Контрабанда культурних цінностей: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

УДК 343.9

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Контрабанда культурних цінностей: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання

12.00.08 - кримінальне право та кримінологія;

кримінально-виконавче право

Гайворонський Євген Петрович

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі кримінології та кримінально-виконавчого права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Даньшин Іван Миколайович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, професор кафедри кримінології і кримінально-виконавчого права, член-кореспондент Академії правових наук України.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Шакун Василь Іванович, Київський національний університет внутрішніх справ, перший проректор;

кандидат юридичних наук, доцент Лень Валентин Валентинович, Запорізький юридичний інститут Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, заступник начальника з наукової роботи.

Захист відбудеться 16 черня 2009 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.086.01 у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Автореферат розісланий 14 травня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Шепітько В.Ю.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Загальна декларація прав народів, прийнята Алжирською конференцією 4 липня 1976 р., у ст. 14 проголосила: “Усі народи мають право на свої художні, історичні та культурні багатства”. На Всесвітній конференції з питань політики в галузі культури, що проходила 26 липня - 6 серпня 1982 р. у Мехіко, було прийнято Декларацію, в якій зазначається, що кожен народ має право й обов'язок “захищати і зберігати свою культурну спадщину”. Відчуження культурних цінностей від народів, які дали їм життя, спричиняє досить негативні наслідки для їх повноцінного розвитку й завдає збитків культурній спадщині всього людства.

Через різні історичні обставини українське суспільство мало надзвичайно багато прикладів знищення і втрати колосальних обсягів культурних цінностей. Особливо трагічний слід залишило після себе ХХ ст., позначене кількома революціями, голодоморами, двома світовими війнами, бурхливими політичними змінами. В умовах сучасної глобалізації, інформаційно-телекомунікаційної революції, прозорості кордонів, швидких і великомасштабних переміщень капіталів та осіб із країни в країну, у світі зростає кількість посягань на культурне надбання народів. Значні обсяги культурної спадщини вже втрачені для вітчизняної культури назавжди.

Розвиток контрабандного бізнесу викликає вчинення різноманітних корисливих злочинів. Зокрема, контрабанда культурних цінностей стимулює проведення незаконних археологічних розкопок, що завдають величезної шкоди вітчизняній культурі й науці. Наприклад, масове пограбування могильників у південно-західній частині Криму призвело до втрати численної інформації про обряди поховання, матеріальну культуру й етнічний склад населення.

На теоретичному рівні загальні проблеми боротьби зі злочинами в економічній сфері досліджувались у працях багатьох вітчизняних учених, серед яких М.І. Бажанов, О.М. Бандурка, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов, В.В. Василевич, В.В. Голіна, Н.О. Гуторова, І.М. Даньшин, О.М. Джужа, В.М. Дрьомін, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, О.Г. Кальман, В.П. Корж, М.Й. Коржанський, Я.М. Кураш, О.М. Костенко, О.М. Литвак, Г.А. Матусовський, М.І. Мельник, В.О. Навроцький, О.І. Перепелиця, В.М. Попович, В.В. Сташис, Є.Л. Стрельцов, В.Я. Тацій, В.О. Туляков, І.К. Туркевич, В.І. Шакун та ін.

Питання кримінологічної характеристики, детермінації й запобігання контрабанді розглядалися в наукових працях В.І. Адамовича, С.О. Баранова, В.О. Білецького, В.П. Будюка, М.М. Василини, С.І. Дмитрова, Є.В. Додіна, Л.В. Дорош, Ю.М. Дьоміна, М.І. Камлика, Я.Ю. Кондратьєва, Є.П. Озернюка, О.М. Омельчука, А.П. Павлова, І.В. Пшеничного, Б.В. Романюка, В.А. Титула, О.Й. Токарчука та ін.

У той же час поглибленого дослідження кримінологічної характеристики, детермінації й запобігання такому специфічному різновиду контрабанди, як контрабанда культурних цінностей, ані в СРСР, ані в незалежній Україні не здійснювалось. Лише окремі вузькі питання розглядалися в поодиноких публікаціях Ю.М. Дьоміна, О.О. Кравченко, М.Е. Мартиненка, О.С. Мільчуцької, Ю.А. Молчанова, Є.П. Озернюка та деяких інших українських правників. Ось чому, вважаємо, проблеми контрабанди культурних цінностей, будучи достатньо актуальними, вимагають належного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження передбачено планом науково-дослідницької роботи Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і кафедри кримінології та кримінально-виконавчого права (номер державної реєстрації № 0106u002292). Тема дисертації затверджена рішенням ученої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого від 20 грудня 2002 р., протокол № 5. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до: Державної програми “Контрабанді - СТОП” на 2005-2006 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2005 р., № 260; Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р., № 1767; Програми боротьби з контрабандою та порушенням митних правил на 2008-2009 роки, затвердженої Указом Президента України від 4 березня 2008 р., № 195/2008.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертації є розробка комплексу заходів запобігання контрабанді культурних цінностей на підставі аналізу стану й тенденцій злочинності у цій сфері. Для досягнення зазначеної мети були поставлені наступні завдання:

- дослідити історичні витоки контрабанди культурних цінностей і боротьби з нею, простежити історико-правовий аспект цього злочину;

- позначити особливості кримінальної відповідальності за вчинення контрабанди культурних цінностей;

- навести перелік суттєвих ознак культурних цінностей як предмета контрабанди, дослідити їх кримінально значущі риси;

- дати кримінологічну характеристику контрабанди культурних цінностей: рівень, структуру, динаміку, ціну, “географію”, інші кількісно-якісні показники злочинності в цій сфері, її зв'язок з організованою злочинністю;

- визначити соціальну і психологічну характеристику особи злочинця; виявити кримінологічно значущі особливості осіб, які вчиняють контрабанду культурних цінностей, порівняно з особами, які займаються контрабандою інших предметів;

- розглянути стан учинення адміністративно караних незаконних переміщень культурних цінностей через митний кордон України та їх зв'язок з кримінально караною контрабандою культурних цінностей;

- окреслити фактори (чинники), комплекс причин та умов, що детермінують учинення контрабанди культурних цінностей, здійснити їх науковий аналіз;

- сформулювати основні заходи, які мають бути спрямовані на ефективне запобігання контрабанді культурних цінностей;

- внести пропозиції по вдосконаленню законодавства, яке регулює збереження, вивезення і ввезення культурних цінностей;

Об'єктом дослідження є злочинність у сфері господарської діяльності.

Предметом дослідження виступають кримінологічна характеристика, детермінація й запобігання контрабанді культурних цінностей.

Методи дослідження. Методологічним підґрунтям дисертації послужив діалектичний метод пізнання соціальних явищ і процесів. Застосовувалися також такі загальнонаукові методи, як історичний (при дослідженні історичних передумов боротьби з контрабандою), системно-структурний (за його допомогою визначалася система заходів протидії контрабанді культурних цінностей), порівняльний (в процесі аналізу схожостей і відмінностей між елементами кримінологічної характеристики й детермінантами контрабанди культурних цінностей та контрабанди інших предметів), статистичний (який дозволив виявити рівень і динаміку вчинення контрабанди культурних цінностей та адміністративно караних незаконних їх переміщень через митний кордон України), формально-юридичний (використаний для тлумачення досить значної кількості нормативного матеріалу). Серед конкретно-соціологічних методів стали в нагоді метод анкетування й метод вивчення документів (зокрема, кримінальних справ).

Емпіричну базу дисертаційного дослідження становлять вивчені й проаналізовані справи, що стосуються незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України, з яких 40 - кримінальних і 47 - про адміністративні правопорушення, а також анкетування (в 2007 р.) 380 працівників митних органів, аналіз та узагальнення статистичних звітів, довідок та інформації Верховного Суду України, МВС України, Національного центрального бюро Інтерполу в Україні, СБУ, Державної митної служби України, Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України, Інституту археології Національної академії наук України, Державного комітету архівів України. Також були використані результати наукових (у тому числі кримінологічних) досліджень вітчизняних і зарубіжних учених. Усе це дозволило забезпечити багатоканальність надходження інформації, її перевірку й репрезентативність дослідження, що дало змогу підтвердити висунуті теоретичні положення і сформулювати пропозиції щодо поліпшення запобігання контрабанді культурних цінностей.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що за характером і змістом розглянутих питань дисертація є першим за роки незалежності України комплексним науковим дослідженням кримінологічної характеристики, детермінації й запобігання контрабанді культурних цінностей. Проведена дослідницька робота дозволила сформулювати положення, які відповідають вимогам наукової новизни, мають значення для практики й виносяться на захист, а саме:

- наведено авторський підхід до поняття “культурні цінності”, на підставі чого зроблено висновок, що історичні цінності є частиною культурних цінностей; окреслено ознаки цих предметів і запропоновано внести в законодавство більш чіткі критерії їх визначення;

- уперше досліджено кримінологічну характеристику контрабанди культурних цінностей (рівень, динаміку, структуру, ціну, “географію” та інші кількісно-якісні показники цього злочину) та її зв'язок з організованою злочинністю;

- уперше розглянуто соціальну і психологічну характеристику особи злочинця-контрабандиста, що дало змогу окреслити коло осіб, найбільш схильних до вчинення контрабанди культурних цінностей;

- простежено стан учинення адміністративно караних незаконних переміщень культурних цінностей через митний кордон України і з'ясовано їх зв'язок з кримінально караною контрабандою культурних цінностей;

- на підставі аналізу кримінологічної характеристики досліджуваного злочину надана авторська аргументація тенденцій розвитку злочинності, пов'язаної з незаконним переміщенням культурних цінностей через митний кордон України;

- з'ясовано й по-новому класифіковано фактори (чинники), причини й умови, які детермінують учинення контрабанди культурних цінностей;

- на підставі дослідження кримінологічної характеристики і детермінант контрабанди культурних цінностей уперше запропоновано комплекс запобіжних заходів, включаючи внесення змін і доповнень до чинного законодавства України.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висновки та пропозиції, які містяться в дисертації, можуть бути використані для вдосконалення кримінального, адміністративного й митного законодавства. Результати дослідження можуть застосовуватися у практичній діяльності митних і правоохоронних органів, у навчальному процесі при вивченні курсів “Кримінологія”, “Кримінальне право” в юридичних вузах, а також стануть у нагоді при подальших наукових розробках цієї проблематики.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації були викладені на засіданнях кафедри кримінології Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Окремі її результати доповідалися протягом 2004-2007 років на науково-практичному семінарі “Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності” (9 листопада 2004 р., м. Харків) та на науково-практичних конференціях: “Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності” (5-6 жовтня 2005 р., м. Харків), "Теоретичні та практичні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні" (27 листопада 2006 р., м. Харків), "Від громадянського суспільства - до правової держави" (25 квітня 2007 р., м. Харків).

Публікації. Основні висновки й положення дисертаційного дослідження викладені автором у 6-ти наукових статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, перелік яких затверджено ВАК України, та в тезах 6-ти доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, 4-х розділів, 11 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел (347 найменувань). Загальний обсяг дисертації становить 224 сторінки (основний текст - 176 сторінок, додатки - 12 сторінок, список використаних джерел - 36 сторінок).

Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначається її зв'язок з науковими планами та програмами, мета й завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, наукова новизна одержаних результатів, міститься інформація про їх апробацію, структуру й обсяг дисертації.

Розділ 1. "Правова характеристика контрабанди культурних цінностей" складається із 2-х підрозділів і висновків.

У підрозділі 1.1. "Боротьба з контрабандою на території України: історичний аспект" зазначається, що виникнення контрабанди на території України належить до періоду, коли відбувалось зародження єдиного ринку і встановлення на державному кордоні митних бар'єрів. Названі процеси проходили на території Східної Європи на початку XVII ст., тому цих часів і сягає визнання контрабанди тяжким злочином. Значного розвитку регулювання митних відносин зазнало у XVIII ст. Поступово, паралельно зі втратою самостійності, на Україну поширювалось російське законодавство.

Пошуки ефективних засобів боротьби з контрабандою в Російській імперії тривали постійно впродовж XIX ст. За станом на початок XX ст. застосовані урядом заходи щодо боротьби з контрабандою й істотне підвищення темпів промислового розвитку країни призвели до суттєвого зменшення правопорушень у цій сфері: в останнє десятиріччя перед першою світовою війною розміри контрабанди були незначними порівняно з легальним товарообігом. Що стосується незаконного вивезення (контрабанди) саме культурних цінностей, то перші спроби криміналізувати це діяння належать початку XX ст., але роботу над проектом відповідного закону так і не було завершено.

Декретом Ради Народних Комісарів РРФСР від 19 вересня 1918 р. “Про заборону вивезення за кордон предметів мистецтва та старовини” вивезення культурних цінностей заборонялося без спеціального дозволу Колегії у справах музеїв та охорони пам'яток мистецтва і старовини, створеної при Народному комісаріаті просвіти. Протягом 1918-1928 років було видано значну кількість нормативних актів щодо боротьби з контрабандою, завдяки чому її обсяги значно зменшились. Протягом тривалого часу незаконне вивезення культурних цінностей мало незначний, так би мовити, «пасажирський» характер. Проте з плином часу ситуація почала загострюватись. Починаючи з середини 80-х років XX ст. активізувався злочинний бізнес, пов'язаний з перепродажем і незаконним вивезенням предметів культурного надбання. З набуттям Україною незалежності починається сучасний період розвитку законодавства в боротьбі з контрабандою.

У підрозділі 1.2. "Особливості юридичної відповідальності за вчинення незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України" вказується на необхідність правильної кваліфікації досліджуваного діяння, для чого розкривається зміст поняття «культурні цінності» як предмета контрабанди. Згідно зі ст. 201 чинного КК України контрабандою є переміщення товарів через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, вчинене у великих розмірах, а також незаконне переміщення історичних та культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, радіоактивних або вибухових речовин, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а так само контрабанда стратегічно важливих сировинних товарів, щодо яких законодавством встановлено відповідні правила їх вивезення за межі України.

Далі вказується на помилковість формулювання поняття “історичні та культурні цінності”, оскільки згідно з абз. 2 ст. 1 Закону України “Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей” від 21 вересня 1999 р., № 1068-XIV культурні цінності - це “об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України”. Схожі трактування цього поняття наводяться і в міжнародних актах, зокрема, в Конвенції про заходи, спрямовані на заборону й запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передачі права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 р. Як випливає з вищенаведеного, поняття “історичні цінності” входить до складу більш широкої категорії - “культурні цінності” як одне з її різновидів. Наявність застарілого визначення поняття “історичні та культурні цінності” в диспозиції ст. 201 КК України зумовлює неоднозначність його тлумачення, що дозволяє контрабандистам уникати відповідальності за вчинення контрабанди культурних цінностей. З урахуванням зазначеного, замість терміна “історичні та культурні цінності” в дисертаційному дослідженні використовується словосполучення “культурні цінності”. Автор вважає доцільним законодавчо змінити визначення предмета контрабанди з формулювання “історичні та культурні цінності” на “культурні цінності” шляхом усунення з диспозиції ст. 201 КК України слів “історичних та”.

Не всі предмети культури й мистецтва можуть бути визнані культурними цінностями. У низці підзаконних актів указується, що не є культурними цінностями сувенірні вироби, предмети культурного й ужиткового призначення серійного й масового виробництва. Як вбачається, необхідно встановити в законодавстві більш чіткі ознаки, за наявності яких продукт людської діяльності може бути визнано культурною цінністю. Такими ознаками, на нашу думку, є: а) унікальність або рідкісність (єдиний і неповторний предмет або декілька рідкісних ідентичних предметів); б) давність (створення предмета в минулі епохи); в) підвищена ринкова вартість; г) наукова, музейна, історична, мистецька цінність.

Розділ 2. "Кримінологічна характеристика контрабанди культурних цінностей" складається з 3-х підрозділів і висновків.

У підрозділі 2.1. "Кількісно-якісні показники контрабанди культурних цінностей" наводяться відповідні показники: рівень злочинності в досліджуваній сфері, її структура, динаміка, «географія», ціна та ін. Після наведення даних стосовно рівня злочинності (15-20 злочинів на рік) відзначається, що контрабанда культурних цінностей становить 4,3% у структурі всієї контрабанди. При вчиненні злочину корисливі мотиви мали місце у 89,5% випадків, некорисливі - у 10,5%. Лише в 9,4% контрабанду культурних цінностей було вчинено у співучасті. Предметом злочину були ікони у 25,6% випадків, монети - 20,9%, медалі й ордени - 11,6%, картини - 9,3%, археологічні предмети - 7%, інше - 25,6%. Наведене свідчить про наступне: 1) відповідну заінтересованість іноземних покупців у придбанні антикваріату певного виду; 2) легкість приховування від митного контролю невеликих предметів, внаслідок чого правопорушники намагаються вчинити саме їх контрабанду; 3) доступність відповідних предметів для придбання в Україні. Досліджуваний злочин має високий рівень латентності, який згідно з наведеними експертними оцінками може сягати 90% від усіх фактично вчинених злочинів. Протягом 2001-2007 років динаміка злочинності змінювалася недуже інтенсивно. Деяке зменшення кількості злочинних посягань і вартості контрабандно переміщуваних предметів у 2005-2007 роках є, з нашого погляду, позитивним наслідком реалізації Державної програми “Контрабанді - СТОП”.

Що стосується “географії” контрабанди культурних цінностей, то вона вчинюється в основному на західному кордоні України й у міжнародних аеропортах (насамперед ідеться про Державний міжнародний аеропорт “Бориспіль”). У 20% контрабанди культурних цінностей мало місце незаконне переміщення цих предметів до Російської Федерації, у 10% - до інших країн СНД, у 20% - до Польщі, у 36,7% - до інших країн ЄС, у 13,3% - до інших країн світу.

Способи придбання предметів контрабанди є переважно законними. Способи ж переміщення культурних цінностей через митний кордон України можуть бути найрізноманітнішими, у тому числі: а) за допомогою тайників та інших засобів, що ускладнюють виявлення цих предметів; б) з використанням підроблених чи здобутих неправдивим шляхом документів, які дають право безперешкодно переміщувати предмети через кордон; в) без безпосередньої участі суб'єкта злочину (так званий “безхазяйний” спосіб); г) шляхом переміщення культурних цінностей поза митним контролем (дуже рідкісний спосіб).

Контрабанда культурних цінностей є привабливою сферою для організованих злочинних угруповань, оскільки дозволяє отримати великі прибутки. Проанкетовані митники (45,8%) вважають, що переважна більшість випадків такої контрабанди є проявом діяльності організованих злочинних структур. За інформацією Національного центрального бюро Інтерполу лише в країнах Західної Європи діє понад 40 організованих злочинних угруповань, які спеціалізуються на викраденні й контрабанді культурних цінностей з території України та інших країн СНД.

У підрозділі 2.2. "Деякі риси соціальної та психологічної характеристики особи злочинця-контрабандиста" дається розгорнута характеристика відповідних рис. За ознакою громадянства згідно з проведеним дослідженням чисельність громадян України серед осіб, які вчинили контрабанду культурних цінностей, становить 45,5%, РФ - 30,3%, інших країн СНД - 12,1%, ЄС - 9,1%, інших - 3%. За статевою ознакою чоловіки становлять 88,2%, жінки - 11,8%. За віком особи 18-29 років становлять 10,5%, 30-40 - 47,4%, 41-50 - 15,8%, 51-60 - 15,8%, понад 60 - 5,3%.

Стосовно стану працевлаштування та професійної діяльності осіб, які вчинили контрабанду культурних цінностей, матеріали СБУ наводять наступні цифри: безробітні становлять 44,8%, приватні підприємці - 13,8%, працівники залізниці - 10,3%, працівники Міністерства закордонних справ та посольств - 10,3%, водії - 6,9%, колишні військовослужбовці - 6,9%, працівники державних підприємств - 6,9%. За проведеним нами дослідженням безробітних було 47,6%, працюючих - 38,1%, пенсіонерів - 14,3%. контрабанда культурний цінність відповідальність

Дослідження соціально-психологічних рис контрабандистів, глибини і стійкості їх антисуспільних поглядів та установок, кримінально значущих ознак учинених ними злочинів дозволило типологізувати злочинців на випадкових (ситуативних) і спеціалізованих. Серед останніх виокремлюються злісні контрабандисти, які відрізняються яскраво окресленою антисуспільною спрямованістю. Ними можуть створюватися організовані злочинні угруповання, що спеціалізуються на контрабанді культурних цінностей, вони налагоджують стабільні корупційні зв'язки з представниками правоохоронних органів, вчинюють злочини з метою одержання коштовних предметів культурного надбання для подальшого їх незаконного переміщення через митний кордон та реалізації.

Характерним мотивом контрабанди є користь, метою - незаконне збагачення. Контрабандні дії можуть бути також результатом уже вчинених злочинів: незаконних археологічних розкопок, розкрадання антикваріату та ін. Проведене дисертантом дослідження показало, що корисливі мотиви мали місце у 89,5% випадків, некорисливі - у 10,5%.

У підрозділі 2.3. "Стан адміністративної деліктності у сфері незаконного переміщення культурних цінностей через митний кордон України та її місце у кримінологічній характеристиці контрабанди культурних цінностей" наводяться кількісно-якісні показники таких правопорушень (при відсутності ознак злочину вони можуть бути кваліфіковані за статтями 339-341 Митного кодексу України). Масштаби їх учинення є значними - від 100 до 250 на рік. Щодо напрямку незаконного переміщення культурних цінностей, то аналіз порушених справ свідчить, що лише у 2,6% випадків зафіксовано ввезення цих предметів в Україну, а у 97,4% правопорушень особи робили спробу вивезти їх за межі України.

За країнами, до яких зловмисники намагалися перемістити культурні цінності, поділ такий: США - 36,8%, країни Західної Європи - 39,5%, Російська Федерація - 10,5%, інші країни СНД - 5,3%, інші країни світу - 7,9%. Наведені цифри ілюструють ринковий попит на предмети антикваріату у відповідних країнах, їх економічний добробут, пріоритетні напрямки службових та туристичних маршрутів громадян України, які становлять переважну більшість серед правопорушників - 84,2%, тоді як громадян США й Канади - 5,3%, громадян країн ЄС - 10,5%. Великий відсоток громадян України свідчить, зокрема, про недостатність виховних і роз'яснювальних заходів серед них.

Боротьба з митними правопорушеннями є необхідним складником запобігання контрабанді культурних цінностей, оскільки вони, по-перше, є фоновими явищами, тобто поживним ґрунтом для злочинності. По-друге, зважаючи на їх велику кількість і високу загальну вартість вилучених предметів, такі правопорушення наносять значних втрат культурній спадщини та економіці держави.

Розділ 3. "Детермінація контрабанди культурних цінностей" складається з 3-х підрозділів і висновків.

У підрозділі 3.1. "Фактори (чинники) контрабанди культурних цінностей" першим називається наявність культурних цінностей на території України. Вітчизняна мережа музеїв налічує 1269 установ (з яких державних - 376), кількість експонатів основного фонду - понад 11 млн. Другий фактор - це стійкий попит (колекційний або комерційний) на культурні цінності у світі. Третій чинник - невідповідність українських і світових цін на ці предмети, що спричиняє отримання великої вигоди злочинцями від реалізації контрабандних культурних цінностей. Згідно з інформацією ЮНЕСКО та Інтерполу це діяння за прибутковістю у злочинному бізнесі посідає 3-тє місце після контрабанди наркотиків і незаконної торгівлі зброєю.

Детермінує вчинення досліджуваного злочину також наявність в Україні легального й нелегального антикварних ринків, де, зокрема, відбувається придбання контрабандистами культурних цінностей. Потрапляти на нелегальний ринок вони можуть внаслідок їх розкрадання. Кількість таких злочинів становила у 1999 р. - 236; у 2000 р. - 259; у 2001 р. - 302; у 2002 р. - 265; у 2003 р. - 408, а у 2006 р. - 213.

Досить активно сприяє злочинності низький рівень охорони культурних цінностей, недостатнє фінансування відповідних заходів. За даними МВС із 13217 храмів в Україні системами сигналізації й охорони обладнані тільки 2372. Із 1269 вітчизняних музеїв система охорони діє в 488, і лише 117 із них забезпечені фізичною охороною. Іншим шляхом надходження культурних цінностей на "чорний ринок" є проведення незаконних археологічних розкопок. За інформацією Інституту археології Національної академії наук України на початок 2006 р. зруйновано близько третини всіх пам'яток археології. Кожного року знищується 1200-1500 таких об'єктів, злочинці щорічно привласнюють археологічні предмети на десятки мільйонів гривень.

Серед факторів (чинників) контрабанди окремою групою слід назвати обставини, пов'язані з глобалізаційними процесами. До них можна віднести розвиток світової торгівлі, систем транспорту й комунікацій: можливість швидкого переміщення людей, товарів і капіталів на планеті, інформаційно-телекомунікаційну революцію й появу мережі Інтернет, специфічною особливістю якої є відсутність кордонів. Щодоби митний кордон України перетинає понад 160 тис. осіб та близько 40 тис. транспортних засобів, що унеможливлює проведення суцільного митного контролю.

У підрозділі 3.2. "Причини контрабанди культурних цінностей" відзначається, що для з'ясування таких причин необхідно звернутися спочатку до мотивації особи, яка вчинила злочин. До основних негативних психологічних установок, під впливом яких в людини формується корисливий мотив учинення контрабанди культурних цінностей, слід віднести: 1) низький рівень почуття патріотизму й національної свідомості; 2) неусвідомлення особою повною мірою суспільної небезпечності контрабанди культурних цінностей; 3) нехтування інтересами суспільства та правовий нігілізм. Зазначені деформації свідомості людини виникають під впливом таких основних негативних обставин, як-то: а) недоліки виховання на різних стадіях соціалізації (сім'я, школа); б) недоліки державної інформаційної політики (недостатній захист суспільної моралі, нечисленність вітчизняної відеопродукції патріотичного спрямування); в) обставини матеріального характеру (зубожіння окремих верств населення, значне розшарування серед громадян за рівнем доходів, безробіття, дорожнеча ліків і медичної допомоги тощо).

У підрозділі 3.3. "Умови, які сприяють учиненню контрабанди культурних цінностей" характеризуються ті факти реальної дійсності, наявність яких може активізувати виникнення в людини наміру вчинити злочин. Такими умовами є: 1) неврегульованість деяких питань правового статусу державного кордону України з країнами СНД та його необлаштованість сучасними засобами прикордонного контролю; 2) недостатній рівень професійної підготовки працівників митних і правоохоронних органів, що спричиняє помилки в боротьбі з контрабандою; 3) корупція в цих органах і пов'язані з нею правопорушення (наприклад, тільки за 6 місяців 2007 р. було складено 62 протоколи про корупційні діяння посадовців митної служби ); 4) зрощування окремих працівників митних та правоохоронних органів з організованою злочинністю; 5) неналежний рівень координації та взаємодії митних і правоохоронних органів; 6) наявність численних прогалин і протиріч у законодавстві про порядок переміщення культурних цінностей через митний кордон і боротьбу з протиправними посяганнями на них; 7) недостатнє міждержавне співробітництво (міжнародні угоди не завжди виконуються правоохоронними органами інших держав); 8) недоліки у проведенні мистецтвознавчої експертизи культурних цінностей, у видачі дозволів на їх переміщення, недобросовісність окремих експертів; 9) недосконалість контролю за обігом предметів антикваріату. В Україні немає повного банку даних з вичерпними відомостями (докладним описом, фотографіями) про культурні цінності, що знаходяться на її території.

Розділ 4. "Напрямки і зміст діяльності по запобіганню контрабанді культурних цінностей" складається із 3-х підрозділів і висновків.

У підрозділі 4.1. "Загально-соціальне запобігання контрабанді культурних цінностей" зазначається необхідність прищеплення громадянам України почуття патріотизму, роз'яснення важливості охорони культурної спадщини для збереження духовності й самобутності українського народу. Так, згідно з рекомендацією Генеральної конференції ООН з питань освіти, науки й культури від 28 листопада 1978 р. "Про охорону рухомих культурних цінностей" державним і приватним установам, відповідальним за інформацію й освіту, належить сприяти загальному усвідомленню значення культурних цінностей, небезпек, які їм можуть загрожувати, і необхідності їх зберігання. Для належного захисту культурного надбання слід розробити механізм залучення коштів приватних осіб. Доцільно заохочувати вітчизняних колекціонерів, розвивати легальний антикварний ринок, що сприятиме зменшенню корисливої мотивації на вивезення культурних цінностей з України. Економічні важелі варто застосовувати і для заохочення законослухняної поведінки працівників закладів культури, державних службовців, митників, для зменшення безробіття, допомоги малозабезпеченим верствам населення та ін.

У підрозділі 4.2. "Спеціально-кримінологічне запобігання контрабанді культурних цінностей" указується на потребу в застосуванні наступних заходів:

1) посилення боротьби з розкраданнями антикваріату, для чого, перш за все, слід поліпшити охорону музеїв, приватних колекцій, культових споруд;

2) покращання контролю за обігом культурних цінностей (наприклад, запровадити систему ліцензування колекційної діяльності за прикладом країн Європи);

3) проведення повного обліку й маркірування особливо цінних предметів культурного надбання незалежно від місця їх зберігання;

4) створення Державного реєстру культурних цінностей;

5) боротьба з незаконними археологічними розкопками;

6) удосконалення діяльності Державної служби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон України;

7) упорядкування й удосконалення законодавства, яке регламентує переміщення культурних цінностей через митний кордон України;

8) належне фінансове, інформаційне, наукове, кадрове й матеріально-технічне забезпечення органів Державної митної служби України та Державної прикордонної служби України;

9) удосконалення інформаційно-роз'яснювальної роботи митних і правоохоронних органів для підвищення правосвідомості населення;

10) надання митним органам права провадити оперативно-розшукову діяльність;

11) подолання корупції в митних органах;

12) завершення правового оформлення й належного облаштування державного кордону;

13) поліпшення взаємодії правоохоронних органів (внесення відповідних положень у Митний кодекс України; створення єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи правоохоронних органів);

14) покращання нормативної бази запобігання контрабанді культурних цінностей;

15) налагодження співпраці митних і правоохоронних органів з громадськими, релігійними організаціями, науковими установами, колекціонерами;

16) посилення міжнародного співробітництва, в тому числі інформаційного й наукового.

У підрозділі 4.3. "Запобігання контрабанді культурних цінностей на індивідуальному рівні" підкреслюється необхідність застосування негласних заходів відповідно до законодавства про оперативно-розшукову діяльність: оперативного впровадження, спостереження, контрольованої поставки тощо. Важливим є також здійснення виховної й роз'яснювальної діяльності.

Висновки

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у розробці комплексу заходів запобігання контрабанді культурних цінностей на підставі аналізу стану й тенденцій злочинності у цій сфері. Проведене дисертаційне дослідження дозволяє зробити відповідні висновки і внести низку пропозицій щодо поліпшення діяльності державних органів стосовно боротьби з контрабандою культурних цінностей і вдосконалення чинного законодавства з цих питань:

1. Дослідження історичних передумов боротьби з контрабандою культурних цінностей дозволило встановити, що відповідальність за цей злочин установлюється досить пізно у зв'язку з поступовим розвитком громадської свідомості, підвищенням рівня загальної культури, усвідомленням значущості культурної спадщини.

2. Незаконне переміщення предметів культури й мистецтва через митний кордон України не завжди тягне кримінальну відповідальність. До цього виду відповідальності особа повинна притягатися лише у випадку, якщо переміщувані предмети справді становлять культурну цінність. Ось чому слід розробити й закріпити в законодавстві докладний перелік конкретних видів культурних цінностей з описанням їх ознак.

Із диспозиції ст. 201 КК України треба виключити слова “історичних та”, оскільки відповідно до міжнародних угод і Закону України “Про вивезення, ввезення і повернення культурних цінностей” історичні цінності є різновидом культурних цінностей.

3. Кількість порушених кримінальних справ стосовно контрабанди культурних цінностей невелика, але цей злочин має досить високий рівень латентності. Найпоширенішими предметами такої контрабанди є ікони, монети, ордени й медалі, картини. Більшість спроб незаконного їх переміщення через митний кордон відбувається в міжнародному аеропорту “Бориспіль” та в областях західного кордону України.

4. Найбільше серед злочинців-контрабандистів налічується громадян України, далі йдуть громадяни РФ, потім - громадяни країн ЄС. За статевою ознакою понад 80% злочинців - це чоловіки. Серед контрабандистів на момент учинення злочину понад 40% були безробітними. У 85,7% випадків особи, які вчинили незаконне переміщення культурних цінностей через митний кордон, мали утриманців. Зазначене свідчить про вагому роль економічних труднощів у мотиваційній сфері причинного комплексу контрабанди. Проводячи типологізацію, можна виділити серед злочинців-контрабандистів епізодичних і спеціалізованих; серед останніх виокремлюються злісні.

5. Контрабанду культурних цінностей детермінує значна кількість чинників: а) недостатнє фінансування охорони культурних цінностей, внаслідок чого полегшується розкрадання цих предметів, які потім надходять до потенційних контрабандистів; б) незаконні археологічні розкопки, що набули загрозливих масштабів; в) численні обставини, пов'язані з глобалізаційними процесами, розвитком систем міжнародного транспорту та зв'язку; г) недосконалість контролю за обігом культурних цінностей; д) велика вигода від їх контрабанди і наступної реалізації. Із плином часу вартість культурних цінностей зростає в десятки й сотні разів, що робить вкладення коштів у предмети антикваріату досить вигідним. Серед найвагоміших умов контрабанди культурних цінностей можна назвати корумпованість частини митників і правоохоронців, недостатню облаштованість державного кордону України, прогалини у професійній підготовці працівників митних і правоохоронних органах, недостатню взаємодію цих структур.

6. Серед заходів загально-соціального запобігання контрабанді культурних цінностей слід назвати: прищеплення громадянам України почуття патріотизму, відповідальності за майбутнє країни, дбайливого ставлення до культурного надбання, оздоровлення морального клімату в суспільстві, зменшення соціальних суперечностей і рівня безробіття, сприяння розвитку легального антикварного ринку, заохочення до законослухняної поведінки, створення сприятливих умов для вкладення підприємцями коштів у фінансування збереження культурних цінностей.

7. До основних заходів спеціально-кримінологічного запобігання контрабанді культурних цінностей належить виявлення й перекриття каналів постачання контрабандистам цих предметів, що має здійснюватися шляхом боротьби з розкраданнями антикваріату, посилення контролю за його обігом, запобігання незаконним пошуковим роботам на археологічних об'єктах, покращання охорони місць зберігання предметів антикваріату, створення спеціальних музеїв для зберігання приватних колекцій. Є сенс провести поетапне маркірування культурних цінностей, прискорити створення Державного реєстру національного культурного надбання. Необхідно ліквідувати прогалини та суперечності в законодавстві, завершити облаштування державного кордону України, поліпшити діяльність митних і правоохоронних органів, насамперед подолати корупцію в них.

8. У запобіганні контрабанді культурних цінностей на індивідуальному рівні найважливішими є заходи виховного й роз'яснювального характеру, а також оперативно-розшукові заходи, спрямовані на припинення розпочатої злочинної діяльності (оперативне впровадження, спостереження, контрольована поставка тощо).

9. Для запобігання злочинності в досліджуваній сфері треба домагатися посилення міжнародного співробітництва, виконання відповідних угод державами, до яких незаконно переміщуються культурні цінності з України. Із цими країнами потрібно укласти додаткові двосторонні угоди, які супроводжувалися б детальними коментарями до їх внутрішнього законодавства. Необхідно також постійно вдосконалювати інформаційну взаємодію із зарубіжними фахівцями, зокрема, використовувати можливості Інтерполу.

Список праць, опублікованих за темою дисертації

1) Гайворонський Є.П. Боротьба з контрабандою на території України: історичний аспект / Є.П. Гайворонський // Держава і право. Юридичні і політичні науки. - К., 2004. - Вип. 26. - С. 493-500.

2) Гайворонський Є.П. Історичні та культурні цінності як предмет контрабанди / Є.П. Гайворонський // Проблеми законності. - Х., 2005. - Вип. 75. - С. 181-187.

3) Гайворонський Є.П. Умови вчинення контрабанди історичних та культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Вісн. Нац. ун-ту внутр. справ. - Х., 2005. - Вип. 30. - С. 91-96.

4) Гайворонський Є.П. Основні напрямки попередження контрабанди історичних та культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Проблеми законності. - Х., 2006. - Вип. 77. - С. 145-150.

5) Гайворонський Є.П. Кримінологічна характеристика контрабанди історичних і культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Проблеми законності. - Х., 2006. - Вип. 85. - С. 159-164.

6) Гайворонський Є.П. Незаконні археологічні розкопки та їх зв'язок з контрабандою культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Проблеми законності. - Х., 2007. - Вип. 88. - С. 171-176.

7) Гайворонський Є.П. Корупція в митних органах як умова вчинення контрабанди / Є.П. Гайворонський // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності : матер. наук.-практ. семінару, м. Харків, 9 лист. 2004 р. - К., 2005. - С. 89-91.

8) Гайворонський Є.П. Актуальність боротьби з контрабандою історичних та культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Соціально-політичні протиріччя та проблеми соціального партнерства : зб. наук. тез. - Х., 2005. - С. 168-170.

9) Гайворонський Є.П. Критерії визначення виду відповідальності за незаконне переміщення через державний кордон України предметів, що мають культурну цінність / Є.П. Гайворонський // Відповідальність за злочини у сфері господарської діяльності : матеріали наук-практ. конф., м. Харків, 5-6 жовт. 2005 р. - Х., 2006. - С. 81-84.

10) Гайворонський Є.П. Стосовно основної причини вчинення контрабанди культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Теоретичні та практичні проблеми боротьби зі злочинністю в Україні : матер. V міжвуз. наук. конф. з кримінології, м. Харків, 27 лист. 2006 р. - Х., 2007. - С. 19-20.

11) Гайворонський Є.П. Підвищення правової культури як напрямок боротьби з контрабандою культурних цінностей / Є.П. Гайворонський // Від громадянського суспільства - до правової держави : тези ІІ міжнар. наук-практ. конф., м. Харків, 25 квіт. 2007 р. - Х., 2007. - С. 333-335.

12) Гайворонський Є.П. Контрабанда в умовах глобалізації / Є.П. Гайворонський // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України : зб. тез за матер. ХІХ Харків. політологічних читань. - Х., 2007. - С. 22-24.

Анотація

Гайворонський Є.П. Контрабанда культурних цінностей: кримінологічна характеристика, детермінація та запобігання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 - кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

Дисертація присвячена розробці комплексу заходів запобігання контрабанді культурних цінностей на підставі аналізу стану й тенденцій злочинності у даній сфері. Досліджено історичні витоки контрабанди цих предметів і боротьби з нею. Позначено особливості юридичної відповідальності за вчинення розглядуваного діяння. Проаналізовано зміст поняття “культурні цінності”, окреслено їх ознаки. Досліджено кримінологічну характеристику контрабанди культурних цінностей, виявлено тенденції її розвитку і зв'язок з організованою злочинністю. Розглянуто соціальну і психологічну характеристику особи злочинця-контрабандиста, що дало змогу виявити коло осіб, найбільш схильних до вчинення контрабанди культурних цінностей. З'ясовано чинники, причини й умови, які детермінують злочинність в цій сфері. Запропоновано комплекс заходів запобігання контрабанді культурних цінностей, включаючи внесення змін і доповнень до чинного законодавства.

Ключові слова: контрабанда, культурні цінності, історія контрабанди, соціальна та психологічна характеристика особи контрабандиста, митні правопорушення, фактори, причини й умови контрабанди культурних цінностей, запобігання контрабанді культурних цінностей.

Аннотация

Гайворонский Е.П. Контрабанда культурных ценностей: криминологическая характеристика, детерминация и предотвращение. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.08 - уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

Диссертация посвящена разработке комплекса мероприятий по предотвращению контрабанды культурных ценностей на основе анализа состояния и тенденций преступности в этой сфере.

Исследованы исторические истоки контрабанды этих предметов и борьбы с ней, рассмотрен историко-правовой аспект данного преступления. Проанализировано содержание понятия "культурные ценности", в результате чего сделан вывод, что исторические ценности являются частью культурных ценностей. Названы признаки этих предметов и предложено внести в законодательство более четкие критерии их определения. Впервые дано криминологическую характеристику контрабанды культурных ценностей (уровень, динамику, структуру, цену, "географию" и другие количественно-качественные показатели этого преступления), ее связь с организованной преступностью.

Выявлены тенденции развития преступности, связанной с незаконным перемещением культурных ценностей через таможенную границу Украины: расширение числа стран, в которые контрабандисты пытаются вывезти данные предметы; рост организованности контрабандной деятельности; сращивание криминалитета с отдельными работниками таможенных и правоохранительных органов; укрепление связей контрабандистов с "черными археологами" и расхитителями антиквариата; дальнейшая транснационализация преступного бизнеса в этой сфере; профессионализация и интеллектуализация преступной деятельности, заключающаяся (кроме прочего) в разработке новых способов совершения преступления; возрастание среди контрабандистов числа лиц с высшим образованием и женщин и пр.

Рассмотрено социальную и психологическую характеристику личности контрабандиста, что дало возможность очертить круг лиц, наиболее предрасположенных к совершению контрабанды культурных ценностей. Названы криминологически значимые особенности лиц, совершающих преступления этого вида, в сравнении с лицами, занимающимися контрабандой иных предметов. Изучено состояние административной деликтности в сфере незаконного перемещения культурных ценностей через таможенную границу Украины, обозначена ее связь с уголовно наказуемой контрабандой данных предметов. Выяснены факторы, причины и условия, детерминирующие совершение контрабанды культурных ценностей, осуществлен их научный анализ. На основании исследования криминологической характеристики и детерминант этого вида контрабанды предложен комплекс мер, которые следует направить для эффективного предотвращения данного преступления. Внесены предложения по усовершенствованию законодательства, регулирующего сохранность, вывоз и ввоз культурных ценностей.

Ключевые слова: контрабанда, культурные ценности, история контрабанды, социальная и психологическая характеристика личности контрабандиста, таможенные правонарушения, факторы, причины и условия контрабанды культурных ценностей, предотвращение контрабанды культурных ценностей.

Annotation

Gaivoronsky E.P. Contraband of cultural values: criminological characteristic, determination and prevention. - Manuscript.

Thesis for a candidate`s degree of law science on speciality 12.00.08 - criminal law and criminology, penal law. - The National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry. - Kharkiv, 2009.

Thesis is devoted to complex measures working out as to prevention of contraband of cultural values in virtue of crime state and tendencies analysis in this sphere.

The historical source of contraband of cultural values and measures being taken against it have been investigated. The peculiarities of legal liability for committing of this criminal action have been determined. The contents of the “cultural values” notion have been investigated and their character have been outlined. The criminological characteristic of contraband of cultural values and its connection with the organized crime have been also investigated; the tendencies of crime development have been revealed. The social and psychological characteristic of the criminal - contrabandist personality has been examined which gave the possibility to reveal the persons being the most inclined to contraband of cultural values. The factors, causes and conditions, determining the contraband of cultural values committing have been ascertained. The complex of preventive measures, including submitting proposals and amendments to the law in force have been proposed.

Key words: contraband of cultural values, history of contraband, social and psychological characteristic of the criminal - contrabandist personality, customs delinquency, factors, causes and conditions of contraband of cultural values, prevention of contraband of cultural values.

...