Основи методики розслідування контрабанди культурних цінностей

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

ОСНОВИ МЕТОДИКИ РОЗСЛІДУВАННЯ КОНТРАБАНДИ КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ

Спеціальність: Кримінальний процес та оперативно-розшукова діяльність

ФУРМАН ЯРОСЛАВ ВОЛОДИМИРОВИЧ

Київ, 2009 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Захист культурних цінностей гарантує Конституція України. Упровадженню в життя державної політики щодо збереження національної культурної спадщини, яка забороняє переміщення через митний кордон предметів, що становлять національну або культурну цінність, сприяє законодавство України про кримінальну відповідальність (ст. 54 Конституції України). У диспозиції ст. 201 Кримінального кодексу (КК) України культурні цінності розглядаються як різновид предметів контрабанди. Результати вивчення митної та слідчої практики, офіційної статистики дають підстави стверджувати, що кількість кримінальних справ, порушених за фактом контрабанди культурних цінностей, постійно змінюється.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в рамках Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 рр., затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., №1767, відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр. (наказ МВС України від 5 липня 2004 р., №755), Основних напрямів наукових досліджень Київського національного університету внутрішніх справ на 2005-2007 рр. та Плану науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Київського національного університету внутрішніх справ (КНУВС) на 2006-2008 рр. Тема дисертації зареєстрована Координаційним бюро Академії правових наук України (реєстраційний №740, 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розроблення криміналістичної методики розслідування контрабанди культурних цінностей на підставі вивчення й узагальнення митної та слідчої практики.

Об'єкт дослідження - суспільні відносини, що виникають у діяльності правоохоронних органів при розслідуванні контрабанди культурних цінностей. Предмет дослідження - основи методики розслідування контрабанди культурних цінностей.

Методи дослідження обрані відповідно до специфіки теми, мети і її завдань, серед яких використовувались: системний метод (при пізнанні кількісних характеристик цілісного об'єкта і предмета дослідження), історико-правовий метод (при дослідженні норм законодавства, що визначали порядок контролю за переміщенням через митний кордон держави культурних цінностей, у різні історичні періоди), порівняльно-правовий (при аналізі законодавства зарубіжних країн, міжнародно-правових актів щодо віднесення об'єктів до категорії культурних цінностей), логіко-юридичний (при аналізі складу злочину, передбаченого ст. 201 КК України, класифікації понять та категорій дисертації), статистичні методи (при вивченні та узагальненні матеріалів кримінальних справ, проведеного анкетування практичних працівників).

Емпіричну основу дисертаційного дослідження становлять статистична інформація Державної митної служби України щодо обліку випадків незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон, матеріали 136 кримінальних справ, порушених за ст. 201 КК України, результати опитування 202 дізнавачів митних органів та слідчих Служби безпеки України.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є одним із перших в Україні монографічних досліджень методики розслідування контрабанди культурних цінностей.

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки, пропозиції і рекомендації, сформульовані в дисертації, відображено у восьми публікаціях, з яких п'ять - наукові статті, опубліковані в наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та три тези доповідей на конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають одинадцять підрозділів, висновків, десяти додатків (на 22 сторінках), списку використаних джерел (202 найменування). Повний обсяг дисертації становить 235 сторінок, з яких загальний обсяг - 193 сторінки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі автор обґрунтовує актуальність теми дисертації, показує ступінь її наукової розробки, визначає основні методи дослідження, його мету, завдання, предмет та об'єкт, розкриває наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, зв'язок дисертації з науковими програмами і темами, структуру роботи та її обсяг.

У розділі 1. - “Криміналістична характеристика контрабанди культурних цінностей” визначається криміналістична характеристика досліджуваного виду злочинів, розкриваються її елементи.

Автор приєднується до позиції дослідників (М.В. Салтевського, В.П. Бахіна та ін.) і вважає криміналістичну характеристику контрабанди культурних цінностей системою відомостей про криміналістично значимі ознаки цього злочину, що мають суттєве значення для його розслідування. Доведено, що структуру криміналістичної характеристики розслідування контрабанди культурних цінностей становлять: предмет злочинного посягання, спосіб злочину, “слідова картина” контрабанди, особа злочинця.

У розділі 2. - “Типові ситуації та версії при розслідуванні контрабанди культурних цінностей” розглядаються основні положення початкового етапу розслідування: типові слідчі ситуації, версії та дії слідчого стосовно їх вирішення.

У підрозділі 2.1 “Типові слідчі ситуації при розслідуванні контрабанди культурних цінностей” йдеться про обумовлення організації розслідування характером слідчих ситуацій, що складаються на момент порушення кримінальної справи.

Автор зазначає, що перша слідча ситуація є найбільш сприятливою для початкового етапу розслідування. Вона класифікується на такі:

а) ознаки контрабанди культурних цінностей отримано співробітниками митниці при здійсненні митного контролю;

б) дані про вчинення злочину отримано під час контролю, що здійснюється військовослужбовцями прикордонної служби;

в) відповідну інформацію отримано в результаті проведення оперативно-розшукових заходів органами внутрішніх справ, Служби безпеки України та інших служб.

Дані про обставини контрабанди, що є в органу дізнання або слідчого, обумовлюють послідовність проведення невідкладних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів, які досліджені автором у дисертації. У цій ситуації особливого значення набувають питання взаємодії слідчого з іншими органами і службами. Автор проаналізував нормативну регламентацію такої взаємодії і встановив, що нині на практиці виникають певні складнощі, які потрібно врахувати під час розроблення міжвідомчої інструкції з питань взаємодії при розкритті факту контрабанди культурних цінностей. У другій слідчій ситуації головним завданням розслідування є встановлення місця перебування особи, яка вчинила контрабанду. Для цієї ситуації характерно таке:

а) особа, яка вчинила контрабанду, відома, але переховується від слідства на території України або іноземної держави;

б) наявність даних, що підозрюваний є громадянином України чи іноземцем.

У такій ситуації потрібно використовувати можливості Робочого апарату Укрбюро Інтерполу. Міжнародний розшук предметів контрабанди та контрабандистів каналами Інтерполу через інформаційні системи має широкі можливості, що зазначені в підрозділі.

У третій типовій слідчій ситуації автор пропонує проводити слідчі дії та оперативно-розшукові заходи не відразу при виявленні факту “безхазяйної” контрабанди. У разі підозр щодо причетності до злочину працівників митниці або прикордонників виявлені предмети контрабанди слід оперативно супроводжувати з метою встановлення всього злочинного “ланцюга”. Автор розглядає методи і засоби, що використовуються в розшуковій діяльності зі встановлення особи контрабандиста, надає їх перелік. Зазначено, що в системі криміналістичної реєстрації міститься значний обсяг відомостей, що можуть бути використані для встановлення осіб, які вчинили контрабанду культурних цінностей: обліки Департаменту інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України, автоматизовані інформаційно-пошукові системи та ін.

Слідчі ситуації при розслідуванні контрабанди культурних цінностей зумовлюють необхідність інформування сусідніх держав про факти незаконного переміщення через кордон культурних цінностей.

У підрозділі 2.2 - “Типові версії у справах про контрабанду культурних цінностей показано роль системи типових версій, наведено загальні та окремі версії у справах досліджуваного виду злочинів.

Криміналістичні версії наведено залежно від типових слідчих ситуацій. У першій ситуації можуть існувати типові версії: вчинене діяння є контрабандою культурних цінностей (ст. 201 КК України), має місце контрабанда, що пов'язана із вчиненням інших злочинів (ст. 358, 364, 366-369 КК України та ін.), факт вчинення контрабанди відсутній, виявлене діяння не є злочинним, має місце добровільна відмова від вчинення злочину.

Дослідження наукових джерел та емпіричних даних дало змогу класифікувати типові версії у справах про контрабанду культурних цінностей за об'єктивною стороною злочину, джерелами придбаних культурних цінностей, способами їх переміщення через митний кордон, способами маскування, місцями збуту та зберігання, кількістю епізодів злочинної діяльності, суб'єктом і суб'єктивною стороною злочину.

При висуненні версій за суб'єктом злочину необхідно враховувати можливість участі у злочині службових осіб митних органів. У такому разі висуваються версії про мотиви протиправних дій. Основною з них є версія про отримання хабара (зазначили 73% опитаних респондентів).

У ситуації, коли вчинено контрабанду культурних цінностей, однак особа, яка її вчинила, невідома, висуваються версії, спрямовані на розшук контрабандиста. Автор детально розглядає види розшукових версій у справах про контрабанду культурних цінностей, у тому числі у випадках, якщо суб'єкт злочину відомий, але він переховується від слідства. У третій слідчій ситуації, при виявленні “безхазяйних” культурних цінностей, типові версії такі: контрабандист - член екіпажу судна, особа, якій відомі особливості конструкції транспортного засобу, де приховувалися культурні цінності, контрабанду вчинено однією особою або групою осіб та ін.

Розділ 3. - “Тактика провадження слідчих дій у справах про контрабанду культурних цінностей” присвячений дослідженню тактичних прийомів слідчого огляду, призначення судових експертиз, обшуку, затримання, допиту, виїмки, відтворення обстановки та обставин події, освідування, пред'явлення для впізнання.

У підрозділі 3.1 “Слідчий огляд” на підставі аналізу кримінальних справ про контрабанду культурних цінностей встановлено, що найчастіше проводяться: огляд місця події, огляд предметів контрабанди, огляд інших предметів та документів.

Огляду місця події при розслідуванні контрабанди культурних цінностей притаманні особливості, зумовлені предметом злочину, способом переміщення контрабандного товару через митний кордон України, видом транспортного засобу, в якому перевозять контрабандний товар (залізничний, автомобільний, повітряний або водний транспорт).

Розкрито головні завдання огляду місця події у справах досліджуваного виду злочинів. Об'єктами огляду є місце розміщення культурних цінностей. Предмет контрабанди має бути ретельно оглянутий і описаний у протоколі з фіксацією його індивідуальних ознак. До протоколу огляду місця події повинна бути додана карта-схема з позначенням місця затримання особи, причетної до злочину, і схема місця виявлення цінностей. Доведено, що в разі виявлення предметів контрабанди у транспортному засобі потрібно повністю оглянути транспортний засіб, розширити межі його огляду з метою встановлення додаткових тайників і місць приховування контрабанди. У транспортному засобі можуть бути виявлені схованки у дверцях, сидіннях, багажнику автомобіля, під капотом, у паливному баку, у камерах покришок, у бортах причепа тощо. Наведено перелік демаскуючих ознак, які рекомендовано враховувати під час огляду транспортного засобу.

Запропоновано правила пакування культурних цінностей, що є предметом злочину, наведено рекомендації дій відеооператора з фіксації слідчого огляду. Автор наголошує на необхідності залучати до огляду спеціалістів, зокрема при виявленні культурних цінностей, що містять дорогоцінні метали і каміння. Для виявлення місць прихованих предметів контрабанди рекомендується використовувати криміналістичні прийоми: візуальний метод, методи простукування, порівняння зовнішніх і внутрішніх об'єктів, щупання тощо. Наведено перелік технічних засобів, які рекомендовано при цьому застосовувати.

Окремо запропоновано криміналістичні рекомендації огляду ікон, творів графіки та живопису, ювелірних виробів, друкованих видань (стародруків), монет (медалей), музичних інструментів, нотних текстів із зазначенням їх складових. Огляд виявлених документів проводиться від загального до часткового, від найменування до їх реквізитів, змісту та ретельного дослідження тих частин, що мають значення для розслідування. Класифіковано документи, що використовують контрабандисти, за призначенням та джерелами їх складання. Зазначено елементи документів, що підлягають фіксації у протоколі огляду.

У підрозділі 3.2 “Призначення та проведення судових експертиз” виділені основні види судових експертиз, що проводяться під час розслідування контрабанди культурних цінностей.

Автор встановив, що, призначаючи судову експертизу в кримінальній справі, у якій об'єктом посягання є культурні цінності, перед слідчим постають труднощі, що пов'язані з вибором виду експертизи, формулюванням запитань експертові, визначенням установи, яка буде проводити дослідження. При розслідуванні контрабанди культурних цінностей найбільш поширеними є: техніко-криміналістичні експертизи документів, судово-почеркознавчі, трасологічні експертизи (дактилоскопічні, механоскопічні, гемоскопічні, транспортно-трасологічні, ідентифікація цілого за частинами), різноманітні технічні дослідження.

Як правило, у цій категорії кримінальних справ призначається мистецтвознавча експертиза, завдання якої полягають у встановленні оригінальності витвору мистецтва, що став об'єктом злочину. Дисертант рекомендує як експертів вибирати відомих фахівців провідних науково-культурних центрів, музеїв, бібліотек (Національний історичний музей України, Центр реставрації та експертиз, Києво-Печерська Лавра (щодо предметів релігійного культу), Національний науково-дослідний реставраційний центр України та ін.). Наведено перелік обставин, які повинен встановити слідчий під час оцінки висновку мистецтвознавчої експертизи. Автор констатує, що технічна експертиза, яка призначена при розслідуванні контрабанди культурних цінностей, вирішує питання про способи, давність виготовлення тайників, улаштування під спеціальні сховища різноманітних місць агрегатів і приладів на транспортних засобах, у приміщеннях, про можливість виконання таких робіт однією особою чи групою осіб, про навмисність виготовлення тайників. Досліджено різновидність цієї експертизи - фізико-хімічну (спектрографічну) експертизу, що надає можливість визначити автентичність дорогоцінних металів, їх проби, склад різних складових сполук тощо.

Дисертант окремо звертає увагу на біологічні експертизи волосся, слідів слини і крові людини, залишені нею на культурних цінностях, генотипоскопічну експертизу, розкриває їх можливості.

У підрозділі 3.3 “Обшук” розкрито завдання, підготовку і тактику проведення різних видів обшуку у справах про контрабанду культурних цінностей, наголошено на необхідності врахування наявності негативних обставин. На підставі аналізу нормативних джерел, практики розслідування контрабанди культурних цінностей, автор дійшов висновку, що митний огляд й обшук як слідча дія є різними заходами відповідних суб'єктів, які відрізняються процесуальним порядком та цілями. Митний огляд - це адміністративно-процесуальна дія, яку здійснюють посадові особи митних органів шляхом перевірочного огляду переміщуваних об'єктів через митний кордон з метою виявлення предметів контрабанди, заборонених до транзиту предметів, що є об'єктами порушення митних правил.

Надано рекомендації щодо проведення обшуку за місцем проживання підозрюваного, зокрема дії з виявлення засобів (інструментів), використаних для підроблення документів, виготовлення схованок, їх виявлення з урахуванням можливості використання пошукових приладів (металошукачів й інших, пов'язаних з радіоактивним випромінюванням). Запропоновано види відповідних технічних засобів та досліджено криміналістичні методи їх використання. Автор окреслив об'єкти пошуку і вилучення при проведенні обшуку у справах про контрабанду культурних цінностей. Окремо звертається увага на обшук у службових приміщеннях при розслідуванні відповідної категорії злочинів.

Зважаючи на збільшення кількості контрабанди культурних цінностей, переміщуваних за допомогою транспортних засобів, автор розкриває правила проведення їх обшуку, у тому числі при затриманні підозрюваного в купе поїзду, каюті на морському судні та в автобусі. Розкриваючи тактичні особливості проведення особистого обшуку у справах про контрабанду культурних цінностей, показано його відмінність від особистого огляду. Наведено етапи особистого обшуку, порядок огляду одягу, тіла обшукуваного тощо.

До тактичних прийомів обшуку у справах про контрабанду культурних цінностей віднесено:

а) створення перебільшеної уяви в обшукуваного про інформацію, якою володіє слідчий;

б) приховування істинної поінформованості слідчого про місцезнаходження об'єктів, що розшукуються;

в) паралельне та зустрічне обстеження;

г) пошук на основі порівняння однорідних предметів або виявленої невідповідності їх звичайному стану;

ґ) пошук, пов'язаний з використанням психологічного впливу на обшукуваного, науково-технічних засобів;

д) пошук, заснований на аналізі поведінкової реакції обшукуваного (“метод словесної розвідки”) та ін.

Узагальнення результатів опитування дало змогу виокремити рекомендації, якими керуються злочинці при виборі місць приховування предметів контрабанди:

а) намір на бридливість (розміщення у брудній білизні, туалеті, смітті тощо);

б) врахування трудомісткості пошуку і появи стомлення, автоматизму (приховання в одному з багатьох однорідних предметів);

в) навмисна недбалість приховання контрабандного предмета (залишення об'єкта на видному місці);

г) розрахунок на виявлення такту і співчуття (приховування предметів у трупі, пов'язці хворої людини, одязі маленької дитини тощо);

ґ) відвернення уваги особи, яка здійснює обшук (розмова на сторонні теми, симулювання непритомного стану та ін.).

Детально розкрито правила фіксації цієї слідчої дії у протоколі, враховуючи опис виявлених схованок.

Підрозділ 3.4 “Затримання підозрюваного та його допит” розкриває гласне та конспіративне затримання контрабандистів у разі діяльності організованої групи з метою приховання відповідного факту від інших співучасників. Приймаючи рішення про застосування цього примусового заходу, необхідно визначитися з місцем проведення захоплення особи, комплектуванням групи затримання, їх технічним оснащенням та озброєнням. При вчиненні злочину організованою групою затримання перевізника з контрабандними культурними цінностями є частиною тактичної операції, під час якої проводяться одночасне затримання й інших учасників групи, особисті обшуки та обшуки за місцем їх проживання чи роботи. Механізм затримання підозрюваного в контрабанді культурних цінностей досліджений як взаємопов'язаний ланцюг дій прикордонних підрозділів та митних органів. Наведено алгоритм дій прикордонного наряду в разі виявлення ознак порушення особою державного кордону, пов'язаний із затриманням правопорушників з відповідними предметами. За наявності достатніх підстав представник митного органу складає протокол про порушення митних правил. Саме в цей момент митний орган приймає рішення про порушення кримінальної справи та про затримання контрабандиста в порядку ст. 106 Кримінально-процесуального кодексу України. Після затримання підозрюваного негайно проводиться його допит. Особливість допиту у справах про контрабанду культурних цінностей полягає в його предметі, колі допитуваних, способах їх виявлення, послідовності проведення допиту, предметі контрабанди та ін.

Окремо обґрунтовано, що при допиті провідників, затриманих разом з контрабандистом, потрібно з'ясувати характер їх зв'язків з контрабандистом, чи мали місце такі самі факти раніше як за його участі, так і за участі інших знайомих йому осіб, хто ці особи, що переправлялося через кордон, хто приймав контрабандиста після перетинання кордону, де і на яких умовах.

У підрозділі 3.5 “Проведення інших слідчих дій” досліджено організацію і тактику проведення виїмки, відтворення обстановки та обставин події, освідування, допиту свідків і пред'явлення для впізнання.

Узагальнення слідчої практики у справах про контрабанду культурних цінностей показало, що найчастіше виїмці підлягають: митні декларації, копії квитанцій на міжнародні поштові відправлення, проїзні документи, довідки про телефонні переговори контрабандистів та їх співучасників, документи про проживання в готелях, документи про включення культурних цінностей до Державного реєстру національного культурного надбання, документи з Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, Національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей та ін.

У справах про контрабанду культурних цінностей відтворення обстановки та обставин події провадиться з метою перевірки (з'ясування) способів зберігання, незаконного переміщення через митний кордон відповідних предметів, приховування слідів злочину і вчинення контрабандистами інших дій. Удосконалено тактичні прийоми цієї слідчої дії при перевірці факту переміщення через митний кордон культурних цінностей поза митним контролем, приховування культурних цінностей від митного контролю за допомогою схованок.

На підставі узагальнення практики розслідування контрабанди культурних цінностей зазначено, що відтворення обстановки та обставин події проводиться для встановлення:

а) шляху слідування контрабандиста;

б) місця перетину державного кордону;

в) предметів, що мають значення для встановлення істини;

г) невідомих слідству осіб;

ґ) обставин, що сприяють вчиненню контрабанди;

д) уточнення окремих обставин події.

При розслідуванні контрабанди культурних цінностей освідування провадиться для виявлення на тілі підозрюваного предметів контрабанди, які зберігаються у спеціальних поясах, під пов'язками або наліпками, та слідів злочину (мікрооб'єктів як наслідок взаємодії схованок із предметами контрабанди). Автор звертає увагу на використання контрабандистами різноманітних порожнин свого тіла (статевих органів, прямої кишки, шлунку, шлунково-кишкового тракту) для переміщення незначних за розміром культурних цінностей. Виявлення таких “контейнерів” можливе за допомогою рентгенографії або ультразвукового обстеження тіла людини.

У результаті вивчення матеріалів кримінальних справ і соціологічного опитування автор дійшов висновку, що у справах про контрабанду культурних цінностей як свідків допитують:

а) очевидців незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон;

б) свідків придбання, упакування, приховування, збуту культурних цінностей;

в) осіб, у яких було викрадено цінності, що стали предметами контрабанди;

ґ) осіб, які володіють інформацією про особистість контрабандиста, обставини, що обтяжують або пом'якшують його покарання.

Окрім цього, свідків класифіковано за трьома групами:

1) працівники митниці та співробітники контрольно-пропускного пункту, які виявили контрабандну культурних цінностей, інші особи, які обслуговували затриманого;

2) сусіди по будинку, співробітники, родичі, знайомі контрабандиста;

3) фахівці в галузі мистецтвознавства та вартості оцінки культурних цінностей. Автор пропонує переліки запитань для кожної групи свідків учинення контрабанди.

Ураховуючи випадки допиту свідків з числа іноземців, автор наголошує на особливостях національного характеру відповідної етнічної групи, його соціальному становищі, виду занять та інших особливостях його особистості. При проведенні таких допитів для об'єктивної фіксації інформації та подальшої її оцінки запропоновано застосовувати відеозапис і звукозапис показань.

Окремо досліджено пред'явлення для впізнання предметів контрабанди. Запропоновано шляхи пошуку їх аналогів та процесуальну фіксацію залучення цих предметів до слідчої дії. У цьому аспекті автор пропонує складати протокол отримання відповідних об'єктів з відображенням їх ознак та вказівкою джерела походження.

Межі схожості всіх предметів - культурних цінностей, що пред'являються для впізнання, повинні відповідати головним вимогам:

а) суттєво відрізнятися один від одного за загальними ознаками (лінійними розмірами, формою, кольором, матеріалом, характером поверхні, конструктивними деталями);

б) за можливості не відрізнятися будь-якими чітко вираженими ознаками індивідуального походження.

Факт впізнання унікального предмета може бути проведений і зафіксований під час допиту особи, коли він пред'являється їй для огляду.

ВИСНОВКИ

Результатом дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства, слідчої практики, теоретичного осмислення наукових праць вчених, є висновки, положення та рекомендації, спрямовані на вдосконалення криміналістичної теорії і практики розслідування контрабанди. У дослідженні викладено матеріал, що становить основу методики розслідування контрабанди культурних цінностей, головними висновками якого є такі: злочинний криміналістичний контрабанда

1. На підставі визначення культурних цінностей як окремих предметів або колекцій, що становлять історичну, наукову, художню чи культурну цінність, які збережені цілком у своєму початковому вигляді, так і ті, що перебувають у фрагментарному стані і є частиною більш пізніших об'єктів, запропоновано нову редакцію ст. 201 КК України, в якій словосполучення “історичні та культурні цінності” замінити на “культурні цінності”. Це забезпечить правильну кваліфікацію суспільно небезпечних діянь з переміщення відповідних предметів через державний кордон України;

2. Криміналістичну характеристику контрабанди культурних цінностей становлять взаємопов'язані елементи: предмет злочину, спосіб контрабанди, “слідова картина” злочину, особа контрабандиста;

3. Встановлення способів учинення контрабанди культурних цінностей та їх класифікація на ті, що пов'язані з приховуванням від митного контролю, поза ним і “проривом” митного кордону сприяє виявленню та фіксації слідів злочину, повному, об'єктивному та всебічному його розслідуванню;

4. Типовим слідчим ситуаціям при розслідуванні контрабанди культурних цінностей (затримано особу, яка вчинила контрабанду або замах на неї, факт контрабанди й особа, яка його вчинила, відомі, але місцезнаходження підозрюваного невідоме або він перебуває за межами України, факт контрабанди відомий, однак дані про його суб'єкта відсутні) відповідають типові версії: вчинене діяння є контрабандою культурних цінностей, має місце контрабанда, що пов'язана із вчиненням інших злочинів, факт вчинення контрабанди відсутній, виявлене діяння не є злочинним, має місце добровільна відмова від вчинення злочину та ін. Це обумовлює існування системи типових версій, яка має визначену структуру, що обумовлена слідчими ситуаціями і складається з різних рівнів;

5. Основними криміналістичними засобами розслідування контрабанди культурних цінностей є слідчий огляд, призначення судових експертиз, допит, обшук, відтворення обстановки та обставин події, освідування і пред'явлення для впізнання. Тактичні особливості проведення цих слідчих дій обумовлені слідчими ситуаціями, що склалися у процесі розслідування, і механізмом вчинення контрабанди;

6. Визначено, що слідчий огляд при розслідуванні контрабанди культурних цінностей передбачає огляд місця події, транспортних засобів, предметів контрабанди та документів. Рекомендації стосовно правил цієї слідчої дії, включаючи залучення відповідних спеціалістів та використання науково-технічних засобів, спрямовані на виявлення різноманітних схованок, повну фіксацію та опис речових доказів з перспективою ґрунтовного доказування винуватості контрабандиста;

7. Призначення та проведення судових експертиз при розслідуванні контрабанди культурних цінностей є ефективним і важливим засобом встановлення складу злочину, способу його вчинення, ототожнення особи підозрюваного, знарядь злочину та окремих обставин, які можуть бути з'ясовані тільки шляхом використання спеціальних (фахових) знань експерта. У справах досліджуваної категорії найчастіше проводяться: техніко-криміналістичні експертизи документів, мистецтвознавчі, почеркознавчі дослідження й інші експертизи. Запропоновані в дисертації положення стосовно вибору виду експертизи, формулювання запитань експертові, визначення установи, яка буде проводити дослідження, мають оптимізувати процес призначення судових експертиз та отримання відповідних доказів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Фурман Я.В. Проведення мистецтвознавчої експертизи при розслідуванні контрабанди культурних цінностей / Я.В. Фурман // Держава і право. - 2007. - №36. - С. 513-518.

2. Фурман Я.В. Криміналістична характеристика контрабанди культурних та історичних цінностей / Я.В. Фурман // Підприємство, господарство і право. - 2007. - №7. - С. 165-168.

3. Фурман Я.В. Культурні цінності як предмет контрабанди / Я.В. Фурман // Право України. - 2007. - №10. - С. 100-102.

4. Фурман Я.В. Деякі аспекти розслідування контрабанди культурних цінностей / Я.В. Фурман // Підприємство, господарство і право. - 2008. - №2. - С. 149-151.

5. Фурман Я.В. Розшукова діяльність органів досудового розслідування у справах про контрабанду культурних цінностей / Я.В. Фурман // Правова інформатика. - 2009. - №2 (22) - С. 87-92.

6. Фурман Я.В. Криміналістична експертиза особливостей способу вчинення контрабанди культурних цінностей / Я.В. Фурман // Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності Академії управління МВС (м. Київ, 14 квіт. 2006 р.).

7. Фурман Я.В. Допит підозрюваного при розслідуванні контрабанди культурних цінностей / Я.В. Фурман // Актуальні проблеми науки та юридичної практики очима молодих вчених: матеріали загальноуніверситетської підсумкової наук. теорет. конф., присвяченої Дню науки (м. Київ, 18-19 трав. 2007 р.).

8. Фурман Я.В. Слідчий огляд ікони як предмета контрабанди / Я.В. Фурман // Сучасні проблеми розвитку державності та протидії злочинності: п'ята звітна наук. - практ. конф. (м. Кіровоград, 17-18 трав. 2007 р.).

Размещено на Allbest.ru