Непідприємницькі фізкультурно-спортивні організації як суб’єкти цивільного права

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ВНУТРІШНІХ СПРАВ

УДК 347.19+347.2

НЕПІДПРИЄМНИЦЬКІ ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

ЯК СУБ'ЄКТИ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА

12.00.03 _ цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Тіхонова Марія Анатоліївна

Харків - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному університеті внутрішніх справ, МВС України.

Науковий керівник: кандидат юридичних наук, доцент Чапічадзе Яна Олександрівна, Харківський національний університет внутрішніх справ, доцент кафедри господарського та фінансового права.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, професор кафедри цивільно-правових дисциплін Національного університету державної податкової служби України;

кандидат юридичних наук, доцент Борисова Валентина Іванівна, завідувач кафедри цивільного права № 1 Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого.

Захист відбудеться 21 березня 2009 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.700.02 при Харківському національному університеті внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного університету внутрішніх справ за адресою: 61080, м. Харків, проспект 50-річчя СРСР, 27.

Автореферат розісланий 20.02.2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради В. Є. Кириченко

АНОТАЦІЇ

Тіхонова М.А. Непідприємницькі фізкультурно-спортивні організації як суб'єкти цивільного права. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 - цивільне право і процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Харківський національний університет внутрішніх справ. - Харків, 2009. цивільний право спортивний

Дисертація містить комплексний аналіз непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій як суб'єктів цивільного права. Основна увага приділена визначенню понять «непідприємницька фізкультурно-спортивна організація», «правове становище непідприємницької фізкультурно-спортивної організації». Значну увагу в дисертації приділено дослідженню становлення та розвитку непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій. У дослідженні розкривається зміст та поняття непідприємницької фізкультурно-спортивної організації, наводяться ознаки, що характеризують їх як юридичних осіб, розроблена класифікація цих організацій за різними критеріями та дається їх порівняльна характеристика. Також значна увага в дисертації приділяється дослідженню поняття «правове становище непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій», його елементам та особливостям, акцентується увага на встановленні місця цих організацій серед учасників цивільних правовідносин. Розкрито зміст складових правового становища непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій, а саме їх правоздатність та дієздатність, розкрито поняття «правовий режим майна непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій». На підставі аналізу юридичної літератури та інших правових актів, сформульовані та внесені конкретні пропозиції, спрямовані на вдосконалення чинного цивільного законодавства.

Ключові слова: непідприємницька фізкультурно-спортивна організація, правове становище непідприємницької фізкультурно-спортивної організації, правосуб'єктність, правоздатність та дієздатність, правовий режим майна.

Тихонова М.А. Непредпринимательские физкультурно-спортивные организации как субъекты гражданского права. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и процесс; семейное право; международное частное право. - Харьковский национальный университет внутренних дел. - Харьков, 2009.

Диссертация содержит комплексный анализ непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций как субъектов гражданского права. Основное внимание уделено определению понятий «непредпринимательская физкультурно-спортивная организация», «правовое положение непредпринимательской физкультурно-спортивной организации», «правовое положение имущества непредпринимательской физкультурно-спортивной организации».

Значительное внимание в диссертации уделено исследованию становления и развитию непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций. В исследовании раскрывается содержание и понятие этих физкультурно-спортивных организаций, приводятся признаки, которые характеризуют их как юридические лица, разработанная классификация этих организаций по разным критериям и дается их сравнительная характеристика. Впервые дан ориентировочный перечень существующих в Украине непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций, а именно: физкультурно-спротивное движение, общественная организация (физкультурно-спортивное общество, федерация, ассоциация или союз, спортивная лига), учреждение, благотворительная организация, государственная корпорация; непредпринимательское партнерство; автономная непредпринимательская организация; потребительский кооператив (общество). Сделан вывод, что оптимальной организационно-правовой формой непредпринимательской физкультурно-спортивной организации является физкультурно-спортивное общество и физкультурно-спортивное учреждение.

Всесторонне исследовано в диссертации понятие «правовое положение непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций», его элементы и особенности, акцентируется внимание на установлении места этих организаций среди участников гражданских правоотношений. Дано понятие правового положения непредпринимательской физкультурно-спортивной организации - это такая правовая конструкция, которая с помощью общетеоретических положений и норм актов гражданского законодательства Украины определяет реальное положение непредпринимательской физкультурно-спортивной организации как организационно-правовой формы юридического лица в конкретных гражданских правоотношениях. Раскрыто содержание основных элементов правового положения непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций как субъектов гражданского права, а именно: цель и задачи деятельности, функции, правосубъектность, юридические права и обязанности, ответственность непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций, а также правовой режим имущества этих организаций.

Установлено, что корпоративная сущность непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций имеет ряд особенностей, которые проявляются в специальной правоспособности, дееспособности и задачах деятельности, - удовлетворение культурных, бытовых, моральных потребностей людей в сфере спорта. Правоспособность непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций является специальной и функциональной. Автор считает, что целесообразно разграничивать: неимущественную сферу проявления специальной правоспособности (юридическую способность непредпринимательской физкультурно-спортивной организации проводить свою чемпионаты, соревнования, турниры по разнообразным видам спорта); организационную сферу ее проявления (возможность принимать решение относительно управления своей деятельностью и создания других юридических лиц) и имущественную сферу ее проявления (возможность участия в имущественных отношениях и приобретение в этой сфере субъективных прав и юридических обязанностей).

Раскрыто понятие «правовой режим имущества непредпринимательских физкультурно-спортивных организаций». Непредпринимательские физкультурно-спортивные организации как субъекты права, принимают участие в гражданских правоотношениях. Для этого они должны иметь надлежащее материальное обеспечение как спортивного, так и общего характера. Установлено, что законодательством Украины не достаточно четко определенны источники формирования имущества этих организаций, что влияет на их основную деятельность, на невозможность отличить общественно-полезную деятельность непредпринимательской физкультурно-спортивной организации, определенную уставом от предпринимательской деятельности.

На основании анализа юридической литературы и других правовых актов, сформулированные и внесены конкретные предложения, направленные на совершенствование действующего гражданского законодательства.

Ключевые слова: непредпринимательская физкультурно-спортивная организация, правовое положение непредпринимательской физкультурно-спортивной организации, правосубъектность, правоспособность и дееспособность, правовой режим имущества.

Tikhonova M.A. Noncommercial athletic-sporting organizations as civil legal subjects. - Manuscript.

The dissertation for conferring the scientific degree of Candidate of Judicial Sciences speciality 12.00.03 - Civil Law and Procedure; Family Law; International Private Law. - The Kharkiv National University of Internal Affairs. - Kharkiv, 2009.

Dissertation contains the complex analysis of noncommercial athletic-sporting organizations as civil legal subjects. Basic attention is spared determination of concepts «noncommercial athletic-sporting organization», «legal position of noncommercial athletic-sporting organization». Considerable attention in dissertation is spared research of becoming and development of noncommercial athletic-sporting organizations. Also considerable attention in dissertation is spared research of concept «Legal position of noncommercial athletic-sporting organizations», his elements and features, attention on establishment of place of these organizations is accented among the participants of civil legal relationships. Maintenance of constituents of legal position of noncommercial athletic-sporting organizations is exposed, namely their legal capacity and capability, a concept «Legal mode of property of noncommercial athletic-sporting organizations is exposed». On the basis of analysis of legal literature and other legal acts, formulated and concrete suggestions, directed on perfection of current civil legislation, are brought in.

Keywords: noncommercial athletic-sporting organization, legal position noncommercial athletic-sporting organization, legal capacity and capability, legal mode of property.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фізична культура та спорт забезпечують вільний розвиток людини (ст. 23 Конституції України), здійснюють великий вплив на формування вольових та моральних якостей людини, розвиток та вдосконалення її особи. Сьогодні фізична культура та спорт поєднують в собі економічні інтереси бізнесу та загальнолюдські обов'язки держави, радикальним чином перетворена її макроекономічна сфера, якісно змінені відносини власності в системі спортивних організацій та їх інфраструктурі, поставлена на ринкову основу діяльність всіх фізкультурно-спортивних організацій, в тім числі і непідприємницьких. Відносини у сфері організації спорту поступово переходять у площину приватноправових і держава все менше здійснює керівний вплив на спортивну діяльність.

Вирішення питань укріплення здоров'я українців, збільшення числа громадян, які займаються фізичною культурою та спортом, розвиток спорту вищих досягнень можливо лише при створенні ефективної нормативно-правової бази. Але Закон України «Про фізичну культуру і спорт», прийнятий 24 грудня 1993 р., є застарілим, доконституційним та не відповідає сучасним реаліям, особливо після прийняття нового ЦК України. Чинне законодавство не містить чіткого повного визначення непідприємницької фізкультурно-спортивної організації (далі НФСО), не відображає її функціональні ознаки, завдання, функції, права та обов'язки. Відсутність комплексного підходу до вирішення цієї проблеми зумовило ряд негативних наслідків теоретичного і практичного плану, які виникають на практиці в процесі діяльності фізкультурно-спортивних організацій.

Науковим теоретичним підґрунтям проведеного дослідження проблем правового становища юридичної особи слід визнати наукові праці багатьох вітчизняних та зарубіжних фахівців у галузі цивільного права. Але жоден з цих вчених не досліджував фізкультурно-спортивні організації в якості суб'єктів цивільного права, проблеми їх цивільно-правового положення, специфіку проявлення право- та дієздатності у НФСО, правовий режим їх майна тощо. Натомість у Росії В. П. Васькевич займається проблемами цивільно-правового регулювання відносин в області професійного спорту; С. В. Алексєєв видав підручники «Спортивне право Росії» та «Міжнародне спортивне право»; в Україні вийшла наукова праця Б. Трофім'яка «Гімнастично-спортивні організації в національно-визвольному русі Галичини», Л. Д. Вострокнутову належить монографія «Заповіт віків: здоровий спосіб життя українського народу», Н. Н. Візітей видав курс лекцій з соціології спорту тощо.

Поглиблення знань правового становища юридичних осіб є одним з напрямків вдосконалення чинного законодавства стосовно тих юридичних осіб, які діють у сфері спорту. Акцент в даній роботі - на дослідженні НФСО як суб'єктів цивільного права, основною метою діяльності яких є не отримання прибутку, а задоволення спортивних потреб громадян, їх правового становища, правових засад участі таких організацій у цивільних правовідносинах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 рр., затверджених наказом МВС України від 5 липня 2004 року № 755, а також відповідно до Державної програми розвитку фізичної культури і спорту на 2007-2011 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 р. за № 1594. Тема дисертації затверджена рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ 31 березня 2006 року, протокол № 3, уточнена рішенням Вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ 30 травня 2008 року, протокол № 5.

Мета і завдання дослідження полягає у встановленні на підставі системного аналізу чинного законодавства та юридичної практики правового становища НФСО як суб'єктів цивільних правовідносин, а також розроблення рекомендацій щодо його вдосконалення.

Завдання дослідження: вивчити систему вітчизняного законодавства, що регламентує як в даний час, так і у минулому цивільно-правове становище НФСО як суб'єктів цивільного права; на основі критичного аналізу чинного цивільного законодавства дослідити поняття і ознаки НФСО; уточнити легальне та доктринальне визначення дефініції НФСО як суб'єкта цивільних правовідносин; з врахуванням положень українського цивільного законодавства розробити класифікацію НФСО; дослідити правову природу і теоретичні підходи до визначення поняття цивільно-правового становища НФСО, на цій основі запропонувати власне трактування даного поняття; виявити основні (визначальні) елементи цивільно-правового становища НФСО; встановити особливості правосуб'єктності НФСО; встановити особливості правового режиму їхнього майна; розробити пропозиції щодо вдосконалення чинного цивільного та спеціального законодавства.

Об'єктом дослідження є цивільні правовідносини за участю НФСО, що мають місце при їх створенні та припиненні, при реалізації ними правоздатності під час функціонування, а також при формуванні їх майна, володінні, користуванні, розпорядженні ним.

Предметом дослідження є норми актів цивільного законодавства, що визначають правове становище юридичних осіб та НФСО як суб'єктів цивільного права, наукова доктрина, правозастосовча та судова практика, інші публікації.

Методи дослідження. Методологічну основу дослідження склав комплекс загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання. Використання історичного методу наукового пізнання надало можливість дослідити історичний процес становлення НФСО. Системно-структурний метод дозволив визначити місце НФСО серед юридичних осіб, а також виявити систему сутнісних ознак, властивих їм як юридичним особам, як непідприємницьким організаціям, і як власне організаційно-правовій формі юридичної особи. Формально-логічний метод використовувався для уточнення легального та доктринального визначення дефініції НФСО як суб'єкта цивільного права. За допомогою системно-структурного методу була розроблена класифікація НФСО, а за допомогою порівняльно-правового методу наукового пізнання була встановлена найбільш оптимальна організаційно-правова форма НФСО. Використання формально-логічного методу наукового пізнання дало змогу дослідити правову природу і теоретичні підходи до визначення поняття цивільно-правового становища НФСО, на цій основі запропонувати власне трактування даного поняття. Шляхом аналізу та синтезу досліджувалися основні елементи цивільно-правового становища НФСО. Метод порівняльного аналізу використовувався при встановленні особливостей право- та дієздатності, правового режиму майна НФСО.

Емпіричним підґрунтям дослідження є положення актів цивільного законодавства України та міжнародно-правових актів. Автором опрацьовано значну кількість юридичної, спеціальної літератури з питань філософії, економіки, менеджменту, соціології у сфері фізичної культури та спорту, практичного досвіду взаємодії між організаціями, що діють в сфері фізичної культури та спорту і державою.

Наукова новизна одержаних результатів. Дисертація є першим в Україні комплексним цивілістичним дослідженням, присвяченим НФСО з позиції легітимної конструкції юридичної особи взагалі та об'єднань фізичних осіб зокрема. Найбільш вагомими результатами дисертаційного дослідження автор вважає наступні:

1. Вперше розроблене авторське поняття «непідприємницької фізкультурно-спортивної організації» як непідприємницької організації, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка має майно, може ним відповідати за своїми зобов'язаннями, від свого імені набуває майнові права та юридичні обов'язки, діє в сфері фізичної культури та спорту, не має на меті одержання прибутку, і не розподіляє отриманий дохід між засновниками (членами, учасниками) організації, спрямована на задоволення та захист законних спортивних та інших спільних інтересів своїх членів (учасників, засновників), на розвиток фізичної культури та спорту, залучення до регулярних занять фізичною культурою i спортом населення України та розповсюдження різноманітних видів спорту зі створенням або без створення юридичної особи.

2. Вперше удосконалене коло ознак, що розкривають юридичну сутність НФСО: 1) засновники НФСО не мають права отримувати та розподіляти отриманий дохід між собою; 2) НФСО має непідприємницьку мету, що визначена завчасно волею засновників та спрямована забезпечувати суспільні інтереси та інтереси окремих приватних осіб в сфері фізичної культури та спорту. Мета діяльності НФСО є загальною для визначеного кола осіб, їх вільним волевиявленням, яке виражене в їх установчих документах. НФСО можуть мати певні податкові пільги; 3) в НФСО відсутні внутрішні інвестори особи, які в обмін на вкладене майно в організації отримують права вимоги до юридичної особи, пропорційні вкладенням, які дозволяють здійснювати управління організацією; 4) до особливостей правового становища та індивідуалізуючих ознак НФСО, які мають статус юридичної особи, ми можемо віднести і особливості порядку їх створення, реєстрації, реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) та (або) ліквідації, та пов'язані з цим такі ознаки НФСО, як найменування, місцезнаходження НФСО; 5) також до особливостей правового становища та індивідуалізуючих ознак НФСО ми відносимо функції та завдання НФСО.

3. Вперше, з урахуванням останніх змін до чинного законодавства України, запропоновано кілька класифікацій НФСО за різними критеріями: 1) за підставами виникнення (створення) НФСО поділяються на приватні та публічні; 2) за формою власності НФСО поділяються на НФСО, що створені на приватній, державній та комунальній формі власності; 3) за порядком створення НФСО поділяються на ті, що створені шляхом об'єднання осіб та майна, та НФСО, що створені шляхом об'єднання лише майна; 4) за територіальною сферою діяльності НФСО поділяються на міжнародні, всеукраїнські та місцеві; 5) за віковим критерієм засновників НФСО поділяються на ті, що можуть бути заснованими громадянами, які досягли 14-річного віку та НФСО, засновниками яких є громадяни, що досягли 18-річного віку; 6) за членством НФСО поділяються на: НФСО з індивідуальнім членством та НФСО з індивідуальним та колективним членством. Розкрито практичне значення цих класифікацій. Встановлений орієнтовний перелік існуючих НФСО, а саме: рух, громадська організація (ФСТ, федерація, асоціація або спілка, спортивна ліга), установа, благодійна організація, державна корпорація; некомерційне партнерство; автономна некомерційна організація; споживчий кооператив (товариство).

4. Вперше доводиться, що основними (визначальними) складовими частинами-елементами, що з однієї сторони складають, а з іншої - розкривають зміст правового становища НФСО як суб'єктів цивільного права є: мета та завдання діяльності, функції, правосуб'єктність, юридичні права та обов'язки, відповідальність НФСО, які передбачені нормами законодавства України, а також правовий режим майна НФСО.

5. Вперше, на підставі комплексного дослідження особливостей участі НФСО в цивільних правовідносинах робиться висновок, що вони є суб'єктами суто спеціальної, а не «змішаної» чи «виключної» правоздатності. Головна особливість, що обумовлює спеціальний характер цивільної правоздатності НФСО, полягає в меті їх створення - розвиток фізичної культури та спорту, залучення до регулярних занять фізичною культурою i спортом населення України та розповсюдження різноманітних видів спорту. Додатково аргументовано необхідність закріпити у ЦК України норму, яка б дозволяла наділяти непідприємницькі організації спеціальною (цільовою) правосуб'єктністю на підставі норм закону або установчих документів цих юридичних осіб.

6. Визначено поняття правового становища НФСО - це така правова конструкція, яка за допомогою загальнотеоретичних положень та норм актів цивільного законодавства України визначає реальне положення НФСО як організаційно-правової форми юридичної особи в конкретних цивільних правовідносинах.

7. Запропоновано під правовим режимом майна НФСО розуміти визначений комплексом правових норм та правових засобів обсяг повноважень НФСО з приводу формування майна НФСО, здійснення НФСО речових прав на належне майно (управління, володіння, користування, розпорядження майном), яке належить їй на речовому та зобов'язальному праві, характер та обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків власника цього майна.

8. Встановлено, що НФСО, незалежно від їх організаційно-правових форм та видів, повинні входити до того кола суб'єктів, за якими залишається право постійного (безстрокового) користування на земельні ділянки.

9. Встановлено, що членство в НФСО - це конкретна життєва обставина тривалої дії (існування), яка передбачена нормою права та виникає в результаті вступу-прийняття фізичної особи в члени НФСО. Відповідно, членськими внесками є грошові суми, які обов'язково та регулярно вносяться членами НФСО, які і є одним з основних джерел доходів НФСО. А сплата членських внесків це належна, необхідна поведінка члена НФСО, яка заснована на вимогах правових норм. Сплата членських внесків є юридичним зобов'язанням, виконання якого забезпечується заходами дисциплінарних стягнень, які закріплені в статутах НФСО.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що на підґрунті положень і висновків дисертаційного дослідження зроблено низку пропозицій щодо уточнення положень ст. 85 ЦК України, окремих статей Законів України «Про фізичну культуру і спорт» та «Про об'єднання громадян», які можуть бути використані в процесі підготовки нових законодавчих актів та навчально-методичних посібників, для науково-практичного використання в діяльності НФСО, а також при викладанні навчальних курсів «Цивільне право», спецкурсу «Об'єднання громадян».

Апробація результатів дисертаційного дослідження. Теоретичні положення, висновки та пропозиції, сформульовані в дисертації, доповідалися та обговорювалися на: науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідження молодих вчених» (м. Харків, 20 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Запорізькі правові читання» (м. Запоріжжя, 17-18 травня 2007 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідження молодих вчених» (м. Харків, 25 травня 2007 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті проф. О. А. Пушкіна (м. Харків, 26 травня 2007 р.); науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасної науки в дослідження молодих вчених» (м. Харків, 24 травня 2008 р.); науково-практичній конференції «Проблеми цивільного права та процесу», присвяченій пам'яті проф. О. А. Пушкіна (м. Харків, 31 травня 2008 р.); .

Публікації. Основні теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження знайшли відображення в п'яти наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях, що входять до переліку наукових видань, затверджених ВАК України, а також у тезах виступів на шести науково-практичних конференціях.

Структура дисертації обумовлена предметом, метою і завданнями дослідження. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 225 сторінок, із них додатки - 4 сторінки, список використаних джерел - 28 сторінок (276 найменувань).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність досліджуваної теми, характеризується ступінь її наукової розробки, наводиться науково-теоретична база і методологія дослідження, вказується зв'язок з науковими програмами, планами і темами, визначається предмет, метод і завдання дослідження, висвітлюється наукова новизна отриманих результатів, їх апробація, дається перелік публікацій автора за темою дисертації.

Розділ 1. Становлення непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій як юридичних осіб - складається з трьох підрозділів. У підрозділі 1.1. Становлення та розвиток непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій дисертант досліджує історію становлення та розвитку непідприємницьких організацій та фізкультурно-спортивних організацій зокрема. Наголошено, що основи правового регулювання діяльності непідприємницьких організацій взагалі, закладені юристами Древнього Риму. Що стосується сфери фізичної культури і спорту, то перші спортивні об'єднання з'явилися у Стародавній Греції.

У середні віки спортивні організації були професійними напіввійськовими союзами, які мали індивідуалізуючі ознаки, що відокремлювали їх серед інших осіб. Вони започатковувались або на публічно-правових засадах, або на приватноправових (на підставі договору).

В дисертації відзначається, що в Україні (ХІХ - початок ХХ століття) починають створюватись та діяти багато спортивних товариств. На Східній Галіції їх діяльність регламентувалась законом «Про товариства» від 1897 р. Діяльність спортивних товариств, які діяли на тій території України, що входила до складу Російської імперії, регламентувалась «Высочайшими утвержденными основными государственными законами», «Именным Высочайшим Указом Правительствующему Сенату о Временных правилах об обществах и союзах» від 4 березня 1906 р.

НФСО характеризуються дозвільним порядком їх створення, причому даний принцип зберігається й у радянські часи. Істотну увагу автор приділила радянському законодавству в даній сфері, хоча наголошується, що їх діяльність підпадала під норми адміністративного, а не цивільного права.

Характеризуючи чинне українське законодавство про НФСО, автор звернула увагу на положення Конституції України; ЦК України; ЗУ «Про об'єднання громадян»; ЗУ «Про фізичну культуру і спорт». Дисертант дійшла висновку, що їх виникнення визначено їх правовою та економічною природою, прагненням людини створити не тільки комфортне навколишнє середовище, але й прагненням забезпечити здоровий спосіб життя, об'єднання інтересів в різноманітних організаційно-правових формах для спортивних, соціальних, культурних, благодійних та інших цілей, що спрямовані на досягнення суспільних благ та здоров'я населення.

У підрозділі 1.2. Поняття та ознаки непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій як юридичних осіб автор досліджує вихідні положення наукових конструкцій НФСО.

Дисертантом встановлені особливості, що розкривають юридичну сутність НФСО: 1) засновники НФСО не мають права отримувати та розподіляти отриманий дохід між собою; 2) НФСО має непідприємницьку мету, що визначена завчасно волею засновників та спрямована забезпечувати суспільні інтереси та інтереси окремих приватних осіб в сфері фізичної культури та спорту. Мета діяльності НФСО є загальною для визначеного кола осіб, їх вільним волевиявленням, яке виражене в установчих документах НФСО. НФСО можуть мати певні податкові пільги; 3) в НФСО відсутні внутрішні інвестори особи, які в обмін на вкладене майно в організації отримують права вимоги до юридичної особи, пропорційні вкладенням, які дозволяють здійснювати управління організацією; 4) до особливостей правового положення та індивідуалізуючих ознак НФСО, які мають статус юридичної особи, ми можемо віднести і особливості порядку їх створення, реєстрації, реорганізації (злиття, приєднання, поділ, виділ, перетворення) та (або) ліквідації, та пов'язані з цим такі ознаки НФСО, як найменування, місцезнаходження НФСО; 5) також до особливостей правового становища та індивідуалізуючих ознак НФСО ми відносимо функції та завдання НФСО.

Дисертант наводить характерні для НФСО ознаки: організаційна єдність; в більшості НФСО - сталість членського складу; об'єднання на підставі єдиної мети - розвиток та розповсюдження різноманітних видів спорту, яка відображає інтереси певної групи осіб; власна відокремлена матеріальна база; самодіяльність та самоуправління як найважливіші принципи функціонування.

Запропоновано авторське визначення поняття «непідприємницької фізкультурно-спортивної організації» як непідприємницької організації, що створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, яка має майно, може ним відповідати за своїми зобов'язаннями, від свого імені набуває майнові права та юридичні обов'язки, діє в сфері фізичної культури та спорту, не має на меті одержання прибутку, і не розподіляє отриманий дохід між засновниками (членами, учасниками) організації, спрямована на задоволення та захист законних спортивних та інших спільних інтересів своїх членів (учасників, засновників), на розвиток фізичної культури та розповсюдження різноманітних видів спорту зі створенням або без створення юридичної особи.

У підрозділі 1.3. Види непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій дисертантом вперше встановлений орієнтовний перелік існуючих НФСО - рух, громадська організація (ФСТ, федерація, асоціація або спілка, спортивна ліга), установа, благодійна організація, державна корпорація; некомерційне партнерство; автономна некомерційна організація; споживчий кооператив (товариство).

Вперше класифіковано НФСО за різними критеріями та зроблено їх порівняльну характеристику. Автор вважає, що за своєю правовою природою НФСО в Україні поділяються на 1) НФСО, що є юридичними особами; 2) НФСО, що не мають прав юридичної особи.

Дисертант дійшла висновку, що НФСО поділяються на: 1) за підставами виникнення (створення) - на приватні та публічні; 2) за формою власності - на НФСО, що створені на приватній, державній та комунальній формі власності; 3) за порядком створення - на ті, що створені шляхом об'єднання осіб та майна, та НФСО, що створені шляхом об'єднання лише майна; 4) за внутрішньою структурою - на одноланкові та багатоланкові; 5) за територіальною сферою діяльності - на міжнародні, всеукраїнські та місцеві; 6) за віковим критерієм засновників - на ті, що можуть бути заснованими громадянами, які досягли 14-річного віку та НФСО, засновниками яких є громадяни, що досягли 18-річного віку; 7) за членством - на НФСО з індивідуальнім членством та НФСО з індивідуальним та колективним членством. Визначається, що найбільш оптимальною організаційно-правовою формою НФСО, є непідприємницьке товариство.

Розділ 2. Цивільно-правове становище непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій - складається з трьох підрозділів і присвячений дослідженню правоздатності та дієздатності НФСО та специфіці їх прояву, особливості правового становища та правового режиму майна НФСО.

Підрозділ 2.1. Правоздатність та дієздатність непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій та специфіка їх проявлення у непідприємницьких фізкультурно-спортивних організаціях присвячений аналізу понять правове становище, цивільна правосуб'єктність, право- та дієздатність та специфіці їх прояву в такого суб'єкта цивільних правовідносин, як НФСО.

Дисертант досліджує загальні положення правового становища НФСО, прояви правосуб'єктності, правоздатностіь та дієздатності НФСО. Автор доводить, що основними (визначальними) складовими частинами-елементами, що з однієї сторони складають, а з іншої - розкривають зміст правового становища НФСО як суб'єктів цивільних правовідносин є: мета та завдання діяльності, функції, правосуб'єктність, юридичні права та обов'язки, відповідальність НФСО, які передбачені нормами законодавства України, а також правовий режим майна НФСО. Дисертант вважає, що правове становище є галузевою категорією і відображає сутність суб'єкта цивільного права та пропонує поняття «правове становище НФСО» розуміти як правову конструкцію, що за допомогою загальнотеоретичних положень та норм актів цивільного законодавства України визначає реальне положення НФСО як організаційно-правової форми юридичної особи.

Автор вважає, що НФСО, в силу того, що вони є непідприємницькими організаціями, обмеженими метою розвитку фізичної культури та розповсюдження різноманітних видів спорту, наділені спеціальною правоздатністю законом. Автор поділяє точку зору Д.С. Лещенка, що ЦК України, а саме ч. 2 ст. 91, слід доповнити положенням, яке б дозволяло наділяти спеціальною правоздатністю (обмежувати універсальну правоздатність) окремі організації на підставі норм спеціального законодавства, положень засновницьких документів та рішення суду.

Доводиться, що головними відмінностями НФСО, є: 1) відсутність мети отримання прибутку або, іншими словами, основна мета діяльності організації; 2) основний вид діяльності організації; 3) відсутність права розподілу прибутку між учасниками організації. Але, у зв'язку з тим, що чинне законодавство не містить самого визначення та основних ознак таких понять, як «основна мета діяльності організації» та «основний вид діяльності організації», автор пропонує викласти ч. 1 ст. 85 ЦК України у наступній редакції «непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання доходу для його наступного розподілу між учасниками».

Дисертант дійшла висновку, що НФСО мають засновницьку, спеціальну дієздатність, а в деяких випадках перманентну, яка забезпечує досягнення основної мети створення юридичної особи та виникає з моменту отримання спеціального дозволу - ліцензії. Особливістю дієздатності НФСО є обмеженість її метою. Дієздатність НФСО є основною та допоміжною (обслуговуючою основну). Крім цього дієздатність НФСО розширюється з моменту отримання спеціальної ліцензії на можливість здійснення певного виду діяльності.

Підрозділ 2.2. Особливості правового становища непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій присвячений дослідженню порядку створення, реєстрації, припинення та (або) ліквідації НФСО, а також дослідженню таких індивідуалізуючих ознак НФСО, як найменування, місцезнаходження, їх завдання та функції.

Дисертантом зазначено, що чинне законодавство не встановлює порядок створення НФСО залежно від їх організаційно-правових форм. Так, зокрема, фізкультурно-спортивне товариство створюється шляхом об'єднання осіб (учасників), які спільно розробляють його статут, що підписується всіма учасниками (засновниками) і є єдиним установчим документом. Фізкультурно-спортивна установа (наприклад, спортивна школа) створюється однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участь в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети розвитку фізичної культури та спорту та розповсюдження різноманітних видів спорту за рахунок цього майна. Фізкультурно-спортивна установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акту, який складений засновником (засновниками).

Дисертант погоджується з В. І. Борисовою, що створення будь-якої юридичної особи приватного права - це багатостадійний процес, котрий охоплює як фактичні дії засновників (розробка засновницьких документів, створення статутного капіталу тощо) і держави в особі певних органів (перевірка дій засновників тощо), так і юридичні дії зазначених осіб. Державна реєстрація - остання стадія, що завершує процес створення юридичної особи, яка до цього існувала фактично, а з моменту державної реєстрації виникає юридично.

Аналізуючи інститут реорганізації юридичних осіб приватного права, від якого відмовився ЦК України, але який міститься в спеціальних актах цивільного законодавства, автор приєднується до точки зору І. М. Кучеренко, що інститут реорганізації є способом припинення та/чи виникнення юридичних осіб, при якому виникає правонаступництво (як універсальне, так і сингулярне) і відмова від такого узагальнюючого інституту в ЦК є не досить обґрунтованою. Автор вважає, що в законодавстві не встановлено, які види НФСО вправі реорганізовуватись та в саме в які форми вони можуть бути реорганізовані.

При дослідженні такої індивідуалізуючої ознаки, як найменування автор висновку виходить з того, що особливістю найменування НФСО, особливо тих організацій, що виникли в порядку правонаступництва від радянських фізкультурно-спортивних організацій є те, що в назві НФСО повинна визначатись не тільки організаційно-правова форма юридичної особи, але й її місцезнаходження. Дисертант вважає, що поряд з найменуванням концентрованим виразником фірмового стилю НФСО, її «візитною карткою» є товарний знак, що містить у собі логотип, фірмовий знак (brand mark), слоган.

Досліджуючи завдання, поставлені перед НФСО, автор, на підставі проаналізованих статутів НФСО, дійшла висновку, що завдання поставлені в статутах НФСО є дещо вужчими, ніж ті завдання, що вони дійсно виконують, або повинні виконувати. Тож автор рекомендує внести відповідні зміни в статути (установчі документи) НФСО.

Підрозділ 2.3 - Правовий режим майна непідприємницьких фізкультурно-спортивних організацій присвячений розкриттю змісту правового режиму майна НФСО, визначенню понять «майно» та «правовий режим майна», з'ясуванню особливостей правового режиму майна НФСО. Зроблено висновок, що термін «майно» це економічна, юридична, соціальна категорія, під яким можна розуміти будь-які явища об'єктивної дійсності, які маютьмайнову цінність і можуть бути виражені як у матеріальних, так і нематеріальних формі активах і пасивах.

Досліджуючи існуючі дефініції поняття «правовий режим майна» автором запропоновано під правовим режимом майна НФСО розуміти визначений комплексом правових норм та правових засобів обсяг повноважень НФСО з приводу формування майна НФСО, здійснення НФСО речових прав на належне майно (управління, володіння, користування, розпорядження майном), яке належить їй на речовому та зобов'язальному праві, характер та обсяг суб'єктивних прав та юридичних обов'язків власника цього майна.

Дисертант зазначає, що основним майном НФСО є рухомі та нерухомі речі, оскільки з приводу них і встановлюються права та обов'язки учасників правовідношень (власників та невласників). Речі та інше майно є матеріальним підґрунтям діяльності НФСО для досягнення поставленої перед ним законом, статутом мети розвитку фізичної культури та спорту, залучення до регулярних занять фізичною культурою i спортом населення України, розвиток та розповсюдження відповідних видів спорту.

Дисертантом зроблено висновок, що НФСО, незалежно від їх організаційно-правових форм та видів, повинні входити до суб'єктів, за якими залишається право постійного (безстрокового) користування на земельні ділянки. Крім цього для перспективного розвитку фізичної культури й спорту в країні необхідна наявність відповідної матеріально-технічної бази. Це питання пов'язане не тільки з державною політикою в сфері фізичної культури та спорту, але й з питанням джерел фінансування НФСО.

Автором запропонована класифікація майна НФСО, в основу якої був покладений критерій цільового призначення, запропонований Є. О. Сухановим: 1) майно, яке необхідно НФСО для безпосереднього здійснення основної статутної діяльності: а) майно, яке забезпечує технічні умови функціонування НФСО - споруди та обладнання, які необхідні для роботи органів управління; транспортні засоби, а також вимірювальні та регулюючі пристрої, електронно-обчислювальна техніка, які необхідні для функціонування саме фізкультурно-спортивних організацій (це і медичне устаткування, фото- та кіноапаратура, копіювальна та комп'ютерна техніка, канцелярське устаткування, засоби зв'язку і т.д.) тощо; б) майно, яке необхідне для досягнення статутних цілей НФСО - будівлі спортивні - корпуси спортивні, лижні бази (для гірних видів спорту, для масового катання, для стрибків з трампліну), бази для занять альпінізмом, кінноспортивні, парусного спорту, мотовелоспорту, риболовно-спортивні, дитячо-юнацькі спортивні школи, спортивні зали, палаци спорту тощо; споруди культурних та просвітницьких установ - зали видовищно-спортивні, танцювальні тощо; споруди спортивні - басейни (криті, відкриті штучні), велодроми, велотреки, ковзанки (криті, відкриті) зі штучним льодом, комплекси відкритих спортивних споруд, поля футбольні, стадіони, трибуни стадіонні (разом з під трибунними приміщеннями), манежі легкоатлетичні, тіри, комплекси фізкультурно-оздоровчі тощо; машини та устаткування - зброя спортивна; спортивний інвентар - для зимніх видів спорту, водних видів спорту, інвентар для акробатики, гімнастики, легкої атлетики, для художньої гімнастики, легкоатлетичного бігу, стрибків, інвентар для літніх видів спорту, і для прикладних видів спорту, інвентар для суддів, тренувальний, засоби для підготовки інвентарю, засоби та пристрої для тренерської роботи, для загальної фізичної підготовки, туризму, спорту, устаткування для експлуатації спортивних споруд, інвентар для загальної фізичної підготовки населення, спортсменів, тренажери, вироби для учбових та дошкільних установ тощо; 2) майно, необхідне для матеріального забезпечення здійснення статутної діяльності НФСО - це ті гроші, що отримує НФСО від використання свого майна в підприємницькій діяльності, наприклад, плата за оренду спортивної зали якою-небудь організацією для проведення виставок, плата за отримання послуг, які надає НФСО не своїм членам тощо.

Дисертант виділила джерелами формування майна: 1) грошові і матеріальні внески, передані засновниками, членами (учасниками) або державою; 2) вступні та членські внески; 3) доходи від реалізації продукції (робіт, послуг); 4) доходи від цінних паперів; 5) капітальні вкладення і дотації з бюджетів; 6) надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів (комплексів), що належать їм, придбання майна інших суб'єктів; 7) кредити банків та інших кредиторів; 8) безоплатні та благодійні внески, пожертвування від громадян, підприємств, установ та організацій і громадян; 9) доходи від господарської та іншої комерційної діяльності створених НФСО госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств; 10) доходи від продажу квитків на спортивні змагання; 11) доходи від безпосередньої участі НФСО у змаганнях, чемпіонатах тощо (премії із призового фонду при завоюванні медалей різноманітних чемпіонатів, кубків, змагань); 12) компенсаційні виплати за трансферними угодами; 13) доходи від проведення різноманітних конкурсів, лотерей, зустрічей з ігроками, спортсменами організації, інтернет-розсилки платних новин організації, від пенсійних та страхових полісів, концесії стадіонів та інших спортивних споруд, продажу прав на телетрансляцію спортивних змагань, використання імені свого ігрока; 14) фінансування НФСО державою; 15) гранти, одержувані НФСО на фінансування конкретних програм, проектів, заходів.

ВИСНОВКИ

Наприкінці проведеного дослідження сформульовані висновки:

1. Пропонується викласти ч. 1 ст. 85 ЦК України у наступній редакції: «Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання доходу для його наступного розподілу між учасниками», та внести відповідні зміни до ЗУ «Про фізичну культуру і спорт» і ЗУ «Про об'єднання громадян».

2. Пропонується в ст. 19 ЗУ «Про об'єднання громадян» термін «реорганізація» замінити на «...передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення)...» та викласти ст. 19 в наступній редакції: «Припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску).

Передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділ, перетворення) об'єднання громадян здійснюється відповідно до його статуту. Реєстрація новоствореного об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом…»

3. Пропонується внести зміни у ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про об'єднання громадян» у відповідності до ЦК України та викласти її у наступній редакції: «Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 14-річного віку».

4. Підтримується точка зору В.Д. Фучеджі внести зміни у п. 1 ч. 3 ст. 92 ЦК України «Цивільна дієздатність юридичної особи» та викласти означений пункт в наступній редакції «Орган або особа, яка відповідно до засновницьких документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах її засновника (засновників), статутних цілей і мети створення юридичної особи відповідно до засад цивільного права та не перевищувати своїх повноважень».

5. Відповідно до прийнятої в ЦК систематики юридичних осіб НФСО віднесено до непідприємницьких товариств. Проте їх корпоративна сутність має ряд особливостей, що проявляється у спеціальній правоздатності, дієздатності та завданнях діяльності - задоволення культурних, побутових, моральних потреб людей у сфері спорту. Правоздатність НФСО є спеціальною та функціональною. Доцільно розмежовувати: немайнову сферу її прояву (юридична здатність проводити свою діяльність з проведення чемпіонатів, змагань, турнірів з різноманітних видів спорту); організаційну сферу її прояву (можливість приймати рішення щодо управління своєю діяльністю та створення інших юридичних осіб) і майнову сферу її прояву (можливість участі в майнових відносинах та набуття в цій сфері суб'єктивних прав і юридичних обов'язків).

6. Стосовно одної з індивідуалізуючих ознак НФСО мети створення та діяльності такої організації, ми пропонуємо в статутах (установчих документах) НФСО чітко розмежовувати основну мету НФСО розвиток фізичної культури та спорту, залучення до регулярних занять фізичною культурою i спортом населення України, спрямоване на задоволення та захист їх законних спортивних та інших спільних інтересів, розвиток та розповсюдження відповідних видів спорту, та, відповідно, допоміжну мету НФСО підприємницька діяльність, яка направлена на виконання статутних завдань, на забезпечення основної діяльності НФСО.

7. Як суб'єкти права, НФСО беруть участь у цивільних правовідносинах, для чого повинні мати належне матеріальне забезпечення як спортивного, так і загального характеру. Законодавством України не досить чітко визначені джерела формування майна НФСО, що перш за все впливає на основну діяльність НФСО, на неможливість відрізнити суспільно-корисну діяльність НФСО, визначену статутом від підприємницької діяльності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1) Тіхонова М. А. Становлення спортивних об'єднань до ХІХ століття / М. А. Тіхонова // Вісник Національного університету внутрішніх справ. - 2006. - Випуск 35. - С. 124-133.

2) Тіхонова М. А. Поняття та особливості фізкультурно-спортивного товариства «Динамо» як юридичної особи / М. А. Тіхонова // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Випуск 37. - С. 349-259.

3) Тіхонова М. А. Щодо актуальності визначення цивільно-правового статусу ФСТ «Динамо» / М. А. Тіхонова // Форум права. - 2007. - №2. - С. 211-216. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journal/FP/2007-2/07tmasfd.pdf.

4) Тіхонова М. А. Цивільно-правові договори у сфері професійного спорту / М. А. Тіхонова // Зовнішня торгівля: право та економіка. - 2008. - № 4 (39). - С. 153-157.

5) Тіхонова М. А. Правонаступництво фізкультурно-спортивних об'єднань/ М. А. Тихонова // Право і безпека. - 2008. - Т.7'2. - С. 163-167.

Размещено на Allbest.ru