Право вільного використання об’єктів авторського права за цивільним законодавством України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

Спеціальність: 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес

Право вільного використання об'єктів авторського права за цивільним законодавством України

Заєць Олександр Віталійович

Київ 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ.

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Шишка Роман Богданович, Національний університет державної податкової служби України, професор кафедри цивільно-правових дисциплін.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Дзера Олександр Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри цивільного права,

кандидат юридичних наук, доцент Майданик Наталія Іванівна, Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри права.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.М. Гнатовський.

Анотація

Заєць О.В. Право вільного використання об'єктів авторського права за цивільним законодавством України. -Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.03 - цивільне право та цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. Харківський національний університет внутрішніх справ. -Київ. 2009.

Дисертація присвячена дослідженню правовідносин що виникають при здійсненні права вільного користування об'єктів авторського права як прояву конституційних обмежень майнових прав. В ній прослідковано становлення цього правового інституту, його понятійний апарат, зміст, особливості, з'ясовано колізії між абсолютним правом володільця авторських прав та правом інших осіб на використання об'єкта авторського права та розроблено рекомендації з удосконалення його позитивного регулювання.

Встановлено, що інститут вільного використання об'єктів авторського права проявляється: 1) як особисте немайнове благо; 2) як елемент забезпечення права на творчу інтелектуальну діяльність; 3) як запорука реалізації інших прав: на освіту, на відпочинок, використання здобутків науки, літератури та мистецтва; 4) як право особливого роду. Його запровадження потребувало пошуку справедливого компромісу між інтересами стосовно результатів інтелектуальної та творчої діяльності, інтересами автора щодо отримання матеріального та морального задоволення результатами своєї діяльності та тих, хто експлуатує витвори і, на кінець, самого суспільства.

Встановлено, що удосконалення законодавство України у цій сфері повинно вестись з врахуванням: 1) мети та характеру твору та його призначенням; 2) природу самого авторського твору який передбачає охорону правової форми; 3) обсягу та розумності; 4) наперед встановлених законом умов та ефекту використання.

Ключові слова: інтелектуальна власність, авторське право, об'єкт та суб'єкти авторського права, володілець майнових прав, твір, вільне використання, контрафакт.

Аннотация

Заец О.В. Право свободного использования объектов авторского права за гражданским законодательством Украины. -Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. Харьковский национальный университет внутренних дел. -Киев. 2009.

Диссертация посвящена исследованию правоотношений, возникающих при осуществленни права свободного использования объектов авторского права как проявления ограничений имущественных прав на них. В ней отслежены становление (гноссиология) исследуемого правового института, его понятийный аппарат, содержание, проявления относительно отдельных объетов авторского права, особенности, установлены лукуны и коллизии между абсолютным имущественними правами владельца авторских прав и правом иных лиц на их использование, разработаны предложения по усовершенстванию его позитивного регулирования.

Установлено, что институт свободного использования объектов авторского права проявляется как: 1) личное неимущесвенное и имущесвенное благо; 2) элемент обеспечения права на творческую деятельность; 3) гарантия реализации иных прав (на образование, на информацию, на отдых, использование достижений науки, литературы и исскуства; 4) право особого рода. Его применение связано с поиском справедливого компромиса между интерессами к результатам творческой деятельности, правами и интерессами автора на получение вознаграждения, интересами иных пользователей и общества. Иными словами, речь идет о столкновении двух абсолютных прав на объекты авторского права: 1) имущественных прав владельца; 2) имущественных прав на использование иных лиц - свободных пользователей. Совершенствование исследуемого института должно вестись с учетом накопленного международного опыта и: 1) цели и характера охраняемого произведения, его назначения; 2) природы самого авторского произведения формы его выражения (объективизации); 3) объема и разумности и справедливости; 4) установленных законом условий и последствий такого использования.

В основе права на свободное использование является юридичический состав, охватывающий факты: 1) создания и обнародования охраноспособного произведения; 2) наличие в нем выходных данных для его использования в соответствии с предусмотренными законом условиями и последствиями; 3) общее указание закона на возможность свободного использования; 4) собственные действия свободного пользователя по реализации этого права. Сущность свободного использования объекта авторського права состоит в предумотренном законом праве на чужой объект что сбижает его с сервитутами. Указывается, что речь идет не об использовании произведений, а об использовании прав на объекты авторского права Пределы такого использования отражают позитивный аспект осущестления субъектом своего права. Прослежены особенности использования отдельных объектов авторского права и их последствия. Разработаны предложения по совершению действующего законодательства и практики применения норм о свободном использовании объектов авторского права.

Ключевые слова: интеллектуальная собственность, авторское право, объект и субъекты авторского права, произведение, обладатель имущественных прав, произведение, свободное использование, контрафакт.

Annotation

The dissertation is devoted to legal relationship research, appearing while implementation of free use right of copyright object as demonstration of rights of property constitutional limitations. Here the legal institution formation, its conceptual instrument, content, peculiarities are retracing, collisions between absolute interest of the copyright owner and other persons interest on copyright object use are clarified and also recommendations relatively positive regulation improvement are worked out.

It is determined, that institution of copyright object free use is showing 1) as own non-property benefit; 2) as the element of creative and intellectual activity right providing; 3) as other rights realization guarantee: for education, for rest, for use of science, literature and art achievements; 4) as a special type of rule. Its introduction requires a search of fair compromise between interests as for creative and intellectual activity results, author interests regarding getting material and moral satisfaction; satisfaction of own activity results as well as results of those, who exploit the creations and, finally, society. It is determined, that improvement of Ukrainian legislation in this field must be implemented, taking into consideration: 1) the goal and nature of the work as well as its appointment; 2) the nature of author's product itself, foreseeing the legal form protection; 3) the volume and rationality; 4) mainly conditions and effect of usage statute-established.

Key words: intellectual property, copyright, copyright object and subjects, right of property owner, work, free use, kontrafact.

1. Загальна характеристика роботи

авторський право інтелектуальний власність

Актуальність теми зумовлена змінами в регулюванні відносин інтелектуальної власності та зокрема щодо використання об'єктів авторського права, де поряд із абсолютністю приналежності прав на використання цих об'єктів автору та правомірному володільцю майнових прав введено інститут вільного використання об'єктів авторського права. Поряд із тим, що інститут вільного використання об'єктів авторського права дійсно слугує охороні переважаючих прав фізичних осіб (вільне використання з особистою метою) чи суспільства (створення нових об'єктів авторського права, навчання, інформаційна та архівна справа) введені такі випадки вільного використання які суперечать загальним положенням про об'єкти права та авторського права зокрема. Йдеться про вільне використання комп'ютерних програм та створення копій з них.

При розробці інституту вільного використання об'єктів авторського права враховувались положення міжнародних конвенцій з авторського права та передовий досвід зарубіжних країн. Проте безоглядна імплементація їх положень та відмова від використання перехідних положень міжнародних конвенцій з авторського права щодо країн, які розвиваються, проявила слабкі місця в умовах нестабільної демократії та правопорядку в Україні. Крім того, введені правила які розширили зміст інституту вільного використання об'єктів авторського права, що призвело до конкуренції норм права та слугує фактичному порушенню виключних прав на об'єкт авторського права.

В ст. 444 ЦК України випадки правомірного вільного використання об'єктів авторського права без згоди автора сконструйовано через перелік та відсильне правило п. 3 ч. 1. Проте, не внесені відповідні зміни в ст. 18-25 Закону України «Про авторське право та суміжні права». Разом із іншими прогалинами спеціального закону та своєрідністю тлумачення положень чинного законодавства це створило підгрунтя для порушення авторських та суміжних прав тими хто використовує такі об'єкти, особливо у сфері дозвілля та створеними новими організаціями з колективного управління авторськими та суміжними правами. Це спричиняє порушення прав авторів та інших володільців, що й зумовило актуальність комплексного дослідження проблем, пов'язаних із поняттям, випадками, наслідками і змістом правомочностей щодо вільного використання об'єктів авторського права; цивільно-правовим регулюванням відносин з вільного використання об'єктів авторського права, реалізацією цих прав та захистом прав інших суб'єктів авторського права. Важливість реалізації правил щодо вільного використання об'єктів авторського права, дотримання, їх конфлікт із абсолютними майновими права на твір авторів та інших володільців, специфіка реалізації прав на вільне використання та дотримання його умов, необхідність вирішення пов'язаних з цим теоретичних і практичних проблем також стали причинами для проведення дослідження.

Відзначаючи значний прогрес розвитку українського законодавства у сфері авторського права в цілому, слід звернути увагу на непослідовність законодавця при розробці низки спеціальних законів. Зазначені обставини зумовлюють необхідність вироблення після прийняття нового Цивільного кодексу України теоретично-методологічної бази для з'ясування сутності права вільного використання об'єктів авторського права, вироблення механізму збалансування абсолютних прав на об'єкт авторського права та прав користувачів в Україні. Цьому сприяє дослідження норм ЦК України, які закріплюють інститут вільного використання як окремого нематеріального блага, та Закону України «Про авторське право та суміжні права», використання загальних принципів приватного права і досвіду зарубіжних країн, зокрема Європейського співтовариства щодо регулювання цих правовідносин.

Ступінь наукового дослідження проблеми, що порушується в дисертації в Україні є досить низьким. В цивілістичній літературі радянського періоду відома лише одна праця. Попри зазначене, ні в Україні ні в РФ спеціального монографічного дослідження цієї проблематики ще не проводилось. Окремі праці мають здебільшого описовий характер чи коментують норми чинного законодавства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена 3 березня 2006 р. рішенням вченої ради Харківського національного університету внутрішніх справ (протокол № 4). Обраний напрям дослідження тісно пов'язаний з викладанням курсів «Цивільне право» та «Право інтелектуальної власності» й похідних від них. Дисертацію виконано відповідно до досліджень юридичної науки, затверджених загальними зборами Академії правових наук України, Наказу МВС України від 5 липня 2004 р. № 755 «Про затвердження пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 рр.,» планам «Програми реформування освітянської діяльності МВС України», затверджених наказом МВС України від 20 жовтня 2003 р., № 1213 пріоритетних напрямів наукових досліджень Харківського національного університету внутрішніх справ на 2006-2010 рр., затвердженої наказом ректора від 23 грудня 2005 р., комплексної цільової програми кафедри цивільного права і процесу ХНУВС «Удосконалення цивільно-правового механізму регулювання приватних відносин в умовах адаптації національного законодавства».

Об'єктом дослідження є цивільно-правові відносини, що виникають при вільному використанні об'єктів авторського права.

Предметом дослідження є теоретичні і прикладні цивільно-правові проблеми регулювання відносин у сфері авторського права, включаючи поняття і цивільно-правове регулювання вільного використання об'єктів авторського права, положення глави 36 ЦК України, аналогічних актів зарубіжних країн; нормативні акти і законопроекти України різного періоду; приклади із практики та матеріали судової практики; вітчизняні та зарубіжні наукові джерела.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження - на основі комплексного науково-теоретичного аналізу норм позитивного авторського права, що регулюють вільне використання об'єктів авторського права, визначити їх можливості та ефективність, причини та наслідки їх колізії з майновими правами інтелектуальної власності, розробити пропозиції і рекомендації для удосконалення законодавства у зазначеній сфері.

Для досягнення цієї мети намічено такі завдання дослідження: встановити теоретичні підстави для існування інституту вільного використання об'єктів авторського права та понятійний апарат й аспекти прояву його змісту; визначити чинники внутрішньої та зовнішньої суперечності його норм, його загальнотеоретичні чинники; встановити чинники розвитку інституту вільного використання об'єктів авторського права з точки зору приватноправових позицій та специфіку його джерел правового регулювання в Україні і виявити головні тенденції його розвитку; виявити основні тенденції та проблеми цивільно-правового регулювання права на вільне використання об'єктів авторського права; з'ясувати підстави виникнення права на вільне використання об'єктів авторського права та його суб'єктний склад; визначити методологічні засади та гарантії захисту прав на вільне використання об'єктів авторського права та особливості цивільно-правової відповідальності за його порушення.

Методи дослідження становить система загальнонаукових та спеціальних методів наукового пізнання: діалектичного, історичного, моделювання, формально-логічного, порівняльно-правового; аналітико-синтетичного тощо.

Зокрема, за допомогою діалектичного та історичного методів досліджено загальнотеоретичні аспекти поняття вільного використання об'єктів авторського права та розвиток такого суб'єктивного права з приватноправових позицій, а також надано загальну характеристику джерел правового регулювання інституту вільного використання об'єктів авторського права в Україні. Аналіз поняття і змісту інституту вільного використання об'єктів авторського права та його місця у системі сучасних цивільних правовідносин, а також з'ясування концепції вторгнення у абсолютні права у сучасній правовій доктрині здійснювалися з використанням аналітико-синтетичного та системного методів. Формально-логічний метод застосовано для з'ясування механізму реалізації вільного використання об'єктів авторського права у цивільному праві України та особливостей реалізації цих прав у сфері особистих немайнових правовідносин, правовідносин інтелектуальної власності та правовідносин власності; для визначення методологічних засад та гарантій захисту інформаційних прав. Органічне використання спеціальних наукових методів дало змогу реалізувати такі постулати наукового дослідження як повнота, логічна несуперечність та об'єктивність. Порівняльно-правовий метод використано для порівняльного аналізу відповідних положень про інститут вільного використання об'єктів авторського права у теоретичних розробках представників різних галузей права, а також положень ЦК України. Метод моделювання застосовано при розробленні проекту пропозицій щодо змін та доповнень чинного цивільного законодавства.

Науково-теоретичну основу дисертаційної роботи склали праці відомих українських і зарубіжних вчених (цивілістів, правознавців, спеціалістів у сфері дослідження авторського права та права вільного використання його об'єктів: Ч.Н. Азімова, С.С. Алексєєва, Г.О. Андрощука, Е.П. Гаврилова, М.В. Гордона, О.В. Дзери, В.А. Дозорцева, В.І. Жукова, Калятіна В.О. Калятіна, Я.А. Канторович, Н.С. Кузнєцової, Н.М. Мироненко, О.А. Підопригори, О.О. Підопригори, Й.О. Покровського, О.А. Пушкіна, О.П. Сергеєва, В.І. Серебровського, О.Ф. Скакун, І.В. Спасибо-Фатєєвої, О.А. Сурженко, Є.О. Харитонова, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишки та інших.

Емпіричну основу дослідження склали цивільне та, зокрема, законодавство України про авторське право, практика його використання та захисту прав володільців абсолютних прав, аналогічне законодавство іноземних держав, міжнародно-правові акти, декларації, конвенції, угоди у сфері, що досліджується. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є першим у вітчизняній юридичній науці всебічним та комплексним монографічним дослідженням теоретичних та прикладних цивільно-правових проблем вільного використання об'єктів авторського права; окремих його аспектів і особливостей, спрямованих на подальший розвиток теорії цивільного права шляхом формулювання нових та вдосконалення існуючих правових конструкцій, категорій та понять, науково обґрунтованих пропозицій щодо вдосконалення цивільного законодавства з урахуванням сучасних вимог та тенденцій. Наукова новизна одержаних результатів конкретизується в найважливіших науково-теоретичних положеннях, висновках та пропозиціях, об'єднаних у блоки за основними напрямами дисертаційного дослідження, найважливішими з яких є такі:

1. Вперше:

- визначено, що причинами існування інституту вільного використання об'єктів авторського права на початку XXI ст. стало усвідомлення їх значення як економічної цінності та як особистого немайнового блага;

- запропоновано доктринальне визначення права вільного використання об'єктів авторського права як нематеріального немайнового блага особливого роду, яке нерозривно пов'язане із забезпеченням права на гідний рівень життя, та інтересу суспільства до подальшого розвитку його інтелектуального ресурсу з виникненням і закінченням, яке проявляється як особисте немайнове благо;

- обґрунтовано висновок про те, що інститут вільного використання об'єктів авторського права можна розглядати у таких проявах:

1) як особисте немайнове благо, яке передбачено у ст. 201 ЦК України;

2) як елемент забезпечення права на творчу інтелектуальну діяльність, що врегульовано у ст. 199 і Книзі 4 ЦК України;

3) як запорука реалізації інших прав: на освіту, на відпочинок, використання здобутків науки, літератури та мистецтва;

4) як право особливого роду;

- визначено, що право вільного використання об'єктів авторського права має свої особливості, відтак для нього повинні бути передбачені межі його здійснення, умови, правила та наслідки;

5) визначено, що у доктрині авторського права ознаки його об'єктів є недостатніми. Доцільно для носіїв об'єктів авторського права передбачити їх конститутивну ознаку - автентичність відтворення задуму автора;

3. Дістала подальшого розвитку:

- положення про необхідність надання правової охорони у авторському праві ідеї;

- обґрунтування особливості інституту вільного використання об'єктів авторського права у цивільному праві, його подібність до сервітутів:

1) нематеріальна природа права вільного використання об'єктів авторського права;

2) складова для забезпечення реалізації інших немайнових прав;

- обґрунтування щодо особливості реалізації прав на вільне використання об'єктів авторського права як немайнового права: тісний зв'язок із іншими немайновими правами; заснованість на імперативі закону; можливість його здійснення самостійно, захищеність;

- визначення щодо найширшого і найрізноманітнішого спектра способів захисту порушених інформаційних прав закріплено у цивільному законодавстві;

- положення про те, що суб'єктами цивільних правовідносин інституту вільного використання об'єктів авторського права є передбачені законом особи, яким надано право бути носіями відповідних суб'єктивних прав та юридичних обов'язків;

3. Удосконалено і впорядковано перелік найважливіших ознак інституту вільного використання об'єктів авторського права: здійснюється на підставі дозволу закону (законна ліцензія); обмежує майнові права володільців; встановлено виключні випадки здійснення права вільного використання об'єктів авторського права; має свої правові наслідки для володільця майнових прав;

- обґрунтовано положення про те, що правовідносини виникають при вільному використанні об'єктів авторського права і за своєю природою вони є приватноправовими відносинами. Цим правовідносинам притаманні такі особливості: законом встановлено вузьке коло носіїв права на вільне використання об'єктів авторського права суб'єктів, визначено об'єкти вільного використання; встановлено мету вільного використання об'єктів авторського права: визначено правові наслідки вільного використання об'єктів авторського права.

Теоретичне та практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що його результати сприяють розвитку теорії цивільних правовідносин, а також теорії інформаційних правовідносин шляхом звернення до цивільно-правових проблем інформаційних відносин і можуть бути використані в подальших теоретичних дослідженнях у цій сфері. Запропоновано шляхи вдосконалення чинного цивільного законодавства щодо інформаційних відносин, його гармонізація з міжнародно-правовими стандартами.

Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані:

- науково-дослідній сфері для подальших загальнотеоретичних дослідженнь цивільно-правових проблем інституту вільного використання об'єктів авторського права; при визначенні основних напрямів прогнозованого розвитку науково-практичних досліджень проблем у авторському праві;

- у правозастосовчій сфері для внесення змін до ЦК України та інших законодавчих актів;

- у сфері практичної діяльності для забезпечення єдності розуміння і правильного застосування норм, які регулюють інститут вільного використання об'єктів авторського права;

- у навчальному процесі при підготовці відповідних розділів підручників і навчальних посібників з цивільного права, права інтелектуальної власності, авторського права, при підготовці навчальних курсів з цих дисциплін, а також при викладанні цих дисциплін.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною, завершеною науковою роботою. Сформульовані теоретичні положення, висновки та пропозиції автор одержав у результаті вивчення та аналізу близько 300 наукових і нормативно-правових джерел.

Апробація та впровадження результатів дисертації. Основні положення дисертації обговорювалися і були схвалені на засіданні кафедри цивільного права та процесу Харківського національного університету внутрішніх справ. Результати дослідження використовувалися в науково-педагогічній діяльності, в тому числі при читанні курсу «Цивільне право» та спецкурсів «Особисті немайнові права фізичних осіб» та «Право інтелектуальної власності».

Окремі положення дисертації були предметом обговорення на Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та молодих вчених до Дня науки «Правові проблеми сучасності в умовах розвитку юридичної науки» (м. Чернігів, 19 травня 2005): на міжнародних науково-практичних конференціях молодих науковців «Четверті осінні юридичні читання» (21-22 жовтня 2005 р.), «П'яті осінні юридичні читання» (27-28 жовтня 2006 р,), «Проблеми здійснення охорони прав учасників цивільних правовідносин» (м. Макіївка, 21-22 вересня 2007 р.); науково-практичних конференціях, присвячених пам'яті О.А. Пушкіна, м. Харків 21 травня 2005 р., 27 травня 2006 р., 21 травня 2007 р.; цивілістичних читаннях з проблем права інтелектуальної власності, присвячених пам'яті професора О.А. Підопригори, м. Київ, 20 квітня 2007 р.; круглому столі «Науково-практичні проблеми застосування нового Цивільного кодексу України», м. Київ, 20 квітня 2007 р., міжвузівській науково-практичній конференції «Реформування права інтелектуальної власності в контексті розбудови України як правової держави», м. Київ, 30 жовтня 2007 р.

Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено в 10 наукових статтях, з яких чотири опубліковано у фахових виданнях, включених до переліків, затверджених ВАК України, а також матеріалах та тезах наукових, науково-методичних та науково-практичних конференцій.

Структура дисертації обумовлена метою і предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, поділених на шістнадцять підрозділів, висновків, додатку та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 201 сторінка, з них основного тексту -178 сторінок. Список використаних джерел налічує 204 найменувань і займає 17 сторінок.

2. Основний зміст роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, об'єкт, предмет та методологію, сформульовано основні положення, що відображають зміст та ступінь наукової новизни отриманих результатів; розкрито їх практичне значення, форму та місце апробації, можливі напрями подальшого використання. Розділ 1. «Конструкція інституту права вільного користування об'єктів авторського права в Україні» складається із трьох підрозділів теоретико-проблемного чи постановочного спрямування із визначенням чинників проблеми та її проявів, генези формування в Україні та інших правових системах, встановлення проявів.

У підрозділі 1.1 «Обґрунтування проблематики: спричиненість вибору та його напрямів» дисертант виходить з того, що його сутність полягає у праві особи вільно, без згоди автора чи інших володільців прав платно чи безоплатно, з повідомленням автора чи без такого самостійно використати твір для визначеної законодавцем мети як на приписі закону, так і на волевиявленні автора. Проблема полягає у тому, що майнові авторські права є абсолютними, і, відповідно, вільне використання об'єктів авторського права є вторгненням у ці абсолютні права і антиподом закріпленої у п. 2 ст. 3 ЦК України неприпустимості позбавлення права власності. Важливо встановити конституційні підстави для такого вторгнення у власність, нехай навіть інтелектуальну, іншої особи та їхнє відображення в актах чинного цивільного законодавства. Йдеться про те, щоб: 1) встановити випадки, коли вільне використання об'єктів авторського права та умови і наслідки такого використання (дозвільний підхід) вважаються правомірними; 2) встановити заборони на вільне використання об'єктів авторського права в певних випадках та за певних умов (заборонний підхід); 3) використовувати як перший, так і другий підхід (компромісний підхід). На конституційному рівні допускається використання результатів інтелектуальної творчої діяльності у встановлених законом випадках.

Таке право - не досить чітке: не вказує на назву закону і тим відкриває можливість для зловживання і обмеження майнових прав авторів та інших володільців різними законами (кодифікованими, поточними) чи навіть підзаконними актами. Внаслідок цього воно є непевним, що власне й спричиняє основну проблему у авторському, і не тільки авторському, праві. Інститут вільного використання об'єктів авторського права можна розглядати у таких його проявах: 1) як особисте немайнове благо, передбачене у ст. 201 ЦК України; 2) як елемент забезпечення права на творчу інтелектуальну діяльність, що врегульовано ст. 199 і Книгою 4 ЦК України; 3) як запорука реалізації інших прав: на освіту, на відпочинок, використання здобутків науки, літератури та мистецтва; 4) як право особливого роду. Обгрунтовано те, що п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про авторське право та суміжні права» доцільно виключити як такий, що не відповідає засадам цивільного законодавства, іншим принципово важливим нормам ЦК України.

У підрозділі 1.2 «Розвиток інституту вільного використання об'єктів авторського права та його юридична природа» на рівні аксіоми автор вважає, що такий розвиток спричинено стрімким розвитком інтелектуальної власності та закріпленням результатів творчої інтелектуальної діяльності об'єктом економічного обороту. Обмеження прав авторів продиктовані потребами соціальної політики та, зокрема, задоволенням потреб суспільства в знаннях та інформації, інші - необхідністю забезпечення доступу до результатів творчості і поширення творів задля інтересів того ж суспільства. Причинами його появи в позитивному праві запровадження стали: необхідність пошуку справедливого компромісу між інтересами автора з отримання матеріального та морального задоволення результатами тих, хто використовує витвори, і самого суспільства. Це, зокрема, міжнародно-правові акти у сфері авторського права, які встановили універсальні підходи до визначення випадків та порядку вільного використання об'єктів авторського права. Їх положення були враховані при прийнятті спеціального закону та при кодифікації цивільного законодавства.

Проте досі в законодавстві України не враховано такі положення щодо вільного використання об'єктів авторського права: у випадку перехідного або супровідного відтворення; коли використання відбувається в інтересах осіб з обмеженими фізичними можливостями; коли використовуються твори архітектури або скульптури, виконані для того, щоб бути установити їх постійно у публічних місцях; коли використання відбувається у зв'язку з демонстрацією або ремонтом обладнання; при короткочасних записах творів, здійснених організаціями мовлення своїми засобами та для власних передач, можливість збереження таких записів в офіційних архівах на підставі їхнього виключно документального характеру; відмінності між цифровою та аналоговою копією у випадку відтворення об'єктів авторського права і суміжних прав у особистих цілях; умови використання об'єктів авторського права і суміжних прав з некомерційною метою; право щодо відтворення, здійсненого бібліотеками, освітніми закладами або музеями, доступними для загалу, або архівами, які не мають наміру отримати безпосередню чи опосередковану економічну або комерційну вигоду.

Дисертант обґрунтував те, що із пп. 3 п. 1 ч. 1 ст. 433 ЦК України необхідно вилучити слово «пантоміми» та включити його у ст. 449 ЦК України у редакції п. а) після слова «виконання» доповнити словами «у тім числі й пантоміми». Доведено, що вільне використання об'єктів інтелектуальної власності започатковане на таких засадах: 1) вони мають певні спільні риси; 2) на них встановлено виключні права; 3) законодавець виходить із першості прав творців результатів інтелектуальної та творчої діяльності; 4) об'єктивно є потреба опиратися на найкращі досягнення попередників чи вивчати їх з різною метою, що рівною мірою стосується всіх об'єктів права інтелектуальної власності; 5) до таких об'єктів проявляють певний науковий, навчальний чи інший інтерес неволодільці майнових прав; 6) імперативи щодо заборони вільного використання таких об'єктів могли б негативно впливати на поступ (прогрес) суспільства. На такій прагматичній основі видається доцільним у ст. 426 ЦК України передбачити оціночні критерії правомірного використання об'єктів права інтелектуальної власності.

У підрозділі 1.3 «Єдність та протилежність інституту вільного використання об'єктів авторського права» вказано, що на розвиток і зміст досліджуваного інституту впливали як зовнішні, так і внутрішні чинники, об'єктивні - потреби забезпечення охорони певних інтересів та стимулювання розвитку окремих секторів народного господарства, та суб'єктивні причини.

Це не могло не відобразитися на єдності позитивного регулювання інституту вільного використання об'єктів авторського права. Єдність правового регулювання вільного використання об'єктів авторського права спричинена системою права, якій властиві об'єктивність, органічна цілісність, структурна диференціація, структурна ієрархічність, стабільність та динамізм. Основним чинником єдності та диференціації законодавства є його структура, тобто внутрішня організація упорядкованих його актів, яка внутрішньо узгоджена та взаємопов'язана, та різний рівень компетенції органів, котрі приймають ці акти. До того ж об'єктивні та суб'єктивні чинники. Наразі на розвиток цього інституту значно впливають європейські Директиви, що пов'язано з посиленням ролі ЄС в універсалізації законодавства у його країнах. Відповідно, інші країни-претенденти на вступ в ЄС повинні при розробці та прийнятті власного законодавства гармоніювати його стосовно вимог цих директив та інших актів законодавства.

Розділ 2. «Характеристика цивільних відносин із вільного використання об'єктів авторського права» складається із чотирьох підрозділів практичного спрямування зі встановлення дефініції досліджуваного об'єкта, носіїв права вільного використання, встановленню його меж та умов. У підрозділі 2.1 «Поняття та ознаки вільного використання об'єктів авторського права» встановлено особливості прояву його елементів, особливо об'єкта. Твір стає доступним для використання внаслідок «оприлюднення» що: 1) робить твір доступним для широкого загалу; 2) повинно бути учинене за згоди автора (правонаступників); 3) здійснюється шляхом публікування, публічного виконання, публічної демонстрації, публічного сповіщення чи іншим шляхом. Зокрема, такими об'єктами є такі, котрі за своїм правовим режимом відповідають легальним приписам щодо вільного використання за наявності певних передумов та юридичних фактів. Звертається увага на те, що власне використовується: об'єкт авторського права чи інформація про об'єкт авторського права, чи висловлені в носіях ідеї. Вказується, що можливе використання зазначених об'єктів нарізно або разом.

Основний дозвільний режим використання об'єктів права інтелектуальної власності повинен бути домінуючим і підкреслювати виключність прав на ці об'єкти. Винятки з цього правила повинні бути чіткими, відповідати дійсно охоронюваним законом інтересам і не вторгатися в майнові права володільців. Тож об'єкти вільного використання повинні відповідати певним додатковим вимогам: до них повинен бути суспільний чи державний інтерес; вони повинні бути передбачені безпосередньо законом із вказівкою мети, способу, меж, порядку та підстав вільного використання об'єкта авторського права. Останні й визначають на рівні спеціальної вказівки допустимість вільного використання того чи іншого об'єкта авторського права.

У підрозділі 2.2 «Суб'єкти вільного використання об'єктів авторського права» дисертант виходить з того, що проблема суб`єкта права є однією із найскладніших у філософії, мистецтві та юриспруденції. Вільні користувачі є особливими за правовим становищем суб'єктами у праві інтелектуальної власності. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, для яких законом передбачено право вільного використання. Проблема полягає у необхідності з'ясування правового становища вільних користувачів та віднаходженні правового механізму збалансування інтересів осіб, приведенні у відповідність із прийнятими стандартами їх об'єктивізації, посиленні комерційного значення об'єктів авторського права, приведенні до такого виду споживання, який здатен принести найкращий емоційний та комерційний ефект. Проблема суб'єкта авторського права ускладнена на підгалузевому рівні. Так, в мистецтві кінцевий результат залежить не тільки від ідеї, хай навіть самої геніальної, а й від здатності і можливості її адекватними художніми образами довести до глядача та репрезентувати найкращим чином через виконавську майстерність. В цьому процесі зайнята значна кількість людей, кожен з них привносить у кінцевий результат свою частку творчої праці. Законодавець визначив надто широке коло суб'єктів права вільного використання, що надає підстави для розширеного тлумачення. Уточнення суб'єктів права вільного користування повинно здійснюватися з урахуванням призначення прав та засад справедливості, добросовісності та розумності.

У підрозділі 2.3 «Межі вільного використання об'єктів авторського права» дисертант виходить із загальних положень Конституції України та принципу рівності всіх у можливості здійснення своїх прав. Інститут вільного використання звужує майнові права володільців. Відповідно, наскільки випадки вільного використання є обґрунтованими і такими, що дійсно можуть обмежувати майнові права авторів чи інших володільців? На загальнотеоретичному рівні межі права не виключають окремих правомочностей, а лише стримують управнену особу в здійсненні свого суб'єктивного права: в часі, місці, просторі, інколи за обсягом та за деякими іншими ознаками. Закріплення законодавцем меж здійснення права на вільне використання об'єктів авторського права означає, що особа не може здійснювати своє суб'єктивне право абсолютно вільно, а повинна діяти в окреслених їй законодавцем межах. На думку дисертанта, встановлення меж здійснення суб'єктивних цивільних прав при вільному використанні об'єктів авторського права є вкрай важливим для встановлення: 1) на користь кого введено таке вільне використання; 2) наскільки воно защемляє чи обмежує суб'єктивні права володільців; 3) за допомогою яких правових засобів проводиться вільне використання; 4) які його наслідки для носія права та для осіб, на користь яких воно введене; 5) які правові наслідки виходу носія такого права за встановлені йому межі здійснення права вільного використання; 6) як це право конкурує з іншими правами.

Законодавець встановлює обсяг вільного використання: короткі цитати - п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону, розумний обсяг, характер публікацій, місце та мета відтворення, кількість - один примірник твору (ч. 1 ст. 22 Закону), спеціальний суб'єкт тощо. Таким чином, встановлення прав вільного використання варто розглядати як визначене законом обмеження майнових авторських прав. Тож межі здійснення права вільного використання об'єктів авторського права відображають позитивний аспект у здійсненні суб'єктом свого права як дозволені чи не заборонені варіанти поведінки суб'єкта чи виключають окремі можливості для здійснення суб'єктом свого права за визначених законом умов.

У підрозділі 2.4 «Умови вільного використання об'єктів авторського права» дисертант виходить з того, що умовами є те, що перетворює дійсність та створює нову правову можливість, чи система організаційно-правових матеріальних та процесуальних заходів, з наявністю яких пов'язують виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав та юридичних обов'язків. Загальною умовою існування вільного використання є, насамперед, намагання законодавця забезпечити право чи охоронюваний законом інтерес інших осіб, які отримали назву «вільні користувачі». Серед спеціальних - мета та умови вільного використання, зазначення імені автора і джерела запозичення, дотримання меж запозичення тощо. У подальшому виявляються умови вільного використання стосовно кожного об'єкта авторського права.

Розділ 3. «Особливості вільного використання окремих об'єктів авторського права» складається із двох підрозділів, у першому визначено гарантії здійснення прав вільного використання, у другому - спрямування та засоби охорони прав п володільців на недоторканність об'єкта авторського права. У підрозділі 3.1 «Юридичні гарантії вільного використання окремих об'єктів авторського права» розглядаються гарантії застосування норм позитивного права як система умов та засобів, що забезпечують реалізацію правових норм відповідно до задекларованої мети. Основною гарантією інституту вільного використання є його конституційне походження та уточнення в актах цивільного законодавства. Інші гарантії вмонтовано у гіпотезу норм права. Так, при передачі прав на носій іншій особі вона може використовувати носій з такою ж метою, наприклад для власного використання. Важливою гарантією вільного використання є те, що воно здійснюється власними діями вільних користувачів.

Праву вільного користування законодавцем надано правовий режим майже виключних прав. Іншими словами, право вільного користування передається на виключній основі, і його використати управнена тільки особа, яка набула це право у силу прямого дозволу закону та внаслідок відповідності такого права передбаченим законом умовам та наслідкам вільного використання. У підрозділі 3.2 «Правова охорона суб'єктивних прав при вільному використанні об'єктів авторського права» вказується, що її запорукою є на об'єкти авторського права є виключенням, які повинні реалізовуватися: 1) на підставі та у порядку, встановлених законом; 2) за умов попереднього та повного відшкодування їх вартості. В ідеалі ми повинні мати механізм охорони таких прав, який є частиною загального механізму правової охорони, відображає специфіку об'єкта правової охорони, гарантує не тільки таку безумовну охорону й захист у разі звернення потерпілого до державних органів.

Під охороною права вільного використання ми повинні встановити способи, межі та зміст. Ці теоретичні та практичні питання повинні бути належним чином вирішені, а також визначені відправні елементи для побудови системи захисту прав. Охорона права вільного користування здійснюється авторським правом (зміст) і речовим правом (форма) чи споживчою вартістю носія авторського права. Охорона права вільного користування включає різноманітні засоби, пов'язані з можливістю їх реалізації, зокрема: широку пропаганду патентно-правових знань, підвищення кваліфікації керівних (провідних) працівників і спеціалістів народного господарства в галузі патентної роботи, державний і громадський контроль за дотриманням чинного законодавства та належним забезпеченням прав на них, юридичну відповідальність винних у порушенні законних прав та інтересів авторів і т. п. Отже, охорона цих прав залежить від стану урегульованості цього інституту у позитивному праві, глибини такого регулювання та кореспондованості з іншими правовими актами, рівня загальної та спеціальної правової культури, обізнаності та кваліфікації самих вільних користувачів та особливо спеціалістів, виконання імперативів освітянської діяльності, зацікавленості державних контролюючих, особливо правоохоронних, органів у належному забезпеченні такої охорони.

Висновки

1. Право вільного використання об'єктів авторського права є проявом конституційних обмежень прав задля встановленої законодавцем мети і у встановленому ним порядку. Наразі є колізія між абсолютним правом володільця авторських прав та правом інших осіб на використання об'єкта авторського права, яку слід подолати.

2. Тенденція до надання економічним правам становища природних - необґрунтована та шкідлива для науки та правозастосування. Не варто змішувати право мати у власності майно чи навіть права на результати інтелектуальної та творчої діяльності і можливість їх використовувати.

3. Інститут вільного використання об'єктів авторського права проявляється: 1) як особисте немайнове благо; 2) як елемент забезпечення права на творчу інтелектуальну діяльність; 3) як запорука реалізації інших прав: на освіту, на відпочинок, використання здобутків науки, літератури та мистецтва; 4) як право особливого роду.

4. В Україні виникла проблема правила про вільне використання об'єктів авторського права, його необхідно привести у відповідність до ідей ЦК та його засад, що встановлені у ст. 3. Тож поточний закон повинен бути приведений у відповідність до кодифікованого акта цивільного законодавства.

5. Серед причин запровадження вільного використання є: необхідність пошуку справедливості та компромісу між інтересами автора стосовно результатів інтелектуальної та творчої діяльності, інтересами автора щодо отримання матеріального та морального задоволення результатами своєї діяльності та тих, хто експлуатує витвори і, насамкінець, самого суспільства.

6. Заслуговують імплементації в законодавство України фактори визнання вільного використання: 1) мета та характер твору, який використовується (використовується не є комерційними, а для навчання чи творчості; 2) природа авторського твору передбачає його вільне використання; 3) кількість творів або частина авторського твору, які використовуються, є розумними; 4) ефект використання авторського твору відносно його вартості з урахуванням попиту та пропозиції на ринку є соціальним.

7. Єдність правового регулювання відносин з вільного використання зумовлена конструкцією та приписами міжнародно-правових актів у сфері авторського права, розумінням світовим співтовариством глобальних проблем та проблем країн, що розвиваються. В основі правовідносин з вільного використання повинен бути юридичний склад, який охоплює такі юридичні факти: 1) створення охороноспроможного твору; 2) факт його оприлюднення таким чином, що б були вихідні дані, які дозволяють здійснити використання відповідно до умов, та наслідки, передбачені законом; 3) вказівка закону на вільне використання; 4) власні дії вільного користувача щодо реалізації наданих можливостей.

8. Сутність вільного використання об'єкта заснована на самій його природі та призначенні. Зокрема, при використанні аудіовізуальних творів, як ми вже вказували, йдеться скоріше не про використання творів, а про використання корисних властивостей аудіо- чи відеокасет.

9. Межі здійснення права вільного використання об'єктів авторського права відображають позитивний аспект у здійсненні суб'єктом свого права як дозволені чи не заборонені варіанти поведінки суб'єкта чи виключають окремі можливості для здійснення суб'єктом свого права за визначених законом умов.

10. Охорона права вільного користування здійснюється авторським правом і речовим правом. При цьому ми можемо виділити однакові охорони: міжнародна - на основі міжнародних конвенцій у сфері інтелектуальної власності та національна - на основі актів чинного національного законодавства.

Список праць за темою дисертації

1. Заєць О.В. До проблеми вільного використання об'єктів авторського права / О.В. Заєць // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2006. -- Вип. 34. -- С. 273--279.

2. Заєць О.В. Єдність інституту вільного використання об'єктів авторського права / О.В. Заєць // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. -- 2007. -- Вип. 1. -- С. 47--54.

3. Заєць О.В. Право на вільне використання об'єктів авторського права / О.В. Заєць // Наше право. -- 2007. -- № 4, ч. 2. -- С. 62--63.

4. Заєць О.В. Конституційні засади вільного використання об'єктів авторського права / О.В. Заєць // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. -- 2007. -- Вип. 36. -- С. 343--348.

5. Заєць О.В. Підходи до вільного використання об'єктів авторського права / О.В. Заєць // Молодь у юридичній науці: зб. тез Міжнар. наук. конф. молодих учених "П'яті осінні юридичні читання" (27--28 жовт. 2006 р., м. Хмельницький). [У 5 ч.]. Ч. 3. Цивільне право. Сімейне право. Міжнародне приватне право. Комерційне право. Підтом 1 / М-во освіти і науки України, Хмельниц. ун-т упр. та права. -- Хмельницький, 2006. -- С. 114--117.

6. Заєць О.В. Засади вільного використання об'єктів авторського права / Заєць О.В. // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: матеріали щоріч. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті проф. Олександра Анатолійовича Пушкіна, Харків, 27 трав. 2006 р. / Харків. нац. ун-т внутр. справ, Каф. цивіл. права. -- Х., 2006. -- С. 52--54.

7. Заєць О.В. Умови вільного використання об'єктів авторського права / Заєць О.В. // Проблеми цивільного права та процесу: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. пам'яті проф. О.А. Пушкіна, Харків, 27 трав. 2007 р. / Харків. нац. ун-т внутр. справ, Каф. цивіл. права [та ін.]; за ред. В.А. Кройтора, Р.Б. Шишки, Є.О. Мічуріна.--Х., 2007. -- С. 274--276.

Размещено на Allbest.ru