Державна інноваційна політика в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК: 35.078.1: 330.341.1

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління

ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА В УМОВАХ СОЦІАЛЬНО ОРІЄНТОВАНОЇ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Алексеєва Катерина Андріївна

КИЇВ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий керівник -

доктор економічних наук, професор Бистряков Ігор Костянтинович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України,

Офіційні опоненти -

завідуючий відділом просторового розвитку та земельних відносин доктор наук з державного управління, доцент Карамишев Дмитро Васильович, Національний фармацевтичний університет,

завідуючий кафедри менеджменту кандидат економічних наук, доцент Гусєв Вячеслав Олександрович, Національна академія державного управління при Президентові України, доцент кафедри економічної теорії та історії економіки

Захист відбудеться 25 червня 2009 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.03 в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60, к. 302.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Шевченка, 60, к. 202.

Автореферат розісланий 23 травня 2009 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат наук з державного управління, старший науковий співробітник І.О. Драган

Анотації

Алексеєва К.А. Державна інноваційна політика в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - Київ, 2009. державний інноваційний ринковий

У дисертації розроблено теоретико-методологічні засади та прикладні рекомендації з удосконалення державної інноваційної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. Досліджено теоретичні засади формування та реалізації державної інноваційної політики. Визначено методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики на основі витратного підходу за критеріями економічності, ефективності, результативності. Обґрунтовано систему державного регулювання інноваційної діяльності. Розроблено модель державного управління розширенням виробничих можливостей з урахуванням основних факторів: правового поля, розвитку різних форм власності, конкуренції, фінансового порядку, соціальних чинників. Визначено зміни наукових параметрів національної економіки. Розширено підходи до моніторингу системи державного управління діяльності підприємств реального сектору економіки. Удосконалено систему державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу. Розширено класифікацію функцій державного управління інноваційною діяльністю. Удосконалено напрями державної інноваційної політики шляхом стимулюванням дифузії інновацій через великі державні підприємства та через технопарки. Розроблено напрями розвитку малих та середніх інноваційних підприємств в Україні.

Ключові слова: інновації, інноваційна діяльність, державна інноваційна політика, соціально орієнтована ринкова економіка.

Алексеева Е.А. Государственная инновационная политика в условиях социально ориентированной рыночной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Совет по изучению производительных сил Украины НАН Украины. - Киев, 2009.

В диссертации разработаны теоретико-методологические основы и прикладные рекомендации к усовершенствованию государственной инновационной политики в условиях социально ориентированной рыночной экономики.

Определено сущность государственной инновационной политики как совокупности мер по созданию условий для воспроизводства, развития и использования научно-технического потенциала, обеспечения внедрения современных безопасных и экономных технологий, создания и реализации конкурентоспособной продукции. Определены методические подходы к оценке эффективности государственной инновационной политики на основе затратного подхода для точного определения расходов ресурсов на выполнение политики, а также результаты при её осуществлении. В системе государственного регулирования инновационной деятельности в настоящее время предложено дополнить существующую систему стимулирования предложения инновационной продукции механизмами стимулирования спроса на такую продукцию, что может обеспечить дерегулирование и либерализацию данной сферы.

Разработано модель государственного управления расширением производственных возможностей экономики с учетом основных факторов: правового поля, развития разных форм собственности, конкуренции, финансового порядка, социальных факторов. Посредством данной модели доказано, что государственное управление способно активизировать перечисленные институциональные факторы, благодаря чему будут созданы условия для инновационного развития экономики, интенсивным путём расширятся производственные возможности экономики. Обосновано взаимосвязь между инновационным развитием и достижением целей социально ориентированной рыночной экономики (экономических, экологических, социальных). Внутри модели определены внутренние составляющие такой экономики (технологическая, экономическая, профессиональная, пространственная и культурная).

Оценено государственную инновационную политику в Украине, определено изменение научно-технических параметров национальной экономики. Установлено, что, несмотря на ряд положительных моментов в сфере инновационной деятельности, неощутимо пока влияние инноваций на экономическое развитие Украины.

Для усовершенствования реализации принципов инновационного развития реального сектора экономики предложено в системе государственного управления инновационным развитием реального сектора экономики внедрить системный мониторинг через оценку, анализ и контроль деятельности предприятий данного сектора. Использование системного мониторинга предприятий промышленности одновременно по разным направлениям (экономическому, финансовому, экологическому, социальному и др.) предоставит возможность отбора соответствующих объектов инвестирования (создания т.н. точек роста и стабилизации), с одной стороны, и выявления неперспективных предприятий (т.н. болевых точек) - с другой. В целом, любые изменения в промышленности возможно осуществлять только учитывая одновременное достижение экономических, экологических и социальных целей (т.н. порогов безопасности) социально ориентированной рыночной экономики.

В системе государственной поддержки развития интеллектуального капитала необходимо содействовать прямому финансированию в развитие интеллектуального капитала, создавать соответствующие условия для интеллектуального труда, поддерживать инновационную занятость, инновационное предпринимательство, создавать и усовершенствовать механизмы регулирования отношения интеллектуальной собственности. Данные действия притормозят процесс потери существующего интеллектуального капитала, создадут условия для его дальнейшего развития, а также предопределят реализацию эндогенной модели экономического роста в Украине.

Для усовершенствования государственной инновационной политики нами расширено классификацию функций государственного управления инновационной деятельностью системообразующими, системоутверждающими и системовоспроизводными функциями. Исполнение данных функций позволит "запустить", развивать и поддерживать новую инновационную модель развития, что в последующем даст возможность постепенного перехода к социально ориентированной рыночной экономике.

Усовершенствовано направления государственной инновационной политики с целью стимулирования мультипликативной диффузии инноваций по всей экономике путём применения их на государственных предприятиях реального сектора. В данном случае можно использовать стратегию заимствования, поскольку не утраченный научно-технический потенциал страны. Всесторонняя модернизация государственных предприятий реального сектора создаст этим предприятиям конкурентные преимущества и подтолкнёт модернизацию частных фирм.

Поддержка технопарковых структур с применением стратегии наращивания собственного научно-технического потенциала является ещё одним направлением ускорения инновационного развития и построения социально ориентированной рыночной экономики, поскольку данные структуры дают возможность одновременного достижения экономических, экологических и социальных целей.

С целью расширения производства высокотехнологической наукоёмкой продукции необходимо развивать малые и средние инновационные предприятия. Это должно осуществляться по ряду направлений, среди которых развитие технологических парков и становление инновационных структур других типов; создание сети венчурных компаний и венчурных фондов; обеспечение сбалансированной работы банковской системы и последующее развитие страховых фирм, инвестиционных компаний рынка ценных бумаг с целью создания условий для средне- и долгосрочного кредитования малых и средних инновационных предприятий; внедрение государственного заказа на наукоёмкую продукцию; информационное обеспечение субъектов инновационной деятельности.

Ключевые слова: инновации, инновационная деятельность, государственная инновационная политика, социально ориентированная рыночная экономика.

Alekseieva K. A. State innovative policy in conditions of the socially oriented market economy. - The manuscript.

Dissertation for competing a scientific degree of the candidate in public administration by speciality 25.00.02 - mechanisms of public administration. - Council for Productive Forces of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

In dissertation the theoretically-methodological bases and practical approaches to improving the state innovative policy in the conditions of the socially oriented market economy in Ukraine have been worked out. The methodical approaches to the evaluation of effectiveness of the state innovative policy on the basis of the cost approach and according to the criteria of economy, effectiveness, result has been defined. There has been well grounded the system of the state regulating of the demand and supply of the innovative products. The model of the public administration of the widening of the productive forces of economy with taking into account such factors as law, property forms, competiveness, financial and social factors has been worked out. The changes of the scientific parameters of the national economy have been determinated. The monitoring methods in public administration system have been developed. The system of the state support of development of intellectual capital has been improved. The functions of the public administration of the innovative activity have been widened. The directions of the state innovative policy by stimulating of the diffusing of the innovations through the large state enterprises and through the technoparks are improved. The directions of development of small and middle innovative enterprises in Ukraine are offered,

Key words: innovations, innovative activity, state innovative policy, socially oriented market economy.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Стратегічною метою України в сучасних умовах є побудова соціально орієнтованої ринкової економіки, тобто суспільства, в якому одночасно досягнуто економічні, екологічні та соціальні цілі. Ключовим інструментом на цьому шляху є інноваційний розвиток, який може бути забезпечений тільки в разі виваженого державного управління. Державна інноваційна політика як складова державного управління є ключовим фактором у створенні необхідних умов для досягнення зазначених цілей.

Поглиблення економічних реформ в Україні, зокрема перехід до етапу економічного зростання, потребує забезпечення інтенсивності цього процесу, тобто розширення виробничих можливостей економіки інтенсивними факторами. Актуальним стає вироблення дієвих механізмів державного управління для здійснення структурної перебудови економіки, її реального сектору, забезпечення зростання рівня інтелектуального капіталу в економіці.

На сьогодні державна інноваційна політика залишається розбалансованою та малоефективною, такою, що вимагає перманентної корекції. Досвід економічних перетворень в Україні поки що відзначався подальшим поглибленням структурних диспропорцій в економіці, втратою наявного інтелектуального капіталу, та відповідно, зменшенням інноваційного потенціалу економіки, нестабільністю державної політики у сфері організації та фінансування прогресивних інноваційних зрушень.

Зазначена проблематика перебуває в полі зору вчених, її різні аспекти досліджувалися у працях таких українських науковців, як: О. Алимов, О. Амоша, С. Архіреєв, Ю. Бажал, Я. Базилюк, В. Бакуменко, Л. Безчасний, С. Біла, М. Бутко, І. Бистряков, О. Веклич, М. Гаман, В. Геєць, В. Гусєв, Б. Данилишин, О. Дацій, А. Дєгтяр, Я. Жаліло, Д. Карамишев, М. Корецький, А .Лисецький, В. Мельник, О. Суходоля, Л. Федулова, В. Чижова, А. Чухно, М. Якубовський та ін. Серед зарубіжних учених необхідно відзначити наукові праці С. Глазьєва, Л. Ерхарда, К. Микульського, Б. Санто, Й. Шумпетера та інших.

Проте, незважаючи на цінність проведених досліджень, окремі аспекти державного управління інноваційним розвитком залишилися невирішеними. Так, подальшого дослідження потребують теоретичні засади формування й реалізації державної інноваційної політики, не достатньо обґрунтовано систему державного регулювання інноваційної діяльності, не визначено методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики, не розроблено модель державного управління розширенням виробничих можливостей економіки, не визначено зміни наукових параметрів національної економіки, не розширено підходи до моніторингу системи державного управління діяльності підприємств реального сектору економіки, не удосконалено систему державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу, не розширено функції державного управління інноваційною діяльністю, не удосконалено напрями державної інноваційної політики, не запропоновано напрями розвитку малих та середніх інноваційних підприємств в Україні.

Актуальність проблеми, її практичне значення та недостатня теоретична розробленість зумовили вибір теми дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки були отримані у межах наукової теми Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (номер державної реєстрації 0107U004762). Роль автора полягає у розробці та обґрунтуванні механізмів державної інноваційної політики в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки.

Мета і завдання дослідження Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретико-методологічних та прикладних рекомендацій з удосконалення державної інноваційної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Відповідно до поставленої мети визначено такі завдання:

- дослідити теоретичні засади формування та реалізації державної інноваційної політики;

- визначити методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики;

- удосконалити систему державного регулювання інноваційної діяльності;

- розробити модель державного управління розширенням виробничих можливостей економіки;

- визначити зміни наукових параметрів національної економіки;

- розширити підходи до моніторингу системи державного управління діяльності підприємств реального сектору економіки;

- удосконалити систему державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу;

- розширити класифікацію функцій державного управління інноваційною діяльністю;

- удосконалити напрями державної інноваційної політики;

- розробити напрями державної підтримки малих та середніх інноваційних підприємств в Україні.

Об'єктом дослідження є система державного управління інноваційним розвитком.

Предметом дослідження є державна інноваційна політика в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки України.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що за умови виваженого державного управління інноваційний розвиток може стати інструментом на шляху до сталого розвитку, який розглядають як побудову соціально орієнтованої ринкової економіки (одночасне досягнення економічних, екологічних та соціальних цілей).

Методи дослідження. Теоретичними і методологічними основами дисертаційного дослідження слугували напрацювання неошумпетеріанської школи щодо впливу змін технологій і відповідної структури виробництва на економічний розвиток, неоліберальна концепція соціального ринкового господарства, методологія кейнсіанської теорії в частині державного регулювання економіки взагалі та інноваційного розвитку зокрема, а також деякі положення марксистської економічної теорії щодо стану праці й капіталу.

Дослідження спиралося на системний підхід до формування, функціонування і розвитку державної інноваційної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. У роботі використано такі методи: історичний метод - для дослідження еволюційного розвитку предмета дисертаційної роботи; абстрактно-логічний - для узагальнення та підсумовування; економіко-статистичний - для аналізу сучасного стану державної інноваційної політики; моделювання - для розробки моделі державного управління розширенням виробничих можливостей економіки, системно-структурний - для узагальнення, структурування та виділення напрямів державної інноваційної політики. Державна інноваційна політика розглядалась у динаміці, що дало змогу проаналізувати зміни, які відбувались, та розробити шляхи щодо удосконалення державної інноваційної політики.

Інформаційною базою дослідження стали закони, відповідні нормативно-правові акти України, офіційні статистичні дані, праці вітчизняних та зарубіжних учених, які спеціалізувались у даному напрямі, результати власних досліджень та розробок.

Обробка інформації здійснювалась з використанням сучасних інформаційних технологій.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

вперше:

- розроблено модель державного управління розширенням виробничих можливостей економіки з урахуванням основних факторів: правового поля, розвитку різних форм власності, конкуренції, фінансового порядку, соціальних чинників;

удосконалено:

- систему державного регулювання інноваційної діяльності шляхом упровадження механізмів стимулювання попиту на інноваційну продукцію, а саме: споживачів, які бажають отримати наукоємну продукцію; виробників товарів, що отримують комерціалізовану форму нових знань; споживачів інтелектуальної власності, яка створюється науковцями, винахідниками, що забезпечує перехід від застосування переважно адміністративних методів регулювання до лібералізації та дерегуляції цієї сфери;

- підходи до проведення моніторингу системи державного управління через оцінку, аналіз і контроль діяльності підприємств реального сектору економіки з метою відбору пріоритетних об'єктів інвестування, виявлення т. зв. точок зростання і стабілізації, больових точок та порогів безпеки;

- систему державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу за допомогою прямого фінансування, створення сприятливих умов інтелектуальної праці, безпосередньої підтримки інноваційної зайнятості та підприємництва, створення та вдосконалення механізмів регулювання відносин інтелектуальної власності;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики на основі витратного підходу за критеріями економічності (намагання отримати певні фіксовані результати з найменшими затратами ресурсів), ефективності (співвідношення між наслідками проведення політики та витратами на неї), результативності (ступінь досягнення проголошених цілей політики);

- класифікація функцій державного управління інноваційною діяльністю шляхом доповнення, розширення їх до системоутворюючих (створення інноваційного законодавства, фінансова підтримка інноваційних підприємств, формування інноваційної інфраструктури, розвиток науки та освіти тощо), системоутверджуючих (структурна трансформація на всіх рівнях, стабілізація рівня життя населення) та системовідтворюючих (формування умов для сталого розвитку, збалансований розвиток усіх форм власності);

- напрями державної інноваційної політики: стимулювання дифузії інновацій у всіх галузях економіки через великі державні підприємства з використанням стратегії запозичення, розвитку технопарків для нарощування власного науково-технічного потенціалу в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки.

Практичне значення одержаних результатів полягає у виробленні пропозицій щодо вдосконалення державної інноваційної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки. Підготовлені рекомендації використані Міністерством промислової політики України при реалізації Програми стабілізації та розвитку промислового комплексу на період до 2012 року (довідка № 01-30-430/1 від 16.11.08), Черкаською обласною державною адміністрацією при реалізації Стратегії соціально-економічного розвитку Черкаської області на 2004-2015 роки (довідка № 16/01-46 від 13.01. 09).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються у Київському національному лінгвістичному університеті при викладанні дисциплін "Основи економічної теорії", "Макроекономіка", "Державне регулювання економіки", "Інноваційний менеджмент" (довідка № 119/01 від 10.02.09).

Особистий внесок здобувача. Основні положення й висновки розроблені автором особисто і викладені в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на таких науково-практичних конференціях, як: "Бюджетно-податкова політика: теорія, практика, проблеми" (м. Ірпінь, 2003 р.), "Економіка: сучасні проблеми та перспективи розвитку" (м. Київ, 2004 р.), "Інноваційні стратегії економіки регіонів" (м. Київ, 2007 р.), "Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві" (м. Київ, 2007 р.), "Людство на межі тисячоліть: діалог цивілізацій" (м. Київ, 2003 р), "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 2008), "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість в умовах європейської інтеграції" (м. Київ, 2007 р.), "Проблемы экономического и правового обеспечения менеджмента хозяйствующих субъектов" (м. Донецьк, 2008 р.), "Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства" (м. Дніпропетровськ, 2008р.), "Стратегія забезпечення сталого розвитку України" (м. Київ 2008 р.), "Україна в ХХІ столітті: проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку" (м. Кам'янець-Подільський, 2008р.), а також на Міжнародному управлінському форумі "Управління сьогодні і завтра" (м. Хмельницький, 2008).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 20 наукових праць, з них 5 - у наукових виданнях з державного управління, 3 - в інших фахових виданнях, загальним обсягом 5,6 друк. аркушів.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок. Робота містить 19 рисунків, 28 таблиць, 6 додатків. Список використаних джерел включає 177 найменувань.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретичні засади формування та реалізації державної інноваційної політики" охарактеризовано сутність державної інноваційної політики, досліджено теоретичні засади її формування та реалізації. Показано, що державна інноваційна політика як складова державного управління полягає в конкретних заходах щодо створення соцiально-економiчних, органiзацiйних i правових умов для ефективного вiдтворення, розвитку й використання науково-технiчного потенцiалу країни, впровадження сучасних екологiчно чистих, безпечних, енерго- та ресурсозберiгаючих технологiй, виробництва й реалiзацiї нових видiв конкурентоспроможної продукції. Основними принципами державної iнновацiйної полiтики, закріпленими законодавчо, є: орiєнтацiя на iнновацiйний шлях розвитку економіки, формування нормативно-правової бази у сферi iнновацiйної діяльності, створення умов для збереження, розвитку i використання вiтчизняного науково-технiчного та iнновацiйного потенцiалу, забезпечення взаємодiї науки, освiти, виробництва, фiнансово-кредитної сфери в розвитку iнновацiйної діяльності, з ефективним використанням ринкових механiзмiв; пiдтримка пiдприємництва в науково-виробничiй сферi, сприяння розвитку iнновацiйної інфраструктури, iнформацiйне забезпечення суб'єктiв iнновацiйної діяльності.

Аналіз наукових праць світових учених показав, що розуміння інновацій як ключового фактора у прискоренні економічного розвитку прийшло тільки у другій половині ХХ ст., коли стало неможливо пояснити економічне зростання екзогенними технологічними змінами, хоча дослідження у цій сфері велися раніше. В Україні вивченню основ державного управління інноваційною діяльністю присвячені праці Алимова О., Бакуменка В., Безчасного Л., Гамана М., Данилишина Б., Дація О., Дєгтяря А., Корецького М., Федулової М. Напрями формування сучасного інструментарію державної політики стимулювання інноваційно-інвестиційної діяльності охарактеризовано в роботах Архіреєва С., Базилюка Я., Жаліла Я. Різні інноваційні моделі розвитку факторів стимулювання інноваційного розвитку досліджуються у працях Амоші О., Бажала Ю., Білої С., Бистрякова І., Бутка М., Гальчинського А., Геєця В., Гусєва В., Лисецького А., Мельника В., Чижової В., Чухна А., Якубовського М. та ін. Веклич О. і Суходоля О. вивчають екологічну складову інноваційного розвитку. Питання, пов'язані з інноваційним розвитком окремих видів економічної діяльності, розглядались такими вченими, як Пісьмаченко Л., Карамишев Д. Серед зарубіжних науковців необхідно відзначити Глазьєва С., Ерхарда Л., Ламперта К., Микульського К., Санто Б., Шумпетера Й. та ін., у роботах яких закладено основи розвитку державної інноваційної політики. Проте в умовах мінливого зовнішнього середовища окремі аспекти цієї проблеми потребують уточнення, корегування та подальшої розробки.

Визначено методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики на основі витратного підходу. Реалізація цієї політики забезпечує певні результати, - тобто продукт політики. Крім затрат різноманітних ресурсів, на продукт державної інноваційної політики впливає зовнішнє середовище. Такий вплив може бути прямим або опосередкованим, передбачуваним і непередбачуваним. Результат державної інноваційної політики (кінцевий продукт) також залежить від зовнішніх чинників. Реалізація інноваційних програм здійснюється, як правило, у два етапи. Перший - це формування економічних та фінансових передумов для інвестування всього комплексу науково-дослідницьких, проектно-конструкторських та інших робіт зі створення програмної продукції, включаючи реалізацію системи таких програмних заходів, як залучення додаткових ресурсів, крім бюджетних асигнувань та накопичення їх для фінансування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, а також для підготовки швидкоокупних проектів. Другий етап - це активна реалізація системи програмних заходів (створення та доведення до споживача програмної продукції). Головний акцент державної підтримки на цьому етапі переміщується на реалізацію накопиченого науково-технічного потенціалу.

Отже, державна інноваційна політика є процесом, що передбачає затрати ресурсів та має певний результат. Тому насамперед варто концентрувати увагу на контролі використання ресурсів. Для оцінки державної інноваційної політики використовують критерії економічності (намагання отримати певні фіксовані результати з найменшими затратами ресурсів), ефективності (співвідношення між отриманими результатами від проведення політики та витратами на неї), і результативності (ступінь досягнення проголошених цілей політики).

В сучасних умовах варто вдосконалити систему державного регулювання інноваційної діяльності шляхом упровадження механізмів стимулювання попиту на інноваційну продукцію. Поки що інноваційна політика в Україні здійснюється здебільшого з акцентом на державне регулювання пропозиції інноваційної продукції (об'єктами державного регулювання є організація отриманих знань, упровадження механізмів їхнього використання у виробництво, стимулювання створення наукоємної продукції). В таких умовах інноваційний процес організовується переважно адміністративними методами: на основі розроблених правових актів, державних програм розвитку, формування нових господарюючих суб'єктів.

Якщо об'єктом державного регулювання стане попит споживачів, які бажають отримати наукоємну продукцію, виробників товарів, що отримують комерціалізовану форму нових знань, споживачів інтелектуальної власності, яка створюється вченими, науковцями, винахідниками, то, на нашу думку, відбудеться перехід від суто адміністративних методів регулювання до лібералізації та дерегуляції цієї сфери.

Розроблено модель державного управління розширенням виробничих можливостей економіки з урахуванням таких факторів, як правове поле, розвиток різних форм власності, конкуренція, фінансовий порядок, і соціальні чинники (рис. 1).



Рис. 1. Модель державного управління розширення виробничих можливостей економіки:

ДУ - державне управління, 1 - правове поле; 2 - різні форми власності; 3 - конкурентний порядок; 4 - фінансовий порядок; 5 - соціальний порядок; 6 - технологічна складова; 7 - економічна складова; 8 - професійна складова; 9 - просторова складова; 10 - культурна складова.

Доведено, що в разі продуманого державного управління можна активізувати визначені чинники. Тоді створюються умови для інноваційного розвитку економіки, що перетвориться на інструмент забезпечення сталого розвитку (соціально орієнтованої ринкової економіки): поступово, еволюційно, безконфліктно розширяться рамки виробничих можливостей при одночасному досягненні економічних, соціальних та екологічних цілей.

Під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників динамічно розвиватимуться й перманентно вдосконалюватимуться внутрішні складові соціально орієнтованої ринкової економіки. Ми виділяємо технологічну (радикальні технологічні інновації у виробництві, зберіганні та передачі інформації), економічну (інтенсивне економічне піднесення), професійну (зростаюча частка зайнятих в економіці знань), просторову (виникнення інформаційних мереж змінює уявлення про взаємодію людей у просторі та часі) та культурну (зміна повсякденного життя людей та їх ціннісних орієнтацій) складові моделі економічної системи (див. рис.1 ? позиції 6, 7, 8, 9, 10).

У другому розділі "Аналіз державної інноваційної політики в Україні" визначено зміни наукових параметрів національної економіки. Встановлено, що, по-перше, загалом уже сформоване правове поле для реалізації, формування, ініціювання та розвитку інноваційних процесів, однак механізм реалізації наявного правового забезпечення інноваційної діяльності залишається в Україні неефективним. По-друге, завдяки низці позитивних урядових заходів, у тому числі збільшенню фінансування в науково-технічній та інноваційній сфері, намітилася позитивна тенденція збільшення частки промислових підприємств, які впроваджували інновації. Однак переорієнтація виробничого потенціалу на новітні технології відбувається надто повільно: для більшості промислових підприємств використання інновацій, на жаль, не стало головним фактором розвитку, а галузева структура української промисловості залишається занадто обтяженою виробництвом первинних сировинних ресурсів та напівфабрикатів. По-третє, збережено науково-технічний потенціал нації, хоча державна підтримка в цьому напрямі є недостатньою.

Розширено підходи до моніторингу системи державного управління через оцінку, аналізу і контроль діяльності підприємств реального сектору економіки. Моніторинг є безперервним стеженням за будь-яким процесом з метою виявлення його відповідності бажаному результату або тенденції розвитку. По суті, моніторинг є систематичним збором і опрацюванням інформації, що може бути використана для поліпшення процесу ухвалення рішення; побічно ? для інформування громадськості або прямо ? як інструмент зворотнього зв'язку з метою здійснення проектів, оцінки програм чи вироблення політики.

В системі державного управління підприємств реального сектору економіки найчастіше застосовується фінансовий моніторинг для аналізу їх фінансового стану, моніторинг дотримання підприємствами норм екологічної безпеки, контроль за дотриманням антимонопольних норм, моніторинг дотримання соціальних норм на таких підприємствах. На жаль, поки що не існує комплексного, системного моніторингу таких підприємств одночасно за різними напрямками (економічним, фінансовим, екологічним, соціальним та ін.), що негативно впливає як на розвиток окремих підприємств сектору, так і визначення пріоритетів розвитку реального сектору економіки в цілому. Цей факт суперечить меті побудови соціально орієнтованої ринкової економіки, де високий рівень інноваційності продукції обумовлюється пріоритетними, тобто прогресивними, з погляду рівня значущості для піднесення національної економіки, напрямами розвитку науки і техніки та ефективністю їх реалізації у виробництві.

Для вдосконалення реалізації принципів інноваційного розвитку реального сектору економіки нами запропоновано організувати системний моніторинг розвитку промисловості, спрямований на виявлення, з одного боку, пріоритетних об'єктів інвестування (точок зростання та стабілізації), а з іншого - неперспективних підприємств (больових точок) уже в короткостроковій перспективі.

В умовах соціально орієнтованої ринкової економіки потрібно відстежувати одночасне дотримання економічних, екологічних та соціальних меж (порогів безпеки) в розвитку підприємств, порушення яких може мати негативні наслідки і тому потребує певних запобіжних заходів щодо їх недопущення.

Запропонований системний моніторинг підприємств реального сектору економіки дасть змогу виявляти вузькі місця у функціонуванні підприємств з метою їх запобігання, а також пріоритетів зростання і структурної перебудови промисловості. Для державного управління це означатиме можливість оперативно впливати на ситуацію комплексом доступних заходів.

Соціально орієнтована ринкова економіка ставить перед державним управлінням завдання вдосконалити систему державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу. Сьогодні від здатності інтелектуального капіталу до нововведень та інновацій залежить розвиненість суспільства.

Нами проведено кількісну оцінку інтелектуального капіталу на макрорівні за період 2001?2007 рр. на основі розробленого інтегрального показника частки інтелектуального капіталу в економіці. Цей показник розраховано наступним чином: інтегральний показник частки інтелектуального капіталу в економіці (І) = (І кадрової інтелектуалізації економіки + І забезпеченості заявок на отримання патентів патентами) / 2, де І кадрової інтелектуалізації економіки = кадровий капітал, зайнятий науковою та науково-технічною роботою / сукупний кадровий капітал країни; І забезпеченості заявок на отримання патентів патентами = всього патентів / заявок.

Визначено, що інтелектуальний капітал знижувався протягом зазначеного періоду у зв'язку з недостатньою увагою до цієї проблеми з боку державного управління, зниженням мотивації до інтелектуальної праці, нестабільністю у сфері регулювання відносин інтелектуальної праці, загальноекономічними факторами.

Виправити цю ситуацію можна за допомогою прямого фінансування в розвиток інтелектуального капіталу за такими напрямами, як оздоровлення, медичне обслуговування, змістовний відпочинок, культурно-просвітницькі програми, забезпечення житлом і комунальними послугами. Необхідним наразі є створення робочих місць з високою питомою вагою частки висококваліфікованих спеціалістів, створення умов для підвищення кваліфікації та перекваліфікації інтелектуальних ресурсів нації. Потрібно перманентно забезпечувати зайнятість в інноваційному секторі економіки, підтримувати інноваційне підприємництво, створювати та вдосконалювати механізми регулювання відносин інтелектуальної власності.

Виважена державна політика з підтримки та примноження інтелектуального капіталу прискорить саморозвиток у складній економічній та політичній ситуації, стане передумовою реалізації ендогенної моделі економічного зростання в Україні.

У третьому розділі "Удосконалення державної інноваційної політики на сучасному етапі" розширено класифікацію функцій державного управління інноваційною діяльністю, доповнивши її системоутворюючими, системоутверджуючими та системовідтворюючими функціями.

Рис. 2. Функції державного управління у забезпеченні інноваційного розвитку та побудові соціально орієнтованої ринкової економіки

До системоутворюючих віднесено функції "запуску" та підтримки розвитку нової інноваційної моделі розвитку, як, наприклад, створення законодавства, що відповідає новій державній інноваційній політиці, фінансова підтримка державою інноваційних галузей та підприємств, формування інноваційної інфраструктури, підтримка розвитку науки і освіти; системоутверджуючі функції включають структурну трансформацію на всіх рівнях, підтримку інноваційних пріоритетів розвитку, забезпечення стабільного рівня життя; системовідтворюючими функціями, на нашу думку, є функції формування умов для сталого розвитку.

Схема, розроблена нами (рис. 2), доводить, що забезпечення реалізації зазначених функцій дозволить створити умови для інноваційного розвитку насамперед реального сектору економіки, а потім і економіки загалом. Впровадження науково-технічних досягнень за наявності раціональної політики реально дозволить перетворити інновації на рушійну силу суспільного розвитку та одночасно гуманізувати й соціалізувати суспільство, тобто досягти цілей соціально орієнтованої ринкової економіки.

Перспективні напрями державної інноваційної політики з метою стимулювання мультиплікативної дифузії інновацій по всій економіці включають, по-перше, застосування їх на державних підприємствах реального сектору. Тут можна використовувати стратегію запозичення, оскільки науково-технічний потенціал країни не втрачений. Всебічна модернізація державних підприємств не лише безпосередньо створить попит на інноваційні продукти, але й слугуватиме прикладом для приватних фірм, яким задля збереження конкурентоздатності в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки доведеться також здійснювати модернізацію. Таким чином, відбудеться взаємопроникнення інновацій по всій економіці.

По-друге, в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки технопарки є механізмами, де можна застосовувати стратегію нарощування власного інноваційного потенціалу. Через технопарки можна одночасно досягти цілей соціально орієнтованої ринкової економіки (економічних, екологічних та соціальних). Досягнення економічних цілей є можливим, оскільки технопарки можуть стати основою для розвитку малого інноваційного бізнесу; реалізації екологічних цілей сприятиме розвиток технопарків, оскільки вони націлені на виробництво та використання інноваційної ресурсозберігаючої продукції; соціальних цілей можливо досягти шляхом створення в технопарках нових робочих місць, причому з високою питомою вагою їх для висококваліфікованих спеціалістів.

Розширення виробництва високотехнологічної наукомісткої продукції є на сьогодні одним з головних джерел підвищення конкурентоспроможності вітчизняного промислового виробництва. При випуску та реалізації наукомісткої продукції у суб'єктів інноваційної діяльності виникає низка проблем, які пов'язані зі специфічними особливостями цієї продукції (технічна складність та новизна, складність моделювання та створення зразків, відсутність достатнього обсягу статистичних даних для проведення техніко-економічних розрахунків, необхідність значних часових та матеріальних витрат на проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських робіт, значні обсяги необхідних ресурсів, високий ступінь кооперації, залучення в процес розробки та створення наукомісткої продукції великої кількості суміжних та підтримуючих галузей тощо). Подолати перераховані проблеми спроможні такі суб'єкти інноваційної діяльності, які користуються виключно бюджетним фінансуванням (частіше великі державні підприємства). Продукція таких підприємств характеризується найвищою часткою витрат на НДДКР (40 - 60 %). Однак, асортимент приватних суб'єктів інноваційної діяльності (частіше малих та середніх підприємств) є значно ширшим. Саме тому в сучасних умовах держава повинна підтримувати розвиток малих та середніх інноваційних підприємств. Для цього потрібно забезпечити реалізацію таких напрямів, як розвиток технологічних парків і становлення інноваційних структур інших типів, формування мережі венчурних компаній та венчурних фондів, забезпечення збалансованої роботи банківської системи й подальший розвиток страхових фірм, інвестиційних компаній, ринку цінних паперів з метою створення умов для середньо- та довгострокового кредитування малих і середніх інноваційних підприємств, запровадження державного замовлення на наукомістку продукцію, інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності.

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та розроблено прикладні рекомендації з удосконалення державної інноваційної політики в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки України. В основу дисертації покладено гіпотезу, що за умови виваженого державного управління інноваційний розвиток може стати інструментом на шляху до сталого розвитку, що розглядається як побудова соціально орієнтованої ринкової економіки.

Отримані в роботі результати в цілому підтвердили цю гіпотезу, а їх узагальнення дало змогу сформулювати висновки та внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. Дослідження теоретичних засад формування та реалізації державної інноваційної політики свідчить, що за своєю суттю державна інноваційна політика є системою заходів щодо створення умов для відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу, впровадження сучасних безпечних та економних технологій, створення та реалізації конкурентоспроможної продукції. Державна інноваційна політика повинна здійснюватися відповідно до закріплених законодавчо принципів. Сьогодні, на відміну від попередніх часів, абсолютно зрозумілою та науково доведеною є ключова роль інновацій в економічному розвитку.

2. Визначено методичні підходи до оцінки ефективності державної інноваційної політики: запропоновано застосовувати витратний підхід, оскільки він дає змогу точно визначити затрати ресурсів на виконання політики, а також результати її здійснення. В цілому державна інноваційна політика повинна відповідати критеріям результативності (ступінь досягнення проголошених цілей політики), ефективності (співвідношення між отриманими результатами від проведення політики та витратами на неї) й економічності (намагання одержати певні фіксовані результати з найменшими затратами ресурсів).

3. У системі державного регулювання інноваційної діяльності сьогодні увага зосереджується переважно на пропозиції інноваційної продукції, а об'єктами є продукування наукових знань, створення наукоємної продукції, використання її у виробництві. Цим зумовлюється переважно адміністративне регулювання інноваційного процесу (на основі розроблених правових актів, державних програм розвитку, формування нових господарюючих суб'єктів). У сучасних умовах така система потребує доповнення механізмами стимулювання попиту на інноваційну продукцію: споживачів, які бажають отримати наукоємну продукцію, виробників товарів, що отримують комерціалізовану форму нових знань, споживачів інтелектуальної власності, створеної вченими, науковцями, винахідниками. Це дасть можливість перейти від застосування переважно адміністративних методів регулювання до лібералізації та дерегуляції досліджуваної сфери.

4. Розроблено модель державного управління розширенням виробничих можливостей економіки з урахуванням основних факторів, а саме: правового поля, розвитку різних форм власності, конкуренції, фінансового порядку, соціальних чинників. За допомогою цієї моделі доведено, що державне управління здатне активізувати інституційні фактори, завдяки чому будуть створені умови для інноваційного розвитку економіки, інтенсивним шляхом розширюватимуться виробничі можливості економіки. Обґрунтовано взаємозв'язок між інноваційним розвитком та досягненням цілей соціально орієнтованої ринкової економіки (економічних, екологічних, соціальних). Усередині моделі визначено внутрішні складові такої економіки (технологічну, економічну, професійну, просторову та культурну).

5. Для оцінки державної інноваційної політики в Україні виявлено зміни наукових параметрів національної економіки. Встановлено, що, незважаючи на наявність позитивних зрушень у сфері інноваційної діяльності (сформоване правове поле, дещо збільшене фінансування, тенденція зростання інноваційної активності підприємств, збережений науково-технічний потенціал), відчутного впливу інновацій на економічний розвиток України немає. Однією з причин цього є недостатня державна підтримка.

6. Для вдосконалення реалізації принципів інноваційного розвитку реального сектору економіки запропоновано в системі державного управління інноваційним розвитком реального сектору економіки запровадити системний моніторинг через оцінку, аналіз і контроль діяльності підприємств. Застосування системного моніторингу підприємств промисловості одночасно за різними напрямами (економічним, фінансовим, екологічним, соціальним та ін.) надасть можливість відбору відповідних об'єктів інвестування (створення точок зростання та стабілізації), з одного боку, і виявлення неперспективних підприємств (больових точок) - з іншого. В цілому будь-які зміни в промисловості можливі тільки, зважаючи на одночасне досягнення економічних, екологічних та соціальних цілей (порогів безпеки) соціально орієнтованої ринкової економіки.

7. У системі державної підтримки розвитку інтелектуального капіталу потрібно сприяти прямому фінансуванню в розвиток інтелектуального капіталу, створювати сприятливі умови для інтелектуальної праці, підтримувати інноваційну зайнятість та підприємництво, створювати та вдосконалювати механізми регулювання відносин інтелектуальної власності. Ці заходи стримуватимуть процес втрати наявного інтелектуального капіталу, створять умови для його подальшого розвитку, а також стануть передумовою реалізації ендогенної моделі економічного зростання в Україні.

8. Для вдосконалення державної інноваційної політики на сучасному етапі розширено класифікацію функцій державного управління інноваційною діяльністю доповнивши її систмеутворюючою, системоутверджуючою та системовідтворюючою функціями. Виконання цих функцій дасть змогу реалізувати, розвивати та підтримувати нову інноваційну модель, що в подальшому сприятиме поступовому переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки.

9. Комплексна модернізація державних підприємств реального сектору на основі застосування стратегії запозичення є напрямом державної інноваційної політики, що сприятиме мультиплікативній дифузії інновацій у всіх галузях економіки, створенню їх конкурентних переваг. Наступним напрямом прискорення інноваційного розвитку та побудови соціально орієнтованої ринкової економіки є підтримка технопарків із застосуванням стратегії нарощування власного науково-технічного потенціалу, що надасть можливість одночасного досягнення економічних, екологічних та соціальних цілей.

10. Для розширення виробництва високотехнологічної наукоємної продукції в Україні держава повинна надавати відповідну підтримку розвитку малих та середніх інноваційних підприємств за такими напрямами, як: розвиток технологічних парків і становлення інноваційних структур інших типів, створення мережі венчурних компаній та фондів, забезпечення збалансованої роботи банківської системи й подальший розвиток страхових фірм, інвестиційних компаній, ринку цінних паперів з метою формування умов для середньо- та довгострокового кредитування малих і середніх інноваційних підприємств, запровадження державного замовлення на наукоємну продукцію, інформаційне забезпечення суб'єктів інноваційної діяльності.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Алексеєва К.А. Механізми стимулювання інноваційного розвитку в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки / К.А. Алексеєва // Економіка та держава. - 2009. - № 3. - С. 74-76.

2. Алексеєва К.А. Оцінка інтелектуального капіталу в соціально орієнтованій ринковій економіці / К.А. Алексеєва // Економіка та держава. - 2009. - № 1. - С. 84-87.

3. Алексеєва К.А. Оцінка науково-технічних параметрів економіки України як складова державної політики / К.А. Алексеєва // ДонДУУ. - Менеджер. - 2008. - № 4 (46). - С. 62-71.

4. Алексеєва К.А. Удосконалення організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності / К.А. Алексеєва // Економіка та держава. - 2008. - № 9. - С. 30-32.

5. Алексеєва К.А. Функції держави в інноваційному розвитку в умовах соціально орієнтованої ринкової економіки / К.А. Алексеєва // [зб. наук. пр. Донецького державного університету управління]: Серія: Державне управління. Т. ІХ; вип. 112. - Донецьк, ДонДУУ, 2008. - С. 35?43.

...