Органічні закони в системі законодавства України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет внутрішніх справ

УДК 340.130 + 340.149

12.00.01 - теорія та історія держави і права;

історія політичних і правових учень

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ОРГАНІЧНІ ЗАКОНИ В СИСТЕМІ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ

Кириченко Олена Миколаївна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ, Міністерство внутрішніх справ України

Науковий керівник кандидат юридичних наук, професор Олійник Анатолій Юхимович, Київський національний університет внутрішніх справ, юридичний факультет, професор кафедри загальноюридичних дисциплін

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, професор Козловський Антон Антонович, Національний транспортний університет, завідувач кафедри конституційного та адміністративного права

- кандидат юридичних наук, професор Шмоткін Олексій Вікторович, Національна академія Служби безпеки України, завідувач кафедри теорії та історії держави і права

Захист відбудеться "30" жовтня 2009 р. о 14.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.007.04 у Київському національному університеті внутрішніх справ (03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Київського національного університету внутрішніх (03680, м. Київ, пл. Солом'янська, 1)

Автореферат розісланий "_____" ________________ 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.О. Щербак

Анотації

Кириченко О.М. Органічні закони в системі законодавства України. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 - теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. - Київський національний університет внутрішніх справ. - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено комплексному дослідженню органічних законів у системі законодавства України. У роботі аналізуються доктринальні і нормативні джерела щодо розуміння та розвитку органічних законів в Україні.

Розглянуто поняття і значення органічних законів у зарубіжних країнах. Здійснено порівняльний аналіз способів прийняття та функціонування органічних законів у країнах, де вони успішно реалізуються протягом тривалого часу, зокрема у Франції, Іспанії, Росії та інших.

Запропоновано авторське визначення та сформульовано ознаки органічних законів у системі законодавства України. У процесі дослідження виокремлено ознаки, за якими відрізняють цей різновид закону від конституційних і звичайних.

У дисертації виділено критерії класифікації органічних законів у системі законодавства. Детально досліджено закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування державних органів, органів місцевого самоврядування та органів об'єднань громадян.

Розроблено практичні рекомендації з метою вдосконалення органічних законів у системі законодавства України. Запропоновано шляхи систематизації таких законів в Україні, що дозволить посилити ефективність їх реалізації.

Ключові слова: органічний закон, система законодавства, конституційний закон, звичайний закон, законотворчість, систематизація.

Кириченко Е.Н. Органические законы в системе законодательства Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.01 - теория и история государства и права; история политических и правовых учений. - Киевский национальный университет внутренних дел. - Киев, 2009.

Диссертация посвящена комплексному исследованию органических законов в системе законодательства Украины.

Структура диссертации: работа состоит из вступления, трех разделов, выводов, приложений и списка использованных источников.

Цель исследования заключается в определении основной сути органических законов, их места, роли и значения в системе законодательства Украины, закономерностей их становления и развития.

В работе анализируются доктринальные и нормативные источники относительно понимания и развития органических законов в Украине.

На основании глубокого изучения отечественных и зарубежных источников выявлены особенности значения "органический закон" в ряде зарубежных стран, исследована их история происхождения и развития. Определено место органических законов в системе законодательства в тех странах, где они успешно реализуются на протяжении долгих лет, в частности во Франции, Испании, России.

Детально рассмотрено понятие "система законодательства". Раскрыта система законодательства Украины. В этой системе автор выделяет такие виды законов: конституционные, органические, обычные и чрезвычайные. Разработано и обосновано авторское определение и признаки органических законов в системе законодательства Украины.

В работе отмечается, что конституционные, органические, обычные и чрезвычайные законы должны рассматриваться отдельно, поскольку им присущи разные признаки, выявлены их сходство и различие. Диссертант утверждает, что понятие "конституционный закон" следует понимать исключительно как вид закона, с помощью которого вносятся изменения и дополнения к Конституции Украины, в отличие от конституционных законов органические законы детализируют и конкретизируют нормы Конституции, а не меняют ее смысл. Проанализированы причины выделения органических законов в отдельный вид.

Предлагается классификация органических законов, основанная на изучении отечественной и зарубежной теории и практики законотворчества. В диссертации подробно рассмотрены органические законы, которые закрепляют порядок образования и функционирования органов государства, органов местного самоуправления, а также органов объединения граждан в Украине.

Анализ текста Конституции Украины дает возможность очертить круг органических законов: Закон Украины "О выборах Президента Украины", Закон Украины "О Кабинете Министров Украины", Закон Украины "О статусе народного депутата Украины", Закон Украины "О Службе безопасности Украины", Закон Украины "О местном самоуправлении в Украине", Закон Украины "О политических партиях в Украине" и другие.

Подведены итоги по каждому виду, внесены предложения, направленные на усовершенствование отдельных органических законов.

Разработаны практические рекомендации относительно усовершенствования законотворчества по созданию органических законов в системе законодательства. В работе отмечается, что органический закон, хотя бы в силу своего высокого статуса, не может приниматься для решения второстепенных, незначительных вопросов, каждый новый органический закон должен готовиться и приниматься только в случае "крайней необходимости", то есть тогда, когда невозможно другое правовое решение существующей проблемы.

Автор считает, что усовершенствование органических законов является сложным процессом, особое место в котором занимает систематизация, это дает возможность всесторонне учесть характер органических законов и облегчить их реализацию.

Утверждается, что в настоящее время существует потребность в издании Закона "О законах и законотворческой деятельности". В этом акте следует подчеркнуть важность органических законов и определить их место в системе законодательства Украины. В законе желательно с максимальной полнотой выразить отношение государства к органическим законам.

В выводах подведены итоги исследования, определены основные идеи и принципы, которые предоставили возможность обосновать предложения и рекомендации, которые носят как теоретический, так и практический характер.

Ключевые слова: органический закон, система законодательства, конституционный закон, обычный закон, законотворчество, систематизация.

Kyrychenko O. Organic laws in the System of legislation of Ukraine. - Manuscript.

Thesis for a Candidate degree in Law sciences, specialising 12.00.01 - The Theory and History of the State and Law; the History of Political and Legal Studies. - Kyiv National University of Internal Affairs. - Kyiv, 2009.

This dissertation deals with a complex research of organic laws in the system of legislation of Ukraine. The study analyzes different principles and doctrine sources that are dedicated to the understanding and development of organic laws within Ukrainian legislative system.

Also considered are the concept and meanings of the organic laws in foreign countries; France, Spain and Russia where an extensive comparative analysis has been done in the ways of adopting and functioning of organic laws in the abovementioned countries, where they have been successfully applied.

The author's definition is proposed; the characteristics of organic laws in the system of legislation of Ukraine are formulated and identified the criteria of classification of constitutional and ordinary laws.

The classification criteria of organic laws in the legislative system are specified. The study will also properly research the laws that establish the order of formation and functionality of state bodies, local government bodies and citizens unions.

The proposed practical recommendations are aimed at improving and finding ways of systemizing organic laws in Ukrainian's legislative system that can help to intensify and be efficiently applied to Ukraine.

Key words: organic law, system of legislation, constitutional law, ordinary law, legislature, systematization.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. З утворенням України як суверенної і незалежної держави проблема реорганізації і подальшого розвитку законодавства набула особливої актуальності. Україна невідкладно мала приступити до створення власної системи законодавства і системи права. Це спонукало Верховну Раду України діяти активно після прийняття Акта "Про проголошення незалежності України" з тим, щоб забезпечити швидкий перехід держави від радянської правової системи до демократичної. Уся система нормативно-правових актів потребувала великих змін. Та час швидких рішень минув. Назріла проблема реформування діючої системи законодавства, а водночас і наукового опрацювання її загальнотеоретичних засад.

У теорії права сформувався раніше невідомий вітчизняній системі законодавства різновид закону - органічний. У практиці законотворчості цілого ряду країн романо-германської правової сім'ї закони, що належать до цього виду, діють вже досить тривалий час. Органічні закони міцно увійшли в сучасну правову дійсність різних держав та посідають важливе місце в системі законодавства. Тому ігнорування їх сутності, залишення поза увагою їх природи та особливостей не сприятиме в майбутньому розвитку юридичної науки і практики в Україні. Все це зумовлює актуальність дослідження системи вітчизняного законодавства, і зокрема визначення місця в цій системі органічних законів.

Водночас вітчизняна юридична наука виявилася не зовсім підготовленою до прийняття такого роду законів. Це зумовлено різними причинами: проблемами при їх реалізації, а також тих, що стосуються змісту, якості та ефективності їх дії. В результаті в Україні намітилось відставання від розвинутої юридичної практики з даного питання.

Тому розвиток теорії держави і права в нашій країні сьогодні потребує критичного переосмислення ряду її фундаментальних категорій, виходу на новий рівень досліджень, покликаний поєднати досягнення правової науки і суміжних галузей знань. До числа проблем, що потребують поглибленої розробки, належить і проблема місця та ролі органічних законів у системі законодавства. Однією з причин недостатньої теоретичної розробки даної проблеми є багатозначність і нечіткість самого поняття "органічний закон".

У Конституції України взагалі відсутнє визначення органічних законів, однак, попри всю нормативну невизначеність, конституційна практика України підтверджує існування особливого виду законів, які за статусом і змістом відрізняються від конституційних і які водночас важко за значенням прирівняти до звичайних законів. Органічні закони виступають своєрідним продовженням конституції. Суспільні відносини, що регулюються органічними законами, мають визначальний характер щодо всіх інших і саме тому потребують чіткої і в міру детальної правової регламентації.

Постановка такої проблеми актуалізується як у теоретичному, так і в практичному значенні. Вона важлива для визначення правильного напрямку правової політики держави як у правовій, так і в політичній сферах життєдіяльності суспільства. Створення сучасної системи законодавства на нових засадах з урахуванням принципу методологічного плюралізму, що базується на антропологічному підході, який ставить людину в центр правової реальності, є одним з первинних завдань сучасної вітчизняної юриспруденції.

Вищезазначені обставини і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

В роботі використані останні розробки вітчизняних і зарубіжних учених, зокрема: С.С. Алексєєва, К.В. Арановського, Д.В. Васильєва, О.П. Васильченко, С.А. Голунського, С.Д. Гусарєва, Г.І. Дутки, М.С. Кельмана, М.І. Козюбри, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, О.В. Кузьминця, О.Г. Мурашина, О.С. Лисенкової, І.М. Овчаренка, В.В. Оксамитного, А.Ю. Олійника, В.Ф. Опришка, В.Ф. Погорілка, О.Ф. Скакун, М.С. Строговича, О.Д. Тихомирова, Ю.О. Тихомирова, В.М. Шаповалова, Л.П. Юзькова, О.Ф. Фрицького.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з планами науково-дослідної роботи кафедри теорії держави та права Київського національного університету внутрішніх справ, спрямоване на реалізацію положень Концепції розвитку законодавства про державну службу в Україні, схваленої Указом Президента України від 20 лютого 2006 року № 140/2006. Тема дисертаційної роботи відповідає вимогам наказу МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 "Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 років". Назва теми затверджена вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ від 25 листопада 2008 р. (протокол № 18). Тема дисертації зареєстрована Координаційною радою Академії правових наук України (реєстраційний № 63, 2006 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у визначенні основної суті органічних законів, їх місця, ролі та значення в системі законодавства України, закономірностей їх становлення і розвитку.

Для досягнення поставленої мети зроблено спробу вирішити такі завдання:

– здійснити огляд доктринальних джерел щодо поняття "органічний закон" у системі законодавства;

– дослідити історію виникнення та розвитку органічних законів у зарубіжних країнах;

– розглянути нормативні джерела щодо розвитку органічних законів в Україні;

– розкрити систему законодавства в Україні та її структуру;

– розробити та обґрунтувати авторське визначення, а також ознаки органічних законів у системі законодавства України;

– показати відмінність органічних законів від інших видів законів;

– визначити критерії та розробити класифікацію органічних законів у системі законодавства;

– проаналізувати органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів держави;

– розглянути органічні закони, які передбачають порядок утворення і функціонування органів місцевого самоврядування;

– дослідити органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів об'єднань громадян;

– сформулювати конкретні пропозиції по вдосконаленню законотворчості щодо утворення органічних законів та практики їх реалізації;

– запропонувати систематизацію органічних законів та визначити напрямки її вдосконалення.

Об'єктом дослідження є закони в системі законодавства.

Предметом дослідження є органічні закони в системі законодавства України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є філософські, загальнонаукові та спеціальні засоби, способи, прийоми. В якості філософсько-світоглядного підходу використано діалектичний метод, за допомогою якого досліджуваний об'єкт вивчено об'єктивно, всебічно і конкретно, з виявленням властивих йому зв'язків та внутрішніх суперечностей, що дозволило визначити істинні знання про роль органічних законів у системі законодавства України (розділ 1 та підрозділ 2.1). Системний аналіз дозволив: а) дослідити внутрішню будову системи законодавства України та визначити місце в цій системі органічних законів; б) розглянути класифікацію органічних законів в Україні (підрозділ 2.1). За допомогою порівняльно-правового методу встановлено відмінності органічних законів від інших видів законів, а також особливості дії органічних законів у зарубіжних правових системах (підрозділ 1.2, підрозділ 2.1). Завдяки історичному методу досліджено процес становлення та розвитку органічних законів у системі законодавства (підрозділ 1.2). Серед застосованих методів слід назвати герменевтичний метод, за допомогою якого здійснено вивчення та з'ясування змісту нормативних текстів (підрозділи 2.2, 2.3, 2.4).

Формально-логічний метод допоміг сформулювати дефініцію органічного закону, конкретизувати формально-логічні зв'язки між окремими законами (розділ 2). На підставі методу прогнозування сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законотворчості з питань створення органічних законів в Україні (розділ 3).

Емпіричну базу дослідження становлять: результати анкетування 400 респондентів (200 - працівники державних органів, установ, організацій та 200 - наукові співробітники).

Наукова новизна одержаних результатів. Уперше в науці теорії держави і права запропоновано комплексне дослідження органічних законів у системі законодавства України. Здійснено всебічний аналіз правової природи, суті, місця, ролі органічних законів, пропонується їх класифікація та характеристика, заснована на детальному вивченні вітчизняної та зарубіжної теорії і практики законотворчості.

Наукову новизну дисертаційного дослідження складають положення, висновки та рекомендації за такими напрямками:

вперше:

– запропоновано авторське трактування терміна "органічний закон" на основі досвіду зарубіжних країн, де органічні закони посідають важливе місце серед інших діючих джерел права. Назва "органічний закон" пов'язана з тим, що подібні акти, прийняття яких вимагає Конституція, мають органічну єдність з Основним Законом, стають його зовнішнім "органом", є продовженням його "організму", а також визначають діяльність органів державної влади та суспільства. Під органічним законом слід розуміти прийнятий законодавчим органом (або шляхом референдуму) нормативно-правовий акт, що деталізує норми Конституції та закріплює і регулює порядок утворення та функціонування органів держави, органів місцевого самоврядування та інших органів об'єднань громадян;

– виділено ознаки органічних законів, зокрема такі: 1) їх приймають стосовно питань, які закріплюють порядок утворення і функціонування органів держави та органів суспільства; 2) їхня назва та сутність хоч і не передбачені в Конституції України, але вони деталізують та розвивають її положення, тобто походять з її змісту; 3) мають певний пріоритет над звичайними законами; 4) визначають деякі інститути конституційного права; 5) регулюють та охороняють відповідні конституційні правовідносини; 6) інші ознаки, які притаманні законам.

– встановлено критерій розмежування законів на конституційні, органічні та звичайні. Таким критерієм виступає їх юридична природа, яка включає в себе юридичну силу, сферу діяльності, зміст, порядок прийняття, предмет правового регулювання. Предмет правового регулювання органічних законів якісно відрізняється від предмета правового регулювання звичайних законів своєю вищою політичною важливістю та фундаментальністю, оскільки вони торкаються основних умов політичного існування суспільства;

– розроблено класифікацію органічних законів в Україні, розмежування їх на три основні види: органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів держави в Україні; органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів місцевого самоврядування в Україні, та органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів об'єднань громадян в Україні. Розглянуто детально органічні закони, що регулюють діяльність цих органів;

удосконалено:

– поняття "конституційний закон", під яким слід розуміти винятково такий різновид закону, за допомогою якого вносяться зміни та доповнення до Конституції, що приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, визначеного в Конституції України, та в порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України;

– етапи виникнення поняття органічного закону, знання про історію його розвитку в окремих зарубіжних країнах та в Україні. Вперше цей термін виник на законодавчому рівні у французькому праві в Конституції 4 листопада 1848 р., яка у ст. 115 передбачала, що Національні Збори прийматимуть органічні закони у встановлених законом сферах;

– знання про найбільш дієві органічні закони у ряді держав Західної Європи (Франція, Іспанія, Італія, Португалія, Австрія). Зародження такої практики спостерігається і в деяких країнах Східної Європи (Румунії, Угорщини, Албанії та ін.);

– відомості про органічний закон як різновид закону та процедуру його прийняття в правових системах країн СНД; положення, що використовуються у конституціях цих держав, але при цьому можуть мати різноманітні форми прийняття та визначення місця цих законів у системі нормативно-правових актів, демонструючи великі можливості реалізації органічних законів;

дістали подальшого розвитку:

– пропозиції щодо утворення органічних законів та практики їх реалізації. Зокрема пропонується прийняти Закони України "Про нормативно-правові акти" та "Про закони і законодавчу діяльність". У цих актах можливо було б детально розкрити систему законодавства України і підкреслити значення органічних законів та їх місце в цій системі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості поглибити розуміння системи законодавства України та виявити важливий для сучасного права різновид закону - органічний. Сформульовані в даному дослідженні висновки про юридичну сутність, характерні ознаки, види органічних законів сприятимуть подальшому розвитку теорії держави та права, удосконаленню законотворчої діяльності та уникненню негативних тенденцій у процесі правової реформи в Україні. Результати дослідження можуть бути використані:

– у правотворчій сфері - при вдосконаленні окремих видів органічних законів. Сформульовано та подано пропозиції до Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя до проектів Законів "Про внесення змін до деяких законів України (щодо оприлюднення актів органів судової гілки влади)" та "Про внесення змін до Закону України "Про вищу раду юстиції" (щодо вдосконалення порядку діяльності)" (Акт впровадження Верховної Ради України від 4 лютого 2009 р. № 04-30/18-825);

– у навчальному процесі - дисертаційне дослідження може використовуватись у наукових дослідженнях для подальшого вивчення основних тенденцій і напрямків розвитку системи законодавства, місця в ній органічних законів, розробки сучасної теорії джерел права; при підготовці підручників і навчальних посібників для студентів (слухачів, курсантів) вищих навчальних закладів, юридичних факультетів; при викладанні курсу "Теорія держави і права" (теми: "Джерела права" та "Система законодавства"), порівняльного правознавства, історії держави і права, а також конституційного права (Акт впровадження в навчальний процес Київського національного університету внутрішніх справ від 15 вересня 2008 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданні кафедри теорії держави і права Київського національного університету внутрішніх справ. Окремі тези були викладені у доповідях на Всеукраїнській науково-практичній конференції, присвяченої створенню академії управління МВС "Проблеми підвищення ефективності державного управління в правоохоронній діяльності" (м. Київ,

14 квітня 2006 р., тези опубліковані), на Міжнародній науково-практичній конференції "Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку" (м. Сімферополь, 27-29 квітня 2006 р., тези опубліковані), на Всеукраїнській науково-практичній конференції "Актуальні проблеми управління у сучасний період розвитку державності України" (м. Київ, 26 жовтня 2007 р., тези опубліковані).

Публікації. Положення дисертації знайшли своє відображення у восьми публікаціях (п'ять з них опубліковані у збірниках наукових праць, що входять до переліку фахових видань, затверджених ВАК України).

Структура дисертації: Робота складається зі вступу, трьох розділів, які поділяються на 8 підрозділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Повний обсяг рукопису дисертації - 205 сторінок, з яких основний текст складає 180 сторінок, трьох додатків - 7 сторінок і списку використаних джерел (189 найменувань) - 18 сторінок.

Основний зміст

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, формулюються мета і завдання, визначаються об'єкт, предмет, описуються методи та теоретична база дослідження, розкриваються наукова новизна дисертаційної роботи, теоретичне і практичне значення одержаних результатів, наводиться перелік публікацій, в яких були апробовані результати наукової роботи, тощо.

У розділі 1 "Теоретико-методологічна характеристика органічних законів у системі законодавства України" розглядається аналіз джерельної бази та історія розвитку органічних законів у системі законодавства. Даний розділ складається з двох підрозділів.

Підрозділ 1.1. "Характеристика доктринальних джерел щодо місця і ролі органічних законів у системі законодавства" присвячений дослідженню еволюції поглядів вітчизняних науковців на поняття "органічний закон" у системі законодавства.

При дослідженні даної проблеми здобувач спирався на праці відомих учених, зокрема: С.С. Алексєєва, К.В. Арановського, Д.В. Васильєва, О.П. Васильченко, С.А. Голунського, Г.І. Дутки, М.С. Кельмана, А.М. Колодія, В.В. Копєйчикова, О.Г. Мурашина, О.С. Лисенкової, І.М. Овчаренка, В.В. Оксамитного, А.Ю. Олійника, В.Ф. Опришка, В.Ф. Погорілка, О.Ф. Скакун, М.С. Строговича, О.Д. Тихомирова, Ю.О. Тихомирова, В.М. Шаповалова, Л.П. Юзькова.

Необхідно зазначити, що вперше у вітчизняній юридичній літературі про органічні закони йшлося ще у відомому підручнику С.А. Голунського і М.С. Строговича "Теорія держави та права", опублікованому в 1940 році. Автори книги пропонували таку систему законів, згідно з якою за ступенем своєї сили закони поділялися на основні, або конституційні, та звичайні. Основні, або конституційні, закони встановлювали принципи організації держави, суспільний та державний устрій країни. До звичайних відносили закони, що видаються на основі конституційних законів з усіх питань державного життя. Серед звичайних законів особливе місце посідали так звані органічні закони, тобто закони, які визначають устрій окремих державних органів. законодавство органічний самоврядування громадянин

Дана точка зору надовго закріпилась у радянській юридичній науці. Під органічними законами розуміли правові акти, в яких на основі конституції і її розвитку визначалися структура і порядок діяльності державних органів або ж регламентувалися відповідні державно-правові інститути, принципи, які закріплені в конституції. При цьому досить часто змішувались критерії класифікації, коли виділялись одночасно конституційні, органічні, звичайні та інші різновиди законів.

У 1940-1960 рр. дослідження про органічні закони дуже рідко з'являлися як у науковій, так і в навчальній літературі, а їх визначення практично нічим не відрізнялося від попереднього. Обережність щодо дослідження таких законів пояснювалася тим, що вони давно були відомі правовим системам зарубіжних країн, які радянська ідеологія вважала "буржуазними".

Впродовж останніх років науковці поглиблено вивчали історію законів, розкривали їхню типологію, давали оцінку органічних та інших законів, а також визначали роль органічних законів у системі законодавства. Крім того, вони охарактеризували основні елементи юридичної природи органічних законів, пропонували власне бачення цього поняття, визначали основні риси, які притаманні органічним законам.

Сьогодні існує багато точок зору науковців, відбувається чимало дискусій стосовно поняття "органічний закон" як зарубіжних, так і вітчизняних теоретиків. Органічний закон - досить нове явище в юридичній науці України, тому визначення його сутності, розуміння предмета регулювання серед науковців неоднозначні.

У підрозділі 1.2. "Виникнення та розвиток органічних законів у системі законодавства" зазначається, що вперше в історії права згадування терміна "органічний" відноситься до правового акта Франції у першій половині XIX століття. У 1802 р. імператор Франції Наполеон I Бонапарт видав відомий документ, який врегульовував взаємовідносини світської влади з римським папою, - "Органічні статті католицького культу" ("Articles organiques du culte catholique"). З того часу термін "органічний" міцно увійшов у правову термінологію.

Наполеон I Бонапарт у свій час наставляв осіб, які складали французький Основний Закон, що конституція повинна бути короткою та не зрозумілою. Здобувач же переконаний, що саме органічні закони, в першу чергу, покликані зробити її повною та доступною для розуміння.

Генезис органічного закону пов'язаний з теорією і практикою Франції XIX століття. У період конституювання III Республіки (1875 р.) було прийнято закони про вибори членів палат парламенту, які офіційно мали назву "органічні". Проте за своєю юридичною формою це були звичайні закони, які не потребували якоїсь спеціальної процедури щодо їх прийняття, набуття чинності, внесення змін тощо. Назва ж "органічні" відображала їх значення для застосування конституції.

У системі джерел діючого права Франції органічний закон було введено як особливу юридичну категорію лише за часів становлення V Республіки. В такій особливій якості цей вид законів було визначено самою Конституцією 1958 р., де чітко вказувалося, з яких саме питань можуть бути або мають бути прийняті органічні закони.

За прикладом Франції органічний закон, як окрему нормативно-правову форму, було прийнято в деяких європейських країнах. Так, у Конституції Іспанії, яка була схвалена на референдумі 6 грудня 1978 р. та набрала чинності 29 грудня 1978 р., зазначалось, що в Іспанії органічні закони визнані як "закони, пов'язані з основними правами і свободами, закони, які вводять статути автономних співтовариств (автономних територіальних утворень) і встановлюють основи виборчої системи, а також інші закони, передбачені конституцією" (ст. 81 Конституції).

Поняття "органічний закон" з'являється і в практиці ряду іспаномовних країн Латинської Америки (Венесуела, Еквадор, Чилі). На відповідний характер того чи іншого закону тут прямо вказується в конституції, що також супроводжується вимогою їх прийняття на основі абсолютної більшості. В Чилі сам парламент може кваліфікувати конкретний закон як органічний. Такий закон до його промульгації главою держави має бути переданий до парламенту для встановлення його "органічності" й конституційності. У Панамі право ініціювати розгляд органічного законопроекту мають, крім загального кола суб'єктів права законодавчої ініціативи, й інші суб'єкти.

У конституціях Молдови, Португалії і Румунії існує спеціальний перелік питань, які мають бути регламентовані органічними законами. У Молдові та Румунії відповідний перелік є, по суті, відкритим, і парламенти "за необхідності" можуть прийняти органічні закони з інших питань. У Португалії діє ускладнений порядок подолання вето президента щодо органічних законів і передбачено можливість здійснення щодо них попереднього конституційного контролю. Поняття "органічний закон" має місце і в конституційній практиці Грузії, де прийняття органічних законів передбачено нормами Конституції Грузії, що визначають, які саме конституційно-правові відносини мають стати предметом правового регулювання органічного закону.

В Україні проблема органічних законів може розглядатися поки що тільки на доктринальному рівні, оскільки чинна Конституція України не дає законодавчих підстав для запровадження ієрархічної системи законів.

Реформа законодавства, яка розгорнулася в Україні з 1991 р., супроводжувалась інтенсифікацією законотворчої діяльності, водночас законодавству того періоду були притаманні безсистемність, суперечливість, техніко-юридична недосконалість тощо. Так, за роки незалежності України прийнято близько 1700 законів, з яких 560 базових, а 1144 - містять зміни до чинних законодавчих актів. Одночасно за даний період було прийнято велику кількість органічних законів, які на сьогоднішній день вже втратили чинність. Крім того, законодавчу базу становлять органічні закони, прийняті у різний час. Так, діють органічні закони, прийняті ще до введення в дію чинної Конституції України. Однак Конституція України від 28 червня 1996 р. передбачає, що закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що їй не суперечить.

У розділі 2 "Поняття та види органічних законів у системі законодавства України" досліджується поняття "органічний закон" та розглядаються критерії класифікації органічних законів у системі законодавства України. Розділ складається з чотирьох підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Поняття та критерії класифікації органічних законів у системі законодавства" підтверджується теза про існування в Україні законів особливого характеру, які в правовій науці називають органічними. Існують також окремі посилання в тексті Конституції України щодо необхідності прийняття законів певного змісту з метою деталізувати, конкретизувати її положення. Саме нормами Конституції України передбачається прийняття закону певного змісту. Такі конституційні норми називають бланкетними (від слова blank). Вони утворюють своєрідну порожнину, яка має бути заповнена органічним законом, що стане продовженням "організму" конституції, оскільки регулює ту саму матерію, що й Основний Закон.

Звертається увага на необхідність розмежування понять щодо конституційних, органічних, звичайних та надзвичайних законів. На думку здобувача, відмінність між цими видами законів полягає в їхніх ознаках. Під конституційними законами потрібно розуміти закони з такими характеристиками: 1) закони, які вносять зміни та доповнення до Конституції; 2) відповідні закони приймаються не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України, визначеного в Конституції України; 3) приймаються в порядку, передбаченому розділом XIII Конституції України.

Інколи застосовуються в одному ряді такі найменування як органічні закони та конституційні закони, але таке порівняння можливе лише в законодавствах інших країн, де органічні закони мають такі самі ознаки, як і конституційні. На думку здобувача, в вітчизняному законодавстві для такого об'єднання немає підстав, оскільки органічні закони деталізують Конституцію, а не змінюють її, та приймаються абсолютною більшістю від конституційного складу Верховної Ради України.

Не дивлячись на те, що для юридичної природи органічних законів характерна їх нечисленність та відносна стабільність, саме даний різновид закону в сучасній системі нормативно-правових актів України має певний пріоритет над звичайними законами. Хоча органічні закони в Україні мають таку саму юридичну силу, що і звичайні, їхня особливість полягає в тому, що вони регулюють найважливіші політико-правові відносини управління. Тому виділення їх в особливий вид не просто бажане, а навіть необхідне.

Запропоновано здобувачем власне визначення органічного закону в Україні: це прийнятий законодавчим органом (або шляхом референдуму) нормативно-правовий акт, що деталізує норми Конституції та закріплює і врегульовує порядок утворення і функціонування будь-якого державного органу, органу місцевого самоврядування та інших об'єднань громадян.

Названо ознаки органічного закону: 1) їх приймають стосовно питань, які закріплюють порядок утворення і функціонування органів держави та органів суспільства; 2) їхня назва та сутність хоч і не передбачені в Конституції України, але вони деталізують та розвивають її положення, тобто походять з її змісту; 3) мають певний пріоритет над звичайними законами; 4) визначають деякі інститути конституційного права; 5) регулюють та охороняють відповідні конституційні правовідносини; 6) інші ознаки, які притаманні законам.

Автором запропоновано класифікацію органічних законів за такими критеріями:

1. Залежно від форми державного устрою: органічні закони унітарної та федеративної держави; органічні закони автономії у складі унітарної держави; органічні закони суб'єктів федерації.

2. За суб'єктами врегулювання: органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів держави; органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування місцевого самоврядування; органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів об'єднань громадян.

3. За чинністю: чинні органічні закони: а) закони, що були прийняті до прийняття чинної Конституції України і є чинними; б) органічні закони, що були прийняті після прийняття чинної Конституції України; не чинні (історичні) органічні закони - це органічні закони України, які свого часу були чинними, але внаслідок історичного розвитку конституційного права втратили свою чинність. Від цих законів слід відрізняти нелегітимні акти, які не набули чинності з різних причин.

4. За часом дії: постійні органічні закони, якими є більшість джерел права, вони приймаються на невизначений термін; тимчасові органічні закони, що приймаються на визначений період та діють за визначених умов, після чого їхня чинність припиняється.

5. За суб'єктами законотворчості: ухвалення органічних законів відбувається в порядку, визначеному ст. 91 Конституції України, а саме - за умови підтримання закону більшістю конституційного складу Верховної Ради України, якщо закон приймається парламентом; або в разі підтримання закону більшістю громадян України від числа тих, хто взяв участь у референдумі з ухвалення закону.

У підрозділі 2.2. "Органічні закони, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів держави" зазначається, що, згідно з Конституцією, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Аналіз тексту Конституції України дає можливість окреслити коло органічних законів, що закріплюють порядок утворення і функціонування органів державної влади в Україні: Закон України "Про вибори Президента України", Закон України "Про Кабінет Міністрів України", Закон України "Про статус народного депутата України", Закон України "Про Службу безпеки України", Закон України "Про прокуратуру", Закон України "Про судоустрій України", Закон України "Про Конституційний Суд України", Закон України "Про Вищу раду юстиції", Закон України "Про комітети Верховної Ради України", Закон України "Про вибори народних депутатів України" та інші.

У даному розділі детально аналізуються ці органічні закони та розглядаються певні пропозиції щодо їх удосконалення.

У підрозділі 2.3. "Закріплення органічними законами порядку утворення і функціонування місцевого самоврядування" визначено, що створені і діючі на сьогодні органічні закони про місцеве самоврядування втілили багатий досвід законодавчого забезпечення реалізації конституційного права громадян на місцеве самоврядування, є внеском у загальноєвропейський процес розвитку демократії шляхом захисту і гарантування місцевого самоврядування.

При цьому, варто зазначити, що існуюча в Україні система організації влади на місцевому рівні не повністю відповідає загальноприйнятим європейським принципам, закладеним в Європейській Хартії місцевого самоврядування, яка є частиною законодавства України (ратифікована Верховною Радою України у 1997 р.).

Безперечно, подальший розвиток і вдосконалення органічних законів про місцеве самоврядування в Україні як важливого чинника становлення і розвитку громадянського, демократичного суспільства залежатимуть головним чином від ефективної законотворчої роботи Верховної Ради України, від безпосередньої участі кожного громадянина країни в управлінні державою.

Порядок утворення і функціонування місцевого самоврядування закріплюють такі органічні закони: Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів", Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", Закон України "Про столицю України - місто-герой Київ", Закон України "Про органи самоорганізації населення", Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", Закон України "Про місцеві державні адміністрації", Закон України "Про статус депутатів місцевих рад".

У підрозділі 2.4. "Органічні закони, що закріплюють утворення і функціонування органів об'єднань громадян" аналізуються органічні закони, що деталізують норми Конституції та закріплюють порядок утворення і функціонування органів об'єднань громадян. Це такі Закони України: "Про об'єднання громадян", "Про свободу совісті та релігійні організації", "Про благодійництво та благодійні організації", "Про професійних творчих працівників та творчі спілки", "Про молодіжні та дитячі громадські організації", "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", "Про політичні партії в Україні" тощо.

Зазначається, що на даний час діяльність громадських організацій регулюється Законом України "Про об'єднання громадян", чим ці об'єднання фактично прирівнюються до політичних партій. Громадські організації потребують розширення прав для повноцінної взаємодії з владою та впливу на вироблення і здійснення політики держави. Особливої актуальності набуває необхідність консолідації зусиль громадських організацій для лобіювання нового законодавства для розвитку громадянського суспільства України.

Чинний органічний Закон України "Про об'єднання громадян" було прийнято ще в 1992 р. Пізніше було прийнято ряд інших органічних законів, які регулювали правовідносини в зазначеній сфері, тобто він поширюється на благодійні організації, молодіжні та дитячі громадські організації, професійні спілки тощо. Тому нині, окрім того, що Закон "Про об'єднання громадян" суттєво застарів, він фактично вже не виконує функцій базового Закону і потребує свого перегляду. Очевидно, настав час розробити і прийняти новий Закон України "Про об'єднання громадян" з метою оптимізації чинної нормативно-правової бази в сфері регламентації діяльності органів об'єднань громадян.

У розділі 3 "Шляхи удосконалення органічних законів у системі законодавства України" розглядаються напрямки вдосконалення законотворчості по утворенню органічних законів та практики їх реалізації, досліджено роль систематизації органічних законів задля їх удосконалення. Розділ складається з двох підрозділів.

У підрозділі 3.1. "Удосконалення законотворчості по утворенню органічних законів та практики їх реалізації" передбачено, що одним з необхідних процесів, що характеризує діяльність державної влади, є процес законотворчості по утворенню законів. Удосконалення законотворчості по утворенню та реалізації органічних законів має здійснюватися шляхом: а) удосконалення планування прийняття органічних законів; б) удосконалення стадій законотворчості; в) удосконалення форм реалізації.

На думку автора, якість законотворчості щодо створення органічних законів у нашій державі можна підняти до належного рівня таким чином: по-перше, необхідно покращити якість законопроектів, оскільки саме вони є тим матеріалом, з якого будується кінцевий текст органічного закону; по-друге, необхідно поліпшити якість роботи над проектами органічних законів і перш за все - якість їх розгляду в самому парламенті; по-третє, вже давно стала очевидною необхідність не формального, а реального планування всього комплексу законотворчої роботи.

Звернено увагу на те, що органічний закон, вже завдяки своєму високому статусу, не може прийматися для вирішення другорядних, незначних питань. Взагалі кожний новий органічний закон повинен готуватися і прийматися лише у випадку "крайньої необхідності", тобто тоді, коли неможливе інше правове врегулювання існуючої проблеми. Коли ж дійсно виникає потреба внести законопроект органічного закону, він повинен готуватися дуже ретельно. Необхідно не тільки перевірити кожне слово нового законодавчого тексту, але й передбачити майбутні взаємозв'язки його з положеннями діючих законів, підготувати та запропонувати необхідні уточнення. Необхідно також хоча б спробувати спрогнозувати наслідки, які можуть виникнути при реалізації запропонованого органічного закону. Важливо пам'ятати, що законотворчість по утворенню органічних законів не терпить поспіху, і серйозна робота щодо підготовки законопроекту завжди потребує немало часу.

У підрозділі 3.2. "Систематизація органічних законів та їхнє удосконалення" наголошується, що систематизація органічних законів сприяє ефективному здійсненню правотворчої діяльності, зокрема виявленню причин суперечностей, невідповідностей у нормативному регулюванні та їх усуненню, а також застосуванню й реалізації органічних законів і умов, спрямованих на поліпшення інформаційного впливу права на правосвідомість його суб'єктів. Вона необхідна для обліку чинних органічних законів при виданні нових правових норм, забезпечення їх узгодженості, уникнення повторів і застарілих норм, належного вибору найефективніших засобів регулювання суспільних відносин.

Систематизація органічних законів має на меті створення єдиного зведеного акта, що на основі загальних принципів вперше регулюватиме певну галузь суспільних відносин. Зокрема, зазначається, що має право на існування ідея створення кодексу про вибори, котрий на певних загальних засадах визначить зміст регламентації відповідного процесу, формування Верховної Ради України, а також рад як представницьких органів місцевого самоврядування. Прийняття такого кодексу дозволило б, зокрема, стверджувати про практичне існування органічних законів в праві України.

Розглянуто можливість виділення органічних законів у ранг спеціального Закону "Про закони і парламентський регламент". Такий закон може містити перелік органічних законів, а регламент визначатиме особливості їх проходження в парламенті та деякі інші процедури позапарламентського характеру, пов'язані з набранням ними чинності. До органічних можуть бути віднесені ті з них, які регулюють державно-політичні відносини управління. Це, насамперед, закони про механізми реалізації окремих особистих і політичних прав, про вибори президента і парламенту, про судоустрій тощо.

У досліджені обґрунтовується також необхідність прийняття Закону "Про закони і законотворчу діяльність". У цьому акті слід підкреслити значення органічних законів, їх види. У законі бажано максимально повно висловити відношення держави до органічних законів, визначити їх місце в ієрархії законів України.

Висновки

Результати дисертаційного дослідження дають підстави для таких висновків:

1. В Україні проблема органічних законів може розглядатися поки що лише на доктринальному рівні, оскільки чинна Конституція України не дає законодавчих підстав для запровадження ієрархічної системи законів. Зробивши комплексний та системний аналіз доктринальних джерел, автор дійшов висновку, що сьогодні серед правознавців не існує єдиної точки зору стосовно поняття "органічний закон", його сутності, змісту та критеріїв відмежування від конституційних та звичайних законів. Проте думки правознавців збігаються щодо предмета правового регулювання органічних законів: зазначені закони відрізняються вищою політичною важливістю та фундаментальністю, оскільки стосуються основних умов політичного існування всього суспільства.

Проблема визначення сутності та змісту органічних законів в Україні, як джерела права, перебуває у теоретичній площині. На жаль, чинне законодавство України не містить положень щодо органічних законів.

2. Вперше в історії права термін "органічний" згадується у першій половині XIX століття, коли йдеться про правовий акт Франції "Органічні статті католицького культу". У системі законодавства діючого права Франції органічний закон був визначений самою Конституцією 1958 р., де безпосередньо вказувалося, з яких саме питань можуть бути або мають бути прийняті органічні закони.

3. У дисертаційному дослідженні автор пропонує власне поняття "органічний закон". Органічний закон - це прийнятий законодавчим органом (або шляхом референдуму) нормативно-правовий акт, що деталізує норми Конституції та закріплює і регулює порядок утворення і функціонування будь-якого державного органу, органу місцевого самоврядування та інших органів об'єднань громадян.

4. Необхідність органічного закону обумовлена функціональними можливостями самої конституції, яка регулює відповідні суспільні відносини лише певним чином. Вона має чітко окреслене коло правового регулювання. Межі такого регулювання не можна порушувати, оскільки це загрожує перетворенню конституції у звичайний закон і може призвести до того, що вона стане надзвичайно громіздким і малоефективним політико-правовим документом. З огляду на це необхідність органічних законів цілком очевидна. Такі закони є "малими" конституціями, яким належить особливе місце і значення в системі законодавства України. Йдеться лише про те, щоб органічні закони не домінували у кількісному відношенні в загальній системі нормативно-правових актів. А головне, щоб, розвиваючи і деталізуючи положення конституції, вони не спотворювали її суті та змісту.

...