Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 349.6

ПРАВОВІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОЦІНКИ

Спеціальність 12.00.06 - земельне право; аграрне право;

екологічне право; природоресурсне право

А В Т О Р Е Ф Е Р А Т дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ПАЛЕХОВ Дмитро Олексійович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України

Науковий керівник - доктор юридичних наук, професор, академік Національної академії наук України, ШЕМШУЧЕНКО Юрій Сергійович, Інститут держави і права імені В.М. Корецького НАН України, директор

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент АПрН України ШУЛЬГА Михайло Васильович, Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедри екологічного права

кандидат юридичних наук, доцент КРАСНОВА Марія Василівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри трудового, земельного та екологічного права

Захист відбудеться “4” березня 2009 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук при Інституті держави і права імені В.М. Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права імені В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Автореферат розісланий “3” лютого 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук О.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. З початком третього тисячоліття відбувається усвідомлення нових реалій суспільного життя. Стратегічні завдання, що висуваються новою Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 р., пов'язуються з метою реалізації принципів сталого розвитку економіки та екологічно збалансованого природокористування.

Діючі в державі методи управління в сфері охорони навколишнього природного середовища поки що не забезпечують раціонального використання й відтворення природних ресурсів, не можуть припинити зростання рівня забруднення та загального погіршення якості довкілля. В Україні найвищий у Європі рівень розораності земель, вирубування лісів, споживання водних ресурсів, антропогенне та техногенне навантаження на довкілля у кілька разів перевищує відповідні показники держав ЄС, практично відсутні міста, де стан навколишнього середовища є якісним та безпечним для життя і здоров'я.

Розв'язання екологічних проблем, які гостро постали перед українською державою та мають глобальний характер, потребує впровадження ефективних інструментів превентивного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища. До таких інструментів відноситься стратегічна екологічна оцінка (СЕО), що спрямована на реалізацію й охорону екологічних прав та інтересів людини (громадянина), у тому числі майбутніх поколінь, шляхом інтеграції екологічних пріоритетів у плани та програми соціально-економічного розвитку суспільства.

Стратегічна екологічна оцінка упродовж десятиріччя застосовується у багатьох державах світу і вже п'ятий рік є обов'язковою на всьому просторі Європейського Союзу. У травні 2003 р. Україна підписала міжнародний Протокол про стратегічну екологічну оцінку до Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті. Цей Протокол надає Україні принципово новий для неї організаційно-правовий інструмент екологічно збалансованого та демократичного управління розвитком економіки та інших сфер діяльності суспільства. Побудова національної процедури стратегічної екологічної оцінки стала важливим завданням сьогодення у справі розвитку та адаптації екологічного законодавства України до норм Європейського Союзу.

Проте проблема стратегічної екологічної оцінки до цього часу ще не була об'єктом спеціального вивчення українських правознавців, тому обрана тема дисертаційної роботи є надзвичайно актуальною.

Науковим підґрунтям та теоретичною основою для виконання дослідження стали наукові праці провідних фахівців у галузі екологічного права, а саме: В.І. Андрейцева, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, С.О. Боголюбова, М.М. Бринчука, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, Б.В. Єрофєєва, І.І. Каракаша, Н.Р. Кобецької, О.С. Колбасова, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, М.В. Краснової, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, П.Д. Пилипенка, О.О.Погрібного, В.К. Попова, В.І. Семчика, М.О. Фролова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги, В.З. Янчука та інших. Науковий доробок цих авторів містить розробку теоретичних основ сучасної концепції правової охорони навколишнього природного середовища, створення правових механізмів забезпечення сталого розвитку суспільства, висвітлює поняття та зміст екологічної функції держави, обґрунтовує напрями розвитку правових засад охорони екологічних прав людини, що створило достатні наукові передумови для розроблення теми дисертаційної роботи.

У відповідній частині дослідження було враховано окремі загальнотеоретичні положення, які викладені у працях С.С. Алексєєва, І.А. Галагана, В.М. Горшеньова, В.М. Кудрявцева, В.В. Лазарєва, В.Д. Сорокіна та інших вчених, а також напрацювання у галузі філософсько-правових питань державного управління і політики І.О. Кресіної, М.І. Палієнка, В.М. Селіванова, О.В. Скрипнюка, В.В. Цвєткова. Були також використані наукові праці фахівців адміністративного права, що сформували певні авторські переконання щодо поняття стратегічного рішення як об'єкту стратегічної екологічної оцінки - В.Б. Авер'янова, Д.Н. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.В. Копєйчикова, Ю.Н. Старілова, М.І. Студенікіної та ін.

Під час підготовки дисертації широко використовувався науковий здобуток європейських вчених з проблем розробки процедури стратегічної екологічної оцінки - А. Брауна, Г. Вегерера, Р. Верхема, Ф. Волша, Б. Далал-Клайтона, Е. Джоао, І. Дусіка, Н. Мікуліча, М. Партідаріо, К. Петерсен, Б. Садлера, Р. Терівел, Т. Фішера, К. Хея, Г. Штьонглера та інших.

У процесі дослідження вивчалися положення міжнародних конвенцій і декларацій, європейських Директив та Регламентів Комісії ЄС, інших міжнародно-правових документів, які регулюють застосування екологічної оцінки в Європейському Союзі. Аналізувалося відповідне національне законодавство України та інших держав пострадянського простору - Росії, Білорусі, Казахстану, держав ЄС - Великої Британії, Данії, Ісландії, Нідерландів, Німеччини, Фінляндії, а також її нових членів - Болгарії та Естонії.

Все вищенавене свідчить про актуальність теми дисертаційного дослідження, важливість і необхідність аналізу правових засад стратегічної екологічної оцінки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до плану науково-дослідної роботи Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України „Проблеми систематизації екологічного законодавства України” (номер державної реєстрації PK 0105U00794, 2005-2006 рр.), „Проблеми вдосконалення природоресурсного законодавства” (номер державної реєстрації PK 0106U012121, 2007-2008 рр.).

Мета та завдання дослідження. Мета дослідження полягає у тому, щоб на основі вивчення сучасних наукових досягнень у галузі застосування екологічної оцінки, аналізу національного законодавства України та європейського правового досвіду у зазначеній сфері здійснити теоретичне обґрунтування концептуальних засад впровадження інституту стратегічної екологічної оцінки в національне право України.

Відповідно до мети дослідження було поставлено такі завдання:

- розкрити юридичну природу стратегічної екологічної оцінки та визначити загальнометодологічні основи правового регулювання її здійснення;

- проаналізувати тенденції розвитку правового регулювання у галузі екологічної оцінки, висвітлити історичний аспект формування сучасної концепції стратегічної екологічної оцінки;

- дослідити сутність інституту стратегічної екологічної оцінки та виявити його особливості;

- довести об'єктивну необхідність стратегічної екологічної оцінки як самостійної функції державного управління якістю довкілля;

- дослідити питання правового регулювання процедури стратегічної екологічної оцінки;

- визначити завдання стратегічної екологічної оцінки в системі забезпечення екологічних прав громадян;

- обґрунтувати гарантії забезпечення застосування стратегічної екологічної оцінки в Україні.

Об'єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у процесі правового забезпечення врахування екологічних факторів у рішеннях органів державної влади щодо розвитку різних галузей діяльності суспільства.

Предметом дослідження є теоретичні праці та інші наукові дослідження зазначеної проблеми; екологічне законодавство України, відповідне європейське і національне законодавство держав ЄС та практика його застосування. екологічний оцінка правовий регулювання

Методи дослідження. При виконанні роботи було використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (діалектичний, системно-структурний, історичний, формально-логічний, аналіз та синтез) та спеціальні методи пізнання правових явищ (метод тлумачення правових норм, порівняльно-правовий метод).

Базовою методологічною основою проведення дисертаційного дослідження є діалектичний метод, який у поєднанні з системно-структурним методом було використано при вивченні стратегічної екологічної оцінки як самостійного правового явища; стратегічна екологічна оцінка розглядається невід'ємною частиною загального еколого-правового процесу, що перебуває в стані постійного розвитку через взаємодію нових наукових результатів і знань, накопичення правового досвіту (розділи 1, 2). Історичний метод дозволив виявити історичні закономірності та особливості розвитку різних систем екологічної оцінки в Україні та державах ЄС, слугував інструментом вивчення основних етапів становлення та еволюції інституту стратегічної екологічної оцінки, дослідження процесу виокремлення стратегічної екологічної оцінки як функції управління охороною довкілля (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.1). Застосування формально-логічного методу дослідження обумовило послідовність висловлених суджень, понять і висновків; сприяло виявленню суперечностей у поняттєвому апараті, який застосовується у теорії та нормах права означеної сфери; дало змогу сформулювати поняття „стратегічна екологічна оцінка”, визначити його співвідношення з поняттями „оцінка впливу на навколишнє середовище” та „екологічна експертиза”, обґрунтувати дефініцію „стратегічне рішення”, його основні ознаки та види (підрозділи 1.1, 1.3, 1.4, 2.1).

Метод аналізу і синтезу використовувався при дослідженні правової природи стратегічної екологічної оцінки, обґрунтуванні спеціальних принципів стратегічної екологічної оцінки як системоутворюючих положень щодо регулювання відповідних суспільних відносин, дослідженні змісту і структури процедури стратегічної екологічної оцінки, визначенні завдання стратегічної екологічної оцінки у забезпеченні основних екологічних прав громадян (підрозділи 1.1, 1.2, 2.2, 2.3). Для виявлення відповідності норм права суспільним відносинам застосовувався метод тлумачення правових норм (підрозділи 1.1, 1.4, 2.1). За допомогою порівняльно-правового методу аналізувалися міжнародні принципи та законодавство ЄС у галузі застосування екологічної оцінки, що дозволило сформулювати пропозиції про рецепцію прогресивних правових ідей і правових рішень у вітчизняне законодавство, обґрунтувати необхідні гарантії забезпечення застосування стратегічної екологічної оцінки в Україні (підрозділи 2.1, 2.2, 2,3, 2.4).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що дисертація є першою в українській юридичній науці працею, в якій системно, комплексно, з урахуванням новітніх досягнень правової науки досліджується правовий інститут стратегічної екологічної оцінки. Дослідження надало можливість підготувати пропозиції щодо правових засад впровадження стратегічної екологічної оцінки в українську систему еколого-правових відносин у контексті вдосконалення та гармонізації екологічного законодавства України з нормами Європейського Союзу. Одержано такі основні результати, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

вперше:

сформульовано визначення поняття стратегічної екологічної оцінки як виду діяльності уповноважених органів державної влади з організації виконання у процесі підготовки проектів стратегічних рішень оцінки їх можливих негативних впливів на навколишнє природне середовище, у тому числі пов'язаних зі здоров'ям населення. Обґрунтовані основні завдання стратегічної екологічної оцінки: здійснення у процесі підготовки проектів стратегічних рішень системного та комплексного дослідження їх можливих впливів на довкілля, у тому числі пов'язаних зі здоров'ям населення; забезпечення врахування в стратегічних рішеннях результатів проведеної стратегічної екологічної оцінки, включаючи передбачення заходів щодо запобігання або пом'якшення можливих екологічних впливів;

визначено та науково обґрунтовано спеціальні принципи стратегічної екологічної оцінки, які конкретизують провідні положення щодо спрямованості та специфіки правового регулювання відносин у галузі стратегічної екологічної оцінки. До таких принципів віднесено: включення в процес стратегічного планування, концентрація на основних проблемах навколишнього середовища і сталого розвитку, інтеграція екологічних, соціальних, економічних та інших завдань розвитку суспільства, системність, диференційований підхід, альтернативність, незалежність, участь громадськості та інших зацікавлених сторін, підзвітність та публічність, економічність, моніторинг, транскордонний контекст та міжнародне співробітництво;

досліджено особливості розвитку екологічної оцінки і її правового регулювання в Україні і державах ЄС. Доведено, що в українському праві екологічна оцінка історично існує як складова екологічної експертизи, що має до неї обслуговуючий характер, і розвивалася переважно як засіб запобігання екологічно несприятливим наслідкам проектів діяльності. Вдосконалення законодавства Європейського Союзу у галузі екологічної оцінки відбувалося у напрямах виокремлення, впорядкування та уніфікації правових засад двох самостійних процедур - екологічної оцінки проектів діяльності і стратегічної екологічної оцінки;

досліджено питання правового регулювання процедури стратегічної екологічної оцінки, обґрунтована її структура як сукупність відносно самостійних, але процесуально пов'язаних між собою стадій: попередня оцінка (скринінг), визначення сфери охоплення (скопінг), підготовка екологічного звіту, участь громадськості, узгодження з природоохоронними органами і органами охорони здоров'я, забезпечення врахування положень екологічного звіту у рішенні, моніторинг; доведено, що кожна зі стадій процедури стратегічної екологічної оцінки, у свою чергу, має усі ознаки правової процедури та самостійний правовий результат, проте у комплексі вони забезпечують правову надійність та транспарентність усієї процедури стратегічної екологічної оцінки;

обґрунтована система гарантій стратегічної екологічної оцінки, що складається з необхідних умов та засобів, за допомогою яких забезпечується повне досягнення правового результату на всіх стадіях процедури. Доводиться, що важливою гарантією належного застосування стратегічної екологічної оцінки в Україні повинне стати прийняття окремого нормативно-правового акта у формі закону; запропоновано концептуальний проект Закону України „Про стратегічну екологічну оцінку”;

удосконалено:

понятійний апарат галузевого законодавства, зокрема уточнено поняття державного стратегічного рішення як об'єкту екологічної оцінки. Стратегічне рішення розуміється як різновид правового акту, що: а) спрямований на забезпечення правового регулювання розвитку певних сфер суспільних відносин, б) є офіційним документом, що розробляється, приймається (або до якого вносяться зміни) уповноваженим органом державної влади за встановленими правилами управлінського процесу;

механізм правового забезпечення запобігання негативному впливу антропогенної діяльності на стан навколишнього природного середовища та здоров'я людей, а саме обґрунтовано висновок відносно доцільності внесення до проекту Екологічного кодексу розділу “Екологічна оцінка”, який має врегулювати правові засади, чітко розмежувати та визначити співвідношення різних процедур екологічної оцінки - екологічної оцінки проектів діяльності (ОВНС), екологічної експертизи та стратегічної екологічної оцінки;

дістали подальшого розвитку теоретичні положення щодо:

правових гарантій екологічних прав громадян, а саме обґрунтовано, що стратегічна екологічна оцінка виступає засобом реалізації та охорони екологічних прав та інтересів громадян, у тому числі майбутніх поколінь, гарантією запобігання прийняття органами влади таких рішень, що в подальшому формують можливості для обмеження або порушення прав людини на безпечне для життя і здоров'я довкілля;

визначення функцій державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища, а саме доведено об'єктивну необхідність виокремлення такої самостійної функції як стратегічна екологічна оцінка, що є комплексом дій, який реалізується владними органами у процесі підготовки стратегічних рішень, з метою забезпечення врахування або посилення в них екологічних пріоритетів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що викладені в дисертації теоретичні положення, висновки і пропозиції можуть бути використані:

у наукових дослідженнях - для подальшого опрацювання проблем розвитку правового регулювання організації та здійснення екологічної оцінки в Україні;

у правотворчості - результати дослідження містять низку пропозицій щодо вдосконалення законів України „Про охорону навколишнього природного середовища”, „Про екологічну експертизу”, „Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України” та інших нормативно-правових актів, якими регулюються відносини у галузі екологічної оцінки, а також при розробці проектів нових нормативно-правових актів, зокрема відповідного розділу проекту Екологічного кодексу та Закону України „Про стратегічну екологічну оцінку”;

у правозастосовній діяльності - у процесі підготовки і прийняття рішень стратегічного планування органами державного управління, місцевого й регіонального самоврядування, у діяльності органів державної екологічної експертизи, у діяльності громадських організацій чи інших громадських формувань, для професійної підготовки експертів у галузі екологічної оцінки;

у навчальному процесі - при викладанні курсу „Екологічне право” та спецкурсів еколого-правового спрямування, а також при підготовці відповідних розділів підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення, висновки і пропозиції дослідження були оприлюднені на 4 науково-практичних конференціях: Міжнародній науково-практичній конференції „Дні науки 2005” (Дніпропетровськ, 15-27 квітня 2005 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні” (Херсон, 30 листопада-1 грудня 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів, студентів та здобувачів „Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку” (Луцьк, 23-24 березня 2007 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Перспективи розвитку юридичної науки очами молоді” (Миколаїв, 25 квітня 2008 р.).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації викладено у 8 наукових працях, а саме у 4 наукових статтях, які надруковані у фахових виданнях, що затверджені ВАК України та 4 тезах доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації зумовлена метою і завданнями дослідження. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, двох розділів, які містять вісім підрозділів, висновків, одного додатку (на 19 сторінках) та списку використаних джерел (428 найменувань на 52 сторінках). Повний обсяг дисертації становить 241 сторінку друкованого тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання роботи, дається характеристика об'єкта, предмета та методологічні основи дослідження, формулюється наукова новизна одержаних результатів та основні положення, що виносяться на захист, висвітлюється практичне значення і апробація результатів дослідження, вказуються публікації за темою дисертації.

Розділ 1 „Загальна характеристика правового інституту стратегічної екологічної оцінки” складається з чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню правової природи стратегічної екологічної оцінки, обґрунтуванню спеціальних принципів стратегічної екологічної оцінки, аналізу розвитку правового регулювання екологічної оцінки в Україні та в Європейському Союзі та виявленню проблем формування інституту стратегічної екологічної оцінки в Україні.

У підрозділі 1.1 „Поняття і правова природа стратегічної екологічної оцінки” досліджується сучасне розуміння поняття та правова природа стратегічної екологічної оцінки, пропонується авторське визначення стратегічної екологічної оцінки, обгрунтовуються її основні завдання, аналізується співвідношення понять стратегічної екологічної оцінки, екологічної оцінки проектів діяльності (ОВНС) та екологічної експертизи.

Доведено відсутність в національному законодавстві України правової форми екологічної оцінки, що є подібною до стратегічної екологічної оцінки західного зразка, у зв'язку з чим проаналізовано підходи щодо її визначення науковою спільнотою, у міжнародному праві та національних законодавствах держав ЄС. Дисертант підтримує наукову концепцію, відповідно до якої екологічна оцінка розглядається цілісною системою різних за своїм призначенням процедур оцінки впливу діяльності суспільства на довкілля. За такою позицією стратегічна екологічна оцінка визначається як певний вид діяльності уповноважених органів державної влади з організації виконання у процесі підготовки стратегічних рішень оцінки їх можливих негативних впливів на навколишнє природне середовище, у тому числі пов'язаних зі здоров'ям населення.

Дисертант на підставі вивчення доктринальних підходів вітчизняних і закордонних вчених щодо правової сутності екологічної оцінки впливу діяльності на навколишнє природне середовище дійшов до висновку, що стратегічна екологічна оцінка є: 1) самостійним правовим явищем, має специфічну мету, завдання та зміст; 2) організаційно-правовим засобом інтеграції та посилення екологічних факторів, у тому числі пов'язаних із здоров'ям населення, в державних стратегічних рішеннях, що стосуються розвитку різних напрямів діяльності суспільства. Зазначається, що особливе місце у науковій дискусії стосовно правової природи стратегічної екологічної оцінки належить проблемі розділення понять екологічної оцінки проектів діяльності і стратегічної екологічної оцінки. Проаналізовано співвідношення понять екологічної оцінки проектів діяльності, екологічної експертизи і стратегічної екологічної оцінки.

У підрозділі 1.2 „Принципи стратегічної екологічної оцінки як правового явища” визначені принципи, що складають загальнометодологічні основи правового регулювання стратегічної екологічної оцінки.

Дисертант зазначає, що загальні принципи застосування екологічної оцінки обумовлені головними завданнями екологічного права в Україні, які викладаються у Законах Україні “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про екологічну експертизу” та інших нормативно-правових актах. Стверджується, що завдання розробки національної процедури стратегічної екологічної оцінки потребує конкретизації провідних положень щодо загальних вимог та особливостей її застосування. Вивчення різних наукових підходів зарубіжних та вітчизняних дослідників різних наукових підходів до визначення та класифікації принципів стратегічної екологічної оцінки дозволило обґрунтувати та дослідити зміст спеціальних принципів стратегічної екологічної оцінки.

У підрозділі 1.3 „Розвиток правового регулювання екологічної оцінки в Україні та в Європейському Союзі” аналізуються особливості розвитку правового регулювання екологічної оцінки в Україні та державах ЄС, досліджуються історичні етапи еволюції концепції стратегічної екологічної оцінки і доводиться об'єктивна необхідність її імплементації в національне право України.

У роботі проводиться порівняльне вивчення історичного досвіду правового регулювання екологічної оцінки в Україні і державах ЄС. Показано, що Україна та інші пострадянські держави у цілому зберегли організаційно-правову конструкцію колишньої системи екологічної оцінки СРСР. Правова роль власне екологічної оцінки обмежується обслуговуванням державної екологічної експертизи - контрольно-дозвільної процедури щодо здійснення конкретних проектів діяльності.

Досліджено процес розвитку правового регулювання екологічної оцінки в різних європейських державах, доведено, що сучасна концепція стратегічної екологічної оцінки пройшла певний історичний розвиток. Показано, що екологічне право Європейського Союзу еволюціонувало під впливом концептуальних ідей сталого розвитку, що призвело до значної трансформації процедури екологічної оцінки проектів діяльності і виокремлення стратегічної екологічної оцінки як самостійної складової організаційно-правової системи запобігання негативним впливам діяльності суспільства.

У підрозділі 1.4 „Проблеми формування правового інституту стратегічної екологічної оцінки в Україні” досліджується зміст інституту стратегічної екологічної оцінки, визначаються його специфічні ознаки, з'ясовується предмет правового регулювання у галузі стратегічної екологічної оцінки.

В роботі проаналізовано зміст та специфічні ознаки інституту стратегічної екологічної оцінки. Предметом правового регулювання у галузі стратегічної екологічної оцінки дисертант визначає суспільні відносини, які виникають із приводу виконання зобов'язань уповноваженими органами державної влади щодо підготовки проекту стратегічних рішень, але не будь-яких, а таких, що обов'язково підлягають оцінці їх можливих впливів на довкілля з метою внесення або посилення в них екологічних факторів, а також з метою формування сприятливих або обмежуючих правових умов для здійснення певних видів діяльності. Уточнено поняття та основні ознаки стратегічного рішення як об'єкту стратегічної екологічної оцінки. Стверджується, що стратегічне рішення: 1) має такий вплив, що упорядковує певну сферу суспільних відносин, його правові норми спрямовані на забезпечення єдиних підходів та визначення параметрів суспільного розвитку (національного, регіонального, галузевого та іншого рівня), містять механізм їх реалізації; 2) це офіційний письмовий документ, який розробляється, приймається (або до якого вносяться зміни) уповноваженим органом державної влади за встановленими правилами управлінського процесу, має належну оформленість та загальнообов`язковий характер.

Розділ 2 „Правове забезпечення здійснення стратегічної екологічної оцінки в Україні” складається із чотирьох підрозділів і присвячений дослідженню стратегічної екологічної оцінки як самостійної функції державного управління охороною довкілля, обґрунтуванню правової процедури стратегічної екологічної оцінки, визначенню потенціалу стратегічної екологічної оцінки у забезпечені реалізації та охорони екологічних прав і екологічних інтересів людей (громадян), у тому числі майбутніх поколінь, обґрунтуванню необхідних гарантій здійснення стратегічної екологічної оцінки в Україні.

У підрозділі 2.1 „Стратегічна екологічна оцінка як функція управління охороною довкілля” доводиться об'єктивна необхідність виокремлення стратегічної екологічної оцінки як самостійної функції державного управління якістю довкілля, виявляється її суб'єктний склад.

На підставі вивчення діалектичного процесу розвитку завдань державного управління у галузі охорони довкілля дисертантом обґрунтовуються наукові позиції щодо об'єктивної необхідності відокремлення самостійної функції - стратегічної екологічної оцінки. Автор визначає специфічні особливості стратегічної екологічної оцінки як функції управління у галузі охорони довкілля: вона має більш високий рівень превентивності, ніж усі інші функції управління у галузі охорони довкілля; забезпечує системне включення екологічних факторів в планування розвитку усіх напрямів діяльності суспільства та на всіх рівнях державного управління; відрізняється активно коригуючим характером; впливає на розвиток усієї системи еколого-правових відносин як діяльність, що за своєю природою є динамічною і новаторською; реалізує екологічне самообмеження стратегічних дій владних органів. Стверджується, що стратегічна екологічна оцінка не підміняє, а доповнює інші функції державного управління у галузі охорони навколишнього середовища, виводить завдання попередження екологічних проблем на стратегічний рівень.

У підрозділі 2.2 „Правова процедура стратегічної екологічної оцінки” визначається правова процедура стратегічної екологічної оцінки, аналізується її структура та зміст окремих стадій.

Дисертант обґрунтовує, що стратегічну екологічну оцінку треба розглядати невід'ємним елементом загального еколого-правового процесу. Досліджуючи особливості структурної побудови процедури стратегічної екологічної оцінки, дисертант доходить висновку, що вона є сукупністю відносно самостійних, але процесуально пов'язаних між собою стадій. Доводиться, що такі стадії відповідають усім ознакам процедури у праві, мають самостійний правовий результат. Вивчаючи досягнення науковців та законодавчий досвід європейських країн у зазначеній сфері, дисертант докладно аналізує процедурні особливості кожної із стадій, визначає їх суб'єктний склад. При тому кожна стадія вивчається як процесуально пов'язана з іншими і підпорядкована головній цілі - досягненню несуперечності стратегічного рішення екологічним цілям розвитку суспільства, забезпечення правової надійності та транспарентності усієї процедури стратегічної екологічної оцінки.

У підрозділі 2.3 „Стратегічна екологічна оцінка в системі забезпечення екологічних прав громадян” досліджується потенціал стратегічної екологічної оцінки як організаційно-правового засобу забезпечення реалізації та охорони екологічних прав та екологічних інтересів громадян в України, у тому числі майбутніх поколінь.

Узагальнюючи результати вивчення наукових досягнень і правового досвіду у галузі застосування стратегічної екологічної оцінки дисертант доходить висновку, що стратегічна екологічна оцінка виступає організаційно-правовою гарантією реалізації та захисту основних екологічних прав людини (громадянина), а саме: права на участь у процесах прийняття управлінських рішень, що стосуються питань охорони довкілля та сталого розвитку; права на отримання і розповсюдження екологічної інформації, у тому числі про можливі впливи державних рішень на навколишнє середовище.

У роботі доводиться, що процедура стратегічної екологічної оцінки складає правові умови для посилення, з одного боку, громадського контролю за діями органів влади з питань превентивного захисту навколишнього середовища як умов життя людей, а з іншого - відповідальності державних органів за прийняття екологічно безпечних стратегічних рішень, у тому числі для здоров'я населення, за передбачення та впровадження заходів превентивного захисту природних об'єктів та інших об'єктів довкілля.

У підрозділі 2.4 „Гарантії застосування стратегічної екологічної оцінки” обґрунтовується система гарантій застосування стратегічної екологічної оцінки, що складається з необхідних умов та засобів, за допомогою яких забезпечується повне досягнення правового результату на всіх стадіях проведення процедури.

У своїх дослідженнях дисертант доходить висновку, що застосування стратегічної екологічної оцінки в українській практиці управління у галузі охорони навколишнього природного середовища потребує певної системи гарантій - політичних, ідеологічних, економічних та правових, які у сукупності утворюють підґрунтя для втілення її ідеї у життя. Правові гарантії застосування стратегічної екологічної оцінки складаються з сукупності правових норм, що здійснюють правове регулювання поведінки суб'єктів стратегічної екологічної оцінки, та власне організаційно-правової діяльності суб'єктів стратегічної екологічної оцінки, що базується на нормах права і забезпечує виконання ними юридичних обов'язків на всіх стадіях процедури.

Вивчаючи проблему вибору доцільної юридичної форми закріплення норм стратегічної екологічної оцінки, автор доводить, що важливою гарантією належного застосування стратегічної екологічної оцінки в Україні повинне стати прийняття спеціального нормативно-правового акту у формі закону. Дисертантом пропонується концептуальний проект Закону України “Про стратегічну екологічну оцінку”. Прийняття такого закону також сприятиме розвитку українського екологічного права та досягненню сумісності з європейськими екологічними нормами.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, яке полягає у теоретичному обґрунтуванні наукових підходів та пропозицій щодо правових засад імплементації інституту стратегічної екологічної оцінки в екологічне право України.

Правові засади здійснення стратегічної екологічної оцінки на сьогодні ще не здобули комплексного опрацювання в юридичній літературі, що зумовлює необхідність вирішення низки питань теоретичного та практичного значення. Виходячи з викладених у дисертації теоретичних положень, результатів вивчення сучасних наукових досягнень у галузі екологічної оцінки, аналізу національного законодавства України та європейського правового досвіду у зазначеній сфері, автором сформульовано низку висновків, спрямованих на вирішення окресленого завдання. До головних з них можна віднести такі:

1.Встановлено, що стратегічна екологічна оцінка є самостійним правовим явищем, має специфічну мету, завдання та зміст. Метою стратегічної екологічної оцінки є забезпечення найбільш повного врахування екологічних пріоритетів, у тому числі пов'язаних зі здоров'ям населення, у стратегічних рішеннях (або змінах до них), що приймаються органами державної влади.

2.Проаналізовано співвідношення понять стратегічної екологічної оцінки та екологічної оцінки проектів діяльності: стратегічна екологічна оцінка є засобом створення організаційно-правових умов щодо забезпечення екологічно сталого розвитку певних видів діяльності суспільства; екологічна оцінка проектів діяльності має завдання визначити вплив планованої діяльності на навколишнє природне середовище та вивчити дотримання у проекті вимог нормативно-правових актів з охорони навколишнього середовища, у тому числі, що сформовані за допомогою стратегічної екологічної оцінки.

3.Визначено та науково обґрунтовано систему спеціальних принципів стратегічної екологічної оцінки як системоутворюючих положень, що конкретизують провідні вказівки відносно особливостей правового регулювання здійснення стратегічної екологічної оцінки.

4.Виявлено особливості розвитку систем екологічної оцінки в Україні і державах ЄС. Встановлено, що в українському праві екологічна оцінка історично існує тільки к складі екологічної експертизи, чинне законодавство України не містить норм, які б регулювали процедуру врахування та посилення екологічних факторів у державних рішеннях, що спрямовані на розвиток певних видів діяльності суспільства.

5.Здійснено періодизацію історії формування сучасної концепції стратегічної екологічної оцінки, визначено три періоди формування правової концепції стратегічної екологічної оцінки: 1) 1970-1989 рр. - зародження ідеї застосування екологічної оцінки як інструменту державного регулювання щодо забезпечення екологічності розвитку різних напрямів діяльності суспільства; 2) 1990-2001 рр. - розробка правових принципів стратегічної екологічної оцінки та її апробація деякими державами і міжнародними організаціями; 3) починаючи з 2001 р. - уніфікація правових засад стратегічної екологічної оцінки на всьому просторі Євросоюзу.

6.Досліджено сутність інституту стратегічної екологічної оцінки, його зміст, властивості, об'єктно-суб'єктний склад. Інститут стратегічної екологічної оцінки розуміється виокремлено в рамках галузі екологічного права як сукупність взаємозалежних юридичних норм, що регулює суспільні відносини у процесі підготовки або зміни стратегічних рішень в єдиній системі державного управління з метою внесення або посилення в них екологічних чинників з погляду сталого розвитку.

7.Обґрунтовано основні ознаки стратегічного рішення як об'єкту екологічної оцінки та його види залежно від просторово-часового управлінського впливу. Запропоновано внесення змін та доповнень до Закону України „Про державне прогнозування і розроблення програм економічного і соціального розвитку України” з метою уточнення ієрархічних видів і функцій державних стратегічних рішень.

8.Доведено об'єктивну необхідність щодо виокремлення стратегічної екологічної оцінки як самостійної функції державного управління у галузі охорони довкілля. Автор дійшов висновку, що однією з головних характерних ознак правовідносин, які виникають при здійсненні стратегічної екологічної оцінки, є її специфічний суб'єктний склад.

9.Основними суб'єктами стратегічної екологічної оцінки автор визначає: органи виконавчої влади, що згідно з національним законодавством відповідають за підготовку проекту певних стратегічних рішень, органи державного управління у галузі охорони навколишнього середовища, органи державної управління у сфері охорони здоров'я, експертів, які є виконавцями екологічної оцінки за дорученням органів виконавчої влади, громадськість та інших зацікавлених суб'єктів, що мають право брати участь у проведенні стратегічної екологічної оцінки.

10.У процесі виконання наукових досліджень аргументовано висновок про доцільність закріплення в національному законодавстві України переліку видів правових актів, відносно яких стратегічна екологічна оцінка є обов'язковою. За основу для конкретизації об'єктів стратегічної екологічної оцінки запропоновано прийняти перелік потенційно небезпечних видів діяльності, що встановлений Постановою Кабінету Міністрів України № 554 ( 554-95-п ) від 27 липня 1995 р. Крім того автор вважає необхідним юридично визначити критерії екологічної значимості стратегічних рішень, які стануть підставою для прийняття рішень про проведення або не проведення стратегічної екологічної оцінки, а також встановлення обсягу проведення стратегічної екологічної оцінки.

11.Обгрунтовано необхідність розробки правових гарантій застосування стратегічної екологічної оцінки в Україні; що складаються з правових умов та засобів, за допомогою яких забезпечується повне досягнення правового результату на всіх стадіях процедури стратегічної екологічної оцінки. Доведено, що головною правовою гарантією належного застосування процедури стратегічної екологічної оцінки в Україні повинне стати прийняття окремого нормативно-правового акта - Закону України „Про стратегічну екологічну оцінку”, запропоновано його концептуальний проект.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ:

Палехов Д. О. Правові проблеми імплементації стратегічної екологічної оцінки в Україні / Д. О. Палехов // Держава і право: юридичні і політичні науки: зб. наук. праць. 2005. Вип. 28. С. 510-516.

Палехов Д. О. Історико-правовий аналіз розвитку екологічної оцінки на Україні // Держава і право: юридичні і політичні науки: зб. наук. праць. 2005. Вип. 30. С. 430-436.

Палехов Д. О. Принципи стратегічної екологічної оцінки / Д. О. Палехов // Держава і право. Юридичні і політичні науки: зб. наук. праць. Вип. 35. 2007. С. 471-479.

Палехов Д. О. Правова процедура стратегічної екологічної оцінки / Д. О. Палехов // Держава і право: юридичні і політичні науки: зб. наук. праць. 2008. Вип. 39. С. 459-466.

Палехов Д. О. Правові питання участі громадськості в процесі прийняття рішень щодо навколишнього середовища / Д. О. Палехов // Дні науки 2005: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., (Дніпропетровськ, 15-27 квітня 2005 р.) ; [б.а.]. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005.Т. 28: Юридичні науки. С. 31-33.

Палехов Д. О. Обґрунтування правових механізмів сталого розвитку індустріальних регіонів / Д. О. Палехов // Формування сучасної стратегії розвитку підприємництва в Україні: Всеукр. наук.-практ. конф., (Херсон, 30 листопада-1 грудня 2006 р.): зб. наук.-метод. праць / редкол.: Н. А. Тюхтенко (відп. ред.) [та ін.]. Херсон: екон.-юрид. ф-т Херсон. держ. ун-ту, 2007. С. 235-243.

Палехов Д. О. Особливості джерел екологічного права у країнах Європи та України / Д. О. Палехов // Правове життя: сучасний стан та перспективи розвитку: ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (Луцьк, 23-24 березня 2007 р.): зб. тез доп. / редкол.: П. Д. Пилипенко (гол. ред) [та ін.]. Луцьк: юрид. ф-т Волин. держ. у-ту ім. Л. Українки, 2007. С. 371-373.

Палехов Д. О. Проблеми формування правового інституту стратегічної екологічної оцінки / Д. О. Палехов // Перспективи розвитку юридичної науки очами молоді: Всеукр. наук. конф., (Миколаїв, 25 квітня 2008 р.): зб. наук. праць / редкол.: В.І. Терентьєв (голова) [та ін.]. Миколаїв: Микол. навч. центр, Одеськ. нац. юрид. академія, 2008. С. 106-111.

АНОТАЦІЯ

Палехов Д.О. Правові засади стратегічної екологічної оцінки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню правової природи та механізму правового регулювання стратегічної екологічної оцінки. Розкрито сутність стратегічної екологічної оцінки як самостійного правового явища, формулюється її поняття, мета, завдання, об'єктно-суб'єктний склад, наводиться періодизація історії формування сучасної концепції стратегічної екологічної оцінки. Проаналізовано зміст правової процедури стратегічної екологічної оцінки. Досліджено завдання стратегічної екологічної оцінки у створенні правових умов для реалізації основних екологічних прав людей (громадян). Особлива увага приділена вивченню гарантій застосування стратегічної екологічної оцінки, обґрунтовується необхідність прийняття окремого нормативного акту - Закону України про стратегічну екологічну оцінку, пропонується його концептуальний проект.

Ключові слова: екологічна оцінка, стратегічне рішення, стратегічна екологічна оцінка, правова процедура стратегічної екологічної оцінки, державне управління.

АННОТАЦИЯ

Палехов Д.А. Правовые основы стратегической экологической оценки. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого Национальной академии наук Украины. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию правовой природы стратегической экологической оценки и механизма правового регулирования ее осуществления. Раскрыта сущность стратегической экологической оценки как самостоятельного правового явления, формулируется понятие, основная цель и задачи стратегической экологической оценки. Приводится периодизация истории формирования современной концепции стратегической экологической оценки, анализируются особенности развития систем экологической оценки в Украине и государствах ЕС. В работе теоретически обоснованы специальные принципы, которые представляют собой исходные начала и выражают основополагающую идею стратегической экологической оценки, составляют основу правового регулирования соответствующей группы отношений.

Исследована сущность правового института стратегической экологической оценки, проанализированы его содержание, структура, отличительные свойства. Особенное внимание уделяется изучению правовой сущности стратегических решений как объекта стратегической экологической оценки. На основании критического анализа существующих дефиниций стратегическое решение определено как правовой акт, который разрабатывается и принимается уполномоченным органом государственной власти для регулирования развития определенных сфер общественных отношений. Обоснованы основные признаки и классификация стратегических решений. При этом диссертантом доказано, что объектом стратегической экологической оценки являются не любые стратегические решения, а такие, которые согласно установленным критериям определяются обязательными для изучения с целью внесения или усиления в них экологических факторов, а также такие, которые впоследствии формируют правовые условия для осуществления конкретных видов проектов деятельности.

Приведены аргументы необходимости выделения стратегической экологической оценки как самостоятельной функции государственного управления в области охраны окружающей природной среды. Такая функция определяется как специфический комплекс действий, который реализуется органами власти в процессе подготовки и принятия стратегических решений с целью интеграции в них экологических факторов. В работе проанализирована структура субъектов стратегической экологической оценки. Автор выделяет относительно самостоятельные группы субъектов, связанные между собой определенными правоотношениями с целью осуществления стратегической экологической оценки, характеризует формы и специфику их участия в данном процессе.

Исследованы сущность, содержание и структура правовой процедуры стратегической экологической оценки, рассматриваемая как неотъемлемый элемент общего эколого-правового процесса. Сделан вывод, что правовая процедура стратегической экологической оценки представляет собой совокупность относительно самостоятельных, но процессуально связанных между собой стадий: предварительная оценка (скрининг), определение сферы охвата (скопинг), подготовка экологического отчета, участие общественности, согласование с природоохранными органами и органами охраны здоровья, обеспечение учета результатов стратегической экологической оценки в стратегическом решении, мониторинг. Доказано, что каждая из этих стадий, в свою очередь, отвечает всем признакам правовой процедуры, имеет самостоятельный правовой результат, а в комплексе они обеспечивают правовую надежность и транспарентность всей процедуры стратегической экологической оценки.

Потенциал стратегической экологической оценки рассматривается в системе обеспечения экологических прав людей (граждан), в том числе будущих поколений. Стратегическая экологическая оценка является средством реализации права граждан на участие в процессах принятия управленческих решений, которые могут касаться вопросов окружающей среды и устойчивого развития, права на получение экологической информации, в том числе о возможных экологических последствиях стратегических решений органов власти.

Автор приходит к выводу, что реализация потенциала стратегической экологической оценки возможна при обеспечении определенных гарантий - политических, идеологических, экономических и правовых. С целью четкого определения и закрепления на законодательном уровне процедуры стратегической экологической оценки предложены изменения и дополнения в действующие законы Украины „Об охране окружающей природной среды”, „Об экологической экспертизе”, „О государственном прогнозировании и разработке программ экономического и социального развития Украины”, другие нормативно-правовые акты, также предложено внести соответствующий раздел в проект Экологического кодекса. В работе обоснована необходимость принятия отдельного нормативного акта - Закона Украины „О стратегической экологической оценке”, предлагается его концептуальный проект.