Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 347.921.3

ОСКАРЖЕННЯ УХВАЛ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ДЕМ'ЯНОВА Олена Вікторівна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук Тимченко Геннадій Петрович, Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, старший науковий співробітник.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук Притика Юрій Дмитрович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, завідувач кафедрою правосуддя;

кандидат юридичних наук Бичкова Світлана Сергіївна, Київський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри цивільного права та процесу

Захист відбудеться 17.09.2008 р. о 16 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.236.02 для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук в Інституті держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розіслано 13.08. 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук О.О. Кваша



АНОТАЦІЇ

Дем'янова О.В. Оскарження ухвал в цивільному судочинстві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню інституту оскарження ухвал в цивільному судочинстві. В ній визначено ознаки ухвали як акту правосуддя, комплекс факторів, що впливають на формування кола ухвал, які є об'єктом оскарження. Проведено наукову класифікацію ухвал, котрі складають об'єкт апеляційного оскарження. ухвала правосуддя цивільний судочинство

Досліджено елементи реалізації права оскарження, як такі розглядаються строк та форма оскарження. Розглянуто повноваження суду при перегляді ухвал. Проведено розмежування таких наслідків визнання ухвали невідповідною вимогам закону як скасування із направленням на новий розгляд, скасування та постановлення нової ухвали, зміна ухвали.

Висловлюються пропозиції щодо вдосконалення цивільного процесуального законодавства.

Ключові слова: ухвала; передумови оскарження ухвал; механізм оскарження ухвал; спосіб оскарження ухвал; перегляд ухвал; повноваження суду.



Демянова О.В. Обжалование определений в гражданском судопроизводстве. - Рукопись.

Дисертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им В.М. Корецкого НАН Украины. - Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию института обжалования определений в гражданском судопроизводстве. В ней даны признаки определения как акта правосудия. Сформулировано положение, что критерий при обжаловании и пересмотре указанных судебных постановлений - их правосудность, которая проявляется в их законности и обоснованности. Выведен комплекс факторов, которые влияют на формирование круга определений, составляющих объект обжалования. Проведена научная классификация определений, составляющих объект апелляционного обжалования, среди них выделены: определения, препятствующие производству дела; определения, касающиеся материальных интересов участников процесса; определения, создающие значительные процессуальные препятствия на пути к решению дела.

На основании анализа обжалования и пересмотра определений автор приходит к выводу о существовании в гражданском процессуальном праве системы способов пересмотра определений, основанной на следующих свойствах: субъективное инициирование, функциональность; оптимальность, последовательность; эффективность судебной защиты, постепенное уменьшение количества объектов и оснований обжалования.

В работе исследованы элементы реализации права обжалования, в качестве таковых рассматриваются срок и форма обжалования. С целью более полной защиты субъективных прав участников процесса следует установить начало срока обжалования с момента ознакомления лица с соответствующим определением, а также продолжить срок обжалования в связи с исключительными обстоятельствами до двух месяцев. Выведено положение о том, что производство по пересмотру определения рассматривается в качестве ближайшего, непосредственного следствия обжалования и охватывает собой действия субъектов гражданского процесса, направленные на поиск недостатков определения путем проверки соответствия установленным требованиям и их устранения. Исследовано на стадиях пересмотра действие таких принципов судопроизводства как гласность судебного разбирательства, состязательность сторон.

Рассмотрены полномочия суда при пересмотре определений. Эти полномочия формулируются законодателем с учетом общей цели - исправление судебных ошибок и формирование единой правоприменительной практики и специфических функций и назначения каждой проверочной стадии. Исследованы основания для отмены определений, которыми предложено считать нарушение норм процессуального права, неправильное применение норм материального права и несоответствие определения обстоятельствам дела. Последствия признания определения несоответствующим требованиям закона разделены на три вида: отмена с направлением на новое рассмотрение; отмена и постановление нового определения; изменение определения.

Высказываются предложения относительно усовершенствования гражданского процессуального законодательства.

Ключевые слова: определение; предпосылки обжалования определений; механизм обжалования определений; способ обжалования определений; пересмотр определений; полномочия суда.



Demyanova O.V. The Appeal of the decisions in civil legal proceedings. - Manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Science in Law by speciality 12.00.03 - Civil Law and Civil Procedure; Family Law; Private International Law. - Koretsky Institute of State and Law National Academy of Science of Ukraine, Kyiv, 2008.

The Thesis is dedicated to study of the institute of the appeal in civil proceedings. In her certain signs of the determination as act of the justice, which complex factor influence upon shaping the circle of the determinations, forming object of the appellate appeal.

The Explored elements to realization of the right of the appeal, as which are considered period and form of the appeal. The Considered authorities of the court at revising of the determinations. It Is Organized such consequence of the confession of the determination to irrelevant requirements of the law as cancelling with direction on new consideration, cancelling and resolution of the new determination, change the determination.

The offers are Formulated for improvements civil proceedings legislation.

The Keywords: determination; the premiseses of the appeal of the determinations; the mechanism of the appeal of the determinations; the way of the appeal of the determinations; the revising of the determinations; the authorities.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перетворення, що відбувалися в державі та суспільстві на початку 90-х років ХХ ст., призвели не тільки до докорінних змін державних форм та інститутів в цілому, але й справили значний вплив на сферу законодавства. Об'єктом інтересів законодавця та інших державних органів стали не тільки відносини, пов'язані із власністю, можливістю широкої участі фізичних та юридичних осіб в різноманітних сферах діяльності, але й проблеми судової влади та процесуальних форм її здійснення (слід згадати Постанову Верховної Ради України «Про Концепцію судово-правової реформи в Україні» від 28.04.1992 р., прийняття нових ЦПК України 18.03.2004 р., КАС України 06.07.2005 р., Указ Президента «Про Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів» від 10.05.2006 р. та ін.).

Будь-які перетворення, а тим більше в сфері встановлення і реалізації норм права, слід провадити тільки спираючись на загальні фундаментальні принципи, на яких вони мають базуватися. Одним з таких принципів є можливість оскарження судових рішень і ухвал як гарантія забезпечення права на судовий захист і правосудності винесених судом актів. Однак тільки проголошенням права на оскарження судових актів можна досягти поставленої мети. Крім цього необхідне належне теоретичне розроблення усієї системи оскарження, конструкцій апеляційного і касаційного провадження, а також перегляду справи в зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами з наступним застосуванням отриманих результатів в законотворчій діяльності.

При цьому особливе місце слід приділити інституту оскарження судових ухвал, який протягом тривалого часу безпідставно перебував «в тіні» оскарження судового рішення, котрому законодавець та теоретики цивільного процесу приділяли основну увагу. Кодифікація цивільного процесуального законодавства та прийняття нового ЦПК України ще більше загострили проблему оскарження ухвал і надали процесуальному регулюванню досить непослідовного та незавершеного характеру, внаслідок чого судова практика йде різними шляхами, що утруднює досягнення цілей та виконання завдань цивільного судочинства.

Основою дисертації стали загальні теоретичні положення, викладені в роботах науковців цивільного процесуального права ХІХ-ХХІ ст., зокрема С.М. Абрамова, Є.В. Васьковского, М.А. Гурвича, В.М. Жуйкова, О.П. Клейнмана, Л.Ф. Лєсницької, В.К. Пучинського, В.І. Тертишнікова, Г.П. Тимченка, М.К. Треушнікова, С.Я. Фурси, Д.М. Чечота, М.Й. Штефана, К.С. Юдельсона та ін. Окремі аспекти оскарження ухвал досліджувались в працях М.Г. Авдюкова, С.С. Бичкової, О.О. Борисової, Г.В. Воронкова, Л.Е. Гузя, І.М. Зайцева, О.В. Караваевой, С.Ю. Катукової, О.В. Кохановської, В.В. Комарова, І.М. Кучеренко, О.П. Орлюк, Ю.М. Притики, Ю.Д. Притики, О.С. Смагіної, П.Я. Трубникова, Є.А. Чернушенко, Ю.Н. Чуйкова, Я.М. Шевченко, П.І. Шевчука, О.М. Шиманович, Р.Б. Шишки, О.В. Шутенко, Ю.С. Червоного.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з тематикою плану науково-дослідної роботи відділу проблем цивільного, трудового та підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України “Суб'єкти українського цивільного права” (реєстраційний № РК 0106 U 012117 I кв. 2006 р. - IV кв. 2008 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є конструювання концептуальної моделі системи оскарження ухвал в цивільному судочинстві. Реалізація наміченої мети реалізується в наступних завданнях:

- визначити поняття та сутність ухвали як акту правосуддя;

- виявити характерні риси ухвал, які визначають особливості їх оскарження;

- дослідити вимоги до ухвал та їх вплив на формування підстав оскарження та перегляду ухвал;

- встановити специфіку різних способів оскарження ухвал;

- конкретизувати механізм реалізації права на оскарження ухвал та охарактеризувати його складові елементи;

- здійснити аналіз підстав скасування та зміни ухвал;

- дослідити повноваження суду при перевірці ухвал;

- сформулювати пропозиції по удосконаленню законодавства щодо оскарження ухвал.

Об'єктом дослідження є врегульовані нормами цивільного процесуального права суспільні відносини, які виникають при наявності мети захисту прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб шляхом оскарження ухвал.

Предметом дослідження є норми щодо оскарження ухвал в цивільному судочинстві, практичні аспекти їх застосування, теоретичні дослідження оскарження ухвал.

Методи дослідження. Дослідження побудоване на засадах методологічного плюралізму, тобто з використанням ряду наукових методів і підходів тією мірою, якою вони відповідають виконанню завдань дисертаційного дослідження. Певне значення мав системно-структурний метод, котрий сприяв визначенню структури роботи та зв'язків окремих її елементів. Історичний метод застосовувався при дослідженні закономірностей розвитку законодавства стосовно оскарження ухвал. Застосування порівняльно-правового методу дозволило проаналізувати можливість удосконалення правил обчислення строків оскарження ухвал з урахуванням досвіду законодавства інших правових систем. За допомогою діалектичного методу проаналізована динаміка розвитку доктрини оскарження судових рішень та ухвал, виявлено їх взаємозв'язок і законодавча регламентація. При обґрунтуванні теоретичних висновків дисертації автор керувався загальноприйнятими положеннями теорії права. У роботі також були використані інші загальнотеоретичні і спеціальні наукові методи юридичного пізнання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є комплексним дослідженням правових проблем в сфері оскарження ухвал в цивільному судочинстві. До положень, що мають наукову новизну, слід віднести наступні:

1. Вперше виділено категорію «система оскарження» як цілісне утворення на основі аналізу способів оскарження ухвал. Важливими рисами даної системи є функціональність, суб'єктивне ініціювання, оптимальність, послідовність, ефективність судового захисту, конкретизація об'єкту та підстав оскарження.

2. Вперше розроблені критерії формування списку ухвал, які складають об'єкт апеляційного оскарження, якими слід вважати можливість, необхідність та доцільність оскарження ухвали.

3. Удосконалено класифікацію ухвал, які складають об'єкт апеляційного оскарження. Відповідно до цього вони поділяються на: ухвали, що перешкоджають провадженню в справі; ухвали, що створюють значний негативний наслідок процесуального характеру для заінтересованої особи; ухвали, які створюють додатковий матеріальний об'єкт незадоволення.

4. Вперше на підставі розгляду об'єкта касаційного оскарження аргументується положення про можливість касаційного оскарження окремої ухвали за виключнням окремих ухвал, постановлених на адресу суду першої інстанції.

5. Набуло подальшого розвитку положення про необхідність дотримання відповідності підстав оскарження і підстав скасування ухвал, перегляд і реформування підстав скасування ухвал апеляційною інстанцією.

6. Вперше обґрунтована пропозиція про необхідність доповнення переліку підстав скасування ухвали апеляційним судом такими підставами як неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність ухвали обставинам справи.

7. Додатково аргументовано положення щодо необхідності об'єднання в одній статті закону переліку всіх ухвал, що підлягають апеляційному оскарженню та доповнення ст. 293 ЦПК ухвалами, можливість оскарження яких прямо передбачена іншими нормами Кодексу.

8. Набуло подальшого розвитку положення про необхідність розширення кола осіб, які мають право на оскарження ухвал, а саме - наділення державного виконавця правом апеляційного оскарження ряду ухвал, що постановляються судом під час виконавчого провадження.

9. Набуло подальшого розвитку положення про необхідність законодавчого розмежування повноважень суду на скасування ухвал із направленням питання на новий розгляд та на постановлення нової ухвали.

10. Удосконалено поняття меж перегляду ухвали. З огляду на це аргументується необхідність підвищення уваги до змісту скарги (вимоги скаржника та їх мотивування), який визначає міру необхідного захисту.

Практичне значення одержаних результатів визначається новизною дисертаційного дослідження і полягає у розвитку теорії цивільного процесуального права, можливості її використання для розроблення концепції вдосконалення цивільного процесуального законодавства України і правосуддя згідно з прийнятими європейськими стандартами у цій сфері, для формування належної правозастосовчої практики судів загальної юрисдикції при розгляді і вирішенні цивільних справ.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення програм з навчальної дисципліни «Цивільний процес», а також при викладанні названого курсу, при підготовці підручників і учбово-методичних посібників.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях: «Теорія і практика переходу до ринку: економіко-правовий, міжнародний та інформаційно-технологічний аспекти» [Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина), 10 - 12 квітня 2002 р.]; «Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку вищої освіти і науки» [Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина), 16 - 18 жовтня 2002 р.]; І Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (м. Одеса, 24 - 25 лютого 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у п'яти наукових статтях у виданнях, включених до переліку наукових видань, затвердженому ВАК України, та трьох тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура роботи визначена предметом, цілями та завданнями дослідження. Вона складається із вступу, трьох розділів, які поділяються на одинадцять підрозділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 192 сторінки, в тому числі список використаних джерел - 21 сторінка (213 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, формулюються мета та завдання, визначається об'єкт і предмет дослідження, висвітлюються методологічні засади роботи, розкривається наукова новизна та основні положення, які виносяться на захист, наводяться дані щодо апробації одержаних результатів дисертації.

Розділ перший «Ухвала як об'єкт оскарження» присвячений дослідженню в історичному контексті інституту оскарження ухвал, теоретичних та практичних підходів до проблеми оскарження, визначенню поняття «ухвала», її основних рис та характеристиці кола ухвал, що складають об'єкт різних способів оскарження.

Підрозділ 1.1. «Історія інституту оскарження ухвал» присвячений виникненню та етапам розвитку інституту. Автор зазначає, що оскарження ухвал з'являється в межах оскарження судових рішень. Початок оскарження ухвал в історії процесуального права необхідно пов'язати із появою апеляції в Стародавньому Римі. Розвиток судочинства на українських землях відбувався в процесі еволюції правових систем тих держав, до яких вони входили. Основні риси інституту оскарження ухвал були сформульовані судовою реформою 1864 р. в Росії, яка поширилась і на українські землі в складі останньої.

Автор зазначає, що реалізація права оскарження ухвал в період радянської влади мала специфічні риси: поряд із обмеженням кола ухвал, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, дозволявся необмежений перегляд усіх ухвал із використанням інших способів перегляду; суб'єктивне право оскарження значною мірою трансформувалося в прерогативу посадових осіб суду та прокуратури; сформувалися ревізійно-контрольні основи перевірки судових постанов.

На сучасному етапі оскарження ухвал будується на принципах цивільного процесуального права і загалом забезпечує право осіб, які беруть участь у справі, на ініціювання перегляду тих судових актів, котрими вони не задоволені. Але ряд положень чинного законодавства ускладнює використання цього права та не відповідає меті та призначенню інституту оскарження ухвал, що і викликає необхідність наукового дослідження законодавства і формулювання пропозицій щодо його удосконалення.

В підрозділі 1.2. «Загальні засади оскарження ухвал» дисертант досліджує поняття ухвали як особливого судового акту, її істотні ознаки та їх вплив на формування механізмів оскарження ухвал. При цьому відмічено, що визначальну роль при з'ясуванні сутності ухвал та їх оскарження відіграє визнання їх актами правосуддя, що ставить ряд вимог до їх змісту і форми та зумовлює необхідність існування механізмів забезпечення дотримання цих вимог.

Автор виступає проти традиційних уявлень про ухвали як виключно акти застосування цивільного процесуального права. Вихідна теза у дослідженні сутності ухвал полягає, на думку автора, у врахуванні діяльності суду як органу державної влади в сфері застосування норм матеріального права та встановлення фактів, на підставі котрих виноситься ухвала. Такий підхід дає підстави визначити сутність ухвали саме як акту правосуддя та основні вимоги до неї. У дисертації обґрунтовується положення, що правосудність ухвал забезпечується їх відповідністю вимогам законності та обґрунтованості.

Автор вважає, що істотною ознакою ухвал як судових актів є їх різноманітність, здатність вирішувати різні за характером та важливістю питання, що обумовлює відсутність єдиних процедур оскарження ухвал. Крім того, ухвали характеризуються залежністю від судового рішення, оскільки останнє підсумовує, узагальнює весь процес розгляду цивільної справи. Ця залежність виявляється в тому, що ухвала і без окремого оскарження може бути скасованою внаслідок скасування рішення. Разом з тим ухвали постановлюються з питань, які тією чи іншою мірою відокремлені, що дозволяє проводити їх розгляд окремо від основного правового спору.

В підрозділі 1.3. «Ухвала як об'єкт апеляційного оскарження» автор розглядає коло ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, досліджує критерії формування цього кола, встановлює причини віднесення до нього тієї чи іншої ухвали.

Дисертант аналізує чинне законодавство, яке містить вичерпний перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню, і зазначає, що цей спосіб формування об'єкта апеляційного перегляду вимагає максимальної повноти та термінологічної коректності. З огляду на це автор критикує положення ст. 293 ЦПК України за неточності у законодавчих формулюваннях та невключення до даного переліку ряду ухвал, пряма вказівка на можливість оскарження котрих міститься в інших нормах ЦПК України.

У роботі зроблено висновок, що формування кола ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню, не може бути довільним і повинно відповідати певним критеріям. За такі автор пропонує вважати можливість, необхідність та доцільність оскарження. Поєднання названих критеріїв дозволяє виявити компроміс між принципами забезпечення та дотримання суб'єктивних інтересів осіб, які беруть участь у справі, та оперативністю судочинства.

Дисертант зазначає, що ухвали, які підлягають апеляційному оскарженню, можуть бути поділені та три групи: 1) ті, що перешкоджають провадженню в справі; 2) ті, що створюють значні негативні наслідки процесуального характеру; 3) ті, що створюють додатковий матеріальний об'єкт незадоволення. На думку автора, наведена класифікація дозволяє виявити внутрішні рушійні мотиви віднесення тієї або іншої ухвали до переліку таких, що підлягають апеляційному оскарженню, а також провести аналіз даного переліку.

Зокрема, група ухвал, які перешкоджають провадженню в справі, підлягає оскарженню в зв'язку з тим, що ними взагалі перекривається шлях до отримання рішення в справі, унеможливлюється доступ до правосуддя. У новому ЦПК дана група не виділена законодавцем (як це було в ЦПК 1963 р.), однак всі такі ухвали входять до переліку ст. 293 ЦПК України.

Ухвали, які створюють значні негативні наслідки процесуального характеру істотно перешкоджають вирішенню цивільної справи. І хоча при цьому провадження в справі не припиняється, можливості заінтересованої особи отримати позитивне для себе рішення зменшуються. При цьому оскарження є єдиним способом звернути увагу суду на ті обставини, які стали предметом спірної ухвали.

Третю групу ухвал складають ті, оскарження котрих обумовлене створенням додаткового матеріального об'єкту незадоволення, не пов'язаного із сутністю спору та винесеного щодо нього рішення. Незадоволення заінтересованої особи викликають саме поява додаткових відносин та спосіб вирішення їх судом. На підставі аналізу названих груп ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню, з урахуванням запропонованих критеріїв формування переліку таких ухвал, в роботі висловлені пропозиції щодо удосконалення ст. 293 ЦПК України.

В підрозділі 1.4. «Ухвала як об'єкт оскарження в касаційному порядку, в зв'язку з винятковими та нововиявленими обставинами» дається характеристика кола ухвал, які складають відповідні об'єкти перегляду.

Оскарженню в касаційному порядку підлягають тільки ухвали, котрі перешкоджають провадженню в справі після їх апеляційного перегляду. Автор вважає, що таке визначення об'єкта касаційного перегляду стосовно ухвал відповідає сутності та призначенню касаційної інстанції. Однак актуальності набуває проблема закріплення в законодавстві переліку згаданих ухвал, оскільки довільне його тлумачення не сприятиме досягненню цілей та виконанню завдань цивільного судочинства.

У дисертації зазначається, що законодавець не вказує на можливість оскарження ухвал в зв'язку з винятковими обставинами. Тільки систематичний аналіз норм цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про прийнятність даного способу і для ухвал. З огляду на це пропонується доповнити ЦПК України положенням про можливість оскарження ухвал в зв'язку з винятковими обставинами.

Оскарженню в зв'язку з нововиявленими обставинами підлягають тільки ухвали, які закінчують провадження у справі. Дисертант критично ставиться до цього формулювання, оскільки воно не узгоджується із загальновизнаною термінологією та потребує додаткового тлумачення. Автор доводить, що найкращим варіантом буде повернення до усталеного терміну «ухвали, які перешкоджають провадженню в справі».

В роботі зроблено висновок про необхідність законодавчого встановлення моменту початку перегляду ухвали. Початок перегляду ухвали є процесуальним фактом, з ним закон пов'язує виникнення певних юридичних наслідків, тому довільне визначення моменту початку перегляду може позначитися на правах осіб, які беруть участь у справі. Можливість використання наступного за ієрархією способу оскарження стає доступною тільки за умови, що ухвала вже переглядалася в порядку попереднього способу.

У другому розділі «Реалізація права оскарження ухвал» аналізуються проблеми суб'єктного складу оскарження ухвал, дається характеристика механізмів та способів оскарження ухвал.

У підрозділі 2.1. «Суб'єкти оскарження» розглянуто правовий статус осіб, наділених правом оскарження ухвал. Дисертант зауважує, що розширення права на судовий захист не повинно призводити до безмежного наділення даним правом будь-якої особи. Тільки ті особи, котрі мають інтерес в спірному судовому акті, мають право його оскаржувати. Автор підтримує позицію законодавця стосовно наділення правом оскарження ухвал осіб, які не брали участі в справі, однак права котрих порушено постановленою ухвалою. Проте з метою уникнення безпідставних скарг доцільно закріпити на законодавчому рівні обов'язок таких осіб обґрунтувати в скарзі, в чому саме полягає порушений інтерес і як саме ухвала його порушує.

У дисертації обґрунтовується положення, що суб'єктами оскарження ухвал є особи, які беруть участь у справі. При цьому автор визнає, що найдискусійнішим є право прокурора на оскарження ухвал, постановлених в справі без його участі. Однак дана проблема є лише окремим проявом загальної невизначеності правового статусу прокуратури в системі правоохоронних органів, її функцій та взаємовідносин із судом. Автор підтримує позицію тих процесуалістів, котрі вважають, що оскарження прокурором ухвал, постановлених в справі без його участі, не суперечитиме принципам цивільного процесуального права.

В роботі висловлена пропозиція включити в коло осіб, які мають право оскарження ухвал, державного виконавця з урахуванням того, що при виконанні судових рішень він виступає активним учасником процесу, в тому числі і при вирішенні окремих питань судом.

В підрозділі 2.2. «Способи оскарження ухвал» дана характеристика та досліджується співвідношення різних способів зміни ухвал. Автор обґрунтовує тезу про існування системи оскарження ухвал. При розмежуванні зміни та скасування ухвали важливе значення належить такій ознаці ухвал як різноманітність. З урахуванням наведеної ознаки дисертант пропонує включити в ЦПК України правило, згідно з яким суд першої інстанції може змінити тільки ті ухвали, які не підлягають окремому оскарженню. Зміна та скасування ухвал різняться також підставами застосування: якщо скасування відбувається внаслідок виправлення помилки вищестоящим судом, то зміна - внаслідок зміни обставин справи.

На думку дисертанта, оскарження ухвал не можна назвати і єдиною підставою їх скасування вищестоящим судом. До такого наслідку може призвести і оскарження рішення. Скасування або зміна вищестоящим судом можуть відбутися незалежно від включення в скаргу на рішення заперечень щодо ухвал. В цьому виявляється така властивість ухвал як залежність: їх доля тією чи іншою мірою визначається долею рішення.

Автор заперечує існування специфічного способу перегляду ухвал - окремого перегляду. Спільність передумов, механізму та наслідків оскарження ухвал та рішень зумовлює існування єдиних для всіх судових постанов способів оскарження - апеляції, касації, оскарження в зв'язку з винятковими обставинами та оскарження в зв'язку з нововиявленими обставинами. Серед названих способів основним засобом виправлення помилок є апеляція. При апеляції є можливість оскарження досить широкого кола ухвал, не є необхідними формальні підстави оскарження, апеляційний суд здатний перевіряти фактичний бік вирішення справи.

Розгляд способів оскарження ухвал приводить до висновку про існування відповідної системи. Визначення сукупності способів оскарження як системи дозволяє встановити та дослідити ті властивості, які набуваються нею як інтегративним утворенням. За такі властивості автор вважає: функціональність; суб'єктивне ініціювання; оптимальність; послідовність; ефективність судового захисту; конкретизація об'єкту та підстав оскарження.

В підрозділі 2.3. «Скарга як зовнішня форма оскарження ухвали» досліджуються вимоги до скарги на ухвалу та порядок її подання. Дисертант зазначає, що саме скарга є тим документом, котрий офіційно виражає позицію особи щодо правосудності ухвали та її подальшої долі. Автор вважає, що вимоги до скарг є певною мірою стандартизованими для різних способів оскарження. Зокрема, заява про апеляційне оскарження виконує інформаційну функцію - повідомляє про майбутнє оскарження. З огляду на це ЦПК України слід доповнити нормами про наслідки недотримання вимог до заяви про апеляційне оскарження та про направлення копій заяви особам, які беруть участь у справі, одразу після її надходження до суду.

Підрозділ 2.4. «Строк як часова межа існування права оскарження» присвячений дослідженню строків оскарження ухвал. Автор доводить, що строк виступає межею існування в часі права оскарження ухвал. Встановлення оптимальних строків спрямоване на забезпечення інтересів учасників процесу. В роботі зроблено висновок, що строк оскарження ухвал доцільно пов'язувати із моментом отримання відповідною особою копії ухвали.

Дисертант виходить з того, що тривалість строків оскарження ухвал в цілому відповідає меті та завданням даного інституту, і тільки строк оскарження в зв'язку з винятковими обставинами є занадто скороченим, що не дозволяє виконати весь обсяг необхідних дій. В дисертації обґрунтовується положення про необхідність продовження даного строку принаймні до двох місяців.

Третій розділ «Перегляд ухвал внаслідок оскарження» присвячений дослідженню наслідків оскарження ухвал, поняття, структури та змісту перегляду ухвал, а також аналізу юрисдикційних повноважень суду при перегляді ухвал.

В підрозділі 3.1. «Поняття наслідків оскарження» дається визначення та досліджуються основні ознаки наслідків оскарження ухвали. У дисертації перегляд ухвали внаслідок її оскарження розглядається як сукупність дій суб'єктів цивільного процесу, спрямованих на усунення недоліків ухвали шляхом перевірки відповідності встановленим вимогам. Початок перегляду автор пов'язує із прийняттям скарги до розгляду, після чого ухвала може бути визнана такою, що підлягає перегляду.

В роботі доводиться, що перегляд як процес перевірки відповідності ухвали встановленим вимогам характеризується стадійністю з дотриманням функціонального призначення та змісту кожної стадії. Такий підхід дає підстави для висновку про неприпустимість змішування функцій різних етапів перегляду, насамперед, в регламентації дій суду при касаційному перегляді та перегляді в зв'язку з винятковими обставинами. Для названих видів провадження характерним є проведення на стадії підготовки дій, що являють собою вирішення скарги по суті, а це не дає можливості учасникам процесу повноцінно реалізувати своє право на участь в перегляді ухвали.

Незважаючи на специфічні цілі перегляду, на думку автора, немає підстав для обмеження дії таких принципів цивільного судочинства як гласність судового розгляду та змагальність сторін. Дисертант обґрунтовує, що для забезпечення дії даних принципів необхідно закріпити в законодавстві право осіб, які беруть участь у справі, бути присутніми при перегляді ухвали, цьому праву має відповідати наявність обов'язку суду повідомити таких осіб про час слухання справи.

У роботі розглядаються сучасні питання розгляду скарги апеляційним судом. Автор дає критичну оцінку нормам ЦПК України стосовно можливостей подання нових доказів в апеляційну інстанцію. На думку дисертанта, слід надати можливість відступу від встановлених правил за умови подання в апеляційну інстанцію доказу, який має винятково важливе значення для справи. Це дозволить особам, які беруть участь у справі, виправити власні помилки. Разом з тим реалізація такого права має бути врівноважена певними компенсаторними процесуальними механізмами.

В підрозділі 3.2. «Межі перегляду ухвал» розглядаються питання, з ними пов'язані. Дисертант вважає, що межі перегляду повинні визначатися сукупністю вимог у скарзі. З урахуванням послідовної реалізації принципів змагальності та диспозитивності, все більш актуальним є дотримання судом меж втручання в ухвалу, які встановлюються за суб'єктивним розсудом скаржника. Автор пропонує нові підходи до тлумачення поняття меж перегляду, які повинні визначатися також вимогами скаржника. При цьому особливо важливим є закріплення в ЦПК України правила, згідно з яким суд при перегляді ухвали не має права вирішити справу по суті через те, що це питання знаходиться за межами розгляду.

В підрозділі 3.3. «Повноваження суду при перегляді ухвал» досліджуються юрисдикційні повноваження суду, спрямовані на визначення долі ухвали внаслідок її перегляду. Автор доводить, що кожна переглядаюча стадія повинна мати на меті виправлення судових помилок та формування єдиної правозастосувальної практики. Тому важливим критерієм ефективності правових норм, які стосуються певної стадії оскарження, необхідно визнавати єдність правового регулювання, що виявляється у відповідності підстав оскарження та скасування ухвал.

З урахуванням даного висновку в роботі висловлена критика підстав для скасування ухвали апеляційним судом, які не відображають таких порушень як невідповідність ухвали нормам матеріального права та невідповідність фактичним обставинам справи. У роботі обґрунтовується положення, що апеляція, як основний спосіб перегляду ухвал, спрямований на перевірку їх формальної та фактичної відповідності нормам закону, повинна мати найбільший арсенал засобів виправлення судових помилок, тому коло підстав для скасування ухвали внаслідок апеляційного перегляду має бути найширшим.

Автор пропонує на законодавчому рівні провести розмежування таких наслідків визнання ухвали неправосудною як скасування із направленням на новий розгляд, скасування та постановлення нової ухвали, зміна ухвали, що надасть можливості уникнути суб'єктивного розсуду суду та зловживання цивільними процесуальними правами.

У висновках викладаються результати дослідження а також пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства, зокрема тих норм, що регламентують оскарження ухвал в цивільному судочинстві.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється у міждисциплінарному дослідженні універсальної категорії правового захисту відповідно до сфери здійснення правосуддя у цивільних справах, в удосконаленні законодавства та цивільного судочинства.

Визначається, що інститут оскарження ухвал формується на підставі загальних правил оскарження судових актів із урахуванням особливостей, які обумовлені функціями та значенням ухвали в судовому процесі. Перегляд ухвал в порядку апеляції є наслідком досягнення компромісу між необхідністю забезпечення прав учасників процесу та оперативністю судового захисту.

На підставі аналізу оскарження та перегляду ухвал автор доходить до висновку про існування у цивільному процесуальному праві системи способів перегляду ухвал, побудованої на основі наступних рис: суб'єктивне ініціювання; функціональність; оптимальність; послідовність; ефективність судового захисту; поступове зменшення кількості об'єктів та підстав оскарження.

Забезпечує реалізацію права оскарження механізм оскарження, основними елементами якого є строк та форма оскарження. З метою більш повного захисту суб'єктивних прав учасників процесу слід встановити початок строку оскарження з моменту ознайомлення особи із відповідною ухвалою, а також продовжити строк оскарження в зв'язку з винятковими обставинами до двох місяців.

Оскарження є юридичним фактом, який є підставою для виникнення відносин між судом відповідної інстанції та скаржником з приводу перевірки ухвали. Перегляд ухвали охоплює собою дії суб'єктів цивільного процесу, спрямовані на усунення недоліків ухвали шляхом перевірки внаслідок оскарження відповідності її встановленим вимогам. Для забезпечення дії таких принципів як гласність судового розгляду, змагальність сторін необхідно послідовно закріпити в законодавстві право осіб, які беруть участь у справі, бути присутніми при перегляді ухвали, цьому праву має відповідати обов'язок суду повідомити таких осіб про час слухання справи. Межі перегляду ухвал встановлюються, зокрема, в тому, що предметом перегляду є виключно питання, з якого постановлено ухвалу, тому вирішення долі інших ухвал або взагалі позовного спору при перегляді ухвали є неможливим.

Повноваження суду при перегляді ухвал формулюються законодавцем з урахуванням загальної мети - виправлення судових помилок, формування єдиної правозастосувальної практики, специфічних функцій та призначення кожної перевірочної стадії. З урахуванням законності та обґрунтованості як основних вимог до ухвали автор пропонує вважати підставами для скасування ухвали порушення норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність ухвали обставинам справи. Також необхідно на законодавчому рівні провести розмежування між такими наслідками визнання ухвали невідповідною вимогам закону, як скасування із направленням на новий розгляд, скасування та постановлення нової ухвали, зміна ухвали.



СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дем'янова О.В. Заява про апеляційне оскарження: окремі питання правового регулювання / О.В. Дем'янова // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету управління та права). - 2005. - № 4. - С. 114 - 117.

2. Дем'янова О.В. Підстави застосування повноважень апеляційного суду при перегляді ухвал / О.В. Дем'янова // Держава і право. - 2006. - № 32. - С. 321 - 326.

3. Дем'янова О.В. Властивості законної сили ухвал суду першої інстанції / О.В. Дем'янова // Часопис Київського університету права. - 2006. - № 4. - С. 176 - 180.

4. Дем'янова О.В. Ухвала як об'єкт апеляційного оскарження / О.В. Дем'янова // Судова апеляція. - 2006. - № 3. - С. 22 - 27.

5. Дем'янова О.В. Окремі аспекти правового статусу представника як суб'єкта оскарження за новим Цивільним процесуальним кодексом України / О.В. Дем'янова // Підприємництво, господарство і право. - 2006. - № 3. - С. 92 - 94.

6. Дем'янова О.В. Касаційне провадження в контексті захисту прав суб'єктів цивільних правовідносин / О.В. Дем'янова // Теорія і практика переходу до ринку : економіко-правовий, міжнародний та інформаційно-технологічний аспекти : Матеріали міжнародної наукової конференції 10 - 12 квітня 2002 р. Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина). - Ужгород, 2003. - С. 186 - 175.

7. Дем'янова О.В. Дія основних засад цивільного судочинства при касаційному оскарженні судових рішень у цивільних справах / О.В. Дем'янова // Проблеми розвитку та управління інтеграційними процесами на міжнародному ринку вищої освіти і науки : Матеріали міжнародної наукової конференції 16 - 18 жовтня 2002 р. Ужгород (Україна) - Сніна (Словаччина). - Ужгород, 2003. - С. 176 - 181.

8. Дем'янова О.В. Оскарження ухвал в зв'язку з винятковими обставинами / О.В. Дем'янова // І Всеукраїнська цивілістична наукова конференція студентів та аспірантів (м. Одеса, 24 - 25 лютого 2006 року). - Збірник тез наукових робіт учасників. - Одеса : Фенікс, 2006. - С. 194 - 195.

Размещено на Allbest.ru

...