.

У підрозділі 1.3 «Правова природа Інтернет та визначення юрисдикції в кіберпросторі» розглянуті питання, що є основоположними для дослідження проблеми регулювання будь-яких відносин, пов'язаних з використанням Інтернет. Було зроблено висновок, що виходячи зі специфіки побудови і функціонування глобальної мережі, вона не є ані суб'єктом, ані об'єктом регулювання. Таким об'єктом є відносини між провайдерами і користувачами, між самими користувачами, та у взаємодії із іншими особами і державними органами, міжнародними установами: тобто, всі ті відносини, що виникають з приводу мережі та в самому Інтернет-середовищі.

Виходячи з цього, можливо підтримати точку зору, згідно з якою Інтернет або «кіберпростір» слід визначити як простір з міжнародно-правовим статусом, адже беручи до уваги особливості існування і «розташування» кіберпростору, його статус необхідно визначати згідно з понятійним апаратом міжнародного права. Відповіді на питання, пов'язані із сучасною системою правового регулювання Інтернет, будуть недостатньо повними без урахування особливостей виникнення та історичного розвитку глобальної інформаційної мережі та етапів її правового регулювання на національному та міжнародному рівнях. Саме цьому присвячено підрозділ 1.4 «Етапи становлення Інтернет та міжнародно-правового регулювання діяльності в мережі», в якому було запропоновано періодизацію етапів міжнародно-правового регулювання відносин інформаційного обміну, зокрема в Інтернет.

Перший етап - розбудова основ правового регулювання інформаційного обміну (1965-1980 рр.): створення та розвиток мережі Інтернет в США відбувалось на підставі відповідних положень, що затверджувались урядовими агентствами, та договорів щодо використання мережі. Другий етап - розробка основ міжнародно-правового регулювання обміну електронними даними (1980-1994 рр.). В цей період було усвідомлено та визнано на міжнародному рівні існування глобальної комп'ютерної мережі та здійснено заходи зі сприяння їх розвитку. Третій етап - становлення системи регулювання Інтернет на рівні міжнародних неурядових організацій (1994-1999 рр.), після делегування США повноважень щодо призначення доменних імен і ІР-адрес Інтернет Корпорації з призначення імен і номерів (ICANN). Четвертий етап - розвиток процесу багатостороннього регулювання Інтернет-відносин (засобами міжнародних урядових і неурядових організацій), що розпочався у 1999 р.

У другому розділі - «Міжнародно-правові основи регулювання Інтернет-відносин» - досліджено загальні принципи міжнародного права, спеціальні принципи міжнародного інформаційного обміну, багатосторонні міжнародні договори у галузі міжнародного обміну електронними даними та рекомендаційні норми міжнародного права, що регулюють відносини в Інтернет. У підрозділі 2.1 «Роль принципів міжнародного права в регулюванні обміну електронними даними» зазначається, що відносини, пов'язані з діяльністю Інтернет, виникли нещодавно і постійно розвиваються, відтак, система їх правового регулювання знаходиться у процесі становлення. Тож регулювання новітніх суспільних відносин забезпечується в силу існування фундаментальних основ міжнародного права - принципів, дія яких поширюється на нові міжнародні відносини, визначаючи сутність і загальну направленість правового регулювання, і у змісті яких враховані не лише сучасний стан, але й перспективи розвитку науки і техніки.

Аналіз дії принципів міжнародного права в галузі обміну електронними даними є необхідним для виявлення критеріїв правомірності застосування комп'ютерних мереж при здійсненні інформаційного обміну, а також визначення напрямків правотворчої діяльності з метою створення норм міжнародного права, зміст яких сприятиме вирішенню проблем, що виникають при використанні нового науково-технічного досягнення. Під впливом основних принципів формуються спеціальні правові принципи. Обмін електронними даними входить як складова частина до міжнародного інформаційного обміну, у зв'язку з чим, на ці відносини поширюють дію спеціальні правові принципи міжнародного інформаційного обміну.

З розширенням використання глобальних електронних комунікацій, зокрема Інтернет, набула актуальності проблема регулювання відносин міжнародного обміну електронними даними шляхом укладання міжнародних договорів. Саме цьому питанню присвячено підрозділ 2.2, що має назву «Багатосторонні договори, що регулюють міжнародний обмін електронними даними в Інтернет». Дослідивши наявні договори, які регулюють міжнародний обмін електронними даними, автор доходить висновку, що їх можливо розділити на дві групи. Першу групу складають договори, які було укладено до появи технологій електронних комунікацій, і які регулюють відносини міжнародного обміну інформацією безвідносно до використання конкретних технічних засобів передачі інформації. Другу групу складають договори, укладені після появи технологій електронних комунікацій, які безпосередньо регулюють міжнародний обмін електронними даними. Визначено, що в умовах розвитку глобальних комп'ютерних мереж закономірним представляється збільшення кількості багатосторонніх договорів з питань обміну електронними даними. Необхідність прийняття нових договорів обумовлена кількома факторами: по-перше, відносини обміну електронними даними, що виникли внаслідок науково-технічного прогресу, обумовлюють необхідність наявності конкретних правових положень, прийнятих на універсальному рівні; по-друге, у багатосторонніх договорах можна зафіксувати спеціальні правові принципи міжнародного інформаційного обміну і використання науково-технічного прогресу, що підвищить ефективність їх дії; по-третє, укладання міжнародних договорів пов'язано з процесом створення системи правового регулювання міжнародного обміну електронними даними, що охоплюють універсальний, регіональний і національний рівні.

Для створення системи правового регулювання міжнародного обміну електронними даними необхідна цілісна концепція такого регулювання з визначенням завдань, що вирішуються на універсальному, регіональному і національному рівнях та нормативним закріплення цілей і принципів її функціонування. Концепція правового регулювання міжнародного обміну електронними даними може бути сформульована в рамках ООН, оскільки в її діяльності знаходять своє відображення найважливіші міжнародні заходи, пов'язані з наукою і технікою. Це забезпечить тісний зв'язок правового регулювання використання комп'ютерних мереж з регулюванням інших науково-технічних досягнень в інтересах усього людства.

Розгляд наявних міжнародно-правових основ Інтернет-регулювання надав можливість зазначити, що на міжнародному рівні відносини в Інтернет регулюються переважно засобами «м'якого права». У підрозділі 2.3 «Рекомендаційні норми міжнародного права, що регулюють відносини в Інтернет» розглянуто це питання і зазначено, що таке регулювання стосується всіх аспектів існування Інтернет і відносин, що виникають з приводу функціонування мережі на національному, регіональному і глобальному рівнях. Норми «м'якого права», що регламентують відносини, пов'язані з діяльністю в Інтернет, містяться, як правило, в резолюціях міжнародних організацій, і формально не є обов'язковими для держав, однак, держави намагаються їх дотримуватись. Це пояснюється тим, що норми «м'якого права» мають велику політичну і моральну значимість і створені організаціями, що володіють значним авторитетом в галузі Інтернет-регулювання - ООН, ЮНЕСКО, Міжнародний союз електрозв'язку, Рада Європи, Всесвітня організація інтелектуальної власності, Організація з безпеки та співробітництва в Європі, Міжнародна корпорація з присудження імен і номерів (ICANN).

Розглядаючи акти «м'якого права», що регулюють відносини, пов'язані з діяльністю в Інтернет, стало можливим їх розподілити на декілька груп:

- рішення міжнародних організацій, що містять принципи міжнародного співробітництва щодо становлення глобального інформаційного суспільства (Окінавська Хартія глобального інформаційного суспільства, Декларація принципів побудови інформаційного суспільства Всесвітнього самміту інформаційного суспільства, Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх»,

- рішення міжнародних організацій щодо розвитку міжнародного обміну електронними даними, що створюють передумови для створення норм міжнародного права в майбутньому (План дій із впровадження Декларації принципів побудови інформаційного суспільства),

- рішення міжнародних організацій, що містять «правила поведінки» або типові документи з конкретних напрямів діяльності в Інтернет.

Зростання кількості подібних документів свідчить про підвищення інтересу і усвідомлення необхідності правового регулювання.

У третьому розділі «Суб'єкти міжнародно-правового регулювання Інтернет» подано детальний огляд діяльності суб'єктів міжнародного права, спрямованої на регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, на універсальному рівні та регіональному рівні. Також розглянуто діяльність у цій галузі міжнародних неурядових організацій як найактивніших суб'єктів регламентації відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, розглянуто питання відповідності Інтернет-законодавства України міжнародному праву та праву Євросоюзу. В підрозділі 3.1 «Діяльність міжнародних державних організацій в галузі регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет» визначено, що основним завданням міжнародно-правового регулювання є забезпечення взаємодії держав і координація їх зусиль в роботі міжнародних урядових і неурядових організацій по всьому спектру правовідносин, що виникають при використанні нових інформаційно-комунікаційних технологій, і зокрема, Інтернет.

Дослідивши діяльність міжурядових організацій, можливо зазначити, що до їх компетенції належить цілий спектр політичних і соціально-економічних питань, пов'язаних з Інтернет, зокрема питання захисту інтелектуальної власності (компетенція Всесвітньої організації інтелектуальної власності), стандартизації (Міжнародний союз електрозв'язку), міжнародно-правові аспекти регулювання електронної комерції та електронного обміну даними, торгівлі (зокрема, Комісія ООН з права міжнародної торгівлі - ЮНСТІРАЛ), соціальних питань (компетенція ЮНЕСКО). В роботі розглянуто питання діяльності організацій системи, а також майбутньої ініціативи на рівні ООН - Світової групи з Інтернет-управління, що також приділятиме увагу розгляду політичних і правових питань діяльності в Інтернет.

Оскільки питання саморегулювання є ключовим у дискусіях щодо типу майбутнього регулювання мережі, в підрозділі 3.2 «Діяльність міжнародних неурядових організацій у регулюванні відносин в Інтернет та «саморегулювання» Інтернет» розглянуто історичний шлях становлення і розвитку самої мережі та її правового регулювання. Дослідження етапів утворення і розвитку Інтернет свідчать про те, що ця мережа була задумана і реалізована саме як засіб вільного поширення інформації, а тому має децентралізовану природу та саморегулювання як основний принцип своєї діяльності. Саморегулювання припускає наявність визначених правил, прийнятих на основі загальної згоди членами співтовариства, соціальної групи, колективу. Механізми ефективного контролю за дотриманням таких правил також розробляються і застосовуються членами Інтернет-спільноти. До останнього часу успішно відбувалось саморегулювання у сфері технічного управління розбудови, підтримки і розвитку глобальних комунікацій, а для такого об'єкту Інтернет-регулювання, як діяльність, що відбувається в мережі, включаючи поведінку користувачів і змісту Інтернет-ресурсів, саморегулювання виявилось неефективним. У роботі висловлено думку щодо доцільності поєднання саморегулювання Інтернет з його законодавчим регулюванням у систему «співрегулювання» - такий підхід є досить перспективним, адже цілеспрямована однобічна регламентація використання відповідного сегмента Інтернет кожною державою може негативно позначитися на його дії в цілому і стати перешкодою для його розвитку.

В підрозділі 3.3 «Правове регулювання Інтернет в ЄС» розглянуто приклад успішного правового регулювання таких відносин на регіональному рівні. Подальша інтеграція України у Євросоюз вимагатиме вдосконалення правових засад, включаючи й засади регулювання інформаційно-комунікаційних технологій, які мають забезпечити реалізацію Україною своїх міжнародно-правових зобов'язань, що випливають з положень про співробітництво з європейськими інтеграційними об'єднаннями.

Мережа Інтернет визнана одним з наріжних каменів глобальної інформаційної інфраструктури і найважливішим елементом інформаційного суспільства в Європі. Зокрема, в Євросоюзі вперше було визнано необхідність саме у міжнародному регулюванні відносин, пов'язаних з діяльністю в Інтернет, затверджено принцип сприяння міжнародній координації Інтернет-регулювання урядами членів Євросоюзу, також було запропоновано визначити спільні умови для координування національного правового регулювання Інтернет для запобігання фрагментації законодавства. Визначення політики в галузі Інтернет - співрегулювання (як поєднання галузевого саморегулювання, державного і міжнародного регулювання) свідчить про визнання необхідності оновлення правового регулювання в новому середовищі і застосування гнучких регулятивних режимів.

В останньому підрозділі роботи 3.4 «Відповідність законодавства України з врегулювання відносин в Інтернет міжнародно-правовим нормам та праву ЄС» досліджено становлення і розвиток Інтернет-законодавства в Україні, визначені основні напрямки правотворчості. Впродовж останнього часу в Україні відбуваються заходи із розробки системи національного законодавства щодо відносин в Інтернет і його гармонізації із міжнародними стандартами.

В результаті дослідження сучасного стану регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в мережі Інтернет, запропоновано при внесенні змін до чинних актів законодавства і розробці нових вирішити такі питання: впровадити Національну стратегію розбудови інформаційного суспільства в Україні відповідно до підсумкових документів Женевської фази Всесвітнього самміту з питань інформаційного суспільства - Декларації принципів і Плану дій; при законодавчому забезпеченні боротьби зі злочинністю необхідно досягнути гармонізації законодавства із нормами європейського права та запобігти порушенням прав громадян; необхідно повторно розробити і внести на розгляд до Верховної Ради України новий законопроект «Про захист персональної інформації», оскільки через збільшення обсягів персональної інформації про громадян, що зберігається в різних інформаційних системах, виникає загроза порушення права особи на захист своєї персональної інформації; у галузі боротьби із кіберзлочинністю для України актуальним є приведення кримінального та адміністративного законодавства у відповідність до норм, передбачених Конвенцією про кіберзлочинність 2001 р.; здійснити подальший розвиток проекту «Електронний Уряд» в Україні, що є необхідним для розбудови інформаційного суспільства в Україні, успішної інтеграції до світової інформаційної спільноти, а також сприяння демократизації системи державної влади. Як уже зазначалось, посилення інтеграційних процесів України в об'єднану Європу вимагатиме приведення українського законодавства у відповідність з європейським. Тож у цьому підрозділі визначено ті документи ЄС, які мають бути прийняті до уваги при адаптації українського законодавства щодо правового регулювання відносин в Інтернет: Директива 95/46/EC від 24 жовтня 1995р. про захист фізичних осіб при обробці персональних даних і про вільне переміщення таких даних, Директива 2000/31/EC від 8 червня 2000р. про деякі правові аспекти інформаційних послуг, зокрема, електронної комерції, на внутрішньому ринку, інші документи Єврокомісії, які стосуються запровадження інформаційного суспільства в Європі, наприклад, документ Єврокомісії «Шлях Європи до Інформаційного суспільства: план дій» (COM(94) 347 від 19 липня 1994 р.).

У роботі формулюються конкретні рекомендації щодо активізації участі України в міжнародно-правовому регулюванні інформаційного обміну. Визначено, що для України доцільною є активізація участі в роботі міжнародних організацій у цій сфері. По-перше, це стосується роботи українських представників з приводу регулювання інформаційно-комунікаційних технологій в міжурядових організаціях - Міжнародний союз електрозв'язку, Всесвітня організація інтелектуальної власності, ЮНЕСКО, а також представлення інтересів України в неурядових організаціях, діяльність яких безпосередньо стосується Інтернет (Інтернет-суспільство, Веб-консорціум, структурні установи Інтернет-корпорації з присудження імен і номерів, Всесвітнього самміту інформаційного суспільства). Для цього слід чітко визначити можливі форми такої участі. Відтак, необхідно здійснити аналітичний огляд діяльності провідних міжнародних організацій із розвитку Інтернет, а також підготувати рекомендації відносно співпраці державних і громадських організацій України з такими міжнародними організаціями. Також до пріоритетів зовнішньої політики України слід віднести необхідність приєднатися до міжнародних угод в сфері регулювання інформаційно-комунікаційних технологій - Окінавської хартії глобального інформаційного суспільства від 22 липня 2000 р.,, Конвенції Ради Європи про інформаційне і правове співробітництво, що стосується «Послуг інформаційного суспільства» від 4 жовтня 2001 р., ратифікувати Конвенцію ООН про використання електронних повідомлень в міжнародних контрактах від 23 листопада 2005 р., ратифікувати Конвенцію Ради Європи про захист осіб стосовно автоматизованої обробки персональних даних від 28 січня.

Висновки

У дисертаційній роботі наведене теоретичне узагальнення і нове розв'язання проблеми щодо міжнародно-правового регулювання відносин, пов'язаних з діяльністю в мережі Інтернет. Головні наукові та практичні результати дослідження викладені у таких висновках:

1. Вивчення ознак мережі Інтернет і співставлення їх з положеннями міжнародних актів і норм чинного законодавства дозволяє визначити поняття мережі Інтернет для міжнародного права як міжнародної телекомунікаційної мережі загального користування, призначеної для обміну повідомленнями (даними), яка є комплексним предметом правового регулювання різноманітних суспільних відносин в єдиній системі, що існує завдяки глобальній комп'ютерній мережі і призначена для обміну даними, які зчитуються машиною та представлені у вигляді, зрозумілому для людини.

2. Об'єктом міжнародного права у сфері Інтернет є міжнародні відносини між різними суб'єктами відносин у мережі Інтернет та з приводу її функціонування: між провайдерами і користувачами, між самими користувачами, та у взаємодії із іншими особами і державними органами, міжнародними установами щодо передачі інформації, надання послуг через Інтернет та функціонування самої мережі.

3. Правовідносини в Інтернет носять «екстранаціональний характер», тобто виходять за межі як внутрішньої компетенції, так і територіальних кордонів держав. Застосування локальних правових норм до таких правовідносин без врахування і зв'язку із законодавством інших країн є неефективним. Це вимагає пріоритетної уваги до розробки правових норм Інтернет на міжнародно-правовому рівні шляхом укладання і виконання міжнародних угод.

4. Основні принципи міжнародного права поширили свою дію на відносини, пов'язані із електронними комунікаціями включаючи й Інтернет. Насамперед, особливе значення має принцип поваги до прав людини і основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, релігії та переконань. Крім того, разом із формуванням мережі Інтернет сформувались спеціальні правові принципи міжнародного інформаційного обміну.

5. Міжнародне регулювання питань діяльності в Інтернет і функціонування самого Інтернет шляхом укладання багатосторонніх угод наразі є нагально необхідним для відповідного його врегулювання на національному рівні, оскільки сприятиме успішній уніфікації національного Інтернет-законодавства держав світу. Крім того, слід зазначити важливість розвитку «м'якого права» (soft law) як засобу регулювання мережі.

6. Головними суб'єктами міжнародно-правового регулювання відносин в мережі Інтернет виступають міжнародні міжурядові організації, діяльність яких пов'язана із правовими, політичними, економічними питаннями функціонування Інтернет, тоді як неурядові організації зосереджені на вирішенні технічних та соціально-економічних аспектів функціонування мережі.