Експертна профілактика: становлення та перспективи розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність

Експертна профілактика: становлення та перспективи розвитку

Гуріна Дарія Петрівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі судових експертиз Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка Міністерства внутрішніх справ України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Клименко Ніна Іванівна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри криміналістики.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Лук'янчиков Євген Дмитрович, Київський національний університет внутрішніх справ, професор кафедри кримінально-правових дисциплін.

кандидат юридичних наук, доцент Моїсєєв Олександр Михайлович, Донецький національний університет, завідувач кафедри кримінального права та процесу.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Д 26.001.05 кандидат юридичних наук Н.П. Сиза

Анотація

експертний профілактика компетенція

Гуріна Д.П. Експертна профілактика: становлення та перспективи розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.09 - кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням становлення, сучасного стану та перспектив розвитку експертної профілактики. У дисертації розглянуті окремі аспекти сутності експертної профілактики, проведений аналітичний огляд її становлення та функціонування, визначені форми її реалізації. Проаналізована профілактична діяльність експертів у окремих видах досліджень, встановлена їх компетенція щодо вирішення питань профілактичного характеру. Визначений взаємозв'язок профілактики та експертного прогнозування.

Розглянуті перспективи розвитку експертної профілактики, а також надані рекомендації щодо її удосконалення.

Ключові слова: експертна профілактика, право експерта на ініціативу, спеціальні знання, форма реалізації експертної профілактики, способи фіксації експертної профілактики, профілактичні рекомендації, експертне прогнозування.

Аннотация

Гурина Д.П. Экспертная профилактика: становление и перспективы развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.09 - уголовный процесс и криминалистика; судебная экспертиза; оперативно-розыскная деятельность. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко. - Киев, 2009.

Диссертация является комплексным монографическим исследованием становления и перспектив развития экспертной профилактики. В диссертации содержится ряд теоретических положений и практических рекомендаций, сформулированных в результате комплексного анализа судебно-экспертной практики последних лет, изучения научных исследований в области экспертной профилактики.

В диссертации исследуются понятие, становление, современное состояние экспертной профилактики, ее задачи и основные принципы. Задача экспертов и экспертных учреждений в сфере профилактики правонарушений заключается в выявлении с помощью специальных познаний максимального количества обстоятельств, которые способствовали или могли способствовать совершению правонарушений, а также разработка рекомендаций по их устранению.

Рассмотрено правовое регулирование экспертной профилактической деятельности. Автор обосновывает необходимость его дальнейшего совершенствования.

Проанализированы формы реализации экспертной профилактики, стадии методики ее проведения и способы фиксации ее результатов. Отмечено, что способ фиксации результатов экспертной профилактики, зависит от формы, в которой осуществляется профилактическая деятельность. При проведении профилактической работы в процессуальной форме, ее результаты фиксируются в заключении эксперта. При осуществлении экспертной профилактики в непроцессуальной форме, ее результаты фиксируются в отдельном документе (письме, уведомлении, рекомендации).

Определены понятие и структура методики экспертной профилактики, исследована система ее методов. Методика экспертной профилактики - это совокупность научных положений и основанных на них методов выявления, исследования, устранения причин и условий, способствующих совершению правонарушений, контроля над устранением указанных причин и условий.

Проанализирована профилактическая деятельность эксперта при проведении судебно-трасологических, судебно-автотехнических, судебных пожарно-технических, судебно-экономических исследований и технико-криминалистических исследований документов.

Установлено, что при проведении различных видов исследований, эксперты имеют разные профилактические возможности в выявлении фактов и обстоятельств, которые способствуют совершению правонарушений.

Освещены перспективы развития экспертной профилактики, рассмотрены пути ее усовершенствования и предложены рекомендации по повышению ее эффективности. При исследовании вопросов экспертной профилактики на основании анализа практики и результатов анкетирования экспертов выявлены недостатки в осуществлении профилактической деятельности.

Проанализирована взаимосвязь экспертной профилактики и экспертного прогнозирования. Рассмотрены профилактические задачи экспертов, направленные на прогнозирование обстоятельств, которые могут способствовать совершению правонарушений.

Ключевые слова: экспертная профилактика, экспертная инициатива, специальные знания, форма реализации экспертной профилактики, способы фиксации экспертной профилактики, профилактические рекомендации, экспертное прогнозирование.

Summary

Gurina D. Foundation and perspective development of expert prevention. - Manuscript.

This dissertation is for achieving doctor of law science degree in specialization 12.00.09 - Criminal Procedure and Criminalistics; Forensic Examination; Operational Research Activity. - Kyiv National University named Taras Shevchenko. - Kyiv, 2009.

The dissertation is a complex monographic research of foundation, operation and perspective development of expert prevention. Special aspects of the essence in expert prevention were discussed, analytical view of its foundation and operation was hold and realization forms were defined in this dissertation. Experts' prevention activity in the definite kinds of researches were analyzed, experts' competence as for decision in the prevention questions were defined.

Perspective developments of expert prevention were determined and improvement recommendations were described.

Key words: expert prevention, expert's right for initiation, special knowledge, the form of realization of expert prevention, method of fixation of expert prevention and its appraisal, preventive recommendations, expert prediction.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Однією з умов побудови правової держави в Україні є завершення реалізації Концепції судово-правової реформи в Україні, якою передбачено комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на зміцнення судової системи. Основна її мета полягає в упорядкуванні процесуальної діяльності (слідчої, судової, експертної тощо), створенні нового, що відповідатиме сучасним вимогам, і вдосконаленні чинного законодавства. Це стосується і системи судово-експертних установ, які виконують важливу функцію в боротьбі з правопорушеннями.

Аналіз експертної практики свідчить про недостатнє використання експертними установами досягнень науково-технічного прогресу, новітніх наукових технологій, зокрема, в експертній профілактиці. Така профілактика здійснюється експертами та експертними установами України, мета її - запобігання правопорушенням за допомогою спеціальних знань експертів.

У криміналістичній літературі проблеми профілактики правопорушень висвітлено у працях вітчизняних та зарубіжних учених, серед яких: Т.В. Авер'янова, І.А. Алієв, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Ф.Е. Давудов, В.А. Журавель, В.Ф. Зудін, Г.Г. Зуйков, А.В. Іщенко, Н.І. Клименко, О.Н. Колесніченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук'янчиков, Г.А. Матусовський, Г.М. Міньковський, О.М Моїсєєв, Ю.С. Сушко, І.Я. Фрідман, Б.П. Холист, В.Ю. Шепітько, О.Р. Шляхов, М. Г. Щербаковський, М.П. Яблоков та ін.

Роботи названих авторів мають наукове та практичне значення, але їх праці висвітлюють лише окремі аспекти проблеми і не узагальнюють аналіз сучасних теоретичних та методологічних проблем становлення та перспектив розвитку експертної профілактики.

У зв'язку з цим, актуальним є комплексне дослідження сучасних проблем становлення та перспектив розвитку експертної профілактики, вивчення діяльності експертів, експертних установ та підрозділів у цьому напрямі, пошук та розробка шляхів його вдосконалення з метою посилення боротьби зі злочинністю та покращення якості профілактичної роботи.

Слід зазначити, що досі не розроблена загальна методика проведення профілактичної роботи з окремих видів експертиз, не визначені компетенція експертів різних галузей знань у вирішенні питань профілактичного характеру та критерії ефективності профілактичної роботи; недостатнє правове регулювання судово-експертної профілактичної діяльності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з пріоритетними напрямами наукових досліджень вищих навчальних закладів МВС України (Наказ МВС України № 755 від 05.07.04 р. “Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років”) та Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 року. Тема дисертації затверджена Вченою радою Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка 31січня 2007 року (протокол № 1); уточнена, змінена 25 лютого 2009 року (протокол № 2).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні сутності, загальних засад, сучасного стану та видів експертної профілактики, розробленні рекомендацій щодо перспектив її розвитку.

Відповідно до зазначеної мети було визначено та вирішено такі взаємопов'язані завдання:

- уточнення окремих аспектів сутності, сучасного стану та наукових засад експертної профілактики (місця, предмета, завдань, методів тощо);

- аналітичне дослідження становлення експертної профілактики;

- визначення видів і форм реалізації експертної профілактики;

- аналіз практики щодо можливостей експертної профілактики;

- встановлення компетенції експертів при проведенні різних видів досліджень у вирішенні питань профілактичного характеру;

- удосконалення методики експертної профілактики;

- визначення способів фіксації, оцінки і перспектив розвитку експертної профілактики.

Об'єктом дослідження є діяльність співробітників експертних установ щодо вирішення питань профілактики правопорушень.

Предметом дослідження є експертна профілактика, її становлення та перспективи розвитку.

Методи дослідження. Згідно з метою та завданнями дослідження в роботі використано такі методи пізнання: діалектичний метод дослідження надав можливість комплексно підійти до аналізу тенденцій та закономірностей становлення та розвитку експертної профілактики; метод історичного аналізу сприяв узагальненню розвитку експертної профілактики від започаткування до теперішнього часу; системно-структурний метод надав можливість класифікувати завдання та методи експертної профілактики, форми та напрями профілактичної діяльності експертів; формально-логічний метод дозволив визначити поняття “експертна профілактика”, “експертна ініціатива”, “компетенція експерта”, “експертна рекомендація” тощо і використовувати їх у судженнях та умовиводах; логіко-юридичний метод дозволив зробити висновки про місце експертної профілактики у системі криміналістичної профілактики; спеціально-юридичний метод надав можливість проаналізувати правові норми щодо експертної профілактики, шляхи їх застосування у експертній практиці з урахуванням потреб правоохоронної діяльності; за методом узагальнення систематизовано і проаналізовано позиції вчених-юристів стосовно досліджуваної проблеми; соціологічний метод застосовано для отримання емпіричних даних при опитуванні експертів за розробленою анкетою; статистичні методи надали можливість узагальнити дані судово-експертної практики.

Наукові висновки і рекомендації, що містяться у дисертації, базуються на методі системного аналізу положень Конституції України, кримінально-процесуального законодавства України, відомчих наказів та інструкцій, статистичних та аналітичних документів МВС України.

Емпіричну базу дослідження становлять аналіз статистичної звітності правоохоронних органів України за період з 2000 до 2008 року, матеріали вивчених автором понад 100 профілактичних проваджень експертів у експертних архівах Київського та Донецького науково-дослідних інститутів судових експертиз МЮ України, ДНДЕКЦ МВС України та експертних підрозділів у Донецькій, Одеській, Луганській, Миколаївській, Дніпропетровській, Київській та Закарпатській областях, результати анкетування експертів ОВС України (120 осіб). Використання різних джерел інформації та методів для аналізу та узагальнення теоретичних досліджень і практики дало можливість виявити низку проблем експертної профілактики і запропонувати способи їх розв'язання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертаційному дослідженні на монографічному рівні комплексно розглянуті теоретичні та практичні питання сутності, становлення, сучасного стану та перспектив розвитку експертної профілактики.

Отримано результати, які мають певний ступінь новизни:

Вперше:

надано авторське визначення поняття методики експертної профілактики;

розроблена структура методики експертної профілактики;

сформульовані рекомендації щодо вдосконалення та перспектив розвитку експертної профілактики.

Удосконалено:

принципи експертної профілактики;

сутність експертної профілактики;

види і форми реалізації експертної профілактики;

компетенцію експертів під час проведення досліджень щодо вирішення питань профілактичного характеру.

Набуло подальшого розвитку:

визначення місця експертної профілактики у системі криміналістичної профілактики;

організація взаємодії правоохоронних органів та експертних установ під час виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

напрями підвищення ефективності експертної профілактики;

організаційно-правові та методичні рекомендації щодо вдосконалення профілактичної діяльності експертів;

пропозиції щодо внесення змін до ст. 13 Закону України “Про судову експертизу” з метою законодавчого закріплення профілактичної діяльності, її форм та видів;

взаємозв'язок експертної профілактики та прогнозування.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що сформульовані в дисертації наукові положення, висновки і пропозиції можуть бути реалізовані у таких сферах:

у науково-дослідній роботі - положення, розроблені у дисертації, можуть стати теоретичною базою для подальшого вивчення питань щодо теми даної роботи;

у навчальному процесі - положення цієї роботи можуть використовуватися при вивченні нормативного курсу криміналістики та спецкурсів “Наукові основи судової експертизи”, “Теорія і практика судової експертизи”, “Актуальні питання судової експертизи”, “Судова експертологія” та “Експертна профілактика” в юридичних закладах освіти (акт впровадження результатів наукового дослідження в навчальний процес Донецького юридичного інституту ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка від 27 лютого 2009 р. - додаток А);

в експертній практиці - сформульовані автором положення можуть використовуватися у проведенні експертиз, а також для подальшого вдосконалення методики експертної профілактики (акт впровадження результатів наукового дослідження у практичну діяльність Донецького НДЕКЦ при ГУМВС України в Донецькій області від 03 березня 2009 р. - додаток Б).

Особистий внесок здобувача. Положення, що становлять наукову новизну дисертації, розроблені автором особисто. У статті, опублікованій у співавторстві, 50 % змісту складають власні теоретичні розробки дисертантки; наукові ідеї та розробки, що належать співавтору, у дисертації не використовуються.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на засіданнях кафедри судових експертиз ДЮІ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка і 8 конференціях: VІІ міжвузівській науково-практичній конференції студентів, курсантів і слухачів “Використання сучасних досягнень криміналістики у боротьбі зі злочинністю” (м. Донецьк, 13 квітня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Современное состояние, проблемы и перспективы развития судебной экспертологии” (Автономна Республіка Крим, 20-21 вересня 2007 р.); Х Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи” (м. Тернопіль, 11 квітня 2008 р.); Всеросійській науково-практичній конференції з міжнародною участю “Использование достижений иных наук в криминалистике” (Російська Федерація, м. Краснодар, 19-20 квітня 2008 р.); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Становлення сучасної юридичної науки” (м. Тернопіль, 29 квітня 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Юридическая наука и методология преподавания юридических дисциплин в условиях реформирования системы высшего образования” (Російська Федерація, м. Ростов-на-Дону - Туапсе, 10-11 жовтня 2008 р.); міжнародній науково-практичній інтернет-конференції “Захист прав і свобод людини і громадянина: напрямки реалізації в Україні” (м. Тернопіль, 10 лютого 2009 р.); науково-практичній конференції “Актуальні питання проведення судових експертиз” (м. Донецьк, 27 березня 2009 р.).

Публікації. Основні теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертації викладені автором у п'яти наукових статтях (одна - у співавторстві), опублікованих у фахових виданнях, перелік яких затверджений ВАК України, та п'яти тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, які включають одинадцять підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 213 сторінок, з яких основний текст дисертації - 161 сторінка, 5 додатків на 12 сторінках, список використаних джерел - 40 сторінок (293 найменування).

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробки, мета та завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, викладається наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження, простежується зв'язок дисертації з науковими програмами, надаються відомості щодо апробації результатів дослідження.

Перший розділ “Сутність і форми експертної профілактики” складається з трьох підрозділів та висновків до нього.

У підрозділі 1.1 “Поняття експертної профілактики, її становлення та стан наукової розробки” розглядається питання експертної профілактики в історичному аспекті. Наведені перші відомості про діяльність експертів щодо профілактики правопорушень. Аналізується роль судової експертизи у профілактиці правопорушень за часів радянської влади; розглянуті передумови виникнення окремої теорії експертної профілактики; визначаються місце та роль експертної профілактики у системі криміналістичної профілактики. Проаналізовані думки вчених щодо можливостей використання даних судової експертизи у профілактиці правопорушень. Доводиться доцільність застосування терміну “експертна профілактика”, а не “судово-експертна профілактика”, “експертно-криміналістична профілактика” тощо. Експертна профілактика може розглядатися в двох аспектах: діяльність експертів щодо запобігання правопорушенням та окрема теорія криміналістики і судової експертизи.

Загальні питання профілактики у криміналістичній літературі вивчали такі науковці як Т.В. Авер'янова, Р.С. Бєлкін, А.І. Вінберг, А.Ф. Волобуєв, В.Г. Гончаренко, Г.Г. Зуйков, А.В. Іщенко, О.Н. Колесніченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, В.С. Кузьмічов, В.О. Ледащев, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, Є.Д. Лук'янчиков, Г.А. Матусовський, Г.М. Міньковський, Б.П. Холист, В.Ю. Шепітько, М.Г. Щербаковський, М.П. Яблоков та ін. Безпосередньо експертній профілактиці присвячені роботи І.А. Алієва, Ф.Е. Давудова, В.Ф. Зудіна, Н.І. Клименко, Ю.С. Сушка, І.Я. Фрідмана, окремі аспекти також висвітлені в роботах В.А. Журавля, О.М. Моїсєєва, О.Р. Шляхова, але комплексно проблеми становлення та перспектив розвитку експертної профілактики до цього часу не були розглянуті.

Проаналізовано нормативну базу експертної профілактики та зазначено, що в сучасний період вона є недостатньо розробленою (ст. 200 КПК України, ст. 53 ЦПК України, які передбачають право експерта на ініціативу). В Законі України “Про судову експертизу” експертна профілактика навіть не передбачена. Профілактична діяльність експертів та експертних установ передбачена відомчими нормативними актами (наказ МВС України № 682 від 30.08.1999 р., що затверджує Настанову про діяльність експертно-криміналістичної служби МВС України), проте її методика не визначена, тому, за свідченнями опитаних експертів, зараз вона майже не проводиться.

У підрозділі 1.2 “Завдання та основні принципи експертної профілактики” на підставі вивчення різних підходів до визначення завдань експертної профілактики обґрунтовується безпосередній зв'язок між обсягом профілактичних завдань, що можуть бути вирішені експертом, та формою цієї діяльності; аналізуються принципи експертної профілактики.

Коло профілактичних завдань, що можуть вирішуватися експертами, безпосередньо пов'язане з формою здійснюваної діяльності. У процесуальній формі завдання формулюється слідчим або судом у межах конкретної справи. Значно ширше коло профілактичних завдань, які вирішуються у межах непроцесуальної діяльності експерта.

Завдання експерта полягає, по-перше, у виявленні максимальної кількості обставин, які сприяли (чи можуть сприяти) вчиненню правопорушень; по-друге, у розробці рекомендацій щодо усунення вказаних обставин.

Автор вважає, що основними принципами експертної профілактики є: планування, забезпечення контролю за проведенням профілактичних заходів, взаємодія експертних установ із слідчими та оперативними службами, доцільність профілактичних рекомендацій.

У підрозділі 1.3 “Форми експертної профілактики і стадії її методики” розглянуто та проаналізовано належність тих чи інших видів профілактичної діяльності експертів до процесуальної чи непроцесуальної форм, розглянуто стадії методики експертної профілактики.

Вирізняють дві форми експертної профілактики: процесуальну та непроцесуальну. До процесуальної форми входить проведення експертизи із встановлення обставин, що сприяли вчиненню правопорушення (проведення експертизи з питань профілактичного характеру); встановлення обставин, що мають значення для профілактики правопорушень за власною ініціативою експерта (використання права експерта на ініціативу); встановлення обставин профілактичного характеру під час участі експерта (як спеціаліста) у слідчих діях.

Право на ініціативу надає експерту підставу для встановлення обставин, що мають значення для профілактики правопорушень, навіть якщо в постанові про призначення експертизи питання профілактичного характеру не порушуються. Спеціальні знання експерта можуть застосовуватися за його власною ініціативою при встановленні фактів, які в деяких випадках могли б спричинити шкідливі наслідки, але не пов'язаних з подією, що розслідується.

До непроцесуальної форми експертної профілактики належать узагальнення експертної практики, проведення наукових досліджень з питань експертної профілактики, надання на основі спеціальних знань практичної допомоги державним та громадським організаціям у виявленні обставин, що мають значення для профілактики правопорушень, довідково-консультаційна діяльність тощо.

Методика експертної профілактики - це сукупність наукових положень та заснованих на них методів виявлення, дослідження, усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень, контролю за усуненням таких причин і умов, які ґрунтуються на положеннях судової експертології.

Методика експертної профілактики має такі стадії: попереднє вивчення матеріалів, що були направлені на експертизу; виявлення обставин, що мають значення для запобігання правопорушень; підготовка профілактичних рекомендацій; контроль за проведенням профілактичної роботи.

Другий розділ “Експертна профілактика в окремих видах досліджень” складається з п'яти підрозділів.

У підрозділі 2.1 “Експертна профілактика у судово-трасологічних дослідженнях” досліджені можливості використання даних, отриманих експертом-трасологом при проведенні експертиз, для профілактики правопорушень.

Під час проведення судово-трасологічної експертизи експерт-трасолог може встановити обставини, що сприяють вчинення правопорушень: конструктивні дефекти замків, інших замикаючих пристроїв та пломб, недоліки маркування, пакування матеріальних цінностей - предметів злочинних посягань; недоліки зберігання та транспортування матеріальних цінностей, контролю за їх кількістю та якістю; умови, що сприяють використанню обладнання підприємств для виготовлення технічних засобів, які застосовуються зі злочинною метою; недоліки спеціальних технічних засобів оперативного характеру, що спрощують доступ злочинця до матеріальних цінностей та вказують на злочинні спроби проникнення до сховища; відсутність або невдале розташування таких технічних засобів; недосконалість правил, що регулюють виготовлення, збереження, транспортування та використання об'єктів, з якими пов'язане проведення судово-трасологічної експертизи.

Судово-трасологічне дослідження слідів людини та знарядь, що використовувалися, дає уявлення про спосіб дій злочинця, шляхи його пересування, полегшує розробку ефективних систем охорони тощо.

У підрозділі 2.2 “Експертна профілактика у техніко-криміналістичних дослідженнях документів” проаналізовані сучасні можливості експертної профілактики у даному виді дослідження.

Під час проведення техніко-криміналістичного дослідження документів експерт повинен звернути увагу на обставини, які можуть сприяти вчиненню правопорушень: недотримання правил обліку документів, а також контролю за збереженням документів та засобів, що використовуються для їх виготовлення; повторне використання друкарських форм; недотримання правил оформлення документів: нечітке виконання записів, недостатнє профарбовування відбитків печаток, порушення правил виконання записів арабськими цифрами, правил вилучення з обігу печаток та штампів, що не використовуються; недотримання вимог первинного огляду документів уповноваженими особами; незадовільне виконання записів (олівцем, на папері низької якості); недосконалість чинних правил оформлення та збереження документів (відсутність регламентації способу припустимих виправлень тощо); недосконалість виготовлення печаток, штампів; недоліки у виготовленні, використанні печаток, штампів, множильних, касових апаратів та ін.

У підрозділі 2.3 “Експертна профілактика у судово-автотехнічних дослідженнях” вивчені обставини профілактичного характеру, що встановлюються експертом-автотехніком та повинні бути усунені.

Під час проведення судово-автотехнічних експертиз та узагальнень експертної практики можуть бути виявлені такі обставини, що сприяють вчиненню правопорушень: технічні несправності транспортного засобу, що виникли в процесі його експлуатації або внаслідок неякісного ремонту; дефекти конструкції, а також окремих деталей транспортного засобу; недосконалість організації руху на окремих ділянках дороги (відсутність дорожніх знаків, світлофорів тощо); незадовільні з технічної точки зору дорожні умови (обмежена видимість на ділянці дороги, дефекти дороги та освітлення тощо); дії водіїв, що не забезпечують виконання технічних вимог безпеки руху; технічно необґрунтовані дії посадових осіб, відповідальних за експлуатацію та ремонт транспортних засобів, організацію руху та стан дороги; недосконалість правил організації руху, використання або ремонту транспортних засобів; недоліки в організації обслуговування автомобілів, що сприяють використанню несправних транспортних засобів.

У підрозділі 2.4 “Експертна профілактика у судових пожежно-технічних дослідженнях” розглянуті можливості експертної профілактики щодо запогання пожеж.

При дослідженні об'єктів судової пожежно-технічної експертизи та аналізу матеріалів, пов'язаних із пожежами, можуть бути виявлені такі типові обставини, що сприяють виникненню пожеж: неправильне використання електричного обладнання, порушення правил проводки електричної мережі; порушення правил техніки безпеки при проведенні зварювальних та інших пожежонебезпечних робіт; занесення зовнішнього джерела вогню з використанням легкозаймистих рідин; порушення правил зберігання та транспортування окремих речовин, порушення протипожежного режиму їх складування тощо.

У підрозділі 2.5 “Експертна профілактика у судово-економічних дослідженнях” проаналізовані факти та обставини, що сприяють вчиненню правопорушень, та можуть бути встановлені за допомогою спеціальних економічних знань експерта.

До найбільш поширених економічних експертиз належать судово-бухгалтерські, в ході яких можуть бути виявлені такі обставини: прийняття до обліку документів, які не відповідають вимогам, передбаченим чинними нормативними актами; недотримання встановленого порядку збереження бланків документів, які потребують особливих вимог; несвоєчасне оформлення бухгалтерських операцій; відображення у звітності даних, не підтверджених первинними документами; відсутність належного обліку товарно-матеріальних цінностей; відсутність належного контролю за витратами товарно-матеріальних цінностей; недотримання касової та фінансової дисципліни; необґрунтоване списання витрат та природних збитків (змін обсягу, маси, інших фізичних параметрів товарно-матеріальних цінностей шляхом усушки, утруски тощо); недотримання правил проведення інвентаризації, неправильне відображення її результатів у бухгалтерському обліку; несвоєчасне прийняття необхідних заходів за фактами нестач, залишків та інших зловживань; неякісне проведення документальних ревізій. Іноді для вчинення економічного злочину достатньо однієї умови, що йому сприяє, наприклад, прийняття бухгалтерією неправильно оформлених документів, з неузгодженими виправленнями або підчистками. Частіше трапляється одночасне порушення кількох правил бухгалтерського обліку та невиконання вимог контролю.

Третій розділ “ Способи фіксації і перспективи розвитку експертної профілактики” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 3.1 “Способи фіксації експертної профілактики та оцінка її результатів” визначаються способи фіксації експертної профілактики й оцінка слідчим (судом) результатів профілактичної роботи експерта. Спосіб фіксації експертної профілактики залежить від форми, в якій вона здійснюється. Якщо профілактика здійснюється у процесуальній формі, доцільно викладати виявлені обставини у висновку експерта. Дані, виявлені експертом під час профілактичної роботи у непроцесуальній формі, фіксуються у повідомленні чи листі.

Автор доводить, що дані експертної профілактики мають оцінюватися з урахуванням загальних вимог оцінки висновку експерта. Оцінюючи профілактичну інформацію у висновку експерта, слідчий та суд повинні чітко визначити: по-перше, сутність встановлених експертом обставин, що сприяли вчиненню правопорушення, обґрунтованість та повноту їх виявлення, відповідність матеріалам, що подавалися експерту, відповідність чинному законодавству; по-друге, наявність та характер рекомендацій, спрямованих на усунення цих обставин, їх обґрунтованість; адресата, до якого слід звернутися для найбільш ефективної реалізації пропозиції експерта.

Оцінка експертних висновків з профілактичними рекомендаціями, не рівнозначна оцінці доказів, оскільки в цьому випадку немає необхідності вирішувати питання щодо достовірності, допустимості та належності, що зазвичай виникають під час оцінки доказів. Основні критерії, за якими оцінюються експертні рекомендації: їх наукова обґрунтованість, надійність, економічна ефективність, можливість впровадження тощо.

Інформація з питань профілактики правопорушень, отримана від експерта, має бути оцінена навіть у разі припинення кримінальної справи. Обставини, які сприяли вчиненню злочину, в багатьох випадках, до моменту припинення кримінальної справи ще не усунені, тому слідчий або суд повинні вжити для цього певних заходів.

У підрозділі 3.2 “Перспективи розвитку та підвищення ефективності експертної профілактики” запропоновані напрями підвищення ефективності профілактичної роботи експертів з метою усунення недоліків, які існують у цій діяльності. Вивчення експертної практики виявило такі недоліки в експертній профілактичній роботі: слідчі не використовують інформацію, отриману від експертів, не вносять подання по зупинених справах, хоча експертом виявлені недоліки, які сприяли злочинам; іноді інформація, отримана від експерта, використовується не в повному обсязі; використання експертом під час проведення профілактичної роботи не всієї інформації щодо обставин, які сприяли вчиненню правопорушень; відсутність в рекомендаціях експертів конкретних пропозицій щодо шляхів подолання встановлених криміногенних факторів; недостатня вмотивованість профілактичних рекомендацій; несвоєчасне оформлення та повідомлення результатів профілактичної роботи, що унеможливлює використання слідчим для складання подання встановленої експертом інформації профілактичного характеру; недостатній контроль за ходом реалізації профілактичних рекомендацій; неправильне оформлення документів з профілактики правопорушень. За даними проведеного анкетування, 73% експертів не аналізують з профілактичною метою матеріали, подані на дослідження.

Напрямами підвищення ефективності експертної профілактики є: вирішення питання щодо нормативного врегулювання експертної профілактики; покращення методичної роботи з питань профілактики правопорушень, зокрема, використання з цією метою рекомендацій експертних установ; надання профілактичній роботі систематичного характеру, використання комплексних спеціальних знань для профілактики правопорушень; покращення взаємодії експертних установ та правоохоронних органів щодо реалізації профілактичних рекомендацій; здійснення контролю за реалізацією профілактичних рекомендацій.

У підрозділі 3.3 “Профілактика і експертне прогнозування” розглянутий взаємозв'язок профілактики та прогнозування у судовій експертизі.

Експертне прогнозування - один з видів галузевого прогнозування, процесом і результатом якого є складання прогнозу, що є формою наукового експертного передбачення. Основою для експертного прогнозування є наукові та практичні дані про нові способи вчинення злочинів та нові об'єкти злочинних посягань, статистичні дані про злочинність, результати експериментів, що дають можливість виявити закономірні зв'язки між встановленими обставинами та можливим правопорушенням.

Напрями прогнозування і профілактики в судовій експертизі розрізняються залежно від виду діяльності, у межах якої вони здійснюються.

Розглянуті профілактичні завдання експертів, спрямовані на прогнозування обставин, що можуть сприяти вчиненню правопорушень.

Висновки

У Висновках дисертації наведено теоретичне узагальнення проведеного дослідження та сформульовані рекомендації і пропозиції, які мають значення для сучасного стану та перспектив розвитку експертної профілактики. Зокрема, це зазначається в таких положеннях:

1. Експертна профілактика - складне системне утворення, основу якого складає діяльність експертів, які за допомогою своїх спеціальних знань виявляють обставини, що сприяли чи могли б сприяти вчиненню правопорушень. Завдання експертів та експертних установ щодо профілактики правопорушень полягає у виявленні максимальної кількості обставин, які сприяють вчиненню правопорушень, та розробці рекомендацій щодо їх усунення.

2. Основними принципами експертної профілактичної діяльності є плановість, забезпечення контролю за здійсненням профілактичних заходів, взаємодія експертно-профілактичних підрозділів із слідчими та оперативними службами, доцільність профілактичних рекомендацій, пропозицій та ін.

3. Існує дві форми експертної профілактики: процесуальна та непроцесуальна. Процесуальна форма здійснюється під час проведення експертиз та участі в слідчих діях; непроцесуальна форма полягає у довідково-консультаційній діяльності, узагальненні та аналізуванні експертної практики та практики застосування криміналістичних засобів і методів, участі у правовій пропаганді, проведенні теоретичних та експериментальних досліджень, проведенні занять з посадовими особами міністерств і відомств та навчання їх способам розпізнавання правопорушень.

4. Виявлені експертом обставини, що сприяли вчиненню правопорушення, є основою для розробки рекомендацій, спрямованих на усунення цих обставин в майбутньому. Профілактичні рекомендації можуть бути викладені у експертному висновку, повідомленні або листі.

5. Недоліки у здійсненні експертної профілактичної роботи спричинені відсутністю загальноприйнятої методики її проведення. Виявлені експертом обставини профілактичного характеру мають значення, тільки якщо вони ґрунтуються на спеціальних знаннях експерта. Співробітники експертних установ мають право з метою профілактики правопорушень використовувати спеціальні знання, отримані в процесі професійної (за дипломом про освіту) та спеціально-експертної (за свідоцтвом про право на проведення експертиз конкретного виду) підготовки.

6. Експерт не виходить за межі своїх повноважень, вирішуючи профілактичні завдання, якщо:

- вказує на обставини, що сприяли вчиненню злочину, для встановлення яких необхідні його спеціальні знання;

- пропонує способи усунення обставин, що сприяли вчиненню злочину, які ґрунтуються на результатах проведеного дослідження та використанні спеціальних знань;

- встановлює причини та умови, що сприяли вчиненню конкретних дій, не вирішуючи питання про те, чи є в цих діях склад злочину;

- встановлює обставини профілактичного характеру та пропонує заходи щодо їх усунення, ґрунтуючись лише на тих матеріалах справи, які стосуються предмету експертизи.

7. Під час проведення окремих видів судово-експертних досліджень експерти мають різні профілактичні можливості.

8. Оцінка експертних висновків, що містять профілактичні рекомендації, не рівнозначна оцінці доказів, оскільки немає необхідності вирішувати питання щодо достовірності, допустимості та належності, що зазвичай виникають під час оцінки доказів. Основні критерії, за якими оцінюються експертні рекомендації: наукова обґрунтованість рекомендацій, їх надійність, економічна ефективність, можливість швидкого впровадження тощо.

9. Напрямами підвищення ефективності експертної профілактики є: удосконалення нормативного регулювання експертної профілактики; покращення методичної роботи з питань профілактики правопорушень, зокрема, використання з цією метою рекомендацій експертних установ; надання профілактичній роботі систематичного характеру, використання комплексних знань для профілактики правопорушень; покращення взаємодії експертних закладів та правоохоронних органів щодо реалізації профілактичних рекомендацій; здійснення контролю за ходом реалізації профілактичних рекомендацій.

10. Під час дослідження питань експертної профілактики виявлені такі негативні тенденції у здійсненні профілактичної роботи експертів: слідчі (суд) рідко ставлять перед експертами профілактичні питання, відсутній контроль за виконанням профілактичних експертних рекомендацій, низький рівень ініціативи експертів щодо здійснення профілактичної роботи.

11. Науково-практична реалізація основних положень проведеного дисертаційного дослідження може бути здійснена за таких умов:

- удосконалити нормативне регулювання профілактичної діяльності експертів: прийняти Закон України “Про профілактику правопорушень”, де вказати на можливості експертної профілактики; в Законі України “Про судову експертизу” передбачити профілактичну діяльність експертних установ, вказати її форми і напрями; прийняти відомчі інструкції щодо організації та методики проведення профілактичної діяльності експертними установами;

- слідчим включати в подання (суддям - в ухвали), що виносяться в порядку ст. 23№ КПК України, висновки експертів щодо обставин, які сприяли вчиненню злочинів та інших правопорушень;

- керівникам установ орієнтувати експертів на виявлення при вивченні матеріалів, поданих на дослідження, криміногенних чинників і контролювати проведення профілактичної роботи;

- експертним установам надавати методичну допомогу співробітникам правоохоронних органів з питань використання спеціальних знань для профілактики правопорушень;

- місцевим судам при розгляді справ, а також апеляційним та касаційним судовим інстанціям звертати увагу на наявність у справі матеріалів щодо профілактичних рекомендацій експертів і контролювати заходи реагування на них посадових осіб;

- покращити взаємодію експертних установ і правоохоронних органів з приводу реалізації профілактичних пропозицій;

- проводити методичну роботу зі слідчими і судами з питань профілактики злочинів та інших правопорушень, використовуючи при цьому рекомендації експертних установ;

- експертам серед розробок профілактичного характеру приділяти важливу роль експертному прогнозуванню обставин, що сприяють вчиненню правопорушень, з урахуванням можливостей окремих видів експертних досліджень.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Клименко Н.І. Експертне прогнозування / Н.І Клименко, Д.П. Гуріна // Криміналістичний вісник. - Київ, 2007. - № 3. - С. 55-59.

2. Гуріна Д.П. Експертна профілактика: поняття, розвиток і становлення / Д.П. Гуріна // Право України. - Київ, 2008. - № 7. - С. 76-80.

3. Гуріна Д.П. Завдання експертної профілактики / Д.П. Гуріна // Актуальні проблеми держави і права: збірник наукових праць. - Одеса, 2008. - № 44. - С. 233-236.

4. Гуріна Д.П. Експертна профілактика: форми реалізації та способи фіксації / Гуріна Д.П. // Вісник Академії адвокатури України. - Київ, 2009. - № 3. - С. 146-151.

5. Гуріна Д.П. Експертна профілактика у судово-бухгалтерських дослідженнях / Д.П. Гуріна // Підприємництво, господарство і право. - 2009 - № 7. - С. 149-151.

6. Гуріна Д.П. Висновок експерта як процесуальне джерело доказів / Д.П. Гуріна // Современное состояние, проблемы и перспективы развития судебной экспертологии : матеріали міжнар. наук.-практ. конф., АР Крим, 20-21 вересня 2007 р. - АР Крим: КримНДІСЕ, 2007. - С. 68-70.

7. Гуріна Д.П. Проблеми правової регламентації експертної профілактики / Д.П. Гуріна // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи : матеріали Х Всеукр. наук.-практ. конф., Тернопіль, 11 квітня 2008 р. - Тернопіль: ТНЕУ, 2008. - С. 523-527.

8. Гурина Д.П. Стадии экспертной профилактики / Д.П. Гурина // Использование достижений иных наук в криминалистике: материалы Всероссийской науч.-практич. конф. с междунар. участием, Краснодар, 19-20 апреля 2008 г. - Краснодар: Кубанский гос. аграрный ун-т, 2008. - С. 85-88.

9. Гуріна Д.П. Основні принципи експертної профілактики / Д.П. Гуріна // Становлення сучасної юридичної науки : матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., Тернопіль, 29 квітня 2008 р. - Тернопіль, 2008. - С. 39-42.

10. Гуріна Д.П. Процесуальна компетенція експерта при встановленні ним обставин, що сприяли скоєнню злочину / Д.П. Гуріна // Захист прав і свобод людини і громадянина: напрямки реалізації в Україні: матеріали міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., м. Тернопіль, 10 лютого 2009 р. - Тернопіль, 2009. - С. 8-10.

Размещено на Allbest.ru

...