Державне сприяння адаптації системи вищої освіти в Україні до вимог Болонського процесу

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

УДК 351.851:337

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління

Державне сприяння адаптації системи вищої освіти в Україні до вимог Болонського процесу

Спеціальність 25.00.02 - механізми державного управління

Пшенична Любов Василівна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському регіональному інституті державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.

Науковий керівник - доктор філософських наук, професор, Корженко Володимир Васильович, Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, заступник директора з наукової роботи, професор кафедри державного управління та менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор наук з державного управління, професор Майборода Сергій Васильович, Національна академія державного управління при Президентові України, декан;

доктор соціологічних наук, професор Бєлова Людмила Олександрівна, Харківська обласна державна адміністрація, заступник голови.

Захист відбудеться 20 листопада 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.858.01 Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України, за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75, зал засідань (1 поверх).

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України за адресою: 61050, м. Харків, просп. Московський, 75.

Автореферат розісланий 19 жовтня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.С. Лебець.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження обумовлена докорінними соціально-економічними трансформаціями в українському суспільстві, зокрема, якісними змінами у системі вищої освіти. Процеси входження України до світового освітнього простору, адаптації вітчизняної вищої школи до вимог Болонського процесу ставлять перед науковцями і освітянами-практиками нові завдання щодо теоретико-методологічного обґрунтування і технологічного забезпечення розвитку суспільства знань, удосконалення механізмів державного управління системою вищої освіти. Ці процеси істотно ускладнюються із зростанням суперечностей в усіх сферах суспільного життя, у тому числі й суспільній психології, що стосується визначення життєвих цінностей і орієнтирів, морально-етичних принципів тощо.

В Україні ще залишається забагато нерозв'язаних специфічних проблем у розвитку освітньої галузі, гармонізації її відносин з європейською освітою, підвищенні рівня її якості та доступності. Обмежене фінансування спричинило погіршення матеріально-технічної бази навчальних закладів та їх соціальної інфраструктури, зниження престижу педагогічної і наукової праці, відтоку творчої молоді до інших сфер та за межі держави, старіння викладацьких і науково-педагогічних кадрів. Саме тому, поряд із значною самостійністю вищих навчальних закладів у виборі сучасних апробованих форм і методів навчання, фінансово-господарський діяльності, управлінні поточною і стратегічною діяльністю, вищу освіту, як свідчить світова практика, недоцільно залишати без підтримки з боку держави, без раціонально улаштованого державного управління. Особливого значення набуває державне управління у зв'язку з просуванням української вищої освіти до європейських стандартів щодо надання освітніх послуг та реального упровадження принципів і норм, закріплених у Болонській декларації і інших документах, які стосуються створення Європи знань.

Стан наукової розробки проблеми. Теоретичною основою дисертаційного дослідження є наукові доробки в галузі державного управління відомих українських фахівців: В. Авер'янова, В. Бакуменка, В. Дзюндзюка, В. Князєва, В. Корженка, С. Майбороди, В. Малиновського, В. Мартиненка, Н. Нижник, Г. Одінцової, В. Пілюшенка, Є. Ромата, С. Серьогіна, Ю. Сурміна, С. Телешуна, В. Токовенко та ін.

Особливе значення для виконання даного дослідження мають наукові праці з філософії освіти (В. Андрущенко, В. Лутай, І. Зязюн, С. Клепко та ін.), а також ті, що стосуються державного управління вищою освітою в сучасному глобалізованому світі (Л. Бєлова, М. Білинська, О. Дубовка, С. Калашнікова, М. Кісіль, С. Крисюк, В. Луговий, В. Майборода, А. Мазак, В. Огаренко, С. Опрятний, Н. Протасова та ін.).

У працях В. Кременя, С. Ніколаєнка, М. Степка, Я. Болюбаша, К. Левківського, Ю. Сухарнікова, Т. Лукіної досліджуються питання модернізації вищої школи України в контексті Болонської декларації та модернізації державного управління освітою. Аналізу європейського простору вищої освіти та вирішенню проблем реалізації положень, вимог, засад і стандартів Болонського процесу присвячено праці Н. Бондарчук, М. Головатого, О. Зарудіна, М. Згуровського, А. Колота, К. Корсак та ін.

У сфері науки державного управління з'явилися окремі дослідження, що стосуються удосконалення державного управління вищою освітою в Україні у контексті євроінтеграції та Болонського процесу (С. Андрейчук, І. Сікорська).

Разом з тим, незважаючи на наявність значної кількості нормативно-правових актів, у тому числі актів Міністерства освіти і науки України, публікацій щодо розвитку системи вищої освіти в Україні та удосконалення механізмів державного управління нею, наукового осмислення принципів Болонської декларації, ще й сьогодні відсутнє комплексне науково-методологічне забезпечення сучасного менеджменту вищої освітою, не визначені й не сприйняті суспільством процедури оцінювання знань, гармонізації наукових ступенів і вчених звань, залишаються суттєві проблеми у підвищенні якості освіти. Такий стан розробленості проблеми зумовлює вибір теми дисертаційної роботи та основні напрями їх подальшого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах НДР кафедри державного управління та менеджменту Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України «Тенденції та перспективи розвитку державно-управлінських відносин» (державний реєстраційний номер 0106U012323). Дисертантом запропоновано концептуальне обґрунтування сучасних механізмів державного управління адаптацією системи вищої освіти України до умов європейського освітнього простору.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування механізмів державного управління вищою освітою в Україні та напрямків їх удосконалення у зв'язку з адаптацією системи вищої освіти до вимог Болонського процесу. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

- з'ясувати місце та роль вищої освіти в сучасному суспільстві;

- проаналізувати динаміку розвитку, основні положення і принципи Болонського процесу;

- виявити специфічні особливості сфери освіти як об'єкта державного управління;

- обґрунтувати сучасний стан вищої освіти України та можливості розвитку державного управління нею у контексті її адаптації до Болонських стандартів;

- визначити основні напрямки удосконалення механізмів державного управління системою вищої освіти в умовах входження України до світового освітнього та інформаційного середовища;

- узагальнити досвід застосування сучасних механізмів державного управління вищою освітою в розвинених країнах світу;

- розробити пропозиції щодо удосконалення управління підготовкою науково-педагогічних кадрів вищого рівня, розвитку системи оцінювання знань студентів та забезпечення якості надання освітніх послуг.

Об'єкт дослідження - процес державного управління галуззю освіти.

Предмет дослідження - удосконалення механізмів державного сприяння адаптації системи вищої освіти України до вимог Болонського процесу.

Методи дослідження. Для досягнення мети дисертаційної роботи використовувались такі загальнотеоретичні та спеціальні методи дослідження: аналізу і синтезу (для узагальнення наукових джерел та процесів розвитку інтеграції систем освіти окремих країн у загальноєвропейський освітній простір); єдності історичного і логічного (для з'ясування реального стану та структури вищої освіти, формування висновків щодо необхідності її розвитку у відповідності з вимогами Болонської декларації); діалектичного аналізу (при розробці методологічного підходу щодо процесу вищої освіти як об'єкта управління і регулювання); прогностичний (при екстраполяції отриманих результатів щодо аналізу можливостей розвитку системи державного управління освітою) та ін.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, що визначають процедуру і механізми державного управління в цілому, управління вищою освітою, управління адаптацією вищої освіти до умов європейського освітнього простору, офіційні матеріали Міністерства освіти і науки України, Державного комітету статистики України, наукові праці і монографії вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі державного управління, менеджменту, економіки та педагогіки, періодичні видання.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації міститься нове розв'язання конкретного наукового завдання, пов'язаного з упровадженням механізмів державного управління адаптацією системи вищої освіти України до вимог Болонського процесу. Зокрема, сформульовано такі положення:

уперше:

- обґрунтовано та введено до наукового обігу поняття «державне сприяння адаптації» стосовно системи вищої освіти як окремого соціального явища, що дозволяє осмислити специфічні особливості цілеспрямованого впливу держави на процес її пристосування до основних принципів та сучасних стандартів європейського освітнього простору з метою забезпечення відповідного рівня її якості, конкурентоспроможності та доступності;

удосконалено:

- термінологічний апарат дослідження системи вищої освіти у зв'язку із з'ясуванням її ролі та місця в розвитку сучасного суспільства (суспільний інтелект, суспільство знань, інтелектуальна економіка, державно-управлінська складова соціально-гуманітарної підготовки студента та ін.);

- методологію управління вищою освітою шляхом чіткого розмежування функцій і методів управління з урахуванням відповідних рівнів освітнього простору (вищий навчальний заклад, держава, міжнародний рівень) та пропозицій щодо діяльності спеціальних органів і організацій з питань підвищення якості освіти;

- змістовні характеристики можливої адаптації процедури присвоєння вчених звань та присудження наукових ступенів в Україні до аналогічних процедур у країнах Болонської системи освіти;

- науково-методичні рекомендації щодо державного сприяння адаптації вітчизняної системи оцінювання знань студентів до європейських стандартів на основі розвитку кредитно-модульної системи;

дістало подальший розвиток:

- осмислення поняття державного управління вищою освітою як процесу суб'єктивно спланованої в окремій державі якості вищої освіти з притаманною їй організаційною структурою і принципами взаємодії окремих елементів, забезпечення її функціонування та розвитку шляхом поліпшення планування, організації, мотивації і контролю;

- обґрунтування пріоритетних напрямків удосконалення механізмів державного управління системою вищої освіти України (інституційного, організаційного, соціально-економічного та розпорядчо-правового) з метою її адаптації до європейського освітнього середовища;

- загальні принципи і функції державного управління освітою на основі пропозицій щодо його децентралізації та необхідності делегування вищим навчальним закладам повноважень щодо формування освітньо-професійних програм і навчальних планів задля забезпечення конкурентоспроможності випускників вищих навчальних закладів на ринку праці.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що основні ідеї та висновки дисертаційного дослідження доведено до конкретних положень та рекомендацій, які можуть бути використані центральними та територіальними органами влади при визначенні та коригуванні напрямів державної політики у освітянській галузі, а також при підготовці навчально-методичних матеріалів і викладанні дисциплін із соціальної та гуманітарної політики для слухачів магістерської підготовки у системі Національної академії державного управління при Президентові України.

Запропоновані в дисертації розробки впроваджено в роботу управління освіти і науки Сумської облдержадміністрації, а також використовуються в навчальному процесі Сумського державного університету (акт про впровадження від 7 липня 2009 р.), Сумського державного педагогічного університету ім. А. С. Макаренка (довідка про впровадження № 941 від 3 липня 2009 р.), Сумського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 682 від 6 липня 2009 р.), Глухівського державного педагогічного університету ім. О. Довженка (довідка про впровадження № 1540 від 21 липня 2009 р.), Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка (довідка про впровадження № 04-11/725 від 1 вересня 2009 р.)

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до удосконалення механізмів державного управління і особисто отримані теоретичні і практичні результати. У дисертації не використовувались ідеї або розробки, що належать В. В. Корженку та І. А. Медведєву, у співавторстві з якими опубліковано окремі наукові статті.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати виконаного наукового дослідження оприлюднені на VII міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій» (м. Суми, 2008 р.); VII, VIIІ і ІХ міжнародних наукових конгресах «Державне управління і місцеве самоврядування» (м. Харків, 2007 р.; м. Харків, 2008 р.; м. Харків, 2009 р.); Днях науки у СумДПУ ім. А. С. Макаренка (м. Суми, 2004-2007 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 12 наукових праць, у т.ч. 5 статей - у наукових фахових виданнях з державного управління. Загальний обсяг публікацій складає 5,4 авт. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації - 245 с., у тому числі: 10 таблиць (6 с.), 24 рисунки (14 с.), 8 додатків (26 с.). Список використаних джерел налічує 225 найменувань (23 с.), з них 35 - іноземними мовами.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, з'ясовується зв'язок з науковими програмами, розкривається мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна і практична значущість отриманих результатів, наводяться дані про апробацію основних положень і висновків та відомості про публікації автора за темою дослідження.

У першому розділі - «Наукове обґрунтування державного впливу на процес адаптації вищої освіти до європейських вимірів» - обґрунтовується місце і роль вищої освіти в сучасному суспільстві, визначається динаміка розвитку, основні положення і принципи Болонського процесу, з'ясовуються специфічні особливості освіти як об'єкта державного управління.

Наукові публікації та соціальні практики дозволяють обґрунтувати положення про те, що вища освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку у сучасному суспільстві. Це означає, що суспільний прогрес безпосередньо пов'язаний з розвитком інтелектуального потенціалу («суспільного інтелекту»). Знання поступово набуває значення головного стратегічного чинника у виживанні людства, країн, народів, соціальних груп, сімей і окремих особистостей, основного резервного компонента, що забезпечує суспільний поступ. Стає реально відчутнішим освітньо-науково-технічний прогрес.

Освіта визначається фундаментальним явищем у житті людини і сучасного «суспільства знань», виступає однією з базових складових якісних суспільних зрушень.

Інформаційне суспільство, що утверджується у сучасному світі, створює, перш за усе, «інформаційну економіку» або економіку новітнього технологічного способу виробництва. Наука й освітні системи перетворюються в основні інститути сучасного інформаційного суспільства, що здатний забезпечити інноваційне зростання національної економіки, розвиток ринку інформаційних товарів і послуг та ін.

Застосування сучасних науково-інформаційних технологій спричиняє два важливі наслідки: по-перше, розвиток людини, особистості як ніколи раніше стає показником, виміром прогресу будь-якої країни; по-друге, цей розвиток індивідуальності набуває значення головного важеля для подальших бажаних та очікуваних суспільних змін.

Аналіз розвитку суспільно-історичного процесу свідчить, що окремі країни володіють величезними природними ресурсами, проте, без відповідного розвитку «суспільного інтелекту» їхнє майбутнє втрачає перспективу. Вони приречені залишитися сировинним придатком світового господарства через нездатність ефективно переробити сировину у інтелектоємні та наукоємні продукти, які високо цінуються на світових ринках.

Можна стверджувати про зв'язок «суспільного інтелекту» з виходом країн на найвищий у світі рівень продуктивності праці, зростання якого безпосередньо корелює з розвитком освіти. Обидва процеси взаємно прискорюють один одного, розвиваються синхронно, причому найбільша кореляція спостерігається саме з розвитком вищої освіти. Відтак, не випадково у 70-80-ті роки ХХ ст. більшість динамічно прогресуючих держав, безпосередньо причетних до науково-технічних зрушень, почали формування ефективної системи освіти, особливо вищої, якісне перевлаштування системи безперервної освіти, пов'язаної з підготовкою, перепідготовкою і підвищенням кваліфікації кадрів для суспільного виробництва і менеджменту, що, у свою чергу, значно вплинуло на структуру виробництва та ситуацію на ринку праці.

До усього зазначеного слід додати загальне сприйняття європейських орієнтирів у розвитку національних систем освіти.

Європа завжди була центром знань: їх виробництва, споживання і навчання. Майже в усіх цих складових вона зберігає лідерство і сьогодні. Сучасною парадигмою соціального поступу можна вважати розвиток суспільства через розвиток вищої освіти.

Оскільки вища освіта як соціальне явище «не знає» кордонів, виникає нагальна необхідність її стандартизації, на ґрунті чого формується єдиний загальноєвропейський освітній простір. Даний процес набув певної часової періодизації і отримав назву Болонського (після підписання 19.06.1999 р. міністрами освіти 29 країн Болонської декларації «Європейський простір у сфері вищої освіти»). Аналіз процесів у освітній галузі Європи свідчить про наявність наступних усталених тенденцій у сприйнятті системи освіти майбутнього: розширення її доступності для усіх жителів; посилення впливу соціально-економічних і соціокультурних факторів на отримання освіти; задоволення зростаючих потреб студентів щодо розвитку їхніх здібностей.

У дисертації виокремлюються основні функції держави і конкретних органів державного управління освітою, з'ясовується його сутність, зміст та форми.

У другому розділі - «Державні регулятори адаптації вищої освіти України до Болонських стандартів» - аналізується організація вищої освіти в Україні з точки зору системності та інституціональної забезпеченості, досліджується нормативно-правова база державного управління вищою освітою та його розвиток у контексті адаптації вищої освіти до умов Болонського процесу.

Виходячи з програм розвитку Української держави та законодавчої бази, що стосується галузі освіти, у якості основних принципів функціонування та розвитку вищої освіти виділяються такі: доступність освітніх послуг; рівність умов для реалізації здібностей особистості; гуманізм, демократизм, пріоритетність національних цінностей; зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями; незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій; науковий, світський характер освіти; інтеграція з наукою і виробництвом; взаємозв'язок з освітою інших країн; єдність і наступність системи освіти; безперервність і різноманітність освіти; поєднання державного управління і громадського самоврядування.

До системи вищої освіти можна включити навчальні заклади, наукові, науково-методичні і методичні установи, науково-виробничі підприємства, державні і місцеві органи управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Під «управлінням вищою освітою» в дисертації мається на увазі та аналізується:

- вплив з боку держави задля досягнення відповідного рівня якості освіти шляхом реалізації управлінських функцій (планування, організації, мотивації і контролю);

- управління навчальним процесом, що забезпечує здобуття певного рівня знань окремою особою або групою осіб;

- управління формуванням конкретного рівня знань, умінь та навичок окремої особи.

Управління вищою освітою має декілька рівнів: зовнішній, міждержавний, державний, регіональний, внутрішній, вузівський.

У 2007 р. мережа вищої освіти в Україні налічувала 904 заклади різних рівнів акредитації та форм власності, в тому числі 192 університети, 57 академій, 123 інститути, 1 консерваторію, 205 коледжів, 188 технікумів та 138 училищ. Кількість ВНЗ III-IV рівнів акредитації у порівняні з попереднім роком зросла, а I-II рівнів - дещо скоротилася за рахунок закладів державної та комунальної форм власності. Кількість перших протягом останніх 10 років поступово зменшується, а других - суттєво збільшується. Це явище ще потребує свого осмислення.

На початку ХХІ ст. в Україні сформувалася мережа ВНЗ приватної форми власності, яка також поступово розвивається.

Що стосується структури студентів у залежності від джерела фінансування навчання, то за кошти державного та місцевого бюджетів у ВНЗ III-IV рівнів акредитації відповідно навчається понад 826 тисяч студентів, за кошти фізичних та юридичних осіб - понад 1 млн 546 тисяч студентів.

Позитивна динаміка розвитку вищої освіти зумовлюється суттєвим посиленням впливу держави на освітні процеси. При цьому науковців доволі часто цікавить тема державного управління, удосконалення і обґрунтування потреб і впливу державного управління на вищу освіту та ін.

Дослідження інституційної і функціональної побудови вищої освіти свідчить, що сучасне її перетворення на конкурентну на міжнародному ринку праці галузь можливе лише на основі поєднання власне традиційних форм вищої освіти, самоосвіти, дистанційної освіти з досвідом провідних європейських країн.

Освіта безпосередньо впливає на економічне, політичне і соціальне життя суспільства, закладає підвалини його удосконалення, що потребує вирішення комплексу завдань, пов'язаних з визначенням національної ідеї вищої освіти, збереженням і примноженням освітніх традицій, підпорядкуванням галузі законам ринкової економіки тощо.

Україною обрано стратегічний курс на інтеграцію до Європейського Союзу, на входження у європейський освітній простір. Зміст інтеграційних процесів полягає у впровадженні європейських норм і стандартів в освіті, науці і техніці, поширенні власних культурних і науково-технічних здобутків у ЄС, що сприятиме підвищенню в Україні європейської культурної ідентичності.

У третьому розділі - «Пріоритетні напрями модернізації системи вищої освіти та управління нею в Україні» - досліджуються перспективи адаптації національної системи вищої освіти до європейських стандартів, адаптаційні процеси у підготовці науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації та з'ясовуються шляхи удосконалення механізмів управління якістю підготовки вищою школою фахівців.

У процесі адаптації до умов Болонської декларації кожна країна діє, виходячи із глибоко виважених трактувань її основних положень і їх співвідношення з національними особливостями. З огляду на це, необхідно враховувати відмінності в освітньо-кваліфікаційних рівнях (табл. 1).

Таблиця 1 Порівняння освітньо-кваліфікаційних рівнів в Україні та Європі

Освітньо-кваліфікаційні рівні	Рівні кваліфікації вищої освіти FHEQ (Рівні European Qualifications Framework)
Рівень відсутній	D Докторський ступінь (Ph) (Level 8)
Магістр	Фахівець	M ступінь магістра Диплом аспіранта Сертифікат аспіранта (Level 7)
Рівень відсутній	H ступінь бакалавра з відзнакою, сертифікати і дипломи закінчених навчальних закладів (Level 6)
Бакалавр	I звичайний ступінь бакалавра Основний ступінь Дипломи про вищу освіту Спеціалізована освіта і навчання (Level 5)
Рівень відсутній	C посвідчення про вищу освіту (Level 4)

На шляху реформування вищої освіти виникає значна кількість проблем, які можна умовно розділити на чотири групи: реалізація основних функцій вищих навчальних закладів; забезпечення конкурентоспроможності вищих навчальних закладів; підвищення якості управління закладами; зміна умов функціонування ВНЗ.

Вказані проблеми спонукають країни знаходити нові підходи, запроваджувати більш досконалу освітню політику і законодавчу базу.

Виходячи з результатів дослідження, слід зазначити, що на сьогодні існує нагальна потреба по-новому осмислити структуру і зміст діяльності вищої школи України, суттєво переглянути їх у контексті сприяння з боку держави адаптації до європейських стандартів освітніх послуг, до інноваційних умов функціонування.

Адаптація системи вищої освіти до умов європейського освітнього простору - це її пристосування до змісту і вимог, що диктуються Болонською декларацією про європейський простір вищої освіти. ВНЗ в Україні повинні враховувати їх у своїй діяльності, одночасно успадковуючи ті вміння і навички, той історичний досвід виробництва освітнього продукту, який накопичувався в Європі і передавався в провідних університетах з покоління в покоління. Інша сторона адаптації полягає в тому, що органи державного управління повинні організувати безперервний, невичерпний процес розвитку і збереження системи вищої освіти в Україні.

Адаптація українських ВНЗ до вимог, стандартів та правил європейського освітнього ринку є особливо актуальною проблемою, і завдання держави по сприянню адаптації можна вважати одним з найважливіших питань розвитку суспільства. Коли мова йде про управління адаптацією вищої освіти до Болонського процесу, то мається на увазі посилення управлінського впливу в частині формування і розвитку системи ВНЗ. Вищу освіту України можна розглядати як цілісну систему в різноманітті видів і форм діяльності. Отже, адаптація має торкатися не тільки освоєння професійної діяльності, а й усіх сфер життєдіяльності навчальних закладів, пов'язаних з виробництвом наукової та освітньої продукції. Тому розуміння сутності адаптації до умов Болонського процесу не обмежується професійною сферою, а охоплює сукупність соціально-управлінських відносин, що зумовлюють структуру галузі.

До основних структурних елементів адаптації можна віднести такі її різновиди, як професійну, організаційну, соціальну, матеріально-побутову, методичну.

Адаптація вітчизняної системи вищої освіти до європейського освітнього простору передбачає запровадження європейської системи кваліфікації (EQF) з урахуванням вимог до структури опису кваліфікаційних розходжень на кожному освітньо-кваліфікаційному рівні.

Специфіка державного управління адаптацією вищих навчальних закладів до нових умов зумовлена тим, що більшість ВНЗ будуть змушені працювати на виконання замовлень іноземних партнерів та дотримуватися вимог західної навчальної та наукової технології й стандартів. Ці процеси можуть носити як позитивний, так і негативний характер, але усвідомлення таких наслідків і їх передбачення - одне із завдань органів державного управління.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження узагальнено в таких положеннях і висновках, що пов'язані з вирішенням проблеми удосконалення механізмів державного сприяння адаптації системи вищої освіти України до вимог Болонського процесу:

1. Вища освіта є основою інтелектуального, культурного, духовного, соціального та економічного розвитку суспільства. Вона здобувається людиною в результаті послідовного, системного, цілеспрямованого засвоєння знань, забезпечуючи всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства.

Ефективність управління вищою освітою залежить як від адекватних зовнішніх, так і від дієвих внутрішніх впливів. Зовнішнє управління вищою освітою як підсистемою соціально-економічної діяльності здійснюється шляхом прямого впливу стратегічного характеру з боку держави (законодавчі і нормативні акти) і оперативного керівництва з боку органів влади (Міністерство освіти і науки України, ради депутатів різного рівня, державні адміністрації та їхні підрозділи). Внутрішній вплив здійснюють суб'єкти управління самої системи вищої освіти.

2. Кожна сучасна держава має власну систему освіти, що є складовою єдиного освітнього простору. Відтак, управління вищою освітою має відповідати загальним вимогам:

- світової (європейської) спільноти, міжнародних договорів, стандартам міжнародних організацій;

- окремих держав через їх законодавчу і нормативно-правову базу;

- регіональних органів управління, громадських організації шляхом формування концепцій розвитку регіонів, реалізації їх місій, стратегічних цілей і завдань;

- вищих навчальних закладів через підвищення якості освіти і кваліфікації професорсько-викладацького складу, зміцнення матеріально-технічної бази та ін.

Державне сприяння адаптації вищої освіти до умов Болонського процесу - це цілеспрямований вплив держави на отримання громадянами вищої освіти шляхом запровадження відповідних стандартів.

3. Аналіз процесів у освітній галузі європейських країн-лідерів свідчить про наявність таких усталених загальних тенденцій у розвитку системи вищої освіти: покращення умов для її доступності усім жителям без винятку; реалізація реального отримання освіти усім бажаючим; ураховування впливу соціально-економічних і соціокультурних факторів у зв'язку з наданням освітніх послуг; задоволення зростаючих потреб студентів щодо їх здібності опановувати знання.

4. Система української вищої освіти потребує якісної перебудови і адаптації до загальноєвропейських стандартів, що неможливе без відповідного сприяння з боку держави, що потребує вирішення низки суттєвих проблем, зокрема: необізнаність суспільства щодо сутності освітньо-кваліфікаційних рівнів; невисокий рівень готовності вітчизняних ВНЗ до жорсткої конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг; слабкість комунікаційних навичок у професорсько-викладацького складу, відсутність досвіду спілкування зі своїми колегами з європейських країн; необхідність пристосування до нових фінансово-економічних умов функціонування ВНЗ; слабке матеріально-технічне забезпечення навчального процесу тощо.

Запровадження принципів Болонських угод може супроводжуватися негативними явищами, а саме: збільшенням відтоку кваліфікованих фахівців за межі України; загрозою втрати освітніх традицій і національних особливостей в освіті; посиленням соціального напруження в середовищі викладачів похилого віку, які не в змозі пристосуватися до нових умов праці тощо.

5. Дослідження питань адаптації України до Болонських принципів з точки зору прийняття відповідних рішень на різних рівнях управління дає підстави для розмежування функцій державного управління у цій галузі і удосконалення форм державного сприяння цим процесам.

6. Системний аналіз нормативно-правової бази, структурної організації та практичного досвіду освітньої діяльності дозволяє обґрунтувати основні положення, функції і методи державного управління вищою освітою на різних рівнях державної влади. Доведено, що система управління вищою освітою потребує суттєвих змін щодо застосування процедур адаптації, прогнозування, аналізу та коригування основних напрямків діяльності з використанням традиційних організаційно-контролюючих підходів.

7. Державне управління вищою освітою має будуватись на основі оцінки перспектив розвитку європейського освітнього простору, тобто враховувати їх на рівні держави та регіону відповідно до запитів і потреб населення та громадських інституцій. На рівні ВНЗ, управління адаптацією має включати удосконалення професійної діяльності, виробництво наукової та освітньої продукції, соціальні умови існування системи освіти, реформування діяльності конкретних вищих навчальних закладів у напрямку автономізації управлінських структур і незалежності університетів.

8. Механізми і процедури підготовки фахівців (науково-педагогічних працівників і науковців) вищої кваліфікації потребує децентралізації управління з передачею державою частини повноважень університетам.

9. Підвищення якості освіти у межах Болонського процесу вимагає лібералізації традиційних державних методів управління ВНЗ, підвищення їх ролі у підготовці і вихованні спеціалістів. Основними причинами можливого зниження якості вітчизняної вищої освіти на етапі її адаптації до європейської можуть бути: втрата пріоритету вищої освіти при розподілі фінансування з боку держави; недостатнє фінансування вузівської науки; нерозвиненість системи контролю якості освіти.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Пшенична Л. В. Болонський процес у його генезисі та розвитку / Л. В. Пшенична // Актуальні проблеми державного управління : зб.наук.пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», - 2009. - № 1. - С. 100-106.

2. Пшенична Л. В. Розвиток державного управління вищою освітою в Україні: проблеми адаптації до умов Болонського процесу / Л. В. Пшенична // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - Вип. 2 (25). - С. 82-88.

3. Пшенична Л. В. Управління якістю вищої освіти: Болонський процес - Україна / Л. В. Пшенична // Державне будівництво [Електронне видання]. - 2009. - № 1. - Режим доступу: http://www.kbuapa.kharkiv.ua

4. Пшенична Л. В. Реалізація державної освітньої політики: культурно-управлінський аспект / Л. В. Пшенична, І. А. Медведєв // Держава та регіони. - 2008. - № 1. - С. 184-187. - (Серія «Державне управління»).

Особистий внесок здобувача: обгрунтування ідеї поєднання організаційної культури виховання з професійною майстерністю.

5. Пшенична Л.В. Економічні відносини в системі державного управління вищою освітою / І. А. Медведєв, Л. В. Пшенична // Держава та регіони. - 2007. - № 4. - С. 139-142. - (Серія «Державне управління»).

Особистий внесок здобувача: формування пропозицій щодо удосконалення зміцнення матеріально-технічної бази ВНЗ.

6. Пшенична Л. В. Моральний статус особистості вчителя в законодавстві України / Л. В. Пшенична // Педагогіка і психологія. Формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Київ-Запоріжжя, 2004. - Вип. 32. - С. 16-21.

7. Пшенична Л. В. Професійно значущі якості особистості майбутнього вчителя / Л. В. Пшенична // Теоретичні питання культури, освіти та виховання : зб. наук. праць. - К. : Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського, Київський національний лінгвістичний університет, 2004. - С. 67-70.

8. Пшенична Л. В. Історичні етапи становлення особистості вчителя / Л. В. Пшенична // Педагогіка і психологія. Формування творчої особистості: проблеми і пошуки : зб. наук. праць. - Київ-Запоріжжя, 2004. - Вип. 33. - С. 178-183.

9. Пшенична Л. В. Деонтологія вчителя як засіб гармонізації педагогічної системи / Л. В. Пшенична // Педагогічні науки : зб. наук. праць. - Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2004. - Частина перша. - С. 692-774.

10. Пшенична Л.В. Удосконалення організації заочного та дистанційного навчання студентів спеціальності «Облік і аудит» у регіональних центрах вищих навчальних закладів / І. А. Медведєв, Л. В. Пшенична // Вестник Национального технического университета «ХПИ». - 2008. - № 58. - Т. 2. - С. 201-203.

Особистий внесок здобувача: узагальнення досвіду педагогічних університетів щодо запровадження дистанційної форми навчання.

11. Пшенична Л.В. Пріоритети в соціально-гуманітарній підготовці студентів вищих навчальних закладів / В. В. Корженко, Л. В. Пшенична // Державне управління та місцеве самоврядування : тези IХ міжнар. наук. конгресу, 26-27 березня 2009 р. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. - С. 327-328.

Особистий внесок здобувача: розроблено пропозиції щодо адаптації закордонного досвіду організації вищої освіти до умов України.

12. Пшенична Л. В. Адаптація вищої освіти до Болонського процесу: класифікація функцій / Л. В. Пшенична // Сучасний український університет: теорія і практика впровадження інноваційних технологій : зб. матер. науково-метод. конфер. - Суми : Вид-во СумДУ. - 2008. - Частина І. - С. 8-11.

Анотація

Пшенична Л.В. Державне сприяння адаптації системи вищої освіти в Україні до вимог Болонського процесу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 - механізми державного управління. - Харківський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. - Харків, 2009.

У дисертації обґрунтовується місце і роль вищої освіти в сучасному суспільстві, визначаються особливості розвитку Болонського процесу в Україні та його основні положення і принципи, з'ясовується специфіка освіти як об'єкта державного управління.

Аналіз суспільно-історичних процесів свідчить, що незважаючи на багатство природних ресурсів, будь-яка країна без відповідного розвитку суспільного інтелекту втрачає перспективу величі. До наукового обігу запропоновано поняття «державне сприяння адаптації вищої освіти» як окремого соціального явища, що допомагає осмислити специфіку цілеспрямованого впливу держави на процес її пристосування до основних принципів та сучасних стандартів європейського освітнього простору.

В роботі аналізується організація вищої освіти в Україні з точки зору системності та інституціональної забезпеченості, досліджується нормативно-правова база державного управління галуззю та її розвиток у контексті адаптації до умов Болонського процесу.

Удосконалено змістовні характеристики механізмів державного управління вищою освітою із застосуванням структурно-організаційного та структурно-функціонального підходів.

Ключові слова: суспільство знань, Болонський процес, державне сприяння адаптації, загальноєвропейський освітній простір, принципи функціонування системи вищої освіти, механізми державного управління, кредитно-модульна система оцінювання знань, якість освіти.

Аннотация

Пшеничная Л.В. Государственное содействие адаптации системы высшего образования в Украине к требованиям Болонского процесса. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата наук по государственному управлению по специальности 25.00.02 - механизмы государственного управления. - Харьковский региональный институт государственного управления Национальной академии государственного управления при Президенте Украины. - Харьков, 2009.

В диссертации обосновывается место и роль высшего образования в современном обществе, определяются особенности развития Болонского процесса в Украине, исследуются его основные положения и принципы, специфика образования как объекта государственного управления.

Анализ общественно-исторических процессов свидетельствует о том, что несмотря на изобилие природных ресурсов, без соответствующего развития общественного интеллекта любая страна теряет перспективу своего величия. В научный оборот предложено ввести понятие «государственное содействие адаптации высшего образования» как отдельного социального явления, что способствует осмыслению специфики целенаправленного влияния государства на процесс его приспособления к основным принципам и современным стандартам европейского образовательного пространства.

В работе исследуется организация высшего образования в Украине с точки зрения системности и институциональной обеспеченности, нормативно-правовая база государственного управления отраслью и ее развитие в контексте адаптации к условиям Болонского процесса.

Усовершенствованы содержательные характеристики механизмов государственного управления высшим образованием с использованием структурно-организационного и структурно-функционального подходов.

Особое внимание обращается на перспективы адаптации национальной системы высшего образования к европейским стандартам, адаптационные процессы в подготовке научно-педагогических и научных кадров высшей квалификации, выяснение действенных путей совершенствования механизмов управления качеством подготовки специалистов высшей школы.

В диссертации получило дальнейшее развитие обоснование приоритетных направлений совершенствования механизмов управления системой высшего образования Украины, а именно: институционального, организационного, социально-экономического и распорядительно-правового, - с целью ее адаптации к европейской образовательной среде. Исследуются общие принципы и функции государственного управления образованием на основе предложений по его децентрализации, делегирования вузам полномочий относительно формирования образовательно-профессиональных программ и учебных планов для обеспечения конкурентоспособности выпускников на рынке труда. державний освіта болонський

Ключевые слова: общество знаний, Болонский процесс, государственное содействие адаптации, общеевропейское образовательное пространство, принципы функционирования системы высшего образования, механизмы государственного управления, кредитно-модульная система оценки знаний, качество образования.

Annotation

Pshenychna L.V. State Assistance to the Ukrainian Higher Education System Adaptation to the Requirements of the Bologna Process. - Manuscript.

A dissertation for getting a scientific degree of Candidate of Sciences in Public Administration, following the specialty 25.00.02 - Mechanisms of Public Administration. - Kharkiv Regional Institute of Public Administration of the National Academy of Public Administration Attached to the Office of the President of Ukraine. - Kharkiv, 2009.

The dissertation substantiates the place and role of higher education in a modern society. It determines the dynamics of the Bologna process, its main terms and principles, as well as specific features of education as a public administration object.

Analysis of the socio-historical process proves that some countries can possess fantastically rich natural resources; however, without the proper development of the social intellect, they have practically no future. The growing labour productivity correlates directly with the development of higher education.

A notion of «state assistance to adaptation» of higher education is introduced into scientific usage to describe that specific social phenomenon, which helps consider peculiarities of the state's targeted impact on the process of adjusting and actualizing the phenomenon in question to the main principles and up-to-date standards of the European Higher Education Area.

The paper analyzes organization of higher education in Ukraine in terms of systemic character and institutional provision. The legislative support to public administration in the sphere of higher education is researched, and public administration development within the context of its adaptation to the Bologna process conditions is studied.

The content characteristics of the mechanisms of public administration over higher education have been improved by means of applying structural and organizational, and structural and functional approaches.

Key words: knowledge society, the Bologna process, state assistance to adaptation, European Education Area, principles of higher education development, Higher education public administration mechanisms, ECTS (European Credit Transfer System), education quality.

Размещено на Allbest.ru

...