Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

Спеціальність 12.00.06 - Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тема:

Право приватної власності на об'єкти тваринного світу

Шеховцов Володимир Володимирович

Харків - 2009



Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, академік Академії правових наук України Гетьман Анатолій Павлович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, проректор з наукової роботи.

Офіційні опоненти:

- доктор юридичних наук, доцент Носік Володимир Васильович, професор кафедри трудового, земельного та екологічного права юридичного факультету, Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

- кандидат юридичних наук, доцент Зуєв Віталій Анатолійович, доцент кафедри цивільно-правових дисциплін, Академія митної служби України.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого за адресою: 61024, м. Харків, вул. Пушкінська, 70.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Колісник В.П.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Активний розвиток економічних та соціальних відносин в українському суспільстві вимагає відповідного рівня динаміки їх правового регулювання. Разом з тим швидке, іноді еклектичне оновлення законодавства, яке значною мірою базувалося на законодавстві колишніх СРСР та УРСР, з метою врегулювання економічних перетворень призвело до „розірваності” між нормами різних галузей права, виникнення прогалин або суперечностей, які вимагають свого нагального вирішення. Подібна ситуація склалась і на стику екологічного та цивільного права в процесі регулювання відносин власності щодо природних об'єктів. Зокрема це стосується права приватної власності на об'єкти тваринного світу, його реалізації та особливостей.

Право приватної власності на об'єкти тваринного світу виступає формою реалізації власниками таких об'єктів своїх суб'єктивних прав. Разом з тим законодавство про тваринний світ, яке формувалося на кардинально відмінних засадах, аніж цивільні правовідносини, не завжди адекватно задовольняє потреби таких власників. З іншого боку, певна абсолютизація майнового характеру відносин власності щодо об'єктів тваринного світу іноді не дозволяє ефективно забезпечувати виконання природоохоронних функцій, враховувати особливості тваринного світу як об'єкта екологічного права. Зважаючи на це, та беручи до уваги, що інститут права приватної власності на об'єкти тваринного світу є новим для законодавства України, і визначається актуальність даного наукового дослідження.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Розроблені дисертаційні положення відповідають основним напрямкам державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки, затвердженим однойменною Постановою Верховної Ради України. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого в рамках державної цільової комплексної програми „Проблеми вдосконалення правового регулювання екологічних відносин” (державна реєстрація №0106U002290).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових розробок, узагальнення правозастосовної практики визначити поняття та зміст інституту права приватної власності на тваринний світ, основні правові заходи і механізми його забезпечення, розробити науково обґрунтовані пропозиції щодо вдосконалення системи чинного законодавства для ефективного розв'язання проблем реалізації громадянами, підприємствами, установами та організаціями - власниками таких об'єктів - своїх суб'єктивних прав за умови ефективного збереження та використання тваринного світу.

Відповідно до мети дисертаційного дослідження було поставлено такі завдання:

· дати характеристику правової природи права приватної власності на об'єкти тваринного світу та його правового регулювання в законодавстві України;

· проаналізувати історію формування та розвитку інституту права приватної власності на об'єкти тваринного світу, охарактеризувати основні етапи його формування;

· комплексно охарактеризувати форми власності на тваринний світ та визначити місце і співвідношення інституту права приватної власності серед них;

· охарактеризувати та узагальнити правові підстави виникнення, зміни та припинення прав приватної власності на тваринний світ і порядок їх реалізації;

· розробити правові механізми, які дозволять забезпечити ефективну реалізацію суб'єктивних прав власників об'єктів тваринного світу, в тому числі економічного стимулювання та юридичної відповідальності в досліджуваній сфері;

· вивчити досвід інших країн щодо регулювання права приватної власності на тваринний світ, визначити основні напрямки реалізації міжнародно-правових стандартів права приватної власності та міжнародної співпраці в цій сфері;

· сформулювати шляхи вдосконалення чинного законодавства для комплексного вирішення проблем реалізації права приватної власності на тваринний світ в Україні.

Об'єкт дослідження становлять суспільні відносини, які виникають у процесі реалізації права приватної власності на тваринний світ.

Предметом дослідження є правове регулювання права власності на тваринний світ.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становить сукупність методів і прийомів наукового пізнання. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні правові методи дослідження. Логічний метод (аналізу, синтезу, індукції, дедукції) використано під час дослідження нормативно-правових актів, аналітичних матеріалів, концепцій та точок зору авторів з окремих питань, які входили до предмета дослідження (розділи 1, 2, 3). Із використанням діалектичного методу досліджувався розвиток законодавства про тваринний світ, місце та співвідношення приватної власності на нього з іншими формами власності, форми та способи його ефективної реалізації (підрозділи 1.1, 1.3, розділ 3). За допомогою методу системного аналізу розглянуто правові підстави виникнення, зміни та припинення права приватної власності на тваринний світ не в ідеальному стані, а в нерозривному зв'язку із громадсько-політичними процесами, що відбуваються в суспільстві, економічними та соціальними реаліями (розділ 2). Для встановлення змісту правових норм та вимог використовувався метод доктринального тлумачення правових норм (розділи 1, 2, 3). Системно-структурний метод використовувався при дослідженні міжнародно-правових стандартів реалізації права приватної власності на об'єкти тваринного світу, економічного стимулювання власників об'єктів тваринного світу, юридичної відповідальності за порушення права приватної власності на об'єкти тваринного світу (розділ 3). За допомогою порівняльно-правового методу досліджувалося законодавство інших країн щодо правового регулювання права приватної власності на тваринний світ (підрозділ 3.1). З використанням емпіричного методу вивчалася практика застосування чинного законодавства (розділи 2, 3).

Теоретичною основою дослідження стали праці українських вчених, які займаються проблемами екологічного права і законодавства: В.І. Андрейцева, Г.В. Анісімової, Г.І. Балюк, А.Г. Бобкової, Ю.О. Вовка, А.П. Гетьмана, В.І. Гордєєва, В.А. Зуєва, І.І. Каракаша, М.В. Краснової, Т.Г. Ковальчук, В.В. Костицького, С.М. Кравченко, П.Ф. Кулинича, Н.Р. Малишевої, В.Л. Мунтяна, В.В. Носіка, О.О. Погрібного, В.К. Попова, С.В. Размєтаєва, Б.Г. Розовського, А.К. Соколової, А.М. Статівки, П.В. Тихого, О.М. Ткаченко, В.С. Шахова, Ю.С. Шемшученка, М.В. Шульги; російських науковців - С.А. Боголюбова, М.М. Бринчука, О.К. Голіченкова, Б.В. Єрофеєва, О.С. Колбасова, С.С. Константініді, В.В. Петрова та інших.

Комплексний характер дослідження обумовив залучення праць фахівців у галузі теорії права, цивільного права, економіки тощо. Це праці В.Б. Авер'янова, С.С. Алєксєєва, М.І. Брагінського, О.О. Веклич, О.В. Дзери, І.В. Жилінкової, О.Л. Кашенко, О.А. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, В.М. Плішкіна, І.В. Спасибо-Фатєєвої, Ю.А. Тихомирова, Л.С. Явича та інших.

У процесі дослідження використано законодавство іноземних країн та міждержавних організацій: Білорусі, Європейського Союзу, Польщі, Російської Федерації, Співдружності Незалежних Держав, Німеччини, Франції тощо.

Нормативну базу дисертації становлять Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, установчі та програмні документи міжнародних організацій, Закони України, Постанови Верховної Ради України, акти Президента та Кабінету Міністрів України, відомчі нормативні акти, які регулюють суспільні відносини щодо охорони, використання та відновлення тваринного світу. Інформаційну і емпіричну основу дослідження становлять узагальнення результатів діяльності державних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в зазначеній сфері, політико-правова публіцистика, довідкові та періодичні видання, статистичні матеріали.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній юридичній науці на дисертаційному рівні здійснено комплексне дослідження інституту права приватної власності на об'єкти тваринного світу. У результаті проведеного дослідження сформульовано низку нових наукових положень, висновків та рекомендацій, що виносяться на захист, зокрема:

вперше:

- обґрунтовано, що правові норми, які регулюють відносини щодо приватної власності на тваринний світ, є самостійним інститутом, який формується в рамках екологічного права та міжгалузевого інституту права власності;

- доведено необхідність конкретизації об'єктів тваринного світу, право приватної власності на які потребує документального підтвердження. Зокрема, до них пропонується віднести ті, стосовно яких здійснюється регулювання як об'єктів полювання, ті, що занесені до Червоної книги України, а також ті, спеціальний статус охорони та регулювання яких випливає з міжнародних зобов'язань України;

- з точки зору права приватної власності на тваринний світ, обґрунтовано необхідність поділу правових підстав виникнення, зміни та припинення такого права на адміністративно-правові та цивільно-правові. Розглянуто механізми гарантування прав приватних власників об'єктів тваринного світу при прийнятті рішень про припинення права приватної власності, обґрунтовано випадки та межі застосування набувальної давності щодо об'єктів тваринного світу, неможливість застосування до об'єктів тваринного світу положень законодавства щодо бездоглядних тварин;

- обґрунтовано класифікацію стандартів реалізації права приватної власності на об'єкти тваринного світу, які відповідно до основних стандартів Європейського Союзу диференційовано на: адміністративно-дозвільні (процедурні) вимоги; якісно-кількісні вимоги щодо забезпечення утримання тварин; санітарно-ветеринарні та освітньо-професійні вимоги;

- з'ясовано особливості та головний зміст економічних заходів стимулювання власників об'єктів тваринного світу, які включають у себе фіскальні заходи, а також заходи з екологічного страхування диких тварин, що перебувають у приватній власності;

отримали подальшого розвитку:

- наукові погляди на історію та процес формування відносин власності та вперше досліджено історію формування відносин власності на об'єкти тваринного світу, визначено її етапи, дано характеристику цих етапів та виявлено закономірності розвитку зазначених відносин у межах законодавства, що регулює майнові відносини, а отже, їх нерозривний зв'язок із загальною концепцією права власності;

- наукові дослідження щодо інституту права приватної власності на об'єкти тваринного світу, його правового регулювання. Обґрунтовано висновок про необхідність розвитку спеціального законодавства та виділення окремо в Законі України „Про тваринний світ” розділу „Право власності на тваринний світ”;

- наукові погляди щодо юридичної відповідальності за порушення права приватної власності на об'єкти тваринного світу, яка повинна бути зорієнтована як на стимулювання власників до належної поведінки, так і на державний захист підприємств, установ, організацій та громадян, які мають об'єкти тваринного світу на праві приватної власності;

удосконалено:

- законодавче визначення поняття „об'єкти тваринного світу”, яке запропоновано викласти в такій редакції: об'єктами тваринного світу є дикі тварини - це тварини (хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо)), природним середовищем існування яких є дика природа, і відносно яких людиною не здійснювалося селекційної діяльності та генетичних змін;

- механізми еколого-правового регулювання діяльності правоохоронних органів щодо припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу.

Практичне значення одержаних результатів. Висновки, положення і пропозиції, сформульовані в дисертаційному дослідженні, є певним внеском у теорію екологічного права і можуть бути використані в подальшій нормотворчій діяльності в галузі екологічного права. Результати дослідження становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес:

- у науково-дослідній сфері - положення та висновки дисертації можуть бути використані для подальшої розробки та дослідження проблем права приватної власності на природні об'єкти, визначення напрямків та перспектив розвитку міжгалузевого інституту права власності у фауністичному законодавстві, гармонізації досліджень проблем екологічного та цивільного права;

- у правотворчій діяльності - за результатами дослідження сформульовано пропозиції щодо удосконалення законодавства України, зокрема внесення змін до Законів України „Про тваринний світ”, „Про захист тварин від жорстокого поводження”, Кодексу України про адміністративні правопорушення, інших законів України та низки підзаконних нормативно-правових актів, які деталізують їх положення;

- у навчальному процесі - матеріали дисертації можуть бути використані під час підготовки та проведення лекційних і практичних занять із дисципліни „Екологічне право” за темами „Право власності на природні об'єкти”, „Економіко-правовий механізм охорони навколишнього природного середовища”, „Юридична відповідальність за екологічні правопорушення”, „Правове регулювання використання та охорони тваринного світу” тощо.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні висновки, сформульовані в дисертації, підсумки розробки проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки були оприлюднені дисертантом та обговорювалися під час доповідей автора на наукових конференціях, зокрема: IІІ Міжнародній науково-практичній конференції „Умение и нововведения-2007” м. Софія, Болгарія, 16-31 жовтня 2007 р.); IІІ Міжнародній науково-практичної конференції „Від громадянського суспільства - до правової держави” (м. Харків, 24 квітня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України” (м. Дніпропетровськ, 17 жовтня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених „Актуальні правові питання очима молодих вчених” (м. Київ, 23-24 квітня 2009 р.).

Положення роботи неодноразово обговорювалися на засіданнях кафедри екологічного права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого і використовуються в процесі підготовки юристів - спеціалістів і магістрів - при проведенні лекційних та практичних занять із курсу „Екологічне право”.

Публікації. Основні положення та результати дисертації оприлюднені автором шляхом наукових публікацій у 8 статтях і тезах конференцій, 4 з яких - у фахових виданнях, загальний обсяг публікацій - 2 а.а., з яких особисто автору належать 2 а.а.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена її предметом, метою і завданнями дослідження, а також логікою та послідовністю розкриття теми останнього і викладення його результатів. Вона композиційно складається зі вступу, трьох розділів, які містять у собі вісім підрозділів, висновків та списку використаних джерел (203 найменування). Загальний обсяг дисертації становить 205 сторінки, у тому числі основний текст - 186 сторінок, список використаних джерел - 17 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації і наукова новизна роботи, визначаються її мета і завдання, розкриваються основні результати дослідження, що виносяться на захист, викладається теоретичне і практичне значення отриманих результатів.

Розділ 1. „Загальна характеристика права приватної власності на об'єкти тваринного світу” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1 „Історико-філософські засади формування та розвитку інституту права власності на об'єкти тваринного світу” автором детально розглянуто історичні засади виникнення та розвитку відносин приватної власності на тваринний світ починаючи з найдавніших часів і до сьогоднішнього часу.

У ході дослідження було встановлено, що норми відносно регулювання привласнення, а згодом і права власності на об'єкти тваринного світу, з'являються ще в найдавніші часи та, видозмінюючись залежно від конкретних історичних умов, особливостей політичних та правових систем, пройшли низку етапів. На перших етапах розвитку правової думки основними напрямками правового регулювання відносин, пов'язаних із правом приватної власності на об'єкти тваринного світу, були: закріплення порядку набуття та припинення права власності на них; відшкодування шкоди, завданої власникам тварин; відшкодування шкоди, завданої іншим особам власниками тварин.

Розвиток правового регулювання права приватної власності в Середньовіччі характеризується переважним закріпленням відносин права власності в каральних нормах, оскільки саме в цей період на формування правових приписів істотно впливають норми канонічного права. Разом з тим саме тоді відбуваються процеси, пов'язані з диференціацією статусу тварин як об'єктів права власності, їх поділом на свійських та диких, а також поєднанням в одній особі власника земель та власника диких тварин, які живуть на цих землях. правовий приватний власність тваринний

Наступний етап розвитку законодавства щодо регулювання права власності на об'єкти тваринного світу (період нової історії) характеризується абсолютизацією відносин власності, рецепцію ідей та підходів до права власності римського цивільного права, формулюванням та захистом сучасних ціннісних орієнтацій. Етап новітньої історії, з точки зору поглядів на право приватної власності на об'єкти тваринного світу, розділяється на два діаметрально протилежні напрямки: розвиток інституту права власності на тваринний світ в умовах лібералізації економіки в капіталістичних країнах та формування й розвиток права власності на тваринний світ в умовах держав так званого соціалістичного табору, зокрема Радянського Союзу, у складі якого перебувала і Україна. На підставі аналізу цих напрямків зроблено висновок про взаємопроникнення зазначених моделей та розвиток приватної форми власності, необхідність обмеження втручання держави, запровадження обмежень прав власників щодо об'єктів тваринного світу, які перебувають у приватній власності.

У підрозділі 1.2 „Правове регулювання права власності на об'єкти тваринного світу” проведено детальний аналіз сучасного стану правового регулювання відносин власності на об'єкти тваринного світу.

Дано характеристику конституційних норм щодо регулювання відносин приватної власності на об'єкти тваринного світу, якими закріплено надзвичайно важливі для розуміння та дослідження інституту права власності на тваринний світ положення: природні ресурси в межах території України, а також її юрисдикційних повноважень є об'єктами права власності Українського народу; обмежений характер права власності; гарантування державного захисту права власності; загальні засади володіння, користування та розпорядження майном; соціалізований (обмежений) характер прав власності на природні об'єкти, непорушність права власності та обмеження щодо його примусового відчуження.

Зроблено висновок про те, що при існуючій системі правових приписів регулювання відносин власності на тваринний світ повинно здійснюватися, в першу чергу, нормами спеціального, фауністичного законодавства, беручи до уваги, що питання власності на об'єкти тваринного світу безпосередньо пов'язані з питаннями їх охорони та використання. Таким чином, правове регулювання повинно здійснюватися шляхом якісного розвитку, кількісного збільшення та диференціації правових приписів щодо здійснення права власності на об'єкти тваринного світу, в першу чергу в спеціальному законодавстві, зокрема Законі України „Про тваринний світ”, шляхом виділення в ньому окремого розділу - „Право власності на тваринний світ”.

Підрозділ 1.3 „Особливості приватної власності на об'єкти тваринного світу та її співвідношення з іншими формами власності на них” присвячено виявленню чинників, що забезпечили б ефективну реалізацію права приватної власності на тваринний світ та його розвиток. Дисертантом аргументується висновок про необхідність удосконалення положень Закону України „Про тваринний світ” щодо розмежування права власності на тваринний світ, закріпивши, що в державній власності перебувають усі об'єкти тваринного світу, крім тих, що вилучені зі стану природної волі, розведені (отримані) у напіввільних умовах чи в неволі, набуті іншим не забороненим законом шляхом. Таким чином, закріплення домінанти презумпції державної власності щодо об'єктів тваринного світу, дозволить, з одного боку, більш ефективно здійснювати контроль за використанням тваринного світу, а з другого - створить умови для розвитку приватної власності.

З цією ж метою пропонується уточнити перелік об'єктів, на які поширюється дія Закону України „Про тваринний світ”, та поняття „дикі тварини”, закріпивши, що: „Дикі тварини - це тварини (хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо)), природним середовищем існування яких є дика природа і щодо яких людиною не здійснювалося селекційної діяльності та генетичних змін”.

Запропоновано законодавчо закріпити положення про віднесення до об'єктів тваринного світу, законність набуття та реалізації права власності на які потребує документального підтвердження, лише тих об'єктів тваринного світу щодо яких здійснюється регулювання як об'єктів полювання, тварин, занесених до Червоної книги України, а також тих, які мають спеціальний статус відповідно до міжнародних зобов'язань України.

Розділ 2. „Правові підстави та порядок виникнення, зміни та припинення приватної власності на тваринний світ” складається з двох підрозділів, у яких розкрито процедурні питання, пов'язані з реалізацією приватними власниками об'єктів тваринного світу своїх повноважень.

У підрозділі 2.1 „Адміністративно-правові підстави виникнення, зміни та припинення права приватної власності на тваринний світ” розглянуто питання, пов'язані з діяльністю органів державної влади щодо надання у власність, юридичного оформлення, а також припинення прав власників об'єктів тваринного світу.

Законодавством про тваринний світ передбачено такі адміністративно-правові підстави набуття права власності на об'єкти тваринного світу: надання дозволу на їх вилучення з природи в порядку спеціального використання тваринного світу та прийняття рішення про передачу об'єктів тваринного світу з державної у приватну власність.

Зважаючи на надзвичайно велике значення адміністративних актів у процесі забезпечення належної реалізації власниками об'єктів тваринного світу своїх прав та обов'язків, зроблено висновок про необхідність удосконалення законодавства в цій сфері. Так, аргументовано доцільність закріплення у фауністичному законодавстві процедури оплатного вилучення об'єктів тваринного світу у разі прийняття законодавчого акта щодо заборони перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу. Також з метою гарантування права приватної власності на об'єкти тваринного світу, поєднання захисту приватних та публічних інтересів, врахування інтересів приватних власників запропоновано законодавчо запровадити обов'язок держави щодо гарантованого викупу об'єктів тваринного світу в разі прийняття рішення про запровадження обмежень права приватної власності або значного посилення вимог щодо утримання об'єктів тваринного світу.

У підрозділі 2.2 „Цивільно-правові підстави виникнення, зміни та припинення права приватної власності на тваринний світ” досліджуються питання, пов'язані з реалізацією власниками об'єктів тваринного світу своїх прав щодо володіння, користування та розпорядження ними.

Дисертантом аргументовано положення, що об'єкти тваринного світу, вилучені з навколишнього природного середовища, стають об'єктом вільного цивільно-правового обороту, і тому власники таких об'єктів мають право вільно реалізовувати свої права, укладати угоди щодо них (відчужувати, дарувати тощо) за умови їх збереження й незавдання шкоди довкіллю.

З метою забезпечення розвитку права приватної власності на об'єкти тваринного світу формулюється висновок про необхідність запровадження процедур визнання права власності внаслідок застосування набувальної давності, оскільки повна відмова від використання інституту набувальної давності щодо об'єктів тваринного світу може ускладнити розвиток відносин приватної власності на них. Дисертант доводить, що запровадження певного, відносно нетривалого: 5-10 років „амністійного” періоду, дозволить за короткий строк провести роботу з чіткої реєстрації майнових прав на об'єкти тваринного світу, отримання належної дозвільної документації, зробити їх об'єктом цивільно-правового обороту.

Аналізується фауністичне законодавство та істотні умови угод (правочинів) із об'єктами тваринного світу, зокрема щодо згоди обдаровуваного на прийняття дару тощо, необхідності перевірки та згоди власника на забезпечення належних умов утримання тварин, інформування про існуючі обмеження та заборони, перевірки відповідності особи, якій буде передано право власності, кваліфікаційним вимогам, ознайомлення майбутнього власника об'єкта тваринного світу з вимогами санітарно-ветеринарного законодавства, заходами безпеки, правилами поводження та утримання тварин, страхування відповідальності та погодження щодо їх виконання тощо. Аргументується положення щодо письмової форми договору, з яким пов'язується виникнення, зміна та припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу.

У розділі 3. „Організаційно-правові засоби забезпечення ефективності реалізації приватної власності на об'єкти тваринного світу” розглянуто еколого-правові норми матеріального та процесуального характеру, завданням яких є підвищення ефективності реалізації права приватної власності на об'єкти тваринного світу, дотримання стандартів поводження з цими тваринами та захист порушених прав.

Підрозділ 3.1 „Міжнародно-правові стандарти реалізації приватної власності на об'єкти тваринного світу” присвячений аналізу законодавства іноземних держав та міждержавних організацій, в першу чергу Європейського Союзу, щодо забезпечення правил утримання та поводження з об'єктами тваринного світу їх власниками. Найбільше значення для регулювання права приватної власності на об'єкти тваринного світу мають Європейська Конвенція про захист хребетних тварин, що використовуються для дослідних та інших наукових цілей та Директива про утримання диких тварин у зоопарках, які встановлюють процедурні питання щодо утримання диких тварин у неволі, їх використання і, як наслідок, встановлюють стандарти щодо прав та обов'язків власників таких об'єктів, порядку реалізації ними діяльності, пов'язаної з об'єктами тваринного світу.

З урахуванням аналізу законодавчих та нормативних актів зарубіжних країн пропонується класифікувати вимоги до приватних власників об'єктів тваринного світу на такі групи: адміністративно-дозвільні (процедурні) вимоги; якісно-кількісні вимоги щодо забезпечення утримання тварин; санітарно-ветеринарні вимоги; освітньо-професійні вимоги.

На підставі вивчення закордонного досвіду обґрунтовується необхідність встановлення на національному рівні норм забезпечення тварин, що утримуються, приміщеннями, їжею, водою та доглядом; поступове запровадження системи електронної ідентифікації тварин; формування системи контролю дотримання власниками тварин вимог законодавства; запровадження в національне законодавство вимог щодо обов'язкового мінімуму знань, якими мають володіти власники об'єктів тваринного світу.

У підрозділі 3.2 „Економічне стимулювання власників об'єктів тваринного світу: проблеми та шляхи вдосконалення законодавства” дисертантом розглянуто сучасний стан економічного зацікавлення власників об'єктів тваринного світу щодо їх відновлення або гарантування відшкодування шкоди, завданої такими об'єктами. Сучасне законодавство про тваринний світ фактично не використовує можливості економічного стимулювання власників об'єктів тваринного світу до відновлювальної діяльності. Зважаючи на це формулюється висновок, що наразі, в контексті забезпечення права приватної власності на тваринний світ, перспективним видається розвиток фіскальної складової економічного механізму - зборів за спеціальне використання об'єктів тваринного світу, з одночасним економічним зацікавленням громадян, підприємств, установ та організацій до відновлення таких об'єктів. Обґрунтовуються доцільність та механізми звільнення осіб, що здійснюють відтворення об'єктів тваринного світу, від сплати збору за спеціальне їх використання.

Важливим є вирішення питання щодо формування компенсаційних механізмів за завдану шкоду в рамках екологічного страхування. Обґрунтовується теза про те, що стосовно об'єктів права приватної власності на тваринний світ найбільші перспективи мають страхування відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки, а також страхування самих об'єктів тваринного світу.

Підрозділ 3.3 „Юридична відповідальність за порушення прав приватної власності” присвячено питанням забезпечення як охорони прав власників об'єктів тваринного світу, так і захисту тварин від жорстокого поводження з боку їхніх власників. Дисертант доводить, що особливістю юридичної відповідальності за порушення права приватної власності на тваринний світ є різна акцентованість відносно об'єктивної сторони таких правопорушень, у зв'язку з тим, що даний інститут тісно пов'язаний з цивільними правовідносинами, а отже, держава намагається незначною мірою втручатись у його захист засобами адміністративного та кримінального права. Тому положення адміністративного та кримінального законодавства містять лише загальний перелік порушень законодавства про тваринний світ, пов'язаних переважно з порушенням порядку та законності набуття таких об'єктів у приватну власність, протиправне вилучення таких об'єктів у власників, порушення дозвільного порядку їх використання власниками тощо.

З метою вирішення питання щодо цивільно-правової відповідальності приватних власників об'єктів тваринного світу аргументується положення про те, що на приватних власників об'єктів тваринного світу поширюється статус власників об'єктів підвищеної небезпеки і, як наслідок, положення цивільного законодавства щодо них.



ВИСНОВКИ

У дисертації проведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у виявленні особливостей правового регулювання відносин щодо реалізації права приватної власності на об'єкти тваринного світу.

Основними науковими і практичними результатами роботи, досягнутими автором у процесі дисертаційного дослідження, є такі:

1. Правове регулювання інституту права власності на об'єкти тваринного світу, який одночасно перебуває під впливом двох тенденцій: з одного боку - посилення права власників та формування системи державних гарантій щодо його абсолютизації та непорушності, а з другого (в силу специфіки предмета правового регулювання) - захисту самих об'єктів права власності, обмеження здійснення права власності щодо них з урахуванням принципів моральності та гуманності. Аргументується, що цивільне і фауністичне законодавство стосовно права приватної власності на тваринний світ співвідносяться між собою як загальний і спеціальний закони, а отже, у випадку колізійності застосування законодавства, пріоритет повинні мати норми законодавства про тваринний світ.

2. Ефективна реалізація права приватної власності на об'єкти тваринного світу безпосередньо залежить від повноти та комплексності його правового регулювання. Зважаючи на це необхідно вдосконалити в Законі України „Про тваринний світ” положення про розмежування права власності на тваринний світ, виокремити розділ „Право власності на тваринний світ”, в якому буде комплексно врегульовано відносини права власності, права та обов'язки приватних власників об'єктів тваринного світу, умови набуття та реалізації ними своїх прав.

3. Запропоновано уточнити законодавче поняття „дикі тварини” - це тварини (хордові, в тому числі хребетні (ссавці, птахи, плазуни, земноводні, риби та інші) і безхребетні (членистоногі, молюски, голкошкірі та інші) в усьому їх видовому і популяційному різноманітті та на всіх стадіях розвитку (ембріони, яйця, лялечки тощо)), природним середовищем існування яких є дика природа, щодо яких людиною не здійснювалося селекційної діяльності та генетичних змін.

Висловлено пропозицію віднести до об'єктів тваринного світу, законність набуття та реалізації права приватної власності на які потребує документального підтвердження, об'єкти тваринного світу, щодо яких здійснюється регулювання як об'єктів полювання, об'єкти, занесені до Червоної книги України, а також ті, які мають спеціальний статус відповідно до міжнародних зобов'язань України.

4. Правові підстави набуття права приватної власності на об'єкти тваринного світу необхідно розділити на дві групи: адміністративно-правові (найчастіше пов'язані з регулюванням вилучення таких об'єктів із природного середовища) та цивільно-правові (пов'язані з оборотом об'єктів тваринного світу, що вже вилучені з довкілля). До адміністративно-правових належать надання дозволу на їх вилучення з природи в порядку спеціального використання тваринного світу, прийняття рішення про передачу об'єктів тваринного світу з державної власності у приватну, припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу в разі жорстокого поводження з ними та встановлення законодавчими актами заборони щодо перебування у приватній власності окремих об'єктів тваринного світу, конфіскація об'єктів тваринного світу внаслідок порушення законодавства.

До цивільно-правових підстав виникнення, зміни та припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу належать реалізація власником об'єктів тваринного світу, що придбані (отримані) на законних підставах фізичними та юридичними особами приватної форми власності, повноважень щодо вільного розпорядження своїми правами, визнання права власності, а також набувальна давність, укладення угод за умови збереження зазначених об'єктів, незавдання шкоди навколишньому природному середовищу.

5. Основні стандарти поводження з об'єктами тваринного світу спрямовані насамперед на недопущення завдання їм страждань. Зважаючи на це, правова регламентація прав та обов'язків осіб, які мають у приватній власності об'єкти тваринного світу, повинна здійснюватись із дотриманням норм міжнародного законодавства в цій сфері та відповідно до основних стандартів Європейського Союзу, які можна поділити за такими критеріями: адміністративно-дозвільні (процедурні) вимоги; якісно-кількісні вимоги щодо забезпечення утримання тварин; санітарно-ветеринарні вимоги та освітньо-професійні вимоги.

6. Належне забезпечення ефективної охорони тваринного світу неможливе без застосування заходів економічного стимулювання власників об'єктів тваринного світу до охоронної, відновлювальної діяльності. Наразі, в контексті забезпечення права приватної власності на тваринний світ, перспективним видається розвиток фіскальної складової економічного механізму - зборів за використання об'єктів тваринного світу, з одночасним економічним зацікавленням громадян, підприємств, установ та організацій до відновлення таких об'єктів, а також запровадження механізмів екологічного страхування.

7. З метою усунення диференційованого підходу до правової охорони різних форм власності на об'єкти тваринного світу необхідно внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо уніфікації правового статусу, забезпечення рівного захисту прав приватних власників об'єктів тваринного світу порівняно з іншими формами власності на них.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Шеховцов В. Актуальні проблеми права приватної власності на об'єкти тваринного світу / В. Шеховцов // Проблеми законності: Вип. 95. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - С. 236-240.

2. Шеховцов В. Проблеми права приватної власності на об'єкти тваринного світу / В. Шеховцов // Проблеми законності: Вип. 97. - Х.: Нац. юрид. акад. України, 2008. - С. 196-199.

3. Шеховцов В. Історико-правовий аналіз формування та розвитку права приватної власності на об'єкти тваринного світу / В. Шеховцов // Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна : Вип. 817. - Х. : Серія: Право, 2008. - С. 114-119.

4. Шеховцов В. Організаційно правові проблеми підтвердження права власності на об'єкти тваринного світу в процесі їх переміщення через кордон / В. Шеховцов // Митна справа: Вип. 4. - Х., 2008. - С. 59-63.

5. Шеховцов В. Особливості цивільно-правової відповідальності за шкоду, завдану об'єктами тваринного світу, що перебувають у приватній власності / В. Шеховцов // Актуальні питання державотворення в Україні очима молодих учених [Текст]: зб. наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. - К., 2009. - Ч. ІІ. - С. 245-247.

6. Шеховцов В. Право власності на об'єкти тваринного світу та його підтвердження в процесі переміщення через митний кордон / В. Шеховцов // Актуальні проблеми економічної безпеки та митної політики України [Текст]: Матеріали ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Акад. митної служби України, 2008. - С. 445-448.

7. Шеховцов В. Право частной собственности на объекты животного мира / В. Шеховцов // Умение и нововъведения 2007: Материали за ІІІ международна научна практична конференция. - София, 2007. - С. 88-90.

8. Шеховцов В. Проблеми законодавчого регулювання права приватної власності на об'єкти тваринного світу / В. Шеховцов // Від громадянського суспільства - до практичної конференції. Тези ІІІ міжнародної науково-практичної конференції. - Х.: ХНУ ім. В.Н. Каразіна, 2008. - С. 224-226.



АНОТАЦІЇ

Шеховцов В.В. Право приватної власності на об'єкти тваринного світу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.06 - Земельне право; аграрне право; екологічне право; природоресурсне право. - Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. - Харків, 2009.

У дисертації розглянуто особливості правового регулювання відносин щодо реалізації права приватної власності на об'єкти тваринного світу, досліджено історичні засади розвитку цих відносин, розкрито правові підстави та порядок виникнення, зміни та припинення права приватної власності на такі об'єкти, його обмеження та економічне стимулювання власників. На підставі проведеного аналізу нормативних актів розроблено рекомендації та пропозиції з удосконалення законодавства у сфері реалізації права приватної власності на об'єкти тваринного світу.

Ключові слова: тваринний світ, дикі тварини, право приватної власності на об'єкти тваринного світу, виникнення, зміна та припинення права приватної власності на об'єкти тваринного світу, обмеження права приватної власності на об'єкти тваринного світу, економічне стимулювання власників об'єктів тваринного світу, стандарти поводження з об'єктами тваринного світу.

Шеховцов В.В. Право частной собственности на объекты животного мира. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.06 - Земельное право; аграрное право; экологическое право; природоресурсное право. - Национальная юридическая академия Украины имени Ярослава Мудрого. - Харьков, 2009.

Диссертация является комплексным исследованием института права частной собственности на объекты животного мира. В работе рассмотрены периоды развития законодательства, регулирующего отношения в сфере возникновения и развития права собственности на объекты животного мира, выделены особенности, характерные для каждого из этих периодов. Автором обосновывается вывод о том, что гражданское и фаунистическое законодательство, по отношению к праву собственности на животный мир, соотносятся между собой как общий и специальный законы, и, в случае коллизионности применения законодательства, приоритет должны иметь нормы законодательства о животном мире.

Диссертант обосновывает тезис о том, что эффективная реализация права частной собственности на объекты животного мира зависит от полноты и комплексности его правового регулирования. В связи с этим предлагается усовершенствовать Закон Украины „О животном мире”, где отдельно выделить раздел „Право собственности на животный мир”, который бы комплексно регулировал отношения права собственности, права и обязанности частных собственников объектов животного мира, условия приобретения и реализации ими своих прав.

Автором аргументирован ряд конкретных предложений по усовершенствованию законодательства, касающегося правового регулирования права частной собственности на объекты животного мира. Так, с целью недопущения нарушения права собственности Украинского народа на животный мир, а также гарантирования прав частных собственников, предлагается закрепить положение об отнесении к объектам животного мира, законность приобретения и реализации права собственности на которые требует документального подтверждения, объектов животного мира, регулируемых как объекты охоты, животных, занесенных в Красную книгу Украины, а также тех, которые имеют специальный статус в соответствии с международными обязательствами Украины.

Предложено уточнить понятие „дикие животные”, закрепив, что „Дикие животные - это животные (хордовые, в том числе позвоночные (млекопитающие, птицы, пресмыкающиеся, земноводные, рыбы и др.) и беспозвоночные (членистоногие, моллюски, иглокожие и другие) во всем их видовом и популяционном разнообразии и на всех стадиях развития (эмбрионы, яйца, куколки и т.д.)), естественной средой обитания которых является дикая природа, и в отношении которых человеком не осуществлялось селекционной деятельности и генетических изменений”.

Аргументировано классификацию правовых оснований приобретения права частной собственности на объекты животного мира на две группы: административно-правовые (как правило, связанные с регулированием изъятия таких объектов из среды обитания) и гражданско-правовые (связанные с оборотом объектов животного мира, которые уже изъяты из среды обитания). Разработаны предложения и рекомендации, связанные с процессуальными вопросами изменения и прекращения права частной собственности на объекты животного мира. Рассмотрены вопросы документального оформления права частной собственности и его подтверждения, прекращения права частной собственности вследствие нарушения собственником своих обязанностей по содержанию животных, а также с целью обеспечения социальных интересов.

Рассмотрены вопросы, связанные с обеспечением надлежащих условий содержания объектов животного мира, международные стандарты обращения с ними, подчеркивается особое значение учета этих стандартов в процессе гармонизации национального законодательства Украины и Европейского Союза. Внесены предложения по обеспечению экономического стимулирования собственников объектов животного мира, механизмов экологического страхования в этой сфере.

Ключевые слова: животный мир, дикие животные, право частной собственности на объекты животного мира, возникновение, изменение и прекращение права частной собственности на объекты животного мира, ограничения права частной собственности на объекты животного мира, экономическое стимулирование собственников объектов животного мира, стандарты обращения с объектами животного мира.

Shekhovtsov V.V. The right of a private property to objects of wildlife. - Manuscript.

The dissertation for the Candidate degree in jurisprudence with the major 12.00.06 - Land law; agrarian law; environmental law; natural resource law. -National Law Academy of Ukraine named after Yaroslav Mudry. - Kharkiv, 2009.

The dissertation is devoted to peculiarities of legal regulation relationship in relation to realization of the right of a private property to objects of wildlife, historical guidelines of development of such relationship; reveal legal foundation and order of accrual, alteration and termination of the right of a private property to such objects, its restriction and economic incentive of owners. Based on conducted analysis of the legislation developed recommendations and proposition on improvement legislation in the sphere of realization of the right of a private property to objects of wildlife.

Key words: wildlife, wild animals, right of a private property to objects of wildlife, accrual, alteration and termination of the right of a private property to objects of wildlife, restriction of the right of a private property to objects of wildlife, economic incentive of owners of wildlife, standards of handling with objects of wildlife.

Размещено на Allbest.ru

...