Розслідування кримінально-правових проявів вандалізму

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВИХ ПРОЯВІВ ВАНДАЛІЗМУ

12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика;

судова експертиза

ФІЛІППОВА ЛІЛІТ СЕЙРАНІВНА

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Київському національному університеті внутрішніх справ, МВС України

Науковий керівник

доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, лауреат Державної премії у галузі науки і техніки Кузьмічов Володимир Сергійович, Київський національний університет внутрішніх справ, проректор з кадрового забезпечення та міжнародних зв'язків

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України, заслужений діяч науки і техніки України Шепітько Валерій Юрійович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри криміналістики

кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Юсупов Володимир Васильович, Київський національний університет внутрішніх справ, заступник начальника відділу організації наукової роботи

Захист відбудеться “20” листопада 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради в Київському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету внутрішніх справ за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом'янська, 1

Автореферат розісланий “15” жовтня 2008 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.І. Казміренко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

кримінальний вандалізм допит розслідування

Актуальність теми. Останніми роками в Україні посилюється вплив соціально негативних явищ, які порушують громадський спокій. Внаслідок зростання рівня насильства і жорстокості серед населення порушується моральність, заподіюється шкода правам і законним інтересам громадян, суспільству та державі. Згідно зі статистичними даними на території України у 2005 році в громадських місцях вчинено 69173 злочинів загальнокримінальної спрямованості, у 2006 році - 55347, у 2007 році - 58738. За даними експрес-інформації про стан злочинності на території України за 2007 рік Департаменту інформаційних технологій МВС України. До небезпечних проявів антигромадської поведінки належить вандалізм, який переважно вчинюється в громадських місцях.

Дії вандалів набувають особливого соціального значення. Акти вандалізму, які полягають в оскверненні культових будинків, релігійних святинь, могил та інших місць поховань, призводять до загострення міжнаціональних і міжрелігійних конфліктів, антисемітизму та інших форм ксенофобії в країні. “Чорні археологи” спричинюють невідворотну шкоду історичній спадщині України, знищуючи кургани та курганні могильники, військові захоронення, розкопуючи поселення та городища у пошуках стародавніх цінностей, які ними незаконно привласнюються. Акти вандалізму набувають широкого розголосу в пресі, на телебаченні, інших засобах масової інформації.

До кримінально-правових проявів вандалізму належать діяння, які передбачені різними розділами Особливої частини Кримінального кодексу (КК) України, зокрема, пошкодження релігійних споруд чи культових будинків, умисне знищення або пошкодження майна, масові заворушення, хуліганство, знищення, руйнування або пошкодження пам'яток - об'єктів культурної спадщини та самовільне проведення пошукових робіт на археологічній пам'ятці, наруга над могилою, наруга над державними символами та ін.

Питання розслідування та запобігання злочинам щодо релігійних споруд, святинь, пошкодження майна, пам'яток історії та культури, наруги над могилою, над державними символами вітчизняними вченими-криміналістами розглядалися фрагментарно, лише на рівні окремих методичних рекомендацій. Дослідженням вандалізму в ході розслідування хуліганства на монографічному рівні займалися В.І. Захаревський, А.О. Крикунов, О.О. Кузнєцов, стосовно розслідування масових заворушень - П.В. Шалдирван.

За наявності окремих методик розслідування злочинів проти громадського порядку і моральності та відсутності інших (розслідування знищення або пошкодження об'єктів культурної спадщини, наруги над могилою тощо) на практиці виникає необхідність у криміналістичних рекомендаціях, які б поєднували основні положення розслідування посягань на певні об'єкти, культурні та історичні цінності, тобто актів вандалізму.

Вивчення матеріалів кримінальних справ та опитування оперативних працівників, слідчих органів внутрішніх справ (ОВС) і прокуратури України показало, що акти вандалізму характеризуються типовими способами вчинення, спільними знаряддями й засобами та схожими слідами суспільно небезпечних діянь. Це обумовлює потребу у розробці окремої методики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

При визначенні напряму дослідження кримінально-правових проявів вандалізму автор спирався на фундаментальні роботи вчених, які розглядали окремі аспекти методики розслідування злочинів, а саме: Ю.П. Аленіна, О.Я. Баєва, В.П. Бахіна, Р.С. Бєлкіна, В.Д. Берназа, І.О. Биховського, Т.В. Варфоломеєвої, О.М. Васильєва, А.Ф. Волобуєва, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, В.А. Журавля, А.В. Іщенка, Н.С. Карпова, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченка, В.О. Коновалової, М.В. Костицького, В.С. Кузьмічова, В.К. Лисиченка, Є.Д. Лук'янчикова, В.Т. Маляренка, В.Т. Нора, М.А. Погорецького, М.В. Салтевського, М.Я. Сегая, О.П. Снігерьова, С.М. Стахівського, В.В. Тіщенка, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, М.Є. Шумила та інших.

Наведені положення свідчать про необхідність розробки питань розслідування кримінально-правових проявів вандалізму та, відповідно, актуальність обраної теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дослідження відповідає Комплексній програмі профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 № 1767. Дисертація виконана відповідно до тематики Пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність ОВС на період 2004-2009 років (наказ МВС України від 05.07.2004 № 755). Проведення дослідження цієї теми передбачене планами науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 роки. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради КНУВС (протокол № 11 від 29.11.2006) і зареєстрована Координаційним бюро з проблем криміналістики, судової експертизи та юридичної психології Академії правових наук України (реєстраційний № 734 від 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб з огляду на сучасні потреби практики розслідування злочинів розробити теоретичні і практичні засади розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

Відповідно до мети дослідження поставлені такі взаємопов'язані завдання:

на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду визначити види діянь, які утворюють кримінально-правові прояви вандалізму;

провести класифікацію злочинних актів вандалізму за кримінально-правовими та криміналістичними ознаками;

розкрити зміст елементів криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму, встановити кореляційні залежності між окремими елементами;

визначити особливості порушення кримінальної справи за фактами вчинення актів вандалізму;

виокремити і деталізувати обставини, що підлягають встановленню у справах про кримінально-правові прояви вандалізму;

встановити типові версії, слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму та запропонувати алгоритми їх вирішення;

виявити особливості проведення огляду місця події, допиту, обшуку, виїмки, призначення експертиз під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, запропонувати криміналістичні рекомендації удосконалення тактики їх проведення;

охарактеризувати особливості вчинення вандалізму неповнолітніми та окреслити організаційно-тактичні прийоми окремих слідчих дій в ході розслідування таких злочинів.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, які охоплюють діяльність правоохоронних органів з розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

Предметом дослідження є розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

Методи дослідження обрані з урахуванням поставленої мети і завдань дослідження, його об'єкта і предмета. Вирішення поставлених перед дисертантом завдань здійснювалося з урахуванням сучасного законодавства та положень теорії пізнання і загальнотеоретичних положень філософії, логіки, кримінального права, кримінального процесу, криміналістики, кримінології, психології та інших наук.

Під час дослідження використовувалися загальнонаукові методи (аналіз і синтез, дедукція та індукція тощо) й спеціальні: історико-правовий метод для аналізу поглядів науковців у різні історичні періоди на проблему вчинення вандалізму; порівняльно-правовий - під час вивчення вітчизняного та зарубіжного кримінального законодавства; формально-логічний та системно-структурний методи - при вивченні сутності вандалізму та формуванні його поняття, розробленні класифікації. Крім того, застосовувалися соціологічні методи (інтерв'ювання, анкетування) - для вивчення поглядів слідчих ОВС та прокуратури, а також статистичні методи (підрахунок середніх значень та коефіцієнту кореляції) - для узагальнення результатів вивчення матеріалів кримінальних справ, анкетування практичних працівників ОВС.

Емпіричну базу дослідження становлять: узагальнені дані опитувань з питань розслідування кримінально-правових проявів вандалізму за розробленими анкетами 280 оперативних працівників, 304 слідчих ОВС і прокуратури України; зведені дані вивчення за розробленими анкетами 142 кримінальних справ про акти вандалізму за 1998-2007 рр. Соціологічне дослідження проводилося у м. Києві та 11 областях України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером та змістом розглянутих питань дисертація є першою в Україні спробою на монографічному рівні розробити наукові засади розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

У дисертації запропоновано низку концептуально нових та важливих як у теоретичному, так і практичному аспектах положень:

вперше:

з'ясовано сутність та визначені кримінально-правові прояви вандалізму як умисні дії, які посягають на об'єкти культурної спадщини та матеріальні цінності, носять безглуздий (інколи - корисливий) характер, спричинюють як матеріальні збитки, так і шкоду почуттям патріотизму або моральності окремої людини, етнічної групи чи народу в цілому;

класифіковані кримінально-прояви вандалізму за: спрямованістю посягання на об'єкти кримінально-правової охорони, предметом посягання, особливостями способу злочину, характеристиками суб'єкта, правовими наслідками вчиненого та охарактеризовані їх види;

визначено структуру криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму, а саме: предмет злочинного посягання, спосіб вчинення злочину, обстановка вчинення злочину, “слідова картина” злочину, особа злочинця;

встановлені кореляційні взаємозалежності між предметом посягання і “слідовою картиною” злочину; слідами вандалізму та способом його вчинення, особою злочинця; обстановкою вандалізму і способами його вчинення та “слідовою картиною” злочину;

визначені типові слідчі ситуації, що виникають на початковому етапі розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, з наведенням типових версій та алгоритмів дій слідчого щодо їх вирішення;

запропоновано комплекс криміналістичних рекомендацій стосовно розслідування пошкодження або осквернення об'єктів культурної спадщини, могил та інших об'єктів шляхом нанесення на них написів і малюнків;

удосконалено:

визначення способів вчинення кримінально-правових проявів вандалізму шляхом окреслення переліку дій, що складають знищення, пошкодження та осквернення об'єктів культурної спадщини та матеріальних цінностей;

організаційні основи початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, зокрема: розширено перелік обставин, що підлягають встановленню, визначено напрями розмежування кримінально-правових проявів вандалізму від інших правопорушень; охарактеризовані заходи щодо встановлення причетності до злочину винних осіб;

процес відібрання пояснень у ході перевірки заяв і повідомлень про вчинення кримінально-правових проявів вандалізму шляхом формування типових переліків запитань залежно від виду протиправних діянь;

організаційно-тактичні основи огляду місця події, допиту, обшуку, виїмки, призначення судових експертиз внаслідок визначення особливостей підготовки, проведення цих слідчих дій у ході розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, фіксації їх результатів;

дістало подальшого розвитку:

положення стосовно включення до вандалізму як кримінально караного діяння складів злочинів, передбачених ст. 178, 179, 194, 294, 296-298, 338, 347 КК України;

використання деталізації показань при допиті свідків, підозрюваних та обвинувачених із застосуванням типових переліків запитань;

окремі положення розслідування кримінально-правових проявів вандалізму, вчинених неповнолітніми, а саме: відібрання від них пояснень, проведення огляду місця події та допиту;

криміналістичні рекомендації щодо підготовки та призначення судово-почеркознавчої експертизи та експертизи лакофарбних матеріалів і покриттів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані та викладені в дисертації висновки і пропозиції використані:

- у законотворчій діяльності - під час доопрацювання проекту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих атів України щодо посилення відповідальності за наругу над могилою та іншими місцями поховання” (акт впровадження Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності від 16.04.2008 № 04-19/14-907);

- у практичній діяльності підрозділів МВС України - для всебічного, повного та об'єктивного розслідування кримінально-правових проявів вандалізму (акти впровадження слідчого управління Головного управління МВС України в м. Києві від 27.05.2008 №17/2 та слідчого управління УМВС України в Запорізькій області від 11.04.2008); в системі службової підготовки (акт впровадження Департаменту громадської безпеки МВС України від 21.03.2008);

- у навчальному процесі - при викладанні дисципліни “Криміналістика” та відповідних спецкурсів (акт впровадження КНУВС від 21.05.2008).

Положення дисертації можуть бути використані в науково-дослідній сфері для подальшої розробки теоретичних питань, що стосуються розслідування та запобігання кримінально-правових проявів вандалізму.

Апробація результатів дисертації. Дисертація неодноразово обговорювалася на засіданнях кафедри криміналістики КНУВС та дістала позитивну оцінку. Основні положення дисертації доповідалися на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики” (м. Київ, 22 грудня 2006 р.); “Тенденции развития современного права: теоретические и практические проблемы” (м. Краснодар, Російська Федерація, 14 вересня 2007 р.); “Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності” (м. Київ, 25-26 жовтня 2007 р.); “Удосконалення діяльності ОВС України з попередження та розкриття злочинів та інших правопорушень” (м. Запоріжжя, 2 листопада 2007 р.); “Реформування кримінального процесу України в умовах європейських стандартів судочинства” (м. Київ, 7 грудня 2007 р.), “Проблеми та перспективи розбудови правової держави в дослідженнях молодих вчених” (м. Київ, 17 травня 2008 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи відображено у десяти публікаціях, із яких п'ять наукових статей опубліковані у виданнях, зареєстрованих ВАК України, та п'ять тез доповідей у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, які включають дев'ять підрозділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 209 сторінок, із них основний текст - 170 сторінок, список використаних джерел - 23 сторінки (245 найменувань), додатки - 16 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі автор обґрунтовує актуальність теми дисертації, показує ступінь її наукової розробки, визначає основні методи дослідження, його мету, завдання, предмет та об'єкт, розкриває наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, зв'язок дисертації з науковими програмами і темами, апробацію результатів дослідження, структуру роботи та її обсяг.

Розділ 1 “Криміналістична характеристика кримінально-правових проявів вандалізму” складається з двох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та класифікація кримінально-правових проявів вандалізму” подана історіографія досліджень протидії вандалізму на прикладах боротьби з хуліганством, еволюція законодавчого розуміння кримінальної відповідальності за наругу над могилою, пошкодження релігійних споруд і культових будинків, незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь.

У літературно-довідкових джерелах вандалізм визначається як знищення культурних і матеріальних цінностей. Дослідження вандалізму як кримінально караного діяння у відповідному галузевому законодавстві Російської Федерації, Білорусі, Латвії, Казахстану, Іспанії, Швеції, Данії, ФРН, Китаю дозволило віднести до нього знищення, руйнування і пошкодження пам'яток історії та культури; наругу над трупом, могилою чи іншим місцем поховання; пограбування давніх культурних споруд; осквернення будівель.

Проведене опитування практичних працівників правоохоронних органів України показало, що вони в цілому відносять вищевказані діяння до вандалізму, а саме: умисне знищення, пошкодження або осквернення культурних та матеріальних цінностей (61,5 % оперативних працівників, 70 % слідчих ОВС і прокуратури); хуліганські дії щодо псування майна в громадських місцях, транспорті, житлових будинках (29,1 % і 21 % відповідно); умисне знищення історичних пам'яток (6,8 % і 5 % відповідно); знищення пам'ятників, творів мистецтва, релігійних святинь (2,6 % і 4 % відповідно).

Аналізуючи літературні джерела, вітчизняне та зарубіжне законодавство, дані опитувань, автором виокремлено окремі ознаки, які притаманні кримінально-правовим проявам вандалізму: умисний характер дій; заподіяння матеріальними збитками негативних наслідків щодо духовності, патріотизму або моральності; безглуздий (інколи - корисливий) характер дій; супроводження вандальних дій агресивною поведінкою.

З'ясування сутності й ознак вандалізму та його кримінально-правових проявів дозволило встановити окремі норми КК України, за якими можуть кваліфікуватися відповідні суспільно небезпечні діяння.

Проведено класифікацію протиправних дій за спрямованістю посягання на об'єкти кримінально-правової охорони, предметом посягання, особливостями способу злочину, суб'єктом діяння та його віком, правовими наслідками вчиненого. В підрозділі проаналізовано види кримінально-правових проявів вандалізму з конкретизацією способів вчинення злочинів: шляхом знищення, пошкодження або осквернення. Встановлено, що певні акти вандалізму вчинюються спеціальним суб'єктом - неповнолітніми або службовими особами.

Внаслідок використання методів дослідження виділено групи кримінально-правових проявів вандалізму: 1) суспільно небезпечні діяння, які посягають на об'єкти культурної спадщини та матеріальні цінності (вандалізм у вузькому значенні); 2) протиправні діяння, вчинення яких супроводжується актами вандалізму (ст. 294, 296 КК України); 3) злочини, які є елементами способу підготовки, приховання та вчинення вандалізму (ст. 194, 347 КК України); 4) вандалізм як службовий злочин (ч. 4 ст. 298 КК України та ін.).

Підрозділ 1.2. “Зміст елементів криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму” присвячено аналізу структури криміналістичної характеристики злочинів взагалі та криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму, зокрема.

На підставі дослідження літературних джерел, аналізу результатів опитування практичних працівників правоохоронних органів України та вивчення матеріалів кримінальних справ автором визначені елементи криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму: предмет злочинного посягання; спосіб вчинення злочину; обстановка вчинення злочину; “слідова картина” злочину; особа злочинця. Зазначені елементи детально розкриті в роботі.

Встановлено, що предмети злочинних посягань характеризуються поєднанням матеріальної та духовної цінності, вони є значимими для суспільної моральності. Їх класифіковано на приватне, комунальне або державне майно; культурні, історичні чи моральні цінності (у випадку наруги над могилою); державні символи.

Доведено, що способи вчинення кримінально-правових проявів вандалізму полягають у знищенні, пошкодженні або оскверненні певних об'єктів.

Автором аргументовано, що знищення відбувається шляхом розбиття, розламування, розрізання, розривання, розкопування і потрави худобою (щодо археологічної пам'ятки), підпалу, вибуху, погромів, зносу, затоплення, повного розчинення у воді або інших рідинах. Пошкодження вчинюється шляхом руйнування, деформації, нанесення написів, символів, знаків, малюнків, викрадення окремих предметів або частин об'єкту, часткового розчинення у воді або інших рідинах. Для осквернення характерно розмальовування і домальовування, спотворення зображень, тексту, розривання, знищення або пошкодження надмогильних споруд, від'єднання окремих елементів місця поховання, нанесення на них написів, символів тощо, відправлення природних потреб, демонстрація зневаги різними антисуспільними вчинками.

Автором проаналізовані знаряддя злочину залежно від виду кримінально-правового прояву вандалізму та способу його вчинення. В роботі класифіковані знаряддя вандалізму за джерелами походження на: придбані злочинцем у місцях торгівлі; виготовлені самим злочинцем; знайдені злочинцями на місці вчинення злочину.

Дослідження особи злочинця за матеріалами кримінальних справ проводилося за віком, статтю, освітою, трудовою зайнятістю, наявністю судимостей (їх видами) та іншими критеріями. Встановлено, що в 73,8 % випадків кримінально-правові прояви вандалізму вчинюються групою осіб. Доведено, що члени злочинної групи використовують комбіновані способи вчинення вандалізму, як правило, приховують сліди злочину.

Проведене дослідження дозволило дійти висновку, що типовий час вчинення кримінально-правових проявів вандалізму - з 18 до 22 год., типове місце - громадське (прилегла територія до житлових будинків; заповідники, меморіальні комплекси; кладовища; релігійні споруди, культові будинки та ін.), типовий злочинець - група неповнолітніх віком 14-18 років. Після вчинення суспільно небезпечних діянь, як правило, залишаються сліди від знарядь злочину та сліди людини (сліди рук - 64,8 %, сліди взуття - 17,6 %). В роботі наведені і розглянуті сліди, які характерні для вчинення кримінально-правових проявів неповнолітніми.

Автором встановлено, що кримінально-правові прояви вандалізму вчинюються з хуліганських спонукань, помсти, ревнощів, злості, ненависті, заздрощів, сексуальних спонукань. Вандалізм може супроводжуватися декількома спонуканнями (ненависті й користі та ін.). Неповнолітні вчинюють вандалізм для самоствердження, протесту проти встановлених у суспільстві норм поведінки, для підняття власного статусу в групі ровесників.

Виявлено та розглянуто кореляційні взаємозалежності між елементами криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму. Встановлено, що предмет злочинного посягання при вандалізмі визначає конкретні місця виявлення слідів злочину та їх види. Сліди вандалізму в повному обсязі виражають спосіб його вчинення і характеризують особу злочинця. Зміст написів на будинках, культових спорудах, могилах тощо дозволяє звузити коло осіб, серед яких потрібно шукати злочинця. В цьому зв'язку виявлена зворотна залежність. Обстановка вчинення вандалізму знаходиться у взаємозв'язку зі способом та слідами вчинення злочину.

При розгляді елементів криміналістичної характеристики, висвітлено значення відомостей про особу потерпілого, мотиви і цілі злочину для швидкого, всебічного й об'єктивного розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

Розділ 2 “Особливості початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. “Обставини, що підлягають встановленню” автор досліджує співвідношення понять “предмет доказування” й “обставини, що підлягають встановленню”.

Дослідження літературних джерел (Л.Я. Драпкін, М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, С.М. Стахівський та ін.) стосовно предмету доказування, дозволило автору стверджувати про відмінність між ним та обставинами, що підлягають встановленню. Обставини, перераховані в ст. 64 КПК України, не відображають в повному обсязі особливостей предмета доказування з окремих видів кримінальних справ, у тому числі й щодо розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

У роботі зазначено, що після проведення початкових слідчих дій визначаються обставини, які підлягають встановленню та складають основу плану розслідування. Зміст предмета доказування розкривається стосовно конкретних обставин справи після визначення напряму її розслідування. Тому обставини, що підлягають встановленню, ширші за своїм обсягом, ніж обставини, які підлягають доказуванню.

На підставі аналізу узагальнених даних опитування оперативних працівників, слідчих ОВС і прокуратури та матеріалів кримінальних справ автором конкретизовані обставини, які підлягають встановленню в ході розслідування кримінально-правових проявів вандалізму: 1) характер події, що відбулася; 2) дані про предмет злочинного посягання; 3) способи вчинення злочину і його суспільна небезпека; 4) час і місце вчинення акту вандалізму; 5) винність конкретної особи у вчиненні злочину і його мотиви; 6) обставини, що впливають на ступінь тяжкості вандалізму, а також обставини, що характеризують особу обвинуваченого, пом'якшують або обтяжують покарання; 7) характер і розмір шкоди, завданої злочином; 8) обставини, що сприяли вчиненню вандалізму. В підрозділі розкриті обставини, які підлягають встановленню, під час розслідування акту вандалізму, вчиненого посадовою особою.

Автор наголошує, що з'ясування розміру і виду завданих вандалізмом збитків впливає на розмежування відповідних адміністративних проступків і злочинів. Визначення шкоди, заподіяної злочином, можливе шляхом встановлення вартості відновлення первинного стану об'єкта злочинного посягання і можливості його використання надалі. Також наведені рекомендації для встановлення характеру й розміру матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінально-правовими проявами вандалізму.

У підрозділі 2.2. “Порушення кримінальної справи” розглянуто приводи та підстави порушення кримінальних справ щодо вчинених кримінально-правових проявів вандалізму.

Дисертант звертає увагу, що вирішуючи питання про порушення кримінальної справи, важливо відмежовувати кримінально карані прояви вандалізму від дій, що породжують адміністративну і цивільно-правову відповідальність. У роботі детально розкриті ознаки, які розмежовують відповідні правопорушення. Доведено, що адміністративне та кримінальне діяння розмежовуються за розміром заподіяної актом вандалізму шкоди та особливостями диспозицій статей КК і КУпАП, які передбачають відповідальність за вчинене.

Узагальнення емпіричного матеріалу показало, що приводами для порушення кримінальної справи щодо актів вандалізму є: заяви громадян (42,9 % оперативних працівників, 52 % слідчих); повідомлення посадових осіб підприємств, установ, організацій (25 % і 48 % відповідно); безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину (31 % і 26 % відповідно); явки з повинною та повідомлення в пресі (1,1 % та 6,4 % відповідно).

Виокремлено найбільш ефективні заходи органу дізнання з перевірки заяв і повідомлень про вчинений злочин та встановлення злочинця. До них віднесено: опитування, обхід прилеглої території й опитування її мешканців, поквартирний обхід, розшук злочинців “за гарячими слідами”, витребування документів, проведення оперативно-розшукових заходів та ін.

Автор наводить перелік найбільш типових помилок, які допускаються при отриманні пояснень від громадян, до яких віднесено: зайвий схематизм, стислість відомостей, викладених в поясненні; непотрібна деталізація обставин вандалізму; неправильне визначення часу, місця й обстановки злочину.

З метою недопущення таких помилок запропоновано типові переліки запитань при отриманні пояснень з урахуванням характеру вчиненого, зокрема при розслідуванні осквернення релігійних споруд, культових будівель, святинь або могил, знищенні або пошкодженні майна. У підрозділі розглянуті особливості отримання пояснень від неповнолітніх у цій категорії справ.

Окреслено основні форми взаємодії слідчого з оперативними працівниками при перевірці заяв і повідомлень про кримінально-правові прояви вандалізму.

У підрозділі 2.3. “Типові слідчі ситуації та алгоритми їх вирішення” на підставі аналізу результатів опитування практичних працівників правоохоронних органів, вивчення матеріалів кримінальних справ і літературних джерел наводяться типові слідчі ситуації, які виникають під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

У роботі зазначено, що основним засобом вирішення слідчих ситуацій є побудова і перевірка версій. Проведене дослідження дозволило автору запропонувати типові версії, які висуваються на початковому етапі розслідування кримінально-правових проявів вандалізму: 1) вчинено акт вандалізму, який передбачений окремою нормою КК України; 2) вчинено адміністративне, цивільно-правове правопорушення; 3) відбулося невинне заподіяння шкоди (казус); 4) подія сталася внаслідок звичайного природного впливу.

Сформовані типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінально-правових проявів вандалізму з визначенням різновидів версій та процесуальних і слідчих дій, направлених на їх перевірку. Автор наводить такі типові слідчі ситуації: 1) у органу розслідування є інформація про обставини вчинення вандалізму, підозрюваний затриманий на місці події, є сліди злочину та його очевидці (11,2 % слідчих ОВС і прокуратури); 2) особа, яка вчинила акт вандалізму, з місця події зникла, на місці злочину залишені сліди злочинця, є очевидці злочину (27,4 %); 3) встановлений факт вчинення акту вандалізму, будь-яка інформація про злочинця та очевидців злочину відсутня (61,2 %).

Автор підтримує позицію дослідників, що вважають створення системи слідчих дій відповідно до типових ситуацій найбільш оптимальними (В.О. Коновалова). Тотожність слідчих ситуацій надає можливість алгоритмізувати дії слідчого. Відповідно до типових слідчих ситуацій у справах про вандалізм запропоновані алгоритми дій слідчого, направлені на їх вирішення, що забезпечує застосування комплексів тактичних прийомів окремих слідчих дій.

Розділ 3 “Організація і тактика проведення окремих слідчих дій під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму” складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Огляд місця події” на підставі аналізу літературних джерел, вивчення слідчої практики запропоновані завдання огляду місця події при розслідуванні кримінально-правових проявів вандалізму, досліджена підготовка до проведення цієї слідчої дії.

Запропоновано окремі криміналістичні рекомендації щодо проведення огляду місця події у справах про вандалізм, зокрема, робочий етап огляду доцільно проводити ексцентричним способом. Окремо визначений порядок огляду місця події за фактами пошкодження релігійних споруд, культових будинків, об'єктів культурної спадщини, осквернення релігійних святинь, наруги над могилою шляхом нанесення написів і малюнків.

Серед особливостей тактики огляду у справах про кримінально-правові прояви вандалізму наголошено на використанні допомоги спеціалістів. Залежно від виду вандалізму запропоновано залучати до огляду місця події фахівців: археологів, істориків, мистецтвознавців, працівників архівних установ, перекладачів, інспекторів пожежного нагляду та ін. На підставі дослідження матеріалів кримінальних справ зроблено висновок про недостатнє використання науково-технічних засобів при проведенні цієї слідчої дії.

Окремо досліджено проведення огляду місця події у справах про вандалізм, вчинений неповнолітніми. Наведено ознаки, що вказують на вчинення злочину неповнолітніми: спосіб вчинення вандалізму; використання певних знарядь і засобів; неприховування слідів суспільно небезпечного діяння; залишення окремих матеріальних слідів (записки, автографи та ін.).

Запропонована технологія вилучення написів при проведенні огляду місця події, зокрема в разі вчинення актів вандалізму шляхом нанесення написів на об'єкти культурної спадщини або інші споруди. Окреслені правила вилучення написів (цілком або частково), нанесених на об'єкти або предмети великих розмірів.

У підрозділі 3.2. “Допит свідків, підозрюваних та обвинувачених” розглянуто чинники, що впливають на тактику допиту у справах про кримінально-правові прояви вандалізму. Допит проаналізовано залежно від процесуального статусу допитуваного та етапів цієї слідчої дії.

Встановлено, що слідчі до початку допитів активно використовують можливості оперативних підрозділів для збору відомостей, які характеризують особу допитуваного. Така підготовка дозволяє прогнозувати поведінку свідка, підозрюваного або обвинуваченого під час проведення слідчої дії.

Тактика допиту свідків, підозрюваних та обвинувачених розглянута залежно від ситуацій допиту. Наведені групи тактичних прийомів допиту свідків: по-перше, в ситуації, коли свідки володіють повною і достовірною інформацією та дають правдиві показання; по-друге, при даванні неповних і неточних свідчень через об'єктивні та суб'єктивні умови сприйняття злочину; по-третє, у випадку повідомлення свідками повністю або частково неправдивих показань.

На основі вивчення слідчої практики розроблені рекомендації застосування тактичного прийому допиту - деталізації показань у справах про кримінально-правові прояви вандалізму. Наведені групи деталізуючих запитань залежно від завдань допиту. Окремо наголошено на ознаках повідомлення неправдивих показань та особливостях їх виявлення в ході проведення допиту.

Запропоновані групи тактичних прийомів допиту підозрюваних та обвинувачених: 1) в ситуації проведення допиту відразу після затримання особи “за гарячими слідами”; 2) при повному визнанні обвинуваченим своєї вини; 3) при частковому визнанні вини обвинуваченим; 4) при невизнанні вини взагалі; 5) в ситуації повної або часткової зміни показань; 6) при повідомленні неправдивих показань; 7) при відмові від дачі показань.

Наведено типовий перелік запитань при застосуванні деталізації показань стосовно підозрюваних та обвинувачених, які дають неправдиві показання, у справах про кримінально-правові прояви вандалізму.

У підрозділі 3.3. “Обшук та виїмка” встановлено, що при розслідуванні кримінально-правових проявів вандалізму найчастіше проводяться обшуки житла, відкритої території, особисті обшуки. З урахуванням особливостей вчинення актів вандалізму і приховування їх слідів розглянуто підготовку до проведення обшуку. Наголошено на використанні в ході слідчої дії науково-технічних засобів, зокрема пошукових приладів.

Визначено предмети, що підлягають пошуку і вилученню, які класифіковано на: 1) предмети (знаряддя) вчинення акту вандалізму; 2) одяг і взуття, які були на підозрюваному в момент злочину і можуть нести на собі його сліди; 3) документи, що характеризують особу підозрюваного; 4) об'єкти, що вказують на зв'язки підозрюваного і на можливі місця його знаходження у випадку переховування від слідства.

Розкрита технологія проведення обшуку житлових приміщень, особистого обшуку та обшуку відкритих ділянок при розслідуванні кримінально-правових проявів вандалізму, описані психологічні настанови поведінки для слідчого в ході цієї слідчої дії.

Окреслені завдання виїмки, серед яких виділено вилучення майна з метою подальшої можливої його конфіскації або забезпечення цивільного позову у справах про кримінально-правові прояви вандалізму. Деталізовані фактичні і формальні підстави проведення слідчої дії. Встановлено, що в ході виїмки у справах про вандалізм вилучаються засоби і знаряддя злочину, об'єкти протиправного посягання або їх частини.

У підрозділі наведені правила виїмки предметів різного виду, їх упакування та фіксації.

У підрозділі 3.4. “Призначення судових експертиз” виділені основні види судових експертиз, які проводяться під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму: почеркознавчі, експертизи матеріалів, речовин і виробів (лакофарбних матеріалів та покриттів), трасологічні (дактилоскопічні, слідів ніг і взуття, знарядь злочину), біологічні, ґрунтознавчі, пожежно-технічні та ін., розкрито їх призначення для вирішення конкретних завдань у цій категорії кримінальних справ.

Судові експертизи розглянуті залежно від складових підготовки до призначення: збір необхідних об'єктів та матеріалів; вибір моменту призначення експертизи; визначення предмета експертизи й обсягу завдання; формулювання запитань; вибір експертної установи та експерта.

Наведені рекомендації щодо визначення предмета експертизи, обсягу завдання, видів об'єктів, які направляються на дактилоскопічну і судово-почеркознавчу експертизи, експертизу слідів ніг і взуття.

Вивчення матеріалів кримінальних справ дозволило окреслити особливості судово-почеркознавчої експертизи та експертизи лакофарбних матеріалів і покриттів щодо актів вандалізму. Визначені об'єкти судово-почеркознавчого дослідження у справах про вандалізм. Наведені вимоги до вільних та експериментальних зразків почерку, сформовані рекомендації щодо правил їх одержання. Враховуючи випадки неможливості вилучення оригіналів досліджуваних написів у справах про вандалізм, автором запропоновано проводити їх фіксацію за допомогою фотографування. Така фотографія, направлена на експертизу, буде опосередкованим об'єктом.

Окремо наведено рекомендації стосовно формулювань запитань експертові при призначенні дактилоскопічних, судово-почеркознавчих досліджень, експертизи слідів ніг і взуття. Автор зазначає про діагностичні завдання, які може вирішувати судово-почеркознавча експертиза щодо написів і малюнків.

У роботі зазначено, що для з'ясування способу нанесення написів на поверхні культових будинків, релігійних споруд та інших об'єктів призначається експертиза лакофарбних матеріалів і покриттів, зокрема для дослідження об'єктів із забарвленими поверхнями. Наведені особливості вилучення предметів для проведення експертизи лакофарбних матеріалів і покриттів та вказано перелік таких об'єктів.

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження, виконаного на основі аналізу законодавства, в тому числі й зарубіжних країн, слідчої практики, теоретичного осмислення наукових праць вчених є висновки, положення та рекомендації, спрямовані на вдосконалення криміналістичної теорії та практики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму. В дослідженні викладений матеріал, який складає основу позавидової методики розслідування кримінально-правових проявів вандалізму.

Виходячи з поставленої мети і завдань у дисертації, сформульовані теоретичні положення та розроблені криміналістичні рекомендації, а саме:

1. Вандалізм як кримінально каране діяння полягає в знищенні або пошкодженні історичних і культурних об'єктів та матеріальних цінностей. Він є проявом окремих злочинів проти громадського порядку та моральності, прав і свобод людини на віросповідання, авторитету органів державної влади. Така система різних за кримінально-правовими ознаками суспільно небезпечних діянь характеризуються типовими способами вчинення, знаряддями і засобами злочинів та їх слідами, що утворює специфічний механізм злочинної діяльності.

2. До кримінально-правових проявів вандалізму належать умисні дії, які посягають на об'єкти культурної спадщини та матеріальні цінності, як правило, носять безглуздий (інколи - корисливий) характер, спричинюють як матеріальні збитки, так і шкоду почуттям патріотизму або моральності окремої людини, етнічної групи або народу в цілому. До кримінально-правових проявів вандалізму належать злочини, передбачені ст. 178, 179, 194, 294, 296, 297, 298, 338, 347 КК України.

3. Класифікація кримінально-правових проявів вандалізму за криміналістичними ознаками висвітлює їх властивості та зв'язки, допомагає встановити сутність протиправних діянь, розмежовувати їх. З урахуванням вивчення кримінальних справ, кримінально-правові прояви вандалізму поділяються: 1) за характером предмета посягання: вандалізм, що посягає на об'єкти культурної спадщини і громадську моральність; вандалізм щодо майна й інших об'єктів; вандалізм стосовно державних символів; 2) за способом вчинення: злочини, вчинені шляхом знищення; злочини, вчинені шляхом пошкодження; злочини, вчинені шляхом осквернення; суспільно небезпечні діяння, вчинені комбінованими способами.

4. Елементами криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму є: предмет злочинного посягання; спосіб вчинення злочину; обстановка вчинення злочину; “слідова картина” злочину; особа злочинця.

Кореляційні взаємозалежності між окремими елементами криміналістичної характеристики кримінально-правових проявів вандалізму дозоляють за наявності відомостей про певні типові обставини встановити характер інших, зокрема: 1) предмет злочинного посягання визначає “слідову картину” злочину; 2) сліди вандалізму виражають спосіб його вчинення та характеризують особу злочинця; 3) спосіб вчинення вандалізму або дані про особу злочинця визначають характерні сліди протиправного діяння; 4) обстановка вчинення вандалізму відображає способи та сліди вчинення злочину.

5. Початковий етап розслідування кримінально-правових проявів вандалізму характеризується низкою особливостей, які визначаються кримінально-правовою та криміналістичною характеристикою цих злочинів. Основними серед них є: широкий перелік обставин, що підлягають встановленню, потреба одночасного проведення слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та експертних досліджень, необхідність розмежування кримінально-правових проявів вандалізму від інших правопорушень та проведення кримінально-правової кваліфікації, проведення заходів, спрямованих на встановлення причетності до злочину винних осіб.

6. Основними криміналістичними засобами розслідування кримінально-правових проявів вандалізму є огляд місця події, допит, обшук, виїмка та призначення судових експертиз. Тактичні особливості проведення цих слідчих дій обумовлені слідчими ситуаціями, що склалися в процесі розслідування, і механізмом вчинення вандалізму.

7. Запропоновані автором типові переліки запитань у межах реалізації тактичного прийому деталізації показань є ефективним засобом одержання достовірних відомостей у ході проведення допиту свідків, підозрюваних та обвинувачених, у тому числі унеможливлюють повідомлення неправдивих свідчень співучасниками при вчиненні вандалізму групою осіб. Деталізація показань здійснюється з урахуванням природи інформації, якою володіє допитуваний; обстановки і механізму вчинення злочину; особистості допитуваного і кількості осіб, які брали участь у здійсненні вандалізму.

8. Призначення та проведення судових експертиз у справах про кримінально-правові прояви вандалізму є ефективним і важливим засобом встановлення способів їх учинення, ототожнення особи підозрюваного, знарядь злочину та окремих обставин, які можуть бути з'ясовані тільки шляхом використання спеціальних (фахових) знань експерта. Під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму найчастіше проводяться: почеркознавчі дослідження, експертизи матеріалів, речовин і виробів (лакофарбних матеріалів та покриттів), трасологічні (дактилоскопічні, слідів ніг і взуття, знарядь злочину), біологічні, ґрунтознавчі, пожежно-технічні, товарознавчі й інші експертизи.

Ефективність проведення експертних досліджень прямо пов'язана з повним збором всіх необхідних об'єктів та матеріалів; правильним вибором моменту призначення експертизи; чітким визначення предмета експертизи й обсягу завдання; узгодженістю слідчого та експерта щодо формулювання запитань.

9. Криміналістичне дослідження фактів пошкодження або осквернення об'єктів культурної спадщини, могил та інших об'єктів шляхом нанесення на них написів та малюнків додатково передбачає: 1) залучення до огляду місця події вузькопрофільних спеціалістів, проведення безпосереднього огляду ексцентричним методом, диференційовані способи вилучення слідів вандалізму залежно від власних розмірів та розмірів об'єкта посягання; 2) відібрання пояснень у ході перевірки заяв та повідомлень про вандалізм і застосування тактичного прийому допиту деталізації показань у формі типових переліків запитань; 3) фіксацію написів та малюнків за допомогою фотографування у випадку неможливості вилучення оригіналів об'єктів, які направляються на судово-почеркознавчу експертизу; 4) вирішення діагностичних завдань судово-почеркознавчою експертизою для встановлення умов, у яких виконувався напис, стану та пози підозрюваного, давності нанесення напису та ін; 5) призначення експертизи лакофарбних матеріалів і покриттів за необхідності з'ясування способу нанесення написів на певні поверхні, наявності мікрочастинок у підозрюваного, механізму потрапляння лакофарбних часток на забарвлену поверхню тощо.

10. Неповнолітні вчинюють вандалізм, як правило, для самоствердження, протесту проти встановлених у суспільстві норм поведінки, для підняття власного статусу в групі ровесників. Для доказування вини неповнолітніх у вчиненні злочину запропоновані криміналістичні рекомендації відібрання пояснень, проведення допиту, огляду місця події, які враховують психофізіологічні особливості підозрюваних та направлені на всебічне, повне і об'єктивне встановлення обставин справи при дотриманні відповідних процесуальних гарантій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Ростомян Л. С. Кримінально-правові вияви вандалізму: криміналістичний аналіз / Л. С. Ростомян // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - № 2. - С. 94-102.

Ростомян Л. С. Особливості огляду місця події у справах про вандалізм: [Електронний ресурс] / Л. С. Ростомян // Форум права. - 2008. - № 1. - С. 358-362. - Режим доступу до журн.: http:www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08rlccpv.pdf.

Ростомян Л. С. Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування кримінально-правових виявів вандалізму / Л. С. Ростомян // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ. - 2008. - № 2. - С. 179-184.

Ростомян Л. С. Розслідування кримінально-правових проявів вандалізму: наруга над могилою / Л. С. Ростомян // Право і суспільство. - 2008. - № 4. - С. 33-38.

Ростомян Л. С. Використання можливостей судово-почеркознавчої експертизи під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму / Л. С. Ростомян // Право України. - 2008. - № 6. - С. 69-72.

Ростомян Л. С. Проблемы разграничения уголовной и административной ответственности за совершение актов вандализма: зб. матер. наук.-практ. конф. [“Адміністративне право і процес: шляхи вдосконалення законодавства і практики”], (Київ, 22 грудня 2006 р.) / Мін-во внутр. справ України, Київський нац. ун-т внутр. справ. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. - С. 126-128.

Ростомян Л. С. Кримінально-правова відповідальність за вчинення вандалізму: тези доп. міжвідом. наук.-практ. конф. [“Актуальні проблеми удосконалення кримінального законодавства України”], (Київ, 25 травня 2007 р.) / Мін-во освіти і науки України, Мін-во внутр. справ України [та ін.].- К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. - С. 157-160.

Ростомян Л. С. Особливості використання науково-технічних засобів під час розслідування кримінально-правових проявів вандалізму: матеріали ІІІ міжнар. наук.-практ. конф. [“Спеціальна техніка у правоохоронній діяльності”], (Київ, 25-26 жовтня 2007 р.) / Мін-во внутр. справ України, Київський нац. ун-т внутр. справ. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2007. - С. 42-45.

Ростомян Л. С. Особливості розслідування кримінально-правових проявів вандалізму: матер. Всеукраїн. наук.-практ. конф. [“Удосконалення діяльності ОВС України з попередження й розкриття злочинів та інших правопорушень”], (Запоріжжя, 2 листоп. 2007 р.): у 2 ч. / Мін-во внутр. справ України, Запоріз. юрид. ін-т Дніпропетров. держ. ун-ту внутр. справ. - Запоріжжя: Юрид. ін-т ДДУВС, 2007. - Ч. ІІ. - С. 80-84.

Ростомян Л. С. Особливості порушення кримінальної справи за фактами кримінально-правових виявів вандалізму: матеріали наук.-практ. конф. [“Кримінальний процес України в контексті європейських стандартів судочинства”], (Київ, 7 грудня 2007 р.) / Мін-во внутр. справ України, Київський нац. ун-т внутр. справ. - К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2008. - 176 с. - С. 139-141.

АНОТАЦІЯ

Філіппова Л. С. Розслідування кримінально-правових проявів вандалізму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза. - Київський національний університет внутрішніх справ, Київ, 2008.

...