Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 343.98

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза

Головкін Сергій Вікторович

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Луганському державному університеті внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, МВС України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Іщенко Андрій Володимирович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри розслідування злочинів.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Лисенко Володимир Васильович, Національний університет державної податкової служби України, перший заступник начальника науково-дослідного центру з проблем оподаткування;

кандидат юридичних наук, доцент Весельський Віктор Казимірович, Київський національний університет внутрішніх справ, начальник кафедри криміналістики.

Захист відбудеться 19 грудня 2008 року о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.700.01 Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ (м. Харків, пр-т 50-річчя СРСР, 27).

Автореферат розісланий 19 листопада 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.П. Рябченко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Впродовж останніх років в Україні спостерігаються істотні зміни у збільшенні достатку певної частини населення. Громадяни мають у своїй власності коштовні предмети, дорогі транспортні засоби та квартири, що не може не привертати увагу злочинців. Тому ефективна охорона права власності на зазначені цінності набуває принципового значення.

Шахрайство відносно власності фізичної особи, в першу чергу, заподіює збиток їх власникам. Стаття 190 КК України передбачає кримінальну відповідальність за заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство). Цією правовою нормою держава забезпечила можливість правоохоронним органам вчасно і мобільно охороняти і захищати права власності громадян на майно, яке їм належить.

Протидіючи таким злочинним зазіханням, правоохоронні органи ведуть активну і систематичну боротьбу з цим видом злочинів. Ситуація погіршується нерідко і тим, що потерпілі не звертаються в правоохоронні органи, думаючи, що вони не зможуть надати їм дієву допомогу в розшуку майна і викритті винних.

У такій ситуації виникає нагальна потреба в криміналістичній характеристиці шахрайства відносно власності фізичної особи та її використання на початковому етапі розслідування.

Проблемам криміналістичної характеристики злочинів взагалі, та проблемам розслідування шахрайства зокрема, чимало приділили уваги вітчизняні і закордонні вчені. Серед них - Т.В. Аверянова, Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, Р.С. Бєлкін, В.Д. Берназ, М.М. Букаєв, А.Ф. Волобуєв, В.І. Галаган, В.Г. Гончаренко, В.А. Журавель, А.В. Іщенко, О.Н. Колесниченко, В.О. Коновалова, В.В. Лисенко, В.К. Лисиченко, Є.Д. Лук'янчиков, Г.А. Матусовський, М.В. Салтевський, М.Я. Сегай, В.В. Тищенко, В.Ю. Шепітько, П.С. Яні та ін. Розробці методики розслідування шахрайства присвячені дисертаційні роботи І.О. Антонова, М.М. Букаєва, Т.А. Пазинич. Вони надали серйозну допомогу слідчій практиці, внесли істотний вклад у розвиток теорії криміналістичної методики, створили міцну основу для подальших досліджень. Разом з тим, далеко не всі питання криміналістичної характеристики злочинів вирішені з достатньою повнотою. Деякі з них розглядалися фрагментарно, частково, з дослідженням лише окремих сторін проблеми.

Так, не було, зокрема, проведено досліджень щодо криміналістичної характеристики шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування.

Аналіз слідчо-судової практики, опитування фахівців показали, що правоохоронні органи зазнають труднощів у визначенні способів шахрайства, шляхів його викриття, що не сприяє успішному усуненню слідчих помилок. Зазначені обставини зумовили актуальність обраної теми дисертації та визначили необхідність детального розгляду криміналістичної характеристики та її використання на початковому етапі розслідування шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних напрямків боротьби зі злочинністю і Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001-2005 роки, затвердженої Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Наказом МВС України № 755 від 05 липня 2004 року “Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практику діяльності органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”. Тему дисертації, зареєстровано у Переліку тем дисертаційних досліджень з проблем держави і права Академії правових наук України, відбито у плані науково-дослідної роботи Луганського державного університету внутрішніх справ та плані наукових досліджень кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ України ім. Е.О. Дідоренка.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є виявлення закономірностей підготовки та вчинення розкрадань майна фізичних осіб шляхом шахрайства, підготовка науково-практичних рекомендацій з оптимізації розслідування злочинів у цій сфері.

Мета дослідження обумовлена необхідністю вирішення наступних завдань:

Конкретизувати предмет злочинного посягання при шахрайстві відносно власності фізичної особи в сучасних умовах та запропонувати його класифікацію та розкрити криміналістичне значення.

Встановити способи шахрайства відносно власності фізичної особи в сучасних умовах та класифікувати їх в залежності від видів обману та зловживання довірою.

Деталізувати механізм утворення слідів, їх зміст та визначити основні групи слідів вчинення шахрайства.

Виявити, конкретизувати характеристику особи злочинця.

Визначити особу потерпілого та його характеристику.

Розглянути особливості тактики проведення найбільш типових слідчих дій при розслідуванні шахрайства відносно власності фізичної особи в сучасних умовах на початковому етапі розслідування.

Об'єктом дослідження є діюча система організаційних і правових відносин, що складаються в процесі розкриття і розслідування шахрайства відносно власності особи.

Предметом дослідження є криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування.

Методи дослідження. У процесі теоретичних і практичних досліджень були використані основні положення теорії пізнання, філософії, теорії управління, загальнотеоретичні положення криміналістики, кримінального права, кримінального процесу й інших наук. Вирішення поставлених перед дисертантом задач здійснювалось враховуючи сучасну наукову думку і діюче законодавство. У процесі дослідження було використано як діалектичний метод пізнання, так і спеціальні методи, а саме: а) порівняльний - для порівняльного аналізу способів шахрайства відносно власності особи; б) історико-правовий - для аналізу виникнення і поширення шахрайства; в) формально-логічний - для здійснення класифікації способів і слідів вчинення даного злочину; г) статистичний і соціологічний - у процесі збирання, обробки й аналізу інформації з матеріалів розслідування цих злочинів.

Нормативно-правову базу дослідження склали: Конституція України, Закони України „Про міліцію”, „Про прокуратуру”, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, постанови Пленуму Верховного Суду України, діюче кримінальне і кримінально-процесуальне законодавство, інші законодавчі акти України і нормативні документи МВС України.

Емпірична база дослідження представлена в наступній структурі:

– систематизований статистичний матеріал Управління інформаційних технологій МВС України про шахрайство відносно особи за 2001-2007 рр.;

– офіційні звіти і довідки, інші аналітичні матеріали, зібрані в підрозділах системи МВС України;

– результати опитування 308 співробітників органів внутрішніх справ і викладачів кафедр криміналістики та кримінального процесу (132 слідчих, 98 оперативних працівників і 78 викладачів);

– вивчення 250 кримінальних справ, розслідуваних слідчими органів внутрішніх справ;

– результати особистих спостережень з використанням власного
п'ятирічного досвіду роботи дисертанта на посаді слідчого.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що як по характеру, так і за змістом розглянутих у дисертації питань, вона являє собою комплексне монографічне дослідження.

Були отримані наступні результати:

– вперше в сучасних умовах в Україні виявлено і конкретизовано способи шахрайства відносно власності фізичної особи;

– вперше розроблено класифікацію способів шахрайства в залежності від видів обману та зловживання довірою;

– детально розглянуто предмет злочинного посягання та розроблено його класифікацію;

– висвітлені ознаки механізму утворення слідів вчинення шахрайства;

– конкретизовані характеристики шахрая та потерпілого від шахрайства;

– одержали подальший розвиток рекомендації щодо тактики проведення допиту, очної ставки, пред'явлення для впізнання та обшуку при розслідуванні шахрайств відносно власності особи;

– показані можливості використання спеціальних знань при розслідуванні шахрайств відносно власності особи.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблена дисертантом криміналістична структура елементів розкрадання шляхом шахрайства відносно власності фізичних осіб, а також виявлення зв'язків та закономірностей між ними допоможе у практичній діяльності співробітникам правоохоронних та інших державних органів отримати детальну уяву про розглядуваний злочин при проведенні аналізу первинної інформації про нього у процесі розслідування; розроблені автором тактичні рекомендації з проведення окремих слідчих дій можуть бути використані співробітниками правоохоронних органів на початковій стадії розслідування для аналізу вихідної інформації, визначення загальних та окремих завдань розслідування, висунення слідчих версій.

Викладені в дисертації положення, висновки, пропозиції та рекомендації можуть бути застосовані у науково-дослідній роботі - у процесі наукових досліджень з проблем розробки та вдосконалення криміналістичних методик розслідування; у практичній діяльності на досудовому слідстві - при розслідуванні шахрайств. Результати дослідження впроваджені у навчальний процес ВНЗ МВС України при вивченні дисциплін „Криміналістика”, зокрема під час проведення занять за темою „Методика розслідування шахрайств”. Висновки та пропозиції, що містяться у дисертації, будуть сприяти підвищенню ефективності та якості розслідування злочинів у сфері економічної діяльності.

Апробація результатів дисертації. Положення, висновки, пропозиції та рекомендації дисертації доповідалися та обговорювалися на засіданнях кафедри криміналістики Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Оприлюднення основних положень та результатів дисертації відбулось на Міжнародній науково-практичній конференції „Виявлення, фіксація та використання доказів у процесі досудового слідства” (м. Луганськ, жовтень 2004 р.); Постійно діючому семінарі „Методологічні проблеми теорії та практики оперативно-розшукової діяльності в сучасних умовах” (м. Луганськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Інформаційне забезпечення розкриття та розслідування злочинів” (м. Луганськ, травень 2008 p.), а також обговорено на міжкафедральному семінарі Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка.

Публікації. Основні положення дисертації викладено в чотирьох наукових статтях у збірниках, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України.

Структура дисертації визначається її метою, завданнями та предметом дослідження. Робота складається зі вступу, двох розділів, які містять дев'ять підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації складає 216 сторінок, із яких основний текст викладено на 180 сторінках, список використаних джерел (204 найменування) - 18 сторінок, додатки - на 18 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, наукова новизна, визначені мета та завдання дослідження, його методологічна основа, основні положення, які складають наукову новизну, розкрито теоретичне й практичне значення отриманих результатів, наведено дані про їх апробацію та структуру дисертації.

Розділ 1. „Криміналістична характеристика шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах” складається з п'яти підрозділів, які присвячені загальнотеоретичним аспектам криміналістичної характеристики злочинів, а також елементам криміналістичної характеристики шахрайства відносно власності особи в сучасних умовах.

У підрозділі 1.1. „Предмет злочинного посягання при шахрайстві відносно власності особи в сучасних умовах” наведені відомості про особливості предмету шахрайства, які мають принципове значення для розслідування. Значною мірою специфіка предмету шахрайства детермінує дії злочинців із підготовки, вчинення, приховання злочину, що у свою чергу, впливає на механізм утворення слідів - джерел доказів. Узагальнення емпіричних даних дослідження дає підстави для таких висновків: грошові цінності слугували предметом шахрайства проти особи у 187 випадках (74,8%), вироби з дорогоцінних металів та каміння - у 23 (9,2%), цінні папери - 10 (4%), нерухомість (квартири, земельні ділянки) - 5 (2%), предмети одягу - 4 (1,6%), інше майно - у 21 (8.4%) випадку. Подібні результати стали свідченням закономірного зв'язку між предметом шахрайства та іншими елементами криміналістичної характеристики злочину (обстановкою, місцем, часом, особливостями осіб потерпілого та злочинця, природи їх стосунків, способу підготовки, вчинення, приховання злочину). Відповідно, шахрайство як напрямок злочинної діяльності можна класифікувати залежно від природи предмета посягання: шахрайство з грошовими та матеріальними цінностями, цінними паперами, нерухомістю, іншим майном.

Гроші як предмет шахрайства можна класифікувати за наступними критеріями: 1) за сферою обігу (готівкові та безготівкові); 2) за країною-емітентом (грошова одиниця України та грошові одиниці інших країн). Класифікація цінних паперів виглядає наступним чином: 1) цінні папери як предмет посягання; 2) цінні папери як засіб злочинної діяльності (використання цінних паперів або їх сурогатів для викрадення грошових коштів чи іншого майна). злочинний шахрайство власність

Майно, як предмет шахрайства, що має матеріальну, фізичну природу, наділене властивістю економічної вартості та для винного є чужим. Для можливості визнання цінності предметом злочину необхідно довести, що саме шляхом впливу на цінність або з приводу неї вчиняється злочин. Матеріальні цінності, гроші, цінні папери можуть мобільно трансформуватися одні в одну, але відрізняються у криміналістичному аспекті. І ці особливості полягають у особливостях їх руху, зберігання, використання, правового регулювання. Отримані автором результати свідчать про те, що криміналістична характеристика предмету шахрайств в умовах стрімкого розвитку ринку нерухомості повинна включати детальне описання такого предмету посягання. Адже цей предмет має криміналістично значимі ознаки, які, у свою чергу, характеризують суб'єкта посягання, закономірності його фізичної та психічної діяльності, обстановку, спосіб та знаряддя вчинення шахрайства, коло причетних осіб, організацію державного контролю за ринком нерухомості.

У підрозділі 1.2. „Способи вчинення шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах” зазначається, що визначальним чинником фізичної діяльності шахраїв є спосіб вчинення злочину. При вчиненні шахрайства він дістає вияв у певних діях, які викликають зміни в обстановці та інших речових елементах середовища. Залежно від часу виникнення способів, їх можна класифікувати на: 1) традиційні (класичні) способи вчинення шахрайства; 2) сучасні (нові та модернізовані традиційні) способи вчинення шахрайства (у сфері релігійних відносин, у сфері ЕОМ, Інтернет-технологій, у сфері нерухомості, у сфері страхування, кредитування).

Абсолютна більшість способів шахрайства неможлива без попередньої підготовки до них, пристосування умов до злочину. Типові способи готування до шахрайства поділяються на: 1) способи, пов'язані з пошуком потерпілого, знайомство з ним, підтримання дружніх, довірчих стосунків, вивчення способу життя потерпілого, встановлення наявності у нього цінних речей, нерухомості, грошей, частковий розрахунок з потерпілим; 2) способи, спрямовані на створення умов для вчинення шахрайства, пошук співучасників, знайомств з працівниками органів державної влади та управління, комерційних, фінансових структур (працівники нотаріату, БТІ, ЖЕКів, МВС, банків), тощо; 3) способи, що ґрунтуються на злочинній діяльності (викрадення або підробка документів, печаток, штампів, готування подальшого насильства або фізичного усунення потерпілих).

Традиційні способи добре відомі слідчій практиці: підміна відрахованої суми фальсифікованим предметом, що нагадує пачку грошей (грошові „ляльки”); обман при розміні грошей („ломка” купюр); продаж підроблених ювелірних виробів (формазонство); застосування шулерських прийомів у грі у кістки, наперстки, використання форменого одягу, тощо.

Класифікація сучасних способів шахрайства відносно громадян залежно від сфери застосування обману або зловживання довірою: 1) шахрайство у сфері релігійних відносин (в Україні мають поширення традиційні конфесії (православ'я, католіцизм, мусульманство, протестантизм), представники яких відрізняються високоморальним обліком. А тому суспільство виявилося неготовим до критичного, об'єктивного ставлення до інших релігійних вчень. Прикладом тому є збільшення сект, релігійних течій, керівники деяких з яких прагнуть особисто збагатитися за рахунок прочан. Релігійне шахрайство має надійне маскування під цивільно-правові угоди. Релігійні доктрини сект містять вимоги про передачу майна у нібито добровільній формі, що ускладнює доведення складу злочину); 2) шахрайство у сфері ЕОМ, Інтернет (арсенал способів багатий - електронний обман у вигляді спаму (листи з пропозицією отримання спадку померлого чоловіка, гроші якого знаходяться на рахунку у іноземному банку), шахрайські Інтернет-продажи товарів на Інтернет-торгах, аукціонах. Даний спосіб модернізований, адже існував і до появи всесвітньої мережі в рамках поштового зв'язку); 3) шахрайство у сфері нерухомості (причинами злочинності є відмова держави від розв'язання соціальних проблем населення, здійснення приватизації житла в умовах зубожіння квартиронаймачів та уповільнення темпів житлового будівництва, перерозподіл квартир, супроводжуваний кримінальними проявами проти колишніх власників. Спосіб здійснення злочинів у сфері нерухомості обов'язково містить у собі характерні елементи: одержання документів, що дають право володіти або розпоряджатися квартирою; одержання документів, що засвідчують особистість потерпілого, ключів від квартири; заволодіння квартирою; оформлення продажу; виписка потерпілого з квартири); 4) шахрайство у сфері кредитування, страхування (жертвами можуть виступати як фізичні особи, так і кредитні та страхові організації. Серед суб'єктів у цій сфері слід назвати вельми широке коло осіб: страхові представники та посередники (агенти, брокери), експерти-оцінювачі, працівники СТО, автосервісів, автомагазинів, нотаріусів, юристів.

Сучасні способи шахраювання, як і традиційні, сполучають повноструктурні способи реалізації злочинного наміру. Без сумніву, злочинець прагне до того, щоб потерпілий сприймав дії шахрая як законні, а саме вилучення предмету не може відбуватися без дій з приховання. Вивчення матеріалів кримінальних справ дає підстави для висновку, що дії з підготовки та вчинення шахрайств водночас виступали і діями з приховання з метою ухилення від відповідальності, утаювання викраденого.

Підрозділ 1.3. „Механізм утворення та виявлення слідів при скоєнні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах”. Багатоманітність способів шахрайства обумовлює широкий спектр слідів його вчинення (отримані від потерпілого відомості про шахраїв, їх дій, залишені засоби злочину - розписки, фіктивні угоди, рахунки, особисті документи, матеріальні речі, підроблені ювелірні вироби, тощо). Ці особливості визначають специфіку слідоутворення при вчиненні шахрайства. Матеріальними слідами шахрайства можуть виступати предмети, використані для введення потерпілого у оману (документи, грошові кошти, транспортні засоби, підроблені гроші, ювелірні вироби, т.д.).

Узагальнення матеріалів 250 кримінальних справ дозволило встановити, що під час огляду місця події, який проводився у 87% справ, лише в 24% оглядів були виявлені сліди шахраїв, 17% - сліди потерпілих, 5% - знарядь шахрайства, 2% - сліди транспорту, використаного злочинцями. Наведені дані, на нашу думку, свідчать про низьку ефективність слідчої дії.

При вчиненні шахрайства відбувається тривалий контакт між учасниками злочину, а тому ідеальні сліди мають важливе значення у розслідуванні в аспекті слідоутворення.

Підрозділ 1.4. „Характеристика особи шахрая”. Вивчення кримінальних справ дозволило зробити висновок, що сучасні шахраї часто мають вищу чи незакінчену вищу освіту. Аналіз судової практики в Україні за останні роки свідчить, що серед засуджених, одну та більше вищу освіту мають близько 35% від загальної кількості засуджених, середню спеціальну - 25%, середню - близько 40%. Таким чином, переважна більшість шахраїв має достатньо високий освітній рівень, а відповідно навички та вміння для обманних дій. Шахраї є непоганими спеціалістами у тонкощах людської душі, заздалегідь обмірковують і ретельно готують свої дії, здебільшого розраховуючи на легковажність, довірливість та безпечність потерпілих, прогалини у законодавстві та його достатню гуманність, власну безкарність. Здебільшого вони хитрі, не позбавлені акторських здібностей, красномовні, переконливі у спілкуванні, багаті на фантазію, вміло використовують слабкості потерпілих.

Результати дослідження показують, що серед засуджених за шахрайство є певні вікові особливості. Дослідження показало, що переважна більшість шахрайств вчинюється чоловіками - 68%. У свою чергу, віковий рівень шахраїв - чоловіків розподіляється таким чином: до 18 років - 3%, від 18 до 25років - 23%, від 25 до 40 років - 58%, понад 40 років - 16%. Більшість злочинів вчиняють особи у віці від 25 до 40 років. Цей віковий поріг свідчить про необхідність мати певний життєвий, професійний досвід для вчинення шахрайств. Такий суб'єкт небезпечний не лише тим, що у нього накопичується злочинний досвід, впевненість у своїх силах, але й тим, що може стати організатором груп шахраїв.

Серед загальної кількості осіб, засуджених за ст. 190 КК України, питома вага жінок склала 32%. Аналіз вікових особливостей жінок-шахрайок свідчить, що більшість з них - особи молодого віку 22-35 років. Значну частку складають жінки без постійного доходу, місця проживання та безробітні, які ведуть паразитичний спосіб життя. Серед цього контингенту імовірність рецидиву висока і складає 78%, обумовлена безкарністю за злочинний дебют, необхідністю отримання злочинних прибутків на фізичне існування.

Сучасні шахраї, які вчиняють злочин відносно власності фізичних осіб, можуть бути класифіковані на кілька типів, залежно від сфери пристосування своїх здібностей: 1) шахраї на ринку нерухомості або цінних паперів; 2) „вуличні” шахраї (питома вага осіб циганської національності); 3) шахраї, що спеціалізуються на репрезентації себе представниками державних, комунальних, соціальних служб, громадських організацій; 4) побутові шахраї, що використовують близькі стосунки для реалізації злочинних задумів; 5) посадові особи органів державної влади та управління.

Підрозділ 1.5. „Характеристика особи потерпілого від шахрайства”. Серед характерних ознак особи потерпілого за результатами дослідження встановлено: азарт (56,7%), жадібність (33,5%), ритуальні забобони (22,9%), віра у щасливий випадок (21,8%), особисті комплекси (17,3%), лінь (12%), неуважність (9,3%), імпульсивність (8,6%), підвищена самовпевненість (5,4%), емоційна неврівноваженість (3,8%). Поведінка потерпілого може проявлятися у різних проявах: від повної віктимності, уразливості до впливу шахрая, нейтрального ставлення до останнього або активної протидії йому. За даними нашого дослідження пік віктимності приходиться на 30-45 років, причому жінки складають переважну більшість - 66% через властиву їм довірливість, підвищене почуття страху за близьких, забобонність, чоловіки відповідно - 34%. На те, що жертвами потерпілі ставали саме в силу віктимологічних чинників, а не через власну неграмотність, свідчить рівень освіти потерпілих: 37% з них мали вищу освіту, 22% - середню, 29% - середню спеціальну.

Нерідко стають жертвами шахрайств діти та підлітки. Потерпілі такої вікової категорії через особливості психологічного, фізичного, морального розвитку відносяться до категорії осіб з підвищеною віктимністю. Проведене дослідження засвідчило, що до таких рис належать: довірливість (95%), наївність (87%), відставання психічного розвитку від фізичного (56%), навіюваність (55%), емоційна неврівноваженість (31%), уразливість до брехні (72%).

Розділ 2. „Використання даних криміналістичної характеристики у тактиці початкового етапу розслідування шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах” складається з чотирьох підрозділів.

Підрозділ 2.1. „Тактика допиту та очної ставки при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах”. Допит потерпілих - найбільш поширене джерело отримання доказів у справах про шахрайство на початковому етапі незалежно від приводів для порушення кримінальної справи. Потерпілі допитуються про обставини шахрайства, прикмети та поведінку шахраїв, маршрути їх пересування, прикмети та характеристику предметів злочинного посягання. Оскільки такі особи нерідко відчувають емоційну напругу, необхідна чітка організація допиту, постановка коротких та зрозумілих питань, що виключають виникнення пауз у процесі отримання показань. При розгляді змісту і тактики допиту потерпілих, запропоновано перелік обставин, які необхідно встановити, в залежності від способу шахрайства та конкретної ситуації, що склалася по кримінальній справі.

Свідки за такою категорією справ класифікуються на очевидців, а також осіб, яким було відомо про обставини шахрайства зі слів потерпілого та третіх осіб. Залежно від змісту отриманих даних, свідків у справах про шахрайство пропонується класифікувати таким чином: 1) очевидців дій злочинців з обману та отримання майна або права на нього; 2) обізнаних про дії злочинця в період покидання місця шахрайства; 3) обізнаних про обставини, що передували шахрайству; 4) обізнаних про факти перевезення, розвантаження, зберігання викраденого майна та інших посткримінальних дії; 5) обізнаних про факти використання викраденого майна. З урахуванням наведеної класифікації визначено предмет допиту різних категорій свідків.

Дослідженням встановлено, що шахрайства на сучасному етапі переважно скоюються групами осіб. З урахуванням цієї обставини запропонована наступна послідовність допиту підозрюваних: спочатку - рядових членів групи, далі - лідерів. Визначені тактичні прийоми допиту обвинувачених та обставини, що підлягають встановленню, в залежності від слідчої ситуації, а також зміст і тактика очної ставки.

Підрозділ 2.2. „Тактика пред'явлення для впізнання при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах”. Пред'явлення для впізнання в цілому, включаючи ті випадки, коли обставини справи вимагають прийняття заходів, що виключають спостереження впізнаючого впізнаваним, припустимо та можливо вести мову лише у двох формах: 1) у спеціалізованих приміщеннях; 2) з використанням відеотрансляції. Великі переваги у тактичному відношенні має друга форма, оскільки дозволяє попередити, припинити можливі спроби, пов'язані з протидією проведенню даної слідчої дії. Принципово новою є пропозиція щодо проведення слідчої дії через відеотрансляцію. Використання відеотехніки відкриває нові можливості, пов'язані із раціоналізацією використовуваних засобів, методів. Інформаційні технології дозволяють не тільки виготовити високоякісні відеороліки осіб, що пред'являються, але і вирішити проблему відшукання та підготовки статистів.

Впізнання людини за ознаками голосу та особливостями усної мови актуальне тим, що нерідко шахраї кардинально змінюють власну зовнішність, а тому голос або мова виступають ознаками, що можуть за таких обставин більш точно сприяти ідентифікації самої особи. У випадку проведення такого виду пред'явлення для впізнання, впізнаючий разом з понятими та слідчим повинен бути у іншому приміщенні, звідки слухати мову та голос впізнаваного. Останній також у присутності понятих не повинен бути обізнаним з приводу того, що виступає об'єктом впізнання та не намагався змінити голос. У дослідженні наведений перелік обставин, які необхідно з'ясувати на допиті при вирішенні ідентифікаційної задачі за ознаками голосу та усної мови людини, розглянута тактика пред'явлення для впізнання особи за ходою, та тактика зустрічного впізнання.

Підрозділ 2.3. „Тактика обшуку при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах”. Обшуки у справах досліджуваної категорії проводилися у 77% випадків, у 75% з яких припускалися очевидні помилки під час проведення слідчої дії. Переважна частина обшуків приходиться на обшук приміщень - 41%. Обшуки ділянок місцевості у якості окремого об'єкта не проводилися, а зафіксовані в рамках обстеження будівель та прилеглих до них ділянок.

Висвітлено заходи, які доцільно здійснити слідчому на підготовчому етапі обшуку, особливості, які стосуються розшукуваного об'єкта, й місця пошуку. Пошуку та вилученню обов'язково підлягають об'єкти, що стали предметом злочинного посягання; об'єкти, що стали знаряддям вчинення злочину; об'єкти, що вилучені із цивільного обігу и незалежно від мети слідчої дії повинні бути вилучені. Судово-слідча практика свідчить, що обшуки частіше проводилися за місцем проживання (юридичним або фактичним) підозрюваного (обвинуваченого) - у 55% випадків, за місцем їх роботи - 17%, за місцем проживання родичів та друзів - 20%; у господарських приміщеннях, транспортних засобах - 8%.

У більшості випадків, згідно матеріалів кримінальних справ, основними об'єктами пошуку були грошові кошти; ювелірні прикраси та цінності; документи та обладнання і технічні засоби для виготовлення їх та окремих реквізитів (печатки, штампи, реактиви для виведення текстів, комп'ютери, кліше, бланки, барвники); копіювальна та множна техніка.

Розглянуто особливості обшуку у приміщеннях юридичних осіб, благодійних організацій, засобів комп'ютерної техніки, фіксації ходу та результатів обшуку.

Підрозділ 2.4. „Призначення та проведення експертиз при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах”. Проведене дослідження свідчить, що у кожній кримінальній справі за фактом шахрайства слідчі призначали принаймні 2 судові експертизи у експертних установах різних відомств. У переважній більшості випадків призначаються та проводяться дактилоскопічна (85,5%), почеркознавча експертиза (53,8%), товарознавча експертиза (45,3%), техніко-криміналістична експертиза документів (13,9%).

Значна кількість призначених експертиз по вивчених справах відноситься до категорії багатооб'єктних, коли предметом дослідження стають підписи та записи, причому водночас та у декількох документах або від імені декількох осіб.

Обґрунтовується положення про доцільність використання комп'ютерних засобів у цифровій фотографії для фіксації, дослідження папілярних візерунків, а також виготовлення додатку до висновку дактилоскопічної експертизи. Визначені цілі та задачі, а також основні вимоги, що пред'являються до судової фотографії з урахуванням досягнень технічного прогресу. У зв'язку з широким впровадженням у криміналістику цифрової фотографії, обґрунтовується доцільність дослідження папілярних візерунків за допомогою комп'ютерного обладнання та його програмного забезпечення. У теперішній час застосування в ОВС цих технічних засобів, здійснюється на основі особистої ініціативи експертів без урахування наукових рекомендацій та узагальнення існуючої експертної практики.

Розглянуто особливості призначення та проведення дактилоскопічної, фізико-хімічної, судово-почеркознавчої, техніко-криміналістичної експертизи документів, судово-трасологічної, судово-портретної експертиз.

Результат почеркознавчої експертизи визначається якісною підготовкою до неї з боку слідчого. На стадії підготовки можна виділити такі напрямки:

1) встановлення джерел отримання документів - речових доказів. Значна кількість даних експертиз проводиться водночас за декількома об'єктами у різних документах. Отримати певний документ, використаний шахраями, слідчий повинен оперативно та оперативно призначити експертизу; 2) з'ясування обставин виконання документів (місця, часу, умов, осіб) та аналіз змісту документа та співставлення інформації в ньому; 3) отримання необхідного для дослідження порівняльного матеріалу.

Висновки

Теоретичні та практичні результати, які одержані під час виконання дослідження, були втілені у конкретні пропозиції з метою вдосконалення методики розслідування шахрайств.

1. Класифікація предмета шахрайства в сучасних умовах: а) гроші як предмет шахрайства; б) цінні папери; в) нерухомість, право на нерухомість.

2. Залежно від часу виникнення способів вчинення шахрайств, їх можна класифікувати на: а) традиційні (класичні) способи вчинення шахрайства; б) сучасні (нові та модернізовані традиційні) способи вчинення шахрайства (у сфері релігійних відносин, у сфері ЕОМ, Інтернет-технологій, у сфері нерухомості, у сфері страхування, кредитування).

3. Обманом пропонується вважати не лише навмисне перекручення істини чи її часткове приховання, але і повне замовчування про факти, повідомлення про які утримало б потерпілого від добровільної передачі майна злочинцю. За змістом виділено способи обману: 1) обман у особі; 2) обман у предметі; 3) обман у намірах; 4) обман у обставинах, що є для конкретного випадку суттєвими.

4. При зловживанні довірою відсутній вплив на психіку іншої особи з метою введення її у оману відносно певних обставин. Такі стосунки можуть випливати з певних угод цивільно-правового характеру або особистого ставлення потерпілого до шахрая (подружні, сімейні, рідні відносини, наявність рекомендацій та похвальних відгуків від спільних знайомих, тощо).

5. Характерними ознаками особи потерпілого є: азарт (56,7%), жадібність (33,5%), ритуальні забобоні (22,9%), віра у щасливий випадок (21,8%), особисті комплекси (17,3%), лінь (12%), неуважність (9,3%), імпульсивність (8,6%), підвищена самовпевненість (5,4%), емоційна неврівноваженість (3,8%). Пік віктимності приходиться на 30-45 років, причому жінки складають переважну більшість - 66% через властиву їм довірливість, підвищене почуття страху за близьких, забобонність, чоловіки відповідно - 34%.

6. Встановлено, що 68% злочинців - особи чоловічої статі найбільш активного віку - від 25 - 45 років. Більшість злочинців отримали середню та вищу освіти, мають достатні інтелектуальні властивості усвідомлення власної протиправної діяльності.

Сучасні шахрай класифіковані на кілька типів, залежно від сфери пристосування своїх здібностей: 1) шахраї на ринку нерухомості або цінних паперів; 2) „вуличні” шахраї (питома вага осіб циганської національності); 3) шахраї, що репрезентують себе представниками державних, комунальних, соціальних служб, громадських організацій; 4) побутові шахраї, що використовують близькі стосунки для реалізації злочинних задумів; 5) посадові особи органів державної влади та управління.

7. Потерпілі допитуються про обставини зустрічі, знайомства, спілкування із шахраєм, його прикмети та поведінку, характеристику викраденого майна, умови передачі його шахраям, шляхи збирання обумовленого шахраями предмета шахрайства, факт звернення до правоохоронних органів, тощо. Оскільки такі особи, як і потерпілі від інших злочинів, нерідко відчувають емоційну напругу, необхідна чітка організація допиту, що відрізняється постановкою коротких, зрозумілих питань, які виключають виникнення пауз у процесі отримання показань.

8. Свідки за цією категорією справ класифікуються на очевидців, а також осіб, які знали про обставини шахрайства зі слів потерпілих та третіх осіб. У свою чергу очевидці поділяються на свідків спостереження за жертвою, а також тих, хто бачив знаряддя злочину, предмет злочинного посягання. З урахуванням наведеної класифікації визначається предмет допиту різних категорій свідків, пропонуються рекомендації з отримання та перевірки даних ними показань.

9. Визначено специфіку обшуку, яка обумовлена особливостями такого елемента криміналістичної характеристики, як місце вчинення злочину. Цей елемент включає в себе ділянки, на яких відбувалося готування до злочину, рідше - його вчинення (місце проживання, роботи злочинця, частого перебування, транспортні засоби). Частиною обшуку може бути огляд предметів, виявлених під час його проведення.

10. Запропоновано призначення судової експертизи під час дослідчої перевірки. Обґрунтовується положення про доцільність використання комп'ютерних засобів у цифровій фотографії для фіксації, дослідження папілярних візерунків, а також виготовлення додатку до висновку дактилоскопічної експертизи. Висвітлені відомості про предмет криміналістичної експертизи та її можливості при розслідуванні шахрайств. Значення криміналістичних експертиз обумовлене багатьма чинниками, зокрема, призначення їх представляє собою ефективний напрям вирішення складних задач розслідування, за допомогою їх отримується інформація, яка може свідчити про причетність особи до події злочину, спонукати підозрюваного до дачі правдивих показань.

Список опублікованих праць

1. Головкін С.В. Поняття слідчих ситуацій, їх формування і класифікація // Вісник ЛАВС МВС України: Науково-теоретичний журнал. Спеціальний випуск. - Луганськ: РВВ ЛАВС, 2005, 4.2. - С.40-46.

2. Головкін С.В. Особливості тактики допиту підозрюваного в скоєнні шахрайства // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ, Спеціальний випуск №2, частина 3. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2007. - С. 75-78.

3. Головкін С.В. Особливості тактики обшуку при розслідуванні шахрайств // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ, Спеціальний випуск №1, частина 2. - Луганськ: РВВ ЛДУВС, 2008. - С. 157-166.

4. Головкін С.В. Предмет шахрайства відносно особи в сучасних умовах // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, Спеціальний випуск №5, частина 3. - Луганськ: РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2008. - С. 185-193.

Анотації

Головкін С.В. Криміналістична характеристика шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза / Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена актуальним теоретичним і практичним проблемам криміналістичної характеристики шахрайства відносно власності особи та її використання на початковому етапі розслідування. У рукописі досліджено: предмет злочинного посягання при шахрайстві відносно власності особи в сучасних умовах; способи вчинення шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах; механізм утворення та виявлення слідів при скоєнні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах; характеристику особи шахрая; характеристику особи потерпілого від шахрайства; особливості тактики допиту та очної ставки при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах; особливості тактики пред'явлення для впізнання при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах; особливості тактики обшуку при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах; призначення та проведення експертиз при розслідуванні шахрайств відносно власності особи в сучасних умовах.

Ключові слова: шахрайство, криміналістична характеристика, тактика проведення окремих слідчих дій.

Головкин С.В. Криминалистическая характеристика мошенничества в отношении собственности лица и её использование на первоначальном этапе расследования. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза / Харьковский национальный университет внутренних дел.- Харьков, 2008.

Диссертация посвящена криминалистической характеристике мошенничества в отношении собственности лица и её использования на первоначальном этапе расследования. Результаты, которые получены в ходе проведения исследования были воплощены в конкретные предложения с целью совершенствования методики расследования мошенничества.

В ходе исследования установлено, что предметом преступного посягательства являются деньги, ценные бумаги, недвижимость и право на недвижимость; проведена классификация способов мошенничества; определена характеристика личности потерпевшего; предложена классификация и характеристика личности мошенников; рассмотрены особенности тактики допросов потерпевших, свидетелей, подозреваемого (обвиняемого), а также определены обстоятельства, которые необходимо установить при производстве допроса; проведена классификация свидетелей, с учетом которой определен предмет допроса разных категорий свидетелей; определен порядок организационной, подготовительной, процедурной стадий предъявления для опознания; предлагается расширить круг объектов, которые могут предъявляться для опознания; рассмотрены особенности тактики обыска, назначения и производства экспертиз.

Ключевые слова: мошенничество, криминалистическая характеристика, тактика проведения отдельных следственных действий.

Golovkin S.V. Criminalistics description of swindle in regard to ownness of person and its use on the primary stage of investigation. -Manuscript.

Dissertation on the competition of graduate degree of candidate of legal sciences on speciality 12.00.09 is criminal procedure and criminalistics; judicial examination / Kharkov national university of internal affairs.- Kharkov, 2008.

Dissertation is devoted criminalistics description of swindle in regard to ownness of person and its use on the primary stage of investigation. Results which are got during conducting of research were incarnate in concrete suggestions with the purpose of perfection of method of investigation of swindle.

It is set during research, that the article of criminal trespass are a money, securities, real estate and right on the real estate; classification of methods of swindle is conducted; description of personality of victim is certain; classification and description of personality of swindlers is offered; the features of tactic of interrogations of victims, witnesses are considered, suspected (defendant), and also circumstances which must be set at the production of interrogation are certain; classification of witnesses, which the article of interrogation of different categories of witnesses is certain taking into account, is conducted; an order is certain organizational, preparatory, procedural the stages of producing for identification; it is suggested to extend the circle of objects which can be produced for identification; the features of tactic of search, setting and production of examinations are considered.

Keywords: swindle, criminalistics description, method of investigation of swindle, tactician of conducting of separate consequence actions.

Размещено на Allbest.ru