Державне регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 351:338.27.246.384

25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖРЕГІОНАЛЬНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА В ЕКОНОМІЧНІЙ СФЕРІ

Омаров Азад Енвер Огли

Запоріжжя - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, м. Харків.

Науковий керівник доктор наук з державного управління, професор ДЄГТЯР Андрій Олегович, Харківський регіональний інститут державного управління НАДУ при Президентові України, завідувач кафедри економічної теорії та фінансів.

Офіційні опоненти: доктор наук з державного управління, доцент ПІСЬМАЧЕНКО Людмила Миколаївна, Академія митної служби України, професор кафедри обліку і аудиту;

кандидат наук з державного управління ОНИЩЕНКО Оксана Анатоліївна Класичний приватний університет, доцент кафедри державного управління та адміністративного менеджменту.

Захист відбудеться 29 січня 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 17.127.03 у Класичному приватному університеті за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 125.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70 - б.

Автореферат розісланий 25 грудня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради З.О. Надюк



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У період соціально-економічних перетворень в Україні зростає значення міжрегіональних економічних зв'язків. Реформи неоднозначно впливають на характер процесів, що відбуваються в економіці країни та її регіонах. З одного боку, розвиток ринкових відносин надав регіонам можливість самостійно приймати рішення щодо напрямів і форм використання ресурсів, позбавивши їх необхідності погоджувати кожен свій крок із центром. Це, безумовно, є передумовою для підвищення ефективності функціонування економіки регіонів. З іншого боку, ринкові перетворення здійснювались у таких формах, які різко посилили невизначеність економічного стану регіонів, що негативно позначилось на процесах прийняття управлінських рішень із встановлення взаємовигідних господарських зв'язків між окремими регіонами й ускладнило переміщення товарів і послуг.

Внутрішні резерви піднесення економіки окремого регіону є обмеженими, тому великої ваги набувають міжрегіональні економічні зв'язки. Необхідне наукове обґрунтування нових підходів до побудови економічних відносин між регіонами та використання їх науково-технічного, кадрового і виробничого потенціалу. Саме така ідеологія становить основу розвитку будь-якого постіндустріального суспільства.

У зв'язку із цим дослідження проблем удосконалення й розвитку відносин регіонів у нових господарських умовах є актуальним науковим завданням, а його вирішення - важливим чинником подолання кризових явищ в економіці України й переходу до стійкого економічного розвитку.

Отже, проблематика, пов'язана з розробкою нових підходів до державного регулювання міжрегіональної співпраці в економічній сфері в умовах ринкової економіки, є не тільки практично значущою, а й потребує теоретичного обґрунтування різноманітних механізмів орієнтації підприємців на ті види господарської діяльності, які визначені економічною політикою держави.

Формуванню методології здійснення державного управління регіональним розвитком на різних рівнях присвятили свої фундаментальні праці В.Б. Авер'янов, Б.І. Адамов, О.Ю. Амосов, Г.В. Атаманчук, В.Д. Бакуменко, С.О. Біла, А.О. Дєгтяр, О.І. Іваницька, В.Ю. Керецман, В.М. Князєв, О.І. Крюков, В.С. Куйбіда, Ю.О. Куц, О.Я. Лазор, В.В. Мамонова, В.М. Мартиненко, А.В. Мерзляк, А.О. Монаєнко, О.Г. Мордвінов, Г.С. Одінцова, С.Є. Саханенко, В.М. Селіванов, В.В. Токовенко, В.В. Тертичко, Ю.П. Шаров та інші.

Вагомий внесок у розробку підходів до управління регіонами країни, сприяння регіональному розвитку, виявлення особливостей і здійснення державної регіональної політики та політик регіонів, окреслення їх суб'єктів та об'єктів зробили такі провідні науковці, як: Е.Б. Алаєв, О.І. Амоша, Г.В. Балабанов, П.Т. Бубенко, З.С. Варналій, С.Г. Галуза, З.В. Герасимчук, А.П. Голіков, Г.К. Губерна, М.І. Долішній, Л.М. Зайцева, Ю.М. Іпатов, Б.Т. Кліяненко, В.С. Кравців, О.П. Крайник, Н.Г. Кузнецов, Л.М. Кузьменко, А.Г. Мазур, Т.С. Максимова, А.С. Маршалова, С.А. Мельник, І.Р. Михасюк, Н.А. Мікула, Ю.В. Наврузов, О.С. Новоселов, В.І. Нудельман, Н.В. Павліха, В.І. Павлов, Л.М. Пісмаченко, В.А. Поповкін, С.А. Романюк, В.К. Симоненко, Д.М. Стеченко, Г.Ф. Столбов, Л.Л. Тарангул, С.Г. Тяглов, В.М. Ходачек, Л.Г. Червова, М.Г. Чумаченко, Б.М. Штульберг, М.Д. Янків та інші.

Водночас проблеми вдосконалення міжрегіонального економічного співробітництва є відносно слабо розробленими в сучасній вітчизняній і зарубіжній науці. Ціла низка питань, що стосуються розвитку міжрегіональних зв'язків в умовах переходу до ринкової економіки, виходу України з економічної кризи, активізації інвестиційних процесів для більш повного використання економічного й експортного потенціалу регіонів, регулювання міжрегіональних зв'язків, недостатньо висвітлені в науковій літературі. Потребують подальшого розвитку концептуальні положення підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, інституційне забезпечення міжрегіонального співробітництва в економічній сфері, уточнення понятійного апарату у сфері міжрегіональної співпраці, внесення змін і доповнень у правове забезпечення державної політики міжрегіонального розвитку.

Актуальність проблеми, недостатнє її відображення в науковій літературі, її теоретичне та практичне значення зумовили вибір теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота висвітлює результати наукових досліджень автора, пов'язаних з темою: “Основні напрямки підвищення ефективності діяльності органів державної влади щодо соціально-економічного розвитку регіону” (номер державної реєстрації 0104U000088), що були виконані й реалізуються у межах Комплексного наукового проекту Національної академії державного управління при Президентові України “Державне управління та місцеве самоврядування” (номер державної реєстрації 0200U004103) і в розробці яких здобувач брав безпосередню участь.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері.

Для досягнення поставленої мети було поставлено такі завдання:

розвинути понятійний апарат у сфері міжрегіональної економічної співпраці;

розробити пропозиції щодо вдосконалення інституційного забезпечення міжрегіонального економічного розвитку;

обґрунтувати пропозиції щодо покращення правового забезпечення державної політики міжрегіонального розвитку України;

удосконалити підхід до здійснення міжрегіональної співпраці в економічній сфері та покращення державного фінансування міжрегіональних програм; державний міжрегіональний співробітництво економічний

запропонувати концептуальні положення щодо підвищення інвестиційного потенціалу регіонів.

Об'єктом дослідження є процес державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері.

Предметом дослідження є теоретичні та практичні засади державного регулювання міжрегіонального розвитку в економічній сфері.

Методи дослідження. Для досягнення визначеної в роботі мети використано методологію науки державного та регіонального управління, застосовано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: комплексний підхід - для розгляду усього спектра понять і проблем державного регулювання регіонального розвитку; методи аналізу та синтезу - для дослідження теоретичних здобутків українських і зарубіжних науковців у галузях державного управління та управління регіональним розвитком, визначення сутності, змісту понять державного та регіонального управління; конкретно-історичний аналіз - для уточнення основних понять, що зазнали змін у процесі розвитку системи державного регулювання регіонального розвитку; абстрактно-логічний метод - для теоретичного узагальнення й формулювання висновків.

Інформаційною базою досліджень є законодавчі та нормативно-правові акти України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних дослідників, матеріали міжнародних і регіональних конференцій тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає полягає в тому, що:

вперше:

запропоновано ключові положення Концепції підвищення інвестиційного потенціалу регіонів та обґрунтовано необхідність її прийняття як стратегічного документа уряду з метою збалансування довгострокових міжрегіональних зв'язків в економічній сфері, гармонізації інвестиційного законодавства та вироблення раціональної економічної політики регіонів;

удосконалено:

інституційне забезпечення міжрегіонального економічного розвитку шляхом створення вертикалі: при Кабінеті Міністрів України - Ради голів обласних державних адміністрацій; незалежної об'єднаної колегії місцевих органів державної влади сусідніх регіонів, діяльність яких буде спрямована на задоволення інтересів місцевих державних адміністрацій різних регіонів та вжиття заходів з метою досягнення збалансованого економічного розвитку держави; структурних підрозділів з питань міжрегіональних зв'язків при місцевих державних адміністраціях, основним завданням яких буде координація діяльності всіх суб'єктів господарювання регіону з іншими регіонами;

підхід до здійснення міжрегіональної співпраці в економічній сфері та покращення державного фінансування міжрегіональних програм шляхом заснування Фонду міжрегіонального інвестиційного розвитку, який надаватиме фінансову підтримку розвитку регіонів, зокрема у вигляді бюджетних кредитів на пільгових умовах для реалізації програм і проектів міжрегіонального розвитку;

набуло подальшого розвитку:

визначення поняття міжрегіональних економічних зв'язків як системи економічних відносин регіонів, які формуються й розвиваються в процесі виробництва матеріальних благ і послуг, вирішення завдань соціального розвитку та існування яких зумовлено низкою чинників, зокрема: поглибленням поділу праці, спеціалізацією виробництва, характером розміщення продуктивних сил і природно-географічними умовами, розвитком інноваційних та інформаційних процесів, соціально-демографічною ситуацією;

правове забезпечення державної політики регіонального розвитку України через обґрунтування пропозицій щодо розробки Закону України «Про прогнозування й розробку програми міжрегіонального соціально-економічного розвитку», сутність якого полягає в регламентації розробки короткострокових і середньострокових соціально-економічних прогнозів, вимог до складання державних цільових програм розвитку України, її регіонів та окремих галузей економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що наукові висновки та теоретичні положення дисертаційного дослідження доведені до рівня конкретних пропозицій, що робить їх придатними до застосування у практиці державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері.

Результати досліджень використано в діяльності Харківської обласної державної адміністрації (довідка № 12/123 від 09.07.2008 р.), а саме при впровадженні Концепції підвищення інвестиційного потенціалу регіону при розробці Програми соціально-економічного та культурного розвитку Харківської області на 2010 рік.

Теоретичні положення та наукові результати дисертаційної роботи були запроваджені в діяльності Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України при розробці основних навчальних модулів для слухачів магістратури усіх форм навчання: „Керування проектами у державних інституціях”, „Комунікації у державних інституціях”, „Стратегічне управління”, „Ситуаційний менеджмент”, „Сучасні проблеми державного управління” (акт впровадження від 25 червня 2008 р.).

Запропоновані у дисертаційній роботі теоретичні підходи, висновки й рекомендації також можуть бути використані як підґрунтя для подальших наукових досліджень у галузі державного управління, у тому числі державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею й містить отримані автором нові результати в галузі державного управління, які розв'язують важливу наукову проблему щодо вдосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Наукові положення, розробки, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, одержано здобувачем самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати дисертаційних досліджень доповідались на всеукраїнських міжнародних наукових конференціях, конгресах: Дні науки (м. Запоріжжя, 2008 р.), Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики (м. Луцьк, 2008 р.), Інвестиційна складова сталого розвитку регіону (м. Харків, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 наукових праць загальним обсягом 3,9 д. а., з них 5 - у фахових виданнях.

Структура та обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи - 214 сторінок, вона включає 6 рисунків, 1 таблицю, 2 додатки, список використаних джерел із 201 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні основи формування й регулювання міжрегіональних економічних зв'язків” - визначено закономірності і принципи формування міжрегіональних економічних зв'язків у системі регіонів, виявлено особливості міжрегіональних економічних зв'язків як об'єкта державного регулювання, окреслено засади державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків, досліджено організаційні форми координації діяльності місцевих державних адміністрацій у сфері міжрегіональних економічних зв'язків.

Набуття регіонами України певної економічної незалежності від центру в прийнятті рішень щодо раціонального використання наявних ресурсів підвищило значення міжрегіональних зв'язків між ними. Стало очевидним, що ефективно вирішувати багатопланові й масштабні завдання в економічній та інших сферах без співпраці досить складно.

В умовах необхідності поглиблення економічних реформ, реалізації вимог щодо досягнення високих темпів розвитку господарства потрібні нові підходи до вдосконалення форм і механізмів економічного співробітництва регіонів України. Розробка механізмів міжрегіональних економічних зв'язків спрямована на поглиблення інтеграційних процесів, розширення існуючих і встановлення нових зв'язків, забезпечення продовольчої безпеки регіону, підвищення його добробуту.

У роботі розглянуто концепції, які тією чи іншою мірою можуть бути застосовані для аналізу міжрегіональних економічних зв'язків в Україні в сучасний період розвитку ринкової економіки. Разом з тим, реформування економіки України має певні особливості. Слід враховувати суттєві відмінності у виробничому, науково-технічному та природно-ресурсному потенціалі регіонів, значні відстані між окремими територіями, недостатню розвиненість транспортних комунікацій, низький рівень життя основної маси населення. В умовах розриву економічних зв'язків, керівники багатьох регіонів вимушені були застосовувати механізми економічного самозахисту, а саме:

- замикання грошових потоків усередині регіону та створення замкнутих регіональних фінансово-кредитних пулів під адміністративним контролем;

- припинення сплати податків до Державного бюджету;

- адміністративне регулювання цін і встановлення торгових націнок для торгових організацій;

- адміністративна заборона на вивіз сільськогосподарських продуктів харчування за межі регіону.

Своєрідність розвитку економіки України в період реформування також виявляється в диференціації рівнів соціально-економічного розвитку регіонів. Розриви між регіонами за рівнем ВВП на душу населення зумовлені, на думку автора, низкою причин, зокрема включенням механізму ринкової конкуренції, що розділив регіони за їх конкурентними перевагами; неоднаковим рівнем адаптації до ринку регіонів з різною структурою економіки та різним менталітетом населення. Крім того, значно послабився вплив держави, що виявилося в скороченні державних інвестицій у регіональний розвиток, відміні багатьох регіональних форм соціальної та економічної підтримки, а також у фактичній нерівності різних регіонів в економічних відносинах із центром.

У науковій літературі визначено сутність міжрегіональних економічних зв'язків в умовах розвитку процесів інтеграції. В свою чергу, автор вважає, що разом з поділом і спеціалізацією суспільної праці, розміщенням продуктивних сил і природно-географічними умовами велику роль у розвитку міжрегіональних економічних зв'язків відіграє людський чинник, особливості соціально-демографічної ситуації, інноваційні й інформаційні ресурси. З урахуванням цього під міжрегіональними економічними зв'язками автор розуміє систему економічних відносин регіонів, які формуються й розвиваються в процесі виробництва матеріальних благ і послуг, вирішення завдань соціального розвитку та існування яких зумовлено низкою чинників, зокрема: поглибленням поділу праці, спеціалізацією виробництва, характером розміщення продуктивних сил і природно-географічними умовами, розвитком інноваційних та інформаційних процесів, соціально-демографічною ситуацією.

У ході дослідження проаналізовано основні форми міжрегіональних зв'язків та уточнено їх класифікацію в частині окремих формулювань, а головне - обґрунтована необхідність включення додаткових форм міжрегіональних зв'язків, що зумовлені підвищенням ролі нових чинників інноваційного типу економіки (розвиток інноваційної діяльності, інформаційних автоматизованих систем, зокрема Інтернету, правових форм міжрегіональної інфраструктури).

З урахуванням цього автор пропонує таку класифікацію форм міжрегіональних економічних зв'язків: взаємний товарообмін; виробничі зв'язки на основі спеціалізації й кооперації; взаємодія у сфері фінансів і кредиту; співпраця у сфері науково-технічної діяльності та інновацій; взаємодія у сфері інвестиційної діяльності; економічні форми спільного освоєння й використання природних ресурсів; форми територіального перерозподілу та використання трудових ресурсів; організація й форми спільного формування та використання інформаційних систем; співпраця у сфері розвитку інфраструктури міжрегіональних зв'язків (транспорт, енергетика, тощо).

В умовах ринкових відносин функціонування економіки регіонів вимагає узгоджених дій державних структур і громадських організацій при підвищенні ролі останніх у розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, активному залученні малих і середніх підприємств до виробничої кооперації з великими корпоративними структурами. Міжрегіональні асоціації економічної взаємодії, союзи підприємців здатні впливати на посилення конкурентоспроможності вітчизняного виробництва, сприяючи тим самим прискоренню суспільного розвитку. Основне завдання держави полягає в тому, щоб утримувати «золоту середину» у сфері державного регулювання економіки і, відповідно, впливу економічних зв'язків на розвиток регіонів. Метою державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків слід вважати збільшення обсягів обміну товарами, послугами, капіталом і робочою силою між регіонами на взаємовигідній еквівалентній основі. Тільки такий підхід до економічного співробітництва забезпечує досягнення стабільних темпів соціально-економічного розвитку країни загалом та її окремих регіонів, зокрема згладжування необґрунтованих розривів у розвитку регіонів, зростання добробуту людей.

Визначаючи суть, цілі й завдання державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків в умовах ринкових відносин, необхідно враховувати таке:

неоднаковий розподіл по території країни виробничого, трудового, науково-технічного, природно-ресурсного потенціалу, що створює об'єктивні передумови для розриву в темпах економічного й соціального розвитку регіонів;

існування величезної невідповідності в рівнях соціально-економічного розвитку регіонів України, наявність, з одного боку, багатих регіонів (Харківська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька області), а з іншого - бідних, кризових і депресивних регіонів з високим рівнем безробіття й значною часткою бідного населення;

нечітке, нераціональне розмежування повноважень між центром, місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, що спричинює нестійкість процесів децентралізації й автономізації регіонів України, заважає найбільш раціональному використанню наявних ресурсів місцевими органами державної влади;

неоднакова розвиненість і активність у регіонах України громадських організацій (наприклад, міжрегіональних асоціацій економічної взаємодії) у вирішенні завдань регулювання співпраці між регіонами спільно з органами державної влади.

Щоденна співпраця між регіонами є необхідною передумовою їх соціально-економічного відновлення й розвитку. У цілому ж, на нашу думку, система управління міжрегіональними економічними зв'язками в країні ще не сформувалася. Відсутня «ув'язка» між плануванням у центрі, у регіонах, на державних підприємствах і в приватному бізнесі, що не дає змоги розробити загальнонаціональну стратегію регіонального розвитку. В основі програми комплексного соціально-економічного розвитку регіонів має бути покладений ефективний механізм взаємодії державних і регіональних органів влади.

Враховуючи це, на нашу думку, у регіонах України в місцевих органах виконавчої влади доцільно створити структурні підрозділи, відповідальні за міжрегіональну політику. Так, зокрема, доцільно створити при місцевих державних адміністраціях відділи та управління міжрегіональних зв'язків, основним завданням яких є координація діяльності всіх господарських структур регіону та міста з розширення й поглиблення зв'язків з іншими регіонами країни для задоволення потреб населення. Питання вдосконалення міжрегіональної взаємодії мають регулярно виноситись на обговорення Уряду України, колегії Мінрегіонбуду України. Паралельно можна створити при місцевих радах координаційну раду з міжрегіональної співпраці, основним призначенням якої було б інформаційно-аналітичне забезпечення учасників міжрегіональної співпраці міста.

В умовах розширення міжрегіональної співпраці й розвитку нових форм і механізмів взаємодії регіонів, на нашу думку, роль управлінь з міжрегіональних зв'язків має бути підвищена. Управлінню на основі всебічного аналізу ходу виконання угод і договорів з іншими регіонами України необхідно готувати й виносити на засідання місцевих рад найбільш актуальні проблеми співпраці, розробляти пропозиції щодо поліпшення механізмів і стимулів розширення товарообміну, підвищення ефективності великих інвестиційних програм, що мають значення не для тільки одного регіону, а й інших територій.

Також ми пропонуємо створити при Кабінеті Міністрів України Раду голів обласних державних адміністрацій та незалежну об'єднану колегію місцевих органів державної влади. Завданням цих структур має бути координація діяльності органів виконавчої влади на місцевому рівні, спільне прийняття рішень, обов'язкових до виконання на території відповідних місцевих державних адміністрацій. Ці два дорадчі органи при Кабінеті Міністрів України мають здійснювати свою діяльність у таких напрямах: забезпечення координації діяльності й взаємодії органів виконавчої влади в регіонах з основних питань проведення радикальних економічних реформ; розгляд на своїх засіданнях проектів основних напрямів і планів перспективного розвитку міст та областей; розробка рекомендацій з питань виділення та використання землі; участь у підготовці й розгляді проектів нормативно-правових актів Президента України та Уряду України з питань регіонального й міжрегіонального розвитку.

В другому розділі - “Стан державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері” - досліджено повноваження органів державної влади щодо стимулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері, здійснено оцінку його форм і методів, проаналізовано тенденції в цій сфері.

Досягнення сталого розвитку вимагає якісного й ефективного територіального управління, яке максимально мобілізує потенціал території. Це потребує системних змін, які забезпечують процеси функціонування території як ефективної соціально-економічної системи.

На сьогодні в Україні створено правову базу територіального розвитку, а також закладено основи здійснення його планування. Проте є питання, вирішення яких потребує ретельної уваги, і це пов'язано, перш за все, з міжрегіональною інтеграцією, сталим розвитком територій.

У Законі України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» від 23 березня 2000 р. № 1602-III визначено, що учасниками прогнозування та програмування розвитку території є Кабінет Міністрів України; Міністерство економіки України; інші центральні органи виконавчої влади; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим; місцеві державні адміністрації; органи місцевого самоврядування. Недоліком цих програм є той факт, що поняття «депресивна територія» взагалі не згадується, тобто порядок розробки стратегії не передбачає диференційованого підходу щодо реалізації програм, що викликало б необхідність взаємодії територій.

До інших документів територіального розвитку належить Концепція державної регіональної політики, затверджена Указом Президента України від 25 травня 2001 р. № 341/2001. В концепції визначено головну мету державної регіональної політики, принципи, на яких вона ґрунтується, основні завдання та пріоритетні шляхи їх вирішення. В роботі проаналізовано складові Концепції, що дало змогу дійти висновку про необхідність її вдосконалення, зокрема в таких напрямах: уточнення головної мети як бажаного стану в майбутньому, окремих принципів, завдань, установлення пріоритетів за напрямами державної міжрегіональної політики. Завдання стимулювання тісного співробітництва між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в розробці та реалізації заходів щодо міжрегіонального розвитку набуває особливої актуальності у зв'язку з розробкою стратегій розвитку регіонів у процесі децентралізації державної влади, набуття її місцевими органами більших повноважень, підтриманих більшим фінансуванням. Окремою проблемою в цьому сенсі є перерозподіл повноважень між центром та регіонами й відповідний перерозподіл джерел фінансових ресурсів, що відповідає таким повноваженням. Причому, вимога гармонізації загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів є головним імперативом регіонального розвитку. На наш погляд, необхідність міжрегіональної інтеграції полягає в узгодженні економічних інтересів регіонів. Поряд з розподілом між загальнодержавним та регіональним рівнем повноважень та фінансових ресурсів існує також проблема міжрегіонального розподілу.

Для того, щоб розширити дохідну базу і збільшити вплив місцевих бюджетів на регіональну економіку, в роботі запропоновано: повернути податок на прибуток підприємств до місцевого бюджету регіона-реципієнта в повному обсязі, а регіонам-донорам встановити механізм розчеплення даного податку у відповідних співвідношеннях, які б спонукали місцеві органи влади до стимулювання підприємств регіону на покращення фінансового результату господарської діяльності та підвищення прибутковості; запровадити нові види місцевих податків, які мають широку базу до оподаткування, що забезпечить зростання власних бюджетних надходжень територій (податок на депозити комерційних банків, екологічні податки та інші залежно від можливостей регіону); реформувати склад, структуру й механізм стягнення податків (рівень податкового адміністрування).

Одним із напрямів підвищення ефективності фінансового регулювання як на державному, так і на регіональному рівнях є запровадження системи фінансового контролінгу, завдання якого, на нашу думку, доцільно звести до: визначення потреби відповідних інституційних одиниць у фінансовій інформації; вдосконалення аналітичних засад фінансової політики; координації процесу планування, прогнозування, контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів регіону; порівняння планових і фактичних показників виконання загального та спеціального фондів; визначення альтернатив прийняття управлінських рішень щодо використання фінансових ресурсів.

Фінансовий механізм оздоровлення економіки регіону повинен базуватися на: відродженні практики фінансового забезпечення регіонів на основі програмно-планових показників; активного використання інструментарію тендерних закупівель; використанні фінансового потенціалу ринку місцевих боргових зобов'язань.

Для вдосконалення правового поля фінансового механізму регулювання соціально-економічного розвитку адміністративно-територіального утворення запропоновано законодавчо закріпити чотирирівневу бюджетну систему України за джерелами власних доходів. Тобто повинні бути враховані всі рівні бюджетного процесу: державний, обласний, районний, базовий (рівень села, селища, міста, району в місті).

Для вдосконалення системи міжбюджетного вирівнювання запропоновано запровадити механізм удосконалення формул для обрахунку відносних видаткових потреб, який повинен включати: середньодушові видаткові норми; чисельність населення відповідного регіону; коефіцієнти (індекси) бюджетних потреб, що визначають позицію конкретної адміністративно-територіальної одиниці відносно середнього по Україні показника.

У процесі планування та здійснення міжрегіонального економічного співробітництва у складі функцій органів державної влади переважає створення програм та довгострокових стратегій розвитку, які дають змогу вирішити як проблеми, так і завдання його розвитку. Вирішення завдання антикризового регулювання регіонів, гармонізація їх розвитку потребує спеціальних механізмів державного управління, які розглядаються в аспекті реалізації таких стратегій.

У контексті цього дослідження під механізмом державного управління, що сприяє реалізації антикризових стратегій розвитку регіональних органів влади, ми розуміємо засіб подолання суперечностей у державному управлінні розвитком територій за рахунок задіяння потенціалу міжрегіонального економічного співробітництва.

У контексті запровадження антикризових стратегій слід здійснювати поділ великих промислових об'єктів на групи підприємств, що мають: ефективні виробничі потужності; потенційно ефективні, але незадіяні виробничі потужності, щодо яких можливе ініціювання програми реструктуризації на основі пайової участі або створення технологічних центрів; неефективно працюючі виробничі потужності, до яких слід застосовувати програми диверсифікації підприємства або його ліквідацію.

На нашу думку, коли мова йде про міжрегіональне економічне співробітництво як про взаємодію регіонів з метою досягнення суспільно вагомого економічного, соціального результату, при побудові механізму реалізації антикризової стратегії слід відштовхуватись від позиціювання регіону в міжрегіональній співпраці, спрямованій на досягнення певного якісного результату. При визначенні основ стратегії, побудованих на оцінці реального стану справ, стратегія матиме мінімалістичний характер, що не дає змоги активізувати й використати приховані резерви регіону для досягнення поставленої мети.

Стратегія позиціювання регіону в міжрегіональній співпраці повинна мати агресивний, наступальний характер, відповідати поставленим амбіційним цілям і ґрунтуватися на активізації внутрішніх резервів регіону.

У третьому розділі - “Удосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері” - досліджено розвиток повноважень органів державної влади щодо міжрегіонального співробітництва, розглянуто процеси створення міжрегіональних недержавних і громадських структур для залучення інвестиційних ресурсів у регіональну економіку, запропоновано напрями вдосконалення форм і методів участі міжрегіональних державних і громадських структур у підтримці розвитку міжрегіональних зв'язків.

Для ефективного функціонування державних структур у формуванні економічної політики і прогнозуванні міжрегіонального розвитку необхідно визначити систему прогнозів міжрегіонального соціально-економічного розвитку України, яка повинна включати: прогнози на довгострокову (10 років), середньострокову (від 3 до 5 років) і короткострокову (1 рік) перспективу; концепцію соціально-економічного розвитку країни в довгостроковій перспективі, що розробляється на основі довгострокового прогнозу; програму соціально-економічного розвитку України на середньострокову перспективу, основу якої повинні становить положення, що містяться в щорічних посланнях Президента України до Верховної Ради України; прогноз на короткострокову перспективу, що розробляється щорічно на основі щорічного послання Президента України до Верховної Ради України; державні цільові програми, намічені до фінансування за рахунок коштів Державного бюджету; проекти розвитку державного сектора економіки на кожен майбутній рік.

Тому ми пропонуємо розробити та прийняти Закон України «Про прогнозування і програми міжрегіонального соціально-економічного розвитку». У законі має бути визначено зміст середньострокового і короткострокового прогнозів, вимоги до складання державних цільових програм, обов'язковість розробки прогнозів у цілому по Україні, регіонах, галузях економіки та господарських комплексах. У законі необхідно також передбачити процедуру розробки прогнозу, участь органів державного управління різних рівнів, а також громадських структур, підприємницького сектора, наукових організацій у прогнозуванні міжрегіонального соціально-економічного розвитку.

Найважливішим напрямом діяльності адміністративних утворень, міжрегіональних громадських структур, суб'єктів господарювання, об'єднань і союзів підприємців є залучення в регіони України інвесторів, фінансових ресурсів для здійснення великих міжрегіональних проектів.

Накопичений досвід розробки й реалізації галузевих проектів економічного розвитку свідчить про необхідність координації регіонами своїх економічних і інвестиційних планів, консолідації наявних ресурсів. Особливої ролі ці чинники набувають при спільній реалізації капіталомістких проектів, що мають міжрегіональне або загальнодержавне значення; створенні умов, що забезпечують приплив інвестицій в економіку.

Для здійснення міжрегіональної співпраці в економічній сфері та покращення фінансування міжрегіональних програм ми пропонуємо створити Фонд міжрегіонального інвестиційного розвитку регіонів з метою сприяння інтеграції територій регіону та зміцнення їх податкової бази.

Фонд має бути створений у формі некомерційного партнерства, заснованого на добровільному членстві, а утримання апарату Фонду здійснюється за рахунок щорічних членських внесків та інших надходжень, визначених Статутом Фонду. Засновниками Фонду можуть бути місцеві державні адміністрації, а також юридичні та фізичні особи. Його найвищим органом управління є наглядова рада. Вона формується на виборній основі з-поміж місцевих державних адміністрацій регіонів - засновників Фонду і здійснює нагляд за діяльністю виконавчих органів Фонду, діючи на безвідплатній підставі. Очолює наглядову раду повноважний представник Президента України в регіоні.

Видається доцільним утворювати фонди інвестиційного розвитку не тільки в рамках не одного регіону, а міжрегіонального співтовариства, що дасть змогу збільшити інвестиційні ресурси для реалізації спільних проектів. Такий підхід сприятиме розвитку міжрегіональних економічних зв'язків, зміцненню інфраструктури цих зв'язків, прискоренню темпів економічного та соціального розвитку, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних товарів і послуг.

Залученню інвестиційних ресурсів для розвитку міжрегіональних зв'язків покликані сприяти фінансові інституції, які активно розвиваються останніми роками. До фінансових інституцій, що обслуговують міжрегіональні зв'язки великого бізнесу, належать комерційні банки і їх об'єднання, інвестиційні фонди, кредитні спілки, лізингові й факторингові компанії та інші структури.

Залучення інвестицій і підвищення інвестиційного потенціалу регіонів, що мають входити до асоціацій економічної взаємодії, має бути висвітлено в одному з розділів концепції і стратегії міжрегіонального розвитку. В основу цих документів слід покласти принцип взаємовигідного розвитку горизонтальних фінансово-економічних зв'язків між регіонами, спрямованих на досягнення балансу інтересів регіонів з урахуванням вільної конвертації товарів, послуг і капіталів.

Диверсифікація міжрегіональних економічних зв'язків багато в чому визначається рівнем розвитку й комплексністю інфраструктури, що забезпечує ці зв'язки. Інфраструктура міжрегіональних зв'язків є найважливішою складовою загальної ринкової інфраструктури та включає товаропровідні, інформаційно-комерційні, фінансово-кредитні системи, ярмарково-виставкову діяльність тощо. Розвинена інфраструктура забезпечує ефективність товарно-грошового обігу, сприяє прискоренню обігу матеріальних, фінансових, інформаційних, трудових ресурсів.

Основними функціональними видами інфраструктури міжрегіонального обміну є: торгово-посередницький; інформаційно-комерційний; кредитно-фінансовий; економіко-правовий; кадровий.

Найважливішою передумовою для розвитку інфраструктури міжрегіонального руху товару є наявність земельних ділянок, майданчиків і нежилих приміщень, які можуть бути використані для розміщення відповідних товаропровідних структур. У зв'язку із цим в обласних центрах необхідно створити спеціалізовані підприємства (фірми), які надавали б допомогу підприємцям, а також їх партнерам з інших регіонів в отриманні інформації щодо нерухомого майна та земельних ділянок, придатних для розміщення товаропровідної інфраструктури, сприяли б здаванню її в оренду. Прикладом подібних структур могло б бути Некомерційне партнерство «Центр промислової нерухомості». Це організація, що володіла б базою даних щодо об'єктів нерухомості промислових підприємств міста, пропонованих до комерційного використання й оренди.

Розвиток інфраструктури міжрегіональних економічних зв'язків неможливий без відповідної нормативної бази. На сьогодні в Харкові вона явно недостатня і несистемна, оскільки представлена виключно договорами про співпрацю Харкова з іншими регіонами й рішеннями Харківської міської ради, що регламентують діяльність окремих елементів такої інфраструктури. У міській нормативній базі відсутні рішення про міжрегіональні зв'язки, інфраструктуру міжрегіонального обміну, гарантії виконання зобов'язань за міжрегіональними договорами та угодами.

Загальна оцінка стану інфраструктури економічних зв'язків Харкова з регіонами дає підстави визначити пріоритетні напрями подальшого її вдосконалення: розвиток електронної торгівлі з використанням Інтернет-ресурсів; створення цивілізованої системи оптової торгівлі продовольчими товарами; розвиток продовольчої кооперації, агроторгової й агропромислової інтеграції для забезпечення продовольчої безпеки Харкова; забезпечення взаємодії державних і комерційних структур, а також громадських організацій у розвитку інфраструктури; розвиток інфраструктури (розсилка каталогів з інформацією про продукцію, що випускається, і послуги підприємств по регіонах); забезпечення структур міжрегіональних зв'язків актуальною, постійно оновлюваною інформацією про технічні можливості найбільших харківських підприємств для задоволення потреб виробників товарів і послуг.

Отже, стимулювання розвитку міжрегіональних зв'язків має здійснюватися на системній основі та охоплювати найбільш вагомі соціально-виробничі об'єкти регіонів.



ВИСНОВКИ

У дисертації подано теоретичне узагальнення й нове вирішення наукового завдання вдосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Отримані в процесі дослідження результати дають змогу сформулювати такі висновки і внести пропозиції, що мають вагоме теоретичне й практичне значення.

Встановлено, що міжрегіональні економічні зв'язки - це система економічних відносин регіонів, які формуються й розвиваються в процесі виробництва матеріальних благ і послуг, вирішення завдань соціального розвитку та існування яких зумовлено низкою чинників, зокрема: поглибленням поділу праці, спеціалізацією виробництва, характером розміщення продуктивних сил і природно-географічними умовами, розвитком інноваційних та інформаційних процесів, соціально-демографічною ситуацією.

Державне регулювання розвитку економіки регіонів і міжрегіональних економічних зв'язків є сукупністю принципів, методів, форм та засобів впливу на господарську діяльність регіону і його включення в співпрацю з іншими регіонами на основі міжтериторіального поділу праці. Метою державного регулювання міжрегіональних економічних зв'язків слід вважати збільшення обсягів обміну товарами, послугами, капіталом і робочою силою між регіонами на взаємовигідній еквівалентній основі.

З'ясовано, що з метою підвищення ефективності міжрегіональних зв'язків необхідно вдосконалити інституційне забезпечення механізмів державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Запропоновано створити при місцевих державних адміністраціях структурні підрозділи з питань міжрегіональних зв'язків, основним завданням яких буде координація діяльності всіх суб'єктів господарювання регіону з розширення й поглиблення зв'язків з іншими регіонами країни для задоволення потреб населення у виробничих ресурсах, у сфері науки, освіти, культурної співпраці. Крім того, запропоновано створити при Кабінеті Міністрів України Раду голів обласних державних адміністрацій та незалежну об'єднану колегію місцевих органів державної влади, діяльність яких буде спрямована на координацію діяльності органів виконавчої влади на місцевому рівні, спільне прийняття рішень, обов'язкових до виконання на території місцевих державних адміністрацій, що взаємодіють. Створення таких інституційних структур надасть можливість підвищити результативність діяльності місцевих державних адміністрацій у сфері міжрегіональних економічних зв'язків та збалансувати економічний розвиток суміжних регіонів.

Обґрунтовано напрями вдосконалення законодавчого забезпечення міжрегіонального співробітництва в економічній сфері через розробку та прийняття Закону України «Про прогнозування й програми міжрегіонального соціально-економічного розвитку». Основним призначенням цього закону має бути визначення особливостей розробки короткострокового та середньострокового прогнозів, вимог до складання державних цільових програм міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Прийняття цього закону дасть змогу створити умови для якісного законодавчого регулювання міжрегіонального розвитку, усунути суперечності у визначенні методик проведення соціально-економічних прогнозів регіонів, створити єдині уніфіковані вимоги до проведення прозорої державної регіональної політики в Україні.

Для ефективного здійснення міжрегіональної співпраці в економічній сфері та покращення фінансування міжрегіональних програм запропоновано створити Фонд міжрегіонального інвестиційного розвитку з метою сприяння інтеграції територій регіонів і зміцнення їх податкової бази. Основним призначенням Фонду буде надання фінансової підтримки розвитку регіонів шляхом виділення на пільгових умовах бюджетних кредитів на фінансування програм і проектів міжрегіонального економічного розвитку. Результатом діяльності Фонду має бути створення механізмів бюджетного фінансування пріоритетних проектів у сфері міжрегіонального економічного співробітництва, що значно підвищить ефективність здійснення державної регіональної політики України та надасть можливість оперативно вирішувати економічні проблеми міжрегіонального значення.

З метою розробки концептуальних положень щодо підвищення інвестиційного потенціалу регіонів обґрунтовано необхідність прийняття та розробки ключових положень концепції підвищення інвестиційного потенціалу регіонів. Така концепція має стати одним із механізмів державного управління інвестиціями на міжрегіональному рівні з метою збалансування довгострокових міжрегіональних зв'язків в економічній сфері, гармонізація інвестиційного законодавства та вироблення виваженої економічної політики регіонів. Розробка концепції підвищення інвестиційного потенціалу регіонів надасть можливість визначити пріоритети держави в інвестиційній сфері щодо її подальшого законодавчого регулювання, правові основи для вжиття місцевими державними адміністраціями необхідних заходів щодо створення прозорих умов функціонування товарних ринків, сфери послуг; щодо розвитку депресивних територій, виведення відсталих галузей економіки з кризового стану за рахунок припливу інвестицій у реальний сектор економіки.

До напрямів подальшого дослідження вдосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері належать: проведення парламентських слухань з питань вирішення основних проблем міжрегіонального розвитку та прийняття Верховною Радою України за результатами проведення цих слухань концепції підвищення інвестиційного потенціалу регіонів та відповідних законів України, які б регулювали на належному рівні процеси розвитку регіонів; визначення єдиних загальнодержавних критеріїв оцінювання якості реалізації державної регіональної політики; створення сприятливих умов для втручання недержавних структур у процес державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері з метою консолідації інтересів бізнесу та влади; розробка пропозицій щодо створення спільних органів державної влади та місцевого самоврядування, до компетенції яких входили б повноваження з регулювання міжрегіонального розвитку; створення дорадчих органів при Президентові України, Кабінеті Міністрів України з питань регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Омаров А.Е. Сучасний стан здійснення міжрегіональної політики України в економічній сфері / А.Е. Омаров // Збірник наукових праць ДонДУУ. Серія: Державне управління. - 2007. - Т. 8. - Вип. 93. - С. 189-199.

2. Омаров А.Е. Особливості розвитку державної регіональної політики України / А.Е. Омаров // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2008. - № 2. - С. 158-162.

3. Омаров А.Е. Стан та перспективи державної політики на міжрегіональному рівні / А.Е. Омаров // Економіка та держава. - 2008. - № 11. - С. 94-96.

4. Омаров А.Е. Державне регулювання міжрегіонального розвитку в Україні / А.Е. Омаров // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ „Магістр”, 2008. - Вип. 4 (23). - С. 326-330.

5. Омаров А.Е. Стратегічні пріоритети структурних та інституційних реформ на міжрегіональному рівні в економічній сфері / А.Е. Омаров // Держава та регіони. Серія: Державне управління. - 2009. - № 1. - С. 146-150.

6. Омаров А.Е. Проблеми міжрегіонального розвитку України / А.Е. Омаров // Дні науки : зб. тез доповідей : в 3 т. / ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя : КПУ, 2008. - Т. 2. - С. 45-46.

7. Омаров А.Е. Моделі регіонального та міжрегіонального розвитку / А.Е. Омаров // Децентралізація державного управління та розвиток місцевого самоврядування в контексті європейської практики : матеріали наук.-практ. конф. : тези доп. (2-3 жовтня 2008 р.) / відп. ред. В.Я. Малиновський. - Луцьк : СПД Гадяк Ж.В., 2008. - С. 90-92.

8. Омаров А.Е. / А.Е. Омаров // Аналіз тенденцій міжрегіонального співробітництва в умовах глобалізації на прикладі Харківської області // Інвестиційна складова сталого розвитку регіону: матеріали наук.-практ. конф., 10 грудня 2008 року. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - С. 133-138.

АНОТАЦІЯ

Омаров А. Державне регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Класичний приватний університет. - Запоріжжя, 2009.

У дисертаційній роботі теоретично обґрунтовано й розроблено науково-практичні рекомендації з удосконалення державного регулювання міжрегіонального співробітництва в економічній сфері. Розвинуто понятійний апарат у сфері міжрегіональної економічної співпраці. Запропоновано пропозиції щодо вдосконалення інституційного забезпечення міжрегіонального економічного розвитку. Обґрунтовано напрями удосконалення правового забезпечення державної політики міжрегіонального розвитку України. запропоновано підхід до здійснення міжрегіональної співпраці в економічній сфері та покращення державного фінансування міжрегіональних програм. Запропоновано концептуальні положення щодо підвищення інвестиційного потенціалу регіонів.

Ключові слова: міжрегіональні економічні зв'язки, державне регіональна політика, державне регулювання міжрегіонального співробітництва, регіональна система, інституційне забезпечення, інвестиційний потенціал регіону.



АНОТАЦИЯ

Омаров А. Государственное регулирование межрегионального сотрудничества в экономической сфере. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

В диссертации рассматриваются проблемы развития регионов Украины в условиях их более тесной интеграции как неотъемлемого условия дальнейшего развития и бескризисного существования.

Межрегиональные экономические связи рассматриваются как система экономических отношений регионов, которые формируются и развиваются в процессе функционирования производства материальных благ и услуг, обусловленная целым рядом факторов: углублением разделения труда, специализацией производства, характером размещения производительных сил и естественно-географическими условиями, развитием инновационных и информационных процессов, демографической и социальной ситуацией.

С целью повышения эффективности межрегиональных связей необходимо усовершенствовать институциональное обеспечение механизмов государственного регулирования межрегионального сотрудничества в экономической сфере. Предложено создать при местных государственных администрациях структурные подразделения по вопросам межрегиональных связей, основной задачей которых будет координация деятельности всех субъектов ведения хозяйства региона по расширению и углублению связей с другими регионами страны для удовлетворения потребностей населения. Кроме того, предложено создать при Кабинете Министров Украины Совет глав областных государственных администраций и независимую объединенную коллегию местных органов государственной власти, деятельность которых будет направлена на координацию деятельности органов исполнительной власти на местном уровне, совместное принятие решений, обязательных к выполнению на территории взаимодействующих местных государственных администраций. Создание таких институциональных структур позволит улучшить результативность деятельности местных государственных администраций в сфере межрегиональных экономических связей и сбалансировать экономическое развитие смежных регионов.

...