Застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов’язаних з позбавленням волі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класичний інститут права імені Володимира Сташиса класичного приватного університету

УДК 343.242

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Северин Оксана Олександрівна

Запоріжжя - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі кримінального права та кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Трубников Василь Михайлович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін, заступник декана юридичного факультету з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Ємельянов В'ячеслав Павлович, Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, завідувач кафедри кримінально-правових дисциплін Юридичного інституту

кандидат юридичних наук, професор Тютюгін Володимир Ілліч, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, в.о. завідувача кафедри кримінального права №1

Захист відбудеться “10” грудня 2009 р. о 9 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 17.127.07 Класичний приватний університет за адресою: 69002, м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд. 124

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Класичного приватного університету за адресою: м. Запоріжжя, вул. Жуковського, 70-б, ауд.114

Автореферат розісланий “06” листопада2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Армаш

Загальна актуальність теми

Важливим атрибутом демократизації українського соціуму виступає вдосконалення підходів до вивчення проблем призначення, виконання і відбу-вання покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі, зокрема, стосовно неповнолітніх. Злочинність неповнолітніх завжди викликала підвищену увагу, оскільки порушення ними кримінального закону свідчать про існуючі недоліки виховання, відсутність умов для включення молоді в життєдіяльність суспільства.

Вчинення нових злочинів неповнолітніми найчастіше детерміновано їх проживанням у неповних, проблемних та малозабезпечених сім'ях; соціально-педагогічною занедбаністю; кримінальним оточенням; алкогольною або наркотичною залежністю тощо.

Неповнолітні є вразливими і сприйнятливими до негативних впливів, що часто призводить до психологічних травм. оскільки у них. У підлітків ще не сформовані особисті якості, які б їх стримували від необдуманих вчинків. Відповідно, щодо неповнолітніх правопорушників більш виправданим є не кримінальне покарання, навіть, якщо воно не пов'язане з позбавленням волі, а інші заходи кримінально-правового характеру. спрямовані на формування у них законослухняної поведінки.

Проблемі впливу заходів кримінально-правового характеру на неповнолітніх правопорушників приділяється багато уваги у суспільстві, проте, це не приводить до кардинальних змін. Неповнолітні вчиняють найчастіше злочини невеликої і середньої тяжкості, пов'язані з вживанням наркотиків і насильством. Рівень злочинності серед неповнолітніх, зокрема стосовно злочинів невеликої та середньої тяжкості, пов`язані зі вживанням наркотиків, насильством, проблемами дитячої поведінки, може бути значно знижений шляхом виховного впливу з боку сім'ї, школи, дитячих установ, що позбавить необхідності притягнення неповнолітніх правопорушників до процедури карального правосуддя.

В окресленому контексті актуалізується важливість вивчення правової природи покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі. Комплексний підхід до вирішення цієї проблеми залишається поки що поза увагою як вітчизняних вчених, так і науковців з країн пострадянського простору.

Вирішення проблеми виховного впливу на неповнолітніх правопорушників вбачається у розробці комплексної концепції системи заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх з використанням теорій з різних галузей права, педагогіки, психології, медицини тощо.

Значний інтерес для визначення теоретико-методологічних засад дослідження становлять праці таких науковців-правознавців, як Р.М. Абизов, О.В. Бакаєв, І.Г. Богатирьов, В.М. Бурдін, Н.О.Гуторова, Т.А. Денисова, В.П.Ємельянов, О.Д. Запорожець, В.Д. Іванов, О.Г. Кальман, Ю.А. Кашуба, О.О.Книженко, В.Г. Овчаренко, С.Н. Пономарьов, Б.А. Протченко, В.І. Селіверстов, В.В. Сергєєва, В.М. Трубников, В.І. Тютюгін, В.А. Уткін, О.В. Філімонов, Н.С. Юзікова, А.О. Яровий та ін. В своєму дисертаційному дослідженні Книженко О.О. розглядала поняття „пробація” і пропонувала винести її в окремий розділ Кримінального кодексу України як підставу звільнення від відбування покарання з випробуванням, проте ми вважаємо, що пробацію необхідно розглядати як захід виховного характеру (в системі заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі).

Незважаючи на значну кількість праць, поза увагою науковців залишилась проблема призначення, виконання і відбування покарань та інших заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх, не пов'язаних з позбавленням волі, що потребує комплексного, концептуально нового підходу. Недостатня розробка у юридичному дискурсі обраного аспекту проблеми, її наукове та практичне значення зумовлюють актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідної роботи кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ у межах державної Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр., затвердженої Указом Президента України № 1376 від 25 грудня 2000 р., Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої Постановою Кабінету міністрів України № 1767 від 20.12.2006 р. а також базується на п. 7 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України № 755 від 5 липня 2004 р., положеннях Указу Президента України від 18 лютого 2002 р. № 143/2002 „Про заходи щодо дальшого зміцнення правопорядку, охорони прав і свобод громадян”, рішенні Харківської обласної XXXIV сесії IV скликання від 23 грудня 2005 року “Про затвердження Комплексної програми профілактики злочинності в Харківській області на 2006-2010 роки” та п. 1.4 розділу І Головних напрямків наукових досліджень Національного університету внутрішніх справ на 2001-2005 рр., схвалених вченою радою Національного університету внутрішніх справ 23 березня 2001 р.

Робота відповідає темі науково-дослідної роботи кафедри кримінального права Інституту права імені Володимира Сташиса Класичного приватного університету „Кримінально-правова охорона суспільних відносин та запобіжний вплив на злочинність” (номер державної реєстрації 0105U002568).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є комплексна розробка заходів кримінально-правового характеру, удосконалення призначення, виконання і відбування покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі.

Для досягнення зазначеної мети поставлено такі завдання:

- виявити закономірності застосування заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, на основі узагальнення досвіду вітчизняного і зарубіжного законодавства (Великобританії, Данії, Італії, Литви, Молдови, Німеччини, Польщі, Росії, США, Угорщини, Франції);

- узагальнити наявні теоретичні і практичні розробки в галузі кримінального та кримінально-виконавчого права стосовно призначення, виконання і відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі;

- виокремити недоліки та протиріччя, властиві процесу призначення, виконання і відбування покарань, не пов'язаних з ізоляцією засудженого від суспільства;

- експлікувати у контексті кримінально-правового дискурсу поняття покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, зокрема, концепти “неповнолітній”, “поміщення у фостерну (прийомну, патронажну) сім'ю”, “медіація”, “пробація”;

- окреслити шляхи удосконалення призначення, виконання і відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, шляхом створення ефективної системи заходів кримінально-правового характеру;

- з'ясувати зміст контрольної та індивідуально-профілактичної діяльності кримінально-виконавчих інспекцій;

- розробити практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності органів виконання заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі;

- сформулювати науково-практичні ідеї щодо вдосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства.

Об'єкт дослідження - сукупність суспільних відносин, що виникають у сфері кримінальної відповідальності неповнолітніх правопорушників.

Предмет дослідження - застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі.

Методи дослідження. Комплексне поєднання загальнонаукових та спеціальних методів, що використовуються в юридичній науці, стало теоретико-методологічною основою дослідження. За допомогою використання діалектичного методу досліджено застосування щодо неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі, у кримінальному та кримінально-виконавчому праві (підрозділ 1.3). Історико-правовий метод застосовано для ретроспективного аналізу виникнення та розвитку заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх правопорушників. Використання компаративістського методу (порівняльного правознавства) дало змогу вивчити норми кримінального права країн як близького, так і далекого зарубіжжя з метою їх зіставлення, порівняння з нормами кримінального права України, що дало можливість розглянути норми кримінального права іноземних країн щодо кримінальної відповідальності неповнолітніх правопорушників на предмет їх використання в нашому законодавстві (підрозділ 1.1). Соціологічний метод (анкетування, інтерв'ювання, опитування) застосовано для вивчення думок фахівців з відповідних питань, та з'ясування соціальної результативності відповідних правових норм (підрозділи 2.1, 3.2 і 3.3). Системно-структурний метод використано для здійснення класифікації заходів кримінально-правового характеру (підрозділи 1.3, 3.2, 3.3). За допомогою логіко-юридичного методу поглиблено понятійний апарат дослідження, визначено сутність, особливості та значення заходів кримінально-правового характеру в запобіганні злочинності неповнолітніх (підрозділ 1.3, 2.1 та 3.2). Порівняльно-правовий метод використано для дослідження особливостей сучасної системи заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх правопорушників (підрозділи 1.1, 1.2 ).

Наукова новизна одержаних результатів полягає, насамперед, в тому, що у дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз застосування покарань та інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі.

У дисертаційному дослідженні було отримано результати, новизна яких конкретизується в таких положеннях:

уперше:

– пропонується ввести новий інститут науки кримінального права відносно неповнолітніх правопорушників - система заходів кримінально-правового характеру (система включатиме примусові заходи виховного характеру, де передбачатимуться нові заходи - поміщення у фостерну сім`ю, медіація, пробація; заходи медичного характеру, види покарань, передбачені чинним кримінальним кодексом України), у контексті якої системно розкриті теоретичні та прикладні аспекти цієї проблематики;

– обґрунтовано введення в чинне кримінальне законодавство нових заходів кримінально-правового характеру щодо неповнолітніх: а) передача неповнолітніх для продовження їх процесу соціалізації до фостерних сімей; б) медіація; в) пробація пробацію як захід виховного характеру, що входить до системи заходів кримінально-правового характеру. Концептуальну експлікацію цих заходів здійснено в контексті кримінально-правового дискурсу;

удосконалено:

– пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності кримінально-виконавчої служби, органів внутрішніх справ, інших органів та установ, що відповідають за виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі;

набуло подальшого розвитку:

– необхідність створення служби пробації в масштабах усієї держави з позицій теорії та практики.

– аргументація щодо значного скорочення покарання у виді позбавлення волі на певний строк щодо неповнолітніх правопорушників;

– обґрунтування та узагальнення теоретичних і практичних проблем організаційної та правової основи діяльності кримінально-виконавчих комісій, що здійснюють профілактичну діяльність у межах своїх професійних обов'язків, щодо виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі; визначено їх місце в системі органів державної влади, правове становище та функції;

– пропозиції щодо розробки проектів Положень про кримінально-виконавчу інспекцію і громадських інспекторів.

Практичне значення одержаних результатів. Методологічні прийоми, аналітичні матеріали, положення й висновки дисертації можуть бути використані: у сфері науково-дослідної діяльності - як теоретична основа для подальших наукових досліджень проблем застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, зокрема, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі; у правотворчості - для подальшого вдосконалення кримінально-правових норм, що стосуються кримінальної відповідальності неповнолітніх; у правозастосуванні - при розв'язанні конкретних кримінальних справ, пов'язаних зі скоєнням злочинів неповнолітніми; у навчальному процесі - під час викладання курсів Особливої частини кримінального права, спеціалізованих курсів для підготовки фахівців кримінальної міліції, громадської безпеки, органів слідства і дізнання; для підготовки підручників і навчальних посібників, що підтверджується актом впровадження (від 01.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація э самостійно завершеною науковою роботою. Основні положення, пропозиції й висновки, що характеризують наукову новизну та практичне значення результатів дисертаційного дослідження і виносяться на захист, розроблені автором самостійно. Ідеї та розробки, що належать співавторам, разом з якими були опубліковані праці за темою дисертації, у роботі не використовувались.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на теоретико-методологічних семінарах кафедри кримінального права і кримінології Харківського національного університету внутрішніх справ та кафедри кримінально-правових дисциплін юридичного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.

Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на:

Круглому столі „Соціальні проблеми росту безпритульності та профілактики правопорушень серед неповнолітніх” (м. Харків, 2006 р.); Науково-практичній конференції „Піднесення до права” за темою „Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства - головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань”. (м. Запоріжжя, 2006 р.); Науково-практичній конференції „Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених” (м. Харків, 2007 р.)

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у восьми публікаціях, п'ять з яких - статті у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг дисертаційного дослідження. Дисертація складається із переліку умовних позначень, скорочень, термінів, вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків, списку використаних джерел (254 найменувань) та 20 додатків. Загальний обсяг дисертації становить 278 сторінок, з них 182 сторінок основного тексту.

Основний зміст дисертації

У Вступі подано загальну характеристику роботи, обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет, методологічну базу, розкрито наукову новизну, сформульовано теоретичне і практичне значення основних положень дисертації, ступінь її апробації, наведено дані про структуру дисертації.

Розділ 1. “Заходи кримінально-правового характеру, не пов'язані з позбавленням волі, що застосовуються до неповнолітніх (теоретичні та порівняльно-правові аспекти)” - складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Виникнення і розвиток заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі, в історії зарубіжного та вітчизняного кримінального законодавства” проаналізовано становлення законодавства, яке регулює відносини в галузі кримінальної відповідальності неповнолітніх правопорушників.

Формування сучасних норм про кримінальну відповідальність неповнолітніх розглянуто в роботі, починаючи з аналізу Литовських статутів 1529, 1566, 1588 рр., Магдебурзького права та „судових обрядків ” Запорізької Січі, „Права, за якими судиться малоросійський народ”, Саксонського зерцала та Холмського права. Кримінальній відповідальності підлягала фізична особа, що досягла на момент вчинення злочину 14-річного (Литовський статут, 1566 р.) або 16-річного (Литовський статут, 1588 р.) віку. Неповнолітні, як спеціальний суб'єкт кримінальної відповідальності, вперше в історії кримінального законодавства Російської імперії згадуються в Артикулах військових (1715 р.). У 1775 р. імператриця Катерина II заснувала так звані Совісні суди, яким передавались усі справи про малолітніх злочинців. Вони проіснували до 1828 р.

Тривалий час світова кримінально-правова практика слідувала теорії преформізму, коли неповнолітні правопорушники розглядалися як „маленькі дорослі”. Так, для багатьох європейських правових актів часів середньовіччя характерним було ігнорування дитинства як природного стану людини та застосування до дітей та неповнолітніх найжорсткіших покарань.

У вітчизняному законодавстві перші вказівки про усунення кримінальної відповідальності та пониження кари відносно неповнолітніх зустрічаються в кінці ХVII ст. Тогочасні виправні притулки за своїм змістом були не стільки каральними, скільки виправно-виховними.

Нові нормативно-правові акти Радянської влади, що з'явилися після 1917 р., багато в чому увібрали в себе доктрини, ідеї та окремі законодавчі положення „старих” законів царської Росії.

Основи кримінального законодавства Союзу РСР і союзних республік, прийняті Верховною Радою СРСР 25 грудня 1958 р., і Кримінальні кодекси союзних республік, прийняті в 1959-1961 рр. Підвищили вік, з досягненням якого наставала кримінальна відповідальність. Законодавство орієнтувало правоохоронні органи на переважне застосування заходів виховного характеру, а не кримінального покарання у випадках вчинення злочину, що не становить великої суспільної небезпеки.

Історичний аналіз нормативно-правових актів, що регулюють застосування покарання до неповнолітніх, дає підставу виокремити дві тенденції: 1) поступове формування системи кримінальних покарань, у тому числі й покарань, не пов'язаних з позбавленням волі; 2) у радянському законодавстві вбачається поступовий відхід від гуманних положень кримінального і кримінально-виконавчого законодавства та посилення положень кримінальної відповідальності і покарань неповнолітніх.

У підрозділі 1.2. “Поняття заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі” подано характеристику концепту “покарання, не пов'язане з позбавленням волі”, визначено його зміст та етапи формування. покарання засуджений виконавчий відбування

Глибокий та всебічний аналіз судової практики, теоретичних положень науки кримінального права, психологічних та педагогічних заходів впливу до неповнолітніх правопорушників дав підстави дійти наступних висновків:

1) існуюча система видів покарань, які застосовуються до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину (ст. 98 КК України) є явно неефективною. На це вказують вчені, які розглядали цю проблему (так, В.М. Бурдін підкреслює, що фактично до неповнолітніх сьогодні застосовується тільки позбавлення волі на певний строк);

2) оскільки правопорушення неповнолітніх здебільшого знаходяться на межі між проступком та злочином, дуже важко здійснити принципи диференціації та індивідуалізації покарання. Наразі відсутні заходи, які за своєю характеристикою несли б значно меншу кару, ніж покарання.

Вихід ми вбачаємо в створенні спеціальної системи заходів кримінально-правового характеру (вперше в теорії кримінального права про це згадував Л.В. Багрій-Шахматов), до складу якої були б включені, крім видів покарань, передбачених чинним КК України, й інші заходи,

Система покарань визначається як встановлений кримінальним законом вичерпний перелік взаємодіючих покарань, обов'язковий для застосування судом, розташований у певному порядку залежно від ступеня їх тяжкості. Проведено аналіз видів покарань та наведено їх кваліфікацію.

З метою вдосконалення комплексної системи покарань, не пов'язаних з позбавленням засуджених волі, а також, беручи до уваги можливості суду щодо належного мотивування прийнятого рішення відносно застосування до неповнолітніх правопорушників (що вчинили злочини невеликої та середньої тяжкості, а в деяких випадках і тяжкі злочини) інших, крім покарання, заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, запропоновано запровадити в чинне кримінальне законодавство такі нові заходи кримінально-правового характеру, не пов'язані з позбавленням неповнолітнього волі: а) передача неповнолітніх до фостерних (прийомних, патронажних) сімей для успішної їх соціалізації; б). медіація; в). пробація. В межах цієї системи запропоновано внести, як уточнення, зміни до розділу XV Кримінального кодексу України такого змісту:

„Застосування до неповнолітніх довічного позбавлення волі заборонено”;

„Покарання у виді позбавлення волі встановлюється на строк від шести місяців до десяти років і застосовується до неповнолітніх у віці старше 16 років”.

„Неповнолітні у віці до 16 років, які вчинили суспільно небезпечні діяння, підлягають звільненню від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру, інших заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства”.

У підрозділі 1.3. “Зарубіжний досвід застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі” проаналізовано міжнародно-правові норми та законодавства зарубіжних країн, що регламентують питання щодо застосування до неповнолітніх покарань, які альтернативні позбавленню волі.

Так, у країнах Західної Європи та США альтернативні позбавленню волі покарання упроваджуються з метою підвищення ефективності кримінальної політики, виходячи з необхідності дотримання прав і свобод людини й громадянина, принципів соціальної справедливості та потреб правопорушника в соціальній адаптації, повернення до нормального життя в суспільстві після відбування покарання.

Виокремлено та проаналізовано характеристики основних видів альтернативних позбавленню волі покарань, які тривалий час успішно застосовуються в країнах Західної Європи і США до неповнолітніх правопорушників (відстрочка тюремного ув'язнення, пробація, домашній арешт, громадські роботи, штраф тощо).

Розділ 2 - “Кримінально-правові проблеми призначення неповнолітнім покарань, не пов'язаних з позбавленням волі” - присвячено загальним питанням і засадничим принципам призначення покарань та розгляду особливостей призначення їх окремих видів.

У підрозділі 2.1. “Покарання щодо неповнолітніх, не пов'язані з позбавленням волі” зазначено, що поряд із загальними положеннями, КК 2001 р. передбачає певні особливості кримінальної відповідальності та покарання стосовно неповнолітніх.

Зокрема, детально проаналізовано такі проблемні питання: призначення неповнолітнім покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, відповідно до принципів призначення покарання; призначення неповнолітнім покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, відповідно до загальних засад призначення покарання; призначення неповнолітнім покарань, не пов'язаних з позбавленням волі у межах, установлених у санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; призначення неповнолітнім покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, з урахуванням положень Загальної частини КК України тощо.

Законність покарання - це основоположний принцип, що грає визначальну, вирішальну роль в процесі призначення покарання, бо він наказує суду призначити покарання в точній відповідності з кримінальним законом. Суд призначає покарання в межах, встановлених статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за скоєний злочин. Такими межами є максимум і мінімум покарання, встановленого санкцією вживаної статті.

З обґрунтованістю покарання пов'язана обов'язковість його мотивування у вироку. Необхідність мотивування покарання ґрунтується на принципі єдності злочину і покарання, набуваючи у вироку своє конкретне вираження. Покарання може бути призначено лише в обвинувальному вироку, який констатує здійснення підсудним певного злочину. Тому, мотивування, що обґрунтовує факт скоєння злочину і його кваліфікацію, як свій наступний крок, передбачає і мотивування покарання, вживаного до засудженого. Як застосування покарання неможливо без вчинення злочину, так і констатація у вироку винності підсудного в певному злочині неможлива без мотивування не тільки даного висновку суду, але і мотивування призначеного йому покарання.

У підрозділі 2.2. “Особливості призначення неповнолітнім видів покарань, не пов'язаних з позбавленням волі” розкрито питання особливостей призначення неповнолітнім покарань.

Новий КК України, виділяючи окремий розділ про особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, передбачає в межах цього розділу особливості застосування кримінальних покарань до неповнолітніх правопорушників (штрафи, громадські роботи, виправні роботи, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю). Ці особливості не протиставляються загальним інститутам відповідальності та покарання, а деталізують щодо неповнолітніх зміст та межі загальних інститутів, виходячи з реальних особистих особливостей неповнолітніх. Обставини, специфічні для призначення покарання неповнолітньому, можуть бути як сприятливими, так і несприятливими для засудженого. При призначенні покарання неповнолітньому визначаються особливості, які притаманні кожному видові покарання.

При призначення покарання неповнолітньому визначені особливості, які притаманні кожному виду покарання.

Так, штраф до неповнолітніх може застосовуватися і як основне, і як додаткове покарання. Мінімальний розмір штрафу, який призначається неповнолітнім, такий само, як і щодо дорослих засуджених, - 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст. 53 КК України). Штраф у меншому розмірі не може призначатися і відповідно до ст. 69 КК України - при призначенні більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. Максимальний розмір штрафу для неповнолітнього визначається санкцією статті Особливої частини КК, але не може перевищувати 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ч.2 ст. 99 КК України), що значно менше, ніж для повнолітніх осіб.

Громадські роботи можуть бути застосовані до неповнолітніх у випадках: заміни штрафу при неможливості його сплати (ч. 4 ст. 53 КК); призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено у санкції відповідної статті КК (ч. 1 ст. 69 КК); заміни покарання або невідбутої його частини більш м'яким покаранням на підставі закону України про амністію або акта про помилування (ст.. 85 КК).

Виправні роботи можуть бути призначені неповнолітньому, який на момент призначення покарання з дотриманням вимог глави XIII Кзпп прийнятий на роботу за трудовим договором (контрактом) постійно чи тимчасово на строк, який відповідає, принаймні, тривалості призначеного покарання. У той же час, не може призначатися таке покарання непрацюючим неповнолітнім, тим, при прийнятті яких на роботу не дотримані вимоги трудового законодавства, які виконують роботу за цивільно-трудовим договором, а також працюють тимчасово на термін, менший від тривалості виправних робіт. Виправні роботи призначаються неповнолітнім, які досягли 16-річного віку.

До неповнолітнього у якості покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, може бути також застосоване як додаткове покарання -позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю - може призначатися як тоді, коли воно прямо зазначено у санкції статті, за якою засуджено винного, так і тоді, коли воно у санкції прямо не передбачено, а суд за характером скоєних винним злочинів визнає неможливим збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. У цих випадках суд має керуватися ст.. 55 КК України.

Розділ 3 “Кримінально-виконавча характеристика покарань, що застосовуються до неповнолітніх, не пов'язаних з позбавленням волі” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1. “Застосування основних засобів виправлення і ресоціалізації” зазначено, що специфічною рисою покарань, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі, є те, що правообмеження засуджених, будучи карними, не супроводжуються застосуванням особливих цілеспрямованих заходів карально-виховного впливу. Досягнення мети покарання забезпечується за рахунок виховних і превентивних властивостей самих каральних елементів.

Основними засобами виправлення й ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання і відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Підрозділ 3.2. “Особливості відбування і виконання окремих видів покарань, не пов'язаних із позбавленням засудженого волі” присвячено особливостям виконання й відбування неповнолітніми покарань у виді штрафу, громадських робіт, виправних робіт, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Штраф може сприяти виправленню й ресоціалізації неповнолітнього засудженого без застосування заходів, що обмежують його свободу. Аргументовано, що покарання у виді громадських робіт є найбільш ефективним стосовно неповнолітніх. Застосування до неповнолітніх виправних робіт - не дуже поширений вид покарання, але викреслювати його із системи заходів кримінально-правового характеру недоцільно.

Підрозділ 3.3. “Удосконалення діяльності кримінально-виконавчих інспекцій. Організація в Україні служби пробації” присвячено аналізу результативності виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням засудженого волі, та покращення організаційно-правових засад діяльності інспекції. Запропоновано такі напрями вдосконалення виконання цих покарань: законодавче забезпечення, покращення діяльності кримінально-виконавчої інспекції, впровадження профілактично-виховного впливу, підготовка кадрів, актуальні питання підвищення іміджу співробітника кримінально-виконавчої інспекції, створення інституту позаштатних помічників, соціальний захист співробітників кримінально-виконавчих інспекцій (КВІ).

Для підвищення ефективності виконання й відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього засудженого волі, важливе значення має розвиток і зміцнення КВІ, зростання авторитету та іміджу професії співробітника КВІ.

Основною відмінністю служби пробації від діючої в нас кримінально-виконавчої інспекції є цілеспрямована соціально-виховна і психологічна робота із засудженими, з широким залученням державних і громадських організацій.

Констатовано необхідність здійснення ряду дій з метою вдосконалення діяльності КВІ. Проаналізовано позитивний зарубіжний досвід створення та організації служби пробації; аргументовано доцільність створення такої служби в Україні.

Висновки

У дисертаційному дослідженні здійснено комплексний теоретико-методологічний аналіз проблематики застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі, в результаті якого сформульовано ряд висновків.

1. Узагальнення досвіду вітчизняного і зарубіжного законодавства (Великобританії, Данії, Італії, Литви, Молдови, Німеччини, Польщі, Росії, США, Угорщини, Франції) свідчить, що для багатьох європейських правових актів часів середньовіччя характерним було ігнорування дитинства як природного стану людини, застосування до дітей та неповнолітніх найжорсткіших покарань (аж до страти), утримання разом дорослих і неповнолітніх засуджених, застосування до дітей незрозумілих для них та неприпустимих процедур (приведення до присяги, катування).

Наразі гуманізація кримінальної політики стала загальносвітовою тенденцією; покарання, не пов'язані з позбавленням засудженого волі, розвиваються у всіх країнах світу.

2. Як показало узагальнення теоретичних та практичних розробок у галузі кримінального та кримінально-виконавчого права стосовно призначення, виконання та відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, одним із найдійовіших засобів впливу на засуджених є індивідуальна робота Саме цим формам профілактично-виховного впливу надають перевагу у європейських виправних закладах. Новацією Кримінального кодексу України є саме стимулювання законослухняної поведінки засуджених через диференційований виховний вплив аж до залучення засуджених до самовиховання.

В сучасному кримінальному законодавстві, порівняно з минулим періодом, значно підвищилася в сучасному кримінальному законодавстві, порівняно з минулим періодом, роль штрафу як кримінального покарання. Ймовірно, що посилення ролі штрафу законодавець пов'язує з новою економічною реальністю, а, крім того, з тим фактом, що рецидив серед осіб, що підлягли штрафу, дуже невисокий.

3. Виокремлено недоліки та протиріччя, властиві процесу призначення, виконання та відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Так, в ст. 51 КК України перераховано види покарань, але не міститься норми, в якій би конкретно визначалося поняття системи покарань, принципи побудови такої системи. Потрібно сказати, що подібної норми не було і в попередньому кримінальному законодавстві.

У сучасній юридичній літературі висловлюються пропозиції щодо створення специфічних видів кримінальних покарань, які застосовувалися б тільки до неповнолітніх злочинців і враховували особливості їх розвитку, проте не даються рекомендації щодо створення конкретної моделі такої системи. Не приділено належної уваги особливостям призначення покарання неповнолітнім і в судовій практиці.

Що стосується неповнолітніх, то відносно них встановлена своя система покарань, яка, як випливає із тексту дисертації, не відповідає, на жаль, принципам справедливості і індивідуалізації призначення покарань неповнолітнім, і потребує глибокого вивчення і вдосконалення.

4. В результаті роботи над дисертаційним дослідженням у контексті кримінально-правового дискурсу експліковано наступні поняття:

Заходи кримінально-правового характеру, не пов'язані з позбавленням волі - специфічна форма реалізації кримінальної відповідальності неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння невеликої та середньої тяжкості, що створюють умови для надання допомоги й підтримки для повернення підлітків до законослухняного життя, сприяння розвитку особистостей засуджених і їх ресоціалізації.

Медіація - специфічний захід кримінально-правового характеру, що застосовується до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння невеликої та середньої тяжкості, з угодою про примирення.

Пробація - захід кримінально-правового характеру, що застосовується до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння невеликої та середньої тяжкості, що створює умови для надання допомоги і підтримки для повернення підлітків до законослухняного життя, сприяння розвитку особистостей засуджених і їх ресоціалізації.

Передача неповнолітнього у фостерну (прийомну, патронажну) сім'ю - це специфічний захід кримінально-правового характеру до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння невеликої або середньої тяжкості, який полягає в тому, що неповнолітній поміщається у доброзичливу сім'ю з її згоди і згоди державних закладів, знаходяться на державному забезпеченні на певних умовах, де набуває необхідних для законослухняного життя навичок, вбирає ціннісні норми і орієнтири, успішно адаптується в суспільстві.

5. Окреслено шляхи вдосконалення призначення, виконання і відбування покарань, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, шляхом створення ефективної системи заходів кримінально-правового характеру.

З метою вдосконалення і розширення комплексної системи покарань, не пов'язаних з позбавленням засуджених волі, запропоновано запровадити в чинне кримінальне законодавство такі нові заходи кримінально-правового характеру, не пов'язані з позбавленням неповнолітнього волі: а) передача неповнолітніх до фостерних (прийомних, патронажних) сімей для успішної їх соціалізації; б) медіація; в) пробація. Створення такої системи, яка включатиме в себе не тільки ті види покарань, що передбачені у чинному законодавстві, а й запропоновані заходи кримінально-правового характеру, дасть змогу ефективніше вирішувати питання виправлення і ресоціалізації, здійснювати принцип диференціації та індивідуалізації, а також створить умови для переході від карального (формального) до відновного правосуддя в Україні.

6. З'ясувавши зміст контрольної та індивідуально-профілактичної діяльності органів виконання заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням неповнолітнього волі, доходимо таких висновків.

Аналіз функцій, які здійснюють працівники кримінально-виконавчої інспекції у процесі виконання покарання у виді громадських робіт, показує, що основне місце займають облік засуджених, роз'яснення порядку і умов відбування покарання, погодження з органами місцевого самоврядування переліку об'єктів, на яких засуджені особи відбувають громадські роботи, та види робіт, що можуть ними виконуватись.Працівники служби дільничних інспекторів міліції та кримінальної міліції у справах неповнолітніх міських і районних органів внутрішніх справ ведуть облік осіб, засуджених до покарання у виді громадських робіт, проводять з ними індивідуально-профілактичну роботу, спрямовану на їх виправлення, запобігання порушення громадського порядку та інших прав громадян, а також учинення ними нових злочинів.

7. Розроблено практичні рекомендації, спрямовані на вдосконалення діяльності органів виконання заходів кримінально-правового характеру, не пов'язані з позбавленням волі.

Визнаючи в теоретичному та практичному плані, що заходи профілактично-виховного впливу на засуджених, які перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, проводяться підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності формально, а інспекція в цих заходах участі майже не бере, доходимо висновку про необхідність підготовки спеціальної програми щодо профілактично-виховного впливу на засуджених, що мала б до того ж правове забезпечення. Ця програма, як ми собі уявляємо, повинна включати роботу не тільки обліку кримінально-виконавчою інспекцією, але й обов'язкову участь власника підприємств, установ та громадських організацій, де засуджений працював до суду і буде відбувати покарання (наразі, є необхідність паралельно розробити комплекс заходів щодо залучення підприємців, збільшення їх зацікавленості в профілактично-виховному впливі на цю категорію людей).Автором підкреслено, що було б доцільно розробити єдину систему профілактично-виховного впливу та прийняти відповідні положення. У зв'язку з цим потрібен комплекс заходів, що сприяли б успішному здійсненню цієї діяльності. На наш погляд, вони повинні включати в себе: вироблення єдиних вимог до засуджених, що перебувають на обліку в кримінально-виконавчій інспекції, закріплення в положенні їх прав і обов'язків; визначення місця і ролі громадських вихователів та інших осіб у виробничому колективі з роботи із засудженими, визначивши їм конкретні повноваження, що були б зафіксовані в Положенні про єдину систему профілактично-виховного впливу; вироблення системи заходів профілактично-виховного впливу на засуджених, які перебувають на обліку в інспекції, в робочий і неробочий час; визначення матеріального і морального заохочення учасників роботи із засудженими.

Функції, покладені чинним законодавством на органи внутрішніх справ, хоча і передбачають проведення індивідуально-профілактичної роботи, однак її зміст зводиться до попередження нових злочинів через контроль за засудженими особами, конвоювання та привід засуджених осіб, які ухиляються від відбування покарання у виді громадських робіт. Поряд з тим, на інших суб'єктів кримінально-виконавчих правовідносин взагалі не покладено виконання функцій, що передбачають проведення індивідуально-профілактичної роботи із засудженими.

В результаті проведення дисертаційного дослідження розроблено та запропоновано проект Положення про кримінально-виконавчі інспекції.

8. Сформульовано науково-практичні ідеї щодо вдосконалення кримінального та кримінально-виконавчого законодавства.

Для держави дуже важливо створити умови для виховання неповнолітніх законослухняними громадянами, для виправлення тих підлітків, які тільки почали йти хибним шляхом.

Отже, кримінальне законодавство має бути таким, що дає можливість індивідуально підійти до вирішення питання відповідальності неповнолітніх правопорушників та знайти оптимальний вид заходу кримінально-правового характеру з тим, щоб, у першу чергу, не покарати, а надати ефективну можливість виправитися.

В окресленому контексті запропоновано викласти розділ XV КК України у новій редакції.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1. Северин О.О. Комплексний підхід при застосуванні до неповнолітніх правопорушників альтернативних фізичній ізоляції заходів впливу / О.О. Северин // Право України. - 2006. - №7. - С.52-55.

2. Северин О.О. Ювенальна юстиція: актуальність створення і розвитку в Україні та за кордоном / О.О.Северин // Право України. - 2006. - №10. - С.86-88.

3. Северин О.О. Медіація як специфічний захід кримінально-правового характеру до неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечне діяння невеликої та середньої тяжкості, з угодою про примирення / О.О. Северин // Право і безпека. - 2008. - №2. - С. 68-73.

4. Северин О.О. Заходи кримінально-правового характеру, їх застосування до неповнолітніх правопорушників як спеціальна система здійснення принципів диференціації та індивідуалізації кримінальної відповідальності / О.О. Северин //Держава та регіони. Серія : Право. - 2009. -№1. -С.143-147.

5. Северин О.О. Новий підхід до питання кримінальної відповідальності неповнолітніх / О.О. Северин //Держава та регіони. Серія : Право . - 2009. - №2. - С.120-123.

6. Северин О.О. Проблеми карально-виховного впливу на неповнолітніх правопорушників у сучасному світі / О.О. Северин // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих вчених: наук.-практ. конф., 20 квітня 2007 р., Харків\ ХНУВС, 2007 с.42-43

7. Северин О.О. Передача неповнолітніх до фостерних сімей та інші сучасні засоби успішної їх соціалізації / В.М. Трубников, О.О. Северин // Піднесення до права. Реформування кримінального та кримінально-виконавчого законодавства - головний чинник корегування політики України у сфері виконання кримінальних покарань. Зб. доповідей та тез /ГУ «ЗІДМУ», Чернігівський жіночий правозахисний центр, 21-22 грудня 2006 р.: ред кол. В.Г. Лукашевич та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. - С. 13-25.

(Особистий внесок здобувача: визначено напрямки подальшого розвитку державної політики в сфері впровадження європейської практики діяльності фостерних сімей та порядок передачі до них неповнолітніх.)

8. Северин О.О. Створення в Україні служби пробації як ефективного засобу попередження безпритульності, бездоглядності та злочинності неповнолітніх / В.М. Трубников, О.О. Северин //Матеріали круглого столу «Соціальні проблеми росту безпритульності та профілактики правопорушень серед неповнолітніх» під патронатом міського голови М.М. Добкіна. - Харків, 2006. - С. 10-24.

(Особистий внесок: визначено напрямки впровадження інституту пробації в Україні, встановлено підстави, умови та способи її застосування.)

Анотація

Северин О.О. Застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Класичний приватний університет -Запоріжжя, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено проблемам застосування до неповнолітніх заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі.

Комплексний підхід до вивчення проблем застосування до неповнолітніх покарань дав змогу розробити систему заходів кримінально-правового характеру, не пов'язаних з позбавленням волі, що мають застосовуватись до неповнолітніх (включаючи такі нові для українського законодавства поняття як „поміщення у фостерну сім'ю”, „медіація”, „пробація”).

Запропоновано внести зміни до чинного Кримінального кодексу України з тим, щоб законодавчо закріпити в одному нормативному документі всі заходи кримінально-правового характеру, які можуть застосовуватись до неповнолітніх правопорушників.

Ключові слова: заходи кримінально-правового характеру, не пов'язані з позбавленням волі, фостерні сім'ї, медіація, пробація, ресоціалізація, кримінально-виконавча інспекція.

Аннотация

Северин О.А. Применение к несовершеннолетним мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением свободы. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Классический приватный университет. - Запорожье, 2009.

Работа посвящена проблемам применения к несовершеннолетним мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением свободы.

Преступность несовершеннолетних всегда привлекала повышенное внимание как ученых, так и практиков. Проблеме уголовно-воспитательного влияния на несовершеннолетних преступников уделяется огромное внимание всеми ветвями власти. Но, в то же время, нельзя констатировать каких-то кардинальных изменений.

Чаще всего несовершеннолетние совершают легкие и средней тяжести преступления, связанные с употреблениями наркотиков и насилием, которые в большей степени могут быть устранены с помощью мер воспитательного характера со стороны семьи, школы, детских учреждений без необходимости их привлечения к процедуре карательного правосудия.

В указанном контексте актуализируется важность изучения правовой природы и эффективности наказаний и иных мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением свободы.

Несмотря на значительное количество научных работ, не уделяется должного внимания проблеме назначения, исполнения и отбывания наказания и иных мер уголовно-правового характера в отношении несовершеннолетних, не связанных с лишением свободы, что, в свою очередь, требует комплексного, концептуально нового подхода. Недостаточная разработка в юридическом дискурсе выбранного аспекта проблемы, ее научное и практическое значение обуславливают актуальность темы диссертационного исследования.

Комплексный подход к изучению проблем применения наказаний к несовершеннолетним в Украине и за рубежом позволил разработать систему мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением свободы, которые должны применяться к несовершеннолетним (включая такие новые для отечественного законодательства понятия как „помещение в фостерную семью”, „медиация”, „пробация”).

Работа над диссертационным исследованием имела своей целью комплексную разработку мер уголовно-правового характера, усовершенствование назначения, исполнения и отбывания наказания и иных мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением несовершеннолетнего свободы.

В связи с этим необходима реализация таких задач, как:

- определение закономерности применения наказаний и иных мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением свободы, на основе обобщения опыта отечественного и зарубежного законодательства;

- обобщение имеющихся теоретических и практических разработок в области уголовного и уголовно-исполнительного права относительно назначения, исполнения и отбывания наказаний, не связанных с лишением несовершеннолетнего свободы;

- выделение недостатков и противоречий, свойственных процессу назначения, исполнения и отбывания наказаний, не связанных с изоляцией осужденного от общества;

- экспликация в контексте уголовно-правового дискурса понятия наказаний и иных мер уголовно-правового характера, не связанных с лишением несовершеннолетнего свободы, в частности, концепты «помещение в фостерную (приемную, патронажную)семью», «медиация», «пробация»;

- внесение практических рекомендаций относительно путей повышения эффективности назначения, исполнения и отбывания наказаний, не связанных с лишением несовершеннолетнего свободы, путем создания эффективной системы мер уголовно-правового характера;

- формулирование научно-практических идей относительно усовершенствования уголовного и уголовно-исполнительного законодательства.

Предлагается внести изменения в действующий Уголовный кодекс Украины с тем, чтобы законодательно закрепить в одном нормативном документе все меры уголовно-правового характера, которые могут быть применены к несовершеннолетним правонарушителям.

...