Правове регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні
Оцінка ефективності правового регулювання ведення державного земельного кадастру для реалізації конституційних норм і гарантій прав власності на землю. Історичний аналіз правового забезпечення ведення державного земельного кадастру на території України.
| Рубрика | Государство и право |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 29.08.2015 |
| Размер файла | 56,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата юридичних наук
Правове регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні
12.00.06 - земельне право; аграрне право;
екологічне право; природоресурсне право
Гоштинар Світлана Леонідівна
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Одеській національній юридичній академії Міністерства освіти і науки України
Науковий керівник:
кандидат юридичних наук, доцент Гуревський Володимир Климентійович, Одеська національна юридична академія, доцент кафедри аграрного, земельного та екологічного права
Офіційні опоненти:
доктор юридичний наук, професор, членкор академії Правових наук України Шульга Михайло Васильович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри екологічного права
кандидат юридичних наук, Сидор Вікторія Дмитрівна, Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торгово-економічного університету, доцент кафедри економічної теорії
Захист дисертації відбудеться "13" листопада 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.004.16 у Національному аграрному університеті за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 15, корпус 3, кім.65
З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного аграрного університету за адресою: 03041, Київ, вул. Героїв Оборони, 13, корпус 4, кім.28
Автореферат розісланий "08" жовтня 2008 р.
Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Артеменко
Загальна характеристика роботи
Актуальність теми. Земельне законодавство України в даний час перебуває в стадії реформування, що здійснюється за декількома основними напрямками. До них відноситься як юридичне закріплення прав громадян на землю, встановлення гарантій їхньої реалізації, так і створення ефективних правових норм, що забезпечують здійснення функцій державного управління земельними ресурсами. Проведення земельної реформи і перехід до ринку нерухомості є невід'ємними складовими розвитку ринкових відносин у сучасній Україні. Це зумовлює необхідність обліку та охорони прав на землю, розвитку фіскальних інструментів (податків, орендної плати), заснованих на фізичних, економічних і правових характеристиках земель, а також правових і економічних механізмів раціонального використання та охорони земель.
Правове регулювання ведення державного земельного кадастру, як однієї з функцій державного управління, набуває особливого значення у зв'язку із закріпленням права приватної власності на землю та реалізацією державою економічних заходів у процесі використання та охорони земель.
Однією з найважливіших передумов успішного функціонування землі в цивільному обігу є можливість одержання суб'єктами земельних правовідносин відповідної інформації про природний, господарський і правовий стан земель України. Державний земельний кадастр, як система необхідних документованих відомостей, призначений для забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, заінтересованих фізичних і юридичних осіб інформацією про землю. Значення державного земельного кадастру, як глобальної інформаційної системи, визначається також і тим, що його дані підлягають обов'язковому застосуванню при плануванні використання та охорони земель, при їхньому наданні і вилученні, при визначенні плати за землю, проведенні землеустрою і здійсненні інших заходів, пов'язаних з використанням та охороною земель.
Застосування відомостей державного земельного кадастру повинно бути ефективним засобом захисту прав суб'єктів земельних правовідносин, тому особливо актуальним стає закріплене в ч.2. ст.34 Конституції України право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, крім того, ч.2 ст.50 Основного закону закріпила за кожним громадянином право вільного доступу до інформації про стан довкілля, а також право на її поширення.
Існуючі в даний час наукові дослідження у сфері правового регулювання ведення державного земельного кадастру нечисленні і присвячені лише окремим його аспектам. Перебуває в стадії становлення процес формування земельно-кадастрової системи, що відповідає сучасним вимогам, і, відповідно, законодавства, що регулює суспільні відносини по створенню, веденню і застосуванню відомостей державного земельного кадастру.
Теоретичною основою для проведення дослідження стали праці таких українських науковців у галузі земельного та екологічного права, як В.І. Андрейцев, Г.В. Анісімова, Г.І. Балюк, Ю.О. Вовк, А.П. Гетьман, В.К. Гуревський, П.Д. Індиченко, І.І. Каракаш, Т.Г. Ковальчук, М.В. Краснова, П.Ф. Кулинич, Н.Р. Малишева, В.Л. Мунтян, В.В. Носік, О.М. Пащенко, О.О. Погрібний, В.К. Послов, В.І. Семчик, Н.І. Титова, Ю.С. Шемшученко, В.С. Шелестов, М.В. Шульга, В.В. Янчук, В.З. Янчук та інших.
В основу роботи були також покладені положення, сформульовані в працях російських науковців Г.А. Аксененка, В.П. Балезина, С.А. Боголюбова, Г. Є. Бистрова, Е.А. Гряди, Б.В. Єрофєєва, Ю.Г. Жарикова, І.О. Іконицької, Д.Н. Казанцева, О.Н. Колотинської, М.І. Козиря, Н.І. Краснова, О.И. Крассова, І.В. Павлової, В.В. Петрова, В.Н. Сидоренко, Н.А. Сироєдова, В.Х. Улюкаєва, Г.В. Чубукова та інших.
У процесі дисертаційного дослідження були вивчені роботи фахівців в галузі землеустрою: А.О. Варламова, А.С. Даниленка, П.Ф. Козьмука, М.Г. Лихогруда, Б.П. Магазинщикова, Л.Л. Перовича, М.Г. Ступеня, А.М. Третяка, І.П. Фесенко, С.Д. Черемушкина, А.С. Чешева та інших.
Оскільки розглянуті в дисертації проблеми тісно пов'язані з характеристикою правових норм, що визначають державний земельний кадастр як функцію державного управління, у процесі дослідження автором були вивчені праці фахівців у сфері адміністративного права: українських вчених: В.Б. Авер'янова, О.Ф. Андрійко, Ю.П. Битяка, В.В. Богуцького, С.В. Ківалова та інших; російських науковців: А.П. Альохіна, Б.П. Курашвілі, Л.Н. Мороз, В.С. Рижова та інших.
Теоретичні та практичні проблеми в сфері правової регламентації порядку ведення державного земельного кадастру та застосування його відомостей, окремі питання вдосконалення земельного кадастру, як функції державного управління, у різні періоди часу відображалися в наукових працях В.П. Балезіна, С.А. Боголюбова, В.К. Гуревського, І.В. Дегтярьова, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицької, О.В. Карамишевої, Н.І. Краснова, П.Ф. Кулинича, А.І. Осіпова, В.В. Петрова та інших. Дані дослідження були присвячені, в основному, окремим питанням правового регулювання державного земельного кадастру, що розглядався в сукупності з іншими функціями державного управління.
Проблеми правової регламентації ведення державного земельного кадастру, як одного з кадастрів природних ресурсів, досліджувалися О.Н. Колотинською, яка провела аналіз правових питань теорії державного земельного кадастру в СРСР, проте основна увага приділялася характеристиці земельного кадастру як інструменту соціалістичного господарювання та функції в системі державного управління земельним фондом.
Глибоке вивчення особливостей сучасного реформування земельного законодавства, окреме комплексне дослідження становлення і розвитку
правового регулювання державного земельного кадастру досі не проводилося.
Правовою базою дисертаційного дослідження стали Конституція України, Земельний кодекс України. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", чинні нормативно-правові акти, що регламентують ведення державного земельного кадастру.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до напрямків дослідження Одеської національної юридичної академії "Правові проблеми становлення та розвитку сучасної української держави" (номер державної реєстрації 0101U001195). Тема дисертаційного дослідження безпосередньо пов'язана з планом науково-дослідної роботи кафедри аграрного, земельного та екологічного права на 2006 - 2010 роки на тему "Правове забезпечення земельної реформи в Південному регіоні України".
Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є підвищення ефективності правового регулювання ведення державного земельного кадастру для реалізації конституційних норм і гарантій прав власності на землю шляхом комплексного вивчення теоретичних і практичних проблем становлення і розвитку законодавства у сфері регулювання, ведення та застосування відомостей державного земельного кадастру і розробка напрямків його подальшого вдосконалення.
Вищевказаною метою обумовлені поставлені завдання:
провести історичний аналіз правового забезпечення ведення державного земельного кадастру на території України;
дослідити теоретичні положення правового регулювання ведення державного земельного кадастру, розкрити його поняття та цілі;
обґрунтувати принципи, які повинні бути покладені в основу правового регулювання ведення державного земельного кадастру;
визначити співвідношення державного земельного кадастру і державної реєстрації земельних ділянок;
державний земельний кадастр україна
вивчити правовий зміст складових відомостей державного земельного кадастру і юридичний аспект державного земельного кадастру;
здійснити науково обґрунтований аналіз функцій органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру;
окреслити перспективи вдосконалення законодавства щодо ведення державного земельного кадастру в Україні.
Об'єкт дослідження - правовідносини, що виникають у зв'язку зі створенням державного земельного кадастру, його веденням і використанням одержаних відомостей.
Предмет дослідження - нормативно-правові акти, які регулюють ведення державного земельного кадастру в Україні.
Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є загальнонаукові методи пізнання: історичний, діалектичний, емпіричний, системний, формально-логічний, техніко-юридичний, структурно-функціональний, комплексний, а також деякі спеціальні методи: порівняльно-правовий, логіко-семантичний соціологічний, метод тлумачення правових норм (розділи 1,2). Історичний та соціологічний методи застосовувались при вивченні історії розвитку державного земельного кадастру на території України (підрозділ 1.1). За допомогою діалектичного методу досліджувався розвиток правового інституту земельного кадастру (підрозділи 1.1, 1.2.). Висновки, зроблені за допомогою емпіричного методу, побудовані на аналізі конкретних фактів використання даних державного земельного кадастру і мають практичний характер (підрозділи 2.1, 2.2). Метод тлумачення правових норм використовувався для виявлення відповідності норм права логіці й тенденціям розвитку суспільних відносин (підрозділи 1.3, 1.4). За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалось законодавство різних країн щодо правового регулювання ведення земельного кадастру (підрозділ 1.2). Структурно-функціональний метод дав змогу розглядати досліджувані правові явища, що мають внутрішню структуру, з позиції їх призначення (підрозділ 2.2). Метод системного аналізу, формально-логічний і техніко-юридичний методи знайшли своє застосування при вивченні правового регулювання ведення державного земельного кадастру України на сучасному етапі (підрозділи 2.3, 2.4). Логіко-семантичний метод використовувався при дослідженні правових категорій, аналізі диспозицій окремих статей Земельного кодексу України та при формулюванні відповідних дефініцій (підрозділ 1.2). За допомогою комплексного методу сформульовано ряд наукових визначень і положень, що виносяться на захист. Вищезазначені методи базуються на всебічному аналізі явищ суспільного розвитку і перетворень в Україні, що відбуваються в процесі проведення земельної та аграрної реформ.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є першим в Україні комплексним і всебічним дослідженням теоретичних і практичних аспектів правового регулювання ведення державного земельного кадастру.
В результаті наукового аналізу в дисертаційній роботі:
вперше:
– наводиться періодизація і характеристика етапів становлення державного земельного кадастру на території України;
– пропонується визначення поняття земельно-кадастрових відносин;
– досліджено юридичний аспект державного земельного кадастру;
пропонується внесення змін у Земельний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення і Кримінальний кодекс в частині нових складів правопорушень, що виникають у сфері ведення державного земельного кадастру;
– розроблено рекомендації, спрямовані на вдосконалення правового регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні.
удосконалено:
поняття державного земельного кадастру;
основні принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру;
обґрунтування співвідношення державного земельного кадастру та державної реєстрації земельних ділянок.
дістали подальшого розвитку:
вчення про функції органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру;
думка про доцільність удосконалення чинних нормативно-правових актів з метою забезпечення відповідності процесу ведення державного земельного кадастру його принципам.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості їх використання:
– у науково-дослідній сфері - результати дисертації можуть бути основою для подальших досліджень актуальних проблем правового регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні;
– у правотворчій сфері - висновки та пропозиції, викладені у дисертації, можуть бути використані при вдосконаленні вітчизняного законодавства про державний земельний кадастр;
– у сфері правозастосування - запропоновані автором рекомендації можуть бути використані для професійної підготовки фахівців в галузі державного земельного кадастру;
– у навчальному процесі - положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсу "Земельне право України" та спецкурсів земельно-правового спрямування. Є можливим їх використання при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.
Особистий внесок здобувача. Сформульовані у дисертації положення, узагальнення, висновки, рекомендації, пропозиції обґрунтовані дисертантом на підставі особистих досліджень у результаті опрацювання та аналізу наукових та нормативних джерел.
Апробація результатів десертації. Результати і висновки дисертаційного дослідження були обговорені на засіданні кафедри аграрного, земельного та екологічного права Одеської національної юридичної академії та отримали позитивну оцінку.
Основні теоретичні положення, висновки та пропозиції по вдосконалення законодавства України були оприлюднені на Міжнародній науковій конференції студентів та аспірантів "Держава та право очима молодих дослідників" (Київ, 2001 р.).
Публікації. Основні положення і висновки дисертації знайшли відображення у п'яти статтях в журналах та збірниках, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України, та в одній тезі доповіді на науково-практичній конференції.
Структура дисертації визначається змістом наукової проблеми і спрямована на досягнення поставлених завдань. Дисертація складається із вступу, двох розділів, кожен з яких містить по чотири підрозділи, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 193 сторінки, у тому числі список використаних джерел на 29 сторінках (329 найменувань).
Основний зміст роботи
У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається її сутність і стан наукової розробки, визначається мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, зазначається методологічна і науково-теоретична основа дослідження, висновки, положення і пропозиції, отримані внаслідок проведеного дослідження, які виносяться на захист, доводиться наукова новизна роботи, розкривається теоретичне та практичне значення досягнутих результатів, їх апробація і публікації.
У першому розділі "Загальні засади правового регулювання ведення державного земельного кадастру" аналізується історія ведення земельного кадастру на території України, визначаються поняття та цілі державного земельного кадастру, досліджуються принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру, характеризується співвідношення державного земельного кадастру та державної реєстрації земельних ділянок.
У підрозділі 1.1 "Історичні аспекти правового забезпечення ведення державного земельного кадастру", аналізуючи законодавство, що регламентує суспільні відносини в галузі ведення державного земельного кадастру, автор виділяє наступні етапи його становлення:
ІХ ст. - перша половина XV ст., коли на території Київської Русі з'явились перші земельні описи і був запроваджений реєстр казенних (общинних), церковних і монастирських садибних земельних володінь;
друга половина XV ст. - перша половина XVII ст., коли в період ліквідації феодальної роздробленості й виникнення централізованої Московської держави з метою оподаткування були проведені земельно-оціночні роботи, що отримали назву "сошного листа", почали складатися плани землеволодінь, а також з метою опису земель в 1566 р. була створена спеціальна установа - Помісний приказ;
перша половина XVII ст. - початок XVIII ст., коли відомості про землю відображали в писцових книгах, що послужили основою так званого "писцового земельного кадастру", а із прийняттям Соборного уложення 1649р. була створена законодавча основа землевпорядних і земельно-кадастрових робіт;
початок XVIII ст. - початок XІХ ст., коли облік земель і їхня оцінка, як підстава для оподатковування, втратили своє колишнє значення, а замість писцових книг були введені подушні переписи-ревізії, була проведена реєстрація казених та інших земельних володінь, що призвела до складання земельного кадастру церковних і дворянських маєтків;
друга половина ХІХ ст. - початок ХХст., коли після звільнення селян від кріпацької залежності почали проводитися роботи зі складання земського земельного кадастру з використанням досвіду ведення французького земельного кадастру, а в ході проведення столипінської реформи селянам надавались земельні ділянки зі складу общинних земель. Крім поземельних книг і межових описів, земельно-кадастрова інформація відображалася в цей період у книгах сільського сходу, кріпосних і платіжних книгах, реєстрах, описах тощо;
1917 - 1954 р. р., коли була проведена націоналізація земельного фонду України, заборонена купівля-продаж, оренда і застава землі, а земельно-кадастрові заходи були спрямовані на виявлення, облік та оцінку підлягаючих конфіскації земель, Земельним кодексом 1922 року була запроваджена державна земельна реєстрація, а земельний кадастр почав використовуватися для зміцнення прав на землю, утворених у результаті проведення колективізації соціалістичних колективних господарств, а також для державного планування і управління у сфері землекористування, у радгоспах були введені Книги історії полів і Колгоспна земельно-шнурова книга, а в адміністративних районах - Державна земельна книга реєстрації земель;
1954 - 1985 р. р., коли була встановлена єдина система обліку земельного фонду СРСР і реєстрації землекористувачів, запроваджено нові земельно-кадастрові документи та прийнято ряд нормативних актів у сфері землеустрою і земельного кадастру. Із введенням в 1968 р. Основ земельного законодавства СРСР і Земельного кодексу УРСР уперше у вигляді окремої глави і практично в сучасному вигляді законодавчо вводиться державний земельний кадастр. В цей період були затверджені нові форми земельної шнурової і державної земельної книги та відновилися роботи з масової оцінки земель;
1985 - 1991 р. р., коли була радикально перетворена система земельних відносин із прийняттям в 1990 р. Основ земельного законодавства Союзу СРСР і союзних республік введено приватне землеволодіння (власність), використання земельного кадастру передбачалось для одержання вартісної кадастрової оцінки земель;
1991 р. - по даний час, коли з розпадом СРСР і утворенням незалежної України розпочалась земельна реформа, спрямована на здійснення приватизації, кардинальну зміну прав власності на землю, запровадження купівлі-продажу, оренди, застави землі тощо. В Україні фактично стали відновлюватися в повному обсязі державний земельний кадастр і державна система реєстрації прав на нерухомість, а також почав розвиватися ринок землі. Вивчення історичних аспектів правового забезпечення ведення державного земельного кадастру дозволяє дослідити земельний кадастр у динаміці його розвитку і є необхідним для правильного з'ясування поняття державного земельного кадастру, яке розкривається в наступному підрозділі.
У підрозділі 1.2 "Поняття та цілі сучасного державного земельного кадастру" державний земельний кадастр розглядається автором, як єдина систематизована сукупність документованих відомостей про земельні ділянки, що одержуються у ході проведення державної реєстрації прав на землю, обліку кількості і якості земель, їх економічної оцінки та інших державних заходів та містять інформацію про правовий режим земельних ділянок. Досліджуються земельно-кадастрові відносини, як врегульовані нормами земельного права суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі створенням, порядком ведення і застосуванням відомостей державного земельного кадастру, а також реалізацією заходів юридичної відповідальності за порушення законодавства про державний земельний кадастр.
Аналізуючи нормативно-правові акти в галузі ведення державного земельного кадастру, виділено його основні цілі, зокрема: одержання достовірних і науково-обґрунтованих відомостей про землю; забезпечення суб'єктів земельних правовідносин необхідною інформацією про стан земельного фонду; здійснення обліку земельних ресурсів; інформаційне сприяння формуванню механізмів державного регулювання земельних відносин; організаційне забезпечення надходжень податкових платежів за земельні ресурси.
У підрозділі 1.3 "Принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру" автор визначає принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру, як нормативно встановлені основні положення, що відображають порядок здійснення діяльності по організації ведення державного земельного кадастру й застосування його відомостей.
В результаті проведеного дослідження автор виділяє такі основні принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру: єдність системи і технології ведення, об'єктивність, достовірність, повнота, безперервність внесення характеристик земельних ділянок, відкритість кадастрових відомостей, документованість, всебічність, порівнянність і сумісність даних земельного кадастру з відомостями інших державних реєстрів, економічність, соціальна спрямованість системи, законність, первинність реєстрації, обов'язковість застосування відомостей земельного кадастру і централізоване управління процесом його ведення. Практичне призначення таких принципів полягає в тому, що їх дотримання гарантує здійснення ефективного процесу ведення земельного кадастру та законність в забезпеченні прав суб'єктів земельно-кадастрових відносин.
У підрозділі 1.4 "Співвідношення державного земельного кадастру та державної реєстрації земельних ділянок" зазначається, що до державних заходів (функцій), у процесі здійснення яких одержуються відомості державного земельного кадастру, відноситься державна реєстрація земельних ділянок. Дана функція розглядається автором, як частина земельного кадастру, як окрема підсистема створення та ведення земельного кадастру. Обґрунтовується позиція, що кадастр у широкому розумінні цього слова являє собою інформацію і не може ототожнюватися із процесом її одержання, тобто з реєстрацією, яка є самостійним заходом. Узагальнення отриманих у результаті цього державного заходу відомостей, порядок їхнього внесення і використання безпосередньо відноситься до ведення кадастру.
Державний земельний кадастр становить публічний (державний), методично організований реєстр земельних ділянок, який включає: відомості про кількість земель, їх якість, цільове призначення та належність до певної категорії, розподіл земельних ділянок між власниками, користувачами, включаючи орендарів, а також відомості про економічну та грошову оцінку земель. Державний земельний кадастр відображає адміністративно-територіальний устрій країни. Він ведеться по кожній адміністративно-територіальній одиниці: селу, селищу, місту, району, області та по країні в цілому.
Державний реєстр прав на нерухоме майно, ведення якого є основною функцією державної реєстрації прав на нерухомість, є єдиною державною інформаційною системою, котра містить офіційно підтверджені та гарантовані державою (достовірні) відомості про речові права на нерухоме майно, їх обмеження, суб'єктів речових прав, об'єкти нерухомого майна (будівлі, споруди, земельні ділянки тощо), які належать відповідним суб'єктам, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об'єктів нерухомого майна.
Другий розділ "Організаційно-правові основи ведення державного земельного кадастру" присвячений дослідженню юридичного аспекту державного земельного кадастру, правового змісту його складових відомостей, дослідженню функції органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру, а також окресленню перспектив вдосконалення законодавства в цій галузі.
У підрозділі 2.1 "Складові відомості державного земельного кадастру та їх правовий зміст" підкреслюється, що зміст державного земельного кадастру припускає наявність певних даних і відомостей, що включаються у його склад. Їхні характеристики обумовлені тими функціями земельного кадастру, які забезпечують його існування і функціонування. До них, насамперед, відноситься одержання і подальше формування інформації про стан і використання земельних ресурсів, включаючи всі їх правові, природні і якісні характеристики, призначені для застосування з метою організації раціонального використання даного природного ресурсу і захисту прав суб'єктів земельних правовідносин. Природно, така інформація повинна бути об'єктивною, науковою та достовірною. Подібні вимоги висуваються до всіх відомостей земельного кадастру незалежно від їхнього внутрішнього змісту.
Характеризуючи складові відомості державного земельного кадастру: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічну оцінку земель; грошову оцінку земель; державну реєстрацію земельних ділянок; облік кількості та якості земель - автором доводиться специфіка і особливості їхнього застосування в загальній системі управління земельними ресурсами країни.
Підкреслено, що визначення складових відомостей державного земельного кадастру України в даний час пов'язане з деякими правовими проблемами: по-перше, відсутня належна нормативно-правова база, яка б детально регулювала дані відносини; по-друге, зараз відбувається процес приведення підзаконних нормативних актів у відповідність до чинного законодавства.
На наш погляд, діяльність органів державної влади по усуненню перерахованих вище правових проблем повинна враховувати деякі обставини. При встановленні переліку складових відомостей, що включаються у державний земельний кадастр, необхідно аналізувати реальні потреби користувачів у певній інформації. У кадастрі повинні бути відображені всі необхідні характеристики земель, але при цьому варто було б уникнути розпорошення відомостей за численними інформаційними системами. Цього вимагає специфіка землі як природного об'єкту. Удосконалення законодавства в даній сфері земельно-кадастрових відносин буде сприяти створенню сучасної системи державного земельного кадастру.
Підрозділ 2.2 "Юридичний аспект державного земельного кадастру" присвячений аналізу таких елементів як об'єкт земельного кадастру, його суб'єкти, метод, загальні принципи ведення, норми, інститути та джерела земельного кадастру. Розкриття сутності кожного із вищевказаних елементів дозволить краще розкрити юридичний аспект державного земельного кадастру.
Об'єктом державного земельного кадастру є земельна ділянка з точно визначеними межами. Суб'єктами державного земельного кадастру є
уповноважені органи, що забезпечують збирання, документування, нагромадження, обробку, облік, зберігання і використання комплексної інформації про земельну ділянку, а також інші органи державної влади, юридичні і фізичні особи і їхні об'єднання, що виступають, як споживачі відомостей державного земельного кадастру.
Предметом державного земельного кадастру є, з одного боку, процедури збирання, документування, нагромадження, обробки, обліку, зберігання і використання кадастрової інформації, а з іншого - суспільні відносини в сфері ведення державного земельного кадастру, що виникають між уповноваженими органами при здійсненні даних процедур, і правові норми, що регулюють відповідні правовідносини.
Методом державного земельного кадастру є сукупність юридичних заходів і способів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин з приводу ведення державного земельного кадастру.
Загальні принципи, що лежать в основі діяльності по веденню державного земельного кадастру, реалізуючись через конкретні правові норми та інститути, породжують джерела державного земельного кадастру, створюючи в сукупності з ними систему державного земельного кадастру. Всі джерела державного земельного кадастру, залежно від їх змісту і призначення, умовно можна поділити на декілька категорій: законодавство, пов'язане з формуванням об'єктів кадастру і їх обліком; законодавство, пов'язане з управлінням земельними ресурсами; законодавство, пов'язане з використанням відомостей державного земельного кадастру.
У підрозділі 2.3 "Функції органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру" підкреслюється, що забезпечення ведення державного земельного кадастру є одним з найбільш важливих напрямків державної політики у сфері державного регулювання земельних відносин.
У даний час система органів, що здійснюють підготовку і ведення державного земельного кадастру, досить широка і містить у собі як органи загальної, так і спеціальної компетенції. Загальне державне регулювання управління земельними ресурсами здійснюють представницькі і виконавчо-розпорядчі органи державної влади, наділені відповідними владними повноваженнями з організації і забезпечення раціонального використання та охорони земель. Спеціальне державне управління земельними ресурсами, в тому числі ведення державного земельного кадастру, здійснює Державний комітет України із земельних ресурсів, як центральний орган виконавчої влади. Систему органів державної реєстрації прав у складі центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів очолює державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом - Центр державного земельного кадастру. До основних функцій органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру належать послідовні дії по збиранню, документуванню, нагромадженню, обробці, обліку, зберіганню і передачі відомостей про земельні ділянки.
Для визначення функцій органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру, процес його ведення можна умовно підрозділити на декілька етапів (напрямків діяльності органів виконавчої влади по веденню земельного кадастру): початковим етапом кадастрового процесу є збирання необхідних відомостей про земельні ділянки, наступним етапом ведення державного земельного кадастру є документування отриманих відомостей, як останній етап ведення державного земельного кадастру можна розглядати зберігання відомостей державного земельного кадастру.
У підрозділ 2.4 "Перспективи вдосконалення законодавства щодо ведення державного земельного кадастру" вказується, що перехід до ринкових відносин у сфері землекористування пов'язаний з формуванням економічного механізму, покликаного з'єднати інтереси економіки і раціонального використання земельних ресурсів. Розпочата в 1991 році земельна реформа не доведена до кінця, не створена система земельного законодавства, земельний ринок перебуває в стадії становлення, відсутня система гарантій прав на земельні ділянки, що приводить до зниження інтересу інвесторів, розміри і механізм нарахування земельних платежів недосконалі, а їхня питома вага в бюджетах всіх рівнів незначна.
Виходом з такого складного становища є визначення основних напрямків державної земельної політики і розробка автоматизованої системи земельного кадастру. Достовірна кадастрова інформація дозволяє приймати більш ефективні рішення, а також впливати на ринок землі і нерухомості, забезпечувати надійність операцій із землею.
Таким чином, українським законодавцям в найближчий час необхідно зробити конкретні кроки щодо правового забезпечення ведення державного земельного кадастру в Україні. З цією метою необхідно першочергово забезпечити набрання юридичної сили закону "Про державний земельний кадастр", а також внести відповідні зміни до нормативно-правових актів, що регулюють діяльність органів виконавчої влади в даній галузі. Перспективний розвиток законодавства у цій сфері сприятиме становленню, розвитку і ефективному функціонуванню інституту державного земельного кадастру як передумови розвитку ринкових відносин в Україні.
Висновки
У висновках викладені теоретичні підсумки дослідження, формулюються найважливіші результати та пропозиції.
Дослідження в рамках дисертації правового регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні дозволяє сформулювати такі висновки:
1. На підставі проведення історичного аналізу розвитку кадастрових відносин на території України виділено наступні етапи становлення законодавства в цій галузі: ІХ ст. - перша половина XV ст., коли на території Київської Русі з'явились перші земельні описи; друга половина XV ст. - перша половина XVII ст., коли з метою оподаткування були проведені земельно-оціночні роботи; перша половина XVII ст. - початок XVIII ст., коли вперше створена законодавча основа землевпорядних і земельно-кадастрових робіт; початок XVIII ст. - початок XІХ ст., коли розпочалося складання земельного кадастру церковних і дворянських маєтків; друга половина ХІХ ст. - початок ХХст., коли почали проводитися роботи зі складання земського земельного кадастру; 1917 - 1954 р. р., коли після націоналізації земельного фонду України земельно-кадастрові заходи були спрямовані на виявлення, облік та оцінку підлягаючих конфіскації земель, була запроваджена державна земельна реєстрація, а земельний кадастр став використовуватися для державного планування і управління у сфері землекористування; 1954 - 1985 р. р., коли була встановлена єдина система обліку земельного фонду СРСР і реєстрації землекористувачів, запроваджено нові земельно-кадастрові документи та прийнято ряд нормативних актів у сфері землеустрою і земельного кадастру; 1985 - 1991 р. р., протягом яких використання земельного кадастру передбачалось для одержання кадастрової оцінки земель у зв'язку із введенням приватного землеволодіння; 1991 р. - по даний час, коли в Україні фактично стали відновлюватися в повному обсязі державний земельний кадастр і державна система реєстрації прав на нерухомість, а також почав розвиватися ринок землі.
2. Досліджуючи теоретичні положення правового регулювання ведення державного земельного кадастру, обґрунтовано поділ земельно-кадастрових правовідносин на такі види:
1) суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі створенням державного земельного кадастру - відносини в галузі правотворчості органів державної влади по створенню і веденню кадастру, встановлення принципів здійснення кадастрової діяльності, зміст даних цієї інформаційної системи;
2) суспільні відносини, що виникають у зв'язку із здійсненням процесу ведення державного земельного кадастру - діяльність органів виконачої влади в межах їх компетенції, організація збирання і включення кадастрових даних;
3) суспільні відносини по застосуванню відомостей державного земельного кадастру - відносини по наданню заінтересованим особам кадастрової інформації, використання даних кадастру при здійсненні інших функцій державного управління (планування використання земель, землеустрої тощо);
4) суспільні відносини, що виникають у зв'язку з реалізацією заходів юридичної відповідальності за порушення законодавства про державний земельний кадастр - дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної та кримінальної.
3. Сформульовано поняття державного земельного кадастру як єдиної систематизованої сукупності документованих відомостей про земельні ділянки, що одержуються у ході проведення державної реєстрації прав на землю, обліку кількості і якості земель, їх економічної оцінки та інших державних заходів та містять інформацію про правовий режим земельних ділянок. Визначено основні цілі державного земельного кадастру, до яких віднесено одержання достовірних і науково обґрунтованих відомостей про землю, а також забезпечення суб'єктів земельних правовідносин необхідною інформацією про стан земельного фонду, здійснення обліку земельних ресурсів, інформаційне сприяння формуванню механізмів державного регулювання земельних відносин та організаційне забезпечення надходжень податкових платежів за земельні ресурси.
4. Запропоновано визначення принципів здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру, як нормативно встановлених основних положень, що відображають порядок здійснення діяльності з організації ведення державного земельного кадастру і застосування його відомостей. Виділено наступні принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру: єдність системи і технології ведення, об'єктивність, достовірність, повнота, безперервність внесення характеристик земельних ділянок, відкритість кадастрових відомостей, документованість, всебічність, порівнянність і сумісність даних земельного кадастру з відомостями інших державних реєстрів, економічність, соціальна спрямованість системи, законність, первинність реєстрації, обов'язковість застосування відомостей земельного кадастру і централізоване керівництво процесом його ведення.
5. Аналізуючи співвідношення державного земельного кадастру і державної реєстрації земельних ділянок, встановлено, що до заходів, у процесі здійснення яких одержуються відомості державного земельного кадастру, відноситься державна реєстрація земельних ділянок. Тобто державна реєстрація земельних ділянок являє собою складову земельного кадастру і не може з ним ототожнюватися.
6. Виявлено, що зміст державного земельного кадастру припускає наявність певних даних і відомостей, що включаються у його склад. Встановлено, що всі складові державного земельного кадастру: кадастрове зонування; кадастрові зйомки; бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; грошова оцінка земель; державна реєстрація земельних ділянок; облік кількості та якості земель - мають різне застосування в загальній системі управління земельними ресурсами. Їхні характеристики обумовлені тими функціями земельного кадастру, які забезпечують його існування і функціонування. До них, насамперед, відноситься одержання і подальше формування інформації про стан і використання земельних ресурсів, включаючи всі їх правові, природні і якісні характеристики, призначені для застосування з метою організації раціонального використання вказаного природного ресурсу та захисту прав суб'єктів земельних правовідносин. Природно, така інформація повинна бути об'єктивною, науковою та достовірною. Подібні вимоги висуваються до всіх відомостей земельного кадастру незалежно від їхнього внутрішнього змісту.
7. Доведено, що юридичний аспект державного земельного кадастру включає в себе такі елементи: об'єкт земельного кадастру, його суб'єкти, метод, загальні принципи ведення, норми, інститути та джерела земельного кадастру. Під об'єктом земельного кадастру слід розуміти земельну ділянку з точно визначеними межами. Суб'єктами державного земельного кадастру є уповноважені органи, що забезпечують збирання, документування, нагромадження, обробку, облік, зберігання і використання комплексної інформації про земельну ділянку, а також інші органи державної влади, юридичні й фізичні особи і їхні об'єднання, що виступають, як споживачі відомостей державного земельного кадастру. Предметом державного земельного кадастру є, з одного боку, процедури збирання, документування, нагромадження, обробки, обліку, зберігання і використання кадастрової інформації, а з іншого - суспільні відносини в сфері ведення державного земельного кадастру, що виникають між уповноваженими органами при здійсненні даних процедур, і правові норми, що регулюють відповідні правовідносини. Методом державного земельного кадастру є сукупність юридичних заходів і способів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин із приводу ведення державного земельного кадастру.
8. Аналізуючи функції органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру, запропоновано для забезпечення принципу безперервності ведення державного земельного кадастру встановлення в законодавстві строку включення в нього відомостей, одержаних в результаті проведення державних заходів, а також строки (періодичність) відновлення кадастрових відомостей, що буде гарантією дотримання зазначеного принципу та ефективності роботи кадастрової інформаційної системи в цілому.
9. Обґрунтовано необхідність законодавчого закріплення при розробці переліку відомостей державного земельного кадастру конфіденційного характеру можливості надання відомостей про права на землю лише стосовно конкретного об'єкту (земельної ділянки), а не стосовно суб'єктів прав на нього, наприклад, в частині надання відомостей про кількість наявної власності конкретної особи зацікавленим особам, за винятком правоохоронних органів. У даний перелік не повинні включатися відомості про обмеження прав на землю, про її якість, а також інші характеристики земельних ділянок та інформація про наявність вільних земель. Пропонується розробити перелік відомостей державного земельного кадастру, які можуть надаватися будь-якій особі без обмежень.
10. Окреслюючи перспективи вдосконалення законодавства щодо ведення державного земельного кадастру в Україні, доведено доцільність встановлення в законодавстві різних ставок плати за надання інформації з державного земельного кадастру залежно від того, кому вони надаються - фізичним (громадянам, іноземцям, особам без громадянства) або юридичним
особам. При визначенні в законодавстві порядку витрат коштів, отриманих у вигляді плати за надану інформацію, встановити, що їхній розподіл у бюджетах різних рівнів повинен здійснюватися за принципом цільового використання коштів, отриманих від плати за землю, і направлятися тільки на ті заходи, які пов'язані із створенням системи державного земельного кадастру і її функціонуванням (автоматизація, забезпечення інформаційних технологій, захист відомостей кадастру). Законодавчо необхідно визначити, які посадові особи мають право безперешкодного доступу до відомостей державного земельного кадастру, наприклад, у порядку здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.
11. Запропоновано встановити обов'язок господарюючих на землі суб'єктів здійснювати заходи з обліку якісного і кількісного стану земель, що перебувають на праві власності чи землекористування, з метою як внутрішньогосподарського застосування отриманих відомостей, так і їхнього подальшого надання органам, що здійснюють ведення державного земельного кадастру.
12. Доведено доцільність встановлення в Кодексі України про адміністративні правопорушення адміністративної відповідальності за ненадання відомостей про якісні і кількісні зміни земельної ділянки відповідним органам не тільки власників земельних ділянок, землевласників і землекористувачів, але й посадових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування, від рішення яких багато в чому залежить юридична доля земельної ділянки. Обґрунтовано необхідність внесення змін в Кримінальний кодекс України, включивши такий склад злочину, як порушення законодавства про державний земельний кадастр, що включає подання завідомо неправдивих відомостей, їхнє перекручення, у тому числі з метою заниження плати за землю.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Гоштинар С.Л. Основні принципи ведення державного земельного кадастру / С.Л. Гоштинар // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип.37. - С.236 - 242.
2. Гоштинар С.Л. Історико-правові аспекти ведення державного земельного кадастру / С.Л. Гоштинар // Земельне право України: теорія і практика. - 2007. - № 10. - С.62 - 72.
3. Гоштинар С.Л. Правове забезпечення ведення земельного кадастру / С.Л. Гоштинар // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - 2004. - Вип.22. - С.745 - 748.
4. Гоштинар С.Л. Правове регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні і Росії / С.Л. Гоштинар // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - 2003. - Вип.18. - С.672 - 675.
5. Гоштинар С.Л. Правові проблеми ведення державного земельного кадастру / С.Л. Гоштинар // Актуальні проблеми держави і права: Збірник наукових праць. - 2002. - Вип.16. - С.579 - 582.
6. Гоштинар С.Л. Державна реєстрація земельних прав / С.Л. Гоштинар: // матер. наукової конференції "Держава та право очима молодих дослідників", (Київ, 29-30 листопада, 2001 р.) / Київський університет імені Тараса Шевченка - К.: Київський ВГЦ університет, 2003. - С.361-364.
Анотації
Гоштинар С.Л. Правове регулювання ведення державного земельного кадастру в Україні. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національний аграрний університет, - Київ, 2008.
Дисертація є завершеною науковою роботою, першим в Україні комплексним дослідженням у науці земельного права, присвяченим всебічній теоретичній розробці питань правового регулювання ведення державного земельного кадастру.
В роботі досліджуються особливості правового регулювання ведення державного земельного кадастру. Аналізуються історичні аспекти правового забезпечення ведення державного земельного кадастру. Досліджуються поняття та цілі сучасного державного земельного кадастру. Вивчаються принципи здійснення діяльності, пов'язаної з веденням державного земельного кадастру. У дисертації розглядають складові відомості державного земельного кадастру та їх правовий зміст. Характеризуються функції органів виконавчої влади по веденню державного земельного кадастру. Обгрунтовано наукові висновки і пропозиції щодо удосконалення законодавства, що регламентує ведення державного земельного кадастру.
Ключові слова: земельна ділянка, земельні ресурси, державне управління, державний земельний кадастр, державна реєстрація земельних ділянок, кадастрове зонування, кадастрові зйомки, бонітування грунтів, оцінка земель, облік кількості та якості земель.
Гоштынар С.Л. Правовое регулирование ведения государственного земельного кадастра в Украине. - Рукопись.
Диссертация в форме рукописи на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальный аграрный университет - Киев, 2008.
Диссертация является завершенной научной работой, первым в Украине комплексным исследованием в науке земельного права, посвященным всесторонней теоретической разработке вопросов правового регулирования ведения государственного земельного кадастра.
В работе исследуются особенности правового регулирования ведения государственного земельного кадастра. Анализируются исторические аспекты правового обеспечения ведения государственного земельного кадастра, выделяются периоды становления законодательства, регламентирующего общественные отношения в области ведения государственного земельного кадастра. Исследуются понятия и цели современного государственного земельного кадастра. Государственный земельный кадастр рассматривается автором как единая систематизированная система документированных сведений о земельных участках, получаемых в результате государственной регистрации прав на землю, учета количества и качества земель, их экономической оценки, других государственных мероприятий и содержат информацию о правовом режиме земельных участков.
В диссертации изучаются принципы деятельности, связанной с ведением государственного земельного кадастра. К основным принципам автор относит единство системы и технологии ведения кадастра, объективность, достоверность, полноту, открытость кадастровых ведомостей, документированность, разносторонность, экономичность, социальную направленность, законность и др.
Рассматриваются составляющие ведомости государственного земельного кадастра, а именно: кадастровое зонирование, кадастровые съемки, бонитирование грунтов, экономическая оценка земель, денежная оценка земель, государственная регистрация земельных участков, учет качества и количества земель, а также исследуется их правовое содержание.
...Подобные документы
Технологія ведення державного земельного кадастру. Сучасний стан розвитку автоматизованої системи земельного кадастру України та його роль у організації земельних правовідносин. Мета створення та функціональне призначення системи, переваги її засобів.
курсовая работа [799,5 K], добавлен 19.02.2014Формування землеволодінь, землекористувань різних форм власності. Порядок оформлення прав на земельні ділянки. Каталог координат кутів зовнішніх меж землекористування. Експлікація земель у процентному співвідношенні. Баланс площ по угіддям, їх реєстрація.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 27.04.2016Аналіз земельного законодавства України. Порядок введення Державного земельного кадастру. Складання та затвердження індексно-кадастрових карт. Фізико-географічна та еколого-економічна характеристика Ново-Миколаївської сільської ради; кадастрові зони.
курсовая работа [2,4 M], добавлен 11.12.2015Сфера правового регулювання. Управління та право як фундаментальні суспільні явища. Загальні вимоги до форм правового регулювання. Способи правового регулювання управління. Варіанти покращення правового регулювання державного управління в Україні.
реферат [23,0 K], добавлен 28.05.2014Характеристика проблематики збалансування приватної та державної власності в промисловості. Нормативно-правове забезпечення процесу приватизації державного майна в Україні. Дослідження стану правового регулювання процесу приватизації державного майна.
курсовая работа [120,1 K], добавлен 04.06.2016Аналіз становлення та розвитку системи земельного кадастру Швеції, Франції та Німеччині. Реєстрація земельних ділянок в Україні, об'єктів нерухомості та прав на них. Підвищення ефективності оподаткування, створення привабливих умов для інвестицій.
курсовая работа [47,3 K], добавлен 22.04.2015Порядок ведення державного обліку і кадастру рослинного світу. Система відомостей і документів про розподіл об’єктів рослинного світу між власниками і користувачами земельних ділянок. Забезпечення невиснажливого використання природних рослинних ресурсів.
реферат [18,3 K], добавлен 23.01.2009Сутність і функції правового регулювання економічних відносин, місце у ньому галузей права. Співвідношення державного регулювання і саморегулювання ринкових економічних відносин. Визначення економічного законодавства України та напрями його удосконалення.
дипломная работа [183,2 K], добавлен 10.06.2011Закордонний досвід державного регулювання банкрутства. Розвиток державного регулювання процедур банкрутства в Україні. Проблеми реалізації майна підприємств державного сектору. Удосконалення законодавчої і нормативно-правової бази регулювання банкрутства.
дипломная работа [1,2 M], добавлен 10.12.2012Обґрунтовано сучасні підходи до вдосконалення правового механізму: системного, процесного, ситуаційного та стратегічного. Визначено складову напрямів удосконалення правового механізму державного регулювання обігу земель державної та комунальної власності.
статья [22,2 K], добавлен 06.09.2017Економіко-правові засади регулювання фондового ринку. Завдання та форми регулювання фондового ринку. Методи державного регулювання фондового ринку в Україні. Проблеми законодавчого забезпечення функціонування системи державного регулювання в Україні.
дипломная работа [396,1 K], добавлен 19.08.2010Проблема регулювання галузі освіти, форми та методи її державного регулювання та концептуальні положення механізму його здійснення. Реалізація державно-владних повноважень суб'єктами державного управління з метою зміни суспільних станів, подій і явищ.
статья [160,1 K], добавлен 24.11.2015Вищі органи державного управління економікою в Україні. Основні функції державного управління економікою. Національні особливості державного регулювання економічними процесами. Основні форми державного управління економікою.
курсовая работа [28,4 K], добавлен 18.03.2007Предмет і принципи земельного права. Категорії земель України. Об’єкт і суб’єкт права власності на землю. Види правового користування земельними ділянками, права і обов’язки їх власників. Набуття права власності на землю громадянами України і іноземцями.
реферат [27,3 K], добавлен 04.11.2013Механізм правового регулювання державного замовлення. Необхідність прийняття єдиного законодавчого акту, в якому б визначались загальні для усіх сфер економіки країни правові та організаційні основи формування, розміщення та виконання держзамовлення.
статья [21,4 K], добавлен 19.09.2017Інститут інтелектуальної власності. Економіко-правовий зміст та структура інтелектуальної власності. Аналіз правотворення у сфері інтелектуального розвитку країни. Пріоритетні напрями оптимізації правового регулювання сфери інтелектуальної діяльності.
реферат [44,3 K], добавлен 27.09.2014Державне регулювання як система заходів законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру. Органи державного регулювання ЗЕД, механізм його здійснення. Компетенція Верховної Ради та Кабінету Міністрів України. Завдання торгово-промислових палат.
реферат [39,0 K], добавлен 16.12.2011Дослідження питання правового регулювання зрошувальних та осушувальних земель на території Україні в різні періоди її історичного розвитку. Проаналізовано основні етапи формування законодавства щодо правового забезпечення проведення меліоративних заходів.
статья [22,1 K], добавлен 19.09.2017Землі як об'єкти використання та охорони. Суб'єкти, об'єкти та форми правового регулювання використання та охорони земель в Україні, завдання держави в цій сфері. Види і зміст контролю та юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства.
дипломная работа [131,6 K], добавлен 13.04.2012Інституційна база державного впливу на розвиток людського капіталу в Україні. Сутність та специфіка дії механізму державного регулювання інвестицій та його особливості на рівні регіону. Забезпечення динаміки якості життя населення, економічного розвитку.
автореферат [55,3 K], добавлен 10.04.2009
