Припинення юридичних осіб з правонаступництвом

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ІМ. В.М. КОРЕЦЬКОГО

УДК 347.191.6 (477)

ПРИПИНЕННЯ ЮРИДИЧНИХ ОСІБ З ПРАВОНАСТУПНИЦТВОМ

Спеціальність 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес;

сімейне право; міжнародне приватне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

ЮРКЕВИЧ ЮРІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Львівському національному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор,

Заслужений юрист України

Коссак Володимир Михайлович,

Львівський національний університет імені Івана Франка

завідувач кафедри цивільного права і процесу.

Офіційні опоненти:

доктор юридичних наук, професор

Стефанчук Руслан Олексійович,

Хмельницький університет управління та права,

проректор з наукової роботи;

кандидат юридичних наук, доцент

Яновицька Галина Богданівна,

Львівський державний університет внутрішніх справ,

завідувач кафедри цивільно-правових дисциплін.

Захист відбудеться 10.06. 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.236.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук у Інституті держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительска, 4.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту держави і права ім. В.М.Корецького НАН України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительска, 4.

Автореферат розісланий 07.05.2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат юридичних наук О.О. Кваша

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В умовах реформування цивільного законодавства дослідження інституту юридичних осіб набуває усе більшого значення. Після прийняття чинних Цивільного та Господарського кодексів України правове регулювання порядку припинення юридичних осіб зазнало істотних змін. Багато дискусійних питань виникає, коли йдеться про поняття «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» та його розмежування з «реорганізацією», про необхідність забезпечення належного правового регулювання захисту інтересів кредиторів у разі припинення юридичних осіб з правонаступництвом, про компетенцію органів юридичної особи на стадії її припинення, про порядок примусового припинення з правонаступництвом тощо. Це в свою чергу зумовлює необхідність ретельного вивчення законодавчої бази, аналізу проблемних питань, які виникають у зв'язку з цим, та заповнення прогалин у нормативно-правовому регулюванні їх основних аспектів. Важливе значення має також розгляд особливостей припинення юридичних осіб з правонаступництвом з системним викладом всіх основних питань, що показують стан законодавства в даній галузі, характерні риси діючого цивільно-правового регулювання і перспективи подальшого розвитку та вдосконалення.

В юридичній літературі дослідження питань правового регулювання інституту припинення юридичних осіб з правонаступництвом є, однак вони здебільшого стосуються окремих його способів.

Розгляду даної наукової проблематики присвятили свої праці як вітчизняні, так і зарубіжні вчені-правознавці, зокрема: Є.В. Аксенова, Є.В. Бакуліна, Ю.Г. Басін, В.В. Бутовський, А.С. Васильєв, О.М. Вінник, О.В. Дзера, Є.П. Дівер, А.С. Довгерт, В.П. Емельянцев, А.П. Єфименко, Д.В. Жданов, А.А. Карлін, О.Р. Кібенко, А.В. Коровайко, В.М. Коссак, О.В. Кохановська, В.М. Кравчук, Н.С. Кузнєцова, І.М. Кучеренко, В.В. Лаптєв, В.В. Луць, С.А. Макаров, В.К. Мамутов, С.В. Мартишкін, А.С. Могилевський, О.П. Орлюк, В.В. Рябота, І.В. Спасибо-Фатєєва, Р.О. Стефанчук, К.Т. Трофимов, Я.М. Шевченко, Р.Б. Шишка, Н.В. Щербакова, В.С. Щербина та інші. Водночас комплексного дослідження інституту припинення юридичних осіб з правонаступництвом у вітчизняному правознавстві здійснено не було.

Вивчення доктринальних підходів до порядку злиття, приєднання, поділу та перетворення юридичних осіб, а також використання теоретичних здобутків в процесі правотворення є надзвичайно важливими, оскільки від цього залежить якість та адекватність їх правового регулювання. Вищенаведене доводить доцільність комплексного теоретичного дослідження питань припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

Зв'язок роботи з науковими планами, програмами. Тема дисертації входить у науково-дослідну проблематику кафедри цивільного права та процесу юридичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка «Вдосконалення цивільного законодавства в світлі нового Цивільного кодексу України на 2005-2008 роки» (номер державної реєстрації 0105U004945) та затверджена Вченою радою Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 11/3 від 28 березня 2007 року).

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає у формуванні теоретичної концепції цивільно-правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом, а також у розробці пропозицій щодо удосконалення норм чинного законодавства.

Мета дисертаційного дослідження визначається його теоретико-прикладним характером та включає в себе наступні завдання:

- проаналізувати припинення юридичних осіб з правонаступництвом та дослідити його наслідки;

- з'ясувати особливості припинення юридичних осіб з правонаступництвом;

- здійснити теоретичний аналіз злиття, приєднання, поділу та перетворення як способів припинення юридичних осіб;

- дослідити порядок припинення юридичних осіб з правонаступництвом за рішенням суду;

- проаналізувати особливості примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом на підставі рішень відповідних органів державної влади;

- сформулювати конкретні пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

Об'єктом дослідження є комплекс цивільно-правових відносин, що складаються у разі припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

Предметом дослідження є цивільно-правове регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом, наукові доктрини, літературні джерела, а також судова практика з розгляду спорів, пов'язаних з припиненням юридичних осіб.

Методи дослідження. В процесі дисертаційного дослідження використано наступні наукові методи: діалектичний (супроводжував увесь процес дисертаційного дослідження і дозволив розглянути тенденції розвитку інституту припинення юридичних осіб з правонаступництвом); порівняльний (при аналізі законодавства зарубіжних держав з питань припинення юридичних осіб); історичний (при дослідженні генези правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом), логічного аналізу, системно-функціональний, дедукції, індукції (при формулюванні понять та наукових пропозицій щодо вдосконалення чинного законодавства) та інші. Вибір та використання зазначених методів у дисертації має подекуди комбінований характер залежно від вирішення конкретних завдань дослідження.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше на дисертаційному рівні здійснено комплексний теоретичний аналіз припинення юридичних осіб з правонаступництвом, а також визначено напрями вдосконалення законодавства у цій сфері. На підставі проведеного дослідження автором сформульовані та виносяться на захист наступні положення, які містять елементи наукової новизни:

1) вперше запропоновано визначати припинення юридичних осіб з правонаступництвом як склад юридичних фактів, пов'язаний з переходом єдиного майнового комплексу юридичних осіб-правопопередників до їх правонаступників, в результаті якого відбувається припинення юридичних осіб-правопопередників та, як правило, утворення нових юридичних осіб (за винятком приєднання, в результаті якого відбувається лише припинення юридичних осіб);

2) аналіз положень чинних законодавчих актів дав можливість визначити наступні етапи припинення юридичних осіб усіх видів з правонаступництвом: 1) початковий етап, пов'язаний з прийняттям рішення засновників (учасників) юридичних осіб (або органу юридичної особи, уповноваженої на це установчими документами), відповідних органів державної влади або суду про злиття, приєднання, поділ або перетворення; 2) етап діяльності спеціально створеного органу - комісії з припинення юридичної особи, результатом якого є складання передавального акта або розподільчого балансу; 3) завершальний етап припинення юридичних осіб з правонаступництвом, цивільно-правовим наслідком якого є державна реєстрація новоутвореної юридичної особи (юридичних осіб) (або внесення відповідних змін до установчих документів правонаступника у разі приєднання) та виключення з Єдиного державного реєстру юридичної особи-правопопередника (правопопередників);

3) обґрунтовано необхідність доповнення ЦК України положенням, згідно з яким реорганізацією юридичних осіб визнається комплекс спеціальних заходів, визначених законодавством та пов'язаних з істотними змінами в їх структурі та (або) існуванні, а також нормою, відповідно до якої реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, виділу, поділу та перетворення;

4) подальше обґрунтування дістала необхідність внесення змін до ЦК України, згідно з якими кредитор юридичної особи, що припиняється (а у випадку приєднання - також кредитор юридичної особи, що не припиняється) може вимагати від неї забезпечення виконання зобов'язань, а у разі відмови надати таке забезпечення - припинення або дострокового виконання зобов'язань;

5) подальший теоретичний розвиток отримали положення, присвячені доцільності закріплення субсидіарної відповідальності інших правонаступників юридичної особи, припиненої шляхом поділу у разі недостатності майна, переданого її правонаступнику для виконання зобов'язань, що перейшли до нього у порядку правонаступництва;

6) обґрунтовано: визначення комісії з припинення юридичної особи як її органу зі спеціальною компетенцією; необхідність внесення змін до ЦК України, які передбачають, що «голова або відповідним чином уповноважений член комісії виступає в цивільному обороті від імені юридичної особи, яка припиняється»; а також доцільність закріплення законодавчої норми про обов'язкове визначення в установчих документах процедури призначення комісії з припинення юридичної особи, її компетенції та порядку здійснення своїх повноважень у відповідності до чинного законодавства;

7) вперше запропоновано доповнити ЦК України нормою, згідно з якою «майно юридичних осіб, що припиняються переходить до їх правонаступників в момент їх державної реєстрації (у разі приєднання - в момент державної реєстрації змін до установчих документів правонаступника), якщо інше не передбачено законодавством чи рішенням про припинення», а також положенням у відповідності до якого «державна реєстрація припинення юридичних осіб здійснюється не пізніше двох робочих днів після затвердження передавального акта чи розподільчого балансу»;

8) подальший розвиток дістало обґрунтування тези про доцільність закріплення загальної вимоги про обов'язковість у разі злиття та приєднання юридичних осіб укладення договорів відповідно про злиття та приєднання;

9) запропоновано серед підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи визначити «невиконання юридичною особою вимог законодавства щодо кількісного складу її засновників (учасників)»;

10) вперше обґрунтовано доцільність внесення змін та доповнень до чинного законодавства, згідно з якими у разі примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом суд призначає комісію з припинення юридичної особи з числа фізичних осіб-підприємців, які здійснюють свою діяльність на підставі ліцензії, виданої уповноваженим органом, а також затверджує складений нею передавальний акт (розподільчий баланс);

11) вперше обґрунтовано необхідність віднесення до компетенції державного реєстратора обов'язку після попередження юридичної особи, у разі невиконання нею вимог, які передбачають необхідність прийняття рішення про приведення чисельності своїх учасників (членів) у відповідність до Закону або про зміну своєї організаційно-правової форми, звертатися до суду з позовом про її примусове припинення;

12) запропоновано внесення змін до ЦК України, які передбачають можливість здійснення примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом виключно на підставі рішення суду.

Практичне значення одержаних результатів. Результати наукового дослідження можуть бути використані: - для подальшого розвитку цивільного законодавства України; - для сприяння вдосконаленню практики розгляду судами справ, пов'язаних з припиненням юридичних осіб; - при підготовці підручників, навчальних посібників та методичних розробок з курсу «Цивільне право» для студентів юридичних вузів.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертації апробовані на Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених» (м. Запоріжжя, 23 березня 2007 року, тези опубліковано), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання реформування правової системи України» (м. Луцьк, 1-2 червня 2007 року, тези опубліковано), Міжнародній науково-практичній конференції «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку» (м. Одеса, 30 травня 2008 року, тези опубліковано), IX Всеукраїнській науково-практичній конференціії «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (м. Острог, 30-31 травня 2008 року, тези опубліковано), XV Регіональній науково-практичній конференції «Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні» (м. Львів, 4-5 лютого 2009 року, тези опубліковано).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковані у 4 статтях у збірниках, що входять до переліку наукових фахових видань ВАК України, та в тезах 5 доповідей на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Структура роботи обумовлена завданнями та предметом дослідження. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, семи підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації - 209 сторінок, із них список використаних джерел з 228 найменувань на 24 сторінках та 2 додатки на 8 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

правонаступництво припинення порядок законодавство

У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, його науково-теоретичну базу, зв'язок роботи з науковими планами та програмами, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано положення, які містять елементи наукової новизни, окреслено практичне значення дисертації, кількість публікацій, а також апробацію результатів і структуру роботи.

Розділ 1 «Загальнотеоретичні проблеми припинення юридичних осіб з правонаступництвом» складається з двох підрозділів і присвячений здійсненню загальної характеристики припинення юридичних осіб з правонаступництвом, дослідженню історії становлення, питань класифікації, визначенню етапів, а також правових наслідків припинення з правонаступництвом.

Підрозділ 1.1. «Загальна характеристика припинення юридичних осіб з правонаступництвом» містить аналіз: 1) поняття «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» та його розмежування з «реорганізацією»; 2) загального порядку припинення юридичних осіб шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення; 3) основних критеріїв класифікації підстав припинення юридичних осіб з правонаступництвом; 4) основних підходів до з'ясування особи засновника юридичних осіб, утворених шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення. Дисертантом запропоновано визначати припинення юридичних осіб з правонаступництвом як склад юридичних фактів, пов'язаний з переходом єдиного майнового комплексу юридичних осіб-правопопередників до їх правонаступників, в результаті якого відбувається припинення юридичних осіб-правопопередників та, як правило, утворення нових юридичних осіб (за винятком приєднання, в результаті якого відбувається лише припинення юридичних осіб).

На підставі аналізу понять «реорганізація» та «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» (виходячи з тлумачення норми ч. 1 ст. 104 ЦК України) автор дійшов до висновку про нетотожність їх змісту, оскільки термін «реорганізація» є ширшим та охоплює «припинення юридичних осіб з правонаступництвом». Формами припинення юридичних осіб з правонаступництвом є злиття, приєднання, поділ та перетворення, а реорганізації, окрім перерахованих, також виділ.

Закріплення в ЦК України узагальнюючого терміну «реорганізація», враховуючи його використання у багатьох чинних нормативно-правових актах, є доцільним та історично-обумовленим процесом, в зв'язку з чим дисертант пропонує доповнити ЦК України статтею 103№ «Реорганізація юридичних осіб», яку слід викласти в наступній редакції: «1. Реорганізацією юридичних осіб визнається комплекс спеціальних заходів, визначених законодавством та пов'язаних з істотними змінами в їх структурі та (або) існуванні. 2. Реорганізація може здійснюватися шляхом злиття, приєднання, виділу, поділу та перетворення юридичних осіб».

Аналіз положень чинних законодавчих актів дав можливість визначити наступні етапи припинення юридичних осіб усіх видів з правонаступництвом: 1) початковий етап, пов'язаний з прийняттям рішення засновників (учасників) юридичних осіб (або органу юридичної особи, уповноваженої на це установчими документами), відповідних органів державної влади або суду про злиття, приєднання, поділ або перетворення; 2) етап діяльності спеціально створеного органу - комісії з припинення юридичної особи, результатом якого є складання передавального акта або розподільчого балансу; 3) завершальний етап припинення юридичних осіб з правонаступництвом, цивільно-правовим наслідком якого є державна реєстрація новоутвореної юридичної особи (юридичних осіб) (або внесення відповідних змін до установчих документів правонаступника у разі приєднання) та виключення з Єдиного державного реєстру юридичної особи-правопопередника (правопопередників).

У підрозділі 1.2. «Правові наслідки припинення юридичних осіб з правонаступництвом» досліджуються питання правових наслідків, що супроводжують процес припинення шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення та зумовлюються наявністю правонаступництва. Крім того, дослідження даної наукової проблематики передбачає з'ясування проблем правового регулювання захисту інтересів кредиторів у разі припинення юридичних осіб з правонаступництвом, правових наслідків порушення процедури припинення юридичних осіб, компетенції органів юридичної особи на стадії її припинення, ролі передавального акта та розподільчого балансу, а також визначення обсягу прав та обов'язків, що переходять до правонаступників у зв'язку з припиненням юридичних осіб.

Дисертантом обґрунтовується необхідність внесення змін до ЦК України, згідно з якими кредитор юридичної особи, що припиняється (а у випадку приєднання - також кредитор юридичної особи, що не припиняється), може вимагати від неї забезпечення виконання зобов'язань, а у разі відмови надати таке забезпечення - припинення або дострокового виконання зобов'язань У разі ж недостатності майна, переданого правонаступнику юридичної особи, припиненої шляхом поділу для виконання зобов'язань, переданих йому у порядку правонаступництва, достатньою гарантією прав кредиторів вважатиметься обов'язок інших правонаступників цієї юридичної особи нести субсидіарну відповідальність. Необхідним також буде внесення відповідних змін до ст. 109 ЦК України, присвяченої правовому регулюванню виділу юридичних осіб.

У роботі запропоновано визначати комісію з припинення юридичної особи власне як орган юридичної особи зі спеціальною компетенцією. Разом з тим з метою удосконалення правового регулювання діяльності комісії з припинення юридичної особи необхідним є внесення змін до ч. 3 ст. 105 ЦК України. У зв'язку з особливостями компетенції комісії як колегіального органу юридичної особи на стадії її припинення з правонаступництвом, зокрема, що стосуються її повноважень з управління справами юридичної особи, вказану норму ЦК України слід уточнити, передбачивши, що голова або відповідним чином уповноважений член комісії виступає у цивільному обороті від імені юридичної особи, яка припиняється. Також, враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 57 ГК України в установчих документах повинні зазначатися умови реорганізації суб'єкта господарювання, згідно з ч. 2 ст. 105 ЦК України призначення комісії з припинення належить до повноважень зокрема учасників юридичної особи, доцільним було б закріплення законодавчої норми про обов'язкове визначення в установчих документах процедури призначення комісії з припинення юридичної особи, її компетенції та порядку здійснення своїх повноважень у відповідності до чинного законодавства.

У дисертації обґрунтовується точка зору, згідно з якою вимоги про включення до складу передавального акта та розподільчого балансу інших документів, наприклад бухгалтерської звітності, повинні бути сформульовані на рівні загального підзаконного нормативно-правового акту та стосуватися всіх юридичних осіб, а не лише окремих їх видів, що сприятиме єдиному підходу до порядку їх формування у процесі припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

Розділ 2 «Припинення юридичних осіб з правонаступництвом за рішенням їх учасників (членів) або органів, уповноважених на це установчими документами» складається з 3 підрозділів, які присвячені аналізу припинення юридичних осіб шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення та їх характеристиці як способів припинення з правонаступництвом.

Підрозділ 2.1. «Припинення юридичних осіб шляхом злиття та приєднання» містить дослідження правового регулювання злиття та приєднання як способів припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Головною відмінністю між злиттям та приєднанням як юридичними категоріями є те, що злиття на відміну від приєднання визнається способом утворення і припинення юридичних осіб, тоді як приєднання - лише способом припинення юридичних осіб.

В роботі обґрунтовується необхідність внесення змін до ч. 3 ст. 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка сформульована не зовсім вдало та може неоднозначно трактуватися у зв'язку з відсутністю на момент підписання рішення щодо припинення правонаступника у разі злиття юридичних осіб. Враховуючи вищезазначене, дану статтю слід викласти в новій редакції, передбачивши, що «у разі припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання рішення щодо припинення юридичної особи підписується уповноваженими особами юридичної особи або юридичних осіб, що припиняються, а у разі приєднання - також юридичної особи-правонаступника».

Крім цього дістали подальший розвиток теоретичні положення щодо доцільності передбачення в ЦК України загальної вимоги про обов'язковість у разі злиття та приєднання юридичних осіб укладення договорів відповідно про злиття та приєднання.

Чинне цивільне законодавство, з одного боку, визначає порядок припинення юридичних осіб з правонаступництвом, з іншого, - не регулює належним чином питання, пов'язані з визначенням моменту переходу прав та обов'язків від юридичної особи-правопопередника до юридичної особи-правонаступника. В зв'язку з цим ЦК України слід доповнити нормою такого змісту: «майно юридичних осіб, що припиняються переходить до їх правонаступників в момент їх державної реєстрації (у разі приєднання - в момент державної реєстрації змін до установчих документів правонаступника), якщо інше не передбачено законодавством чи рішенням про припинення. Державна реєстрація припинення юридичних осіб повинна бути здійснена не пізніше двох робочих днів після затвердження передавального акта чи розподільчого балансу.»

У підрозділі 2.2. «Припинення юридичних осіб шляхом перетворення» автор приходить до висновку про визнання перетворення особливим способом припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Специфічною ознакою перетворення як способу припинення юридичних осіб з правонаступництвом є особлива процедура державної реєстрації припинення юридичної особи шляхом перетворення.

В роботі здійснено обґрунтування доцільності доповнення статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» нормою, відповідно до якої серед підстав для відмови у проведенні державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи запропоновано передбачити «невиконання юридичною особою вимог законодавства щодо кількісного складу її засновників (учасників, членів)».

Дисертант обґрунтовує недоцільність законодавчого положення, яке виключає можливість здійснення змішаних реорганізацій акціонерних товариств. У зв'язку з цим, автор пропонує виключити із Закону України «Про акціонерні товариства» норми, які забороняють здійснювати реорганізації акціонерних товариств з іншими видами господарських товариств та виробничими кооперативами.

Підрозділ 2.3. «Інші способи припинення юридичних осіб з правонаступництвом» містить положення, присвячені дослідженню поділу юридичних осіб, його порівнянню з такою формою реорганізації як виділ, виокремленню їх спільних та відмінних рис, а також з'ясуванню можливості виникнення правонаступництва та його характеру у разі ліквідації.

При здійсненні теоретичного аналізу поділу юридичних осіб автором звернено увагу на необхідність внесення змін до Положення про порядок поділу підприємств і об'єднань та відокремлення від них структурних підрозділів і одиниць щодо визначення поділу як припинення, а не ліквідації підприємства (об'єднання) з одночасним створенням на його базі двох або більше нових самостійних підприємств.

Автором висловлена думка щодо можливості запровадження в чинне законодавство України такого способу поділу юридичних осіб, при якому юридична особа, що припиняється шляхом поділу передає за розподільчим балансом своє майно, права та обов'язки новоутвореній юридичній особі (юридичним особам), а також вже існуючій юридичній особі (декільком юридичним особам). Враховуючи, що поділ передбачає утворення нових юридичних осіб, учасники яких наділені виключним правом здійснювати їх добровільне припинення з правонаступництвом, а також, що будь-яка юридична особа вправі приймати рішення про відчуження своїх активів, дисертант відстоює точку зору, згідно з якою для запровадження подібної складної процедури припинення юридичних осіб шляхом поділу з ознаками злиття (приєднання) не має достатньої необхідності.

При припиненні юридичних осіб шляхом поділу (а також при здійсненні виділу юридичних осіб) виникає питання визначення учасником якої з новоутворених юридичних осіб стає кожен учасник юридичної особи-правопопередника. В юридичній літературі вказується, що при поділі та виділі кожен учасник (акціонер, член) юридичної особи повинен самостійно приймати рішення учасником якої юридичної особи він повинен бути. Не заперечуючи проти такої точки зору, автор доводить, що позиція учасника юридичної особи повинна враховуватися, хоча не може бути зобов'язуючою для юридичної особи. При цьому, з метою недопущення можливих суперечок, питання з приводу членства в новоутворених юридичних особах слід вирішувати при прийнятті рішення про реорганізацію.

Відповідно до ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Водночас, дана норма не може слугувати обґрунтуванням наявності правонаступництва у разі ліквідації юридичних осіб (при ліквідації не відбувається перехід прав та обов'язків до новоутвореної юридичної особи), оскільки встановлює винятки із загального правила, а сам обов'язок виконання зобов'язання в цьому випадку випливає не з факту правонаступництва, а з прямої вказівки законів чи інших нормативно-правових актів про його виконання.

Розділ 3 «Припинення юридичних осіб з правонаступництвом у примусовому порядку» складається з двох підрозділів та присвячений дослідженню рішень суду та уповноважених органів державної влади як підстав примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

У підрозділі 3.1. «Припинення юридичних осіб з правонаступництвом за рішенням суду» визначаються підстави примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

У роботі відстоюється теза про доцільність внесення змін та доповнень до чинного законодавства, згідно з якими у разі примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом суд призначає комісію з припинення юридичної особи та затверджує складений нею передавальний акт (розподільчий баланс).

У процесі вдосконалення чинного цивільного законодавства необхідно встановити, що у разі звернення відповідного органу державної влади до суду з метою забезпечення виконання свого рішення про припинення певної юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, суд, задовольняючи позов цього органу, повинен вирішити питання призначення персонального складу комісії з припинення цієї юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи повинна формуватися з числа фізичних осіб-підприємців, які на підставі ліцензії, виданої уповноваженим органом, здійснюють виконання примусової реорганізації. Щодо фізичних осіб-підприємців, яким пропонується на підставі ліцензії надавати виключне право здійснення примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом, то їх правовий статус, повноваження, порядок ліцензування вказаної діяльності також підлягає нормативно-правовому регулюванню.

Варто підкреслити, що при розгляді справ про примусове припинення юридичних осіб з правонаступництвом серед спеціально-правових заходів щодо забезпечення позову, окрім інших, передбачених ст. 67 ГПК України, на думку автора, можуть бути застосовані: (1) заборона виконавчому органу юридичної особи, що допустив порушення закону з її боку, здійснювати управління цією юридичною особою; (2) заборона учасникам юридичної особи виходити з числа їх складу у встановленому законом порядку; (3) заборона здійснювати зменшення статутного капіталу юридичної особи тощо.

У підрозділі 3.2. «Рішення інших державних органів як підстава примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом» міститься аналіз норм цивільного законодавства, які серед суб'єктів прийняття рішення про злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи визначають відповідні органи державної влади.

Дисертант обгрунтовує думку, що правові наслідки, а також механізм їх застосування у разі порушення юридичною особою вимог законодавства щодо мінімальної чисельності її учасників (членів) чинною нормативно-правовою базою чітко не визначені. Враховуючи зазначене, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» запропоновано доповнити, передбачивши, що державний реєстратор на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці: «надсилає лист-попередження юридичній особі з вимогою протягом 10 днів прийняти рішення про приведення чисельності своїх учасників (членів) у відповідність до вимог Закону або про зміну своєї організаційно-правової форми, а у разі невиконання вимог юридичною особою звертається до суду з позовом про її примусове припинення».

Виконання рішень Антимонопольного комітету України (далі - АМК) про примусовий поділ суб'єкта господарювання без звернення АМК до суду є неможливим, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено порядку примусового виконання рішень АМК про примусовий поділ і не віднесено обов'язок їх виконання до функцій державної виконавчої служби. Аналогічно Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 № 755- IV не визначено порядку державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі рішень відповідних органів державної влади.

На підставі аналізу норм ЦК та ГК України, а також Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» зроблено висновок, що у разі добровільного виконання юридичною особою рішення про примусовий поділ, учасники або орган юридичної особи, уповноважений на це установчими документами, виконуватимуть його за загальною процедурою, а у випадку звернення АМК до суду з метою забезпечення виконання примусового поділу, - саме АМК, виходячи з чинного законодавства, повинен вважатися органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи та, відповідно, здійснювати всі передбачені законодавством у зв'язку з цим дії. При цьому з метою вдосконалення правового регулювання примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом доцільним є внесення змін до ЦК України, які передбачають можливість здійснення примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом виключно на підставі рішення суду.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення та нове вирішення проблем правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у наступному:

- припинення юридичних осіб з правонаступництвом слід визначати як склад юридичних фактів, пов'язаний з переходом єдиного майнового комплексу юридичних осіб-правопопередників до їх правонаступників, в результаті якого відбувається припинення юридичних осіб-правопопередників та, як правило, утворення нових юридичних осіб (за винятком приєднання, в результаті якого відбувається лише припинення юридичних осіб). Аналіз понять «реорганізація» та «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» (виходячи з тлумачення норми ч. 1 ст. 104 ЦК України) дає підстави для висновку про нетотожність їх змісту, оскільки термін «реорганізація» є ширшим та охоплює «припинення юридичних осіб з правонаступництвом». Формами «правонаступницького» способу припинення юридичних осіб є злиття, приєднання, поділ та перетворення, а реорганізації, окрім перерахованих, також виділ;

- вимагає уніфікації поняттєвий апарат відносин переходу майна в порядку правонаступництва. Зокрема терміни злиття та приєднання, що визначені ЦК та ГК України як окремі способи припинення з правонаступництвом та поняття злиття, передбачене Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 19 «Об'єднання підприємств», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 07.07.99 № 163 як об'єднання підприємств шляхом створення нової юридичної особи або приєднання підприємств до головного підприємства не співпадають по змісту. У зв'язку з наведеним актуальним є внесення відповідних змін до зазначеного Положення;

- до правонаступника переходить весь обсяг прав та обов'язків юридичної особи-правопопередника, в тому числі й обов'язок відшкодування шкоди. Обов'язок відшкодування шкоди повинен переходити в порядку правонаступництва також у випадку його встановлення та підтвердження щодо юридичної особи-правопопередника як суб'єкта відповідальності після завершення процедури реорганізації (хоча чинне законодавство не передбачає чітких механізмів реалізації даного положення);

- положення ч. 15 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-IV від 15.05.2003 (далі - Закон № 755-IV), згідно з яким «при перетворенні юридичної особи до неї не застосовуються обмеження, встановлені ч. 2 ст. 35 цього Закону», є необґрунтованим. Суперечність вбачається в тому, що законодавець забороняє здійснення дій, визначених ч. 2 ст. 35 Закону № 755-IV у разі припинення юридичних осіб іншими, ніж перетворення, способами. В зв'язку з цим слід внести зміни до ч. 15 ст. 37 Закону № 755-IV, виключивши дану норму;

- Закон України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 № 514-VI (далі - Закон № 514-VI) встановлює норми, які виключають можливість здійснення змішаної реорганізації акціонерних товариств. Водночас, послідовність дій, до яких вдаються товариства у разі реорганізації, зокрема під час емісії акцій, чітко встановлена даним Законом та Положенням про порядок реєстрації випуску акцій під час реорганізації товариств, затвердженим Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 30.12.98 № 221. Можливість здійснення змішаної реорганізації акціонерних товариств підтверджується також прикладами із судової практики, що мали місце до прийняття даного Закону. У зв'язку з цим, автор пропонує виключити із Закону України № 514-VI норми, які забороняють здійснювати реорганізації акціонерних товариств з іншими видами господарських товариств та виробничими кооперативами;

- необхідним є внесення змін та доповнень до чинного законодавства, згідно з якими у разі примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом суд затверджує передавальний акт та розподільчий баланс. У процесі вдосконалення чинного цивільного законодавства слід також встановити, що у разі звернення відповідного органу державної влади до суду з метою забезпечення виконання свого рішення про припинення певної юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, суд, задовольняючи позов цього органу, повинен вирішити питання призначення персонального складу комісії з припинення цієї юридичної особи. Комісія з припинення юридичної особи повинна створюватися з числа фізичних осіб-підприємців, які на підставі ліцензії, виданої уповноваженим органом, здійснюють виконання примусової реорганізації;

- виконання рішень АМК про примусовий поділ суб'єкта господарювання без звернення АМК до суду є неможливим, оскільки чинними нормативно-правовими актами не передбачено порядку примусового виконання рішень АМК про примусовий поділ і не віднесено обов'язок їх виконання до функцій державної виконавчої служби. З метою вдосконалення правового регулювання примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом доцільним є внесення змін до ст. 106 чинного ЦК України, згідно з якими: «злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюється за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду».

СПИСОК ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Юркевич Ю.М. Проблеми правового регулювання здійснення поділу юридичних осіб / Ю.М. Юркевич // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2007. - Випуск 45. - 248с. - С. 108-114.

2. Юркевич Ю.М. Питання захисту інтересів кредиторів у разі припинення юридичних осіб з правонаступництвом / Ю.М. Юркевич // Науковий часопис Хмельницького університету управління та права «Університетські наукові записки». - 2008. - № 1. - С. 120-126.

3. Юркевич Ю.М. Припинення юридичних осіб з правонаступництвом: цивільно-правовий аспект / Ю.М. Юркевич // Проблеми законності. - 2008. - Випуск 94. - С. 88-92.

4. Юркевич Ю.М. Правове регулювання злиття юридичних осіб / Ю.М. Юркевич // Вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2008. - Випуск 2. - С. 118-127.

5. Юркевич Ю.М. Способи припинення юридичних осіб з правонаступництвом / Ю.М. Юркевич // Проблеми та перспективи реформування права України очима молодих вчених: Тези доповідей Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції, м. Запоріжжя, 23 березня 2007 року / За заг. ред. С.М. Тимченка і Т.О. Коломоєць. - Запоріжжя: ЗНУ, 2007. - 152с. - С. 94-96.

6. Юркевич Ю.М. Перетворення як спосіб припинення юридичних осіб з правонаступництвом / Ю.М. Юркевич // Актуальні питання реформування правової системи України: Зб. наук. ст. за матеріалами IV Міжнародної науково-практичної конференції, Луцьк, 2007 р., 1-2 червня: У 2-х т. / Уклад. Т.Д. Климчук, І.М. Якушев. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. Ун-ту ім. Лесі Українки, 2007. - Т. 1. - 506с. - С. 493-495.

7. Юркевич Ю.М. Компетенція органів юридичної особи на стадії її припинення з правонаступництвом / Ю.М. Юркевич // Міжнародна науково-практична конференція «Право та економіка: генезис, сучасний стан та перспективи розвитку (м. Одеса, 30 травня 2008 р.) / ОНУ ім. І.І. Мечникова. - Одеса: Астропринт, 2008. - 688с. - С. 651-655.

8. Юркевич Ю.М. Правове регулювання складення передавального акта та розподільчого балансу / Ю.М. Юркевич // Матеріали IX Всеукраїнської науково-практичної конференції «Верховенство права у процесі державотворення та захисту прав людини в Україні» (30-31 травня 2008 року). - Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2008. - 406с. - С. 399-402.

9. Юркевич Ю.М. Правові наслідки рішення Антимонопольного комітету України про примусовий поділ юридичних осіб / Ю.М. Юркевич // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали XV регіональної науково-практичної конференції 4-5 лютого 2009 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2009. - 412с. - С. 225-226.

АНОТАЦІЯ

Юркевич Ю.М. Припинення юридичних осіб з правонаступництвом. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук зі спеціальності 12.00.03 - цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право. - Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - Київ, 2009.

Дисертація присвячена дослідженню питань правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом. Розглянуто загальнотеоретичні проблеми припинення юридичних осіб з правонаступництвом, зокрема здійснено загальну характеристику припинення з правонаступництвом та з'ясовано його правові наслідки. Проаналізовано поняття «припинення юридичних осіб з правонаступництвом» та «реорганізація юридичних осіб», а також проведено їх розмежування. Досліджено правову природу злиття, приєднання, поділу та перетворення як способів припинення юридичних осіб. Здійснено аналіз правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом у примусовому порядку. Розглянуто порядок припинення юридичних осіб з правонаступництвом за рішенням суду. Особливу увагу приділено дослідженню рішень уповноважених державних органів як підстав примусового припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

На основі проведених у дисертації досліджень зроблено висновки та пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства України в сфері правового регулювання припинення юридичних осіб з правонаступництвом.

Ключові слова: правонаступництво, реорганізація, способи припинення юридичних осіб з правонаступництвом, злиття, приєднання, поділ, перетворення.

АННОТАЦИЯ

Юркевич Ю.Н. Прекращение юридических лиц с правопреемством. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата юридических наук по специальности 12.00.03 - гражданское право и гражданский процесс; семейное право; международное частное право. - Институт государства и права им. В.М. Корецкого. - Киев, 2009.

В диссертации произведено комплексное теоретическое исследование прекращения юридических лиц с правопреемством. Рассмотрены общетеоретические проблемы прекращения юридических лиц с правопреемством, правовое регулирование прекращения юридических лиц путем слияния, присоединения, преобразования и разделения, а также проанализирован порядок прекращения юридических лиц с правопреемством в принудительном порядке.

В первом разделе осуществлена общая характеристика прекращения юридических лиц с правопреемством, в частности определено его понятие, исследовано историю становления, вопросы классификации, определенно этапы прекращения с правопреемством, а также исследовано его правовые последствия. В работе предложено определять прекращение юридических лиц с правопреемством как состав юридических фактов, связанный с переходом единственного имущественного комплекса юридических лиц-правопредшественников к их правопреемникам, в результате которого происходит прекращение юридических лиц-правопредшественников и, как правило, образование новых юридических лиц (за исключением присоединения, в результате которого происходит лишь прекращение юридических лиц). На основе проведенного исследования сделан вывод, что закрепление в ГК Украины обобщающего понятия «реорганизация» является целесообразным и исторически обусловленным процессом, в связи с чем предложено редакцию изменений и дополнений к ГК Украины.

Кроме этого исследуются вопросы правового регулирования защиты интересов кредиторов в случае прекращения юридических лиц с правопреемством, правовых последствий нарушения процедуры прекращения юридических лиц, компетенции органов юридического лица на стадии его прекращения, роли передаточного акта и разделительного баланса, а также определения объема прав и обязанностей, которые переходят к правопреемникам в связи с прекращением юридических лиц.

Второй раздел диссертации посвящен исследованию правового регулирования слияния, присоединения, разделения и преобразования как способов прекращения юридических лиц с правопреемством. Главным отличием между слиянием и присоединением как юридическими категориями является то, что слияние в отличие от присоединения есть способом образования и прекращения юридических лиц, тогда как присоединение - лишь способом прекращения юридических лиц. В работе на основании осуществленного теоретического исследования сделан вывод о признании преобразования особенным способом прекращения юридических лиц с правопреемством. Специфическим признаком преобразования является особенная процедура государственной регистрации прекращения юридического лица путем преобразования. Диссертационная работа содержит положения, посвященные исследованию разделения юридических лиц, его сравнению с такой формой реорганизации как выделение, а также выяснению возможности возникновения правопреемства и его характера в случае ликвидации.

В третьем разделе рассмотрен вопрос прекращения юридических лиц с правопреемством по решению суда, а также исследовано решение других государственных органов как основание принудительного прекращения с правопреемством. В работе отстаивается тезис о целесообразности внесения изменений и дополнений к действующему законодательству, согласно которым в случае принудительного прекращения юридических лиц с правопреемством суд назначает комиссию по прекращению юридического лица и утверждает составленный ею передаточный акт (разделительный баланс). С целью совершенствования правового регулирования принудительного прекращения юридических лиц с правопреемством следует внести изменения в ГК Украины, которые предусматривают возможность осуществления принудительного прекращения юридических лиц с правопреемством исключительно на основании решения суда.

На основании проведенных в диссертации исследований сделаны выводы и предложения относительно совершенствования действующего законодательства Украины в сфере правового регулирования прекращения юридических лиц с правопреемством.

Ключевые слова: правопреемство, реорганизация, способы прекращения юридических лиц с правопреемством, слияние, присоединение, разделение, преобразование.

SUMMARY

Yurkevych Yu.M. Cessation of legal entities with succession. - Manuscript.

The dissertation to competition for academic degree of Candidate of law sciences in specialty 12.00.03. - Civil law and Civil procedure; Family law; International private law. - V.M. Koretsky Institute of State and Law of the National Academy of Sciences of Ukraine. - Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to the research of the issues of the legal adjusting of the cessation of legal entities with succession. The general theoretic problems of the cessation of legal entities with succession are considered, in particular the general description of the cessation of legal entities with succession is fulfilled and its legal results are elucidated. The conceptions of “cessation of legal entities with succession” and of “reorganization of legal entities” have been analyzed, and their differentiation have been made. The legal nature of fusion, attachment, division and transformation as the ways of the cessation of legal entities is researched. The analysis of the legal adjusting of the forced cessation of legal entities with succession has been made. The order of the cessation of legal entities with succession according to the court decision is considered. Special attention has been paid to the research of the decisions of the authorized state bodies as the reasons for the forced cessation of legal entities with succession.

The conclusions and suggestions in relation to the perfection of the valid legislation of Ukraine in the sphere of the legal adjusting of the cessation of legal entities with succession are formulated on the basis of the researches made in the dissertation.

Key words: succession, reorganization, ways of the cessation of legal entities with succession, fusion, attachment, division, transformation.

Размещено на Allbest.ru

...