Правове регулювання податку на доход підприємств: за законодавством Соціалістичної Республіки В’єтнам

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА ЮРИДИЧНА АКАДЕМІЯ УКРАЇНИ

імені ЯРОСЛАВА МУДРОГО

УДК 347.73

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОХОД ПІДПРИЄМСТВ: ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ СОЦІАЛІСТИЧНОЇ РЕСПУБЛІКИ В'ЄТНАМ

Чионг Тхі Кім Зунг

Харків - 2008



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий курівник - доктор юридичних наук, доцент Алісов Євгеній Олександрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, декан господарсько-правового факультету, професор кафедри фінансового права.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, доцент Орлюк Олена Павлівна, Науково-дослідний інститут інтелектуальної власності Академії правових наук України, директор, член-кореспондент Академії правових наук України;

- кандидат юридичних наук, доцент Шульга Марія Герасимівна, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, доцент кафедри адміністративного права.

Захист відбудеться 24 червня 2008 р. о 13.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розіслано 22 травня 2008 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ю. Шепітько



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Специфіка реформування економічної системи сучасного В'єтнаму визначається курсом держави на становлення багатоукладної ринкової економіки, що передбачає модернізацію техніки й технології, формування сприятливого інвестиційного клімату, міжнародну економічну інтеграцію тощо.

Податки, що застосовувалися до початку економічних реформ тільки в приватному й кооперативному секторах народного господарства й не грали раніше для держави істотної ролі, у нових економічних умовах стали головним джерелом формування доходів Держбюджету СРВ. Основним прямим податком, що сплачується суб'єктами господарювання в цей час у В'єтнамі, є податок на доход підприємств. У зв'язку із цим питання вдосконалювання правового регулювання податкової системи, у цілому й, податку на доход підприємств, зокрема, мають особливі актуальність і значимість для фінансово-правової науки СРВ. У цьому контексті величезного значення набуває вивчення досвіду іноземних держав, у тому числі України, у сфері правового регулювання оподатковування, зіставлення й критичний аналіз положень їхніх національних законодавств, а також наукових точок зору з окремих проблем правового регулювання податку на доход підприємств (або інших, адекватних йому податків).

Істотний вплив на формування положень і висновків даної роботи здійснили праці науковців, які внесли суттєвий вклад у розвиток теорії податкового права, зокрема: Д.А. Бекерської, Г.В. Бех, Л.К. Воронової, О.Ю. Грачової, Д.А. Кобильника, О.М. Козиріна, Ю.О. Крохіної, М.П. Кучерявенка, М.О. Перепелиці, Н.І. Хімічевої та ін.

При роботі над дисертацією були використані публікації таких в'єтнамських учених, як Во Дінь Тоан, Хоанг Конг Тхі, Бач Мінь Хунен, Лє Ван Аі, Чионг Мок Лам, Данг Ву Куанг Хуєн, Данг Ван Зу, До Дук Мінь, Ву Тхі Май, які зверталися до теми правового регулювання податкових відносин. Однак в основному їхні роботи присвячені узагальненню досвіду оподатковування у В'єтнамі й висновків наукових досліджень закордонних учених і фахівців, через що у СРВ на цей час відсутні комплексні дослідження проблем правового регулювання в сучасних умовах, як податкової системи в цілому, так і податку на доход підприємств, зокрема. Це, серед іншого, і визначило вибір теми даного дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до цільової комплексної програми «Права людини й проблеми організації й функціонування органів державної влади й місцевого самоврядування в умовах становлення цивільного суспільства» №0106И002285. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 30.06.2005 р. (протокол № 11) й уточнена 23.03.2007 р. (протокол № 8).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі досягнень юридичної, економічної й іншої наук, аналізу положень національних законодавств СРВ, України й інших держав, практики правозастосовної діяльності поглибити наукові знання про правову сутність, природу й механізм податку на доход підприємств, виявити існуючі проблеми в сфері правового регулювання відносин, пов'язаних зі справлянням цього обов'язкового платежу для удосконалення й підвищення ефективності фінансової діяльності держави. Для досягнення поставленої мети автором були визначені й вирішувалися наступні завдання:

- розглянути питання про сутність і систему сучасного податкового права В'єтнаму;

- розкрити особливості системи податкового законодавства СРВ;

- уточнити зміст таких базових для податкового права категорій, як «податок», «податкове право», «податкова система», «правовий механізм податку»;

- здійснити аналіз податкової системи СРВ, розкрити особливості її еволюції, зіставити з податковими системами України та інших країн;

- визначити зміст правового механізму податку на доход підприємств в СРВ і його елементів; правовий платі ж фінансовий податок

- проаналізувати особливості законодавчого закріплення елементів правового механізму податку на доход підприємств в СРВ, зіставити їх з аналогічними положеннями законодавства України;

- розробити рекомендації по вдосконаленню податкового законодавства України та В'єтнаму.

Об'єктом дисертаційного дослідження є врегульовані нормами права суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі справлянням податку на доход підприємств у СРВ.

Предметом дослідження є правові норми, що регулюють суспільні відносини, що виникають у зв'язку зі справлянням податку на доход підприємств у СРВ, а також теоретичні й методологічні проблеми правового регулювання оподатковування результатів діяльності суб'єктів господарювання.

Методи дослідження. При роботі над дисертацією використовувалася сукупність методів наукового пізнання соціально-економічних процесів і явищ. Основним серед них є діалектичний метод, за допомогою якого проблеми правового регулювання податку на доход підприємств у СРВ розглядалися в єдності їхнього матеріального змісту й юридичної форми. За допомогою діалектичного й історичного методів досліджені особливості еволюції правового регулювання податку на доход підприємств у СРВ й Україні, еволюція податкової системи СРВ. Порівняльно-правовий метод використовувався для зіставлення й аналізу законодавств України, СРВ, інших країн. Формально-логічний, статистичний та соціологічний методи дозволили визначити роль податку на доход підприємств як джерела коштів Держбюджету СРВ й інструмента державного управління економікою, а також його значення для суспільства. Застосовувалися методи граматичного розгляду, тлумачення й зіставлення окремих категорій та правових норм, що сприяло виявленню прогалин у чинному законодавстві України та В'єтнаму, наданню пропозицій щодо його удосконалення.

Положення та висновки дисертації ґрунтуються на здобутках загальної теорії держави і права, окремих галузевих юридичних наук, а також філософії, економічної теорії та історії, які мають суттєве значення для розкриття теми даної роботи. Нормативний та емпіричний фундамент дослідження становлять положення національних законодавств України, В'єтнаму, інших країн, міжнародні угоди, публікації у періодичних виданнях, а також довідкова література.

Наукова новизна отриманих результатів. Дисертація є першим в Україні та В'єтнамі комплексним монографічним дослідженням специфіки правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних зі справлянням податку на доход підприємств у СРВ у нових економічних умовах.

У результаті проведеного дослідження на підставі порівняльно-правового аналізу законодавств України та СРВ сформульовано ряд нових наукових положень і висновків, запропонованих особисто здобувачем, які виносяться на захист. Основними з яких є наступні:

1. Уперше на підставі зіставлення чинних законодавств України й СРВ запропоноване застосування у В'єтнамі спрощених моделей оподатковування, як в окремих галузях народного господарства, так і для певних груп платників податків з метою стимулювання національної економіки з одного боку, і вдосконалення податкового законодавства в частині його спрощення - з іншого.

2. Уперше для фінансово-правової науки В'єтнаму ставиться питання про необхідність встановлення меж розсуду податкових органів при визначенні розміру оподатковуваного доходу.

3. Уперше вказано на необхідність врахування при конструюванні поняття «податок» виконуваної ним ролі фінансового регулятора суспільних відносин, як сукупності властивих йому функцій.

4. Уперше для фінансово-правової науки В'єтнаму висловлена пропозиція розглядати утворення консолідованої групи платників податків як специфічний спосіб забезпечення виконання податкових обов'язків, що передбачає солідарну відповідальність її учасників за сплату податку й знижує ризик неотримання державою відповідних доходів.

5. Висловлено авторську точку зору на необхідність систематизації в'єтнамського податкового законодавства або шляхом прийняття податкового кодексу СРВ, або, як це має місце в Україні - закону про систему оподатковування.

6. При зіставленні українського та в'єтнамського національних законодавств вказано на більшу дієвість здійснюваної в СРВ на підставі урядової програми податкової реформи, що передбачає поетапність її проведення та створення менш складної, ніж в Україні, системи оподаткування.

7. Уперше на монографічному рівні визначені основні риси порядку сплати податку на доход підприємств у СРВ, якому властиві: а) сплата податку авансовими платежами; б) залежність способу обчислення податку й строків внесення авансових платежів у бюджет від ведення платником податків бухгалтерського обліку; в) законодавче встановлення можливості сплати податку на підставі податкового повідомлення; г) варіативність форми сплати податку: перерахуванням безготівкових коштів, і (або) внесенням готівки у касу казначейства.

8. Через зіставлення українського та в'єтнамського законодавств сформульовано авторський висновок про дозвільний режим застосування податкових пільг у СРВ, оскільки платники податків у В'єтнамі мають право на застосування податкових пільг виключно за рішенням відповідного податкового органу.

9. Уперше на підставі аналізу елементів правового механізму податку на доход підприємств у СРВ вказано на невідповідність найменування цього обов'язкового платежу законодавчо визначеним об'єкту обкладання та складу платників податку.

10. Висловлені рекомендації про імплементацію положень ряду нормативно-правових актів України в податкове законодавство в СРВ, а також внесенні змін у Закон СРВ «Про податок на доход підприємств».

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що матеріали дисертації, викладені в ній висновки й пропозиції можуть бути використані:

- у науково-дослідній сфері як фундамент для подальших досліджень проблем правового регулювання податкових відносин;

- у сфері правотворчої діяльності для вдосконалення діючого й розробки нового податкового законодавства України й СРВ;

- у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників, текстів лекцій з учбового курсу «Податкове право», а також під час викладання цієї дисципліни;

- у правозастосовній сфері для вдосконалення діяльності державних органів, що здійснюють податковий контроль, а також подолання існуючих колізій при застосуванні законодавства в сфері міжнародного оподатковування;

- у виховній сфері при здійсненні роботи з підвищення рівня правової культури населення, працівників податкових, правоохоронних і фінансово-кредитних органів.

Апробація результатів дисертації. Дисертація виконана й обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України ім'я Ярослава Мудрого. Окремі положення дисертації доповідалися автором на науково-практичних конференціях «Особливості соціально-економічного розвитку України й регіонів» (м. Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р.), «Місцеве самоврядування: стан та перспективи розвитку в Україні» (м. Харків, 20-21 травня 2007 р.), а також круглому столі «Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення» (м. Харків, 21 червня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації знайшли своє відбиття в опублікованих автором 4 статтях, з них 3 у спеціалізованих наукових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, а також 3 тезах доповідей на науково-практичних конференціях й «круглому столі».

Структура дисертації складається із вступу, двох розділів, десяти підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи становить 190 сторінок. Список літератури складається з 153 джерел на 14 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначаються її мета, завдання, об'єкт, предмет, характеризуються методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне та практичне значення; містяться дані про публікації й апробацію основних положень дисертаційного дослідження, його структуру та обсяг.

Розділ перший «Податкове право та податкова система Соціалістичної республіки В'єтнам», що складається з 4-х підрозділів та висновків, присвячено актуальним проблемам теорії податкового права, визначенню його місця в системі фінансового права, характеристиці в'єтнамського податкового законодавства, висвітленню специфіки податкової системи СРВ та особливостей податкової реформи, що здійснюється у цій країні.

У підрозділі 1.1 «Податкове право и податкове законодавство СРВ: поняття та система» аналізуються різні точки зору щодо проблеми визначення, структури та місця податкового права в системі фінансового права. Наводиться загальна характеристика сучасного стану фінансово-правової науки В'єтнаму. Зокрема вказується, що для фінансово-правової науки й фінансового законодавства СРВ властива проблема визначення ряду ключових понять (таких як «податок», «податкова система», «податкове право» тощо), що мають істотне значення для організації дієвого правового регулювання податкових відносин.

Зазначається, що на цей час податкове законодавство В'єтнаму в цілому сформовано і являє собою цілісну систему нормативно-правових актів. До них відносяться Конституція СРВ, акти Національних зборів, накази Президента СРВ, декрети й постанови уряду, нормативні акти центральних органів виконавчої влади, а також міжнародні договори й угоди.

Найбільш значимі положення законодавства з питань оподатковування закріплюються Конституцією СРВ (1992 р.), згідно ст. 84 якої правове регулювання податкових відносин ґрунтується на праві вищого представницького органа держави (Національних зборів) встановлювати й стягувати податки в процесі розробки, розгляду, затвердження й реалізації Державного бюджету СРВ.

Спеціальні податкові нормативно-правові акти забезпечують безпосереднє справляння конкретних податків на території держави через встановлення правових механізмів окремих податків. Податкове законодавство є найдинамічнішим у порівнянні з іншими галузями національного законодавства В'єтнаму. Особливістю застосування в СРВ законів про конкретні податки, є те, що державою для їхньої реалізації приймається ряд підзаконних актів (Постанов і інших актів Уряду, інструкцій Мінфіну й т.ін.), які містять положення, що деталізують окремі норми податкових законів, роз'ясняють їх зміст, орієнтують податкові органи й платників податків щодо специфіки визначення конкретних елементів правового механізму певного податку.

У підрозділі 1.2 «Податкова система СРВ: поняття, зміст та особливості реформування у нових економічних умовах» досліджуються особливості формування та стан сучасної податкової системи В'єтнаму. Зазначається, що сучасна економіка В'єтнаму хоча й будується на плановій основі, що припускає застосування адміністративних методів керівництва народним господарством, але водночас розвиток ринкових відносин досяг досить високого рівня, що безпосередньо впливає на організацію податкових відносин в країні.

На тлі наукової дискусії щодо терміну «податкова система» та використання в різних національних законодавствах близьких до нього категорій («система оподаткування», «система податків і зборів»), зазначається, що діюча податкова система В'єтнаму в її вузькому значенні є результатом першого етапу податкової реформи, що почалася в 1990 р. (до цього ж часу відноситься й зародження податкової системи незалежної України). Підкреслюється, що Рішенням VIII з'їзду IV скликання Національних зборів в 1989 р. у В'єтнамі була прийнята програма податкової реформи та введений єдиний режим оподатковування для всіх категорій суб'єктів незалежно від форми власності, приналежності до економічного укладу й виду підприємницької діяльності. Після цього вперше в історії сучасного В'єтнаму податки стали основним видом доходів Державного бюджету (їх частка у різні роки становила від 85 % до 95 %).

Розкриваються зміст та етапи податкової реформи у В'єтнамі. Підкреслюється її спрямованість на підвищення привабливості інвестицій, збільшення товарообороту в зовнішній торгівлі, розвиток малого й середнього бізнесу, ліквідацію тіньової економіки. На першому етапі податкової реформи (1990 - 1995 р.) була сформована податкова система з 9 податків, які всі є загальнодержавними. На другому етапі податкової реформи (1996 - 2010 р.) планується якісне перетворення системи діючих податків, при незмінності їх кількості. У перспективі система оподатковування СРВ буде охоплювати: ПДВ; податок з особливого споживання; податок на прибуток підприємств; прибутковий податок з фізичних осіб; податок на експорт і імпорт; податок на землю; податок на природні ресурси; майновий податок; податок на захист навколишнього середовища.

При висвітленні урядових рішень щодо проведення податкової реформи у В'єтнамі виокремлені її основні завдання правового характеру, зокрема вказано на необхідність законодавчого закріплення основних принципів оподатковування, податкової системи, визначення її елементів, поняття податку та його елементів, забезпечення зручності, доступності, чіткості нормативних приписів, удосконалення методів роботи податкових органів, у тому числі застосування передових способів обліку платників податків, що передбачають розвиток системи різноманітних електронних реєстрів.

Зіставляються податкові законодавства та порівнюються податкові системи України, Росії та СРВ. Зазначається, що найпростішою як у частині складу податків, так і щодо їхньої структури є в'єтнамська податкова система, найскладнішою - російська. Вказується, що правові механізми основних податків, застосовуваних в Україні, РФ і СРВ, незважаючи на деякі розходження в їхньому найменуванні, практично аналогічні за своїм змістом (мається на увазі, зокрема, ПДВ, податок на доход (прибуток) підприємств тощо).

У підрозділі 1.3 «Проблема законодавчого визначення поняття «податок» у контексті головних завдань податкової реформи в СРВ» аналізуються існуючі труднощі законодавчого визначення у В'єтнамі поняття податку та його елементів. Розглядаються позиції щодо вирішення такої проблеми в фінансово-правовій та економічній науках, а також законодавствах окремих країн. Вказується, що це традиційно здійснюється або шляхом нормативного визначення конкретних видів податків, або через законодавче закріплення родового поняття для податків, зборів (обов'язкових платежів).

Для чіткого з'ясування сутності податку підкреслюється необхідність всебічного дослідження даного явища. Окремі характеристики податку вказують тільки на конкретні сторони й форми його прояву. Кожна із властивих податку ознак виступає передумовою реалізації певної функції, що використовується в державній фінансовій політиці. Роль податків виявляється в їхніх функціях, які відображають найістотніші риси правових механізмів оподатковування й спрямовані на досягнення конкретних завдань фінансової політики держави на конкретному етапі його розвитку країни.

Дисертантка дійшла висновку, що виділення тих або інших функцій податку, визначення їхнього змісту автоматично не дозволяють вирішити проблему їх «введення» у теоретичну конструкцію поняття податку. Це можна здійснити за допомогою узагальнення функцій податків через виконувану ними роль. Використання податків як фінансового важеля характерно для сучасної економіки і є одним з визначальних факторів змісту, форм і спрямованості не тільки фінансової діяльності держави, але й всієї системи господарювання. При цьому податки багато в чому визначають можливості реалізації державної політики у всіх сферах громадського життя, виступаючи в ролі своєрідного регулятора, що визначається залежністю дій держави від матеріального забезпечення розв'язуваних нею завдань і виконуваних функцій. Таким чином, можна вказати на те, що податки, виконуючи властивий їм комплекс функцій, виступають у ролі фінансового регулятора суспільних відносин у всіх сферах життя суспільства.

Наводиться авторське визначення податку як фінансового регулятора, що застосовується на підставі акту компетентного представницького органа державної влади, і являє собою форму примусового відчуження у відповідний бюджет коштів, що належать юридичним і фізичним особам на праві власності (господарського ведення або оперативного управління), у вигляді обов'язкових, нецільових, безоплатних, безповоротних і безумовних платежів для фінансування державних видатків, а також видатків муніципальних утворень із метою реалізації державної політики у всіх сферах громадського життя.

У підрозділі 1.4 «Поняття правового механізму податку» у контексті основних правових завдань сучасного етапу податкової реформи в СРВ розглядається правовий механізм податку як специфічна організаційна структура, що характеризує податок як цілісний механізм та визначає необхідність чіткого виокремлення відповідних конструкційних елементів та їх законодавчого закріплення. Наголошується, що хоча роль і значення елементів правового механізму податку неодноразово розглядалися в літературі, питання про їхню сутність, склад і структуру все ще носять дискусійний характер.

Висловлюється думка, що дієвість функціонування правового механізму податку прямо залежить від правильності вибору й достатності його елементів. На підставі аналізу наукової літератури звертається увага на історичну мінливість у підходах до виділення елементів правового механізму податку та їхньої класифікації. При зіставленні різних точок зору щодо означеної проблеми звертається увага на те, що нарівні із терміном «елементи правового механізму податку» у літературі використовуються й інші, а саме - «елементи закону про податок», «елементи оподатковування» або «елементи податкового зобов'язання». Дисертантка дійшла висновку, що в умовах плюралізму думок по даному питанню застосування інших термінів повною мірою не відображає особливості всього комплексу соціально-економічного й правового проявів, а також законодавчого оформлення обов'язкових платежів. Структура податку, з однієї сторони є фундаментом для юридичного закріплення податку, тому що визначає зміст законодавчих актів, що встановлюють обов'язок сплати того або іншого обов'язкового платежу, а з іншої - визначає особливості організації всієї сукупності суспільних відносин, охоплюваних поняттям «податкова система».

Зазначається, що в СРВ відсутні законодавчо встановлені загальні основи визначення як правового механізму оподатковування в цілому, так і його окремих елементів. Їхнє виділення й визначення можливі лише стосовно конкретного податку, що не сприяє однаковому підходу до правового регулювання податкових відносин у країні, чіткому визначенню прав і обов'язків учасників податкових відносин, породжує неоднозначність у розумінні приписів чинного законодавства.

На підставі аналізу податкового законодавства різних країн, зокрема України, СРВ, РФ зазначається, що кожний з елементів правового механізму податку хоча і має певне самостійне юридичне значення, але може функціонувати лише при тісному взаємозв'язку з іншими елементами, взаємодіє з ними, приймаючи відповідну участь в упорядкуванні поведінки учасників податкових правовідносин. Досліджувані елементи виступають не тільки як обов'язкові складові, але і як діючі фактори ефективності функціонування податкового важеля. Інакше кажучи, удосконалювання юридичного змісту окремого структурного елемента виступає передумовою формування найдієвішого податкового механізму. Така закономірність спостерігається в процесі вдосконалювання діючого механізму податку на доход суб'єктів господарювання у В'єтнамі.

Розділ другий «Правовий механізм податку на доход підприємств в СРВ та його елементи», що складається з шести підрозділів та висновків, присвячено висвітленню специфіки правового регулювання оподаткування діяльності суб'єктів господарювання у В'єтнамі, розкриттю змісту та структури правового механізму податку на доход підприємств в СРВ, аналізу особливостей правового регулювання окремих його елементів.

У підрозділі 2.1 «Податок на доход підприємств в СРВ: становлення й розвиток правового регулювання» розкриваються особливості еволюції правового регулювання оподаткування результатів діяльності суб'єктів господарювання у В'єтнамі. Говориться про те, що податки на доходи (taxes on incom), податок з корпорацій (corporation tax) і прибутковий податок (incom tax) є традиційними й широко розповсюдженими в сучасній практиці оподатковування. Наприклад, податок на прибуток корпорацій застосовується у всіх країнах ЄС. Практикується застосування такого виду податку й в інших країнах, у тому числі у В'єтнамі, а також в Україні.

До середини 80-х рр. ХХ ст. у В'єтнамі державні підприємства й організації вносили до бюджету платежі у формі амортизаційних відрахувань, державного доходу, відрахувань від прибутку, які не називалися податками й не були ними по суті. Глобальні економічні перетворення зумовили необхідність удосконалювання методів формування бюджетних доходів. У цьому контексті оподатковування результатів діяльності господарюючих суб'єктів у В'єтнамі було введене у 1990 р. Законом СРВ «Про податок на прибуток». В подальшому 10.05.1997 р. замість нього був прийнятий Закон СРВ «Про податок на доход підприємств», який нині діє у редакції від 17.06.2003 р.

На підставі аналізу підписаної між СРВ і Україною Угоди про усунення подвійного оподатковування й запобігання ухилення від оподатковування щодо податків на доходи й капітал від 08.04.1996 р. стверджується, що як Україна, так і СРВ під час її підписання розглядали податок на прибуток і податок на доходи підприємств як подібні по суті.

Податок на доходи підприємств в СРВ є прямим податком. За його допомогою до державного бюджету мобілізується частина доходів платника, що одержані ним у результаті законно здійснюваної діяльності з виробництва товарів (робіт, послуг). Закон СРВ «Про податок на доход підприємств» закріпив правовий механізм даного податку, елементами якого є: платники податків; об'єкт оподатковування; податкова база; податкова ставка; порядок обчислення податку; порядок сплати податку; податкові пільги; порядок податкової звітності. Прийняття цього нормативно-правового акту стало реальним кроком В'єтнаму на шляху регіональної економічної інтеграції, тому що правовий механізм податку на доходи підприємств врахував існуючі міжнародні стандарти і наявний в країні досвід оподатковування результатів діяльності господарюючих суб'єктів.

В цілому правовий механізм податку на доходи підприємств у В'єтнамі забезпечує для держави надходження значних коштів для фінансування публічних видатків. Однак практика податкових відносин свідчить про ряд істотних недоліків, що вимагають усунення з метою підвищення ефективності оподатковування результатів діяльності господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки й міжнародної економічної інтеграції.

У підрозділі 2.2 «Платники податку на доход підприємств у СРВ» відзначається, що в цілому в'єтнамське законодавство дозволяє визначити коло осіб, зобов'язаних здійснювати сплату даного податку, а також нести інші передбачені законом обов'язки. Водночас підкреслюється, що назва даного податку не зовсім точно відображає коло його платників, які йменуються в тексті закону не підприємствами, а діловими установами, що зумовлює необхідність внесення змін або в назву, або до тексту цього нормативно-правового акту.

Висловлена думка, що визначення кола платників на доход підприємств обумовлене здатністю певних осіб одержувати доходи в умовах ринкової економіки у зв'язку зі здійсненням законної діяльності по виробництву товарів, здійсненню торгівлі та/або надання послуг у сфері харчування. Тобто, воно пов'язане з наявністю гіпотетичного джерела доходу, що теоретично може бути отриманий відповідною особою від здійснюваного господарської діяльності. Закон окреслює загальні характеристики господарюючих суб'єктів як платників податку на доход підприємств, і у той же час на рівні підзаконних актів (Постановою Уряду В'єтнаму, а також інструкціями Мінфіну СРВ) здійснюється деталізація певних груп платників з урахуванням властивої їм специфіки.

Вказується на істотне значення постановки зобов'язаних осіб на податковий облік, оскільки саме з цього моменту вони здобувають статус платника податків. Обов'язок постановки на податковий облік у фізичних осіб істотно не відрізняється від обов'язку організації. Розходження в цьому питанні між фізичними особами й організаціями як платниками податку на доход підприємств у СРВ полягає в тому, що статус платника податків в організації виникає тільки при наявності статусу суб'єкта господарювання, а статус платника податків у фізичних осіб, що займаються господарською діяльністю, пов'язаний з можливістю здійснення діяльності й відповідно одержання доходу.

Через зіставлення українського та в'єтнамського законодавств розглядається питання про резидентство платників податку. Наголошується на існуванні в СРВ проблеми визначення податкового резидентства відносно іноземних громадян, а також осіб без громадянства. Аналізуються проблеми правового регулювання оподатковування іноземних громадян та компаній, що не мають своїх представництв у В'єтнамі. Вони визнаються платниками податку за умови одержання доходів із джерел походження у В'єтнамі й зобов'язані сплачувати податок на доход підприємств через податкових агентів шляхом утримання сум податку біля джерела отримання доходу. У зв'язку із цим позначена проблема правового статусу податкових агентів, оскільки цьому питанню в законі практично не приділяється увага.

У підрозділі 2.3 «Об'єкт і база обкладання податком на доход підприємств у СРВ» висвітлюються особливості визначення об'єкту та бази обкладання податком на доход, зіставляються положення українського та в'єтнамського законодавств. Підкреслюється, що в'єтнамське податкове законодавство не визначило поняття «об'єкт оподатковування», та не застосовує цій термін.

Згідно ст. 5 Закону СРВ «Про податок на доход підприємств» базами для обчислення податку є оподатковувані доходи й податкові ставки. Тобто, у даному випадку в'єтнамським законодавством об'єкт податку на доходи розглядається як складова частина баз (або іншими словами - підстав) для обчислення податку. Як видно в законі йдеться не про базу оподатковування, а про бази (підстави) для обчислення податку. Серед елементів правового механізму податку податкова база належить до групи додаткових елементів, що деталізують умови стягнення податків. Разом зі ставкою податку податкова база відображає рівень податкового тиску на суб'єкта-платника.

Оподатковувані доходи від виробництва товарів і торгівлі та/або надання послуг дорівнюються величині отриманого виторгу (в англійському прочитанні - здійснених товарооборотів), зменшеній на суму економічно виправданих (розумних) витрат (видатків), пов'язаних з одержанням оподатковуваних доходів. Визначення витрат здійснюється відповідно встановленим законом правилам, але водночас не розкривається поняття економічно виправданих (розумних) витрат (видатків). Дисертантка вважає, що дана категорія повинна розглядатися, як оціночне поняття й пов'язана з розсудом уповноважених державою податкових органів щодо визначення розміру оподатковуваного доходу. При цьому питання про визначення меж такого розсуду законодавством СРВ не врегульоване. Це зумовлює необхідність дослідження даної проблеми в майбутньому.

Правовий механізм податку на доход підприємств у СРВ базується на обкладанні чистого доходу, що відповідає Міжнародній стандартній конвенції про оподатковування доходу й майна (Model Tax Convention on Income and on Capital: Condensed version 2000 Edition), у якій розділ 3 визначає умови оподатковування доходу суб'єктів, а ст. 7 цієї глави вказує прибуток як базу оподатковування. Ця обставина відображає імплементацію міжнародно-правових норм у національне податкове законодавство В'єтнаму.

У підрозділі 2.4 «Ставки податку на доход підприємств у СРВ» розкривається специфіка визначення розміру сум податку на доход підприємств згідно чинного в'єтнамського законодавства. Підкреслюється, що у юридичній і економічній літературі немає особливих розбіжностей щодо питання про визначення поняття й сутності податкової ставки, яка визначається як законодавчо закріплений розмір податкового платежу, установлюваний на одиницю оподаткування.

Ставки податку на доход підприємств у В'єтнамі, як і в більшості країн світу, встановлюється відповідно принципу пропорційного оподатковування. При цьому законодавець застосував, так звану диференційовану ставку, що створює різні умови оподатковування й підрозділяється на: 1) базову (основну) ставку - застосовувану до більшості платників, що не приймає до уваги специфіку характеру їхньої діяльності або які-небудь інші критерії й параметри й, 2) підвищену (підвищену або кваліфіковану) ставку - застосовувану до певних категорій платників відносно яких обов'язок по сплаті податку встановлений у розмірі вищому, ніж при базовій ставці.

Згідно ст. 10 Закону СРВ «Про податок на доход підприємств» базова ставка дорівнює 28 %, а спеціальна, встановлюється в межах від 28% до 50% для суб'єктів, що здійснюють геологічну розвідку, пошук й видобуток нафти, природного газу, дорогоцінних, рідкоземельних й інших корисних копалин залежно від конкретного проекту або категорії суб'єкта.

Базова ставка податку на доход підприємств у СРВ забезпечує рівні умови для здійснення всіх видів підприємницької діяльності. Однак, з огляду на особливості деяких видів діяльності, у податковому законодавстві можуть встановлюватися й спеціальні податкові ставки (пільгові або кваліфіковані), залежно від цілей здійснюваної економічної політики держави. Така практика лежить в основі податкового маневрування, причому в ряді випадків відбувається спрощення процесу нормотворення шляхом делегування парламентом уряду права регулювання розміру податкових ставок. У зв'язку із чим, на відміну від інших основних елементів правового механізму податку, ставка податку здобуває особливу мобільність, рухливість. Завдяки цьому в багатьох випадках у СРВ законодавче регулювання ставок конкретного податку може відбуватися без зміни податкових законів шляхом прийняття відповідних підзаконних актів. Причому існує реальна можливість створювати найрізноманітніші варіанти регулювання розміру податкової ставки виходячи із завдань податкової політики, як по окремих категоріях платників, так і по конкретних суб'єктах.

Констатується, що у цілому правове регулювання ставок податку на доход підприємств у СРВ відображає потреби сучасного етапу розвитку як національної економічної системи, є результатом тривалого процесу юридичного впорядкування оподатковування результатів діяльності господарюючих суб'єктів, а також ураховує вимоги регіональної інтеграції країни в економічний простір Південно-Східної Азії.

У підрозділі 2.5 «Пільги по податку на доход підприємств у СРВ» досліджуються податкові пільги як складова правового механізму даного податку. Зазначається, що в юридичній літературі В'єтнаму сутність податкових пільг є предметом наукової дискусії.

Аналізуються позиції фахівців України, РФ та СРВ щодо такої проблеми. Висловлюється думка про те, що до податкових пільг необхідно відносити не тільки повне або часткове звільнення від сплати податків, але й інші надавані законом переваги платникам податків, які сприяють зниженню його податкового тягаря. Норми податкових законів повинні чітко визначати їх види, конкретні обставини, при наявності яких передбачається можливість застосування й порядок реалізації податкових пільг, коло осіб, які мають право на їхнє використання й межі зміни їхніх податкових обов'язків.

Правове регулювання податкових пільг у СРВ здійснюється на двох рівнях. Принципові положення, що визначають категорії платників або галузей господарства, для яких передбачені податкові пільги, закріплюються податковими законами. У свою чергу, підзаконні акти деталізують порядок надання пільг щодо конкретних категорій платників при наявності певних законом підстав.

В СРВ функціонує дозвільний режим реалізації податкових пільг, оскільки платник податків отримує право на податкові пільги тільки за рішенням відповідного податкового органу, прийнятого після звернення до нього зацікавленого платника податків із клопотанням про надання таких пільг із вказівкою підстав для їхнього одержання.

Пільги, застосовувані стосовно податку на доход підприємств у СРВ, поширюються більш ніж на 40 видів діяльності, а також території 59 областей і міст, у тому числі 44 територіальні одиниці з важкими й украй тяжкими умовами виробництва. Звільнення від сплати податку й застосування пільгової ставки можуть надаватися на строк до 10 (у ряді випадків до 15) років. Стверджується, що перелік надаваних у В'єтнамі податкових пільг є більше широким, чим у сусідніх країнах Південно-Східної Азії та Україні.

У підрозділі 2.6 «Порядок сплати й податкова звітність по податку на доход підприємств у СРВ» відображені особливості правового регулювання у В'єтнамі застосовуваних форм, прийомів й способів щодо фактичного внесення платниками або податковим агентами сум податку на доход підприємств до бюджету, а також ведення податкового обліку та здійснення податкової звітності.

Порядок сплати податку характеризується законодавчо встановленою впорядкованістю дій платника податків (або інших зобов'язаних осіб) по фактичному внесенню сум податку в бюджет за чітко визначений період часу. Зазначається, що податок на доход підприємств сплачується до Державного бюджету Соціалістичної Республіки В'єтнам, а податковим періодом для визначення об'єкта обкладання визначено сонячний (календарний) рік. Законом передбачається можливість застосування іншого бюджетного року, відмінного від календарного. У цьому випадку обов'язки по сплаті податку й податкової звітності повинні здійснюватися відповідно до такого податкового періоду.

Встановлений законом порядок сплати податку на доход підприємств у цілому забезпечує регулярність і стабільність надходження податку до Держбюджету СРВ. В роботі наводяться основні риси порядку сплати податку на доход підприємств у СРВ: а) сплата податку здійснюється авансовими платежами; б) спосіб обчислення податку й строки внесення авансових платежів у бюджет залежать від ведення платником бухгалтерського обліку; в) у передбачених законом випадках може мати місце сплата податку на підставі податкового повідомлення; г) сплата податку може здійснюватися як перерахуванням безготівкових коштів, так і (або) внесенням готівки у касу казначейства.

Наголошується, що важливим елементом правового механізму податку на доход підприємств у СРВ виступають заходи, що забезпечують реалізацію встановленого порядку сплати даного податку, які сполучать можливості, як заохочення, так і покарання платника податків.



ВИСНОВКИ

За результатами дослідження в дисертації наведені теоретичні узагальнення й запропоновано нове вирішення наукового завдання, що виявляється у дослідженні проблем правового регулювання податку на доход підприємств в СРВ як форми оподаткування результатів діяльності господарюючих суб'єктів. У ході дослідження сформульовані основні висновки, зокрема:

1. Для фінансово-правової науки й фінансового законодавства СРВ властива проблема визначення ряду ключових понять (таких як «податок», «податкова система», «податкове право» і т.д.), що мають істотне значення для організації діючого правового регулювання податкових відносин.

2. Податкове законодавство сучасного В'єтнаму в цілому сформовано і являє собою цілісну систему нормативно-правових актів. До неї належать Конституція СРВ, акти Національних зборів, накази Президента СРВ, декрети й постанови уряду, нормативні акти центральних органів виконавчої влади, а також підписані урядом СРВ міжнародні договори й угоди.

3. Сучасна податкова система В'єтнаму, у порівнянні з податковими системами України й Росії, є найбільш простою як відносно складу податків, так і їхньої структури. При цьому, правові механізми основних податків (наприклад, ПДВ, податок на доход (прибуток) підприємств, і т.д.), застосовуваних у цих країнах аналогічні за своїм змістом. Однак ряд обставин як об'єктивного, так і суб'єктивного характеру зумовили певну специфіку правового регулювання конкретних податків у В'єтнамі, вплинули на його дієвість, визначили наявні недоліки податкового законодавства, які необхідно усунути.

4. Податки, виконуючи властивий їм комплекс функцій, виступають у ролі, застосовуваного на підставі акту компетентного представницького органа державної влади, фінансового регулятора суспільних відносин, що являє собою форму примусового відчуження приналежних юридичним і фізичним особам на праві власності (повного господарського відання або оперативного управління) коштів до бюджету у вигляді обов'язкових, нецільових, безоплатних, безповоротних і безумовних платежів для фінансування державних видатків, а також видатків муніципальних утворень із метою реалізації державної політики у всіх сферах суспільного життя.

5. У СРВ відсутні законодавчо встановлені загальні основи визначення як правового механізму оподатковування в цілому, так і його окремих елементів. Їхнє виділення й визначення можливо винятково стосовно конкретного податку, що не сприяє однаковому правовому регулюванню податкових відносин у країні, чіткому визначенню прав і обов'язків учасників податкових відносин, народжує неоднозначність у розумінні приписів чинного законодавства, є причиною виникнення спорів між платниками податків й уповноваженими державними фінансовими органами.

6. Закон СРВ «Про податок на доход підприємств» (2003 р.), що закріпив правовий механізм даного податку, що охоплює наступні елементи: платники податків; об'єкт оподатковування; податкова база; податкова ставка; порядок обчислення податку; порядок сплати податку; податкові пільги; порядок податкової звітності. Однак цей закон містить ряд істотних недоліків, усунення яких є необхідною умовою вдосконалювання правового регулювання податкових відносин у В'єтнамі.

7. У цілому, Закон СРВ «Про податок на доход підприємств» дозволяє визначити коло осіб, зобов'язаних здійснювати сплату даного податку, а також нести інші передбачені законом обов'язки. Визначення платників обумовлене наявністю гіпотетичного джерела доходу, що теоретично може бути отриманий відповідною особою від здійснюваного нею виду господарської діяльності. Однак, найменування даного податку не зовсім точно відображає коло його платників, які йменуються в тексті закону не підприємствами, а діловими установами.

8. З урахуванням більше чіткого регулювання українським законодавством, у порівнянні з в'єтнамським, ряду питань, пов'язаних з оподатковуванням доходів господарюючих суб'єктів, є продуктивною імплементація в текст Закону СРВ «Про податок на доход підприємств» положень, що стосуються визначення резидентства платника податків (місце проживання й центр життєвих інтересів). Також для вдосконалювання правового регулювання податку на доход підприємств у В'єтнамі може бути корисним запозичення з українського законодавства закріплення права на сплату розглядуваного податку консолідованою групою платників, що знизить ризик неотримання державою відповідних доходів.

9. В'єтнамське податкове законодавство як об'єкт податку на доход підприємств визначає чистий доход (або прибуток), оскільки з валових доходів нормативно передбачене вирахування видатків на оплату праці (заробітної плати). У зв'язку із цим необхідно внести зміни або в найменування Закону СРВ «Про податок на доход підприємств», або у його зміст, прямо вказавши, що об'єктом обкладання даним податком виступає чистий доход (прибуток) суб'єктів господарювання.

10. Правовий механізм податку на доход підприємств у СРВ містить диференційовану ставку, що припускає різні умови оподатковування й підрозділяється на: 1) базову (основну) (28 %) - застосовувану до більшості платників, що не приймає в увагу їхньої особливості, характер здійснюваної діяльності або які-небудь інші критерії й параметри й, 2) підвищену (від 28 % до 50%) - застосовувану до деяких категорій платників, що характеризується окремими ознаками або здійснює певною діяльністю й податковий обов'язок, що встановлює, по сплаті податку в розмірі вищому, чим при базовій ставці. Також можливе застосування, як форми податкових пільг, ставок, розмір яких нижче базової.

11. У В'єтнамі встановлений дозвільний режим застосування податкових пільг. У цілому існуюча система пільг по податку на доходи підприємств являє собою широкий комплекс стимулів, які повинні сприяти рішенню пріоритетних завдань і здійсненню цільових програм соціально-економічного розвитку СРВ.

12. До основних рис установленого порядку сплати податку на доход підприємств у СРВ відносяться: а) сплата податку авансовими платежами; б) спосіб обчислення податку й строки внесення авансових платежів у бюджет залежать від ведення платником податків бухгалтерського обліку; в) можливість сплати податку на підставі податкового повідомлення; г) варіативність форми сплати податку: перерахуванням безготівкових коштів, і (або) внесенням наявних коштів у касу казначейства.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ РОБІТ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чыонг Тхи Ким Зунг. О некоторых вопросах правового регулирования становления и развития системы налогообложения Социалистической Республики Вьетнам // Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2006. - Вип.81. С. 179 - 185.

2. Чыонг Тхи Ким Зунг. Правовой механизм налога на доход предприятий по законодательству Социалистической Республики Вьетнам // Респ. міжвідом. наук. зб. / Відп. ред. В.Я. Тацій. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2007 - Вип. 87. - С. 89 -96.

3. Чионг Тхі Кім Зунг. Досвід правового регулювання податку на прибуток підприємств в Україні // TAP CHI LUAT HOC (Jurisprudence journal). - Ханой. - 2006. - № 9 (76). - С. 60 - 66 (в'єтнамською мовою).

4. Чионг Тхі Кім Зунг. Деякі особливості правового регулювання пільг по податку на дохід підприємств у Соціалістичній Республіці В'єтнам // Юридична Україна: щомісячний правовий часопис. - К.: Юрінком Інтер, 2007. - № 11 (59). - С. 31 - 34.

5. Чионг Тхі Кім Зунг. Про загальні конституційні засади оподаткування в Україні та В'єтнамі // Конституція України: досвід реалізації та шляхи удосконалення: Матеріали «круглого столу», організованого і проведеного Науково-дослідним інститутом державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України з нагоди 10-ї річниці прийняття Конституції України, м. Харків, 21 червня 2006 р. / Ред. кол.: Ю.П. Битяк, І.В. Яковюк, Г.В. Чапала. - Х.: Право, 2006. - С. 112-113.

6. Чыонг Тхи Ким Зунг. Налоговая реформа в Социалистической Республике Вьетнам // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 4 т. - Т.2.: Міжнародна науково-практична конференція «Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів»; Міжнародна науково-практична конференція «Правове забезпечення сфери державного управління та місцевого самоврядування», м. Запоріжжя, 5-6 жовтня 2006 р. / Гуманітарний університет «ЗІДМУ» / Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. - Запоріжжя: ГУ «ЗІДМУ», 2006. - С. 373 - 375.

7. Чионг Тхі Кім Зунг. Правове регулювання джерел фінансових ресурсів місцевого самоврядування в Україні та В'єтнамі // Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи / Матеріали науково-практичної конференції, організованої і проведеної Харківськими обласною та міською радами спільно з НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України з нагоди 10-річчя прийняття Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ратифікації Європейської хартії місцевого самоврядування, м. Харків, 26 червня 2007 р. / Ред. кол.: Ю.П. Битяк, М.І. Тітов, П.М. Любченко, С.Г. Серьогіна. - Х.: Стиль-Издат, 2007. - С. 136 - 140.



АНОТАЦІЇ

Чионг Тхі Кім Зунг. Правове регулювання податку на доход підприємств: за законодавством Соціалістичної Республіки В'єтнам. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, Харків, 2008.

Дисертацію присвячено питанням правового регулювання податку на доход підприємств в СРВ. Висвітлюється специфіка спрямованості та сутність етапів податкової реформи, що здійснюється у цій країні. Розглядається еволюція правового регулювання оподаткування результатів діяльності суб'єктів господарювання у В'єтнамі. В роботі визначається поняття склад та структура правового механізму даного податку. Вивчаються окремі елементи податку на доход підприємств, такі як об'єкт, платники податку, порядок сплати тощо. Викладено пропозиції щодо вдосконалення нормативно-правових актів.

Ключові слова: податок, прямий податок, податкова система, податкова реформа, податок на доход, платник податку, ставка податку, об'єкт податку, податкові пільги, порядок обчислення та сплати податку.



Чыонг Тхи Ким Зунг. Правовое регулирование налога на доход предприятий: по законодательству Социалистической Республики Вьетнам. - Рукопись.

...