Оціночні поняття у трудовому праві України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

ІМЕНІ ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 349.2

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Оціночні поняття у трудовому праві України

Спеціальність: 12.00.05 - трудове право;

право соціального забезпечення

Черноус Світлана Миколаївна

Харків - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі трудового, земельного і екологічного права Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Кабінет Міністрів України.

Науковий керівник - кандидат юридичних наук, доцент ПАНАСЮК Олег Терентійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного і екологічного права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор ІНШИН Микола Іванович, Харківський національний університет внутрішніх справ, начальник науково-дослідної лабораторії з розроблення законодавчих та інших нормативно-правових актів;

кандидат юридичних наук, доцент ГОНЧАРОВА Галина Степанівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри трудового права.

Захист відбудеться 26 грудня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.03 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 20 листопада 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Прилипко С.М.

трудовий право оціночний понятійний

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розробка проекту і прийняття Трудового кодексу України передбачає реформування понятійного апарату трудового права. Зазначені процеси зумовлюють необхідність здійснення наукового пошуку оптимальних засобів і прийомів законодавчої техніки. Одним із таких засобів є правові поняття різних видів, у тому числі й оціночні.

Використання оціночних понять у трудовому праві, які, будучи спеціальним засобом юридичної техніки, виконують специфічні, властиві тільки їм функції, одночасно породжує певні труднощі в процесі реалізації норм, що їх містять, і створює умови для виникнення трудових спорів. Ці складності обумовлені специфічними логіко-юридичними властивостями оціночних понять права і полягають у проблемах їх конкретизації, тлумачення, створення і застосування норм, що їх містять. Аналіз законодавства про працю України та трьох проектів Трудового кодексу України свідчить про те, що кількість оціночних понять у трудовому законодавстві не зменшується. Замість тих оціночних понять, від яких нормотворець відмовляється або щодо яких ним здійснена конкретизація, вводяться нові оціночні поняття, використання котрих є новизною у трудовому законодавстві України. Враховуючи викладене, наукові пошуки підходів до виявлення оціночних понять у текстах нормативно-правових актів, їх конкретизації, класифікації, розробка засобів забезпечення безпомилкового використання оціночних понять у трудовому праві України є важливими і своєчасними.

Незважаючи на вказані проблеми, питання оціночних понять трудового права України є майже неопрацьованими в науці трудового права України, що свідчить про актуальність та важливість цього дисертаційного дослідження.

Науково-теоретичною основою для проведення дослідження стали праці українських учених - правників у галузі трудового права: М.Й. Бару, Н.Б. Болотіної, В.С. Венедиктова, І.В. Зуба, Д.О. Карпенка, О.Т. Панасюка, П.Д. Пилипенка, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.Г. Ротаня, Б.С. Стичинського, Н.М. Хуторян, Г.І. Чанишевої, О.М. Ярошенка та інших.

Також автором використовувалися доробки вчених - представників радянської та російської правової науки в галузі трудового права: М.Г. Александрова, Є.І. Астрахана, О.К. Бєзіної, С.Ю. Головіної, С.О. Іванова, Р.З. Лівшиця, М.В. Молодцова, В.І. Нікітінського, Ю.П. Орловського, О.С. Пашкова, В.М. Скобелкіна, О.А. Степанової та інших.

Для дослідження обраної теми автором було використано праці науковців з інших галузей юридичної науки: загальної теорії права - С.С. Алексєєва, М.О. Власенка, Т.В. Кашаніної, А.Нашиц, А.С. Піголкіна, П.М. Рабиновича, О.Ф. Скакун, О.Ф. Черданцева, Г.Г. Шмєльової та інших; кримінального права - В.М. Кудрявцева, В.В. Пітецького, С.Д. Шапченка, О.В. Кобзєвої, З.А. Тростюк; адміністративного права - В.В. Ігнатенка; цивільного права - М.І. Брагінського, В.В. Вітрянського, Д.А. Гараймовича, А.Г. Діденка та інших.

Специфіка теми дослідження зумовила використання спеціальної літератури з логіки: праці П.Г. Горського, В.Є. Жеребкіна, А.Є. Конверського, П.В. Копніна; лінгвістики - І.С. Квітко та інших.

Нормативну базу становили Конституція України, міжнародно-правові акти, Кодекс законів про працю України та інші нормативно-правові акти України, законодавство Союзу РСР, окремі нормативно-правові акти зарубіжного законодавства, локальні нормативні акти та матеріали судової практики.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконання дисертаційного дослідження проведено в контексті науково-дослідної роботи з теми “Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян в Україні” (номер державної реєстрації 0101U003579), яка виконувалася на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2001 р. до 31 грудня 2005 р.

Дисертаційне дослідження також пов'язано з бюджетною темою “Механізм адаптації законодавства в сфері прав громадян України до законодавства Європейського Союзу” (№ 06БФ042-01), яка досліджується на юридичному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2010 р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка концепції про оціночні поняття як складову понятійного апарату трудового права України, виявлення проблем, які існують у зв'язку з їх використанням у трудовому законодавстві, формулювання пропозицій по вдосконаленню законодавства України про працю.

Виходячи з мети дослідження, автором окреслено такі основні завдання:

- розглянути співвідношення таких категорій, як “понятійний апарат”, “категоріальний апарат”, “термінологічний апарат” та виявити їх складові;

- дослідити співвідношення категорій “понятійний апарат трудового права України як галузі права”, “понятійний апарат трудового права України як науки” і “понятійний апарат трудового права України як навчальної дисципліни”;

- проаналізувати структурні елементи понятійного апарату трудового права України як галузі права, його характерні ознаки та уточнити його визначення;

- визначити характерні особливості оціночних понять як складової понятійного апарату трудового права;

- проаналізувати співвідношення оціночних понять із суміжними категоріями;

- сформулювати визначення оціночних понять трудового права України;

- визначити поняття, виявити види, форми та способи конкретизації оціночних понять трудового права України;

- здійснити класифікацію та групування оціночних понять, що використовуються в законодавстві про працю;

- визначити та охарактеризувати функції, які виконують оціночні поняття трудового права;

- виявити та сформулювати гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права.

Об'єктом дослідження є національне законодавство та міжнародні нормативно-правові акти про працю, практика їх застосування, проекти нормативно-правових актів, доктринальні дослідження.

Предметом дослідження є оціночні поняття у трудовому праві України.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети дослідження автором використано загальнонаукові і спеціально наукові методи пізнання правових явищ. Зокрема використано такі методи: діалектичний, формально-логічний, історичний, системно-структурний, дедуктивний, індуктивний, системного аналізу, порівняння, а також порівняльно-правовий метод.

Використання діалектичного методу дозволило автору розглянути проблеми використання оціночних понять у трудовому законодавстві в їх розвитку. За допомогою формально-логічного методу сформульовано визначення ключових категорій: “понятійний апарат”, “понятійний апарат трудового права України”, “оціночні поняття” та інші. Застосування історичного методу дозволило показати розвиток наукової думки з питань оціночних понять права та дослідити розвиток окремих оціночних понять трудового права. Системно-структурний метод застосовано при проведенні класифікації та групування оціночних понять трудового права, при визначенні видів та форм конкретизації оціночних понять трудового права. Дедуктивний та індуктивний методи використано при визначенні критеріїв конкретизації окремих оціночних понять. Використання методу порівняння надало можливість автору провести розмежування таких категорій, як, зокрема, “понятійний апарат трудового права України як галузі права”, “понятійний апарат трудового права України як науки”, і “понятійний апарат трудового права України як навчальної дисципліни”; “оціночні поняття” та “оціночні ознаки”, “оціночні терміни” та інші. Порівняльно-правовий метод використано в частині аналізу законодавства України про працю, що використовує оціночні поняття, законодавства інших країн (зокрема, Російської Федерації, Казахстану) та міжнародно-правових норм. Метод системного аналізу застосовувався при визначенні місця оціночних понять у понятійному апараті трудового права України.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження визначається відсутністю комплексних наукових досліджень оціночних понять трудового права України. Запропонована дисертація є першою працею такого спрямування в Україні. У результаті проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення, які виносяться на захист:

Уперше в теорії трудового права України:

1. Досліджено оціночні поняття як складову понятійного апарату трудового права України. Сформульовано логічні, лінгвістичні та юридичні особливості оціночних понять трудового права України.

Юридичні особливості оціночних понять трудового права України: 1) використане в текстах норм трудового права оціночне поняття характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов'язаних з ними відносин; 2) оціночні поняття трудового права в силу своїх логічних особливостей повно й остаточно не конкретизовані в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб'єктами; 3) остаточна конкретизація оціночного поняття здійснюється в результаті застосування норми, що його містить, уповноваженим суб'єктом у кожному окремому випадку; 4) визначення змісту оціночного поняття здійснюється в кожному конкретному випадку. При здійсненні конкретизації оціночного поняття суб'єкт, що застосовує правову норму, має можливість вільної оцінки фактів, яка обумовлена об'єктивними чинниками: а) конкретною нормою; б) контекстом, у якому поняття використано в цій нормі; в) конкретним правовідношенням, щодо якого застосовується ця норма; г) критеріями, стандартами і т. ін., які визначені в нормативних актах щодо цього поняття; ґ) іншими соціальними факторами, якими характеризується ситуація правозастосування, та чинником суб'єктивного характеру - правосвідомістю суб'єкта, що застосовує норму; 5) у процесі конкретизації оціночних понять здійснюється піднормативне регулювання суспільних відносин, яке може бути як результатом реалізації норми, так і результатом локальної нормотворчості.

Обґрунтовано позицію про те, що оціночні поняття трудового права являють собою окремий різновид правових понять трудового права.

2. Запропоновано визначення оціночного поняття трудового права України, яке являє собою абстрактну думку про властивості, якість і цінність явищ, дій, осіб тощо, яка у формі слів загального вжитку або словосполучень використана в текстах норм трудового права, характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов'язаних з ними відносин, і в силу своїх логічних особливостей повно і остаточно не конкретизована в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб'єктами, остаточна конкретизація якого здійснюється суб'єктом у процесі застосування норми, що містить його в кожному конкретному випадку, обумовлена об'єктивними і суб'єктивними чинниками, внаслідок чого здійснюється індивідуальне піднормативне регулювання трудових відносин.

3. Зроблено висновок про необхідність використання оціночних понять у актах, які регулюють трудові відносини в Україні, яка обумовлена функціями, що виконує цей різновид понять у трудовому праві. Виділено: 1) загальні функції оціночних понять - функції, які виконують усі поняття права; 2) міжгалузеві - функції, які притаманні всім оціночним поняттям права України, незалежно від галузі права, у якій вони використані; 3) галузеві функції оціночних понять - функції, які зумовлені специфікою певної галузі права. У трудовому праві України оціночні поняття виконують: 1) функцію оціночних ознак складів дисциплінарних і матеріальних правопорушень; 2) підстави для здійснення локальної та індивідуальної нормотворчості; 3) засобу оціночного методу регулювання трудових відносин.

4. Зроблено висновок про необхідність існування гарантій правильного застосування оціночних понять трудового права України, систему яких утворюють нормотворчі та нормореалізаційні гарантії. Нормотворчими гарантіями правильного застосування оціночних понять трудового права слід вважати сукупність засобів, способів, умов та правил, що використовуються на стадії створення норми права і направлені на забезпечення правильного застосування оціночних понять, що використані в нормах, які регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини. Нормотворчі гарантії утворюють техніко-юридичні та процедурні гарантії.

Під нормореалізаційними гарантіями правильного застосування оціночних понять слід розуміти сукупність засобів, що забезпечують правильне застосування оціночних понять, які містяться в актах, що регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини, у процесі їх реалізації суб'єктами трудового права України. Нормореалізаційні гарантії поділяються на юридичні та організаційні.

5. Сформульовано пропозицію про необхідність доповнення проекту Закону України “Про нормативно-правові акти” статтею, яка закріплює техніко-юридичні правила застосування оціночних понять у нормативно-правових актах.

Удосконалено:

1. Визначення понятійного апарату трудового права України, який розглядається автором як складова понятійного апарату права України, є результатом логіко-лінгвістичної та правової діяльності нормотворця, науковців та практичних працівників і являє собою призначену для фіксації та передачі правової інформації сукупність понять, категорій, слів (термінів) та визначень, що містяться в нормах, які регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини, і характеризується системністю, цілісністю, відносною самостійністю та ієрархічністю.

2. Підходи до розуміння конкретизації оціночних понять трудового права, яка розглядається у двох значеннях. У першому значенні під конкретизацією оціночних понять у трудовому праві України розуміється діяльність, що здійснюється суб'єктами як на стадії нормотворення, так і на етапі нормореалізації з метою встановлення орієнтовних критеріїв (стандартів) оціночних понять, які використані в нормах, що регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини. У другому значенні конкретизація розглядається як результат цього процесу, що має вербальну (найчастіше текстуальну) форму фіксації критеріїв та стандартів оціночних понять.

3. Класифікацію оціночних понять трудового права за ступенем їх конкретизації на абсолютно оціночні поняття та відносно оціночні поняття. Проведено: 1) класифікацію відносно оціночних понять за такими критеріями, як: а) спосіб конкретизації; б) вид конкретизації; в) галузь законодавства, у якій визначені критерії конкретизації; г) діапазон дії та місце локалізації; 2) групування оціночних понять трудового права залежно від характеру найбільш загальних властивостей, що складають їх зміст.

Набули подальшого розвитку положення про те, що:

1. Категорії “понятійний апарат”, “категоріальний апарат”, “термінологічний апарат” не збігаються ні за своїм змістом, ні за обсягом. Найбільш широкою категорією є “понятійний апарат”.

2. Необхідно розмежовувати поняття “оціночні поняття”, “оціночні судження” і “оціночні категорії” трудового права; є помилковим використання категорії “оціночні терміни”.

3. Необхідно ввести до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України, замість поняття “систематичне невиконання трудових обов'язків”, поняття “повторне невиконання трудових обов'язків”.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання результатів дослідження для вдосконалення чинного законодавства України про працю в частині використання в ньому оціночних понять, у правотворчій діяльності законодавчих та інших органів, зокрема при підготовці Трудового кодексу України.

Результати дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсу “Трудове право України” та спеціальних курсів, присвячених проблемам теорії трудового права в юридичних закладах вищої освіти, при підготовці та написанні підручників і навчальних посібників з цих дисциплін, а також для подальших наукових досліджень.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були апробовані у виступах на: міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Правові проблеми сучасності очима молодих дослідників”, 29-30 листопада 2001 року; науково-практичній конференції “Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України”, 12 березня 2004 року, Київський юридичний інститут МВС; міжнародних науково-практичних конференціях студентів та аспірантів Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Проблеми реформування правовідносин у сучасних умовах очима молодих дослідників”, 8-9 квітня 2004 року, 13-14 квітня 2005 року, 20-21 квітня 2006 року; міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “П'яті осінні юридичні читання”, 27-28 жовтня 2006 року, Хмельницький університет управління та права; науково-методичному семінарі аспірантів та пошукувачів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 15 лютого 2006 року; засіданні кафедри трудового, земельного і екологічного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 26 жовтня 2007 року; міжнародній науково-практичній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених”, 19-20 квітня 2007 року; міжнародній науково-практичній конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту”, 23-24 листопада 2007 року.

Результати дослідження апробовані автором у навчальному процесі при проведенні лекційних, семінарських і практичних занять з курсу “Трудове право України” для студентів юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли відображення в чотирьох одноособових наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, а також тезах чотирьох доповідей на наукових конференціях.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів (шести підрозділів), додатка, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації - 212 сторінок (185 сторінок основного тексту), додаток - 2 сторінки. Список літератури містить 250 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в науковій літературі, визначається мета та завдання дослідження, його об'єкт і предмет, методологічна та науково-теоретична основа дослідження, наукова новизна й практичне значення одержаних результатів, положення, які виносяться на захист, ступінь апробації результатів дослідження, публікації за темою дисертації, структура та обсяг роботи.

У розділі 1 “Оціночні поняття як складова понятійного апарату трудового права”, що містить два підрозділи, досліджуються вихідні теоретичні положення, щодо понятійного апарату трудового права України та його структурних елементів, місця оціночних понять у структурі понятійного апарату та їх характерних особливостей.

У підрозділі 1.1. “Загальна характеристика понятійного апарату трудового права України” проведено загальне дослідження понятійного апарату трудового права України, аналізуються поняття “категоріальний апарат”, “понятійний апарат”, “термінологічний апарат” та термінологічні словосполучення, що утворені шляхом їх поєднання. Дисертантом проаналізовано доктринальні підходи до розкриття змісту таких категорій, як “поняття”, “категорія”, “термін”, та проведено семантичний аналіз слова “апарат”.

Зроблено висновки, що найбільш широкою категорією з тих, що використовуються в науковій літературі, є “понятійний апарат”, оскільки його основу складають поняття та категорії як їх різновид, які існують у формі слів або словосполучень, частину яких становлять терміни і розкриваються за допомогою визначень, а іноді й самих термінів. Поняття “категоріальний апарат” є вужчим, ніж “понятійний апарат,” і його елементами є тільки категорії, слова і словосполучення (частину з яких становлять терміни), що їх називають, а також їх визначення. Категорія “термінологічний апарат” відбиває саме форму існування окремих понять і категорій - терміни, але не охоплює інші поняття та категорії, які існують у формі слів, що не мають ознак останнього. Названі аргументи стосуються і терміна “понятійно-термінологічний апарат”.

Запропоновано визначення понятійного апарату як сукупності засобів, які відображають предмети і явища правової дійсності, а саме: понять і категорій як їх різновидів, що існують у формі слів або словосполучень (частину з яких складають терміни або термінологічні словосполучення), а також способів передачі інформації - визначень та термінів або термінологічних словосполучень, цільовим призначенням яких є доведення інформації до користувача.

Дисертантом досліджено співвідношення категорій “понятійний апарат трудового права України як галузі права”, “понятійний апарат трудового права України як науки” і “понятійний апарат трудового права України як навчальної дисципліни”. Категорії “понятійний апарат трудового права як галузі” і “понятійний апарат науки трудового права” не збігаються. Складовими понятійного апарату і галузі права й науки трудового права є поняття, категорії, терміни та визначення. Різниця між ними полягає у властивостях цих складових, цілях і функціях, які вони виконують у науці, у правових нормах та формах їх об'єктивації. Розмежування зазначених понять здійснено шляхом розмежування категорій “поняття права” та “поняття науки права”. Оскільки предметом вивчення трудового права як навчальної дисципліни є галузь трудового права (у тому числі законодавство), а також наука трудового права, зроблено висновок про те, що трудове право як навчальна дисципліна оперує понятійним апаратом і трудового права як галузі, і трудового права як науки.

Здійснено загальну характеристику структурних елементів понятійного апарату трудового права України як галузі права, проаналізовано різні види понять, що в ньому використовується (зокрема, абсолютно визначені, відносно визначені та оціночні поняття), форми їх об'єктивації, дефініції.

Розглянуто визначені у науковій літературі такі властивості понятійного апарату, як системність, структурність, цілісність, відносна самостійність та ієрархічність.

У підрозділі 1.2. “Визначення та ознаки оціночних понять як складової понятійного апарату трудового права України” виділено характерні особливості оціночних понять трудового права України, визначено їх співвідношення із суміжними категоріями, запропоновано визначення оціночних понять трудового права України.

Проведення семантичного дослідження складових словосполучення “оціночне поняття”, результати власного пошуку та аналіз наявних у науковій літературі поглядів надало можливість дисертанту зробити висновок про те, що оціночні поняття мають характерні особливості. Проведення логічного аналізу структури змісту понять трудового права дозволило дисертанту обґрунтувати позицію, що оціночні поняття являють собою окремий різновид правових понять. Критерієм такого поділу визначено відкритість (незамкнутість) структури змісту оціночного поняття права і, як наслідок, - невизначеність обсягу. Оціночні поняття трудового права існують у формі слів загального вжитку або словосполучень, що, на думку дисертанта, обумовлено специфікою їх змісту, оскільки саме по собі слово, що називає оціночне поняття, є полісемічним, а саме поняття - абстрактним.

Дисертантом проаналізовано визначення оціночних понять, які існують у науковій юридичній літературі, та законодавство про працю. Проведений аналіз дозволив визначити юридичні особливості оціночних понять трудового права. Зокрема, дисертантом зроблено висновок про те, що факторами, які впливають на визначення змісту оціночних понять, є не тільки суб'єктивні чинники (правосвідомість суб'єкта, що застосовує норму), але й об'єктивні (конкретна норма, контекст, в якому оціночне поняття використано в ній, критерій чи стандарт, визначений на рівні цієї норми, конкретне правовідношення, щодо якого застосовується норма, інші соціальні фактори, якими характеризується ситуація правозастосування).

Враховуючи логічні особливості оціночних понять, предмет трудового права, специфіку методів правового регулювання трудових правовідносин та системи джерел трудового права, дисертант зробила висновок про те, що особливостями оціночних понять у трудовому праві є також те, що: 1) оціночне поняття характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов'язаних з ними відносин; 2) відсутня остаточна конкретизація оціночного поняття, здійснена як самим нормотворцем, так і іншими суб'єктами, яким таке право надано; 3) піднормативне регулювання в трудовому праві полягає не тільки в можливості конкретизації оціночного поняття в процесі реалізації норми трудового права (індивідуальне регулювання як результат застосування норми), що містить таке поняття, а й у можливості його часткової конкретизації в процесі укладення локальних чи індивідуальних угод.

Спираючись на висновок про необхідність розмежування нормативно визначених понять і науково визначених понять та враховуючи положення про те, що легально судовий прецедент не визнано джерелом права в Україні, дисертант довела, що названі в науковій літературі такі ознаки, як невизначеність оціночних понять у теорії (у науці) або судовій практиці, не є суттєвими ознаками останніх.

Розділ 2 “Проблеми конкретизації та класифікації оціночних понять трудового права України” містить два підрозділи.

Підрозділ 2.1. “Поняття, види, форми та способи конкретизації оціночних понять трудового права України” присвячено проблемам конкретизації оціночних понять трудового права.

Виходячи з аналізу підходів, висловлених у науковій літературі, дисертант притримується думки, що конкретизація може розглядатися: 1) як процес утворення пари понять, що перебувають у родо-видовому відношенні; 2) як результат цього процесу (сам факт утворення такої пари понять).

Проведено зіставлення таких категорій, як “тлумачення” і “конкретизація”. Оскільки метою тлумачення норми права є встановленням її точного змісту, то здійснити повне і остаточне тлумачення оціночного поняття в принципі неможливо. Цей висновок обумовлений логічними особливостями останніх. Одночасно дисертантом зроблено умовивід, що існує нерозривний зв'язок між тлумаченням правової норми і конкретизацією оціночного поняття; остання є певним етапом тлумачення правової норми і має ті ж форми і види, що і тлумачення. Визначено співвідношення конкретизації та індивідуалізації правової норми.

Форма конкретизації розглядається як зовнішній прояв процесу конкретизації (оцінка) та результату цього процесу.

Суб'єктний склад відносин по конкретизації визначається залежно від виду останньої. Суб'єкти нормотворчої конкретизації оціночних понять трудового права України визначаються як суб'єкти, які мають право приймати норми, що регламентують трудові та тісно пов'язані з ними відносини, і містять оціночні поняття. Суб'єктами нормотворчої конкретизації оціночних понять трудового права виступають: Верховна Ради України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Конституційний Суд України, Президент України, Кабінет Міністрів України; Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, міністерства, органи місцевої влади, Пленум Верховного Суду України, роботодавці, професійні спілки, трудові колективи, працівники, міжнародні організації. Суб'єктами нормореалізаційної конкретизації є суб'єкти, які реалізують норми, що містять оціночні поняття, і регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини. Залежно від форми реалізації норми визначається конкретний суб'єктний склад відносин по конкретизації оціночного поняття трудового права України.

Підставою оцінки є сукупність критеріїв, стандартів, з яких виходитиме суб'єкт оцінки. Під стандартом оцінки дисертант розуміє зразок, взірець, мірило, яке являє собою сукупність типових якісних та/чи кількісних властивостей предметів, явищ, дій тощо. Автор розрізняє нормативно закріплені стандарти і ті, які не мають легальної форми фіксації. Перша із зазначених група стандартів являє собою орієнтири, які закріплені в актах трудового права України. Друга група стандартів знаходиться поза межами нормативного регулювання трудових відносин і має зазвичай нефіксовані форми. При конкретизації оціночного поняття, критерії якого легітимно не закріплені, суб'єкт конкретизації повинен виходити з ціннісних орієнтирів, які домінують у суспільстві. Такими орієнтирами, зокрема, є положення, що закріплені в Конституції України: “Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю ” Стаття 3 Конституції України, прийнятої 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 30. - Ст. 141..

Дисертанткою проведено класифікацію форм конкретизації оціночних понять трудового права за такими критеріями, як: суб'єкт конкретизації; дія в просторі; дія в часі; дія за колом осіб; ступінь конкретизації; ступінь обов'язковості; вид конкретизації.

Виділено такі способи конкретизації оціночних понять у трудовому праві України, як: казуїстичний спосіб, через визначені критерії, через визначені критерії і казуїстичний перелік. Останній із зазначених способів відзначений автором як найбільш вдалий.

У підрозділі 2.2. “Види оціночних понять трудового права України” досліджено питання про те, що являє собою класифікація як логічна операція та класифікація оціночних понять права; вирішено питання про можливість проведення класифікації оціночних понять трудового права виходячи з особливостей методів правового регулювання та системи джерел цієї галузі права; визначено види оціночних понять трудового права України.

Оціночні поняття трудового права України поділяються дисертантом за ступенем їх конкретизації на абсолютно оціночні та відносно оціночні поняття. Відносно оціночні поняття трудового права за способом конкретизації поділяються дисертантом на: 1) оціночні поняття, що конкретизовані за допомогою казуїстичного переліку; 2) поняття, що конкретизовані через визначені критерії; 3) поняття, що конкретизовані через визначені критерії і казуїстичний перелік.

Залежно від виду конкретизації відносно оціночні поняття трудового права України поділяються на: 1) поняття, що конкретизуються у процесі нормотворення. Зазначений підвид оціночних понять поділяється залежно від органу, яким здійснена конкретизація на: а) оціночні поняття, конкретизація яких здійснена органом, який приймав норму, що його містить; б) оціночні поняття, конкретизація яких здійснена іншим органом, якому таке право надано законодавством; 2) поняття, що конкретизуються в процесі застосування такої норми; 3) поняття, що конкретизуються і в процесі нормотворення, і в процесі застосування такої норми.

Залежно від того, у якій галузі законодавства визначені критерії конкретизації оціночного поняття, що використано в законодавстві про працю, оціночні поняття поділяються на: 1) відносно оціночні поняття, які використані в законодавстві про працю і критерії конкретизації яких визначені в нормах трудового права України; 2) відносно оціночні поняття, які використані в законодавстві про працю і критерії конкретизації яких визначені в інших галузях законодавства.

За діапазоном дії та місцем локалізації оціночні поняття трудового права України поділяються на: 1) оціночні поняття, що стосуються всіх інститутів трудового законодавства і містяться в Загальній частині трудового права України; 2) оціночні поняття, що стосуються лише окремих інститутів законодавства України про працю, містяться в Особливій частині трудового права України і частково зосереджені у відповідних главах КЗпП. У межах наведеного розподілу оціночні поняття трудового права можуть також бути поділені за інститутами трудового права.

Проведено групування оціночних понять трудового права України за такими видами, як: 1) якісні оціночні поняття трудового права України; 2) кількісні оціночні поняття трудового права України; 3) складені оціночні поняття трудового права України. Спираючись на висновок про те, що поняття “систематичне порушення трудової дисципліни” (пункт 3 частини 1 статті 40 КЗпП України) є кількісним, висловлено пропозицію замінити його на “повторне порушення трудової дисципліни”.

Розділ 3 “Особливості використання оціночних понять трудового права України” складається з двох підрозділів.

Підрозділ 3.1. “Функції оціночних понять трудового права” присвячено висвітленню питання про призначення оціночних понять у трудовому праві України. Функції оціночних понять трудового права - це їх основні прояви, завдання як складової понятійного апарату трудового права України.

Спираючись на існуючі наукові розробки та враховуючи специфіку трудового права, дисертант виділила загальні, міжгалузеві та галузеві функції оціночних понять трудового права України.

Оціночні поняття виконують загальні функції всіх понять права: відображення, фіксації та передачі правової інформації.

Логіко-лінгвістичні та юридичні особливості оціночних понять зумовлюють виконання ними у трудовому праві специфічних функцій, які притаманні всім оціночним поняттям права України, незалежно від галузі права, у якій вони використані. Ці функції є міжгалузевими. До них належать: 1) аксіологічна функція; 2) функція індивідуального піднормативного регулювання; 3) функція нормативної економії; 4) функція узагальнення; 5) прогностична функція; 6) функція заміщення.

Третім видом функцій оціночних понять права є галузеві функції, які зумовлені специфікою певної галузі права. Оціночні поняття трудового права України, по-перше, виконують функцію оціночних ознак складів дисциплінарних і матеріальних правопорушень. По-друге, вони є підставою для здійснення локальної та індивідуальної нормотворчості. Наявність оціночних понять в державних актах надає право суб'єктам на локальному й індивідуальному рівнях на договірних засадах конкретизувати ці поняття. Такий підхід надає можливість максимально врахувати інтереси сторін при регулюванні конкретних трудових правовідносин і, як наслідок, запобігти виникненню різних видів трудових спорів. По-третє, оціночні поняття у трудовому праві виступають засобом оціночного методу регулювання трудових відносин. Запропонований висновок обґрунтований тим, що використання оціночних понять в нормах трудового права впливає на всі чинники, які характеризують метод правового регулювання трудових відносин: правове становище суб'єктів трудових правовідносин; характер норм трудового права; порядок встановлення прав і обов'язків.

У підрозділі 3.2. “Гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права” дисертантом визначено і проаналізовано засоби забезпечення безпомилкового застосування оціночних понять трудового права.

Під правильним застосуванням оціночних понять розуміється дійсне, істинне, безпомилкове їх використання або впровадження, яке відповідає встановленим правилам і нормам. Систему гарантій, які забезпечують правильне застосування оціночних понять у трудовому праві України, на думку дисертанта, складають нормотворчі та нормореалізаційні гарантії.

Нормотворчі гарантії поділяються на техніко-юридичні та процедурні. Техніко-юридичні гарантії полягають у дотриманні нормотворцем правил юридичної техніки в цілому і техніко-юридичних правил застосування оціночних понять. З урахуванням особливостей трудового права, дисертантом уточнено техніко-юридичні правила використання оціночних понять, які сформульовано у науковій літературі. Зокрема визначено, що, по-перше, у трудовому праві оціночні поняття повинні використовуватися нормотворцем тоді, коли неможливо або недоцільно замінити оціночне поняття іншим різновидом понять, а також у випадку, коли нормотворець надає можливість урегулювати певні відносини в межах визначених критеріїв на локальному рівні (як у локальних, так і в індивідуальних актах). По-друге, нормотворець повинен встановити достатньо конкретизуючих, обмежуючих зміст і обсяг оціночного поняття ознак. Як найоптимальніший визначено спосіб конкретизації через визначені критерії і казуїстичний перелік. По-третє, при конструюванні нового для правозастосовчої практики оціночного поняття, уточненні змісту існуючого чи наданні йому статусу міжгалузевого необхідним є обов'язкове врахування судової практики, у тому числі актів вищих судових органів. Процедурні гарантії полягають у дотриманні процедури прийняття відповідного акта, що регулює трудові та тісно пов'язані з ними відносини.

Нормореалізаційні гарантії поділяються дисертантом на юридичні та організаційні. Юридичними гарантіями є ті засоби, способи та умови, які передбачені нормами права і дотримання яких забезпечується державою. Такими юридичними гарантіями у трудовому праві України є: 1) наявність у трудовому праві норм, що встановлюють правовий статус та компетенцію суб'єктів трудового права України; 2) визначені на рівні законодавства умови законності локальних та індивідуальних актів; 3) визначена нормами права діяльність системи органів, що здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю; 4) встановлена нормами трудового законодавства система органів по розгляду трудових спорів, а також визначений порядок розгляду цих спорів; 5) діяльність Конституційного Суду України та Пленуму Верховного Суду України, зокрема в частині визначення критеріїв конкретизації оціночних понять трудового права у рішеннях Конституційного Суду України та у постановах Пленуму Верховного Суду України. Організаційними гарантіями є сукупність не врегульованих нормами права умов, які сприяють правильному застосуванню і використанню оціночних понять трудового права України.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці концепції про оціночні поняття як складову понятійного апарату трудового права України, виявленні проблем, які існують у зв'язку з їх використанням у трудовому законодавстві.

У висновках представлено загальні результати проведеного дослідження. Основні з них такі:

1. Визначення понятійного апарату трудового права України як складової понятійного апарату права України, який є результатом логіко-лінгвістичної та правової діяльності нормотворця, науковців та практичних працівників і являє собою призначену для фіксації та передачі правової інформації, сукупність понять, категорій, слів (термінів) та визначень, що містяться в нормах, які регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини, і характеризується системністю, цілісністю, відносною самостійністю та ієрархічністю.

2. Оціночні поняття як складова понятійного апарату трудового права України характеризуються логічними, лінгвістичними та юридичними особливостями.

3. Визначення оціночного поняття трудового права України як структурного елементу понятійного апарату трудового права, який являє собою абстрактну думку про властивості, якість і цінність явищ, дій, осіб тощо, яка у формі слів загального вжитку або словосполучень використана в текстах норм трудового права, характеризує будь-який елемент трудових та тісно пов'язаних з ними відносин і в силу своїх логічних особливостей повно і остаточно не конкретизована в жодному нормативному акті як самим нормотворцем, так і уповноваженими ним суб'єктами, остаточна конкретизація якого здійснюється суб'єктом у процесі застосування норми, що містить його в кожному конкретному випадку, обумовлена об'єктивними і суб'єктивними чинниками, внаслідок чого здійснюється індивідуальне піднормативне регулювання трудових відносин.

4. Визначення поняття конкретизації оціночних понять трудового права як діяльності, що здійснюється суб'єктами як на стадії нормотворення, так і на етапі нормореалізації, з метою встановлення орієнтовних критеріїв (стандартів) оціночних понять, які використані в нормах, що регулюють трудові та тісно пов'язані з ними відносини.

У другому значенні конкретизація розглядається як результат цього процесу, що має вербальну (найчастіше текстуальну) форму фіксації критеріїв та стандартів оціночних понять трудового права.

5. Оціночні поняття в трудовому праві України виконують загальні, міжгалузеві та галузеві функції. Специфіка трудового права України зумовлює виконання ними таких галузевих функцій, як: 1) функція оціночних ознак складів дисциплінарних і матеріальних правопорушень; 2) підстава для здійснення локальної та індивідуальної нормотворчості; 3) засіб оціночного методу регулювання трудових відносин.

7. Систему гарантій, які забезпечують правильне застосування оціночних понять у трудовому праві України, утворюють нормотворчі та нормореалізаційні гарантії.

У Додатку дисертант формулює свої пропозиції по доповненню проекту Закону України “Про нормативно-правові акти”.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Черноус С.М. Проблеми формування понятійного апарату у зв'язку з реформуванням трудового права України / С.М. Черноус // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2005. - № 65 - 66. - С.88 - 90.

2. Черноус С.М. Місце оціночних понять у понятійному апараті трудового права України / С.М. Черноус // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. - 2005. - № 67 - 69. - С.26 - 28.

3. Черноус С.М. Особливості конкретизації оціночних понять у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2006. - № 3. - С. 102 - 107.

4. Черноус С.М. Про критерії поділу оціночних понять у трудовому праві / С.М. Черноус // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 7. - С. 121 - 126.

5. Черноус С.М. Питання примусової праці у трудовому законодавстві України / С.М. Черноус // Держава та право очима молодих дослідників: зб. наук. праць міжнар. наук. конф.: матеріали міжнар. наук. конф. студентів та аспірантів Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка (29 - 30 листоп. 2001р.). - К.: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”, 2003. - С. 387 - 390.

6. Черноус С.М. Застосування оціночних понять як гарантія захисту прав учасників трудових правовідносин / С.М. Черноус // Захист соціальних та економічних прав людини: міжнародні стандарти і законодавство України: матеріали наук.-практ. конф. 12 берез. 2004 року, м. Київ / за ред. О.Ф. Шанька, Н.Б. Болотіної. - К.: КЮІ МВС України, 2004. - Ч. 1. - С. 98 - 102.

7. Черноус С.М. Значення оціночних понять трудового права / С.М. Черноус // Молодь у юридичній науці: зб. тез міжнар. наук. конф. молодих учених [“П'яті осінні юридичні читання”], (27-28 жовт. 2006 року, м. Хмельницький): У 5-ти частинах: Ч. 4: “Цивільне процесуальне право. Трудове право; право соціального забезпечення. Земельне право; аграрне право; екологічне право”. - Хмельницький: вид-во Хмельницького ун-ту управління та права, 2006. - С. 119 - 122.

8. Черноус С.М. Оціночні поняття: проблеми співвідношення із суміжними категоріями в трудовому праві / С.М. Черноус // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих вчених: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. студентів та аспірантів Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, (19-20 квіт. 2007 р.). - К.: Промінь, 2007. - С. 209 - 211.

АНОТАЦІЯ

Черноус С.М. Оціночні поняття у трудовому праві України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.05 - трудове право; право соціального забезпечення. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2008.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню оціночних понять трудового права України.

У дисертації досліджуються структурні елементи понятійного апарату трудового права України, визначається місце оціночних понять як його складової. Пропонується визначення понятійного апарату трудового права України, оціночних понять трудового права, виділяються характерні ознаки останніх, здійснюється їх відмежування від суміжних категорій. Проводиться класифікація та групування оціночних понять трудового права України. Визначається поняття, види, форми та способи конкретизації оціночних понять трудового права України; виділяються та аналізуються функції, які виконують оціночні поняття трудового права; формулюються гарантії правильного застосування оціночних понять трудового права.

Ключові слова: понятійний апарат, поняття права, оціночні поняття, конкретизація.

АННОТАЦИЯ

Черноус С.Н. Оценочные понятия в трудовом праве Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.05 - трудовое право; право социального обеспечения. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2008.

Диссертация посвящена комплексному исследованию оценочных понятий трудового права Украины.

В диссертации сделан вывод о том, что категории “понятийный аппарат”, “категориальный аппарат”, “терминологический аппарат” не совпадают ни по своему содержанию, ни по объему. Наиболее широкой категорией является “понятийный аппарат”. В диссертации исследуются структурные элементы понятийного аппарата трудового права Украины, определяется место оценочных понятий как его составляющей. Предлагается определение понятийного аппарата трудового права Украины.

В диссертации сформулированы логические, лингвистические и юридические особенности оценочных понятий трудового права. Сделан вывод о необходимости разграничения оценочных понятий, оценочных суждений и оценочных категорий права и обосновано ошибочность использования категории “оценочные термины”. В диссертации обоснованно позицию о том, что оценочные понятия трудового права представляют собой отдельную разновидность правовых понятий трудового права. Сформулировано определение оценочных понятий трудового права.

В исследовании определяется понятие, виды, формы и способы конкретизации оценочных понятий трудового права Украины. В диссертации конкретизация рассматривается как этап (составляющая) процесса толкования нормы права, которая содержит оценочное понятие. Конкретизация оценочных понятий рассматривается в двух аспектах: как деятельность (процесс) и как результат деятельности. В работе выделены такие виды конкретизации оценочных понятий трудового права, как: 1) конкретизация, осуществляемая на стадии создания нормы права; 2) конкретизация, осуществляемая на стадии реализации нормы права. В диссертации рассматривается оценка как форма процесса конкретизации, а также рассматриваются иные формы конкретизации оценочных понятий трудового права Украины.

В работе проведена классификация оценочных понятий трудового права Украины по степени их конкретизации на такие виды, как абсолютно оценочные понятия и относительно оценочные понятия; классификация относительно оценочных понятий по таким критериям, как: а) способ конкретизации; б) вид конкретизации; в) отрасль законодательства, в которой определены критерии конкретизации; г) диапазон действия и место локализации оценочных понятий. Проведено группирование оценочных понятий трудового права Украины в зависимости от характера наиболее общих свойств, которые составляют их содержание.

В диссертации выделяются и анализируются общие, межотраслевые и отраслевые функции, которые выполняют оценочные понятия трудового права. Сделан вывод о необходимости существования оценочных понятий трудового права, предопределенной функциями, которые выполняют эти понятия в трудовом праве Украины.

В диссертации определены и проанализированы гарантии правильного применения оценочных понятий трудового права. Систему гарантий составляют нормотворческие (технико-юридические и процедурные) и нормореализационные (юридические и организационные) гарантии.

В результате исследования обоснованы конкретные предложения относительно усовершенствования трудового законодательства Украины в части использования в нём оценочных понятий.

...