Правове регулювання державного кредиту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УДК 347.73

Спеціальність 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового

ступеня кандидата юридичних наук

Правове регулювання державного кредиту в України

Зайцева

Наталя Анатоліївна

Київ

2009



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Робота виконана на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Академії правових наук України Кучерявенко Микола Петрович, Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого, завідувач кафедрою фінансового права,

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор Заверуха Ірина Богданівна, Львівській національний університет імені Івана Франка, завідувач кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права

кандидат юридичних наук, доцент Кадькаленко Сергій Тимофійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, кафедра конституційного та адміністративного права

Захист відбудеться 21 травня 2009 року о 14:30 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.04 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 58.

Автореферат розіслано "19" квітня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Н.Ю. Пришва



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Одним з найважливіших завдань держави на сучасному етапі розвитку суспільних відносин є вирішення проблеми бюджетного дефіциту, який останнім часом став характерною рисою як Державного бюджету України, так і бюджетів місцевого самоврядування. Досить ефективним засобом подолання бюджетного дефіциту завжди був державний кредит, який являє собою беземісійний метод мобілізації грошових коштів. Поряд з такими методами їх залучення, як підвищення податкових ставок та емісія, останній виглядає найбільш привабливим. Це пов'язано з тим, що державний кредит дозволяє акумулювати досить велику суму грошових коштів за короткий термін без загрози інфляції, яка цілком вірогідно відбулася б за емісією. В історії держав часто зустрічались такі моменти, коли єдиним засобом виходу зі складної ситуації було звернення до нього. Уявлення про державний кредит та його структуру тривалий час практично залишалися без змін, хоч державний устрій, економіка та суспільні відносини дещо змінилися. У зв'язку з цим склалася необхідність ретельно проаналізувати інститут державного кредиту, внести певні зміни в його регулювання.

Призначення державного кредиту полягає, насамперед, в тому, що він є засобом мобілізації в державі додаткових грошових ресурсів. Інакше кажучи, держава для вирішення проблем в процесі підвищення надходжень бюджету використовує беземісійний метод шляхом залучення тимчасово вільних грошових коштів юридичних та фізичних осіб. Мобілізовані таким чином вони використовуються для фінансування соціальних та економічних програм. Це означає, що державний кредит, як засіб розширення фінансових можливостей держави, може виступати важливим фактором соціально-економічного розвитку держави, а залучення коштів для фінансування загальнодержавних завдань сприяє упорядкуванню грошового обігу. Крім того, державний кредит дозволяє фізичним і юридичним особам з певною економічною вигодою розміщувати особисті грошові кошти в державні цінні папери.

В той же час, аналіз проблем державного кредиту обумовлює і акцентування уваги на характеристиці іншого, похідного від нього явища - державного боргу. Сама наявність державних боргових зобов'язань не завжди пов'язана з безвихідною ситуацією в розвитку виробництва. В той же час, як наслідок неконтрольованого використання державного кредиту - надмірний державний борг може призвести до серйозних економічних та політичних ускладнень. Неконтрольоване зростання боргових зобов'язань обумовлює посилення податкового тягаря, додаткові невиробничі витрати, що пов'язані з погашенням боргу й виплатою відсотків по ньому.

Характеристика проблем державного кредиту та державного боргу може бути ефективною та послідовною лише в системі аналізу споріднених з ними категорій та механізмів. Саме тому в роботі значна увага приділяється з'ясуванню змісту державного кредиту та боргу як різновидів конструкції публічного кредитування та публічного запозичення. Розгляд останніх через поєднання боргових зобов'язань держави та територіальних громад визначає системний підхід до аналізу цієї проблеми.

Проблеми державного кредиту з'ясовуються в роботі, спираючись на вихідні положення, які вже були досягнуті в фінансово-правовій науці. Безумовно, цього дослідження не відбулося б без знайомства з роботами провідних фахівців минулого: І.О. Горлова, В.О. Лєбєдєва, Д.М. Львова, І.Х. Озерова, І.Т. Тарасова, В.М. Твердохлібова, Сучасний етап розвитку досліджень публічного кредитування пов'язується з вченими, які заклали фундамент розвитку фінансово-правової галузі, та фахівцями, які значну увагу приділили дослідженню саме цього інституту. До них необхідно віднести К.С. Бєльського, Л.К. Воронову, О.М. Горбунову, М.В. Карасьову, С.О. Ніщимну, Н.І. Хімічеву, О.І. Худякова та інших. Але вважаємо за необхідне виокремити двох фахівців, без праць яких на сьогодні неможливо уявити навіть поверхове знайомство з проблемами державного кредитування. Найвагоміший вклад в дослідження цієї проблеми внесено І.Б. Заверухою (Україна) та О.В. Покачаловою (Російська Федерація).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого "Права людини та проблеми організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в умовах становлення громадянського суспільства" (номер державної реєстрації № 0106u002285).

Тема кандидатської дисертації затверджена на засіданні вченої ради Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (протокол № 6 від 16 грудня 2005).

Мета і завдання дисертаційного дослідження. Метою дисертаційного дослідження є аналіз та поглиблення наукових уявлень щодо правової природи державного кредитування, державного боргу як різновидів публічного кредиту та публічного боргу; виявлення рис, які поєднують та відокремлюють ці види публічного кредитування в єдиній системі публічних запозичень; вирішення на новій концептуальній основі спірних питань, що стосуються характеристики відносин публічних боргових зобов'язань, співвідношення різних форм кредитування держави та територіальних громад.

У відповідності з вказаною метою дисертаційного дослідження в роботі поставлені такі завдання:

- характеристика основних положень, що виявляють природу публічного кредитування;

- дослідження розвитку форм державного кредитування у взаємозв'язку з формуванням державних боргових зобов'язань;

- визначення системи понять: державний кредит, публічний кредит, місцевий кредит у взаємозв'язку та виокремлення на підставі цього як єдиних рис, що характеризують ці поняття, так і змістовних розбіжностей;

- здійснення класифікації боргових зобов'язань публічно-територіальних утворень;

- характеристика та класифікація форм державного кредитування, визначення підстав та наслідків групування їх в певні підсистеми;

- виявлення специфіки структурування елементів публічних боргових зобов'язань, визначення їх місця як складових державного боргу.

Об'єктом дослідження виступають фінансові правовідносини, які регулюють державне кредитування, що пов'язане з формуванням державних боргових зобов'язань.

Предметом дослідження є нормативно-правові акти, які регулюють відносини державного кредиту в Україні.

Методи дослідження. Методологічною базою дослідження проблем державного кредитування виявилась сукупність загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Серед них необхідно виокремити наступні. Головним є загальнонауковий діалектичний метод, використовуючи який проблеми розглядались та вирішувались в єдності соціального змісту та юридичної форми. Порівняльно-правовий метод виступив як певне продовження та деталізація в правовій площині діалектичного методу. Правова характеристика публічного кредитування здійснювалась як у динамічному порівнянні (розвитку норм законодавства, яке регулює положення, що увійшли до дисертаційного дослідження), так і у національному аспекті (при з'ясуванні спільних рис та відмінностей чинного українського законодавства та законодавств інших держав). Безумовним доповненням до нього виявився метод системного аналізу, завдяки якому характеристика державного кредиту здійснювалась в системі засобів публічного кредитування в цілому, державний кредит розглядався як системне явище, яке поєднує низку форм. Історико-правовий метод застосовується в двох аспектах: при порівнянні поглядів сучасних фахівців та думок класиків фінансово-правової науки минулих сторічь; при аналізі становлення і розвитку законодавства України щодо державного кредитування. Застосування формально-логічного методу обумовило визначення та характеристику правової природи державного кредитування як форми публічних запозичень держави. Завдяки використанню цих методів у дисертаційному дослідженні склалися умови вирішення теоретичних та практичних завдань, що розкривали мету роботи.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлюється постановкою теми дослідження та з'ясуванням питань, пов'язаних з комплексним аналізом проблем державного кредиту в поєднанні з питаннями публічних боргових зобов'язань. Наукова новизна дисертації полягає в наступних положеннях:

вперше:

1) характеризується подвійна природа комплексності законодавства при регулюванні відносин державного кредитування, яка поєднує в собі комплексність в межах однотипного публічного регулювання (на кордоні конституційного, адміністративного, фінансового законодавства) та комплексність на межі різних за типом галузей законодавств (цивільного та фінансового);

2) регулювання кредитних відносин розглядається при розмежуванні міжгалузевих аспектів їх аналізу (коли йдеться про загальні правові положення, що характеризують кредитні відносини в цілому - принципи, види кредитування тощо); публічно та приватно-правових характеристик (які принципово розмежовують імперативне та диспозитивне регулювання кредитних відносин); інституційних та внутрішньогалузевих ознак (на підставі яких утворюються можливості виокремлення інституційних різновидів фінансово-правового кредитування: державного кредиту, бюджетного кредиту, податкового кредиту);

3) обґрунтовується публічна природа відносин державного кредиту через специфічний механізм гарантування боргових зобов'язань, який полягає в природі та змісті примусу, що передбачає не застосування його до держави або територіальної громади, а реалізацію гарантій через публічні фонди коштів держави та територіальних громад;

4) наголошується на специфічності методу регулювання відносин з публічного боргу, який, базуючись на принципі владності, не використовує, в той же час, адміністративних засобів підпорядкування (що притаманно для адміністративного впливу), а реалізується через застосування фінансових можливостей держави та територіальних громад в односторонньому порядку.

удосконалено:

5) ознаки публічної природи кредитних відносин з участю держави і територіальних громад, серед яких виокремлено: характеризують складову частину фінансової системи держави; обумовлюють виникнення публічних боргових зобов'язань, які являють собою специфічний різновид майнових (грошових) відносин; характеризуються обов'язковою участю держави або територіальної громади при реалізації виняткових повноважень держави щодо її суверенітету; регулюються методом владних розпоряджень, при якому всі умови боргових зобов'язань здійснюються позичальником при виключенні ініціативи кредитора; регулюють спрямування коштів, що акумульовані за рахунок публічного кредиту на реалізацію публічних цілей без закріплення цільового використання публічних запозичень; позичальник (держава) має виняткову форму гарантії - право емісії грошей;

6) характеристику особливостей кредитних механізмів в рамках фінансово-правового регулювання: однією із сторін правовідносин є публічне територіальне утворення, що реалізує владну компетенцію; передбачає як особливу роль держави, так і особливий режим її реалізації; здійснюється на підставі договору публічного права, який поєднує виконання обов'язку щодо погашення основної суми боргу та відсотків по ньому; має специфічні засоби гарантування (всі фінансові ресурси, які належать державі або територіальній громаді); пов'язаний з видатками публічно-територіального утворення, що здійснюється з метою задоволення публічних інтересів; передбачають безумовне погашення зобов'язання; формуються підстави використання грошима не лише функції платежу, але і засобу обігу; одностороння зміна державою умов кредитування виключає застосування до неї санкції; публічний кредит виступає як додаткове джерело поповнення доходів бюджету;

7) визначення природи бюджетного дефіциту, який іноді може виражати логічні, позитивні явища розвитку суспільного виробництва, що виражають нові тенденції, забезпечують появу та розвиток нових пропорцій між галузями, вимагають необхідність додаткового залучення коштів, що не можна було передбачити при традиційному бюджетному плануванні;

8) аналіз фінансових правовідносин в сфері публічних боргових зобов'язань через деталізацію їх специфічних рис: сферою впливу є публічні фінанси; регулювання в цій галузі відбувається як складова фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування; відносини спрямовані на планомірне формування, розподіл та використання публічних фондів коштів; виникають як похідні від бюджетних та характеризують особливості балансування бюджету; виражають, з одного боку, акумуляцію коштів як методу фінансової діяльності, а з іншого боку - їх розподіл та використання при сплаті відсотків та погашенні державного боргу; виступають кредитними за своєю природою, але у специфічному виді управлінської діяльності держави;

9) характеристику рис регулювання публічних боргових зобов'язань: здійснюється зобов'язаною особою, яку представляє орган владних повноважень; забезпечується особливим механізмом гарантування боргових зобов'язань; характеризується особливою, складною конструкцією юридичної відповідальності; дії державних контролюючих органів співвідносяться з реалізацією контрольних повноважень незалежними органами.

набули подальшого розвитку:

10) позиція щодо розмежування державного кредиту та державного боргу, стосовно чого наголошується, що: а) відносини державного кредиту передбачають участь держави як позичальника, тоді як відносини державного боргу - як власника акумульованих коштів; б) види державного кредиту застосовуються як засоби фінансування державних видатків, тоді як боргові зобов'язання є лише одним із чинників, які обумовлюють такі видатки; в) державний борг має тривалий і фактично постійних характер, тоді як відносини з державного кредитування розвиваються за певними стадіями, тривають та закінчуються при відповідних умовах; г) передумовою виникнення відносин державного кредитування є вільне волевиявлення кредиторів, тоді як відносини державного боргу регулюються виключно на підставі імперативного методу; д) відносини державного кредитування характеризують метод надходження (мобілізації) коштів, тоді як відносини державного боргу пов'язуються як з використанням коштів, так і з використанням певних гарантій їх повернення;

11) характеристика подвійності публічного боргу, коли він виступає, з одного боку, як сукупність боргових зобов'язань держави та територіальних громад, а з іншого боку, виражається у формі кредитних відносин за участю публічно-територіальних утворень та обумовлюється адміністративно-територіальним устроєм держави;

12) аналіз відносин публічного боргу, як сфери впливу низки галузевих законодавств, при якій обґрунтовується головне місце впливу саме фінансово-правової галузі, в той час, коли інші норми галузевих законодавчих актів уточнюють особливості фінансово-правового режиму регулювання відносин публічного боргу.

Практичне значення одержаних результатів обумовлюється актуальністю та новизною проблем, які визначені в дисертаційній роботі, пропозиціями, які виділені як шляхи для їх найскорішого вирішення. Висновки та результати дисертаційного дослідження спираються на положення, які віднесені до наукової новизни роботи і обумовлюють теоретичну і практичну значимість. Теоретичне значення результатів цієї роботи характеризується низкою пропозицій, нових висновків, які забезпечили відповідний внесок в теорію фінансового права. Практичне значення дисертаційного дослідження пов'язане з положеннями наукової новизни та деталізуються наступними напрямками:

- у науково-дослідницькій роботі положення дисертації можуть бути застосовані при подальшому доопрацюванні регулювання відносин публічного кредитування як у сфері державного кредитування, так і при кредитуванні на рівні місцевого самоврядування;

- у навчальній діяльності висновки дисертаційної роботи можуть бути застосовані при викладанні курсу фінансового права, окремих спецкурсів, при написанні магістерських та наукових доповідей студентами, при підготовці навчальних та навчально-методичних посібників з фінансового права;

- у правотворчій діяльності висновки, які отримані в ході дослідження можуть бути використані для внесення змін до чинного фінансового законодавства України;

- у правовиховній сфері значення отриманих результатів пов'язується з можливістю використання вихідних положень роботи щодо підвищення рівня правової культури населення, професійного рівня робітників фінансових органів.

Апробація результатів дисертації. Дисертаційна робота виконана і обговорена на кафедрі фінансового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого.

Основні положення і висновки роботи, практичні рекомендації, що випливають із дисертаційного дослідження та пов'язані з вдосконаленням державного кредитування викладені дисертанткою у доповідях на наукових і науково-практичних конференціях: "Місцеве самоврядування в Україні: сучасність та перспективи" в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (м. Харків, 26 червня 2007р.); "Сучасний стан та перспективи розвитку фінансового права" в Національній академії державної податкової служби України (м. Ірпінь, 23-24 листопада 2007 р.).

Публікації. Основні наукові положення та висновки дисертаційної роботи знайшли своє відображення в п'яти наукових публікаціях (трьох статтях, які вийшли у фахових виданнях і двох тезах доповідей на міжнародних науково-практичних конференціях).

Структура дисертації обумовлена метою дисертаційного дослідження, завданнями та предметом дослідження і поєднує наступні складові: вступ; два розділи, що включають шість підрозділів; висновки після кожного розділу; загальні висновки по дисертаційній роботі та списку використаної літератури. Загальний обсяг дисертаційного дослідження - 206 сторінок. Кількість джерел, які були використані при написанні роботи та увійшли до списку літератури - 218.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір та актуальність теми дослідження, її зв'язок з науковими програмами та планами, визначаються ступінь її наукової розробки, об'єкт, предмет, мета та задачі дослідження, аргументується його наукова новизна, формулюються методологічні та науково-теоретичні основи роботи, відзначається теоретичне та практичне значення положень роботи, які виносяться на захист, наводиться інформація щодо апробації основних положень роботи та публікації результатів дослідження.

Розділ перший роботи „Поняття державного кредитування та форми його реалізації" присвячено загальним питанням правової природи державного кредиту. В підрозділі 1.1 „Місце інституту державного кредитування в системі фінансово-правової галузі" характеризується зміст публічних боргових зобов'язань, що дозволяє відрізняти їх від виникаючих у цій сфері приватно-правових конструкцій і підкреслюється принциповість фінансово-правової природи публічного кредитування Вагомий акцент при цьому робиться на їх відмінності від приватно-правових відносин, що полягає в тому, що правове регулювання орієнтоване на утворення, розподіл і використання централізованих і децентралізованих грошових фондів, реалізацію публічних цілей, що здійснюється переважно імперативним методом, обов'язковим суб'єктом яких є публічно-територіальне утворення або уповноважений їм орган.

В роботі акцентується увага на комплексності інституту державного кредитування, яка реалізується на рівні законодавства і поєднує в собі два типи сполучення. З одного боку, реалізація комплексності здійснюється в межах однотипних публічних галузей законодавства (фінансового, конституційного, адміністративного). З іншого боку, застосування державних цінних паперів передбачає використання низки вихідних положень як стосовно обігу цінних паперів взагалі (що є предметом цивільно-правового регулювання), так і вихідних положень щодо кредитування взагалі. Віднесення державного кредиту до фінансово-правової конструкції здійснюється на підставі реалізації в цьому режимі функції мобілізації державою грошових коштів на задоволення державних та суспільних потреб.

Виходячи з цього в роботі наполягається на необхідності розглядати категорії "державний і муніципальний кредит", "державний і муніципальний борг" з позицій засновування системи цих правових категорій на поняттях економічних, що поєднуються загальними термінами публічного кредиту і публічного боргу.

Пропонується визначення змісту таких понять як державний борг і бюджетні запозичення як одну з форм складових елементів структури державного боргу; державний кредит як державне кредитування галузей народного господарства та підприємств. Це обумовлює висновок, що доцільно застосовувати поняття "державний кредит", "державне кредитування" винятково у відносинах, у яких держава виступає кредитором. Виходячи з цього, відносини з приводу залучення державою позикових ресурсів потрібно визначати як бюджетні запозичення, а державний борг - як інститут фінансового права, що охоплює сукупність однорідних суспільних відносин, за якими держава виступає боржником, гарантом, позикоодержувачем, а також здійснює управління державним боргом, його обслуговування та погашення в контексті своєї фінансової діяльності.

В підрозділі 1.2 роботи „Правова природа державного кредиту та співвідношення його з іншими видами публічного кредиту" наголошується на тому, що відносини публічного кредиту, незалежно від того, на якому рівні вони проявляються (державному або муніципальному) являють собою систему грошових відносин, що виникають у зв'язку із залученням державою та муніципальними утвореннями на добровільних засадах для тимчасового використання вільних коштів юридичних і фізичних осіб. Особливість у характеристику даного поняття додає не просто наявність держави в цих відносинах, а саме її роль. Незважаючи на те, що вона є позичальником, за нею закріплене право в однобічному порядку встановлювати умови - строк, рівень процентної ставки, гарантії, види, підстави їх припинення та зміни.

Акцентується увага на тому, що в основі відносин публічного кредитування полягає певна подвійність. З одного боку, мова йде про безумовне виконання обов'язку - погашенні основної суми боргу та відсотків по ньому. З іншого боку, в основі виконання цього обов'язку полягає укладений договір, умови якого передбачають специфічний режим реалізації. Кредит у сфері бюджетної діяльності передбачає безпосереднє перерахування кредиторові коштів у формі видатків бюджету. На порядок виділення і передачі цих коштів поширюється правовий режим виконання бюджетів.

В роботі підкреслюється важливість розмежовування міжгалузевих аспектів аналізу регулювання кредитних відносин, публічно-правових і приватно-правових конструкцій кредиту. Розглядаються форми кредитних механізмів у рамках фінансово-правового регулювання, що дозволяє виділити принципові особливості, які характеризують їх природу, серед яких особливо підкреслюється головна особливість державного кредиту, яка полягає в невиробничому використанні капіталу. Кошти, залучені в такий спосіб не беруть участь у кругообігу продуктивного капіталу, у виробництві матеріальних цінностей, а йдуть на покриття бюджетного дефіциту. Коштами для погашення відсотків за користування державним і муніципальним кредитом служать або податки, або нові позики. В той же час характерною рисою банківського кредиту є продуктивне використання позикового фонду, що означає не тільки погашення кредиту, але й виплату винагороди за користування позикою за рахунок приросту вартості в процесі виробництва. При банківському кредитуванні беруть участь дві сторони (банк - у ролі кредитора, юридичні та фізичні особи в ролі позичальників), тоді як у публічному кредиті позичальником є держава, або теріторіальна громада.

Підрозділ 1.3 „Форми державного кредиту" присвячений аналізу кредитних відносин, які у бюджетному праві можуть реалізовуватися через: 1) бюджетний кредит юридичним особам, що не є державними і муніципальними унітарними підприємствами; 2) бюджетний кредит державному і муніципальному унітарному підприємствам; 3) міжбюджетний кредит (бюджетний кредит публічно-територіальному утворенню); 4) державний кредит, що надається іноземним державам, іноземним юридичним особам і міжнародним організаціям.

Бюджетні запозичення здійснюються через складні конструктивні механізми. Підставами класифікації форм державного кредиту є наступні: а) залежно від форми здійснення (публічні цінні папери; боргові угоди, які є формою кредитних угод); б) залежно від особливостей об'єкта (безпосередні боргові зобов'язання, умовні боргові зобов'язання); в) залежно від підстав виникнення (боргові зобов'язання, гарантовані Кабінетом Міністрів України; боргові зобов'язання, прийняті на умовах правонаступництва). Розглядаються складові елементи державного кредитування, найбільш ефективним та раціональним серед яких є випуск державних цінних паперів, який виступає як специфічний вид управлінської діяльності держави.

Також підкреслюється важливість розмежування відносин кредитування та виділені в їх системі відносин з участю Національного банку України, які характеризуються як публічні, але не виключно фінансово-правові. На підставі цього доводиться специфічність статусу Національного банку України в регулюванні відносин публічного кредитування.

Другий розділ дисертаційної роботи „ Публічний борг як наслідок публічного кредитування" присвячено комплексному аналізу відносин публічного боргу та його взаємозв'язку з публічним кредитом. В підрозділі 2.1 „ Правова природа та підстави виникнення публічних боргових зобов'язань" доводиться, що у відносин публічного кредиту та публічного боргу є загальна основа - вони є проявом фінансових відносин в контексті відповідної публічної галузі права. При цьому підкреслюється необхідність врахування того, що фінанси пронизують всі сторони суспільного життя, будь-яке питання управління не може бути вирішене без врегулювання пов'язаних з ним фінансових проблем.

Аналізуючи співвідношення публічного боргу та публічного кредиту, державний борг розглядається як наслідок бюджетного дефіциту, а державний кредит - як один із способів його подолання. При аналізі правової природи публічного боргу, логічно доводиться, що публічний борг має подвійну природу. З одного боку він виступає як сукупність боргових зобов'язань держави та інших його адміністративно-територіальних утворень, тоді як, з іншого боку, він виражається у формі кредитних відносин за участю публічно-територіальних утворень. Зміст публічного боргу визначається адміністративно-територіальним устроєм держави, і якщо в державах з федеративним устроєм державний борг поєднує в собі федеральний і субфедеральний борг, то в унітарних - державний борг завжди є однорівнєвий. Виходячи з цього, використання терміна "публічний борг" виступає як певна узагальнююча конструкція, що поєднує механізми державного й муніципального боргу.

В підрозділі 2.2 „Характер правовідносин публічного боргу" підкреслюється, що публічні боргові зобов'язання охоплюють відносини, що виникають в сфері запозичень (як державних, так і місцевих), які здійснюються в формі публічних цінних паперів. Державні цінні папери можуть виконувати різні функції, серед яких поєднуються такі як: фіскальна, регулятивна, інвестиційна тощо.

В роботі публічний характер відносин з публічного боргу розглядається через специфічний механізм гарантування боргових зобов'язань публічних органів. Він принципово відрізняється від цивільно-правового механізму забезпечення виконання боргових зобов'язань. Принципова різниця публічного забезпечення та цивільно-правового механізму цього полягає у природі та змісті примусу. Зміст цивільно-правового примусу обумовлює можливість застосування його до будь-якої сторони цивільних правовідносин. У відносина же публічного боргу складно уявити застосування примусу до держави або територіальної громади як сторони таких відносин. Гарантії тут забезпечуються через публічні фонди коштів, майно держави або територіальних громад. Опосередковано гарантіями є всі надходження до доходних частин бюджетів. Це стосується, перш за все, податків.

Аналізуючи фінансові правовідносини, які регулюють публічні боргові зобов'язання, підкреслюється, що вони характеризуються низкою специфічних рис. По-перше, це сфера впливу - публічні фінанси. По-друге, регулювання відносин у сфері публічних фінансів відбувається як складова фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування По-третє, ці відносини спрямовані на планомірне утворення, розподіл та використання публічних фондів коштів. По-четверте, цей різновид фінансово-правових відносин виникає як похідний від бюджетних та характеризують особливості балансування бюджету. По-п'яте, ці відносини відображають, з одного боку, акумуляцію коштів як метод фінансової діяльності та, з другого боку, при сплаті відсотків та погашенні державного боргу здійснюється їх розподіл та використання. Через цей інститут фінансово-правової галузі проявляються всі стадії руху публічних коштів (мобілізація, розподіл, використання), які притаманні фінансовому праву в цілому. По-шосте, правовідносини в цьому фінансово-правовому інституті є кредитними, але у специфічному виді управлінської діяльності держави (формування боргу, його структурування, управління, здійснення боргових операцій). По-сьоме, специфічний характер надходжень, які враховуються у доходній частині бюджету, хоча і на умовах повернення та сплати відсотків для користування. Тобто в перспективі вони обумовлюють витрати бюджету на наступних бюджетних періодах.

Підрозділ 2.3 „Структура та види публічного боргу" присвячений аналізу його окремих складових, до яких можна віднести: 1) залучені кредити, які оформлені за висновком відповідних кредитних угод і договорів. При цьому мова йде про два рівні подібних відносин кредитування: зовнішнього та внутрішнього. При зовнішньму - позичальником виступає держава, яка отримує грошові кошти від кредиторів (інших держав або міжнародних фінансово-кредитних установ), при внутрішньому, залишаючись позичальником держава, припускає як кредиторів національних суб'єктів; 2) державні (муніципальні) позики, які здійснюються шляхом випуску цінних паперів від імені держави, адміністративно-територіальних утворень.

Наголошується на тому, що класифікуючи складові публічного боргу, визначаючи його структуру, необхідно враховувати істотну розбіжність боргових зобов'язань на державному рівні і на рівні територіальних громад. Так, державний борг включає: зовнішні запозичення і внутрішні. У державний зовнішній борг включаються: 1) номінальна сума боргу по державних цінних паперах, зобов'язання по яких виражені в іноземній валюті; 2) основний борг по кредитах, які отримані державою і зобов'язання по яких виражені в іноземній валюті; 3) боргові зобов'язання по цільових іноземних кредитах (позикам), залучених під державні гарантії, зобов'язання по яких , виражені в іноземній валюті. У той же час, державний внутрішній борг структурується залежно від виду державних цінних паперів, які розміщені серед юридичних і фізичних осіб. У борг територіальних громад включаються: 1) сума боргу по державних цінних паперах; 2) основний борг по кредитах, залучених у місцевий бюджет з інших бюджетів, що становлять бюджетну систему України; 3) зобов'язання по державних гарантіях, наданих суб'єктом під непогашені боргові зобов'язання.

Порівнення співвідношення категорій державний борг та державна заборгованість призвела до обгрунтування того, що поняття державної заборгованості значно ширше ніж державний борг, який виступає лише однією із частин заборгованості держави, яка включає також поручительські зобов'язання. Останні виникають у разі надання державою певних гарантій (під час експортно-імпортних операцій, підтримки малого бізнесу тощо); видатково-бюджетні зобов'язання - зобов'язання за затвердженими показниками видатків бюджетів, фактичні виплати за якими не відбулися (заборгованість за виплатами соціальних допомог, пенсій, заробітної плати працівникам бюджетних підприємств та організацій) та запозичені зобов'язання - грошові зобов'язання, що виникли в результаті запозичення державою грошових коштів.



Висновки

У дисертаційній роботі проведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що полягає у визначенні правової природи державного кредиту, співставленні державного кредиту і державного боргу, виокремленні суттєвих рис цих категорій та вирішенні відповідно до нової концептуальної основи важливих спірних моментів щодо регулювання цих правовідносин. В результаті проведеної аналітичної роботи в теоретичній та практичній площині ми дійшли наступних висновків.

1. Інститут державного (муніципального) кредиту відноситься до різновиду складного фінансово-правового інституту, а його фінансово-правова природа визначається як спрямованістю на реалізацію публічного інтересу (погашення бюджетного дефіциту, досягнення збалансованості дохідної й видаткової частин бюджету, ефективне регулювання грошової системи держави), так і наявністю, як основного методу регулювання - методу влади й підпорядкування, імперативного методу.

2. Суб'єктний склад відносин з державного кредиту включає у якості кредиторів фізичних і юридичних осіб та боржника - державу або відповідну територіальну громаду. Таке положення обумовлює особливий режим об'єкту - тимчасово вільні кошти громадян України, іноземців та осіб без громадянства, юридичних осіб.

3. Поняття державного боргу не збігається зі змістом державного кредиту і є значно ширшим поняттям. Публічний кредит та публічний борг передбачають необхідність розмежування за відповідними критеріями, до яких відносяться наступні: у відносинах державного кредиту держава виступає позичальником, тоді як державний борг передбачає її вже як власника акумульованих таким чином коштів; передумовою виникнення відносин державного кредитування є вільне волевиявлення кредиторів, в той час, коли відносини публічного боргу управляються на підставі імперативного методу; державний кредит виступає як метод мобілізації коштів, а боргові зобов'язання навпаки пов'язуються з ситуацією, коли кошти не надходять та необхідно використовувати певні гарантії.

4. Фінансово-економічними передумовами реалізації відношень публічного кредитування є особливості утворення доходів, здійснення видатків, розриви в часі отримання та використання грошових коштів. Механізм публічного кредитування дозволяє не звертатися до емісійної діяльності та поліпшувати грошовий обіг, розвивати безготівкові форми розрахунків, закріпити національну валюту.

5. Джерелом погашення заборгованості по публічних запозиченнях є кошти бюджетів або нові публічні позики. Особливістю публічних кредитних відносин є також те, що позика, організована таким чином, буде, безумовно, погашена. Якщо в режимі банківського кредитування може скластися ситуація, коли позичальник виявиться без коштів для погашення кредиту, то при державному кредитуванні позичальник має виняткове право - емісії грошей. Публічне кредитування формує підстави використання грошей, коли вони виконують не лише функцію платежу, але й засобу обігу, в той час, коли відносини банківського кредиту засновані на виконанні грошима функції засобу платежу.

6. Публічний (державний, муніципальний) кредит можна визначити як урегульовані правовими нормами відносини по акумуляції публічно-територіальними утвореннями тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб на принципах добровільності, терміновості, відплатності і поверненості з метою покриття бюджетного дефіциту, фінансування інших публічних інтересів, завдань і функцій держави й територіальних утворень. Дійсно, передумовою публічного кредиту є бюджетний дефіцит, що не виключає фінансування за рахунок його інвестиційних програм, витрат, пов'язаних з капітальним будівництвом і розвитком регіонів.

7. Специфічність відносин в сфері регулювання обігу державних цінних паперів передбачає особливий суб'єктний склад цих правовідносин. Відповідно до чинного законодавства ними є Національний банк України та Міністерство фінансів України, але фактичне управління державним внутрішнім боргом в Україні є безпосередньою компетенцією Державного казначейства України. Національний банк України виконує операції по обслуговуванню державного боргу, пов'язані з розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням і виплатою доходу за ними. Міністерство фінансів України через банки та банківські установи здійснює операції по розміщенню облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенню і виплаті доходу у вигляді процентів.

8. Особливою формою державного кредиту є умовні боргові зобов'язання, в яких держава бере участь опосередковано, фактично виступаючи гарантом щодо безпосередніх запозичень юридичних осіб. При цьому до боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання у грошовій формі, гарантовані Урядом України, а також одержані ним кредити. Обов'язок із погашення такого зобов`язання виникає за умови невиконання одержувачем кредиту положень кредитного договору. Після настання гарантійного випадку гарантійне зобов'язання Уряду переходить на Державний бюджет України і виступає вже прямим борговим зобов'язанням.

9. Виникнення державного боргу є результатом фінансування дефіциту державного бюджету. Крім емісії державного боргу (боргових зобов'язань уряду) бюджетний дефіцит може покриватися шляхом оподаткування або надходжень від приватизації. В Україні державний кредит не є альтернативою податкового методу фінансування, а виступає як доповнення до нього.

10. Сукупне публічне боргове зобов'язання складається із передбачених чинним законодавством боргових зобов'язань, які можуть поєднувати різні за підставами виникнення і порядку обслуговування джерела. До складу публічного боргу включаються наступні елементи: залучені кредити, оформлені за допомогою відповідних кредитних угод і договорів; державні (муніципальні) позики, які здійснюються шляхом випуску цінних паперів від імені держави, адміністративно-територіальних утворень. Державний зовнішній борг складається з номінальної суми боргу по державних цінних паперах, зобов'язання по яких виражені в іноземній валюті, основного боргу по кредитах, які отримані державою і зобов'язання по яких виражені в іноземній валюті, та боргових зобов'язань по цільових іноземних кредитах (позикам), залучених під державні гарантії, зобов'язання по яких , виражені в іноземній валюті. Державний внутрішній борг структурується залежно від виду державних цінних паперів, які розміщені серед юридичних і фізичних осіб. У борг територіальних громад включаються: 1) сума боргу по державних цінних паперах; 2) основний борг по кредитах, залучених у місцевий бюджет з інших бюджетів, що становлять бюджетну систему України; 3) зобов'язання по державних гарантіях, наданих суб'єктом під непогашені боргові зобов'язання.

11. Бюджетні запозичення на місцях орієнтовані на відносно довгий термін часу. Може йтися про період, не менший ніж рік. Але конструкція таких запозичень не виключає існування дуже схожих, але все ж таки особливих конструкцій - позичок місцевих бюджетів, які реалізують більш локальні завдання. Якщо бюджетні запозичення орієнтовані на фінансування певних тенденцій розвитку регіону, вирішення глобальних економічних та соціальних завдань, то позички використовуються для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання загального фонду місцевого бюджету.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Зайцева Н.А. Правовое регулирование государственного кредита: состояние, тенденции, перспективы / Н.А. Зайцева // Проблеми законності. - 2007. - № 88. - С. 104-110.

Зайцева Н.А. Кредитування державне та банківське: порівняльно-правовий аспект / Н.А. Зайцева // Університетські наукові записки (Часопис Хмельницького університету держави та права). - 2008. - №3. - С. 230-232.

Зайцева Н.А. Публічно-правова природа державного кредиту / Н.А. Зайцева // Проблеми законності. - 2008. - №98 - С. 243-248.

Зайцева Н.А. До питання щодо правового регулювання державного кредиту в Україні / Н.А. Зайцева // Тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції, 23-24 листопада 2007р. Ірпінь: Національна академія державної податкової служби України, 2007. - С. 99 - 101.

Зайцева Н.А. Спільні риси та особливості державного та банківського кредитування / Н.А. Зайцева // Матеріали науково-практичної конференції. - Ірпінь: Національна академія державної податкової служби України, 2008. - С. 24-26.



АНОТАЦІЯ

Зайцева Н.А. Правове регулювання державного кредиту в Україні. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.07 - адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Дисертаційне дослідження присвячене формуванню комплексного наукового уявлення про зміст державного кредитування в Україні, аналізу його відповідності цілям розбудови правової, демократичної, соціальної держави, спрямованості на успішне реформування економічних відносин на шляху розбудови ринкової економіки, та раціонального законодавчого відображення цього.

У роботі визначено правову природу державного кредиту, наведено характерні риси, що відмежовують його від державного боргу, розкривають його специфіку як ефективного методу мінімалізації дефіциту бюджету в Україні. Крім того, визначається природа бюджетного дефіциту, який є однією з передумов додаткового залучення коштів. Особливу увагу при цьому приділено дослідженню розвитку форм державного кредитування у взаємозв'язку з формуванням державних боргових зобов'язань. В результаті проведеного в роботі аналізу було сформульовано теоретичні висновки та пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства України з метою його удосконалення. кредитування соціальний борг мінімалізація

Ключові слова: фінансові правовідносини, публічний борг, державний кредит, цінні папери, бюджетний дефіцит.



АННОТАЦИЯ

Зайцева Н.А. Правовое регулирование государственного кредита в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.07 - административное право и процесс; финансовое право; информационное право. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2009.

Диссертационное исследование посвящено формированию комплексного научного представления о специфике отношений по государственному кредиту, анализу его соответствия целям развития правового, демократического, социального государства, направленности на успешное реформирование экономических отношений на пути развития рыночной экономики.

В работе определена правовая природа государственного кредита, приведены характерные черты, отграничивающие его от государственного долга, раскрывающие его специфику как эффективного метода минимализации дефицита бюджета. В отношениях по государственному кредиту государство выступает заемщиком, в то время как государственный долг предусматривает его уже как собственника аккумулированных таким образом средств; организатора и управленца их использования, гаранта, обеспечивающего стойкость ценых бумаг, выпущеных при государственном кредитовании. Доказана публично-правовая природа кредитных отношений, связаных с займами государства, которая характеризуется рядом признаков, среди которых основным является то, что эти отношения являются неотъемлимой составной частью финансовой системы государства, а функционирование государственного и муниципального кредита обуславливает возникновение публичных долговых обязательств, урегулированных финансово-правовыми нормами, которые являються специфической разновидностью имущественных отношений. Кроме того, в этих отношениях государство как должник имеет исключительную форму гарантии, что подчёркивает специфичность отношений по государственному кредиту - право эмиссии денег. Так же определяется природа бюджетного дефицита, который служит одной из предпосылок к дополнительному привлечению средств.

Особое внимание удлено исследованию развития форм государственного кредитования в связи с формированием государственных долговых обязательств. Приведена классификация форм государственного кредита, основаниями для которой являються: формы осуществления займов (ценные бумаги, долговые соглашения); особенности объекта (непосредственные и условные долговые обязательства); основания возникновения долговых обязательств (гарантированные Кабинетом Министров или принятые на условиях правоприемственности). В результате проведенного в работе анализа были сформулированы теоретические выводы и предложения по внесению изменений в действующее законодательство Украины с целью его усовершенствования.

Ключевые слова: финансовые правоотношения, публичный долг, государственный кредит, ценные бумкги, бюджетный деффицит.



SUMMARY

Zaitseva N.A. Legal regulation of state credit in Ukraine. - the Manuscript.

The dissertation on competition of scientific degree of the candidate of jurisprudence on a speciality 12.00.07 - administrative law and process; the financial law; the information law. - Kiev national university named after Taras Shevchenko. - Kiev, 2009.

Dissertational research is devoted formation of complex scientific representation about specificity state credit in Ukraine, to the analysis of it conformity to the purposes of development of the legal, democratic, social state, an orientation on successful reforming of economic relations on a way of development of market economy.

The legal nature of state credit is defined in this work; defined the difference between state credit and state debt, that shows it's specificts as an effected method of minimalization of budget deficit in Ukraine. Besides the work covers the understanding of the nature of budget deficit, which becomes the one of the preconditions of the engaging additional funds. A special part of the research is dedicated to studying the development of forms of state credit connected to the forming of state debt obligations. Theoretical conclusions and propositions has been made concerning the nessesary changes in the Ukrainian legislation as a result of the analisus achived in the work.

Keywords: finansical legal relations, state credit, budget deficit, public debt, valuable papers.

Размещено на Allbest.ru

...