Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

УДК 349.41

ПРАВОВІ ЗАСАДИ КОНЦЕСІЇ ЗЕМЕЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ

спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Бахуринська Марія Михайлівна

Київ 2008

Дисертацією є рукопис

Роботу виконано на кафедрі трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник доктор юридичних наук, професор Балюк Галина Іванівна Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри трудового, земельного та екологічного права

Офіційні опоненти доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Шульга Михайло Васильович Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри екологічного права, директор Інституту підвищення кваліфікації Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого

кандидат юридичних наук, доцент Гуревський Володимир Климентійович Одеська національна юридична академія, кандидат юридичних наук, доцент кафедри аграрного, земельного і екологічного права.

Захист відбудеться 23.04. 2008 року о __13_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.06 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка ( МСП - 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60, в ауд. 253).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка (01017, м. Київ, вул. Володимирська, 58).

Автореферат розісланий 22.03. 2008 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради проф. Боднар Т.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. У сучасних соціально-економічних умовах розвитку України концесійні механізми використання об'єктів державної та комунальної власності є необхідною умовою для реалізації окремих функцій держави через залучення приватного капіталу. Невід'ємною частиною об'єкта концесійних правовідносин є земельна ділянка, яка визначена Конституцією України особливо цінним національним багатством Українського народу. Поряд із цим, вітчизняним концесійним законодавством фактично не враховується надзвичайна цінність та специфіка земельної ділянки як основного національного багатства України, а місце земельної ділянки в концесійних правовідносинах залишається недостатньо дослідженим.

Так, у чинному законодавстві України, земельно-правовій доктрині та у правозастосовчій практиці немає єдиного підходу до розуміння правового режиму земельних ділянок при здійсненні концесійної діяльності. В цілому правове регулювання концесійного землекористування є недосконалим та внутрішньо суперечливим, що значно ускладнює реалізацію на практиці концесійних механізмів використання об'єктів державної та комунальної власності через невизначеність правового режиму земельної ділянки, порядку її надання та форми закріплення за концесіонером.

Необхідність і важливість дослідження правовідносин концесійного землекористування для правової доктрини й юридичної практики обумовлені також тим, що їх правове регулювання має відбуватися виключно відповідно до Конституції України Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №30. - Ст. 14. та законів України, які визначають особливо цінним об'єктом земельну ділянку, а також відповідно до вимог її раціонального та безпечного використання.

Обрана тема дисертаційного дослідження спрямована на виявлення правової природи концесії як форми використання земельної ділянки державної та комунальної власності при здійсненні концесійної діяльності. На думку автора дослідження, розкриття обраної теми створить підґрунтя для подальшої розробки теоретичних основ концесійного землекористування в Україні як самостійної форми використання земельної ділянки, а в практичному аспекті - сприятиме вдосконаленню правового регулювання земельних відносин у сфері здійснення концесійної діяльності, а також створить передумови для впровадження в концесійне законодавство земельно-правових норм з метою підвищення ефективності концесійної діяльності з одночасним забезпеченням дотримання землеохоронних вимог чинного законодавства України.

Науково-теоретичною базою дослідження стали праці українських учених-правознавців: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.П. Гетьмана, С.В. Гринька, В.К. Гуревського, О.І. Заєць, І.І. Каракаша, Т.О. Коваленко, Т.Г. Ковальчук, М.Г. Ковтун, П.Ф. Кулинича, О.А. Медведєвої, А.М. Мірошніченка, Н.І. Мікули, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.А. Підопригори, О.О. Погрібного, Г.І. Пузанової, В.І. Семчика, Н.І. Титової, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги та інших учених представників радянської доби та сучасних російських правознавців: Г.О. Аксененка, С.С. Алексєєва, І.М. Бернштейна, С.О. Боголюбова, М.М. Болховітінова, С.М. Братуся, М.М. Бринчука, Г.Є. Бистрова, В.Г. Варнавського, А.В. Вєнєдіктова, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, Ю.Г. Жарікова, І.О. Іконицкої, М.Д. Казанцева, О.С. Колбасова, М.І. Краснова, Б.А. Ландау, М.І. Лациса, Н.Т. Осіпова, В.В. Петрова, П.Д. Сахарова, В.І. Синайського, С.А. Сосни, Л.С. Таля, В.С. Удінцева, Г.В. Чубкова В.М. Шретера та інших.

Зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в рамках держбюджетної науково-дослідної теми: «Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу» (номер теми 06 БФ 042-01, номер державної реєстрації 0106U006631) і має науковий зв'язок з науковими програмами державного рівня.

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних основ правової природи концесійного землекористування як самостійної форми використання земельних ділянок, здійснення загальної характеристики правовідносин концесійного землекористування та виявлення особливостей правового регулювання в сфері концесійної діяльності, визначення ролі земельних ділянок з урахуванням пріоритету земельно-правового регулювання в концесійних правовідносинах, визначення основних особливостей механізму правового регулювання відносин використання земельних ділянок на умовах концесії, формулювання пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства України.

Відповідно до поставленої мети було визначено основні завдання дисертаційного дослідження: 1) виявити історичні передумови виникнення концесії як форми використання об'єктів державної й комунальної власності та визначити основні періоди еволюції правового режиму земельних ділянок у концесійних правовідносинах; 2) дослідити правову природу концесії в земельно-правовому аспекті, науково обґрунтувати визначення концесії земельної ділянки та її правові ознаки; 3) визначити особливості об'єктного та суб'єктного складу концесійних земельних правовідносин; 4) дослідити порядок виникнення, здійснення та припинення права на земельну ділянку в сфері концесійної діяльності, визначити особливості застосування в концесійній діяльності землеохоронних норм.

Об'єктом дисертаційного дослідження є нормативно-правові акти та інші правові документи, що регламентують порядок використання земельних ділянок у концесійній діяльності, практика їх застосування, положення правової доктрини, що стосуються концесії як форми використання земельних ділянок, наукові дослідження, положення загальної теорії права та інших галузей права, а також юридична практика концесійного землекористування в Україні.

Предметом дослідження є система правовідносин, що виникають у сфері використання земельної ділянки, яка надається концесіонеру для здійснення концесійної діяльності в Україні.

Методологічну основу дослідження склали закони діалектики, історико-правові дослідження особливостей розвитку концесійного землекористування, формально-логічний аналіз правових категорій, нормативних та доктринальних дефініцій, окремі загальні та спеціальні методи наукового пізнання правових категорій і явищ, системний аналіз земельних концесійних правовідносин методу пізнання, виходячи із взаємозалежності стану системи правового регулювання та стану відносин, що фактично склалися в суспільстві.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в земельно-правовій теорії України здійснена одна з перших спроб аналізу правових засад концесійного землекористування, яка створила можливість системно обґрунтувати необхідність введення в чинне законодавство України нової самостійної форми землекористування - концесії земельної ділянки.

Новизна дослідження характеризується положеннями, висновками, пропозиціями, які виносяться на захист, найважливішими з яких є такі:

1. Науково обґрунтовані та сформульовані юридичні визначення наступних понять: земельний ділянка концесійний правовідносини

концесія земельної ділянки - це сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання - концесіонерам державою або територіальною громадою - концесієдавцем на підставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснення концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань з реалізації суспільного інтересу, раціонального використання та охорони землі;

право концесії земельної ділянки в суб'єктивному розумінні визначається як юридично забезпечена можливість суб'єкта на виключних засадах використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням;

право концесії земельної ділянки в об'єктивному розумінні розглядається як сукупність земельно-правових норм, що регулюють здійснення суб'єктивного права концесійного землекористування, його виникнення, зміну та припинення.

2. Визначено та обґрунтовано основні правові ознаки концесії земельної ділянки, зокрема:

1) пріоритет публічно-правового регулювання над договірним, оскільки концесія передбачає видання державою (територіальною громадою) спеціального акту (дозволу, розпорядження) про надання концесіонеру виключного права на здійснення певних видів діяльності, або на використання відповідних будівель, споруд, земельних ділянок, використання (здійснення) яких неможливо на підставі звичайного договору;

2) головною метою концесійного землекористування є задоволення суспільних потреб, у той час як отримання прибутку має другорядне значення;

3) об'єктом концесії земельної ділянки є земельні ділянки виключно державної та комунальної власності;

4) концесійне землекористування передбачає надання пільг, компенсацій щодо митних та земельних платежів, а також часткову фінансову участь держави у фінансуванні проекту.

3. Визначено та запропоновано основні відмінності концесії земельної ділянки від орендного землекористування, які тією чи іншою мірою стосуються всіх аспектів та характеристик відповідних правовідносин (мети, суб'єкта, об'єкта, процедури отримання права на землю, методів і форм державного контролю тощо).

4. Досліджено особливості суб'єктного складу концесійних земельних правовідносин, науково обґрунтовано визначення особи концесієдавця на основі поєднання повноважень щодо управління господарськими концесійними об'єктами та повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою, яка надається для здійснення концесійної діяльності.

5. Обґрунтовано необхідність визнання концесійного договору поряд із договором оренди землі та державним актом на право власності (постійного, тимчасового користування) на земельну ділянку однією з підстав використання землі в концесійній діяльності. Запропоновано включити до істотних умов концесійного договору порядок надання та умови використання земельних ділянок.

6. Визначено основні функції земельної ділянки в концесійній діяльності як об'єкта концесійних правовідносин, тобто як: самостійного об'єкта концесії (сільськогосподарська концесія), просторового базису господарських об'єктів (заводи, фабрики, господарські споруди), невід'ємної частини окремих господарських об'єктів (автомобільні дороги, залізниця тощо), спорідненість землі з іншими природними ресурсами (гірнича концесія, концесія рекреаційних земель, земель природно-заповідного фонду тощо).

7. Визначено особливості процедури виникнення в концесіонера права на земельну ділянку, яка відповідно до результатів дисертаційного дослідження повинна включати наступні стадії: 1) прийняття рішення уповноваженим органом держави або місцевого самоврядування про надання права на концесію; 2) розробка технічної документації об'єкта концесії, в тому числі проекта землевідводу; 3) оголошення та проведення концесійного конкурсу; 4) укладення та державна реєстрація концесійного договору. Обґрунтована необхідність усунення стадії укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка на даний момент відповідно до чинного законодавства України є обов'язковою умовою виникнення в концесіонера права на земельну ділянку.

8. Науково обґрунтовано визначення моменту розробки землевпорядної документації, який на відміну від чинного законодавства України пропонується встановити до моменту проведення концесійного конкурсу з метою забезпечити інвестиційну привабливість концесійної форми використання об'єктів державної та комунальної власності.

9. Визначено особливості припинення права на земельну ділянку в концесійній діяльності, внесено пропозицію щодо розширення переліку підстав припинення концесійного договору за рахунок такої підстави, як втрата концесіонером права на земельну ділянку у випадку грубого порушення останнім вимог з раціонального використання та охорони земель, що надані для здійснення концесійної діяльності.

10. Запропонован доповнення та зміни до Земельного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про концесії», інших законів та підзаконних актів України, які дозволять усунути недоліки у правовому регулюванні концесійного землекористування, спрямовані на законодавче закріплення концесійного землекористування як самостійної форми використання землі, на основі поєднання забезпечення суспільних потреб, залучення приватного капіталу та отримання прибутку від концесійної діяльності.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного земельного та концесійного законодавства України, одночасного усунення недоліків правового регулювання з метою легалізації концесійного землекористування як самостійної форми використання землі, підвищення ефективності механізму земельно-правового регулювання концесійної діяльності та збільшення обсягів інвестицій в об'єкти державної та комунальної власності на основі концесії земельних ділянок.

Результати дослідження можуть бути використані при викладанні курсів “Земельне право України” та “Інвестиційне право України”, спецкурсів «Актуальні проблеми реформування земельних правовідносин в Україні» та інших спецкурсів за профілем кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, також при підготовці підручників і навчальних посібників із зазначених дисциплін.

Апробація результатів дисертації. Робота та публікації, що розкривають її зміст, виконані дисертанткою самостійно під керівництвом д-ра. юр. наук, проф. Г.І. Балюк.

Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на: щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 10 -11 квітня 2003 р.) - доповідь на тему «Правова природа відносин концесії земельної ділянки автомобільного транспорту»; міжрегіональній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави» (юридичний факультет Прикарпатського університету імені Василя Стефаника, 24-25 вересня 2004 р.)- доповідь на тему «Деякі проблеми правової охорони земель автомобільного транспорту в концесійних правовідносинах»; щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 8-9 квітня 2004 р.) - доповідь на тему «Правові аспекти охорони концесії земельної ділянки в концесійних правовідносинах»; щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13-14 квітня 2005 р.) - доповідь на тему «Особливості суб'єктного складу концесійних правовідносин у земельно-правовому аспекті»; міжнародній науковій конференції молодих вчених «Четверті осінні юридичні читання» (Хмельницький університет управління та права, 21-22 жовтня 2005 р.) - доповідь на тему: «Концесія як правова форма земельного використання»; всеукраїнській цивілістичній науковій конференції аспірантів та студентів «Другі юридичні читання» (факультет цивільної та господарської юстиції Одеської національної юридичної академії, 24-25 лютого 2006 р.) - доповідь на тему: «Деякі правові проблеми відведення земельних ділянок при здійснені концесійної діяльності»; ІІ всеукраїнській студентсько-аспірантській науково-практичній конференції «Цивільний кодекс від 16 січня 2003 р.: наукові новели та практика застосування» (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 20 лютого 2006 р.) - доповідь на тему: «Використання землі на умовах концесії: особливості поєднання приватного та публічного права»; міжнародній науково-практичній конференції «Земельні відносини і просторовий розвиток в Україні» (Рада по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України, 13-14 квітня 2006 р.) - доповідь на тему: «Деякі проблеми правового регулювання процедури надання земельної ділянки в концесійних правовідносинах за законодавством України»; щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 20-21 квітня 2006 р.) - доповідь на тему: «Правові аспекти концесії та оренди земельних ділянок: порівняльний аналіз»; регіональній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку державності та правової системи України» (юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 15 січня 2007 р.) - доповідь на тему: «Деякі проблеми правового режиму концесійного землекористування за законодавством України»; на міжнародній науково-практичній конференції «Законодавство України: сучасний стан та перспективи розвитку» (Київський університет права НАН України, 27.01. - 30.01.2007 р., м. Косів Івано-Франківської області) - доповідь на тему: «Концесія, як форма використання земель транспорту»; щорічній міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників» (юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 19-20 квітня 2007 р.) - доповідь на тему: «Особливості правової природи концесійного землекористування»; на засіданні кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 29 жовтня 2007 р. - наукове повідомлення на тему: «Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України».

Публікації. Основні теоретичні положення та висновки дисертації знайшли відображення у восьми статтях, а також у наукових фахових виданнях згідно з вимогами ВАК України та тезах доповідей і наукових повідомленнях.

Структура дисертації обумовлена метою, завданням та обраним предметом дослідження. Дисертація складається зі вступу, 3-х розділів, які містять 8 підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатку А. Повний обсяг роботи - 210 сторінок, з яких основний текст становить 184 сторінки, додаток А - 6 сторінок, список використаних наукових джерел містить 185 найменувань на 20 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету та завдання, об'єкт та предмет, висвітлено методологічну й науково-теоретичну основи дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення роботи, зазначено структуру та обсяг роботи, апробацію результатів дослідження та публікації за темою дисертації.

Дисертаційна робота складається із трьох розділів. Розділ перший «Правова природа використання земельних ділянок на концесійних засадах в Україні» складається із двох підрозділів, які присвячені теоретичним основам концесійного землекористування.

У підрозділі 1.1. «Історично-правові аспекти використання земельних ділянок на умовах концесії» за матеріалами історико-правових джерел проведено аналіз історичних передумов та особливостей розвитку концесії як форми використання землі в різні періоди існування людства.

На думку дисертантки, на основі поєднання приватного та загальносуспільного інтересу виникає правовий інститут концесії як форми використання об'єктів державної або комунальної власності, що вилучені із загального цивільного обігу.

Концесія у своєму історичному розвитку залежно від змін суспільно-політичного ладу, розвитку продуктивних сил суспільства набувала різноманітних рис та форм. Це дозволило умовно здійснити наступну періодизацію історичного розвитку концесійного землекористування:

1) період зародження перших форм концесійного землекористування, що пов'язаний з виникненням держави та права з подальшим переходом до феодального способу виробництва, який тривав до появи перших ознак капіталізму. Зазначений період характеризувався зосередженням усіх повноважень щодо розпорядження землею особисто в монарха, суверена, короля, який наділяв інших осіб землею з метою реалізації загальносуспільних функцій держави (Х-ХVI ст.);

2) період виникнення та розвитку капіталістичних відносин, який характеризується виникненням нових об'єктів концесії (залізниці, великі промислові підприємства, розробка нових родовищ корисних копалин), унаслідок чого земля перестає бути основним об'єктом концесії та набуває нових функцій (просторового базису, матеріальної основи виробництва, невід'ємної частини окремих господарських об'єктів). Поряд із загальносвітовим розвитком концесії в цей період заслуговує на увагу застосування концесії в Радянському Союзі, частиною якого на той час була Україна, що характеризувалась використанням концесійної форми використання об'єктів державної власності з метою залучення іноземного капіталу для відновлення зруйнованої громадянською війною економіки з подальшим зникненням концесії як правового інституту у зв'язку зі скасуванням приватної власності на засоби виробництва (ХVІ-ХХ ст.);

3) сучасний період розвитку концесії, який розпочався в 90-ті роки минулого століття, характеризується масштабним застосуванням концесії в монопольних галузях економіки по всьому світу, а також відродженням концесії в Україні та інших державах СНД, у переважній більшості яких були прийняті базові законодавчі акти в сфері концесії, та поступовою появою в концесійному законодавстві земельно-правових норм, які надали підстави розпочати реалізацію перших концесійних проектів.

У підрозділі 1.2. «Юридична природа концесії як форми використання земель» досліджується правова дефініція концесії в земельно-правовому аспекті на доктринальному та нормативному рівнях на основі аналізу чинного законодавства України та спеціальної юридичної літератури. Внаслідок цього визначені її особливі ознаки: концесія земельної ділянки має публічно-правову природу, а ініціатором виникнення концесійних відносин виступає держава або територіальна громада, яка визначає перелік об'єктів та видів діяльності, що можуть здійснюватись на основі концесії, при цьому держава (територіальна громада) виступає в концесійних правовідносинах у подвійній якості, а саме:

як представник суверенної влади, який надає концесіонеру в користування суспільно корисні об'єкти;

як суб'єкт цивільного обігу, що стосується умов надання об'єкта, майнових наслідків використання об'єкта та земельно-правових відносин щодо визначення порядку надання та умов використання земельної ділянки.

Характерною ознакою концесії як форми використання об'єктів державної та комунальної власності є винятковість об'єкта, який надається у приватне користування з метою задоволення суспільних потреб.

У земельно-правовому аспекті соціальна функція держави полягає в тому, що вона делегує соціальну функцію концесіонеру, а також у наданні в концесію окремих категорій земель, що мають особливе суспільне значення (наприклад, землі транспорту) з метою підвищення ефективності їх використання та забезпечення високого рівня охорони й відтворення земель.

Шляхом проведеного дослідження запропоновано перспективне, на думку дослідника, визначення концесії земельної ділянки з урахуванням земельно-правового аспекту, яке пропонується закріпити в сучасному концесійному законодавстві України:

Концесія земельної ділянки - це сукупність правовідносин, змістом яких є надання вітчизняним або іноземним суб'єктам господарювання - концесіонерам державою або територіальною громадою - концесієдавцем на підставі договору виключного права на земельну ділянку для здійснення концесійної діяльності з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку на платній та строковій основі, за умови взяття концесіонером на себе відповідних зобов'язань з реалізації суспільного інтересу, раціонального використання та охорони землі.

Другий розділ дисертаційної роботи «Правовідносини у сфері використання земельних ділянок на концесійних засадах» присвячений дослідженню особливостей суб'єктного та об'єктного складу земельних концесійних правовідносин, а також процедури виникнення та припинення в концесіонера права на земельну ділянку.

У підрозділі 2.1. «Земельні ділянки як об'єкт концесійних правовідносин за законодавством України» аналізується місце землі в механізмі правового регулювання концесії на основі визначення землі, як національного багатства, що визначає пріоритет правового режиму землі в концесійних правовідносинах. Одночасно через розкриття поняття землі як об'єкта інтеграційного та диференційованого правового регулювання, визначено основні функції землі в концесійній діяльності: земля як основний засіб виробництва в сільському господарстві, земля як операційна база для розміщення галузей господарського комплексу, земля як невід'ємна складова таких комплексних господарських об'єктів, як автомобільна чи залізна дорога, земля як об'єкт природи, що споріднений з іншими природними ресурсами.

Визначено, що в чинному законодавстві України закріплено вузьке розуміння концесії, що розглядається тільки як форма господарського використання державного майна та державних підприємств, не враховуючи при цьому особливий правовий режим землі як об'єкта правовідносин, який визначає пріоритет земельно-правового регулювання в концесійних правовідносинах.

Одночасно в зазначеному підрозділі обґрунтовується необхідність визнання законодавцем землі об'єктом концесійних правовідносин, що є об'єктивною необхідністю і зумовлено змістом концесійної діяльності, адже здійснення концесійної діяльності без використання земельних ділянок неможливе. Саме тому концесійне законодавство повинно, на думку дисертантки, передбачити порядок використання земельних ділянок на умовах концесії, а Земельний кодекс України - закріпити концесію як одну із самостійних форм землекористування.

У підрозділі 2.2. «Особливості суб'єктного складу земельних концесійних правовідносин за законодавством України» аналізуються основні проблеми визначення правового статусу держави та територіальної громади, що виступають у якості концесієдавця, та суб'єктів підприємницької діяльності, що використовують земельні ділянки у концесійній діяльності.

Так, дослідження практики застосування концесійного законодавства в Україні свідчить про множинність суб'єктів з боку концесієдавця. Зокрема, у складі концесієдавця беруть участь два та більше публічно-правових утворення (такими органами можуть бути різні органи державної влади чи місцевого самоврядування). При цьому зазначені органи виконують різні функції та не об'єднані між собою системою підпорядкування, що призводить до неефективності діяльності концесієдавця. Тому в дисертації обґрунтовується необхідність визначення єдиного суб'єкта з боку концесієдавця на основі поєднання повноважень з управління земельними ресурсами та відповідними господарськими об'єктами державної та комунальної власності.

В результаті аналізу правового статусу концесіонерів, якими виступають суб'єкти підприємницької діяльності, за винятком державних та комунальних підприємств, з'ясовано, що невід'ємною частиною їх правового статусу є права й обов'язки землекористувача у зв'язку з необхідністю використання у концесійній діяльності земельних ділянок.

З огляду на те, що концесійні правовідносини тісно пов'язані із земельними правовідносинами, у дослідженні робиться висновок про необхідність визнання особливої ролі у здійсненні концесійної діяльності центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, оскільки на нього вітчизняним законодавством покладено функції контролю за порядком використання земельних ділянок, у тому числі наданих на умовах концесії. Тому реалізацію своїх контрольних функцій у сфері здійснення земельних концесійних правовідносин України зазначений орган, на думку дисертантки, повинен впровадити через законодавчі механізми державної експертизи, земельного кадастру та безпосереднього контролю за використанням та охороною земель. Крім того, з метою прискорення процесу надання земельної ділянки у концесію та підвищення інвестиційної привабливості концесійних об'єктів дисертанткою запропоновано доповнити ст. 6 Закону України «Про концесію» положенням щодо зобов'язання Державного Агентства земельних ресурсів України за поданням концесієдавця здійснювати підготовку проекту відводу земельної ділянки, необхідної для здійснення концесійної діяльності до моменту проведення концесійного конкурсу.

У підрозділі 2.3. «Підстави виникнення та припинення права на землю в концесійних правовідносинах» аналізується система послідовних і пов'язаних між собою сукупності юридичних дій, актів державної влади та спеціальних процедур, які визначають порядок надання концесіонеру права використовувати земельні ділянки при здійсненні концесійної діяльності.

На підставі проведеного дослідження було визначено групи юридичних фактів, з якими законодавство України (після внесення до нього змін) має пов'язувати виникнення в концесіонера права на землю: 1) прийняття рішення уповноваженим органом держави або місцевого самоврядування про надання права на концесію; 2) розробку технічної документації об'єкта концесії, в тому числі проекту відведення земельної ділянки; 3) оголошення та проведення концесійного конкурсу; 4) укладення та державну реєстрацію концесійного договору. Обґрунтовано необхідність усунення стадії укладення та державної реєстрації договору оренди земельної ділянки з процедури виникнення у концесіонера права на землю, оскільки наявність подвійного договірного регулювання концесійного землекористування негативно відображається на його ефективності.

Першою важливою правовою умовою надання земельної ділянки для здійснення концесійної діяльності є прийняття відповідного рішення про надання концесії органом державної влади чи місцевого самоврядування ймовірному концесіонеру, який подає відповідну заявку на підставі переліку об'єктів державної та комунальної власності, що передаються в концесію. На думку дисертантки, доцільно було б також надати право зацікавленим суб'єктам підприємницької діяльності ініціювати надання відповідних об'єктів для здійснення концесійної діяльності.

Процедура відведення землі у сфері концесійної діяльності є визначальною для ефективного використання об'єкта концесії та відповідної земельної ділянки. Тому питання відведення земельної ділянки для здійснення концесійної діяльності та визначення особи концесіонера повинно вирішуватись до початку оголошення проведення процедур концесійного конкурсу. Стадією отримання концесіонером права на земельну ділянку для здійснення концесійної діяльності є проведення конкурсу. Відповідно до ст. 94 Земельного кодексу України для здійснення концесійної діяльності концесіонеру надаються в оренду земельні ділянки в порядку, встановленому Земельним кодексом України. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» необхідним є проведення окремого конкурсу на отримання права оренди землі для здійснення концесійної діяльності.

Однак, проводити два конкурси - концесійний та конкурс на отримання права на землю на умовах оренди - на нашу думку є недоцільним, адже критерії відбору концесієдавця та землекористувача збігаються і можуть розглядатися лише в комплексі.

Зважаючи на зазначене, пропонується узгодження концесійного та земельного законодавства шляхом визначення концесійного конкурсу єдиним конкурентним способом отримання права на землю для здійснення концесійної діяльності.

Згідно з чинним законодавством України після визначення концесіонера сторони повинні укласти концесійний договір та договір оренди землі, правовим наслідком яких є виникнення в концесіонера права на землю. Однак, як доводить практика, договір оренди землі для здійснення концесійної діяльності разом із концесійним договором не підписується, а тому в результаті проведеного дослідження запропоновано визнати концесійний договір як підставу виникнення права користування землею.

Для набуття чинності концесійного договору обов'язковою умовою є його державна реєстрація. На даний момент існує подвійна система регулювання відносин між концесієдавцем та концесіонером, яка базується на необхідності укладення декількох договорів, кожен із яких має окрему процедуру державної реєстрації.

Однак, у випадку, коли концесійний договір буде визнаний в якості підстави для отримання права на землю, на нашу думку, відпаде необхідність у подвійній реєстрації права на об'єкт концесії в Фонді державного майна України та Державному агентстві земельних ресурсів України. У такій ситуації, виходячи з пріоритету землі як національного багатства народу України, для підтвердження публічної достовірності концесійного договору та права на землю, що використовується в концесійній діяльності, достатньо буде єдиної реєстрації концесійного договору в Державному агентстві земельних ресурсів України.

Здійснене дослідження свідчить, що подвійний характер правового регулювання процедури виникнення в концесіонера права на землю є неефективним і веде до порушення земельного законодавства. Тому, на думку дисертантки, необхідно внести зміни до чинного законодавства України з метою взаємного узгодження концесійного та земельного законодавства на базі узгодження процедури надання земельної ділянки для здійснення концесійної діяльності.

Крім того, з метою удосконалення процесу вилучення та викупу земельних ділянок, що надаються для здійснення концесійної діяльності, пропонується передбачити надання земельної ділянки у концесію як окрему підставу викупу земельних ділянок для суспільних потреб шляхом доповнення відповідними положеннями ст.146 Земельного кодексу України.

У підрозділі 2.4. «Зміст земельних концесійних правовідносин» досліджуються особливості прав і обов'язків учасників земельних концесійних правовідносин, що характеризуються об'єктивною нерівномірністю розподілу прав і обов'язків між учасниками правовідносин. При цьому, як зазначено в дисертаційному дослідженні, функції концесієдавця та орендодавця земельної ділянки на даний момент, відповідно до вимог чинного законодавства України, розподілені між різними органами державної влади та місцевого самоврядування, що створює передумови для зловживань нераціонального використання земельних ділянок, переданих у концесію. З огляду на вищезазначене, пропонується наділити концесієдавця функціями з питань розпорядження земельними ділянками як необхідною умовою забезпечення раціонального використання земельної ділянки та дотримання землеохоронного законодавства під час здійснення концесійної діяльності. У вищезазначеному підрозділі обґрунтовується необхідність заборони зміни цільового призначення та приватизації земель після передачі відповідних земельних ділянок концесіонеру для здійснення концесійної діяльності.

Третій розділ дисертаційної роботи «Особливості механізму правового регулювання використання земельних ділянок на умовах концесії за законодавством України» присвячено дослідженню правової системи охорони землі, особливостям державного контролю та юридичної відповідальності у сфері концесійної діяльності. Складається із двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. «Особливості використання та охорони земель на умовах концесії в Україні» аналізуються особливості правового забезпечення охорони землі в концесійних правовідносинах як імперативна система заходів нормативно-юридичного характеру, що закріплені в чинному законодавстві при здійсненні будь-якої господарської діяльності з використанням земельних ресурсів, обумовлених раціональним використанням землі як особливого об'єкта правового регулювання. Імперативний характер механізму правової охорони землі не допускає договірного регулювання, що є однією із особливостей концесійних земельних правовідносин. Це передбачає необхідність закріплення правових норм з охорони земель, при здійснені концесійної діяльності, виключно в нормативних актах земельного та концесійного законодавства з метою недопущення звуження змісту охорони земель через механізм концесійного договору.

Суттєвим недоліком чинного законодавства України у сфері концесійної діяльності, на думку дисертантки, є відсутність системного підходу до нормативного регулювання охорони землі в окремих галузях господарювання. Як правило, окремі фрагментарні заходи з охорони земель передбачаються у відомчих нормативах та стандартах, що приймаються органами управління в окремих галузях промисловості, зв'язку та транспорту. Слід констатувати також розрив між законодавчим і відомчим нормативним регулюванням питань охорони землі і у сфері концесійної діяльності, що негативно позначається на реалізації закріплених в законі норм та принципі раціонального використання земель у господарській діяльності.

Саме тому, на думку дисертантки, необхідно створити систему нормативно-правових актів - від закону до відомчих нормативів та стандартів - у кожній сфері господарської діяльності, в якій може застосовуватись концесійне землекористування для підвищення рівня охорони землі при здійсненні концесійної діяльності.

Аналізуючи систему контролю у сфері здійснення концесійної діяльності, можна зробити висновок, що найбільш ефективним видом контролю є державний контроль у формі планових і позапланових перевірок дотримання концесіонером чинного законодавства України, в тому числі і вимог з охорони землі.

Система охорони землі та відповідного державного контролю у сфері концесійної діяльності потребує значного реформування шляхом деталізації вимог з охорони земель у галузевих стандартах і нормативах відповідно до видів діяльності, у яких дозволено використовувати землю на умовах концесії, а також встановлення комплексної системи державного контролю концесійної діяльності шляхом доповнення концесійного законодавства законодавчими нормами та підзаконними актами щодо підстав і порядку звітування концесіонера, проведення планових й позапланових перевірок його діяльності.

У підрозділі 3.2. «Проблеми юридичної відповідальності за порушення вимог земельного законодавства в концесійних правовідносинах» визначено особливості припинення права на землю в концесійній діяльності через порушення концесіонером земельно-правових норм.

Земельно-правова відповідальність у сфері концесійних відносин є ефективним механізмом стимулювання дотримання концесіонером землеохоронного законодавства. Поряд із цим дисертантка зазначає, що концесійне законодавство не повною мірою узгоджується із земельним законодавством у частині земельно-правової відповідальності, у зв'язку з чим пропонується внести зміни як у концесійне, так і в адміністративне законодавство.

Дисертантка наголошує на неефективності адміністративної, кримінальної та цивільної відповідальності в земельних концесійних правовідносинах, які, з одного боку, впливають лише на посадових осіб концесіонера (адміністративна та кримінальна відповідальність), а з іншого боку, передбачена ускладнена процедура застосування юридичної відповідальності, оскільки особливості об'єкта охорони унеможливлюють ефективність її застосування. Саме тому дисертанткою пропонується застосовування штрафних санкцій до всіх суб'єктів підприємницької діяльності за порушення вимог земельного законодавства, що передбачені ст. 211 ЗКУ. Розміри штрафів повинні диференціювати в залежності від нормативної грошової оцінки землі, наданої для здійснення концесійної діяльності і застосовуються безпосередньо Державним агентством земельних ресурсів та його органами на місцях.

У Висновках за результатами дослідження викладено найважливіші наукові результати роботи щодо визначення правової природи, ознак та поняття концесії землі як самостійної форми землекористування; особливості правового режиму землі як об'єкта концесійних правовідносин. Розкрито особливості суб'єктного складу земельних концесійних правовідносин, запропоновано оптимальну процедуру отримання концесіонером права на землю, основні особливості охорони земель та земельно-правової відповідальності при здійсненні концесійної діяльності.

Підсумовуючи вищевикладене, в роботі зазначається, що концесійне землекористування має ознаки самостійної форми землекористування, що вимагає значного реформування земельного та концесійного законодавства на базі пріоритету правого режиму землі як національного багатства України шляхом усунення подвійного правового регулювання концесійних правовідносин.

У Додатку А запропоновано ряд пропозицій щодо вдосконалення концесійного та земельного законодавства України на основі визнання концесії землі самостійною формою землекористування на законодавчому рівні. Зокрема, пропонуються зміни до ст. 94, ч. 2 ст. 125, ч. 3 ст. 126, ч. 1 ст. 146 Земельного кодексу України, ст. 1, ч. 4 ст. 4, ч. 1 ст. 15, ст. 25 Закону України «Про концесії» та інших законодавчих актів.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Бахуринська М. М. Правова природа відносин концесії земельної ділянки автомобільного транспорту // Збірник наукових праць міжнародної конференції: Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників,10-11 квітня 2003 р. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. С. 364-366.

2. Бахуринська М.М. Земля як національне багатство України в концесійних правовідносинах // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. 2003. Вип. № 22. С. 473-478.

3. Бахуринська М. М. Особливості суб'єктного складу земельних концесійних правовідносин // Юридична Україна. № 8. 2005. С. 49 - 54.

4. Бахуринська М. М. Деякі проблеми правової охорони земель автомобільного транспорту в концесійних правовідносинах // Збірник матеріалів Міжрегіональної науково-практичної конференції «Забезпечення екологічної безпеки - обов'язок Української держави», 24-25 вересня 2004 р., м. Івано-Франківськ, юридичний факультет Прикарпатського університету ім. Василя Стефаника, 2004. С. 157- 163.

5. Бахуринська М. М. Концесія як перспективна правова форма землекористування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. 2006. Вип. № 31. С. 376 - 380.

6. Бахуринська М. М. Історико-правові аспекти використання землі на умовах концесії в Україні // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка: Юридичні науки. 2006. Вип. № 71. С. 102- 105.

7. Бахуринська М. М. Проблеми правового регулювання процедури виникнення права на землю в концесійних правовідносинах // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2006. Вип. № 72. С. 100-103.

8. Бахуринська М. М. Проблеми юридичної відповідальності за порушення земельного законодавства в концесійних правовідносинах // Юридична Україна. 2006. № 8. С. 50-55.

9. Бахуринська М. М. Особливості правової природи концесії та її земельно-правовий аспект // Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Юридичні науки. 2006. Вип. № 73. С. 27-30.

10. Бахуринська М. М. Концесія як форма використання земель транспорту // Збірник матеріалів Міжнародно-наукової теоретичної конференції «Законодавство України: Проблеми та перспективи розвитку», 27.01-30.01.2007 р., м. Косів Івано-Франківської області -К.: НАН України,2007. Вип. № 8. С. 158-160.

АНОТАЦІЯ

Бахуринська М.М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню правової природи концесії як самостійної форми використання земельної ділянки державної та комунальної власності при здійсненні концесійної діяльності на відміну від інших правових форм землекористування, що закріплені чинним земельним законодавством. Науково обґрунтовано визначення концесії земельної ділянки та його правові ознаки.

У роботі визначено особливості правового режиму землі в концесійних правовідносинах на основі пріоритету механізму земельно-правового регулювання. На основі дослідження практики застосування вітчизняного концесійного законодавства в дисертації обґрунтовується особлива процедура виникнення у концесіонера права на земельну ділянку, визначаються особливості забезпечення охорони земель та застосування земельно-правової відповідальності в концесійній діяльності.

Ключові слова: концесія, концесія земельної ділянки, концесійне землекористування, правовий режим земельних ділянок, концесійна діяльність.

АННОТАЦИЯ

Бахуринская М.М. Правовые основы концессии земельного участка по законодательству Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2007.

Диссертация посвящена исследованию особенностей развития концессии земли в различных исторических периодах и социально-экономических условиях. В работе анализируется правовая природа концессии земли как самостоятельной формы землепользования, выделяются отличительные признаки концессионного землепользования в сравнении с арендой земли.

В диссертации определяются особенности правового режима земли в концессионном законодательстве Украины и пути усиления земельно-правового регулирования концессионных отношений на основе приоритета земли как национального богатства народа Украины. В работе исследуется полифункциональный характер земли в концессионной деятельности, когда земля в концессионных отношениях рассматривается как материальная основа для размещения хозяйственных объектов концессии, неотъемлемая часть таких сложных хозяйственных объектов, как автомобильная или железная дорога, самостоятельный объект концессии и т.д.

В исследовании раскрываются особенности субъектного состава концессионных отношений, рассматриваются проблемы распределения властных полномочий различных органов государственной власти и местного самоуправления, которые принимают участие в концессионных отношениях со стороны органов публичной власти.

В работе детально рассматривается процедура возникновения у концессионера права на землю, анализируются проблемы отвода земель для осуществления концессионной деятельности, исследуются особенности проведения концессионного конкурса, заключения концессионного договора и порядка его регистрации как правовой основы использования земельного участка концессионером.

Предметом исследования является анализ особенностей правового обеспечения охраны земель в концессионных отношениях, контроля за рациональным использованием земли в концессионных правоотношениях, применения земельно-правовой и других видов юридической ответственности за нарушение земельного законодательства при осуществлении концессионной деятельности.